Концепт антилюдина у французькій драматургії абсурдизму: структура, семантика, прагматика

Французька драматургія абсурдизму є перспективним лінгвістичним матеріалом для подальших досліджень окремих значущих текстових концептів художнього простору французького антитеатру, динаміки розгортання текстового концепту-ідеї антилюдина у творах інших драматургів або письменників французького абсурдизму, а також стилістичних особливостей франкомовного драматургічного дискурсу абсурдизму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андрієвська В. В. Заперечення прогресу як структурний компонент концепту антилюдина (на матеріалі творів франкомовних письменників театру абсурду) / В. В. Андрієвська // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / Відп. ред. Н. М. Корбозерова. Вип. 14. К.: Логос, 2008. С. 3-10.

2. Андрієвська В. В. Світ речей як середовище існування антилюдини (на матеріалі творів франкомовних драматургів театру абсурду) / В. В. Андрієвська // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / Відп. ред. Н. М. Корбозерова. Вип. 21. К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. С. 3-9.

3. Андрієвська В. В. Причини порушення правил кооперації у франкомовному драматургічному дискурсі абсурдизму / В. В. Андрієвська // Науковий вісник Чернівецького нац. ун-ту імені Юрія Федьковича: Романо-слов'янський дискурс. Вип. 484. Чернівці: Рута, 2009. С. 49-52.

4. Андрієвська В. В. Самогубство як спосіб втечі від реальності (на матеріалі п'єс французького театру абсурду) / В. В. Андрієвська // Науковий вісник Волинського нац. ун-ту імені Лесі Українки. Серія: Мовознавство. Вип. 5. Луцьк: Вежа, 2009. С. 297-301.

5. Андрієвська В. В. Нісенітниця як прояв абсурдного дискурсу франкомовних драматургів-абсурдистів / В. В. Прохор // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація: матеріали ІХ Міжнар. наук. конф., 5 лютого 2010 р., Харків / Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. С. 5-6.

6. Андрієвська В. В. Регрес антилюдини: від зрілості до утроби матері / В. В. Андрієвська // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація: матеріали VІІІ Всеукр. наук. конф., 5 лютого 2009 р., Харків / Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. С. 7-9.

7. Прохор В. В. Специфіка мовлення персонажів театру абсурду (на матеріалі п'єси С. Беккета « En attendant Godot ») / В. В. Прохор // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 15. К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. С. 63-67.

8. Прохор В. В. Філософія абсурду в формуванні авторської картини світу франкомовних письменників-абсурдистів / В. В. Прохор // Мова і культура. Наукове видання. Вип. 11. Т. IX: Філософія мови і культури. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. С. 220-224.

9. Прохор В. В. Абсурд як спосіб авторської інтерпретації дійсності у французьких антип'єсах / В. В. Прохор // Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій: тези доповідей наук.-практ. конф., 2-4 квітня 2008 р., Київ / Київський нац. лінгв. ун-т. К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. С. 145-148.

10. Прохор В. В. Антилюдина як антиконцепт і концепт-ідея / В. В. Прохор // Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства: матеріали Другої Всеукр. конф. романістів, 16-18 жовтня 2008 р., Чернівці / Чернівецький нац. ун-т імені Юрія Федьковича. Чернівці: Рута, 2008. С. 94-96.

11. Прохор В. В. Лінгвостилістичні особливості тексту французької антидрами (на матеріалі п'єси С. Беккета « En attendant Godot ») / В. В. Прохор // Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів: тези доповідей наук. конф., 12 грудня 2007 р., Київ / Київський нац. лінгв. ун-т, кафедра ЮНЕСКО. К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. С. 46-48.

АНОТАЦІЯ

Андрієвська В. В. Концепт антилюдина у французькій драматургії абсурдизму: структура, семантика, прагматика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено реконструкції художньої картини світу французької драматургії абсурдизму, представленої творчістю Самюеля Беккета, Ежена Йонеско та Артура Адамова, шляхом аналізу структурних, семантико-когнітивних і лінгвопрагматичних особливостей концепту антилюдина. З метою дослідження художнього простору творів французького театру абсурду як цілісної та організованої системи концептуальних смислів у дисертації запропоновано термін "текстовий концепт-ідея". Це дозволило виокремити значущі концептуальні компоненти художнього простору французької драматургії абсурдизму та представити загальну схему розгортання текстового концепту-ідеї антилюдина у п'єсах франкомовних драматургів-абсурдистів.

Структуру текстового концепту-ідеї антилюдина визначають його домінантні складові: текстові концепти-константи смерть і страждання та текстові концепти деградація людини і втеча від реальності. Зміст концепту антилюдина реалізується імпліцитно або опосередковано - у межах семантичного втілення його структурних складових. Лінгвопрагматичні вияви текстового концепту-ідеї антилюдина зумовлені комунікативними та синтаксичними засобами його репрезентації у персонажному мовленні. Характерними рисами останнього є: порушення правил кооперації у спілкуванні персонажів, створення ефекту антикомунікації та авторозмови, вживання синтаксичних гіперфігур.

Ключові слова: текстовий концепт-ідея, концептуальний компонент, структурна складова, художній простір, театр абсурду, антикомунікація, синтаксичні гіперфігури.

АННОТАЦИЯ

Андриевская В. В. Концепт античеловек во французской драматургии абсурдизма: структура, семантика, прагматика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2010.

Диссертация посвящена проблеме исследования художественной картины мира французской драматургии абсурдизма, представленной творчеством С. Беккета, Э. Ионеско и А. Адамова, а именно изучению структурных, семантических и лингвопрагматических особенностей концепта античеловек.

