Багатство української діалектної лексики актуалізує дослідження її складу, системної організації, особливостей функціонування та ареальної поведінки. Останнім часом зібрано значний фактичний матеріал, проведено аналіз лексики різних українських говорів, однак значна частина словникового складу й досі залишається поза увагою. Одним із першочергових завдань сучасної української діалектології є системне вивчення лексики на всій етномовній території. У цьому плані особливо актуальним постає дослідження лексики новостворених українських говірок, зокрема східностепових. Знаходячись на перехресті кількох діалектних масивів (наддніпрянські, слобожанські, донські говірки), увібравши при творенні риси старожитніх говорів, зазнавши впливу іншомовних вкраплень, донецькі говірки не тільки до цього часу не мають системного опису, а й залишаються недостатньо вивченими на всіх структурних рівнях.

Дослідження лексики цієї частини українського діалектного континууму є важливим, оскільки відображає своєрідність перебігу еволюційних процесів на лексичному рівні в говорах територій пізнього заселення, дозволяє скласти цілісне уявлення про стан діалектної лексики українського діалектного континууму, долаючи нерівномірність вивчення лексичної системи українських народних говорів.

Наблизитись до об'єктивного та всебічного опису лексичної диференціації певного діалектного континууму або його частини можна насамперед шляхом максимально повного вивчення лексики, здійснюваного поетапно за окремими сегментами системи. Тому важливу роль в аналізі структури діалектів, визначенні діалектного членування мови загалом відіграє вивчення діалектної лексики за окремими тематичними групами лексики (ТГЛ) та лексико-семантичними групами (ЛСГ) з урахуванням усіх багатовимірних зв'язків та відношень, у яких перебуває лексема з іншими елементами системи.

Ідея системного вивчення лексики отримала розвиток у працях П.Ю. Гриценка, Г.П. Клепікової, В.К. Павела, М.І. Толстого, О.М. Трубачова, Д.М. Шмельова та ін. Для забезпечення системності в описі лексики й семантики діалектних мікросистем актуальним у діалектній лексикології виявляється звернення до моделювання як методики та процесу дослідження мовних явищ. Моделювання фрагментів діалектної мови дозволяє виявити специфічні риси обстежуваних об'єктів, точно й докладно описати однорідний матеріал різних говірок у зіставному аспекті, виявити ступінь диференціації / інтеграції досліджуваних діалектних систем.

Лексико-семантична система діалектної мови як складний і багатогранний об'єкт дослідження відображена в роботах багатьох лінгвістів. Для цілісного опрацювання словникового складу найчастіше предметом вивчення стають окремі тематичні й лексико-семантичні групи діалектної лексики. За повнотою охоплення лексики однієї тематичної групи певної частини українського діалектного континууму вирізняються праці Г.Л. Аркушина, Г.Ф. Вешторт, З.Т. Ганудель, К.Д. Глуховцевої, Л.І. Дорошенко, О.М. Євтушка, В.В. Лєснової, Г.І. Мартинової, М.В. Никончука, О.М. Никончука, Н.І. Пашкової, Р.Л. Сердеги, Т.П. Терновської, Л.М. Тищенко, Є.Д. Турчин, Л.Д. Фроляк, Н.В. Хобзей та інших дослідників, які здійснили опис і системний аналіз окремих шарів української діалектної лексики (побутової, будівельної, мисливської, сільськогосподарської, ковальської, ботанічної, міфологічної та ін.).

Помітне місце серед перелічених тематичних груп лексики посідає побутова, що охоплює назви меблів та інших хатніх речей, назви посуду й кухонного начиння, назви одягу, взуття, прикрас, головних уборів, назви їжі, напоїв тощо. В українській діалектології дослідженню різних сегментів побутової лексики українських говорів присвячені роботи К.Д. Глуховцевої, Н.Б. Клименко, Г.О. Козачук, Г.І. Мартинової, Л.М. Тищенко та ін.

