Реферовану роботу присвячено дослідженню когнітивних і прагматичних характеристик порад на матеріалі сучасної англійської мови.

Комунікативно-функціональна парадигма сучасних лінгвістичних досліджень засвідчує, що поглиблене вивчення мови як найважливішого засобу спілкування неможливе без звернення до когнітивного (О.Л. Бєссонова, Л.І. Бєлєхова, М.М. Болдирєв, С.Г. Воркачов, О.П. Воробйова, В.З. Дем'янков, С.А. Жаботинська, О.С. Кубрякова, А.Е. Левицький, А.П. Мартинюк, М.М. Полюжин, З.Д. Попова, А.М. Приходько, О.О. Селіванова, Г.Г. Слишкін, Й.А. Стернін, С.О. Швачко, І.С. Шевченко, G. Lakoff, R. Langacker, J. McShane, H. Schmidt, F. Ungerer) і прагматичного аспектів (Н.Д. Арутюнова, В.В. Богданов, А. Вежбицька, В.Г. Гак, Г.Г. Почепцов, А.А. Романов, О.М. Старикова, І.П. Сусов, Т.Д. Чхетіані, J. Austin, J. Holmes, J. Meibauer, J. Searle, A. Tsui, D. Venderveken, P. Wunderlich). Когнітивний і прагматичний аналіз мовних явищ передбачає врахування позамовних факторів, які зумовлюють конкретне висловлення в певній ситуації.

Лінгвісти досліджують мовленнєві акти (далі МА) заборони (В.І. Карасик), наказу (А. Вежбицька), погрози (Р.І. Карчевські), попередження (В.Г. Куликова), пропонування (Р.В. Нікіфорова), прохання (О.І. Бєляєва), в яких очевидним є вплив волевиявлення мовця на організацію процесу спілкування. У працях Н.Д. Арутюнової, Дж. Остіна, Дж. Серля та інших лінгвістів розроблено методику опису МА, подано їх інтерпретацію.

Серед МА, що виражають волевиявлення мовця, особливе місце посідає мовленнєвий акт поради. Він вирізняється тим, що передає суб'єктивне оцінне ставлення мовця (автора поради) до дійсності у формі спонукання співрозмовника до виконання дії, яка буде корисною для нього. Варто зазначити, що відсутні докладні дослідження мовленнєвого акту поради на матеріалі англійської мови, хоча існують фрагментарні лінгвістичні розвідки на матеріалі інших мов. До їх числа належать праці, спрямовані на вивчення мовних засобів вираження поради в російській мові (В.С. Храковський, А.П. Володін), соціокультурного аспекту висловлень поради в румунській мові (E. Dragos), функціонально-прагматичних особливостей мовленнєвого акту поради в російській і французькій мовах у порівняльному аспекті (Т.І. Шеловських), структурно-семантичних особливостей висловлень із концептом ПОРАДА в сучасній українській мові (Н.О. Бондарєва). Оцінка в мовленнєвому акті поради була предметом дослідження Н.Д. Арутюнової та Р.В. Нікіфорової. Однак, незважаючи на пильну увагу дослідників до МА поради, відсутнім є детальний аналіз власне концепту ПОРАДА й комунікативної ситуації, що зумовлює появу МА поради й підсилює актуальність теми дослідження.

Висвітлення питань, пов'язаних із когнітивним підґрунтям надання поради, комунікативними намірами адресанта поради, причинами виникнення додаткових прагматичних ознак, які нашаровуються на основний зміст спонукання, комплексний аналіз комунікативної ситуації поради визначають актуальність теми дослідження.

Когнітивний і прагматичний аспекти, що ґрунтуються на врахуванні ментальних, індивідуально-психологічних, міжособистісних соціальних характеристик учасників інтеракції в умовах її перебігу, передбачають дослідження порад крізь призму їхньої ролі в регулюванні поведінки адресата.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми "Семантичні, стилістичні, соціальні та прагматичні особливості мовних одиниць”, що розробляється кафедрою англійської філології Волинського національного університету імені Лесі Українки (тема затверджена Вченою радою університету, протокол № 12 від 29.12.2004 р.).

Метою дисертації є виявлення когнітивних і прагматичних характеристик МА поради в сучасній англійській мові.

Мета зумовила необхідність вирішення таких конкретних завдань:

- з'ясувати прагмалінгвістичний статус висловлення поради для розуміння її мовної сутності;

- визначити місце висловлення поради у площині волевиявлення;

- встановити диференційні ознаки МА поради;

- описати структуру комунікативної ситуації поради;

- дослідити особливості вербалізації концепту ПОРАДА й виявити його можливі конфігурації;

- розкрити механізм когнітивних процесів продукування і сприйняття рекомендованої дії;

- виявити роль оцінного й аргументативного компонентів у продукуванні поради;

- проаналізувати мовні засоби вираження прямого / непрямого МА поради та його прагматичні модифікації.

