Трансформація вербалізації в англо-українському перекладі

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БОРИСОВА Олеся Валеріївна

УДК 81 253 : 81 364 ( = 161.2 : = 111)

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ В АНГЛО-УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Карабан В'ячеслав Іванович,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Новикова Марина Олексіївна, професор кафедри російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського МОН України, м. Симферополь;

кандидат філологічних наук, доцент Кобякова Ірина Карпівна, завідувач кафедри перекладу Сумського державного університету МОН України.

Провідна установа:

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, кафедра перекладу та англійської мови

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук, доцент Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Перекладацькі трансформації становлять значну частину перетворень оригіналу під час перекладу. Більшість типів і видів перекладацьких трансформацій уже докладно досліджена в перекладознавчих працях. Проте в сучасному перекладознавстві інтерес до різних аспектів міжмовних трансформацій не зменшується, а щодо окремих з них навіть зростає. Це стосується, зокрема, трансформації вербалізації: внутрішньомовної, а ще більшою мірою міжмовної трансформації, що залишається недостатньо вивченою. трансформація вербалізація переклад англійський український

Трансформація вербалізації, що досліджується в роботі, - це різновид перекладацької лексико-граматичної трансформації, внаслідок якої відбувається не тільки заміна однієї частини мови на іншу, а й перетворення структури речень, що стають більш вербальними. Одними з перших на цю проблему звернули увагу Ш. Баллі, А. Сеше і Л. Клед. Граматичну сутність трансформації частин мови (транспозиції) та три основних компоненти цього явища (транспоненд, транспозитор, транспозит) розкрив Ш. Баллі, а найповніший опис цього явища, його аналіз у різних аспектах, типологію трансляцій (два види трансляції: перехід слова з одного функціонального класу в інший і перехід дієслівного ядра речення в іншу категорію - підрядне речення), і характеристику засобів трансляції здійснив Л. Теньєр. На наявність такого явища, як вербалізація, стосовно російської мови вказує М.Ф. Лукін. Внутрішньомовну трансформацію вербалізації в англійській мові розглядає Г.Г. Почепцов у своїй монографії “Синтагматика англійського слова”. Внутрішньомовні трансформації (у тому числі вербалізацію) на рівні речення досліджували також З. Харріс, Н. Хомський, І.А. Мельчук, Ю.С. Степанов та ін. Однак, слід зазначити, що в працях наведених вище авторів не подано докладного аналізу вербалізації, у них ідеться про вербалізацію в межах лише однієї мови. Побіжно вербалізацію як міжмовну трансформацію в французько-російському перекладі згадує В.Г. Гак.

Наше дослідження спирається також на праці з граматичних аспектів перекладу (В.І. Карабан, Т.Р. Левицька, А.М. Фітерман, М.О. Аполлова, О.І. Чередниченко та ін.) та праці з граматичних і семантичних особливостей дієслівних одиниць порівняно з номінативними одиницями (О.О. Потебня, О.М. Старикова, Н.М. Раєвська, В.Г. Гак, К.М. Сухенко та ін.). Головними аспектами, що потребують відповідного вивчення, є опис трансформації вербалізації як комплексної трансформації з граматичного та лексичного поглядів; виявлення особливостей, умов і причин застосування трансформації вербалізації при перекладі текстів з англійської мови на українську та з української мови на англійську.

Актуальність дослідження. У роботі розглядається і порівнюється трансформація вербалізації при перекладі у двох напрямках - англо-українському та українсько-англійському. Аналіз цієї трансформації має важливе значення як для розуміння трансформаційного аспекту перекладу, так і для перекладознавчо-порівняльного аналізу характеру та сфер вербальності будови англійської й української мов. Це вказує на актуальність дослідження трансформації вербалізації в перекладі й обґрунтовує вибір теми.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках теми, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” за № 01 БФ 0147-01, затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Метою дослідження є визначення і всебічний аналіз трансформації вербалізації та різних її видів, а також виявлення особливостей її застосування як комплексної лексико-граматичної трансформації в перекладі з англійської мови на українську та з української мови на англійську. Досягнення цієї мети передбачало вирішення таких завдань дослідження:

загальна характеристика вербальності будови англійської й української мов;

порівняння вербальних елементів української й англійської мов, встановлення ступеня вербальності англійських та українських дієслівних форм, виявлення відмінностей у функціонуванні дієслівних форм в обох мовах;

визначення співвідношення англійських і українських дієслівних структур речень;

визначення перекладацької трансформації вербалізації;

виявлення причин застосування трансформації вербалізації в англо-українському й українсько-англійському напрямках перекладу;

здійснення класифікації різних типів і видів трансформації вербалізації, що застосовуються в перекладі з англійської мови на українську та з української мови на англійську;

виявлення умов застосування трансформації вербалізації в перекладі в обох напрямках перекладу;

визначення особливостей застосування трансформації вербалізації залежно від досліджуваних напрямків перекладу.

Об'єктами дослідження є лексичні одиниці, словосполучення та речення, що зазнають трансформації вербалізації в перекладі, та їх перекладні відповідники. Усього проаналізовано 2806 пар речень, у яких при перекладі спостерігається застосування трансформації вербалізації (з них 1345 пар речень в англо-українському напрямку перекладу і 1461 пара речень в українсько-англійському напрямку перекладу).

