Аналіз семантичних та функційних особливостей фразеологізмів етнокультурного змісту

Максимально враховуючи природні умови та економічні можливості забудовників, жителі сучасної України широко використовували наземні житла як зі зрубною конструкцією стін, так і каркасною конструкцією та глинобитними стінами. Для кращого прилягання обмазки її накладали на забиті у стіни дерев?яні кілки - клинці, у XX ст. почали набивати дранку-решетівку. Відстань між стовпами каркасу вертикальним способом (сторчівка, сторч) закладали тонким деревом - тирчами. Найдавніше населення України будувало заглиблені в землю житла - землянки, стіни яких були складені з дерев?яних плах іноді зрубної конструкції, та напівземлянки з дерев?яною обшивкою стін. У ряді районів житло будувалося з природного каменю - ракушняка, солонцю тощо.

Шляхом метафоричного та метонімічного переосмислення вільних сполучень, які відображають давні традиції сільської забудови, виникли фразеологізми: 1) як деревина неотесана; як з-під землі виринути; як з-під землі голос; 2) дати дранки; закладати перший камінь; бити клинці; давати сторчака.

Житлове помешкання в господарському комплексі мало велике значення, адже в ньому зосереджувалося усе життя родини. Загальнопоширеною житловою спорудою в Україні була хата. Велика група фразеологічних одиниць етимологічно пов?язана з уявленням про хату як осередок родинного життя, про моральні основи побудови сім?ї: вертатися до хати; виносити сміття з хати; повна хата; не виходити з хати; не могти й хати перейти; наговорити повну хату; держатися хати; не минати хати та ін.

Внутрішнє планування інтер?єру - одна з найстійкіших етнографічних ознак. Особливості внутрішнього планування українського житла знайшли відбиток у фразеологічних одиницях: танцювати від печі; не з одної печі хліб з?їсти; червоний кут; святий кут; божій кут; вдивитися вікна та ін.

В інтер?єрі старого житла значне місце посідали меблі, які закріплювали назавжди. Лави встановлювалися на стовпчиках, вкопаних у долівку, або на спеціальних виступах у глинобитних стінах. У старому селянському помешканні особливу увагу приділяли скрині, де зберігався посаг та цінний одяг. В інтер?єрі старого селянського житла використовували кераміку - миски, глечики тощо. Особливо популярними з усіх видів керамічного посуду були миски, які стояли рядами на відкритих полицях мисника або намисника. У художньому мовленні використовуються фразеологічні одиниці, утворенні в результаті образного переосмислення елементів інтер?єру селянського житла: ані печі, ані лавки; лягти на лаву; класти зуби на мисник; розбити глек; заглядати в миску; гарбати собі в скриню; порожня скриня та ін.

Ряди фразеологічних сполучень слів утворилися на основі символічної знаковості одягу: полатати жупан; сіра свита; обібрати до сорочки; сорочку останню скинути і віддати; зав?язати хустку; яку віночку та ін. [31, с. 15].

Процес праці завжди супроводжується певною обрядовістю. Добросусідські стосунки ґрунтувалися на взаємодопомозі, побажаннях у роботі.

Така група фразеологізмів має безпосередній зв?язок із процесом праці, а також супроводжувальний характер (Бог на поміч, ні пуху ні пера, хай вас Бог благословляє, з Богом, у добрий час) [60, с. 61]. У цій групі послідовно виявляється наявність граматичних варіантів (Бог на поміч - помагай Бог / Біг, хай Бог помагає; хай вас Бог благословляє - хай вас Господь благословляє) [60, с. 61]. Ще одна група, яка характеризується високою варіативністю, - це група з інтегральною семою “заклопотаність, відсутність вільного часу” (вільна / зайва хвилина, не бачити вільної хвилини / кожна хвилина дорога, не бачити світу білого / божого, не мати просвітку) [60, с. 61]. Цікавим для дослідження виявляється той факт, що найчисельнішою групою є така, що називає стани бездіяльності. Усе своє вміння надавати експресивну оцінку явищам та процесам виявилося саме на прикладі цієї семантичної групи фразеологізмів. Цей пласт фразеологізмів нараховує 43 одиниці (байдики бити, облежувати боки, ханьки м?яти, валяти дурня, лежати на печі, не оне, обтирати спиною стіни, руки в брюки, справляти охи, і голки в руки не брати, не братися за холодну воду, як на виставці, ловити мух, лежати лоском, то круть, то верть, лякати бліх, давати горобцям дулі, баглаї бити) [60, с. 61].

Звичайно, це не є показником неробства та ледарства, особливо якщо зважати на те, що українці вважаються чи не найбільш працьовитою нацією. Скоріш за все, це свідчить про гарне почуття гумору українців, до того ж таке, що не є злим та образливим, а, навпаки, по-доброму висміює ледарство. З огляду на класифікацію В. Виноградова, яка побудована на принципі семантичної нерозкладності фразеологічної одиниці, група фразеологізмів, що називає стан бездіяльності, має найбільшу кількість фразеологічних зрощень: байдики бити, ханьки м? яти, не оне, лежати лоском, баглаї бити.

У фразеологічному багатстві української мови відображено мудрість народу, його історичний досвід, світогляд, систему моралі, своєрідність духовної і матеріальної культури, через це фонд етнофразем українців є індивідуальним і неповторним. Доречно вжиті, фразеологізми етнокультурознавчого змісту впливають на слухача або читача, допомагають виразніше передати думку, надають мові емоційного забарвлення.

2.3 Синонімія, антонімія етнокультурознавчих фразеологічних одиниць

Фразеологізми в мові функціонують не ізольовано, а органічно вписуються в мовну систему. Цілісність значення фразеологічних одиниць зумовлює витворення системних відношень, аналогічних лексичним одиницям: полісемія, омонімія, синонімічні, варіантні й антонімічні відношення.

