Історико-ономасіологічне та когнітивне дослідження префіксальних неологізмів у англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 811.111'373.43: 811.111'373.611

Історико-ономасіологічне та когнітивне дослідження префіксальних неологізмів у англійській мові

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Сакал Тетяна Миколаївна

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Ужгородського національного університету.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ПОЛЮЖИН Михайло Михайлович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри англійської філології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ЗАЦНИЙ Юрій Антонович, гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” завідувач кафедри соціальної лінгвістики;

кандидат філологічних наук, доцент Білинський Михайло Емільович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, кафедра ділової англійської мови та перекладу, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 30 вересня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000 м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 28 серпня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої к. філол. н., доц. О.А. Шпак

вченої ради

префіксальний неологізм лексикографічний ономасіологічний

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена вивченню англійських префіксальних неологізмів ХХ століття в історико-ономасіологічному та когнітивному аспектах. Проведене нами дослідження входить до числа робіт, що виконуються в межах сучасних когнітивно-номінативних студій, в центрі уваги яких знаходяться проблеми лінгвокреативної та пізнавальної діяльності людини, вербальні особливості її адаптації до навколишнього середовища, шляхи і способи відображення останнього за допомогою різнотипних мовних одиниць. Наявні праці дослідників у галузі англійської неології та словотворення (Ю.О. Жлуктенко, В.І. Заботкіна, Ю.А. Зацний, М.М.Полюжин, Ю.К. Волошин, А.М. Іванов, Н.Г. Олексенко, Н.Г. Сихарулідзе, А.Е. Левицький, Е.М. Дубенець, Дж. Олджео, Дж. Ейто, Р. Фішер) з усією переконливістю свідчать про назрілу потребу подальшого вивчення цілої низки питань, що стосуються факторів утворення та розвитку семантичної структури нового слова, розширення його номінативного потенціалу, здатності фіксувати, накопичувати, зберігати та відтворювати фрагменти реального світу у свідомості сучасних носіїв тієї чи іншої мови. Виявлення окремих номінативних механізмів, які служать засобом вербалізації фрагментів досвіду людини, набувають особливого значення у дослідженнях, що ґрунтуються на засадах динамічної синхронії (В.Г. Адмоні).

Сказане вище визначає актуальність нашого дослідження, яка полягає у необхідності проведення комплексного аналізу та системного опису мовних засобів і способів фіксації інновацій у межах префіксального способу словотворення з позицій історико-ономасіологічного та когнітивного підходів. Актуальність теми дослідження зумовлена також відсутністю робіт, які б дали змогу отримати цілісне уявлення про шляхи розвитку префіксальних неологічних моделей в тому вигляді, в якому вони проявляються в рамках кожної з ономасіологічних категорій за період 20-90-х років ХХ століття. Вивчення особливостей утворення нових слів окремо взятого способу словотворення з точки зору входження у систему мови залишається актуальним також у зв'язку з тим, що лексичний фонд мови є відкритим і постійно поповнюється новими одиницями.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми “Дослідження мовних контактів та ономасіологічних категорій у мовах різних систем”, яка розробляється на кафедрі англійської філології Ужгородського національного університету (тема затверджена Вченою радою УжНУ, протокол № 2 від 7 лютого 1997 року).

Наукова новизна роботи полягає у тому, що ономасіологічні та когнітивні особливості префіксальних моделей в історичному плані не були предметом окремого наукового пошуку на матеріалі англійських неологізмів зазначеного періоду. Проблема стійкості лексичних новоутворень уперше досліджується нами у плані динамічної синхронії, що дозволяє простежити як долю кожної окремо взятої інновації, її моделі, так і найбільш загальні тенденції, притаманні префіксальному способу словотворення за вказаний період розвитку англійської мови. У роботі вперше показана активність неологізмів у тому вигляді, в якому вони проявляються в межах префіксальної інновації. Нами вперше здійснено спробу вивчення сукупності питань, що стосуються формування та перетворення когнітивних структур у ході соціально-історичного розвитку мови, а також характеру їхнього закріплення за елементами лексичної системи.

Метою дослідження є проведення комплексного аналізу й системного синхронно-динамічного опису префіксальних неологізмів англійської мови, зафіксованих у лексикографічних джерелах ХХ століття, з точки зору їхньої інноваційної активності, мовної стійкості, категоріальної належності та когнітивно-ономасіологічного моделювання.

Мета роботи зумовлює вирішення таких завдань, що з неї випливають:

на основі даних словників нових слів минулого століття проаналізувати весь набір префіксальних неологізмів цього періоду, які належать до тієї чи іншої ономасіологічної категорії;

виявити ті з них, що закріпилися у системі англійської мови в зазначений період;

з'ясувати специфіку позамовної реальності в тому вигляді, в якому вона відображена в префіксальних неологізмах трьох часових зрізів;

установити типологію факторів, що впливають на закріплення префіксальних інновацій у системі англійської мови;

дослідити особливості реалізації префіксальних ономасіологічних категорій та визначити номенклатуру структурно-семантичних моделей у межах неологічного мовного простору;

охарактеризувати шляхи розвитку й динаміку кожної префіксальної ономасіологічної категорії на основі порівняння окремих синхронних зрізів упродовж усього досліджуваного періоду;

описати префіксальний номінативний простір у плані динамічної синхронії та показати, якими шляхами проходить ускладнення номінативних процесів, що є результатом категоризуючої діяльності людини;

окреслити набір нових семантичних компонентів, напрямки та концептуальні основи розвитку смислової структури префіксальних морфем, притаманних категоріям префіксального номінативного простору;

застосувати когнітивний підхід до опису словотвірного моделювання префіксальних інновацій;

виокремити прототипні форми репрезентації нових знань засобами префіксальних неологізмів сучасної англійської мови.

