Формування культури україномовного спілкування у майбутній професійній діяльності фахівців сфери обслуговування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Пентилюк Марія Іванівна, Херсонський державний університет, професор кафедри українського мовознавства.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Паламар Лариса Максимівна, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, професор кафедри української філології для неспеціальних факультетів;

- кандидат педагогічних наук, доцент Тоцька Наталія Леонідівна, Херсонський національний технічний університет, доцент кафедри українознавства.

Захист відбудеться "04" червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73003, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, зал засідань (ауд. №256).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету: 73003, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий "24" квітня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Бухтій.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Одне з центральних місць у національному відродженні України займає рівень культури україномовного спілкування студентів середніх спеціальних та вищих закладів освіти, що залежить від характеру майбутньої діяльності фахівця. На сучасному етапі культурного й державного становлення України особливої ваги набуває гуманітаризація середньої спеціальної та вищої освіти, яка передбачає формування творчої особистості. Однією з якостей духовно багатої й розвиненої людини, готової до професійної діяльності, є високий рівень мовної культури. На основі положень статті 10 Конституції України щодо гарантії застосування мов у нашій державі мовою навчання в середніх спеціальних та вищих державних навчальних закладах є українська. Державний статус української мови вимагає від її носіїв глибокого засвоєння мовленнєвих норм, підвищення рівня культури професійного спілкування. Потреба в професійному спілкуванні є визначальною у становленні особистості майбутнього фахівця, особливо в освітніх закладах сфери обслуговування.

Проведений аналіз лінгводидактичної літератури свідчить, що проблема формування мовленнєвої компетенції фахівців цього профілю не була предметом всебічного розгляду. Мовознавці та методисти Н. Бабич, О. Біляєв, А. Богуш, Л. Булаховський, М. Вашуленко, В. Виноградов, Б. Головін, П. Дудик, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, С. Караман, А. Коваль, Т. Ладиженська, Л. Паламар, М. Пентилюк, Н. Тоцька та ін. досліджували якості мовлення в основному з нормативного, якісного боку, але професійне спілкування і досі залишається на периферії лінгводидактики. Психологічні аспекти процесу формування мовленнєвої діяльності розглядали психологи Б. Ананьєв, Б. Баєв, Д. Богоявленський, Л. Виготський, І. Зимня, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, І. Синиця та ін. На думку цих учених, суть теорії мовленнєвої діяльності полягає в тому, що всякий мовленнєвий акт визначається як специфічний вид комунікативної діяльності, який починається мотивом і завершується результатом, досягненням наміченої мети, посередині ж лежить динамічна система конкретних дій та операцій, спрямованих на це досягнення.

Оскільки останніми роками в нашій країні освіта стає не лише засобом підготовки фахівців для різних сфер діяльності, у тому числі сфери обслуговування, а й обов'язковим етапом розвитку висококваліфікованої особистості, її метою є вдосконалення методології формування інтелектуальної культури, навичок самоорганізації мислення; значне поліпшення якості спеціальної освіти, орієнтованої на елементарні ділові навички (права споживачів, договірні відносини, ділове спілкування, менеджмент); підвищення рівня професійної підготовки студентів.

Професійна освіта сфери обслуговування в Україні перебуває нині на новому етапі становлення. Студенти мають оволодіти сучасними прийомами ринкової орієнтації, виявляти ініціативність, готовність до ризику й новацій, прагнути до підприємливості, мати комерційні здібності, бути здатними успішно працювати в силовому полі міжнародної конкуренції. Про спеціаліста з великої літери ми можемо говорити тоді, коли він володіє не лише високою кваліфікацією, а й є духовно багатою, творчою особистістю. Формування такої особистості дедалі більше пов'язується зі справжнім опануванням мови, професійним спілкуванням. Тому логічне, правильне, доречне професійне мовлення, здатність не лише словом, а й змістом, мовним етикетом вплинути на співрозмовника повинні бути внутрішньою потребою студента навчальних закладів сфери обслуговування. Тільки в сукупності ці ознаки формують високий рівень культури професійного спілкування студентів спеціальних навчальних закладів означеної галузі.

Культура спілкування для фахівців сфери обслуговування є передумовою не лише успішної навчальної, але й подальшої професійної діяльності. Досконале володіння мовою стає важливим компонентом підготовки спеціалістів, оскільки творче використання засобів мови повною мірою виявляє професійне обдарування фахівця сфери сервісу, сприяє його самовдосконаленню, самовираженню.

Актуальність підготовки працівників у галузі обслуговування підкреслюється ще й загостренням соціального замовлення суспільства на підвищення рівня мовленнєвої культури професійного спілкування таких фахівців. Проблема підготовки спеціалістів з високим рівнем мовної культури зумовила вибір теми дисертації "Формування культури україномовного спілкування у майбутній професійній діяльності фахівців сфери обслуговування".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри українського мовознавства "Технологія формування комунікативно-професійної компетенції майбутніх фахівців гуманітарної сфери в умовах стандартизації мовної освіти", що входить до загальноуніверситетської теми Херсонського державного університету "Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи" (реєстраційний №0103U000374). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Херсонського державного університету (протокол №5 від 09.01.2006) та узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 21.03.2006).

Об'єкт дослідження - підготовка студентів навчальних закладів сфери обслуговування до професійного спілкування.

Предмет дослідження - методична система роботи з формування культури україномовного спілкування майбутніх працівників сфери обслуговування.

Мета дослідження: розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методичну систему, спрямовану на формування культури професійного спілкування студентів освітніх закладів сфери обслуговування в комунікативно-діяльнісному аспекті.

