Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ IВАНА ФРАНКА

УДК 811.14'02'38'44

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Лексична ідіосистема роману Лонга „Дафніс і Хлоя”

Спеціальність 10.02.14 -- класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

Макар Інеса Степанівна

Львів -- 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:кандидат філологічних наук, доцент Оліщук Роксоляна Леонідівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри класичної філології.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Шарипкін Сергій Якович, Львівський медичний університет імені Данила Галицького, професор кафедри латинської мови;

кандидат філологічних наук, доцент Петришин Марта Йосипівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри загального і германського мовознавства.

Захист відбудеться „18” лютого 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано „14” січня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.А. Шпак.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Реферовану дисертацію присвячено дослідженню лексичної ідіосистеми роману давньогрецького письменника кінця ІІ ст. н.е. Лонга „Дафніс і Хлоя”.

Мова письменника - це складна ієрархічна структура, що відображає номінативно-репрезентативні, інформаційно-комунікативні, міфологічні, культурологічні та світоглядні виміри. Сучасні підходи до вивчення ідіостилю письменника актуалізують ідеї відомих учених В. фон Гумбольдта, О. Потебні, Е. Сепіра, Б. Уорфа, Б. Ларіна, В. Виноградова, М. Бахтіна та інших, які наголошували на ізоморфізмі мови і мислення, мови і культури, що розширює сьогодні рамки лінгвістичних пошуків, привертаючи увагу як до авторської мовної картини світу, так і мовної картини світу певного етносу. Ідіостиль письменника охоплює поняття образу автора, манери його письма, концептуально-естетичні пріоритети творчості.

Мова (зокрема, лексика) античних авторів - явище цікаве, адже дає змогу науковцям належно оцінити самобутній талант стародавніх письменників, із сучасних позицій охарактеризувати особливості ідіолекту їхніх творів. Особливий інтерес до мови та стилю античних авторів помітний у 50-80-х рр. ХХ ст. Так, мова „Анналів” Тацита знайшла відображення в дисертаційному дослідженні І. Сидорової, мова Феокріта - у В. Гусятинської, мова Піндара стала предметом спеціального дослідження Н. Грінбаума, мова Гомера - І. Тронського та М. Славятинської. Мовний стиль „Біографій 12 Цезарів” Светонія досліджувала Т.Попова, стиль байок Федра і Бабрія - М. Гаспаров, стилістичні особливості „Вавілонської повісті” Ямвліха - Л. Шевченко. Художні засоби творів античних авторів висвітлювали І. Шталь, Ю. Панасенко, Н. Ботвинник, В. Ярхо, Н. Чистякова та інші.

У дослідженнях 90-х рр. ХХ ст. простежуємо системний підхід до вивчення ідіостилю письменника у зв'язку з поняттям „образ автора”. Зокрема, Фукідід як мовна особистість привернув увагу дослідниці С. Арміної. П. Саконі досліджувала ідилії Феокріта. Художній світ як систему мовних засобів елліністичного поета Арата із Сол комплексно розкрито в дисертаційному дослідженні А. Россіуса. Системний підхід до лінгвостилістичних засобів творення поетичних образів в одах Горація, що окреслюють самобутність ідіостилю античного автора, запропоновано в дисертаційному дослідженні Г. Загайської.

У мовознавчих працях початку ХХІ ст. започатковано новий підхід до вивчення ідіостилю письменника через аналіз його лексичної ідіосистеми, шляхом виділення окремих лексико-семантичних груп. У цьому зв'язку привертають увагу дисертаційні праці М. Петришин, Н. Тимейчук та О. Малиновської. Проте з цих позицій чимало античних авторів ще не досліджені. Це стосується й давньогрецького письменника кінця ІІ ст. Лонга.

До вивчення роману „Дафніс і Хлоя” зверталося чимало науковців. Серед зарубіжних досліджень заслуговують на увагу монографічні праці В. Маккелоу „Лонг”, Р. Гантера „Вивчення роману „Дафніс і Хлоя”, Б. Макквіна „Міф, риторика і художня література”, Д. Теске „Роман Лонга як твір мистецтва”. Роман Лонга згадано у дослідженнях Д. Констана, Ф. Зейтліна, М. Вінклера, У. Віламовіца-Меллендорфа, Г. Бергера, Г. Клофта, Б. Ціммермана та ін. Більшість досліджень зарубіжних авторів висвітлюють в основному літературознавчі аспекти роману. Наприклад, у дисертаційних працях 50-х років ХХ ст. - російської дослідниці О. Логінової (1953 р.) та литовського вченого Л. Валкунаса (1958 р.) - заторкнуто питання про час написання роману Лонга „Дафніс і Хлоя”, а також буколічні основи твору, зокрема впливи Феокріта, Мосха, Біона, Діона Хрисостома на роман Лонга, згадано і про вплив на роман Лонга риторики.

Мало досліджені власне мовні особливості стилю Лонга. Можна згадати лише праці італійського дослідника початку ХХ ст. Л. Кастігліоні, який описав найважливіші художні явища, пов'язані з риторикою. Шведський учений Г. Валлей у 1926 р. зробив стислий аналітичний огляд словника роману, розподіливши лексеми на три групи: іронічні, поетичні та архаїчні. Системний опис мовознавчих аспектів роману Лонга у сучасній вітчизняній лінгвістиці поки що відсутній. Тому, вважаємо, на часі нові лінгвістичні студії роману Лонга з опорою на сучасні наукові парадигми в галузі лінгвостилістики.

Актуальним у дослідженнях мови античних письменників залишається питання про особливості авторського словника та лексичної ідіосистеми, аналіз художнього тексту як „віддзеркалення особливості індивідуальної мовотворчості та дослідження змісту слова, реалізованого в тексті, як об'єднання різних типів концептуалізації понять, що виступають елементами мовної картини світу” Єсипенко Н. Г. Лексико-семантичні компоненти авторського стилю і мовна картина світу (на матеріалі англомовної прози воєнної та мирної тематик) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 „Германські мови” / Н. Г. Єсипенко. - Чернівці, 2007. - С. 1.. Традиційні підходи до аналізу лексичної ідіосистеми письменника не дають очікуваної чіткості, тому все частіше учені звертаються до залучення когнітивного підходу та структурних методів (див. праці І. Голубовської, В. Мізецької, М. Полюжина та ін.), які розкривають нові наукові перспективи для осягнення поняття „авторський стиль”, у якому поєднано не тільки власне авторську художню парадигму, але й мовну організацію твору, зумовлену темою та об'єктом зображення, художньо-естетичними засадами письменника, що впливають на селективність та комбінацію мовних одиниць у тексті.

