Категорія інтенсивності у сучасній польській мові: когнітивно-семантичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України

УДК 811.162.1:81'37:165.194

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Категорія інтенсивності у сучасній польській мові: когнітивно-семантичний аспект

Спеціальність 10.02.03 - слов'янські мови

Рис Уляна Григорівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального і порівняльного мовознавства Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Лесюк Микола Петрович, Інститут філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувач кафедри слов'янських мов

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор Баландіна Надія Францівна, Полтавський національний університет імені В.Г.Короленка, завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства та журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Крайчинська Галина Вацлавівна, Національний університет «Острозька академія», завідувач кафедри міжнародної мовної комунікації.

Захист відбудеться «19» жовтня 2010 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано «17» вересня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Т.Я. Марченко

Загальна характеристика дисертації

Сучасна лінгвістична наука спрямована передусім на вивчення різнорівневої природи мовних явищ та їхнього зв'язку з людським пізнанням, що є безпосереднім джерелом витворення нашого словника, який у притаманний тільки йому спосіб класифікує світ. Запорукою існування і функціонування мови є її постійний розвиток, оскільки в кожний конкретний момент вона повинна задовольняти всі вимоги суспільства, яке нею користується. Як зазначав Е. Сепір, «найбільш виразно відображається фізичне і соціальне середовище у словниковому складі мови. Повний словник тієї чи іншої мови небезпідставно можна розглядати як комплексний інвентар усіх ідей, інтересів і занять, що приваблюють увагу цього суспільства» Сепир Э. Язык и среда / Э.Сепир // Избранные труды по языкознанию и культурологии; [пер. с англ. под ред. и предисловием проф. А.Ф. Кибрика] - 2-е изд. - М.: Прогресс, 2001. - С.272.. Важко переоцінити роль мови у процесах пізнання нового, у процесах становлення і розвитку знання людини про світ, в основі яких лежить здатність емоційного сприймання.

Лексична семантика займає особливу позицію в когнітивному мовознавстві. Замість класичного (структуралістського) підходу, значення слів розглядаються як потенційна активація різних семантичних рівнів і зв'язків цієї одиниці з іншими концептуальними рамками, які співіснують з ними у контексті.

Актуальність дослідження зумовлена загальною спрямованістю новітніх лінгвістичних тенденцій до явищ, які пронизують усю діяльність людини і всю систему мови. Серед них важливе місце посідає категорія інтенсивності, яка відіграє значну роль у семантико-когнітивних процесах та явищах життєдіяльності людини і тісно пов'язаного з нею навколишнього світу.

Значущість інтенсивності у мовній категоризації визначається тим, що з усієї сукупності психічних актів, які здійснює людина довільно чи мимоволі, значна частина припадає на оцінювання. Результат оцінної діяльності суб'єкта має об'єктивний характер, однак водночас містить елементи суб'єктивізму, зумовленого індивідуальними особливостями сприйняття предметів та явищ дійсності.

Дослідження категорії інтенсивності в семантичному та когнітивному аспектах відповідає сучасним підходам до вивчення мовних явищ, оскільки враховує параметри як традиційної, так і новітньої лінгвістичної парадигм. Крім того, комплексне дослідження особливостей вираження інтенсивності у сучасній польській мові слугує науковому осмисленню та розробці важливих лінгвістичних проблем, як-от: співвідношення концептуальної і мовної картин світу, розмаїття когнітивно-семантичних значень, дериваційні процеси як засіб увиразнення інтенсивності та деякі інші. Системний аналіз категорії інтенсивності у сучасній польській мові із залученням великої кількості фактичного матеріалу ще не був предметом спеціального дослідження. Не цілком з'ясовані також і сама суть інтенсивності в когнітивному аспекті та складний механізм взаємодії різних мовних рівнів. Ще не описані комплексні різнорівневі засоби вираження категорії інтенсивності у їх взаємозв'язках і взаємовідношеннях. Не до кінця з'ясованими залишаються питання, пов'язані з когнітивними і семантичними процесами в сучасних слов'янських мовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики кафедри слов'янських мов Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Міжслов'янські мовні паралелі». Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №5 від 31 січня 2006 року) та Науковою радою «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України (протокол №2 від 26 квітня 2007 року).

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям наукового дослідження послужили праці вчених у галузі когнітивної лінгвістики (Н. Баландіної, А. Вежбицької, Ж. Кляйбера, О. Кубрякової, В. Маслової, З. Попової, О. Селіванової, І. Стерніна, Є. Табаковської, Е. Янус), когнітивної семантики та словотвору (Ю. Апресяна, Є. Бартмінського, Н. Бойко, Н. Болдирєва, К. Вашакової, О.Вольф, Р. Ґжеґорчикової, С. Ґрабяса, М. Докуліла, О. Земської, Є. Карпіловської, Б. Креї, Дж. Лакоффа, Р. Лангакера, Б. Левандовської-Томащик, Е. Масловської, І. Новаковської-Кемпни, О. Петрухіної, А. Спаґінської-Прушак, Р. Токарського, І. Торопцева, І. Улуханова, Т. Черниш, В. Шаховського, В. Шмєха), психології емоцій, психолінгвістики та культурології (М. Арнолд, Л. Виготського, С. Ґерстмана, А. Ґжесюк, К. Ізарда, І. Курч, А. Ортоні, О. Потебні, Я. Пузиніної, Б. Рассела, Я. Рейковського, Е. Сепіра, Т. Скубалянки, І. Туранського, Р. Фрумкіної, В. Чабаненка, В. Шевчука).

