Мовні засоби створення гумористичного ефекту: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі романів П.Г. Вудхауза)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

УДК 811.111'42: 821.111-7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

МОВНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ГУМОРИСТИЧНОГО ЕФЕКТУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ

П.Г. ВУДХАУЗА)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

БОЛДИРЕВА АНЖЕЛА ЄВГЕНІЇВНА

Одеса-2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії та практики перекладу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Матузкова Олена Прокопіївна, кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, завідувач кафедри теорії та практики перекладу.

Офіційні опоненти:

Левицький Андрій Едуардович, доктор філологічних наук, професор, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії та практики перекладу англійської мови;

Ланчуковська Надія Володимирівна, кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, доцент кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови.

Захист відбудеться "29" листопада 2007 р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар 24/26, ауд. 165а.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано " 24 " жовтня 2007 р.

Вчений секретар кандидат філологічних наук, доцент спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Гумор - невід'ємна частина людського існування, важливий компонент комунікації. У зв'язку з цим невипадковою є увага до досліджень цього явища, що виявилася ще за античних часів. Складна природа та багатогранність гумору визначають зацікавлення ним і в наш час. Гумор є об'єктом дослідження багатьох наук: філософії, естетики, психології, соціології, логіки, літературознавства, лінгвістики тощо. Вітчизняні та зарубіжні дослідники розглядали та продовжують розглядати різні аспекти цього явища: природу та психологію гумору, механізми його породження (В.Т. Бондаренко, Ю.Б. Борєв, Б. Дземідок, А.В. Карасик, А.Н. Лук, М. Мінський, Л.В. Орлецька, З. Фройд та ін.), лінгвістичні засоби реалізації гумору (Н.Н. Бочегова, Д.М. Вавринюк, В.Н. Вакуров, О.О. Володина, А.С. Джанумов, О.Ю. Коновалова, А.Е. Левицький, В.В. Овсянников, М.О. Паніна, В.А. Самохіна, О.Ю. Титаренко, Н.Ю. Шпекторова, Н.В. Якименко та ін.), гумористичні літературні жанри (А.Р. Габідулліна, В.І. Карасик, Дж. Колоннезе, О.М. Радіна, Е.В. Салигіна, Т.Ю. Чубарян та ін). Але незважаючи на досить значну кількість публікацій, присвячених гумору, ставлення до цього феномену залишається неоднозначним: якщо для більшості вітчизняних і російських учених гумор - це вид комічного, то дослідники країн Західної Європи та США ототожнюють поняття "комічне" та "гумор", віддаючи перевагу останньому, тобто гумор для них - категорія більш широка, ніж для дослідників із країн пострадянського простору.

З середини ХХ століття з виникненням когнітивного напряму в науці активізуються дослідження процесів, пов'язаних з отриманням, обробкою, зберіганням, організацією та накопиченням структур знання, а також з формуванням цих структур у мозку людини. Мову як основний засіб висловлення думки вважають найбільш ефективним засобом проникнення в таємниці людської свідомості. Це надає підстави лінгвістиці зайняти провідне місце серед когнітивних наук.

Попри те, що когнітивна лінгвістика - досить молода галузь мовознавства, робіт, присвячених дослідженню гумору в когнітивному аспекті, вже немало. До найзначніших серед них слід узалежнити роботи англійських та американських учених С. Аттарда, А. Кестлера, М. Мінського, В. Раскіна, У. Фрая та ін. Проте немало ключових моментів в їх дослідженнях уривкові, неоднозначні і потребують більш системного аналізу. Це стосується перш за все встановлення лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту, визначення ролі елемента несподіваності у породженні гумору тощо.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню феномену гумору з позицій когнітивної лінгвістики. Робота виконана з урахуванням новітніх розробок в галузі когнітивної лінгвістики, когнітивної психології, лінгвістики тексту.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю глибшого та детальнішого дослідження гумору як важливого компонента людського спілкування, потребою комплексного, системного вивчення особливостей когнітивного впливу, що здійснює адресант повідомлення на адресата за допомогою лінгвістичних засобів реалізації гумору, і когнітивних принципів декодування гумористичної інформації. Актуальність когнітивного аспекту вивчення гумору дає змогу усвідомити насамперед психологічне й ментальне підґрунтя дискурсивної (комунікативної) природи гумору, адже гумористичний ефект виникає лише з урахуванням програми його інтерпретації адресатом. Актуальність цього аспекту також зумовлена стандартизацією засобів гумору в певній мові, і головне ? у культурі.

У роботі гумор визначено як складний суб'єктивний психоментальний феномен, а вербальний гумор - як процес (породження гумору адресантом за допомогою мовних засобів) і результат (виникнення гумористичного ефекту при сприйнятті мовних засобів адресатом) мовної діяльності людини. У зв'язку з цим ми виокремлюємо дві фази створення гумористичного ефекту: фазу породження гумору адресантом за допомогою мовних засобів та фазу сприйняття гумористичного повідомлення адресатом з багатоетапним когнітивним процесом виникнення гумористичного ефекту. Отже, поняття "створення гумористичного ефекту" має подвійне тлумачення: з одного боку, воно синонімічне поняттю "породження гумору", з іншого боку, воно являє собою результат психоментальної діяльності адресата при сприйнятті гумористичного повідомлення. І породження гумору, і виникнення гумористичного ефекту завжди є результатом мозкової діяльності людини, що дає підстави визначити гумор як явище перш за все лінгвокогнітивне.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах наукової теми кафедри теорії та практики перекладу факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова "Лінгвокультурологічні параметри різножанрових англомовних текстів та особливості їх перекладу" (номер державної реєстрації - 0101 V005 298). Тему дисертації затверджено вченою радою факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (протокол № 5 від 9.12.2002р.)