Предметом дослідження є лексико-граматичні і структурно-семантичні характеристики вербалізації як перекладацької трансформації та її види, а також причини й умови її застосування в перекладі з англійської мови на українську та з української мови на англійську.

Матеріалом дослідження слугували 23 оригінальні художні, наукові та публіцистичні тексти англійською й українською мовою загальним обсягом 4724 сторінок і 23 надруковані відповідники-переклади загальним обсягом 4783 сторінки.

Методи дослідження. У дослідженні трансформації вербалізації застосовано морфолого-синтаксичний і контрастивний аналізи ( Розділ 1), комплексний порівняльно-перекладознавчий і семантичний аналіз, трансформаційний, контрастивний, порівняльний і контекстуальний методи ( Розділ 2 та Розділ 3), а також кількісний аналіз і порівняльний метод ( Розділ 4).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в перекладознавстві зроблено достатньо повний опис трансформації вербалізації в перекладі з англійської мови на українську та з української мови на англійську і на основі цього аналізу здійснено широку класифікацію різних типів і видів вербалізації, а також виявлено причини й умови застосування трансформації вербалізації та певні домінантні сфери вербальності в англійській і українській мовах, що дозволяє перекладачам краще орієнтуватися у використанні трансформації вербалізації під час перекладу.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять внесок у формування та вдосконалення понятійного апарату перекладознавства, зокрема, у дослідження мовно-трансформаційних процесів, які відбуваються при перекладі; дають порівняльну характеристику вербальності речень в англійському й українському мовленні. Результати опрацювання моделі і методик аналізу перекладацьких трансформацій на прикладі трансформації вербалізації можуть застосовуватися для опису трансформації вербалізації за інших мовних напрямків перекладу.

Практична цінність результатів роботи полягає в тому, що вони можуть використовуватися для покращення практики перекладу з англійської мови на українську й з української мови на англійську, а також для викладання нормативних курсів зі вступу до перекладознавства, теорії та практики перекладу, спеціальних курсів з порівняльної граматики англійської й української мов, трансформаційного аспекту перекладу і граматичних трансформацій в англо-українському перекладі, для підготовки відповідних підручників і посібників. Матеріали дисертації використано у виданому колективному посібнику “Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську)”. ? Вінниця, 2003 (у співавторстві), що вже використовується в навчальному процесі у вищих навчальних закладах країни.

Апробація роботи. Основні положення дисертації та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2003-04 роках; на наукових конференціях молодих науковців Київського національного університету імені Тараса Шевченка 18 квітня 2002 року, 19 вересня 2002 року та 19 вересня 2003 року, а також на міжнародних наукових конференціях “Проблеми зіставної лінгвістики” в Київському національному лінгвістичному університеті у 2003 році, “Мова і нація” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 2002 році, на XI та XII Міжнародних наукових конференціях “Мова і культура” пам'яті проф. Сергія Бураго в 2002 та 2003 роках і на міжнародних наукових конференціях Сумського державного університету “Методологічні проблеми сучасного перекладу” у 2003 році та Дніпропетровського національного університету “Наука і освіта - 2001”.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 8 самостійних наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України, а також у навчальному посібнику (у співавторстві). До дисертації включено тільки ті результати, що одержані здобувачкою наукового ступеня самостійно.

Особистий внесок авторки полягає в тому, що в дисертації сформульовано визначення перекладацької трансформації вербалізації, виявлено сфери вербальності будови англійської й української мов і причини застосування трансформації вербалізації в англо-українському та українсько-англійському напрямках перекладу, наведено класифікацію різновидів трансформації вербалізації при перекладі з англійської мови на українську та з української мови на англійську, з'ясовано умови й особливості трансформацій вербалізації в обох напрямках перекладу, наведено відповідні кількісні дані, що дозволяє глибше зрозуміти трансформаційний аспект перекладу і виявити характер вербальності будови англійської й української мови під новим кутом зору.

На захист виносяться такі положення:

1. Міжмовна трансформація вербалізації - це перекладацька лексико-граматична трансформація, внаслідок якої в реченні перекладу збільшується кількість вербальних ознак (зокрема, неособова форма дієслова передається особовою формою дієслова, іменні частини мови перекладаються дієслівними словоформами тощо) чи у реченні з'являються додаткові дієслівні форми або відбувається заміна інших частин мови дієслівними формами.