Мета і завдання роботи. Метою дисертаційної роботи є системний і комплексний аналіз реалізації категорії інтенсивності у сучасній польській мові, виявлення загальних закономірностей формування і функціонування категорії інтенсивності у когнітивному аспекті та на лексико-семантичному рівні із врахуванням взаємодії вербальних і позавербальних засобів вираження інтенсивності. Метою дослідження є також вивчення співвідношення семантичних процесів з когнітивними; виявлення мовних знаків через категорію інтенсивності, яка, окрім важливої функції обміну інформації, виконує роль увиразнення навколишнього світу за допомогою надмірної, понаднормової передачі досвіду людей.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати лінгвістичний статус категорії інтенсивності та важливі закономірності її виокремлення у сучасній польській мові;

- визначити рівні та сфери мовної репрезентації поняття «інтенсивність»;

- розглянути, які сфери об'єктивної дійсності при номінації в мові можуть підлягати інтенсифікації;

- дослідити когнітивний зміст та семантичний потенціал мовних засобів реалізації категорії інтенсивності у польській мові;

- виявити тенденції формування цілісного інтенсивного ідіоматичного значення у когнітивно-семантичних характеристиках фразеологічних одиниць;

- простежити своєрідні особливості дериваційних засобів інтенсивності.

Об'єктом дослідження є дієслова та прикметники (близько 4000 одиниць), а також виразні стійкі фразеологічні сполуки (понад 800) сучасної польської мови, які становлять динамічність дії, стану та ознаки і здатні виражати семантику інтенсивності.

Предметом нашого дослідження є когнітивні та семантичні особливості категорії інтенсивності у сучасній польській мові; інтенсивний аспект семантики дієслів та прикметників як комплексу одиниць лексикону, які об'єднуються у загальне значення ознаки в широкому розумінні цього слова: ті, що мисляться у динаміці (вони лежать в основі значень дієслів), і ті, які мисляться статично (вони лежать в основі семантики прикметників). Їм притаманні інтенсивні значення підсилення дії, стану, якостей, властивостей явищ і процесів об'єктивного світу, якими їх пізнає людина. Лексичні, семантичні, морфологічні, словотвірні, частково (як тенденція) - фразеологічні когнітивні характеристики досліджуваних мовних одиниць (дієслів та прикметників) експліцитно виражають суть категорії інтенсивності у сучасній польській мові.

Джерелами дослідження послужили: Словник польської мови за редакцією В. Дорошевського в 11-и томах (Sіownik jкzyka polskiego/ pod red. W. Doroszewskiego. - Warszawa, 1959-1969), електронна версія Словника польської мови (Sіownik jкzyka polskiego PWN, 2004), Фразеологічний словник польської мови у 2-х томах (Sіownik frazeologiczny jкzyka polskiego / pod red. S. Skorupki. - Warszawa, 1967), Словник розмовної польської мови Я. Анусєвича та Я. Скавінського (J. Janusiewicz, J. Skawiсski, Sіownik polszczyzny potocznej. - Warszawa - Wrocіaw, 2000). Для ілюстрацій використано синтаксичні конструкції та мікротексти із творів польської літератури XIX-XX століть, а також вибірково - тексти з періодичної преси, взяті з електронного корпусу польської мови PWN.

Методи дослідження. Розв'язання поставлених завдань вимагає комплексного використання методів, що застосовуються в сучасному мовознавстві й передбачають інтерпретацію мовних явищ із системних лінгвістичних позицій. У дисертації використано описовий і структурно-семантичний методи, на етапі когнітивного дослідження застосовувались прийоми концептуального та компонентного аналізу і синтезу, а також частково залучались порівняльно-зіставні прийоми статистичного методу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше у польському мовознавстві виділено категорію інтенсивності та проаналізовано її в когнітивно-семантичному аспекті, де в центрі уваги знаходяться питання про те, як пов'язані мовні явища із процесами та явищами навколишньої дійсності із вибором назв для окремих її фрагментів.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що розроблено методику когнітивно-семантичного аналізу мовних одиниць, які беруть участь у реалізації категорії інтенсивності у сучасній польській мові, а також виявлено її когнітивний потенціал у реалізації різних мовних рівнів. Отримані результати сприятимуть поглибленню знань про природу інтенсивності, її кореляцію з іншими категоріями мови. Висновки й узагальнення здійсненого дослідження збагачують теоретичну лексикологію і граматику (особливо морфологію) сучасної польської мови, формують наукові засади для комплексного вивчення інших мовних категорій.