Отже, актуальність теми дисертаційної роботи продиктовано потребами аналізу художнього твору як одного з пріоритетних об'єктів уваги мовознавців і необхідністю всебічного вивчення лексичної ідіосистеми буколічного роману Лонга „Дафніс і Хлоя” та посиленою увагою до пасторалі як жанру, що не було ще предметом окремого дослідження, з використанням сучасної методології та методики.

Мета дисертаційного дослідження - з'ясувати особливості лексичної ідіосистеми Лонга як визначального конституента ідіостилю письменника в семантико-функціональному та концептуальному вимірах давньогрецької мовної картини світу. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) охарактеризувати категорію ідіостилю, висвітлити концептуальні засади дослідження лексичної системи художнього твору як виразника власного стилю письменника;

2) розглянути взаємозв'язок стилю і жанру; простежити вплив на формування художнього стилю Лонга „другої софістики” та творчості його попередників і визначити жанрово-стильові особливості роману Лонга „Дафніс і Хлоя”;

3) здійснити комплексний аналіз лексичної ідіосистеми Лонга з виокремленням лексико-семантичних груп (ЛСГ) відповідно до змісту і жанру роману „Дафніс і Хлоя”, визначити в їх межах системні зв'язки та семантичні опозиції;

4) застосовуючи кількісні підрахунки щодо інтерпретації лексичної ідіосистеми письменника, окреслити актуалізований лексикон авторського словника Лонга та визначити іменникові, прикметникові та дієслівні лексичні домінанти ідіостилю Лонга;

5) системно описати концептуально-тематичні поля „Природа”, „Пастуше життя” та „Кохання”; визначити в них індивідуально-авторські особливості концептуалізації світу, а також схарактеризувати участь лексичних домінант у творенні образності мови роману;

6) укласти авторський словник мови Лонга та визначити кількість фіксацій кожної лексеми у тексті роману „Дафніс і Хлоя”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка і є частиною комплексної наукової теми факультету іноземних мов „Дослідження структурно-контенсивної еволюції та чинників формування германських, романських та класичних мов” (номер державної реєстрації 0108U006466). У рамках цієї теми дисертантом досліджено лексичну ідіосистему давньогрецького письменника Лонга, виявлено лексичні угруповання, пов'язані зі змістом роману та його жанрово-стильовими характеристиками. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 9/2 від 28 лютого 2007 року).

Об'єктом дослідження є мова (авторське художнє мовлення) роману Лонга.

Предмет дослідження - лексичні одиниці, лексико-семантичні групи (ЛСГ) та концептуально-тематичні угруповання лексем (КТП, КТГ), окремі лексичні домінанти, які є релевантними в ідіолекті Лонга, формують лексичну ідіосистему та ідіостиль письменника і тісно пов'язані з відображенням у ньому загальномовної давньогрецької і власне художньої (авторської) картини світу.

Матеріал дослідження. Основний матеріал дослідження дібрано з тексту „Longos. Hirtengeschichten von Daphnis und Chloe. Griechisch und deutsch von Otto Schцnberger. - Berlin: Akademie-Verlag, 1973. - 215 s.”. Додатковими матеріалами (джерельною базою) дисертаційної роботи слугували індекси частотності лексем інших авторів пізніх грецьких романів (Харитона, Ксенофонта Ефеського, Ахілла Татія, Геліодора Електронна програма Silver Mountain Software / TLG Workplace.) та словники A Greek-English Lexicon compiled by H.G.Liddell and R.Scott (With a Supplement). - Oxford, 1968. - 2042 s.; Thesaurus Graecae Linguae / Stephanus Henricus. - Londini: Valpianus, 1816-1818. - Vol.1. - 356 p.; 1819-1821. - Vol.2. - P. 357-1514; 1821-1822. - Vol.3. - P. 1515-2864; 1822. - Vol.4. - P. 2867-4386; 1823. - Vol.5. - P. 4387-5742; 1824. - Vol.6. - P. 5743-7136; 1825. - Vol.7. - P. 7139-8474; 1825. - Vol.8. - P.8475-9854.; Дворецкий И. Х. Древнегреческо-русский словарь : в 2 т. / И. Х. Дворецкий ; [под ред. С. И. Соболевского]. - М. : Государственное изд-во иностранных и нац. словарей, 1958. - 1905 с. та ін..

Методологічна основа та методи дослідження. В основу дослідження покладено концепцію О. Потебні про поетику художнього твору як діяльність, чи особливий вид пізнання дійсності. При виробленні теоретичних засад дослідження за зразок взято праці Деметрія „Про стиль”, „Античные теории языка и стиля (Антология текстов)” за редакцією О. Фрейденберг, „Поетику” і „Риторику” Аристотеля, працю Г. Кеннеді „Класична риторика та її християнська і вікова традиція від античності до сьогодення”, а також сучасні наукові парадигми в галузі лінгвопоетики, лінгвостилістики, етнолінгвістики, репрезентовані працями українських мовознавців С. Єрмоленко, Н. Єсипенко, Н. Клименко, В. Кононенка, Л. Лисиченко, Л. Мацько, О. Пономаріва, О. Селіванової, Н. Сологуб та ін.

Як безпосередні методи дослідження використано такі: описовий з властивими йому прийомами зовнішньої і внутрішньої інтерпретації, семантико-функціональний та метод концептуальної інтерпретації мовних явищ для встановлення особливостей функціонування лексем, концептів, ключових слів у тексті роману. З методів вивчення семантичної структури мовних одиниць, на основі яких проводився поділ лексики на семантичні групи та підгрупи, обрано контекстуальний, структурний та метод компонентного аналізу. Для визначення кількісних характеристик досліджуваних мовних явищ застосовано метод кількісного аналізу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняному мовознавстві об'єктом спеціального лінгвістичного дослідження послужила лексична ідіосистема роману Лонга „Дафніс і Хлоя”, комплексно досліджено його ідіостиль на лексико-семантичному рівні; простежено вплив на стиль письменника його попередників; охарактеризовано лексичні засоби роману в культурологічному та концептуальному аспектах; запропоновано нові терміни - концептуально-тематичне поле та концептуально-тематична група; виявлено й проаналізовано основні (домінантні) риси художнього стилю Лонга на рівні лексичної ідіосистеми твору. На основі словника Лонга та виокремлення в ньому смислових домінант проведено порівняльну характеристику лексикону письменника з лексиконами грецьких романістів І-ІІІ ст. н.е., що дало змогу узагальнити особливості ідіостилю Лонга на лексичному рівні та окреслити його особистий внесок у розвиток старогрецької мови.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно вносить певний вклад у розробку принципів і методів системного дослідження лексико-стилістичної структури художнього тексту, у виявлення та обґрунтування домінантних рис ідіостилю автора. Результати дослідження сприятимуть глибшому розумінню та вивченню ідіостилю античних авторів з позицій концептуальної та мовної картин світу.

