Вербалізація бажальної модальності в українській мові

Специфіка їхнього вживання полягає у зв'язку із залежним інфінітивом, що виконує роль основної частини складеного головного члена безособового речення: модальне допоміжне дієслово семантично модифікує і граматично оформляє інфінітив, зумовлений бажально-об'єктною валентністю цього допоміжного дієслова.

Серед засобів вираження бажальної модальності важливе місце посідають і складнопідрядні речення з підрядною з'ясувально-цільовою частиною, опорним словом головної частини яких є предикативне слово бажано, напр.: Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (М. Рильський). Воно може вживатися у двох формах: бажано б, бажано було б. Синтаксичні конструкції з бажано об'єднують три структурні типи: 1) бажано, щоб + пропозиція; 2) бажано + обставина, щоб + пропозиція; 3) бажано + S (у давальному відмінку), щоб + пропозиція.

Майже всі оптативні дієслова здатні утворювати девербативи, що також передають бажальну семантику. До найуживаніших віддієслівних іменників зі значенням бажальності належать бажання, жадання, забаганка, намір, охота, стремління, спокуса, прагнення, надія: На Лютеранському соборі читано лист імператора Максіміліана, який висловлював бажання відновити імперію Константина й визволити Грецію від варварів-турків (П. Загребельний); Жадання перше - це добро зробить комусь таке велике, щоб, як жар-птицине крило, воно світилося навіки (П. Воронько); Непомітно віддавала служебкам найдивніші повеління й виказувала забаганки: подати чашу з напоєм, поправити одяг, підкласти подушку під ноги, погладити волосся, почухати за вухом, ласкаво лоскотнути п'ятку (П. Загребельний); Всі мрії і всі почуття ми зілляли в одне єдине стремління - прагнення перемоги... (О. Гончар); Горбатий усе це чудово бачив, зирячи з верболозів, його долала спокуса поцупити дядькові верші…(Вал. Шевчук).

Деякі віддієслівні іменники реалізують сему бажальності в переносному значенні. Вони вживаються переважно в розмовному мовленні і надають висловленому емотивної експресивності. До таких девербативів належать сверблячка: Нема нічого гідного уваги в моєму житті, крім тієї сверблячки до писання (І. Франко); снага: Смерть неначе прийняла його в свої обійми, позбавила волі й снаги до життя (Ю. Бедзик); спрага: Спрага помсти нам давала сили (Л. Забашта).

Експлікуючи бажальність, віддієслівні іменники можуть виступати опорним словом у головній частині складнопідрядного речення, напр.: Плекаю надію, що цього року більшість із них порадують нас своїм цвітінням (З журналу).

Віддієслівні іменники зі значенням бажання становлять периферійну зону в системі лексико-граматичних засобів вербалізації оптативності.

У висновках узагальнено спостереження за вживанням засобів вербалізації бажальної модальності в українській мові.

Бажальна модальність - самостійний тип ірреальної модальності, сутність якого становить суб'єктивне прагнення мовця до певного стану речей у світі, відмінного від реального. Бажане може бути представлене як потенційно здійсненне чи нездійсненне.

Для бажальних речень характерні такі ознаки: суб'єктивність, ірреальність/потенційність, присутність акту волевиявлення, відсутність імперативного звернення до співрозмовника. Якщо здійснення модального зв'язку між суб'єктом і пропозицією висловлювання детермінується волевиявленням мовця, не має адресованого імперативного значення, він висловлює бажання, щоб спроектована в комунікативному акті реальність стала дійсністю.

Реалізуючись в акті комунікації, бажальна модальність експлікує (не)бажаний стан речей у світі, який цілеспрямовано чи підсвідомо протиставляється продуцентом мовлення реального світу. Ірреальність є суттєвою ознакою всіх бажальних висловлень. Потенційність реалізації бажання визначають насамперед суб'єктивні чинники та лексичне наповнення пропозиції бажального речення.

У лінгвістиці відомі два основних підходи до витлумачення бажальних речень, які умовно називають «вузьким» та «широким». Суть «вузького» полягає в тому, що бажальність трактують як неадресоване волевиявлення. «Вузький» підхід обмежений лише вираженням бажання в конструкціях із суб'єктом-мовцем. За «широкого» підходу суб'єктом бажальних речень може виступати не тільки мовець, а й будь-яка інша особа чи предмет, тому їх зараховують до конструкцій із суб'єктом-займенником 2-ї або 3-ї особи, а також з предметним суб'єктом.

