Маргінальні явища при семантичній деривації. До суміжних із семантичною деривацією явищ у дослідженні належать семантична конденсація (інакше - компресія словосполучень, семантичне стягнення), словотвірна омонімія, подвійна гетерогенна деривація (мотивація), семантичне калькування. Подібність цих явищ із семантичною деривацією полягає, головним чином, у результаті: названі явища призводять до появи в мові лексико-семантичних одиниць, однакових за зовнішньою оболонкою і подібних за значенням із уже існуючими в мові словами. При лексикографічній фіксації в тлумачних словниках їх прийнято вміщувати в одну словникову статтю з цими словами як ще одне значення чи відтінок значення. Однак за умови однакових результатів, шляхи появи цих нових лексико-семантичних одиниць відрізняються від “типової” семантичної деривації - розвитку значення (смислових зрушень). Це дає підставу виділити їх в особливий розряд маргінальних щодо семантичної деривації явищ. Усі ці явища, крім подвійної гетерогенної мотивації, раніше вже були предметом вивчення й опису. Зупинимося тільки на подвійній гетерогенній мотивації, під якою пропонуємо розуміти мотивацію такої одиниці лексико-семантичного рівня, що може бути розглянута, по-перше, як новий лексико-семантичний варіант слова, пов'язаний зі старим значенням відношенням умотивованості і, по-друге, одночасно мотивований однокореневим словом за законами морфологічного словотвору. Явище подвійної гетерогенної мотивації як феномен мови належить водночас морфологічному словотворенню і семантичній деривації та є одним із тих “містків”, що поєднують їх у єдиний мовний рівень епідигматики. Наприклад: іменник вертушка `гелікоптер' семантично мотивований значенням `назва різного роду обертових предметів і інструментів' (обертові лопати гелікоптера > вертушка; частина гелікоптера > весь літальний апарат), але одночасно іменник вертушка мотивований і дієсловом вертеться: `вертушка - літальний апарат з лопастями, що обертаються, замість крил'.

Ми розглядаємо явище міжмовної ізосемії як особливий різновид лексико-семантичної деривації. Міжмовна ізосемія - те саме, що семантичне калькування, але відрізняється від останнього тим, що при семантичному калькуванні завжди зрозуміло, яка з мов виступає донором, яка - реципієнтом; при ізосемії спостерігається паралелізм похідних значень семантично еквівалентних слів різних мов; але в якій з мов виникло похідне значення, сказати важко. У сучасних російській і українській мовах явище міжмовної ізосемії широко представлене як одиницями, що мають близький чи однаковий план вираження, так і словами, що розрізняються в плані вираження. Наприклад:

1) эпицентр общественного мнения - епіцентр суспільної думки, вектор развития - вектор розвитку, паритет в обмене товарами - паритет в обміні товарами, конверсия военного производства - конверсія військового виробництва, гуманитарная помощь - гуманітарна допомога, дочернее предприятие - дочірнє підприємство, материнская фирма - материнська фірма;

2) тормозить прогресс - гальмувати прогрес, экологически грязные продукти питания - екологічно брудні продукти харчування, грязные деньги - брудні гроші.

Наявність ізосемічних семантичних інновацій дозволяє зробити припущення про існування близьких стереотипів світосприймання у російського та українського етносів, які, у свою чергу, виникли під впливом ідентичних соціальних і економічних процесів, що охопили обидва суспільства, й підтримуються процесом глобалізації, в який залучено обидва етноси.

У четвертому розділі “Семантична деривація й синтагматика слова” розглянуто проблеми “розвиток словом нового значення - роль у цьому процесі контексту”. Тут розглянуто кілька питань: у який бік спрямований вектор залежності між контекстом і зміною значення; чому нове значення завжди має нову семантичну сполучуваність, але не завжди нову дистрибутивну формулу; чи можна побудувати опис семантичних зрушень на основі обліку змін таксономічних класів актантів при семантичній деривації.