Об'єктом дослідження є МА поради в сучасній англійській мові, його предметом - когнітивні і прагматичні характеристики засобів вираження порад у сучасній англійській мові.

Матеріал дослідження складають вибірки лексичних одиниць, що вербалізують пораду, з англійських лексикографічних джерел, а також текстові фрагменти, які містять висловлення з іллокутивною силою поради, дібрані із творів художньої прози англійських та американських авторів другої половини ХХ - початку ХХІ століття загальним обсягом у 23 000 сторінок. Джерелами ілюстративного матеріалу слугують також художні твори англомовної електронної бібліотеки Treasures of World Literature (Deluxe Edition, CD-ROM).

Використана в дисертації методика виокремлення лексичних одиниць на позначення поради охоплює декілька етапів. На першому етапі визначено 2785 контекстуально незалежних лексем, які вербалізують концепт ПОРАДА в сучасній англійській мові. До цієї групи ввійшли синоніми іменникової та дієслівної лексеми advise, отримані шляхом суцільного добору з англомовних словників (Longman Dictionary of Contemporary English, Roget`s 21^st Century Thesaurus), синтаксичні сполуки найменування концепту ПОРАДА, дібрані з авторитетних словників ідіом (The Facts on File Dictionary of Proverbs, The American Heritage College Dictionary, The Oxford Dictionary of Phrase, Saying and Quotation), - словосполучення, синтаксичні конструкції реченнєвого типу й образні засоби мови, що експлікують аксіологічні стереотипи МА поради у представників англійської лінгвокультури. На другому етапі проаналізовано контекстуально зумовлені приклади прямих і непрямих МА порад, зафіксованих у художніх текстах (5600 одиниць).

Для досягнення поставленої мети й розв'язання конкретних завдань у роботі застосовано комплекс методів і прийомів лінгвістичного аналізу: актомовленнєвий метод - для визначення прагматичного статусу МА поради; індуктивний метод - для систематизації накопиченого фактичного матеріалу, дедуктивний метод - для підтвердження на практичному матеріалі висунутих теоретичних положень; пресупозиційного аналізу - для виявлення набору пресупозицій об'єкта й суб'єкта поради; контекстуальний аналіз - для встановлення впливу рольової структури ситуації спілкування, соціальних факторів на закономірності вибору мовних засобів вираження порад, а також варіативної дієвості іллокутивних сил у МА поради. Для опису кількісних, часових, локальних характеристик концепту ПОРАДА було використано елементи фреймового аналізу. Для виявлення пріоритетності впливу рольових компонентів комунікативної ситуації поради, співвідношення диференційних облігаторних і диференційних факультативних ознак МА поради, компонентів комунікативної ситуації поради, мовних засобів вираження прямого / непрямого МА поради залучено кількісний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому на матеріалі англійської мови вперше:

здійснено комплексне дослідження порад в аспекті їхніх когнітивних і прагматичних характеристик крізь призму тріади: концепт ПОРАДА - комунікативна ситуація поради - МА поради;

описано засоби вербалізації концепту ПОРАДА, прямого й непрямого вираження іллокуції поради в сучасній англійській мові;

проаналізовано вплив оцінки у процесі продукування рекомендованої дії; встановлено співвідношення різних типів аргументації залежно від наміру суб'єкта висловлення.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що результати дослідження є внеском в ідентифікацію і класифікацію мовленнєвих актів на основі їхньої іллокутивної сили. Встановлення принципової можливості співіснування декількох іллокутивних сил у межах мовленнєвого акту поради в сучасній англійської мови збагачує теоретичну базу прагмалінгвістики. Аналіз засобів вербалізації концепту ПОРАДА, його зв'язків з іншими концептами, моделі процесу продукування і сприйняття поради є внеском у когнітивну лінгвістику. Теоретичні висновки й узагальнення щодо дієвості аргументативного компонента в межах комунікативної ситуації поради розширюють надбання теорії аргументації.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її положень, фактичного матеріалу й висновків у курсах із теоретичної граматики (розділ "Прагматичні типи речення”); лексикології англійської мови (розділ "Ономасіологія”), у спецкурсах із когнітивної лінгвістики, прагмалінгвістики, теорії комунікації, теорії аргументації, під час написання курсових, магістерських робіт і кандидатських дисертацій.

