Афіксальні віддієслівні іменники на позначення дії у сучасній німецькій мові: семантика, парадигматика та синтагматика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Афіксальні віддієслівні іменники на позначення дії у сучасній німецькій мові: семантика, парадигматика та синтагматика

Гринюк Оксана Степанівна

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької та французької мов Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Іщенко Ніна Григорівна, професор кафедри теорії, практики і перекладу англійської мови Національного технічного університету України “КПІ”.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Ягупова Лариса Миколаївна, професор кафедри германської філології Донецького національного університету;

кандидат філологічних наук, доцент Маєвська Ліна Дмитрівна, доцент кафедри німецької та французької мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Захист відбудеться “22” листопада 2010 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “21” жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.філол.н., доц. І. Г. Альошина

1. Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація є дослідженням у сфері словотвірної семантики, спрямована на розв'язання питань, пов'язаних з морфологічними, семантичними і словотвірними особливостями афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії у сучасній німецькій мови.

Словотвірна категорія дії ототожнює ряди похідних іменників, семантично протиставлених іншим рядам похідних, що зараховуються до певної загальної категорії (О. А. Земська). Так, загальна словотвірна категорія дії реалізується низкою підкатегорій: власне дії, процесуальності; особи, яка здійснює дію; результату дії; місця дії. Одне і те ж значення дії передається різними словотворчими формантами.

Обраний динамічний аспект дослідження похідних іменників і структурно-семантичний підхід до їх вивчення дозволяють простежити функціонування похідних іменників на позначення словотвірної категорії дії і виявити складну мережу причинно-наслідкових відношень між усіма ланками морфологічної, словотвірної та лексичної систем.

Вивчення похідних іменників на позначення дії з морфологічних, словотвірних і лексичних позицій зумовлює визначення специфіки їх семантики, їх парадигматичних та синтагматичних зв'язків і окреслює місце таких іменників у словотвірній системі німецької мови.

Питанню словотвірної семантики частин мови і семантики словотворчих засобів присвячено багато робіт сучасних мовознавців. У русистиці: О. А. Земська, А. Д. Звєрєв, О. С. Кубрякова, І. С. Улуханов; в україністиці: В. О. Горпинич, В. В. Грещук, С. А. Карпіловська, Н. Ф. Клименко, В. М. Русанівський; у вітчизняній германістиці: Ш. Р. Басиров, Н. Г. Іщенко, В. Д. Каліущенко, Р. З. Мурясов, Л. І. Сахарчук, М. Д. Степанова, Л. М. Ягупова; у німецькій германістиці: I. Barz, W. Fleischer, W. Motsch, Th. Schippan та інші.

Однак, система похідних іменників зі значенням дії в сучасній німецькій мові, висвітлення проблем інтеграції та диференціації їхніх семантичних, словотвірних та валентних характеристик ще не підлягали цілісному опису. Для розуміння складних процесів у словотвірній системі сучасної німецької мови необхідне дослідження семантики похідних слів з категоріальним значенням дії, які утворюють великий пласт у словниковому складі німецької мови.

Актуальність теми визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на виявлення закономірностей розвитку і функціонування похідних лексичних одиниць і афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії, зокрема. Необхідність вивчення афіксальних віддієслівних іменників на позначення словотвірної категорії дії зумовила потребу встановлення їх словотвірних, семантичних і валентних властивостей, що сприяє динамічному розвитку словникового складу сучасної німецької мови.

Зв'язок з науковими темами. Дисертаційну роботу виконано в межах наукової теми кафедри німецької та французької мов Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Семантико-когнітивний та комунікативний аспекти розвитку романських та германських мов” (протокол № 2 від 10 вересня 2003 р.). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою № 0110U001581 Міністерства освіти і науки України “Комунікативна лінгвістика як основа формування і виховання мовної культури у студентському середовищі” (тема затверджена вченою радою НПУ ім. М. П. Драгоманова, протокол № 5 від 24 січня 2009 року).

Мета дослідження - виявити семантичні та словотвірні особливості афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії та встановити їх властивості на парадигматичному та синтагматичному рівнях.

Для реалізації поставленої мети в дослідженні вирішуються такі завдання:

- установити корпус афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії у сучасній німецькій мові;

- визначити словотвірну категорію дії та її підкатегорії;

- висвітлити структурні та семантичні властивості твірних віддієслівних основ;

- охарактеризувати структуру афіксів і афіксальних іменників на позначення дії;

- визначити особливості лексичного і словотвірного значення афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії;

- провести семантичну класифікацію афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії;

- встановити валентні здатності твірних основ та словотворчих формантів;

- з'ясувати семантичні відношення іменників на рівні синтагматики та парадигматики;

- описати словотвірну продуктивність афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії та встановити їхні кількісні параметри.

Об'єктом дослідження є афіксальні віддієслівні іменники на позначення словотвірної категорії дії сучасної німецької мови.

Предмет дослідження становлять семантичні, словотвірні, парадигматичні та синтагматичні властивості віддієслівних іменників на позначення дії та їх специфіка у межах словотвірної категорії дії.

Матеріалом дослідження слугує корпус афіксальних віддієслівних іменників словотвірної категорії дії, мотивованих різними лексико-семантичними класами, обсягом 2020 лексичних одиниць, відібраних методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел: Duden: Deutsches Uniwersalwцrterbuch; Большой немецко-русский словарь; Словарь словообразовательных элементов немецкого языка; Deutsches Wцrterbuch (H. Paul); Rьcklдufiges Wцrterbuch der deutschen Gegenwartssprache (E. Mater); Etymologisches Wцrterbuch der deutschen Sprache (E. Kluge); Das Grosse illustrierte Wцrterbuch der deutschen Sprache та інших. У дисертації аналізуються іменники тільки з суфіксами німецького походження, продуктивні типи афіксальних іменників та іменники з ядерною та периферійною ознакою дії.

Для вирішення загальних та більш конкретних завдань дослідження доцільним є застосування таких методів: словникових дефініцій для визначення лексико-семантичних варіантів багатозначних слів; словотвірного аналізу для визначення словотвірних конституентів афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії; компонентного аналізу для виявлення спільних або відмінних семантичних і формальних компонентів в структурах слів, що визначають їх парадигматичні відношення; аналізу за безпосередніми складовими для визначення смислових елементів словотвірної структури; валентного аналізу для визначення здатності та можливості сполучуваності твірних основ і словотворчих афіксів, що свідчить про їх словотвірний потенціал.

Наукова новизна запропонованої дисертації полягає в тому, що в даному дослідженні вперше детально розглянуті афіксальні віддієслівні іменники на позначення дії крізь призму взаємодії структурних та семантичних чинників, що сприяє поглибленню рівня розробки семантико-орієнтованої дериватології. Спираючись на структурно-семантичний підхід надано словотвірну та семантичну характеристику афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії, їх твірних основ та словотворчих формантів. З'ясовано питання внутрішньої валентності, парадигматичних та синтагматичних зв'язків похідних іменників словотвірної категорії дії. Новим є встановлення механізму семантичних відношень між похідними іменниками на позначення дії.

Теоретичне значення дослідження визначається певним внеском у подальший розвиток теорії словотвору німецької мови, словотвірної номінації, словотвірної семантики, оскільки дозволяє глибше розкрити особливості номінаційних процесів у системі німецького словотвору, з'ясувати закономірності творення і функціонування похідних іменників зі значенням дії та встановити потенціал словотвірних конституентів для створення похідних іменників семантико-словотвірної категорії дії. Пропоновані теоретичні положення роботи можуть слугувати базисом для вивчення іменників інших семантичних, словотвірних категорій у різних частинах мови.

Практична цінність роботи зумовлена можливістю використання теоретичних положень і матеріалу дослідження в курсах лексикології німецької мови (розділи “Лексичне значення”, “Словотвір”, “Парадигматичні та синтагматичні відношення”), у спецкурсі зі словотвірної семантики. Результати дослідження також можуть бути застосовані на практичних заняттях з практики німецької мови, в лексикографії, перш за все при укладанні дериваційних і тлумачних словників.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи і результати дослідження апробовано на таких конференціях: XV Міжнародна наукова конференція “Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2006); науково-практична конференція “Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві” (Київ, 2007); наукова конференція “Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк (Світязь), 2007);

ІІ міжнародна науково-практична конференція “Perspektywiczne opracowania nauki i techniki - 2007” (Przemyњl, 2007); ІІІ міжнародна науково-практична конференція “Умение и нововъведения - 2007” (Софія, 2007); ІV міжнародна науково-практична конференція “Naukowym progres na rubieџy tysi№cleci - 2008” (Przemyњl, 2008); звітно-наукова конференція викладачів НПУ імені Н. П. Драгоманова за 2007 рік “Єдність навчання і наукових досліджень - головний принцип університету” (Київ, 2008); міжнародна науково-практична конференція “Діалог мов і культур - 2” (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 11 одноосібних публікаціях, у т.ч. - у 5 статтях, які вийшли друком у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і 6 збірниках матеріалів конференцій.

Структура і обсяг роботи. Логіка викладу результатів дослідження, його мета та задачі визначили таку структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 305 сторінок (основний текст дисертації становить 196 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової, довідкової літератури та додатку. Список використаної літератури містить 252 найменування, у тому числі 79 - іноземними мовами. Окремими рубриками виділено список довідкової літератури та список джерел ілюстративного матеріалу, які становлять, відповідно, 22 та 7 позицій. Дисертація містить 3 таблиці. Додаток оформлений у вигляді словника віддієслівних іменників на позначення дії, який містить 2020 лексичних одиниць, вилучених методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел з перекладом українською мовою.

2. Основний зміст роботи

У вступі визначено методологічні та теоретичні основи дослідження, сформульовано мету і завдання, актуальність дисертації, об'єкт, предмет дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, основні положення, які виносяться на захист.

1. Перший розділ “Теоретико-методологічні засади дослідження афіксальних іменників на позначення дії” присвячений теоретичному аналізу наукових засад та літератури з проблематики дисертації.

1.1. Словотвір є особливим типом номінації, який дозволяє дати розчленоване уявлення про комунікативну ситуацію однією одиницею. Саме афіксальний словотвір дозволяє вкрай компактно описати ситуацію екстралінгвістичної дійсності похідною одиницею. Похідне слово розглядається як складний комплекс структурно-семантичних характеристик одиниць мови, відмінною особливістю яких є їх вторинний характер, структурно і семантично пов'язаний з твірними словами. Похідне слово характеризується такими структурно-семантичними ознаками: морфемним складом твірного, наявністю структурно-семантичних співвідношень між твірними та похідними основами, обов'язковим членуванням похідного слова на словотворчий афікс та твірну основу, що дає можливість встановити словотвірну структуру похідного слова і його функції, трьома основними значеннями - лексичним, граматичним і словотвірним. Визначення та прогнозування розгалуженої семантики похідного витікає зі значення твірного базового слова (В. Д. Каліущенко, О. С. Кубрякова) та значення словотворчого форманту і залежить від їх взаємодії.

1.2. Словотвірна категорія дії, одна із комплексних одиниць системи словотвору, представлена у дисертації певними словотвірними підкатегоріями: процесуальності, власне дії; особи, яка здійснює дію; місцем здійснення дії; результатом дії. Словотвірні підкатегорії дії у межах загальної категорії дії зумовлюються такими чинниками: 1) лексико-семантичними групами дієслів;

2) полісемічністю твірних дієслівних основ; 3) багатозначною семантичною структурою афіксів; 4) структурною або семантичною аналогією твірних або похідних слів. Стосовно категорії віддієслівного іменника у мові не існує єдиної інтерпретації. Під віддієслівним іменником розуміють: по-перше, абстрактний іменник (Ц. В. Гоглічідзе, Г. А. Кузнєцова); по-друге, дієслівне ім'я, яке відображає подвійну природу віддієслівного іменника, припускаючи, що віддієслівний іменник вказує тільки на спосіб словотвору (Н. А. Маслова, Т. Л. Пашевська). Афіксальні іменники на позначення дії номінуються в дисертації як віддієслівні іменники, які зумовлені способом їх утворення, лексико-семантичними та функціонально-синтаксичними особливостями.

1.3. У дисертаційному дослідженні розглядаються афіксальні іменники на позначення дії. Безафіксні, конвертовані іменники, утворені за допомогою іншомовних афіксів не були предметом дослідження. Словотвірна категорія дії включає похідні іменники з продуктивними суфіксами -ei (-elei, -erei), -er, -nis, -ung і непродуктивними суфіксами -de, -e, -el, -ft, -st, -t. Словотворчий суфікс виконує такі важливі для процесу деривації функції: 1) бере участь у творенні нового слова; 2) служить „характерним показником лексичного узагальнення” (Н. Г. Іщенко); 3) ідентифікує входження своїх дериватів у конкретний лексико-семантичний клас; 4) специфікує семантику твірного слова в похідному залежно від його лексико-категоріального значення; 5) стилістично маркує похідне, надаючи йому емоційно-експресивного забарвлення; 6) створює самостійно чи у поєднанні з твірною основою дериваційне значення. афіксальний іменник німецький семантичний

1.4. Префіксація для утворення похідних іменників дії не знаходить широкого розповсюдження в німецькій мові. Префікси є переважно засобом дієслівного словотвору, за винятком префікса Ge-, який залишається до сьогодні ще досить активним для утворення іменників, коли йдеться про словотвірну модель Ge- -е (Л. М. Ягупова, W. Fleischer, I. Barz). Похідні іменники на позначення дії, утворені від префіксальних дієслів, частіше зберігають або модифікують сему дії і надають додаткових відтінків значенню дії, ніж набувають нових значень.

1.5. Твірна основа є необхідним конституентом словотвірної структури, її смисловим стрижнем, семантичним ядром, оскільки слово співвідноситься з відповідним поняттям або предметом об'єктивної дійсності. Твірна основа відзначається відсутністю граматичної оформленості, семантичної визначеності і завершеності, характерних для слів. За своєю структурою твірна основа може бути простою і похідною, відповідати або не відповідати основам, що вільно функціонують, може співпадати з кореневою морфемою (deck > Deck + ung), утворюватися в результаті словотвірного акту (decken > bedecken > Bedeck + ung), може бути автономною лексичною одиницею, що має здатність сполучатися з різними суфіксами (dokumentieren > Dokument + ation, Dokumentier + ung, Dokument + arium). Похідні основи розрізняються ступенем похідності, під яким ми розуміємо ступінь словотвірної віддаленості похідного слова від непохідного, що вимірюється кількістю словотворчих формантів у процесі словотвірного акту. Більшість похідних іменників на позначення дії мають перший ступінь похідності.

1.6. Віддієслівні основи виявляють більшу словотвірну активність, ніж іменникові. Словотвірна активність основ залежить від лексико-морфологічних розрядів основ та їх активності, від ступеня участі основ у творенні дериватів, які виникають у мові через комунікативні потреби, від кількості суфіксів, які обслуговують певні лексико-семантичні групи основ за значенням: дії людини і її результати: Fertigung (< fertigen); акт дії: Schnitt (< schneiden); дії людини і одночасно предмет: Verleihung (< verleihen); розумовий чи емоційний стан: Reizung (< reizen); властивість чи схильність характеру людини: Streberei

(< streben); збірність: Kleidung (< kleiden); дію і одночасно збірність: Fьhrung (< fьhren).

1.7. Центральним поняттям синхронного словотвору є похідність, яка зумовлює розподіл основ на твірні, непохідні та похідні. Ступінь похідності - це ступінь словотвірної віддаленості похідного слова від непохідного, що вимірюється кількістю словотворчих формантів в процесі словотвірного акту. Зі ступенями похідності тісно пов'язані два види структурно-словотвірних відношень - рівнопохідності та послідовної похідності. Під рівнопохідністю розуміють такі словотвірні відношення, які встановлюються між похідними з однаковими ступенями похідності: faul > Fдul + e = Fдul + nis < faul. Під послідовною похідністю розуміється такий тип словотвірних відносин, який встановлюється між словами з різними ступенями похідності: Beruf > Beruf + ung, Bund > Bьnd + nis.

2. У другому розділі “Семантична характеристика віддієслівних іменників на позначення дії” надано всебічну семантичну характеристику та опис віддієслівних іменників та їх структурних складових у сучасній німецькій мові.

2.1. Семантична характеристика суфікса історично визначається особливостями його функціонування: в німецькій мові суфікси прикріплені до певної частини мови, яка регламентує межі його семантичного наповнення (в межах процесуального, предметного, ознакового та інших значень); семантична характеристика суфікса залежить від лексико-граматичних та лексичних особливостей твірних одиниць (І. С. Улуханов); семантична структура суфікса впливає на формування семантики похідного слова; структурна і семантична залежність похідного іменника від структурних і семантичних властивостей суфікса, від його функцій та сфер його функціонування; здатність суфікса переводити в іншу частину мови мотивовані одиниці, що набувають нової структури і нової семантики.

2.2. Суфіксам іменників дії властиві всі можливі для морфа в слові функції: загальномовні та дериваційні. До загальномовних функцій належать: комунікативна, емотивна, уточнююча та номінативна. Номінативна функція суфікса полягає в утворенні нового номінанта. Уточнююча чи смислорозрізнювальна функція форманта актуалізує недостатні відтінки у референційно-предметних значеннях: Werb-e, Werb-ung. Комунікативна функція несе про предмет не тільки основну, але й додаткову інформацію, що особливо спостерігається в процесі розвитку словотвірних структур залежно від комунікативних ситуацій: Verhaftung = Inhaftierung = Inhaftnahme. Емотивна функція надає похідним емоційно-експресивного забарвлення: Gerede, Klopferei. За характером виконання дериваційних функцій суфікси поділяються на: 1) транспозиційні, які формують нову частину мови, проте успадковують незмінним власне лексичне значення твірної основи: lehren `навчати' - Lehrer `вчитель'; 2) мутаційні, що формують нове категоріальне або розрядне значення похідного слова, змінюють або модифікують лексичну семантику твірної основи і похідного іменника: zieren `прикрашати' > Ziererei `кривляння, хизування'; 3) модифікаційні, які залишають незмінними частиномовне та категоріальне або розрядне значення твірного слова і лише додають до них нові ознакові, оцінні компоненти; lachen `сміятися' > Lдcherei `сміх з відтінком іронії, насміхання'. Афікс виконує стилістичну функцію, надаючи похідним словам характеру експресивності і емоційності (das Geschreibe `писанина' (розм. несхв.)) та функціонального обмеження вживання (die Hamsterei `шахрайство' (розм.)).

2.3. Визначаючи власне значення префікса, слід мати на увазі такі принципові особливості: префікс може розглядатися як проста різниця між значенням нової лексеми і значенням того ж слова без префікса; значення префікса може дублювати значення кореня або твірної основи; значення префікса може утворювати нове додаткове значення, яке відсутнє у корені або у твірному слові. Однією із особливостей префіксів є те, що вони змінюють у структурі похідних співвідношення значень або лексико-семантичних варіантів значень. Так, префікс Ge- активний, надає віддієслівним іменникам, такі значення: постійної дії з одночасним приєднанням суфікса -е (Geklopfe); тривалості і одночасно повторюваності з емоційним забарвленням (Geflьster); тривалості або повторюваності зі зневажливим відтінком (Gegaukel).

2.4. Розглянута у дисертації семантико-словотвірна мотивованість розуміється як виведення лексичного значення похідного з твірного на основі лексико-семантичних та словотвірних чинників: подібності та розбіжності, співвідношення об'ємів семантичних структур, словотвірної похідності, і як визначення об'єму лексичного значення похідного. Словотвірна мотивація поділяється на два основних протиставлення: основна та периферійна, пряма та переносна.

2.4.1. У відношеннях основної мотивації пряме (основне) номінативне значення твірного слова зберігається в семантиці похідного, звичайно воно повністю входить до його семантики, наприклад, bohren `свердлити' > die Bohrung `свердління'. У відношеннях периферійної мотивації “семантичний елемент, спільний для твірного та похідного, є в семантичній структурі похідного іменника периферійним, необов'язковим, тому що семантика похідних не включає семантику твірних повністю, а тільки частково” (О. А. Земська): ferkeln > Ferkelei. Дієслово ferkeln має за даними двомовного словника “Большой немецко-русский словарь”, чотири лексико-семантичні варіанти: один з варіантів означає (розм.) `говорити непристойність' (БНРС, т. 1, с. 467). Похідний іменник Ferkelei за прямою мотивацією позначає `непристойність', а за периферійною `хамство'.

2.4.2. Пряма та переносна мотивація базується на характері значення основного слова, яке використовується для мотивації. У відношенні прямої мотивації значення похідних слів випливає з прямого значення твірних: regeln > Regelung. Такі відношення словотвірної мотивації спостерігаються у словотвірних парах, але вони можуть вийти за їх межі, передаватися по ланцюжку, можуть поширюватись на родичів по парадигмі, наприклад, angeben: 1) `показувати, виказувати, позначати, задати тон', 2) `вихвалятися' - на основі функціонального переносу > die Angeberei 1) `виказування', 2) `хвастощі' (розм.). Утворення похідного іменника die Angeberei у другому значенні відбулося за переносною мотивацією від переносного значення дієслова.

2.5. Лексичне значення похідних слів інтерпретується як реальне, яке повідомляє про конкретний або абстрактний факт чи явище дійсності. Воно вміщує логіко-предметний, поняттєвий і морфологічний компоненти, які взаємопов'язані і взаємозумовлені та представляють компактну, граматично оформлену лексемну єдність. Морфологічний компонент виражається мотивуючою і формальною частинами, взаємодія яких утворює індивідуально-лексичне значення похідних віддієслівних іменників. Для утворення іменників на позначення дії, мотивованих дієсловом, найбільш придатними є такі дієслова, зміст яких не ускладнений лексико-семантичними варіантами. Так, структура лексичного значення похідного слова Packung складається із формального компонента - мотивуюча основа pack + суфікс -ung; логіко-предметного компонента - слово позначає предметність; поняттєво-семантичного компонента - слово має значення `упакування', яке сформулювалося завдяки адитивному шляхові; структурного компонента, що впливає на ступінь похідності, на широкі парадигматичні та синтагматичні зв'язки: Packung - Anpackung - Hinpackung - Packung der Produkte, zuverlдssige Packung.

2.6. Словотвірне значення як складно структуроване називає певний тип відношення між словотвірним базисом та словотвірною ознакою. Воно може формуватися: 1) за рахунок афіксів, 2) у результаті поєднання твірної основи і афіксів, 3) у межах словотвірної моделі. В дисертації словотвірне значення розглядається з позицій словотвірного значення афікса і комбінованого значення, яке виникає між словотвірним базисом та словотвірною ознакою похідного іменника. Словотвірне значення входить до складу лексичного значення похідного слова, певним чином формує його, узагальнює всі значення похідного слова. Загальне співвідношення між лексичними і словотвірними значеннями можна визначити таким чином: лексичне значення слова - це відображення реальної дійсності, а словотвірне значення - спосіб відображення дійсності (Н. Г. Іщенко).

2.7. Класифікація віддієслівних іменників на позначення дії сучасної німецької мови здійснювалася за такими критеріями: 1) способом та визначенням дії та її підкатегорій, 2) семантичного типу дієслів, 3) спільної семантики.

