Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові: тенденції стабілізації нової лексики

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ

Спеціальність - 10.02.01 - Українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові: тенденції стабілізації нової лексики

Таран Алла Анатоліївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор

Карпіловська Євгенія Анатоліївна,

Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України,

завідувач відділу структурно-математичної лінгвістики.

Офіційні опоненти

доктор філологічних наук, професор

Ґрещук Василь Васильович,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

завідувач кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

Сюта Галина Мирославівна,

Інститут української мови НАН України,

старший науковий співробітник відділу стилістики та культури мови.

Захист відбудеться “20”квітня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “18” березня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наукТ. Я. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Мова і час, чинники та напрями мовної еволюції, взаємовідношення динаміки мови й розвитку суспільства - проблеми, до яких не згасає інтерес мовознавців. Різні їхні аспекти висвітлено в працях А. О. Білецького, І. О. Бодуена де Куртене, Я. Горецького, В. фон Гумбольдта, Е. Косеріу, В. Матезіуса, О. С. Мельничука, Ф. де Сосюра, О. О. Потебні, О. О. Реформатського, Б. О. Серебренникова, О. І. Смирницького та інших учених. Для сучасної української літературної мови вивчення причин і наслідків динамічних процесів набуває особливого значення у зв'язку з її новим суспільно-політичним статусом у незалежній Україні, а також процесами євроінтеграції та глобалізації.

У часи глибоких соціальних зрушень найбільш інтенсивно змінюється словниковий склад мови, реагуючи на виникнення нових понять та явищ у матеріальному й духовному житті суспільства. Зміни, що відбуваються на межі ХХ - ХХІ ст. у політичному устрої, економіці, культурному житті України, знайшли своє закономірне відображення в лексиконі та граматиці української літературної мови, в її нормах. Доказом активного поповнення українського лексикону є значна кількість слів, ще не засвідчених нормативними загальномовними словниками, але активно вживаних у суспільній мовній практиці. Нова лексика репрезентує не лише динаміку сучасної української номінації, оновлення лексичних та словотворчих ресурсів мови, їхню семантико-функціональну диференціацію, а й прагматичні та стилістичні зміни в нормах усної та писемної комунікації, вплив на них контактів з іншими мовами. Саме сучасна мовна практика дає багатий і важливий матеріал для роздумів про тенденції розвитку українського лексикону, про взаємодію різних джерел, способів і засобів його оновлення та поповнення. Вона, зокрема, унаявнює слова та словосполуки зі спільним об'єктом номінації, проте різними його означеннями, а отже, такі мовні одиниці, які певним чином за своїми формальними, семантичними або функціональними ознаками здатні конкурувати. Виокремлення типів таких лексико-словотвірних інновацій неможливе без з'ясування тенденцій їхнього засвоєння сучасною українською мовою, без виявлення чинників, які забезпечують їхню стійкість у мовній практиці суспільства та кодифікацію в системі мови. Водночас з'ясування передумов появи номінацій-конкурентів, ступеня тотожності їхньої формально-семантичної будови та спектрів функціонування чи, навпаки, тенденцій їхньої семантичної та/або функціонально-стилістичної диференціації дає змогу обґрунтувати доцільність фіксації нової лексики в словниках сучасної української мови, її унормування, виробити практичні рекомендації щодо вживання в усному

й писемному мовленні.

Лексичні інновації (новотвори, неозапозичення, неосемантизми, неографізми), з одного боку, виявляють різні джерела й способи оновлення української мови, тенденції розвитку словникового складу, а з іншого - засвідчують мобільні, неусталені ділянки лексикону, що потребують пильної уваги мовознавців щодо унормування та кодифікації з урахуванням нових потреб українського суспільства, його мовних смаків і вимог до мови. Широкий спектр нової лексики подають передусім видання засобів масової інформації, що найоперативніше реагують на інтенсивну динаміку сучасного українського суспільства, а також художня література та публіцистика з їхнім виразно авторським ставленням до дійсності.

Сучасна україністика і славістика загалом активно та всеохопно вивчають нові номінативні одиниці, що з'явилися в слов'янських мовах на межі ХХ - ХХІ століть. Дослідження динаміки слов'янських мов на сучасному етапі репрезентують спільні та відмінні риси в способах і засобах номінації, передусім словотвірної як провідної в оновленні лексиконів. Теоретичні та практичні здобутки, важливі для аналізу тенденцій розвитку сучасної української мови, містять такі фундаментальні колективні монографії: “Українська мова” за редакцією С. Я. Єрмоленко (Ополє, 1999), “Російська мова кінця ХХ століття (1985-1995)” за редакцією О. А. Земської (Москва, 2000, 2-е вид.) та “Словотворення/Номінація” за редакцією І. Онхайзер (Інсбрук/Ополє, 2003). Автори останньої - 18 лінгвістів із 8 країн - є представниками різних дослідницьких традицій і течій, однак усіх їх об'єднала спільна концепція, базована на понятті “тенденція розвитку мови”, увага до чинників і виявів мовної динаміки в сучасних слов'янських мовах. Цінний досвід міжнародної співпраці в царині неології та неографії засвідчують доповіді учасників організованого вченими України тематичного блоку “Динаміка та стабільність лексичних і словотвірних систем слов'янських мов” на ХIV Міжнародному з'їзді славістів (Охрид, 2008) та доповіді учасників Міжнародного наукового симпозіуму “Слов'янські мови та культури в сучасному світі” (Москва, 2009), зокрема праці членів Комісії зі слов'янського словотворення при Міжнародному комітеті славістів - учасників секції “Нові явища в слов'янському словотворенні: система та функціонування” - в межах програми цього симпозіуму: К. Вашакової, О. П. Єрмакової, Є. А. Карпіловської, К. Клещової, Н. Ф. Клименко, М. О. Кронгауза, І. Онхайзер, О. В. Петрухіної, В. Радевої, І. С. Улуханова та інших. Проблеми аналізу форми, семантики та особливості функціонування нової лексики в різних слов'янських мовах досліджують російські, польські, білоруські, болгарські, чеські лінгвісти: Ц. Аврамова, Ю. Балтова, І. Боздехова, Н. С. Валгіна, О. А. Земська, О. І. Коряковцева, В. Г. Костомаров, Л. П. Крисін, О. О. Лукашанець, О. В. Маринова, Г. П. Нещименко, Г. О. Ніколаєв, О. А. Остапчук та інші.

