Синтетизм та аналітизм у морфологічних системах української і російської мов

Загалом засоби вираження дієслівних грамем у сучасних українській та російській мовах являють собою сукупність функціонально диференційованих синтетичних та аналітичних одиниць, в якій синтетичним одиницям належить провідна роль, оскільки вони переважають у формотворенні непредикативних категорій, а в предикативних категоріях є засобами репрезентації ядерних грамем. Аналітичні формомоделі утворюють периферію дієслівного формотворення в сучасних українській та російській мовах. Таке співвідношення виявів синтетизму та аналітизму в дієслівних категоріях обох досліджуваних мов репрезентує системи зі стійкими структурно-типологічними властивостями. Перспективний потенціал синтетизаційної або аналітизаційної тенденцій, зумовлений функціональним розподілом типологічно протиставлених одиниць дієслівного формотворення, може виявитися лише фрагментарно - в остаточній синтетизації або аналітизації конкурентних позицій майбутнього недоконаного та сумісної особи імператива.

Дисертаційну роботу завершують загальні висновки, в яких формулюються результати дослідження та його роль для вирішення проблеми типологічної еволюції мови як багаторівневої системи.

1. Зміст проблеми співвідношення синтетичних та аналітичних одиниць у морфологічних підсистемах української та російської мов вбачають здебільшого у визначенні певної еволюційної спрямованості структурно-типологічних змін. Ця проблема найчастіше вирішувалася в межах аналітизаційної концепції, згідно з якою еволюційні процеси в синтетичних мовах полягають у посиленні ознак аналітичності, в переході (або, щонайменше, тенденції до переходу) від панівної синтетичності до переважаючої аналітичності. Хоч ця концепція набула широкого визнання і має багато прихильників, однак загальноприйнятою не стала. Уразливість аналітизаційної концепції виявляється в тому, що для її обґрунтування використовувалися вибіркові спостереження за окремими, хоч і яскравими фактами та явищами, структурно-типологічна ідентифікація яких спиралася на доволі суперечливі й неузгоджені між собою тлумачення понять про синтетизм та аналітизм. Упередженість прибічників цієї концепції, що аксіоматично визнавали аналітичні мовні засоби досконалішими, а еволюцію типологічних змін вбачали в односпрямованості розвитку мови від синтетизму до аналітизму, виявилася також і в тому, що їхня увага була зосереджена тільки на тих фактах, що кваліфікувалися як вияви аналітизаційних змін. Варто зауважити, що під таке визначення підпадали будь-які скорочення в складі синтетичних одиниць, що невиправдано спрощувало висвітлення змісту та ідентифікування еволюційних змін, оскільки обмежувало їх альтернативним вибором між двома вищеназваними тенденціями.

Критичне ставлення до аналітизаційної концепції було зумовлене виявленими в ній методологічними похибками та суперечливими фактами. На противагу цій концепції було висловлено пропозицію звертатися до еволюційно-типологічних оцінок загального плану, по-перше, на підставі аналізу широкого за обсягом матеріалу і, по-друге, з огляду на те, що аналітичність являє собою не нову, а давню типологічну рису в політипологічних українській та російській мовах. Причому необхідною умовою, що дозволить уникнути певних суперечностей в еволюційно-типологічних оцінках, було визнано такий аналіз мовного матеріалу, в якому увага рівною мірою приділялася б як виявам аналітичності, так і виявам синтетичності.

2. Проведений аналіз, на нашу думку, переконливо свідчить про те, що еволюційні зміни не лише загалом у морфологічних системах двох досліджуваних мов, а й у парадигмах окремих частин мови і навіть у категорійних парадигмах не підпорядковуються дії певної однолінійної тенденції: від синтетизму до аналітизму або від аналітизму до синтетизму. В еволюції морфологічних систем української та російської мов загалом спостерігаються як синтетизаційні, так і аналітизаційні зміни. Переважний вплив синтетизаційної чи аналітизаційної тенденцій спостерігається лише при змінах у складі формомоделей, що репрезентують окремі позиції в категорійних парадигмах. Виявлені зміни здебільшого супроводжують еволюційну реструктуризацію семантики певних морфологічних категорій в українській та російській мовах. Скорочення, збільшення або перерозподіл засобів вираження морфологічної семантики, що мають різні структурно-типологічні ознаки, зумовлені втратою або становленням грамем і категорій, визначенням симетричних опозитивних корелятів за інваріантним орієнтиром, диференціацією ядерних та периферійних грамем.