Проблема синонімії у фразеології пов?язана перш за все з відсутністю єдиного погляду на це явище. В. Телія, наприклад, суть фразеологічної синонімії вбачає в здатності фразеологізмів з однаковим категоріальним граматичним значенням і різним лексичним складом компонентів до взаємозамінювання без порушення будови конструкції [52, с. 77]. JI. Скрипник синонімічними вважає ФО з різною внутрішньою формою і лексичним складом на позначення одного й того самого поняття, що, відтіняючи різні його сторони, мають однотипне категоріальне значення і однакову семантичну сполучуваність зі словами оточення [48, с. 212]. В. Жуков під фразеологічними синонімами розуміє ФО з максимально близьким значенням, що співвідносяться з однією частиною мови, мають переважно подібну лексико-фразеологічну сполучуваність, але відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, а іноді тим і іншим одночасно [19, с. 178]. Ю. Степанов уважає синонімічними близькі за значенням ФО, в основі яких лежать різні образи і які не допускають заміни компонентів. Таке розмаїття визначень не випадкове: зважаючи на подібність фразеологічної синонімії лексичній та складнішу будову фразем, їх надслівний характер, дослідники вдаються до аналізу як ступеня семантичної близькості ФО, так і їх граматичної будови, компонентного складу, семантико-синтаксичної сполучуваності. Фразеологічна синонімія значною мірою подібна до лексичної. Фразеосиноніми мають близьке значення, хоч і різні семантичні відтінки. Наприклад, поняття "рано" розкривається адвербіальними ФО, які реалізують обставину часу: "Та врода, як саронська рожа, - розквітне на зорі..." (Леся Українка); "На другий день ще ні світ ні зоря, як одрадяни кинулися до Марининої хати" (Панас Мирний); "Ще чорти навкулачки не б?ються, як він схоплюється на ноги і до ночі не має спочинку" (М. Стельмах); "На другий день, скоро світ зібралися звірі до походу" (І. Франко). Такі самі і фразеологізми ще й на зорю не займалося, тільки почало на світ благословлятися, чуть зоря тощо.

Фразеологічні синоніми можуть відрізнятися стилістичним забарвленням, стильовою належністю, частотою і сферою використання. Синонімічний ряд "голосно" (кричати) об?єднує звороти розмовні на весь голос, не своїм голосом, фамільярні як на живіт, як на пуп, застаріле не своїм гласом. Значення "дуже давно" представлене в українській літературній мові розмовними фразеологізмами та їх варіантами за царя Гороха (Панька, Тимка, Хлієля), за царя Митрохи, коли людей було трохи, застарілим во дні дни, застарілим іронічним во время оно. Розмовна ФО невелика птиця "нічим не визначна особа" стилістично протиставляється іронічній ФО невелика цяця. Вираз ввести в оману - книжний, збити з пантелику - розмовний; пиньдючити морду - вульгарний зневажливий, драти носа - розмовний знижений. В евфемізованому синонімічному ряді душа попрощалася з тілом, душа покинуля(кого), душа відійшла у вічність (уроч.), відійти у царство небесне (книжн.), відійти у небуття(кяижя., уроч.) фразеологізм душа переставилася (чия) вийшов з активного вжитку, застарів: "Як зірочка покотиться, то душа переставиться" (Панас Мирний). Синонімічний ряд зі значенням "нічого не робити", "ледарювати" включає загальновживані, розмовні ФО байдики бити, гав ловити, собак ганяти, горобцям дулі давати, ханьки м?яти.

Фразеологічна й лексична синонімія співвідносні, проте кожна з них має і свої специфічні риси. Перша зумовлена тим, що фразеологізм утворений шляхом метафоризації вільного словосполучення і його семантика визначається взаємодією значень лексем - компонентів, особливостями внутрішньої структури ФО; лексична ж синонімія зумовлена значенням окремого слова. Наочно це демонструють різні контексти. Використання синоніма - фразеологізму посилює експресивність висловлювання, проте синтаксичні зв?язки його вужчі. Семантика слова абстрактніша - отже, й ширші його синтаксичні зв?язки, чого не допускає фразеологізм з його синтаксичним закріпленням, сталістю форми, конкретністю значення. У фрагменті уривку з твору О. Довженка ("Зачарована Десна") читаємо: "Багато я бачив гарних людей, але такого, як батько, не бачив" для характеристики образу батька автор уживає прикметник гарний, що (як свідчить подальший контест) включає багато лексем з різними семантичними відтінками: красивий, вродливий, ладний, добрий, достойний, а також - контекстуально - працьовитий, сильний. Відповідні фразеологізми ж, виділяючи лише окремі властивості денотату, відбивають конкретні риси зовнішності людини й не можуть у повному обсязі виконувати роль замінників: очей не можна відвести (відірвати) (від кого, чого) "надзвичайно вродливий, гарний, привабливий зовні" (стосується об?єктів-істот і об?єктів-неістот), хоч з лиця води напийся "дуже, надзвичайно вродливий" (стосується лише істот). Фольклорне ні (не) словом розказати (сказати), ні (ані) пером описати (списати) (чого, кого) також означає "надзвичайно гарний, вродливий; чудовий", однак звучить дещо пафосно.

Фразеологізм співвідноситься зі словом, а тому можна прив?язати фразеологічні синоніми до понять, виражених лексемами, до чого вдаються укладачі словників. Так, М. Коломієць та Є. Регушевський у "Словнику фразеологічних синонімів" (1988) виділяють ряди, співвідносні з різними частинами мови, зокрема з дієсловами: доводити справу до кінця, ставити крапку над "і, здати в архів ("завершувати"); з прислівниками: хоч трава не рости, хоч вовк траву їж, море по коліна (кому, для кого), як із гуски вода, не гріє і не знобить ("байдуже"); з іменниками: чорнильна душа, канцелярський пацюк, параграф безсловесний, кропив?яне сім?я, приказний крючок ("бюрократ"); з прикметниками: молоко не обсохло (у кого), молоко на губах (у кого), губи в молоці {в кого), з молоком на губах, мало ще каші з?їв, молодий та зелений, горобеня жовтодзьобе, курча жовтороте ("молодий"). Якщо критерій узагальнення семантики ФО тут не завжди враховується (точніше, на нього зважають швидше інтуїтивно), пор. розташування фразеологічних синонімів із значенням "нічого" зі словом не знати, не розуміти, не розбиратися: ні аза, заст.; ні бе ні ме [ні кукуріку, зневажл.; ні бельмеса, заст.; ні бум-бум, зневажл.; ні (ані) в зуб, розм.; як баран в аптеці (в Біблії, в книзі), де на перше місце поставлений застарілий синонім ні аза [28, с. 84], хоча перевагу треба було б віддати синоніму ні бе ні ме [ні кукуріку]. Укладачі "Словаря фразеологических синонимов русского языка" (1996) О. Бірих, В. Мокієнко та JI. Степанова поставили за мету дотримуватися відносно цілісної ієрархічної системи розташування ФО всередині словникової статті: від більш загального значення до більш диференційованого, характеристичного, часткового. Ряд "майстер", наприклад, має таку ієрархію: майстер своєї справи, майстер на всі руки, золоті руки (в кого), робота горить у руках (у кого), діло майстра боїться, маг і чарівник, і швець, і жнець, і на дуду грець, майстер-ломайстер.