Практичне значення одержаних результатів. Дані, отримані в результаті аналізу когнітивно-семантичних відношень інтенсивності та способів їх репрезентації у сучасній польській мові, можуть знайти застосування при розробці загальної теорії когнітивних досліджень у порівняльній типології мов, а також у спецкурсах із теоретичної граматики й лексикології польської мови. У науково-методичному плані матеріали дослідження можуть бути використані при складанні навчальних та методичних посібників, а також у практиці викладання польської мови.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані самостійно. Одна стаття, що стосується теми дисертації, написана у співавторстві: здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу, аналіз літератури й оформлення статті до друку. Доцент Василевич Г.Я. коректувала результати роботи та узагальнювала висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені в доповідях на міжнародних конференціях: «Християнська спадщина Галицько-Волинської держави: ціннісні орієнтири духовного поступу українського народу» (Івано-Франківськ - Галич, 2006 р.); XVI Міжнародній науковій конференції ім. проф. С. Бураго (Київ, 25-29 червня 2007 р.), V Міжнародній науковій конференції «Славянская фразеология в ареальном, историческом и этнокультурном аспектах» (Гомель, Республіка Білорусь, 22-23 жовтня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу» (Чернівці, 27-28 листопада 2008 р.), Х Міжнародній науковій конференції «Семантика мови і тексту» (Івано-Франківськ, 21-23 вересня 2009 р.); всеукраїнських та регіональних: Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій ювілею Ольги Кобилянської (Чернівці, листопад, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених-філологів (до 150-річчя від дня народження Івана Франка), Львів, 2006 р.; «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 15-16 травня 2007 р.); «Гуцульський діалект в українських писемних пам'ятках і художній літературі» (Коломия, травень, 2008 р.); Ювілейній конференції, присвяченій 80-літтю від дня народження проф. К.Ф. Германа (Чернівці, вересень, 2008 р.), Регіональній науковій конференції «Творчість М.В. Гоголя в контексті світової культури», присвяченій 200-річчю від дня народження письменника (Івано-Франківськ, 24-25 березня 2009 р.), а також у виступах на підсумкових наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005 - 2009 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових статей, із яких 5 вміщені у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура та обсяг дисертації. Наукова робота, визначена її метою та завданнями, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури, що налічує 268 позицій, списку використаних джерел (41 позиція). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з них основний текст - 185 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність, сформульовано мету та комплекс основних завдань, окреслено джерельну базу і матеріал, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, зазначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, подано відомості про апробацію її результатів.

Перший розділ присвячений розкриттю лінгвістичного статусу категорії інтенсивності. Для класифікації одиниць номінації надзвичайно важливим є вирішення проблеми взаємозв'язку думки, мови й навколишньої дійсності. Когнітивний погляд на природу і функціонування мови постійно повертає нас до вивчення мови як найважливішого засобу спілкування та формування думки, розмаїтості мовних фактів, проблем співвідношення мови і мислення, знака і значення. Переваги когнітивного підходу до мови, на думку О. Кубрякової, полягають у тому, що він відкриває «широкі перспективи бачення мови в усіх її різноманітних зв'язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами, нею здійснюваними, і, нарешті, з тими механізмами та структурами, які лежать у їх основі» Кубрякова Е.С. Семантика в когнитивной лингвистике (о концепте контейнера и формах его объективации в языке) / Е.С. Кубрякова // Известия АН. Серия литературы и языка. - 1999. - Т.58. - №5-6. - С.7..

Категорія інтенсивності утворює свою структуру, базуючись на осмисленні змісту таких логічних категорій, як якість, кількість, міра. У сучасному мовознавстві як поняття «інтенсивність», так і термін «категорія інтенсивності» тлумачаться неоднозначно. Звертаючись до поняття «інтенсивність», дослідники розглядають їх як «компонент семантики слова» чи виділяють своєрідні «системні і мовленнєві інтенсифікатори», «градуальні слова», «градуйовані слова», «градуальні характеристики» та ін. (Е. Янус, В. Шмєх, Д. Болінджер, І. Туранський). Очевидно, цим і пояснюється різнобій як у трактуванні категорії інтенсивності, так і в поняттєвому апараті досліджень розглядуваної проблеми: категорія інтенсивності; категорія кількості; поняття аспектуальності; значення міри; значення ступеня.

Беручи до уваги напрацювання вчених, які досліджують різні параметри цієї категорії, і синтезуючи багатовимірність їхнього трактування, ми виводимо таку дефініцію: інтенсивність - це мовна категорія, складовими якої є емотивний і/або оцінний компоненти, що підсилюють, збільшують, напружують кваліфікативно-оцінну характеристику суб'єкта, предмета чи явища, яку репрезентують різнорівневі засоби вираження.

За останні роки опубліковано низку праць, присвячених інтенсивності різних частин мови, найчастіше - дієслів: англійської мови (І. Туранський, Є. Шейгал), російської (І. Калініна, В. Мусієнко), української (О. Попенко) та ін. Серед дисертаційних досліджень на матеріалі польської мови цінною є праця І. Аскерової, яка присвячена комплексному синхронно-діахронічному аналізові семантичних мікрополів трьох базових емоційних складових внутрішнього світу людини - радості, смутку і страху.

Виділення категорії інтенсивності у сучасній польській мові, як і в інших слов'янських, зумовлюється наявністю різноманітних засобів для вираження значень, які становлять цю категорію. Так, на лексичному рівні інтенсифікація значень у словах, які зіставляються, має внутрішній характер: додаткове значення не виходить за межі зіставлювальної лексичної одиниці, яка, передаючи той чи інший ступінь інтенсивності, демонструє роздвоєння значення на основне (домінантне) та додаткове (підсилювальне): nieњж - nieњж worek na plecach, nieњж - перен. niesie go coњ nie wiadomo dok№d.