На виявлення синтетизаційної та аналітизаційної тенденцій при становленні засобів репрезентації грамем значною мірою впливає консерватизм, усталеність, певна інертність морфологічної системи, внаслідок чого формування інноваційних засобів вираження морфологічних значень здійснюється переважно за рахунок внутрішніх ресурсів мови. Реалізація обох еволюційно-типологічних тенденцій уможливлюється завдяки тому, що вони не спричиняють принципових типологічних змін у морфологічних системах політипологічних української та російської мов. Оскільки в цих мовах різнорівневі і різноструктурні засоби вираження певних типів мовного значення організовані за польовим принципом, то до еволюційних процесів становлення інноваційних засобів формотворення залучаються одиниці як із синтетичною, так і з аналітичною структурою, а отже, виявляються як синтетизаційна, так і аналітизаційна тенденції.

3. Власне синтетизаційна тенденція виявляється в зміцненні ознак синтетизму, власне аналітизаційна - у зміцненні ознак аналітизму. Синтетизаційна або аналітизаційна тенденції реалізуються не лише в кількісній перевазі відповідних (синтетичних або аналітичних) формомоделей у морфологічній системі мови або окремих її фрагментах (підсистемах). Посиленню синтетичності можуть сприяти синтетизація аналітичних формомоделей, витіснення аналітичних формомоделей синтетичними в разі виникнення конкурентних відношень між ними, спроможність синтетичної системи протистояти впливові на неї руйнівних, послаблюючих чинників, вибір синтетичних моделей і засобів для вираження нових грамем при альтернативних можливостях, створюваних політипологічними мовами.

Аналітизаційна тенденція, крім кількісних переваг аналітичного формотворення над синтетичним, може реалізуватися в певних явищах, протилежних синтетизаційним, а саме: у витісненні синтетичних формомоделей конкурентними аналітичними, протистоянні аналітичних формомоделей потенційній синтетизації, утворенні аналітичних формомоделей для вираження нових грамем.

4. Становлення інноваційних синтетичних засобів може здійснюватися за рахунок однотипних і різнотипних внутрішніх ресурсів морфологічного, дериваційного і синтаксичного рівнів.

- Склад синтетичних формомоделей може поповнюватися без зміни структурно-типологічних ознак первинної формомоделі шляхом омонімічного розгалуження синкретичних синтетичних формомоделей (утворення формомоделей теперішнього і майбутнього доконаного) або шляхом використання потенціалу варіативного синтетичного формотворення (утворення формомоделей висхідних ступенів порівняння в російській мові).

- Успадкованим способом поповнення засобів синтетичного формотворення була функціональна переорієнтація синтетичних дериваційних одиниць. У використанні цього способу виявляється не менш глибока традиція, якщо звернутися, зокрема, до спостережень за генезою формомоделей дієприкметників на -н-, -т-, -л-, що мають у своєму складі прикметникові за походженням суфікси. Надалі в історії української мови ця традиція виявилася в утворенні синтетичних формомоделей найвищого ступеня порівняння прикметників, а також в обох досліджуваних мовах - при становленні засобів дієслівного видотворення.

- Для утворення інноваційних синтетичних формомоделей використовується такий традиційний спосіб, як синтетизація аналітичних формомоделей, що є наслідком злиття основного елемента з аналітичним формативом і перетворення первинного аналітичного форматива на синтетичний. Традиція застосування цього способу синтетизації має глибоке генетичне коріння в історії індоєвропейських мов, зберігається в праслов'янську епоху (зокрема, при утворенні повних форм слов'янських прикметників) і продовжується в історії східнослов'янських мов при утворенні синтетичних формомоделей дієслівного пасиву, української синтетичної формомоделі майбутнього недоконаного.

- Становлення інноваційних аналітичних формомоделей здійснюється лише за рахунок аналітичних одиниць синтаксичного рівня єдино можливим традиційним способом парадигматизації і функціональної переорієнтації аналітичних синтаксем, що, у свою чергу, утворилися на ґрунті вільних словосполучень.

5. Первинним і головним чинником, що впливає на становлення як синтетичних, так і аналітичних засобів формотворення, є зміни в семантичній структурі морфологічних категорій, пов'язані зі становленням нових грамем і потребами послідовної їх репрезентації у складі парадигм окремих лексем і парадигм-моделей словозміни певної частини мови. За умови принципово можливого залучення як синтетичних, так і аналітичних одиниць до становлення засобів вираження інноваційних грамем в українській та російській мовах виявляється закономірна послідовність в активізації синтетизаційної та аналітизаційної тенденцій.

Становлення засобів вираження елементарних, ядерних грамем супроводжується дією синтетизаційної тенденції, що реалізується завдяки функціональній переорієнтації споконвічно синтетичних засобів словотвору і формотворення (пор. становлення синтетичних формомоделей висхідних ступенів порівняння, дієприкметникового пасиву, теперішнього часу і майбутнього доконаного, 2 особи імператива). Якщо внаслідок дії синтетизаційної тенденції утворюються синтетичні засоби, що забезпечують регулярну репрезентацію певної елементарної грамеми, вони міцно закріплюються в морфологічній системі і стають стабільною ланкою в системі формотворення.