2.7.1. За способом дії та її підкатегорій іменники позначають: 1. Власне дію: буття суб'єкта, існування, перебування (Lagerung `залягання', Bewohnung `проживання'); прояв фізіологічного життя (Atmung `дихання', Einatmung `вдих'); звучання (Schnarcherei `хропіння', Zischelei `шушукання', Gekrдchze `хрипіння'); діяння (Beschдftigung `заняття', Ьbung `тренування'); рух: а) неспрямований (Lauferei `бігання', Gelaufe `бігонина', Schwingung `коливання'); б) спрямований (Senkung `опускання, спускання', Hebung `підняття'). 2. Дію, яка здійснюється по відношенню до об'єкта: співставлення (Entgegensetzung `протиставлення', Gegenьberstellung `порівняння'); спрямування (Neigung `потяг', Erreichung `досягнення'); відмежування від чогось (Lossagung `відречення', Ablehnung `відхилення', Verneinung `заперечення'); мовлення (Erzдhlung `оповідання', Unterhaltung `розмова', Дuвerung `висловлення'); сприймання: а) пасивне (Empfindung `відчуття'); б) активне (Erkenntnis `пізнання'); присвоєння (Eroberung `завоювання', Entwendung `захоплення', Aneignung `присвоєння'); передача (Ьberweisung `перечислення, перерахунок', Zuweisung `надання'); втрата (Versдumnis/ Unterlassung `упущення', Einbuвe `втрата'); взаємна дія суб'єкта і об'єкта (Verschmelzung `з'єднання', Vereinigung `об'єднання', Besprechung / Beratung `обговорення'; `засідання'); сприяння (Unterstьtzung `підтримка', Fцrderung `сприяння', Mitwirkung `сприяння'); протидія (Einwendung `протест', Verneinung `заперечення', Ablehnung `відхилення'). 3. Вплив дії на об'єкт: встановлення залежності (Unterdrьckung `пригнічення', Bedrьckung `гніт, подавлення'); фізичний вплив: а) надання певного положення (Drehung/Wendung `поворот', Schwenkung `поворот, зміна напрямку'); б) переміщення об'єкта в певному напрямку (Verschiebung `перестановка', Annдhrung `наближення'); в) вплив на поверхню (Verkleidung `обшивка', Behauung `обтесування'); г) пошкодження (Beeintrдchtigung `нанесення збитків', Stauchung `сплющування, деформація' (техн.)); д) знищення, позбавлення життя (Erdrosselung `задушення', Ermordung `вбивство'); е) виправлення (Erneuerung `оновлення', Ersetzung `заміна', Ьberarbeitung `переробка'). 4. Дію, яка пов'язана зі зміною параметрів об'єкта, його структурних і якісних характеристик (Erweiterung `розширення', Verengung `звуження', Zusammenziehung/Verkьrzung `скорочення', Zerkleinerung `дроблення', Zerreibung `розтирання', Abrundung `округлення', Vertiefung `заглиблення' і т.д.). 5. Дію, яка утворює об'єкт (Formierung `формування', Erschaffung/Herstellung `творення', Herausgabe `видання'). 6. Діяча, який здійснює дію (Beschьtzer `захисник', Einleger `вкладник', Meuterer `бунтівник').

Таблиця 1 Кількісні показники віддієслівних іменників за способом дії та її підкатегорій

2.7.2. За семантичним типом дієслів віддієслівні іменники визначаються за такими ознаками (H. Brinkmann): дієслова дії (Handlungsverben), дієслова процесу (Vorgangsverben), дієслова стану (Zustandsverben). Залежно від цього деривати поділяються на найменування діяльності (Tдtigkeitsbegriffe), найменування процесу (Vorgangsbegriffe), найменування стану (Zustandsbegriffe). Віддієслівні іменники на позначення дії та її підкатегорій мають загальнокатегоріальне значення дії, процесуальності та частковокатегоріальне значення, яке відображає їх конкретні поняттєво-семантичні ознаки.

2.7.3. За спільною семантикою або спільними компонентами віддієслівні іменники поділяються на такі семантичні групи: 1) зміна ознаки чи стану предмета, особи, явища (зменшення, збільшення, покращення, погіршення стану чи ознаки): Erweiterung, Verbreitung, Vergrцвerung, Abkьrzung, Verkleinerung, Verschцnerung, Schwдchung, Verschlimmerung; 2) семантичний зв'язок з актом мовлення: Bejahung, Absprechung, Aufklдrung; 3) рух: Lauferei, Abfahrt, Flucht, Gelaufe; 4) розмову: Rederei, Gesprдch, Fragerei; 5) шум, шурхіт: Klimperei, Geschrei, Gebell; 6) заняття, професію особи: Schacherei, Imkerei, Fischerei.

3. У третьому розділі “Парадигматичні та синтагматичні зв'язки в словотвірній семантиці” розглянуто парадигматичні зв'язки в словотвірній семантиці, синтагматичні властивості похідних іменників, що реалізуються у валентності твірних основ та словотворчих афіксів віддієслівних іменників на позначення дії.

3.1. Словотвірна синонімія - це явище в системі мови, яке визначає природу словотвірних синонімів, джерела їх виникнення, характер і типи синонімічних відношень між ними крізь призму концепції про взаємодію елементів лексичного і словотвірного рівнів. Під словотвірними синонімами розуміються спільнокореневі похідні (з нульовим афіксом і афіксальні), з тотожною або нетотожною твірною основою, з тотожним або близьким лексичним значенням, але з різними семантичними і стилістичними відтінками, морфологічними і словотвірними особливостями, валентною і дистрибутивною специфікою, наприклад, Kleidung - Bekleidung, Lцhnung - Belohnung. Зв'язок словотвірних і семантичних процесів підтверджує двоїстий характер словотвірних синонімів, залежність їх характеристик від лексичного і словотвірного рівнів.