Гіпотеза дослідження: культура професійного спілкування студентів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів сфери обслуговування буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності спеціалістів зазначеної галузі, забезпечить високий рівень їхньої комунікативної компетентності, якщо:

- формувати професійне мовлення студентів на основі когнітивного, комунікативно-діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів;

- уточнити й науково обґрунтувати поняття культури професійного спілкування та визначити її місце в структурі навчального процесу;

- визначити оптимальне співвідношення фахових і гуманітарних дисциплін та їх роль у теоретичному й практичному навчанні студентів освітніх закладів сфери обслуговування;

- розробити методику професійної мовленнєвої підготовки;

- застосовувати інтерактивні методи навчання;

- розробити систему вправ і завдань, що забезпечать формування культури професійно зумовленого спілкування студентів.

Завдання дослідження:

1) опрацювати лінгвістичну, психологічну, психолінгвістичну та лінгводидактичну літературу з досліджуваної проблеми;

2) проаналізувати сучасний стан культури професійного спілкування студентів освітніх закладів галузі обслуговування; виявити причини, що зумовили й викликали необхідність поліпшення професійної мовленнєвої підготовки спеціалістів у зазначеній сфері;

3) уточнити й науково обґрунтувати поняття "спілкування", "мовленнєва комунікація", "культура спілкування", "професійне мовлення", "професійне спілкування";

4) визначити ефективність методів і засобів формування професійно зумовленої комунікативної культури в процесі навчання майбутніх фахівців сфери обслуговування;

5) розробити систему вправ і завдань, спрямованих на формування культури спілкування та методику їх застосування в навчальній діяльності;

6) експериментально перевірити методичну систему формування культури україномовного професійного спілкування студентів.

Методологічною основою дослідження стали досягнення вчених у галузі лінгвістики, лінгводидактики, психології; положення філософії про взаємозв'язок і взаємозумовленість мовних явищ; учення про феномен спілкування; теорії спілкування й комунікації; ідеї про зв'язок спілкування з діяльністю; концепції діалогової форми навчання, форм групової роботи; праці вітчизняних та зарубіжних учених про комунікативні якості професійного мовлення; законодавчі акти й новітні концепції з проблем мовної освіти в Україні.

Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, узагальнення психолого-педагогічної, лінгвістичної, лінгводидактичної літератури; узагальнення наукових даних для побудови курсу методики формування культури спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування) з метою створення експериментальної методики; емпіричні (вивчення стану проблеми в сучасній практиці, аналіз структур навчальних планів, змісту програм, підручників, рівня знань студентів та викладачів, особисті спостереження автора за процесом навчання ділової української мови в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах сфери обслуговування) для вивчення стану культури українського спілкування студентів; практичні (вивчення діяльності випускників освітніх закладів зазначеного профілю на підприємствах - спостереження, бесіди, анкетування, тестування, вивчення особистих справ та ін., проектування моделі культури професійного спілкування майбутніх спеціалістів у сфері обслуговування, організація та проведення експерименту, упровадження результатів дослідження в педагогічну практику), щоб перевірити ефективність і достовірність пропонованої нами методичної системи; статистичні (якісна і кількісна обробка результатів експерименту щодо рівнів культури українського професійного спілкування студентів).

Експериментальною базою дослідження виступили середні спеціальні і вищі навчальні заклади. У констатувальному та формувальному експериментах брали участь студенти Херсонського державного університету, Херсонського економіко-правового коледжу, Луганського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, Київського технікуму готельного господарства, Харківської академії міського господарства. Загалом до експериментального дослідження було залучено 1115 студентів.

Дослідження проводилося з 2002 по 2007 рр. і включало такі етапи:

1 етап (2002-2004 рр.) - аналіз лінгвістичної, психолого-педагогічної та методичної літератури; вивчення стану проблеми культури професійного спілкування студентів; конкретизація об'єкта, предмета, мети, завдань дослідження, розробка гіпотези наукового дослідження; складання тлумачного словника термінів сфери обслуговування; проведення констатувального зрізу та анкетування студентів і викладачів.

2 етап (2004-2006 рр.) - уточнення й конкретизація форм і методів навчання, розробка й апробування методичного курсу "Культура спілкування за професійним спрямуванням" та системи завдань для майбутніх фахівців сфери обслуговування на заняттях з гуманітарних, соціально-гуманітарних і фахових дисциплін; здійснення формувального експерименту, що підтвердив правильність висунутої гіпотези.