Фразеологізми зав?язати голову, зав?язати косу - дещо застарілі, особливо другий ("Не знати, що рік Дівчатам скаже... Може, не одна Косу зав?яже...", С. Руданський). На обох ФО відчутне незначне нашарування весільного обряду: на весіллі відданиці зав?язували хустку. М. Коломієць та Є. Регушевський фіксують вислів зав?язати косу (хустку позначають як "етнографічне") [28, с. 88]. Фразеологізми взяти шлюб, піти до шлюбу, стати на рушник, піти до вінця, закон узяти, уступити у закон - уживані насамперед стосовно чоловіка й жінки. До того ж закон узяти, уступити у закон - застарілі ("Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон уступити", Г. Квітка-Основ?яненко). Фразеологізм іти до шлюбу протиставляється фразеологізмам - синонімам іти до вінця, ставати під вінець тим, що у "вінчальних" висловах помітна сема "церковного шлюбу": "Коли майбутнє подружжя уже мало стати під вінець - традиція ця була тоді ще міцна, - місцеві духовні власті категорично відмовилися його звінчати" (Григір Тютюнник). У висловах закон узяти, уступити у закон прозорою є ідея "законності", освяченості традицією ("щоб так, як велить звичай", "як у людей"), пор. прислів? я: закон прийнявши, не по-собачи жити. Нарешті, звичаєві ФО стати на рушник (на рушничок, на рушники - народнопоетичні, національно-обрядовий компонент семантики яких найтісніше пов?язаний із символом рушник, у якому наявний ланцюг культурно-асоціативних зв?язків рушник - весілля - хата --сім?я - щастя: "Обізвався козак молоденький: "А я твоє відерце дістану І з тобою на рушничок стану" (Укр. нар. пісні).

Таким чином, подібно до лексичних, фразеологічні синоніми мають спільне загальне значення, відрізняючись семантичними або стилістичними (або семантичними і стилістичними одночасно) відтінками, утворюють синонімічні ряди, співвідносні з однією частиною мови. Специфічним же для фразеологізмів, що позначається й на синонімічних зв?язках, є метафоричний, образний характер ФО, семантика яких зумовлена не значенням окремого слова, а складною взаємодією значень лексем - компонентів. Складнішою виявляється й формально-синтаксична організація фразем, семантико-синтаксична сполучуваність яких спричинена як їх загальним значенням, так і семантико-синтаксичними властивостями лексем-компонентів. Отже, фразеологічними синонімами будемо вважати фразеологічні одиниці зі спільним загальним значенням, які співвідносні з однією частиною мови, але відмінні між собою образною основою, компонентним складом і семантико-стилістичними відтінками.

Антонімія належить до семантичних універсалій, проте фразеологічна антонімія, на відміну від лексичної, на сьогодні вивчена значно менше. Певну увагу українським фразеологічним антонімам приділяли JI Авксентьев [1, с. 29], Н. Бабич [1, с. 22], В. Калашник [22,

с. 170], Ж. Колоїз [22, с. 200], JI. Скрипник [48, с. 23]. Складність дослідження фразеологічних антонімів полягає в самій природі ФО, семантика яких, крім номінації явищ об?єктивної дійсності, включає емоційно-оцінний, конотативний компонент, який важко вписати в конкретні семантичні межі. фразеологія семантичний етнокультурознавчий

Основними умовами антонімізації фразем В. Калашник та Ж. Колоїз вважають протилежність значення, наявність семантичної опозиції "фразеологізм - фразеологізм" (власне фразеологічна антонімія) і належність усталених сполук до знаків однієї логічної сутності [22, с. 4]. Іншими словами, фразеологічні антоніми - це щонайменше дві фразеологічні одиниці однієї смислової і логічної сутності з протилежним значенням. Вони позначають одне й те саме явище у різних аспектах, не заперечуючи його, а вказуючи на протилежність дії чи відмінності в якісній оцінці: будуть (вийдуть) люди (з кого) "хто-небудь досягне певного становища, сформується з позитивними якостями" - не буде пуття (з кого), остатися (бути) з пустіти цеберками "залишитися нещасливим, зазнати невдачі" - перейти дорогу вповні:"Купались далі в золоті князі..." (Д. Павличко) - "Кожухи, свити погубили і з голоду в кулак трубили, така з ним лучилась пеня" (І. Котляревський); луг. діал. як з воску викопаний "дуже схожий, подібний" - схожий як бульдог на носорога "зовсім не схожий", за версту (за верству) видно "дуже високий" - горобцю по кісточки "низький на зріст".

Фразеологічна антонімія включає структурно однотипні (організовані за однаковими моделями) і не однотипні (різноструктурні) ФО. Найвиразнішою ознакою однотипних фразеологічних антонімів є наявність лексичних антонімів як структурно-семантичного стрижня надслівних мовних утворень: серце заговорило (чиє) "у кого-небудь пробудилося почуття кохання" - серце мовчить (чиє) "хто-небудь залишається байдужим до когось" (заговорило - мовчить), прокидається серце (чиє) - заснуло серце (чиє), з такого ж тіста - з іншого тіста: "Лунала музика. Весілля виходило з берегів" (В. Вільний) - "Скільки ще куль із-за рогу просвищуть, поки все ввійде в береги" (О. Гончар). До однотипних звичайно відносять і семантично контрастні вислови з відсутньою лексичною антонімією, але які утворені за однією структурною моделлю: виграти бій - промазати справу, хоч у вухо бгай (клади) "дуже лагідний, покірний, податливий" - [хоч] кіл (кілок) на голові теши (кому) "уживається для підкреслення неможливості переконати вперту або нетямущу людину", гнути (згинати) коліна (шию) "виражати покірність; запобігати перед ким-небудь, підлещуватися" - дерти носа "пихато поводитися, чванитися, зазнаватися", вибитися з мочі - набратися сил, тертий калач - жовтороте пташеня.