Апробація результатів дослідження здійснена на 10 міжнародних наукових конференціях: "Наукові дослідження: теорія та експеримент '2005” (Полтава, 2005), "Розвиток наукових досліджень '2006” (Полтава, 2006), "Міжнародні науково-теоретичні Граматичні читання ІV” (Донецьк, 2007), "Волинь очима молодих науковців" (Луцьк, 2007), "Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та дидактичні особливості викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі" (Львів, 2007), "Новітні обрії розвитку германської та романської філології" (Запоріжжя, 2007), VII міжнародній науково-методичній конференції з актуальних питань перекладознавства на межі нового століття "Методологічні проблеми сучасного перекладу" (Суми, 2007), "Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008, 2009); двох всеукраїнських наукових конференціях: "Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2007), Всеукраїнській науковій конференції пам'яті проф. Д.І. Квеселевича (Житомир, 2008), а також на засіданнях кафедри англійської філології та щорічних науково-практичних конференціях Волинського національного університету імені Лесі Українки (2005-2009 рр.).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження висвітлено в 10 одноосібних статтях, які вийшли друком у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і 4 збірниках матеріалів конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків теоретичних джерел (273 позиції, у т. ч.55 - іноземними мовами), довiдкових джерел (17 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (124 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінок, із них 182 сторінки - основного тексту. Допоміжним засобом ілюстрації набутих результатів слугують 17 таблиць, 2 схеми і 2 рисунки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, висвітлено мету і зміст поставлених завдань, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, вказано на форми апробації отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження мовленнєвого акту поради" з'ясовано філософське і психологічне розуміння поради, її соціо- і прагмалінгвістичні аспекти в контексті сучасних досліджень. Це дозволило виділити характерні ознаки поняття поради, з'ясувати причини її надання, виявити складові комунікативної ситуації поради й диференційні ознаки відповідного мовленнєвого акту.

Філософське підґрунтя поради (Аристотель, І. Бентам, Т. Гоббс, І. Кант, Дж. Локк, М. Монтень, Ф. Ніцше, Г. Сіджвік, Р. Хеар, З. Фрейд, R. Dunn) дозволяє констатувати, що порада, як спонукальний мовленнєвий акт, ґрунтується на людському досвіді, передбачає благо особи, якій вона надається, і є, як правило, необов'язковою для виконання. Основними ознаками поради є: а) донесення до співрозмовника нової інформації; б) прескриптивний або імперативний характер; в) наявність оцінки; г) вирішення конкретного питання або проблеми співрозмовника.

Мовленнєвий акт поради має властивість непрямого вираження. Він є емпатійним за природою, завдяки чому мовець може краще експлікувати щирість своїх намірів. Це дає йому змогу досягти адекватного перлокутивного ефекту.

Психолінгвістичні виміри феномену поради (Е. Левінас, Д. Мей, Г. Мюррей, Дж. Пітерс, П. Рікер, О.В. Сидоренко, S. Richmond, C. Rogers) вказують на те, що людина має необхідність допомогти порадою й очікує почути її від інших. Залежно від того, кому із співрозмовників належить ініціатива поради, останні поділяються на прохані й непрохані. Ініціатором непроханої поради є мовець, а не слухач.

Соціальна обумовленість поради підтверджується існуванням інституалізованих, соціально закріплених порад (Т.І. Шеловських). Пріоритетним є вплив соціального й рольового статусу комунікантів, їхнього віку та статі на організацію й вибір мовних засобів реалізації поради. Соціальний статус комунікантів впливає на вибір тональності МА поради в офіційних і неофіційних умовах спілкування. Порада в умовах офіційності передбачає чітке розмежування соціального статусу / ролі мовця й адресата, що впливає на досягнення першим перлокутивного ефекту. Офіційні умови перебігу спілкування зумовлюють суворе дотримання МА поради, зазвичай в інституційних установах (лікарні, судовій залі, церкві і т. ін.), а також у межах професійного спілкування з авторитетною особою. Висловлення мовцем поради в умовах неофіційного спілкування передбачає відсутність суворого регламенту в соціальних пріоритетах комунікантів. Як правило, комунікативна дистанція між співрозмовниками є досить близькою, оскільки вони є членами родинного кола або ж друзями.

У прагматичній парадигмі наголошується спонукальний характер поради, її прескриптивний аспект, який враховує умови її застосування, тобто певні причини, підстави, що зумовлюють можливість або необхідність, а також бажання і корисність зміни наявної ситуації на нову. В лінгвістиці існує розмаїття поглядів щодо місця мовленнєвого акту поради у класифікаціях мовленнєвих актів (J. Austin, J. Auwera, K. Bach, T. Ballmer, W. Brennenstuhl, B. Fraser, T. Gullliksen, R. Harnish, J. Searle, W. Stiles, P. Wunderlich).

Пораду вважаємо директивним мовленнєвим актом (А. Вежбицька, Д. Вандервекен, Дж. Серль, K. Bach, G. Leech, A. Tsui, P. Wunderlich), за допомогою якого мовець спонукає співрозмовника до виконання дії, доцільної та корисної для останнього. За комунікативно-прагматичним оформленням МА поради поділяються на прямі й непрямі. Прямий МА поради містить експліцитно виражену іллокутивну силу у формі директива. Вона номінується відповідним перформативним дієсловом у першій особі теперішнього часу (Present Simple). Невідповідність оформлення й семантики висловлення поради його іллокутивній силі є ознакою непрямого МА поради. Непрямий мовленнєвий акт поради, зумовлений принципом увічливості (G. Brown, G. Leech, S. Levinson) характеризується співіснуванням кількох іллокутивних сил, що сприяє появі його прагматичних модифікацій.