3 етап (2006-2007 рр.) - проведення якісного й кількісного аналізу результатів дослідження і статистична обробка експериментальних даних, упровадження в практику експериментальної програми, формування висновків, завершення оформлення дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше розроблено методичну систему формування культури спілкування в майбутній професійній діяльності фахівців сфери обслуговування з використанням інтерактивних методів навчання (рольові та ділові ігри, моделювання ділових ситуацій), складено тлумачний словник-мінімум для студентів зазначеної галузі; удосконалено концептуальну модель підготовки фахівців сфери обслуговування до професійно-мовленнєвого спілкування; уточнено теоретичне обґрунтування необхідності системної організації в умовах середньої спеціальної та вищої школи процесу формування культури ділового спілкування як елемента професійної освіти спеціаліста у сфері обслуговування; конкретизації змісту понять "мова" і "мовлення", "спілкування", "професійне спілкування", "культура професійного спілкування" тощо; подальшого розвитку набула методика роботи над термінологічною лексикою, зв'язним професійним мовленням студентів.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована в дисертації розроблена методична система, яка спиралася на курс "Культура спілкування за професійним спрямуванням", може бути використана в навчанні української мови студентів нефілологічного профілю. Спеціальні ситуативні завдання поліпшуватимуть засвоєння професійної термінології сфери обслуговування. Матеріали дослідження, система вправ, зразки професійного діалогічного спілкування працівників сфери обслуговування, тлумачний словник термінів цієї галузі й програма можуть бути використані в навчальній роботі в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах означеної сфери, застосовані викладачами для створення альтернативних програм курсу для студентів сервісних спеціальностей та використані студентами в навчальній діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-методичних конференціях: "Комунікативна лінгвістика: теоретичний і прагматичний аспекти" (м. Херсон, 2005), "Когнітивна лінгвістика: теорія і практика" (м. Херсон, 2006); міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні напрями теоретичних і прикладних досліджень" (м. Одеса, 2007); усеукраїнській науковій конференції "Проблеми педагогічної освіти в полікультурному просторі України" (м. Житомир, 2007); на засіданнях кафедри українського мовознавства Херсонського державного університету (2005-2008); у Харківській академії міського господарства, Київському технікумі готельного господарства, Луганському національному педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка, Херсонському економіко-правовому коледжі.

Матеріали наукового дослідження, методичні рекомендації упроваджено в навчальний процес Харківської академії міського господарства (акт №250 від 15.01.08), Київського технікуму готельного господарства (акт №231-01-061т від 26.12.07), Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка (акт №1/303 від 08.02.08), Херсонського державного університету (акт №04-12/590 від 04.04.08), Херсонського економіко-правового коледжу (акт №374 від 24.12.07).

Публікації. За результатами дослідження надруковано 11 одноосібних наукових праць, із них 9 статей у фахових виданнях, 2 науково-методичних посібники.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (267 найменувань). Повний обсяг дисертації 253 сторінки, із них - 189 сторінок основного тексту, 14 таблиць, 1 схема, 3 діаграми, 7 додатків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, представлено методологію та етапи роботи, визначено наукову новизну і практичне значення, наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження та структуру роботи.

У першому розділі дисертації "Теоретичні основи формування культури спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування" розкрито сутність понять "мова", "мовлення", "культура мови", "культура мовлення", "мовленнєва комунікація", "спілкування", "професійне спілкування", "культура професійного спілкування" як складових формування професійної мовленнєвої культури; уточнено етапи, форми та функції професійного спілкування, описано мовні особливості професійного спілкування студентів освітніх закладів сфери обслуговування; систематизовано психологічні основи формування професійного мовлення й лінгводидактичні умови професійно-мовленнєвої підготовки студентів.

На основі наукових джерел з'ясовано, що знати мову професії - значить дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних норм культури професійного спілкування, ділового етикету тощо (Л. Барановська, В. Дорошенко, А. Загнітко, Л. Зотова, С. Іванов, О. Сліпушко, О. Тищенко). А це потребує вироблення таких умінь й навичок спілкування, щоб донести необхідну інформацію чітко, ясно й зрозуміло. Професійне спілкування - спеціальна форма контактів та взаємодії людей, які мають певні професійні повноваження, включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних завдань, установлення відносин між партнерами у сфері певної діяльності, а в нашій ситуації - між обслуговувальним персоналом і клієнтами. У професійному спілкуванні спостерігається субординаційний і партнерський характер взаємодії. Специфічними особливостями професійного спілкування вчені (Л. Введенська, Б. Ломов, Л. Павлова та ін.) уважають формування міжособистісних стосунків, їх регламентованість, обов'язкове виконання його учасниками рольового амплуа, що вимагає вимогливішого ставлення до використання мовленнєвих засобів. Поняття культура професійного спілкування розглядається (Н. Ботвіна) як соціокультурна якість особистості, що адекватно відображає загальнокультурну, професійну та особистісну позицію майбутнього спеціаліста, яка є засобом адаптації до мінливих соціальних умов життя і професійної діяльності через комунікативний, етичний та нормативний аспекти в діловому спілкуванні. Якість послуги певною мірою залежить також від особистих якостей обслуговувального персоналу: рівня володіння сучасною літературною мовою, наявності чи відсутності комунікативних навичок, культури спілкування, професійної підготовки, контактності, ввічливості тощо. Усе це впливає на якість послуги в комплексі.

Аналіз наукових праць учених (О. Ахманова, Н. Бабич, Б. Головін, М. Ілляш, М. Пентилюк, Т. Рукас, В. Русанівський, Л. Скворцов та ін.) дозволив стверджувати, що для працівників галузі обслуговування важливими якостями мовлення є правильність, точність, логічність, доречність, майстерність, свідомість, насиченість інформацією та професійними термінами, виразність дикції, милозвучність. Професійне спілкування студентів навчальних закладів сфери обслуговування вимагає вмінь добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання; прагнути, щоб зміст сказаного або написаного був переданий точно, зрозуміло. Справжнім спеціалістом, творчою особистістю студент стане тоді, коли він оволодіє високою кваліфікацією, професійним спілкуванням, мовним етикетом. Саме ці ознаки формують рівень культури професійного спілкування студентів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів сфери обслуговування.