Ще одна група фразеологічних антонімів однотипної структури включає ФО, до складу яких входять компоненти, що є лексичними антонімами: повна (набита і т. ін.) кишеня (у кого) - пустий гаманець, сідати на свого коника (конька) - злазити з свого коника, є лій у голові (у кого, чиїй) - порожньо в голові, з ? явитися на горизонті - зникнути з горизонту, відчиняти двері (кому, перед ким) - зачиняти двері (кому, перед ким), власними руками - чужими руками, птах низького польоту - птах високого польоту. Організуючим чинником контрастних відношень фразеологізмів є антоніми різних частин мови, як-от прислівники (гидко - любо): "Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко" (І. Нечуй- Левицький); "Зробив таку [хату], що любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду" (О. Підсуха); прикметники (дурний - розумний): "Дурна голова не полисіє" (М. Номис); "Дуже він ...мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова" (І. Франко); дієслова (підійматися - падати): "Військовий суддя був уже радий, що догодив князеві, й одразу ж відчув, що його акції серед петербурзької знаті починають підійматися" (О. Добровольський); "Акції Івана Івановича, як глави сімейства, падали з кожним днем, і йому довелось діяти" (М. Білкун); іменники (балачка -- мовчанка)? . "Ми, жінки, цікавіші од вас і не всі любимо тільки справляти балачку про квіти та вишивання" (І. Нечуй-Левицький); "Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить - мовчанку справляє" (Панас Мирний); займенники (цей - той): "Ще забила вона [Горпина] собі голову, що вже не побачить на цім світі сина" (Г. Григоренко); "Якби хто глянув на нього в ту пору, то, певно, подумав би, що то упир прийшов з того світу і от-от щезне, лише заспівають треті півні" (М. Коцюбинський); прийменники (за - проти): "Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а поки що треба гладити за шерстю" (П. Куліш); "Це все він стриже проти шерсті" (Укр. прислів?я). Пор. фразеологізми-ангоніми у складі одного прислів?я: ранні пташки росу п?ють, а пізні - слізки ллють.

Однак не всі ФО здатні вільно вступати в антонімічні зв?язки. Як правило, не антонімізуються перифрастичні ФО та вирази переважно із семантикою предметності на позначення конкретних дій чи явищ (алъма матер, вовчий білет "документ про неблагонадійність", більмо на оці "перешкода", дев?ятий вал, солом?яна вдова, аїст приніс "про народження дитини",золо we весілля, Великий Віз, чорний ворон "машина, в яку забирають заарештованого"), тобто ті фразеологізми, лексичні відповідники яких не мають антонімів. Ті ж перифрази, в основі семантики яких лежить якісна оцінка, можуть мати антоніми: золотий вік - темна смуга, терновий війок - лавровий вінок, зелена вулиця - червоне світло тощо.

Антонімію усталених зворотів певною мірою відбито в академічному зібранні - "Фразеологічний словник української мови" в 2 кн. (1993) (акції підвищуються - акції падають, яку Бога за пазухою - як горох при дорозі, від горшка два вершка - верства келебердянська); у "Фразеологічному словнику української мови" (1998) В. Ужченка та Д. Ужченка (пускати на вітер - мести до воріт; з головою "кмітливий" - без голови; мати голову на плечах - не мати клепки, мати порожню макітру на плечах). [22, с. 7].

Отже, Як і лексеми, фразеологізми об'єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні синоніми або синонімічні фразеологізми - це фразеологізми, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи його різні сторони. На позначення людини невизначеного характеру: ні риба ні м'ясо; ні рак ні риба; ні пава ні гава; ні те ні се; ні богові свічка, ні чортові кочерга; ні швець ні жнець; ні грач ні помагач. Фразеологічні антоніми - це мінімум два фразеологізми, які асоціюються в свідомості як такі, що при зіставленні взаємовиключають один одного за значенням, пор.: хоч у вухо бгай - згідливий і хоч кілок на голові теши - упертий.

Розділ 3. Охорона праці

В умовах ринкової економіки зростають вимоги до професійної підготовки працівників, яка поряд з фаховими компетенціями передбачає вміння надійно та безпечно працювати. Державна політика в галузі охорони праці ґрунтується на головному принципі пріоритетності життя та здоров'я працівників перед будь-якими результатами виробничої діяльності. Реалізація цієї політики передбачає виконання багатьох заходів із підвищення рівня безпеки праці, але головним серед них є формування у працівників засобами освіти мотивації щодо посилення відповідальності особи за власну та колективну безпеку під час професійної діяльності.

Для забезпечення організації безпечного трудового процесу на робочих місцях і в робочих зонах, які досліджувалися у випускній роботі та під час проходження виробничої й переддипломної практики нами розроблено Інструкцію з охорони праці для учнів під час проведення навчально-виховного процесу з української мови та літератури на основі Положення про розробку інструкцій з охорони праці, Закону України «Про охорону праці» та ГОСТ 12.4.113-82 ССБТ. Работы учебные лабораторные. Общие требования безопасности.

3.1 Інструкція з охорони праці для вчителя української мови та літератури

1.Загальні положення

1.1. Інструкція з безпеки життєдіяльності вчителя української мови та літератури поширюється на всіх учителів української мови та літератури під час проведення навчальних занять та виховних заходів.

1.2. Вимоги інструкції з безпеки життєдіяльності є обов'язковими для виконання всіма учасниками навчально-виховного процесу.

