Етноспецифічні константи мовної свідомості

Серце: + 3 49 реакцій; + 2 29 реакцій; + 1 8 реакцій; 0 10 реакцій; - 1 0 реакцій; - 2 0 реакцій; - 3 0 реакцій.

Усього: позитивних реакцій на слово-стимул серце - 86; нейтральних - 10; негативних - 0.

Душа: + 3 64 реакцій; + 2 26 реакцій; + 1 5 реакцій; 0 1 реакція; -1 0 реакцій; - 2 0 реакцій; - 3 0 реакцій.

Усього: позитивних реакцій на слово-стимул душа - 95; нейтральних - 1; негативних - 0.

Вельми показовими для зіставлення української та російської, з одного боку, і західноєвропейської моделі особистості - з другого, є такі перекладні відповідники: укр. душевнохворий (рос. душевнобольной) - mental patient чи a person suffering from mental illness; укр. душевні хвороби (рос. душевные болезни) - mental illnesses; укр. душевний стан (рос. душевное состояние) - state of mind; укр. душевна людина (рос. душевный человек) - understanding person; укр. душевне ставлення (рос. душевное отношение) - considerate (уважне) attitude; рос. душевное потрясение - nervous shock.

Поняття mind виступає дуже специфічним продуктом англійської мови, що не має еквівалентів в інших мовах світу. Багатозначний номен mind позначає процеси, пов'язані з функціонуванням усієї сфери свідомості людини: її мисленнєво-оцінною діяльністю, пам'яттю, волею, уявою, увагою, емоціями. Переклад цього слова як “розум” жодною мірою не може вважатися точним, тому що відповідає тільки одному з багатьох його значень (“висловлення думки”; “память”; “намір, прийняття рішення”; “уява”; “увага”; “занепокоєння”; “настрій” тощо).

Як свідчить семантична наповненість номена mind, він, будучи ідеальним компонентом опозиції “матеріальне - ідеальне” (body - mind), має яскраво виражений інтелектуальний характер, що наштовхує на думку про розумовий спосіб емпіричного пізнання дійсності представниками англосаксонського культурного ареалу. Різко контрастує з подібною структурою особистості російсько-українська модель тіло - душа, де ідеальний компонент душа/серце (серце в переносному абстрактному значенні) виступає центром емоційного життя українця й росіянина, опосередковує його знання, думки й наміри: “Тіло вмре, а душа ніколи не вмирає” (П. Мирний); “Я … заснул на голом полу, утомлённый душевно и физически” (О. Пушкін) - I … felt asleep on the bare floor, worn out in mind and body. Таким чином, є підстави твердити, що події емоційно-духовного життя українця та росіянина відбуваються на психічно-душевному рівні (душа, серце), а в представника англосаксонської культури - на психічно-раціональному (mind).

В українській моделі етнічної особистості порівняно з російською більше акцентується компонент серце як осередок людських почуттів і переживань. Цей феномен пояснюється дією екстралінгвістичних факторів, зокрема особливостями релігійно-філософської самосвідомості українців (“філософія серця” П. Юркевича).

У перекладі китайською російсько-українське душа й англійське mind отримують перекладний еквівалент xin (“серце”). Китайське xin, будучи своєрідним концептом національної культури й одним з її ключових слів, за своєю культурологічною значущістю близький до таких концептів - ключових слів китайської культури, як yin (жіноче начало), yang (чоловіче начало), qi (дух, енергія), miaп (обличчя), ming (доля) та ін. Вивчення мовних проекцій концепту xin (або, в іншій термінології, його лексикалізацій), дозволило зробити висновок про емоційно-інтелектуальну спрямованість даного концепту, його орієнтованість на вираження людських почуттів і думок, на опис різних станів душі, настрою, волі людини.

Найближчими семантичними відповідниками цього китайського концепту в українській та російській мовах є душа (пор.: кит. укр.: xin ping lide - зі спокійною душею і почуттям задоволення; xin ping qi he - зі спокійною душею і почуттям умиротворення; quan xin quan li - усією душею й усіма силами; yi xin yi yi - усією душею й усіма помислами; кит. рос.: yi xin yi de - полное единодушие; tong xin xie li - в полном единодушии и общими усилиями), а в англійській мові - mind (пор.: кит. англ.: xin bing - mental disorder; xin li - mentality, thought and ideas; xin ling - mind, spirit; xin kou ru yi - to speak one's mind frankly; xin ru zhi shui - a mind without worries, cares and ambitions; xin shi - a load on one's mind; xin xin xiang yin - a complete meeting of minds).

Далі у роботі на підставі розробленої автором комплексної методики аналізуються російські культурні концепти (тоска, удаль, воля, судьба, правда, пустота); українські концепти (воля, доля, лихо); англо-американський культурний концепт self та співвіднесені з ним поняття individualism - “індивідуалізм” і privacy - “стан свободи від суспільної уваги”; китайські культурні концепти (qi - “дух, енергія”, уin -“жіноче начало”, yang - “чоловіче начало”, ming - “доля”). Сукупне використання традиційних і новітніх методів та прийомів аналізу (з одного боку, описовий та контрастивно-зіставний метод, реконструкція внутрішньої форми слова, компонентний та контекстуальний аналіз, з другого - методика семантичних примітивів, прототиповий та концептуальний аналіз, прийом психолінгвістичного шкалування) дозволило розкрити культурну зумовленість понять української, російської, англійської та китайської мов, виявити їхню національну автентичність. Культуроспецифічні слова-концепти визначають поняттєві координати, в межах яких відчуває, мислить та діє етнос. Будучи рефлексією насамперед минулого досвіду етнічного колективу, слова-концепти виступають історично зумовленою категорією. З плином часу значущість тих чи інших концептів як культурогенних факторів може змінюватися, їхній вплив на світогляд етнічного колективу ставати менш вираженим, поступаючись місцем іншим поняттєвим феноменам. Так, російський концепт удаль та український лихо зараз, у наші часи, вже не так безумовно детермінують російську та українську ментальність, однак продовжують впливати на її формування. Щодо традиційних етносів, зокрема китайського, де ритуал та звичай складають непохитну духовну основу соціуму, культурні поняття, як на нашу думку, меншою мірою піддаються дії історичної амортизації.