Метою роботи є з'ясування лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту, комплексне дослідження мовних засобів, що опосередкують когнітивні процеси формування гумористичного ефекту в текстовій комунікації романів П.Г. Вудхауза.

Для досягнення поставленої мети розв'язано наступні завдання:

- охарактеризовано когнітивне підґрунтя і функціональну природу гумору в текстовій комунікації;

- вивчено особливості когнітивного впливу адресанта гумористичного повідомлення на адресата;

- описано лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту з огляду на фази породження і сприйняття текстової інформації;

- систематизовано мовні засоби створення гумористичного ефекту в романах П.Г. Вудхауза із застосуванням фреймового моделювання;

- визначено функціонально-стилістичне навантаження мовних засобів гумору в романах П.Г. Вудхауза;

- з'ясовано особливості реалізації гумористичного ефекту в романах П.Г. Вудхауза на підставі опозицій "логічне - нелогічне", "можливе - неможливе", "високе - низьке";

- проаналізовано засоби створення гумористичного ефекту в романах П.Г. Вудхауза на мовному та дискурсивному рівнях.

Об'єктом дослідження є мовні засоби створення гумористичного ефекту в романах П.Г. Вудхауза.

Предметом дослідження виступає лінгвокогнітивний механізм породження та сприйняття гумору в текстовій комунікації.

Матеріалом дослідження є 2978 текстових фрагментів, що містять гумористичні ефекти, вилучених із романів відомого англійського письменника XX століття П.Г. Вудхауза, загальний обсяг яких становить понад 6 тис. сторінок.

Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику. Головним методом є текстово-інтерпретаційний, що уможливив аналіз текстових фрагментів з елементами гумору в ракурсі цілого тексту, з'ясування їхнього функціонального навантаження у вираженні авторського концепту-ідеї та при сприйнятті його адресатом. Характеристика когнітивного підґрунтя формування гумористичного ефекту й опис його механізмів у фазах породження та сприйняття тексту здійснені на підставі методу фреймового аналізу та моделювання. Фреймове моделювання сприяло аналізові когнітивної природи мовних засобів гумору у текстах романів. Як допоміжні у роботі використані метод контекстуального аналізу, що дав змогу виокремити мовні засоби реалізації гумористичного ефекту в текстах романів П.Г. Вудхауза; метод стилістичного аналізу, яким ми послуговувалися при описі стилістичних засобів створення гумористичного ефекту в досліджуваних текстах. Застосовано також фрагменти дискурсивного й кількісного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в комплексному дослідженні мовних засобів реалізації гумористичного ефекту та його когнітивного підґрунтя в текстовій комунікації романів П.Г. Вудхауза. Новою є лінгвокогнітивна модель створення гумористичного ефекту, розглянутого під кутом зору фаз породження та сприйняття тексту. Уперше з'ясовано специфіку гумористичного ефекту в ракурсі опозицій "логічне - нелогічне", "можливе - неможливе", "високе - низьке", систематизовано мовні та дискурсивні засоби створення гумористичного ефекту в текстах романів П.Г. Вудхауза, охарактеризовано на підставі фреймового моделювання когнітивну природу таких засобів гумору.

Теоретичне значення роботи полягає в когнітивному й дискурсивному підході до розгляду мовних засобів реалізації гумористичного ефекту в текстах романів П.Г. Вудхауза, що поглиблює доробок гуманітарних галузей знання про гумор і комічне. Розроблена нами модель реалізації гумористичного ефекту в текстовій комунікації може накладатися на інші текстові фрагменти, що містять елементи комічного, а також служити базою для аналізу інших категорій у текстах і повідомленнях на матеріалі різних мов. Використана нами методика фреймового моделювання уможливила встановлення когнітивних механізмів формування гумористичного ефекту в художніх текстах, що може бути використане щодо аналізу різноманітних стилістичних ефектів художньої комунікації.

Практичне значення роботи визначається можливістю застосування її матеріалів і результатів при викладанні курсів "Загальне мовознавство", "Лексикологія англійської мови", "Стилістика англійської мови", "Інтерпретація тексту", при підготовці спецкурсів з філософії мови, когнітивної лінгвістики, лінгвістики тексту, лінгвокультурології, дискурсології, поетики тощо, а також при написанні курсових, фахових, дипломних та магістерських робіт.

Апробацію роботи було здійснено на 7 наукових конференціях: III і IV міжнародних науково-практичних конференціях з питань методики викладання іноземної мови, присвячених пам'яті проф. В.Л. Скалкіна (Одеса, 2002, 2005); I і II міжвузівських конференціях молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2003-2004); ХII - ХIV міжнародних наукових конференціях "Мова і культура" (Київ, 2003-2005); на щорічних звітних конференціях професорсько-викладацького складу кафедри теорії та практики перекладу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2003-2006). гумор лінгвокогнітивний мовний художній

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях, з яких 6 статей - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Всі публікації виконано одноосібно.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (372 позиції), списку ілюстративного матеріалу (23 позиції) та додатку-глосарія, де подано перелік основних термінів роботи. Дисертація містить 3 схеми та 8 таблиць, що узагальнюють отримані дані. Загальний обсяг роботи 199 сторінок, обсяг основного тексту 163 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет і матеріал, описано дослідницькі методи, окреслено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

Розділ 1. "Теоретичні передумови дослідження гумору" присвячений визначенню понятійного апарату, використаного в дисертації, обґрунтуванню понять "гумор" "комічне", "смішне", "алогічне", "несподіване", "гумористичний ефект", з'ясуванню дискусійних проблем лінгвістичної теорії комічного та специфіки когнітивного аспекту дослідження гумору в текстовій комунікації. Крім того, у поданому розділі, враховуючи новітні розробки в галузі когнітивної лінгвістики та когнітивної психології, з'ясовано та описано лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту.