Аналітизаційна тенденція може активізуватися при становленні засобів вираження елементарних грамем, якщо синтетичні засоби не спроможні забезпечити цим грамемам регулярної репрезентації (пор. первинно аналітичні формомоделі дієслівного пасиву, майбутнього недоконаного, висхідних і спадних ступенів порівняння). Втім первинні аналітичні засоби вираження елементарних грамем залишаються нестабільною в типологічному плані ланкою формотворення, оскільки можуть підпадати під вплив синтетизаційної тенденції. Її активізацію зумовлює елементарний характер грамеми, і ця тенденція реалізується в тому разі, якщо для неї існують сприятливі умови (пор. синтетизовані формомоделі дієслівного пасиву, минулого часу, а в українській мові - також майбутнього недоконаного).

Активізацію аналітизаційної тенденції визначає становлення засобів вираження неелементарних, периферійних грамем предикативних категорій (часові формомоделі пасиву доконаного виду, сумісної особи з числовою диференціацією і третьої особи в імперативі). Саме парадигматичні позиції неелементарних, периферійних грамем предикативних категорій залишаються сферою домінування аналітичного формотворення.

6. Потенційну синтетичність інноваційних засобів формотворення для вираження елементарних грамем в українській та російській мовах можуть визначати наявність розвиненого синтетичного словотвору і синтетичного формотворення або можливості еволюційної синтетизації первинно аналітичної формомоделі, що закріплюється за вираженням елементарної ядерної грамеми. Сприяти реалізації потенційної синтетичності при утворенні інноваційних формомоделей можуть такі умови.

- Споконвічні синтетичні формомоделі, поступово змінюючи своє первинне призначення, пристосовуються до нових функцій, оскільки семантична перебудова морфологічних категорій має плинний, еволюційний, а не мутаційний характер. В еволюції української та російської мов виявлення синтетизаційної тенденції, що полягає у функціональній переорієнтації синтетичних формомоделей, які існують у мові, узгоджується із загальною властивістю форми - її консервативністю, стабільністю, що допомагає синтетичним формомоделям в деяких випадках, навіть за умови втрати первинної функції, пристосовуватися до вираження нового значення (Carstairs-McCarthy). Встановлення зв'язків між новим значенням і старою синтетичною формою зумовлюється характером семантичної перебудови морфологічної категорії, первинна парадигма якої мала у своєму складі синтетичні формомоделі. Якщо така перебудова має характер поступових еволюційних змін, то завдяки похідним відношенням між первинним та вторинним значеннями підтримується стабільність плану вираження. Послідовний еволюційний перехід від первинного значення до вторинного сприяє поступовому закріпленню традиційної форми за новим значенням. Така плинність семантичної перебудови категорій, що мають у складі парадигми синтетичні формомоделі, забезпечила життєспроможність синтетичних формомоделей первинного висхідного інтенсива прикметників і формомоделей з первинним синкретичним значенням теперішнього-майбутнього.

- Ступінь розвиненості системи синтетичного словотвору можна вважати тією умовою, що визначає можливості синтетизаційних перетворень в еволюції морфологічної системи мови, оскільки між синтетичністю мови та розвитком, активністю синтетичного словотвору взагалі виявляється закономірний зв'язок, який відбиває одна з універсалій Дж.Грінберга. Втім напрям цього зв'язку визначається не лише за кваліфікативним критерієм наявності в мові словозміни і синтетичного словотвору. Якщо врахувати також і квантитативні характеристики, можна виявити і зворотну дію універсалії Дж.Грінберга: якщо мова має розвинений словотвір, то вона може мати розвинену систему синтетичної словозміни. Втім узагальнювальний зміст цієї закономірності відповідає рівню домінанти (або фреквенталії - за іншою термінологією) чи навіть рецесива (В.О.Виноградов, Б.О.Серебренников).

Реалізації синтетизаційної тенденції в обох мовах сприяє традиційна багатоморфемність слів, усталена завдяки розвиненому синтетичному словотвору. Багатоморфемна структура лексичних одиниць запобігає виявленню скорочувальної тенденції, її негативному впливові на синтетичне формотворення, облігаторну властивість якого становить багатоморфемна структура словоформ. Саме завдяки узвичаєнню такої структури слів в українській та російській мовах уможливлюється синтетизація аналітичних формативів, їх перетворення на синтетичні афіксальні формативи. Водночас особливості багатоморфемної структури слів накладають певні обмеження на реалізацію синтетизаційних виявів, якщо приєднання афіксів може зумовити структуру, критичну за своїми кількісними показниками.

