Категорія англійського прикметника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

Курсова робота

на тему «Категорія англійського прикметника»

Київ 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості функціонування прикметника в англійській мові

1.1 Прикметник в системі частин мови англійської мови

1.2 Ступені порівняння прикметників

1.3 Морфологічні, синтаксичні та семантичні ознаки прикметників в англійській і російській мовах

1.3.1 Морфологічні ознаки прикметників в англійській та українській мовах

1.3.2 Семантичні ознаки прикметників в англійській і українській мовах

1.3.3 Синтаксичні ознаки прикметників

1.4 Про розрядах прикметників в англійській мові

1.5 Особливості синтаксичних функцій прикметника

Розділ 2. Особливості функціональної взаємодії прикметника з іншими частинами мови

2.1 Функціональна взаємодія частин мови . Прототипова структура прикметника

2.2 Функціональна взаємодія прикметника та іменника

2.3 Функціональна взаємодія прикметників і прислівників

2.4 Використання прикметників замість прислівників з дієсловами чуттєвого сприйняття

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку, якість або властивість предметів і відповідає на запитання який? яка? яке? які?

В англійській мові прикметники не змінюються ні за відмінками, ні за числами, ні за родами.

Розрізняють прикметники прості - good, big, hot, young, похідні (такі, що утворилися за допомогою характерного для прикметника закінчення) - important, national, beautiful, suit-able та cкладні - well-organized.

Прикметники поділяються на відносні (a brick wall, a wooden table, a plastic bag) та якісні (simple, difficult, busy). Якісні прикметники мають ступені порівняння і можуть визначатися прислівником (very, quite, so, too, rather).

Прикметники стоять перед іменниками та після дієслова to be.

Об'єктом даного дослідження є функціональна взаємодія прикметника з іншими частинами мови: з іменником і прислівником.

Метою курсової роботи є розгляд функціональної взаємодії прикметників з іншими частинами мови в сучасній англійській мові.

Мета обумовлює вирішення наступних завдань: прикметники в системі частин мови, морфологічні, синтаксичні та семантичні ознаки прикметників в англійській мові, особливості розрядів прикметників в англійській мові, особливості синтаксичних функцій прикметників, особливості функціональної взаємодії прикметника з іншими частинами мови прототипова структура прикметника, функціональне взаємодія прикметника та іменника, функціональна взаємодія прикметника і прислівника, використання прикметників замість прислівників з дієсловами чуттєвого сприйняття.

прикметник англійський синтаксичний семантичний

Розділ 1. Особливості функціонування прикметника в англійській мові

1.1 Прикметник у системі частин мови

Як відомо, у граматичній традиції, що йде ще від Аристотеля (IV ст. до н. е.), в мовах виділяється принаймні дві основні частини мови - ім'я і дієслово. «Ім'я» в арістотелівської класифікації об'єднувало іменник і прикметник, оскільки в грецькій мові ці два типи слів мали спільну систему відмінювання, тобто по формально граматичними ознаками не уявляли двох різних класів. Крім цих знаменних слів виділялися службові слова («союзи»). Лінгвістичні терміни і поняття в класичній традиції грунтувалися насамперед на логічних: зокрема, протиставлення імені та дієслова базувалося на протиставленні логічного суб'єкта і предиката судження; союзи були важливі для утворення складних суджень - насамперед, для створення з декількох суджень силогізмів. (Людина смертна. Сократ - людина. Отже, Сократ смертний).

В олександрійської граматичної школі Греції пізнішого, елліністичного періоду виникла більш дробова класифікація, де крім імені, дієслова і союзу виділялися дієприкметник, прислівник, займенник, прийменник і артикль. При цьому враховувалися морфологічні характеристики (наявність словозмінних форм - відміна, відмінювання, наявність форм числа у імені, форм у дієслова і т. п. ) і зміст (позначення словом предмета, дії і т. д.).

При всіх нечіткостях ця класифікація, з певними додаваннями, збереглася і в сучасній лінгвістиці. У більшості сучасних класифікацій частин мови виділяються чотири основні класи знаменних слів (іменник, прикметник, дієслово і прислівник) і розряд службових слів (союзи, прийменники, частки, артиклі, різні допоміжні слова і т. д.).

Для розмежування знаменних частин мови зазвичай використовуються три критерії - семантичний (значення класу слів), морфологічний (граматичні форми і категорії слів) і синтаксичний (функції слова в реченні і його сполучуваність з іншими словами). Прикметник як частина мови виділяється у всіх індоєвропейських мовах.

В цілому слід зазначити, що розроблена на матеріалі індоєвропейських мов класифікація частин мови не цілком застосовна до мов інших структурних типів. Так, в арабській мові (арабських діалектах) розрізняють лише дієслово та ім'я (останнє включає слова подібні прикметникам і прислівникам в індоєвропейських мовах); в деяких африканських мовах прикметники і прислівники не відрізняються від дієслова; в тюркських мовах прикметник зливається в одну частину мови з іменником, а прислівник - з дієсловом. У китайській мові прикметники та дієслова об'єднуються в один клас «предикативу», протиставлені імені (яке включає іменник і числівник); прислівник становить там окремий клас.

У системах англійської та української мов склад і основні особливості частин мови збігаються, хоча і спостерігаються часткові розбіжності у ряді класів слів. Зокрема, у зв'язку з більш аналітичним характером англійської мови та слабо розвиненої системи афіксів, протиставлення знаменних частин мови базується не стільки на морфологічних характеристиках, скільки на синтаксичних показниках.

Відсутність специфічних формальних показників в англійській мові призводить до омонімії частин мови і розвитку конверсії, в результаті чого окремо взяте (словникове) слово, поза пропозиції або словосполучення, не можна охарактеризувати в плані приналежності до частини мови, порівнюючи різні вживання слова plant: animals and plants (іменник) - to plant trees (дієслово), the back of the hand (іменн.) - the back part of the hand (прикм.) - to go back (присл.) - to back an idea ( дієсл.).

Отже, прикметник як частина мови відзначається в усіх індоєвропейських мовах, як одна з чотирьох основних частин мови. Зупинимося на морфологічних, синтаксичних і семантичних ознаках прикметника.