Матеріалом дослідження є суцільна вибірка, що складається з 1540 префіксальних неологізмів, виділених із словників нових слів англійської мови за 20-90-і роки XX століття (Barnhart Cl.L. Steinmetz S. Barnhart R.K. A Dictionary of New English. 1963 - 1972; Barnhart Cl.L. Steinmetz S. Barnhart R.K. The Second Barnhart Dictionary of New English; Barnhart R.K. Steinmetz S. Barnhart Cl.L. The Third Barnhart Dictionary of New English; Berg P.C. A Dictionary of New Words in English; The Macquarie Dictionary of New Words; 9000 Words: A Supplement to Webster's Third New International Dictionary; The Oxford Dictionary of New Words. A popular guide to words in the news; 6000 words. A Supplement to Webster's Third New International Dictionary та ін.). У відборі матеріалу використано інвентар префіксів сучасної англійської мови, запропонований М.М. Полюжиним у його докторському дослідженні. Вибраний період зумовлений наявністю лексикографічних джерел, які дозволяють із граничною точністю встановити дату появи того чи іншого новоутворення з метою дослідження подальшої його долі (закріплення у системі мови або вихід із мовного вжитку). Крім того, досліджуваний період характеризується найвищою неологічною активністю англомовного суспільства і тому дозволяє простежити тенденції розвитку лінгвокреативної діяльності людини у межах одного способу словотворення, результатом якої є збагачення мови як системи.

Об'єктом наукового аналізу в роботі є сукупність префіксальних неологізмів та їхніх моделей, зафіксованих у лексикографічних джерелах ХХ століття. Предметом вивчення є інноваційні номінативні та когнітивні характеристики префіксальних похідних, що проявляються в різних ономасіологічних категоріях.

Конкретні методи і прийоми дослідження визначаються метою, завданнями та зібраним нами фактологічним матеріалом. Типи структурно-семантичних моделей префіксальних неологізмів були виділені на основі словотвірного та ономасіологічного аналізу. Метод синхронної реконструкції дериваційного акту дав змогу виявити словотвірні значення моделей префіксальних новоутворень. При віднесенні інновацій до певної ономасіологічної категорії використовувалися методи компонентного та багатоступеневого дефініційного аналізу. За допомогою дескриптивного методу був описаний номінативний простір зазначеної вище сукупності префіксальних неологізмів. Синхронно-динамічний метод із застосуванням елементів кількісних підрахунків дав змогу виявити загальні тенденції розвитку префіксального способу словотворення на чітко визначеній часовій осі. Метод фреймового моделювання словотвірного значення неологічних моделей уможливив виявлення шляхів реалізації універсальних структур категоризації досвіду людини засобами префіксальних новоутворень.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлюється тим внеском, який воно робить у подальше вивчення неології з точки зору теорії номінації та когнітивної лінгвістики. Проведений нами опис номінативного простору префіксального способу словотворення в історико-ономасіологічному плані спрямований на поглиблене вивчення системності англійського словотворення взагалі та структурно-семантичних особливостей, що випливають із різночасової фіксації префіксальних новоутворень у лексикографічних джерелах зокрема, а також на подальший розвиток неологічної теорії з точки зору сучасних лінгвістичних парадигм. Отримані дані дають змогу продемонструвати специфіку та тенденції синхронної динаміки, притаманної для окремо взятого способу словотворення в англійській мові за останнє століття. Особливо важливим для виявлення загальних закономірностей мовної категоризації є обґрунтування когнітивних принципів організації префіксальних ономасіологічних категорій. Теоретичне значення для розвитку когнітивної семантики префіксальних неологізмів має також проведення концептуального аналізу словотвірного значення, що сприяє створенню метамови для його опису.

Практична цінність роботи полягає у виявленні номінативної структури й семантики префіксальних неологізмів, що дає змогу застосувати отримані результати дослідження у лексикографічній практиці. Запропонована нами методика аналізу префіксального ономасіологічного простору може знайти застосування при вивченні неологізмів, утворених за допомогою інших способів словотворення та в різних мовах. Практична цінність дисертації полягає також у тому, що її результати можуть бути використані при викладанні таких дисциплін: лексикологія сучасної англійської мови (розділи: “словотворення“, “семантика“, “етимологія”), історія англійської мови (розділ “розвиток лексичного складу”), стилістика сучасної англійської мови (розділ “лексичні стилістичні засоби”) та теорія і практика перекладу (розділ “лексикологічний аспект перекладу”). Деякі висновки й положення роботи можуть знайти застосування при читанні курсів за вибором, проведенні спецсемінарів, написанні методичних розробок, посібників і підручників для проведення практичних занять із англійської мови, у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів.

Вирішення поставлених у роботі завдань зумовило зміст роботи та дозволило сформулювати положення, що виносяться на захист:

1. Виникнення префіксальних неологізмів у англійській мові ХХ століття є особливим проявом динаміки її лексичного складу, процесів, які характеризуються не тільки акумуляцією нових лексем, але й різним часовим відрізком їх закріплення в лексикографічних джерелах. Вони є свідченням того, що акти номінативної діяльності людини ґрунтуються на системі концептуальних категорій та схем мислення, які виникають у свідомості людини у процесі її активної взаємодії з реальним світом.