У процесі вивчення інноваційних процесів посилився інтерес до розгляду конкурентних словотворчих формантів. Цінними для осмислення можливостей та функцій конкурентних способів і засобів словотворення в різних слов'янських мовах є публікації О. А. Земської, О. І. Коряковцевої, О. О. Лукашанця, Г. П. Нещименко, І. Онхайзер, О. В. Петрухіної, Т. В. Попової, Л. В. Рацибурської, І. С. Улуханова, З. А. Харитончик, Є. А. Карпіловської, Н. Ф. Клименко, О. В. Петрова та інших.

Проте в українському мовознавстві, як і в зарубіжній лінгвістиці, на сьогодні ще відсутні праці, автори яких обирали б конкурентні номінації об'єктом спеціального дослідження і ставили б завдання з'ясувати причини та джерела їхньої появи, формально-семантичну будову, функціональні властивості, а отже, чинники, що сприяють стійкості таких груп, можливості їх закріплення в системі мови і в мовній практиці або усталенню як нормативного лише одного з наявних конкурентів. Водночас україністи в різний час уже звертали увагу на сукупності номінацій одного об'єкта чи поняття, які здатні взаємозамінюватися в мовленні та співіснувати в системі мови. Серед праць, у яких засвідчено і в різних аспектах проаналізовано групи конкурентних одиниць українського лексикону ХІХ-ХХ ст., слід назвати передусім дослідження А. П. Грищенка, М. А. Жовтобрюха, І. І. Ковалика, Л. М. Колібаби, В. Т. Коломієць, К. В. Ленець, А. А. Лучик, О. Г. Муромцевої, Ф. О. Нікітіної, М. М. Пилинського, Л. О. Родніної, Н. М. Сологуб, Г. Х. Щербатюк. Особливостям оновлення словникового складу української мови в нових умовах її функціонування в незалежній Україні присвячено праці Б. М. Ажнюка, Ф. С. Бацевича, С. П. Бибик, Я. В. Битківської, І. І. Браги, К.В. Брітікової, Г. М. Віняр, Г. М. Вокальчук, К. Г. Городенської, С. Я. Єрмоленко, А. П. Загнітка, О. В. Зарецького, Є. А. Карпіловської, Л. П. Кислюк, Н. Ф. Клименко, Ж. В. Колоїз, Т. А. Коць, Д. В. Мазурик, Г. Б. Мінчак, А. М. Нелюби, О. Д. Пономарева, Ю. В. Романюк, О. М. Рудь, І. А. Самойлової, С. О. Соколової, Л. О. Ставицької, О. А. Стишова, Л. В. Струганець, Г. М. Сюти, О. О. Тараненка, С.Г.Чемеркіна, Г. М. Яворської та інших учених.

Вагомий внесок у розвиток теорії і практики української неології становить монографія Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловської та Л. П. Кислюк “Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі” (Київ, 2008) з доданим до неї індексом понад 4 тис. інновацій різних типів, що не потрапили до реєстрів словників радянської доби. У монографії докладно проаналізовано способи та засоби поповнення та оновлення словникового складу сучасної української літературної мови.

Системне дослідження основних чинників інтенсивного розвитку української літературної мови кінця ХХ ст. подано в монографії О. А. Стишова “Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації” (К., 2005, 2-е вид.). У цій праці значну увагу приділено словотвірним інноваціям, джерелам нових запозичень, змінам у семантичній структурі слів.

Своєрідністю підходу до вивчення тенденцій оновлення української лексики відзначається монографія Л. В. Струганець “Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття” (Тернопіль, 2002). Для дослідження динамічних процесів у словниковому складі мови мовознавець запропонувала оригінальну методику зіставного аналізу комп'ютерних версій українських словників ХХ ст.

Актуальність дослідження. У дослідженнях, присвячених інноваційним процесам на межі ХХ-ХХІ ст., зосереджено увагу, як правило, на причинах і джерелах розвитку українського лексикону, різновидах лексичних інновацій з принагідним, несистематичним зверненням до проблеми конкурування переважно в аспекті відповідності таких номінацій чинним мовним нормам. Проте саме конкурентні групи найяскравіше виявляють ті ділянки сучасного українського лексикону, що потребують особливої уваги лінгвістів, оскільки засвідчують зміни в лексичних і словотвірних нормах мови, мовних смаках суспільства. Опрацювання номінацій-конкурентів дає можливість не лише встановити тенденції розвитку сучасної української мови, а й виробити практичні рекомендації стосовно її унормування та кодифікації в загальномовних словниках. Недостатнє розроблення цієї наукової проблеми, важливої для теорії та практики сучасного українського мовознавства, гармонійного розвитку української мови, і зумовило актуальність обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планової наукової теми № 0106У0050 “Теоретичні та методологічні засади комп'ютерного моделювання інноваційних процесів у мові” відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (протокол № 4 від 22.06.2006 р.) та наукової теми кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького “Українська мова в парадигматичному просторі сучасної лінгвістики” (протокол № 7 від 11.03.2008 р.).

Мета дослідження - здійснити комплексний аналіз формально-семантичної будови, типів та функціонального потенціалу номінацій-конкурентів, встановити чинники їхньої стабілізації

в сучасній українській літературній мові.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань:

1) виробити теоретичні засади дослідження конкурування номінацій

у сучасній українській літературній мові;

2) виділити типи конкурентних іменників і прикметників як найбільш показових у процесах розвитку українського лексикону та описати їхню формально-семантичну будову;

3) визначити зумовленість появи конкурентів змінами в лексичній

і словотвірній нормах, а також з'ясувати взаємовідношення системи мови та узусу у творенні та вживанні таких інновацій;

4) встановити функціональний потенціал конкурентних номінацій як сукупність їхніх відношень з іншими номінаціями в системі мови та в текстах і на цій підставі виявити чинники стабілізації інновацій-конкурентів у межах іменників і прикметників сучасної української літературної мови;

5) проаналізувати способи і засоби семантичної та функціонально-стилістичної диференціації конкурентних номінацій.