Засвоювати термінолексику сфери обслуговування пропонували в тексті. Саме в тексті кожна лексична одиниця набуває особливого значення. Питанням типології навчальних текстів займалися М. Бахтін, І. Гальперін, О. Гойхман, Н. Гончарова, Т. Дрідзе, Т. Кудрявцева, В. Мельничайко, Е. Палихата, О. Пономарів, Т. Симоненко та ін. У роботі ми послуговувалися типологією текстів, запропонованою О. Гойхманом. Дібрані за його класифікацією тексти забезпечували зацікавлення студентів, наближали до природних професійних умов спілкування.

Спеціалісти означеної галузі найчастіше послуговуються діалогічним мовленням, оскільки їх робота полягає насамперед у задоволенні потреб клієнтів, що передбачає процес діалогічного спілкування. Діалог - це форма мовлення, що являє собою розмову між двома особами й характеризується короткими висловлюваннями, простотою синтаксичної будови його частин, використанням неповних речень. Особливістю діалогу є взаємозумовленість синтаксичної будови реплік співрозмовника, що об'єднує його в єдине ціле. Для професійного спілкування діалог служить тим містком, що об'єднує працівника сфери обслуговування й клієнта, допомагає відтворити повноцінну картину культури україномовного спілкування за фахом.

Важливе місце в процесі формування культури професійного мовлення студентів належить визначенню психолінгвістичних основ, їх аналізу, адже мовленнєва діяльність є складним психічним та фізіологічним явищем. Цим зумовлена необхідність удосконалення професійної мовленнєвої діяльності майбутніх фахівців шляхом спеціального навчання. Оскільки використання мовних засобів у спілкуванні підлягає не лише законам лінгвістики, а й психології, то на початковому етапі навчання професійного мовлення враховувалися психологічні засади спілкування, що сприяло досягненню рівня внутрішньої погодженості дій комунікантів. Професійне мовлення виявляється в мовленнєвій діяльності особистості і є одним із чинників загальної культури людини, тому формування культури професійного спілкування студентів освітніх закладів сфери обслуговування тісно пов'язане з формуванням мовної особистості. Питання розвитку особистості досліджували психологи Б. Ананьєв (цілісний зв'язок особистості з природним середовищем), Л. Виготський (основа розвитку особистості - самосвідомість), Г. Костюк (основа особистості - діяльність), О. Леонтьєв (особистість розвивається в творчості), С. Рубінштейн (структура особистості - пізнавальні процеси). На думку психологів (П. Горностай, Т. Титаренко), мовна особистість у процесі спілкування може виступати в різних ролях. Як персоналізована особистість, вона засвоює норми, цінності, технології спілкування в процесі соціалізації. Як користувач, вона керується мовними нормами, правилами, типовими засобами, самоідентифікацією й самореалізацією в практичній діяльності. Як транслятор, передає інформацію про норми, цінності, взірці іншим людям. Спираючись на наукові дослідження психологів, психолінгвістів та лінгводидактів (Г. Костюк, О. Леонтьєв, Л. Паламар, І. Синиця та ін.), мовну особистість студента освітнього закладу сфери обслуговування визначаємо як таку, що виявляється в успішному і якісному виконанні мовленнєвих дій і вимагає розвинених здібностей користуватися мовленнєвим апаратом, розуміти лексичні та граматичні мовні значення, будувати висловлювання на професійну тематику.

Формування професійного мовлення має психологічну основу: ступінь психічного розвитку особистості студента, наявність чіткої мотиваційної сфери, розвиток мови і мовлення, мислення, пам'яті, уваги, виконання конкретних операційних дій з метою одержання теоретичних знань та вдосконалення практичних навичок, розвиток мотивації до навчання. Психологи і методисти, зокрема Л. Власенко, Л. Доблаєв, М. Жинкін, Г. Костюк та ін., дотримуються думки, що важливе значення в процесі формування культури спілкування відіграють пам'ять, увага, уява тощо. Тому у формуванні професійного спілкування необхідно враховувати індивідуальні психологічні особливості особистості кожного студента; формувати основу орієнтації на конкретну мовленнєву дію, створювати сприятливий психологічний клімат в аудиторії, зацікавлювати студентів змістом навчального матеріалу, виробити інтерес до плідної роботи над собою взагалі і професійного мовлення зокрема. При цьому визначальну роль відіграють пізнавальні інтереси. Рівень володіння культурою професійного спілкування - запорука й умова формування професійної компетенції студента, реалізація його в суспільстві як особистості й фахівця.

До головних дидактичних умов активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів відносимо забезпечення пізнавальної самостійності студентів; створення в процесі навчання проблемних ситуацій; використання активних форм і методів організації навчання. У роботі проаналізовано загальнодидактичні принципи, запропоновані О. Абдуліною, Ю. Бабанським, Є. Бариновою, Л. Паламар, М. Пентилюк: науковість, системність і послідовність, спадкоємність й перспективність, проблемність та зв'язок теорії з практикою, принцип урахування комунікативної, мовної та мовленнєвої компетенції, принцип забезпечення конкурентноздатності майбутніх фахівців. А також виокремлено спеціальну групу принципів: особистісно-діяльнісного підходу до навчання, що відображає взаємозумовленість характеру професійної й пізнавальної діяльності на основі ситуацій; новизни; диференційності в оволодінні мовленнєвою культурою; взаємозв'язку навчання з аспектами культури професійного спілкування; цілісності; розвитку мовленнєво-мисленнєвої активності й самостійності студентів в оволодінні культурою професійного спілкування (З. Бетіна, О. Гур'янова, О. Добряков). В основу формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування покладемо традиційні та інноваційні технології навчання, подані в працях дослідників (А. Алексюк, Ф. Бацевич, О. Біляєв, О. Горошкіна, С. Дмитровський, І. Лернер, С .Караман, І. Огородников, Л. Паламар, О. Пєхота, Л. Пироженко, О. Пометун, В. Скалкін та ін.). До найбільш ефективних традиційних та творчих методів відносимо зв'язний виклад матеріалу, продукування мовлення, моделювання мовленнєвого висловлювання, метод вправ, продуктивно-творчий, проблемний, ділові та рольові ігри.