2. Розвиток префіксальної інновації від моменту її утворення до закріплення у системі мови або виходу з ужитку постає як комплексний процес, зумовлений сукупністю факторів структурного, когнітивного та прагматичного характеру. Утворення нового похідного слова відбувається на ґрунті певних знань про закономірності поєднання у ньому різних квантів інформації. Одиницею такої структури знань виступає словотвірна модель - схематизоване уявлення про правила організації певної суми знань, закріплених за словотвірною основою та формантом.

3. Ономасіологічний підхід до аналізу семантики префіксального похідного дозволяє розглядати утворення його словотвірної структури як проекцію тих зв'язків, які людина виявляє спочатку не між знаками, а між предметами і явищами навколишнього світу, і які вона фіксує та закріплює в акті називання. Кожне префіксальне новоутворення постає результатом узагальнено-розумової діяльності людини, спрямованої на перетворення фактів дійсності у форму мовних одиниць. Когнітивна структура префіксального новоутворення визначається категоріальною належністю префікса та основи, однак вирішальну роль відіграє саме значення префікса, яке модифікує семантику основи.

4. Префіксальний неологічний простір сучасної англійської мови репрезентований десятьма ономасіологічними категоріями, які по-різному представлені у межах синхронних зрізів та на часовій осі. Найхарактернішими для префіксального номінативного простору впродовж досліджуваного періоду є ономасіологічні категорії оцінності, контрарності, заперечення та фазовості. Менш властиві префіксальному способу словотворення ономасіологічні категорії ранговості, каузативності та партитивності. Особливого поширення префіксальні неологічні утворення набули в 1950-70-і роки, хоча далеко не всі вони однаковою мірою прижилися в межах тих чи інших ономасіологічних категорій. Розвиток останніх відбувається за рахунок формування нових значень у смисловій структурі префіксальних морфем.

5. Порівняння сукупності англійських префіксальних новоутворень певного часового зрізу з тією їхньою частиною, яка закріпилася в системі мови, дає вагому підставу для тверджень про те, що стійкість префіксального неологізму в системі мови визначається сукупністю характеристик його моделі. Тенденцію до закріплення у системі мови виявляють інновації, утворені за моделями середнього рівня продуктивності.

6. Когнітивно-ономасіологічне моделювання семантики префіксальних неологізмів свідчить про те, що всі вони характеризуються єдиною прототипною структурою відображення досвіду людини в межах префіксального способу словотворення, концептуальною основою якого виступає категорія локативності. Для всіх префіксальних неологізмів існує прототип моделі “локалізація”, яка по-різному трансформується у межах ономасіологічних категорій.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дослідження були викладені на засіданнях кафедри англійської філології (1999-2003 рр.) та на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету романо-германської філології УжНУ. Авторка брала участь у роботі Міжнародних наукових конференцій: ”Когнітивні та комунікативні аспекти англійської мови” (Черкаси, 17-19 травня 1999 р.), “Іноземна філологія на межі тисячоліть: тенденції та перспективи” (Харків, 17-18 квітня 2000 р.), “Міжмовні та міжлітературні контакти: теорія і практика” (Ужгород, 25-26 вересня 2000 р.), “Лінгвістична і вербальна комунікація у ХХІ столітті: тенденції і перспективи (Київ, 16-17 травня 2001 р.), “Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтава, 3-4 червня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 3 матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаних лексикографічних джерел та додатка. Повний обсяг дисертації складає 221 сторінку, з яких 178 - основного тексту, 37 - списку використаних джерел (373 позиції) та використаних лексикографічних джерел (27 позицій). Текст уміщує 37 таблиць та 2 рисунки. Додаток містить таблицю та 3 рисунки, які відображають стратифікацію концептуального простору префіксальних неологізмів у англійській мові ХХ століття на різних часових зрізах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено місце роботи серед інших досліджень когнітивно-ономасіологічного напряму, викладена актуальність обраної проблематики, розкрита значущість наукової проблеми, висвітлене теоретичне та практичне значення дисертації, описана методика дослідження, накреслені мета й завдання, що з неї випливають, розкрита наукова новизна, сформульовані основні положення, які виносяться на захист.

У розділі 1 “Теоретичні та методологічні засади дослідження” предметом аналізу є основні теоретичні погляди, на яких базується вивчення префіксальних неологізмів ХХ століття в англійській мові, розглядається проблема нового слова в лексикології та лексикографії, специфіка поєднання історико-ономасіологічного та когнітивного підходів до аналізу префіксальних новоутворень. У першому підрозділі, зокрема, відзначається, що виникнення нових лексичних одиниць та вихід із ужитку застарілих є проявом динаміки лексичної системи, що репрезентує складний, багатоаспектний процес, тісно пов'язаний із пізнавальною функцією мови (М.П.Кочерган). Термін “неологізм“ охоплює широке коло явищ на лексико-семантичному рівні мови, а проблеми вивчення неології набувають особливої ваги у зв'язку з новими тенденціями у розвитку сучасної англійської мови, глибинною причиною яких є невпинний процес ускладнення позамовного середовища та здатність людини поповнювати свою концептуальну систему. Новизну слова конкретизують такі параметри: локація у просторі, локація у часі, комунікативне обмеження, стилістична конотація, зміна номінації та фіксація у лексикографічних джерелах. Нове слово розглядається як продукт складної когнітивно-номінативної діяльності людини, що являє собою комплексний розумово-мовленнєвий процес, який має логіко-когнітивні, психологічні, соціальні, фізіологічні та суто мовні основи (О.С.Кубрякова, В.І.Заботкіна, А.Е.Левицький, О.М.Позднякова). Серед факторів породження нового слова вирішальна роль належить когнітивній долексичній діяльності, яка виступає формуючою та базовою для власне лексичної.