На основі традиційних позицій аналізу готового тексту вважають, що зміни значень слів відбуваються слідом за змінами контекстів їх використання (Г. Штейнталь, К. Фосслер, Ж. Вандрієс, Г. Пауль і ін.). Однак із позицій “активного синтаксису” (Л.В. Щерба), породжувальної граматики, теорії мовної діяльності, когнітивної лінгвістики залежність “зміна значення - зміна контексту” уявляється інакше - у цих напрямках домінує ідея “первинності” значення стосовно синтаксису. Це стосується як використання вже готових номінативних одиниць, так і створення нових (У. Чейф, О.С. Кубрякова, О.О. Тараненко, Ю.В. Фоменко, В.М. Бурмако). Думку про те, що між семантикою слова і його синтаксичними характеристиками існують відношення односпрямованої залежності, що семантика слова визначає його синтаксичні властивості, а не навпаки, прийнято в роботі як основну.

Процеси семантичної деривації розглянуто на матеріалі дієслівних семантичних неологізмів, оскільки дієслівна семантика найбільш “синтаксична”, тому що денотатом дієслова є ситуація. Для виявлення зв'язків “зміна значення - синтагматика” використано спеціально розроблений варіант дистрибутивного аналізу, в ході якого зіставлено сполучні властивості мотивуючого значення, семантичного деривата і тих дієслів, синонімом чи квазісинонімом яких є семантичний дериват, і які є “провідними”, ядерними для лексико-семантичної групи, поповнюваної новим дериватом (в дисертації вони мають назву “еталонні”). Аналіз базується на ідеї, що ці еталонні дієслова мають синтаксичні валентності (дистрибутивні формули - ДФ), які адекватно відбивають учасників ситуації, номінованої дієсловом (сукупність учасників ситуації утворює модель ситуації, логічну валентність). Така адекватність є результатом історичного розвитку мови та розцінюється як ізоморфізм синтаксису та семантики.

Спостереження свідчать, що частина семантичних дериватів у процесі творення набуває нову синтаксичну валентність, інші дієслівні семантичні деривати зберігають синтаксичну валентність похідного, мотивуючого значення. Виникнення в деривата нової валентності, як і збереження валентності мотивуючої одиниці без змін, відбувається під впливом ізоморфізму-адекватності і залежить від того, чи здатна синтаксична валентність материнської одиниці репрезентувати нове значення.

Для позначення нової ситуації дієслівний семантичний дериват повинен репрезентувати на рівні речення учасників нової ситуації (це відображає модель ситуації). Якщо дистрибутивна формула “старого” значення придатна для представлення на рівні речення учасників нової ситуації, тоді синтаксична валентність не змінюється. Прикладом може служити дієслово застолбить `позначити стовпом', що розвинуло переносне значення `позначити, відзначити, заявити':

Таблица 1

Зміни ДФ відбуваються тоді, коли синтаксична валентність материнської одиниці виявляється не здатною представити на поверхневому рівні учасників ситуації дієслівної дії. Нове значення ніби вимушено підбирає засіб репрезентації учасників нової ситуації, використовуючи типові способи їх синтаксичного вираження. У цьому випадку також діє ізоморфізм-адекватність. Пор., наприклад, перебудову в процесі розвитку переносних значень ДФ дієслова пахать:

Таблица 2

Крім ізоморфізму-адекватності при семантичній деривації може діяти ізоморфізм-аналогія: адекватне вираження учасників ситуації типовим для мови засобом може збігатися з тим, як однойменні учасники ситуації виражаються ДФ “еталонних” дієслів. Подані приклади свідчать, що ізоморфізм-адекватність “підсилювався” аналогією. Конкуруючу дію аналогії спостерігаємо в тих випадках, коли ДФ мотивуючого значення здатна адекватно представити учасників нової ситуації, що номінується дієсловом, однак, усупереч цій потенційній можливості, змінює синтаксичну валентність за аналогією до валентності дієслів, синонімічних до їх нової семантики, тобто за аналогією до “еталонних” дієслів. Така перебудова ДФ за аналогією відбулася, наприклад, при розвитку дієсловом завязать значення `припинити, покінчити':

Таблиця 3

Зміни ДФ можуть відбуватися також тоді, коли семантичні деривати є результатом вторинної непрямої номінації.