У четвертому підрозділі другого розділу “Прототипи, архетипи та вторинна номінація в міжкультурному дослідженні” розгдядається взаємодія прототипів (які водночас виступають архетипами: вогонь, кров, рослинний світ, небо) з колірними номенами при прямій та опосередкованій номінації, висвітлюється роль архаїчної концептуалізації світу мовами в процесі формування особливостей як первинних значень назв кольорів, так і специфіки їхньої вторинної емотивно забарвленої семантики; у фокусі уваги перебуває також питання про вплив кольору як складного екстралінгвістичного феномена на формування етнічних психічних стереотипів, символів і преференцій. Назви кольорів, таким чином, розглядаються як той мовний матеріал, що сприяє з'ясуванню когнітивних процесів і механізмів, котрі лежать в основі не лише первинної мовної категоризації, а й вторинного найменування. Визначаючи складні модулі взаємодії мови та свідомості, ми керувалися двома фундаментальними властивостями природної мови як загальнолюдського феномена: 1) міжмовною чисельністю засобів вираження однакової семантики; 2) внутрішньою формою слова як способом номінації певного національно зумовленого уявлення про об'єкт. Оскільки мова не єдиний маніфестант свідомості, для пояснення символічного осмислення кольору в різних культурах залучалися міфологічний та фольклорний матеріал.

Аналіз показав, що універсальні прототипи, які водночас виступають потужними міфологічними та міфопоетичними архетиповими символами (світло, темрява, вогонь, кров, рослинність, небо), грають роль когнітивних “зачіпок” при колірній номінації не лише при первинному, а й при вторинному знакоутворенні. Ця закономірність не є абсолютною, її слід трактувати як певну тенденцію, оскільки символіка функціонування кольору в межах різних культур іноді стає специфічною.

У п'ятому підрозділі другого розділу “Етнічні мовні стереотипи: спільне та відмінне” розглядається роль природного середовища (а саме фауни і флори) у формуванні лінгвокультурного змісту мови, однією з основних складових якого є образні еталонні стереотипи сприйняття та осмислення дійсності (національні інтелектуально-оцінні концепти - НІОК). НІОК визначають характер національної ментальності, реалізуючись на лексичному рівні мовної системи у вигляді певних образів, еталонних стереотипів та символів, що функціонують, як правило, у складі фразеологічних одиниць - величин проміжної фразеологічної системи мови. Джерелом утворення НІОК є певний набір референтів, специфіка якого визначається тим фрагментом природного середовища, який дано етносу у безпосередньому спогляданні. Вторинної образної або символічної категоризації зазнають, як правило, лише ті референти, котрі поширені на території, де проживає етнос. Так, бамбук не мав жодного шансу набути в українській чи в російській мові образного значення, не кажучи вже про символічне, з цілком банальної причини: будучи теплолюбною, ця рослина не росте в російсько-українських широтах. У свою чергу, російська береза, навіть прототиповий образ якої навряд чи наявний у китайській “наївній” свідомості, природно, теж не могла отримати жодного символічного значення в китайському мовному універсумі з тієї самої причини.

Потужним засобом утворення НІОК виступає оцінно-експресивна метафора, яка є носієм певних національно детермінованих асоціативних стереотипів: rat в англ. - “зрадник”, “доносчик”, “шпигун”; у рос., укр. і кит. - “ница людина”; у фр. rat - “скупий”, “скнара”; у нім. Ratte - “людина, що працює із запалом”. Розуміння метафоризації як широкої сфери номінативної діяльності спричинило розширення кількості досліджуваних мовних об'єктів, внаслідок чого розглядалися не лише лексеми-зоометафори, а й зооідіоми та загальномовні порівняння з елементом-зоонімом. Такий підхід диктувався новим розумінням сутності об'єктів, що вивчаються в руслі когнітивізму: їхньою більшою масштабністю порівняно з власне мовними змістовими квантами; їх глибинним, імпліцитним характером, прихованим за мовною емпірикою; їх образною природою; високим ступенем належності до сфери підсвідомого; можливістю їх реконструкції як сукупності певних властивостей і характеристик.

У шостому підрозділі другого розділу “Синтаксичний мовний рівень як індикатор світоглядних основ етносу” з етнокультурної точки зору розглядаються безособові речення української та російської мов на тлі їхніх англійських та китайських відповідників. Об'єктом вивчення обрано східнослов'янську дативну і акузативну пацієнтивну синтаксичну конструкцію, яка протиставлена номінативній агентивній синтаксичній конструкції англійської та китайської мов. Аналіз продемонстрував відмінність етнофілософій, що втілюють зазначені вище конструкції: номінативна конструкція англійської та китайської мов описує світ у термінах причинно-наслідкових логічних відношень, де каузація позитивно пов'язана з волею людини; українсько-російська дативна і акузативна експерієнцерні конструкції з пасивним суб'єктом відбивають ірраціональне світосприйняття, дія у них виступає некерованою і неконтрольованою, а події, що описуються, постають загадковими, незбагненними і часто-густо ворожими щодо людини.

Поширення іменної синтаксизації та номіналізації в сучасній англійській мові сприяє виникненню ситуації “відстороненості” суб'єкта мовлення від подій та створенню “мовної дистанції” між комунікантами, що дозволяє розглядати номінативність як особливий засіб концептуалізації дійсності мовою, який має етнокультурну значущість.

У третьому розділі “Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності” розробляється міжмовна класифікація паремій, на матеріалі пареміологічних одиниць чотирьох мов розглядаються особливості морально-ціннісної концептуалізації дійсності, виявляються універсальні та етнозумовлені ідеологеми (інформеми), притаманні мовній свідомості різних етносів.