Спонукальність, як і бажальність - це самостійний тип ірреальної модальності. Їх експлікують два особливих комунікативних типи речень. Спонукальні речення виражають вимогу, прохання, які передбачають їх виконання (не обов'язково конкретного виконавця), а речення зі значенням бажання передбачає емоційно-вольове спрямування до того, щоб що-небудь було виконано. Спонукальність і бажальність розмежовують як адресоване/неадресоване волевиявлення. Бажальні і спонукальні речення диференцюють за наявності каузації в семантичній структурі волевиявлення.

Бажальні та спонукальні речення, виокремлені як самостійні комунікативні типи речень, подібні за низкою ознак. І бажальні, і спонукальні речення виражають ірреальні типи інваріантного модального значення. У цих реченнях зв'язок між предикативною ознакою та її носієм мовець суб'єктивно усвідомлює як уявний. Бажальність і спонукальність об'єднуються на основі наявності в їхній семантиці значення волевиявлення. Обидві модальності не пов'язані з часовою конкретизацією.

Модальне значення бажальності може стосуватися як цілого речення, так і його присудка чи головного члена односкладного речення. Речення, присудок якого виражений дієсловом бажального способу, має свою парадигматику: його можна замінити синонімічною конструкцією з відповідним модальним модифікатором предикативної ознаки, що засвідчує функціональну синонімічність морфологічних та лексичних виразників оптативності.

Основний тип бажальних односкладних речень представляють речення з інфінітивним головним членом і часткою би(б) або її аналогами аби, коли б, хоч би, хоча б, щоб, якби. Би(б) у складі форм бажального способу вільно взаємодіє із широким колом часток, які модифікують базову семантику бажальності у плані актуалізації різноманітних відтінкових значень: бажання-мрія, обмежене бажання, нездійсненне бажання, бажання-побоювання, бажання-перевага.

Групу часток-модифікаторів утворюють хоч би, хоча б, ось би, лиш би, лише б, хай би, нехай би, коли б, коли б тільки, коли б хоч, коби хоч, коби лише, от якби, якби ж то, якби тільки, аби тільки. Крім того, вони мають аналоги, серед яких частки хоч нехай, лиш(е) аби, лишень аби, хай хоч, нехай лиш, нехай же, бодай не, бодай же, бодай же ж.

Багато із цих часток експлікує бажальну модальність у називних та еліптичних реченнях. Найуживанішими частками в бажальних називних реченнях є хоч, хоч би, хоча б, якби, коли б, аби, хай, нехай, щоб. Бажальні речення у формі номінатива з аналогами частки би(б) належать до неповних буттєвих речень, у яких використовують дієслово бути або дієслово, аналогічне йому в змістовому плані. Серед називних речень виокремлюють і такий їхній тип, як спонукально-побажальні речення, у яких стверджується необхідність або бажаність наявності предмета в називному відмінку іменника.

У бажальних еліптичних реченнях модальність бажальності вербалізує частка би(б) та її аналоги (аби, коли б, хоч би, хоча б, хай, нехай, щоб, якби). Специфіка цього значення полягає в представленні бажання наявності, буття предмета, явища, події, причому суб'єкт бажання здебільшого імплікується та за контекстом співвідноситься передусім із 1-ю особою, тобто збігається з мовцем. Такі речення завжди авторизовані, автореферентні.

Активними реалізаторами бажального значення в структурі двоскладних речень є частки аби, щоб, хоч би, хоча б, коли б, якби, ужиті переважно з дієслівними формами минулого часу.

Виразником бажальної модальності у двоскладних реченнях є також частка би(б), ужита разом із зв'язковим компонентом (і в нульовій формі) та оцінними прислівниками добре, гарно, чудово, непогано, прекрасно, чудесно, приємно, славно та ін., чи прислівниковими компаративами краще, ліпше або суперлативом найкраще у структурі прислівникового складеного присудка.

Модальні дієслова і прикметники - типові лексико-граматичні засоби експлікованої бажальності.

До модальних дієслів належать ті, що реалізують своє основне значення, виконуючи роль простого дієслівного присудка, і водночас модально модифікують предикативну ознаку, і ті, що вживаються в ролі модального допоміжного компонента дієслівного складеного присудка.

Модальні бажальні дієслова, виконуючи роль простого дієслівного присудка, називають відповідний психоемоційний стан. Тут вони є повнозначними одиницями. До найуживаніших модальних дієслів зі значенням бажальності належать хотіти, бажати, воліти, жадати, прагнути.