Практична цінність представленої роботи ґрунтується на можливості використання її результатів у лекціях, спецкурсах і посібниках з лінгвостилістики, лексикології, лінгвістики та герменевтики тексту; для складання словників мови письменника, практики художнього перекладу, у науковій роботі студентів та в підготовці науково-критичного видання роману Лонга. лексичний лонг семантичний

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні дисертаційного дослідження. Праць у співавторстві немає.

Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та наукові результати дисертаційного дослідження викладені на 14-ти конференціях: Міжнародній ономастичній конференції „Ономастика України у загальнослов'янському контексті”, присвяченій 70-літтю від дня народження проф. Д. Г. Бучка (Чернівці, 2007); Міжнародній науковій конференції „Класична філологія на сучасному етапі” до 70-річчя професора кафедри класичної філології, члена Національної спілки письменників України А. О. Содомори (Львів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008); Міжнародній науковій конференції „Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі” (Київ, 2008); Міжнародній науковій конференції „Україна між Сходом і Заходом” (Варшава, 2008); IІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2009); Всеукраїнській науковій конференції „Лінгвістика тексту: теорія і практика” (Херсон, 2009); IV Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2009); V Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу” (Харків, 2009); Міжнародній студентській науковій конференції „Актуальні питання лінгвістики, світової літератури та художнього перекладу” (Львів, 2009); XVIII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і Культура” (Київ, 2009); X Міжнародній науковій конференції „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2009); Міжнародних наукових читаннях, присвячених 70-річчю від дня народження члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Н. Ф. Клименко (Київ, 2009); філологічних читаннях до 80-річчя від дня народження професора Н. Г. Корж (Харків, 2009).

Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 15 праць, тринадцять з них - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 342 сторінки (обсяг основного тексту дисертації - 197 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до них, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (347 позицій).

Основний зміст роботи

У „Вступі” обґрунтовано вибір теми, визначено її актуальність, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу, вказано мету, завдання дослідження, об'єкт та предмет аналізу, визначено матеріал, методи дослідження, встановлено його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію отриманих результатів, вказано публікації, які відображають основні положення дисертації.

У першому розділі „Лексична система як інтегральний конституент ідіостилю письменника” висвітлено теоретичні засади в дослідженні лексичної системи як виразника ідіостилю письменника.

У підрозділі 1.1 заакцентовано увагу на тлумаченні лінгвістичного статусу понять ідіолект та ідіостиль, розмежування яких є дискусійним. Поняття ідіолекту пов'язане передусім з системою мовних засобів, своєрідним словником. Проте поняття ідіостилю значно ширше, воно охоплює жанрово-стильові та жанрово-стилістичні особливості, а також пов'язане з концептуальною структурою художнього твору, що відображає світогляд письменника, естетичні засади його епохи тощо.

У підрозділі 1.2 „Жанрово-стильові особливості роману Лонга „Дафніс і Хлоя” висвітлено проблеми співвідношення стилю і жанру загалом (1.2.1), звернено увагу на поєднання різних стилів античності у романі Лонга (1.2.2), вплив античної риторики та попередників Лонга на формування його художнього ідіостилю (1.2.3), охарактеризовано жанрові особливості твору Лонга „Дафніс і Хлоя” (1.2.4).

Для роману Лонга характерне поєднання усіх чотирьох стилів античності (за Деметрієм) - простого, величного, могутнього та вишуканого. Проте найбільше, на нашу думку, роман витриманий у вишуканому стилі мовлення (глбцхс?т), який найкраще підходить до еротично-пасторального роману Лонга, тісно пов'язаний з темою твору, естетикою художнього викладу і відбором відповідної лексики, що створює загалом неповторну лексичну ідіосистему автора.

У підрозділі 1.3 розглянуто словник мови письменника і проблеми дослідження лексичної ідіосистеми художнього твору. Відзначено, що словник мови письменника містить цінний матеріал для системного дослідження ідіолекту та ідіостилю письменника, дає відчуття епохи, в яку він жив і творив, містить важливі відомості для вивчення історії літературної мови, відображає індивідуальне слововживання автора художнього тексту.

Лексичний склад художнього тексту залежить від багатьох чинників: 1) від тематики твору (оскільки тематикою пасторального роману є розповідь про кохання на лоні природи, то релевантними виявилися відповідні групи лексики - зображення природи, пастуша, еротична); 2) від авторського стилю письменника (оскільки стиль автора характеризується динамічною розповіддю, в якій майже відсутні діалоги, то в художньому творі переважають дієслівні конструкції; в художніх описах частотністю відзначаються іменники та прикметники); 3) від особливостей світогляду письменника, його мовної свідомості і манери письма (створення концептуальної картини світу, своєрідної концептосфери, системи образних засобів тощо).

Підрозділ 1.4 присвячено аналізу лексичних мікросистем та їх ролі у визначенні ідіостилю письменника. Системний підхід до аналізу лексичної ідіосистеми художнього твору передбачає виокремлення відповідних мікросистем і груп. Найбільш оптимальними для дослідження словника мови письменника вважаємо ЛСГ, які максимально охоплюють лексичну ідіосистему, хоч, безперечно, важливими для вивчення ідіостилю письменника є окреслення таких мікросистем, як ЛТП та ЛТГ, зумовлених тематикою і жанрово-стильовими особливостями художнього твору. Функціонально-семантичний аналіз лексичної ідіосистеми письменника дав змогу визначити актуалізований лексикон та домінантні (ключові, найчастотніші) лексеми, що формують своєрідні вербально-тематичні сітки у художньому творі.

У підрозділі 1.5 обґрунтовано взаємозалежність ідіостилю письменника і концептуальної структури художнього тексту.