Найбільш показовими у плані лексичної реалізації інтенсивності у сучасній польській мові є передовсім дієслова, які передають стан збудження, піднесення, зосередження і напруження сил при здійсненні чого-небудь (rozdzieraж, rujnowaж, wrzeszczeж, drzeж siк, wymкczyж siк та ін.). Іменні частини мови також є виразниками поняття «інтенсивність», наприклад, wrzask, bijatyka, potwуr, morderstwo; huczny, mocny, absolutny, gwaіtowny. Оскільки більшість іменників отримує яскраве емоційне забарвлення тільки у певних контекстах, будемо вважати цей пласт номінальним для творення похідних лексем, які отримують виразне інтенсивне значення. Порівняймо: alarm (сигнал, який застерігає перед небезпекою) > alarmowaж (закликати до чуйності, до бойової готовності; ширити неспокій, паніку, викликати хвилювання, непокоїти); grom (блискавка, грім) > gromiж (робити гострі зауваження, суворо критикувати; докоряти, ґанити). Зіставлення твірного і похідного слів ще не означає прямого співвідношення їх з тим чи іншим явищем, предметом, натомість важливим є встановлення ознак цих дій, явищ, для яких стало необхідним пізнання властивостей предмета або явища, відображеного у свідомості мовця, а відтак закріпленого в мові. Поєднуючись з інтенсивними прикметниками, іменники нібито проектують у їх семантичну структуру ті елементи смислу, які відображають суб'єктивне ставлення мовця до властивостей і якостей предметів навколишньої дійсності. Такі прикметники здатні позначати властивості, які об'єктивно притаманні предметам та явищам.

У польському мовознавстві словотвірні механізми експресивних іменників неодноразово вже ставали предметом розгляду (М. Бжозовська, С. Ґрабяс, Б. Крея, Е. Масловська та ін.), що є ще однією із причин, чому у нашому дослідженні ми не розглядаємо іменниковий пласт інтенсивної лексики.

У цьому розділі розкрито також суть пізнавальної та експресивної функцій мови в реалізації категорії інтенсивності, розмежовано поняття емоції й експресії як складових інтенсивності і роль оцінного компонента значення; крім того, розрізнено спільні й відмінні риси інтенсивності та інтенсифікації. Актуалізуючи предметні ознаки (форму, функції, стосунки), пізнавальне називання описує ознаки, властивості номінацій, а експресивне називання виражає емоційну, естетичну та моральну вартості, які приписує певному явищу суб'єкт висловлювання.

Виділення категорії інтенсивності базується на вираженні емоційно-чуттєвого сприймання і репрезентує подвійну структурно-семантичну єдність, яка, з одного боку, полягає в реалізації багатоаспектного когнітивного підходу, а з іншого, - у виявленні розмаїття семантичних типів інтенсивів у сучасній польській мові.

У другому розділі здійснено комплексний аналіз лексико-семантичного поля дієслів зі значенням інтенсивності у сучасній польській мові. Лексична семантика займає особливе місце у когнітивному мовознавстві. Замість класичного підходу, значення слів у когнітивістиці розуміються як потенційна активація різних семантичних рівнів і зв'язків окремої одиниці з іншими, що співіснують з ними у контексті концептуальних рамок. При конструюванні неконвенціональних значень людський розум шукає нових, «незатертих» у мові шляхів сполучувань, інколи пов'язаних винятково з імпульсом або вихідним явищем для формування інтенсивних характеристик.

Варто зазначити, що семантика деяких дієслів сучасної польської мови перебуває в тісному взаємозв'язку між десигнатами і трансформованими в людській свідомості лексемами. Оскільки найближчими на еволюційному щаблі до людини є тварини, можемо спостерігати значний пласт лексичних одиниць зі значенням інтенсивності дії, які мають яскраве емоційне забарвлення і закладені пізнавальні паралелі, що здатні за певних умов поведінки уподібнити людину із твариною. Природньо, що значення, які стосуються людей, не є первинними, тому і лексикографічний реєстр подає їх після основного («тваринного»). Цікавою особливістю є те, що анімалістичні дієслова-інтенсиви передають стан або дію високого нервового напруження, гніву, безладного і безмірного стилю харчування (wyzwierzaж siк, rozindyczyж siк, rozhukaж siк, wyїreж), а орнітологічні мають значення голосного і швидкого говоріння (rozњwiergotaж siк, rozszczebiotaж siк, жwierkaж). Ці лексеми характеризуються типом метафоричного переносу, який називається зооморфізмом, тобто використанням назв тварин, їх особливостей для позначення якостей людської поведінки. Такі метафоричні відношення мають у своїй основі логічний, загальнолюдський характер.

Одним з найбільш продуктивних мікрополів є ряд дієслів зі значенням нестандартного комунікативного акту, що передбачає дуже голосне говоріння. Ці дієслова мають різний ступінь інтенсивності дії, характеризуються неоднаковою тривалістю в часі, а також часто відображають неврівноважений психічний стан суб'єкта дії (haіasowaж, wrzeszczeж, gardіowaж, lamentowaж, jazgotaж, wykrzykiwaж, grzmieж, drzeж siк, rozdzieraж siк, trzeszczeж, pytlowaж, wyж).

Основні інтенсифікаційні ознаки досліджуваного мікрополя зосереджені у домінанті «krzyczeж» - «дуже голосно щось говорити». А лексеми «haіasowaж», «lamentowaж» мають значення «сильно кричати, здіймаючи галас, часто з кимось укупі». При цьому суб'єкт говоріння зацікавлений не так у тому, щоб його слова були сприйняті адресатом, як у тому, щоб залучити до комунікативної ситуації якомога більше учасників або спостерігачів і щоб вони звернули на нього увагу.