Деякі дієслова можуть передавати бажальну семантику і своїми переносними значеннями в певних синтаксичних умовах: хапатися (до чого-небудь, за що-небудь); трястися. Відсутність бажання експлікують дієслова: знеохотитися, закомизитися, уникати, харапудитися.

Бажальну модальність експлікують допоміжні дієслова хотіти, бажати, багнути, воліти, жадати, намірятися, прагнути, збиратися, намагатися, спробувати та модальні прикметники охочий, схильний, готовий, радий, рад, ладен, ладний, що пов'язані з інфінітивом у структурі дієслівного складеного присудка.

Бажальні дієслова поєднуються також із формою дієслівної власне-зв'язки бути в ускладненій моделі іменного складеного присудка.

У безособових реченнях використовують насамперед модальні одноособові дієслова бажальної семантики в ролі їхнього головного члена. Домінанту цих дієслів становлять ті, для яких бажальне значення є прямим лексичним значенням: хочеться (хотілося, хотітиметься), схотілося (схочеться), захотілося (захочеться), бажається (бажалося, бажатиметься), забажалося (забажається), забагнулося (забагнеться), заманулося (заманеться), забандюрилося (забандюриться), жадається (жадалося, жадатиметься), ждалося (ждатиметься) та особові дієслова, уживані як одноособові з переносним бажальним значенням кортить (кортіло, кортітиме), закортить (закортіло), приспічить (приспічило), тягне (тягло, тягтиме), горить (горіло, горітиме), свербить (свербіло, свербітиме) та ін.

Експлікуючи бажальне значення, одноособові модальні дієслова можуть виступати граматичним і семантичним компонентом у структурі складеного головного члена безособового речення. Роль його основної частини виконує інфінітив. Логічно кваліфікувати зв'язок одноособового дієслова бажальної семантики з інфінітивом як валентно зумовлений зв'язок дієслова з модально-об'єктним компонентом у формі інфінітива.

До засобів вербалізації бажальної модальності належать складнопідрядні речення з підрядною з'ясувально-цільовою частиною, опорним словом у головній частині яких є предикативне слово бажано чи його функціональні синоніми.

Майже всі оптативні дієслова здатні утворювати девербативи, що здебільшого також передають бажальну семантику. До найуживаніших іменників належать бажання, жадання, забаганка, намір, охота, стремління, спокуса, прагнення, надія, спрага, порив. Вони посідають периферійне місце в системі лексико-граматичних засобів експлікації бажальної модальності.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Скомаровська С.В. Психологічні та лінгвістичні засади виокремлення речень бажальної модальності / С. В. Скомаровська // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика» : зб. наук. праць. - Херсон : Видавництво ХДУ, 2005. - Вип. 1. - С. 230-237.

2. Скомаровська С.В. Бажальна і спонукальна модальність: спільні й відмінні ознаки / С.В. Скомаровська // Рідний край. Науковий публіцистичний художньо-літературний альманах. - Полтава : Полтав. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка, 2006. - Вип. 2 (15). - С. 50-55.

3. Скомаровська С.В. Структура та функціонування бажальних інфінітивних речень / С.В. Скомаровська // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: зб. наук. праць. - Херсон : Видавництво ХДУ, 2007. - Вип. 5. - С. 225-230.

4. Скомаровська С.В. Експлікація бажальної модальності в безособових реченнях / С.В. Скомаровська // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови: зб. наук. праць / [відп. ред. М. Я. Плющ]. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - Вип. 5. - С. 234-238.

Анотація

Скомаровська С.В. Вербалізація бажальної модальності в українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено цілісному вивченню засобів експлікації бажальної модальності в українській мові.

Обґрунтовано статус бажальної модальності як самостійного типу ірреальної модальності, відмежовано її від спонукальної модальності.

Чітко визначено набір різнорівневих засобів вербалізації бажальної модальності в українській мові, з'ясовано умови їх використання в односкладних інфінітивних і називних та двоскладних реченнях, установлено специфіку вживання часток у ролі маркерів бажальної модальності в еліптичних реченнях, схарактеризовано засоби оптативності, ужиті як опорні предикатні компоненти в головній частині складнопідрядного речення з підрядною з'ясувальною частиною.

Умотивовано визначальну роль часток як морфолого-синтаксичних засобів експлікації бажальності, запропоновано вичерпний склад функціональних аналогів частки би(б), систематизовано лексико-граматичні засоби, установлено їхні відмінності в реалізації бажального значення.

