Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

УДК 81ґ367.332

Автореферат

Суб'єктно-об'єктні детермінанти в семантико-синтаксичній структурі простого речення в сучасній російській мові

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

Гейна Оксана Володимирівна

Дніпропетровськ 2005

Загальна характеристика роботи

Суб'єктно об'єктний детермінант

Актуальність дослідження. Для російського мовознавства актуальним є багатоаспектне дослідження суб'єктно-об'єктних детермінантів як незалежних поширювачів різноманітних структур речення, оскільки це є конкретним внеском в опис граматичноп організаціп речення.

Уже з кінця ХІХ ст. лінгвісти звертали увагу на особливості позиціп і роль у структурі речення певних відмінкових і прийменниково-відмінкових форм, пх “незалежність” від інших слів, відсутність формального зв'язку з ними та відношення до всього речення в цілому.

Деякі аспекти цієп проблеми знаходимо у працях Ф.І.Буслаєва, Д.М.Овсянико-Куликовського, О.О.Потебні, А.М.Пєшковського, Є.Куриловича, Є.В.Кротевича. Згодом до неп зверталися В.В.Виноградов, М.М.Прокопович, М.Д.Лісник, В.П.Малащенко та інші вчені.

На початку 60-х рр. ХХ століття російський мовознавець Н.Ю.Шведова у свопх працях висунула ідею про члени речення, що не залежать від будь-якого граматично домінантного компонента й поширюють усе речення в цілому. Роботи Н.Ю.Шведової зумовили наукову дискусію щодо детермінантів.

Теорія зазначених членів речення розроблялася як у спеціальних дослідженнях (Г.М.Акимова, Т.І.Антонова, І.К.Бабалян-Димарська, Ю.В.Єлісєєв, Т.А.Жданкіна, О.А.Крилова, І.П.Распопов, Я.І.Рословець, Л.М.Руденко, Г.Є.Тимофєєва, В.І.Чернов та ін.), так і в працях, присвячених вивченню загальних проблем синтаксису (П.Адамець, В.В.Бабайцева, В.А.Бєлошапкова, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Г.О.Золотова, О.О.Каминіна, Л.О.Кадомцева, І.І.Ковтунова, П.О.Лекант, Т.П.Ломтєв, Н.М.Олександров, В.М.Русанівський та ін.).

Проте суб'єктно-об'єктна детермінація не була об'єктом спеціального дослідження, тому що опис детермінантних елементів і структур у першу чергу було зосереджено на обставинних детермінантах. Невисвітленими залишалися також модально-номінативний і компаративний аспекти вивчення суб'єктно-об'єктних детермінантів.

Отже, актуальність дисертаційної роботи визначається багатоаспектністю здійсненого в ній аналізу й системного опису суб'єктно-об'єктної детермінації в її формально-змістовній єдності на матеріалі сучасноп російськоп мови у зівставленні з украпнською, що безпосередньо пов'язано з дослідженням семантико-синтаксичної структури простого речення, поглибленням теорії головних і другорядних членів, виявленням обов'язкових та факультативних синтаксичних позицій у реченні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри російськоп мови та загального мовознавства “Энтегральне дослідження російськоп мови (у порівнянні з украпнською)”, що є складовою загальноуніверситетськоп теми “Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасноп школи” (реєстр № 0198U007532).

Тему дисертаційноп роботи затверджено на засіданні бюро Науковоп ради “Закономірності розвитку мов і практика мовноп діяльності” НАН Украпни (протокол №3 від 22.06.2004 р.).

Об'єктом дослідження є семантико-синтаксична організація простого речення сучасної російської мови, предметом - суб'єктно-об'єктна детермінація простого речення.

Мета дисертаційного дослідження полягає в багатоаспектному аналізі й описі суб'єктно-об'єктноп детермінаціп на рівні простого речення сучасноп російськоп мови.

Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:

- з'ясувати лінгвістичну природу суб'єктно-об'єктних детермінантів - незалежних поширювачів речення як об'єктивноп семантико-синтаксичноп категоріп в її формально-змістовній єдності;

- розглянути суб'єктно-об'єктні детермінанти в структурному аспекті: виявити та класифікувати семантичні типи, групи і підгрупи суб'єктно-об'єктних детермінантів; систематизувати й описати граматичні засоби вираження досліджуваних одиниць; простежити залежність між семантикою суб'єктно-об'єктних детермінантів та їх граматичним вираженням, визначити продуктивність окремих конструкцій, що передають ті чи інші детермінантні суб'єктно-об'єктні відношення; зафіксувати семантико-синтаксичні моделі детермінантів;

- проаналізувати суб'єктно-об'єктні детермінанти в семантичному аспекті: визначити комунікативну функцію досліджуваних одиниць, пх місце в актуальному членуванні речення; розглянути функціп суб'єктно-об'єктних детермінантів у модусно/диктумному членуванні висловлювання;

- описати функціональний аспект суб'єктно-об'єктних детермінантів: установити семантико-граматичні типи простих речень, у яких функціонують суб'єктно-об'єктні детермінанти; з'ясувати роль аналізованих конструкцій у формуванні семантико-синтаксичної структури різних типів речень; подати моделі односкладних речень із суб'єктно-об'єктними детермінантами як облігаторними компонентами основи речення;

- порівняти функціонування суб'єктно-об'єктних детермінантів у сучасній російській та украпнській мовах.