З погляду ономасіології дієслівні семантичні інновації є наслідком вторинної номінації двох типів - (1) прямої, при якій нове значення безпосередньо співвідноситься з новою референтною галуззю, новим об'єктом номінації, і (2) непрямої, при якій нове значення співвідноситься з новою референтною галуззю за допомогою опорного слова (В.М. Телія): пор. (1) завязать с курением, (2) копаться в воспоминаниях, копаться в памяти. При вторинній непрямій номінації дієслово “прив'язується” до тієї чи тієї ситуації не тільки сукупністю учасників, а й словом, яке не репрезентує учасника ситуації, але своєю семантикою вказує на онтологічну сферу, у якій розгортається номінація. Необхідність репрезентувати на поверхневому рівні не тільки актанти, але й опорне слово, призводить до того, що для нього відкривається нова синтаксична позиція (1 варіант), опорне слово займає одну з позицій, призначену в мотивуючому значенні для репрезентації учасника ситуації (2 варіант). В обох випадках порушується адекватність репрезентації логічної валентності на поверхневому рівні. Наприклад, дієслово прокручивать (прокручивать пластинку, фильм) розвинуло значення `думкою відтворювати послідовність побаченого, пережитого чи майбутнього', йому відповідає логічна валентність Sub - Content. Пор.:

(а) …по вечерам шумно пировали под открытым небом, прокручивали снятые в Антарктиде любительские фильмы - весело погостили (В. Санін).

(б) Он прокручивал в памяти события рокового дня.

(в) А я читаю его книгу, нет, вернее сказать, этот кусочек картона… Он для меня сейчас как экран, на котором вновь взбудораженная память прокручивает черно-белый документальный фильм (Ю. Стрехнин).

Мотивуюче значення (а) - воно теж є неологізмом 70-х рр. - має синтаксичну валентність “N₁ - N₄”. Семантичний дериват має потенційну можливість виразити на рівні речення нову логічну валентність, що формально збігається з валентністю мотивуючого значення і що має, як і еталонні предикати пам'яті, суб'єктні й об'єктні актанти (Sub - Content), не змінюючи своєї ДФ. Однак необхідність репрезентації опорного слова (прокручивать в памяти, в голове, в сознании) спричинює те, що синтаксична валентність змінюється - відкривається позиція “у N₆”, що разом з дієсловом творить логічний предикат прокручивать в памяти і здійснює зв'язок з новою референтною галуззю “Інтелектуальні процеси”. Можлива персоніфікація пам'яті (приклад в), тоді дієслово використовує “стару” диференційну формулу: “опорне” слово займає його суб'єктну позицію.

Таким чином, нечисленні випадки відхилень від “закону ізоморфізму” (ізоморфізму-адекватності й ізоморфізму-аналогії) завжди можна пояснити - це чи необхідність репрезентувати “опорне” слово (при вторинній непрямій номінації), чи збереження “старої” сполучуваності на “догоду образності” (і не всупереч аналогії!), закріплення образності на синтаксичному рівні (инфляция галопирует - кризис в Персидском заливе галопирует к войне).

Семантичну деривацію завжди супроводжує зміна семантичної сполучуваності, при дієслівній семантичній деривації це виражається в зміні таксономічного класу актантів (одного з актантів чи декількох). Пор.: У него зрачки не реагировали на свет (В.Панова), Подросток в период становления характера всегда остро и болезненно реагирует на всякое проявление несправедливости (С. Михалков) і …аппаратура, отвечающая за старт ракеты, на команды не реагирует. - “Факты”, 2003.

У сучасній семантичній дієслівній деривації російської мови спостерігаємо активне зрушення таксономічних класів суб'єкта й об'єкта в напрямку від природних явищ, фізичних артефактів, техніки до людини, інтелектуальних артефактів, соціальних явищ. Суб'єктно-об'єктні позиції при семантичних зрушеннях часто посідають назви зі значенням осіб: спортсмен востанавливается после травмы, политологи генерируют идеи. Технократичний архетип сучасної семантичної деривації проявляється у тому, що на зміну актантам - технічним пристроям приходять актанти - імена людей, соціальних явищ і т. ін.: человек подключается к работе, перестройка тормозит, реформы пробуксовывают.