Об'єкт дослідження становлять 1000 твірних і похідних нових номінацій-конкурентів: 750 іменників і 250 прикметників. Аналізу підлягали також понад 2500 уже наявних в українській мові синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, гіперонімів, гіпонімів до конкурентних найменувань,

а також стійких словосполук з ними - складених номінацій.

Предметом дослідження є засоби творення конкурентних номінацій, їхні формальні, семантичні та функціональні ознаки, що закладають основу для конкурування в системі мови та/або в текстах, відповідність таких груп чинним лексичній і словотвірній нормам української мови, тенденції їхнього усталення або семантико-функціональної диференціації в системі української літературної мови. новий лексика конкурентний іменник

Джерельною базою дисертації слугували комп'ютерний фонд інновацій у сучасній українській мові (загальний обсяг понад 17 тис. лексичних одиниць), створюваний з 2006 р. у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, нові загальномовні (орфографічні, тлумачні, іншомовних слів) та термінологічні словники, неологічні словники, укладені та видані в період незалежності, а саме: Г. М. Віняр і Л. Р. Шпачук “Словник новотворів української мови кінця ХХ століття” (Кривий Ріг, 2002), Д. В. Мазурик “Нове в українській лексиці” (Л., 2002), Ж. В. Колоїз “Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів” (Кривий Ріг, 2003), А. М. Нелюби “Лексико-словотвірні інновації (1983-2003)” (Х., 2004), А. М. Нелюби і С. А. Нелюби “Лексико-словотвірні інновації (2004-2006)” (Х., 2007), “Лексико-словотвірні інновації (2007)” за редакцією А. М. Нелюби (Х., 2009), Г. М. Вокальчук “Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ ст.” як додаток до монографії “Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект)” (Рівне, 2004), “Нові слова та значення: Словник” (укл. Л. В. Туровська та Л. М. Василькова, К., 2008) та ін.; індекс інновацій до колективної монографії “Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі” Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловської, Л. П. Кислюк (К., 2008) та власноруч укладена за матеріалами українськомовних друкованих та інтернет-видань картотека лексико-словотвірних і графічних інновацій.

Методи дослідження. Обраний об'єкт вивчення зумовив потребу комплексного підходу до аналізу та пояснення. З огляду на це в дисертації застосовано різні лінгвістичні методи:

1) морфемного та словотвірного аналізу - для дослідження морфемної та словотвірної структури конкурентних номінацій; 2) метод компонентного аналізу семантики слів - для встановлення семантичної будови інновацій, а також для визначення неосемантизмів, що активно поповнюють групи конкурентів-лексичних синонімів; 3) дефініційний метод - для встановлення ступеня семантичної близькості конкурентних номінацій, властивих їм конотацій; 4) методи лінгвістичного моделювання та прогнозування - для з'ясування перспектив унормування та кодифікації інновацій-конкурентів, а також 5) метод кількісних підрахунків - для встановлення активності номінацій-конкурентів у мовній діяльності сучасного українського суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в українському мовознавстві створено типологію конкурентних груп, досліджено формально-семантичну будову та функціональний потенціал конкурентних іменників і прикметників, з'ясовано тенденції їх стабілізації в сучасній українській літературній мові, вироблено практичні рекомендації щодо унормування та кодифікації нових конкурентних номінацій.

Теоретичне значення дисертації полягає в з'ясуванні причин появи конкурентних номінацій, їхнього обсягу, семантичних груп, у встановленні об'єктивних і суб'єктивних чинників, що визначають тенденції стабілізації таких груп нової лексики в сучасній українській літературній мові. Одержані результати мають значення для розвитку концептуального та методико-процедурного апарату нових для українського мовознавства дисциплін - неології та неографії як лексикографічного моделювання мовних інновацій.

Практичне значення здійсненого наукового дослідження становить передусім описаний в дисертації фактичний матеріал, який прислужиться для впорядкування і поповнення реєстрів нових українських словників, для написання нових посібників та підручників з української мови, що мають подавати активний лексикон сучасних мовців і пояснювати тенденції розвитку української літературної мови. Сформований комп'ютерний корпус конкурентних номінацій виконує функції інформаційно-довідкової та дослідницької системи, слугує надійним підґрунтям для вироблення практичних рекомендацій мовцям щодо використання нових українських іменників та прикметників, пов'язаних відношеннями графічної варіантності, лексичної і словотвірної синонімії.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення та результати дослідження було оприлюднено на

8 міжнародних та всеукраїнських наукових форумах: Міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасної лінгвістики (мовні контакти)” (Баку, 2007); Всеукраїнській науковій конференції “Людина. Комп'ютер. Комунікація” (Львів, 2008); Міжнародній науковій конференції “MegaLing'2008: Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій” (Сімферополь, 2008); Міжнародній науковій конференції “Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2008); Міжнародному науковому симпозіумі “Слов'янські мови та культури в сучасному світі” (Москва, 2009); Міжнародній науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах” (Дніпропетровськ, 2009); Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2009); науково-практичній конференції “Мовне обличчя міста” (Черкаси, 2009).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 12 одноосібних публікаціях, з яких 5 - наукові статті у фахових виданнях, уміщених у переліку ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел матеріалу дослідження та додатків. Повний обсяг дисертації - 234 сторінки, основний зміст викладено на 189 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, подано відомості про джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі “Теоретичні проблеми дослідження конкурентних номінацій” обґрунтовано тенденції розвитку сучасної української літературної мови, з'ясовано поняття конкурування як вияву мовної динаміки та описано типи інновацій-конкурентів. Для визначення тенденцій їхньої стабілізації запропоновано поняття функціонального потенціалу номінації, що становить сукупність парадигматичних, синтагматичних, епідигматичних зв'язків з іншими, відомими й новими номінаціями, у системі мови й у тексті.