Розділ закінчується висновками про необхідність використання теоретичного обґрунтування професійного спілкування та його особливостей, розв'язання проблем формування культури україномовного спілкування в майбутніх фахівців сфери обслуговування.

У другому розділі "Методика формування культури професійного спілкування студентів освітніх закладів сфери обслуговування" проаналізовано методичну літературу з досліджуваної проблеми; з'ясовано зміст, мету, завдання дослідної роботи; розроблено програму "Культура спілкування за професійним спрямуванням"; створено методичну модель експериментального навчання; описано хід і результати констатувального експерименту; визначено рівні сформованості культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування; доведено ефективність упровадження створеної методики.

Опрацювання наукової літератури з лінгвістики, психолінгвістики, лінгводидактики дозволило накреслити основні напрями формування культури професійного спілкування студентів навчальних закладів сфери обслуговування. Проведено констатувальний етап експерименту. Основні його завдання: дослідження особливостей мовного спілкування студентів навчальних закладів сфери обслуговування; з'ясування рівнів мовленнєвої підготовки, одержаних у загальноосвітній школі; виявлення основних чинників впливу на рівень володіння професійним мовленням студентів у процесі спілкування; визначення психологічної готовності студентів до вдосконалення культури професійного спілкування.

Для визначення ступеня готовності майбутніх фахівців сфери обслуговування до професійного спілкування ми орієнтувалися на зміст, критерії й таксономію цілей Б. Блума та ін., які виділили категорії когнітивного розвитку, що дозволяють визначати цілі "найнижчого" (знати, розуміти, застосовувати) і "найвищого" рівнів.

Було виділено 4 рівні знань, умінь і навичок.

Високий рівень (ВР) - точність і логічність викладу науково-навчального та науково-професійного текстів; використання переважно ділової лексики; відсутність мовних помилок; загальна мовленнєва підготовка студента на високому рівні; офіційний характер усних висловлювань; доречне й правильне використання професійної термінолексики; володіння стилями мовлення (уміння визначати стиль, різновид стилю); уміння переказувати, робити порівняльний аналіз текстів різних стилів, вільно орієнтуватися в ситуаціях спілкування; дотримання норм службового етикету; творчий підхід до спілкування (трансформувати одержану інформацію, створювати власні оригінальні тексти запропонованого стилю, аргументувати свої думки, виголошувати монологічне висловлювання, брати участь у діалозі, полілозі) тощо.

Достатній рівень (ДР) - пізнавальна й соціальна активність студентів; точність у викладі думок; уміння відтворювати й аналізувати науково-навчальний і науково-професійний тексти, порівнювати тексти різних стилів; використання ділової лексики; належна мовленнєва культура; уміння орієнтуватися в ситуаціях спілкування; володіння професійно значущими стилями; наявність незначних мовних і мовленнєвих огріхів і т. ін.

Середній рівень (СР) - уміння створювати власні тексти; частково правильне добирання лексичних засобів; наявність невеликої кількості професійної лексики та суттєвих мовленнєвих огріхів; невміння пояснити значення використаних термінів; усне ділове висловлювання змістовне, але порушена логіка викладу; переважне використання невербальних засобів спілкування або однотипних фраз при створенні діалогів і полілогів.

Низький рівень (НР) - відсутність точності й логіки викладу; недостатня сформованість мовленнєвих умінь і навичок спілкування; наявність суттєвих орфографічних, пунктуаційних, морфологічних, синтаксичних та стилістичних помилок; відсутність сталих навичок редагування, конструювання власних висловлювань; низький рівень загальної мовленнєвої підготовки; відсутність інтересу до творчої діяльності тощо.

Констатувальним експериментом охоплено 289 студентів першого та 267 студентів другого курсів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів сфери обслуговування. Дослідження проводилося в Київському технікумі готельного господарства, Луганському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, Харківській академії міського господарства, Херсонському державному університеті, Херсонському економіко-правовому коледжі. Експеримент здійснювався у формі опитування, інтерв'ювання, анкетування, тестування, написання переказу, перекладу текстів фахового спрямування, виконання контрольних робіт та спеціальних ситуативних завдань.

Дані констатувального експерименту дозволили зробити висновки:

- студенти в основному усвідомлюють роль культури професійного спілкування в майбутній професійній діяльності, хоча не завжди можуть аргументувати свою думку;

- студенти не мають чіткого уявлення про якості правильного мовлення;

- значна кількість студентів стикається з мовленнєвими труднощами, звідси виникає потреба засвоєння теоретичних відомостей про професійне мовлення та формування умінь його практично застосовувати;

- студенти психологічно готові до аналізу власних висловлювань, але для цього їм бракує як теоретичних знань, так і практичних навичок;

- у студентів виникають труднощі щодо правильного застосування термінів і професіоналізмів у мовленні;

- половина студентів убачають шляхи поліпшення власного мовлення.

