Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМЕНІ О.О. ПОТЕБНІ

КОМПАНЦЕВА ЛАРИСА ФЕЛІКСІВНА

УДК 811.161.1:004.738.5 (043.3)

ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЯ: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ -- 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російського мовознавства та комунікативних технологій Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

Синельникова Лара Миколаївна,

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри російського

мовознавства та комунікативних

технологій

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Богданович Галина Юріївна,

Таврійський національний університет

імені В.І. Вернадського, завідувач кафедри

міжмовних комунікацій та журналістики

доктор філологічних наук, професор

Іванова Людмила Петрівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

професор кафедри російської мови

доктор філологічних наук, професор

Пристайко Тамара Степанівна,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри російського

та загального мовознавства

Провідна установа - Донецький національний університет МОН України, кафедра російської мови

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.Я. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інтернет комунікація мовний конститутивний

Кінець XX - початок XXI століття відзначено розширенням сфери інтересів мовознавства. Мова стала вивчатися як відкрита система, у якій співіснують, не виключаючи одна одну, кілька парадигм: функціональна, когнітивна, прагматична, антропоцентрична, лінгвогендерологічна, лінгвокультурологічна та ін. Поліпарадигмальний підхід до мови сприяв зростанню міждисциплінарного компонента в лінгвістичних дослідженнях, де вивчається феномен Інтернет-комунікації, що є новою інтегрованою сферою лінгвістичного інтересу.

Лінгвістика Інтернету розробляється вченими різних країн і мовознавчих напрямів. Так, праці М.Б. Бергельсона, О.Є. Войскунського, О.М. Галичкіної, О.І. Горошко, Л.Ю. Іванова, П.Є. Кондрашова, Ф.О. Смирнова, Г.М. Трохимової, О. Шерман свідчать про те, що у слов'янському мовознавстві приділяється велика увага вивченню комунікативно-прагматичних і функціональних особливостей Мережі. Проблеми впливу комп'ютерних та інформаційних технологій на мови в наш час становлять міжнаціональний науковий інтерес (Н.Г. Асмус, Ю.Д. Бабаєва, Л.М. Бабанін, О.П. Бєлінська, А.Є. Жичкіна, М. Кастельс, Х. Кларк, Д. Крістал, І. Дісон, А. Воод та ін.). У роботах, присвячених мовному розвиткові російськомовного сектора Інтернету - Рунету, все частіше розглядаються проблеми функціонування мови в Інтернеті, взаємодії норми й узусу, взаємовпливу усної і письмової мови і виникненню нової, мережевої, форми мови (Л.Ю. Іванов, С.А. Недобух, Г.М. Трохимова). Активно розробляється термінологічний апарат Інтернет-комунікації. Ряд досліджень присвячений концептуальному осмисленню таких засадничих понять Інтернет-комунікації, як гіпертекст (О.М. Галичкіна, Р. Доукінс, М.В. Розін, Дж. Нельсон та ін.), віртуальний дискурс (Н.Г. Асмус, О.М. Галичкіна, Л.Ф. Компанцева та ін.), віртуальна реальність (З. Дацюк, В. Ємелін, Б. Ігнатьєв та ін.), віртуальний простір (О.П. Белінська, А.Є. Жичкіна, Д. Пєсков, Дж. Барбатіс та ін.) і віртуальний час (М.М. Карпицький, М. Кастельс, О.В. Петров та ін.).

Антропоцентризм як напрям сучасної лінгвістики знайшов відображення в активному розвиткові двох сфер дослідження Інтернет-комунікації - галузі, орієнтованій на вивчення проблем віртуальної ідентичності особистості (О.М. Арестова, Ю.Д. Бабаєва, Л.Н. Бабанін, О.Є. Войскунський, К.Ю. Єфімов, А.Є. Жичкіна, М. Кастельс, О.В. Смислова, М.О. Носов, М. Оствальд, В.В. Тарасенко), і лінгвогендерологічної (З. Жайворонок, Л.М. Синельникова, О.В. Мітіна, О. Шерман, З. Плант, М. Родіно). Комунікативно-прагматичні дослідження в галузі мережевої комунікації актуалізували проблеми жанрового розмежування віртуального дискурсу (Н.Г. Асмус, О.М. Вавілова, О.М. Галичкіна, О.І. Горошко, П.Є. Кондрашов, В.Ю. Нестеров, Ф.О. Смирнов, Т.В. Яхонтова).

Актуальність виконаного дисертаційного дослідження полягає в поліпарадигмальній інтерпретації Інтернет-комунікації одночасно за різними напрямами в різних системах лінгвістичного знання. Феномен Інтернет-комунікації ми визначаємо як інтерактивну міжособистісну комунікацію, що вимагає вивчення в двох основних аспектах - когнітивно-прагматичному й лінгвокультурологічному, оскільки ці наукові галузі дозволяють досліджувати об'єкт (Інтернет-комунікацію) одночасно в різних парадигмах лінгвістичного знання (антропоцентричній, функціональній, комунікативній, когнітивній, лінгвогендерологічній, текстоцентричній, соціолінгвістичній, психолінгвістичній, лінгвокультурологічній).

Когнітологія і прагматика - два домінуючі вектори сучасної лінгвістики. Когнітологія досліджує дії від думки до мови, від знань про світ до їх реалізації в слові, пропозиції, тексті, гіпертексті. Когнітивний підхід дає підстави виділити такі напрями дослідження Інтернет-комунікації: знаки Мережі в проекції на культурні реалії соціуму; види й типи знань, представлених в Інтернет-комунікації, і правила їх інтерпретації; проблема категоризації людського досвіду в Інтернет-комунікації; мовна свідомість відвідувачів Мережі як опосередкований мовою образ світу тієї або іншої культури, вербалізована частина свідомості, доступна вивченню за допомогою лінгвістичних методів; концептуальне поле Інтернету як відображення специфіки національної й міжнаціональної свідомості.