Дослідники мовної динаміки виділяють такі тенденції розвитку мови:

1) інтернаціоналізація (глобалізація) - націоналізація (етнізація, автохтонізація);

2) інтелектуалізація (спеціалізація, професіоналізація, окнижнення) - демократизація (“орозмовлення”, лібералізація, субстандартизація, вульгаризація, колоквіалізація); 3) економія мовних засобів - прозорість та аналітичність (деталізація) номінації; 4) нейтралізація відмінностей між номінаціями - їхня семантико-функціональна диференціація. На активність виявлення тих чи інших тенденцій розвитку мови впливають не лише внутрішньомовні антиномії, суперечності між системою мови і мовною практикою, а й зовнішні чинники мовної динаміки (економічні, ідеологічні, соціальні, культурні). Найвиразніше чинники соціо- й лінгводинаміки в сучасній українській мові виявлено у взаємодії тенденцій інтернаціоналізації / націоналізації, інтелектуалізації / демократизації її лексикону, а також у взаємодії функціональних різновидів і стилів мови. Зокрема, тенденцію інтернаціоналізації відображено в адаптації та словотворчій активності нових запозичень; в активізації інтернаціональних афіксів; у творенні похідних не лише із запозиченими, а й із питомими основами, тобто в активному творенні слів-гібридів; у функціональному перетворенні запозичених елементів, що набувають статусу афіксоїдів; у посиленій ролі складання та виникненні нових зразків словотворення. Поява нових запозичень може засвідчувати поглиблення категоризації та аспектуалізації понять у сучасній українській мові, тобто вироблення спектра позначень спільного об'єкта за різними його аспектами, напр.: правоохоронці : силовики : бодігард : секьюриті/сек'юриті : беркутята : соколята : кобрівці : даїшники; чорний нал : чорна готівка : чорна зарплата : зарплата в конвертах.

Яскравим прикладом взаємодії тенденцій націоналізації та інтернаціоналізації українського лексикону є, зокрема, використання різних за походженням, але тотожних за значенням словотворчих формантів: афіксів (префіксів і суфіксів) та основ-афіксоїдів (префіксоїдів та суфіксоїдів) для позначення того самого об'єкта дійсності або поняття. Сполучаючись з тими самими основами, такі словотворчі засоби формують опозиції номінацій-конкурентів: пост- і після-: постсоюз : післясоюз, пострадянський : післярадянський; супер-, мега-, топ- і над-: мегазірка : суперзірка : надзірка, супермодель : топ-модель, супердержава : наддержава; квазі- і псевдо-: квазіпартії : псевдопартії, квазірелігійний : псевдорелігійний; анти- і проти-: антинатовський: протинатовський; нью- і ново-: ньюукраїнець : новоукраїнець; -мейкер і -роб, -виробник, -льник: фільммейкер : фільмороб, фільмовиробник або клонмейкер : клонувальник, кліпмейкер : кліпувальник, кліпороб; -ман, -фан, -голик, -філ і -люб, -любитель, -залежний: кіноман : кінофан : кінолюбитель, інтернетоман : інтернетоголик : інтернет-фан : інтернет-залежний; навт/-наут і -івець, -ник: інтернавт/інтернаут : інтернетівець : інтернетник; -аж і -нн(я) татуаж : татуювання, -инг/-інг, -изація/-ізація і -нн(я): комп'ютеринг : комп'ютеризація : комп'ютеризування, паркінг : паркування і пасивізована нині під впливом жорсткішої норми лексема парковка.

Протилежною до тенденції інтелектуалізації є тенденція демократизації мови, зближення літературної мови та просторіччя, поява розмовних, стилістично знижених номінацій на зразок нардеп : депутякало : депутат / парламентар : манкуртопарламентар / верховнорадівець : верховнорадець : ВРУшник або парламент : чварламент : бедламент / Верховна Рада : ВР : ВРУ / будинок під куполом / печерський пагорб.

Дію тенденції мовної економії виявляє конкурування нових для української мови кількаслівних і однослівних номінацій на кшталт медійне поле : медіаполе; депутатський корпус : депкорпус; електронна пошта : е-пошта, а також використання вже кодифікованих у нормативних новітніх словниках транскрибованих і транслітерованих відповідників англійської абревіатури e-mail: имейл : е-мейл : мейл та ненормативних мейло : мейлик : мило. Посилення тенденції мовної економії репрезентовано також у створенні простих дериватів за продуктивними словотвірними моделями від основ, які раніше не виявляли словотворчої активності. Як конкуренти до базових номінацій-словосполук розглядаємо нові деривати на зразок ринковик (пор. прихильник ринку), привладник (пор. людина при владі), режимівець (пор. особа, пов'язана з режимом), мінприродівець (пор. працівник Міністерства охорони природи), охоронздоровець (пор. працівник Міністерства охорони здоров'я) та інші.

У межах нової лексики спостерігаємо й тенденцію деталізації семантики номінацій, іншої аспектуалізації вираженого в них поняття, їхню семантико-функціональну диференціацію, протилежну тенденції економії мовних засобів. Її засвідчують такі конкурентні групи, як спікер : голова парламенту : Голова Верховної Ради; мерія : міська державна адміністрація : міська держадміністрація; електронні ЗМІ : онлайнові ЗМІ : цифрові ЗМІ : інтернет-ЗМІ / медії : медія : медіа / мас-медіа : мас-медії : мас-медія; мода : фешн; макіяж : візаж : косметика : татуаж тощо.

Дія зазначених різноспрямованих тенденцій розвитку сучасної української мови й спричинює появу в її лексиконі конкурентних груп. Визначаємо їх як найменування зі спільним об'єктом номінації чи спільним поняттям, що можуть виявляти різний ступінь формальної та семантичної близькості, а отже, здатність до взаємозаміни в мовній діяльності суспільства. Спостереження над конкуруванням номінацій, спричиненим інноваціями в сучасній українській літературній мові, уможливлює виокремлення різновидів конкурентних груп за такими ознаками:

1. Характер новизни в лексиконі. Групи конкурентних лексичних одиниць можуть складатися лише з нових найменувань, не засвідчених українськими словниками до 1991 р., або ж становити об'єднання вже відомих одиниць-конкурентів з новими. Конкурентні групи уміщують номінації, різні за способом оновлення: неосемантизми, неозапозичення, новотвори та неографізми. Неосемантизми, або слова-значення, трактуємо як нове значення в семантиці вже наявного слова. Новотвори - слова, створені в системі української мови. Неозапозичення - нові слова іншомовного походження, адаптовані до системи української мови завдяки транскрибуванню чи транслітеруванню. Неографізми, або орфографічні новації, відображають зміни в записі номінації без модифікації її змісту.