Прислів'я та приказки як інтегральні частини національних фразеологій надають можливість судити про національну логіку (логіко-поняттєва концептуалізація дійсності) та національну світооцінку (емоційно-оцінна концептуалізація дійсності в її ціннісній іпостасі), які відбито у цій сфері функціонування природної мови. Паремії, віддзеркалюючи загальнолюдські пріоритети, водночас фіксують національно зумовлені ціннісні уявлення народу про світ і своє буття в ньому. Це робить пареміологічні одиниці аксіологічно значущими мовними величинами, дослідження яких дозволяє виявити ієрархію цінностей носіїв певної культури і мови. Поняття цінності, що об'єктивно тяжіє до суспільних аспектів буття людини, орієнтує її в навколишньому світі, формує мотивації та потреби, спрямовує діяльність в “соціально схвалене” русло.

У першому підрозділі третього розділу “Міжмовна класифікація паремій як основа для виявлення універсальних та ідіоетнічних констант мовної свідомості” подається класифікація паремій, яка спирається на особливості взаємодії смислового, формально-образного та експресивно-стилістичного аспектів зіставлюваних фразеологічних одиниць. З огляду на це досліджувані паремії поділяються на чотири групи: 1) ті, що перебувають у відношеннях повної смислової, образної й експресивно-стилістичної еквівалентності (у цьому випадку спостерігається повний збіг денотативного, сигніфікативного та експресивно-стилістичного планів): укр. Друзі пізнаються в біді - рос. Друзья познаются в беде - англ. A friend in need is a friend indeed - кит. huan nan zhi zhi ji; 2) ті, що перебувають у відношеннях повної смислової, але часткової образної й експресивно-стилістичної еквівалентності (збіг сигніфікативних характеристик поєднується із частковим збігом денотативного й експресивно-стилістичного аспектів співставлюваних паремій): укр. Де багато господинь, там хата неметена - рос. У семи нянек дитя без глазу - англ. Everybody's business is nobody's business (букв. “Справа всіх - це нічия справа”) - кит. san ge he shang mei shui he (букв. “У трьох монахів нема кому воду носити”); 3) ті паремії, що перебувають у відношеннях часткової смислової і специфічної образно-стилістичної еквівалентності: англ. Cooks are not to be taught in their own kitchen (букв. “Кухаря на його кухні не повчають”) - рос. Яйца курицу не учат; 4) безеквівалентні пареміологічні одиниці, які виражають переважно національні морально-ціннісні пріоритети, що не знаходять логіко-образних відповідностей в інших мовах: рос. Не красна изба углами, а красна пирогами; англ. The darkest hour is nearest the dawn (букв. “Найтемніша година передує світанку”); кит. wu shi bu deng san bau dian (“Без справи до палацу не ходять”).Четверта класифікаційна група паремій розпадається на дві підгрупи: 4.1. - паремії, які не мають образної форми; 4.2. - паремії, які мають образну внутрішню форму. Аналіз засвідчив, що безеквівалентні паремії виступають найблагодатнішим матеріалом для висвітлення ієрархії етнічних морально-етичних цінностей та психоповедінкових еталонів, які регулюють життя індивідууму в етнічній спільноті.

Зібрані прислів'я та приказки можуть послужити мовною базою тим дослідникам, які прагнуть вивчати денотативні характеристики паремій у порівняльному аспекті, що сприятиме мовній ідентифікації певних етнографічних особливостей народів, “референційних преференцій” висловленої народної мудрості. Крім того, безеквівалентні пареміологічні одиниці можуть стати в пригоді при виявленні міжмовних морально-ціннісних психоповедінкових еталонів: пор. англ. Discretion is the better part of valour - “Розсудливість - краща частина доблесті” та рос. Либо полковник, либо покойник, укр. Або груди в хрестах, або голова в кущах; англ. An Еnglіshmаn's house is his castle (“Дім англійця - його фортеця”) та рос. Не красна изба углами, а красна пирогами; англ. Friends are thiefs of time та рос. Не имей сто рублей, а имей сто друзей тощо.

У наступних підрозділах третього розділу на матеріалі прислів'їв та приказок чотирьох мов (української, російської, англійської та китайської) аналізувалися уявлення етносів про життя та смерть, працю та час, багатство й бідність. Головним операційним інструментом аналізу виступала ціннісна інформема (ідеологема), яку ми визначили в такий спосіб: аксіологічно маркований інваріант змісту, під який підпадають численні паремії певної мови, що характеризуються образністю або позбавлені її.

Нас цікавила насамперед етична оцінка зазначених вище явищ як вияв традиційної народної моралі різномовних етносів (Proverbs are the wisdom of the streets - “Прислів'я - це мудрість вулиць”).

Здійснене крос-культурне мультимовне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1.У межах цієї праці мова розглядалася як об'єктивоване світосприйняття, світовідчуття і світогляд народу, як зберігач культурних цінностей та ідеології етносів. Було здійснено спробу дослідити маніфестації культурних феноменів у мові, ті кванти національно-специфічного і культурно зумовленого, які створюють унікальність і неповторність мовних картин світу. Найвагомішим результатом цієї праці вважаємо підтвердження слушності вихідної гіпотези дослідження щодо моделювання специфічних рис національного світосприйняття і національного складу мислення на всіх стратифікаційних рівнях мовної системи за допомогою дознакових, знакових і супразнакових мовних величин.

2. На зламі тисячоліть у лінгвістиці відбулася докорінна зміна базисної наукової парадигми, що ознаменувалося поворотом до розгляду мовних явищ під антропоцентричним кутом зору та призвело до перегляду багатьох традиційних положень семантики й лінгвосеміотики. У межах цієї праці новітні підходи визначені так:

а) усвідомлення того, що для мови етносу не існує меж між трьома світами своїх носіїв: “зовнішнім”, “психологічним” та “соціальним”, зумовило можливість реалізації системно-семіотичного підходу до висвітлення культурно маркованих мовних об'єктів (лінгвокультурем), які осмислювалися на перехресті семантичних, синтагматичних і прагматичних характеристик, зведених в єдине ціле;

б) когнітологічне навантаження мовної форми розглядалося крізь призму концептуалізації світу мовами. При цьому вперше в практиці лінгвістичного дослідження поняття концептуалізації розглядалося в розчленованому вигляді (сенсорно-рецептивна, логіко-поняттєва, емоційно-оцінна, морально-ціннісна концептуалізації) в проекціях їхньої взаємодії з дознаковими, знаковими і супразнаковими одиницями різних мовних стратумів;

в) притаманна новій антропологічній мовознавчій парадигмі експансія до інших наук спричинилася не тільки до залучення даних суміжних з лінгвістикою суспільних наук: філософії, психології, історії, етнології, соціології тощо, а й природничих: методологічною основою цього дослідження було наукове припущення про ізоморфізм структурації фізичного та мовного семантичного простору.