Структурно-синтаксична складність визначає поділ МА поради на прості та складні. Порада як простий мовленнєвий акт виражається висловленням, що не супроводжується аргументативною частиною, тоді як складний мовленнєвий акт поради супроводжується аргументацією спонукання.

В результаті аналізу фактичного матеріалу встановлено, що з-поміж інших директивів МА поради вирізняється наявністю облігаторних і факультативних диференційних ознак, які знаходяться у бінарній опозиції (схема 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 1. Диференційні ознаки МА поради

Облігаторними диференційними ознаками мовленнєвого акту поради є її бенефактивна спрямованість, - це означає, що спонукувана дія враховує інтереси адресата й переслідує його користь (99,1% від загальної кількості вибірки), - зацікавленість адресата у виконанні спонукуваної дії (88,3%), незалежність комунікантів (84,3%), необов'язковість слідувати пораді (84,3% від загальної кількості вибірки). Факультативні диференційні ознаки, а саме залежність адресата від мовця (15,7%), обов'язкове виконання рекомендованої дії слухачем (15,7%), зацікавленість мовця у виконанні рекомендованої дії (11,7%), обов'язковість виконання поради адресатом, спрямованість спонукання на користь мовця (0,9%), мовленнєвий акт поради набуває під впливом позамовних факторів.

Надання поради здійcнюється в межах конкретної ситуації спілкування, яка спонукає комунікантів до міжособистісної інтеракції. Комунікативна ситуація окреслює мовленнєву поведінку співрозмовників і способи реалізації комунікативної інтенції. Керуючись уніфікованою структурою директивної ситуації (В.І. Карасик), виділяємо такі компоненти ситуації поради, що безпосередньо впливають на здійснення МА: а) суб'єкт поради; б) об'єкт поради (адресат); в) прохання адресата про надання поради; г) прохання суб'єкта поради на дозвіл надати пораду; д) власне порада; є) оцінка; ж) пояснення причини надання поради (аргументативна частина); з) реакція слухача (адресата) на отриману пораду.

Аналіз фактичного матеріалу уможливлює розмежування цих компонентів за ступенем облігаторності / факультативності. Присутність у кожному із досліджених контекстів таких компонентів як адресант, адресат, власне порада, оцінка, реакція адресата на отриману пораду дозволяє зробити висновок про їх облігаторність у комунікативній ситуації поради. Решту компонентів (пояснення причини, прохання адресата про надання поради, прохання суб'єкта поради на дозвіл надати пораду) вважаємо факультативними, через те що вони зустрічаються в поодиноких контекстах. Залучення мовцем аргументації було виявлено у 4515 прикладах, що становить 80,6% від загальної кількості фактичного матеріалу. Прохання адресата про надання поради диференціюється лише у 408 комунікативних ситуаціях поради і складає 7,3%. Найрідше (у 247 випадках) зафіксовано прохання суб'єкта на дозвіл надати пораду, що дорівнює 4,4% досліджуваних контекстів. Виокремлені компоненти комунікативної ситуації поради впливають на вибір мовних одиниць МА поради і процес продукування і сприйняття рекомендованої дії.

порада мовленнєвий акт когнітивний

У другому розділі "Когнітивні характеристики порад" окреслено структуру концепту ПОРАДА і його вербалізацію, виявлено механізм когнітивних процесів продукування поради мовцем і рецепцію адресатом, з'ясовано особливості когнітивної інформації обох учасників інтеракції, досліджено роль оцінки й аргументації у продукуванні поради.