Гумор - це вид комічного, що позначає незлобливо-насмішкувате ставлення до об'єкта сміху, він поєднує глузливість і співчуття, зовнішньо комічне трактування та внутрішню причетність до того, що здається смішним. Отже, гумор визначається перш за все через поняття "комічне" та "смішне", що виступають його родовими ознаками. Видові характеристики гумору пов'язані з "ідеєю добродушного ставлення до чогось чи когось на відміну від висміювання, злого глузування" (А.В. Карасик).

Саме з вивчення комічного у всьому розмаїтті його видів та форм виявлення почалось дослідження гумору у гуманітарних галузях науки. Спочатку поняття комічного та смішного вважались тотожними, але з розвитком науки їх стали розмежовувати. У роботі зазначено, що ці категорії лише перетинаються. Адже не все смішне є комічним (окрім комічного сміх може викликати, наприклад, лоскотання, чи він може виникнути внаслідок дії алкогольних напоїв). Але й не все комічне є смішним (виникнення комічного ефекту у вигляді сміхової реакції на сприйняття комічного повідомлення залежить від особистості адресата).

Потрібно розмежовувати також поняття "вид" та "форма" комічного. Форми комічного розрізняють з позицій засобів актуалізації, виокремлюючи вербальний та невербальний комізм. Види комічного пов'язані з особливостями відношення відправника повідомлення до предмета висловлення. У дисертації розрізняються наступні види комічного: гумор, сатиру, сарказм, іронію, причому гумор і сатира "перебувають на протилежних полюсах сміху" (Ю.Б. Борєв, Б Дземідок).

Гумор як вид комічного завжди спрямований на створення відчуття його розумності, але в той ж самий час - й на його заглушування. Він виникає (і при його породженні, і при сприйнятті) внаслідок руйнування причинно-наслідкових зв'язків - тобто обов'язково ґрунтується на алогізмі. Цей феномен поєднує серйозне та смішне (тобто за звичайних умов несумісне), причому у смішному переважає позитивний момент. Будь-яке гумористичне повідомлення подвійне за своєю формою і змістом. На розкриття цієї подвійності і спрямована ментальна діяльність адресата. Велике значення у породженні гумору має елемент несподіваності.

Суперечливість, що створює основу гумору, можна тлумачити як невідповідність між тим, що очікується, тобто нормою, і тим, що відбувається насправді. Таким чином, гумор базується на ошуканому сподіванні.

В роботі було використано як базовий фреймовий аналіз для з'ясовування специфіки когнітивного впливу адресанта гумористичного повідомлення на адресата.

Поняття "фрейм" було впроваджено у науковий світ американським когнітивним психологом М. Мінським. Фрейм - це ієрархічно організована одиниця інформації, знання про будь-який об'єкт, явище тощо, "структура представлення знань про деяку стереотипну ситуацію, предмет" (М. Мінський). Фрейми "зберігаються у довгочасній пам'яті або створюються в ній за мірою необхідності з компонентів, що там містяться" (В.І. Герасимов, В.В. Петров) і мають певну структуру. Вони складаються з вузлів та зв'язків між ними. Це дворівневі утворення. "Верхні рівні" фрейму чітко визначені, тому що утворені такими поняттями, що є завжди справедливими у даній ситуації. На більш низьких рівнях фрейму є багато особливих вершин-терміналів (термінальних вузлів) або "чарунок", що заповнюються конкретними даними у процесі прилаштовування фрейму до ситуації (М. Мінський). Отже, термінали - це чарунки, що є структурними одиницями фрейму та містять мінімальну інформацію про об'єкт або ситуацію. Як справедливо визначив М. Мінський, "логіка здорового глузду пов'язана з умінням переходити від одного фрейму до іншого, що має з попереднім спільні термінали" (М. Мінський). Таким чином, логічне, послідовне вираження думок є результатом плавного переходу від одного фрейму до іншого, зв'язаного з попереднім спільними терміналами. При сприйнятті логічного повідомлення активація кожного наступного фрейму (за допомогою ключових слів) у свідомості адресата підготовлена попереднім фреймом та відповідає контекстним очікуванням адресата, тобто знання, що міститься у кожному активованому фреймі частково подане у попередньому фреймі. Фрейми такого роду визначено у роботі як споріднені. Проте у процесі формування гумористичного ефекту активуються фрейми, що з позиції логіки не є спорідненими. Такі фрейми визначено як неспоріднені.

Лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту, що є, як було зазначено, двофазовим, починається з фази породження гумору адресантом.

Обмірковуючи свою тактику згідно з метою комунікації, адресант обирає певний мовний засіб, використовує якийсь прийом, що максимально відповідає його намірам. Будь-яке слово, вислів активують у свідомості адресата відповідний фрейм. У певний момент, обраний адресантом з наміром (інколи, в умовах безпосереднього спілкування, без наміру), у його мовленні з'являється непередбачуваний елемент: слово, фраза і т. ін, що активує у свідомості адресата фрейм, який не має з попереднім спільних терміналів. Тобто вже у фазі породження гумору закладається механізм неспорідненого фрейму чи рефреймінгу. Термін "рефреймінг" було уведено у науку в 1982 році американськими ученими: програмістом і лінгвістом Дж. Гриндером та психологом Р. Бендлером (університет Санта-Круза, штат Каліфорнія). Рефреймінг - це "зміна фреймів, переміщення певного образу чи переживання у новий фрейм" (Р. Бендлер, Дж. Гриндер). При сприйнятті гумористичного повідомлення адресатом "запускається" когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту (друга фаза лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту). У свою чергу, ця фаза поділяється на декілька етапів: несподіваний рефреймінг, ошукане сподівання, усвідомлення алогічності повідомлення та виникнення ментальної опозиції.

Лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту ілюструє малюнок 1.

У механізмі рефреймінгу підкреслено важливу роль елементу несподіваності. Тільки несподівана активація фрейму, неспорідненого з попереднім, може привести до ошуканого сподівання адресата, який на деякий час перестає розуміти співрозмовника, і тільки комічне, і гумор зокрема, може обманути адресата на один момент. Цей момент був названий З. Фройдом "нерозумінням і миттєвим уясненням" (або знаходженням "сенсу у безглуздому") (З. Фройд). Саме в цьому випадку наявний комічний, зокрема гумористичний, ефект. Якщо ж нерозуміння не змінюється на миттєве уяснення, то це може привести до виникнення некомічного ефекту у вигляді таких емоцій, як образа, здивування, шок, розчарування, жах тощо. Така ситуація може мати місце в декількох випадках: 1) при сприйнятті об'єктивно логічного повідомлення (ситуації), якщо є внутрішнє впирання певному порядку речей, що є установленим у світі, об'єктивно існуючому закону природи; 2) при сприйнятті безглуздого, абсурдного повідомлення; 3) при відсутності в адресата почуття гумору, необхідного для розуміння комічного, зокрема гумористичного, повідомлення.

Отже, виникнення ефекту ошуканого сподівання є необхідним, але не вирішальним етапом у процесі формування гумористичного ефекту. Окрім останнього ошукане сподівання може стати причиною роздратування, розчарування, гніву, образи і т. ін. (проте адресат при цьому завжди усвідомлює алогічність сприйнятого).

У момент "нерозуміння і миттєвого уяснення" у свідомості адресата виникає ментальна опозиція. У роботі увиразнено, що поява ментальної опозиції при сприйнятті гумористичного повідомлення є ключовим моментом у процесі виникнення гумористичного ефекту. При цьому адресат усвідомлює, що в повідомленні наявна суперечливість. Опозиції, що виникають у свідомості адресата, можуть бути різного характеру, наприклад, "логічне - нелогічне", "можливе - неможливе", "високе - низьке" та ін.

Гумористичний ефект - це різновид комічного ефекту. Тому саме зроблено припущення, що встановлений лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту має місце при сприйнятті адресатом будь-якого комічного повідомлення (що містить сатиру, сарказм або іронію), але цей процес відбуватиметься кожного разу з деякими притаманними певному виду комічного властивостями. Крім того, сміх, що завжди з'являється внаслідок виникнення комічного ефекту, буде різного характеру. Сміх як вияв естетичного задоволення на сприйняття гумористичного повідомлення - незлобливий та доброзичливий. У цьому випадку задоволення отримують обидва учасника комунікації. Якщо ж сміх є "виразом зверхності, що відчуває людина окрім задоволення, і вона приписує собі цю зверхність в порівнянні з об'єктом комічного" (З. Фройд), мова йде вже про негумористичний ефект (сатиричний, саркастичний, іронічний).

Мал. 1. Лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту

Примітка: ¹ Мова йде про навмисний комізм, єдиний можливий на рівні "автор - читач". Ненавмисний комізм є можливим тільки у випадку безпосереднього спілкування; ² Відбувається тільки 1) за наявності необхідних знань про світ та 2) за відсутності негативних почуттів та емоцій; ³ Виникає за наявності почуття гумору в адресата.

Сприйняття гумористичного повідомлення завжди індивідуальне. Те ж саме гумористичне повідомлення може по-різному сприйматися різними людьми. Це залежить від багатьох факторів, серед яких суттєвими вважають наявність розвинутого почуття гумору, володіння різноманітними знаннями про світ вербального і невербального порядку, відсутність негативних асоціацій, переживань (наприклад, депресії, образи, тривоги), сильних негативних емоцій (гніву, жаху тощо), поганого самопочування (наприклад, фізичного болю), а також негативного ставлення до адресанта повідомлення - все це може перешкоджати появі гумористичного ефекту. Реакція на гумор (від посмішки до реготу) є мірою оцінки яскравості сформованого ефекту.

Когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту (тобто друга фаза лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту) подано у вигляді схеми на малюнку 2.

У розділі 2. "Лінгвокогнітивні засоби створення гумористичного ефекту" проведено лінгвокогнітивний аналіз мовних засобів, що були використані П.Г. Вудхаузом у його романах з метою створення гумористичного ефекту.

Художній текст передбачає складну систему діалогічних відношень між трьома антропоцентрами: адресантом, адресатом і персонажем (О.П. Воробйова, І.М. Колегаєва, В.А. Кухаренко). Діалог автора з передбачуваним фіктивним читачем здійснюється через посередництво автора-функції і вбудовану в текст програму інтерпретації (О.О. Селіванова). У модельному, алюзивному світі тексту наявні множинні діалоги у вигляді комунікативної взаємодії персонажів, образи яких перебувають у складних діалогічних відносинах з авторською функцією і реальним читачем.