Прагматичний підхід дозволяє розглянути Інтернет-комунікацію як діяльність. Цей підхід орієнтує на те, що феномен Інтернет-комунікації виявляється в різноманітних категоріях і явищах: позамовній дійсності, різних формах комунікації, комунікативній ситуації, комунікативних стратегіях і тактиках, граматичних і лексичних ресурсах мови, мовному узусі. Прагматичний підхід дозволяє описати сценарії комунікативної поведінки суб'єктів у Мережі. Визначальними для успішного здійснення Інтернет-комунікації стають такі чинники, як ситуативна поведінка учасників Інтернет-комунікації, їхні статусні характеристики, особливості мовної поведінки, ілокутивні настанови. У фокусі уваги дослідників перебуває комунікація як соціально-психічний феномен, нові умови нормотворчості, функціональна динамічність, комунікативні властивості граматики Мережі і нова парадигмальна організація всіх її мовних рівнів, що дозволяє віднести саму мову Інтернету до особливого типу. Інтернет-комунікація розглядається як особливе середовище, місце реалізації мови, яке ніколи раніше не існувало, але дає змогу ґрунтовно вивчати комунікативний потенціал мови, тенденції її функціонування в специфічному лінгвокультурологічному середовищі.

Лінгвістика знаходиться в загальному контексті гуманітарного знання, визначаючи все нові ізоморфні об'єкти дослідження. Лінгвокультурологічна спрямованість сучасних досліджень дозволяє визначити Інтернет-комунікацію як феномен міжкультурний і багатонаціональний, такий, що відрізняється неперервною трансакцією національних картин світу в мережеву. Глобалізація світової спільноти, віртуалізація, дистанційність і опосередкованість спілкування сприяють концептуалізації мережевої культури і уможливлюють її лінгвістичну розробку. Ми розглядаємо віртуальну культуру як новий тип культури, що формується, з одного боку, на перетині концептуальних світів, концептуальних сфер різних націй, з іншого - на перетині реальності й віртуальності як різних просторів діяльності людини, різних картин світу, різних культурно-ментальних дослідів. Парадигмі культури, що формується, властива лакунарність, яка припускає або відсутність властивих національним культурам об'єктів, або нерелевантність для віртуальної культури якостей чи їх поєднань, наявних у національних культурах. Лінгвокультурологічний підхід у нашому дослідженні виявляється в таких напрямах: фіксація мовою й культурою особливостей репрезентації віртуальних співтовариств і віртуальних особистостей; лінгвокультурологічна реалізація колективного й індивідуального в комунікативній ситуації Рунету; нормативність знакових систем мови й культури в Рунеті, їх взаємообумовленість; гендерний складник Інтернет-комунікації, представлений у теоріях гендерної субкультури, стирання гендерних відмінностей, мовного співтовариства, Кіберспік, які дозволяють описати практично всі існуючі мовні “гендерні” практики і проінтерпретувати з позицій гендерної теорії особливості мережевої комунікації; типологія віртуальних особистостей як результат комунікативної мережевої практики; Рунет як лінгвокультурологічний феномен, що склався в російськомовному просторі Інтернету.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з темами “Національна культура у філологічних дискурсах” (0101U001371) і “Базові концепти культури в мовній картині світу” (01038U004995), які розробляє кафедра російського мовознавства і комунікативних технологій Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дисертації: дослідити Інтернет-комунікацію, її конститутивні складники: модифікацію структурно-мовних рівнів, становлення жанрової системи, вербальну представленість значущих концептів, формування нових ознак мовної особистості й мовної картини світу і, як результат цих процесів, встановлення терміносистеми Інтернет-комунікації.

Для досягнення цієї мети необхідно розв'язати наступні завдання:

Обґрунтувати когнітивно-прагматичний і лінгвокультурологічний підходи як концептуальну основу дослідження Інтернет-комунікації.

Дефініціювати поняттєвий апарат, необхідний для поліпарадигмального дослідження Інтернет-комунікації.

Систематизувати поняття Інтернет-комунікації, встановити його конститутивні ознаки.

Визначити співвідношення норми й узусу в Інтернет-комунікації; когнітивно-прагматичні й лінгвокультурологічні принципи мовної нормотворчості в Мережі.

Дослідити процес формування нової комунікативно-функціональної парадигми мережевої мови на фонетико-графічному, словотворчому, лексико-семантичному, морфологічному й синтаксичному рівнях.

Дослідити когнітивно-прагматичні й лінгвокультурологічні лакуни Інтернет-комунікації як потенційні стимули її подальшого розвитку.

Виявити жанрову диференціацію віртуального дискурсу; обґрунтувати методику когнітивно-прагматичного й лінгвокультурологічного аналізу жанрових форматів Мережі.

Дослідити когнітивно-прагматичні, лінгвокультурологічні й лінгвогендерологічні складники понять мовна картина світу й віртуальна мовна особистість як ключових категорій Інтернет-комунікації.

Об'єкт дослідження - мовні та жанрово-стилістичні особливості мережевого інформаційно-комунікативного простору російського сегмента Інтернету.

Предмет дослідження - Інтернет-комунікація (російський мережевий сегмент) в її когнітивно-прагматичних та лінгвокультурологічних характеристиках.

Джерела фактичного матеріалу. Для виявлення особливостей фонетико-графічного, словотворчого й лексико-семантичного рівнів мовної системи Мережі використовувалися словники комп'ютерно-мережевого жаргону. Аналіз синтаксичної організації віртуального дискурсу й дослідження жанрових форматів Мережі, її лінгвогендерологічних особливостей, типології віртуальних мовних особистостей здійснювався на матеріалі понад 800 російськомовних мережевих джерел (форумів, конференцій, віртуальних щоденників, ICQ, дощок оголошень, що інтерпретовані як специфічні текстові утворення). Для визначення базових особливостей морфологічної системи в структурі гіпертексту нами було розглянуто понад 5300 посилань у пошуковій системі “Яндекс”. Концептуальні висновки відносно письмових дискурсів підтверджувалися візуальним матеріалом (усього нами було розглянуто понад 1650 джерел, представлених на дошках оголошень “Об'єкт у малюнках”). Асоціативний і рецептивний експерименти різної тематичної спрямованості (визначення асоціативного тезауруса чоловіків і жінок у Мережі, ідентифікація ключових понять мовної картини Інтернету тощо) здійснювалися серед 300 інформантів (150 жінок, 150 чоловіків) за допомогою E-mail спілкування (100 осіб), під час письмового опитування (200 осіб).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовуються традиційні для лінгвістики дослідницькі методи: описовий метод, метод включеного і невключеного спостереження, методи аналізу й синтезу. Функціональний метод, сформований у межах когнітивно-прагматичного підходу, дозволив звернутися до дискурс-аналізу та інтент-аналізу; розробити й здійснити апробацію методики аналізу жанрових форматів Мережі й концептуального аналізу, а також доповнити останній експериментальними методиками - вільним асоціативним експериментом і рецептивним експериментом.

