Перформативні висловлення в сучасній німецькій мові: семантичний і когнітивно-прагматичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ПЕРФОРМАТИВНІ ВИСЛОВЛЕННЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СЕМАНТИЧНИЙ І КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

ЛІПСЬКА ЄВГЕНІЯ ЛЕОНІДІВНА

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Чернівці - 2010

Анотація

Ліпська Є.Л. Перформативні висловлення в сучасній німецькій мові: семантичний і когнітивно-прагматичний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних та лінгвокультурних особливостей перформативних висловлень сучасної німецької мови. У роботі з'ясовано основні підходи до вивчення перформативності, перформативних висловлень та перформативних дієслів. На основі проведеного дослідження встановлено, що засобами реалізації перформативності у німецькій мові є експліцитні, експліцитно-модифіковані та імпліцитні перформативні висловлення, яким властиві певні структурно-семантичні й когнітивно-прагматичні особливості, і які мають неоднакову інтенційну спрямованість та виконують різноманітні функції у дискурсі. Розроблено класифікацію потенційних перформативних дієслів сучасної німецької мови.

У роботі визначено способи інтенсифікації та мітигації іллокутивної сили перформативних висловлень, екстралінгвальні чинники, які зумовлюють вибір лексико-граматичного оформлення висловлення в процесі комунікації, когнітивно-прагматичні характеристики перформативних висловлень та національно-культурні особливості їхнього вживання.

Ключові слова: перформативність, перформативне висловлення, перформативний мовленнєвий акт, перформативне дієслово, іллокутивна сила, засоби інтенсифікації та мітигації іллокутивної сили, комунікативна ситуація, екстралінгвальні чинники, когнітивна модель.

Аннотация

Липская Е.Л. Перформативные высказывания в современном немецком языке: семантический и когнитивно-прагматический аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2010.

Диссертация, выполненная в новом когнитивно-прагматическом направлении в лингвистике, посвящена комплексному изучению структурно-семантических, когнитивно-прагматических и лингвокультурных характеристик перформативных высказываний современного немецкого языка.

В работе сформулированы основные подходы к изучению перформативности; конкретизирована суть понятия „перформативное высказывание”; выяснены структурно-семантические и коммуникативно-прагматические характеристики, разновидности и модификации перформативных высказываний; разработана классификация перформативных глаголов современного немецкого языка; изложена методика исследования перформативных высказываний.

Рассмотрены языковые средства, используемые коммуникантами для реализации перформативного речевого акта; установлены итенциональная направленность и иллокутивная сила пяти выделенных классов перформативных высказываний; проанализированы средства усиления и ослабления их иллокутивной силы; определены экстралингвистические факторы их эффективности.

Определена национальная специфика употребления перформативных высказываний в немецком лингвокультурном пространстве; построена инвариантная когнитивная модель перформативного речевого акта, которая включает в себя коммуникативную ситуацию, отношения коммуникантов, адресанта, адресата, мотив, цель, способ, предмет, место и время действия, само действие; представлена фреймовая организация пяти выделенных классов перформативных высказываний - ассертивов, декларативов, комиссивов, директивов и этикетных.

В общих выводах поданы теоретические и практические результаты диссертационного исследования и определены перспективы последующих научных разработок по данной проблематике.

Под перформативностью понимается лингвистическая многоаспектная семантико-прагматическая категория, средствами реализации которой в дискурсе являются эксплицитные, эксплицитно-модифицированные (грамматически-модифицированные, модализированные, номинативные, партиципиальные) и имплицитные (императивные высказывания, устойчивые лексико-грамматические структуры, идиомы-перформативы) перформативные высказывания, которым присущи определенные структурно-семантические и когнитивно-прагматические особенности. Установлено, что основным средством реализации перформативности выступает перформативный глагол в перформативном употреблении, поскольку он является точным показателем иллокутивной функции высказывания. В процессе исследования было выявлено, что в современном немецком языке насчитывается 268 потенциальных перформативных глаголов, сгруппированные в пять иллокутивных классов и двадцать семь семантических групп.

Уточнено, что перформативное высказывание равнозначно совершаемому говорящим действию, имеет четко и однозначно выраженную иллокутивную функцию, потенциальную способность реализовывать одноименный перформативный акт и влечь за собой определенные социальные или ментальные последствия.

Перформативные высказывания имеют разную иллокутивную направленность и степень влияния на адресата. Хотя перформативный глагол считают самым точным индикатором иллокутивной функции перформативного высказывания, действие, на которое он указывает, не всегда реализуется однозначно, поскольку полифункциональность и многозначность отдельных перформативных глаголов приводит к прагматическому варьированию интенциональной направленности высказывания, которое может содержать комбинацию нескольких иллокутивных сил.

В работе также определены способы интенсификации (единицы лексического и грамматического уровней, постпозиция перформативной части высказывания) и митигации прагматического значения перформативных высказываний (модальные глаголы, форма коньюнктива), экстралингвистические факторы, которые обеспечивают их эффективность в процессе коммуникации и влияют на выбор говорящим определенной лексико-грамматической формы высказывания.

Перформативные высказывания отображают типичные черты менталитета представителей немецкого этноса, имеют особенное, характерное для немецкого языка оформление, выступают показателями языкового этикета и национально-коммуникативного поведения немцев.

Последующие перспективы предусматривают использование полученных результатов при изучении перформативных высказываний в когнитивно- и социо-прагматическом аспектах на материале других языков; исследование роли и особенностей их функционирования в разных видах дискурса; установление статистических показателей практического употребления разных классов перформативных глаголов.

Ключевые слова: перформативность, перформативное высказывание, перформативный речевой акт, перформативный глагол, иллокутивная сила, способы интенсификации и митигации иллокутивной силы, коммуникативная ситуация, экстралингвальные факторы, когнитивная модель.