Поєднання функціонально-семантичного та когнітивного підходів до аналізу лексичної ідіосистеми письменника зумовило необхідність запропонувати нові терміни, а саме концептуально-тематичне поле (КТП) та концептуально-тематична група (КТГ). Кожна КТГ складається з концептів та мікроконцептів, що формують своєрідну концептосферу відповідно до авторського задуму, тематики, жанрово-стильових особливостей твору тощо.

У другому розділі „Системність лексики роману Лонга” виокремлено лексико-граматичні класи слів у словнику мови Лонга (2.1); визначено дієслівні (2.2), іменникові (2.3) та прикметникові (2.5) домінанти вербальної сітки актуалізованого лексикону роману Лонга як виразники ідіостилю письменника; здійснено порівняльну характеристику іменникових домінант у давньогрецьких романах І-ІІІ ст. н.е. (Лонга і Ксенофонта з Ефесу, Харитона, Ахілла Татія, Геліодора) для підтвердження гіпотези про унікальність мовостилю Лонга (2.4); узагальнено роль Лонга у розвитку лексичного складу давньогрецької мови (2.6).

Словник мови роману Лонга становить 2496 лексем, із яких 2424 - автосемантичні слова: дієслова (967), іменники (912), прикметники (332), прислівники (156) та інші. Загалом у створенні МКС задіяно 97,1% повнозначних і 2,9% службових слів зі словника мови письменника (див. табл. 1).

Таблиця 1 Загальна характеристика вживання ЛГК (частин мови) у романі Лонга „Дафніс і Хлоя”

Лінгвістичний аналіз дав змогу виокремити 18 основних ЛСГ дієслів, 14 ЛСГ іменників та 18 ЛСГ прикметників. У межах кожного ЛГК виокремлено „актуалізований лексикон” - домінантні лексеми як виразники ідіостилю письменника (50 - серед іменників, по 30 - серед дієслів та прикметників). Переважання дієслівної лексики над іменниковою та прикметниковою у тексті роману „Дафніс і Хлоя” свідчить про динамічність оповідної манери Лонга. Проте кількісне переважання іменників (за частотністю вживання лексем) засвідчує широко представлену у творі саме предметно-понятійну сферу у МКС письменника.

Найбільшою частотністю у межах дієслівного ЛГК виділяються дієслова ЛСГ на позначення руху та фізичної дії, удвічі менше представлені лексеми ЛСГ на позначення мовленнєвої діяльності та стосунків між людьми. Периферію становлять лексеми ЛСГ на позначення релігійно-обрядових дій та дієслова на позначення соціального стану. У межах дієслівних ЛСГ виділено синонімічні, антонімічні та конверсивні системно-семантичні відношення. Виокремлено тридцять найчастотніших дієслівних лексем, тобто дієслів-домінант, які вважаємо ключовими у МКС письменника: е?мЯ (218 фіксацій), ?с? (107), гЯ(г)нпмбй (102), лЭгщ (87), ?чщ (81), цйл? (62), нЭмщ (53), лбмвЬнщ, е?сЯукщ, ?счпмбй, рпй?, ухсЯжщ, дЯдщмй, ?кпэщ, кпм?жщ, дпк?, келеэщ, фсЭцщ, ?гщ, нпмЯжщ, ?дщ та ін. Вони тісно пов'язані з жанром і тематикою роману, є виразниками ідіостилю письменника.

Найбільшою частотністю у межах іменникового ЛГК виділяються такі ЛСГ: „Назви людей та міфологічних істот” (власні і загальні найменування, домінантними серед яких є назви головних персонажів ? ДЬцнйт і ? Чльз - ~30%); „Предмети побуту” (~10%); „Лексика, пов'язана з родом занять” (~9%). ЛСГ „Фауна” і „Флора” мають у творі велике значення, тому що беруть активну участь у змалюванні природного середовища, створюючи своєрідне тло, на якому розгортаються основні події роману. Порівняно численною є ЛСГ „Соматизми”, що відповідає уявленню давніх еллінів про красу людського тіла, з любов'ю і повнотою відображену в романі Лонга. Значна кількість лексем, що належать до цих ЛСГ, мають культурологічну семантику.

Визначення домінантних лексем та актуалізованого лексикону Лонга тісно пов'язані з ідіостилем письменника. Це підтвердило зіставлення з актуалізованими лексиконами інших давньогрецьких романістів І-ІІІ ст. н.е. (Ксенофонта з Ефесу, Харитона, Ахілла Татія та Геліодора). Порівняльний аналіз лексичної ідіосистеми Лонга з авторським актуалізованим лексиконом інших давньогрецьких письменників (на матеріалі виокремлених 50 іменникових домінант) засвідчує спільні та відмінні риси в ідіолекті кожного з них і зокрема вирізняє ідіостиль Лонга, автора роману „Дафніс і Хлоя”. Лінгвальні пріоритети у романі Лонга становлять 20 лексем-домінант: ? б?о (116 слововживань), ? у?сйго (55), ? ?гЭлз (41), ?, ? вп?т (38), ? фсЬгпт (34), ? ?гсьт, ф? рсьвбфпн (по 30), ф? рбйдЯпн (29), ф? ?нипт, ф? д?спн (по 27), ? рпймЮн (24), ф? гнщсЯумбфб, ? фспцЮ (по 23), ф? рпЯмнйпн (22), ? рзгЮ, ? рЯфхт (по 21), ?, ? к?щн, ? рЮсб (по 20), ф? гЬлб (19), ф? ?нфспн (18).

З-поміж найбільш представлених прикметникових ЛСГ виділено „Кількість, розмір, форма, величина” та „Риси характеру та емоційний стан людини”. Частотними є також ЛСГ прикметників „Загальна позитивна оцінка”, „Зовнішній вигляд”, „Посесивність”, „Колір”. У прикметникових ЛСГ найбільш виразно простежуються синонімічні та антонімічні системні відношення. У тексті роману Лонга „Дафніс і Хлоя” ми зафіксували значну кількість складних прикметників (із 332 прикметників 131 - складні), що може свідчити про прагнення автора до лаконічності мови і загалом про велику майстерність Лонга у творенні образності. Серед прикметникових лексем-домінант виділено: рплэт (87 фіксацій), кбльт (49), мЭгбт (45), ?гбиьт (37), м?нпт (27), нЭпт (19), гхмньт (16), рлпэуйпт, ?сщфйкьт, ?лЯгпт, ?мпйпт, мбксьт, лехкьт, члщсьт, ресйффьт, рпйменйкьт та ін. Частотним використанням концептуальних домінант та їх варіюванням увиразнено ідіостиль Лонга.