Розвинена система словотвору сприяє реалізації синтетизаційної тенденції ще й завдяки своєму багатому семантичному потенціалові, що створює можливості для добору засобів вираження морфологічних значень серед дериваційних ресурсів мови в умовах польової організації засобів вираження певного виду мовної семантики. Саме завдяки розвиненості синтетичної деривації синтетизаційна тенденція спорадично реалізується в еволюційних змінах морфологічних систем української та російської мов, якщо простежити їхню історію від праслов'янської доби до сучасності (становлення формомоделей дієприкметникового стану, формомоделі висхідного суперлатива в українській мові, формування засобів видотворення).

- Умовою, що сприяє синтетизації аналітичної формомоделі внаслідок перетворення аналітичного форматива на синтетичний, в українській та російській мовах є остаточна функціональна спеціалізація аналітичних формативів, що усталюється завдяки еволюційній нейтралізації омонімії з повнозначними словоформами і закріпленню за вираженням лише певного морфологічного значення. Втім, незважаючи на облігаторний характер цієї умови синтетизації, вона діє не сама по собі, а разом з іншими умовами. Обов'язковою умовою синтетизації аналітичного форматива варто визнати не виняткове його використання в контактній постпозиції (В.Г.Гак), а таку вільну варіативність взаємного розташування основного компонента і форматива, в якій контактна постпозиція являє собою один із можливих структурних варіантів, тотожних у функціональному плані. Оскільки для слів української та російської мов більш прийнятними є ускладнення постпозитивної (правобічної), а не препозитивної (лівобічної) частини в морфемній структурі (Н.Ф.Клименко), саме в постпозиції і можуть з'являтися перші ознаки синтетизаційних перетворень аналітичного форматива, а саме, оказіональне утворення синтетичної структури під впливом прискореної вимови, фузійних явищ (нейтралізація зяяння, асиміляція, спрощення звукових комбінацій), акцентуаційного об'єднання ненаголошеного форматива з основним компонентом. Подальше витіснення з мовленнєвого використання аналітичних форм і усталення синтетизованих, а відтак становлення синтетичної формомоделі узгоджується з дією тенденції до збільшення обсягу інформації на одиницю часу (Т,М.Ніколаєва) та економії мовленнєвих зусиль.

Іншою умовою синтетизації аналітичної формомоделі є дефункціоналізація аналітичного елемента, що входить до складу аналітико-синтетичного форматива. Дефункціоналізація аналітичного елемента виявляється внаслідок його надлишковості, дублетності відносно синтетичного складника в комбінованому формативі. Такий спосіб синтетизації мав одиничне застосування при становленні формомоделі минулого в історії української та російської мов.

7. Потенційна аналітичність інноваційних формотворчих засобів визначається такими умовами: (1) наявністю в мові аналітичних компонентів-синтаксем, (2) предикативним характером категорії та/або (3) неелементарністю грамем, для вираження яких обирається формотворчий засіб.

При регулярній сполучуваності слів, між якими встановлюються ієрархічні семантичні відношення, утворюються аналітичні компоненти-синтаксеми, що можуть входити до одного функціонально-семантичного поля разом із засобами репрезентації грамем морфологічних категорій. Ці компоненти-синтаксеми можуть втягуватися до парадигми морфологічної категорії завдяки їх функціональному зближенню з усталеними формомоделями. Визначальними для парадигматизації аналітичного комопонента-синтаксеми є такі умови, коли певна грамема не має регулярного вираження синтетичними засобами або коли при визначенні інваріантного значення певної категорії і симетричній організації її грамем (принаймні потенціальній) ця симетрія потребує регулярного відтворення в структурі відповідної парадигми (пор. становлення аналітичних формомоделей висхідних і спадних ступенів порівняння, майбутнього недоконаного).

Сприятливі умови для парадигматизації аналітичних предикатів створюються завдяки тому, що засоби дієслівного формотворення та компоненти-синтаксеми предикатів входять до складу тих самих функціонально-семантичних полів, і у випадках необхідності заповнення певних лакун у дієслівних парадигмах аналітичні предикати втягуються з периферії до ядра цього поля, утворюваного дієслівною категорією (пор. становлення аналітичних часових формомоделей дієприкметникового пасиву, сумісної і третьої особи в імперативі).

Потенційна аналітичність формотворення визначається завдяки взаємозв'язку аналітичного формотворення і виявів аналітичності в синтаксисі. Втім закономірність, що формулюються так: „Якщо в мові є аналітичне формотворення, то в ній мають бути аналітичні компоненти-синтаксеми” - може претендувати на статус універсалії, а зворотна закономірність: „Якщо в мові є аналітичні компоненти-синтаксеми, то в ній може бути аналітичне формотворення” - визнається домінантою (фреквенталією).

8. Хоч на еволюційно-типологічні зміни в українській та російській мовах справляють вплив як синтетизаційна, так і аналітизаційна тенденції, в їх дії виявляється певна ієрархія.