Для відтворення різкого, пронизливого крику в арсеналі дієслів зі значенням надмірного процесу мовлення простежуються дієслова «wrzeszczeж», «jazgotaж», які виражають дуже голосний крик мовця, що перебуває у збудженому стані (тут долучається елемент психічної неврівноваженості суб'єкта).

До загального синонімічного ряду належать ще такі дієслова інтенсивної дії, які виражають сильний, голосний, роздратований, уривчастий окрик; при цьому частина дієслів набуває переносного значення та експресивної оцінки несхвалення (іajaж, odgryzaж siк, bzdurzyж, tokowaж, r№baж, besztaж, bajtlowaж, klepaж, klekotaж, chrzaniж, gdakaж).

Мікрополе зі значенням великого емоційного напруження виявляє основний компонент - «зазнавати болю, страждань, фізичних та душевних мук», який репрезентують лексеми «mкczyж siк», «cierpieж». Експресивно другий тип лексем у польській мові дещо сильніший від першого. Крім того, лексема «cierpieж» часто вказує на те, що людина свідомо приймає страждання, оскільки не хоче полегшити їх шляхом порушення моральних законів. Найтиповішою є конструкція на зразок «cierpieж za coњ / kogoњ»: Cierpieж za popeіnione winy. Jak moїesz cierpieж w domu takiego czіowieka?

Мікрополе зі значенням фізичного та морального впливу на об'єкт має такі домінанти: «позбавляти життя» (wymordowaж, dobiж, dusiж, eksterminowaж, skonaж, storturowaж, wytкpiж та ін.); «руйнівний вплив на об'єкт» (dewastowaж, rujnowaж, nadrzeж, pl№drowaж, burzyж, druzgotaж, drzeж, napastowaж та ін.); «переміщення і локалізація об'єкта» (dџwigaж, dotіoczyж siк, draіowaж, drapn№ж, dynamizowaж та ін.); «локальний контакт» (deptaж, dіawiж, doj№ж, draїniж, drкczyж та ін.). Вони виражаються різними формами, фізично впливаючи на об'єкт, у результаті чого об'єкт припиняє своє існування. Переважно цим об'єктом дуже часто буває людина або група людей. Значення таких дієслів орієнтоване на вираження суб'єктно-об'єктних відносин, у яких суб'єктом є той (або ті), хто позбавляє життя або фізично впливає на об'єкт, а об'єктом є той (або ті), хто втрачає життя або ж піддається фізичній нарузі. Для цих дієслів характерною є сема інтенсивності, яка пов'язана зі значенням зусилля, волі, витрати енергії з боку суб'єкта. Семантичним компонентом таких дієслів є значення мети, цілеспрямованості.

Мікрополе зі значенням негативних змін суб'єкта визначальними компонентами семантики має: значення негативної зміни поведінки людини (rozpaskudziж siк, rozpanoszyж siк, rozbrykaж siк); значення негативної психічної зміни у внутрішньому світі людини (zwariowaж, zdziczeж, њwirowaж, idiocieж); значення проявів несприйняття особи та ситуації (zїymaж siк, їoі№dkowaж siк, boczyж siк, docinaж, wyszydzaж).

Дослідження дієслів зі значенням інтенсивності дії у польській мові, які пов'язані з важливими сферами життєдіяльності людини, дає більш повне уявлення не лише про структуру і функції дієслова, але й про безперервний взаємозв'язок між різними рівнями мови, доповнює і поглиблює лінгвістичну характеристику слов'янського дієслова.

У третьому розділі «Реалізація значення інтенсивності прикметників на когнітивно-семантичному рівні» досліджено ад'єктиви із загальним значенням інтенсивності на позначення якостей і властивостей, які сприймаються як незвичайні, специфічні характеристики з позицій суб'єкта мовлення. Прикметник як частина мови характеризується багатоплановою лексико-семантичною природою: «з одного боку, ад'єктив виявляє ознаки номітивно повнозначної частини мови, з іншого, має лексичні значення, здатні реалізуватися лише за умови поєднання з іншими частинами мови, передусім з іменниками» Кононенко І.В. Прикметник у слов'янських мовах: монографія / І.В.Кононенко. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - С.9..

Семантика інтенсивності властива передовсім якісним прикметникам сучасної польської мови. При цьому не беруться до уваги форми найвищого ступеня вияву ознаки типу wiкkszy, najsilniejszy, jak najbardziej silny, а також із частками bardzo, najbardziej, coraz, jak, що підсилюють прояв міри вияву ознаки (bardzo zmкczony, najbardziej zіy). Ці конструкції становлять лише форми слів, а не окремі лексичні одиниці. Отож досліджувані лексеми (якісні прикметники) передають надмірну інтенсивність вияву ознаки та надзвичайно велику міру якості без зіставлень і ступенювання (obcesowy, wњcibski, niszczycielski, utyrany).

Значними можливостями вираження інтенсивності ознаки характеризуються також відносні прикметники, які, набуваючи метафоричності значення, переходять до розряду якісних (piorunowy, morderczy, koсski). Виникнення в мові нових синтагматичних характеристик сем (якщо їх приймають носії мови) призводить до семантичних зрушень, тобто до втрати одних семантичних компонентів та виникнення інших. Ці зміни є наслідком появи нової семи, яка характеризується новими парадигматичними відношеннями. Таким шляхом виникають, зокрема, якісні значення у багатьох відносних прикметниках польської мови (напр., прикметник bydlкcy у сполученнях wagon bydlкcy, bydlкcy ryk, bydlкca choroba; у сполуках bydlкce їycie, bydlкcy upуr отримав семантичні компоненти «надмірність у вияві ознаки предмета як властивість, що випливає із його відношень з ознаками навколишньої дійсності»).