Концепт ПОРАДА в сучасній англійській мові складається з поняттєвого, образного й оцінного компонентів, що впливає на його змістове наповнення й вербалізацію. Остання здійснюється як мовними одиницями на позначення іллокутивної сили МА поради, так і складними структурами на позначення пропозиціонального змісту. Об'єктивація концепту ПОРАДА лексичними одиницями передбачає дієвість лексем advice, advise та їх синонімів. На лексичному рівні вербалізації аналізованого концепту виокремлюється його поняттєва складова - "opinion given to someone about what they should do in a particular situation" (LDCE, p.15). Ядро дієслівного лексичного номінативного поля концепту ПОРАДА представлене дієсловом advise, приядерна зона - лексемами recommend, counsel, suggest, периферія - синонімами (кожен з яких складає менше ніж 10% від досліджених 1729 прикладів): admonish, advocate, caution, charge, commend, direct, dissuade, encourage, enjoin, exhort, forewarn, give a pointer, give a tip, guide, instruct, kibitz, level with, move, opine, point out, preach, prepare, prescribe, prompt, steer, tout, update, urge, warn. Типологізація порад не тільки для конкретної особи, але й для соціальних груп, сприяє збагаченню концепту ПОРАДА й формуванню його образного компонента, що виявляється в тематичній типології порад: а) соціально-побутові (40% від загальної кількості контекстів); б) суспільно-політичні (24%); в) професійні (21%); г) морально-духовні (15% від загальної кількості контекстів). Аналіз синтаксичних сполук імені концепту ПОРАДА засвідчує, що його концептуальні ознаки характеризуються параметрами: якісними - one piece of advice (ПОРАДА є СТІЛЬКИ одна), кількісними - different advice (ПОРАДА є ТАКОЮ різною), локативними - office advice (ПОРАДА є / існує ТАМ в офісі), темпоральними - last-minute advice (ПОРАДА є / існує ТОДІ в останню мить). Суб'єктивно оцінний компонент концепту ПОРАДА стосується ступеня бенефактивності для адресата. Концепт ПОРАДА формується представниками англійської лінгвокультури крізь призму їх аксіологічних стереотипів, зумовлених оцінною шкалою з полюсами "добра порада” й "погана порада”, тобто порада, яка є або буде бенефактивною для адресата: доброю good advice (ПОРАДА є ТАКОЮ доброю); надійною: solid advice (ПОРАДА є ТАКОЮ надійною); корисною: useful advice (ПОРАДА є ТАКОЮ корисною), і порада, що завдасть збитків адресатові: self-interested advice (ПОРАДА є ТАКОЮ користолюбною), selfish advice (ПОРАДА є ТАКОЮ егоїстичною).

Об'єктивація досліджуваного концепту реченнями дає можливість описати загальну пропозицію МА поради: S advises H to do P, де S - мовець, H - адресат, Р - пропозиційний зміст = порада. Якщо S advises H виражено експліцитно (прямий МА поради), то іллокутивними індикаторами буде дієслово advise та його синоніми, які називають іллокуцію поради, а також структурні типи речення, що характерні для цього типу іллокуції. Якщо S advises H виражено імпліцитно (непрямий МА поради), то оформлення МА поради характеризується відсутністю перфомативного дієслова advise і вживанням нетипових синтаксичних конструкцій, які застосовують для інших іллокуцій.

У вербалізації концепту ПОРАДА значний когнітивний потенціал мають когнітивні метафори. Дослідження фактичного матеріалу дозволяє дійти висновку, що найбільш поширеними з-поміж них є орієнтанційні - ПОРАДА Є ВГОРІ: (1) We have always put the advice of the Mother Confessor above all others (Goodkind T. Goodkind Faith of the Fallen, р.131); онтологічні - ПОРАДА Є ОБ'ЄКТ: (2) Professor Smoot visits us here with some of his students who'll listen to your legal problems and give advice that's always good, and always free, I might add (Grisham J. The Client, р.2); ПОРАДА Є ЖИВА ІСТОТА: (3) They had already decided to fight the will, and they knew their greedy clients would follow their advice (Grisham J. The Chamber, р.64).

Об'єктивація концепту ПОРАДА співрозмовниками пов'язана з актуалізацією інших концептів. Під конфігурацією концептів розуміємо різновид систем, у яких певна множина концептів є ситуативно впорядкованою за принципом логічної доцільності (А.М. Приходько). Аналіз фактичного матеріалу дозволяє простежити варіативність конфігурацій концепту ПОРАДА, зумовлену діями співрозмовників у процесі комунікації, й виокремити - залежно від ставлення співрозмовників до відповідної поради - такі її різновиди: ПОРАДА-ПРОПОНУВАННЯ, ПОРАДА-ЕНЕРГІЙНІСТЬ, ПОРАДА-НАДОКУЧЛИВІСТЬ, ПОРАДА-ВІДМОВА, ПОРАДА-ЗВАЖЕНІСТЬ, ПОРАДА-ЗАЛЕЖНІСТЬ, ПОРАДА-ПОШУК, ПОРАДА-СКРУТНЕ СТАНОВИЩЕ, ПОРАДА-НЕПОВАГА, ПОРАДА-ПОДЯКА, ПОРАДА-ОБАЧНІСТЬ, ПОРАДА-САМОСТІЙНІСТЬ, ПОРАДА-ЧАС.

Основними процесами когнітивної системи людини є завдання з отримання, обробки, збереження й експлікації інформації (О.С. Кубрякова, А.Е. Левицький, М.М. Полюжин), а відтак мовець, виходячи з концепту ПОРАДА, залучається процесами отримання, обробки і збереження інформації про адресата з метою подальшої експлікації поради. Продукуючи пораду, мовець спершу отримує інформацію про адресата й необхідність надання поради. Наступним етапом є обробка інформації, що передбачає її зіставлення й систематизацію, пошук альтернативи, а також залучення власного досвіду та переконань мовця. Після обробки відбувається збереження інформації у пам'яті й відповідно - експлікація поради. Стадія обробки інформації є одним із найважливіших етапів, оскільки активує процеси оцінювання ситуації співрозмовником і пошуку релевантних аргументів рекомендованої дії.