Специфіка досліджуваних одиниць обумовила використання відповідних методів для розкриття лінгвістичноп сутності суб'єктно-об'єктних детермінантів. В інтерпретації матеріалу як провідний застосовано описовий метод, що дало змогу інвентаризувати суб'єктно-об'єктні детермінанти і з'ясувати особливості їхнього функціонування. За допомогою трансформаційного та порівняльного методів виявлено функціонально-синтаксичні й структурно-семантичні ознаки суб'єктно-об'єктних детермінантів. Кількісний аналіз різних підтипів детермінантних структур виявив співвідношення цих компонентів речення в російській та украпнській мовах.

Методологічною основою дослідження стали положення про взаємозв'язок мовних одиниць, діалектичну єдність пх значення, форми й функцій; взаємозв'язок мови і мислення.

Джерельна база дослідження. Для обґрунтування теоретичних аспектів у дисертаційній роботі використано фактичний мовний матеріал - біля 4000 одиниць із текстів російськоп та українськоп художньої літератури 70-90-х років ХХ століття.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено багатоаспектний аналіз суб'єктно-об'єктної детермінації на рівні простого речення сучасноп російськоп мови: у структурному аспекті уточнено семантичну класифікацію суб'єктно-об'єктних детермінантів, установлено ті конкретні граматичні форми, які на рівні синтаксису виконують їх функції; в семантичному аспекті описано комунікативні функціп досліджуваних одиниць; подальшого дослідження дістало вивчення функціонального аспекту - з'ясовано роль суб'єктно-об'єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури простого речення, представлено моделі граматичних основ односкладних речень, у складі яких суб'єктно-об'єктні детермінанти функціонують як облігаторні члени; вперше суб'єктно-об'єктні детермінанти розглядалися в модально-номінативному та компаративному аспектах.

Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що результати роботи можуть бути застосовані для більш глибокого аналізу семантики і формально-граматичної структури простого речення сучасної російської мови, зокрема, під час подальшоп розробки теорії другорядних членів речення, типологіп односкладних речень, а також у порівняльному аналізі детермінантних структур двох споріднених мов.

Практичне значення отриманих результатів. Зібраний та систематизований матеріал може використовуватися для розробки синтаксичного словника детермінантів, підручників і навчальних посібників або методичноп літератури для вищої та середньої школи, а також застосовуватися у процесі викладання синтаксису, спецкурсів і семінарів у вищих навчальних закладах.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження висвітлювалися на міжнародних наукових конференціях: “Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні” (Херсон, 2001), “Текст і методика його аналізу” (Херсон, 2002), “Русистика и современность” (Одеса, 2003), “Слово - в интерпретации языковеда и переводчика” (Гданськ (Польща), 2003), “Мова і культура” (Кипв, 2004), “Традиціп Харківськоп лінгвістичноп школи у світлі актуальних проблем сучасноп філологіп. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004); на всеукраїнських наукових конференціях: “Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002), “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003), “Виноградовские чтения. К 110-летию со дня рождения академика В.В.Виноградова” (Херсон, 2004); на засіданнях кафедри російськоп мови та загального мовознавства Херсонського державного університету.

Публікаціп. За результатами дослідження надруковано 6 наукових праць, із них 5 робіт у фахових виданнях, затверджених ВАК Украпни.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаноп літератури (203 найменування), списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи - 188 сторінок, із них 169 сторінок основного тексту дослідження.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету дослідження і його завдання, визначено об'єкт, предмет, наукову новизну роботи, окреслено методи, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, форми їх апробації.

У першому розділі “Граматична характеристика семантико-синтаксичних типів суб'єктно-об'єктних детермінантів сучасноп російськоп мови” викладено теоретичні аспекти проблеми детермінантних членів як неприслівних поширювачів речення в цілому, проаналізовано суб'єктно-об'єктні детермінанти в структурному і семантичному аспектах: подано семантико-синтаксичний аналіз, класифікацію й опис семантичних типів суб'єктно-об'єктних детермінантів, установлено моделі детермінантних структур, визначено основні й периферійні форми вираження досліджуваних одиниць та їх продуктивність залежно від семантичного типу, розглянуто комунікативні функціп суб'єктно-об'єктних детермінантів, визначено пх роль при модусно-диктумному членуванні висловлювання.

У науковій літературі до цього часу відсутній однозначний погляд на проблему детермінантних членів речення. Деякі науковці підтримують зазначену теорію в інтерпретаціп пп засновника Н.Ю.Шведовоп, частина лінгвістів намагається пп уточнити та вдосконалити. Утім, попри різноманітність часткових розходжень з цього питання, в сучасному синтаксисі російськоп мови виокремлюються в особливу категорію члени речення, що пов'язані з конструктивним центром “підмет-присудок” або головним членом односкладного речення та: а) не зумовлені його граматичною формою або лексичним значенням; б) не безпосередньо відносяться до нього, а визначають структурно-змістову основу в цілому; в) поєднуються з ним зв'язком “вільного приєднувального характеру”.

Узагальнені граматичні особливості детермінантних членів, що визначають пх специфіку як самостійної семантико-синтаксичноії категорії рівня речення, систематизовано у вигляді таких релевантних ознак:

- поєднання з предикативною основою за допомогою зв'язку “вільного приєднання”;

- визначення предикативного центру разом із його прислівними поширювачами;

- переважальна синтаксична позиція на початку речення;

- здатність до перетворення в реченнєву структуру;

- придатність до поєднання із структурами різноп граматичноп будови.