Активізація аналітизаційної тенденції залежить від креативної активності і можливостей синтетичних або синтетизованих засобів. Якщо синтетизаційна тенденція супроводжує семантичну еволюцію морфологічної системи, спираючись на різнорівневі мовні ресурси і механізми, то аналітизаційна тенденція відіграє в цій еволюції допоміжну, компенсаційну роль, сприяючи заповненню тих лакун у категорійних парадигмах або парадигмах окремих лексем, на які не поширюється синтетичне формотворення. Отже, аналітизаційна тенденція виявляє свою дію там, де залишаються вільні від синтетичного формотворення позиції. Таким чином, дві еволюційно-типологічні тенденції не протидіють одна одній, а закріплюються переважно за різними сферами.

Провідна роль синтетизаційної тенденції визначається не тільки тим, що від неї залежать вияви аналітизаційної тенденції, а й тим, що елементарні грамеми, які утворюють ядро морфологічних категорій мають синтетичне вираження або набувають його. За допомогою аналітичних формомоделей виражаються переважно периферійні грамеми, існування яких, з одного боку, підтримується наявністю елементарних грамем і, з іншого боку, на відміну від елементарних, не має облігаторного характеру для семантичної структури категорії.

9. На певних хронологічних етапах синтетизаційна та аналітизаційна тенденції можуть спрямовувати свій вплив на одну парадигмальну позицію. Внаслідок цього одна грамема може набувати як синтетичного, так і аналітичного вираження (пор. засоби вираження висхідних ступенів порівняння, грамем сумісної особи в імперативі в обох досліджуваних мовах, майбутнього недоконаного в українській мові). Незважаючи на різні аксіологічні характеристики послідовних виявів синтетизаційної та аналітизаційної тенденцій, одна з них не знищує результатів дії попередньої. Співіснування, що виявляється внаслідок цього, можна кваліфікувати як надлишковість у складі засобів вираження певної грамеми. Функціонально-семантична диференціація, що виявляється в деяких із цих засобів, навряд чи може бути переконливою мотивацією для перевантаження категорійної парадигми формальними засобами, оскільки з часом одна з типологічно протиставлених формомоделей виявляється домінуючою. Надлишковість типологічно протиставлених дублетних засобів постає ще виразніше. Втім у всіх випадках співіснування генетично не споріднених синтетичних та аналітичних засобів вираження однієї грамеми ця надлишковість зберігається доти, доки існує сама грамема в семантичній структурі відповідної категорії. Таке співіснування, що увиразнює політипологізм української та російської мов, свідчить про те, що основне спрямування еволюційних процесів визначає не реалізація синтетизаційної або аналітизаційної тенденцій, а підтримка системи в такому стані, що забезпечує її надійне функціонування. Надлишковість формальних засобів уможливлює вибір оформлення для певного мовного змісту залежно від комунікативних настанов і можливостей мовця. Ця ж надлишковість забезпечує здатність морфологічної системи протистояти негативному впливові на неї наслідків тих змін, що здійснюються в інших системах.

10. Не всі випадки кількісних змін у складі формомоделей певного типу можуть бути кваліфіковані як вияви еволюційної зміни конкретного типологічного змісту. Якщо скорочення синтетичної або аналітичної формомоделі зумовлене втратою відповідної грамеми, то в таких випадках система відмовляється від відпрацьованого матеріалу незалежно від його структурно-типологічних ознак внаслідок того, що синтетичні або аналітичні одиниці, позбавлені функціонального призначення, виявляються зайвими для системи формотворення. Оскільки при такому скороченні не існує можливостей для альтернативи між синтетичними та аналітичними одиницями, а отже, не виявляються переваги одного з типів у мові, ці кількісні зміни не можуть бути кваліфіковані як вияви синтетизаційної (при втраті аналітичних формомоделей) або аналітизаційної (при втраті синтетичних формомоделей) тенденцій.

Разом із синтетизаційною або аналітизаційною тенденціями динаміку еволюційно-типологічних змін визначають процеси, спрямовані на функціональне вдосконалення одиниць синтетичного відмінково-числового формотворення іменників. Водночас спостерігаються деякі вияви аморфізму. Синтетичне відмінкове формотворення іменників є тим підґрунтям, що забезпечує адекватну репрезентацію прийменникових та безприйменникових субстантивних синтаксем в українській та російській мовах, а тому підтримується в тому складі і стані, щоб здійснювати цю функцію. Реалізація аморфізаційної тенденції також регулюється функціональним чинником, тому для словозміни числівників з дефункціоналізованою категорією відмінка ця тенденція становить реальну перспективу, а для словозміни іменників, у яких відмінкове формотворення зберігає функціональне навантаження, не може стати системною.