1.3. Учитель української мови та літератури відповідно до Закону України «Про охорону праці» і Кодексу законів України про працю зобов'язаний забезпечити безпечні умови для проведення занять у кабінеті української мови та літератури та несе особисту відповідальність за дотримання правил безпеки

1.4. Учитель української мови та літератури запроваджує необхідні заходи для створення здорових і безпечних умов проведення занять, забезпечує виконання інструкцій з безпеки життєдіяльності, охорони праці й санітарно-гігієнічних заходів, безпечний стан робочих місць та навчального обладнання.

1.5. Перед початком навчального року вчитель української мови та літератури повинен проходити медичний огляд.

1.6. Учитель української мови та літератури повинен знати правила пожежної безпеки й уміти користуватися первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками).

1.7. Учитель української мови та літератури повинен пройти навчання з експлуатації електроустановок і мати допуск не нижче ІІ групи.

1.8. Учитель української мови та літератури повинен мати навички надання першої (долікарської) допомоги, у разі захворювання учня чи нещасного випадку необхідно викликати медпрацівника та повідомити адміністрацію закладу.

1.9. Учитель української мови та літератури має слідкувати за виконанням учнями правил безпеки й санітарно-гігієнічних вимог.

1.10. Учитель української мови та літератури в разі погіршення самопочуття має не приступати до роботи, а негайно повідомити про це адміністрацію школи.

1.11 У разі виявлення несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інших небезпечних проявів учитель повинен повідомити адміністрацію закладу.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Учитель української мови та літератури перед початком занять у кабінеті проводить інструктажі з безпеки життєдіяльності відповідно до вимог п.п.4.6, 8.2, 8.4, 8.5 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти; негайно сповіщає адміністрацію школи про кожний нещасний випадок, який стався з будь-яким учасником навчально-виховного процесу.

2.2. Учитель української мови та літератури повинен перевірити:

· санітарно-гігієнічний стан кабінету, провітрити його;

· наявність та справність стану шкільного обладнання, меблів, закріплення стендів,

· мультимедійного устакування, роботу системи освітлення, виключити наявність оголених контактів дротів електромереж;

· справність електричних шнурів, вилок та розеток (міцність з'єднань).

2.3. Учителю української мови та літератури забороняється:

· самостійно здійснювати будь-які ремонтні роботи, що можуть бути небезпечними для життя і здоров'я вчителя чи учнів;

· залишати в навчальному кабінеті учнів без нагляду;

· приносити до навчального кабінету будь-які пристрої, речовини чи предмети, які можуть бути небезпечними.

2.4. Учитель української мови та літератури зобов'язаний ознайомити учнів з обладнанням навчального кабінету, з правилами поведінки в кабінеті під час занять з предмету; проінструктувати учнів щодо правил безпечного користування навчальним обладнанням, необхідним на уроці, провести відповідні інструктажі з безпеки та зробити записи про їх проведення у відповідному журналі реєстрації інструктажів.

2.5. Учитель української мови та літератури перед початком уроку повинен поцікавитися станом здоров'я учнів, у разі отримання скарги забезпечити негайне надання медичної допомоги, поінформувати класного керівника й адміністрацію навчального закладу.

2.6 У разі виявлення незначних порушень вимог безпеки, які не можуть бути усунені негайно, вчитель повинен зробити запис у журналі адміністративно-громадського контролю.

2.7. У разі встановлення грубих порушень вимог безпеки необхідно негайно повідомити адміністрацію навчального закладу і не розпочинати академічних занять у цьому приміщенні до ліквідації порушень.

2.8. При використанні таблиць, мап та інших демонстраційних засобів належить перевірити надійність їх кріплення до дошки.

2.9. Перед початком уроку слід чітко визначити порядок i правила безпечного здійснення навчальної діяльності на всіх етапах уроку.

2.10. Вчитель повинен розсадити учнів відповідно їхнього зросту.

2.11. Одяг та взуття вчителя мають відповідати санітарно-гігієнічним вимогам і не створювати загрозу життю та здоров'ю всіх учасників навчально-виховного процесу.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Учитель української мови та літератури повинен здійснювати навчально-виховний процес тільки у спеціально призначеному навчальному приміщенні, передбаченому розкладом уроків. Забороняється змінювати місце проведення заняття без попереднього погодження з адміністрацією школи.

3.2. Учитель української мови та літератури під час уроку повинен постійно перебувати в навчальному кабінеті з учнями. Забороняється під час уроку залишати робоче місце.

3.3. Учитель української мови та літератури повинен користуватися для організації навчально-виховного процесу тільки безпечними засобами та пристроями, які передбачені чинними нормативними положеннями, інвентаризовані та є справними.

3.4. Учитель української мови та літератури забезпечує перебування учнів ву навчальному кабінеті тільки в його присутності.

3.5. Учитель повинен слідкувати за тим, щоб учні:

· не приступали до виконання робіт без дозволу вчителя;

· не залишали робочого місця без дозволу вчителя;

· використовували навчальні прилади та наочність тільки за призначенням;

· не намагалися полагодити будь-які пристрої;

· не гойдатися на стільці, правильно сиділи за партою;

· не відволікалися від роботи;

· розташовували на робочих столах тільки ті предмети, матеріали, навчальні посібники, які необхідні на цьому уроці;

· не захаращували проходи між партами сторонніми предметами;

· не ставали на підвіконня, не стрибали з будь-якої висоти над рівнем підлоги, не відкривали вікон і не виглядали з них, не виконували жодних дій на висоті (у тому числі не користувалися полицями шафи, якщо це потребує знаходження на додатковій висоті);

· не приносили до кабінету небезпечні предмети (ріжучі, колючі, вибухові, газові балончики, петарди, тощо);

· дотримувались дисципліни та порядку;

· дотримувалися правил особистої гігієни;

· дотримувалися правил протипожежної безпеки;

· були ввічливими та уважними;

· не допускали протиправних дій до всіх учасників навчально-виховного процесу.

3.6 Вчитель української мови та літератури повинен закінчити урок одразу ж після дзвоника на перерву.