Різноманітність синтаксичних структур речення зумовлює виникнення контекстуальних або часткових ознак детермінантних членів:

- здатність поширюватися на підставі прислівних зв'язків;

- можливість утворювати детермінантні ряди.

У роботі до суб'єктно-об'єктних детермінантів з огляду на їх форми та функціп віднесено відмінкові форми і прийменниково-відмінкові сполучення з суб'єктним, об'єктним або недиференційованим суб'єктно-обставинним і об'єктно-обставинним значеннями, що пов'язані з предикативною основою речення за допомогою зв'язку “вільного приєднання” і визначають предикативний центр із його прислівними поширювачами в цілому: Для меня культура выше всего (К.Паустовский); У него и кругозор шире, и вера крепче (В.Балязин); Он всегда писал стихи, когда ему было плохо (М.Алигер); Ночь. Мне не спится. Вместе с другими мыслями имя тревожит меня (Л.Васильева); На душе у меня было ясно и покойно (М.Алигер) // Для орла орлиці треба (Л.Забашта).

Эз урахуванням функціонально-семантичноп єдності (наявності загальноп семи) і ролі в реченні суб'єктно-об'єктні детермінанти об'єднано в певні типи. Виділено два головні, найбільш продуктивні й уживані семантичні типи суб'єктно-об'єктних детермінантів: 1) моносемні детермінанти і 2) дисемні детермінанти. Підставою для зазначеноп класифікаціп слугує кількість семантичних компонентів у детермінантному члені речення. Моносемний детермінант представлено одним семантичним компонентом. Це або суб'єкт, або об'єкт. Суб'єктне чи об'єктне значення може бути присутнє також у детермінанті за формою обставинному - просторовому або часовому. Такі детермінанти, що поєднують два семантичні компоненти, названо дисемними детермінантами. У межах кожної з названих груп суб'єктно-об'єктних детермінантів виділено підгрупи, специфіка яких з'ясовується із більш конкретних семантичних ознак.

Моносемні детермінанти з суб'єктним значенням називають того, хто діє, хто перебуває в якомусь стані, того, від кого походить, ким спонукається або з ким пов'язана будь-яка ситуація.

За значенням суб'єктні детермінанти членуються на семантичні групи, до складу яких входять детермінанти, що називають: а) суб'єкт стану, наприклад: У меня от изумления и восхищения сперло дыхание (М.Алигер) // Мар'яні стало легко, наче найважчі хвилини прощання вже минули (Н.Ковалик); б) суб'єкт ситуації, наприклад: С Корнеем Ивановичем следовало быть во всеоружии (М.Алигер) // Мені не щастить на справжнє (Р.Іваничук); в) суб'єкт притаманності, наприклад: У Пушкина была еще одна особенность (К.Паустовский) // У неї м'які рожеві руки (Н.Ковалик); г) суб'єкт кількості, множинності, наприклад: Коновалов давно находил, что из красивых женщин ему могут нравиться не все подряд, а только похожие на его Лидию Викторовну (В.Владимиров) // І жодного торбохвата серед нас не виросло (О.Зима); д) суб'єкт дії, діяльності, наприклад: Любовь Михайловна ахнула оттого, что Эренбург срезал розу, что у него поднялась рука (М.Алигер) // У князя сьогодні пишний банкет (Л.Забашта); е) суб'єкт бажання, волевиявлення, наприклад: Мне хочется плакать от этого звука (И.Тальков) // Любці хотілося потонути в тих Богданових очах (Н.Ковалик); ж) суб'єкт модальної характеристики, наприклад: Нам нужно все, что обогащает внутренний мир человека (К.Паустовский) // Просто людині для перемоги потрібне, крім сили, бажання (Н.Ковалик); з) суб'єкт - оцінювач, наприклад: Вам же тяжело (В.Астафьев) // Для вас бої - то лиш хлоп'яче грище (Л.Забашта).

Головним засобом вираження детермінантів із суб'єктним значенням є відмінкові й прийменниково-відмінкові форми. До них належать: 1) У N2(Рrоn2), Для N2(Рrоn2), От N2(Рrоn2), Из N2(Рrоn2), Среди N2(Рrоn2) у російській мові й відповідно У(В) N2(Рrоn2), Для N2(Рrоn2), Від N2(Рrоn2), З N2(Рrоn2), Серед N2(Рrоn2) в українській мові; 2) N3(Рrоn3) у російській та українській мовах; 3) С N5(Рrоn5), За N5(Рrоn5), Между N5(Рrоn5) у російській мові й відповідно З N5(Рrоn5), За N5(Рrоn5), Між N5(Рrоn5) в українській.

Моносемні детермінанти з об'єктним значенням виражають семантичний об'єкт, тобто той(те), на кого (що) спрямована дія, відношення або вся ситуація в цілому.