Харчування споконвіку відігравало важливу роль у житті людства, а тому й назви їжі, напоїв неодноразово привертали увагу дослідників: етнографів, істориків, мовознавців. З лінгвістичного погляду назви їжі, напоїв були предметом багатьох мовознавчих студій на діалектному й літературному матеріалі різних мов у синхронії та діахронії (роботи Г.Ф. Вешторт, Г.Ф. Войтенко, А.П. Груца, З.Г. Козиревої, О.А. Крижко, Л.К. Лижової, Г.М. Лукіної, Н.Ю. Меркулова, В.І. Невойт, Н.М. Никитенко П.В. Стецка, Л.Л. Ура та ін.).

На українському діалектному матеріалі лексика, пов'язана з харчуванням, також неодноразово була предметом спеціальних досліджень. Деякі українські назви їжі, напоїв окремих регіонів були проаналізовані в роботах Ф.Й. Бабія, З.М. Бичка, Р.В. Болдирева, Г.Й. Врублевської, Й.О. Дзендзелівського, К.В. Кацалапенко, В.Г. Куземи, А.В. Майбороди, М.П. Тимченко та ін. Системними дослідженнями українських діалектних назв їжі, напоїв можна вважати роботи Є.Д. Турчин (на матеріалі східнополіських українських говорів), З.Т. Ганудель (на матеріалі українських говорів Східної Словаччини), Е.Д. Ґоци (на матеріалі українських карпатських говорів). Усе це дозволяє констатувати, що українські діалектні назви їжі, напоїв дотепер залишаються маловивченими. На сьогодні недослідженою є лексика харчування новостворених українських говорів, зокрема східностепових говірок. У науковій літературі знаходимо лише згадки про окремі назви страв і напоїв східнослобожанських та східностепових говірок (роботи І.В. Магрицької, В.Ю. Дроботенко та ін.).

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю докладного вивчення складу, семантики й географії різних тематичних груп лексики новостворених українських говірок, зокрема східностепових. Ці говірки відзначаються пізньою історією заселення й дозаселення та виявляють специфічні риси щодо діалектів-основ і умов свого розвитку. Однією з важливих ознак говірок території пізнього заселення є неоднорідність діалектного масиву. Як неодноразово наголошували діалектологи, говори таких територій за особливостями свого функціонування й розвитку значно відрізняються від старожитніх, оскільки взаємодія між говірками різних типів розгортається тут більш інтенсивно, умови міждіалектного контактування є особливо сприятливими. Крім того, на лексиці харчування українських говірок Донеччини не могла не позначитися близькість іншого мовного оточення (росіян, тюркомовних греків, німців). Вивчення словникового складу східностепових говірок дозволяє простежити формування й динаміку лексики аналізованої тематичної групи в обстежуваних говірках.

Актуальність дослідження посилюється й тим, що одним із важливих завдань української діалектології є встановлення й уточнення міжговіркових меж територій діалектної суміжності. Особливо потребують уточнення межі між говорами новоствореного діалектного масиву. До таких територій належать і північні райони Донеччини, які межують зі слобожанським діалектним масивом і які частина вчених зараховує до слобожанських говірок, а інші - до перехідної смуги говірок. Незважаючи на значну кількість праць, присвячених описові новостворених говорів південно-східного наріччя та на прагнення вчених установити диференційні ознаки цих говорів на різних структурних рівнях, питання про розмежування двох сусідніх діалектних масивів залишається відкритим.

Встановлення лексичної диференціації будь-якого діалектного континууму можливе тільки за умови максимально повного охоплення лексики всіх його говорів. Назви їжі, напоїв східностепових українських говірок ще не були предметом спеціального вивчення. Необхідність дослідження цієї ТГЛ на матеріалі донецьких говірок зумовлена відсутністю в українській діалектології робіт, у яких була б репрезентована диференціація східностепових говірок за даними лексики, пов'язаної з харчуванням.