11. Еволюційно-типологічне дослідження формотворення української та російської мов з'ясовує характер співіснування синтетичних та аналітичних одиниць тільки на одному з рівнів мовної системи. Таке дослідження визначає перспективи для вирішення проблеми типологічної еволюції всієї мовної системи, оскільки синтетизм та аналітизм мають різнорівневі вияви, а еволюційно-типологічні зміни на одному рівні здійснюються за рахунок не лише внутрішньорівневих ресурсів, а й ресурсів інших рівнів. Отже, шляхом до повного вирішення проблеми еволюційно-типологічних змін у мові загалом може стати додатковий аналіз синтетичних та аналітичних номінативних одиниць дериваційної та синтаксичної систем і подальше узагальнення всіх здобутих відомостей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Типологічна еволюція морфологічних систем української і російської мов: Монографія. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. - 302 с. (Рецензія: Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2003. - Вип. 48. - С. 358 - 363).

2. Аналітичні дієприкметникові форми зі значенням ірреальних способів // Проблеми зіставної семантики: Зб. ст. / Київський держ. лінгвістичний ун-т. - К.: КДЛУ, 1999. - С. 287 - 282.

3. Еволюційні тенденції в синтетичному та аналітичному формотворенні української та російської мов // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. - К.: КДЛУ, 1999. - Вип. 2. - С. 58 - 64.

4. Операційні одиниці для дослідження системи формотворення // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. - К.: КДЛУ, 2000. - Вип. 3. - С. 71 - 75.

5. Семантична спеціалізація синтетичних та аналітичних форм часу (визначення тенденції) // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. - Вип. ХХ. - С. 9 - 18.

6. Структурно-семантичні зміни синтетичних та аналітичних конструкцій в умовах морфологічної транспозиції (на матеріалі сучасних української та російської мов) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. - 1999. - Т. 2, № 2. - С. 86 - 91.

7. Вплив семантичних чинників на становлення аналітичної форми майбутнього часу в дієслівних парадигмах української та російської мов // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. - 2000. - Т. 3, № 2. - С. 66 - 71.

8. Засоби синтетичного формотворення і зміст категорії стану (на матеріалі української та російської мов) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія.- 2000. - Вип. 1. - С. 99 - 103.

9. Еволюція категоріальної семантики та засобів її вираження у східнослов'янських мовах // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія.- 2000. - Вип. 3А. - С. 278 - 284.

10. Питання про генезу аналітичних формомоделей категорії часу (на матеріалі української та російської мов) // Вісник Харківського нац. ун-ту. Серія: Філологія. - Харків, 2000. - № 491. - С. 374 - 377.

11. Синтетичні та аналітичні інфінітивні утворення із значенням часу (на матеріалі української та російської мов) // Мова і культура. - Київ, 2000. - Т. 3. - Вип. 1. - С. 115 - 121.

12. Склад і функції синтетичних засобів формотворення в парадигмі категорії особи // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. - Вип. 30. - С. 28 - 35.

13. Становлення синтетичних засобів вираження пасиву в українській та російській мовах // Слов'янський збірник. - Одеса: Астропринт, 2000. - Вип. 7. - С. 134 - 138.

14. Історія дієприкметникової моделі аналітичних форм часу в українській та російській мовах // Наукові записки. Серія: Філологія. - Вінниця: ВДПУ, 2001. - Вип. 3. - С. 92 - 95.

15. Контенсивно-типологічний аспект зіставного вивчення синтетизму та аналітизму // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. - К.: Київський держ. лінгвістичний ун-т, 2001. - Вип. 5. - С. 235 - 239.

16. Языковая система и типы в языке // Экология образования: Актуальные проблемы. - Вып. 2: Сб. научн. ст.: В 2 т. - Т. 1. - Ч. 1: Системный подход в образовании. - Архангельск: Поморский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова, 2001. - С. 131 - 140.

17. Питання про еволюцію типологічних ознак української мови: методика дослідження // Південний архів: Філологічні науки. - Херсон: Айлант, 2001. - Вип. 9. - С. 38 - 41.

18. Проблема аналітизації відмінка у функціональному висвітленні (відмінки та прийменниково-відмінкові сполуки) // Вісник Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В.Г.Короленка. Серія: Філологічні науки. - Полтава, 2001. - Вип. 5 (19). - С. 40 - 48.

19. Синтетизм та аналітизм: поняття й терміни // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. - 2001. - Т. 4, № 1. - С. 99 - 110.

20. Синтетичне формотворення і семантична структура дієслівних категорій // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. - Вип. 31. - С. 74 - 77.

21. Синтетизм та аналітизм у підсистемах української та російської мов // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л.Українки. Філологічні науки. - 2001. - № 13. - С. 101 - 106.