Розвиток лексичної одиниці від моменту її утворення до закріплення в узусі (або виходу з ужитку) - комплексний процес, зумовлений сукупністю факторів номінативного, когнітивного, соціолінгвістичного та прагматичного характеру. З точки зору номінативно-когнітивного підходу до аналізу мовних явищ конвенціоналізація являє собою процес зміни в організації знань про світ, тобто співвідношення нового та наявного знання. У межах процесу конвенціоналізації (входження у систему мови) виділяються стадії соціалізації (прийняття в суспільстві) та лексикалізації (закріплення у системі мови). Про соціалізацію лексичної одиниці свідчить факт включення її у словник нових слів, оскільки такі словники фіксують актуальний стан лексики певного періоду і реєструють ті одиниці, що вже стали надбанням певної кількості носіїв тієї чи іншої мови. Свідченням входження слова в систему мови є включення його в основний корпус тлумачного словника.

Предметом розгляду у другому підрозділі є особливості історико-ономасіологічного та когнітивного підходів до аналізу префіксальних неологізмів, механізму утворення номінативних одиниць, тобто способу вербалізації концептів. Вивчення нових найменувань породжує широке коло проблем, пов'язаних із історичними аспектами номінативної системи мови. Їхній динамічний опис передбачає аналіз словотвірних фактів та явищ із урахуванням ретроспективи та перспективи у функціонуванні певної мовної одиниці. При цьому оптимальним проведенням історико-ономасіологічних досліджень є, на нашу думку, розгляд окремих синхронних мікрозрізів як прояву дії цілісної динамічної системи, оскільки їхнє встановлення в історії англійської мови є тим штучним прийомом, який дозволяє простежити сукупність усіх змін, зафіксованих у лексикографічних джерелах. Історико-ономасіологічний аналіз префіксальних новоутворень спрямований також і на виявлення змін у номінативному просторі. До числа таких неологізмів ми зараховуємо похідні з препозитивними морфемами, що можуть бути з упевненістю віднесені до префіксальних на основі їхніх структурних, семантичних та функціональних характеристик (М.М. Полюжин).

Ономасіологічний підхід до аналізу семантики префіксального неологізму дозволяє розглядати утворення його словотвірної структури як проекцію тих зв'язків, які людина виявляє між предметами і явищами навколишнього світу і які вона фіксує та закріплює в акті називання. Кожне префіксальне новоутворення постає результатом узагальнено-розумової діяльності людини, спрямованої на перетворення фактів дійсності у форму мовних одиниць. Ономасіологічний аналіз префіксальних новоутворень покликаний висвітлити ті нові особливості у сфері семантики, що матеріалізують цю одиницю номінації порівняно з мотивуючим словом і сукупність яких смислових компонентів, нових квантів знання робить це похідне новим словом. Вихідним поняттям, яке лежить в основі цього аналізу, є ономасіологічна структура слова, що, подібно до його словотвірної структури, має складний характер, тобто може бути розчленована на складові елементи. У номінативній структурі префіксального похідного виділяються: ономасіологічна база, представлена основою, ономасіологічна ознака, роль якої належить префіксу, та не виражений формальними засобами ономасіологічний предикат або зв'язка (О.С. Кубрякова). Така тернарна структура дозволяє не тільки виділити певні сутності як компоненти семантики слова, але і вказати на характер зв'язку між ними. Концептуальна структура префіксального неологізму організовується на базі певної когнітивної моделі, яка має аналоги у сфері словотвірних моделей як своєрідних категорій із прототипними властивостями.

У розділі 2 “Історико-ономасіологічний та когнітивний аспекти префіксальних неологізмів у 20-90-х рр. XX століття” на основі синхронно-динамічного та когнітивного аналізу моделей префіксальних неологізмів здійснена спроба встановлення та опису структур знання, притаманних префіксальному способу словотворення за вказаний період. Префіксальні ономасіологічні категорії розглядаються як особливий концептуальний простір. Зокрема зазначається, що спільність класифікаційних ономасіологічних та словотвірних категорій зумовлюється їхніми когнітивними особливостями. В основі ономасіологічної категорії лежить концепт або об'єднання концептів, які реалізуються у мові неоднорідними одиницями. До них належать і словотвірні засоби. Префіксальний ономасіологічний простір включає дев'ять чітко виражених ономасіологічних категорій: локативність, оцінність, фазовість, ранговість, каузативність, партитивність, соціативність, контрарність та заперечення. Ономасіологічна категорія квантитативності передається препозитивними елементами, що займають проміжне місце між префіксами та частинами складних слів. Вони співвідносяться з базовими концептуальними категоріями (простору, часу тощо), які мають універсальний характер. Виникнення нового префіксального похідного розглядається як становлення нових концептуальних зв'язків, нової сукупності властивостей та відношень у нових структурах знань, притаманних певній ономасіологічній категорії. На основі синхронно-динамічного аналізу префіксальних новоутворень ми намагалися простежити, як відбувається розвиток цих категорій, які нові одиниці входять до їхнього складу і які кількісні та якісні зміни при цьому відбуваються.