1.2 Ступені порівняння прикметників

В англійській мові прикметники не змінюються ні за родами, ні за числами, ні за відмінками. Вони змінюються лише за ступенями порівняння. Якісні прикметники мають основну форму (the positive degree), вищий ступінь порівняння (the comparative degree) і найвищий (the superlative degree).

Вищий ступінь порівняння. Для порівняння використовують суфікс -er в одно- та двоскладових словах, що закінчуються на -er, -le, -y, -ow, та слова more (більше) або less (менше) з iншими дво- та багатоскладовими прикметниками.

She looks younger than she actually is.

Clothes are more colourful this year than they were last year

Правила написання. Закінчення -er (або -r після голосної):

1. У прикметників, які закінчуються на y > i + er.

* silly__________________ sillier

* happy_________________ happier

2. У прикметників, які закінчуються на приголосну - голосну - приголосну, подвоюється кінцева приголосна.

* hot ____________ hotter

* thin ___________ thinner

* big ____________ bigger

3. Не подвоюється кінцева приголосна, якщо перед нею стоять дві голосні.

* weak __________ weaker

* cheap __________ cheaper

* quiet __________ quieter

Прикметники, які закінчуються на -ed, вживаються зі словами more, less:

I'm more surprised than you can imagine.

I'm more interestedin final results.

Для більшості двоскладових прикметників так само потрібні more, less:

Виняток (Irregular adjectives)

* good - better

* bad - worse

* ill - worse

* little (size) - smaller

* little (quantity) - less

* much, many - more

* far - farther, further(additional)

My English is getting better.

Today's weather is worse than it was yesterday.

Зверніть увагу: після слова than можна використати такий варіант:

My room is cleaner than my brother's.

My desk is cleaner than hers.

Словаeven, much, a bit, a little, a lot, far (= a lot), які стоять перед прикметником у вищому ступені, підсилюють або послаблюють його значення.

Tom is taller than Tim, but Peter is even taller.

Is he much taller?

Такий... як - as... as, не такий... як - not as... as

Коли речі подібні (the same), однакові у чомусь, використовують фразу as... as (такий (же) ... як).

Коли речі відрізняються (different), різні у чомусь, використовують фразу not as... as (не такий ... як).

Jack is as tall as his brother, but he's not as tall as his father.

You should read as much as possible.

Використовують також фрази just as... as, twice as... as (three times as... as та ін.).

This hotel is just as expensive as the other one.

Tony's car is twice as big as Kiano's.

Найвищий ступінь порівняння. Для утворення найвищого ступеня порівняння використовують суфікс-est в одно- та двоскладових словах, які закінчуються на -er, -le, -y, -ow, та слова the most (найбільш) або the least (найменш) з iншими дво- та багатоскладовими прикметниками.

He is the youngest.

The white jacket is the nicest.

Правила написання. До слова додається закінчення -est (або -st після голосної):

1. Якщо прикметник закінчується на голосну (крім y) + st.

* simple -- the simplest

* gentle -- the gentlest

* feeble -- the feeblest

2. Якщо прикметник закінчується на y >i +est.

* silly - the silliest

* happy - the happiest

* funny --the funniest

* dirty -- the dirtiest

3. Якщо прикметник закінчується на приголосну - голосну - приголосну, кінцева приголосна подвоюється.

* hot -- the hottest

* thin -- the thinnest

* big -- the biggest

4. Кінцева приголосна не подвоюється, якщо перед нею стоять дві голосні.

* weak -- the weakest

* cheap -- the cheapest

* quiet -- the quietest

Peter is the tallest boy in the class.

He is the nicest person I know.

Henry is the funniest person I know.

The simplest solution is usually the best.

Слова the most, the least вживаються для більшості двоскладових прикметників та всіх багатоскладових прикметників, а також для всіх прикметників, що закінчуються на -ed.

That was the most boring movie of the festival.

That is the most interesting exhibit in the museum.

Замість артикля the перед прикметниками в найвищому ступені можна поставити присвійний займенник (my, your, his, her, its, our, their).

Mountains are their most favourable place of rest.

Monday is our busiest day of the week.

Виняток (Irregular adjectives)

good better the best

bad worse the worst

far further (farther) the furthest (the farthest)

little (size) smaller the smallest

little (quantity) less the least

many, much more the most

They are a bad team. They must be the worst in town.

She is not just a good singer. She's probably the best soprano in the country.

Коли використовують one of + superlative, іменник стоїть у множині.

Butterflyis one of the best cinemasin the city.

Caravan is one of the most popular entertainment centersin Kyiv.

Запам'ятайте як вживаються вирази at least, at (the) most:

His work is expensive, but at least he is honest.

There isn't much food, at most we can get a sandwich.

Після прикметників у найвищому ступені використовують прийменник in, коли йдеться про будівлі, місця, міста, держави тощо.

Which is the biggest city in Ukraine?

Jack is the smartest boy in the school.

З іншими іменниками використовують прийменник of:

Spring is the best time of the year.

Birthday's the happiest day of my life.

Прикметники, що закінчуються на -ing, -ed

Форма слова із закінченням -ing може бути прикметником, що характеризує іменник. Вживають форму -ing тоді, коли йдеться про відчуття або якість виконання дії, тобто про зовнішні характеристики.

The book is interesting.

The movie is boring.

Форма слова із закінченням -ed може бути прикметником, що характеризує іменник. Вживають форму -ed тоді, коли йдеться про відчуття або якість виконання дії, що відчуває ресіпієнт.

I am bored because the lecture is boring.

I am not interested in the lecture because the lecture isn't interesting.

Boring та bored -- прикметники.

* verb + ing зазвичай має активне значення.

A boring person is someone who bores you.

* verb + ed зазвичай має пасивне значення. Можна додати прийменник “by...”, що відповідає орудному відмінку (ким? чим?).

A bored person is someone who is bored by someone or something.

The trip is tiring and we want some rest.

We are extremely tired.