Зіставлення складеного нами словника мови Лонга з репрезентацією його лексем у словнику Г. Лідела-Р. Скотта засвідчує новаторську роль письменника у творенні словникового складу давньогрецької мови. Виявлено 63 дієслівні лексеми, 47 іменникових, 17 прикметникових та 3 прислівникові, авторство яких приписується Лонгу. Зафіксовано також чимало лексем, значення яких були доповнені чи видозмінені завдяки Лонгу. Це засвідчує про внесок письменника в розвиток лексичної системи давньогрецької мови.

У третьому розділі „Концептуально-тематичні поля в лексичній ідіосистемі роману Лонга „Дафніс і Хлоя” подано системний опис КТП, які найповніше відображають жанрово-тематичну специфіку роману.

Проаналізувавши наскрізні концепти роману „Дафніс і Хлоя” Лонга, які тісно пов'язані з жанром пасторально-еротичного роману та основною темою - зображення пастушого життя і кохання на лоні природи (від зародження перших почуттів до одруження), ми визначили три КТП: „Природа”, „Пастуше життя” і „Кохання”. У межах цих КТП були встановлені КТГ. Визначені КТП і КТГ забезпечують основну змістово-фактуальну інформацію твору, а загалом створюють семантико-концептуальну основу роману.

У підрозділі 3.1 охарактеризовано КТП „Природа”, яке є основним у концептуальній картині світу письменника. У межах цього КТП виділено чотири КТГ („Космічні стихії”, „Явища природи”, „Пори року”, „Рослинний світ”), лексичні домінанти яких, сполучаючись з іншими словами у тексті, набувають прямих і переносних значень, беруть активну участь у творенні художньої образності роману, відображають естетичні засади світогляду письменника.

КТГ „Космічні стихії” (3.1.1) представлена чотирма основними концептами: ЗЕМЛЯ, НЕБО, ВОДА та ВОГОНЬ. Концепт ЗЕМЛЯ реалізується через систему мікроконцептів на позначення стихій всесвіту: ? г?, ? ?гсьт, ф? редЯпн, ? нпмЮ, ? фьрпт, ф? чщсЯпн, ф? ?спт, ? рЭфсб, ? гЮлпцпт, ф? ?нфспн та ін. Концептуальними домінантами цієї КТГ є три лексеми ? г? (35 слововживань), ? ?гсьт (30) і ф? ?нфспн (18).

Мікроконцепт ? г? визначається широким спектром семантики, виявляє у тексті роману 10 значень: „космічна стихія”, „суша”, „земна поверхня”, „ґрунт”, „земельне володіння”, „яр”, „болото”, „берег”, „земля-мати”, „долівка”, серед яких пріоритетними є три: „земля - берег”, „земля - ґрунт” і „земля - суша”. Ідіостиль письменника як феномен мови демонструє тенденцію до поглиблення загальномовної семантики (йдеться про конотативні значення лексеми ? г? -„берег” та „долівка”). У художній картині світу Лонга лексема ? ?гсьт, крім основних словникових, набуває ще й декілька конотативних значень („пасовище”, „територія, місцевість”).

Концепт ВОДА реалізують 16 лексем: ф? ?дщс, ? рпфбмьт, ? рзгЮ, ? иЬлбууб, ф? рЭлбгпт, ? ?лт, ? лЯмнз, ? к?лрпт, ? ?п?т, ? чеЯмбсспт та ін., серед яких виокремлено дві концептуальні домінанти: ? иЬлбууб та ? рзгЮ, зумовлені змістовою специфікою роману. Концепт ВОГОНЬ репрезентований лексемою ф? р?с, яка вживається у прямому та, частіше, в переносному значенні. У деяких контекстах слово ф? р?с означає „перешкоду” на шляху закоханої пари, як і вода, і сніг. Шукаючи зустрічі з Хлоєю взимку, Дафніс налаштований рішуче, адже: ?сщфй д? ?сб р?нфб в?уймб кб? р?с кб? ?дщс кб? Укхийк? чй?н (3,5,4) - для кохання все здоланне - і вогонь, і вода, і скіфський сніг.

КТГ „Явища природи” (3.1.2) формують мікроконцепти: ? ?немпт, ? б?сб, ? жЭцхспт, ? ??с, ф? рне?мб, ? чйюн, ф? кб?мб, ф? кс?пт, ? нпфЯт та ін., які беруть участь у творенні образності роману. Лонг настільки захоплюється поетизацією весни, що все йому видається реальним, як, наприклад, музика вітру: е?кбуен ?н фйт кб? фп?т ?н?мпхт ухсЯффейн фб?т рЯфхуйн ?мрнЭпнфбт (1,23,2) - здавалося, що вітри, які дують, виграють на соснах.

КТГ „Пори року” (3.1.3) тісно пов'язана з розвитком сюжету і є надзвичайно важливою в романі Лонга. Цю КТГ складають відповідно чотири мікроконцепти на позначення пір року: ф? ?с, ф? иЭспт, ? чеймюн, ф? мефьрщспн, які виступають у складі метафор, порівнянь, паралелізмів, антитез (стилістична конвергенція). Опис пір року Лонг подає у трьох площинах - споглядальній, слуховій та емоційній. У чудовому описі літа (1,23,1) бачимо переплетіння та поєднання візуальних, аудіальних та олфактивних образів: рЬнфб ?н ?км? - все було у цвіті (зоровий образ); ?де?б м?н феффЯгщн ?чЮ - приємним був гул цикад (слуховий образ); глхке?б д? ?рюсбт ?дмЮ - солодким запах плодів (олфактивний образ), що супроводжується синкретизмом художніх засобів: епітетів - глхке?б ?дмЮ (солодкий запах), фесрнЮ влзчЮ (радісне мекання); метафор - е?кбуен ?н фйт кб? фп?т рпфбмп?т ?дейн - здавалося, співають ріки та ін. Всього у цьому невеликому уривку Лонг вживає 5 метафоричних висловів. Весь опис супроводжується позитивною авторською оцінкою зображуваного.

КТГ „Рослинний світ” (3.1.4) охоплює флористичні найменування, які належать до найдавніших шарів лексики давньогрецької мови, а використання їх у засобах образності роману є в багатьох випадках традиційним. У межах цієї КТГ ми виділили шість мікрогруп (дерева, їх частини та плоди; квіти; кущі, їх частини, плоди та чагарники; дикоростучі рослини та їх частини; сільськогосподарські культури; сукупні назви представників рослинного світу), реалізованих через 78 лексем. Концептуальними домінантами у цій КТГ є ? р?фхт та ф? ?нипт.