3. Аналіз національно-мовних картин світу чотирьох різнотипних та генетично відмінних мов (українська, російська, англійська, китайська) показав, що поняття мовної картини світу в сучасній антропологічній лінгвістиці має визначатися, виходячи з того змісту, який В. Гумбольдт вкладав у поняття “форми мови” (сума всього мовного змісту, внутрішня структура мови в цілому). “Вузьколексичне” розуміння мовної картини світу, яке спостерігалося у лінгвістиці 70-х - 80-х років ХХ століття, можна певною мірою вважати лінгвістичним анахронізмом: субстанційно-ідеальний мовний континуум, будучи єдиним і безперервним, моделює специфічні риси національного світосприйняття національного складу мислення фактично на всіх ярусах мовної системи за допомогою дознакових, знакових і супразнакових мовних величин.

4. Національно-мовні картини світу складаються з універсальної та національно-специфічної частин. Перша частина (“загальний поняттєвий базис людства”) є, по суті, сукупністю ментальних універсалій, позанаціональним мисленнєвим кодом, який виступає спільною основою природної мови, мислення та культури. Друга частина національно-мовних картин світу утворюється внаслідок перекодування єдиного для всіх етносів мисленнєвого коду на вербальний у межах конкретної етнічної мови, що супроводжується накладанням національно-специфічних нюансів світовідчуття, світоосмислення й світооцінки на універсальну логіко-поняттєву основу.

5. Виникнення мовних національно-специфічних форм, що й обумовлюють самобутність національно-мовних картин світу, детермінується двома основними факторами: а) фрагментом реального світу, який впливає на колективну свідомість етносу; б) особливостями самої колективної етнічної свідомості.

6. Мовній картині світу протиставлена за низкою параметрів наукова картина світу: а) наукова картина світу породжується науковою свідомістю, внаслідок чого тяжіє до об'єктивного відбиття реального світу, -- мовна картина світу є результатом відображення дійсності “наївною” колективною свідомістю етносу, що й зумовлює її суб'єктивність; б) наукова картина світу перебуває у постійній динаміці, кожне нове наукове знання ніби вступає у непримиренну суперечність з попереднім, що створює “революційні ситуації” у світі наукових уявлень, -- мовній картині світу притаманна еволюційність розвитку, вона змінюється дуже повільно, зберігаючи фрагменти наївного, іноді алогічного знання про світ, що сформувалося в період первинного мовного освоєння дійсності.

7. Розуміння різних культур як якісно відмінних поглядів на одну й ту саму навколишню дійсність дозволяє трактувати культуру в термінах особливого типу знання, що відбиває відомості про рефлексивне самопізнання людини в процесі її життєвої практики. Мова виступає у подвійній функції форми зберігання і форми відтворення культури, тобто тим духовним інструментом, що формує специфіку світобачення свого носія. Вивчення мови як культурного феномена в єдності трьох семіотичних аспектів: семантики, синтактики і прагматики сприяло виявленню лінгвокультурем, тобто тих “культурнонавантажених” мовних одиниць, які втілюють результати взаємодії мови та культури.

8. Дослідження звуконаслідувальних слів чотирьох мов (зоотонімів та ономатопів) продемонструвало, що концептуалізовані різними мовами слухові враження відрізняються тим більше, чим віддаленіші одна від одної географічно, культурно, генетично та типологічно досліджувані мови. Близькоспоріднені та типологічно схожі українська та російська мови демонструють значно більше єдності при відтворенні звукових сенсибілій та їх подальшій лексикалізації порівняно з англійською (неблизькоспорідненою та типологічно відмінною) і китайською (генетично і типологічно відмінною).

Вивчення національно-зумовленого зв'язку звука і значення видається за доцільне здійснювати не на рівні фонеми, а на рівні фонестеми (кореневої морфеми особливого роду, яка має абстрактно-емотивну функцію), що пояснюється можливістю її застосування як операційної одиниці не тільки для аналізу мов фонемної, а й силабічної будови.

9. Розвинутість емотивно-оцінного словотвору в українській та російській мовах дістає не лише типологічне, а й етнопсихологічне пояснення: емоційність у межах східнослов'янських культур розглядається як позитивне явище (на відміну від підходу до цього феномена в рамках англосаксонської та китайської культур). Обмеження морфологічної будови англійської та китайської мов разом з культурною забороною надмірного вияву емоцій зумовили досить обмежений набір мовних засобів вираження емоційного почуття-ставлення в цих мовах.

Наявність більшого потенціалу можливостей експресивного словотвору в українській мові, порівняно з російською, детермінується як суто лінгвістичними чинниками (народнорозмовна основа формування української літературної мови), так і етнопсихологічними (“кордоцентричність” української психіки). Відсутність формантного вираження конотацій нехтування, зневажливості та іронії в українській та наявність цього явища у близькоспорідненій російській мові свідчить про суттєві психологічні відмінності цих народів, про більший позитивізм українців порівняно з росіянами.

10. Системно-семіотичний підхід до висвітлення культурно детермінованих мовних феноменів зумовлює необхідність перегляду усталеного у вітчизняному мовознавстві положення про довільність ознаки, покладеної в основу найменування позначуваного предмета чи явища: повторюваність однієї й тієї самої мотивуючої ознаки в різних видах номінації в рамках семантичних рядів або концептуальних сфер служить вагомим аргументом проти довільності її вибору як базису найменування.