3.7. Під час перерви:

· учитель має пересвідчитися, що всі учні залишили приміщення, забравши особисті речі;

· учитель повинен відкрити фрамуги для провітрювання приміщення;

· вимкнути всі електроприлади ;

· у разі чергування вчитель повинен дотримуватись обов'язків чергового вчителя, затверджених наказом директора.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.Після закінчення роботи в кабінеті української мови та літератури вчитель зобов'язаний:

· закінчити урок у встановлений термін, згідно з режимом роботи школи;

· пересвідчитися, що всі учні залишили приміщення, забравши особисті речі;

· вимкнути всі електроприлади, які використовувалися на уроці;

· перевірити стан робочих місць учнів та вчителя на кінець уроку, у разі виявлення несправностей повідомити адміністрацію;

· відкрити фрамуги для провітрювання приміщення;

· у разі чергування дотримуватись обов'язків чергового вчителя, затверджених наказом директора;

· після закінчення останнього за розкладом уроку української мови та літератури вивести учнів класу до роздягальні та пересвідчитися, що вони залишили межі навчального закладу.

5. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях

5.1.Види можливих аварійних випадків:

· коротке замикання електропроводки;

· займання ізоляції;

· ураження електричним струмом.

Учитель української мови та літератури повинен негайно відключити електромережу й організувати дії в залежності від характеру аварії:

· надати першу допомогу постраждалому,

· сповістити адміністрацію.

5.2. У разі виникнення пожежі учитель української мови та літератури повинен:

· використовувати засоби пожежогасіння;

· при виникненні небезпеки евакуювати учнів та працівників згідно з планом евакуації із приміщення;

· негайно сповістити адміністрацію;

· викликати за потреби пожежну команду за тел. 101;

· вимкнути електромережу, освітлення;

· зачинити вікна й двері, щоб вогонь не поширювався на сусідні приміщення;

· вчитель приступає до ліквідації осередку вогню, при цьому предмети, які легко займаються, електропроводку слід гасити піском, вогнетривким покривалом, порошковим вогнегасником; знеструмлену електропроводку можна гасити водою або будь-яким наявним вогнегасником;

· учитель та члени ЮДПД указують прибулим представникам пожежної команди шляхи до осередку пожежі в приміщенні.

мови та літератури повинен вжити заходів для збереження життя й здоров'я учнів, працівників школи та власного життя і не ставити власними діями під загрозу життя та безпеку людей.

Розділ 4. Перелік умовних скорочень

Фразеологічні єдності (ФС)

Фразеологічна одиниця (ФО)

Фразеологічні зрощення (ФЗ)

Фразеологічні сполучення (ФС)

Фразеологічні вирази (ФВ)

Стійкі словесні комплекси (ССК)

Висновки

Фразеологія - це постійно живий, оновлюваний, виразно емоційний компонент кожної мови, а отже, й української. Фразеологія як наука -порівняно молода галузь. Загальнослов?янська фразеологія представлена у дослідженнях О.Потебні, Ф.Буслаєва, В.Виноградова, Б. Ларіна, Л.Булаховського, Г.Удовиченка, Ф.Янковського. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології сучасної української літературної мови зробили Л.Булаховський, І.Білодід, М.Жовтобрюх, А.Коваль, В.Коптілов, Л.Скрипник, В.Ужченко та інші, чий доробок важко переоцінити. Фразеологія - це сукупність більш чи менш усталених, семантично нерозчленованих чи відносно членованих словосполучень. У широкому розумінні - це незмінний за формою компонент мовної творчості, що включає в себе різні ідіоматичні звороти, каламбури, фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності (за В.В.Виноградовим), це висловлювання видатних осіб, вислови переважно літературного характеру. ФО - це невичерпні мовні джерела, які живлять мовлення будь-якої стильової зорієнтованості. Вони наповнюють мовлення глибинною свіжістю, надають йому художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності.

В останні роки фразеологія розвивалась досить активно. В українському мовознавстві з'явилась низка ґрунтовних досліджень, у яких, зокрема, висвітлюються істотні питання класифікації фразеологізмів, їхньої структури, семантики, стилістики, перспективи розвитку фразеологічних одиниць у деяких мовах. Досліджуючи проблематику становлення та розвитку фразеології, варто якомога чіткіше виділяти коло тих мовних одиниць, які об'єднані поняттям фразеологія, бо, як свідчать наукові розвідки, в сучасних розвинених мовах посилюється процес видозмінювання семантичної та структурно- семантичної організації різних розрядів сполучень, об'єднаних загальним терміном - сталі словесні комплекси. Фразеологічні одиниці слід вивчати не ізольовано, а в тісному зв?язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення із словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення.

Значення фразеологічної одиниці включає кілька елементів. В основі семантики більшості фразеологізмів лежить етимологічний елемент змісту, який сприймається як залишкове уявлення про будь-який факт, подію. Фразеологізми пов'язані з найрізноманітнішими предметно-чуттєвими сферами, причому функційна активність їх у різні часи неоднакова й зумовлена суспільно-побутовими чинниками. Лексичне значення слова і фразеологічної одиниці не однакові, хоча мають елементи спільного. Виражаючи певне логічне поняття, переважна більшість фразеологізмів, функційно співвідносних із словом, відзначається більшою конкретністю значення. Крім того, значення фразеологічних одиниць частіше, ніж у словах, супроводжується різними образними характеристиками.

Скарбниця фольклору, що, за влучним визначенням М. Рильського, є «вірним дзеркалом народного життя, правдивим; літописом історичних подій», зберігає великий фразеологічний фонд, викликаний до життя певними історичними обставинами, вікопомними подіями. Із Фразеологічного словника української мови за редакцією Г.Удовиченка нами було вилучено фразеологізми, які вказують на емоції і почуття людей. Встановлено, що фразеологічні одиниці можуть означати різні види емоційних переживань та станів, тому ми дало змогу систематизувати їх у такі групи: 1) фразеологізми, що пов'язані з громадським побутом і звичаєвістю; 2) фразеологізми, що пов'язані з поняттями сім'я, сімейний побут, родинна обрядовість; 3) фразеологізми, що відбивають основи народних знань; 4) фразеологізми, пов'язані з народно-календарними звичаями та уявленнями про світ природи; 5) фразеологізми з фольклорними елементами; 6) етикетні формули та ін.