У романі засвідчено 35 дендролексем та їх плодів, що є назвами різних видів дерев, плодових (? мхссЯнз, ?чсЬт, ? мзлЭб, ? ?пйЬ, ? ?чнз, ? ?лб?б) та неплодових (? р?фхт, ? рлЬфбнпт, ? кхрЬсйффпт, ? дЬцнз, ? цзг?т, ? дс?т). Перше місце серед назв дерев посідає лексична домінанта ? р?фхт - сосна (21 слововживання). Вінок з сосни є у романі Лонга атрибутом закоханих. Яблуко (ф? м?лпн) у романі Лонга, як і загалом в античності, є символом кохання, що підтверджують слова Дафніса: ? рбсиЭне, фп?фп ф? м?лпн ?цхубн ?сбй кблб? кб? цхф?н кбл?н ?исеше рерб?нпнфпт ?лЯпх кб? ?фЮсзуе Фэчз (3,34,2) - О дівчино, яблуко це народили Гори прекрасні, і прекрасна рослина виховала, зрілим його зробило сонце, і Доля для мене зберегла.

Мікроконцепт „Квіти” реалізується 12 лексемами, серед яких загальна назва на позначення квітки ф? ?нипт та різні види квітів (ф? кс?нпн, ? м?кщн, ф? ??дпн, ? ?Ькйнипт). Ботаноморфні тропи на основі флоролексем виконують у романі Лонга образотворчу функцію, що полягає в уподібненні або порівнянні предметів, людей (чи частин їх тіла), явищ, понять з рослинами.

У підрозділі 3.2 охарактеризовано КТП „Пастуше життя”, яке охоплює пастушу лексику, визначальну у буколічному романі Лонга „Дафніс і Хлоя”, оскільки письменник детально зображує життя пастухів та пастуший побут. Це КТП складається з чотирьох КТГ („Пастухи”, „Тварини”, „Побутові предмети та знаряддя, пов'язані з пастушим життям”, „Продукти харчування та напої пастухів”). У КТП „Пастуше життя” особливо виділяється КТГ „Пастухи” (3.2.1), представлена не тільки іменниковими лексемами (? б?рьлпт, ? впхкьлпт, ? рпймЮн, ? нпме?т), але й дієслівними (нЭмщ, ухннЭмщ, рпймбЯнщ, впхкпл? та кбфбвьукщ) та прикметниковими (рпйменйкьт, б?рплйкьт, впхкплйкьт, ньмйпт). Вагоме місце у романі Лонга „Дафніс і Хлоя” належить власним іменам героїв та міфічних істот, адже більшість антропонімів у романі мають пасторальний характер, як наприклад: Дафніс від ? д?цнз „лаврове дерево”, Хлоя від ? чл?з „зелена трава”, Дріас від ? дс?т „дуб” та ін.

У межах КТГ „Тварини” (3.2.2) виділено декілька підгруп. Найоб'ємнішою (29) і найчастотнішою у цій КТГ виявилась підгрупа „Назви домашніх тварин”. До її складу входить найбільша кількість концептуальних домінант, порівняно з усіма групами: ? б?о, ?, ? вп?т, ? фсЬгпт, ф? рсьвбфпн, ?, ? к?щн. Часто асоціативні зв'язки живого світу природи, відображають у романі метафори, які здебільшого мають антропоморфний характер, що є, як показує дослідження, характерною рисою Лонга. Порівняння, взяті з пастушого побуту, найчастіше утворюють асоціативні ряди зіставлень з тваринним світом. Крім того, компаративеми Лонга зазвичай супроводжуються позитивною або негативною оцінкою автора, тобто мають виразний аксіологічний компонент, як у репліці Дафніса про Доркона: п?фпт д? кб? рхсс?т ?т ?люрзо кб? рспгЭнейпт ?т фсЬгпт кб? лехк?т ?т ?о ?уфепт гхнЮ (1,16,5) - цей рудий, як лисиця, бородатий, як цап, і білий, як жінка з міста. Друге місце за частотністю вживання у цій КТГ займає мікрогрупа „Назви птахів”, яка охоплює лексеми ?, ? ?снйт, ? ?здюн, ? ?ефьт, ? ч?н, ? челйдюн та ін. Ця мікрогрупа широко представлена в образних засобах, що відображають особливості художнього світосприйняття письменника. Зокрема, частими у романі Лонга є порівняння з птахами. Так, Хлоя порівнюється з молодим пташеням: [Хлоя] з рота [Дафніса] хапала і їла так, наче молоде пташеня: ?р? фп? уфьмбфпт ?србже кб? п?мфщт ?уийен ?урес непфф?т ?снйипт (3,20,3).

Лексеми КТГ „Побутові предмети та знаряддя, пов'язані з пастушим життям” (3.2.3) відображають специфіку давньогрецької пасторалі і водночас характеризуються виразним культурологічним компонентом. Серед мікрогруп, які складають КТГ, - „Господарські споруди”, „Назви пастуших знарядь та предметів”, „Назви одягу та взуття”, „Музичні інструменти”. Лексеми, що входять до складу мікрогрупи „Господарські споруди”, яскраво передають пастуше оточення (? ?рбхлйт, ? кп?фпт, ? узкьт, ? ?лщт, ф? б?лйпн, ? укпр?, ? ухцеьт, ? цЬфнз та ін.). Мікрогрупа „Назви одягу та взуття” містить різноманітні лексеми на позначення грецького одягу та взуття. Автор пастушого роману зіставляє одяг та взуття міщан (? чйфюн, ф? ?мЬфйпн, ? члб?нб, ф? члбн?дйпн) і селян (б? кбсвЬфйнбй, ? уйу?сб, ф? ?гкьмвщмб, ? невсЯт). Мікрогрупа „Назви музичних інструментів” налічує шість лексем: ? б?лпт, ? кйиЬсб, ? лэсб, ф? ?сгбнпн, ? уЬлрйго та ? у?сйго, серед яких ? у?сйго є концептуальною домінантою. Сирінга - улюблений музичний інструмент пастухів, символ пастушого життя. Лонг називає сирінгу любовним дарунком (д?спн ?сщфйкьн (3,4,3).