22. Формомодель як морфологічна одиниця-конструкт // Мовознавство. - 2002. - № 1. - С. 46 - 54.

23. Еволюція числівникової словозміни в типологічному аспекті // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. - 2002. - Т. 5, № 1. - С. 33 - 43.

24. Морфологічний синтетизм та аналітизм у парадигмі ступенів порівняння // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наук. праць. - Київ: Прайм-М, 2002. - № 6. - С. 132 - 138.

25. Вияви синтетизму та аналітизму при вираженні категорії роду (на матеріалі української та російської мов) // Південний архів: Філологічні науки. - Херсон: Айлант, 2002. - Вип. 14. - С. 145 - 150.

26. Явище невідмінюваності іменників у типологічному аспекті // Південний архів. Філологічні науки. - Херсон: Айлант, 2002. - Вип. 16. - С. 165 - 169.

27. Аналітична гіпотеза і явище біаспектуальності // Лінгвістичні студії: Збірник наук. праць. Вип. 11: У 2 ч. - Частина 1. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 48 - 54.

28. Sociologiczne podejњcie do problemu typologicznych cech jкzyka // Tyczyсskie zeszyty naukowe. - 2003. - № 1. - S. 47 - 55.

29. Как дела у падежа? (Вопрос типологических изменений в системах падежного формообразования русского и украинского языков) // Проблемы культуры, языка, воспитания: Сб. научн. трудов. Вып. 5. - Архангельск: Поморский гос. ун-т, 2003. - С. 133 - 140.

30. Временные парадигмы и значения причастий // Мова і культура. - Київ, 2000. - Т. 3. - Вип. 1. - С. 121 - 126.

31. Темпоральна семантика дієприкметників у сучасній російській мові // Тези Всеукраїнської наукової конференції „Функціональна семантика слов'янських і германських мов”. - Житомир, 1995. - С. 53 - 54.

32. Реалізація динамічних властивостей мовної системи в явищах морфологічного синтетизму та аналітизму // Психолого-педагогічні та лінгвістичні аспекти викладання мовознавчих дисциплін у вищій та середній школі: Матеріали наук. конференції - Миколаїв, 1998. - С. 94 - 100.

33. Типология явлений языкового синтетизма и аналитизма // Материалы Международной научно-практической конференции, посвященной 100-летию со дня рождения В.Д.Кудрявцева. - Иркутск, 1998. - С. 144 - 146.

34. Эволюционно-типологическая оценка явлений несклоняемости // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Материалы докладов Междунар. научн. конф., Минск, 16 - 17 мая 2002 г.: В 3 ч. - Минск: МГЛУ, 2002. - Ч. 2. - С. 17 - 19.

АНОТАЦІЯ

Дубова О.А. Синтетизм та аналітизм у морфологічних системах української і російської мов (типологічний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальностей 10.02.01 - українська мова, 10.02.02 - російська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню еволюційно-типологічних змін, що виявляються у співвідношенні таких типологічних властивостей, як синтетизм та аналітизм. Визначається поняттєво-термінологічна база, що забезпечує упорядкованість аналізу синтетичних та аналітичних одиниць мови й мовлення. Морфологічний синтетизм та аналітизм розглядаються як такі реалізаційні різновиди типів у мові, що виявляють системні зв'язки з дериваційним синтетизмом та синтаксичним аналітизмом. Таксономія і квантифікація засобів синтетичного та аналітичного формотворення встановлюються шляхом парадигматичної організації синтетичних та аналітичних формомоделей. З'ясовуються джерела і способи поповнення синтетичних та аналітичних одиниць. Досліджуються чинники, що активізують синтетизаційну та аналітизаційну тенденції, визначаються зв'язки реструктуризаційних змін у семантиці морфологічних категорій з виявами цих тенденцій.

Ключові слова: синтетизм, аналітизм, тип у мові, морфологічна система мови, формомодель, синтетизаційна тенденція, аналітизаційна тенденція.

АННОТАЦИЯ

Дубовая Е.А. Синтетизм и аналитизм в морфологических системах украинского и русского языков (типологический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.02.01 - украинский язык, 10.02.01 - русский язык. - Институт языковедения им. А.А.Потебни НАН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию эволюционно-типологических изменений, которые проявляются в соотношении таких структурно-типологических свойств украинского и русского языков, как синтетизм и аналитизм. Определяется структурно-типологическая база, обеспечивающая упорядоченность анализа синтетических и аналитических единиц языка и речи. Синтетизм и аналитизм рассматриваются как типологические свойства (типы в языке), которые обнаруживаются на различных уровнях языковой системы и представлены номинативно элементарными единицами с бинарной формально-семантической структурой. Морфологический синтетизм и аналитизм определяются как реализационные разновидности синтетизма и аналитизма, обнаруживающие системные связи с проявлениями деривационного и синтаксического синтетизма и аналитизма. В качестве единицы, которая позволяет представить таксономию морфологических средств языка как обозримую систему с конечным количеством составляющих, вводится формомодель. Формомодель определяется как онтологически достоверная языковая единица-конструкт бинарной структуры, которая регулярно воспроизводится в единицах аспекта наблюдения - морфологических формах. Таксономия и квантификация морфологической системы каждого из исследуемых языков определяются путем парадигматической организации всех формомоделей синтетической и аналитической структуры.