Актуальність обраної проблематики зумовлена також значними екстралінгвістичними змінами в сучасному економічному, соціальному та культурному житті нашого суспільства. Хоча кулінарія і вважається консервативною частиною матеріальної культури (вона найменш підлягає зовнішнім впливам, їжу готували й споживали в тісному сімейному колі, вона була приватною справою сім'ї), за останні десятиліття й у цій ділянці відбулися значні зміни, що не могло не позначитися на словнику лексики харчування обстежуваних говірок.

Об'єктом дослідження є лексична система східностепових говірок Донеччини, неоднорідних за діалектотвірними основами. Ці говірки виникли в результаті пізнього заселення й дозаселення південно-східної частини України (територія Донецької області) і належать до новостворених.

Предметом дисертаційного дослідження є окремий сегмент лексичної системи східностепових українських говірок - тематична група назв їжі, напоїв, що включає ряд ЛСГ: загальні назви їжі; назви крупів і страв з них; назви страв з борошна; назви хліба та його частин; назви овочевих страв; назви молока та молочних продуктів; назви м'яса, жирів та приготовлених з них страв; назви їжі з яєць; назви їжі з риби; назви напоїв. Таке структурування дозволяє описати не тільки ядро аналізованої тематичної групи, а також її периферію: ЛСГ назв процесів і дій, пов'язаних зі споживанням їжі; ЛСГ назв процесів і дій, пов'язаних з приготуванням їжі; ЛСГ назв на позначення часу споживання їжі.

Продовжуючи дослідження східностепової діалектної лексики (праці Л.Д. Фроляк, В.Ю. Дроботенко, Н.П. Сіденко та ін.), основну увагу в роботі приділено номінативним, семантичним процесам та просторовій поведінці лексики харчування, з'ясуванню типів структурної організації зазначеної ТГЛ, змінам у складі лексики та семантики.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено системний аналіз назв їжі, напоїв східностепових українських говірок, що розширює емпіричну базу української діалектології, доповнює характеристику українських діалектів південно-східного наріччя, сприяє розв'язанню проблем формування й динаміки новостворених говорів, уточнює лексичну диференціацію вже досліджуваних говірок Донеччини й ареальне членування цієї частини українського діалектного континууму. На основі максимально зафіксованих назв їжі, напоїв, уживаних у східностепових говірках Донеччини, вперше укладено атлас і словник цієї лексики.

Метою дисертаційної роботи є системний аналіз назв їжі, напоїв у східностепових говірках Донеччини.

Основні завдання дослідження:

1) здійснити необхідні записи фактичного матеріалу - діалектної лексики на позначення їжі, напоїв у говірках Донеччини;

2) виявити склад, структурну організацію й семантику тематичної групи назв їжі, напоїв східностепових говірок;

3) за даними лексики, пов'язаної з харчуванням, встановити зв'язки досліджуваних говірок з материнськими діалектними основами та з іншими українськими говорами;

4) з'ясувати закономірності формування й змін досліджуваної лексики та її семантики в говірках пізньої формації;

5) визначити особливості просторового розміщення назв їжі, напоїв східностепових говірок Донеччини й на основі цього уточнити й доповнити інформацію про ареальне членування та межі досліджуваної частини українського діалектного континууму.

Джерельною базою дисертації послугували польові записи, здійснені самостійно протягом 2006 - 2009 рр. у 81 населеному пункті Донецької області за спеціально складеною програмою, що містить близько 400 питань. Програма для запису назв їжі, напоїв східностепових говірок розроблена автором на основі "Програми для збирання матеріалів для Лексичного атласу української мови” Й.О. Дзендзелівського. Для зіставлення використані матеріали авторитетних лексикографічних і лінгвогеографічних джерел. До аналізу залучено понад 1000 назв їжі, напоїв, уживаних у східностепових говірках Донеччини.

