Лексичні засоби формування імпліцитності в драматургійному тексті (на матеріалі української драми початку ХХ століття)

Імпліцитність -- насамперед мовна категорія, що має об'єктивні критерії виділення: необлігаторність (необов'язкова експлікація комунікантами у процесі кодування/декодування повідомлення); вторинність (вивідність із експліцитного значення лінгвоодиниць); особливий спосіб вираження (виявляється на тлі експліцитного значення лінгвоодиниці, “оформлюючись” у рамках певного лексичного, морфологічного чи синтаксичного засобу); наявність основних джерел виявлення (підтексту, пресупозиції, імплікації, імплікатур дискурсу); здатність виступати у тексті засобом зв'язку. Специфіка розгортання латентного смислотворення в драматургійному тексті зумовлена його композиційною, семантичною та комунікативно-прагматичною організацією.

Імпліцитність реалізується в різних типах художнього тексту. Драма як один із них характеризується потужним потенціалом імпліцитного смислотворення, у яке включені одиниці різних мовних рівнів, насамперед лексичного.

Як свідчить матеріал дослідження, імпліцитність у драмі початку ХХ століття є домінантою смислотворення, важливим рушієм комунікативної, аксіологічної, прагматичної прогресії тексту. У ДТ цього періоду орієнтація на латентність зумовлена переходом до модерної художньої свідомості, психологізмом, символізмом, акцентом на особистість та її почуття.

Імпліцитність є визначальною рисою, конструктивним, текстотвірним чинником драматургійного тексту початку ХХ століття.

Акцентування в дисертаційному дослідженні на засобах, що найбільшою мірою сприяють формуванню імпліцитності в тексті (конотативних прирощеннях смислу, оказіоналізмах, займенниках та займенникових конструкціях, інтер'єктивах, частках та внутрішній формі слова), дозволило по-новому розкрити малодосліджені аспекти комунікативно-прагматичної та семантико-композиційної організації ДТ.

Незважаючи на те, що в процесах імпліцитного смислотворення функціональне навантаження лексичних засобів виявляється у співдії (вони зорієнтовані насамперед на образо- і текстотворення, забезпечення когезії), кожному з них притаманні свої особливості актуалізації латентності в драмі.

Спостереження над функціональним навантаженням конотованих лексем дає можливість стверджувати, що в драматургійному тексті вони виконують імплікаційно-конекторну (встановлюють зв'язки між імплікаціями) та функцію розширення асоціативно-образного поля лексеми.

Авторські новотвори, актуалізуючись у контексті, започатковують у драмі імпліцитне смислотворення. Утворюючись у тексті з метою реалізації актуального комунікативного завдання, для вираження необхідного в кожному конкретному випадку смислу, у ДТ оказіоналізми виконують такі функції: рецептивно-фокусну (націлюють сприйняття реципієнта у комунікативно значущому ракурсі тексту); експресивну (задають мовленню адресанта додаткових емоційних параметрів), делімітаційно-образну (сприяють кваліфікації і виділенню певного образу з-поміж інших).

Максимально конденсуючи імпліцитні компоненти, закодовані у відповідному слові, займенники та дейктичні конструкції в драматургійному тексті виконують інтенсифікаційно-сюжетну (динамізують сюжет), антиномійну (виявляють у тексті образи-протиставлення) та функцію розгортання діалогу (структурно і семантично детермінують обмін репліками між персонажами).

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що вигуки й частки -- важливі засоби імпліцитного смислотворення. Як комунікативно значущі одиниці у ДТ, вони виконують такі функції: змінно-тематичну (вигуки є маркерами зміни тематичної лінії) та акційно-спрямувальну (частки скеровують драматичну дію у певному комунікативно значущому ракурсі).

Внутрішня форма слова -- один із важливих засобів формування у драмі імпліцитності. Вона -- важливий ключ до розуміння тексту в цілому, лінгвовеличина, що сприяє формуванню й декодуванню його латентного змісту. У ДТ внутрішня форма слова виконує такі функції: конфліктно-зорієнтовану (зумовлює формування конфлікту) та креативно-дискурсивну (творить дискурс).

Отже, імпліцитність -- це універсальна категорія мови і мовлення, значення якої виявляється через взаємозв'язок із відповідними експліцитними одиницями; комплексна величина, онтологічними ознаками якої є необлігаторність вияву, вивідність, здатність виступати в художньому тексті структурно-смисловим конектором; інтерпарадигмальний феномен, що інтегрує в одній семантичній площині логіко-філософські, психологічні, лінгвістичні чинники.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Функціональне навантаження алюзії як репрезентанта імпліцитної семантики в художньому тексті (на матеріалі драми Володимира Винниченка “Чорна Пантера і Білий Медвідь”) // Наукові записки. Серія мовознавство. -- Тернопіль: Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, 2004. -- № 2 (12). -- С. 226-236.

2. Конотативні прирощення смислу -- актуалізатори імпліцитної інформації у художньому тексті (на матеріалі драм О. Олеся та С. Черкасенка) // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. -- Вип. 18., Ч. 2. -- К.: Акцент, 2004. -- С. 521-534.

3. Вигук як один із засобів конденсації імпліцитного смислу у художньому тексті (на матеріалі драми Миколи Куліша “Зона”) // Семантика мови і тексту. Збірник статей VII міжнародної наукової конференції. -- Івано-Франківськ: Плай, 2002. -- С. 199-202.