11. Міжмовне зіставлення чотирьох моделей етнічної особистості (української, російської, англосаксонської і китайської) дозволило зробити такі висновки: а) українська та російська моделі ґрунтуються на протиставленні тіла як матеріального компонента душі (серцю) як морально-емоційному ядру людини; в рамках цих моделей етнічної особистості перевага надається емоційно-ірраціональному компоненту; б) в основі англосаксонської моделі “матеріальне” (body) протиставлено “інтелектуальному” (mind), де останнє виступає етнопсихологічною домінантою; в) китайська модель етнічної особистості не може трактуватися в рамках фрейму “матеріальне -- ідеальне” через відсутність у китайській культурі трансцендентальної точки відліку (Бог, дух, душа): суб'єкт, що пізнає світ, злитий з пізнаваним об'єктом. Брак трансцендентального суб'єкта як орієнтира самоідентифікації людини призвів до осмислення її в категоріях тілесної інтуїції (явище соматизації емоцій і почуттів у китайській культурі).

12. Специфіку етнічної ментальності найрельєфніше втілюють слова-культурні концепти (наприклад: укр. воля, доля, лихо; рос. тоска, удаль, воля, судьба, правда, пустота; англ. self, individualism, privacy; кит. qi (світова енергія), yin (жіноче начало), yang (чоловіче начало), ming (доля), які виступають фундаментальними поняттями певної духовної культури і часто-густо не мають відповідників у інших мовах. Міжмовне зіставлення, на перший погляд, подібних концептів (укр. доля - рос. судьба; укр. воля - рос. воля) виявило їхні суттєві розбіжності, зумовлені як суто лінгвістичними, так і екстралінгвістичними, історико-психологічними чинниками.

13. Основою формування базових найменувань кольору в різних мовах є певні універсальні прототипи, які водночас виступають потужними міфологічними та міфопоетичними архетиповими символами (це світло, темрява, вогонь, кров, рослинність, небо тощо). При цьому напрям семантичного розвитку (вторинний семіозис) детермінований тими особливостями мовної картини світу, які сформувалися внаслідок первинної колірної категоризації дійсності мовою.

Розвиток переносних метафоричних значень колірних термінів почасти зумовлювався впливом їхніх концептуальних референтів (архетипів), частково інспірувався кольором шкірних реакцій людини.

У межах різних культурних ареалів символічний аспект функціонування найменувань кольорів одержує специфічні національно-культурні конотації, пов'язані як із психологією сприйняття кольору тим чи іншим етносом, так і з історико-культурними традиціями тієї чи тієї країни.

14. Оцінно-експресивна метафора виступає потужним засобом утворення національних інтелектуально-оцінних концептів (НІОК), які, конституюючи мовні картини світу, відіграють величезну роль у продукуванні мовами вторинних символічних просторів. В усіх досліджуваних лінгвокультурних ареалах зооморфна метафора (тварина > людина) є найпоширенішою. Будучи потужним експресивним засобом, вона надає суб'єктові метафори яскраво вираженої пейоративності.

15. Номени тварин (свійських та диких) і рослин (польових та культивованих) в їхньому вторинному “антропоморфному” означуванні дозволяють дослідити роботу гностико-асоціативно-оцінного апарату етнічної мовної свідомості. Специфіка розподілу емоційних оцінок-конотацій між однаковими референтами в різних мовах (українській, російській, англійській, китайській) висвітлила систему національно-культурних преференцій та цінностей, формування якої, як видається, значною мірою належить до сфери колективного підсвідомого.

16. Лінгвокультурні універсалії як відбиття спільності образної семантики продуктів асоціативної діяльності українського, російського, англосаксонського та китайського етносів породжуються, з одного боку, єдністю людського феномена, що зумовлює аналогічність мислення різномовних етносів, а з другого - подібністю критеріїв логічної та естетичної оцінок у носіїв різних лінгвокультур.

Разом з тим, конотативне освоєння наслідків метафоричного процесу, навіть попри схожість фільтрів різномовних метафор, далеко не завжди збігається в мовах. Наявність асоціативно-емотивних лакун свідчить про різну роботу емоційно-оцінного компонента національних мовних свідомостей, що вказує на “аксіологічну суб'єктивність” сприйняття тим чи тим етносом реалій матеріального світу.

17. Унікальність національного емотивно-образного осмислення тварини зумовлюється кількома чинниками: 1) географічною та культурною віддаленістю мовних регіонів; 2) “життям” тварини в національному фольклорно-міфологічному і літературному контексті; 3) значущістю тварини в культурно-господарській діяльності етносу (свійські тварини), а також її поширеністю у природному середовищі етносу (дикі тварини).

18. Мовно-образні конотації, пов'язані зі світом тварин, визначаємо як мотивовані та частково мотивовані метафорико-символічні осмислення на противагу емотивним значенням, ініційованим рослинним світом, котрі розглядаємо як слабомотивовані чи немотивовані конотації. Така кваліфікація дозволяє трактувати породжувані царством рослин НІОК як такі, що мають переважно символічний характер.

19. У китайському лінгвокультурному ареалі квіткова символіка пов'язана переважно з культивованим оточенням, що протиставляє її східнослов'янській квітковій символіці, співвіднесеній насамперед з природним навколишнім середовищем етносу: польовими та лісовими рослинами і травами.

У народній свідомості східних слов'ян рослини ставали не стільки символами душевно-духовних властивостей людини або її соціального статусу (що спостерігається в китайській культурі), скільки набували лікувального й обрядового значення, тісно пов'язаного з магією.

Порівняльний аналіз оцінно-ціннісної символіки дерев, квітів і трав у китайській і східнослов'янській культурах дозволив зробити висновок про відсутність у межах китайської рослинно-символічної системи негативних конотацій рослин та про наявність таких у східнослов'янській.

20. Аналіз безособових речень української та російської мов на тлі їхніх англійських та китайських відповідників продемонстрував, що східнослов'янським дативній і акузативній пацієнтивним синтаксичним конструкціям протиставлена номінативна агентивна синтаксична конструкція англійської та китайської мов. Належачи до мов різної синтактико-типологічної структури (пацієнтивної і агентивної), українська та російська, з одного боку, і англійська та китайська - з другого, виступають носіями різних етнофілософій.