2. Застосування трансформації вербалізації зумовлюється 1) мовними причинами, що пов'язані із розбіжностями систем мови перекладу й мови оригіналу (зокрема, граматичними причинами ? відмінностями в наборі неособових форм дієслова, відсутністю еквівалентних граматичних форм, розбіжностями синтаксичних характеристик двох мов, відмінностями у способах передачі інформації в англійському й українському реченнях, необов'язковістю вираження граматичної інформації в одній з мов, різницею у вираженні змісту речення в поверхневій структурі, особливостями сполучуваності й функціонування слів у словосполученнях, відмінностями вживання еквівалентних конструкцій, що наявні в мові оригіналу й перекладу, і відповідною заміною частин мови, лексичними причинами ? розбіжностями у мовній картині світу англійської й української мов, особливостями багатозначності англійських і українських слів, відсутністю у мові перекладу відповідників нових термінів чи іменників-реалій, особливостями словотворення й термінотворення в англійській і українській мовах, та жанрово-стилістичні причини ? стилістичними й жанровими нормами подання інформації в текстах, особливостями вживання слів і фразеологічних та лексикалізованих словосполучень, незбігом структури словосполучення в мові перекладу й у мові оригіналу), 2) мовленнєвими причинами, пов'язаними із співвідношенням частотності використання тих чи інших синтаксичних структур і частин мови в мовленні (відмінності у функціонуванні дієслівних форм в англійській та українській мовах, у співвідношенні англійських та українських дієслівних структур речень), 3) комунікативно-перекладацькими причинами, пов'язаними з необхідністю забезпечення успіху міжмовної комунікації (прагматичні причини та індивідуально-перекладацькі рішення).

3. Трансформація вербалізації включає такі типи: а) трансформація вербалізації під час перекладу експліцитних слів і словосполучень; б) експлікація-вербалізація імпліцитних дієслівних сем. Перший тип вербалізації включає такі види: 1) вербалізація іменників; 2) вербалізація прикметників; 3) вербалізація неособових форм дієслова; 4) вербалізація прислівників. Другий тип вербалізації поділяється на такі види: 1) структурна експлікація-вербалізація та 2) контекстуальна експлікація-вербалізація.

4. Трансформація вербалізації застосовується, як правило, при перекладі: а) абстрактних і віддієслівних іменників у функції додатка (англо-український переклад) або частини іменного складеного присудка (українсько-англійський переклад); б) англійських простих і похідних якісних прикметників, українських похідних відносних і простих якісних прикметників у функції означення; в) англійських дієприкметників І і українських дієприслівників у функції обставини; г) обставинних прислівників. Структурну експлікацію-вербалізацію зумовлюють, як правило, структурні особливості мови перекладу. Контекстуальну експлікацію-вербалізацію визначають також особливості контексту та семантики дієслівних лексем.

5. Головними особливостями застосування трансформації вербалізації експліцитних слів залежно від напрямку перекладу є такі:

Англійські іменники вербалізуються переважно українськими особовими формами дієслова, а українські іменники ? неособовими формами дієслова.

Вербалізація англійських прикметників характеризується ускладненням цільового речення підрядними реченнями або дієприкметниковими зворотами, вона частіше відбувається в англо-українському напрямку перекладу.

Частіше вербалізуються англійські неособові форми дієслова, ніж українські неособові форми дієслова.

Особливості вербалізації прислівників полягають у тому, що вони вербалізуються шляхом перетворення переважно в особові форми дієслова.

6. До особливостей використання експлікації-вербалізації прихованих дієслівних сем надежать такі:

Структурна експлікація характеризується введенням у переклад англійських особових форм дієслова та дієслова-зв'язки (українсько-англійський напрямок перекладу). Відсутній у поверхневій структурі українських речень присудок в перекладі англійською мовою передається особовим дієсловом.

За структурної експлікації-вербалізації англійські речення, що містять предикативні комплекси, як правило, перекладаються українськими підрядними реченнями. Абсолютні номінативні звороти можуть перекладатися українськими підрядними реченнями з особовою формою дієслова-присудка, однорідними дієсловами-присудками головного речення або дієприслівниковим зворотом.

За контекстуальної експлікації вербалізуються англійські й українські фразеологізовані речення, їх переклад з англійської мови на українську характеризується введенням особових і неособових дієслівних форм, а в перекладі у зворотному напрямку - ще й уведенням допоміжних модальних дієслів і дієслів-зв'язок.

Щодо особливостей експлікації-вербалізації службових частин мови, то англійські обставинні сполучники причини, а також єднальні, порівняльні та зіставно-протиставні сполучники можуть перекладатися дієприслівниками й дієсловами-присудками, а українські сполучники ? англійським інфінітивом, дієприкметником і дієсловом-присудком. У перекладі з англійської та української мови серед службових слів найчастіше вербалізуються прийменники.

Структура дисертації визначається викладеними вище цілями і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків з роботи, переліку використаної теоретичної літератури (237 позицій), переліку матеріалів дослідження (45 позицій), переліку лексикографічних джерел (7 позицій) та двох додатків, що містять 15 таблиць. Загальний обсяг дисертації ? 279 сторінок, обсяг основного тексту ? 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується вибір теми, розкривається актуальність дисертаційного дослідження, характеризуються об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, методи аналізу емпіричного матеріалу, наукова новизна результатів, теоретичне і практичне значення дисертації, матеріали дослідження, апробація роботи та викладається структура дисертації.

У Розділі 1 “Особливості вербальності будови англійської та української мови як передумова перекладацьких трансформацій” дається таке визначення поняття вербальності речення в англійській та українській мовах: вербальність - це характеристика речення, що відбиває наявність і кількість у ньому дієслівних словоформ, які характеризуються спеціальними вербальними граматичними категоріями або семами.