Для проведення дослідження методом суцільної вибірки із словників нових слів були відібрані та проаналізовані префіксальні похідні з точки зору їхньої словотвірної структури. При цьому встановлювався лексико-граматичний тип основи та деривата, тип відношень між ономасіологічною базою та предикатом, у ролі якого виступає префікс. У процесі ономасіологічного аналізу словотвірних моделей були встановлені типи атомарних предикатів, інкорпорованих у значення словотвірного форманта - префікса. Значення префіксів відновлювалися на основі аналізу словникових дефініцій шляхом виявлення слів-ідентифікаторів, що відповідають значенням у межах префіксальних ономасіологічних категорій.

За одиницю структури префіксального номінативного простору у нашому дослідженні взято словотвірну та ономасіологічну модель кожного префіксального новоутворення. Під моделлю ми розуміємо теоретичну абстрактну схему основних рис складного структурованого явища. Словотвірна модель - це єдина для словотвірного ряду схема його організації, що враховує як характер компонентів похідного, так і порядок їхнього розміщення. Ономасіологічна модель вказує на тип семантичних відношень, у які вступають ономасіологічна база та ономасіологічна ознака для позначення того чи іншого фрагмента дійсності. Серед властивостей словотвірної моделі для нашого дослідження релевантними виявляються активність (здатність до новоутворень) та продуктивність (квантитативна характеристика). Продуктивність моделі ми розглядаємо у вигляді синхронної характеристики, що дає уявлення про діапазон дії моделі та її розповсюдження на певну кількість похідних на окремому часовому зрізі. Для дослідження продуктивності кожного словотвірного ряду ми вводимо такі статистичні пороги:

малопродуктивні моделі - від 1 до 4 новоутворень;

продуктивні моделі - 5-14 новоутворень;

високопродуктивні моделі - 15 і більше новоутворень.

Обмеження окремих часових періодів появи префіксальних неологізмів дозволяє прослідкувати зміни властивостей кожної окремо взятої моделі та їхньої сукупності.

У межах досліджуваного періоду (20-90-і рр. ХХ ст.) ми виділили такі чітко окреслені часові етапи:

1920-1940-і рр.;

1950-1970-і рр.;

1980-1990-і рр.

Для того, щоб виявити кількісні та якісні зміни, які відбулися у межах префіксального способу словотворення за проаналізований період, ми вводимо ще одну характеристику моделі - її стійкість. Стійкість моделі визначається кількістю утворених за нею одиниць і закріплених у системі мови. Усі префіксальні неологізми, відібрані із словників нових слів, перевірялися на факт входження у систему мови за найбільш авторитетними лексикографічними джерелами англійської мови (Longman Dictionary of Contemporary English, The Compact Edition of the Oxford English Dictionary, Random House Webster's College Dictionary, Webster's New World Dictionary). Для визначення статистичних показників стійкості тієї чи іншої моделі ми вводимо поняття коефіцієнта стійкості, що являє собою відношення кількості одиниць, які закріпилися у системі мови, до загальної кількості похідних, утворених за цією моделлю. Таким чином, для кожної префіксальної моделі коефіцієнт стійкості обчислюється за формулою:

,

де Q - коефіцієнт стійкості, n - продуктивність моделі на певному часовому зрізі, тобто кількість слів, зафіксованих у словниках неологізмів, n' - кількість стійких новоутворень, що представлені у тлумачних словниках.

У межах кожного з досліджуваних часових зрізів проведено стратифікаційний аналіз префіксального номінативного простору з виділенням його ядра, основного складу та периферії. Виокремлення ядра, основного складу та периферії префіксального неологічного простору ґрунтувалося на даних кількісних підрахунків: до ядра нами віднесені ономасіологічні категорії, які складають 75% (±5%) усього масиву неологізмів, основний склад (разом із ядром) охоплює 90% (±5%) досліджуваного масиву, інші розглядаються як периферійні. Результати стратифікаційного аналізу неологізмів показали, що номінативний потенціал префіксальних ономасіологічних категорій є неоднорідним і залежить перш за все від актуальності позначуваних концептів у житті англомовного суспільства. Ядро префіксального ономасіологічного простору впродовж усього проаналізованого періоду формують ономасіологічні категорії оцінності, контрарності, фазовості та заперечення. На периферії префіксального ономасіологічного простору перебувають неологізми, які входять до складу категорій каузативності, ранговості та партитивності. Варіантністю щодо статусу у межах неологічного номінативного простору характеризуються локативні, соціативні та квантитативні різновиди префіксальної семантики. На різних часових зрізах вони тяжіють до ядра або периферії.

Найрепрезентативнішою впродовж усього досліджуваного періоду виявилася префіксальна ономасіологічна категорія оцінності, представлена широким інвентарем моделей, які виражають концепти позитивної, негативної та нейтральної оцінки. За кількістю префіксальних неологізмів та їхніх моделей оцінні значення префіксів тяжіють до прояву негативної конотації. Свідченням цього є також розвиток значення негативної оцінки у префіксів arch- та counter- (archmonetarist n, counterproductive a), яким аксіологічна семантика не була властива раніше. Прототипними засобами для вираження концепту позитивної оцінки є моделі неологізмів з префіксами: hyper-, super-, ultra- та up- упродовж усіх трьох часових зрізів (hypersonic a, supermarket n, ultrahigh a, uprate v). У межах різновиду значення негативної оцінки тенденцію до “виживання” виявляють моделі з префіксами: down-, dys-, hyper-, over- та under-, що активізуються протягом усього проаналізованого періоду (downmarket n, dysfunction n, hypercharge v, overnutrition n, underproduce v). За кількістю префіксальних неологізмів у 1920-40-х рр. ономасіологічна категорія оцінності поступається тільки категоріям заперечення та фазовості, а в середині та кінці ХХ століття переважає над іншими різновидами семантики префіксів, причому найвища неологічна активність у межах цієї категорії спостерігається у період 1950-70-х рр., що свідчить про особливу актуальність аксіологічних характеристик у житті й діяльності сьогоднішнього англомовного суспільства. Найпродуктивнішими моделями, які виражають оцінні ономасіологічні предикати, виявилися super- + nN (superchurch, supercountry, supergravity, superstore) та over- + nN (overculture, overstability, overnutrition, overinterpretation). Отримані дані від обчислення коефіцієнта стійкості кожної префіксальної моделі та їхньої сукупності у межах ономасіологічної категорії оцінності показують, що найвищу здатність до закріплення у системі мови виявляють неологізми, утворені за моделями середнього рівня продуктивності.