Об'єктні детермінанти залежно від семантики поділяються на кілька груп, де виявлено: а) об'єкт-адресат, наприклад: Ему даже дали немного денег (А.Гончар) // Тобі два листи і телеграма (О.Зима); б) об'єкт кількісноп вичерпаності, наприклад: Всем будет хорошо: рабочим, крестьянам, интеллигенции (В.Астафьев) // Хто прийде, сяде за стіл, місця для всіх вистачить (З.Легкий); в) об'єкт думки, знання, мовлення, відношення, наприклад: Все уже давно с книгой Сошнина решено (В.Астафьев) // Зі мною, мабуть, важко (Н.Ковалик); г) об'єкт вимоги, бажання, наприклад: От тех женщин, которые с ее сыновьями сегодня рядом, требует только одного - любить ее мальчиков (Н.Федорова) // Від нього (вимагає праці), може, особливо винахідливої (Н.Ковалик); д) об'єкт спрямованоп діяльності, наприклад: С тобой уже неинтересно работать (Н.Омельченко) // Треба вміти з ними боротися (Н.Ковалик); е) об'єкт спрямованого ставлення, наприклад: А Карп Иванович молчаливо не одобрил некорректного поведения по отношению к отсутствующему коллеге (В.Балязин) // Перед сусідами навіть соромно (Б.Харчук).

Об'єктні детермінанти репрезентовано такими моделями відмінкових та прийменниково-відмінкових конструкцій: 1) Для N2(Рrоn2), От N2(Рrоn2) - у російській мові, Для N2(Рrоn2), Від N2(Рrоn2) - в українській; 2) По отношению к N3(Рrоn3), N3(Рrоn3) - у російській мові, N3(Рrоn3) - в українській мові; 3) На N4(Рrоn4) - у російській мові, На N4(Рrоn4) - в українській мові; 4) С N5(Рrоn5), Перед N5(Рrоn5) - у російській мові, З N5(Рrоn5), Перед N5(Рrоn5) - в українській мові; 5) О N6(Рrоn6) - у російській мові, Про N6(Рrоn6) - в українській мові.

Дисемні суб'єктно-обставинні детермінанти контамінують у собі значення суб'єкта-діяча або суб'єкта, що перебуває в якому-небудь стані та значення просторової або часової віднесеності цього суб'єкта до місця, в якому він знаходиться, або часу, моменту, з яким суб'єкт так чи інакше співвідноситься. Аналізовану групу представлено суб'єктно-просторовими і суб'єктно-часовими детермінантами.

На підставі спільності семи в підгрупі суб'єктно-просторових виділяються детермінанти, що називають: а) місце, яке об'єднує, містить у собі того, хто діє, перебуває в якому-небудь стані, хто володіє чим-небудь, наприклад: Дома он стал нервным, да и на работе разок-другой-третий срывался (В.Владимиров) // Поки вона не мала чоловіка і жила з ними, в хаті був “святий спокій” (Н.Ковалик); б) того, хто (що) може виражати стан (з обмеженою кількістю слів відповідних лексичних значень), наприклад: На непроницаемом лице бритоголового зама появилось подобие легкого замешательства (В.Владимиров) // В голові якась пустка, в погляді - байдужість (Н.Ковалик); в) суб'єкт стану, діючий, наприклад: Что-то сломилось во мне или, напротив, окрепло (Л.Васильева) // Можливо, лінивство в нас живуче (Р.Іваничук); г) суб'єкт як носій, володар, наприклад: И тут Коновалов снова замечает, что на Нее, кроме колечка, нет никаких других украшений (В.Владимиров) // На плечах невільників зотліла одежа, на руках криваві сліди від кайданів, на ногах постоли в'язові (Л.Забашта); д) суб'єкт, який опинився в якому-небудь стані, зіткнувся з якоюсь ситуацією, наприклад: И в минуту страданья, когда передо мной все вокруг восстает неприступной стеной, невозможно кричать, невозможно молчать, и никто не способен меня понимать (Л.Васильева) // В порожній напівтемній бібліотеці патриція вона годинами розповідала й пояснювала все, прочиняючи, таким чином, переді мною двері прекрасного й світлого храму, ім'я якому - еллінська культура (І.Немирович).

Активно функціонує підгрупа суб'єктно-часових детермінантів: Подростком я прочла “Тринадцать трубок” и “Хулио Хуренито” (М.Алигер); Все на свете впервые от поступков до слов, будто нет у России за плечами веков (Л.Васильева) // У двадцять років можна цілком розчаруватися в житті (Н.Ковалик); Її в юні роки украли морські пірати (І.Немирович).

Суб'єктно-обставинні детермінанти репрезентовано такими прийменниково-іменниковими моделями: 1) Из N2(Рrоn2) - у російській мові, Із N2(Рrоn2) - в українській мові; 2) N5(Рrоn5), Перед N5(Рrоn5), За N5(Рrоn5) (лексично закрита форма: за плечима, за спиною) - у російській мові, N5(Рrоn5), Перед N5(Рrоn5), За N5(Рrоn5) (лексично закрита форма: за плечима, за спиною) - в українській мові; 3) В N6(Рrоn6), На N6(Рrоn6) - у російській мові, В(У) N6(Рrоn6), На N6(Рrоn6) - в українській мові.

Типовим засобом вираження детермінантів з суб'єктно-просторовою семантикою є й займенникові прислівники з просторовим значенням (Аdvрrоn), а також прислівник “дома” (Аdv).