Синонімічність спільнокореневих похідних встановлюється на основі критеріїв синонімічності, які були згруповані за такими напрямами: 1) семантичний, 2) словотвірний, 3) функційний. В основі критеріїв синонімічності лежать основні принципи механізму мови: принцип спільності і принцип розбіжності. До інтегральних критеріїв синонімічності на лексичному рівні належать: 1) спільність номінації, 2) спільність поняття, 3) семантична спільність (семантична тотожність або семантична близькість), 4) збіг семантичних обсягів похідних, 5) виділення спільних лексико-семантичних варіантів в структурі лексичних значень, 6) спільність синтагматичних зв'язків словотвірних синонімів, 7) лексична валентність, тобто сполучуваність з різними частинами мови на основі спільного значення. Диференційними критеріями є: 1) семантичні відтінки у понятійному компоненті лексичного значення, 2) збіг або не збіг ознаки мотивованої частини твірного і похідного слів, 3) смислові розбіжності, що не зачіпають понятійне ядро лексичного значення, 4) розбіжності експресивно-стилістичного характеру. До інтегральних словотвірних критеріїв синонімічності на словотвірному рівні належать: 1) наявність морфемної спільності, 2) фонематична спільність, 3) семантично тотожні твірні основи, 4) однакові ступені похідності. Словотвірна диференціація виявляється в першу чергу в морфемній структурі слів: 1) кількісні і якісні розбіжності у морфемному складі твірних основ, 2) синонімічність чи варіантність афіксів, 3) різний набір дистрибутивних моделей, 4) різні валентні можливості твірних основ і афіксів (Н. Г. Іщенко).

3.2. Структурними варіантами називають лексико-граматичні бінарні паралелі, які мають тотожне лексичне значення, включаючи тотожний денотат і сигніфікат, в структурному відношенні спільну кореневу основу, однакові або різні словотворчі форманти похідного слова. Багатомірні однокореневі лексичні одиниці зі спільним лексичним значенням поділяються на такі групи: 1) словотвірні варіанти, що становлять реалізацію словотвірних моделей з різними продуктивними суфіксами, наприклад, Mobilisierung - Mobilisation; 2) словотвірні варіанти, що реалізують словотвірні моделі з одним і тим самим суфіксом, наприклад, Pflanzung - Anpflanzung, Zahlung - Bezahlung.

3.3. Іншим видом варіантних відношень у дисертації є функціональні варіанти слів або синоніми в широкому смислі слова. Функціональними варіантами є такі слова, які здатні виконувати одну і ту ж функцію у межах одного речення. Критерієм визначення функціональної еквівалентності є взаємозамінність у конкретних фразах, яка не викликає змін у загальному змісті. Саме загальний смисл фрази є семантичним інваріантом, на фоні якого взаємозамінні слова можуть розглядатися як лексико-словотвірні варіанти, які об'єднані спільністю семантичних функцій. Функціональна еквівалентність реалізується в абсолютних, контекстних і вторинних синонімах. Найчастіше зустрічаються в матеріалі вторинні синоніми, які органічно пов'язані з багатозначністю. На рівні таких значень одне слово стає функціональним еквівалентом іншого в умовах певного контексту, заміни неосновного значення. Розвиток у словах вторинних значень супроводжується одночасно появою нової синонімічної пари, наприклад, die Besorgung (die Versorgung) neuer Gerдte, die Erfьllung (die Erledigung, die Verwirklichung) seiner Plдne. Абсолютні синоніми пов'язані на рівні своїх основних значень семантичними опозиціями тотожності. Їх функціональна еквівалентність передбачена ономатемною тотожністю та тим, що лексичні значення є комплексами одних і тих же семантичних сполучень: die Lцschung - die Dдmpfung `гасіння вогню', Umwertung - Umschьtzung `переоцінка', Untersuch - Untersuchung `дослідження'. Адекватність їх функцій може бути встановлена за допомогою комутаційної перевірки, яка здійснюється шляхом підстановки слів: Anzahlung - Bezahlung `оплата', Abdichtung - Verdichtung `ущільнення', Einsendung - Versendung - Absendung `відправлення'. Контекстні синоніми як функціональні еквіваленти не простежуються в нашому матеріалі.

3.4. Словотвірні омоніми представлені однокореневими похідними словами, які з'являються у результаті: а) омонімічних твірних основ, наприклад, blasen має значення `дути, надувати' та омонімічне значення `дихати'. Віддієслівний іменник die Blase має такі омонімічні значення: `повітряна куля, пухир' та `дихання'. Віддієслівні іменники die Blase та die Puste `дихання' є омонімічними; б) утворення від однієї основи за допомогою омонімічних або багатозначних афіксів: erhalten `отримувати, зберігати, підтримувати'. Синонімом до омонімічного значення іменника Erhaltung є Unterhaltung; в) розпаду багатозначності, наприклад, folgen `слідувати, змінювати' та `випливати': die Folge `наслідок, результат' та `серія, ряд'. Іноді різні випадки представлені омонімами або лексико-семантичними варіантами багатозначного слова. Це пов'язано з тим, що втрата зв'язку між значеннями багатозначного слова здійснюється повільно, існують перехідні випадки, які кваліфікуються по-різному.

3.5. Словотвірні пароніми - це особливий тип семантичних відношень, зона дії яких, на відміну від синонімів, більш обмежена. Пароніми - це схожі за звучанням, але не тотожні за значенням однокореневі слова з наголосом на одному і тому ж складі, мають одне і те ж логіко-предметне значення, належать до однієї частини мови, відмінність між ними полягає в різних сигніфікатах.

3.5.1. За ступенем спільності значення пароніми поділяють на синонімічні, контактні та дистантні. Синонімічні пароніми близькі за формою, мають одне спільне денотативне значення та належать до одного семантичного поля. Вони відрізняються за змістом або за змістовими відтінками. Багато паронімів такого типу здатні до взаємозаміни у певних контекстах: Konsolidation - Konsolidierung `консолідація', Irrnis - Irrung `непорозуміння'. Контактні та дистантні пароніми в матеріалі дослідження не виявлені.