1.3 Морфологічні, синтаксичні та семантичні ознаки прикметників в англійській і українській мовах

В українській мові прикметник як частина мови досить чітко виділяється за трьома критеріями: семантичному (позначення ознаки), морфологічному (наявність формального узгодження з іменником за родом, числом, відмінком; наявність ступенів порівняння у якісних прикметників; наявність особливих словотворчих афіксів у відносних і присвійних прикметників - склян-ий, стол-ов-ий, америка-нськ-ий, мам-ин) і по синтаксичному критерію (вживання у функції визначення та іменної частини присудку).

1.3.1 Морфологічні ознаки прикметників в англійській та українській мовах

Як відомо, англійський прикметник не володіє формами узгодження з іменником, а серед відносних прикметників лише невелика частина слів оформляється особливим словотворчим суфіксом (wooden, sunny). Таким чином, в англійській мові прикметник виділяється насамперед за своїми семантичним і синтаксичним характеристикам. Відсутність морфологічних показників уможливлює використання іменника як визначення до подальшого іменника (stone wall, glass door, education ministry, verb forms, winter session). У цій моделі перше слово по семантичними і синтаксичними характеристиками нагадує відносний прикметник, але його навряд чи можливо розглядати як безперечне прикметник.

Таким чином, в англійській мові, внаслідок малості морфологічних показників, виявляються розмитими межі між частинами мови (прикметником та іменником), і в цьому плані англійська зближується з ізолюючими мовами [11,c 397]. Нерідко в поєднаннях двох іменників буває важко також відмежувати складне слово від словосполучення, порівн. освіта schoolboy, school-teacher, school building; gas-light, gas mask, gas and oil production. Тут вже розмиваються межі між словом і словосполученням, і в цьому плані англійська мова зближується з мовами інкорпоруючого типу.

Ступені порівняння якісних прикметників в обох мовах можуть виражатися як синтетичними формами (легше, коротше, цікавіше; easier, shorter), так і аналітичними (легший/короткий/цікавий; в англійському - в основному для складних слів: more interesting/important). Відносно англійської розмовної мови можна відзначити тенденцію до вживання аналітичної форми в іменній частині присудка (This story is more funny/simple than...; This edition is more complete than...; He was more happy/wealthy/polite/stupid than...; He is more good than bad), тоді як синтетична форма зберігається у слова в ролі визначення (a funnier/simpler story; a completer edition; a politer/happier/person; the wealthiest/stupidest person), що більш властиво для літературно-книжкової мови[11,c 399]. В українській мові для розмовної мови також в цілому більш характерні аналітичні форми (Вона найрозумніша/красивіша, ніж ...; Це більш корисно, ніж...) Таким чином, для обох мов в даній сфері можна відзначити тенденцію до аналітизму [11,c 297].

Прикметник в українській мові має повну і коротку форми, які розрізняють синтаксичну функцію слова: атрибутивну - для повної форми (красива дівчинка) і предикативну - для короткої (Дівчинка була красива). Англійська мова не має засобів для подібного розмежування форм і функцій прикметника.

Слід зазначити, що в розмовній українській мові в предикативній функції частіше вживається та ж повна форма, що і в атрибутивній функції (Вона красива і розумна), так що коротка форма в багатьох випадках є прикметою книжкового стилю мови (Вона красива і розумна). В деяких випадках при вживанні повної і короткої форми в предикативній позиції виникають семантичні відмінності: порівн.: Він був злий (тимчасовий стан) - Він злий (постійний ознака); в англійському ці відмінності виражаються лексично (He was angry-He is bad-tempered/wicked) [11,c 297]. Як можна бачити, система протиставлення повної і короткої форми прикметника зазнає в українській мові певні зміни.

Слід відзначити також випадки вживання в українській мові коротких форми прикметників середнього роду (легко, добре, тепло) в безособових конструкціях типу Мені холодно (неприємно); тут тепло (добре). У таких реченнях втрачаються підстави для того, щоб розглядати слова на «о» як коротку форму прикметника середнього роду, оскільки тут немає підмета, з яким прикметник може узгоджуватися за родом, числом і відмінком. Не можна вважати їх і говірками, оскільки в пропозиції немає визначеного дієслова, по відношенню до якого прислівник може уточнювати образ дії.

В англійській системі частин мови виділяють слова категорії стану (statives). Сюди відносять прикметники, що позначають якийсь стан, що вживаються тільки предикативно і характеризуються префіксом «а» - afraid, awake, asleep, apart, aloof, ablaze і т. п.

Питання про те, чи достатньо цих особливостей для виділення в українській та англійській мовах такої особливої частини мови, залишається дискусійним. Насамперед, в обох мовах важко виявити будь-який певний семантичний тип «станів», які виражаються даними словами. В українській та англійській ці типи слів явно не збігаються; так, українські конструкції мені холодно, тут тепло (приємно) відповідають англійським конструкціям з безперечними прикметниками - I am cold; It is warm (nice) here; англійським конструкціям типу He is afraid (asleep) в українській можуть відповідати пропозиції з дієсловами (Він боїться/спить).

Крім того, в англійській мові є і прикметники без префікса «-а», що позначають деякий тимчасовий стан суб'єкта і вживаються в іменній частині присудка: ill, ready, eager і т. п. Вони не збігаються з якими-небудь українськими словами категорії стану і не утворюють в англійській мові якогось чіткого семантичного класу. В цілому, таким чином, виділення «слів категорії стану» в англійській мові як особливої частини мови не знаходить чітких формальних і семантичних підстав.

Отже, в англійській мові на відміну від української мови, внаслідок скудності морфологічних показників, виявляються розмитими межі між частинами мови (прикметником та іменником), і в цьому плані англійська зближується з ізолюючими мовами.



1.3.2 Семантичні ознаки прикметників в англійській та українській мовах

Прикметник - лексико-семантичний клас предикатних слів, що позначають непроцесуальні ознаки (властивість) предмета, події чи іншої ознаки, позначеного ім'ям. Прикметник позначає або якісну ознаку предмета, поза його ставлення до інших предметів, подій або ознак, або ознаку відносну, яка позначає властивість предмета через його ставлення до іншого предмету, ознакою, події [11,c 398].