Бажаючи вплинути на адресата, адресант підбирає різні засоби мови, використовує будь-які прийоми у відповідності до своїх намірів і прогнозує реакцію адресата на їх сприйняття. У свою чергу адресат сприймає ці засоби і реагує на це певним чином.

При сприйнятті адресатом гумористичного повідомлення у його свідомості "запускається" когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту.

Як вже було зазначено, цей механізм складається з декількох етапів, першим з яких є рефреймінг. Останній представлено певними фреймовими моделями (видами рефреймінгу). В результаті ретельного аналізу ілюстративного матеріалу ми виокремили три фреймові моделі (види рефреймінгу) створення гумористичного ефекту:

1. Модель А - несподівана зміна неспоріднених фреймів.

2. Модель В - несподівана зміна фреймів, що мають спільні термінали.

3. Модель С - несподіване накладання фреймів.

Найчастіше гумористичний ефект виникає внаслідок несподіваної зміни неспоріднених фреймів. Досягається подібна зміна фреймів завдяки тому, що в межах одного повідомлення контактно розташовано слова чи фрази, що активують два різних, неспоріднених фрейми. При цьому перехід від одного фрейму до іншого, що не має з попереднім спільних терміналів, або, коли спільні термінали одиничні і несуттєві, порушує логіку здорового глузду. Сила гумористичного ефекту при цьому залежить від ступеня "спорідненості" фреймів: що більш один фрейм є віддаленим від іншого, то менш істотним є зв'язок між ними, тобто, що менше спільних терміналів мають фрейми, то виразніше ефект ошуканого сподівання при їх активації, а отже, то яскравіше гумористичний ефект.

Накладання фреймів полягає в тому, що повідомлення чи ситуація об'єднують активовані неспоріднені (з позицій логіки) фрейми на основі аналогій.

Всі ці види рефреймінгу можуть викликати появу у свідомості адресата певної ментальної опозиції. Зокрема це такі опозиції: "логічне - нелогічне", "можливе - неможливе", "високе - низьке".

Опозиція "логічне - нелогічне" виникає внаслідок усвідомлення того, що повідомлення суперечить логіці, розмірковування не послідовні, але за формою вираження це повідомлення здається достатньо логічним. При сприйнятті такого повідомлення адресату важко зрозуміти, де і коли саме логіку було втрачено, і де відбулося ошукання його сподівань. Тут чітко виявляється подвійний характер гумору: з одного боку, сприйняте є логічним, з іншого - нелогічним.

Опозиція "можливе - неможливе" базується на протиставленні стереотипного знання про певну конкретну ситуацію і такій її інтерпретації, що не відповідає дійсному стану справ у світі. Це форма образної репрезентації ситуацій у вигляді нереальних, неіснуючих, а інколи й неможливих у природі дій, подій, предметів. Така опозиція може бути представлена у формі невідповідностей "нормальне-ненормальне", "реальне-нереальне", "істинне-хибне".

Опозиція "високе - низьке" виникає за умови протиставлення знань про предмет, ситуацію як духовних, піднесених і їхньої інтерпретації як низьких, суто матеріальних.

Всю різноманітність засобів мови, використаних П.Г. Вудхаузом для створення гумористичного ефекту, розглянуто нами на двох рівнях: мовному та дискурсивному. На матеріалі досліджених фрагментів текстів, що містять гумор, встановлено, що в романах П.Г. Вудхауза гумористичний ефект частіше створюється засобами мовного рівня (65,0 % від загальної вибірки), ніж дискурсивного (35,0 %).

Мовний рівень представлений різними мовними засобами у романах, до яких належить прийом гри слів, антиградація, стилістична фігура порівняння, гіпербола, метафора, а також вживання контактно розташованих слів та виразів, що належать до різних стилів мови, й створення значної кількості оказіоналізмів. На цьому рівні автор найчастіше за все використовує гру слів (46,0 %), причому сприйняття цього прийому може викликати у свідомості адресата будь-який з трьох видів рефреймінгу: несподівану зміну неспоріднених фреймів (24,0 %), несподівану зміну фреймів, що мають спільні термінали (15,6 %) і несподіване накладання фреймів (6,4 %) та будь-який з трьох типів ментальних опозицій: "логічне - нелогічне" (34,6 %), "можливе - неможливе"(6,4 %), "високе - низьке"(5,0 %). Використання адресантом певного виду рефреймінгу та поява його у свідомості адресата створює відповідний тип опозиції, що зумовлене різноманітними способами створення гри слів.

Найчастотнішим способом гри слів у проаналізованих романах є полісеманти (15,8 %). При сприйнятті гри полісемантів у свідомості адресата відбувається або несподівана зміна неспоріднених фреймів (3,8 %), що викликає появу ментальної опозиції "високе - низьке", або несподівана зміна фреймів, що мають спільні термінали (12,0 %), викликаючи появу ментальної опозиції "логічне - нелогічне". Прикладом гри полісемантів у першому випадку є наступний: А. "… She is so far from me". Б. "Tall girl?" (обігруються значення багатозначного слова far 1) далекий, розташований далеко; 2) недосяжний). У другому випадку - А. "Which is your room?" Б. "The last one on the left". А. "Right". Б. "Left, fool" - обігруються значення полісеманта right 1) правий; 2) правильний. Актуалізація кожного значення полісеманта частіше активує, таким чином, споріднені фрейми, що можна пояснити наявністю спільних сем у значеннях однієї й той самої лексеми.