3.6. У дисертації розглядається один із видів синтагматичних відношень - словотвірна валентність твірних основ та словотворчих афіксів віддієслівних іменників на позначення дії. Словотвірна валентність - це відкрита система, де основа і афікс реалізують не тільки властиві їм риси та особливості, але вона ще й надає нові можливості морфологічної та семантичної комбінаторики мотивуючого слова і афікса для різного роду семантичних зв'язків у системі мови.

3.6.1. Вибірковість суфіксів на сполучуваність з твірними основами різних морфологічних класів дуже велика. Практично для кожного суфікса характерна своя твірна основа, яка може розглядатися як норма для сполучуваності: дієслівна основа + ei, elei, erei, дієслівна основа + nis, дієслівна основа + ung.

3.6.2. У межах певної словотвірної структури суфікс вступає у сполучення з твірними основами тих чи інших лексико-семантичних груп, набуваючи при цьому словотвірного значення. Взаємовибірковості твірних основ сприяють їх семантичні особливості, які є фундаментом, семантичним ядром похідних слів, а афікси виконують роль “модифікатора”, уточнювача. Словотвірна валентність дієслівних основ відображена на рисунку (див. рис).

Рис. 1 Словотвірна потенція дієслівних основ

Кожна семантико-понятійна категорія може бути представлена характерними тільки для неї афіксами, які сполучуються з певним морфологічним та певним семантичним класом твірних основ. Для вираження акту дії чи результату дії, як відомо, слугують префікс Ge- та суфікси -ei (-elei, -erei), -er, -nis, -ung, котрі, звичайно, сполучуються з дієслівними основами, які означають певний вид діяльності: Wendung - Wende, Einflьsterei - Einflьsterung, Begegnung - Begegnis.

3.7. За результатами дослідження визначено продуктивність афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії (див. табл. 2).

Таблиця 2 Продуктивність афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії

Словотвірна продуктивність афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії тісно пов'язана з поняттям словотвірної валентності, словотвірної потенції та словотвірної активності твірних основ та словотворчих афіксів.

Висновки

1. Дисертаційне дослідження виконано у межах структурно-семантичної та функціональної парадигм. Афіксальні іменники, які аналізуються в дисертації, номінуються як віддієслівні іменники, що зумовлено способом їх утворення, лексико-семантичними, словотвірними та функціонально-синтаксичними особливостями.

2. Віддієслівні іменники вивчаються у межах словотвірної категорії дії. Словотвірна категорія дії - це комплексна одиниця системи словотвору, яка представляє сукупність словотвірних типів на базі спільності словотвірного значення. Мотивовані найменування, які входять до словотвірної категорії дії, розрізняються типами своїх семантичних співвідношень з мотивуючим словом. Словотвірна категорія дії в німецькій мові формується певними словотвірними підкатегоріями, наявність яких пояснюється такими чинниками: 1) полісемним складом твірних основ; 2) полісемією афіксів; 3) принципом структурної і семантичної аналогії. До таких словотвірних підкатегорій в нашій роботі належать: власне дія, що не має певних семантичних обмежень і характеризується процесуальною ознакою, названою мотивуючим словом; результат дії, який характеризується результативною ознакою дії та розвивається на основі підкатегорій власне дії, набуваючи іменникових властивостей; місце дії, під яким розуміють обмежену територію, де здійснюється певна діяльність людини, яка пов'язана з семантичним розвитком мотивованого слова залежно або незалежно від контексту; особа, що здійснює дію, розвиток якої залежить від функції дієслова, а саме від предикативної, пов'язаної з суб'єктом; стан, в якому перебуває особа, яка здійснює дію; інструмент, за допомогою якого здійснюється певна дія.

3. Афіксальні віддієслівні іменники на позначення дії утворюються від дієслівних основ за допомогою афіксів: префікса Ge-, префікса Ge- у сполученні з суфіксом -e, продуктивних суфіксів -ei (-elei, -erei), -er, -nis, -ung, непродуктивних суфіксів -de, -e, -el, -ft, -st, -t. Позначення вищезгаданими іменниками характеру дії витікає зі значення та співвідношення твірної дієслівної основи та зазначених афіксів. Головною ознакою похідних іменників є прозора мотивованість дієсловом, яка йде від потенційної готовності дієслівних основ транспонуватися в іменник за допомогою словотворчого форманта. При дослідженні віддієслівних похідних розмежовуються ролі значень мотивуючих основ, словотвірних значень та формантів. Було доведено, що увесь різновид змісту похідних слів вноситься не тільки за рахунок особливостей семантики основ, але й за рахунок багатозначних суфіксів.

4. Твірна основа є обов'язковим конституентом словотвірної структури, її смисловим стрижнем, її семантичним ядром, оскільки слово співвідноситься з відповідним поняттям або предметом реальної дійсності. Основа вважається основною структурною частиною слова, яка виділена штучно або збігається зі словом, є засобом вираження лексичного значення та входить до складу всіх його словоформ.

5. У дисертації розглянуто семантичну структуру афіксів віддієслівних іменників на позначення дії та їх функції, до яких належать загальномовні та дериваційні.

6. Відношення мотивації як окремий вид парадигматичних відношень виявляються при дослідженні похідних слів на рівні лексики та словотвору, мотивованих дієсловом. З двох слів, які відносяться до різних частин мови, але мають тотожне лексичне значення, мотивованим слід вважати те, яке виражає значення, категоріально властиве іншій частині мови, тобто іменник на позначення дії є мотивованим дієсловом з категоріальним значенням дії. До іменників на позначення дії, мотивованих дієсловом, доцільно відносити лише ті іменники, лексичне значення (чи один з варіантів лексичного значення) яких не ускладнене додатковими семантичними компонентами у порівнянні з лексичним значенням дієслова. Семантичні відношення словотвірної мотивації поділяються на два основних протиставлення: основної та периферійної, прямої та переносної мотивації.