Художественное пространство французского театра абсурда предопределяют такие ключевые понятия, как гнев, отчаяние, чувство безысходности, отсутствие нынешнего и будущего, злость, ненависть, насилие, отсутствие выбора, постоянное чувство тревоги, страх ответственности, опустошение, душевная усталость, бессмысленность борьбы, безрезультатность усилий, потеря жизненных ценностей, одиночество, страдание, сумасшествие. В работе установлено, что доминантой художественной картины мира драматургов французского антитеатра выступает концепт античеловек, который отображает главную идею произведений французского театра абсурда и представляет человека середины ХХ века сквозь мировоззрение авторов С. Беккета, Э. Ионеско и А. Адамова.

Предложенный в диссертации новый термин «текстовый концепт-идея» позволил раскрыть наиболее значимые концептуальные компоненты художественной картины мира французской драматургии абсурдизма и представить общую схему развертывания и импликации текстового концепта-идеи античеловек в художественном пространстве французского театра абсурда. Доказано, что текстовый концепт-идея античеловек является речемыслительной единицей высшего уровня абстракции, которая развертывается на разных текстовых уровнях в произведениях одного литературного течения, имеющего конкретную философскую базу. Текстовый концепт-идея имеет эксплицитную и имплицитную формы выражения и объединяет в своей структуре как текстовые концепты, так и текстовые концепты-константы. Исключительно имплицитная природа текстового концепта-идеи античеловек в творчестве драматургов французского абсурда объясняется его сугубо негативной оценочной составляющей.

Структура тестового концепта-идеи античеловек представлена общей схемой его развертывания в произведениях французского театра абсурда. Доминантными структурными составляющими текстового концепта-идеи античеловек выступают текстовые концепты-константы смерть и страдание и текстовые концепты деградация человека и уход от реальности, каждый из которых в свою очередь получает выражение в других текстовых концептах и языковых элементах разных уровней. Лингвокогнитивный анализ текстового концепта-константы смерть позволил установить его глубокий метафорический потенциал в тексах французского антитеатра.

Исследование физического пространства в творчестве драматургов театра абсурда дало возможность идентифицировать текстовые концепты среда существования, мир предметов и ограниченность пространства. Названые концепты представляют информацию не только о материальном окружении античеловека, но и о его внутренней сущности (отчаяние, отчуждение, внутренняя пустота, душевная ограниченость).

Утрату человеком французского театра абсурда человеческого обличия, как во внутреннем, так и во внешнем ракурсах, отображает текстовый концепт утрата человеческого. Последний воплощает отказ человека от чистоты и гуманности, от необходимости думать и дышать. Нежелание французских антигероев оставаться достойными, при здравом уме и сочувствовать ближнему представляют, соответственно, текстовые концепты унижение, жестокость, сумасшествие. Желание человека избавиться от страданий репрезентирует текстовый концепт побег от реальности и его концептуальными составляющими (физиологический регресс, самоубийство, сон).

В произведениях французской драматургии абсурдизма семантическое содержание текстового концепта-идеи античеловек представлено имплицитно - на уровне контекста или за посредничеством лингвального выражения структурных составляющих текстового концепта-идеи античеловек.

Коммуникативно-прагматический аспект исследования текстового концепта-идеи античеловек обусловлен спецификой персонажной речи в пьесах французского театра абсурда. Во французской драматургии абсурдизма идею разрушения человеческого общения реализует текстовый концепт деградация коммуникации в рамках развертывания текстового концепта-идеи античеловек. Коммуникативная репрезентация текстового концепта деградация коммуникации осуществляется при нарушении правил кооперции в межперсональной интеракции, использовании абсурдных и косвенных высказываний, в антикоммуникации, в авторазговоре и разговоре с невидимым адресатом. На синтаксическом уровне текстовый концепт деградация коммуникации представлен в персонажной речи при использовании синтаксических гиперфигур, различных видов повтора и диалогов с замкнутой синтаксической структурой, которые раскрывают проблему автоматизма и идиоматичности речи как признаков деградации общения и коммуникативной компетенции человека.

Ключевые слова: текстовый концепт-идея, концептуальный компонент, структурная составляющая, художественное пространство, театр абсурда, антикоммуникация, синтаксические гиперфигуры.

SUMMARY

Andriyevka V. V. Concept antiperson in French Absurdist Drama: Structure, Semantics, and Pragmatics. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in Philology, speciality 10.02.05 - Romance Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2010.

This dissertation focuses on reconstructing the fictional picture of the world in French drama of the absurd represented by Samuel Beckett's, Eugиne Ionesco's and Arthur Adamov's literary works. This research is carried out via analyzing structure and semantics of the concept antiperson as well as pragmatic peculiarities of its actualization in French absurdist drama. The term “textual concept-idea” was coined in the present study in order to ascertain French absurdist drama fictional space as a holistic and structured system of conceptual meanings. It resulted in revealing the essential conceptual components of the fictional space, which helped to represent the general scheme of the textual concept-idea antiperson's unfolding in the plays by the French dramatists of the absurd.

The structure of the textual concept-idea antiperson is determined by its dominant constituents: textual concept-constants death and suffering and textual concepts person's degradation and escape from reality. The content of the concept antiperson is realized implicitly or indirectly through semantic manifestations of its structural constituents. Pragmatic manifestations of the textual concept-idea antiperson's are predetermined by communicative and syntactic means of its representation in characters' speech. The latter's distinctive features include the violation of cooperation maxims in characters' communication, anticommunication and autoconversation effects, as well as unmotivated usage of syntactic hyperfigures.

Key words: textual concept-idea, conceptual component, structural constituent, fictional picture of the world, theatre of the absurd, anticommunication, syntactic hyperfigures.

Размещено на Allbest.ru