Аналіз результатів констатувального зрізу показав, що значна кількість майбутніх спеціалістів сфери обслуговування, яка збирається працювати у сфері послуг, не усвідомлює важливості мовленнєвої культури людини: студенти погано розуміють сутність таких понять, як літературна мова, літературна норма, грамотне мовлення тощо. Дещо краще студенти справилися із завданнями, що стосувалися професійної термінології. Це підтверджує, що їх цікавить майбутня спеціальність. На цій зацікавленості ми побудували оновлений курс "Культура спілкування за професійним спрямуванням", що передбачав творчий, нетрадиційний підхід до навчання, сприяв підвищенню культури україномовного спілкування.

Експериментальне дослідження формувального експерименту охоплювало два етапи:

1) формування мовленнєвих умінь і навичок на заняттях зі спеціального мовного курсу (формувальний етап);

2) удосконалення умінь і навичок спілкування під час вивчення соціально-гуманітарних і спеціальних дисциплін (формувально-узагальнювальний етап).

Перший етап, основний, передбачав формування культури професійного спілкування, бо він відповідав концептуальним засадам когнітивної методики й забезпечував систему знань. Другий етап спрямований на подальше удосконалення умінь і навичок спілкуватися під час вивчення соціально-гуманітарних і спеціальних дисциплін. З цією метою й створювалася методична система.

У запропонованій нами експериментальній методиці зосереджено увагу на оволодінні професійною термінологією, науково-виробничими текстами, на шліфуванні культури мовленнєвого спілкування за виробничими потребами, вихованні мовного смаку та мовленнєвої етики.

В основу експериментальної програми з курсу "Культура спілкування за професійним спрямуванням" покладено модульну організацію навчального процесу, що становило чітку систему роботи. Вона розрахована на 54 години аудиторних занять, більшість з яких практичні. Основні види завдань на практичних заняттях були творчі роботи, ситуативні завдання, діалоги, інтерактивні ділові та рольові ігри, що сприяли виробленню практичних умінь, необхідних для продукування зв'язних висловлювань на професійну тематику.

У ході формувального етапу експерименту ставили за мету виконати такі завдання:

- повторити й поглибити знання шкільного курсу української мови;

- ознайомити студентів із поняттями "спілкування", "культура спілкування", "професійне спілкування", "термін", "професіоналізм", "професійна лексика", "мовленнєвий етикет" та з термінологічними словниками;

- сформувати вміння працювати з текстом (доповнення мовного матеріалу необхідними компонентами, перебудова мовних одиниць, відтворення деформованого тексту, переклад за фахом з російської мови і навпаки, самостійне продукування (усне та писемне) ділових паперів, побудова власних висловлювань (діалоги, полілоги) на професійну тематику); працювати з фаховими термінологічними словниками;

- розвинути усне й писемне фахове мовлення майбутніх фахівців сфери обслуговування, культуру професійного спілкування;

- сформувати вміння контролю й самоконтролю власного мовлення й фахового словника.

Формувально-узагальнювальний етап дослідження мав на меті розв'язання таких завдань:

- уточнити й поповнити фаховий словник студентів;

- удосконалити навички роботи з термінологією;

- удосконалити вміння й навички різних видів професійної мовленнєвої діяльності.

Цілісна система формування культури україномовного спілкування в майбутній професійній діяльності фахівців сфери обслуговування передбачала низку вправ і завдань, під час виконання яких особлива увага приділялася складанню діалогів і полілогів фахової тематики, самостійному опрацюванню термінолексики обраної спеціальності, моделюванню й продукуванню професійних мовленнєвих ситуацій, що сприяло створенню природних умов спілкування. Відтак з метою перевірки рівня знань студентів застосовувалися докомунікативні (навчання студентів репродуктивних і продуктивних видів роботи; робота з текстом; аналітичні та конструктивні вправи), комунікативні та посткомунікативні (моделювання професійних ситуацій; рольові та ділові ігри; корекція мовлення) вправи.

Запропонована система апробувалася в Херсонському державному університеті, Київському технікумі готельного господарства, Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Харківській академії міського господарства, Херсонському економіко-правовому коледжі протягом 2003-2007 рр.

З метою реалізації формувального експерименту виділено експериментальні (291 студент) і контрольні (268 студентів) групи. У контрольних групах процес формування та удосконалення культури професійного спілкування здійснювався за традиційною методикою, а в експериментальних - за створеною нами методичною системою.

Удосконалення культури професійного спілкування студентів освітніх закладів галузі обслуговування здійснювалося за участю викладачів інших дисциплін. Таким чином під час організації лекційних і практичних занять ураховували принцип міжпредметних зв'язків. Це дало змогу посилити розвивальну функцію методів навчання й активізувати пізнавальну самостійність студентів. Робота викладачів соціально-гуманітарних та спеціальних дисциплін була тісно пов'язана з діяльністю викладачів української мови, оскільки всі разом мали на меті сформувати культуру україномовного спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування.

У ході дослідного навчання послуговувалися такими формами роботи, як лекції, практичні заняття, робота в групах, прес-конференції за фахом, самостійна робота студентів. Удосконалюючи мовленнєві уміння і навички, викладачі застосовували різні методи і прийоми роботи: розповідь, пояснення, читання й аудіювання, спостереження й аналіз професійно орієнтованих текстів, евристичну бесіду, проблемний виклад матеріалу, роботу з підручником та додатковою літературою, ілюстрації, роботу із словником, ситуативні вправи, переклад, переказ, творення діалогів, монологів та полілогів, ділову та рольову гру.