2. Джерело походження. За цією ознакою виділяємо: а) активізовану лексику, повернену до активного вжитку з периферії лексикону чи лексику, частотність уживання якої значно зросла (історична, діалектна, застаріла, рідковживана, стилістично забарвлена) - активну - пасивізовану;

б) літературну - жаргонну - професійну; в) питому - запозичену.

3. Стійкість у лексиконі. Розрізняємо конкурентні групи: а) які зберігаються в мові, оскільки підтримують сталу системну варіантність та синонімію; б) що містять одиниці, які блокує сучасна мовна норма (переважно словотвірна); в) у яких наявна семантико-прагматична та функціонально-стилістична диференціація конкурентів.

4. Формально-семантична структура конкурентів. Виділяємо групи конкурентів, до яких належать: а) прості слова; б) прості - складні слова; в) слова - словосполуки.

5. Тип змістових відношень між конкурентами. Компонентами досліджених конкурентних груп є графічні варіанти та синоніми: лексичні і словотвірні. На відміну від графічних варіантів, які виявляють тотожність семантики, лексичні та словотвірні синоніми можуть бути абсолютними та частковими (розрядними). Графічні варіанти унаочнюють зміни в написанні тієї самої номінації. Словотвірні синоніми розглядаємо як номінації, що мають спільну твірну основу, але різні словотворчі форманти. Лексичні синоніми трактуємо як різнокореневі слова зі спільною лексичною семантикою, але різними конотаціями, сферою використання або сполучуваністю.

Конкурування може бути “боротьбою” між номінаціями, і як наслідок - номінація, що не відповідає мовним нормам і потребам комунікації, зникає, напр.: інтернетник або інтернетівець замість інтернетчик; новинний замість новиннєвий, новинарний. Однак можливі й взаємодія, взаємодоповнення, “мирне співіснування” лексем, коли кожна з конкурентних номінацій знаходить свою “нішу” в системі мови і в тексті. Деякі групи, як, приміром, бізнесмен і бізнесовець; спортсмен і спортовець; чиновник і урядовець, посадовець, високопосадовець; діаспорянин : діаспорник : діаспорець : діаспорівець : діаспорит співіснують, демонструючи певний плюралізм мовних смаків сучасного українського суспільства.

Для позначення відповідності конкурентів чинній мовній нормі, їх рівноправності використовуємо в групах знак :. Заблоковані нормою номінації позначаємо символом ?, у мішаних групах для відокремлення різних основ використовуємо знак /. Перевагу тієї чи іншої номінації, відповідної мовним нормам, засвідчує зростання її функціонального потенціалу в системі мови і в тексті, а отже, передусім активність вживання в мовній діяльності українського суспільства.

У другому розділі дисертації “Передумови формування та різновиди конкурентних іменників у сучасній українській літературній мові” досліджено функціональний потенціал конкурентних груп іменників-графічних варіантів, лексичних і словотвірних синонімів, окреслено тенденції їх унормування та кодифікації, а також різновиди властивої їм семантико-функціональної диференціації. Матеріали сучасних українських друкованих видань засвідчують такі різновиди конкурентних груп іменників-графічних варіантів:

1. Прості групи, у яких варіанти написання іменників різняться лише однією ознакою форми. До основних різновидів таких конкурентів належать:

а) основи слів становлять ініціальні (буквені) або звукові абревіатури: МНСники : еменесники, МВСники : емвеесники, УНПісти : уенпісти, СНДівці : есендівці, СБУшники : есбеушники, НДПісти : ендепісти;

б) основи слів - абревіатури - оформлені за допомогою лише великих або лише малих літер чи їхніх комбінацій (інколи таке протиставлення нейтралізує позиція слова на початку речення): УНСОвці : унсовці, ЗМОПівці : змопівці, УБОЗівці : убозівці, УМівці : умівці, КУНівці : кунівці;

в) вкраплення (варваризми - одиниці, записані латиницею) та адаптовані (транслітеровані або транскрибовані кирилицею) запозичення: PIN-код : пін-код, CD-ROM : сидиром, DJ : ді-джей : діджей, ICQ : АйСіК'ю.

Складні групи виявляють кілька ознак варіювання графічної форми номінацій. До них зараховуємо лексеми, записані великими чи малими літерами й різним поєднанням таких основ із суфіксами: НТН-івці : ентеенцівці, УкрНетівці : укрнет'івці : укрнетівці, МВФ-івці : емвеефівці : еМВееФівці, ТСН-ці : теесенівці, НУНСівці : нунсівці : ну-нсівці, БЮТівці : Б'ЮТівці : БЮТ-івці : б'ютівці : бютівці. Поширені групи конкурентів,у яких запозичені абревіатурні основи поєднані з питомими основами із дальшим згортанням таких гібридів у афіксальні похідні в різному записі сполучень твірної основи та суфікса: SMS : СМС : есемес / sms -повідомлення : смс-повідомлення / SMS'ка : SMS-ка : sms-ка : СМС-ка : смс-ка : есемеска; VIP : vip : ВІП : віп : ві-ай-пі; PR : pr : ПР / паблік рілейшин : паблік рилейшнз / піар : пі-ар : Пі-Ар : ПіаР.

Спілкування за допомогою мобільного телефона стимулювало появу номінацій на позначення текстів, обмін якими уможливлюють компанії мобільного зв'язку, - SMS (Short Message Service “служба коротких повідомлень”). Сьогодні жоден із варіантів написання абревіатури ще не зафіксовано в академічних словниках, проте матеріали ЗМІ переконливо доводять, що в сучасній українській літературній мові уживанішим залишається вкраплення SMS. З'являються вже й номінації-гіпоніми до гіпероніма SMS-повідомлення, який зі свого боку становить гіпонім відносно транслітерованого неозапозичення месидж : месідж : меседж (від англ. message “повідомлення” - найменування пересилання в мережі Інтернет). Новотвори на позначення різних способів спілкування з учасниками радіо- і телепрограм вибудовують синонімічні ряди: sms-голосування і sms-підтримка або sms-вікторина і SMS-конкурс.