КТГ „Продукти харчування та напої пастухів” (3.2.4). Назви продуктів харчування засвідчують невибагливу, просту їжу пастухів та землеробів (? ?сфпт, ? у?фпт, ? жхм?фзт, ф? гЬлб, ? фхсьт, ? фхсЯукпт, ф? ксЭбт, ф? мЭлй, ? п?нпт). У цій КТГ виділено три домінанти: ? фспцЮ, ф? гЬлб і ? п?нпт. На позначення хліба письменник використовує декілька іменникових назв: ? ?сфпт, ? у?фпт та ? жхм?фзт. Спостерігаємо вживання декількох назв і на позначення різних видів вина: ? ?нипумймбт п?нпт, ? п?нпт лехк?т, ф? гле?кпт, гЭсщн п?нпт, рсеув?феспт п?нпт, ЛеувЯпт п?нпт. З назвами продуктів харчування пов'язані в романі відповідні обрядодії, які супроводжували життя пастухів. Вино, молоко і виноградний сік стародавні греки використовували при здійснюванні жертовних узливань. Детальний аналіз пастушої лексики дає підстави твердити про глибоку обізнаність автора з побутом і заняттям пастухів, з їх звичаями та обрядами.

Кохання у романі зображене як надзвичайне почуття, якому в часи Лонга приписували надзвичайну силу. У підрозділі 3.3 охарактеризовано КТП „Кохання”, яке у Лонга охоплює любовну лексику (порівняно невелику кількість слів, однак саме вони є наскрізними концептами і утворюють важливу для змісту роману концептосферу „Кохання”). У межах цього КТП виокремлено такі концептуальні домінанти, як: ф? цЯлзмб, ? гЬмпт, ф? ?сгпн, ? ?сщт, ф? кЬллпт. КТП „Кохання” складається з чотирьох КТГ („Духовні вияви кохання”, „Тілесні вияви кохання”, „Краса як вияв кохання” та „Шлюб”).

До КТГ „Духовні вияви кохання” (3.3.1) належать лексеми різних частин мови: ? ?сщт, ?с?, ?сщфйкьт, ? ?дпн?, ? фЭсшйт, ф? фесрн?н, ? ?рьлбхуйт, ? ?рйихмЯб, ? ?цспдЯфз. Серед дієслів на позначення кохання у тексті роману фіксуємо синонімічний ряд - ?с?, цйл?, ?гбр?, уфЭсгщ. Лексеми КТГ „Духовні вияви кохання” є визначальними у романі Лонга і переважають над тілесними. З лексемами цієї концептуальної групи пов'язана велика кількість образних засобів (метафор, компаративем тощо). Кохання у Лонга асоціюється з вогнем, з полум'ям, яке зажевріло, як-от: ?д?н д? ф?н Чльзн кб? ?лЯгпн ?к фп? рсьфеспн ?сщфпт ?мрэсехмб лбвюн (1,29,1) - коли він побачив Хлою через деякий час, як і раніше його охопило полум'я кохання. Особливою продуктивністю відзначається епітет ?сщфйкьт. У тексті роману натрапляємо на словосполучення ?сщфйк? ?не?сбфб (2,10,1) - любовні сни, ?сщфйкьт льгпт (4,13,1) - любовне слово, д?спн ?сщфйкьн (3,4,3) - любовний дарунок, ?сщфйк? ?сйт (2,39,1) - любовна суперечка, ?сщфйк? рбйдбгщгЯб (3,19,1) - любовне виховання, ?сщфйк? ?рьлбхуйт (2,11,3) - любовна насолода, ?сщфйк? лэрз (1,22,3) - любовне страждання.

КТГ „Тілесні вияви кохання” (3.3.2) вміщує іменникові, прикметникові та дієслівні лексеми: ф? цЯлзмб, цйл?, кбфбцйл?, цЯлпт, ? ресйвплЮ, ресйрлЭкщ, ф? ?сгпн, ухгкбие?дщ та ін. Лонг наділяє поцілунок (ф? цЯлзмб) кількома метафоричними епітетами, які містять конотацію „солодкості” (глхкэт, мелйфюдзт). У даній КТГ не знаходимо власне пейоративної лексики. Лонг замінює назви окремих тілесних виявів кохання описовими зворотами, використовує зазвичай лексику, яка зображує „чистоту” почуттів закоханих.

До КТГ „Краса як вияв кохання” (3.3.3) також належать лексеми різних частин мови: ф? кЬллпт, кбльт, глбцхсьт, е?фсерЮт, гхмньт та ін. Сюди відносимо також ряд соматичної лексики, пов'язаної з концептом „краса”. До КТГ „Шлюб” (3.3.4) входять іменникові та дієслівні лексеми: ? гЬмпт, гбм?, ? гбмвсьт, ? нэмцз, ? нхмцЯпт, ? мнзуфЮс, мнзуфеэщ, мн?мбй, мпйче?щ, ? ?мЭнбйпт та ін. Лексема ? гЬмпт набуває у романі Лонга конотативних значень, не зафіксованих у словниках, і означає „пастуші весільні святкування” та „наречені”.

Проаналізована лексика виконує інформативно-інтелектуальну функцію, передаючи загальноприродничі, етнографічні, лінгвокраїнознавчі відомості у тексті роману Лонга. Домінантні одиниці є основою для створення художньої образності, яка залежить не тільки від теми, жанру і сюжету твору, але й відображає індивідуальні стилістичні уподобання автора. Найбільш типовим стилістичним засобом створення художньої образності в романі Лонга виступають метафоричні та компаративні елементи, епітети.

Висновки

Викладено основні результати проведеного дослідження, окреслено перспективи подальших пошуків з обраної проблематики.

1. Лексична система художнього твору є інтегральним конституентом ідіостилю письменника. Це підтверджується кількісним співвідношенням вживання основних ЛГК іменників, дієслів та прикметників. Письменникові однаково характерний як дієслівний, так і номінальний (іменниковий) тип оповіді.

2. Лінгвістичний аналіз ЛГК слів (іменників, дієслів та прикметників) дав змогу виокремити в авторському лексиконі Лонга основні ЛСГ, пов'язані зі змістом роману, його жанрово-стильовими характеристиками. Найтиповішими серед дієслів (18 ЛСГ) виявилися ті, які вказують на рух, конкретну цілеспрямовану дію, мовленнєву діяльність, емоційно-психічний стан та інші, що зумовлено пріоритетним зображенням того, що стосується процесів буття.