Процес продукування поради тісно пов'язаний з її декодуванням з боку адресата з метою подальшого її виконання / невиконання, адже порада належить до тих МА, які вимагають прийняття рішення. Розуміння поради адресатом відбувається оперативно (on-line) (Т.А. ван Дейк), тобто паралельно з опрацюванням наявних даних. Отримуючи повідомлення про спонукувану дію, адресат зіставляє його зі своїми знаннями (передусім з інформацією про мовця), досвідом і в такий спосіб інтерпретує його зміст. Інтерпретація передбачає також осмислення адресатом власної інформації про події, ситуацію, когнітивні пресупозиції та зіставлення зі знаннями мовця, які експліцитно або імпліцитно реалізуються у висловленнях порад і тим самим дають змогу адресатові їх ідентифікувати. Інтерпретуючи почуту пораду, адресат конструює ментальне уявлення про те, чи його внутрішня когнітивна інформація збігається або знаходиться в опозиції до вербально вираженої внутрішньої когнітивної інформації адресанта. Як правило, адресат інтерпретує надану йому пораду як таку, що є / не є для нього корисною, й вирішує, чи варто / не варто йому слідувати їй.

Продукуючи пораду, мовець оцінює ситуацію свого співрозмовника. Розрізняємо два типи оцінки: а) позитивна оцінка виконання поради - позитивна оцінка вчинків адресата; б) позитивна оцінка виконання поради з боку мовця - негативна оцінка вчинків адресата. Ситуації, коли мовець позитивно оцінює виконання поради та вчинки адресата, передбачають акт похвали, напр.: (4)"You are unsurpassed in this dress. I advise you to put it on tonight,” said David to his wife (Wilde O. De Profundis, р.76). Інший тип оцінки спрямований на позитивну оцінку наданої поради і негативну оцінку вчинків адресата, напр.: (5) You better get along to the hospital wing, Weasley, you're bleeding (Rowling J. K. Harry Potter and the Chamber of Secrets, p.82). Бінарна опозиція негативної й позитивної оцінок, які супроводжують пораду, засвідчує їх співіснування: експлікація однієї оцінки водночас імплікує іншу в залежності від наміру мовця. Експлікація негативної оцінки свідчить про наступне: стан справ, який існує навколо адресата в момент мовлення, поганий; мовець вірить, що висловлена ним порада сприятиме зміні такого стану; мовець вважає, що рекомендована дія піде на користь адресатові, тому йому слід виконати надану пораду.

У процесі комунікації МА поради може акомпануватись аргументативним компонентом. Під час продукування поради на етапі обробки, коли мовець залучає інформацію із власного досвіду, переконань, намірів, очевидним стає пошук ним аргументації. Аргументативна частина вираженого спонукання "вважається засобом подолання аксіологічного дисонансу між комунікантами" (А.Д. Бєлова), що пов'язаний із досягненням мовцем бажаного перлокутивного ефекту. Аргументація конкретизує пораду завдяки експлікації мотивів спонукання або наслідків дії і таким чином стимулює здійснення каузованої дії. Для поради, як засвідчив фактичний матеріал, характерною є відкрита та прихована аргументація, що розрізняється за ступенем експлікації аргументів.

Відкрита аргументація переважає над прихованою (70,3% від загальної кількості висловлень, у яких зустрічається аргументативний компонент) завдяки чітким розгорнутим доказам, спрямованим на переконання адресата для подальшого виконання ним рекомендованої дії, напр.: (6) Frankly, Ben, I wouldn't advise you to go down there. Slaves are very high this year. I wouldn't want to see you come to harm (Hambly B. Fever Season, p. 202).

Прихована аргументація (29,6% від загальної кількості висловлень, у яких зустрічається аргументативний компонент) розрахована на недовготривалу пам'ять, безпосереднє сприйняття й емоційність, вона не оголошується прямо, а імплікується у формі: а) питань: (7) Give us 5 minutes so we can talk about this. Why don't you go get the points of your teeth filed? (Coney M. Trunk music, p.297); б) обіцянок: (8) I advise you to tell your wife at once. Make a full and complete disclosure. Because I promise you that she will find out, if she hadn't done already (Crichton M. Disclosure, p.69); в) клятв: (9)"Hang it there,” Carla advises. "They didn't arrive together and I bet they won't leave together” (Hiaasen C. Basket case, р.98).