У п'ятому розділі “Семантична деривація і сучасна мовна картина світу російського етносу” розглянуто взаємозв'язок між мовною картиною світу (МКС), притаманною сучасному російському етносові, і семантичною деривацією. Розкрито поняття мовної картини світу, під якою розуміємо відображення в мові концептуальної картини світу і мовне втілення образу світу, індивідуального для кожного з етносів. МКС відображає колективні стереотипи сприйняття, властиві етносові, й зазнає змін разом із цими стереотипами. Національна своєрідність мовної картини світу полягає у тому, які частини макро- і мікрокосму концептуально вичленовані етносом і як вони номіновані мовою (Н.В. Залевська). Є підстави для припущень, що мовна картина світу має тісні зв'язки з образом світу, що існує у свідомості носіїв даної культури. Поняття образу світу близьке поняттю концептуальна картина світу, але не дорівнює йому: концептуальна картина світу універсальна для всього людства, образ світу - ідеоетнічний.

У такому розумінні МКС ми йдемо за Н.В. Уфімцевою, Ю.Д. Апресяном, Г. Вежбицькою та ін.

Семантичній деривації відведена значна роль у формуванні й зміні мовної картини світу - вона відбиває колективні стереотипи, які усвідомлені етносом і існують на рівні колективного несвідомого. Найбільш це виявляється в мовних метафорах (Дж. Лакофф, М. Джонсон, В.М. Телія, В.Г. Гак).

Номінація метафоричного типу відбувається не хаотично, а на основі стереотипів світосприймання, характерних для всього людства і для окремого етносу. Окреслені стереотипи світосприймання породжують визначені архетипи метафоричної номінації: в етносі існують моделі можливих порівнянь, зіставлень, у рамках цих моделей здійснюється метафорична номінація. Традиційно вважають, що в основу мовних картин світу різних народів покладено загальний антропоморфний канон (Г. Вежбицька, В.М. Телія), що панхронічний характер мають антропоморфні, зооморфні, просторові й синестезичні метафори (С. Ульман). Семантична деривація російської мови другої половини XX ст. продовжує “експлуатувати” ці архаїчні стереотипи світосприймання і відповідні їм архетипи семантичної деривації. При цьому відбувається розвиток архаїчних архетипів, у їх межах виникають нові моделі семантичної деривації. Наприклад, на базі метафоризації термінів споріднення розвинулися нові, раніше відсутні моделі семантичної деривації: “терміни спорідненості - ієрархічні відносини, відношення похідності, залежності в речовому світі і соціальній сфері”: материнская фирма, дочернее предприятие, АТС нового поколения, семейство грузовых автомобилей. Використовуються як продуктивні раніше існуючі моделі: “якості дії, стану людини - якості дії, стану артефактів, абстрактних понять, соціальних груп, організацій”: память компьютера, реанимация конструкций моста, разуть и обуть машину, коллапс общественных отношений, диагностика технических неисправностей. Ці моделі діють як у мовній, так і в мовленнєвій номінації, Пор.: Начав операцию “Тузла”, Россия совершенно неожиданно для себя споткнулась о болевой порог украинской элиты. - “Зеркало недели”, 2003. Усередині цієї моделі слід відзначити активність антропоморфної номінації техніки: компьютер капризничает, стиральная машинка забастовала, техника отказывается подчиняться і т.п. У середині біоморфної семантичної деривації сучасної російської мови найбільш регулярними є моделі “тварина - людина” (див. вище, ст.17) і “тварина, орган тварини - артефакт, частина артефакту” (стрекоза - `вертоліт', зебра - `розмічений смугами перехід через дорогу', жучок - `підслуховувальний пристрій', вусики антени). Відзначено продуктивність просторової номінативної метафори: горизонталь и вертикаль власти, вектор и координаты внешней политики. Малопродуктивним є синестезичний архетип семантичної деривації (в досліджуваний період зафіксовано поодинокі узуальні синестезичні номінації: кисло-сладкое кино, голубые и розовые мечты тощо). Завдяки семантичній деривації цих архетипів архаїчні канони мовної картини світу продовжують існувати й діяти в сучасній російській мові.