Іншими способами створення гри слів є гра омонімів, паронімів, мовленнєві помилки, що викликають тільки несподівану зміну неспоріднених фреймів та появу ментальної опозиції "логічне - нелогічне" (6,4 %, 3,0 %, 2,8 % відповідно). Прикладом гри омонімів є наступний: А."However, in consideration of your youth I will exercise clemency". Б. "Oh, fine!" I said. A. "Fine is right. Ten pounds. Next case." Тут наявна гра повних омонімів fine (штраф) і fine (чудово). Гра паронімів має місце у наступній комунікативній ситуації: Chap goes up to deaf chap outside the exhibition and says, (A) "Is this Wembley?" (Б) "Hey?" says deaf chap. (A) "Is this Wembley? Says chap. (Б) "Hey?" says deaf chap. (А) "Is this Wembley? says chap. " (Б) "No, Thursday", says deaf chap (пароніми Wembley (Уемблі) і Wednesday (середа)). Прийом використання мовленнєвих помилок або метатези для створення гумористичного ефекту наявний у наведеному нижче прикладі: А. "Jeeves, Mr. Souperley is in the sip". Б. "Sir?" А."I mean, Mr. Sipperley is in the soup".

Трохи менш частотним є використання автором зевгми та семантично-хибних ланцюжків. При сприйнятті зевгми у свідомості адресата виникає несподівана зміна неспоріднених фреймів і ментальна опозиція "високе - низьке" (1,2 %) (напр., А. "Oh, Gussie's coming, is he? Well, give him my love". Б. "Very good, sir". А. "And a whisky and soda…") або, трохи частіше (1,4 %), несподівана зміна фреймів, що мають спільні термінали, і ментальна опозиція "логічне - нелогічне" (напр., А. "He's gone". Б. "No really?" I said. "Too bad. I thought he looked a little frail when I last saw him. Well, that's how it goes. All flesh is grass, I often say". А."To Bognor Regis, for his holiday"). В останньому випадку актуалізуються два значення полісеманта go 1) від'їжджати; 2) вмерти, які активують фрейми, що мають спільний термінал "відсутність". Семантично-хибні ланцюжки викликають тільки несподівану зміну фреймів, що мають спільні термінали, та появу ментальної опозиції "логічне - нелогічне" (2,2 %) (напр., "Have a drink?... A cigarette?... A chair?").

Ще одним, досить частотним, способом створення гумористичного ефекту є різні прийоми руйнування фразеологічних одиниць. В аналізованих романах автор використовує прийом подвійної актуалізації, при сприйнятті якого виникає несподівана зміна неспоріднених фреймів, та з'являється ментальна опозиція "логічне - нелогічне" (6,8 %) (напр., А."You're pulling my leg". Б. "I'm not pulling your leg. Nothing would induce me to touch your beastly leg"), а також прийом додавання й розвитку фразеологічних одиниць, що викликає несподіване накладання фреймів та ментальну опозицію "можливе - неможливе"(6,4 %) (напр., Her eyes were flashing, her bosom heaving, her whole aspect that of a girl whose soul had been stirred up by an electric mixer). В обох випадках актуалізованими є значення фразеологічної одиниці та вільного словосполучення (to pull smb's leg 1) розігрувати; 2) тягнути за ногу; to stir up smb's soul 1) збентежити; 2) розмішати). Але в першому випадку буквальне сприйняття фразеологізму відбувається завдяки використанню в контексті слів, що актуалізують значення вільного словосполучення, а в другому - завдяки додаванню і розвитку фразеологічної одиниці, що робить повідомлення безглуздим і сприяє виникненню відчуття неможливого, нереального при його сприйнятті.

Менш частотним засобом створення гумористичного ефекту у романах П.Г. Вудхауза є використання слів різного стилістичного маркування (4,8 %), причому яскравий гумористичний ефект виникає внаслідок контактного розташування слів, що належать до книжного (високого) та розмовного (низького) мовних стилів. Наприклад, у межах однієї фрази "He was, I regret to say, quite considerably squiffed" автор використовує штамп, притаманний формальній ситуації спілкування I regret to say (На жаль, маю доповісти), та сленгове слово, що маркує обстановку, ситуацію спілкування як невимушену squiffed (бути напідпитку).

Наступним засобом породження гумору є авторські неологізми (оказіоналізми). Оказіоналізми можуть бути утвореними за допомогою різних способів: афіксації, словоскладання, скорочення, телескопії тощо. П.Г. Вудхауз використовує майже всі ці способи: (напр., афіксацію good eggishness (з good egg (класний чувак) за допомогою суфіксів прикметника -ish та іменника -ness), словоскладання (that play called I-forget-its-dashed-name (цю виставу під назвою Я-забув-її-бісову-назву); англіфікованої латинської фрази rem acu tetigisti (торкнутися самої суті) - tetigisti-ed the rem), утворення нових слів за аналогією з наявними (earwitness (вухочуєць)) за аналогією з eyewitness (очевидець) look-proof (поглядотривкий) за аналогією з water-proof (водонепроникний), bullet-proof (куленепробивний), shock-proof (ударостійкий)), різноманітні скорочення слів (posish. від position; b. my e. від believe my eyes) тощо. Авторські неологізми є стильоутворювальними, вони маркують розмовний стиль. При їх сприйнятті у свідомості адресата частіше виникає несподівана зміна неспоріднених фреймів та ментальна опозиція "високе - низьке" (4,0 %) і набагато рідше - несподіване накладання фреймів та ментальна опозиція "можливе - неможливе" (0,8 %).