У результаті проведеного формувального експерименту зафіксовано суттєві позитивні зміни в рівнях культури професійного спілкування в студентів експериментальних груп. Результати експерименту переконливо засвідчили вміння студентів експериментальних груп перекладати, редагувати й відтворювати тексти професійної спрямованості (діалоги, полілоги, монологи), володіння термінолексикою з майбутньої спеціальності, сформованість культури спілкування, професійного словника, здатність самостійно розвивати необхідні мовленнєві уміння й навички з фаху; психологічну готовність до спілкування з клієнтами, що сприятиме їх конкурентноспроможності на ринку надання послуг. Разом з тим студенти контрольних груп формувального експерименту теж мали дещо кращі результати, ніж студенти в констатувальному експерименті, але рівень їхніх умінь виявився значно нижчим, ніж у студентів експериментальних груп. Уважаємо, що уведення пропонованої нами програми та розробленої методики доцільне саме на перших курсах. Оскільки програма передбачає теми та практичні завдання, які спираються на шкільний матеріал, а це дозволяє заповнити прогалини в знаннях учорашніх випускників і в той же час дає можливість студентам-першокурсникам засвоїти новий для них матеріал, ознайомитися з професійною лексикою, що має стати запорукою успішного оволодіння фаховими дисциплінами на наступних курсах та постійного вдосконалення культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування.

Розроблену методичну систему з формування культури професійного спілкування у студентів освітніх закладів сфери обслуговування представлено у формі методичної моделі навчання (схема 1).

Схема 1

Методична модель навчання культури професійного спілкування студентів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів сфери обслуговування

Кількісну характеристику зміни рівнів мовленнєвої підготовки студентів експериментальних і контрольних груп подано в табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз рівнів мовленнєвої підготовки студентів перших та других курсів до і після експериментального навчання (у %)

Як видно з таблиці, навчання сприяло формуванню культури спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування. Так, збільшився відсоток студентів на 4,2, рівень знань яких можна оцінити як високий. Достатній рівень показали на 5,9% студентів більше після експериментального навчання. У той же час середній рівень знань підвищився на 8,5%. Низький рівень знань зменшився на 18,6%.

Відсоток студентів експериментальних груп, що показали високий рівень, збільшився на 7,7, достатній рівень збільшився на 9,5%, середній - на 11%, а низький результат зменшився на 28,2%. У контрольних групах рівень знань теж підвищився, але не суттєво. Високий рівень збільшився на 0,7%, достатній - на 2,2%, середній збільшився на 6,1%, а низький результат зменшився на 9,0%.

Відповіді студентів експериментальних груп були глибші, переконливіші, іншого змісту, порівняно з відповідями студентів контрольних груп. Результати зрізових робіт студентів контрольних груп теж підвищилися, порівняно із констатувальним зрізом, але не так істотно, як в експериментальних. У студентів з експериментальних груп сформувалися вміння працювати з термінологічною лексикою, значно збагатився активний словниковий запас термінами зі спеціальності, удосконалилися вміння й навички професійного мовлення, культура спілкування. Студенти стали компетентнішими щодо роботи з новою термінологією. Значно підвищилася фахово-мовленнєва компетентність майбутніх фахівців сфери обслуговування, що забезпечило їхню впевненість у галузі професійного спілкування. Крім того, порівняння результатів контрольного зрізу перших та других курсів між собою показали, що загальні результати студентів перших курсів дещо вищі.

Наведені кількісні та якісні показники засвідчують, що запропонована програма курсу "Культура спілкування за професійним спрямуванням" сприяла підвищенню ефективності формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування.

Висновки

У висновках подано результати дослідження, намічено перспективи подальшої роботи.

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової проблеми формування культури спілкування майбутніх фахівців сфери обслуговування. Доведено, що оволодіння культурою професійного спілкування - це засвоєння знань з української мови і формування комунікативних умінь і навичок студентів. Крім норм сучасної української літературної мови, майбутнім фахівцям сфери обслуговування необхідні знання спеціальної термінології, особливостей побудови синтаксичних конструкцій, тексту тощо. Оскільки українська мова - це засіб мовного професійного спілкування, то в процесі навчання головна увага має приділятися розвиткові та вдосконаленню культури спілкування студентів. Необхідно зосереджуватися на цілеспрямованій роботі з оволодіння студентами навичками мовлення та мовленнєвої діяльності.

2. Експериментальне дослідження засвідчило, що справжнім спеціалістом студент стає тоді, коли він володіє високою кваліфікацією, творчою особистістю, професійним спілкуванням, мовним етикетом. Саме ці ознаки формують рівень культури професійного спілкування студентів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів сфери обслуговування.

3. Підтверджено, що мовні особливості професійного спілкування студентів середніх спеціальних та вищих закладів освіти сфери обслуговування, насамперед визначаються специфікою термінолексики зазначеної галузі, лексичними групами (синоніми, антоніми, омоніми, пароніми), відповідними стилями мовлення (науковий, офіційно-діловий, розмовний тощо).

4. Експеримент довів, що роботу з формування навичок культури професійного спілкування слід проводити на заняттях гуманітарних, соціально-гуманітарних та спеціальних дисциплін поетапно. Вона повинна ґрунтуватися на внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язках і становити чітку систему, в основу якої покладено закономірності, принципи, методи, прийоми, засоби навчання та форми роботи.

5. Результати дослідного навчання показали, що засвоєння професійної лексики майбутніми фахівцями сфери обслуговування повинно мати цілеспрямований характер і базуватися на поєднанні когнітивного, комунікативно-діяльнісного й особистісно-орієнтованого підходів.