Іншомовне вкраплення SMS репрезентує значний словотворчий потенціал. Із цією абревіатурою утворено композити на зразок SMS-арт, sms-банкінг, SMS-сервіс, SMS-довідка, SMS-інструкція, SMS-прогнозування. Спостерігаємо розширення лексичної сполучуваності абревіатури-вкраплення: привітальні sms-повідомлення, рекламні sms. У повсякденному мовленні часто використовують графічний варіант запису - звукову абревіатуру, яка може бути лексикалізована за допомогою суфікса -к(а): есемес : есемеска. Такий варіант має розмовний характер, проте засвідчуємо вже й похідні від нього есемес-привітання, есемесисти. Натомість абревіатуру в кириличному записі СМС не завжди можна ототожнювати з поняттям “повідомлення”, оскільки у ЗМІ фіксуємо омографи, співвідносні з іншими словосполуками: СМС (спільні миротворчі сили), СМС (Соціалістична молодіжна спілка).

Конкуренти-лексичні синоніми проаналізовано за такими тематичними групами, що інтенсивно поповнюються новою лексикою:

? держава і влада, політика, сфера управління, бізнес, напр.: регіонали : регіонери / януковичівці : янучари : янучкісти / донецькі : дони / східняки / біло-блакитні : синьо-білі : біло-голубі : сині; помаранчеві : помаранчі / оранжисти : оранжеві / нашоукраїнці : нашисти : НУдисти : НУмівці / НУ-НСівці : нунсівці : ну-нсівці / ющенківці / луценківці / самооборонці; БЮТ-івці : БЮТівці : бютівці : б'ютівці / сердечники : сердешні / тимошенківці / біло-пухнасті : біло-червоні : біло-малинові : біло-сердечкові / воїни світла;

? шоу-бізнес, мода, дизайн: прет-а-порте : готовий одяг / масове пошиття : “масові” варіанти : масовий одяг / одяг на щодень / друга лінія (як протиставлення першій лінії, ексклюзивному одягу); от кутюр : кутюрні шати (речі) / висока мода / авторська мода / дизайнерський одяг (речі) / люкс-одяг : люксовий одяг : одяг категорії люкс / ексклюзивний одяг; ? засоби комунікації: Інтернет : інтернет / І-нет : інет : і-нет / Інтернет-простір / кіберпростір : кібер-простір : кібернетичний простір / віртуальний простір / Мережа : Всемережжя : Міжмережжя : міжмережжя : МіжМережжя; медіа : медія : медії / масмедіа : мас-медіа : мас-медія : мас-медії / ЗМІ : засоби масової інформації : засоби масової комунікації : засоби агітації та пропаганди; фрілансер : фріланс-журналіст : вільний журналіст : позаштатний кореспондент : позаштатник : вільна птаха : вільний стрілець.

Неосемантизація іменників активно сприяє поповненню наявних синонімів і внаслідок цього - конкуруванню іменників-лексичних синонімів. Наприклад, віддієслівний іменник прорив у новому значенні “великий успіх, принципове досягнення” в мові українського політикуму створив конкуренцію давнім синонімам успіх, розвиток, зміна, поступ, прогрес, досягнення, здобуток. Формування неспеціального значення виразно унаявнює його детермінізація, виявлена в зміні лексичної сполучуваності, напр.: прорив комунікацій та прорив суспільства, держави, команда прориву. Іменник формат нині в загальній мовній практиці вживається зі значенням “спосіб, характер організації, здійснення, подання когось або чогось”, а отже, конкурує із синонімами тип, різновид, вид, вигляд, спосіб. У цьому новому значенні він виявляє активний словотворчий потенціал, пор. такі похідні від нього, як форматність, переформатований, переформатування, переформат, повноформатний, неформат, неформатність, а також адвербіалізовану форму місцевого відмінка у форматі.

Словотвірні синоніми разом з іншими різновидами номінацій-конкурентів здатні формувати мішані групи, які репрезентують різні способи і засоби номінації того самого об'єкта, напр.: медійник : медіїст / мас-медіїст : мас-медійник : масмедійник / ЗМІсти : ЗМІїсти : ЗМІстовники : ЗМІшники; піарник : PR-ник : піарівець : піарист : піармен : піарюга : піараст ? ?PR-щик.

Цікаве зіставлення за семантикою виявляють лексеми митник : митар, пор. давнє укр. митар і рос. мытарь зі значенням “збирач податків” (ще з перекладів Біблії). У “Російсько-українському словнику” за редакцією акад. А. Ю. Кримського та акад. С.О. Єфремова до російського слова мытарь, крім нейтрального застарілого відповідника митар, подано й такі еквіваленти

з негативними конотаціями, як шахрай, махляр, дурисвіт, жмикрут. З огляду на негативно-оцінний ореол семантики , відповідник митар недоречний для позначення державного службовця, який збирає мито, тож сучасні нормативні словники подають лише лексему митник. До речі, в “Словарі української мови” за редакцією Б. Грінченка зафіксовано лише слово митник зі значенням “мытарь; сборщикъ пошлины, таможенный сборщикъ”. Натомість у ЗМІ натрапляємо на паралельне вживання цих двох похідних. Враховуючи негативну конотацію слова митар, таке вживання може бути сприйняте мовцем двозначно. Воно є доречним тоді, коли автор публікації саме цього і прагне.

Динаміку словотвірної норми сучасної української літературної мови яскраво демонструє й активізація певних словотворчих суфіксів, що замінюють засоби, скальковані з російських зразків.

Ці зміни доводять такі явища:

1. Обмеження віддієслівних іменників із процесуальною семантикою, утворених за допомогою суфікса -к(а) на користь розширення сфери функціонування моделі на -нн(я)/-енн(я) або з нульовим суфіксом: автопаркування автопарковка: оброблення обробка;

2. Заміна активних дієприкметників віддієслівними іменниками із суфіксами -ник/-льник, -ар, -ач, -овець у функції субстантиватів на позначення особи - виконавця дії: пікетувальник : пікетник пікетуючий, мітингар : мітингувальник мітингуючий, виступовець : виступальник виступаючий та віддієслівними й відприслівниковими прикметниками: навколишній, довколишній, мийний, наявний замість оточуючий, миючий, існуючий; 3. Усунення іменників-назв особи із суфіксами -чик/-щик на користь -ник, -івець, рідше -іст: інтернетник : інтернетівець інтернетчик, креативник креативщик, рекламник : рекламіст рекламщик.