Прикметник як частина мови не тільки не є універсальною категорією, але становить клас слів, найменш специфікованих порівняно з іншими морфолого-синтаксичними класами. У багатьох мовах прикметник не виділяється як окрема частина мови, що має свої морфологічні та/або синтаксичні характеристики [11,c 401].

Семантичною основою прикметника є поняття якості. Якісна ознака домінує у значенні прикметника, яка легко розвиває якість семи: наприклад, «дерев'яний стілець» - дерев'яна ход». Прикметник саме по собі не має денотації і співвідноситься з денотанами тільки за посередництвом визначеним ним іменником. Екстенсіоналом прикметника є область предметів або подій, що володіють відповідною ознакою (іноді говорять і про денотації прикметника як про область ознак, притаманних відповідних предметів) [11,c 403].

По семантиці прикметники дуже неоднорідні, їх класифікації різноманітні і спираються як на значення самих прикметників, так і на властивості денотатів, до яких відносяться ознаки, а також на можливості інтенсифікації (посилення ознаки, порівняння: укр. «дуже хороший», ісп. Gravisimo - "надзвичайно тяжкий", кирг. бопбош - "абсолютно порожній"), сполучуваності з різними видами прислівників і т. п.

Прикметники поділяються на оцінні («хороший» - «поганий»), параметричні («низький» - «високий»), прикметники форми, кольору і т. д. Прикметники також поділяються на такі, що позначають властивості речей, що сприймаються почуттями, фізичні якості людей і тварин і внутрішні, психологічні властивості, постійні якості та тимчасові стану. Мабуть, універсальним є розподіл прикметників на якісні та відносні.

Якісні прикметники вважаються «класичними» предикатами, оскільки вони не включають ніяких інших властивостей, крім предикативних. Значення якісного прикметника гомогенно, воно погано ділиться на семи, характеризується рухливістю залежно від змісту денотата, до якого належить ознака, і має тенденцію до відриву від денотата та зрушенню в сусідні семантичні зони: порівняння, наприклад, «сумний пейзаж», «сумний настрій», «сумний вираз обличчя», «сумний результат», «сумна подія», «лицар сумного образу» і т. д. Семантичні відносини всередині системи якісних прикметників спираються передусім на сигніфікат, для них характерна антонімія і особливий характер синонімії, оснований не так на схожості денотатів, а на близькості сигніфікат (приклад: «веселий», «радісний», «живий і т. д.). Якісна ознака, що лежить в основі семантичної структури прикметника, може змінюватися за шкалою інтенсивності, що визначає два основні семантичні властивості прикметника - здатність мати ступені порівняння і здатність поєднуватися з інтенсифікаторами. Питання про те, яка ступінь - позитивна (нейтральна) або порівняльна - слід вважати семантично первинною, є спірним. Так, будинок можна охарактеризувати як великий у порівнянні з іншими будинками, більшими чи меншими, і в цьому випадку вихідною для приписування ознаки є порівняльна ступінь, або як представляє норму для даного класу предметів (великих будинків), і в цьому випадку вихідною виявляється позитивна ступінь (нейтральна ознака).

Значення відносного прикметника інше: це відношення, яке встановлюється між предметом (або ознакою) та іншим предметом, ознака якого позначається прикметником. Значення відносного прикметника часто тлумачать, вводячи розкриваючий дане відношення предикат типу «що складається з», «схожий на», «міститься в», « зроблений з». Виділяють близько 30 загальних значень такого роду і значну кількість часткових. Семантика відносного прикметника являє собою складну признакову структуру, яка співвідноситься з структурою вихідного слова. Відносний прикметник не має центральної ознаки, яка може градуюватися, тому воно не має ступенів порівняння і не поєднується з інтенсифікаторами. У процесі приведення до якості відносного прикметника його значення перебудовується: якісна ознака виступає на перший план, а інші погашаються.

Отже, прикметник позначає або якісну ознаку предмета або ознаку відносну, яка позначає властивість предмета через його ставлення до іншого предмету, ознаки. Для нашого дослідження, особливий інтерес представляє наступне: значення відносних прикметників - це відношення між предметом та іншим предметом, таким чином, це може служити передумовою того, що в англійській мові іменник називає предмет, який позначає ознаку предмета і може виконувати функції прикметника.

1.3.3 Синтаксичні ознаки прикметників

Дослідники крім категорії ступенів порівняння, категорії інтенсивності (або інтенсифікації)виділяють також синтаксичну категорію атрибутивності/неатрібутівності [11,c405] предикативного/непредикативного характеру ознаки; ця категорія відображається в можливості атрибутивного і предикативного вживання прикметника, а в українській мові - ще й у протиставленні повних і коротких прикметників.

Оскільки прикметник співвідноситься з денотатом тільки за допомогою визначеним ним іменником, воно завжди семантично пов'язане з останнім. Цей зв'язок здійснюється двома способами: прикметник виступає або як визначення при іменникові, утворюючи атрибутивну конструкцію, або як предикат або частину предикату, з'єднуючись з іменником через дієслово-зв'язок. Ознаку атрибутивності/предикативності часто вводять у визначення прикметника як його основну функціональну особливість. Семантичні підкласи прикметника розрізняються за їх здатності виступати в атрибутивної і/або предикативної позиції. Протиставлення по атрибутивності/предикативності нейтралізується в конструкціях з так званим предикативним визначенням: «Микола прийшов радісний», де прикметник, входячи до складу предиката, є атрибутом до суб'єкта.

Одним з критеріїв для зарахування слова до прикметника є його здатність входити в іменну групу, займаючи там позицію атрибуту. Прикметники іноді включають в категорію слів-атрибутів, які характеризуються тим, що їх граматичне значення повторює граматичне значення, яке підпорядковується іменнику. З цієї синтаксичної характеристики - здатності входити в іменну групу з узгодженням - часто виділяється і весь клас. Так, до прикметників іноді відносять атрибутивні займенники, присвійні і вказівні слова (відрізняючи їх від присвійних і вказівних займенників, які складають самостійні іменні групи), порядкові числівники. Вхідні в клас прикметників розряди слів класифікуються за різними основами, наприклад: якісно-відносні, присвійні і займенники, знаменникові (якісні і відносні) і займенникові; якісні та відносні, причому відносні, в свою чергу, поділяються на власне відносні, порядкові і займенникові.