Аргументативна частина є композиційно-обумовленою і може посідати різні позиції відносно МА поради в залежності від інтенції мовця. Згідно з даними фактичного матеріалу аргументативний компонент може посідати анафоричну (початкову) - 47,3%: (10) He's a perfectly nice young man. You should apologize to him in the morning (Steel D. Zoya, p.154), епіфоричну (кінцеву) - 34,6%: (11) You'd better off with one of us, Zoya Konstantinovna. Someone who knows your world, than with some young fool (Steel D. Zoya, p.116), серединну - 11,8%: (12) You must be strong. They expect it of you. You must, Zoya (Steel D. Zoya, p.73) та кільцеву позицію - 6,1%: (13) You are more worthy to wear the armour of elf-princes than many that have looked more comely in it. But I wonder if Thorin Oakenshield will see it so. I have more knowledge of dwarves in general than you have perhaps. I advise you to remain with us, and here you shall be honoured and thrice welcome (Tolkin J. The Hobbit, p.113). Отже, місце аргументації у структурі рекомендованої дії залежить від намірів суб'єкта поради, який, маніпулюючи аргументативною частиною, привертає увагу адресата до тих фактів, подій, і т. ін., зміна або константний стан яких принесе користь останньому, а мовцеві дозволить отримати бажаний перлокутивний ефект.

У третьому розділі "Прагматичні характеристики порад" досліджено прямі / непрямі мовленнєві акти поради, мовні засоби їх вираження, прагматичні модифікації мовленнєвого акту поради: пораду-наказ, пораду-застереження, пораду-погрозу, пораду-повчання, пораду-рекомендацію, пораду-прохання, пораду-пропонування.

У прямому МА поради іллокутивна сила безпосередньо співвідноситься зі структурно-семантичним змістом висловлення: МА поради реалізується директивом, де перформативне дієслово advise вжите в першій особі однини дійсного способу й зазвичай супроводжується аргументацією. На пряму пораду вказують дієслово advisе і його синоніми, які передають інтенцію мовця спонукати адресата до виконання рекомендованої дії: counsel, recommend, suggest, admonish, caution, forewarn, warn, advocate, charge, direct, enjoin, instruct, exhort, urge, encourage, напр.: (14) As your divorce lawyer, I advise you to file first. Do it now, tomorrow, so she'll never know what hits her (Grisham J. Street Lawyer, p.173). Синоніми дієслова advise об'єднані значенням `надати пораду' і різняться від синонімічного ядра різними прагматичними відтінками, напр.: (15) I encourage you to agree not to go to war with each other (Card O. S. Shadow of the Hegemon, p.98).

В окремих випадках модифікаторами прямого МА поради є мовні засоби вираження суб'єктивної модальності: невпевненості (let me, would), категоричності, достовірності (must, have to, strongly, certainly, really), щирості (sincerely, with all my heart). Указані модифікатори сприяють посиленню іллокутивної сили й допомагають суб'єктові поради привернути увагу співрозмовника до спонукання: (16) I would advise caution how you emphasize your use of the term KGB (Lumley B. The Sourse, p.271).

Пряме вираження порад є досить категоричним, тому процес комунікації вимагає від суб'єкта рекомендованої дії пошуку інших мовних засобів її вираження, зокрема непрямих. Вираження непрямого акту поради досягається прагматичними типами: а) директивами - імперативними реченнями (23%): (17) Keep your eyes open! Hugele was yelling to the Blues who had their own tree line to worry about (Kregg P. J. Mia Rescue, p.170) і питальними реченнями (11%): (18) Tana, don't do that, please … it's just why do you have to drag him along? (Steel D. Full Circle, p. 201); б) репрезентативами - розповідними реченнями з модальними дієсловами can, could, may, might, must, need to, ought to, shall, should, will, would (17%): (19) You should make them come home and stop letting them speak (Card O. S. Earthborn, р.46) і розповідними реченнями з конструкціями If I were you / your age, It would be good / better, You would better / best (18%): (20) If I were your age, I might, Lee, and even then… you can't have everything, a career and ten kids (Steel D. Full Circle, p 127); в) комісивами (15%): (21) Come quietly if you don't want a gun across your head. You stand wide, Mr. Mc. Ginty; for I warn you I will stand no resistance when I am on duty! (Doyle C. The Adventures of Sherlock Holmes, р.32); г) експресивами (9%): (22) I'm afraid you picked lousy company (Uris L. QB VII, р.143); ґ) декларативами (7% від загальної кількості прикладів, де вживаються непрямі МА поради): (23)"Order in the court," said T-Karl, the court jester, under his bright gray wig (Grisham J. The Brethren, p.21).

Непряме вираження поради дозволяє мовцеві врахувати небажання та незгоду адресата виконати спонукувану дію або ж неспроможність для нього слідувати наданій пораді. Тому непряма експлікація поради дає адресантові більше можливостей досягнути бажаного перлокутивного ефекту, ніж тоді, коли він вдається до прямих засобів вираження поради. Вивчення прагматичних параметрів ситуацій, в яких функціонують висловлення поради, дозволяють виявити важливі закономірності їх прагматичних модифікацій, що пов'язується зі "зміною категоричності іллокутивної сили висловлення в бік її зниження або підвищення” (Г.Г. Почепцов, J. Holmes, J. Searle, D. Venderveken). Прагматична модифікація поради визначається нами як набуття мовленнєвим актом поради додаткової іллокутивної сили, яка вступає у взаємодію з іллокутивними силами інших МА, зокрема, із власне директивами, квесетивами, комісивами, експресивами, декларативами. Внаслідок такої взаємодії виникають дво - та полііллокутивні мовленнєві акти.