Аналіз лексики здійснено описовим, лінгвогеографічним, зіставним методами, а також використано методику квантитативного аналізу; крім опису, матеріал представлено у формі тематичного регіонального атласу та діалектного словника (додатки А, В).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження розкриває один з аспектів наукової теми кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету "Рівнева структура національно-когнітивної і національно-мовної картини світу: теоретичний і прикладний вияви" (Г-10/12) та пов'язане з підготовкою Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови. Тема дисертації затверджена вченою радою Донецького національного університету (протокол № 10 від 26.12.2006 року), уточнена вченою радою Донецького національного університету (протокол № 8 від 29.10.2010 року) та погоджена в Науковій координаційній раді "Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 307/184 від 01.03.2007 року).

Теоретичне значення дисертації полягає в подальшому опрацюванні й систематизації теоретичної та практичної бази дослідження лексики східностепових говірок, у з'ясуванні закономірностей збереження в часі лексики народного побуту в умовах новостворених говірок; в уточненні меж та ареального членування донецьких говірок за даними ТГЛ їжі, напоїв.

Практичне значення роботи полягає в тому, що в науковий обіг уведено новий лексичний матеріал, який може бути використаний для різних діалектологічних і лексикологічних досліджень, укладання Словника східностепових говірок, Словника українських народних говорів, Лексичного атласу української мови, регіонального лексичного атласу. Результати роботи є вихідним матеріалом для вивчення лексики східностепових говірок у курсі української діалектології, для порівняльно-історичних, семасіологічних й етимологічних студій слов'янських мов. Новий фактичний матеріал може бути використаний у спецкурсах і спецсемінарах з діалектології у вищій школі.

Особистий внесок здобувача в отриманні наукових результатів, викладених у дисертаційній роботі, полягає в тому, що матеріали, на основі яких виконана робота, зібрані автором у польових експедиціях, результати дослідження одержані дисертантом самостійно.

Апробація роботи. Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданні кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету, висвітлено в доповідях на міжнародній науковій конференції "Проблеми загальномовної та ареальної семантики" (Луганськ, 2007), міжнародній науковій конференції "Граматичні читання - ІV” (Донецьк, 2009), науково-практичній конференції "Діалектне суміжжя як об'єкт діалектологічних досліджень” (Умань, 2007), на засіданнях всеукраїнського граматичного семінару (Донецьк, 2008). Основні положення дисертації відбито у 8 наукових статтях, 6 з яких опубліковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (усі статті одноосібні).

Структурно дисертація складається зі вступу, основної частини, що містить два розділи, висновків, списку використаної літератури (308 позицій), списку джерел та їхніх умовних скорочень (27 позицій). Текстовий виклад матеріалу доповнюють чотири додатки: "Атлас лексики народного побуту (назв їжі, напоїв) східностепових українських говірок”, "Індекс аналізованої лексики”, "Матеріали до словника назв їжі, напоїв східностепових говірок Донеччини”, "Тексти”. Атлас складається з передмови, 105 карт (атомарних і синтетичних), легенд і коментарів до карт, індексу назв обстежених населених пунктів. До додатку Г включено зразки текстів, що передають особливості мовлення носіїв східностепових говірок, які виявляються й у назвах досліджуваної тематичної групи лексики. Повний обсяг дисертації - 453 сторінки; додатки розміщено на 220 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, наукову новизну, висвітлено стан вивчення діалектної лексики загалом та аналізованої ТГЛ зокрема, визначено об'єкт, предмет, методи й джерельну базу дослідження, сформульовано мету, завдання роботи, визначено теоретичне й практичне значення дисертації.

Перший розділ "Структурна організація й семантика назв їжі, напоїв східностепових говірок Донеччини" присвячений структурно-семантичному аналізу однієї ТГЛ - назв їжі, напоїв східностепових говірок, дає уявлення про структурно-семантичні особливості всіх ЛСГ, виділених у межах тематичної групи лексики харчування й охоплює 9 підрозділів. У першому підрозділі "Логіко-предметне членування назв їжі, напоїв” висвітлено стан дослідження діалектної лексики в сучасній лінгвістиці, що ґрунтується на розумінні її системного характеру; мотивовано логіко-предметне членування аналізованої ТГЛ. Усі інші підрозділи (1.2-1.9) присвячені аналізу виділених ЛСГ назв їжі, напоїв.

У межах кожної ЛСГ на основі протиставних відношень виділяються лексико-семантичні парадигми. Кожна назва належить до певної лексико-семантичної парадигми, а через їхню полісемічність не до однієї. Аналіз семантики досліджуваних лексем здійснено через протиставлення окремої назви за певними ознаками іншим компонентам парадигм, у які вона входить.

Компоненти виділених ЛСГ об'єднані на основі спільних ознак семантики, а протиставлені за диференційними ознаками (ДО). Для всіх аналізованих ЛСГ назв їжі, напоїв інтегральною ознакою є наявність регулярних опозицій сем, що зумовлені типовими для лексики харчування ДО: "продукти, з яких приготовлено страву”, "спосіб приготування”, "призначення їжі”, "поживність”, "смакові властивості”, "час прийняття їжі”, "кількісна характеристика страви”, "наявність або відсутність начинки”, "консистенція”. Тісне переплетення декількох ДО денотатів на основі спільної референтної співвіднесеності назв їжі, напоїв дозволяє сформувати наддіалектні сітки-моделі, які допомагають розглянути структурні особливості аналізованих груп лексики, визначити характер системних зв'язків їхніх компонентів, ступінь детермінованості семантичної структури досліджуваної лексики структурою реалій. Так, подібність репертуару інгредієнтів рослинного походження, з яких готують овочеві страви, дозволяє аналізувати цю групу назв як єдине лексико-семантичне ціле. Структурні особливості назв овочевих страв, характер системних зв'язків між ними, а також ступінь детермінованості семантичної структури лексем структурою реалій можна простежити за допомогою наддіалектної моделі цього семантичного простору (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Наддіалектна модель ЛСГ назв овочевих страв

Лексичні маніфестанти сем вказаних рубрик, що реалізують основні ДО назв овочевих страв - "спосіб приготування”, "наявність / відсутність певних компонентів”, "консистенція”, - утворюють лексико-семантичні мікропарадигми, за якими розподілено слова аналізованої ЛСГ, відтворюючи, таким чином, системний характер словникового складу досліджуваних говірок.

Лексична реалізація багатьох аналізованих сем відзначена в обстежуваних говірках значною фонетичною, словотворчою, граматичною варіативністю. Наприклад, сема "поживна їжа (загальна назва) ” в донецьких говірках реалізована лексемами: сътна, насътна, съта; сема "м'яка частина хліба" лексично виражена номенами: мйакэшка, мйакэш, мйакъш, м'акъш, м'акэшка; невеликий товстий млинець у східностепових говірках має назви: олбдка, олбтка, олбд'ік, олбдок, олбдушка, лбдка, лбди^ек, лбд'ік, лбди^ечок, олбди^ек, мли^енйц', бли^енйц', бл'ннч'ік, блънчи^ек, блин. Наведені назви яскраво демонструють значну словотворчу, фонетичну, граматичну варіативність, властиву східностеповим говіркам. Така варіативність назв аналізованої ТГЛ у новостворених говорах, на відміну від старожитніх, давно вже помічена багатьма дослідниками. У говірках пізнішого творення виразно виявляється співіснування різнодіалектних елементів, що зазнали різних модифікацій і виступають у вигляді численних паралелізмів. Крім того, специфіка географічного розташування східностепових говірок на периферії українського діалектного континууму, у контактній зоні українських і російських говірок, також сприяє активному варіюванню формальної структури обстежуваної лексики.

Досліджувана ТГЛ дає розлогу інформацію про культуру та побут населення Донецької області, засвідчує історію формування східностепових говірок (факти заселення й дозаселення). Характеристика словника назв їжі, напоїв, поширених у східностепових говірках Донеччини, показує, що значна частина проаналізованих номенів відома іншим українським говорам або співвідноситься з діалектними лексемами, уживаними в материнських говірках, континуантами яких виступають східностепові (пшену, пшбно стэд'ін' (стэден'), тук "тваринний жир”, йіййшн'а, прубоват' (прубават'), кваснй молоку, рубле^инка, чи^емергйс). Основна частина аналізованих номенів є загальнонародними й нормативними в українській літературній мові (йнжа, йідб, харч'н, п'існб йнжа, лбсошч'і, крупб, с'нчка, мбнка, пе^ирлувка, гарбузува кбша, молушна кбша, бьрошно, въс'івки, кул'нш, картопл'бний суп, парнй молоку, късле молокь, си^еруватка, сир, сме^итбна, р'бжанка, ве^иршук). Чимала кількість досліджуваних лексичних одиниць відома в інших слов'янських мовах, належачи до праслов'янського мовного фонду. Це такі назви праслов'янського походження або похідні від них, як: мукб, пшонь, хл'іб, бэблик, пъти, пъво, п'н (и) шч ⁽'⁾ а, барбнка тощо.

Співіснування різнодіалектних і різномовних рис в обстежуваних говірках зумовило не тільки варіювання лексичної й семантичної структури назв їжі, напоїв, а й функціонування значної кількості дублетно-синонімічних одиниць: йнжа // харч // п'ншч'а, насътна // сътна // здубрена, лбсошч'і // лбкоме // лбкоми // мънтуси, варйни^еки з въшн'ами // варйни^еки з йбгодами, збвтр'ік // с'н'ідбнок, шкэрка // пл'унка тощо. У відношеннях абсолютної синонімії в східностепових говірках перебувають назви їжі, напоїв, неоднорідні за походженням: п'йнка // каймбк, ар'йбн // р'бжанка, пи^ер'нг // шумэш та ін.

Локальна специфіка назв аналізованої тематичної групи полягає не стільки у функціонуванні ендемічної лексики (ньл'ка, сардък, куче^ир'бвчики, мбндра, скольна, часнъчи^еки), скільки в модифікації семантичної структури досліджуваних назв.

Семантичні зміни в східностепових назвах їжі, напоїв (звуження або (частіше) розширення семантичного обсягу номенів) нерідко спричиняють формування значної амплітуди коливань семантичної структури аналізованих назв. Прикладом може слугувати семантична структура лексеми пе^ирйп'ічка (табл.1.2).

Структурно-семантичний аналіз назв їжі, напоїв східностепових говірок Донеччини показав, що досліджувані говірки є складовою частиною українського діалектного континууму й характеризуються набором лексичних, фонетичних, семантичних, граматичних особливостей, що виділяє їх з-поміж інших південно-східних говорів.

говірка донеччина тематична група

Таблиця 1.2

Модель семантичної структури лексеми пе^ирйп'ічка

Другий розділ "Ареальна характеристика назв їжі, напоїв східностепових говірок Донеччини" присвячений лінгвогеографічному вивченню назв їжі, напоїв досліджуваної частини українського діалектного континууму.

Визначення основних типів ареальної поведінки східностепових говірок за даними будь-якої ТГЛ залежить передусім від історії заселення краю. Донецькі говірки, як відомо, належать до новостворених говірок південно-східного наріччя й виникли внаслідок пізнього (порівняно з іншими районами козацького степу) заселення й дозаселення, яке найбільш інтенсивно проходило в кінці ХVІІІ - першій половині ХІХ століття. Отже, говіркове обличчя краю склалося протягом порівняно короткого часу, що не могло не позначитися на характері просторової поведінки аналізованої лексики.