Серед ад'єктивів польської мови однією з найбільш вагомих є група «прагматично-інтенсивна суб'єктна характеристика іншої людини». Вона включає такі типи лексем: 1) ад'єктиви на позначення позанормових психічних ознак суб'єкта ситуації (wњciekіy, wybuchowy, zaperzony); 2) прикметники, які характеризують моральні якості суб'єкта (іgarski, nachalny, kretyсski); 3) лексеми на позначення надмірного демонстрування суб'єктом своєї претензійної поведінки (wyfiokowany, pompatyczny, napuszony); 4) ад'єктиви, що виражають динамічну ознаку суб'єкта (jurny, rozhukany, szparki).

Ще одна продуктивна група об'єднує прикметники на позначення фізичних якостей суб'єкта. До неї належать такі типи лексем: 1) ад'єктиви, що виражають граничне вичерпання фізичних або психічних сил суб'єкта (utyrany, zziajany, zaorany, markotny, zbolaіy, zaganiany, schorowany, spracowany, zabiegany, skonany, mкczeсski); 2) лексеми, що передають надмірні психосоматичні реакції суб'єкта (zabeczany, przybity, olњniewaj№cy, frasobliwy, zadumany, spіakany, markotny, rozgor№czkowany, strapiony); 3) ад'єктиви, що виражають крайні впливи якостей суб'єкта у стосунку до іншої людини (morderczy, krwioїerczy, represyjny, dyktatorski, mocarny, tyraсski, niszczycielski, okrutny, niemiіosierny, destrukcyjny, barbarzyсski, eksterminacyjny, despotyczny); 4) прикметники, які окреслюють суб'єкт під впливом зовнішніх чинників (zalany, zapijaczony, uchlany, naїarty, їarіoczny, іapczywy); 5) ад'єктиви, які характеризують суб'єкт під час ненормативного комунікативного акту (gromki, rozgadany, rozwrzeszczany, wrzaskliwy).

З точки зору співвідношення об'єктивного та суб'єктивного значень засоби вираження категорії інтенсивності ознаки діляться на: 1) ті, що виражають тільки денотативне значення (інтенсивність ознаки самого предмета); 2) ті, що виражають тільки конотативне значення (інтенсивність виразності); 3) ті, що становлять денотативне значення у поєднанні з конотативним (інтенсивним) компонентом.

Однією із специфічних форм відображення дійсності в людській свідомості є градація, яка базується на існуванні особливого типу семантичних ознак і знаходить своє вираження в мові у градуальних нашаруваннях. Високий та надмірний ступені вияву ознаки за способом вираження інтенсивності якості є найбільш продуктивними (energiczny > krewki > euforyczny > rozogniony > egzaltowany > ekstatyczny; gniewny > napastliwy > agresywny > rozj№trzony > nabuzowany >rozirytowany > wњciekіy > zacietrzewiony > rozwњcieczony). Градаційна характеристика властивостей та якостей суб'єкта служить відображенням інтенсивності ознаки за ступенем її вияву в оцінці мовців.

Складними утвореннями як у структурному, так і в семантичному плані є фразеологізми польської мови із семою інтенсивності, передовсім вербіальні стійкі сполуки. Інтенсивність дії у них виражається вдалим метафоричним вживанням компонентів, що становлять ядро фраземи та зумовлюють специфіку їх сполучуваності (іamaж sobie gіowк na czymњ, gnaж na zіamanie karku, doskoczyж do kogoњ z pazurami, dyszeж gniewem, goniж resztkami siі, doj№ж do їywego, napsuж komuњ krwi, naіykaж siк strachu та ін.).

Образні асоціації у фразеологічних одиницях породженні розмаїттям матеріального та почуттєвого світу поляків, що знайшло свій вияв у взаємодії емоційної оцінки (переважно негативного змісту) та інтенсивності.

Четвертий розділ розкриває когнітивні механізми творення похідних лексем зі значенням інтенсивності. Значну частину нових одиниць лексикону становлять похідні і, ширше, мотивовані одиниці. На особливу увагу у зв'язку із цим заслуговують ті групи похідних дериватів, які розкривають пізнавальний аспект словотвірних явищ на рівні окремих назв об'єктів.

Як відзначає Рената Ґжегорчикова, «реальність є нескінченно різноманітна, але тільки деякі аспекти явищ «пізнавальний» розум виокремлює і зберігає у поняттєвій структурі мови» Grzegorczykowa R. Kategorie sіowotwуrcze w perspektywie kognitywnej / R.Grzegorczykowa, B.Szymanek // Wspуіczesny jкzyk polski; [pod red. Jerzego Bartmiсskiego]. - Lublin: Wyd-wo UMCS, 2001. - S.470.. Уперше тезу про те, що структура словотвірно прозорого слова віддзеркалює структуру думки, висловив польський мовознавець Ян Розвадовський (1921р.), який досліджував двочленну будову слів і виявив, що їх члени мають такі відповідники складових частин визначення: узагальнюючий член (genus proximum) та деталізуючий (розрізнювальний) член (differentia specifica) Там само. - S. 471..