Поруч із цими стереотипами в дисертації описано семантичну деривацію на основі неологічного стереотипу світосприймання - технократичного (цей стереотип сприймання і засновані на ньому номінації почали виникати з кінця XIX ст.). Через науково-технічну революцію технократичне світосприймання навколишнього світу набуло характеру колективного стереотипу, який зумовив появу неологічного архетипу _ технократичного. Номінації цього типу трапляються в усіх функціональних стилях мови - від побутового спілкування до наукового й офіційно-ділового стилів. Ряд таких номінацій кодифікований тлумачними й неологічними словниками (гражданский механизм, заводной парень, работать вполнакала), вживання цих номінацій настільки поширене, що їх узуальний характер не викликає сумніву. Особливо активно в сучасній російській мові використовують слова з технічної сфери технология і технолог: технологии заочного обучения языку, технологии манипулирования массовым сознанием, политические технологии, зоотехнолог, политтехнолог. Дієслова, що позначають рухи і дії техніки, стали застосовуватися не тільки для номінацій дій і станів людини та суспільства, а й навіть абстрактних понять: человек подключается к работе, отключается от усталости; перестроечный механизм тормозит; обсуждение реформ буксует, пробуксовывает; проблемы разруливают; идеи генерируют; мифы запускаются, раскручиваются; культуремы транслируются і под. Пор.: Мы научились конструировать живое. - “Наука и жизнь”, 2000, №4; Чтобы вновь обрести свое место в мире, Россия должна прежде всего затормозить процесс сокращения численности своего населения. - “Наука и жизнь”, 2000, № 10; Элита, не способная генерировать цельные программы, защищающие национальные интересы, - это обуза для общества и тормоз его развития. - “Зеркало недели”, 2002. Технократичний архетип семантичної деривації не тільки є результатом нових стереотипів світосприймання російського етносу, а й впливає на притаманну йому мовну картину світу, модернізуючи її.

Важливим напрямком зміни мовної картини світу є його прагматизація. Сучасна мовна картина світу російського етносу характеризується зміною стилістичних регістрів, що відбувається у двох протилежних напрямках: по-перше, демократизація мови, що включає підвищення експресивності, образності, загальне стилістичне зниження і под., по-друге _ інтелектуалізація, що виражена у широкому використанні термінів різних наук у нетермінологічному значенні. Семантична деривація-вторинна номінація в процесі прагматизації мовної картини світу бере активну участь: цьому сприяє мовна специфіка семантичних дериватів. Характерна для семантичних дериватів прозора внутрішня форма та семантична двоплановість (на другому плані “проглядається” мотивуюче значення), роблять їх ідеальним мовним засобом для репрезентації прагматичної функції.

Причини, які викликали актуалізацію прагматичної вторинної номінації в сучасній російській мові, мають, передусім, позалінгвальний характер. Історичні, політико-соціальні, культурні фактори сприяли значним зрушенням у лінгвоментальності етносу; це виявилося в активізації тих типів номінації, які здатні ці зрушення відбити. Прагматизація, яка спрямована на зниження стилістичного регістру, вираження іронічності, фатичної функції, на маніфестацію рівноправності співрозмовників (а іноді - і “панібратства” з технікою, світом речей) здійснюється за допомогою вторинної номінації прагматичного (вкалывать на стройке, загреметь с работы, смотреть ящик, вести себя круто) і змішаного денотативно-сигніфікативного типу (вертушка - вертоліт, конфетка - кондитерська фабрика, нитка - технологічна лінія).