Репрезентативністю за обсягом концептів та формальних засобів їхнього вираження характеризується префіксальна ономасіологічна категорія локативності. Різноманітні за своїм характером локативні значення префіксів реалізовуються у двох різновидах: динамічні варіанти локативної семантики, пов'язані з напрямком руху в просторі, характеризують просторові параметри представлення дій, станів чи процесів, статичні (позиційні) варіанти значень позначають місце дії та місцезнаходження об'єктів у просторі. На основі проведеного нами аналізу префіксальних неологізмів у межах локативних концептів було виявлено, що розвиток ономасіологічної категорії локативності відбувається неоднорідно: найвища неологічна активність у межах цієї категорії спостерігається у 1950-70-і рр. Упродовж усього проаналізованого періоду номінативний потенціал префіксальних словотвірних засобів виявляє тенденцію до концентрації навколо статичних концептів, які формують основу уявлень про просторову орієнтацію. Ономасіологічна категорія локативності також характеризується високою мобільністю формальних засобів свого вираження, тобто концептів та моделей. Найбільш розповсюдженими на всіх трьох часових зрізах виявилися концепти “за межами” (exosphere n, exocentric a, metagalaxy n, outbreed v), “у межах” (endoplasmic a, endomorph n, endocentric a, in-house a) та “між” (intercentre a, interneurone n, mesosome n,). Найвищу тенденцію до “виживання” у межах префіксальної ономасіологічної категорії локативності виявляють моделі з префіксами: extra-, trans-, off-, in₁- та intra-, задіяні до утворення наукових та технічних термінів у процесі приєднання до субстантивних та ад'єктивних основ (extraterrestrial a, translunar a, off-line a, in-process a, intragalactic a). Найбільшу здатність до закріплення у системі мови виявляють неологізми, утворені за моделями середньої продуктивності; нові слова, утворені за високопродуктивними моделями, рідко закріплюються у системі англійської мови. При різкому підвищенні активності моделі зв'язок її стійкості та продуктивності визначається відношенням зворотної залежності: із збільшенням продуктивності зменшується відсоток тих неологізмів, що закріплюються у системі мови.

У межах префіксальної ономасіологічної категорії фазовості якісний та кількісний склад ономасіологічних предикатів та моделей є нестійким. Тенденцію до “виживання” (функціонування впродовж більш ніж одного періоду) у межах категорії фазовості виявляють моделі з префіксами: after-, inter-, pre-, post- та re- (afterburner n, interwar a, precognitive a, postform v, re-educate v). серед набору моделей, що представляють фазові значення, переважають малопродуктивні, однак найбільш стійкими у системі мови є неологізми, утворені за продуктивними моделями. Префіксальним моделям не властивий високий рівень активізації в утворенні неологізмів фазової номінації. у межах інвентарю префіксальних моделей упродовж проаналізованого періоду часу відбувається як підвищення, так і зниження активності деяких моделей. розвиток фазових значень характерний для моделей з префіксами, що не демонстрували фазової семантики у попередні періоди розвитку мови. Фазові значення, що виявляються новими у семантичній структурі префіксів: down-, mid-, in₁-, on-, та trans-, виникають на основі асоціативного зв'язку з локативними концептами, де часові характеристики перебігу процесів постають у вигляді певним чином організованого простору: “розташування у просторі - розташування у часі” (downtime n, midcourse a, transculturation n, inflight a, onsell v). Моделі з цими префіксами закріплюються у системі мови, однак не активізуються у наступні періоди.

Широко розповсюдженими у неологічному просторі англійської мови впродовж усього проаналізованого періоду є контрарні значення префіксів, виражені двома різновидами ономасіологічних предикатів - “протиставлення” та “реверсивність”. Актуалізація контрарних концептів у межах префіксального способу словотворення виявляє чітку тенденцію до концентрації навколо префіксів: dе-, anti- та counter-, моделі з якими характеризуються найвищим рівнем неогенності та відносною стійкістю впродовж досліджуваного періоду (de-isolate v, defreeze v, antismog a, antipoverty n, counterterror n, counterintuitive a). Менш типовими для утворення неологізмів, що виражають контрарну семантику, є моделі з префіксами: dis-, in₂-, non-, re- та un₂- (disintermediate v, incomputation n, nonaligned n, retribalize v, unbundle v). Уперше зафіксовані контрарні різновиди значень у смисловій структурі префіксів: re-, dis- та non-. Зміни у смисловій структурі цих префіксів та набування ними контрарних значень є свідченням ускладнення концептуальних зв'язків цієї категорії з центром та периферією номінативного простору, що виражається системою префіксації англійської мови. У кінці ХХ століття інвентар моделей неологізмів контрарної семантики, звужується, однак, найбільш типові з них зберігають високий рівень активності.