З метою встановлення характеру вербальності будови англійської й української мови порівнюються граматичні категорії дієслівних форм цих мов. На основі проведеного аналізу ознак і категорій англійських й українських дієслів робиться висновок про те, що найвищий ступінь дієслівності має особова форма дієслова, оскільки вона характеризується всіма дієслівними ознаками як в українській, так і в англійській мовах. Крім того, в ній відсутні будь-які номінативні ознаки. Отже, саме особова форма дієслова є вихідною у визначенні ступеня вербальності інших дієслівних форм.

Щодо неособових форм дієслова, то найвищий ступінь дієслівності в англійській мові має дієприкметник І, вищий ? інфінітив, нижчий ступінь вербальності має дієприкметник ІІ, а герундій має найнижчий ступінь. В українській мові найвищий ступінь вербальності має інфінітив, нижчий ступінь ? дієприслівник, а найнижчий ? дієприкметник. Що стосується відмінностей дієслівних форм двох мов, то англійські дієслівні форми відрізняються від українських відсутністю категорії виду в тому значенні й обсязі, в якому вона властива українським дієслівним формам, та можливістю виступати в синтаксичному співвідношенні з власним суб'єктом, що не збігається з підметом речення (неособові форми).

Крім того, у Розділі 1 встановлюються відмінності у вживанні дієслівних форм в англійській і українській мовах. Відсутність дієприслівника в англійській мові та герундія в українській мові, а також невідповідність синтаксичних функцій неособових дієслівних форм у двох мовах нерідко зумовлюють застосування трансформації вербалізації з уведенням додаткових дієслівних форм у речення перекладу (ускладнення структури речення) або із заміною неособових форм дієслова на особові (збільшення вербальних ознак).

У Розділі 1 також визначається співвідношення англійських й українських дієслівних конструкцій речень, що збігаються лише частково. Так, в обох мовах наявні словосполучення й речення (прості та складні), але в англійській мові ще виділяються вторинні предикативні комплекси (абсолютні номінативні звороти, абсолютні номінативні конструкції з дієприкметниками, герундіальні предикативні звороти, інфінітивні предикативні звороти). Вони відрізняються від словосполучень наявністю предикативних відношень. Незважаючи на імпліцитне вираження цих відношень у структурі таких комплексів, вони піддаються трансформації в підрядне речення, чого не можна сказати про словосполучення, наприклад: We need to strengthen our international institutions for them to correspond with international markets (Відкритий світ). ? Нам треба зміцнювати наші міжнародні інститути, щоб вони відповідали глобальним ринкам ... (Відкритий світ).

В українських реченнях спостерігається нульова дієслівна зв'язка в структурі двоскладних речень (здебільшого нульова форма дієслова бути, а також інші семантично споріднені з нею екзистенційні дієслова). У перекладі з української мови англійською мовою такі дієслова, як правило, експлікуються: Причина -кар'єризм … (День 2) ? The reason is careerism …(Day 2). Трансформація вербалізації в цьому прикладі зумовлена такою граматичною нормою мови перекладу, як обов'язкова присутність дієслова-зв'язки в поверхневій структурі англійського речення.

У цьому ж розділі дається визначення трансформації вербалізації, аналізуються причини її застосування, виділяються й описуються типи та види вербалізації в перекладі. Трансформація вербалізації - це лексико-граматична перекладацька трансформація, внаслідок якої в перекладі з'являються додаткові дієслівні словоформи або відбувається заміна інших частин мови дієслівними словоформами чи збільшується кількість вербальних ознак у реченні перекладу (неособові форми дієслова перекладаються особовими формами, віддієслівні іменники - дієсловами тощо). Це комплексна трансформація, що поєднує в собі лексико-семантичні, граматичні (морфологічні та синтаксичні) та, рідше, стилістичні перетворення.

Усі причини застосування цієї трансформації в перекладі (мовні, мовленнєві, комунікативно-перекладацькі) характерні для обох напрямків перекладу.

До основних типів вербалізації належать два типи: а) трансформація вербалізації в перекладі експліцитних слів і словосполучень та б) експлікація-вербалізація при передачі в перекладі імпліцитних дієслівних сем.

У межах першого типу виділяються такі види трансформації вербалізації: 1) вербалізація іменників; 2) вербалізація прикметників; 3) вербалізація неособових форм дієслова; 4) вербалізація прислівників. У межах другого типу виділяються такі види трансформації вербалізації: 1) структурна експлікація-вербалізація та 2) контекстуальна експлікація-вербалізація. Зазначені типи й види трансформації вербалізації є спільними для обох досліджуваних напрямків перекладу.

У Розділі 2 “Трансформація вербалізації в перекладі з англійської мови на українську” виділяються види й аналізуються особливості застосування трансформації вербалізації, досліджуються об'єкти та результати вербалізації, аналізуються відповідні перекладацькі трансформації, що використовуються в англо-українському напрямку перекладу. Дослідження показує, що в межах вербалізації експліцитних слів у перекладі можуть вербалізуватися англійські іменники, прикметники, прислівники та неособові форми дієслова.