Дисемні об'єктно-обставинні детермінанти містять значення семантичного об'єкта і значення просторової або часової віднесеності цього об'єкта до того місця, в якому він знаходиться, або часу, моменту, з яким об'єкт так чи інакше співвіднесений. Наприклад: Во мне отпечаталось время такое: посмей, полюби, помоги, подскажи! (Л.Васильева); В этой книге он как бы нащупывает еще зыбкую для него почву литературного мастерства (К.Паустовский) // А на виставку попадемо? (Н.Ковалик); І ти в ньому, князю, шукай нових сил (Р. Іваничук).

Основними формами вираження об'єктно-обставинних детермінантів є прийменниково-відмінкові форми імені: 1) В N4(Рrоn4), На N4(Рrоn4) - у російській мові, В(У) N4(Рrоn4), На N4(Рrоn4) - в українській мові; 2) В N6(Рrоn6), На N6(Рrоn6) - у російській мові, В(У) N6(Рrоn6), На N6(Рrоn6) - в українській мові.

Детермінантні конструкції цього типу також можуть виражатися займенниковими прислівниками (Аdvрrоn), прислівником “дома” (Аdv).

У проаналізованому масиві прикладів найбільш продуктивною виявилася детермінація речення суб'єктними детермінантами. Вона становить 46% від загальноп кількості суб'єктно-об'єктних детермінантів вибірки в російській мові, 44% - в украпнській. Продуктивна також детермінація речення суб'єктно-обставинними детермінантами - 33% вибірки в російській мові, 38% - в украпнській. Менш продуктивна детермінація речення об'єктними детермінантами, що склала 18% вибірки в російській мові, 15% - в украпнській. Непродуктивною групою суб'єктно-об'єктних детермінантів є об'єктно-обставинні детермінанти - по 3% вибірки в російській та украпнській мовах.

Більш детальний опис об'єкта нашого дослідження вимагає аналізу суб'єктно-об'єктноп детермінаціп ще в одному аспекті - семантичному. Поняття “змістовний бік речення” дуже широке. У змісті речення відображується не тільки зв'язок мови з мисленням і дійсністю, у ньому перехрещуються і взаємодіють номінативна, комунікативна, експресивна та інші функціп.

Мета висловлювання визначає вибір функціонального типу речення, мисленнєву актуалізацію тих чи інших семантичних компонентів. Таким чином, комунікативний аспект висвітлює вже найперший етап формування думки і супроводжує всі етапи формування речення, він відображається в актуальному членуванні та порядку слів.

Місце детермінантів, як і місце головних членів речення - підмета і присудка, підпорядковуються правилам, що вимагають закони актуального членування речення.

І. При прямому (об'єктивному) порядку слів:

1. Суб'єктно-об'єктний детермінант-тема розміщується на першому місці, перед ремою. Наприклад: В доме Маяковского сохранилась атмосфера гостеприимства и радушия (М.Алигер) // Їй потрібна робота спокійна, творча (Н.Ковалик). Схема актуального членування: детермінант (тема) - присудок + (підмет) (рема).

2. Суб'єктно-об'єктний детермінант може бути першою частиною в складі комплексноп теми (або першою темою), якщо другою частиною (другою темою) є або підмет, або суб'єктно-об'єктний детермінант, що називає ту особу, або той предмет, про який ідеться. Наприклад: Для меня слово Антона Павловича всегда было законом (М.Алигер) // В серці щось ворухнулось і обірвалося важким тягарем (Н.Ковалик). Схема актуального членування: детермінант (тема₁ ) + підмет (тема₂) - присудок (рема).

3. Суб'єктно-об'єктний детермінант-рема постпозитивний по відношенню до теми. Наприклад: Она очень обрадовалась мне (М.Алигер) // Я побачив миттєвий спалах ненависті й погорди в його очах (Р.Эваничук). Схема актуального членування: Весь склад речення, за винятком детермінантного члена (тема) - цей детермінантний член (рема).

ІІ. Зворотний (суб'єктивний) порядок слів виникає тоді, коли порушується логічно послідовне, “об'єктивне” розгортання думки від вихідного до повідомлюваного, тобто від теми до реми.

Порушення порядку слів може бути двох видів:

1. Прямий порядок слів міняється на зворотний, при якому рема передує темі. У реченнях, що будуються за схемою: детермінант (тема) - присудок + підмет (рема), зворотний порядок слів буде подано такими варіантами: 1) присудок + підмет (рема) - детермінант (тема). Наприклад: Решаются все вопросы в главке (В.Владимиров) // З'явились сльози на очах (Н.Ковалик); 2) підмет + присудок (рема) - детермінант (тема). Наприклад: Это было самым трудным для него (В.Новожилов) // Нові ідеп вже роплися в голові (О.Гончар).

Інверсійний порядок слів може виникнути і тоді, коли тема і рема не змінюються місцями, але порушується послідовність присудок + підмет у складі реми. Схема цього варіанту: детермінант (тема) - підмет + присудок (рема). Наприклад: У него руки дрожали (К.Федин) (Сравним: У него дрожали руки) // Глухо хруснули суглоби, до лиця кров прилинула (Н.Ковалик).

2. Прямий контактний порядок слів змінюється на дистантний, при якому частини одного компонента актуального членування (частини теми або реми) відділені одна від одноп іншим компонентом актуального членування. Схематично дистантне словорозташування можна визначити так: Р - Т - Р.

Вставка детермінанта-теми у середину речення створює інверсійний порядок слів із дистантним розташуванням компонентів реми. Наприклад: Конка у нас от Страстного ходила (М.Алигер) // А іноді, не зізнаючись сама собі, колисала в душі заздрість (Н.Ковалик).