Потреба в новій аспектуалізації думки, дальшій семантизації понять про певні об'єкти номінації здатна спричинювати творення в межах однієї словотвірної категорії спільнокореневих номінацій із новими розрядними значеннями, вираженими іншим словотворчим формантом, ніж уже наявні, напр.: банківець “працівник банку” і вже відомі банкір “власник банку”, банківник “той, хто держить банк у картярській грі”; податківець “працівник податкової служби”, податкоплатник “той, хто сплачує податки” і застаріле податник “той, хто сплачує подать”, рухівець “депутат Народного руху” і наявне рушій “людина або знаряддя, які рухають що-небудь, сприяють розвитку чогось”; соборівець “член політичної партії “Собор” і відоме конфесійне соборянин “священнослужитель соборної церкви”. Наявність таких варіантів засвідчує багатство арсеналу мовних засобів вираження думки.

У третьому розділі “Особливості конкурування прикметників у сучасній українській літературній мові” проаналізовано конкурування прикметників-графічних варіантів, лексичних та словотвірних синонімів.

Прикметники-графічні варіанти постають здебільшого від нових іменників-абревіатур. Зазвичай у конкурентних групах відабревіатурних прикметників переважає буквено(ініціально)-звукова форма. Аналіз словотвірних гнізд із вершинами-абревіатурами дозволяє виокремити такі тематичні групи одиниць, на ґрунті яких постають конкурентні прикметники-графічні варіанти із синонімічними суфіксами -івськ(ий) : -н(ий): а) найменування політичних партій, блоків, союзів на зразок НУНСівський : нунсівський : НУ-НСівський; НЕТАКівський : нетаківський; б) назви державних установ, структур, зосібна органів державної безпеки, охорони тощо: МНС-ний : еменесний; СБУшний : есбеушний; в) назви міжнародних економічних, фінансових установ: МВФівський : мвфівський : емвеефівський.

У межах прикметників-словотвірних синонімів досліджено групи конкурентів, що: 1) складаються з інновацій та уже відомих слів: авторитаристський : авторитарний : авторитетний, гімназійний : гімназичний : гімназіальний, екстримний : екстремальний; 2) містять лише інновації: мережний : мережевий, інтернетний : інтернетовий : інтернетівський, ксенофобний : ксенофобський, кіберпанковий : кіберпанківський, човниковий : човникарський.

Тенденції розвитку ознакової семантики засвідчує пара конкурентних прикметників-неосемантизмів майданний : майданівський. Майдан Незалежності в листопаді 2004 року став центром важливих суспільно-політичних подій, що спричинило появу прикметників-інновацій від лексеми майдан у новому значенні, а також формування нового значення в слові майданник, творення дієслова майданити з похідним від нього експресивно-оцінним новотвором домайданитися та інших новотворів. Зазначимо, що лексему майдан було зафіксовано ще в “Словарі української мови” за редакцією Б. Грінченка зі значеннями “площадь”, “заводъ для гонки смолы”. Натрапляємо в словнику й на словосполуки майданна громада та майданний дьоготь. Проте у мові сучасних ЗМІ фіксуємо такі словосполуки, як майданна публіка, майданний президент, майданні політики. Зняттю омонімії нового прикметника-неосемантизму майданний з уже наявною ознаковою лексемою сприяє поява прикметника майданівський зі значенням “стосовний Майдану”, напр.: майданівські часи, майданівський настрій.

3. Групи, в яких наявні номінації, заблоковані чинними мовними нормами, наприклад, прикметники зі складеними суфіксами -альн(ий)/-ональн(ий) за умови тотожності їхніх значень зі спільнокореневим прикметником із суфіксом -н(ий): емоційний емоціональний, категорійний категоріальний, офіційний офіціальний або відіменникові прикметники із суфіксами -ов(ий) і -н(ий): виставковий виставочний, заявковий заявочний.

4. Конкурентні групи, перехідні між лексичними й словотвірними синонімами: інституційний : інституціональний : інституціоналізований : інституціоналістський, глобальний : глобалізаційний : глобалістський : глобалізований : глобалізовуваний, зомбувальний : зомбівський : зомбівний : зомбічний : зомбований.

Дослідження конкурентних прикметників-лексичних синонімів переконує в тому, що в цій групі номінацій переважно конкурують запозичені лексеми з питомими, напр.: презентативний : презентаційний і показовий, показний, неосемантизм резонансний і гучний, приголомшливий, бучний, новотвір табуїзований і заборонений, новотвір корумпований і продажний тощо. Дослідження функціонального потенціалу деяких запозичень свідчить, що українські відповідники в загальній мовній практиці можуть поступатися словам іншомовного походження. Цьому передусім сприяє непрозора внутрішня форма запозичень, відсутність у них небажаних для означення асоціацій. Наприклад, лексема мобільний успішно витісняє конкуренти сотовий : стільниковий : особовий. На базі неосемантизму мобільний у ролі субстантива, а також складеної номінації мобільний телефон постало гіперо-гіпонімічне об'єднання, пор.: гіперонім мобільний телефон і співгіпоніми фліп-моб - телефон-слайдер - жаргонне дебільник. Перевагу лексеми мобільний засвідчують також розмовні деривати мобілка (мобілочка), мобіл, мобіла, мобільчик, універб мобільник. У мовній практиці вживаються й антонім антимобільний, дієприкметник замобілений та прислівник мобільно в новому значенні, а також композити мобілеманія, мобілофобія або такі оніми з рекламних слоганів, як Іван Мобіленко, Мобілич.

У результаті дослідження неосемантизмів визначено два різновиди таких інновацій:

1. Власне неосемантизми - нові слова-значення, що виникли в семантичній парадигмі самого прикметника, напр.: стартовий, культовий, зелений, сірий, білий, чорний. Наприклад, прикметник жовтий з'являється в текстах українських мас-медій із новим оцінним значенням “неправдивий, брудний, скандальний”. Це значення стало підґрунтям для неосемантизації не лише іменника жовтизна, а й форми вищого ступеня порівняння прикметника: медіа стали жовтішими. Крім того, прикметник жовтий утворює і нові номінативні словосполуки, залучаючи до такого означення нові об'єкти дійсності й поняття, напр.: жовта журналістика, “жовті” прийоми, “жовте” видання, “жовті” питання. Синонімом до словосполуки жовта преса є нове запозичення таблоїд.