6. У ході формувального експерименту підтверджено, що пропонований курс вивчення мови, розроблена тематика лекційних та практичних занять ґрунтувалися на застосуванні педагогічних інновацій: модульної технології навчання, активних та інтерактивних методів і прийомів (ділових і рольових ігор, дискусії, проблемного й евристичного методів); роботі з термінологічними словниками тощо. Інтерактивні методи навчання відігравали важливу роль у процесі формування комунікативних умінь студентів, навичок культурного україномовного спілкування. Доведено, що формування та вдосконалення вмінь культури спілкування в майбутній професійній діяльності фахівців зазначеної галузі буде ефективним, якщо здійснюватиметься системний підхід до роботи й поетапний розвиток умінь і навичок культурного спілкування; добиратимуться оптимальні форми, методи і засоби навчання; буде враховано психологічні особливості студентів тощо.

7. Порівняльний аналіз результатів узагальнених даних на початку та у кінці експериментального навчання довів ефективність запропонованої нами програми. Крім того, отримані дані дали можливість цілеспрямовано впроваджувати курс "Культура спілкування за професійним спрямуванням", завдяки якому відбулося підвищення рівня мовленнєвого розвитку студентів, здатних забезпечити професійне спілкування; приділяти увагу засвоєнню української термінологічної лексики та побудові професійно зумовлених висловлювань.

8. Середні показники рівня професійного володіння культурою спілкування, результати контрольних зрізів, збільшення коефіцієнта рівня професійного володіння культурою спілкування в ЕГ на 8,2% та довели дієвість пропонованої методичної системи. Студенти показали значно вищий рівень знань, умінь і навичок, порівняно з тим результатом, який був одержаний перед проведенням експериментального навчання за пропонованою програмою.

9. Експеримент довів, що неефективність традиційної методики, якою в основному користуються викладачі освітніх закладів, пов'язана з відсутністю в достатній кількості посібників, методичних розробок, словників фахового спрямування, виданих українською мовою. Тому створення раціонального поєднання мови і мовлення однаковою мірою мусять бути об'єктом уваги викладачів як гуманітарних дисциплін, так і фахового (спеціального) спрямування. Адже формування професійного спілкування студентів становить безперервний процес, що ґрунтується на вміннях спостерігати, сприймати, аналізувати, відтворювати, конструювати, редагувати, вдосконалювати тексти наукового та офіційно-ділового стилів мовлення. Пропоновану методику роботи над формуванням культури професійного мовлення студентів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів сфери обслуговування можна вважати ефективною, оскільки в ході дослідного навчання забезпечувався активний процес удосконалення мовлення за фахом, засвоювалися такі якості мовлення: аналізувати професійно-термінологічну лексику, перекладати тексти наукового та професійного змісту, створювати власні висловлювання.

10. Запропоноване в роботі поетапне формування культури професійного спілкування - перша спроба вдосконалити програму курсу "Ділова українська мова" для студентів середніх і вищих закладів сфери обслуговування, спрямовану на активне формування мовлення студентів упродовж усього періоду навчання, що сприятиме зростанню їхньої професійної майстерності та якості знань.

11. Проведене наукове дослідження дозволяє констатувати, що висунута гіпотеза підтверджена, поставлені завдання розв'язані. Перспективу дослідження проблеми вбачаємо в подальшій гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного процесу, що забезпечить повноцінне формування мовної особистості; у створенні україномовного середовища в усіх сферах життя та діяльності навчальних закладів нефілологічного профілю.

Дослідження не претендує на всебічний розгляд проблеми формування культури професійного спілкування студентів сфери обслуговування. У роботі є низка відкритих для подальшого дослідження питань, оскільки розглянуті аспекти названої проблеми не вичерпують усіх її сторін. Залишаються актуальними питання розвитку набутих професійних знань, міжпредметних зв'язків на міжмовному матеріалі, подальше удосконалення комунікативної компетенції в умовах професійної діяльності, вивчення організаційних умов щодо підвищення кваліфікації спеціалістів сфери обслуговування.

Основний зміст дисертації відбито в таких публікаціях

1. Довженко І.В. Зразки професійного діалогічного спілкування працівників сфери побутового обслуговування: Навч.-метод. посіб. для викладачів і студентів середніх спеціальних та вищих закладів освіти сфери побутового обслуговування. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - 28 с.

2. Довженко І.В. Короткий тлумачний словник термінів побутового обслуговування: Навч.-метод. посіб. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - 28 с.

3. Довженко І.В. Лексичні особливості професійного мовлення студентів навчальних закладів сфери побутового обслуговування // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - Вип. 39. - С. 220-223.

4. Довженко І.В. Особливості засвоєння термінології сфери побутового обслуговування // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 41. - С. 115-119.

5. Довженко І.В. Професійний діалог як засіб удосконалення культури спілкування майбутніх фахівців сфери побутового обслуговування // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 42. - С. 294-298.

6. Довженко І.В. Інтерактивні методи навчання україномовного спілкування у майбутній професійній діяльності фахівців сфери побуту // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 43. - С. 261-265.

7. Довженко І.В. Рольова гра як засіб удосконалення культури спілкування у майбутній професійній діяльності фахівців сфери гостинності. Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. - К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. - Вип. 45. - С. 48-51.

8. Довженко І.В. Психолінгвістичні основи формування професійного мовлення студентів // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - Вип. 45. - С. 241-246.

9. Довженко І.В. Роль етикету у підвищенні професійної мовленнєвої культури майбутніх фахівців сфери побутового обслуговування // Проблеми педагогічної освіти в полікультурному просторі України: Матеріали всеукраїнської конференції, 22-23 травня 2007 р. - Житомир; ЖДУ ім. І.Франка, 2007. - С. 60-63.