Предметом словотвору в когнітивно-семантичному аспекті є похідні слова не з огляду на їх формальну будову та формальний спосіб творення, а процес номінації похідним словом, особливо момент його створення носієм мови. Похідне слово, на думку К.Вашакової, твориться лише тоді, коли є комунікативна необхідність соціуму регулярно виражати той чи інший семантичний комплекс при економії мовних засобів, тобто йдеться про відтворення структури почуттєвого досвіду людей разом із психічним і культурним досвідом та усвідомленням ментального світу, на які спирається мовне пізнання через реконструкцію когнітивних моделей, що мають виразну мотивацію (типу biegacz, bieїnia), і тих, у яких мотивація є менш виразною, менш очевидною, але ще живою у мовців (напр., в асоціативних словах-дериватах maњlak, kawalerka) Waszakowa K. Sіowotwуrstwo a niektуre zaіoїenia kognitywizmu / K.Waszakowa // Poradnik jкzykowy. - Warszawa, 2004. - №2. - S.73.. Словотвірна система польської мови є досить гнучким механізмом, який дає можливість реагувати на мінливі комунікативні потреби суспільства. Адже предметом процесуальної деривації є «словотворчий процес, психічний процес, під час якого лексично матеріалізується, об'єктивується ідеальне, і словотвірна модель, відповідно до якої процес здійснюється. По суті це двоєдиний об'єкт дослідження…» Торопцев И.С. Словопроизводственная модель / И.С. Торопцев. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. - С. 12.. На переконання І.С. Торопцева, словотвірна модель є тим оригіналом, з яким шукають подібності моделі пізнання, яка є однаковою для всіх носіїв мови, і саме її вивчають за словотворчим процесом, який виявляється у похідних лексичних одиницях Там само. - С. 13.. У розпорядженні носія мови, який усвідомив необхідність у новій лексичній одиниці, знаходиться знання рідної мови та оволодіння словотвірною моделлю, закладеною у його мовній компетенції. Мовна об'єктивація є складною, розчленованою на етапи розумовою діяльністю носіїв мови, у якій «запрограмовано» певні моделі творення лексичних одиниць із поняттями про відрізки, етапи процесу, в результаті яких словотвірна модель репрезентує багатокомпонентну систему понять.

Як засвідчує досліджуваний матеріал, у сучасній польській мові найбільше нових найменувань з'являється завдяки словотворенню. І це стосується не тільки т.зв. ономасіологічних дериватів, але й знання типової людської поведінки в певних ситуаціях, а також переконань та уявлень про навколишній світ. Дослідники відзначають, що словотворчий процес - це завжди акт номінації, який відіграє важливу роль у класифікаційно-пізнавальній діяльності людини, дозволяє поглибити наші уявлення про формування значень словесних знаків, про зв'язки предметного ряду з назвами його складників, про роль безпосередніх асоціацій в актах називання, про вибір тієї чи іншої ознаки предмета у процесі його позначення Языковая номинация: Виды наименования. - М.: Наука, 1977. - С.73..

Похідні найменування (у нашому випадку це дієслова та прикметники) із семою інтенсивності є вторинними експресивними одиницями. Мотивоване значення похідного як номінативної одиниці становить суттєві для пізнання світу і комунікації концепти розмежованого, як комплекс пропозиціонально структурованих смислів.

Інтенсивність на словотвірному рівні досягається різними префіксальними моделями, у чому знайшла своє яскраве вираження національна специфіка польської мови. Серед них найбільшою продуктивністю характеризуються словотвірні моделі з префіксами na-, roz-, wy-: nadreptaж siк, nadrobiж siк, nagіadziж siк, naokazywaж siк, naoprawadzaж siк, napodjudzaж siк, nahaіasowaж siк, najeџdziж siк, nalamentowaж siк, namarkociж siк, namartwiж siк, namarudziж siк; rozeњmiaж siк, rozwrzeszczeж siк, rozryczeж siк, rozdzieraж, rozpaczaж, rozbestwiaж siк, rozgniewaж, rozbisurmaniж siк, rozpanoszyж siк, rozpaskudziж siк, rozpuњciж siк, rozszaleж siк, rozwydrzyж siк, rozprуїniaczyж siк, rozkwiliж siк, rozdeptaж, rozbebeszyж, rozdіubaж, rozleniwiж siк, rozpapraж; wygіupiaж siк, wystraszyж, wytіamsiж, wyniszczyж, wymiкtosiж, wykrzykiwaж, wymкczyж, wykaraskaж siк, wydrzeж siк, wycierpieж, wyњmiewaж, wyszaleж.

За нашими спостереженнями, деривати зі значенням інтенсивності утворюються за допомогою префіксів від дієслів, у яких відсутня сема інтенсивності, а значення напруження дії, високого ступеня вияву дії привносять префікси z-(ze-), prze, наприклад: zedrzeж, zgniж, zeџliж, zaharowaж siк, zwaliж siк, zziajaж siк, zmartwieж, zdewastowaж, zmiaїdїyж, zdziczeж, zdurnieж; przegoniж, przepкdzіж, przebalowaж, przehulaж. Наведені лексеми передають надмірну інтенсивність дії, а їх дериваційні форманти є показником доконаності дії, що вказує на досягнення стану надмірності і втоми після виконання дії.