Упродовж усього проаналізованого періоду ономасіологічна категорія заперечення формує ядро неологічного номінативного простору в тому вигляді, в якому він представлений засобами префіксальних інновацій. У 1920-40-і рр. моделі неологізмів заперечної номінації характеризуються найвищим номінативним потенціалом, зміщуючись у наступні періоди ближче до перехідної зони основного складу префіксальних новоутворень. Дія закону аналогії у системі словотворення виявляється у тому, що вираження заперечної семантики виявляє тенденцію до концентрації навколо обмеженого числа префіксальних засобів. При цьому найбільш стійкими з огляду на інвентарний склад префіксів та моделей є номінативні різновиди “негація” та “спричинення позбавлення”, для передавання яких функціонують продуктивні та високопродуктивні моделі префіксальних морфем: de-, non- та un- у сполученні з субстантивними, ад'єктивними та дієслівними основами (defog v, delawyer v, non-judgemental a, non-invasive a, unban v, ungreen a). Нові заперечні компоненти значень виникають у смисловій структурі префіксів sub- та ex₁- (subshock a, ex-directory a).

Перехідну зону основного складу префіксальних інновацій у 1920-70-х рр. демонструє ономасіологічна категорія соціативності, яка зміщується у кінці ХХ ст. на периферію префіксального номінативного простору. у межах інвентарю префіксальних моделей упродовж проаналізованого періоду часу відбувається як підвищення, так і зниження активності деяких моделей. Тенденцію до стійкості виявляють моделі з префіксами: co-, inter-, para- та pro- (covariance n, interdisciplinary a, paraprofessional a, pro-verb n). Ці моделі свідчать про актуальність і широку вживаність соціативних концептів, які вони виражають у неологічному просторі англійської мови. розвиток соціативних різновидів номінації характерний для моделей із префіксами, що не демонстрували цього різновиду семантики у попередні періоди розвитку англійської мови. Соціативні різновиди номінації, які виявляються новими у семантичній структурі префіксів: meta-, para- та trans-, виникають на основі асоціативного зв'язку з локативними концептами (paramilitary a, transnational a, metamessage n). Незначною кількістю префіксальних неологізмів представлені ономасіологічні категорії квантитативності (bimedia a, multi-user a, polyrhythm n), каузативності (deactivate n, insonify v), партитивності (demipension n, subcompact n) та ранговості (copresident n, underboss n), що свідчить про тенденцію до актуалізації цих номінативних різновидів у мовній свідомості носіїв англійської мови за допомогою інших засобів вираження.

Префіксальні неологізми, виявлені у межах різних ономасіологічних категорій, були проаналізовані також з огляду на їхнє концептуальне наповнення та описані за допомогою базового фрейму події (Л. Телмі), що характеризується онтологічною спрямованістю та є універсальною структурою категоризації досвіду. Крім двох базових семантичних ролей когнітивної репрезентації - Фігури та Фону, виділяється також Предикат (Motion або State of Motion), який служить для констатації факту переміщення об'єкта-фігури відносно об'єкта-фону і відповідно може мати динамічне значення move або статичне be-l (=be located). Четверта базова роль - Шлях (Path) або Місце (Site) залежно від типу предиката фіксує особливості переміщення (локалізації) фігури відносно фону. У результаті утворюється базовий фрейм події, який складається з чотирьох слотів: Фігура (F), Предикат (move/be-l), Шлях/Місце (P/S), Фон (G). Слот базового фрейму Предикат співвідноситься з ономасіологічним предикатом, що служить засобом зв`язку між основою та формантом в ономасіологічній структурі префіксального неологізму та може бути відновлений на основі словникової дефініції.

У результаті аналізу активних префіксальних моделей були виявлені різновиди фрейму події, що утворюють концептуальне ядро префіксальних неологізмів. Прототипом префіксального номінативного простору виступає фрейм “локалізація”, який служить основою різноманітних локативних та темпоральних префіксальних номінацій: Gосноваmove/be-l+Р/S префікс F?, де Фон G (виражений основою) взаємодіє з Фігурою F (не вираженою у формальній структурі слова) за допомогою Предикатного комплексу, що включає зв`язок move/be-l та роль Шлях/Місце P/S (виражений префіксом), наприклад:

Е inmigration: Gmigrationmove + Р in- F?,

де Предикат move набуває конкретного локативного значення “всередину”. Воно відповідає ономасіологічному предикату динамічного варіанта локативної семантики.

Статичний різновид просторових відношень реалізовується у вигляді базового фрейму події зі статичним типом предиката be-l, наприклад:

Е extralinguistic: Glinguisticbe-l + Sextra- F?.

Цей тип фрейму можна інтерпретувати так: певна сутність F перебуває be-l за межами S(extra-) стану G (linguistic). Як і в попередньому випадку, ролі Фігури F та Предиката be-l, що набуває конкретного локативного значення “за межами”, не представлені експліцитно у зовнішній структурі слова.

За умови зміни системи координат фрейм “локалізація” трансформується в інші типи базового фрейму події “агентивна каузація”, “фактуальність”, “контрфактуальність”, “стан”, “інтерреляція”, “оцінка”, які представляють різні конфігурації концептуальних зв'язків між основою та формантом у структурі префіксальних неологізмів. Особливою концептуальною структурою характеризуються префіксальні моделі ономасіологічної категорії оцінності. Оцінний модифікатор Val (+/-) позитивної або негативної оцінної конотації накладається на різні типи фреймів, ускладнюючи їхню структуру, наприклад:

E non-book: G {book}<[be-l]+S {non-}>F {?object?}

v v

Val (-) ---------- {пейоративність} ------- Val (+).