Науці й техніці в цивілізованому суспільстві належить провідна роль, зростає загальний рівень культури й освіченість членів таких соціумів - усе це безпосередньо впливає на образ світу й опосередковано - на мовну картину світу цивілізованих соціумів. У другій половині XX століття російський соціум, як і інші цивілізовані народи світу, пережив науково-технічну революцію, пройшов стадію індустріального суспільства і став суспільством постіндустріальним. Це вплинуло на формування мовної картини світу: вона перестає бути “наївною”, здобуває наукоподібні риси, відбувається її “інтелектуалізація”. Досить яскраво це виявилося в детермінологізації. Детермінологізацією в другій половині XX ст. було охоплено: загальнонаукові терміни: банковская система, криминальная структура; терміни математики, фізики, техніки, комп'ютерні терміни: алгоритм учебного процесса, весомый аргумент, амплитуда общественного мнения, вектор развития, вакуум власти, герметизм общества, геометрия приусадебного участка, генерировать идеи, детонатор общественного мнения, клиширование отношений, блок вопросов, орбита интересов, ускорение общественного развития, конвейер насилия, состыковка интересов, сканирование действительности, зависание ситуации, фокусировка внимания і под.; терміни культури, літератури, мовознавства: контекст отношений, интонация переговорного процесса, полифония чувств, ренессанс экономики, сценарий военных действий, вальс и вакханалия цен і под.; терміни економіки, банківської справи: банк данных, девальвация і инфляция морали, политический дефолт и баланс сил і под.; спортивні і військові терміни: барьер отношений, политический нокаут, выборный марафон, марш ветеранов, обойма проблем, ориентировка в политической ситуации, раунд переговоров, камуфлировать реакционные идеи і под.; географічні терміни: координаты истории, климат в коллективе, меридианы власти. Нетермінологічне вживання термінів стає певною мірою модою. Пор.: То, что у нас происходит - хорошо задуманный и спланированный сценарий. Кто режиссер - нетрудно догадаться. - ТВ, НТВ, 2001; “Лафарж“, как известно, производит не только цемент, имеющий широчайший спектр использования в химической, электронной и других отраслях промышленности. - “Украинская Инвестиционная Газета”, 2002; Четверть россиян не приемлют никакого социализма ни улучшенного, ни старого. У них аллергия к этому слову. - “Огонек”, 1991, №42.

Таким чином, відповідаючи рівню ментальності й культури суспільства, сполучаються здавалося б несумісні напрямки прагматичної семантичної деривації - прагматично “знижений” і прагматично підвищений, який несе в собі культурно-наукову ауру, - не вступаючи один з одним у протиріччя, а утворюючи культурне “багатоголосся” і ніби відображаючись один в одному.

34. Cемантическая деривация в современном русском языке // Лингвистические/психолингвистические проблемы усвоения второго языка: Матер. межвуз. науч. конф., 25 - 28 ноября 2002 г. Пермь. 2003. С. 190 - 192.

Аннотация

Тропина Н.П. Семантическая деривация в современном русском языке. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности: 10.02.02 - русский язык. - Национальная академия наук Украины, Институт языковедения им. А.А. Потебни, Киев, 2003.

Диссертация посвящена языковой универсалии - порождению словами новых значений. Явление рассматривается в рамках нескольких исследовательских парадигм: семасиологической - как семантическая деривация, ономасиологической - как вторичная номинация, этнопсихолингвистической - как средство формирования и изменения языковой картины мира русского этноса. Исследование направлено на разработку интегрированной лингвистической отрасли - семантической дериватологии - и на изучение особенностей семантической деривации, действующей в русском языке второй половины XX в.

В ономасиологической парадигме семантическая деривация рассмотрена как вторичная номинация. На основе направленности на репрезентацию определенных языковых функций выделяются функциональные типы вторичной номинации: прагматический, нейтральный, смешанный _ и соответствующие им семантические типы новых значений слов. Подчеркивается активность в рассматриваемый период прагматического и смешанного типов, что связывается главным образом с социальными и культурными процессами, с изменением лингвоментальности этноса. Рассматривается проблема выбора номинативных баз (сфер-доноров) и мотивационных признаков при вторичной номинации, выделяются сферы, которые наиболее активно служили поставщиками имен для вторичной номинации.

В семасиологической парадигме появление у слов новых значений рассматривается как один из способов пополнения словаря - как семантическая деривация. Обосновывается возможность применения при ее описании методов и понятий, разработанных в морфологическом словообразовании: мотивированности, производности, регулярности, продуктивности, типа, модели. Обосновывается необходимость адаптации этих концептов к особенностям семантической деривации, введения концептов, не имеющих аналога в морфологическом словообразовании (напр., семантического форманта, иначе - мотиватора). Разрабатываются основы модельного описания и типологизации процессов семантической деривации с учетом сфер-доноров и значения мотиваторов.

Рассматривается роль синтагматических свойств слова и контекста употребления в изменении его значения. Методом специально разработанной методики дистрибутивно-валентностного анализа изучаются изменения синтагматических параметров слова при семантической деривации и обосновываются ведущая позиция семантики по отношению к синтагматике, обосновывается наличие изоморфизма между значением деривата и его новыми синтагматическими свойствами.