7. Описано словотвірне значення віддієслівних іменників на позначення дії. Словотвірне значення виражається словотворчим формантом та завжди має вказівку на відношення мотивованого слова до мотивуючого. У дисертації словотвірне значення розглядається з двох позицій: як словотвірне значення афікса і як значення, яке виникає у результаті поєднання словотворчого афікса та твірної основи. Тому смислова структура похідних іменників на позначення дії є результатом певної комбінації значень семантичної структури афікса і лексико-категоріального значення твірної основи, яка з ним сполучується. Внаслідок такої комбінації в смисловій структурі похідного з'являється загальне словотвірне значення, окреме словотвірне значення і лексичне значення.

8. Лексичне значення похідного слова відрізняється від лексичного значення іншої номінації, спирається на структуру похідного, його морфемні частини, пояснюється через посилання на твірне слово і залежить від словотворчих конституентів. Твірна основа семантично трансформується за рахунок семантики афіксів, їх понятійних категорій, які повинні матеріалізуватися в похідному. Лексичне значення твірного закладене в основу похідного як його внутрішня форма, твірне слово ніби надає деякого семантичного об'єму похідному.

9. Проведено семантичну класифікацію віддієслівних іменників на позначення дії за способом дії та її підкатегорій, за семантичними групами дієслів та за спільною семантикою похідних іменників.

10. У ході дослідження встановлено парадигматичні зв'язки в словотвірній семантиці, що ґрунтуються на спільності або розбіжності структурних і семантичних компонентів. Парадигматичні відношення між афіксальними похідними представлені синонімічними, варіантними (структурними та функціональними), паронімічними та омонімічними.

11. Одним з видів поширених семантичних зв'язків віддієслівних іменників на позначення дії є синонімічні, сутність яких полягає в одночасному об'єктивному співіснуванні в системі мови однакових чи різних за формою слів для вираження одного і того ж змісту з тотожним чи близьким лексичним значенням. Під словотвірними синонімами розуміються спільнокореневі похідні з різними або однаковими афіксами, з тотожною або нетотожною твірною основою, з тотожним або близьким лексичним значенням, але з різними семантичними і стилістичними відтінками, морфологічними і словотвірними особливостями, валентною і дистрибутивною специфікою, вони розглядаються крізь призму концепції про взаємодію елементів лексичного і словотвірного рівнів.

12. Співіснування паралельних способів вираження слів не порушує їх семантичної тотожності завдяки незначним структурним, стилістичним та функціональним розбіжностям, що призводить до словотвірних або структурних варіантів. У структурному плані словотвірні варіанти мають майже повну зовнішню схожість з мінімальним розрізненням однієї або двох фонем - Wandlung - Wandelung, або однорідну твірну основу - Zahlung - Bezahlung - Anzahlung. У семантичному аспекті словотвірні варіанти повністю тотожні за всіма компонентами лексичного значення та не мають ніяких семантичних відтінків, але відрізняються структурно та функціонально. Завдяки тотожності лексичного значення словотвірні варіанти мають однакову лексичну сполучуваність, вживаються в одних і тих самих словосполученнях: Akkumulierung - Akkumulation.

13. Функціональна еквівалентність слів, або синонімія в широкому смислі слова, є видом варіантних відношень в лексиці. Критерієм функціональної еквівалентності слів є взаємозамінюваність у конкретних фразах, що не викликає змін у загальному змісті. Функціональні еквіваленти представлені лексико-словотвірними синонімами, зв'язаними на рівні своїх тотожних значень, мотивовані різнокореневими або однокореневими дієслівними основами з різними префіксами і здатні виконувати одну і ту ж функцію в рамках одного речення.

14. Словотвірними омонімами визнають похідні з однаковими формантами, але різною формулою тлумачення та словотвірними значеннями без врахування їх граматичних категорій. Омонімія завжди передбачає схожість поверхневих структур при відмінності глибинних. Областю словотвірної омонімії є тотожність морфемного членування слова в його співвідношенні зі словотвірною структурою. Словотвірними омонімами вважаються слова, різні значення яких співвідносяться з однією і тією ж словотвірною структурою: verdienen - das Verdienst - der Verdienst.

15. Під словотвірними паронімами розуміють однокореневі похідні, які володіють неповною звуковою подібністю, неповною морфологічною спільністю: спільним коренем або нетотожними твірними основами, денотативною близькістю та різним сигнифікатом: Inschrift - Anschrift (словотвірна підкатегорія результату дії).

16. Визначено, що синтагматичні зв'язки реалізуються у валентності твірних основ та словотворчих афіксів, їх словотвірній активності та продуктивності. На матеріалі дослідження продемонстровано, що валентність дієслівної основи зумовлена структурними, семантичними і морфологічними ознаками. Словотвірна валентність основ віддієслівних іменників на позначення дії зумовлена словотвірною потенцією, словотвірною активністю та продуктивністю віддієслівних іменників на позначення дії.

17. Встановлено продуктивність афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії, під якою ми розуміємо здатність словотворчого афікса до утворення необмеженої кількості нових і потенційних слів, зрозумілих і доступних для всіх мовців даної мови, та можливість сполучатися з різними типами основ.

18. Таким чином, загальномовний статус афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії має головну властивість: у даних іменниках перетинається взаємозв'язок трьох рівнів системи мови - морфологічного, словотвірного та лексичного. Це складний і добре збалансований механізм взаємодії, що полягає в основі формування функціонального плану мови.

Логічним і перспективним продовженням роботи може стати опис словотвірних структур на позначення інших словотвірних категорій, інших частин мови, з позиції когнітивної та пропозиційної семантики однокореневих слів і складання когнітивного словника афіксальних віддієслівних іменників на позначення дії.

Основні положення дисертації висвітлені в таких одноосібних публікаціях автора

1. Гринюк О. С. Структурно-семантична характеристика віддієслівних іменників з суфіксом -ung в сучасній німецькій мові / О. С. Гринюк // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - Вип. 1. - С. 90 - 93.

2. Гринюк О. С. Мотивованість дієслівними основами віддієслівних іменників на позначення дії та мотиваційні зв'язки між твірними та похідними словами сучасної німецької мови / О. С. Гринюк // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки : Філологічні науки. - Луцьк : Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2007. - № 4. - С. 258 - 264.