Цілу групу засобів, що викликають несподіване накладання фреймів та появу ментальної опозиції "можливе - неможливе", становлять метафори (напр., He and I did a stretch together at Malvern House, Bramley-on-Sea, the preparatory school), порівняння (напр., his head is a touch of the dome of St. Paul's) та гіперболи (I got a headache early in the proceedings which started at the soles of my feet and got worse all the way up). Частотність їх використання складає 4,8 %, 4,0 %, 4,4 % відповідно.

Найменш частотним мовним засобом, використання якого може формувати гумористичний ефект, є антиградація (1,0 %) (напр., A sensitive and high-spirited girl goes through the deuce of an ordeal to win through to the bloke she loves, jumрing off yachts, swimming through dashed cold water, climbing into cottages, and borrowing other people's speak, and is expecting the tender smile and the whispered endearments, gets instead the lowering frown, the curled lip, the suspicious eye, and - in a word - the raspberry. Naturally, she's a bit upset). При її сприйнятті у свідомості адресата відбувається несподівана зміна неспоріднених фреймів, та виникає ментальна опозиція "логічне - нелогічне".

Отже, на мовному рівні гумор породжується завдяки використанню різних мовних засобів. У цьому випадку для адекватного сприйняття гумористичного повідомлення адресат повинен гарно володіти мовою. У свою чергу, для декодування гумористичної інформації, що передається засобами дискурсивного порядку, окрім знання мови спілкування адресат має володіти екстралінгвістичним знанням, тобто мати певну когнітивну базу. На дискурсивному рівні для створення гумористичного ефекту автор використовує різні засоби мови, що викликають появу тільки двох видів рефреймінгу: несподіваної зміни неспоріднених фреймів (23,0 %) та несподіваного накладання фреймів (12,0 %).

Найчастотнішим на цьому рівні є використання прецедентних феноменів (18,0 %), причому гумористичний ефект в такому випадку виникає внаслідок зміни прецедентних висловлювань (напр., Well, would you have expected Harold to do? Turn the other nose? (Turn the other nose замість Turn the other cheek (Підстав другу щоку)) та використання прецедентних імен, що актуалізують прецедентні ситуації, на фоні повсякденних ситуацій (напр., I remember when I was a kid at school having to learn a poem of sorts about a fellow named Pig - something - a sculptor he would have been, no doubt - who made a statue of girl, and what should happen one morning but that the bally thing suddenly came to life. A pretty nasty shock for the chap, of course). Гумористичний ефект формується при цьому за фреймовою моделлю А (несподіваної зміни неспоріднених фреймів). При сприйнятті подібних способів вживання прецедентних феноменів у свідомості адресата з'являється ментальна опозиція "високе - низьке" у 6,0 %.

Прецедентні феномени використовуються також автором для утворення метафори (2,1 %) (напр., Bertram Wooster is not a man who lightly throws in the towel and admits defeat. Beneath the thingummies of what-d' you-call-it his head, wind and weather permitting, is as a rule bloody but unbowed, and if slings and arrows of outrageous fortune want to crush his proud spirit, they have to pull their socks up and make a special effort), метафоричної антономазії (0,3 %) (напр., Her reign was over. She had had it. From now on it was plain who was going to be Fiihrer of the Trotter home), порівняння (4,4 %) (напр., She had eyes like those of the Medusa of Greek mythology, one glance from whom was sufficient to convert those she met into block of stone, and pistol in her hand added a great deal to these gifts of Nature) та гіперболи (5,2 %) (напр., There's no getting away from the fact that, if ever a man required watching, it's Steggles. Machiavelli could have taken his correspondence course). Сприйняття метафори, метафоричної антономазії, порівняння та гіперболи, базованих на прецедентних феноменах, репрезентоване за допомогою моделі несподіваного накладання фреймів (12,0 %). При цьому наявне виникнення ментальної опозиції "можливе - неможливе" (10,4 %) або "високе - низьке" (1,6 %).

Крім того, автор часто також удається до різних способів порушення логіки здорового глузду у комунікації персонажів творів. Це відбувається внаслідок 1) зміщення фокусу висловлення (6,0 %) (напр., А. " The Rowcester men have all been lilies of the field. Uncle George didn't even put on his own boots". Б."Whose boots did he put on?"), 2) порушення питально-відповідної єдності (3,6 %) (напр., А."I observed a nocturnal marauder climbing the waterpipe." Б. "Who was he?" А. "He did not give me his card, madam…"), 3) порушення логіки оповіді й міркування (6,2 %) (напр., If father had not had indigestion, he would not have bullied her. But, if father had not made a fortune, he would not have had indigestion. Therefore, if father had not made a fortune, he would not have bullied her. Practically, in fact, if father did not bully her, he would not be rich) та 4) використання безглуздих висловлювань (1,2 %) (напр., А. "Good evening, sir". Б. "What do you mean, good evening? What…" I think he would have gone to some length, for he was evidently much stirred, but at this point Brinkley interrupted. А. "Is the Devil in?" It was a simple question, capable of being answered with a Yes or No, but it seemed to take Chuffy aback somewhat). При сприйнятті таких повідомлень гумористичний ефект формується за моделлю А (несподівана зміна неспоріднених фреймів), що викликає появу ментальної опозиції "логічне - нелогічне".

Треба зазначити, що найчастотніша ментальна опозиція, яка виникає у свідомості адресата при сприйнятті будь-якого мовного засобу чи прийому, - це опозиція "логічне - нелогічне" (52,6 %), найменш частотна опозиція - "можливе - неможливе" (30,8 %). Опозиція "високе - низьке" виникає в 16,6 % випадків.