Наукова новизна роботи полягає у визначенні типологічних особливостей всіх рівнів Інтернет-комунікації: функціонально-системного (формування мовної парадигми Мережі, що є дещо іншою типологією, аніж парадигма російської мови в цілому і в межах традиційної граматики), дискурсивного (нові мовні практики і нова система жанрових форматів), концептуального (відносна новизна загальної практики віртуального спілкування; динамічність, постійна мінливість мовної картини світу Мережі; трансакція національних картин світу в мережеву й модифікація російської мовної картини світу), соціолінгвістичного й лінгвогендерологічного (співвіднесення комунікативних ситуацій, типів віртуального дискурсу й типології віртуальних мовних особистостей; динаміка лінгвістичних і комунікативно-прагматичних особливостей конструювання гендера в Мережі; лінгвістичні складники віртуальних співтовариств; гендерна комунікація в Мережі як міжкультурний феномен). В роботі вперше було розроблено й апробовано методики дослідження жанрових форматів віртуального дискурсу та концептуального аналізу фрагментів мовної картини світу Мережі, які відрізняються від наявних раніше методик поліпарадигмальним підходом до одиниць, що вивчаються, використанням власне лінгвістичних прийомів аналізу і прийомів, що належать до галузі лінгвокогнітології, лінгвопрагматики, лінгвокультурології.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ній уперше розглянуто феномен Інтернет-комунікації як цілісного середовища, описаного на основі поліпарадигмального підходу; запропоновано концепцію комплексного дослідження Інтернет-комунікації, виявлено її вплив на когнітивно-прагматичні, лінгвокультурологічні зміни в російській мові у зв'язку з функціонуванням в Рунеті, обґрунтовано поняттєвий апарат Інтернет-комунікації. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження Інтернет-комунікації з когнітивно-прагматичних й лінгвокультурологічних позицій, розробці її диференційованої типології. Одержані результати дослідження істотно доповнюють теорію і практику лінгвокогнітології, лінгвопрагматики й лінгвокультурології.

Практична цінність дисертації полягає у можливості її використання в подальших лінгвістичних дослідженнях з проблем Інтернет-комунікації. Крім того, матеріали дисертації можуть бути корисні під час створення підручників і методичних посібників з проблем теорії комунікації, лінгвістики тексту, аналізу дискурсу, лінгвокультурології і лінгвогендерології. Отримані результати можуть бути використані у викладанні таких лінгвістичних дисциплін, як “Сучасна російська мова”, “Лінгвогендерологія”, “Лінгвопрагматика”, а також спецкурсів з проблем Інтернет-комунікації, філологічних ресурсів Інтернету тощо.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні комунікативно-прагматичних і лінгвокультурологічних ознак Інтернет-комунікації; створенні концепції її поліпарадигмального лінгвістичного дослідження; обґрунтуванні термінологічного апарату нової наукової парадигми; розробці методик дослідження жанрових форматів віртуального дискурсу й концептуального аналізу фрагментів мовної картини світу Мережі. Дисертація, автореферат, опубліковані монографії є абсолютно самостійними і виконані дисертанткою одноосібно.

Апробація дисертації. Основні теоретичні положення дослідження були представлені в наукових доповідях на міжнародних конференціях, зокрема на міжнародних конференціях з функціональної лінгвістики (Сімферополь, 1999, 2001, 2002); конференціях “Вища освіта в XXI столітті: інформація - комунікація - мультимедіа” (Севастополь, 2003), “Структура представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыслов” (Луганськ, 2003), “Межкультурные коммуникации” (Алушта, 2004-2006); “Parmie nrod slovanskch II” (Острава, 2004), “Relacje midzy kultur wysok a nisk/popularn w literaturze, jzyku i edukacji” (Люблін, 2004), “Полиэтническое пространство: культура, политика, образование” (Луганськ, 2004), “Актуальные проблемы русского языка и культуры речи” (Іваново, 2004), “Международное образование: итоги и перспективы” (Москва, 2004), “Мова і культура” (Київ, 2005), “Women & Politics Institute's First Annual Women and Political Leadership Research Conference” (Вашингтон, 2006), “Язык. Культура. Коммуникация” (Волгоград, 2006), “Нормы и парадоксы сознания и мышления, их отображение в языковой картине мира” (Луганськ, 2006); під час XXIII Лонерганівських читань (Бостон, 2006); на Міжнародному форумі русистів України (Лівадія, 2006); XV Симпозіумі з психолінгвістики та теорії комунікації (Москва, 2006); а також всеукраїнських конференціях, а саме “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003, 2005), “Християнство і література” (Херсон, 2004), “Полифоническая культура Украины” (Луганськ, 2005); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Ряд положень дисертації було апробовано в Міжнародних літніх школах (Луганськ - Женева, 2003, 2004).

Публікації. Проблематика, теоретичні й практичні результати дисертаційної роботи відображено в 56 опублікованих роботах, серед яких монографії “Гендерные основы Интернет-коммуникации в постсоветском пространстве” (Луганськ: Альма матер, 2006. - 392 с.), “Философия Сети Интернет: школа Бернарда Лонергана и славянский опыт” (Луганськ: Знання, 2006. - 352 с.), 30 статей опубліковано в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України. Теоретичні положення дисертації викладено також в інших виданнях, матеріалах і тезах конференцій, які відбулися в України, Росії, Англії, Польщі, США і Чехії.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, бібліографічного списку, що нараховує 498 джерел, та 28 додатків. Повний обсяг дисертації - 503 с., з яких основного тексту - 395 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми й актуальність обраної проблематики, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, актуальність, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, а також охарактеризовано матеріал дослідження.

У розділі 1 “Теоретичні основи дослідження Інтернет-комунікації” розробляється поняття Інтернет-комунікації, визначаються його когнітивно-прагматичні складники; досліджується специфіка норми й узусу в Інтернет-комунікації, реалізація дихотомії `норма - узус' у віртуальному дискурсі; ідентифікуються ознаки віртуального дискурсу, розглядається співвідношення понять гіпертекст і віртуальний дискурс; обґрунтовується ключове значення категорії віртуальна мовна особистість у когнітивно-прагматичній організації Мережі.

Актуальність визначення теоретичних основ Інтернет-комунікації обумовлена необхідністю вироблення єдиних критеріїв і підходів для дослідження цього нового для сучасної лінгвістичної науки феномена. Нова парадигма зумовлює формування терміносистеми. Термін є одним із найвищих рівнів концептуалізації, компонентом системи літературної (національної) мови й особливо значущою одиницею наукового знання. Формування терміносистеми Інтернет-комунікації має міжкультурний, міжнародний характер. Нові терміни фіксують нове знання, а зміни в терміносистемах - зміни в самому науковому знанні. Отже, проблема семантики терміна - проблема не просто лінгвістики, а когнітивної лінгвістики. Ми спробували науково обґрунтувати такі нові поняття для сучасної лінгвістики, як віртуальна мовна особистість, віртуальний дискурс, гіпертекст, призначений для користувача узус. Особливість усіх поданих найменувань полягає в синтезі традиційного лінгвістичного знання й нової галузі дослідження - Інтернет-комунікації. Такий синтез уможливлює визначення взаємозв'язку усталених наукових знань (мовна особистість, дискурс, текст, узус) й інноваційної галузі дослідження, представленої в лексичних маркерах до вже існуючих лінгвістичних термінів (віртуальний, гіпер-, призначений для користувача). Дані лінгвістики, прагматики, когнітології, соціолінгвістики, лінгвогендерології, психолінгвістики є “точками входу” в наукове поле Інтернет-комунікації, що розширює одержані знання за рахунок осмислення й дослідження девіацій, які мають свою систему норм і свої дискурсивні характеристики. З одного боку, відторгнення девіацій від мовної системи, з іншого - їх осмислення і включення в систему на правах варіантів дозволяють говорити про існування системно значущих показників нової парадигми.

В Інтернет-комунікації формуються власні критерії нормотворчості. Проблема впливу глобальної мережі на літературну мову, її норми й коди активно досліджується лінгвістами (М.Б. Бергельсон, Л.Ю. Іванов, П.Є. Кондрашов, А.І. Пічкур, М.С. Трещева, Ф.О. Смирнов, Г.М. Трохимова). Норми, що складаються в Інтернет-співтовариствах, варіативні й функціонально динамічні. Нормативне закріплення ряду структур, символів, слів, формул, мовних зразків у віртуальному дискурсі; ускладнення прагматики на тлі спрощення засобів виразу; апробація різних комунікативних стратегій і тактик - усе це зумовлює значні узуальні накопичення, критична маса яких, зрештою, може призвести до якісних змін норми.

Накопичення узуальних змін обґрунтовується дискурсивною практикою. Віртуальний дискурс ми визначили як комунікативну подію Мережі, комунікативну ситуацію, зафіксовану в гіпертексті; системний процес кореляції символьно-мовного спілкування віртуальних комунікантів, спосіб представлення віртуальних мовних особистостей в єдності психологічних, соціальних, національних, етичних та інших характеристик. Сама історія формування терміна віртуальний дискурс свідчить про становлення лінгвістичної парадигми Інтернет-комунікації, формування термінологічної системи, де ключовим є поняття віртуальності. Співвідношення віртуального дискурсу й гіпертексту - одне із складних питань лінгвістики Інтернет-комунікації. Ми визначили п'ять комунікативно-прагматичних параметрів взаємодії гіпертексту й віртуального дискурсу: 1) вони належать до різних рівнів організації мережевої комунікації - структурно-функціонального й комунікативно-прагматичного; 2) актуальність і потреба тих або інших сторінок гіпертексту визначають прагматичну організацію дискурсу; 3) якщо віртуальний дискурс - це комунікативна подія, то гіпертекст - результат самого факту тієї або іншої комунікативної події, комунікативної ситуації, зафіксований у віртуальному часі й просторі; 4) дискурс включає гіпертекст, формується на його основі, у той же час створює нові відгалуження гіпертексту - дискурси, застиглі в текстах; 5) механізми функціонування гіпертексту засновані на комунікативній доцільності, оскільки реципієнт гіпертексту сам конструює його структуру.

Дискурсивний рівень організації задає новий рівень прочитання текстів у системі гіпертексту, знімаючи вузько комунікативну концепцію мови. Виникає необхідність звернення до категорії мовної особистості як інструмента міждисциплінарного аналізу.

Розроблений термінологічний апарат лінгвістичного дослідження Мережі фіксує не тільки процес закріплення наукового знання в новій парадигмі, але й створює перспективи для розгляду типологічного розвитку Інтернет-комунікації, визначає методологію та методику її аналізу.

У розділі 2 “Мовна система Рунету: типологічні зміни” розглядається структурно-функціональна парадигма мови Рунету, визначаються підходи до її дослідження.