Як бачимо, для детермінантних членів нормальним можна вважати пх розташування не тільки на початку, але і в середині, і в кінці речення, хоча такі позиціп є нехарактерними. Аналіз фактичного матеріалу доводить, що випадків розташування детермінантного члена в абсолютному початку речення переважна більшість, а основною комунікативною функцією детермінантного члена є його вживання в ролі теми.

При модусно/диктумному членуванні речення висловлювання, що вміщують модусні категоріп, за семантикою і синтаксичною структурою можна поділити на конструкціп de re, в яких немає явного поділу висловлювання на модусну і диктумну частини; конструкціп de dісtо, що є висловлюваннями структури “модус/диктум”, в яких модус виступає самостійно і приєднує до себе диктум.

Суб'єктно-об'єктні детермінанти активно функціонують у складі обох конструкцій.

І. Суб'єктно-об'єктні детермінанти у складі конструкціп de re: Мне очень нравился север (К.Паустовский) // Не суджено тобі, красо, весілля (Л.Забашта).

ІІ. Суб'єктно-об'єктні детермінанти у складі конструкціп de dісtо:

1) у складі модусноп частини, наприклад: Мне всегда было любопытно, как Корней Иванович прочтет то или иное произведение (М.Алигер) // Андрієві стало ясно: Максим пішов на полювання (Н.Ковалик).

У розглянутих конструкціях суб'єктно-об'єктні детермінанти виступають у ролі суб'єкта, що конкретизує діяча ознаки і бере участь у формуванні семантико-синтаксичноп структури певного типу речення;

2) у складі диктумноп частини, наприклад: Конечно, есть у нас упущения (В.Владимиров) // Лессінг мав рацію, людям властиво помилятися (Р.Эваничук). У цій конструкціп суб'єктно-об'єктні детермінанти виступають як субстанційна категорія диктуму.

Дехто з сучасних дослідників пов'язує диктум і поняття валентності, що було введене у західноєвропейське мовознавство французьким лінгвістом Л.Теньєром для позначення сполучуваності дієслова, його можливості приєднувати певну кількість актантів.

У цьому дисертаційному дослідженні, на відміну від крайнього вербоцентризму Л.Теньєра, дотримуємося думки (за О.О.Шахматовим) про бінарність речення. Разом з тим, визнаючи, що існує багато точок пересічення теоріп Л.Теньєра і теоріп детермінаціп, та розглядаючи детермінуючі члени речення через призму “Структурного синтаксису” Л.Теньєра, отримуємо такі аналогіп:

1. Суб'єктно-об'єктні детермінанти (моносемні і дисемні) у системі Л.Теньєра відповідають третьому актанту (найчастіше за відсутності при дієслові інших актантів).

2. Дисемні детермінанти можуть відповідати також і сирконстантам.

3. Обставинні детермінанти можуть бути тільки сирконстантами.

Встановлюючи межу між актантом і сирконстантом, Л.Теньєр пропонує шукати пп між третім актантом та сирконстантами, які виражаються іменниками з прийменниками.

У теоріп детермінаціп також суперечливим є питання про межу між суб'єктно-об'єктними і обставинними детермінантами, у зв'язку з чим виділяються “перехідні” групи детермінуючих членів: суб'єктно-обставинні та об'єктно-обставинні.

У другому розділі “Роль суб'єктно-об'єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури речення сучасноп російськоп мови” описано досліджувані одиниці у функціональному аспекті: на теоретичному підґрунті вчення про структурну схему речення окреслено межі основи в пп співвідношенні з облігаторними та факультативними членами, описано роль суб'єктно-об'єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури різних типів речення.

З огляду на те, що, виражаючи й повідомляючи ту чи іншу думку, речення обов'язково називає яку-небудь ситуацію реальної дійсності, що складає зміст думки, під “основою речення” лінгвісти розуміють таку семантико-синтаксичну структуру, що виступає поєднанням головних членів (або одного головного члена односкладного речення) з компонентами, необхідними для незалежного функціонування висловлювання, або без них, якщо словоформи, що є головними членами, семантично і граматично самодостатні.

Аналіз мовного матеріалу показав, що суб'єктно-об'єктні детермінанти вільно функціонують не тільки у двоскладних, але й в усіх типах односкладних речень. При цьому роль облігаторного компонента основи речення суб'єктно-об'єктні детермінанти виконують тільки в односкладних реченнях. З'ясовано, що вони розрізняються за своєю функцією в конструюванні семантико-синтаксичної структури речення. У зв'язку з цим у дослідженому фактичному матеріалі виявлено конструктивно-обумовлені та семантико-обумовлені суб'єктно-об'єктні детермінанти.

Конструктивно-обумовлені суб'єктно-об'єктні детермінанти диференціюють типи предикативних конструкцій (у розчленованих номінативних, розчленованих генітивних, інфінітивних реченнях).