Отже, одним з критеріїв віднесення слова до прикметника, є можливість їх використання атрибутивно і предикативно. Детально на синтаксичних функціях прикметників ми зупинимося у другій частині нашого дослідження.

1.4 Розряди прикметників в англійській мові

При аналізі характерних ознак і особливостей категорії прикметника в англійській мові лінгвіст стикається з різними принципами класифікації і, отже, з різними групами і розрядами англійських прикметників.

На класифікацію прикметників, запропоновану Г. Суіта (1891), автором першої теоретичної англійської граматики, безсумнівний вплив справила його ж теорія частин мови. Серед прикметників він виділяє власне - прикметники, прикметники-займенники і прикметники-числівники. Відзначаючи, що першорядне призначення прикметників - висловлювати якість слів-предметів, Суїт ділить прикметники на дві великі групи:

1)attribute - adjectives які утворюють ознаки предметів;

2 ) qualifying adjectives, просто обмежують або визначають іменники, з якими вони пов'язані. У цю групу Суїт зараховує крім артиклів і займенникових прикметників (adjectives pronouns) будь-який прикметник, який пов'язаний з абстрактним іменником. Якщо great в great man дійсно attribute-adjectives, бо ознаками, якостями можуть володіти тільки конкретні іменники, то great в great height, great stupidity вже тільки «qualifier, a qualifying adjective ».

Як зазначає Е.Г. Меграбова, Г. Суїт, єдиний із зарубіжних англістів, який проводить розподіл прикметників на такі розряди, які частково нагадують розряди якісних і відносних прикметників (його pure attribute - adjectives і concrete adjectives). [13,c 39].

У Несфілда (1924) знаходимо шість групприкметників:

1) власні (proper): Portuguese, English, …

2) описові (descriptive): brave, careful, …

3) кількісні (quantitative): much, little, some, half, …

4) числівникові (Numeral): all, many, several, one, first, …

5) вказівні (demonstrative): that, such, a, the, …

6) розділові (distributive): each, every, neither, …

Несфілд намагається побудувати свою класифікацію, виходячи з семантики тих груп, які він включає в категорію прикметника, залежно від того, позначають вони кількість, порядок предметів і т. д. Проблема частин мови, хиткість меж між частинами мови, на думку Меграбовой Е.Г., виявляється в класифікації Несфілда.

Як відомо, наріжний камінь вчення О.Есперсена - його досить оригінальна теорія трьох рангів. Граматичний розподіл слів за розрядами переплітається з логічним - за трьома рангами. І тому у О.Есперсена класифікація прикметників за розрядами - це класифікація вторинних слів у функції - ад'юнктів adjuncts. Розглядаючи функцію ад'юнктів-модифікаторів, визначень первинних слів, О.Есперсен розрізняє кілька розрядів ад'юнктів. Найважливішими з них О.Есперсен вважає ад'юнкти, які можна було б назвати обмежувальними або кваліфікативними (restrictive): їх функція полягає в обмеженні первинного слова (primary). Так, слово red в поєднанні red rose обмежує застосування слова rose одним конкретним подразрядом, виключаючи white, yellow, rose. Те саме спостерігаємо і в інших випадках: new book, poor widow, Spanish peasants.

До обмежувальних ад'юнктам О.Есперсен відносить також this, that, the в поєднаннях this rose, that rose, the rose, але відрізняються вони від інших ад'юнктів тим, що ні в якій мірі не є описовими: єдине їх призначення - спеціалізація, уточнення.

Другий розряд ад'юнктів - необмежені ад'юнкти (non-restrictive adjuncts).

Третій розряд ад'юнктів О.Есперсен називає кількісними: many, much, some, few, little, less, more, no, one та ін.

Як зазначає Меграбова Е.Г., класифікація прикметників за розрядами у О.Есперсена базується на іншому принципі ніж у Суїта: Есперсен бере до уваги не тільки семантичний, а й стилістичний момент .

В англійських традиційних теоретичних граматиках, на думку Меграбовой Е.Г., дається найрізноманітніша класифікація прикметника. Кількість розрядів прикметників коливається від трьох до восьми. Межі цієї категорії, на її думку, в наукових англійських граматиках досить розпливчасті і невизначені. Прикметники визначаються як слова, що вживаються з іменником, щоб обмежити його застосування. Ейкін розуміє прикметник ще ширше: «Прикметник - це вживання слова, фрази і пропозиції для визначення слова (не фрази і не пропозиції), який використовується зазвичай як іменник», тобто він фактично ототожнює категорію прикметника - частина мови - з визначенням. Така нечіткість породжена проблемою класифікації словникового складу за частинами мови. Поділ всередині великої категорії прикметника вищезгадані лінгвісти намагаються провести, виходячи з семантичного принципу. Але в працях зарубіжних англістів, при всій великій кількості і різноманітності угруповань в категорії прикметника, виділення розрядів якісних і відносних прикметників, що стало традиційним в радянській англістиці, не проводилося.

Уже в найперших роботах радянських англістів займенники, числівники виділяються як окремі частини мови, а прикметники діляться на якісні та відносні. Л.П.Вінокурова вказує на граматичні ознаки якісних і відносних прикметників. Якісні прикметники характеризуються наявністю:

1) ступенів порівняння;

2) їх показниками (деякі суфікси: -ful, -less, -ous, -ent, -able, -y, -ish);

3) утворенням якісних прислівників на -ly.

У відносних же прикметників ступені порівняння відсутні, а їх показниками є суфікси: -en, -ic, -ical, -ist.

Цікаво відзначити, що В.Н. Жигадло, І.П. Іванова , Л.Л.Іофік вважають за доцільне виділити три групи прикметників: якісні, відносні та кількісні: much, many, few, little. Ільіш ж, останню групу зараховує до прислівників. Деякі лінгвісти, за аналогією з українською мовою, ділять англійські прикметники на якісні, відносні і вказівно-означальні. Таким чином, деякі відмінності з питання класифікації прикметників спостерігаються і в працях радянських англістів. Але загальновизнаним є поділ прикметників на якісні та відносні.

Безперечно, поділ англійських прикметників на якісні та відносні перенесено з українського мовознавства, де вони є традиційними.

Виділяючи в англійській мові два розряди прикметників - якісні і відносні - радянські англісти зазвичай вказують на те, що якісні прикметники передають ознаки безпосередньо (old , white), а відносні передають ознаки, пов'язані з відношенням до предмета, місця та часу (industrial, wooden, Crimean) і т. д.

Якість як категоріальне значення прикметника завжди приписується якомусь предмету, субстанції: якість, передана прикметником white - субстанції, вираженої словом dress, якість old - субстанції man, якості, які позначені прикметниками industrial, wooden, Crimean - відповідно субстанціям enterprise, house, weather і т. д.

Класифікація англійських прикметників за розрядами якісних і відносних - чисто семантична класифікація [13, c. 48]. Вона заснована на вираженні в семантиці прикметника більш абстрагованої якості (якісні прикметники) і менш абстрагованої якості. До якісних прикметників у основному відносяться:

1) непохідні прикметники, що передають якість; цей зв'язок колись існував: «... в своєму генезі всі прикметники є ... семантично похідними від якоїсь назви предмета ...», але тепер вона забута;

2) непохідні і похідні прикметники, вжиті в переносному значенні, так як у них переосмислюється зв'язок, ставлення з «лівою» предметною субстанцією. Це відношення стає опосередкованим, а не прямим, і менш залежним (wooden manners, theatrical pose);

3) похідні прикметники, утворені від іменників, абстрактних за своєю семантикою, тобто «ліва» субстанція позначає абстрактне поняття, якість, виражене як предметне поняття (beauty - beautiful, danger - dangerous, awe - awful). Дуже часто на якісну ознаку якісних прикметників нашаровується емоційно-оцінна ознака [13, c. 48].

У відносних прикметників зв'язок з предметними субстанціями більш тісний. Вони зазвичай передають поняття з області науки, політики, суспільного життя.

Значення, виражені якісними прикметниками, і значення, виражені відносними прикметниками, розцінюються як лексико-граматичні значення, як ознаки, за якими англійські прикметники групуються за двома розрядами. Усередині цих двох лексико-граматичних розрядів може бути проведено подальший розподіл на тематичні підразряди.

Ті прикметники, які утворюють якість, можуть знаходитися в різних ступенях, утворюють ступені порівняння. Багато з якісних прикметників вживаються у вищому і найвищому ступенях. Але ставити існування ступенів порівняння в залежність від розрядів прикметників було б невірно. Ряд якісних прикметників позначає такі якості, які не мислять в різних ступенях: якості, що позначають форму (round, square), якості вищого (eternal, perfect) або помірного ступеня (pallish, reddish), якості , взагалі не сумісні з поняттям порівняння (dead, blind). Очевидно, тут має місце перехрещення граматичного поділу за ступенями порівняння з семантичним за розрядами.

Неодноразово лінгвісти відзначали рухливість меж між розрядами якісних і відносних прикметників[13,c. 50].

«Межа між якісними і відносними прикметниками не є абсолютною. Відносні прикметники можуть поступово набувати якісне значення - тобто значення, в якому якість переважає над відношенням. Зокрема, це явище легко спостерігається у тих випадках, коли у відносного прикметника виникає переносне значення.

Отже, в якості основного принципу класифікації прикметників є розподіл на якісні та відносні. При цьому відносні прикметники тісно пов'язані з предметними субстанціями, що можливо є однією з передумов для функціонального зближення прикметників та іменників.

1.5 Особливості синтаксичних функцій прикметника

Основною функцією прикметника є позиція визначення; більш характерною є при цьому препозитивне функціонування; однак можлива і постпозиція, яка створює велику семантичну вагомість визначення, опиняється в цих випадках відокремленим а, отже, є несучим відомимисемантичним наголосом: the bitter cold; there a light glowed, warm, tawny, against the stark brightness of the nigh (Snow). Друга функція прикметника - функція предикативного члена: He was grave and tense with his news (Snow). Слід зазначити , що, хоча більша частина прикметників здатна виступати в обох функціях, для деяких можлива тільки одна з них. (Іванова , Бурлакова , Почепцов 1981,36 ). Так, прикметники joint, live, lone, daily, weekly, monthly, woollen та інші вживаються тільки атрибутивно: a joint enterprise, a lone wolf, her daily visits. Прикметники, що позначають відношення до чогось або стан, вживаються тільки предикативно: glad, averse (to), bound for, concerned. Прикметники certain, ill змінюють семантику в залежності від того, вживаються вони в предикативній або атрибутивній функції: ропівняння a certain person - I am certain the report is ready; ill tidings - She is ill.

Слід зазначити, що лінгвісти, які виділяють в англійській мові слова категорії стану як особливу частина мови, зазвичай відносять ill до слів категорії стану. Атрибутивне вживання ill обмежене декількома стійкими поєднаннями, які можна вважати лексикалізованимт: ill news; it's an ill wind that blows nobody any good [9,c. 397].

Отже, основним функціями прикметників є функції визначення та предикативного члена, проте далеко не всі прикметники можуть виступати в обох функціях.

Отже, прикметник як частина мови відзначається в усіх індоєвропейських мовах, як одна з чотирьох основних частин мови. У даному розділі розглянуто морфологічні, синтаксичні та семантичні ознаки прикметника.

В англійській мові на відміну від української мови, внаслідок малості морфологічних показників, виявляються розмитими межі між частинами мови( прикметником та іменником), і в цьому плані англійська зближується з ізолюючими мовами.

Прикметник позначає або якісну ознаку предмета або ознаку відносну, яка позначає властивість предмета через його ставлення до іншого предмету, ознаки. Для даного дослідження, особливий інтерес представляє наступне: значення відносних прикметників - це відношення між предметом та іншим предметом, таким чином, це може служити передумовою того, що в англійській мові іменником називається предмет, який позначає ознаку предмета і може виконувати функції прикметника.

Одним з критеріїв віднесення слова до прикметника, є можливість їх використання атрибутивно і предикативно.

Як основний принцип класифікації прикметників є з поділ на якісні та відносні. При цьому відносні прикметники тісно пов'язані з предметними субстанціями що можливо є однією з передумов для функціонального зближення прикметників та іменників.

Основним функціями прикметників є функції визначення та предикативного члена, проте далеко не всі прикметники можуть виступати в обох функціях.

Розділ 2. Особливості функціональної взаємодії прикметника з іншими частинами мови

2.1 Функціональне взаємодія частин мови. Прототипова структура прикметника

Частини мови характеризуються польовою або прототипною структурою. Термін «польова структура» не новий. Він з'явився у функціональному аналізі мови і був вперше введений чеськими лінгвістами. Термін «прототипова структура» відносно новий. Він був запозичений лінгвістикою з когнітивної психології і став дуже популярним серед інших термінів «польової структури». Однак, ці два терміни дуже схожі. Обидва підкреслюють той факт, що категорії не мають строго визначених меж. Обидва припускають наявність в категорії центральної і периферійної частини. У центрі представлені одиниці, які мають максимальне число категоріальних рис. Ці одиниці називаються прототипами або прототипічними членами категорії. Деякі риси цієї категорії можуть бути відсутні в периферійних одиницях і навпаки, риси інших категорій можуть бути присутніми в периферійних одиницях [10, c. 49].

Таким чином, в кожній значній частини мови існують центральні та периферійні одиниці. Центральні одиниці характеризуються наявністю всіх рис їх класу і таким чином певною симетрією семантичних, морфологічних і синтаксичних властивостей.

Наприклад, прикметник good являє собою зразок прототипового прикметника good. Він позначає якість предмета, має граматичну категорію ступеня порівняння і в основному використовується в синтаксичної функції визначення і предикативу.

Периферійні одиниці включають слова, так званої змішаної семантики категорії, наприклад, слова чиє лексичне значення не ізоморфно до їх категоріального значення і ця асиметрія проявляється в їх морфологічних і синтаксичних властивостях. Наприклад, прикметник asleep, яке за своєю семантики зближується з дієсловами, не має ступенів порівняння і може використовуватися атрибутивно. Вчені припускають, що синтаксична поведінка слів більше визначається особливостями їх лексичного значення, ніж приналежністю до певних частин мови.

Такі периферійні зони існують в кожній основній частині мови і за допомогою цих периферійних зон частини мови взаємодіють одна з іншою. Найпоширеніший спосіб функціональної взаємодії між частинами мови - синтаксична або функціональна транспозиція. Функціональна або синтаксична транспозиція - це синтагматический процес, який полягає в використанні слів, які належать до однієї частини мови в синтаксичної функції, характерної іншої частини мов [10, c. 51].

У процесі синтаксичної транспозиції слова виявляють вторинні синтаксичні функції у своїй частині мови і, таким чином, розширюють синтаксичну «територію» частин мови. Наприклад:

a) «You look very tired. - A hard day?» - «A nothing day, Herr Ritter» (J.Carrol) - Prn (adj);

b) At last he turned and started walking slowly down the now deserted corridor. (E.Segal) - Adv (adj);

c) There is a round table…and various other pieces of furniture including a grandfather clock (D Smith) - N (adj).

Синтаксична транспозиція виконує дві важливі функції в мові. Перша функція - транспозиція, яка часто заповнює обмеження у сфері словотворення. Таким чином, іменники часто використовуються атрибутивно, за відсутності відповідного прикметника. Іменник у функції прикметника way and manner часто переходять у сферу прислівників за відсутності відповідних говірок. Наприклад: After a week we all served ourselves Chinese style, standing and stretching across the table one after another (L.Hobbs ). Така функція транспозиції називається компенсаторною [10, c.52].



2.2 Функціональна взаємодія прикметника та іменника

Іменники і прикметники близькі один до одного за походженням, так як у багатьох Європейських мовах прикметник виділився пізніше, і багато з них сталися з іменників. Англійські іменники зазвичай використовуються як функціональні синоніми для відповідних прикметників і дуже часто вони використовуються атрибутивно за відсутності відповідних відносних прикметників. Порівняємо: українська - платинова картка, English - a platinum card, де іменник platinum використовується атрибутивно [10, c.52].

Функціональна взаємодія прикметника з іменником виражаються в процесі, традиційно названим субстантівізації прикметника. Прикметники здатні виступати в синтаксичних функціях, властивих іменнику - у функції підмета або доповнення. Прикметники в цих випадках вживаються з означеним артиклем і позначають, як правило, множину осіб:

To be a « good » writer needs organization too, even if those most capable of organizing their books may be among the least competent at projecting the same skill into their lives (Powell). Можливо, однак, і позначення таким прикметником відстороненого, узагальненого поняття:

I am going to do the unforgivable , said Professor Searle ( Wilson).

Таким чином, прикметник в синтаксичних позиціях, властивих іменнику, близько стикається з іменником; при вираженні абстрактного поняття воно близько до абстрактних іменників; при позначенні конкретних одиниць (зазвичай осіб) воно зближується з іменником у множині. Даний процес називається субстантивацією (цит. за Козлова 2005,119 ).

Відомо, що субстантівізація - це обширний термін, що включає в себе три різні процеси, які збігаються в кінцевому результаті. Наприклад, омонімії «материнської » і « дочірньої». (Лексеми, від якого утворено слово і знову вийшли лексеми). Але ці омонімії результат якісно різних процесів, які включають конверсію, еліпсис одиночного іменника у фразу з іменником і транспозиційне використання прикметників. Іменник, що утворився від прикметника за допомогою конверсії (нульова деривація) характеризуються морфологічною симетрією і синтаксичними властивостями. Як показують дослідження, вони всі мають риси іменників: вони поєднуються з обома оригіналами, числівниками, займенниками і прикметниками, у них також є форми єдиного і множини. Наприклад: It's a possible, I'll think about it, From childhood they had been exact opposites in temperament.