Потужний вплив ірраціонального на психічне сприйняття українця та росіянина, рефлексію чого виявляють безособові синтаксичні структури, свідчить про певну міфологізованість свідомості східнослов'янських етносів.

21. Паремії (прислів'я та приказки) виступають тією частиною національних фразеологій, що найрельєфніше відбиває національно зумовлені ціннісні уявлення народу про навколишній світ і своє буття в ньому. Аксіологічна значущість пареміологічних одиниць дозволяє розглядати їх як продукт морально-ціннісної концептуалізації дійсності мовами.

22. Аналіз уявлень чотирьох етносів про життя та смерть, роботу та час, багатство та бідність на пареміологічному матеріалі із застосуванням поняття ціннісної інформеми (ідеологеми) дає можливість зробити певні узагальнення щодо етичної оцінки зазначених вище явищ як виявів традиційної народної моралі різномовних етносів. Ставлення різних етносів до життя і смерті можна охарактеризувати через інформеми/ідеологеми-універсалії: “життя краще за смерть”, “смерть неминуча”, “смерть всіх урівнює”, “часу приходу смерті не знає ніхто”. Лінгвокультурному “західному” ареалу, де поширена християнська релігія (Англія, США, Україна, Росія), притаманна ідеологема “якість життя обумовлює легку або важку смерть”. У лінгвокультурному “східному” ареалі, де поширений буддизм (Китай), наявні дві основні співвіднесені інформеми: “життя - це низка перетворень” та “смерті в її абсолютному смислі немає”.

23. Праця характеризується позитивно і розглядається як головна годувальниця людини у рамках усіх досліджуваних культур. Особливо акцентованим можна вважати ставлення до праці в англо-американському культурному ареалі, де протестантська релігійна традиція сприяла утвердженню феномена обожнювання праці та формуванню етнокультурної домінанти “action/work orientation” (ідеологема “праця як релігійне покликання людини”). Однак якщо в українській, англійській та китайській культурах праця трактується як джерело матеріального благополуччя, успіху та процвітання (інформема “старанна праця індукує матеріальний добробут та професійність”), у російській народній культурі подібні осмислення практично відсутні (інформеми “сумлінна праця не пов'язана з матеріальним добробутом”, “працювати сумлінно, наполегливо немає сенсу”).

Щодо поцінування часу в межах усіх чотирьох культур виділяється ідеологема “час слід цінувати та ефективно використовувати”. В англо-американському культурному ареалі раціональне використання часу підноситься до рангу національної ідеї, будучи тісно пов'язаним з іншою національно-культурною цінністю - орієнтацією на дію/працю (action/work orientation).

24. В усіх мовно-культурних ареалах паремії засвідчують амбівалентне ставлення до грошей (ідеологема-універсалія “гроші як єдність позитивного та негативного начала”: з одного боку, вони виступають запорукою статку, добробуту, благополуччя та соціальної захищеності, з другого - лихою, руйнівною силою).

Аналіз паремій тематичної спрямованості “гроші, багатство” виявив як універсальні для досліджуваних мов та культур ідеологеми, що зумовлені спільністю людського феномена (“гроші - могутня сила”, “необхідно економно витрачати гроші”, “у житті є речі важливіші за гроші”), так і етнокультурні ідеологеми, спричинені дією суспільно-історичного та релігійного чинників - “гроші є силою, яка править усім світом”, “гроші формують людину як особистість” (ці інформеми притаманні англо-американському та китайському культурним ареалам”), інформема “некорисливість”, антиномічна інформема “зневажливе ставлення до чужого - шанобливе ставлення до чужого, зневажливе до свого” (російські ціннісні ідеологеми).

25. Вивчення корпусу пареміологічних одиниць тематичної спрямованості “бідність” дозволило зробити такі висновки: 1) міжмовна інформема “бути бідним важко, скрутно, образливо” протиставляється ідеологемі-універсалії “в бідності є деякі переваги”; 2) англо-американський пареміологічний матеріал виявляє етнокультурну інформему “бідність сприяє розпаду особистості”; 3) китайська етноідеологема “воля людини долає бідність” перебуває у видо-родових відношеннях з етноідеологемою “воля людини здатна подолати будь-які труднощі”.

26. Вибір певного явища дійсності об'єктом пареміологічної детермінації свідчить про його значущість для носіїв етнічної мови та культури. Психологічно і культурно значущі для етнічної ментальності феномени піддаються “стихійному” кількісному маркуванню на мовному рівні, що створює особливий індекс змісту культури, який часто-густо вказує на відносну важливість різних аспектів етнічної культури.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира: Монография. - К.: Издательско-полиграфический центр “Киевский университет”, 2002. - 293 с.

2. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія, 2-е вид, випр. і доп. - К.: Логос, 2004. - 284 с.

3. Голубовська І.О. Формалізований аналіз лексичної семантики у світлі концепцій лексичного значення слова // Мова та історія. - К., 1995. - Вип. 6. - С. 1 - 4.

4. Голубовська І.О. Співвідношення багатозначності та синонімії в контексті встановлення знакових інваріантів // Мова та історія. - К., 1995. - Вип. 10. - С. 14 - 16.

5. Голубовська І.О. Синонімія у вузькому та широкому смислах // Мова та історія. - К., 1996. - Вип. 11. - С. 3 - 5.

6. Голубовська І.О. Актуальні напрями дослідження полісемії // Мова та історія. - К., 1996. - Вип.17. - С. 8 - 11.

7. Голубовская И.А., Ян Ши. Особенности начального этапа обучения русскому языку на Тайване // Лингвометодические и дидактические проблемы обучения русскому языку в высших учебных заведениях. - Тайбэй: Университет Китайской культуры, 1996. - С. 85 - 92.

8. Голубовська І.О. Про національно-мовну образність при перекладі // Мова та історія. - Вип. 33. - К., 1998. - С. 3 - 6.