Серед фразеологізмів, що виражають національну самобутність матеріальної культури українського народу, виокремлено стійкі словосполучення, етимологічно пов'язані: 1) з основними галузями господарства населення (землеробство, скотарство); 2) допоміжними видами господарської діяльності, домашніми промислами; 3) поселенням та житлом; 4) народним одягом; 5) їжею і харчуванням; 6) із засобами пересування.

Таким чином, ФО - нарізно оформлений, але семантично неподільний, відтворюваний у мовленні знак. Належність ФО до того чи того типу залежить від глибини й характеру лексико-семантичних і граматичних перетворень. Особливості фразеологічного значення як значення місткішого й багатшого порівняно зі значенням лексеми полягає в домінанті його конотативного, або експресивно-емоційного аспекту.

У фразеологічній системі української мови трапляються фразеологічні одиниці, що перебувають у мотиваційних зв?язках з традиційною обрядовістю. Внутрішня форма таких ФО відбиває стереотипи сакралізованої поведінки, визначені обрядовими канонами. У них реалізується специфіка національного світосприймання.

Дослідження обрядових фразеологізмів має значну перспективу, оскільки воно дають змогу зробити системний опис української обрядової фразеології, з'ясувати роль обрядів у формуванні фразеологічного складу мови, виявити механізми формування обрядової фразеології.

Отже, етнографічні особливості українського народу - важлива складова світової культури. Особливу увагу вимагає семантика фразеологізмів, оскільки сума значень компонентів не завжди означає значення виразу. Тут потрібно враховувати надслівність виразу, залежність між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмислене їх значення.

У фразеологічному багатстві української мови відбито мудрість народу, його історичний досвід, світогляд, систему моралі, своєрідність духовної і матеріальної культури, через це фонд етнофразем українців індивідуальний і неповторний.

Таким чином, доречно вжиті фразеологізми етнокультурознавчого змісту впливають на слухача або читача, допомагають виразніше передати думку, надають мові емоційного забарвлення.

Отже, фразеологічні вислови - це продукт мовної творчості народу. Вони містять стале і чітко окреслене значення, зберігають свою роль у мові, становлячи надійний резерв засобів її образності, яскравості, точності, дотепності. Багато з них емоційно забарвлені й художньо оформлені, в них, зокрема в прислів'ях і приказках, відбивається глибока мудрість народу, його вікова культура.

Розроблена Інструкція для вчителів (на основі Положення про розробку інструкцій з охорони праці) допоможе майбутньому вчителю-словеснику у проведенні навчально-виховного процесу з української мови та літератури.

Список використаних джерел

1. Авксентьев Л.Г. Особливості семантики фразеологічних одиниць сучасної української мови / Л.Г. Авксентьев // Укр. мова і літ. в школі. - 1986. - №3. - С. 29-32.

2. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології / М.Ф. Алефіренко. - X. : Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1983. 167 с.

3. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. / О.С. Ахманова - М. : Учпед, 1957. - 295 с.

4. Бабич Н.Д. “Сила Божа” в народній фразеології / Н.Д. Бабич // Урок української. - 2002. - №2. - С.28-29.

5. Бабкин М.А. Русская фразеология: и развитие и источники. / М.А. Бабкин - JI : Наука, 1970. - 264 с.

6. Баран А.Я. Фразеологізми і частини мови // Семантика мови і тексту. / А. Я. Баран - Івано-Франківськ, 2002. - С.27-30.

7. Баран А. Я. Теоретичні основи фразеології : навч. пос. для студент, фак. іноз. мов університетів та педінститутів. / А. Я. Баран - Ужгород, 1999. - 154 с.

8. Бевзенко С.П. Вивчення української лексики і фразеології / С.П. Бевзенко // Історія українського мовознавства. - К., 1991. - 293 с.

9. Білоноженко В. М. та ін. Фразеологічний словник української мови : у 2-х кн. / М. Білоноженко - К. : Наукова думка, 1993. - 788 с.

10. Білоноженко В. М. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. / В. М. Білоноженко,, І. С. Гнатюк - К. : Наук, думка, 1989, - 156 с.

11. Булаховський JI. А. Нариси з загального мовознавства. / JI. А. Булаховський - К. : Рад. шк., 1955, - 248 с.

12. Виноградов В. В. Об основных типах фразеологических едениц в русском языке // Избр. тр.: Лексикология и лексикография. / В. В. Виноградов - М. : Наука, 1997.

13. Виноградов В.В. Русский язык. - М. - Л., 1947. - С.24-25. 13. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. / В. В. Виноградов - К., Рад. шк,1985. - 693 с.

14. Гаврин С.Г. Фразеология современногорусского языка аспекте теории отражен ия / С.Г. Гаврин. - Пермь, 1974г. - 269 с.

15. Гаращенко О. Фразеологічні одиниці та проблеми їх класифікацій / О.Гаращенко // Наукові записки. Серія: Філологічні науки. - 2010. - Вип. 89. - С. 176-180.

16. Дудик П.С. Стилістика української мови . Навчальний посібник / П. С. Дудик ? К.: Видавничий центр: Академія, 2005.

368с.

17. Дудик П.С. Видозміни у структурі розмовних фразеологізмів / П. С. Дудик // Українське мовознавство : міжвід. наук. зб. - Вип.1. - 1973. - С.63-71.

18. Жовтобрюх М.А. Лексика і фразеологія // М.А. Жовтобрюх. Українська літературна мова. / М. А. Жовтобрюх - К. : Наукова думка, 1984. - 424 с.

19. Жуков В.П. Русская фразеология. /. П. Жуков М.: Высшая школа,

1986. - 158 с.

20. Їжакевич Г.Г. Стилістична класифікація фразеологізмів // Українська мова і література в школі. / Г. Г. їжакевич. - 1971. - № 10. - С. 13-21.

20. Забуранка О.В. Антропоцентризм у сфері фразеологічного значення (на матеріалі перської та української мов) / О. В. Забуранка // Мовознавство. - 2003. - № 1.- С. 55-59.

22. Калашник B.C., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. / В. С. Калашник - К. : Довіра, 2001. - 284 с.

23. Каракуця О.М. Фразеологізми української мови з компонентом "душа" (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгво-культурологічний аспекти): автореф. дис. ... канд. філол. наук. / О. М. Каракуця - X., 2002. - 212 с.