Проведений аналіз трансформації вербалізації англійських експліцитних слів і словосполучень свідчить про те, що вербалізуються, як правило, абстрактні за семантичним значенням та віддієслівні за походженням іменники: … it gives light only to the holder! (J. Rowling) ?… і вона світить тільки тому, хто тримає цю руку! (Дж. Ролінг). Такі іменники виконують функцію додатка або іменної частини складеного присудка. У перекладі з англійської мови досить часто просте речення, що містить ці іменники, у мові перекладу (українській) ускладнюється підрядним реченням або зворотом. Окремі англійські іменники перетворюються в особові форми українських дієслів, а іменники, що входять до складу прийменниково-іменникових словосполучень, можуть перекладатися як особовими, так і безособовими й неособовими дієсловами та зворотами. Цей вид вербалізації спостерігається в описовому перекладі та при функціональних замінах.

Аналіз показує, що вербалізуються якісні, відносні, віддієслівні та відіменникового походження прикметники-означення, а також прикметники у позиції іменного призв'язкового компонента складеного присудка. Вони можуть перекладатися як особовими формами українського дієслова, так і неособовими формами дієслова. Цей вид вербалізації характеризується ускладненням цільового речення дієприкметниковими зворотами або підрядними реченнями: When a pleading contains irrelevant material, the opposing party can file a motion asking that the irrelevant material be removed (Dictum Factum Law) ? Коли заява містить матеріали, що не мають прямого відношення до справи, супротивна сторона може подати клопотання із проханням вилучити такі матеріали (Dictum Factum Law).

Трансформація вербалізації неособових форм англійського дієслова спостерігається при застосуванні прийомів уподібнення, розширення та функціональної заміни. Дієприкметник І та дієприкметник ІІ (у тому числі й у складі відповідних зворотів) вербалізуються в перекладі тоді, коли вони виконують у реченні оригіналу функції обставини та означення; перекладаються підрядними присубстантивно-атрибутивними реченнями зі сполучниками який, як та що: I also know that it is a very big city teeming with people and the best way to get around is by the very dependable metro line (Fulbright 4) ? Я також знаю, що це дуже велике місто, що аж кишить людьми, і що найкраще пересуватися ним за допомогою дуже надійних ліній метро (Fulbright 4); As previously seen, the external factor is not decisive here (All about accounting) ? Як ми бачили раніше, зовнішній чинник тут не вирішальний (Все про бухгалтерський облік).

Крім простого англійського інфінітива, в перекладі вербалізується пасивний і перфектний інфінітиви та інфінітив, що позначає тривалу дію, причому така трансформація відбувається тоді, коли інфінітив виконує функцію додатка, означення або обставини: It freezes the water to prevent it running to the sea …(J. London) ? Вона заморожує воду й не пускає її пливти в море ...(Дж. Лондон).

Англійський герундій вербалізується у функції непрямого додатка (What was the good of magicking himself out of his room if Hogwarts would expel him for doing it?(J. Rowling) ? Що доброго в тому, щоб визволитися звідси з допомогою чарів, якщо за це його виженуть з Гогвортсу? (Дж. Ролінг)) та правого означення, а герундіальні звороти вербалізуються, як правило, тоді, коли вони виконують функцію обставини.

Щодо англійських прислівників, то вербалізуються переважно ті прислівники, що не мають прямого словникового відповідника в українській мові чи мають дієслівний відповідник, або коли контекст вимагає застосування в перекладі дієслова: Habitually obedient to John, I came up to his chair... (Ch. Brontё) - Я звикла слухатись Джона і одразу підійшла до крісла… (Ш. Бронте).

Експлікація-вербалізація імпліцитних дієслівних компонентів значення слів буває двох основних видів: 1) структурна експлікація та 2) контекстуальна експлікація. Структурна експлікація відбувається при перекладі еліптичних речень, емфатичних конструкцій і семантичних еліпсів (адвербіальних дієслів і дієслів з постпозитивами), предикативних комплексів, зокрема абсолютних номінативних конструкцій. Проведене дослідження свідчить, що предикативні комплекси перекладаються українською мовою, як правило, підрядними реченнями: Clifford sat in the pale sun, with the light on his smooth, rather blond hair, his raddish full face inscrutable (D. Lawrence) ? Кліфорд сидів у блідому сонячному промінні, на його русяве волосся падало світло, його рум'яне повне обличчя залишалося незворушним (Д. Лоуренс). Переклад англійських семантичних еліпсів українською мовою відбувається, як правило, шляхом уведення додаткової дієслівної форми замість постпозитива: Harry went back to his toast (J. Rowling) - Гаррі знову почав жувати грінку (Дж. Ролінг).

До контекстуальної експлікації належить ускладнення присудка в перекладі, що відбувається внаслідок появи додаткових особових форм українського дієслова, які вводяться до складу простого дієслівного присудка або в структуру речення як однорідні дієслова-присудки. До цього виду експлікації-вербалізації належить також ускладнення структури речення перекладу за рахунок уведення неособових дієслівних форм і дієприслівникових зворотів, а також розгортання атрибутивного іменника в іменниковому словосполученні в підрядне речення та експлікація-вербалізація прихованих дієслівних сем слів: In advance of the dogs, on wide snowshoes, toiled a man (J. London) ? Поперед собак, ледве волочачи широкі лижви, йшов чоловік (Дж. Лондон).