Виокремлення прагматичних модифікацій поради стає можливим завдяки взаємодії іллокутивних сил, ситуативно зумовлених соціальним статусом, віком, ступенем спорідненості, рольовими відносинами комунікантів. Це, в свою чергу, передбачає організацію спонукання з боку мовця, враховуючи характеристики адресата, місце, час та інші умови спілкування. Модифікації поради є важливим засобом прагматичного впливу на адресата, що відповідає основному намірові спонукати останнього до виконання бенефактивної рекомендованої дії. В ході аналізу фактичного матеріалу встановлено, що поширеними прагматичними модифікаціями МА поради є такі: порада-наказ - 15,8% від 5600 досліджених контекстів вживання відповідних МА, порада-застереження - 21,4%, порада-погроза - 9,3%, порада-повчання - 15,1%, порада-рекомендація - 12,5%, порада-прохання - 7,4%, порада-пропонування - 18,4%.

Порада-наказ набуває всіх ознак категоричного типу спонукання, зумовленого прагненням мовця вплинути на діяльнісну поведінку адресата й тим самим змінити або ж зберегти наявний стан речей. Порада-наказ отримує вираження завдяки вживанню синонімів дієслова advise, а саме: direct, charge, enjoin, instruct, urge, exhort. Прагматичними ознаками цієї модифікації є відчутна залежність адресата від мовця, право мовця висловлювати пораду. Частковою є зобов'язаність адресата виконувати спонуку, зацікавленість мовця у виконанні дії, спрямованість спонукання як на користь слухача, так і мовця. Наприклад, доволі категорично звучить порада судді під час перебігу судового процесу: (24)"THE CHAIRMAN: Order! Order! Dr. Illingworth, I must direct you to bring your remarks to a conclusion and to move your amendment (Doyle C. The Lost World, р.134).

Порада-застереження є своєрідним мовленнєвим актом впливу на адресата, який застерігає від неправильної лінії поведінки. Порада-застереження покликана повідомити про майбутні події й надати можливість підготуватися до них тому, до кого вона звернена. Конвенційно прийнята структурна модель для передачі іллокутивної сили власне поради - I advise you - у пораді-застереженні трансформується завдяки мовним засобам заперечення, які дозволяють мовцеві застерегти адресата від можливих помилок і непорозумінь (I do / would advise, I advise you not / never to do smth. і т. ін.). Експлікація поради-застереження стає можливою завдяки вживанню семантико-прагматичного синоніма advise - дієслова dissuade `радити щось не робити', напр.: (25) I would not try to unnerve you, Madame Flaubert, sweet Seraphine, but I would definitely try to dissuade you from actions which you might find unprofit'able. even. dangerous (McCaffrey A., Moon E. Generation Warriors, р.567).

Співіснування двох іллокуцій - поради та погрози - простежується тоді, коли аргументативна частина висловлення поради є комісивом негативних наслідків для адресата. Ця модифікація поради характеризується тим, що є спробою примусити адресата щось зробити задля його ж власної користі, при цьому у нього залишається право вибору, напр.: (26)"You had beter form the habit early, of addressing free men as `Master,' Slave Girl, or I'll teach you a lesson," said the heavy man (Norman J. Fighting Slave of Gor, p.287).

Порада-повчання має на меті настанову, вказівку як діяти, адже у пресупозиції поради закладено бажання мовця порадити слухачеві, як краще вчинити. Пораду-повчання можна вважати попередженням із "профілактичною настановою” (А.М. Приходько), призначеним утримати слухача від можливих поспішних, необдуманих кроків. Прагматичними модифікаторами при цьому виступають такі синоніми дієслова advise як advocate, preach, prompt і guide, змістовим наповненням яких є повчання. Важливим видається контекстуальний фактор, що допомагає визначити повчальну спрямованість наміру мовця, напр.: (27) 'Exchange the wreaths,' prompted the priest, as if he seemed worried the couple might forget (Feist E. R. Daughter of the Empire, p.167).

Порада-рекомендація - це компетентна порада як діяти за планом, що робити. Така модифікація поради характеризується доцільністю як із погляду мовця, так і слухача щодо виконання рекомендованої дії. Рекомендація зумовлена наміром мовця надати компетентну пораду кому-небудь, зробити щось належним чином, пояснити наперед, як виконати певну дію. До поради-рекомендації зазвичай вдаються лікарі, юристи, поліцейські, художники, професійні навички та знання яких є основою поради й виступають гарантом її корисності. Це не викликає в адресата сумніву, і мовець може розраховувати на позитивний перлокутивний ефект, напр.: (28) I'd take twenty thousand or so, put it in the estate to pay the up-front bills, then wait a long time and give Forrest his half of the rest. Now, that's what I call legal advice (Grisham J. The Brethren, р.44).