ВИСНОВКИ

Феномен гумору привертав та продовжує привертати увагу вчених різних галузей науки з давніх-давен. Це явище є об'єктом дослідження філософії, естетики, психології, логіки, літературознавства, лінгвістики, когнітології. Гумор - це вид комічного поряд з сатирою, іронією, сарказмом. Гумор характеризується позитивно-насмішкуватим ставленням до об'єкта сміху. Сам по собі гумор ніколи не зустрічається у природі. Він являє собою результат діяльності людини, її творчих здібностей. Створюється гумор шляхом порушення певних прийнятих у суспільстві законів, правил, норм. У випадку, коли порушуються закони мови або коли відношення до порушених правил поведінки, уявлень про стандартні ситуації висловлюється засобами мови, це - вербальний гумор, що і становить об'єкт нашого дослідження. Сприйняття гумору суто індивідуальне і залежить від багатьох факторів. Якщо мету створення гумористичного ефекту досягнуто, то з'являється доброзичливий сміх або посмішка.

При аналізі феномену вербального гумору слід враховувати фази його породження адресантом засобами мови та виникнення гумористичного ефекту у адресата. У своєї сукупності ці фази становлять лінгвокогнітивний механізм створення гумористичного ефекту. Друга фаза цього процесу (тобто когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту) поділяється на декілька етапів: несподіваний рефреймінг, що відбувається у свідомості адресата, ошукане сподівання, усвідомлення алогічності сприйнятого, виникнення ментальної опозиції.

Гумористичний вплив базується на створенні в адресата ефекту ошуканого сподівання. Виникненню сподівань адресата сприяють окремі елементи (слова, фрази), наявні в попередньому висловлюванні. Ці ключові елементи активують у його свідомості певні фрейми. Доколи активацію фреймів можливо передбачити (завдяки наявності спільних терміналів у споріднених фреймах), повідомлення вважається логічним. Будь-який несподіваний і непередбачуваний елемент у наступному висловлюванні руйнує прогноз і логіку повідомлення. Повідомлення сприймається як алогічне, й у випадку виникнення у свідомості адресата ментальної опозиції з'являється гумористичний ефект.

У дослідженні було виокремлено три фреймові моделі (види рефреймінгу), згідно з якими при сприйнятті адресатом гумористичного повідомлення виникає гумористичний ефект:

1. Модель А - несподівана зміна неспоріднених фреймів.

2. Модель В - несподівана зміна фреймів, що мають спільні термінали.

3. Модель С - несподіване накладання фреймів.

Кожний із цих видів рефреймінгу здатен викликати появу ментальної опозиції. На матеріалі дослідження було встановлено, що при сприйнятті різних мовних засобів, які використовуються адресантом для створення гумористичного ефекту, у свідомості адресата може виникнути будь-яка з трьох типів ментальних опозицій: "логічне - нелогічне", "можливе - неможливе", "високе - низьке".

Кожний із мовних засобів створення гумористичного ефекту розглянуто на одному з двох рівнів: суто мовному та дискурсивному. Встановлено, що частіше гумористичний ефект виникає внаслідок сприйняття засобів мовного рівня, ніж дискурсивного. Найчастотнішим засобом породження гумору у романах П.Г. Вудхауза є гра слів. При її сприйнятті гумористичний ефект формується за будь-якою з встановлених фреймових моделей, при цьому у свідомості адресата може виникнути будь-яка ментальна опозиція в залежності від особливостей способів створення гри слів: полісемантів, повних і неповних омонімів, паронімів, мовленнєвих помилок, руйнування фразеологічних одиниць, зевгми, семантично-хибних ланцюжків. Крім гри слів гумористичний ефект створюється через використання метафори, порівняння, гіперболи. При сприйнятті цих засобів у свідомості адресата відбувається несподіване накладання фреймів, і може виникнути опозиція "можливе - неможливе". Автор також створює гумористичний ефект шляхом контактного розташування слів різного стилістичного маркування. Для цього він використовує слова, властиві розмовному та книжному мовним стилям, у межах однієї ситуації. Досить часто письменник утворює різноманітні неологізми, що маркують розмовний стиль. Цей засіб викликає несподівану зміну неспоріднених фреймів або рідше несподіване накладання фреймів та появу опозиції "високе - низьке" чи "можливе - неможливе".

На дискурсивному рівні гумор породжується засобами дискурсивного порядку. Найчастіше автор використовує прецедентні феномени. Причому він не тільки їх згадує, він при цьому формує контекст, у якому вони є чужими, і який часто не відповідає їх "високому" статусу. Крім того, у романах досить часто фіксуємо трансформовані прецедентні висловлювання. Прецедентні феномени можуть також використовуватися для створення метафори, метафоричної антономазії, порівняння, гіперболи. Останні засоби, як і на мовному рівні, викликають тільки несподіване накладання фреймів та виникнення однієї з двох ментальних опозицій "можливе - неможливе" (частіше) або "високе - низьке" (рідше). Взагалі при сприйнятті прецедентних феноменів може також відбутися несподівана зміна неспоріднених фреймів. При цьому виникає опозиція "високе - низьке".

Менш частотною є ціла група засобів та прийомів, що викликають тільки несподівану зміну неспоріднених фреймів та появу ментальної опозиції "логічне - нелогічне". До цієї групи належать наступні: зміщення фокусу висловлення, порушення питально-відповідної єдності, порушення логіки оповіді й міркування, використання безглуздих висловлювань.

Взагалі при сприйнятті мовних засобів, використаних П.Г. Вудхаузом для породження гумору, гумористичний ефект найчастіше виникає за моделлю А (несподівана зміна неспоріднених фреймів). При цьому найчастотніша ментальна опозиція - "логічне - нелогічне".

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО У НАСТУПНИХ ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА