Асоціативно-семантичне поле "Чорнобиль" у сучасному українському художньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Асоціативно-семантичне поле «Чорнобиль» у сучасному українському художньому дискурсі

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Гоцинець Ірина Львівна

Київ - 2010

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Сюта Галина Мирославівна, Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник відділу стилістики та культури мови.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Степаненко Микола Іванович, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Баган Мирослава Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри загального та українського мовознавства.

Захист відбудеться “24” березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “_____” лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук В.М. Фурса

Загальна характеристика роботи

Чорнобиль - одна з ключових номінацій сучасної національно-мовної практики. Її концептуалізація, наповнення метафоричним, символічним, ціннісним змістом відбулися в контекстах різних типів свідомості - побутової, художньої та наукової, де вона набула статусу світоглядно-ментального знака. Під впливом потужного соціального екстралінгвального чинника (техногенна катастрофа на ЧАЕС) ця лексема розширила свій значеннєвий ареал, універсалізувалася як аксіологічно маркована мовна одиниця. Нові соціально-екологічні умови, що склалися в Україні після 26 квітня 1986 р., динамічно рефлексують у мові поетичних та прозових художньо-публіцистичних творів про Чорнобильську катастрофу, визначаючи напрямки формування специфічного чорнобильського словника, який не лише актуалізує нові лексеми, а й істотно розширює, видозмінює семантичний обсяг традиційного поетичного словника.

Пізнання внутрішньої форми та семантико-асоціативного потенціалу номінації Чорнобиль потребує встановлення її репрезентативних якостей, окреслення ряду об'єктів дійсності, які вона охоплює. Інваріантний підхід уможливлює опис статичних властивостей цього мовного знака, його сутнісних ознак, а функціональний забезпечує представлення контекстуальних варіантних проекцій. Отже, розв'язання актуального завдання лінгвостилістичної інтерпретації лексеми Чорнобиль, стратифікації семантично підпорядкованих їй слів та словосполучень, а також встановлення жанрово-стильових варіантів її парадигматичних і синтаксичних зв'язків неможливе без побудови польової моделі.

Метод структурування лексико-семантичного поля за останні десятиліття не втратив своєї актуальності. Слово або лексико-семантичний варіант завдяки його застосуванню постає як регулярний чи оказіональний компонент цілісної системи, у якій актуалізоване відповідне знання, його відображення в мові й тексті з позицій семантично-оцінної динаміки. Саме комплексне польове вивчення зв'язків номінативних одиниць дає змогу спостерігати процеси переходу від конкретно-предметного значення до поняття, що супроводжується концептуалізацією такої лексеми, утвердженням у статусі центра семантичного поля (пор. праці Н.Д. Арутюнової, А. Вежбицької, П.Ю. Гриценка, О.С. Кубрякової, Д.М. Шмельова, Ю.С. Степанова, В.П. Григор'єва, М.А. Бабуріної, О.О. Селіванової, а також С.Я. Єрмоленко, Л.О. Пустовіт, Н.М. Сологуб, Л.О. Ставицької, А.К. Мойсієнка, Н.О. Мех, Г.М. Сюти, Н.О. Данилюк, Л.Г. Савченко, Л.В. Мялковської, О.О. Маленко, Т.М. Берест, Л.В. Кравець, Л.М. Задорожної та ін.). Дедалі частіше дослідження текстових художніх парадигм здійснюють з акцентом на асоціативності як категорійній ознаці поетичної семантики (М.І. Голянич, С.П. Бибик, Н.С. Дужик, Ж.В. Марфіна, Р.І. Стефурак, В.А. Капась та ін.), актуалізуючи поняття асоціативно-образного та асоціативно-семантичного поля.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена й тим, що в україністиці (за винятком окремих праць Л.Т. Масенко, Т.І. Гундорової, Г.М. Сюти, З.А. Безверхої) досі не було спеціальних робіт з аналізом структурно-семантичних, функціонально-стилістичних, а також асоціативних зв'язків номінації Чорнобиль, оскільки повною мірою не введено в науковий обіг тексти художньої та публіцистичної літератури чорнобильської тематики, де ця номінація функціонує як константа національної мовної свідомості.

Зв'язок праці з науковими планами, програмами, темами. Напрямок дослідження пов'язаний із науковою темою відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України «Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуально-знаковому і часовому вимірі» (державний реєстраційний номер 0103U00327) та відповідає її профілю. Тема затверджена Науковою координаційною радою «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол №32 від 23 травня 2006 р.).

Мета дослідження - вивчити парадигматичні та синтагматичні властивості номінації Чорнобиль, простежити закономірності й механізми її розбудови в сучасних українських поетичних та прозових художньо-публіцистичних творах в аспекті виявлення дистрибутивних асоціативно-семантичних і семантико-стилістичних потенцій стрижневого асоціатива та ієрархізації підпорядкованих йому мовних знаків.

Відповідно до мети визначено конкретні завдання роботи:

· систематизувати й узагальнити загальнотеоретичні підходи до вивчення проблеми «асоціація і художній / публіцистичний текст», до понять асоціативність, асоціативно-семантичне поле (АСП), асоціативно-семантична група (АСГ), асоціативно-семантична мікрогрупа (АСМ), асоціативно-образний ряд (АОР);

· умотивувати розрізнення асоціативності з погляду загальномовної та контекстуальної сполучуваності слів;

· довести концептуальний характер номінації Чорнобиль як константи сучасного українського мовомислення й центра однойменного АСП;

· за лексикографічними джерелами та різножанровими (поетичними і прозовими художньо-публіцистичними) текстами встановити склад лексем, пов'язаних із номінацією Чорнобиль;

· з'ясувати характер структурно-семантичних зв'язків виокремлених лексем;

· визначити ієрархію лексико-семантичних груп, асоціативно пов'язаних із номінацією Чорнобиль та підпорядкованих їй як АСГ, АСМ та АОР;

· дослідити розвиток контекстної семантики аналізованих асоціатів у мові поезії та художньо-публіцистичної прози чорнобильської тематики;

· підготувати Додаток А «Покажчик асоціатів номінації Чорнобиль у мові поезії» та Додаток Б «Покажчик асоціатів номінації Чорнобиль у мові художньо-публіцистичної прози».

Об'єктом дослідження слугувала мова української художньої та художньо-публіцистичної літератури 80 - 90-х років ХХ ст. в аспекті реалізації асоціативно-семантичного потенціалу номінації Чорнобиль.

Предметом аналізу стали процеси значеннєвих і жанрово-стильових модифікацій асоціатива Чорнобиль.

Джерельну базу дисертації становлять:

а) тексти поетичних (В. Бутрім, Л. Вишеславський, І. Гнатюк, І. Драч, С. Йовенко, А. Камінчук, В. Квітневий, Т. Коломієць, Л. Костенко, Б. Олійник, О. Пахльовська, М. Руденко, М. Сом), а також прозових художньо-публіцистичних (Л. Даєн, І. Малишевський, А. Михайленко, В. Трегубов, Ю. Щербак, В. Яворівський) творів;

б) картотека лексикографічних статей за матеріалами тлумачних словників, Словника синонімів, Словника епітетів тощо (близько 3000 карток).

Методи дослідження. Для розв'язання поставленої мети й скорельованих із нею конкретних завдань у роботі використано методи загальнонаукові (спостереження, аналізу, узагальнення) та конкретні лінгвістичні: асоціативного лінгвістичного спостереження (забезпечив визначення основних типів вербальних текстових асоціацій і виявлення емоційно-експресивних, образно-чуттєвих компонентів у семантиці узуальних та оказіональних мовних одиниць АСП «Чорнобиль»), асоціативно-семантичного моделювання (дав змогу стратифікувати систему лексичних засобів, які в мові сучасної української поезії та художньо-публіцистичної прози репрезентують поняттєву сферу «Чорнобиль» і створюють певні системи - АСГ («аварія», «зона», «трагедія», «відповідальність», «простір», «час» тощо) й підпорядковані їм АСМ, АОР); контекстного аналізу (уможливив з'ясування мовно-виражальної, аксіологічної та текстотвірної ролі складників АСП «Чорнобиль» як одиниць чорнобильського дискурсу).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в лінгвоукраїністиці: а) здійснено комплексне вивчення АСП «Чорнобиль» у контексті синхронного зрізу художнього (поетичного та прозового) дискурсу; б) відображено парадигматичні й синтагматичні відношення ядерного асоціатива у підпорядкованих йому АСГ, АСМ та АОР; в) визначено типи асоціативно-образних та структурно-семантичних трансформацій асоціатів-конкретизаторів; г) укладено покажчики асоціатів номінації Чорнобиль у мові поетичних та прозових художньо-публіцистичних творів чорнобильської тематики.

Теоретичне значення праці визначає поглиблене розроблення питань про природу, репрезентативність та функціональність мовного образу. Зроблені на підставі аналізу практичного матеріалу висновки й узагальнення сприяють глибшому пізнанню лексико-семантичної системи мови й значення її одиниць, формують наукові засади для комплексного вивчення різнотипних угруповань лексики. З'ясування асоціативно-образного потенціалу номінації Чорнобиль, її типізованої контекстуальної сполучуваності та пов'язаних із нею стереотипних образних слововживань умотивовує її кваліфікацію як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості.

Практичне значення одержаних результатів пов'язане з перспективою їх використання: а) у вузівській практиці викладання курсів із семантики, когнітивної лінгвістики, лексикології та стилістики; б) у сучасній лінгводидактиці - для написання підручників та навчальних посібників із функціональної стилістики, психолінгвістики, когнітології, лексикології та семасіології; в) у лексикографічній практиці, зокрема для створення Словника поетичної мови ХХ ст.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації та окремі її результати й висновки апробовано у формі наукових публікацій (10 одноосібних статей, з яких 9 надруковано у виданнях, зареєстрованих ВАКом як фахові зі спеціальності 10.02.01 - українська мова), а також у формі виступів і доповідей на наукових конференціях різних рівнів (VII Всеукраїнська науково-практична конференція «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, Національний авіаційний університет, 29-31 березня 2006 р.); V Всеукраїнська наукова конференція «Етнос. Культура. Нація.» (Дрогобич, 9-10 листопада 2006 р.); науково-практична конференція «Українська лінгвостилістика у сучасній науковій парадигмі» (Київ, Інститут української мови, 1-2 листопада 2007 р.); наукова конференція «Міжмовна взаємодія в культурному житті соціуму» (Київ, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, 23-24 квітня 2009 р.), а також на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.

Публікації. Науково-теоретичні засади та результати дослідження викладено в десяти одноосібних статтях, 9 із них опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАКом України.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (47 позицій), списку використаної літератури (219 позицій), Додатка А «Покажчик асоціатів номінації Чорнобиль у мові поезії» та Додатка Б «Покажчик асоціатів номінації Чорнобиль у мові художньо-публіцистичної прози». Загальний обсяг дисертації - 239 с. Обсяг тексту - 177 с.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й основні завдання, визначено предмет і методи дослідження, умотивовано його наукову новизну, окреслено теоретичну й практичну цінність отриманих результатів, подано відомості про апробацію роботи й кількість публікацій, у яких викладено основні положення роботи.

У першому розділі «Асоціативно-семантична польова структура як предмет стилістики» з'ясовано суттєві ознаки асоціативності з погляду семасіології та лінгвостилістики. Відзначено роль лінгвостилістичних досліджень, що виявляють об'єктивне та суб'єктивне (індивідуальне) у вживанні того чи того слова, вислову в аспектах синхронії та діахронії, парадигматики та синтагматики, дає словесно-образний матеріал, який зберігає не лише логічну, а й конкретно-чуттєву, емоційно-оцінну інформацію, що надалі відображається у лексикографічному ремаркуванні реєстрових слів національного словника. З погляду ж семасіології, асоціативність - це парадигматичне підпорядкування значень певної лексеми, що створюють її внутрішню форму, а також системність зв'язків лексеми з іншими одиницями мови, які перебувають у різноманітних відношеннях опозиції. До того ж ономасіологічний аспект ґрунтується на асоціативності - перенесенні найменувань за подібністю, суміжністю, зближенням, конотативним нашаруванням, аксіологічною конекцією тощо (В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, Л.А. Лисиченко, В.М. Телія, О.О. Селіванова та ін.), суть яких виражають метонімічні та метафоричні вживання слів.

Наголошено на тому, що асоціативність - одна з ознак творчого мислення. Тому очевидний зв'язок асоціативності та образності, художньої образності в індивідуально-мовотворчому плані. Асоціативність художнього мовомислення має етно- та загальнокультурні ознаки (В. Гумбольдт, О.О. Потебня).

У теоретичній стилістиці протягом ХХ ст. сформовано й науково осмислено основні принципи реалізації асоціативності в художньому тексті, переведення загальномовної парадигматичної (логічної) асоціативності, пов'язаної з лексико-семантичною системою, в образотворчий засіб. Відповідно сформульовано кілька основних позицій:

1. Поетична образність виникає на основі розширення асоціативного ореолу слова, його парадигматичних і синтагматичних зв'язків.

2. Асоціативність поетичного слововживання «виникає там, де є асоціативне мислення, яке дозволяє розширити семантичне коло слова, нашаровувати на первинний поняттєвий зміст вторинний експресивний, і там, де сприймання йде не лише по лінії логіки, але й інтуїції, почуттів» (З.Т. Франко).

3. Складниками образності, що реалізують потенції слова в художньому тексті, є символічність, алегоричність, тропеїчність. Проте образна мова «наповнює естетичним змістом і безобразні мовні елементи, перетворює їх у систему художньо-мовного бачення світу» (С.Я. Єрмоленко).

4. Формування асоціативно-образного вияву семантичного наповнення слова відбувається шляхом злиття та кристалізації, тобто «втілення результатів складних художньо-асоціативних процесів у конкретний зримий, відчутний, мовби однозначний образ» (С.Я. Єрмоленко).

5. Характер асоціативності в художньому дискурсі має жанрово-стильову специфіку. Виникнення асоціацій, а також сам процес образотворення не відбувається хаотично: «напруження й послаблення потоку асоціацій залежить від того, до якого способу відображення тяжіє письменник - ліричного чи епічного. Якщо у відображенні життєвого матеріалу посилюється лірична тенденція, асоціативність набуває більшої напруженості, стає густішою. І навпаки - епічно-розповідний спосіб подання життєвого матеріалу послаблює її» (Г.А. В'язовський).

Отже, взаємодія асоціативності й образності в семантичній структурі слова зумовлена його функціонально-стилістичним навантаженням у контексті, а також процесами формування внутрішньої форми слова та варіювання його конотативних характеристик. Численні класифікації асоціацій засвідчують дієвість кількох напрямків вивчення асоціативно-семантичної структури мови - психолого-фізіологічного, семасіологічного та лінгвостилістичного. З погляду лінгвостилістики асоціативно-семантичне поле (АСП) - це текстова структура, модель функціонально-стилістичного навантаження лексико-семантичних одиниць, засіб організації цілісної єдності тексту в його естетичному сприйнятті. Ядром такого поля є ключові, наскрізні слова, що символізують смисл усього твору чи групи тематично об'єднаних текстів.

У другому розділі - «Моделювання АСП «Чорнобиль» у мові поетичних творів» - проаналізовано мову поезії кінця ХХ ст. щодо: а) відображення в ній процесів концептуалізації номінації Чорнобиль; б) встановлення основних зв'язків між стрижневим асоціативом-архісемою та рядом об'єктів дійсності, які вона позначає та з якими смислово корелює; в) виявлення корпусу семантично підпорядкованих номінації Чорнобиль слів та словосполучень, стратифікування їх парадигматичних і синтагматичних зв'язків на кілька визначальних сегментів - АСГ «Чорнобиль», «аварія», «зона», «час», «трагедія».

Ім'я АСГ «Чорнобиль» - власна назва Чорнобиль - одна з найуживаніших та найпродуктивніших із погляду текстотворення одиниць розглядуваної поезії. Дослідження її лексичної валентності, контекстних зв'язків дало змогу вичленувати кілька напрямків асоціативно-семантичної реалізації цього слова. Передусім це топонімічно-апелятивна кореляція Чорнобиль - чорнобиль, полин (Полин, чорнобильник, чорнобиль.../ Гірка траво моя, це ти/ Чомусь подумала, що обмаль/ Мені твоєї гіркоти (А. Кичинський).

В аналізованих текстах Чорнобиль - це також метонімічне позначення України. Ця семантична кореляція відбиває новий тип суспільного мислення, новий спосіб вербалізації колективного досвіду: І Чорнобиль болем України вічно буде мучити мене (І. Гнатюк).