Останніми роками лінгвісти підійшли до усвідомлення Інтернет-простору як нової багатоаспектної галузі функціонування мови. На думку багатьох дослідників, мова Мережі через свою функціональну динамічність, цілий ряд нових тенденцій у комунікативно-прагматичній організації може бути віднесена до особливого типу. Так, в англомовних дослідженнях Мережі активно використовуються терміни e-language, E-talk, wired-style, geekspeak, netspeak, Internet language (Д. Крістал, З. Турлоу). Думка про те, що мова Мережі є “іншим видом мови” на противагу загальноприйнятим нормам усного й письмового спілкування, все частіше висловлюється на сторінках російськомовних публікацій (О.І. Горошко, Л.Ю. Іванов, С.О. Недобух, А.І. Пічкур, М.С. Трещева). Інтернет, з лінгвістичних позицій, - це особливе комунікативне середовище, що ніколи раніше не існувало, але надавало змогу для вивчення комунікативного аспекту мови.

Виникнення нового феномена визначається, насамперед, його парадигмальним оформленням. І саме когнітивно-прагматичний чинник є теоретичною і фактичною базою становлення норми і парадигми мови Мережі. Щодо формування її структурно-функціональної парадигми, то можна визначити такі ступені: фонетико-графічна організація, словотворчий і лексико-семантичний рівні, морфологічний рівень, синтаксис.

У російськомовному Інтернеті найбільш вивчені словотворчий і лексико-семантичний рівні (М.Б. Бергельсон, О.М. Галичкина, С.С. Данілюк, Л.Ю. Іванов, П.Є. Кондрашов, Ф.О. Смирнов, Г.М. Трохимова, О.І. Шейгал, А.А. Шиповська). Фонетичний, морфологічний і синтаксичний рівні менш досліджені (Л.Ю. Іванов, Г.М. Трохимова). Але єдиної типології структурно-функціональної системи мови Мережі дотепер представлено не було. Цей факт пояснюється кількома причинами: складністю дослідження структурно-функціональної системи мови; усе ще незавершеним процесом формування парадигми мови Інтернету; початковим етапом становлення російськомовних досліджень Мережі.

У нашому дослідженні зроблена спроба представити структурно-функціональну типологію мовних рівнів Рунету в єдності трьох складників - значення, форми й функції. Ми дійшли висновку, що в Мережі сформувалася мовна парадигма, яка є дещо іншою системою, аніж парадигма російської мови в цілому. Вивчення цієї нової типології можливе лише на основі поліпарадигмального підходу, що припускає дослідження рівнів мови одночасно за різними напрямами в різних системах знань.

Мовна парадигма Мережі антропоцентрична. У центрі її комунікативної концепції стоїть особистість як суб'єкт мовної діяльності, віртуального спілкування, як особистість, яка створює віртуальну реальність. Визначення позиції того, хто говорить, у відборі мовних ресурсів, організації віртуальної комунікації, формуванні нової граматичної типології - один з основних механізмів дослідження структури мережевої мови. Прагматичний підхід дозволив визначити вплив установок, цілей, правил і тактик особистості у віртуальній комунікації на фонетичні, словотворчі, лексико-семантичні і граматичні складники мови Мережі.

Так, нами було відзначено гендерну спрямованість мережевого словотворення. Гендерна семантика в Інтернеті долає словотворчу індиферентність, розхитує кодифікаційні норми; гендерні словотворчі лакуни заповнюються новими номінаціями, що містять інформацію про статеву ідентифікацію особистості. Гендерна презентація в Мережі все ще асиметрична, що виявляється у віднесенні чоловічих найменувань до нормованої категорії мови, а жіночих - до відхилення від норми. Проте, слід зазначити, що гегемонія чоловічого у віртуальному дискурсі як фонової категорії й норми не універсальна, гендерна асиметрія долається на різних мовних рівнях як фактом заповнення словотворчих лакун жіночими найменуваннями, так і процесом вирівнювання змістового обсягу категоріальних контрагентів чоловік - жінка.

Антропоцентризм мови Мережі виявляється і в механізмах, які здійснюють референцію займенників, що розширюють і конденсують виражені ними сенси через презентацію особистісного начала в гіпертексті. Визначальна роль особових займенників у формуванні багатьох жанрових форматів Мережі, оскільки самопрезентація, самопредставленість і самопізнання - найважливіші мотиви перебування особистості в Мережі. Ряд конструкцій, що включають дейктичні й анафоричні займенники, моделюють семантику внутрішнього світу особистості за аналогією із семантикою віртуальної реальності (семантика конструкцій `відхід у себе', `об'єктний іменник + для себе', `дієслово/ віддієслівний іменник + у себе' та ін.). В Інтернеті створені спеціальні мовні формули для залучення віртуального співтовариства до полілогу, для кореляції концептуальних полів комунікантів.

Стрижнем гіпертекстової організації Рунету є морфологічна система. Стійкість морфології російської мови, її відносна стабільність і менша, ніж інших мовних рівнів, схильність до модифікацій різного роду, дозволяють використовувати цей мовний рівень як прагматичну основу в організації гіпертекстового простору Мережі. Морфологічні модифікації в гіпертексті носять когнітивно-прагматичний характер, вони фіксують процес руху від знань про світ до їх реалізації в перетвореній граматичній системі і, навпаки, - в русі від граматичної форми до пошуку нових знань у гіпертексті. Таким чином, морфологічні модифікації є певним рівнем концептуалізації, що одночасно є компонентом системи літературної (національної) мови і кодом гіпертексту.

Спроба користувачів Мережі адаптуватися до віртуального типу культури і комунікації знаходить вираження у виникненні аудіовізуальних лакун, що припускає виникнення в Інтернет-комунікації рекурсивного аналогу, який поєднує фрагменти реального й віртуального дискурсивного досвіду. Відвідувачі Мережі не тільки адаптують власну комунікативну практику до мережевого спілкування, осягають специфіку нової культури, а і є повноправними суб'єктами її створення. Фонетичний і графічний рівні Інтернету формують квазі-еквівалент розмовно-письмової мови на місці аудіовізуальних лакун, що веде до вироблення єдиного коду для всіх користувачів, сприяє їхній когнітивно-прагматичній адаптації в Мережі, переходу з розряду “чужих” до розряду “своїх”.

Завершальне комунікативне рішення компенсація лакун розмовності у віртуальному дискурсі знаходить на рівні синтаксису. Було визначено два основних типи мовної поведінки користувачів - мовна поведінка в чатах, форумах і віртуальних конференціях і мовна поведінка в жанрі віртуального щоденника. Прагматика цих типів спілкування визначає дві особливості синтаксичної організації Інтернет-комунікації - “рубаний” синтаксис і синтаксис потоку свідомості. Перший тип мовної поведінки зумовлений такими прагматичними показниками, як мінімалізація дистанції, послаблення синтаксичних зв'язків, розчленованість синтагматичного ланцюжка, спрощення синтаксичних конструкцій, стислість тексту, актуалізація конструкцій буттєвості й ідентифікації. Другий тип мовної поведінки дозволяє відтворити діалогічність перебування людини в багатовимірному світі, формує співавторство.

У наш час можливо відзначити ряд значущих тенденцій, що діють в словотворчій і лексико-семантичній системах віртуального дискурсу: функціональний динамізм, семантична і словотворча компресія, розвиток номінативної системи, антропоцентризм, гендерна диференціація й асиметрія, висока роль оцінних значень, аналітизм. Ці тенденції сприяють формуванню нової словотворчої типології через заповнення лакун словотворчих парадигм, активізують словотворчі й лексико-граматичні процеси, що ґрунтуються на когнітивно-прагматичному переосмисленні основ Інтернет-комунікації.

У розділі 3 “Жанрова організація Інтернет-комунікації” розглядаються деякі положення теорії мовних жанрів, запропоновані слов'янськими лінгвістами (Н.Д. Арутюновою, М.М. Бахтіним, Ф.С. Бацевичем, А. Вежбицькою, Т.Г. Винокур, С.Й. Гіндіним, В.В. Дементьєвим, Ст. Гайдою, В.Є. Гольдіним, В.І. Карасиком, К.В. Кожевниковою, М.М. Кожиною, Т.В. Матвеєвою, К.Ф. Седовим, Т.В. Шмельовою та ін.), простежується розвиток категорії мовний жанр в Інтернет-комунікації, обґрунтовується можлива типологія мовних жанрів Інтернет-комунікації; розробляється методика комплексного дослідження жанрів Інтернет-комунікації.

Наша типологія жанрів віртуального дискурсу ґрунтується на когнітивно-прагматичних принципах. Як значущі жанрові одиниці, услід за Д. Крістал, ми виділяємо жанрові формати електронного дискурсу, що об'єднують у своєму складі дрібніші форми мовних жанрів. До жанрових форматів віртуального дискурсу ми віднесли електронну пошту (включаючи всілякі розсилки, спам, віруси тощо), синхронні (чати, ICQ) і асинхронні (форуми, конференції, віртуальні щоденники тощо) дискурсивні практики, електронні дошки оголошень, віртуальні світи.

Запропонована методика аналізу жанрових форматів Мережі ґрунтується на дослідженні таких когнітивно-прагматичних жанротворчих параметрів: комунікативна мета жанру, концепція автора, концепція адресата, подієвий зміст, чинник комунікативного минулого, чинник комунікативного майбутнього і мовне втілення, ситуація спілкування, узус/норма в комунікативно-структурній організації мовних жанрів, комунікативний регістр дискурсу, опозиція “інформативна - фатична мова”, реалізація в структурі гіпертексту, етнокультурна представленість, використання гіпертекстового візуально-слухового компонента, можливість глобального інтерактивного розвитку жанру.

Здійснений аналіз дозволив виділити такі когнітивно-прагматичні й лінгвокультурологічні особливості жанрової типології Інтернет-комунікації:

Комунікативні цілі мовних жанрів віртуального спілкування можуть бути різними, але всі вони тісно пов'язані з прагматичними установками відвідувачів Мережі, націленими, передусім, на самовираження й самопрезентацію особистості.

Концепція адресата, який займає активну позицію по відношенню до мережевої комунікації й гіпертексту, значуща для всіх віртуальних мовних жанрів. Адресат не тільки визначає своє ставлення до комунікації, але й моделює різні комунікативні стратегії: зеппінг (формування інформаційної палітри перескоками в гіпертекстових посиланнях), блукання Мережею, ігнор (відмова від спілкування з яким-небудь користувачем тощо). Учасники віртуального спілкування, мережеві співтовариства як цілісні комунікативні системи можуть бути осмислені з позицій прагмалінгвістики.

Віртуальне спілкування здебільшого позбавлене безпосередніх контактів, тому мовна активність учасників має яскраво виражений презентативний характер. Роль мовчазного учасника завжди семіотична: користувач, увійшовши до того або іншого чату, віртуальної конференції тощо, може довгий час дотримуватися статусу інкогніто, спостерігаючи ситуацію спілкування й не вступаючи в процес комунікації. Мережеві співтовариства і модератори достатньо суворо стежать за дотриманням мережевих норм спілкування, порушники або втрачають рейтинг в акті комунікації, або виключаються з мережевого співтовариства, або набувають високого особистісного статусу.

“Роззяви” і “підслухувачі” (визначення В.І. Карасика) - модель когнітивної представленості початківців мережі, які прагнуть пройнятися ідеями того або іншого віртуального співтовариства, оволодіти всіма нюансами жанру віртуального спілкування. Актуалізація особистісної позиції в Інтернеті завжди свідчить про психологічне самовизначення й самореалізацію особистості.

Ознака ступеня популярності тієї людини, що говорить, не є релевантною для початку спілкування в Інтернеті. Віртуальні знайомі в реальному світі можуть володіти абсолютно іншими статусними характеристиками, ніж їхні віртуальні особистості. Психологічна розкутість, відчуття вседозволеності, анонімність, обумовлені віртуальністю ситуації спілкування, послаблюють суворі статусно визначені межі представництва.

У віртуальному просторі адресат може визначатися за ознакою мовного жанру. У художніх текстах (або таких, що претендують на художність), які створюються в Мережі, тип адресата визначається соціальними, дискурсивними, психологічними, когнітивно-комунікативними характеристиками. Виникає ситуація загальної адресованості й емпатії (прикладом може бути Живий Журнал).

Виділення адресата за ознакою кількості (спілкування сам на сам, у численному чаті або у віртуальній кімнаті, віртуальні конференції) є одним з визначальних жанрових параметрів.

В Інтернет-комунікації серйозної модифікації зазнає категорія образ автора: уявний час і простір художнього тексту у віртуальному вимірі одержують реальні координати; кожен користувач стає автором власного дискурсу, залучаючи до нього інших мережан, цементуючи своєю присутністю створений тип спілкування; учасники Інтернет-комунікації є авторами власного іміджу, створюють свою віртуальну особистість з бажаним статусом, який найчастіше не збігається з реальним. У мовному жанрі відображається статус учасників спілкування, які неодмінно залучаються до вироблених мережевим суспільством канонів спілкування в певних ситуаціях, і в цьому сенсі відвідувачі Мережі стають залежними від жанру, отримують змогу конструювання власної статусної характеристики. Ранжування людей в Інтернеті здійснюється через ранжирування текстів.

2. Подієвий зміст мовних жанрів Інтернет-комунікації обумовлюється кількома чинниками: національною специфікою, зміною прагматичних та ілокутивних критеріїв, взаємодією мовлення та письмової мови, наслідуванням певних комунікативно-поведінкових сценаріїв і (або) їх модифікацій. Інтернет-комунікація представляє різноманітний розпізнаваний набір культурних цінностей і сценаріїв, відмінних від культурних цінностей і сценаріїв реального світу. Мовні жанри, що використовуються в мережевих сценаріях, схильні до модифікацій і у використанні нових жанрових прийомів, і в самій побудові мовного цілого, і в орієнтації на віртуального адресата. Процес віртуалізації мовних жанрів може привести до їх істотної перебудови й оновлення. Кожен мовний жанр у віртуальному прояві володіє певною просторово-часовою організацією. Ця організація багатовимірна та інтерактивна. Головною характеристикою гіпертексту є не протяжність, а корелятивна структурованість, насиченість різнорідними зв'язками.

Комунікативна ситуація віртуального простору динамічна й схильна до швидкої переакцентуації. Гіпертекст дає змогу для швидкого перемикання з одного віртуального жанру на іншій, для змішування жанрів різних сфер.

Мовні жанри, що існують в реальній дійсності, використовуються й у віртуальному дискурсі, у якому вони зазнають різних модифікацій. Користувачі з перших хвилин Інтернет-комунікації визначають її жанрову форму, прогнозують можливу композицію й обсяг. Комфортне перебування в Мережі безпосередньо пов'язане з умінням користувача володіти й орієнтуватися у віртуальній реалізації мовних жанрів.

У розділі 4 “Мовна картина світу Рунету: концептуальний аналіз” наголошується, що природа концепту достатньою мірою досліджена лінгвістикою й філософією (Вл. Соловйов, о. Сергій Булгаков, М.О. Бердяєв, о. Павло Флоренський, О.Ф. Лосєв, Д. Андрєєв та ін.), розроблені різні методики концептуального аналізу (Ю.С. Степанов, З.Д. Попова, І.А. Стернін, В.І. Карасик, О.О. Селіванова). Але концептосферу віртуальної культури практично не вивчено, на те є ряд чинників: відносна новизна загальної практики Інтернет-комунікації; динамічність, постійна мінливість мовної картини світу Мережі; трансакція національних картин світу в мережеву; виникнення нових лінгвістичних одиниць в Інтернет-комунікації - гіперпосилань, гіпертексту тощо. Глобалізація світової спільноти, віртуалізація, дистанційність і опосредкованість спілкування сприяють концептуалізації мережевої культури і припускають її лінгвістичну розробку. Нова парадигма вимагає модифікації існуючих прийомів і практик концептуального аналізу.

Обґрунтування необхідності дослідження концептів віртуальної реальності з позицій когнітології, прагматики й лінгвокультурології визначили положення запропонованої нами методики концептуального аналізу:

Семантичний аналіз ключового слова, що номінує певний концепт.

Лексико-семантичний аналіз системних зв'язків: синонімії й антонімії.

Етимологічний аналіз ключового слова й деяких лексем з синонімічного ряду.

Семантичний аналіз прямих (слово в прямому значенні) і непрямих номінацій (слово в переносному значенні).

Визначення семантичних відношень концептів з іншими поняттями віртуальної культури.

Інтерпретативний семантичний аналіз гіперпосилань, де ключовим словом виступає номінація концепту.

Інтерпретативний семантичний аналіз контекстів, у яких уживаються концепти віртуальної реальності.

Інтерпретативний аналіз асоціацій, пов'язаних з цим концептом (на матеріалі даних асоціативного експерименту, асоціативного словника та ін.).

Інтерпретативний аналіз паремій, пов'язаних з певним концептом.

 Аналіз ключових ідей, формуючих цей концепт, і значущих для формування концептосфери віртуального простору.

Концептуальний аналіз може ґрунтуватися на всіх зазначених прийомах і спиратися лише на деякі з них (залежно від матеріалу, мети і завдань дослідження).

Концепти віртуальна реальність, кіберпростір і віртуальний час містять метаінформаційні знання, значущі для формування всієї парадигми Інтернет-комунікації, її концептосфери, вони є невід'ємною частиною когнітивної безлічі всіх відвідувачів Мережі. Запропонований нами інтегрований підхід, що враховує лінгвокультурний і когнітивний аспекти, ґрунтується на розумінні концепту як двопланової одиниці, що є, з одного боку, індивідуальним змістовним ментальним утворенням, яке моделює дійсність, з іншого, - колективним ментальним утворенням, що фіксує своєрідність і зміст відповідної культури. Мережа Інтернету представляється міжкультурним феноменом, сформованим на стику концептуальних світів різних націй, на перетині реальності і віртуальності як просторів діяльності людини, різних картин світу й культурно-ментальних досвідів. Транслювання ключових національних ідей і концептів у віртуальному дискурсі сприяє заповненню лакунарності віртуальної культури, формуванню у свідомості відвідувачів Мережі єдиної когнітивної безлічі знань і понять, що становить базу успішної Інтернет-комунікації, визначає світовідчуття і статус людини всередині віртуального співтовариства. Володіння когнітивною безліччю кодів Інтернет-комунікації забезпечує володіння її концептуальною системою, яка характеризується рядом когнітивно-прагматичних і лінгвокультурологічних особливостей:

Концепти віртуальної культури формуються в умовах когнітивної і етнокультурної асиметричності.

Концепти Мережі є лакунарними, що зумовлюється або відсутністю об'єктів, властивих національним культурам, або нерелевантністю для віртуальної культури якостей (або їх поєднання), наявних у національних культурах.

Концептуальна парадигма Інтернет-комунікації - динамічна система, що формується в прагматичних умовах глобалізації, відвертості, доброзичливості, трансляції етноспецифічних, соціоспецифічних та індивідуальних систем цінностей.

Концепти Мережі - віртуальна реальність, кіберпростір, віртуальний час є ключовими для різних національних мовних картин світу, що пояснюється глобальністю та інтерактивністю Інтернет-комунікації. Під час певної відмінності ключових ідей, закладених в цих концептах, вони мають адекватний мовний вираз у всіх мовах і належать до міжмовної лексики. Ключові ідеї визначають ряд загальних семантичних компонентів у цих концептах: універсальність, стисливість і розтяжність, інтерактивність і багатовимірність, зв'язність, структурованість, насиченість різнорідними зв'язками, стан “аптайм” (тут і зараз) як значущий хронотоп Інтернет-комунікації. Конструювання концептосфери Мережі - це неперервне конструювання дискурсу.

У розділі 5 “Лінгвогендерологічні основи Інтернет-комунікації” розглядаються наявні лінгвогендерологічні підходи до вивчення Інтернет-комунікації (теорія гендерних субкультур, теорія стирання гендерних відмінностей, перформативна теорія, теорія мовного співтовариства, теорія Кіберспік); досліджуються такі лінгвістичні аспекти мережевої реалізації гендера: асоціативний тезаурус чоловіків і жінок в Інтернет-комунікації; дискурс-аналіз поведінки чоловіків і жінок у Мережі; комунікативно-прагматичні основи моделювання віртуальної мовної особистості як бажаної гендерної моделі мовної поведінки. У комунікативному просторі Мережі відбувається переосмислення гендерних стереотипів, властивих російській мовній картині світу. Віртуальний гендерний досвід співвідносимо з поняттям віртуального дискурсу. Гендер як чинник досвіду визначає механізми його кодування в мові і в асоціативних рядах, впливає на категоризацію гендерних переваг у віртуальній мовній практиці. Тому категоризація значущих фрагментів мовної картини світу Мережі у чоловіків і жінок інваріантна, а гендерні переваги віддаються різним аспектам віртуальної практики. Асоціативний експеримент у галузі Інтернет-комунікації й дослідження гендерних складників прагматики віртуального дискурсу дали дещо інші результати, ніж дослідження наших колег, що стосуються відмінностей між чоловічою й жіночою мовами в реальному спілкуванні. Д. Таннен, Дж. Холмс і Р. Лакофф серед значущих показників жіночої мови відзначали використання жінками в однаковій соціальній ситуації більше стандартних форм і асоціацій, ніж чоловіками в тій самій ситуації. Ми ж вважаємо, що жіночі асоціативні поля більш розгорнуті, психологічні й нюансовані; чоловічі асоціативні поля більш стереотипні і впорядковані, вони звернені до різного роду характеристик - комунікативної ситуації, соціального статусу і професіоналізму користувачів-чоловіків і користувачів-жінок. Жінки приділяють міжособистісним ознакам спілкування більше уваги, ніж чоловіки, стратегія асоціативної поведінки яких (увага до функціонального аспекту, пояснення, точність) значно відрізняється від жіночої (атрибутивна, нюансована, звернена до підтексту). Нами відзначено факт стирання гендерної асиметрії, що намітилася в Мережі, розвиток тенденції до толерантного співіснування чоловіків і жінок в Рунеті через активне включення жінок в Інтернет-комунікацію. На когнітивно-прагматичному рівні цей процес припускає формування єдиної комунікативної стратегії - переходу від прагматики “своєї території” (частини міжособистісного простору, яку індивід вважає своєю) до стратегії “свого кола”, що включає як чоловіків, так і жінок. У віртуальній дискурсивній практиці склався ряд комунікативних ходів для здійснення прагматики “свого кола”: мовна гра, що базується на поєднанні лексичних сигналів віртуального і реального світів, маркування “своїх” за допомогою ярлика, звернення до непрямих компонентів вислову, що містять натяк на належність до певного кола тощо.

Категорія гендер в Інтернет-комунікації набуває ряду специфічних ознак. При опосередкуванні електронним середовищем деякі гендерні особливості реструктуруються, виявляються в нових мовних формах. У Мережі зростає роль лінгвістичної компетенції в лінгвокультурологічній репрезентації статі. Жінки й чоловіки спираються на різні норми мовної взаємодії, використовують особливі комунікативні стратегії і тактики в Інтернет-комунікації, оскільки належать до різних мовних співтовариств. Аналіз комунікативних ситуацій, типів віртуального дискурсу й типології віртуальних мовних особистостей, дозволив виділити лінгвістичні і комунікативно-прагматичні особливості конструювання гендера в Мережі:

Жінки частіше за чоловіків використовують лінгвістичні засоби, що підкреслюють солідарність і толерантність.

Склалася мовна практика і стилістика успішної Інтернет-комунікації, основа яких була закладена в мовній поведінці жінок: активне використання найбільш значущої властивості Мережі - зворотного зв'язку; актуалізація сильних позицій дискурсу (звернення до співбесідника, питання, запрошення до комунікації тощо); створення гумористичних і шокуючих ситуацій; використання слів-характеристик, що базуються на ціннісно-мотиваційній системі сприйняття публікованого тексту й формують асоціативні ряди; дія на підсвідомий рівень адресата на основі синестезії, іронії та актуалізації підтексту; володіння комунікативною ініціативою.