Ключові слова: бажальна модальність, бажальні речення, оптатив, суб'єкт бажання, частки, бажальні інфінітивні речення, бажальні називні речення, бажальні еліптичні речення, модальні дієслова бажальної семантики, оптативні девербативи.

Аннотация

Скомаровская С. В. Вербализация желательной модальности в украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию средств экспликации желательной модальности в украинском языке.

Обоснован статус желательной модальности как самостоятельного типа ирреальной модальности, сущность которого составляет субъективное стремление говорящего к определенному положению вещей в мире, отличающегося от реального.

Желание представлено как состояние, в котором находит свое эмоционально-волевое проявление потребность субъекта в осуществлении какого-либо действия, предпочитаемого остальным. Квалификация семантической ситуации как желательной осуществляется автором высказывания. Именно желание составляет основное содержание модального значения желательности, на его основании выделены оптативные предложения в самостоятельный коммуникативный тип.

Определены формы вербализации субъекта желания: он может быть представлен местоимением 1-го лица дательного падежа, местоимением 3-го лица или именем существительным, а также имплицитно (значение определяется контекстуально как определенно-, неопределенно- или обобщенно-личное).

Четко определен набор разноуровневых средств экспликации желательной модальности в украинском языке. Для ее выражения используется желательное наклонение, закрепленное в системе наклонений глагола.

Частицы признаны основными морфолого-синтаксическими средствами вербализации желательной модальности. Оптативные частицы, являющиеся преимущественно аналогами частицы би (б), влияют на модальную семантику в плане ее осложнения различными оттеночными значениями. Это значения желания-мечтания, желания-опасения, интенсивного, ограниченного, позитивного желания и др.

Определены три структурных типа оптативных предложений: инфинитивно-оптативный (оптативные предложения с формой желательного наклонения), глагольно-оптативный (оптативные предложения с формой сослагательного наклонения в оптативной функции), безглагольно-оптативный (желательные номинативные и желательные эллиптические предложения). Они представляют ядро оптативных предложений.

Установлено, что в оптативных предложениях би (б) является средством, конституирующим общекатегориальную семантику желательности в сочетании с независимым инфинитивом - ядерным ее показателем. Широкий спектр функционально-синтаксических возможностей би(б) обусловлен ее синтагматикой и парадигматикой.

Сделано обобщение о том, что реализация лексико-грамматической оптативности связана прежде всего с модусным компонентом предиката предложений желательной модальности, представленным серией модальных глаголов и прилагательных, эксплицирующих значение желания в той или иной его разновидности. Модальные глаголы желательной семантики могут реализовать свое лексическое значение, выполняя роль простого глагольного сказуемого и употребляясь в качестве модального вспомогательного компонента глагольного составного сказуемого. В роли вспомогательного компонента такого сказуемого могут выступать особые полные и краткие формы прилагательных.

Периферию средств выражения желательности составляют отглагольные существительные желательной семантики - оптативные девербативы.

Ключевые слова: желательная модальность, оптативные предложения, оптатив, субъект желания, частицы, оптативные инфинитивные предложения, оптативные номинативные предложения, оптативные эллиптические предложения, модальные глаголы желательной семантики, оптативные девербативы.

Rezume

Skomarovska S. Verbalization of Optative Modality in the Ukrainian Language. - Manuscript.

The thesis for obtaining an academic degree of Candidate of Science in Philology in specialty 10.02.01 - the Ukrainian language. - Institute of the Ukrainian language of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis is dedicated to holistic study of explication methods of optative modality in the Ukrainian language.

Supported is the status of optative modality as an independent type of unreal modality, it is also distinguished from stimulation modality.

Defined is the selection of verbalization methods of optative modality on different levels in the Ukrainian language. Found out are the reasons for its usage in simple mononuclear infinitive and nominative as well as in binuclear sentences. Stated are the peculiarities of using particles as a sign of optative modality in elliptical constructions. Characterized are the methods of optativity, used as basic predicate components in the main part of subordinate explanatory clause.

Proven is the important role of particles as morphological and syntactical methods for explication of optativity, Presented is a comprehensive selection of functional analogues of the particle би(б), systematized are lexical and grammar methods, stated are their differences in realization of optative meaning.

Key words: optative modality, optative sentences, optative, optative subject, particles, optative infinitive sentences, optative nominative sentences, optative elliptical sentences, modal verbs, modal adjectives.

Размещено на Allbest.ru