4. Внутрішня форма слова як засіб формування імпліцитності в драматургійному тексті // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. -- Вип. VIII. -- Івано-Франківськ: Плай, 2003. -- С. 91-97.

5. Оказіоналізми -- носії імпліцитної інформації в художньому тексті (на матеріалі драм Миколи Куліша, Івана Кочерги та Олександра Олеся) // Східнослов'янська філологія. -- Вип. 5. -- Горлівка: Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 2004. -- С. 64-74.

6. Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності в драматургійному тексті // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. -- Вип. ІХ-Х. -- Івано-Франківськ: Плай, 2005. -- С. 255-263.

Анотація

Іванишин Н. Я. “Лексичні засоби формування імпліцитності у драматургійному тексті (на матеріалі української драми початку ХХ століття)”. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 -- українська мова. -- Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2006.

У дисертації виявлено особливості формування імпліцитних значень лексичними засобами, розкрито їх функціональне навантаження у текстах української драми початку ХХ століття.

На основі дослідження фактичного матеріалу визначено функції конотованих лексем (імплікаційно-конекторна та функція розширення асоціативно-образного поля лексеми); оказіоналізмів (рецептивно-фокусна, експресивна, делімітаційно-образна); займенників та дейктичних конструкцій (інтенсифікаційно-сюжетна, антиномійна та функція розгортання діалогу); вигуків та часток (змінно-тематична та акційно-спрямувальна); внутрішньої форми слова (конфліктно-зорієнтована та креативно-дискурсивна).

Ключові слова: імпліцитність, драматургійний текст, комунікативний акт, образ, інтеракція, внутрішня форма слова, імплікація, пресупозиція, підтекст.

Аннотация

Иванишин Н. Я. “Лексические средства формирования имплицитности в драматургическом тексте (на материале украинской драмы начала ХХ века)”. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Прикарпатский национальный университет имени Василя Стефаника, Ивано-Франковск, 2006.

В диссертации освещены теоретические вопросы, связанные с определением категории имплицитности, выделены основные признаки латентности как языкового явления, проанализированы особенности драматургического текста, сориентированные на имплицитное смыслоформирование, изучены особенности актуализации имплицитности в текстах украинской драмы начала ХХ века; обусловлены основные факторы, представляющие в модернистской драме имплицитность: полисемантичность реплик персонажей, преимущество косвенного информирования в коммуникативных интеракциях; свойство языковых единиц (в первую очередь лексических) объединяться в ассоциативную цепь; наличие ключевых смысловых точек в развертывании имплицитного характероформирования; важность художественной детали; углубление семантической роли ремарки; тематическая многоплановость драмы.

На основании исследования фактического материала определены языковые средства выражения имплицитности на лексическом уровне, раскрыт их функциональный потенциал. Установлено, что наиболее коммуникативно значимыми лексическими средствами в драме указанного периода являются коннотированные лексемы, окказионализмы, местоимения, междометия, частицы, внутренняя форма слова.

В работе выделены и проанализированы функции коннотированных лексем (импликационно-конекторная и функция расширения ассоциативно-образного поля лексемы), окказионализмов (рецептивно-фокусная, экспрессивная, делимитационно-образная), местоимений (интенсификационно-сюжетная, антиномичная и функция развертывания диалога), междометий и частиц (переменно-тематическая и акционно-направляющая), внутренней формы слова (конфликтно-сориентированная и креативно-дискурсивная).

Анализ текстов украинской драмы показал, что имплицитность является определяющей чертой, конструктивным, текстообразующим фактором драматургического текста начала ХХ века.

Ключевые слова: имплицитность, драматургический текст, коммуникативный акт, образ, интеракция, внутренняя форма слова, импликация, пресуппозиция, подтекст.

Summary

Ivanyshyn N.Y. "The Lexical Means of the Implicitness Formation in the Dramaturgic Text (on the Material of the Ukrainian Drama of the Beginning of the 20th Century)". - Manuscript.

Thesis for the Candidate's Degree in Philology on Specialіty 10.02.01 - the Ukrainian Language. - Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2006.

In the thesis the theoretical questions connected with the definition of the implicitness category are settled, the main features of the latency as a linguistic phenomenon are distinguished, the implicit-oriented peculiarities of the dramaturgic text are analyzed, the specificity of the implicitness actualization in the drama texts of the beginning of the 20th century is traced.

On the basis of the in-depth study of the facts the linguistic means of the implicitness expression at the lexical level were outlined, their functional load in the dramaturgic text formation, creation and decoding was clarified.

Thus, the implicational-connective, associative-activative functions as well as the function of the broadening of the denoted object's notional extent in the best way reveal the implicit potential of the associative and emotionally-marked linguistic units in the dramaturgic text; the receptive-focal, expressive, delimitative-figurative functions are inherent to the occasional constructions in the drama; in the dramaturgic text the pronouns and deictic constructions perform the plot-intensifying, antinomical and dialogic-progressive functions.

Changeable-thematic and action-directing functions essentially reflect the interjections and particles latent direction in the drama text structure; the inner form of the word as one of the independent means of the implicitness formation in the dramaturgic text possesses the conflict-oriented and creative-discursive functions.

Key: implicitness, dramaturgic text, concept, communicative act, character, interaction, inner form of the word, implication, presupposition, underlying theme.

Размещено на Allbest.ru