До експлікації-вербалізації прихованих дієслівних сем службових слів належить також вербалізація англійських прийменників і сполучників. Звичайно вербалізуються прийменники, що мають локативне або темпоральне значення, тобто прийменники адвербіального походження (at, in, from, along), наприклад: The coffin, at the side of the fire, served for seat and table (J. London) - Труна, що її поклали біля вогню, правила й за стіл, і за ослін (Дж. Лондон). Щодо сполучників, то вербалізуються лише ті з них, що мають вербальний словниковий еквівалент у мові перекладу, наприклад: Contempt proceedings are used to compel the parties to observe the court's decrees as to spousal support (alimony)…(Dictum Factum Law) - Процедури, пов'язані з неповагою до суду, застосовуються з тим, аби змусити сторони виконувати рішення суду, що стосуються підтримки подружжя… (Dictum Factum Law).

У Розділі 3 “Трансформація вербалізації в перекладі з української мови на англійську” розглядаються характеристики трансформації вербалізації, її види, особливості застосування як комплексної лексико-граматичної трансформації в українсько-англійському напрямку перекладу й аналізуються об'єкти та результати вербалізації.

Вербалізація українських іменників стосується, як правило, віддієслівних їх різновидів (Збільшується відплив учених і спеціалістів з наукових установ (Це Україна) - An increasing number of scientists are leaving the country (Це Україна)), Внаслідок застосування досліджуваної трансформації українські іменники можуть вербалізуватися в особову та в усі неособові форми англійського дієслова. В англійський інфінітив трансформуються, як правило, віддієслівні й абстрактні іменники у функції підмета чи додатка; вербалізація іменника в герундій відбувається, як правило, при перекладі віддієслівних іменників у функції додатка (словоформи родового, орудного або знахідного відмінка); віддієслівні іменники у функції означення, іменники з конкретним значенням у функції означення та обставини вербалізуються у перекладі в дієприкметник І, а в дієприкметник ІІ транспонуються зазвичай у віддієслівні іменники у функції підмета, додатка та обставини.

Українські прийменниково-іменникові словосполучення, що вербалізуються, складаються, як правило, з віддієслівного іменника та прийменників (і)з, при, за, з, на або щодо. У перекладі вони перетворюються в особові форми англійського дієслова (присудки підрядних речень) та в неособові форми дієслова: Але ніхто не народжується із знанням цих правил (Панорама) - And no one is born knowing these rules (Panorama).

Українські прикметники, що виконують функцію предикатива, перекладаються переважно особовим дієсловом. Якісні, відносні, присвійно-відносні та присвійні прикметники, що виконують функцію означення, можуть трансформуватися не тільки в особові форми англійського дієслова у функції присудка й іменного складеного присудка, але й у підрядні речення або в інфінітив, дієприкметник І, дієприкметник ІІ чи дієприкметникові звороти, наприклад: На греблі знов у два рядки видивляються в воді дуже старі, товсті, дуплинасті верби, вкриваючи гіллям здоровий панський питель (І. Нечуй- Левицький) - From the dam, another two lines of very old hollow-trunked willows leaned down to the water, screening with their branches a large will owned by the local landlord (I. Nechuy-Levitsky).

Щодо вербалізації неособових форм дієслова, то вербалізуються переважно дієприслівники (Ховаючи в скриню празникову одежу, мати знов почала мову про багатирку Варку (І. Нечуй- Левицький) ? As she put the Sunday clothes away in the chest, Maria again brought up the subject rich Varka (I. Nechuy-Levitsky)), тому що вони не мають безпосереднього граматичного відповідника в англійській мові. Спостерігається також вербалізація інфінітива (... хоча мені пропонували вступити до неї (День 2) ?… although they suggested that I join (Day 2)) та дієприкметника (Ми приєднуємося до думки спеціалістів Пенсійного фонду, висловленої у наведеному

листі (Все про бухгалтерський облік) ? We adhere to the opinion of the Pension Fund experts, which is written in this letter (All about accounting)), але частотність останнього виду вербалізації значно нижча за інші види.

Трансформація вербалізації прислівників стосується переважно українських означальних та безособово-предикативних прислівників. Вона зумовлена нормативно-узусними та мовно-системними причинами: Важливість нових підходів у сфері вищої медичної освіти важко переоцінити, коли брати до уваги загальну реформу освіти ... (Fulbright 4) ? The significance of new approaches in the field of a higher medical education is difficult to overestimate with taking into account a general reformation of education ... (Fulbright 4).

Експлікація слів і речень з імпліцитним дієслівним компонентом значення нерідко являє собою трансформацію вербалізації. Її застосування зумовлені, як правило, структурними особливостями мови перекладу (структурна експлікація), наприклад: Жито, пшениця й овес - все разом поспіло й присохло (І. Нечуй- Левицький) - Rye, wheat, and oats ripened and started to wither, all at the same time (I. Nechuy-Levitsky). Тут дієслово присохло має префікс при-, що позначає неповноту дії, зокрема - її початок, що у реченні перекладу передається складеним фазовим присудком started to wither. До структурної експлікації українсько-англійського напрямку перекладу належить переклад неповних речень з додаванням особових і / або неособових дієслівних форм у речення, а також - допоміжних дієслів із модальною або фазовою семантикою ( ускладненням присудка); введення в речення перекладу плеонастичного інфінітива, переклад парентетичних фраз та речень з логічною емфазою, наприклад: Відома істина: сильні гроші - сильна держава (Вісник НБУ 1) ? There is a well-known truth: strong money means a strong state (Herald NBU 1).

Експлікацію-вербалізацію зумовлюють особливості семантики дієслівних лексем і контекст (контекстуальна експлікація): Люди вкрили панський лан і хапали панське жито, а людське стояло на пні (І. Нечуй-Левицький) - All the people were out in the fields, gathering in the landlord's rye as fast as they could, while their own crops stood ungathered (I. Nechuy-Levitsky). У цьому прикладі лексичне значення дієслова хапати (збирати якомога швидше) передається двома дієслівними формами: англійським дієприкметником І gathering і модальним дієсловом could. Контекстуальна експлікація спостерігається при перекладі українських фразеологізованих речень й сполучень з експліцитним вираженням у перекладі відношень, що виражені відмінковими словоформами іменників орудного й родового відмінків: 1993 року подвався проект авторів із Київського національного педагогічного університету ім. Драгоманова (День 2) - In 1993 we had a project worked out by a team of authors at the Drahomanov National Pedagogical University (Day 2)

До контекстуальної експлікації належить і експлікація-вербалізація прихованих дієслівних сем у службових частинах мови. Частки, що мають приховані дієслівні семи, вербалізуються в перекладі в особову форму дієслова у складі підрядного речення (… а Микола все думав про Кавунову наймичку Нимидору (І. Нечуй- Левицький) - …and Mikola kept thinking about the Kavun's servant Nimidora (I. Nechuy-Levitsky)); можуть перекладатися і модальними дієсловами, і фазовими дієсловами. При перекладі українських прийменників також доводиться експлікувати прихований у них дієслівний компонент значення: Прийшов шинкар за грішми (І. Нечуй- Левицький) - But then the tavern keeper turned up to collect his debt…(I. Nechuy-Levitsky). За індивідуального перекладацького вирішення сполучники можуть вербалізуватися в неособову або особову форму дієслова: Проте, виставлені тут роботи - не комікси …(День 3) - I further learned that the pictures were not comic strips …(Day 14).

У Розділі 4 “Особливості застосування трансформації вербалізації залежно від напрямку перекладу (з англійської мови на українську та з української мови на англійську)” головна увага приділяється аналізу умов, за яких відбувається трансформація вербалізації у випадку однакового об'єкта перекладу (під час перекладу іменників і прийменниково-іменникових словосполучень, прикметників, інфінітивів, дієприкметників, прислівників) та у випадку об'єктів перекладу, відсутніх в українській мові (при перекладі герундія й герундіальних зворотів, предикативних комплексів, адвербіальних дієслів-семантичних еліпсів) та відсутніх в англійській мові (дієприслівників). Крім того, аналізуються особливості трансформації вербалізації у випадках системної та контекстуальної експлікації.

Внаслідок кількісного аналізу було встановлено, що в англо-українському напрямку перекладу вербалізується 20, 7 % іменників, що вдвічі менше, ніж у зворотному напрямку (51, 1 %). Разом із тим, англійські прикметники частіше вербалізуються в перекладі українською мовою (33, 6 %), а українські прикметники, що вербалізуються в перекладі англійською мовою, становлять 19, 4 % від усієї кількості експліцитних слів, що вербалізуються. Вербалізація іменників і прикметників - два найчастотніші види трансформації вербалізації в обох напрямках перекладу. Серед видів експлікації-вербалізації найчастотнішими в обох напрямках перекладу є: 1) експлікація-вербалізація прийменників (англо-український напрямок перекладу - 22, 55 % від усієї кількості прикладів експлікації-вербалізації, українсько-англійський переклад - 13, 48 %), 2) експлікація-вербалізація простих двоскладних речень, що потребують розкриття змісту (в українсько-англійському перекладі (30, 5 %) вони вербалізуються частіше, ніж в англо-українському перекладі (21, 43 %)). Встановлено більшу частотність вербалізації експліцитних слів (35, 45 % в англо-українському перекладі та 29, 61 % в українсько-англійському перекладі) порівняно з експлікацією-вербалізацією (12, 47 % та 22, 45 %, відповідно).

У Додатках подано аналіз впливу особливостей словотвору на застосування трансформації вербалізації в обох напрямках перекладу, наведено таблиці, в яких представлені кількісні характеристики особливостей трансформації вербалізації в англо-українському та в українсько-англійському напрямках перекладу.

ВИСНОВКИ

3. Контрастивний, морфолого-синтаксичний і перекладознавчий аналізи функціонування дієслівних форм в англійській та українській мовах дозволили встановити такі відмінності в їх функціонуванні: 1) ширше використання інфінітива в англійській мові, ніж в українській, є причиною переважного перекладу його особовою формою українського дієслова, 2) можливість англійського інфінітива виступати у складі парентетичного речення, на відміну від українського інфінітива, хоча іноді він передається особовою формою українського дієслова у складі підрядного речення зі сполучниками якщо та коли, 3) наявність у англійського дієприкметника більшої кількості синтаксичних функцій, ніж у українського дієприкметника ( в англійського дієприкметника І - функція обставини, означення, а в дієприкметника ІІ - ще й функція додатка). Така розбіжність синтаксичних функцій є причиною передачі англійських дієприкметників особовою формою українського дієслова у структурі підрядного речення.