Картографовані матеріали показали, що для східностепових говірок Донеччини характерні кілька типів ареальної поведінки аналізованої лексики: ареальна мозаїка, мінімальна диференціація, виділення мікроареалів, на чому вже неодноразаво наголошували дослідники новостворених українських говорів (К.Д. Глуховцева, Ф.Т. Жилко, В.В. Лєснова, З.Л. Омельченко, А.М. Поповський, Н.П. Сіденко, Л.М. Тищенко, Л.Д. Фроляк та ін).

Мозаїчний характер просторової поведінки лексики харчування східностепових говірок зумовлений значною варіативністю аналізованих номенів, регулярним уживанням дублетно-синонімічних назв, строкатістю географічного розміщення репрезентантів багатьох сем. Міждіалектні та міжмовні контакти, особливості діалектотвірних процесів на території Донецької області сприяли функціонуванню в межах навіть одного населеного пункту декількох (двох, трьох, рідше - чотирьох) назв однієї й тієї ж реалії. Наприклад, бул'йун // с'урпб; вудка // гор'нлка // шнапс; чимергйс // пал'унка // самагун; картопл'бник // дрбник // де^ирэн; лушпбйки // лушпън': а // шкаралэпки // шкэрки; тощо. Домінування в ареальній поведінці східностепових говірок Донеччини мозаїчного характеру поширення діалектних явищ, безперечно, ускладнює виділення окремих мікроареалів у досліджуваній частині українського діалектного континууму (картосхема № 62).

Інший тип ареальної поведінки східностепових говірок - мінімальна диференціація - пояснюється наявністю назв їжі, напоїв, що покривають усі досліджувані говірки; уживанням номенів, відомих більшій частині східностепових говірок; співіснуванням в одній говірці двох лексем, поширених у багатьох обстежуваних говірках.

Серед назв їжі, напоїв, що покривають усі досліджувані говірки, слід назвати такі, як: сме^итбна, боршч (боршч'), суп, кбша, хл'іб. Значно ширше виявляється функціонування назв, відомих більшій частині східностепових говірок. Це репрезентанти семем: "сироватка з коров'ячого молока” - си^еруватка, "страва з підсмажених яєць, яєчня" - йаййшн'а, "жувати, роздрібнювати, розминати їжу в роті” - жувбт', "смачна їжа (загальна назва) ” - лбсошч'і, "їжа (загальна назва), яка містить мало поживних речовин, погано насичує" - п'існб, "густий суп (звичайно з пшона), заправлений салом" - кул'нш, "недоїдені рештки яблука, груші" - огръзок, "свіжовидоєне молоко” - парнй молоку, "густе молоко корови та ін., перед пологами і в перші дні після пологів" - молузи^ево, "згусле кисле молоко” - ки^есл'бк, "каша з кукурудзяного борошна" - мамалъга, "домашня кров'яна ковбаса" - кровйбнка, "жир, витоплений зі свинячого здору, сала” - смбле^иц', "осад від олії” - гэшча, "горілка (загальна назва) ” - вудка, "невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках діжі, макітри" - въшкре^ибок, "круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця” - бэблик, "олія, жир, вироблений з соняшникового насіння" - ол'нйа, "м'яка частина хліба та хлібних виробів" - мйакэшка, "сушені фрукти, ягоди" - сэшка, "тваринний жир (загальна назва) ” - жир, "страва, зварена на воді або молоці з розтертого в дрібні кульки борошна з водою" - збт'ірка.

Виділення окремих мікроареалів у східностепових говірках ускладнюється вживанням в одній говірці двох назв на позначення однієї реалії. Порівняймо: наси^епбт' // нали^еват', самогун // самогунка, холодйц' // холудне, лапшб // лукша, пбрит' // кипйатът', п'ідлъва // п'ідлъвка, лушпбйки // лушпън': а тощо. Таку ареальну поведінку досліджуваної лексики слід відрізняти від тих випадків, коли на прикладі вживання в одній говірці двох дублетних або варіантних номенів можна простежити мозаїчний характер поширення діалектних явищ. У такому разі йдеться не про домінування однієї дублетної чи варіантної пари, а про значне варіювання формальної структури дублетних номенів, тоді як мінімальна диференціація східностепових говірок виявляється у використанні двох назв у переважній більшості обстежуваних населених пунктів.