24. Зарицький М.С. Класифікація фразеологізмів. Загальні поняття фразеології // Стилістика сучасної української мови. / М. С. Зарицький. - К., 2001, - 156 с.

25. Їжакевич Г. П. Стилістична класифікація фразеологізмів // Українська мова та література в школі. /Г. П. їжакевич - 1971. - № 10. - С. 15-19;

26. Коваль А. П. Фразеологічні засоби стилістики / А. П. Коваль - К. : Вища школа, 1987. - С. 102-118.

27. Коваль Н.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. Афоризми. Літературні цитати. Образні вислови. / Н. П. Коваль, В. В. Коптілов. - К. : Вища школа, 1975. - 335 с.

28. Коломієць Л. І., Майборода О. А. Відлуння культу вогню в українській фразеології // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. Філологія./ Л. І. Коломієць, О. А. Майборода - X., 2004. - Вип. 41. -

№ 631. - С. 95 - 98.

29. Кононенко В. Мова. Культура. Стиль : зб. статей. / В. Кононенко - К.; Івано-Франківськ : Плай, 2002. - 460 с.

30. Кочан І. Фразеологічне багатство мови // Кочан І., Токарська А. Культура рідної мови. / І. Кочан, А. Токарська - Львів : Світ, 1996. -С.62-73.

31. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : підручник. / М. П. Кочерган - К. : ВЦ “Академія”, 1999. - 288 с.

32. Кунин А.В. Фразеологический уровень языка // Уровни языка и их взаимодействие. / А. В. Кунин - М. : Наука, 1967. - 190 с.

33. Ларин Б.А. Очерки по фразеологи / Ларин Б.А. // Истории русского языка и общее языкознание. - М. : Высш. школа. - 1977. - 224 с.

34. Мокієнко В.М. Лексичне і фразеологічне значення / В. М. Мокієнко // Мовознавство. - 1988. - №4. - С.28-31.

35. Мокиенко В.М. Славянская фразеология: учебн. пособие для филол. специальностей ун-тов./ В. М. Мокиенко - М. : Высшая школа, 1980.

36. Мокієнко В.М. Українська етнофразеологія у загальнослов? янському висвітленні / В. М. Мокієнко // Мовознавство: доп. та повідомл. IV Міжнар. конгр. україністів / відп. ред. В. Німчук. - К. : Пульсарин, 2002. - С. 379-385.

37. Молотков А. И. Основы фразеологии русского язика : автореф. ... докт. филол. наук. / А. И. Молотков - Л., 1971. - С. 30-34.

38. Москаленко Н.А. З історії дослідження української фразеології /

Н. А. Москаленко // Українська мова і література в школі- 1987. - № 10. - С. 17-22.

39. Подюков Н.А. Народная фразеология в зеркале народной культуры / Н. А. Подюков - Пермь, 1991. - 127 с.

40. Потебня А. А. Мысль и язык. / А. А. Потебня - Киев : СИНТО, 1993. - 192 с.

41. Потебня О. О. З лекцій теорії словесності: Байка, прислів? я, приповідка/ О. О. Потебня - X. : Держвидав України, 1930. - 112 с.

42. Потебня А. А. Эстетика и поэтика. / А. А. Потебня - М. : Искусство, 1976. - 614 с.

43. Ройзензон Л.И. Очерки истории становления фразеологиии как лингвистической дисциплины. / Л. И. Ройзензон - Самарканд, 1975. - 186 с.

44. Ройзензон Л. И. Лекции по общей и русской фразеологии. / Л. И. Ройзензон - Самарканд, 1973. - 223 с.

45. Селіванова О. О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) / О. О. Селіванова. - К.; Черкаси : Брама, 2004. - 276 с.

46. Скрипник Л. Г. З таємниць фразеології / Л.Г.Скрипник // Мовознавство. - 1968,- №2,- С. 75-76.

47. Скрипник Л.Г. Основні аспекти дослідження лексики й фразеології української мови / Л.Г.Скрипник // Мовознавство на Україні за п? ятдесят років. - К. : Вища школа, 1967. - С.79-103.

48. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови / Л.Г.Скрипник. - К. : Наукова думка, 1973. - 280 с.

49. Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, І. Потапенка, М. К. Дмитренка. - К. : Міленіум, 2002. - 260 с.

50. Словник фразеологізмів української мови / Укл. : В. М. Білоноженко та ін. - К. : Наук, думка, 2003. - 1104 с.

51. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / За ред. К.Білодіда. - К. : Наукова думка, 1973. -588 с.

52. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В. Н. Телия. - М : Языки рус. культуры, 1996. - 286 с.

53. Удовиченко Г.М. Предмет фразеології та семантичні типи фразеологізмів / Г. М. Удовиченко // Укр. мова і літ. в школі. - 1965. - №2. - С.20-24.

54. Ужченко В.Д., Авксентьев Л.Г. Українська фразеологія : навч. пос. для філолог, фак. ун-тів / В. Д. Ужченко. - Харків : Основа, 1990. - 284 с.

55. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму / В. Д. Ужченко. - К. : Рад. школа, 1988. - 278 с.

56. Ужченко В.Д. Нові рубежі української фразеології / В. Д. Ужченко // Укр. мова. - 2004. - № 1. - 187 с.

57. Ужченко В.Д. Українська фразеологія в просторі і часі / В. Д. Ужченко // Харків, історико-філол. тов-ва. - X., 1998. - Т.7. - С.253-258.

58. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : :навч. посібник / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - К. : Знання, 2007. - 494 с.

59. Фразеологія // Сучасна українська літературна мова : підручник / За ред. А. П. Грищенка. - К. : Вища школа, 1997. - С.226-253.

60. Фразеологічний словник української мови / НАН України, Ін-т укр. мови. - 2-ге видання, кн. 1. - К. : Наукова думка, 1999. - 928 с.

61. Фразеологічний словник української мови / НАН України, Ін-т укр. мови. - 2-ге видання, кн. 2. - К. : Наукова думка, 1999. -С. 529-980.

62. Шанский Н. М. Фразеология современного русского / Н. М. Шанский. - М. : Просвещение, 1985. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru

...