Зміст та структура фреймів виявляють риси, спільні для цілого ряду дериватів. Вони дають підставу для твердження про те, що префіксальний спосіб словотворення в англійській мові представляє одну з частин базового фрейму події, в якому актуалізуються універсальні структури організації досвіду людини.

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження активності префіксального способу словотворення на матеріалі префіксальних неологізмів ХХ століття з усією переконливістю показало, що в англійській мові цього періоду утворення інновацій зумовлене перш за все когнітивним фактором, тобто яскраво вираженою пізнавальною діяльністю людини, спрямованою на адекватне відображення навколишнього середовища й усвідомлення свого місця в ньому, та необхідністю найменувати нові об'єкти та явища, осмислені у мовній картині світу. Історико-ономасіологічний та когнітивний аналіз досліджуваних неологізмів дав змогу виявити шляхи та закономірності динаміки у префіксальному способі словотворення в англійській мові. У процесі історико-ономасіологічного вивчення неологізмів було виявлено, що динаміка префіксального способу словотворення постає як така, що постійно змінюється та адаптується до адекватного відображення змін у навколишньому середовищі.

Дослідження значної кількості префіксальних неологізмів ХХ століття дає підставу для тверджень про те, що префіксальний неологічний простір представлений десятьма ономасіологічними категоріями, які по-різному функціонують у межах синхронних зрізів та на часовій осі. Інваріантними щодо свого статусу у межах префіксального номінативного простору є ономасіологічні категорії оцінності, контрарності, заперечення та фазовості, що складають його ядро, а також категорії партитивності, каузативності та ранговості, які перебувають на периферії. Ономасіологічні категорії локативності, соціативності та квантитативності характеризуються змінним рівнем актуалізації у системі префіксації сучасної англійської мови. Розвиток префіксальних ономасіологічних категорій відбувається за рахунок формування нових значень у смисловій структурі префіксальних морфем. Нові значення префіксів, що виникають у межах ономасіологічних категорій фазовості, соціативності, контрарності, заперечення, оцінності та партитивності, свідчать про тісні асоціативні зв'язки між категоріями, які репрезентують префіксальний номінативний простір.

Вивчення складу префіксальних новоутворень різних періодів ХХ століття показало, що темпи динаміки префіксальної системи характеризуються неоднаковою інтенсивністю на різних етапах розвитку мови. Пік продуктивності префіксації припадає на 50-70-і рр. ХХ століття, після чого активність префіксального способу словотворення у межах основного лексичного фонду англійської мови дещо спадає, зміщуючи префіксальні інноваційні процеси на периферію неологічного номінативного простору, що пояснюється результатами впливу та взаємодією з іншими мовними підсистемами.

Порівняння актуальної лексики певного періоду та тієї її частини, що закріпилася в основному словниковому фонді, дозволило представити розвиток новоутворення від моменту його виникнення до моменту закріплення у мові як особливий неологічний процес, зумовлений сукупністю факторів різного характеру. Однією з причин, що впливають на стійкість / нестійкість новоутворення в системі мови, є особливості його представлення у ментальному лексиконі. У цьому зв`язку на передній план виступають не самі похідні одиниці, а їхні об`єднання у ментальному лексиконі - моделі. Входження / невходження неологізму до основного лексичного фонду мови залежить від особливостей моделі, за якою він побудований.

Однією з релевантних характеристик, що зумовлюють остаточну конвенціоналізацію нового слова, є продуктивність моделі, за якою воно утворюється, тобто відносна стійкість зв'язків між концептами у свідомості носіїв мови. Кожне префіксальне новоутворення окремо взятого періоду вказує на актуальність того чи іншого концепту в когнітивній діяльності людини. Найбільш сприятливою умовою для входження неологізму в систему мови є середній ступінь продуктивності моделі, за якою він утворюється. Очевидно, що для того, щоб той чи інший тип концепту закріпився у мові, повинен встановитися певний стан рівноваги між його актуальністю та потребою існування у вигляді окремої мовної одиниці. Словотвірні моделі на різних етапах свого існування можуть змінювати свою активність, що веде до зміни ступеня закріпленості похідних. Як правило, активність моделі та рівень стійкості похідних, утворених за її зразком, характеризуються відношенням зворотної залежності: чим більше одиниць утворюються за тією чи іншою моделлю, тим менший їх відсоток закріплюється у мові. Динаміка словотвірних засобів у межах префіксального способу словотворення зумовлюється також належністю їх до певних ономасіологічних категорій. Найвищою мобільністю на часовій осі з огляду на інвентарний склад ономасіологічних предикатів та їхніх моделей характеризується категорія локативності.

У ході когнітивного дослідження префіксальних неологізмів було виявлено, що префіксальні моделі характеризуються єдиною прототипною структурою, яка може реалізовуватися в різних модифікаціях залежно від концептуального наповнення. Аналіз словотвірних моделей за допомогою фреймової семантики показав, що префіксальні неологізми концентруються навколо певного концептуального ядра, прототипом якого у префіксальному номінативному просторі виступає категорія локативності - база для утворення структур знань, представлених різними типами фреймів. Найскладніша концептуальна структура притаманна ономасіологічній категорії оцінності. Отже, поєднання історико-ономасіологічного та когнітивного підходів дало змогу здійснити комплексний аналіз нових явищ у межах префіксального способу словотворення в англійській мові.