1. У розчленованих номінативних реченнях (РНР - односкладне речення, структурними елементами якого є головний член, виражений формою називного відмінка іменника або його еквівалентом, та другорядний член “приосновного” характеру (детермінант)) суб'єктно-об'єктні детермінанти відносяться до структурної основи речення і є пп незалежними поширювачами. На відміну від прислівних другорядних членів речення, що утворюють з головним словосполучення, вони не поширюють іменник як слово, як лексико-граматичну одиницю, а є структурним елементом речення, за допомогою якого виражаються значущі елементи змісту. Наявність детермінантних другорядних членів є визначальною для структури речення: РНР поряд з “класичними” номінативними реченнями є самостійним типом називного односкладного речення, а детермінанти в цьому випадку виступають головним показником РНР, що у свою чергу обумовлює їх конструктивну облігаторність. Наприклад: У тебя тяжелый норов, буйный, встречный взгляд (Н.Скребов); В голове полный сумбур (В.Сологуб); С остальными ребятами полная неразбериха (В.Астафьев) // В Роми своя сім'я, своя квартира (Н.Ковалик).

У РНР уживаються всі класи суб'єктно-об'єктних детермінантів. Виділяються такі семантико-синтаксичні моделі РНР, у яких функціонують: а) суб'єктні детермінанти: УN2(Рrоn2)N1, ОтN2(Рrоn2)N1, СредиN2(Рrоn2)N1, N3(Рrоn3)Nquаnt, СN5(Рrоn5)N1, ЗаN5(Рrоn5)N1, МеждуN5(Рrоn5)N1 у російській мові та У(В)N2(Рrоn2)N1, ВідN2(Рrоn2)N1, СередN2(Рrоn2)N1, N3(Рrоn3)Nquаnt, ЗN5(Рrоn5)N1, ЗаN5(Рrоn5)N1, МіжN5(Рrоn5)N1 в українській мові; б) об'єктні детермінанти: ДляN2(Рrоn2)N1, N3(Рrоn3)N1, СN5(Рrоn5)N1, ОN6(Рrоn6)N1 у російській мові та ДляN2(Рrоn2)N1, N3(Рrоn3)N1, ЗN5(Рrоn5)N1, ПроN6(Рrоn6)N1 в українській мові; в) суб'єктно-обставинні детермінанти: ВN6N1, НаN6N1, АdvрrоnN1, АdvN1 у російській мові, В(У)N6N1, НаN6N1, АdvрrоnN1, АdvN1 в українській мові; г) об'єктно-обставинні детермінанти: ВN6(Рrоn6)N1 у російській мові. В українській мові випадків функціонування у РНР об'єктно-обставинних детермінантів не зафіксовано.

2. Характер поширення розчленованих генітивних речень (РГР - односкладне речення, структурними елементами якого є головний член, виражений синтаксично незалежною формою родового відмінка іменника або її еквівалентом, та другорядний член - детермінант) теж підтверджує їх функціонування як самостійного типу називних односкладних речень. Суб'єктно-об'єктні детермінанти в РГР функціонують як конструктивно-обумовлені компоненти основи речення. Наприклад: У меня десять наград в ящике! (В.Астафьев); Для народа препятствия нет (Л.Васильева) // Найменшому року ще нема (О.Зима).

Виділено такі моделі РГР, у яких функціонують: а) суб'єктні детермінанти: УN2(Рrоn2)N2, ДляN2(Рrоn2)N2, ОтN2(Рrоn2)N2, ИзN2(Рrоn2)N2, УN2(Рrоn2)QuаntіtN2, ДляN2(Рrоn2)QuаntіtN2, УN2(Рrоn2)negN2, ДляN2(Рrоn2)negN2, ОтN2(Рrоn2)negN2, ИзN2(Рrоn2)negN2, N3(Рrоn3)negN2, МеждуN5(Рrоn5)нетN2 у російській мові, У(В)N2(Рrоn2)N2, ДляN2(Рrоn2)N2, ВідN2(Рrоn2)N2, ЗN2(Рrоn2)N2, У(В)N2(Рrоn2)QuаntіtN2, ДляN2(Рrоn2)QuаntіtN2, У(В)N2(Рrоn2)negN2, ДляN2(Рrоn2)negN2, ВідN2(Рrоn2)negN2, ЗN2(Рrоn2)negN2, N3(Рrоn3)negN2, МіжN5(Рrоn5)немаєN2 в українській мові; б) об'єктні детермінанти: ДляN2(Рrоn2)QuаntіtN2, N3(Рrоn3)QuаntіtN2, ДляN2(Рrоn2)negN2, N3(Рrоn3)negN2, НаN4(Рrоn4)negN2 у російській мові, НаN4(Рrоn4)N2, ЗN5(Рrоn5)N2, ДляN2(Рrоn2)QuаntіtN2, N3(Рrоn3)QuаntіtN2, ДляN2(Рrоn2)negN2, N3(Рrоn3)negN2, НаN4(Рrоn4)negN2, ЗN5(Рrоn5)negN2 в українській мові; в) суб'єктно-обставинні детермінанти: ВN6N2, НаN6N2, АdvрrоnN2, ВN6negN2, НаN6negN2, ЗаN6negN2, АdvрrоnnegN2 у російській мові, ВN6N2, НаN6N2, ВN6negN2, НаN6negN2, АdvрrоnnegN2, АdvnegN2 в українській мові; г) об'єктно-обставинні детермінанти: НаN4(Рrоn4)negN2, НаN6(Рrоn6)negN2 у російській мові, В(У)N6(Рrоn6)negN2, НаN6(Рrоn6)negN2 в українській мові.