2. Відображені чи успадковані неосемантизми, що були властиві семантиці іменників, від яких такі прикметники утворено: пакетний, вірусний, форматний, мильний тощо. Іменник-неосемантизм тінь мотивує прикметник тіньовий у новому метафоричному значенні “зв'язаний з підпільним виробництвом, кримінальними засобами збагачення; неофіційний, нелегальний, прихований, незаконний, злочинний”. У такому значенні він поступово замінює в сучасній мовній практиці прикметники лівий, підпільний та конкурує з прикметниками чорний, несанкціонований, незаконний, нелегітимний, протиправний, протизаконний. Перевагу цієї інновації засвідчують нові синонімічні словосполуки-конкуренти тіньові гроші : тіньові кошти : тіньовий капітал, тіньовий уряд : тіньовий Кабмін, а також гіперо-гіпонімічні об'єднання: 1) з гіперонімом тіньові структури і співгіпонімами тіньовий штаб, тіньовий сектор; 2) з гіперонімом тіньова економіка і співгіпонімами тіньовий ринок, тіньовий бюджет, тіньовий заробіток, тіньові схеми, тіньовий бізнес, тіньова приватизація. Активно функціонує лексема-новотвір тіньовик як назва особи за родом такої економічної діяльності, а також похідні тіньовизація/тінізація, детінізація, напівтіньовий.

Результати дослідження узагальнено у висновках.

1. Інтенсивний розвиток української літературної мови спричинено її новим статусом у незалежній державі. Активне оновлення лексикону зумовлює гостру потребу в осмисленні інновацій, їх унормуванні й кодифікації, а на основі такого аналізу - у з'ясуванні тенденцій розвитку сучасної української літературної мови, зокрема, стабілізації нової лексики.

2. Лексико-словотвірні інновації в сучасній українській літературній мові здатні конкурувати між собою та з уже наявними номінаціями. При визначенні суті конкурування слід виходити з явища паралельності вживання різних за формою слів на позначення спільного об'єкта номінації. Конкурування у сучасному українському лексиконі виявлено в трьох різновидах: 1) “боротьба” з витісненням якогось із конкурентів; 2) співіснування, взаємодоповнення; 3) семантико-функціональна диференціація конкурентів. Конкурування лексем найбільш виразно виявляють іменники та прикметники, оскільки слова саме цих частин мови беруть найактивнішу участь у номінації нових реалій і понять, а отже, активно вступають у відношення синонімії та варіантності.

3. У дисертації запропоновано класифікацію конкурентних груп іменників та прикметників за такими ознаками: 1) характер новизни в лексиконі: неосемантизми, неозапозичення, новотвори та неографізми; 2) джерело походження: лексика а) активізована - активна - пасивізована;

б) літературна - жаргонна - професійна; в) питома - запозичена; 3) стійкість у лексиконі: конкурентні групи: а) що співіснують у мові, оскільки підтримують сталу системну варіантність та синонімію; б) у яких певні одиниці блокує сучасна мовна норма (переважно словотвірна); в) у яких наявна семантико-прагматична та функціонально-стилістична диференціація конкурентів; 4) формально-семантична структура конкурентів: конкуренти а) прості слова, б) прості - складні слова; в) слова - словосполуки; 5) тип змістових відношень між конкурентами: графічні варіанти, словотвірні та лексичні синоніми.

4. Появу конкурентних іменників-графічних варіантів спричинює співіснування різних способів адаптування нових запозичень, зокрема абревіатур на зразок SMS : СМС : есемес / sms-повідомлення : смс-повідомлення / SMS'ка : SMS-ка : смс-ка : есемеска.

Словотвірні синоніми постають унаслідок активності формантів зі спільним категорійним значенням: піарник : піарівець : піармен : піарюга : піараст та різних способів словотворення: податкоплатник : оподаткований.

Лексичні синоніми на зразок БЮТ'івці : БЮТ-івці : БЮТівці : б'ютівці : бютівці / сердечники : сердешні / тимошенківці / біло-пухнасті : біло-червоні : біло-малинові : біло-сердечкові / воїни світла або фешн : мода виявляють різні аспекти означуваних понять, їхній різний функціонально-стилістичний потенціал.

5. Конкурентні прикметники репрезентують, подібно до іменників, графічні варіанти: МВФівський : мвфівський : емвеефівський, словотвірні синоніми мережний : мережевий, інтернетний : інтернетовий : інтернетівський та лексичні синоніми прозорий : транспарентний : законний : демократичний : чесний; брендовий : трендовий : модний. Важливу роль у конкуруванні ознакових номінацій відіграє неосемантизація не лише самих прикметників, а й твірних для них іменників, пор. у нових значеннях жовтий, сірий, зелений, чистий, прозорий і пакетний, форматний, зірковий, культовий, модельний, резонансний/резонансовий, вірусний.

6. Для виявлення тенденцій стабілізації нової лексики і перспектив функціонування конкурентних номінацій у дослідженні запроваджено й апробовано методику визначення функціонального потенціалу інновації. Його становить сумарний показник парадигматичних (ієрархічних, гіперо-гіпонімічних), епідигматичних (дериваційних та асоціативних) і синтагматичних (комбінаторних) відношень нової номінації з іншими, новими і вже наявними, номінаціями в системі мови й у тексті. В обстеженому мовному матеріалі репрезентовано складну взаємодію системних та комунікативних регуляторів стабілізації інновацій-конкурентів у сучасному українському лексиконі, вплив на неї змін у мовних нормах, а також різноспрямованих тенденцій розвитку сучасної української літературної мови.

7. Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові потребує професійного мовознавчого аналізу для вироблення аргументованих рекомендацій щодо вибору та кодифікації того чи іншого конкурента. Водночас дослідження конкурентних груп свідчить, що лексичній і словотвірній системам мови властиве саморегулювання під впливом мовної практики та динаміки мовних норм, а отже, перебіг різноспрямованих процесів оновлення не призводить до їхньої дестабілізації, а лише сприяє переорганізації для виконання нових когнітивних і комунікативних завдань суспільства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1.Таран А. А. Типи конкурентних номінацій у сучасній українській мові / А. А. Таран // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / [укл. : А. П. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. - Донецьк : ДонНУ. - 2008. - Вип. 16 - С. 185-188.