ЛСГ іменників (14) у романі Лонга зумовлені бажанням точної передачі словом найважливіших для письменника концептів: навколишнє природне середовище, людина, побут та ін. Оскільки основні події твору Лонга відбуваються головно на лоні природи, в середовищі людей, то мовні засоби зображення природи і людини можна вважати релевантними у лексичній ідіосистемі письменника. Домінування власне цих ЛСГ підтверджує неповторність ідіостилю Лонга.

У реєстрі атрибутивних одиниць найбільш репрезентативною за складом і частотою вживання виявилась ЛСГ, яка вказує на кількість та величину об'єктів. Аналіз семантичної структури та стилістичних функцій цих одиниць вказує на те, що їх автор залучає як з описово-зображальною, так і з виражальною, емоційно-експресивною метою.

3. У межах кожного ЛГК виокремлено домінантні лексеми автора. Це 50 найчастотніших іменників та по 30 дієслів і прикметників, які вказують на назви людей (власні та загальні), природнє середовище, предмети побуту, назви дій і процесів та ін.; виражають процес буття, сенсорні відчуття, стан, процес мовлення та ін.; називають кількість, величину, дають естетичну та етичну оцінку тощо.

4. Залучення до джерельної бази дослідження частотних словників інших грецьких романістів І-ІІІ ст. н.е. (Ксенофонта з Ефесу, Харитона, Ахілла Татія та Геліодора) дало змогу увиразнити індивідуально-авторські пріоритети у мовно-художньому континуумі Лонга. Унаслідок зіставлення списків домінантних іменникових лексем, вибраних з твору Лонга та ін. грецьких романістів, визначено спільні слова, що фіксуються у всіх авторів, а також встановлено склад високочастотних слів, специфічних для мови Лонга. Виявлено, що лінгвальні пріоритети Лонга становлять такі лексеми: ? б?о (116 вживань), ? у?сйго (55), ? ?гЭлз (41), ?, ? вп?т (38), ? фсЬгпт (34) та ін.

5. У лексичній ідіосистемі Лонга спостерігаємо синонімічні відношення у межах кожної ЛСГ (дієслів, іменників та прикметників). Синонімічні ряди у дієслів нараховують від 11 (як у дієслова рпй?) до 5 членів (як у дієслів кбл?, ?с?, ?сгЯжпмбй); в іменників - від 6 (як у лексеми ? ?дпн?) до 4 синонімів (як у лексеми ? ?дЮ).

6. Лонг збагатив лексичну систему давньогрецької мови. За свідченнями авторитетних словників, він є автором 130 неологізмів (дієслів, іменників, прикметників та прислівників), що становить ~5% від загальної кількості лексем, вміщених у повному словнику до роману „Дафніс і Хлоя”, укладеному автором дисертації. Цей факт також свідчить про певну роль Лонга у розвитку давньогрецької мови ІІ ст. н.е., періоду, який вважають часом занепаду давньогрецької літератури.

7. Для лексичної ідіосистеми Лонга характерною є тенденція до поглиблення загальномовної семантики давньогрецької мови. Вона зумовлюється передусім актуалізацією конотативних та переносних значень лексичних одиниць (див., напр., розвиток значень лексем ? г?, ? ?гсьт, ? гЬмпт та ін.). Чимало лексем набувають у романі Лонга індивідуально-авторських значень, не зафіксованих у словниках.

8. Розгляд лексичної ідіосистеми Лонга на концептуальному рівні дав змогу виділити три КТП - „Природа”, „Пастуше життя” і „Кохання”, одночасне вживання лексики яких створює семантико-концептуальну основу роману. Лексика названих КТП та КТГ, на які вони поділяються, забезпечують основну змістово-фактуальну інформацію роману, співвідносячи його події з дійсністю, сприяючи реалістичному зображенню персонажів та навколишнього оточення. Здебільшого лексичні одиниці виділених КТГ є стилістично маркованими.

9. Лексична ідіосистема Лонга активно формує тропеїстичну систему роману, яка характеризується складною формально-змістовою структурою. У межах мікро-/макроконтексту виділяються різноманітні образно-виражальні засоби - епітети, порівняння, метафори, різні стилістичні фігури, що взаємодіють між собою і виявляють своєрідність ідіостилю Лонга. Характерним для образних засобів Лонга є використання лексем-домінант. У його творчості послідовно витримується паралелізм світу природи і життя людини. На мовному рівні це виявляється у переважанні антропоморфних метафор (~79%), сформованих за принципом перенесення ознак із живого на неживе. На цій підставі антропоморфізми визнано релевантними у лексичній ідіосистемі письменника.

10. Типологічною ознакою ідіостилю Лонга є системність і синкретизм, конвергенція стилістичних засобів, використання символічних значень лексичних елементів, які разом створюють синестезію образності описів у романі.

Проведений у дисертації аналіз лексичної ідіосистеми роману Лонга „Дафніс і Хлоя” не вичерпує досліджуваної проблематики. Він відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть корелювати з описом ідіостилю Лонга на усіх мовних рівнях (фонетичному, морфологічному, синтаксичному), включаючи повний спектр дослідження тропеїстики роману. Доцільним вважаємо також порівняльний аналіз мовотворчості Лонга з іншими давньогрецькими письменниками.

Отже, лексична ідіосистема Лонга засвідчує неповторність його ідіолекту, що у поєднанні з непересічним художнім талантом письменника забезпечує твору довговічне життя серед пам'яток світової літератури.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях

Макар І. Епітетні словосполучення в ідіостилі Лонга / І. Макар // Науковий вісник Чернівецького університету : Слов'янська філологія. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 321-322. - С. 379-383.

Макар І. Епітети із значенням характеристики людини (на матеріалі роману Лонга „Дафніс і Хлоя”) / І. Макар // Українське мовознавство : Міжвідомчий науковий збірник. - К., 2007. - Вип.37. - С. 86-94.

Макар І. Епітети-кольороназви у романі Лонга „Дафніс і Хлоя” / І. Макар // Вісник Одеського національного університету. Філологія : мовознавство. - Одеса, 2007. - Т. 12. - Вип. 3. - С. 116-126.

Макар І. Етнолексеми на позначення обрядодій у романі давньогрецького письменника Лонга „Дафніс і Хлоя” / І. Макар // Limbaje єi comunicare IX (partea I). Evoluюia єi funcюionarea limbii - perspective normative оn noul context european. - Suceava : Editura Universitгюii Suceava, 2007. - C. 348-364.