Стилістичне декодування внутрішньої форми номінації Чорнобиль пов'язане: а) із сакральним образом-символом зоря-полин: І сходить над Дніпром гірка зоря-полин (Л. Костенко); б) з образом хрест (вогняний, атомний): Куди не ступлю я, мов кінь вороний,/ Мене здоганяє сам хрест вогняний (І. Драч); Христос Воскрес! - чи то його великдень,/ Чи страсна ніч на атомнім хресті? (І. Гнатюк).

Поетичне узагальнення ситуації, коли недостатня поінформованість про суть і масштаби трагедії викликає страх, паніку, виявляється у химероморфізації, хтонізації образу Чорнобиля через негативно конотовані номінації привид, примара, грипозний сон, молох, смерч тощо.

Важлива одиниця чорнобильського словника - відтопонімний прикметник чорнобильський (контекстуальні синоніми пекельний, страшний, загрозливий смертоносний, трагічний). У мові аналізованої поезії він розвиває найширше коло сполучуваності, варіюючи від мовного маркера територіальної належності до образної характеристики реалій, явищ, подій, людей тощо: Хто живе - як проміння померлих зірок/ Хто живе - як четвертий чорнобильський блок (Є. Гуцало); Чорнобильський вітер по душах мете (О. Бурлака); Хто вона? Зона? Епоха? Доля? Смерть?/ Так, я вже знаю хто - Чорнобильська Мадонна!/ Тебе вкрутила в чорну круговерть (І. Драч).

АСГ «аварія» охоплює кілька основних мікротем, вербалізованих у ключових номінаціях Чорнобильська атомна станція, вибух, радіація.

Так, мовно-поетичний образ АЕС (контекстуальні синоніми ЧАЕС, атомна, атомна станція) радше експресивний, аніж описово-документальний: Абетку смерті маємо - АЕС (Л. Костенко); Уже не ходить у долині трактор,/ Колючий дріт. То зона чи тюрма?/ [..] ЧАЕС працює (А. Камінчук).

Серед текстових кореферентів, які конкретизують образ АЕС, - лексеми реактор та саркофаг. Із ними пов'язані численні негативно забарвлені метафоричні слововживання, як-от: вирушають мовчки на реактор,/ Що знаком став пекельної пітьми (Л. Горлач); А куряви хмара загрожує - дихає монстром реактор (С. Йовенко); важко іде споночілий від горя Чорнобиль,/ Як віск прошиваючи у саркофазі бетон (Б. Олійник).

У роботі простежено наскрізні асоціативно-текстові зв'язки лексеми вибух та підпорядкованих їй слів-образів час (26 квітня, ніч), вогонь, хтонічного образу гриб сатани: Було Полісся - і більш нема./ Знеслося з чорнобильським вибухом у розплавлене небо (В. Кордун); Ти й тоді мовчала, Україно,/ Як почула вибух уночі (І. Гнатюк); над планетою виросте гриб сатани,/ Посіяний сліпо з твоєї гордині людської (Б. Олійник).

Констатовано, що основний семантичний компонент номінації вогонь у словнику чорнобильської поезії - `руйнівна сила': Ще збагнули не всі і не вся, що вогонь - смертоносний/ Що нечутно вбиває і корінь, і землю, і цвіт (М. Сингаївський). Ця ж сема визначальна для контекстних реалізацій складників АСМ вогонь - іменників полум'я, спалах, заграва, пожежа, пекло, дієслів горіти, палати, згоряти, спалювати, завогнитися, з якими скорельовані абстракти біль, тривога, страх, нещастя: То було колись - Дніпро горів.../ Гасне і не погасне серед поля/ Полум'я полинне - на тлі зорі/ І на тлі чорнобильського болю (В. Коломієць); Там земля завогнилась і стала наріжно… (М. Сингаївський); Спалахнуло небо, впало крижнем: - Сину, вбережи і захисти! (С. Йовенко).

Акцентовано увагу на тому, що коло означень до номінації вогонь очолює стилістично нейтральний за первинним значенням прикметник атомний - «Прикм. до атом.// Пов'язаний із використанням енергії атома» [СУМ : I, 71]. Під впливом екстралінгвальних факторів, а також унаслідок стійкої асоціативної та контекстуальної сполучуваності з іменником вогонь цей епітет в аналізованій поезії послідовно розвиває негативно-оцінний зміст: Тривожуся, що атомні вогні/ Вже блискавками крешуть над тобою (І. Гнатюк); знемагає Україна в пекельнім атомнім вогні (В. Квітневий).

У словнику поезії про чорнобильські події засвідчено актуальність військової, батальної лексики (фронт, передова, бетеер, бронетранспортер, солдати, воїни, герої).

Як визначальний чорнобильський мовообраз представлено стилістику номінації радіація та її гетерономінативів стронцій (убивчий), цезій (страшний), атом (страшний, агресивний, нещадний, грізний, підлий, чорний; мирний, невинний), нукліди (несамовитий), радіонукліди, плутоній. У поетичних контекстах вони актуалізують семи `небезпека, загроза для здоров'я, життя' (семантичні кореляти - жертва, чума, вірус, хвороба, смерть, отруєння, смертний піт, заразити, труїтися, здохнути тощо), `забруднення'. Пор.: Поцілував її і стронцій./ Мене, як вірус, заразив (І. Гнатюк); Під зойк майбутніх поколінь/ Ковтає стронцій Україна (Т. Коломієць); Та розкошує селянство довкола:/ Атомний цвинтар - це ж вільна земля! (М. Руденко).

Простежено активність лексем радіаційний, радіоактивний як метафоричних негативно-оцінних характеристик: Кого ж ви зачинаєте на смерть,/ Коли у вашому спадковім коді/ Вже перетято сув'язь родоводу/ Ножем радіаційним до осердь?! (Б. Олійник).

Розроблення поетичного мотиву «захист від радіації» пов'язане з функціональною навантаженістю номінацій респіратор та целофан (Чорнобиль мертво у садах біліє,/ а той колодязь целофан обвив (Л. Горлач); [мати] тулить до обличчя респіратор (І. Драч).

Характерними одиницями чорнобильського словника стали також адаптовані до потреб образного мововираження номінації доза, дозиметрист, дозиметр, пор.: В наші сліди з дозиметром новітній ступа Айболить (С. Йовенко); Ось дозиметристи сплять в наметі чуйному./ Соловей-Розбійник раптом загримить (І. Драч).

Визначено кілька напрямків асоціативно-образного розгортання номінації зона в однойменній АСГ, змодельованій у мові чорнобильської поезії. За спільними дистрибутивними семами виявлено складники АСМ, як-от: `безлюдність, відсутність звуку', `покинутість' - `територія відчуження', `заборона', `обмеження свободи' - `режимний простір', `небезпека', `приреченість', `пам'ять' - `дорога'. Загальна ознака всіх образів - негативна аксіологія: Б'є струм - незримі концентричні кола/ пульс Землі./ Межа напруги - тридцятикілометрова зона (В. Коломієць); Німий Чорнобиль - справжня мертва зона (В. Бутрім); Стоять осиротілі хати,/ Ніхто по вулиці не йде (А. Камінчук); Сплять стовпи край битої дороги/ І дроти - чорнобильські, мабуть (І. Гнатюк).

АСГ «час» охоплює: а) власне темпоральні номінації (ніч, день, квітень, травень, весна, літо, рік, нині, вчора, тепер, ніколи, минуле, майбутнє і под.), б) мовно-предметні знаки, які за базовим значенням входять до різних ЛТГ («назви птахів», «назви явищ природи», «номінації осіб», «батальна лексика», «сакральна лексика», «побутовизми» тощо), але творять регулярні, системні суміжності зі складниками підпорядкованих архісемі Чорнобиль АСГ та АСМ («зона», «радіація», «вибух», «вогонь», «трагедія», «смерть»). Пор.: Двадцять шосте квітня - день скорботи (І. Землянський); Кажем, не має слушності/ всяк поговір лихий./ Літо тривоги й мужності - / Київ без дітлахів (С. Йовенко); Над нами час із заступом стоїть/ Як мародер з Чорнобильської зони (І. Гнатюк).

Експресивно марковану АСГ «трагедія» формують поетичні номінації зі стрижневими семами `біда', `біль', `хвороба', `смерть': Чорнобиль, наш горе-Чорнобиль, гірка твоя доля полинна (П. Тимочко); [бджоли] гудуть довкола,/ мов на зло чорнобильській біді (І. Гнатюк).

Третій розділ «Асоціативно-семантична репрезентація образу «Чорнобиль» у мові художньо-публіцистичної прози» присвячений вивченню стилістичних функцій складників чотирьох АСГ - «аварія», «зона», «відповідальність», «час».

Ключові образи в АСГ «аварія» - Чорнобильська атомна електростанція (контекстні замінники - ЧАЕС, атомна, атомка, станція, кам'яний мішок, чорт), четвертий енергоблок (вторинні номінації чистун, розумник, ягня, талісман), реактор (текстові варіанти - РВПК-100; урано-графітовий канальний реактор; аварійний (пошкоджений, пошматований, розкраяний, розжарений, розпечений, палаючий, розпроклятий, дилетантський) реактор), саркофаг (вторинні номінації дот, домовина). Отже, в мові художньо-публіцистичної прози образ ЧАЕС створюють прямі та вторинні номінації, що називають або стилістично акцентують характеристики, параметричні ознаки, властиві позначуваним ними реаліям. Актуалізувавшись у сучасній українській літературній мові останньої чверті ХХ ст., вони увійшли у мовно-побутову свідомість українців, зокрема й через чорнобильську епіку.

Розгорнуту АСМ формує лексема аварія та її контекстуальні синоніми подія, випробування, трагедія, жах, лихо, драма, нещастя, біда, а також темпоральні перифрази ніч (квітнева, та грізна квітнева, трагічна квітнева, фатальна), субота (найтривожніша, найдраматичніша) і под.: Найкращі бійцівські риси Віктор проявив тієї грізної квітневої ночі (Л. Даєн).

Активні в мові аналізованої прози лексеми радіація (зона підвищеної радіації, потоки радіації, пляма радіації), радіаційний (карта, катастрофа, небезпека, норма, обстановка, розвідка, „простріли”, ворог, смерч), радіоактивний (потік, речовини, хмара, аерозолі).

Розширення семантичної структури слова радіація засвідчують контекстні кореляції, в яких закумульовано побутовий досвід осмислення суті, сили й наслідків радіаційного впливу на людину, природу:

· радіація - хвороба, біда: Чом я дожила до цього? Мало вам, люди, раку, холери, горілки, злості, ворожнечі? Нате вам ще й радіацію (В. Яворівський);

· радіація - втома: І тут, гади, „сухий закон” ввели. В людей горе, зняти б радіацію, розслабитися (В. Яворівський);

· радіація - недоля: Отож була необхідність ще раз прочесати залишені на поталу радіації села (А. Михайленко).

Із негативним аксіологічним змістом лексеми радіація пов'язана поява в українській літературній мові 80-х рр. ХХ ст. численних вторинних номінацій та переосмислення загальномовних фразеологізмів із концептуальним змістом:

· `ворог': в кущах і траві господарем був невидимий окупант - атомна радіація (В. Трегубов);

· `лихо': Федір тримає в руках відро з водою і дивиться на темну дорогу, по якій має прийти біда з міста (В. Яворівський);

· `хвороба': ти, Володько, і не заробив путньо, тільки зарази набрався (А. Михайленко);

· `зло': Атомний Хоттабич гуляє на свободі! (В. Яворівський).

Зокрема й у романі В. Яворівського паремійна словосполука ні вовкам, ні радіації (=ворогу) відбиває мовно-психологічне осягнення нової для людей реальності, її сприйняття на рівні побутової свідомості: - Ні, я тебе [корову] не залишу. Ні вовкам, ні радіації.

Метафори червона пляма радіації, червона пляма радянської радіації мають відчутну соціально-політичну конотацію, часову маркованість: тепер червона пляма радіації скоро сягне за океан - ану, як радіація задушить і його самого (А. Михайленко).

Лексема пожежа формує окрему АСМ, що об'єднує слова полум'я, вогонь, заграва та їх вторинні образні номінації. Особливості їх стилістики пов'язані з динамічним наповненням перемежованих у контекстах зорових, емоційно-психологічних асоціацій, виражених в епітетних, метафоричних, компаративних словесних структурах. Пор.: Ще по дорозі вони бачили багряний блиск над блоком, язики полум'я на покрівлі машинного залу, око помітило шматки графіту, що світилися в темряві дивним, підступно-недобрим голубуватим полум'ям (Л. Даєн); Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, [..] стоїть над нічною землею, як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору (В. Яворівський) тощо.

Для аналізованої прози актуальне метафоричне зіставлення «реактор, вогонь - міфічна / казкова / несамовита істота»: Пожежні служби [..] одержали завдання: відкачати з-під атомного велетня, який дихав вогнем, кілька тонн „брудної води” (В. Трегубов); Коли вже тому драконові заткнуть пельку? (А. Михайленко); якщо не зіб'ють [полум'я] з його сусіднього, третього реактора, якщо ненажерливий спрут прорветься далі, тоді… (Л. Даєн).

Одна з мікрогруп АСГ «аварія» - «біда». Усвідомлення масштабів аварії, спостереження за кількістю жертв, що вона спричинила, пов'язане з актуалізацією емоційно-оцінних загальномовних синонімів біда, лихо, горе, драма, нещастя, трагедія, а також їх контекстуальних відповідників тривога, напруження, біль. Масштабність (великий, величезний, небачений, глобальний) того, що сталося, сприйняття подій 26 квітня 1986 року (непоправний, страшний, тривожний / тривожно) передають відповідні епітети з емоційно-психологічним змістом.

Ключова лексема біда - найбільш частотна в означеній АСГ У контексті тематики аналізованих творів це слово (рідше - трагедія) опиняється під асоціативною іррадіацією слів аварія, радіація, тому отримує певне семантичне прирощення, сприймається як гетерономінатив цього ряду. У мові художньо-публіцистичної прози ця лексема, а також слова лихо, трагедія стають емоційно-психологічними центрами експресивізованих контекстів із характерними стереотипними словосполученнями: Право на звинувачення вистраждане беззмінною вахтою в епіцентрі біди (І. Малишевський); Та настав час - і всі згадали: трагедію народу і трагедію кожної людини (А. Михайленко); [Пожежники] собою закрили нас від лиха (В. Трегубов). асоціативність семантичний лексема поезія

На тлі таких експресивів-радянізмів словосполучення біда Чорнобиля, чорнобильська біда (чорнобильське лихо) - це ситуативні мовні знаки з експресією трагізму: чорнобильська біда не тільки боляче ранила всіх нас - вона висвітлила багато великих упущень (Л. Даєн).

Лексема зона - ключова в однойменній АСМ. Мова аналізованої прози переконливо ілюструє новітнє значення, яке розвинуло це слово наприкінці 80-х рр. ХХ ст.: «Територія відчуження із забороною проживання людей, що виникла внаслідок екологічної чи технологічної катастрофи. Чорнобильська зона» [ВТССУМ, 382]. Пор.: мине небагато часу і в чорнобильській зоні на полин-траву ляже стронцієвий та цезієвий пил (Л. Даєн); в оперативно-режимній зоні вже було створено тимчасову політчастину (В. Трегубов).

У роботі визначено кілька типів образних асоціацій зі словом зона:

· прифронтова зона (`фронт', `війна', пор. також асоціацію переселення - війна [Говірка села Машеве. Ч. 1: тексти / [уклад.: Ю. Бідношия, Л. Дика]. - К.: Довіра, 2003. - С.157]): “На обочину не з'їжджати”. Ці знаки супроводжують нас від площі Шевченка до Чорнобиля. Прифронтова Зона (А.Михайленко);

· колонія: Хочеться із зони на волю (А. Михайленко);

· смерть: вся оця земля може стати безлюдною, мертвою зоною (В. Яворівський);

· хвороба: Зона - понад три тисячі гектарів Землі [..] Це маленька ракова пухлина на тілі Землі (А. Михайленко).

Уживання лексеми зона засвідчує її ієрархічний зв'язок та виразні системні перетини з АСГ «відповідальність» (нерозумна поведінка > Зона; науково-технічний прогрес > Зона), «час» (зона часу > тоді й сьогодні; зона буття > тоді, сьогодні, завтра): люди забувають, що самі можуть опинитися під колесами нами ж розджохканої колісниці технічного прогресу. В Зоні (А.Михайленко); І з тих пір вони живуть немовби у двох часових вимірах. Сказати б, - у двох часових „зонах”: тоді і сьогодні (Л. Даєн).

Утворення території відчуження було пов'язане з процесами «завмирання» навколишніх міст і сіл. Це відображено в асоціативно-образному наповненні мікрогруп «місто», «село», у характерних конкретно-чуттєвих образах: вітер крутить літачкового пропелера на дитячому майданчику. Вічний двигун приреченого міста. (А. Михайленко); Олеся вже знала, що є людські жертви, що місто заражене (В. Яворівський); Знову ті самі напівживі-напівмертві села від Іванкова до Зони (А. Михайленко) тощо.

Способи концептуалізації смислового наповнення номінації Чорнобиль описано відповідно до валентних, текстуальних зв'язків цього іменника:

· назва міста: У спорожнілому від жителів Чорнобилі йому тимчасово навіть відвели кімнату - під корпункт (І. Малишевський). Зображальну функцію виконують експресивно-оцінні прикметники й т. зв. епічні епітети з негативною аксіологією;

· назва-асоціатив техногенної катастрофи: Ми ще не знаємо, як відгукнеться Чорнобиль через десять, п'ятдесят чи сто років (А. Михайленко);

· назва-асоціатив трагічних подій в АОР із домінантною семою `біда, тривога': Чорнобиль - не дзвінок, а похоронний дзвін по передісторії людства (А. Михайленко);

· метафорична назва мешканців міста: Чорнобиль в сіро-зеленій формі з білими пов'язками на обличчях (А. Михайленко);

· назва-асоціатив України, метонімія, утворена за моделлю «країна - місто»: Та слова „Чорнобиль” і „Україна” примусили навіть бармена завмерти (А. Михайленко).

В АСГ «зона» актуалізовано прикметник чорнобильський, що змінює семантичний зміст від означення територіальної належності (присвійності) до якісної характеристики реалій.

АСГ «відповідальність» формують три підгрупи, пов'язані з мовообразами людини, мотивами моральної відповідальності перед сучасниками та майбуттям, зі словесним образом природи.

В АСМ «людина» об'єднано мовні образи пожежників, керівництва АЕС, постраждалого населення. Аналізовані художньо-публіцистичні тексти репрезентують ряд емоційно-експресивних вторинних номінацій пожежників, з-поміж яких виділено кілька типів за ключовими семами `вогонь' (вогнеборці, люди у вогнестійких робах, люди в пожежних касках), `герой' (герої-пожежники, представники героїчної професії, чорнобильські герої), `відвага' (орли, сміливці Чорнобиля, прип'ятські сміливці), `відданість' (патріоти), `дружба' (загиблі побратими, товариші-пожежники, найдорожчі друзі), `професіоналізм' (прекрасні, висококваліфіковані спеціалісти).

В ідіостилі В. Яворівського виявлено узагальнені художні образи пожежників, постраждалого населення у період після радіаційного впливу. Епітетні ряди зовнішнього та внутрішнього портретів персонажів об'єднано макросемою `хвороба'. Ключові дистрибути - обличчя / лице, погляд, вираз, помах, наприклад: Майже в усіх сірі, шинельного кольору обличчя, зрошені холодним потом; Мовчазні погляди, вираз муки і страждання, нечутні слова, кволі помахи рук.

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. у численних публікаціях у ЗМІ автори намагалися осмислити трагедію 26 квітня 1986 року та її наслідки. Це стимулювало актуалізацію в сучасній українській літературній мові лексеми урок у значенні «подія, звичайно неприємна або важка для кого-небудь, взагалі те, з чого можна зробити певний висновок, збагатитися досвідом на майбутнє. // Висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення у майбутньому» [СУМ : Х, 481]. Це значення реалізується у словосполученнях уроки Чорнобиля, технічні уроки, моральні уроки, виховні уроки тощо (сема `висновок'), пор.: Уроки Чорнобиля. Уроки технічні. Уроки моральні. Уроки виховні (Л. Даєн); Моральні уроки аварії, висновок про те, що після біди Чорнобиля ми не маємо права не стати [..] відповідальніші в рішеннях, вчинках, у ділі (І. Малишевський).

Окремий сегмент АСМ «урок» - лексика на позначення негативних рис, типів поведінки, що вказуються як причини аварії на ЧАЕС (халатність, головотяпство, легковажність, вседозволеність, безалаберність, байдужість, бездушність, безвідповідальність, розхлябаність, недисциплінованість та ін.). Спільна дистрибутивна сема щодо них - `негативний досвід'.

Асоціатив природа в однойменному АСМ об'єднує лексико-семантичні групи наука, земля, явища природи. Вони становлять семантичний комплекс, складники якого перебувають у тісних контекстуальних асоціативно-семантичних зв'язках (`смерть', `загибель', `небезпека') з АСМ «відповідальність».

У період після чорнобильської катастрофи в мові художньо-публіцистичної прози активізувалися лексеми екологія, екологічний з характерною для них дистрибуцією. Набув символічного змісту словесний образ запах полину як одоративний асоціат лиха: Відтепер і назавжди ці запахи для мене невіддільні - запах пелюстки, запах погару і запах Чорнобиля (А. Михайленко).

В асоціативно-семантичному зіставленні понять Чорнобиль і час на перший план виходить конкретне позначення проміжку, відрізка, годин, днів, а також перифрастичні найменування цього періоду. Час аварії номінують числові вираження у сполученні з назвою місяця (26 квітня 1986 року, 25-го на 26 квітня), назви частини доби (ніч), днів тижня (субота), пори року (весна, літо) тощо. Додаткову семантично-оцінну конкретизацію забезпечують вказівний займенник та, епітети квітнева, травнева. Негативний аксіологічний зміст перифрастичних назв дати 26 квітня 1986 року визначають емоційно-оцінні прикметники із семою `горе', `нещастя' - грізна, трагічна і под.: Згадує недавно грізну квітневу ніч та четвертому реакторі (Л. Даєн); тієї трагічної ночі лейтенанти і сержант пожежної охорони здійснювали свою звичайну роботу (В. Трегубов).

Другий темпоральний план художньо-публіцистичної прози означують мовні знаки-радянізми із ЛТГ «суспільно-політична лексика». Мова повістей Л. Даєна, В. Трегубова насичена стереотипними формулами-публіцистизмами з високим емоційно-експресивним позитивним змістовим наповненням. Їх загальнотекстова стилістична функція - створити мовообраз напруженої згуртованої роботи представників різних професій для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Для мовостилю В. Яворівського характерне використання конкретних назв (годинник, будьонівка, скафандр, меч, чорна обкомівська „Волга”, туфлі югославські) у символічному часовому значенні, асоціативно-смислове співвідношення назв певних реалій з відтинком часу в історії суспільства.

Із образом часу (в контексті опозиції життя - смерть) пов'язаний слово-образ сосна (А. Михайленко, В. Яворівський). Через нього актуалізується ідея пам'яті, попередження, також ідея живучості, стійкості природи. Цей образ химероморфізований: реалія-символ Чорнобиля має форму хреста, її зоровий образ означують номінації одоробло, потвора, пор.: Це вона накликала на них біду, вона, бо ж он яка хрестата, немов потвора (А. Михайленко); цей саморобний вказівник скидається на безглуздий хрест із живої сосни і мертвої сірої дошки (В. Яворівський).

У висновках викладено основні результати дослідження:

Асоціативність - базова ознака поетичної семантики. Вона виявляє здатність мислення категоризувати зорові, звукові, дотикові та ін. асоціації та взаємопов'язувати близькі й віддалені поняття.

На основі асоціативності моделюються польові структури й інші мікросистеми лексики за певною семантичною ознакою, що об'єднує і диференціює групи слів у опозиціях. Стимулом до польової систематизації слів слугують принципи спільної семантики, форми (зовнішньої та внутрішньої) слова та спільний семантичний простір тексту.

Асоціативно-семантичне поле - синтетична модель: з одного боку, це міжтекстова структура, що об'єднує смислові концентри текстових структур, а з іншого - це засіб організації цілісності тексту в його естетичному сприйнятті. Ядро такого поля формують слова, значення й оцінність яких визначальні для всього умовно взятого текстового масиву. Асоціативно-семантичну сітку певного АСП створюють АСГ, АСМ та АОР у їх складі, за рахунок яких це АСП може розгалужуватися.

Чорнобильський дискурс - це окремий, самодостатній тип мовотворчості із властивими йому диференційними рисами, як-от: а) виразна суспільно-громадянська спрямованість творів, б) наскрізна негативна аксіологія, г) асоціативно-семантична підпорядкованість єдиному образові-константі (архісемі) - Чорнобиль; г) специфічний словник.

У поетичному та прозовому художньо-публіцистичному різновидах чорнобильського дискурсу основні АСГ та АСМ змодельовано по-різному: «Чорнобиль», «аварія», «зона», «час», «трагедія» та «аварія», «зона», «відповідальність», «час» відповідно.

Лексичну основу АСП «Чорнобиль» становить:

а) книжна лексика - терміни з фахової мови ядерної фізики (атом, радіація, радіаційний, радіоактивний, стронцій, цезій, плутоній, доза випромінювання, дозиметр, нукліди, радіонукліди, кюрі та ін.), науково-технічні терміни (атомна станція, реактор, четвертий блок, саркофаг і под.), екологічні терміни (зона, забруднення та ін.), термінологія цивільної оборони (евакуація, респіратор), суспільно-політична термінологія, зокрема поняття-радянізми, ідеологеми. Детермінологізовані в поетичних контекстах, ці поняття увійшли в розмовно-побутову та художню (поетичну і прозову) практику. Їх активність засвідчує динамічне переміщення одиниць обмеженого спеціального лексикону із периферії мовного вжитку в його центр, а також розширення зафіксованих у загальномовному словнику значень і надання цим поняттям аксіологічного, емоційно-психологічного змісту (радіація, зона, доза);

б) розмовна лексика - знижені одиниці у стилістичній функції інвективного, пейоративного оцінювання явищ, процесів, понять, пов?язаних із подіями на ЧАЕС та осмисленням наслідків їх впливу на людину й довкілля;

в) стилістично нейтральна в загальномовному плані лексика (руїна, огорожа, дріт, вогонь, пожежа; місто, село, поле, сад; целофан; час, ніч, день, сьогодні, завтра, двадцять шосте квітня і т. ін.), що стала основою для художньо-образного, конкретно-чуттєвого узагальнення дійсності, створення наскрізної експресії трагізму. Динамічність поетичних і прозових описів забезпечують дієслова, вжиті у прямому (горіти, спалювати, вмирати, рятувати, споруджувати, ховати, ув'язнювати) і переносному (наприклад, летіти - `швидко пересуватися') значеннях.

Негативну аксіологію АСП «Чорнобиль» визначають тропеїчні засоби - епітети, метафори, порівняння, перифрази тощо.

Концептуально навантажені в корпусі епітетів слова чорнобильський, радіоактивний / радіаційний, мертвий, порожній, чорний, гіркий, полиновий, об'єднані значенням `сповнений горя, біди'. У різних АСГ та АСМ щодо зображуваних явищ вони стають засобом виявлення авторської оцінки через актуалізацію сем `тривога', `страх', `небезпека', `лихо', `безлюддя', `пустка', `війна', `вогонь', `звук', `колір', `смерть', `хвороба' тощо.

Метафоризація чорнобильських образів тісно пов?язана з механізмами персоніфікації, зооморфізації, химероморфізації (атом, реактор, вогонь - джин, монстр, звір, змій), хтонізації (зона - пекло, реактор - знак пітьми, вибух - гриб сатани). Спостережено тенденцію до встановлення символічних конотацій на рівні назв рослин (чорнобиль, сосна), сакрального символу Зоря-Полин (символ трагедії), предметних реалій (целофан, годинник, годинникова стрілка).