Формуванню мозаїчного характеру та мінімальної диференціації досліджуваних говірок сприяють і лексичні вкраплення, що відомі зазвичай лише в кількох (або навіть в одній) з досліджуваних говірок. Такий тип просторової поведінки характерний для репрезентантів семем: "поребрина, передня частина туші з ребрами, м'ясо з ребрами" - порйбе^иршч'інка; "сколотини, побічний рідкий продукт, що одержують при збивання масла з вершків, сметани" - сколутка, масл'бночка, л'нхта, сколутишче, сколуна; "осад від олії” - фус, фузб, осбдка; "горілка (загальна назва) ” - солодъха, б'ілйн'ка, чортовъц'а; "алкогольний напій, який виготовляють кустарним способом із буряків, картоплі, цукру тощо” - сардък, мул'бка, бивббн, бур'ачъха, бур'ач'бнка, цукр'нвка); "заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють” - квашн'б, збкиска, запбра, збчинка, запбрка, заквбсок; "відкушений подрібнений зубами шматок хліба" - кус, жэвка, почмбканий, шлепук, жуваник; "невеликий хліб із залишків тіста на дні та на стінках діжі, макітри" - пошкре^иббчка, буханйц', пампэшка, вит'ірэхи, ошэрки, пъшка, бэблик, хл'нбе^иц'; "виріб з прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок, локшина" - лопшб; "їжа (загальна назва) ” - йіству, пожъвн'іс'т'; "коричнева чи кремова плівка, що виникає на молоці, довго пряженому на малому жару в печі” - пригброк, курочка, кал'мбк; "плісень (на застоялому молоці, різних квашеннях тощо) ” - пурч'але^и, пл'нс'н'ад'; "м'якушка, м'яка частина хліба та хлібних виробів" - м'бкот', шри^екотб, м'бкуток; "картопляник, оладка з тертої картоплі” - те^ирти^ешйник, картопл'бна олбдка, олбдка з картушкойу; "жир, витоплений зі свинячого жиру, сала” - се^ире^идковъй жир.

Незважаючи на беззаперечну однотипність лексичної реалізації більшості досліджуваних сем, у східностепових говірках можна виділити окремі мікроареали явищ лексичного рівня, що диференціюються за: відмінностями в лексичному репертуарі репрезентантів аналізованих сем; наявністю / відсутністю маніфестантів окремих сем; семантичною спеціалізацією досліджуваних номенів; варіативністю формальної структури назв їжі, напоїв; наявністю лексем, які вживаються спорадично; тенденцією до уникнення специфічних номенів і значним поширенням загальновідомих лексем, що часто збігаються не тільки з іншими діалектними відповідниками, а й з літературними назвами.

Аналіз просторової поведінки досліджуваної лексики дозволяє об'єднати деякі групи обстежуваних говірок в окремі мікроареали, що підтверджено 29% карт атласу, уміщеного в додатках до дисертації. Картографовані матеріали дають можливість виділити на території Донеччини п'ять мікроареалів - північний (говірки Краснолиманського, Слов'янського, частково Олександрівського й Артемівського районів), західний (говірки Великоновосілківського, Красноармійського, частково Волноваського, Мар'їнського районів), південний (говірки Володарського, Першотравневого, Новоазовського, почасти Тельманівського та Волноваського районів) - див. картосхему № 99, східний (говірки Шахтарського, Амвросіївського, частково Старобешівського, Артемівського районів), центральний (говірки Ясинуватського, частково Мар'їнського, Костянтинівського, Старобешівського, Амвросіївського районів). Окреслення зазначених мікроареалів потребує більшої аргументації даними інших ТГЛ, уживаними в східностепових говірках.

Основні результати аналізу назв їжі, напоїв східностепових говірок сформульовані в загальних висновках