4. Аналіз співвідношення англійських і українських дієслівних конструкцій свідчить про те, що трансформація вербалізації застосовується для передачі в перекладі українського нульового присудка, англійських предикативних комплексів та еліптичних реченнь, англійських конструкцій з формальним підметом і дієсловом-зв'язкою it is…/there is.., тобто таких синтаксичних структур, що або не мають відповідників у мові перекладу, або мають відповідники, що не повністю збігаються в цих мовах.

5. Сформульоване таке визначення трансформації вербалізації ? це перекладацька лексико-граматична трансформація, внаслідок якої в реченні перекладу збільшується кількість вербальних ознак (неособова форма дієслова передається особовою формою дієслова, іменні частини мови перекладаються дієслівними словоформами тощо) або з'являються додаткові дієслівні словоформи чи відбувається трансформація в дієслівні словоформи інших частин мови. Передумовою її застосування є відмінності у вербальності будови англійської та української мови.

6. Внаслідок комплексного порівняльно-перекладознавчого аналізу виявлено причини, що впливають на застосування трансформації вербалізації у перекладі: 1) мовні причини, пов'язані зі співвідношенням систем мови перекладу й мови оригіналу, 2) мовленнєві причини, пов'язані із співвідношенням частотності використання тих чи інших синтаксичних структур і частин мови в мовленні, 3) комунікативно-перекладацькі причини, пов'язані із необхідністю забезпечення перекладачем успіху міжмовної комунікації.

7. Трансформація вербалізації може бути двох типів: трансформація вербалізації при перекладі експліцитних слів (транспозиція частин мови, що відбувається на рівні членів речення) та експлікація-вербалізація при передачі в перекладі імпліцитних дієслівних сем (лексико-синтаксична трансформація, внаслідок застосування якої структура речення перекладу відрізняється від структури реченні оригіналу, а саме: простий дієслівний присудок замінюється в перекладі складеним дієслівним присудком, а речення, ускладнене дієприкметниковим зворотом, стає у мові перекладу складнопідрядним реченням тощо).

Трансформація вербалізації поділяється на види: 1) вербалізація іменників; 2) вербалізація прикметників; 3) вербалізація неособових форм дієслова; 4) вербалізація прислівників; 5) структурна експлікація-вербалізація; 6) контекстуальна експлікація-вербалізація.

8. Аналіз умов застосування трансформації вербалізації в англо-українському та українсько-англійському перекладі показує, що вербалізуються, як правило, віддієслівні за походженням та абстрактні за семантикою іменники, а також прийменниково-іменникові словосполучення. Іменники, що вербалізуються, виконують функцію додатка, хоча вони можуть вербалізуватися й у функції призв'язкового іменного компонента складеного присудка, підмета або - у складі прийменниково-іменникових словосполучень - у функціях означення або обставини.

Серед українських прикметників нерідко вербалізуються похідні відносні та прості якісні прикметники, а в перекладі з англійської мови часто вербалізуються якісні прикметники у функції означення й частини іменного складеного присудка.

Серед англійських неособових форм дієслова герундій вербалізується у функції непрямого додатка та правого означення, а герундіальні звороти вербалізуються, як правило, тоді, коли виконують функцію обставини. Український дієприслівник вербалізується лише у функції обставини.

Щодо прислівників можна стверджувати, що в обох напрямках перекладу вербалізуються означальні й обставинні прислівники. Англійські прислівники вербалізуються у функції обставини або у функції означення, причому перші можуть трансформуватися в особову форму дієслова, дієприслівник або інфінітив, а другі - лише в особову форму дієслова. Вербалізуються ті англійські прислівники, що не мають прямого словникового відповідника в українській мові або ті, що мають регулярний дієслівний відповідник, чи коли контекст вимагає застосування дієслова в перекладі.

Структурна експлікація-вербалізація відбувається в перекладі неповних речень в обох досліджуваних напрямках перекладу. Її зумовлюють, як правило, структурні або словотвірні особливості мови перекладу. Застосування контекстуальної експлікації-вербалізації зумовлюється контекстом та особливостями семантики дієслівних лексем.

9. Виявлено такі особливості трансформації вербалізації іменників залежно від напрямку перекладу: 1) іменники у функції підмета та частини іменного складеного присудка частіше вербалізуються в англо-українському напрямку перекладу, а іменники у функції обставини, додатка та означення ? в українсько-англійському напрямку перекладу; 2) англійські іменники переважно перетворюються в перекладі в особові форми українських дієслів, а українські іменники ? в неособові форми дієслова; 3) у перекладі з англійської мови на українську мову досить часто просте речення, що містить зазначені вище іменники, ускладнюється підрядним реченням чи зворотом із дієслівною словоформою; 4) частіше за англійські вербалізуються українські іменники.

10. На відміну від українських прикметників, англійські прикметники частіше вербалізуються у функції частини складеного іменного присудка, а українські прикметники ? у функції означення. Вербалізація англійських прикметників характеризується ускладненням цільового речення підрядними реченнями або дієприкметниковими зворотами з дієслівними формами.