Особливу групу, споріднену за значенням із попередньою, становлять дієслова на означення настирливо виконуваної інтенсивної дії з відтінком довготривалості. Найбільш продуктивними є префіксально-постфіксальні та префіксально-суфіксальні словотвірні моделі. У таких утвореннях префіксація супроводжується постфіксацією, а також суфіксами -wa- або -owa-, зрідка також - поєднанням префіксації із суфіксацією і постфіксацією. Для прикладу: przejmowaж siк, przepracowaж siк, wyњmiewaж siк, wyszczerzyж siк, rozprуїnowaж siк, przyklejaж siк, przypl№taж siк, wkrкcaж. Вираження інтенсивності дії проявляється також у словотвірних моделях префіксально-суфіксально-постфіксальних похідних, у яких значення відчуття зусилля пов'язується з певними ускладненнями та надмірністю виконання дії (rozbestwiaж siк, rozbawiaж siк, napracowaж siк, naspacerowaж siк).

Серед груп похідних прикметників-інтенсивів найбільш виразними є такі: а) відіменникові суфіксальні деривати, інтенсивність яких значною мірою закладена в семантиці твірних іменників - загальних і власних назвах (chamski, mefistofeliczny); б) віддієслівні прикметники, які, пройшовши стадію дієприкметниковості, повністю втратили вербальні граматичні категорії, хоч у семантичному відношенні вони видозмінилися, а в когнітивному плані залишили певний категорійний слід у семантиці нового знака (zagniewany, rozbrykany, wyfiokowany); в) префіксальні утворення із формантами prze-, nad-, ponad-, za-, що мають відтінок великої інтенсивності ознаки (przemкczony, nadgorliwy, ponadludzki, zapracowany); г) префіксально-суфіксальні прикметники, похідні від іменників-назв тварин, у семантиці яких є схильність до інтенсивних дій (naindyczony, zacietrzewiony).

Префіксальні і суфіксальні утворення цього типу розрізняються ступенем продуктивності. Досліджуваний матеріал показав, що найбільш продуктивним способом є префіксація. Непродуктивність суфіксальних похідних, на нашу думку, пояснюється тим, що збільшення інтенсивності якісної ознаки виражається в основному лексичними засобами. Це спостереження відповідає внутрішнім законам розвитку сучасної польської мови, її прагненням до семантизації властивостей та ознак навколишньої дійсності.

Здійснене комплексне дослідження категорії інтенсивності у когнітивно-семантичному аспекті дає підстави зробити такі висновки:

Категорія інтенсивності пронизує усю мовну систему і становить її специфічну лексичну підсистему, яка відповідає категоріальному членуванню світу і характеризується різноманітними засобами вираження. Основою формування досліджуваної категорії є поняття «інтенсивність» яке, маючи складну семантичну структуру, об'єднує різноманітні категоріально-лексичні семи: «напружений стан збудження», «стан піднесення та зосередження сил при здійсненні чого-небудь», «вищий ступінь у здійсненні чого-небудь», «крайня межа у здійсненні чого-небудь» та деякі інші.

У реалізації категорії інтенсивності важливу роль відіграють пізнавальна та експресивна функції мови. Актуалізуючи предметні ознаки, пізнавальне називання описує певні явища, а експресивне називання виражає емоційну, естетичну, побажальну вартості, які приписує таким явищам суб'єкт висловлювання. При цьому у свідомості носіїв мови розкривається психологічно реальне значення слова, яке є сукупністю семантичних компонентів.

Важливими засобами вираження категорії інтенсивності у сучасній польській мові є такі: внутрішня форма слова, метафоричні перенесення значень слів у дієсловах і прикметниках, словотворчий потенціал афіксів з великою перевагою префіксальних моделей. На фразеологічному рівні ця категорія реалізується фразеологічними одиницями зі стрижневою дієслівною семою інтенсивності та стійкими сполуками із семою інтенсивної ознаки (порівняннями, іменниково-прикметниковими словосполученнями, лексичними повторами).

За способами формування узагальненого значення інтенсивності нами виділені: а) інтенсивність, пов'язана із внутрішньою формою слова; б) інтенсивність, набута дієсловами і прикметниками у процесі семантичного розвитку й метафоризації; в) афіксальна інтенсивність; г) інтенсивність фразеологічних одиниць та усталених сполук.

Ядро лексико-семантичного поля інтенсивності дії становлять дієслова, які об'єднуються навколо декількох найбільш продуктивних мікрополів і мають різний ступінь інтенсивності: зі значенням нестандартного комунікативного акту, що найчастіше відображає неврівноважений психічний стан суб'єкта дії; із семою «зазнавати болю, страждань, фізичних та душевних мук»; зі значенням фізичного впливу із семами «позбавляти життя», «руйнівний вплив на об'єкт», «переміщення та локалізація об'єкта», «локальний контакт»; відтворення різних негативних дій суб'єкта із семами негативної зміни поведінки людини, морального знущання над собою тощо.

Семантичне наповнення значення інтенсивності дії найбільше виявляється у структурі дієслів, які виражають надмірну фізичну дію та інтенсивний її вияв, морально-емоційний стан суб'єкта, зміну стану суб'єкта, пов'язаного із втомою після виконання дії, перевищення властивих, можливих границь дії, збільшення напруження та ін.

Багатозначні дієслова своїми вихідними значеннями виражають найменування найважливіших процесів: буття, руху, думки, мовлення, мислення, почуття та емоцій. Залежно від специфіки позначуваних процесів, узагальнене значення інтенсивності при цьому розгортається в різних підсиленнях: рух - у швидкості та динамічності, мовлення - в гучності звучання, мислення і думка - у напруженні, почуття - у глибині та гостроті діянь.