9. Голубовская И.А., Ян Ши. К вопросу о специфике обучения русскому языку китайских учащихся // Исследования по иностранным языкам (Foreign Languages Research). - Harbin: Heilongjiang Univ. - 1998. - Vol. № 1. - Р. 68 - 75.

10. Kornilov O., Golubovskaya I. Scientific World Model - Language World Model: Parameters of Opposition // Tamkang Journal of Humanities and Social Sciences. - Taipei. - 1999. - Vol. 3. - P. 95 - 111.

11. Golubovskaya I.A., Chi Yang. Humboldt's “Spirit of Nation” and Approaches to Its Study in Contemporary Linguistics // Tamkang Journal of Humanities and Social Sciences. - Taipei. - 1999. - Vol. 4. - Р. 203 - 218.

12. Голубовская И.А. Цветовая символика: белое и чёрное // Мова та культура. - К.: Издательский дом Дм. Бураго, 2000. - Вып. 2, том 2. - С. 55 - 61.

13. Голубовская И.А. Цветовая категоризация и цветовая символика // Вестник фак-та русского языка и лит-ры Ун-та Кит. культуры “Уэньхуа”. - Тайбэй: “Уэньхуа”, 2000. - Вып. 3. - С. 32 - 59.

14. Голубовская И.А. Русские культурные концепты (лингвистический анализ) // Преподавание иностранных языков в эпоху глобализации. - Тамшуи: Тамканский ун-тет, 2000. - С. 101 - 112.

15. Голубовская И.А. Колоративы в их генезисе и семантическом развитии // Мова та культура. - К.: Издательский дом Дм. Бураго, 2001. - Вып. 3, т. 2. - С. 47 - 53.

16. Golubovs'ka I. Mental Ethnic Language Stereotypes: Universals and Peculiarities // Мова і культура. - К.: Издательский дом Дм. Бураго, 2001. - Вып. 3, т. 3. - С. 38 - 45.

17. Голубовская И.А. Подходы к исследованию языкового значения в свете “поворота в лингвистике” // Вестник факультета русского языка и литературы Университета Китайской культуры. - Тайбэй. - 2001. - Вып. 4. - С. 197 - 220.

18. Голубовская И.А., Ян Ши. К характеристике фрагмента китайской языковой картины “растительное царство” в сопоставительном аспекте // Tamkang Studies of Foreign Languages and Literatures. - Tamshui. - 2001. - # 2. - P. 64 - 79.

19. Golubovs'ka I. Ethnic Personality through Language Forms: Russians Vs. Americans // Russia and China: Traditional Values and Modernization. - Tamshui: Tamkang Univ.- 2001. - P. 177 - 198.

20. Голубовська І.О. Національно-мовна картина світу в її лексичній іпостасі // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: “Прайм-М”, 2002. - С. 92 - 98.

21. Голубовська І.О. Душа і серце в національно-мовних картинах світу //Мовознавство. - 2002. - № 4 - 5. - С. 40 - 47.

22. Голубовська І.О. Сенсорно-рецептивна концептуалізація дійсності та її системно-мовні іпостасі (фонетико-морфологічний і лексичний мовні яруси) //Мова і культура - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2002. - Вип. 5. - Т. 1. - Ч. 1.: Філософія мови і культури . - С. 73 - 81.

23. Голубовська І.О. Воля, доля, лихо як семантичні кванти українського культурного простору // Мова і культура - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2002. - Вип. 5. - Т. 2. - Ч. 1.: Культурологічний компонент мови. - С. 56 - 66.

24. Голубовська І.О. Методологія дослідження національно-мовних картин світу в рамках культурно-філософської наукової парадигми //Мова і культура - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2002. - Вип. 5. - Т. 5.: Проблеми гуманізації навчання і культурологічний підхід до методики викладання мови і літератури. - С. 64 - 71.

25. Голубовська І.О. Про взаємодію мови, мислення та свідомості в контексті когнітивного підходу в лінгвістиці // Вісник Київського національного ун-ту. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - Вип. 14. - 2003. - С. 49 - 51.

26. Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу “царство тварин” // Мовознавство. - 2003. - № 6. - С. 61 - 68.

27. Голубовська І.О. “Свійські тварини” як фрагмент національно-мовних картин світу // Актуальні проблеми української лінгвістики: Теорія і практика. - 2004. - Вип. 9. - С. 36 - 46.

28. Голубовська І.О. Мова і культура в їх взаємодії та взаємовпливі // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наук. праць. - К., 2004. - Вип. 11, кн. 1. - С. 105 - 110.

29. Голубовська І.О. Синтаксичний мовний рівень як індикатор світоглядних основ етносу // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наук. праць. - К., 2004. - № 10. - С. 96 - 105.

30. Голубовская И.А., Ян Ши. Идиомы и перевод // Проблемы перевода. - Тамшуи: Тамканский ун-тет, 1997. - С. 100 - 108 (кит. мовою).

31. Kornilov O., Golubovskaya I. Different Approaches to the Definition of the Status of the “World Scientific Model” // Россия и Запад: диалог культур. - М.: MAAL, 1998. - C. 179 - 193.

32. Голубовская И.А., Ян Ши. Языковые модели мира: взгляд в диахронии // Исследования по иностранным языкам (Foreign Languages Research). - Harbin: Heilongjiang Univ., 2000. - Vol. № 1. - Р. 77 - 86.

33. Голубовська І.О. Мовна картина світу як об'єкт лінгвістичного вивчення //Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія: Збірник наукових праць: У 2 ч. /Упоряд. В.Ф. Чемес - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. - Ч. 1. - С. 252 - 258.

АНОТАЦІЯ

Голубовська І.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10. 02. 15 - загальне мовознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

У дисертаційному дослідженні “Етноспецифічні константи мовної свідомості” на матеріалі чотирьох мов (української, російської, англійської та китайської) розглядаються культурно детерміновані мовні феномени (етноспецифічні константи мовної свідомості, лінгвокультуреми), що виявляються на всіх ярусах мовної системи (фонетичному, морфологічному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному), основною функцією яких є моделювання за допомогою дознакових, знакових і супразнакових мовних величин специфічних рис національного світосприйняття і національного способу мислення.