Ще один процес взаємодії між прикметником і іменником виражається у використанні прикметника в синтаксичній позиції іменників. Перенесені прикметники характеризуються асиметрією і категоріальних властивостей, так вони володіють обома ад'єктивними і номінальними властивостями. Подібно іменникам вони поєднуються з певним артиклем і позначають або групу людей (the rich, the poor, the bold and the beautiful etc. ), або абстрактні поняття (the unknown, the unforgettable, the unattainable etc.), вони використовуються як підмет, доповненням і предикативно, а так само можуть використовуватися з визначенням (the idle rich, the filthy rich). У той же час вони зберігають деякі властивості прикметника, у них є ступені порівняння. Наприклад: He was pleased to be able to boast that a cousin of his had married one of the most celebrated (S.Maugham). The best die young (D.Lessing ).

Подібно до прикметника вони можуть використовуватися у прислівниках, що позначають ступінь. Наприклад: Money for her as with the extremely rich and the very poor - was not something to be husbanded against a problematic future but to be spent as it came in, and rather grandly at that (A. Miller).

Це поєднання властивостей прикметника та іменника відрізняє субстантівную транспозицию прикметника від процесів конверсії та еліпсиса.

Значення прикметників, які перейшли в синтаксичну позицію іменників так само піддається певним змінам: вони позначають не якість, але групу людей або речей, пов'язаних на основі певної якості і таким чином вони стають функціональними синонімами двох підкласів іменників: збірних і абстрактниї іменників. Цю функцію узагальнення виконує певний артикль. Узагальнююча функція означеного артикля найкраще проявляє себе в таких випадках, коли перенесені прикметники використовуються у ряді однорідних частин пропозиції, рядом з прототиповими іменниками, де певний артикль виконує таку ж узагальнюючу функцію. Наприклад: How clever of you to rook the helpless and the orphan and the poor (M. Mitchell) [10, c. 119].

Слід пам'ятати, що субстантівізації (тобто перехід в іншу частину мови - іменник) при цьому не відбувається; термін «субстантівізація» має на увазі зазвичай саме функціонування прикметника в синтаксичних позиціях, властивих, в першу чергу, іменнику. Власне субстантивація, як така, тобто перехід прикметника в іменник, з усіма його ознаками, в тому числі морфологічними, не виключена; вона відбувається зазвичай при стійкому еліпсисі іменника в атрибутивному словосполученні: a private (soldier), a native (inhabitant). Однак це - чисто лексичний процес, і до граматичної системи він має відношення лише остільки, оскільки він сприяє утворенню слова іншої частини мови.

Можливо також побачити в нашому дослідженні, утворення іменників від прикметників шляхом словотворення - додатком суфікса -s: shorts, essentials.

2.3 Функціональна взаємодія прикметників і прислівників

Прикметники і прислівники позначають ознаки. У силу цієї семантичної спільності, нерідко прикметники виступають у функціях прислівників, а прислівники у функціях прикметників. Насамперед розглянемо в дослідженні випадки, коли прикметники виступають у функції прислівників.

Перш за все це прикметники з суфіксом -ly, які утворені від іменників man, king, scholar і т. п. і позначають властивості подібних осіб. Відповідних прислівників в англійській мові немає !

Найважливіші прикметники цього типу: beastly, brotherly, cowardly, earthly, fatherly, friendly, gentlemanly, heavenly, kingly, leisurely, lively (-life + ly), lovely, manly, masterly, motherly, princely, queenly, scholarly, sisterly, soldierly, womanly. Багато з цих прикметників можуть приєднувати негативну приставку un-, наприклад: unfriendly «недружній», unwomanly «нежіночною», unearthly «неземної».

Ці прикметники утворюють прийменникові обороти, виступають у функції обставин способу дії, наприклад: in a leisurely manner «неквапливо», in a cowardly fashion «боягузливо». Порівняємо наступні пропозиції: He is a cоwardly fellow «Він боягузливий хлопець»; He behaved in a cowardly fashion/manner «Він вів себе боягузливо». Дані пропозиції є синтаксичними синонімами.

Взагалі, багато прикметників і прислівників (в більшості своїй короткі загальновживані слова) повністю збігаються за формою. Так , прислівник fast не має суфікса і зовні абсолютно схожий з прикметником fast. У словосполученні a fast train «швидкий поїзд» ми маємо прикметник fast. У пропозиції The train was travelling fast «Потяг йшов швидко» - прислівник fast.

Поряд з деякими прислівниками без суфікса вживаються прислівники того ж кореня з суфіксом -ly. Ми бачимо прикметник wrong в словосполученні a wrong answer «неправильна відповідь», прислівник wrong в словосполученні to guess wrong "не вгадати", прислівник wrongly в реченні We were wrongly informed «Нас неправильно інформували». Як показує наше дослідження, вживання прислівників з суфіксом -ly і діалектів того ж кореня без суфікса не підкоряється певним правилам і обумовлюється традицією. Прийнято говорити guess wrong (не вгадати), але перед прислівником минулого часу завжди вживається wrongly, як у вищенаведеному реченні I was wrongly informed.

Нечисленні прикметники, утворені приєднанням суфікса -ly до основ іменників, що позначають період часу, збігаються за формою з прислівниками, що мають той же суфікс. Це hourly, daily, weekly, fortnightly, monthly, quarterly, yearly, а також bi - weekly, bi - monthly і т. п. There is an hourly service of trains to London (hourly - прикметник) «потяги в Лондон відправляються кожну годину». The buses run hourly (hourly - прислівник) «Автобуси ходять щогодини».

We advertised for a house in several weekly periodicals (weekly - прикметник) «Ми помістили оголошення про покупку будинку в декількох тижневиках».

This periodical is published weekly (weekly - прислівник) «Це видання виходить щотижня» . У нашому дослідженні ми можемо так само побачити, що збігаються за формою також прикметники clean, clear, close, dead, direct, easy, fair , firm, high, large, loud, mighty, pretty, quick, right, sharp, slow, soft , sound, sure, tight, wide і відповідні прислівники. Від цих коренів утворюються прислівники з суфіксом -ly.

...