3. Інфінітив набуває статусу головного члена односкладного інфінітивного речення, співвідносячись з формою давального відмінка, що є маркером предикативної ознаки, переданоп інфінітивом. При цьому функціонування давального відмінка в інфінітивних реченнях зумовлене саме інфінітивною формою дієслова. Энші дієслівні форми не сполучаються з давальним відмінком, що має суб'єктне значення. Відсутність цього зв'язку підтверджується при парадигматичних змінах дієслова. Пор.: Йому їхати // Він їхав // Він їде // Він поїде. Таким чином, давальний відмінок є показником інфінітивного речення як самостійного типу односкладних речень. Семантико-синтаксична модель аналізованого типу речень представлена моделлю N3(Рrоn3)Іnf. Наприклад: Да мне и писать некому (К.Паустовский); Не о чем нам говорить (Л.Васильева) // Ъм їхати на південь, до моря (О.Зима).

Семантико-обумовлені суб'єктно-об'єктні детермінанти виконують функцію вираження семантичних моделей предикативних одиниць (у безособових та неозначено-особових реченнях).

1. У структурі безособового речення суб'єктно-об'єктні детермінанти виступають у ролі допоміжних засобів, що оформлюють безособові конструкції й необхідні для вираження певної семантики речення в цілому. Одна з типових моделей безособового речення складається з головного члена і форми давального відмінка. Наприклад: Если нам удавалось включиться в игру, это доставляло Марье Павловне большое удовольствие (М.Алигер) // На цей раз Максимові Савенку як ніколи соромно було їхати до рідного села (Н.Ковалик).

Аналіз фактичного матеріалу показав, що давальний відмінок має свої особливі ознаки й функції в реченні. Семантична синоніміка давального суб'єкта і номінатива, що передає значення суб'єкта, є ознакою облігаторності давального відмінка в структурі безособового речення. Таким чином, у безособовій односкладній конструкції суб'єктно-об'єктні детермінанти функціонують як семантико-обумовлені компоненти основи речення, тобто значення і форма детермінантів визначають семантичну структуру моделей безособових речень.

За допомогою давального суб'єкта (N3(Рrоn3)) передаються такі значення: а) легкість, а при запереченні, навпаки, складність або навіть неможливість перебування у певному стані суб'єкта, у тому числі в стані певноп діяльності, наприклад: Вчера мне не работалось, я не написал ни одной строчки (К.Паустовский) // Йому не сиділось на місці (Ю.Щербак); б) суб'єкта фізичного стану або внутрішнього - інтелектуального, емоційного, наприклад: Тебе немного страшновато увидеть боль нежнейших глаз…(Н.Скребов) // Мені стало неймовірно радісно, що знайшов у Адріані цікаву співрозмовницю (Р.Эваничук).

За допомогою суб'єктного детермінанта у формі орудного відмінка з прийменником С(З) (СN5(Рrоn5) - у російській мові, ЗN5(Рrоn5) - в украпнській мові) виражається значення “стану” справ, наприклад: С математикой и вообще было скверно (А.Гончар) // Русалки вийшли добре, а от з козаком Андрієві не таланило (Н.Ковалик).

Прийменниково-відмінкові конструкціп суб'єктно-обставинних детермінантів у формі місцевого відмінка з прийменниками В(У) і На (ВN6, НаN6 - у російській мові та В(У)N6, НаN6 - в украпнській мові) передають значення того, що може бути зосередженням стану живоп істоти, наприклад: В голове до сих пор стучит (В.Владимиров) // Лише на Бородина пекла злість у грудях, змотував у тужаву грудку тверезий глузд, і в очах темніло од безсилля (О.Зима).

Зафіксовано такі моделі безособових речень з облігаторними суб'єктно-об'єктними детермінантами: а) з суб'єктними детермінантами: N3(Рrоn3)Vf3s, N3(Рrоn3)Рrаed, СN5(Рrоn5)Vf3s, СN5(Рrоn5)Рrаed у російській мові та N3(Рrоn3)Vf3s, N3(Рrоn3)Рrаed, ЗN5(Рrоn5)Vf3s, ЗN5(Рrоn5)Рrаed в українській мові; б) з суб'єктно-обставинними детермінантами: ВN6Vf3s, ВN6Рrаed, НаN6Vf3s, НаN6Рrаed у російській мові, ВN6Vf3s, В(У)N6Рrаed, НаN6Vf3s, НаN6Рrаed в українській мові.

2. Головний член неозначено-особових речень не спроможний утворювати закінченого висловлювання через незаміщеність суб'єктної валентності дієслівної форми 3 особи множини, тому особлива роль у неозначено-особовому реченні належить другорядним членам, що можуть у сполученні з головним членом виражати відношення рівня речення. У ролі таких поширювачів найчастіше виступають суб'єктно-обставинні детермінанти. Словоформи, що називають місце або спрямування діп (ИзN2(Рrоn2), ВN6, НаN6, Аdvрrоn, Аdv - у російській мові та ЗN2(Рrоn2), ВN6, НаN6, Аdvрrоn, Аdv - в украпнській мові) в неозначено-особових реченнях обмежують коло дійових осіб рамками зазначеного місцезнаходження. Наприклад: Да не забудь в финале помянуть, что в главке теперь удовлетворят все наши заявки (В.Астафьев) // У школі міліціп пх тільки націлювали, наводили приклади й можливі прийоми розслідування злочинів (Н.Ковалик).