Эволюционно-типологические изменения, обнаруживаемые в парадигмах именных и глагольных категорий, идентифицируются в соответствии с понятиями о разноуровневых репрезентантах синтетизма и аналитизма. Содержание эволюционно-типологических изменений, происходящих в морфологических системах украинского и русского языков, определяется как взаимодействие синтетизационной и аналитизационной тенденций, фрагментарно дополняемое аморфизационными изменениями. Исследуются факторы, влияющие на проявление и активизацию синтетизационной и аналитизационной тенденций.

Установлено, что синтетизационная и аналитизационная тенденции сопровождают преимущественно эволюционную реструктуризацию семантики определенных морфологических категорий. Количественные изменения состава синтетических и аналитических формомоделей обусловлены утратой или становлением граммем и категорий, определением симметричных оппозитивных коррелятов и дифференциацией ядерных и периферийных граммем. При условии принципиально возможного для украинского и русского языков привлечения как синтетических, так и аналитических единиц для формирования средств выражения инновационных граммем обнаруживается определенная последовательность в активизации синетизационой и аналитизационной тенденций. Становление средств выражения ядерных граммем активизирует синтетизационную тенденцию, которая реализуется благодаря функциональной переориентации исконно синтетических средств словообразования и формообразовательных средств. Такие синтетические средства оказываются типологически устойчивым звеном в системе формообразования. Аналитизационная тенденция может активизироваться при становлении средств выражения элементарных граммем, если синтетические средства не могут обеспечить последовательную репрезентацию этих граммем. Однако первичные аналитические средства выражения элементарных граммем оказываются нестабильным в типологическом плане звеном формообразования, поскольку испытывают влияние синтетизационной тенденции. Эта тенденция реализуется в том случае, если для нее существуют или создаются благоприятные условия. Активизацию аналитизационной тенденции определяет становление средств выражения неэлементарных, периферийных граммем предикативных категорий. Парадигматические позиции этих граммем остаются сферой доминирования аналитического формообразования.

Состав синтетических формомоделей может пополняться путем функциональной переориентации синтетических деривационных единиц, омонимического разграничения синкретичных синтетических формомоделей или использования потенциала вариативного синтетического формообразования. Для образования инновационных синтетических формомоделей может использоваться синтетизация аналитических формомоделей вследствие преобразования первичного аналитического форматива в синтетический или утраты аналитико-синтетической формомоделью дефункционализированного (функционально избыточного) аналитического форматива. Становление инновационных аналитических формомоделей осуществляется только за счет аналитических единиц синтаксического уровня единственно возможным способом парадигматизации аналитических синтаксем. Потенциальную синтетичность средств формообразования в украинском и русском языках определяют развитость синтетического словообразования и синтетического формообразования или возможности синтетизации аналитической формомодели. Потенциальная аналитичность формообразовательных средств определяется наличием аналитических компонентов-синтаксем, предикативным характером категории и/или неэлементарностью граммем.

Ключевые слова: синтетизм, аналитизм, тип в языке, морфологическая система языка, формомодель, синтетизационная тенденция, аналитизационная тенденция.

SUMMARY

Dubova Y.A. Syntheticity and analyticity in morphological systems of Ukrainian and Russian (typological aspect). - Manuscript.

Thesis for doctor's Degree in Philology by specialty 10.02.01 - Ukrainian Language, 10.02.02 - Russian Language. - O.O.Potebnia Institute of Linguistics of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to research into evolutionary typological changes of such characteristics of Ukrainian and Russian as syntheticity and analyticity are. The conceptual and terminological basis which ensures the streamlining of analysis of synthetic and analytical units of language and speech is determined. The morphological syntheticity and analyticity is determined as the varieties of the types in the language which realize the systematic relations with the derivational and syntactic syntheticity and analyticity. The taxonomy and the quantification of the synthetic and analytical morphological means are determined by the paradigmatic organization of the synthetic and analytical formmodels. The sources and the means of the enriching of synthetic and analytical units are ascertained. The factors which stimulated the synthetic and analytical tendencies are investigated. The connections between the restructural changes in the semantic of the morphological categories and the synthetic and analytical tendencies are determined.

Key words: syntheticity, analyticity, type in language, morphological systems of language, formmodel, synthetic tendency, analytical tendency.

Размещено на Allbest.ru