Особливості топонімів англійської мови та їх класифікація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості топонімів англійської мови та їх класифікація



План

Вступ

Розділ І. Топоніми як лінгвістичне явище

Специфіка інтерпретації терміну топонім

Типологія топонімів

Проблеми топоніміки

Джерела топонімів

Особливості топонімії

Специфіка британських топонімів

Топоніми Британських островів

Розділ ІІ. Класифікація топонімів Великої Британії

Висновки

Список літератури



Вступ

Життя людини тісно пов'язане з різноманітними місцями, які позначаються за допомогою особливих слів -- географічних назв, або топонімів. Назви оточують нас. Без перебільшення можна сказати, що ми живемо в світі географічних назв. Без них практично неможлива ніяка діяльність: вони фіксують місце нашого народження, проживання, роботи та відпочинку.

Кожен топонім несе різноманітну інформацію: історичну, географічну, лінгвістичну, так як географічні назви -- це свідоцтва історичних умов епох, коли вони виникали, формувалися і поширювалися в тих чи інших країнах.

Великий внесок у вивчення англійських топонімів внесли шведський лінгвіст Е. Еквол, англійський лінгвіст Р. Коатс, англійський топоніміст М. Геллінг. Також дослідженням топонімів займалися такі англійські та американські лінгвісти, як О. Падел, Р. Ремсей, А. Сміт, Г. Стюард, В. Уотсон, П. Маштаков, Г. Швець та ін. [9, c. 5-17]

Незважаючи на тривалу історію досліджень та наявність величезної кількості праць, присвячених вивченню топонімів, все ще залишається безліч проблем, що ускладнюють їх тлумачення, спірних питань, пов'язаних з визначенням джерел топонімів.

Об'єктом дослідження даної роботи є специфічність топонімів на карті Великої Британії.

Предметом дослідження -- семантика та структурна класифікація топонімів Британських островів.

Метою дослідження є проаналізувати особливості топонімів англійської мови та класифікувати їх. Мета передбачає вирішення таких завдань:

· Надати визначення основним поняттям, які є у роботі: "ономастика", "топонім".

· Описати особливості тих англійських топонімів, які існують на території Великобританії та їх компонентного складу.

Розглянути декілька типологій топонімів та визначити єдину, що є найбільш вдалою.

Для досягнення поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: семантика класифікація лінгвістичний британія

· порівняльно-історичний (для порівняльної характеристики топонімів окремих регіонів, що сформувалися за історичний час у вигляді вербального відображення природного і соціального середовища життя людей);

· статистичний (для формування вибірки топонімів, узагальнення та аналізу кількісного поширення топонімічних явищ і характеристик);

· історичний (для з'ясування походження окремих топонімів);

· класифікації (для систематизації топонімічної інформації, кількісної класифікації топонімів Великобританії).

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю поглиблення знань про специфіку англійських топонімів серед населення України. Отже дана робота може слугувати теоретичною основою для визначення єдиної класифікації топонімів Великої Британії, що найкраще висвітлить культуру та історичне надбання країни.

Структура роботи -- робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку літератури.



Розділ І. Топоніми як лінгвістичне явище

Специфіка інтерпретації терміну топонім

Географи, історики, лінгвісти здавна цікавились історією назв. Їх своєрідність призвело до того, що ім'я власні стали вивчати в особливій галузі мовознавства -- ономастиці (від грец. onomastike "мистецтво давати ім'я"). У першу чергу, вона вважається лінгвістичної наукою [2, c. 7-10]. За для з'ясування походження тих чи інших власних назв, треба розглядати їхні історичний, географічний, культурологічний, соціологічний і літературний компоненти. Найчастіше протягом історичного процесу конкретний зміст будь-якого географічного імені втрачається. Процес найменувань є процесом народної творчості, що має свої національні і мовні особливості. Географічні назви насамперед покликані визначати і називати об'єкт, але в той же час визначаються соціальними та історичними факторами розвитку суспільства. Географічні назви мають велику пізнавальну та виховну ролі та мають виключно важливе політичне, практичне і наукове значення.

Термін "онім" -- це слово або словосполучення, яке служить для виділення іменованого ним об'єкта ідентифікації.

Топонімами називають власні імена різних географічних об'єктів. Відповідно, сукупність топонімів становить топонімію, a наука, що вивчає їх, називається топонімікою.

У лінгвістиці топонім розглядається як елемент певної топонімічної системи в його відношенні з іншими топонімами, з одного боку, а з другого -- значення топоніму в системі мови в цілому та його відношення з іншими мовними одиницями.

"Топографічне ім'я майже ніколи не буває випадковим і позбавленим значення. У ньому здебільшого виражається або яка-небудь ознака самого урочища, або походження предмета, або, нарешті, яка-небудь обставина, більш-менш цікава для розуму і уяви", -- писав Я. К. Грот в "Нотатках про назви місць". [4, с. 6-8]

Типологія топонімів

Найбільш ефективними і популярними в топонімії методами аналізу назв є етимологічний, формантний і картографічний. Менше використовуються історичний, статистичний, типологічний та інші методи дослідження топонімічних явищ.

До початку XIX століття етимологізація географічних назв вважалася справою цікавою і простою, а головним інструментом і критерієм для перевірки етимології топоніма була ерудиція дослідження, опора на тлумачення назв, що існували серед населення. У XIX ст. у міру народження та стабілізації порівняльно-історичного методу при поясненні походження топонімів стали враховувати історичну ймовірність етимології, географічну обумовленість.

Однією з перших топонімічних класифікацій вважається класифікація чеського історика Франтішека Полоцького "Етимологічний розбір чехословацьких назв" (1834 р.). Згодом принципи класифікації топонімів привертають увагу Ф. Міклошіща, К. Дамрота, Е. Моора, Ф. Шварца, П. Скока, С. Грабець, К. Машинського, Л. Станіслава, Л.Я. Гумецької, В. Ташицький, К.К. Целуйко, С. Роспонд. [5, c. 21-28]

У 1924 р. вчений-географ В. П. Семенов-Тянь-Шанський класифікував назви на 7 категорій: від особистих імен і прізвиськ; від церковних свят; від історичних імен; від язичницького культу; від стародавніх племен; названі на честь різних подій та осіб; від предметів, що становлять типовий географічний краєвид даної місцевості.

У сучасній лінгвістиці існує дві класифікації топонімів:

1. за типом, що позначають географічні об'єкти;

2. за структурою.

Згідно з першою класифікацією виділяють такі види топонімів: гідроніми, ороніми, ойконіми, урбанонімів, макротопоніми, мікротопоніми і антропотопоніми.

Гідроніми являють собою назви водних об'єктів (річок, озер, морів, заток, проток, каналів і т. п.). Наука, яка займається вивченням гідронімів має назву гідротопоніміка. Гідроніми мають дуже велику лінгво-історичну цінність, так як назви водних об'єктів зберігаються століттями і тисячоліттями. Виявити контакти і системні зв'язки між різними етносами та історичну зміну одного етносу іншим, відтворити географічні процеси місцевості, історичні події, етнолінгвістичне минуле, уявити етнокультурний фон, простежити етнічні та міграційні процеси на прилеглій території -- все це дозволяє з'ясувати аналіз гідронімів. Основною стійкою складовою гідроніма є архаїзми та діалектизми, що походять від мов-субстратів народів, що населяли цю територію, що дозволяє визначити межі розселення етнічних спільнот. Розрізняють пелагоніми -- назви морів (the North Sea, the Irish Sea), лімноніми -- назви озер, ставків (Llyn Tegid, Lake Vyrnwy, Loch Ness), потамоніми -- назви річок (Thames, Severn, Wye), гелоніми -- власні імена боліт, заболочених місць (Dartmoor).

Термін оронім -- це власна назва будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні: гір, хребтів, горбів, долин плато, низовин, гірських ущелин та ін. (Cumbrian, Ben Nevis).

Назви невеликих населених місць виділяються в ще одну групу, яка називається ойконіми. До них відносяться села (Broughton-in-Furness, Whitehall, Carron) і міста (Bath, Chester, Derby).

Урбаноніми -- назви внутрішньо міського топографічного об'єкта, які поділяються на декілька видів: годоніми -- назви вулиць (Downing Street, Baker Street), агороніми -- назви площ (Trafalgar Square, Piccadilly Circus), геоніми -- назви доріг, проїздів (Marylebone Road, Euston Road, Grosvenor Road).

Макротопонім -- тип топоніма, що означає назву великого географічного об'єкта, перш за все країни (The United Kingdom, Ireland) або історичної області, провінції (West Country, Badenoch). Макротопоніми зазвичай співвідносяться з етнонімами. Співвіднесеність буває прямою, коли назва країни утворено від етноніма (America -- Americans), і зворотного, коли етнонім зроблено від назви країни (Saxony - Saxons).

Назви невеликих незаселених об'єктів позначає мікротопонім. До цього виду топоніма відносяться фізико-географічні або внутрішньоміські (луки, поля, гаї, вулиці, угіддя, урочища, косовиці, випаси, лісосіки, пасовища, пороги і т. д.) об'єкти, відомі тільки місцевим жителям.

Велика кількість назв утворилася на основі власних імен, і мають назву антропотопоніми (Ayot St Lawrence, Barton Stacey).

Одна з відмінних особливостей топонімії Англії полягає в тому, що компоненти назв рідко співвідносяться на сучасному рівні з реальною лексикою англійської мови. Англійські топоніми склалися Х-ХV століть тому і в своїй основній масі фіксують і відбивають найдавніші стани мови. Сучасна топонімія Англії -- це результат багатовікового розвитку назв, які піддавалися впливу численних факторів, серед яких можна згадати, в першу чергу, морфологічне опрощення. зупинимося на назвах англійських населених пунктів. За своєю морфологічної структури тут можна виділити наступні групи:

1. Прості топоніми, це ті, що складаються з однієї основи: Stock, Bath, Lee, Crook;

2. Похідні топоніми, тобто ті, що складаються з похідної основи та топонімічного суфікса: Brighton, Canterbury, Bathampton;

3. Складні топоніми складаються з двох морфем, які виступають як основа слова: Blackpool, Ashcomb, Shirehead;

4. Складені топоніми: Long Riston, New Forest, Norton in the Moors.

Свою класифікацію англійських географічних назв Е. Еквол, відомий шведський лінгвіст, викладає в передмові до "Словника англійських географічних назв" (Eckwall, 1960). Автор виходить з такого принципу розподілу:

1. Назви, що походять від назв тварин, рослин, дерев;

2. Назви, пов'язані з топографією місцевості, з полюванням на тварин і т.п.

Важко повністю прийняти класифікацію, запропоновану Е. Екволом, так як вибір слів, що стають назвами, визначається не тільки і не стільки природними умовами та фізико-географічними об'єктами, скільки рівнем розвитку суспільства. Лексичний склад назви, так само як і його структура, історично обумовлені. Систематизація же назв за принципом, запропонованим Екволом, створює змішання різних історичних шарів.

Згідно з наведеними класифікаціями, будь-який топонім можна охарактеризувати за типом об'єкта, який він позначає з точки зору морфологічної структури.

Проблеми топоніміки

Проблема топоніміки полягає в тому, що тлумачення топонімів в ряді випадків може бути ускладнене. Це пояснюється кількома причинами.

По-перше, може бути втрачена мотивація назви. Якщо причина, по якій та чи інша назва на перший погляд не здається очевидною, то пояснення значень деяких топонімів може бути ускладнене. Існують назви, які спочатку відносилися до ландшафтних особливостей, таким як річка або пагорб, але зниклим до нашого часу. Наприклад, в назві міста Whichford або Watford (графство Уорикшир) присутній елемент ford, що означає річку, але місце розташування річки давно не відомо.

По-друге, можлива помилкова заміна одних елементів іншими унаслідок зовнішньої схожості. Такі елементи топонімів як суфікси den (долина) і don (пагорб), що прийшли з староанглійської мови, іноді плутаються між собою і втрачають споконвічне значення. Наприклад, місто Croydon, розташований в долині, і місто Willesden, що знаходиться на пагорбі, повинні були мати назви Croyden і Willesdon.

По-третє, тлумачення топоніма може бути ускладнене, якщо елементи його багатозначні. Елементи wich і wick мають безліч значень. В основному суфікси wich / wick / wyke вказують на ферму чи поселення (назва міста Keswick має значення поселення, в якому виготовляють сир). Однак суфікс wich, також має зв'язок з латинським словом vicus, що позначає торговий пост. На узбережжі ж, суфікс wick часто має норвезьке походження і позначає бухту або затоку (місто Lerwick).

Іншим проблематичним елементом є суфікс -ey, як в назві міста Romsey. Цей суфікс, утворений від староанглійського -eg, в основному має значення "острів". Однак -ey також може бути утворений від староанглійського слова haeg, що позначає огороджене місце, як в назві міста Hornsey.

Порядок елементів може так само служити причиною складності тлумачення топонімів. У топонімах німецької групи мов, а отже в староанглійський і давньоскандінавскіх, основний елемент зазвичай стоїть в кінці після його модифікатора , наприклад староанглійський топонім Elmswell (місто). Його можна розділити на складові елементи elm + well, де well -- основний елемент, позначає основний об'єкт і має значення "колодязь, джерело джерела", а elm -- його модифікатор, має значення "в'яз, ільм" і служить визначенням до основного об'єкта; загальне значення топоніма -- колодязь під в'язом. [1, c. 33-41] У кельтських же топонімах в основному зворотний порядок: елемент, що позначає головний об'єкт (пагорб, долину, ферму і т.д.), стоїть першим, так в топонімі Aberdeen (місто) основним елементом є aber -- (гирло річки), а загальне значення топоніма -- гирло річки Dee.

Іноді заважає зрозуміти зміст топоніма хибна аналогія. Дане явище можна спостерігати, коли нові мешканці змінюють вже існуючі назви. Це може бути викликано тим, що жителі вимовляють їх згідно своєму стилю вимови, не дивлячись на первинне значення топоніма. Таким чином, староанглійський топонім Scipeton, що має значення "овеча ферма", в сучасній англійській мав би форму Shipton, але замість цього перетворився в Skipton, оскільки староанглійський елемент `sc' (вимовляється як `sh') часто сприймався і вимовлявся як давньо скандинавський елемент `sk', не дивлячись на те, що давньо скандинавське слово, яке означає вівцю було зовсім іншим.

Ще однією причиною труднощів тлумачення топонімів є зворотній словотвір, тобто процес, при якому назви виробляються один від одного в напрямку, зворотному очікуваному. Найчастіше річка з застарілою і забутою назвою перейменовується на честь міста, що стоїть на її берегах, а не навпаки. Наприклад, річка, що протікає через місто Rochdale, отримала назву "Roch" в результаті цього процесу.

Можна зробити висновок, що тлумачення топонімів може бути ускладнене через низку причин: втрати мотивації назви, помилковою заміни одних елементів іншими унаслідок зовнішньої схожості, багатозначності елементів топоніма, порядку елементів, помилкової аналогії і зворотного словотворення. Наявність різних мовних джерел так само може ускладнювати тлумачення топоніма.

Джерела топонімів

Географічні назви Великобританії надзвичайно багаті і різноманітні в основному через зміни в мові та культурі.

Топоніми Великобританії містять елементи, які беруть свої коріння з мов, принаймні, п'яти різних народів -- кельти, римляни, англосакси, скандинави, французи. Всі ці народи внесли свій внесок у топонімію країни і зробили англійські топоніми такими, якими вони є сьогодні. [19, c. 5-12]

У 400-350 р. до н. е. кельтські мови отримали широке поширення на Британських островах, тому вважають, що багато британських топонімів мають якщо не повністю, то частково кельтське походження. Топоніми, що утворилися з кельтської мови, прийнято вважати споконвічними.

Найбільша кількість кельтських топонімів спостерігається на півночі і заході британських островів (особливо Уельс і Корнуолл). У графстві Корнуолл поширеними кельтськими елементами є префікси tre-, pen-, і lan-. В Уельсі -- префікс llan-. У графстві Камбрія кельтські топоніми здебільшого відображають ландшафтні особливості місцевості (напр. гори Blencathra і Helvellyn). Кельти також дали назви багатьом річках, таким як Ehen і Cocker. У Північній Шотландії елементи топонімів мають галльське походження, наприклад loch (позначення озера) і glen. Наведемо кілька прикладів кельтських елементів і їх значень: aber -- гирло річки, злиття річок (Aberystwyth, Aberdyfi, Aberdeen, Aberuthven ); coombe -- низька долина (Woolacombe, Doccombe); glen -- вузька долина (Rutherglen, Glenarm, Corby Glen); lan, lhan, llan -- церква; село, в якій є церква (Lanteglos, Lhanbryde, Lanercost, Llanbedr Pont Steffan, Llanybydder, Llanwenog, Llannwnen); keth, cheth -- ліс (Penketh, Culcheth).

Топонімів, що залишилися від римлян, налічується всього близько 300. Римські поселення після закінчення панування були перейменовані і мали суфікси caster / chester від лат. сastra (табір). Іншим, що частково вижив, був римський елемент топонімів pons (міст), який в Уельсі придбав форму "pont", наприклад Pontypridd, Pontheugh. В Англії, деякі топоніми містять елемент "street", утворений від лат. strata (мощена дорога), наприклад Chester-le-Street, Spittal-in-the-Street, Streatham.

Деякі латинські елементи британських топонімів запозичувалися в середньовічний період і мають форму афіксів. Використовуються magna і parva замість звичних `great / little', наприклад Chew MagnaWigston Magna, Appleby Magna, Appleby Parva, Wigston Parva.

Інші основні латинські елементи: colonia (-coln) -- військове поселення (Lincoln); porta (-port) -- ворота (Stockport); fos, foss -- канал, рів (River Foss, Fangfoss); cum -- прийменник "з" (Salcott - cum - Virley, Cockshutt - cum - Petton).

У 449 році н. е. англи, саксони і юти почали заселення Британських островів. Англо-саксонці назвали свою нову країну Engaland (країна Англія), а їх мова отримала назву Englisc, який сучасні вчені називають староанглійською або англо- саксонською. Так як сучасний англійська безпосередньо розвинулася з староанглійської, то топоніми, що мають староанглійське походження, вважають споконвічними.

Більшість назв географічним об'єктам на території графств Норфолк і Суффолк спочатку дали англосакси. Староанглійські слова, які вони використовували, дуже численні. Нижче наведені найбільш поширені староанглійський елементи: bourne, burn -- струмок (Ashbourne, Blackburn, Bournemouth, Eastbourne); don, den, dun -- пагорб (Abingdon, Bredon, Willesden); ham -- ферма (Rotherham, Newham, Nottingham); lea, ley, leigh (від leah) -- ділянка землі, очищена від дерев і чагарнику (Barnsley, Hadleigh, Leigh); tun, ton -- огороджене місце, ферма (Tunstead, Brighton, Coniston); well -- колодязь, джерело джерела (Elmswell, Bakewell); weald, wold -- височина, вкрита лісом (Wealdstone, Stow - on - the - Wold, Southwold).

Ще одним джерелом топонімів стала давньо скандинавська мова, на якій розмовляли вікінги. Наведемо самі найпоширеніші скандинавські елементи: bost -- ферма (Leurbost); by -- поселення, село (Grimsby, Tenby); dale від dalr -- дол, долина (Rochdale, Saxondale, Airedale); firth -- вузька морська затока, бухта (Burrafirth, Firth of Forth); gill, ghyll -- ущелина, вузький яр (Gillamoor, Garrigill, Dungeon Ghyll); thwaite, twatt -- ліс, вирубаний під житлові будівлі, ділянка землі (Huthwaite, Twatt); lundr, lund -- лісок, гай (Lundwood).

Після завоювання Англії норманами (в 1066 р.) деякі назви географічних об'єктів придбали суфікси і префікси, що вказують на їх нових власників, як наприклад Grays Thurrock або Stoke Mandeville, Stanton Lacy і Newport Pagnell. Також вже існуючі топоніми під впливом нормандського діалекту старофранцузької мови перетворилися в псевдо-французькі назви, наприклад Chapel-en-le-Frith (Fr. Church-in-the, OE. Woods); Chester-le-Street.

Топоніми Великобританії є вихідцями з п'яти мов. Поряд з споконвічними, тобто кельтськими і староанглийскими топонімами, виділяються запозичені топоніми, узяті з латинської, староскандинавської і норманської мов. Тому топонімія Великобританії різноманітна.

Особливості топонімії

Топоніміка розвивається в тісній взаємодії з географією, історією, етнографією. Топонімія служить найціннішим джерелом для дослідження історії мови і знаходить застосування в історичній лексикології, діалектології, етимології, лінгвістичної географії, так як деякі топоніми, особливо гідроніми, стійко зберігають архаїзми і діалектизми. Топоніміка допомагає відновити риси історичного минулого народів, визначити межі їх розселення, окреслити області поширення мов, географію культурних і економічних центрів, торгових шляхів і т.п.

Назви можуть розповісти про стародавні звичаї, про те, чим займалися і чим жили наші предки. З назв можна дізнатися і про те, яка була природа тієї чи іншої місцевості в минулі століття, які тут росли дерева і трави, які звірі і птиці водилися в лісі. Часто топоніміку називають "мовою землі", і це дуже вірне визначення, тому що найчастіше тільки з географічних назв ми дізнаємося про ті народи, які жили до нас в ті далекі часи, чим вони займалися, з ким воювали і з ким дружили. [21, c. 27-32]

За своїм походженням топоніми можуть бути розділені на дві категорії: сформовані в процесі природно-історичного розвитку і створені свідомо; топоніми другого типу, як правило меморіальні, володіють соціально-історичною та / або ідеологічної конотацією.



Специфіка британських топонімів

Британська топонімія багата й різноманітна, і поряд з споконвічними топонімами, існує безліч запозичених.

Проте численні форми і значення топонімів були спотворені або зовсім загублені протягом років через зміни, що відбулися в мові і культурі і призвели до зникнення багатьох первісних назв. У деяких випадках слова, які використовувалися як найменування місцевостей, зникли з мови і зовсім вийшли з обігу, а їх значення не збереглися до наших днів.

Географічні назви Британських островів достатньо добре вивчені. Ці острови представляють собою територію з чітко вираженими природними кордонами. Назви, сформовані на території Великобританії, отримали широке розповсюдження і в інших країнах, де розмовляють англійською мовою.

На Британських островах існує дві держави -- Великобританія та Ірландія. І в тій, і в іншій державною мовою є англійська. На ряду з нею збереглися і кельтські мови -- ірландська, шотландська, валлійська (уельська), менська. Якщо в розмовній мові кельтські мови поступово зникають, то в топонімії їх сліди дуже помітні, тому на Британських островах можна виділити два топонімічні фони -- англійський (сакський) та кельтський. Англійська мова склалася в результаті тривалого розвитку мови германських племен англів, саксів, ютів при їх близькому контакті з стародавніми мешканцями країни -- кельтськими народами, а також зі скандинавськими та нормандськими.

Назви, які дали раннім поселенням Великобританії, носили, на справді, описовий характер, тобто описували ті місця, на яких вони знаходилися. Однак, мови, на яких створювалися ці назви, вимерли або змінилися до невпізнання, і багато топонімів втратили свої значення як слова. Сучасна англійська, як і інші сучасні мови, дають маленький ключ до факту, що, наприклад, м. Ноттінгем [Nottingham] насправді означає "поселення людей племені Снот", м. Лондон [London] означає "містечко, що належить Лондінію", а м. Кембридж [Cambridge] -- "міст через річку Кем". Однак, такі географічні назви можуть все ще служити так званими ярликами. Тому вони продовжують жити, зберігаючи сліди ранніх мов, на яких говорили на Британських островах. [7, c. 76-84].

Деякі топоніми Великобританії дуже давні, і ніхто не знає їх точного значення. Це особливо характерно для назв річок, тривалість їх використання, ймовірно, залежить від життєво важливого значення річок в існуванні стародавніх поселенців. Наприклад, річка Ейвон [Avon].

Можно виділити декілька груп в залежності від походження топонімів, беручи до уваги стародавні діалекти, на яких розмовляли на Британських островах.

Перша група складається із географічних назв кельтського походження. Ця група, в свою чергу, поділяється на декілька підгруп, тому що кельтська мова являє собою

безліч діалектів:

1. Топоніми бретонського походження, наприклад, Глазго [Glasgow] -- "зелена балка", Лідс [Leeds] -- "річний район";

2. Топоніми валлійського походження, наприклад, Кардіфф [Cardiff] -- "форт на річці Таф";

3. Топоніми піктського походження (їх кількість дуже маленька, і вони є індикатором розподілу поселень піктів, які проживали на півночі Шотландії). Наприклад, Питкасл [Pitcastle] -- "частина, що належить замку";

4. Топоніми гельського походження, які складаються із шотландських та ірландських найменувань, наприклад, Дуглас [Douglas] -- "чорний струмок".

Друга група класифікації складається із назв з латинськими елементами та словами. Кількість топонімів чисто латинського походження дуже мале, т. я. римська окупація мала дуже малий вплив на географічні назви. Однак деякі латинські елементи можна знайти в назвах, наприклад chester / caster, який означає "табір, форт". Для прикладу візьмемо Донкастер [Doncaster] -- "римський форт на річці".

Третя велика група класифікації -- англосаксонська. Вона пропонує велику кількість назв цього походження, англосаксонське завоювання дуже сильно вплинуло на процес утворення географічних назв, і багато відомих міст мають англосаксонське походження. Наприклад, Ліверпуль [Liverpool] -- "ставок з мутною водою", Оксфорд [Oxford] -- "брід для худоби".

Назви скандинавського походження належать до четвертої групи. Скандинавські топоніми включають в себе назви норманського та датського походження. Ці назви відображають широкий скандинавський вклад в історію заселення островів. Для ілюстрації цієї групи можна взяти Дарбі [Darby] -- "селище тварин".

Остання п'ята група включає в основному назви змішаного походження, наприклад, елементів нормано-французського походження Ріджмонт [Ridgmont] -- "гребінь гори". Слід зауважити, що цих назв мало.

Отже, топоніми являють собою яскраву картину, яка відображає історію народу і заселення цих островів.

Топоніми Британських островів

Королівство Англія

Більшість топонімів на території Англії беруть свій початок з староанглійської мови. У складі топонімів часто зустрічаються імена. Ймовірно, це землевласники на момент утворення назви. На півночі і сході багато географічних назв мають норвезьке походження, також нерідко включають в себе власні імена. В основному староанглійський і норвезькі топоніми мають 2 типа структур: ім'я власне + афікс, що позначає вид поселення, ферми або місця; вид ферми + афікс, що позначає ферму чи поселення. Більшість топонімів, що закінчуються на wich, ton, ham, by, thorpe, stoke / stock належать цим типам.

Велика частина топонімів Корнуолла, особливо на західних територіях, утворилися з корнуоллської мови, як наприклад місто-курорт Penzance, назва якого розшифровується як "священний мис". У той час як в топонімах східної частини Корнуолла спостерігається більш сильний вплив старо-англійської мови.

На півночі Англії, особливо на території графства Йоркшир, більшість топонімів мають скандинавське походження. Таким чином, назви сіл Howe і Greenhow, розташованих на півночі Йоркшира, утворилися від староскандинавського слова haugr, що означає "пагорб або насип".

Canterbury -- первісне поселення бриттів називалося Durou?ernon (складається із стародавніх британських коренів `Duro' -- фортеця, `u?erno' -- ольха). Воно було перейменоване римськими завойовниками у I ст. н. е. у Durovernum Cantiacorum. Після того як сюди прийшли юти, місцевість отримала свою англійську назву Canterbury, яка пішла від староанглійської Cantwareburh (фортеця племені кент).

London -- місто в графстві Greater London, столиця Великобританії. Згідно морфологічної класифікації його можна віднести до групи складних топонімів, а по типу є ойконімом (мікротопонім). Сучасна назва походить від лат. Londinium. Д. Міллс в словнику Британських географічних назв говорить, що немає єдиної думки щодо походження цієї назви. Однак не можна не відзначити, що вченими висувалося безліч гіпотез. Одна з гіпотез стверджує, що назва міста має латинське походження і утворено від римського особистого імені, що означає "шалений". Інша свідчить, що назва латинського походження, і походить від слова Lond, що означає "дике (тобто заросле лісом) місце". Але найбільш вірогідною є гіпотеза про кельтське походження, в якій говориться, що топонім складається з двох слів: Llyn (озеро) і Dun (зміцнення) так як місто являло собою фортецю і в кельтський період місто називалося Llyndid. [22, c. 233]

Manchester -- закінчення `chester' означає "місто" або, в деяких випадках, "римський форт". Це зі старого англійського ceaster, що означало місто, і пішло від латинського `castra' (табір). (Cester, як в Лестері [Leicester], і caster, як в Ланкастері [Lancaster], того ж походження). У випадку з Манчестером, там дійсно був старий римський форт. Повна назва "Mamucium castra". Сам же Mamucium є латинізованої формою кельтського, що означає "пагорб грудообразної форми".

Nottingham -- за часів англо-саксонів ця територія була частиною королівства Мерсія [the Kingdom of Mercia] і була відома на бриттонській мові як Tigguo Cobauc (місце печер), на валлійській Y Ty Ogofog, а на гельській Na Tithe Uaimh (житло, що обвалюється). Коли вона потрапила під владу саксонського вождя Снота, то ці землі отримали назву Сноттінгем [Snotingaham], місце проживання племені снот (Inga -- народ, Ham -- поселення). З часом звук `s' на початку слова був втрачений.

Sheffield -- сучасна назва пішла від староанглійської. Вона утворилася від назви річки Шиф [Sheaf], що є спотвореним варіантом слова shed чи sheth (ділити, розділяти). Field є загальним суфіксом, що випливає зі старого англійського feld, тобто лісова галявина. Цілком вірогідно, що своїм походженням сучасне місто Шеффілд завдячує англо-саксонському поселенню, що мешкало на галявині поблизу місця злиття двох річок -- Шиф [Sheaf] і Дон [Don].

Southampton -- найбільше місто в графстві Хемпшир і один з найважливіших південних портів Великобританії. Перші згадки про цю територію відносять до кам'яного віку. Згідно Хронології бретонці стародавні бретонці називали це місце Porth Hamon на честь Lelius Hamo, зрадника, який вбив короля Тогодімнуса в часи римських вторгнень. Потім поселення було знищено, і англо- сакси заснували нове під назвою Hamwic, яке згодом стало Hamptun, a потім вже і Hampton. За типом відноситься до ойконімов, хоча можна віднести і до антропотопонімам. Згідно морфологічної класифікації -- складний .

Королівство Уельс

Основна частина топонімів на території Уельсу бере своє коріння з валлійської мови, включаючи в себе такі елементи як llan- (церква), aber- (гирло річки), pen- (мис або пагорб) і т.д. Уздовж кордону з Англією зустрічаються топоніми староанглійського походження, наприклад місто Wrexham. Уздовж південного узбережжя Уельсу, де англійська мова була історично більш широко поширена, багато топонімів були англізовані, як наприклад назва міста Pontypool спочатку було валлійським і мало форму Pont-y-Pwl. Багато місць на території Уельсу мають альтернативні англійські назви, не пов'язані з їхніми валлійськими найменуваннями, наприклад місто Newport з англ. позначає "новий порт", в той час як валлійска назва цього міста -- Casnewydd має значення "новий замок"; англійська назва міста Swansea пішла від староскандинавского, що має значення "острів Свейна [Svein's]", в той час як його валлійска назва Abertawe означає "гирло річки Tawe".

Валлійські топоніми більше пов'язані з природними особливостями місцевості, ніж з людьми, що мають до неї відношення. Тому їм в основному притаманні елементи, що позначають і описують річки, горби, долини і т.д. Очевидним винятком є ??топоніми з префіксом llan (церква). Часто у складі таких топонімів є власне ім'я, що вказує на Святого, до якого має відношення церква. Так місто Llanfair має значення "Церква Святої Марії", тому що ім'я Марія з англ. Mary, а з валлійської Mair перетворилося в елемент -fair.

Beaumaris -- спочатку це був порт вікінгів, що мав назву Porth y Wygyr (Порт вікінгів), але свій розвиток місто почало в 1295, коли англійський король Едуард І, перемігши Уельс, розпочав будівництво замку. Місцевість була болотиста, а серед будівників велика кількість французів, які прозвали місце "beaux marais", тобто гарні болота. Вважається, що саме звідси пішла назва міста.

Harlech -- точне походження назви нез'ясоване. Деякі старі джерела стверджують, що вона походить від Arddlech, тобто `ardd' -- високий, `llech' -- камінь, з посиланням на скелі, на яких стоїть замок. В свою чергу, більш сучасні джерела стверджують, що назва складається з двох валлійських слів: `hardd' -- чудовий і `llech'.

Neath -- історично склалось, що на місці сучасного міста Ніт була римська фортеця Nido чи Nidum. Фортеця отримала свою назву на честь річки Nedd, що означає "світить" чи просто "річка". Neath -- це англізована форма.

Newport -- вперше Ньюпорт згадувався в якості поселення novo burgus, засноване Робертом Фіцхамон, лордом Глостера в 1126 році. Ця назва походить від латинського Novus Burgus, що означає "нове місто". Іноді на старих картах зустрічається назва Newport-on-Usk. Валлійською мовою місто називали Casnewydd-ar-Wysg, що означає New Сastle-on-Usk і відноситься до руїн замку XII століття, що знаходиться в центрі сучасного міста.

Pontypridd -- назва міста походить від валлійського "Pont-y-ty-pridd", що означає "міст земляного дому" (bridge of the earthen house) чи "міст землі" (bridge of earth), посилання на велику кількість мостів, що раніше з'єднували береги річки Тафф в цьому місці.

Swansea -- спочатку місто було точкою торгівлі вікінгів, які й дали місту ім'я Sveinney (Svein -- особисте ім'я; ey -- острів). Найбільш рання форма сучасного імені міста Sweynesse зустрічається в першій хартії, що була дана місту в період між 1158-1184 роками. У другій хартії, даній місту в 1215 році, ім'я міста змінилося на Sweyneshe, проте печатка міста, яка датується тим же періодом часу, містить назву Sweyse. Така відмінність у назвах ймовірно є наслідком низької грамотності населення в середні століття.

Королівство Шотландія

На узбережжях Шотландії і на території Оркнейських, Шетландських і Гебридських островів топоніми в основному мають скандинавське походження. Хоча у топонімів північної Шотландії кельтське коріння. Назви місцевостей тут відображають їх природні особливості, такі префікси glen- ("долина") і inver- ( "гирло, злиття річок") найбільш поширені. У центральній і східній частині Шотландії мовні джерела походження топонімів змішані. Поряд з топонімами гойдельской сім'ї мов, також зустрічаються бриттонскі топоніми. Значна частина топонімів, особливо на західній території низовини, утворилася з північного діалекту староанглійского мови.

Aberdeen -- початкова назва була Aberdon, що буквально означає "в гирлі Дону" (at the mouth of the Don) , так як місто розташованев гирлі річки Дон. "Aber-" є загальним бриттским елементом, означає "злиття". "Aber-" можно знайти по всій Шотландії, переважно на східному побережжі. Альтернативне написання "Abhir", також досить часто зустрічається. Другий елемент є більш спірним. Найвірогідніше, що він відноситься до "Devona", що є назвою однієї або обох річок Дона (Don) і Ді (Dee).

Dundee -- існує два варіанти походження назви. Перша версія, що назва пішла від латинського "Donum Dei" (Дарунок Бога), а інша , що назва утворилася від гельського і складається з двох частин: `dun' -- форт, `dи' -- вогонь.

Glasgow -- у часи завоювання Британії римлянами поселення на місці Глазго іменувалося Cathures. Вважається, що сучасна назва міста має бриттске коріння і, походить з кумбрійскої мови, означає "зелена лощина" (від злиття слів glas і cau). Перші варіації цієї назви були досить різноманітні -- найстаріші джерела згадують Glaschu, на офіційних печатках 1180 місто фігурує як Glesgu, потім -- у документі, датованому 1297 роком -- як Glasgeu і в ще більш пізньому -- Glaschow (в хартії 1419). Менш обгрунтована, але зате більш популярна версія, викладена Жосленом з Фернеса, який стверджує, що назву місту дав сам святий Мунго, назвавши засновану ним общину Glesgu, тобто "кохана сім'я". Раніше існувала думка, що на місці Глазго існувало поселення під назвою Deschu, яке через помилку середньовічного переписувача перетворилося на Glaschu.

Greenock -- достовірно не з'ясовано походження назви, але існують гіпотези, що слово пішло із гельської мови, від grian-ai -- "сонячна затока", або grian-cnoc -- "сонячний пагорб", а також від англійського green oak -- "зелений дуб". Зображення дубу можна часто зустріти на емблемах різноманітних міських організацій.

Kirkintilloch -- назва міста може походити з кельтського Caer-pen-tulach -- "форт на кінці пагорбу" [fort at the end of the hillock], або з чистого гельського Cathair Ceann Tulaich. Іноді етимологію слова подають буквально Kirk in tilloch -- "церква у полі". Місцеві жителі часто скорочують довгу назву до Kirkie чи Kirky.

Dunfermline -- перший елемент `dun' пішов з гельського, перекладається як (укріплений) пагорб. З'ясування походження другої частини назви є проблематичним. Другий елемент слова `ferm', можливо, є альтернативним ім'ям до вежі Burn, згідно середньовічних записів, опублікованих в 1455 році.

Північна Ірландія

Переважна більшість географічних назв Північної Ірландії це англійські адаптації ірландських імен, тобто адаптації ірландських імен до англійської фонології та орфографії. Тим не менш, деякі назви виходять безпосередньо від англійської мови, і невелика кількість виходить від староскандинавскої мови і шотландців Ольстера. Вивчення географічних назв Північної Ірландії включає в себе особливості історії країни і географію, і розвиток ірландської мови. Назва Ірландія походить від ірландського назви Йire, на додаток до німецькому слову land. У міфології, Ірландія була ірландської богинею землі і суверенітету.

Belfast -- назва походить від ірландського Bйal Feirsde, яка згодом скалькувалася до Bйal Feirste. Слово bйal означає "гирло річки", а feirsde / feirste -- це родовий відмінок однини fearsaid і перекладається пісчаний брід через річку.

Holywood -- англійська назва походить від латинського Sanctus Boscus

, що означає "святий ліс" (holy wood). Таке ім'я дали нормандці території, що оточувала монастир святого Лазара. Рання англізована форма Haliwode з'являється в документі XIV століття.

Lisburn -- спочатку місто мало назву Lisnagarvy, яка походить з ірландської Lios na gCearrbhach, що означає "форт гравців" (ringfort of the gamesters/gamblers). Походження сучасної назви міста є невизначеним. Написання Lisburn вперше з'являється у церковних записах, датованих 1662 роком. Вважається, що місто було перейменоване після пожежі в 1641 під час ірландського повстання.

Newry -- сучасна назва міста -- це англізована форма від An Iъraigh (тисовий гай). Сучасна ірландська назва міста An tIъr, що означає "тис".

Комплексність і багатоманітність топонімії Великобританії пов'язана з тим, що історично країну населяло безліч народів. Кельти, римляни, англосакси, вікінги і нормани не тільки внесли свій внесок у розвиток англійської культури та мови, а й також вплинули на топонімію Британських островів. Можна зробити висновок, що така велика кількість мовних джерел ускладнює дослідження топонімів Великобританії. У результаті змін, що відбувалися в мові і культурі, численні форми і значення географічних назв були спотворені або зовсім втрачені. [10, c. 103-114]

Слід зазначити, що представлені класифікації охоплюють все коло англійських топонімів, так їх можна розділити на групи за типом об'єктів, що вони описують, за морфологічною структурою, і за мовними джерелами, з яких пішли їхні елементи. Було вивчено, що сучасні англійські топоніми утворилися, окрім споконвічного, з п'яти інших мовних джерел: кельтських мов, латинської, скандинавської, староанглійської і французької мов. У ряді випадків англійський топонім складається з елементів, які не належать конкретній мові та історичному періоду. У таких випадках потрібно більш грунтовна методика дослідження, наприклад, порівняльно-історичний аналіз. [20, c. 97-108]



Розділ ІІ. Класифікація топонімів Великої Британії

Передусім основою для вивчення онімів є визначення конкретної класифікації за для їх подальшого опису. Українські топонімісти найчастіше використовують загальноприйняту класифікацію, що пов'язана з типом позначуваних тим чи іншим онімом об'єктів.

Однією з проблем ономастики є розробка принципів опису ономастичного матеріалу, а також позначення критерій класифікації топонімів, що дає можливість відокремити найхарактерніші ознаки такої лексики. Класифікації власних назв викликають безліч дискусій. На сьогоднішній день не існує єдиної та універсальної класифікації топонімів, і малоймовірне її створення. До того ж різний підхід у топонімічних дослідженнях спричинив до створення різних за змістом класифікацій онімів цього класу. В. Д. Рязанцев бачить основну причину недоліків існуючих топонімічних класифікацій в тому, що топоніміка досі продовжує вважатися допоміжної наукою, і стверджує, що "єдина можливість розумної класифікації ... пов'язана з перетворенням топоніміки з допоміжної дисципліни в лінгвістичну дисципліну з власними прийомами дослідження та власної проблематикою". [18, c. 124-136]

Проблема класифікації на сучасному етапі топонімічних досліджень продовжує, безумовно, залишатися однією з найбільш актуальних. Про це незаперечно свідчить цілий ряд робіт, що з'явилися за останні десятиліття як у нашій країні, так і за її межами. Загальним недоліком класифікаційних схем є, за словами Е. М. Мурзаєва, "неможливість вкласти в прокрустове ложе тієї чи іншої класифікації все розмаїття мільйонів географічних назв. У хронологічному аспекті будь яка топонімічна система і архаїчна, і сучасна. У хорологічному вона неповторна і виявляє риси подібності, так як основні відправні положення номінації географічних об'єктів виявляються одними і тими ж або дуже близькими у всьому світі". [11, c. 51-68]

Поділяючи думку про те, що створення єдиної класифікації для всіх географічних назв якої території навряд чи можливо, ми вважаємо за доцільне провести дослідження англійських топонімів за двома напрямками, а саме, детально розглянути класифікації географічних назв таких дослідників, як А. Сміта та Ю. Карпенко.

Структурна класифікація топонімів, запропонована А. Х. Смітом, одним з найбільших топоніміст Англії, автором багатотомного дослідження з топоніміки Йоркшира і словника "Елементи англійських топонімів", припускає виділення трьох основних класів:

· прості назви, що складаються з одного слова;

· складні назви, побудовані за двоелементною моделю, де повторюваний кінцевий елемент за своїм походженням відноситься до старокельтських або германських мов, а описовий елемент представлений загальним ім'ям або власним, гідронімом або іншим топонімом;

· складні назви, утворені за допомогою аффіксації, де під афіксацією А. Х. Сміт має на увазі додавання лімітуючого визначення, вираженого ім'ям власним або географічним терміном.

В свою чергу Ю. Карпенко виділяє чотири головні групи:

· до першого класу відносяться топоніми, джерелом для яких служили загальні географічні назви або ознаки відповідних об'єктів, а також власні географічні назви;

· у другій групі об'єднуються топоніми, що відбулися від антропонімів, етнічних назв та інших загальних назв людей;

· третій клас охоплює топоніми, утворені від назв предметів і явищ культури;

· в останній групі об'єднані неясні за своїм походженням назви.

Уважно розглянувши вище наведені класифікації, ми можемо з упевненістю сказати, що вони далеко не ідеальні. Жодна з класифікацій не дає нам можливості досконало дослідити топонімію Великобританії і відповідно осягнути культуру цієї країни. Н. В. Подільська стверджувала, що "не можна при мовному аналізі топонімів приділяти увагу якійсь одній стороні або переважно одній. Аналіз топоніма повинен бути всебічним і філігранним. Від цього залежить якість класифікації, вірність етимології, можливість правильного розподілу топонімів по хронологічним верствам". [13, с. 76-81] Вивчивши кожну з класифікацій окремо, ми розробили одну більш повну й обширну, взявши до уваги всі переваги і недоліки.

Топоніми, джерелом для яких служили загальні географічні назви або ознаки відповідних об'єктів, а також власні географічні назви	Прості назви: Largas, Holborn, Dale;. Складні назви, побудовані за двоелементною моделю: Acton, Winterton;. Складні назви, утворені за допомогою афіксації: Bourton-on-the-Hill.
Топоніми, що відбулися від антропонімів, етнічних назв та інших загальних назв людей	Прості назви: Bond (Street). Складні назви, побудовані за двоелементною моделю: Birmingham, Nottingham;Складні назви, утворені за допомогою афіксації: Ben Nevis, Slieve Donard.
3. Топоніми, утворені від назв предметів і явищ культури	1. Прості назви: Piccadilly. 2. Складні назви, побудовані за двоелементною моделю:. 3. Складні назви, утворені за допомогою афіксації: Loch Katerine.
Топоніми, неясні за своїм походженням

Проведений нами аналіз топонімів Великобританії підтверджує зв'язок складання топонімів з історією та мовами народів, що проживали і проживають на даній території. Запропоноване нами історико-лінгвістичне дослідження британської топонімії дає уявлення про роль впливу існуючих і тих, що існували на території даної країни мов на формування топонімії Великобританії, а також може сприяти вирішенню окремих питань етнічної історії британців.



Висновки

Як відомо, розділ мовознавства, що вивчає власні імена всіх типів, закономірності їх розвитку і функціонування називається ономастикою.

У першу чергу, вона вважається лінгвістичної наукою. Разом з тим, щоб виявляти специфіку іменованих об'єктів і традиції, пов'язані з їх іменами необхідно розглядати і історичний, географічний, культурологічний, соціологічний і літературний компоненти, які допомагають. У будь-якому географічному імені присутній або був присутній конкретний зміст, який в ряді випадків виявляється втраченим. Процес найменувань є процесом народної творчості, що має свої національні і мовні особливості.

У рамках ономастики можна виділити окрему науку -- топонімію. Топонімія досліджує власні імена, що позначають назви географічних об'єктів, їх походження, розвиток, сучасний стан, написання та вимову. Сукупність топонімів в тій чи іншій області називається топонімією.

Під топонімом звичайно розуміють назву, що позначає ім'я власне географічного об'єкту. У лінгвістиці дане поняття вивчається з різних сторін: по-перше, як елемент певної топонімічної системи в його відношенні з іншими топонімами (В. А. Малишева, О. Т. Молчанова, І. Н. Тимощук та ін.), а по-друге, в системі мови в цілому, в його відношенні з іншими мовними одиницями. [15, c. 7-15]

С. І. Ожегов визначає топонім як власну назву окремого географічного місця (населеного пункту, річки, угіддя та ін.) Згідно Оксфордському словнику, топонім -- це назва певного географічного об'єкта.

У даній роботі ми розглянули різні визначення топонімів, їх типологічні класифікації, з'ясували джерела топонімів Великобританії та основні проблеми топонімії.

Британська топонімія багата й різноманітна, і поряд з споконвічними топонімами, існує безліч запозичених. Проте численні форми і значення топонімів були спотворені або зовсім загублені протягом років через зміни, що відбулися в мові і культурі і призвели до зникнення багатьох первісних назв. У деяких випадках слова, які використовувалися як найменування місцевостей, зникли з мови і зовсім вийшли з ужитку, а їх значення не збереглися до наших днів. У кожному регіоні Великобританії топоніми мають свої особливості, певний набір елементів.

Англійська мова має багато відмінностей від настільки рідної нам української мови. Одним з них є порівняно бідний словотвірний апарат. Там де в українській мові ми сміливо оперуємо величезною кількістю приставок і суфіксів, англійцям дісталося від їхніх предків всього лише жменька лінгвістичних конструкцій.

Питання кельтського компонента у складі англійської топонімії досить складний і не може бути вирішеним неоднозначно. Це пов'язано з проблемою збереження і розселення племені бриттів після того, як англосакси колонізували Британію. Однак можна виділити деякі райони, в яких значно збереглися кельтські елементи. Це може бути зроблено на основі наступного спостереження: у староанглійській мовї walas означало "бритти", отже, райони з наявністю в назвах повторюваного елемента wal- (Walton, Walcott, Walworth, Walden, Walpole, Walbrook) можуть бути місцями відносно великої схоронності кельтського компонента. Найбільш використовуваними є: pen- : Penhill, Pencoyd, Penge, Penketh, Penrith (у сучасному валлійському `pen' означає пагорб, вершина, височина); tre-(знову ж у валлійській мові tref, tre, trev, tre- село, поселення, ферма, садиба); Ian- (церква): здебільшого у Корнуоллі (Landulph, Lanreath).

У сучасній топонімії Англії сліди латинського впливу майже невідчутні. Ті, які вдалося виявити, відносяться до різних епох, взагалі, епоха Римської Британії не наклала істотного відбитку на долю топонімії країни, найменування того періоду не можна віднести до повністю латинських, це були скоріше латинізовані форми більш давніх кельтських найменувань. Всі латинські назви відрізняються високим відсотком використання компонента chester / caster (лат. - castra, староангл. - сaster - табір).

Сліди скандинавського впливу, мабуть, найвиразніші на карті Англії, але їх видно не на всій території країни, а лише в абсолютно чітко окресленому регіоні -- там, де розташовувалися скандинавські володіння в ІХ - ХІ ст. Широко поширений компонент -thorp (у шведському `torp' -- ділянка землі, селянський будинок, в норвезьких діалектах -- хутірець, невелика земельна ділянка).

У даній роботі ми розглянули дві класифікації, представлені такими вченими як Х. Сміт і Ю. Карпенко. Обидві класифікації складені досить добре, але вони не відображають всієї повноти топонімічного питання.

...