Пропонується новий категоріальний апарат метаопису національно-мовних картин світу (НМКС), який ґрунтується на понятті культурного “квантування” семантичного простору, запозиченого з квантової механіки, та когнітивному понятті концептуалізації. Вперше у практиці лінгвістичного дослідження когнітивне поняття концептуалізації розглядається у розчленованому вигляді (сенсорно-рецептивна, логіко-поняттєва, емоційно-оцінна, морально-ціннісна концептуалізація), що дозволило розробити принципово новий підхід до аналізу національно-мовних картин світу, виділивши численні аспекти їх вивчення: 1) мовна картина світу і сенсорно-рецептивна концептуалізація дійсності; 2) мовна картина світу й емоційно-оцінна концептуалізація дійсності; 3) мовна картина світу і культурні концепти; 4) мовна картина світу й етнічні стереотипи; 5) мовна картина світу і вторинна номінація; 6) мовна картина світу та морально-ціннісні пріоритети етнічної спільності.

Головну увагу у дослідженні було приділено важковловимому феноменові етнічної ментальності, тобто способу народного сприйняття, відчуття, переживання, осмислювання, уявлення й оцінювання реальної дійсності. Дисертацію виконано в рамках контрастивного напряму у вивченні взаємодії мови і культури, який, будучи інтегрованим у лінгвокультурологічну проблематику, безпосередньо стосується проблем, розроблюваних у межах широкого кола лінгвістичних дисциплін антропологічної орієнтації: лінгвогносеології, лінгвопсихології, лінгвоетнології тощо.

Ключові слова: національно-мовна картина світу, лінгвокультурема, концептуалізація, культурний концепт, культурне квантування семантичного простору, етнічні стереотипи, етнічна ментальність.

АННОТАЦИЯ

Голубовская И.А. Этноспецифические константы языкового сознания. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальтности 10. 02. 15 - общее языкознание. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

В диссертационном исследовании “Этноспецифические константы языкового сознания” на материале четырёх языков (украинского. русского, английского и китайского) рассматриваются культурно детерминированные языковые феномены (этноспецифические константы языкового сознания, лингвокультуремы) всех ярусов языковой системы (фонетической, морфологической, лексической, фразеологической, синтаксической), которые посредством дознаковых, знаковых и супразнаковых языковых величин моделируют специфические черты национального мировосприятия и национального способа мышления.

Предлагается новый категориальный аппарат метаописания национально-языковых картин мира (НЯКМ), который основывается на понятии культурного “квантования” семантического пространства, заимствованного из квантовой механики, и когнитивном понятии концептуализации. Впервые в практике лингвистического исследования когнитивное понятие концептуализации рассматривается в расчленённом виде (сенсорно-рецептивная, логико-понятийная, эмоционально-оценочная, морально-ценностная концептуализация), что дало возможность разработать принципиально новый подход к анализу национально-языковых картин мира, выделив многочисленные аспекты в их изучении: 1) языковая картина мира и сенсорно-рецептивная концептуализация действительности; 2) языковая картина мира и эмоционально-оценочная концептуализация действительности; 3) языковая картина мира и культурные концепты; 4) языковая картина мира и этнические стереотипи; 5) языковая картина мира и вторичная номинация; 6) языковая картина мира и морально-ценностные приоритети этнического сообщества.

В фокусе исследовательского внимания находится трудноуловимый феномен этнической ментальности, который понимается как способ народного восприятия, чувствования, переживания, осмысливания, представления и оценивания реальной действительности. Если Э. Сепир в начале прошлого столетия отрицал даже малейшую связь между формой языка и национальным темпераментом, мы отстаиваем идею “вещественной” воплощённости в языковой субстанции феномена национальной ментальности, составляющими которой являются национальный характер и темперамент.

Диссертация выполнена в рамках контрастивного направления в изучении взаимодействия языка и культуры, которое, будучи интегрированным в лингвокультурологическую проблематику, непосредственно касается проблем, разрабатываемых в рамках широкого круга лингвистических дисциплин антропологической ориентации: лингвогносеологии, лингвопсихологии, лингвоэтнологии и т.д.

В рамках настоящей работы язык рассматривается как объективированное мировосприятие, мирочувствование и мировоззрение народа, как хранитель культурных ценностей и идеологии этносов. Были исследованы манифестации культурных феноменов в языковой ткани, те кванты национально-специфического и культурно обусловленного, которые создают уникальность и неповторимость языковых картин мира. Исследованию в целом свойствен системно-семиотический подход, когда культурно маркированные языковые объекты (лингвокультуремы) осмысливаются на стыке семантических, синтагматических и прагматических характеристик, которые сводятся в единое целое.

Анализ разноуровневых фактов четырёх языков подтвердил справедливость исходной гипотезы данного исследования о моделировании специфических черт национального мировосприятия и национального склада мышления на всех стратификационных уровнях языковой системы посредством дознаковых, знаковых и супразнаковых языковых величин.

На наш взгляд, культурная информация, “разбросанная” по всему формально-семантическому языковому континууму, не создаёт онтологически реальной системы.

Культурно-специфическое не существует вне универсального, которое на современном этапе развития лингвистики можно интерпретировать в терминах вненационального мыслительного кода, определённой совокупности ментальных универсалий, образующих общий логико-понятийный базис человечества. Перекодировка единого для всех этносов мыслительного кода на вербальный в границах конкретного языка создаёт национально-специфические формы, которые и обуславливают самобытность национально-языковых картин мира.

Факторами, инициирующими их возникновение, выступают: 1) фрагмент реального мира, влияющий на коллективное сознание этноса (природная среда обитания этнического коллектива и материальная культура артефактов, созданная самим народом); 2) особенности коллективного этнического сознания, которые обнаруживаются в неодинаковости логических операций над одинаковыми реалиями внешнего мира, в разнообразии проявлений “наивного” обыденного сознания (его эмоционально-оценочных, социально-ценностных, морально-этических компонентов).