Resume

Lips'ka E.L. Performative Utterances in Modern German: Semantic and Cognitive-Pragmatic Aspects. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology in speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, 2010.

The thesis focuses on the study of structural-semantic, cognitive-pragmatic and linguocultural peculiarities of performative utterances in modern German. The main approaches to the problem of performativity, performative utterances and verbs have been revealed. The research has discovered that performativity in modern German can be realized through explicit, explicit-modified and implicit performative utterances which are characterized by definite structural-semantic and cognitive-pragmatic features, have different intentional orientation and fulfill various functions in discourse. Potential performative verbs of modern German have been classified.

The dissertation defines the means intensifying and mitigating illocutionary force of performative utterances, extra-linguistic factors determining the choice of utterance's lexical-grammatical form in the process of communication, their cognitive-pragmatic characteristics and national-cultural peculiarities.

Key words: performativity, performative utterance, performative speech act, performative verb, illocutionary force, intensification and mitigation means of illocutionary force, communicative situation, extra-linguistic factors, cognitive model.

1. Загальна характеристика роботи

На сучасному етапі розвитку лінгвістики посилює свої позиції когнітивно-комунікативна парадигма, одним із характерних принципів якої є діяльнісний підхід до досліджуваних явищ, що передбачає вивчення мови у взаємозв'язку з мисленням, пізнанням, культурою, світоглядом людини, яка має індивідуальний і соціальний досвід, систему знань про світ, відображену в її свідомості концептуальною картиною навколишньої дійсності. Співвідношення мовних одиниць із позамовною ситуацією комунікативної взаємодії дає змогу повніше інтерпретувати дискурсивну поведінку людини та визначати екстралінгвальні чинники, що впливають на перебіг та результати спілкування.

Вивчення мови в когнітивно-прагматичному аспекті ґрунтується на основоположних ідеях прагмалінгвістики (Н.Д. Арутюнова, Д. Вундерліх, С. Левінсон, Дж. Ліч, Г.Г. Почепцов, Дж. Серль, І.П. Сусов, І.С. Шевченко), комунікативної лінгвістики (Ф.С. Бацевич, Н.І. Формановська), когнітивної лінгвістики (М.М. Болдирєв, Т. ван Дейк, В.З. Дем'янков, С.А. Жаботинська, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, З.Д. Попова) та лінгвокультурології (С.Г. Воркачов, В.І. Карасик, В.А. Маслова, І.В. Привалова, А.М. Приходько).

Ключовим у дискурсивно орієнтованій теорії мовленнєвих актів постає явище перформативності, у якому максимально виявляє себе діяльнісний характер мовлення. Проблема перформативності неодноразово ставала предметом дослідження вчених на матеріалі різних мов (Ю.Д. Апресян, Е. Бенвеніст, В.В. Богданов, Г.А. Валігура, З. Вендлер, В.С. Істомін, І.М. Кобозева, І.А. Косик, Дж. Остін, О.В. Падучева, О.Г. Почепцов, Ф. Реканаті, О.А. Романов, Н.К. Рябцева, О.В. Стасюк, Б. Фрейзер). Вагомий внесок у виявлення характерних ознак перформативності та визначення структурної будови перформативних висловлень зробили німецькі лінгвісти (М. Брандт, Г. Гревендорф, Ф. Лідтке, Р. Паш, Г. Фалькенберг, Г. Харрас).

Перформативні висловлення мають здатність регулювати різноманітні аспекти процесу міжособистісної взаємодії комунікантів, спонукати їх до виконання певної дії, переконувати в чомусь, зберігати чи встановлювати рівновагу в їхніх стосунках. У центрі уваги сучасних дослідників перебувають питання визначення структурних (В.В. Козловський, Л. Писарек, Ю.Г. Твердохліб), функціонально-семантичних (Й. Крекич, Т.В. Терещенко, Л.Р. Турик) та прагматичних особливостей перформативних висловлень (Л.Р. Безугла, О.О. Красіна, О.А. Россолова). Також спостерігається поява мовознавчих досліджень окремих видів перформативів у різних типах дискурсу (О.Б. Галицька, А.А. Король, І.М. Осовська, О.Г. Романова, С.А. Частнікова), вивчення їх у зіставному аспекті (Н.А. Азадова, А.І. Ізотов, Л.М. Шайкенова).

Актуальність дисертації зумовлена тим, що її проблематика перебуває в руслі сучасних когнітивно-прагматичних досліджень, спрямованих на комплексне й різноаспектне вивчення функціонування різних типів висловлень у дискурсі, у тому числі й перформативних, які, будучи особливими комунікативними одиницями, відіграють вагому роль у спілкуванні, сприяють кращому розумінню мовленнєвих дій комунікантів та усвідомленню специфіки певної лінгвокультури. Відсутність інтегрального підходу до вивчення перформативності та засобів її вираження зумовлює необхідність дослідження структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних та національно-культурних особливостей перформативних висловлень у сучасній німецькій мові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 4 від 27 листопада 2006 р.). Дисертація розкриває один із напрямів наукової теми „Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти” кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дослідження безпосередньо пов'язана з комплексною держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України „Когнітивний і комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” (номер державної реєстрації 0103U003178), яку розробляють германісти Київського національного лінгвістичного університету.

У межах виконання зазначених тем здійснено теоретичне осмислення питань, пов'язаних із проблемою перформативності, проведено комплексне дослідження основних засобів її вираження в сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі.

Метою дослідження є встановлення та комплексна інтерпретація структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних характеристик та національно-культурних особливостей перформативних висловлень у сучасній німецькій мові.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

1) з'ясувати основні підходи до вивчення перформативності; проаналізувати її становлення як семантико-прагматичної категорії;

2) конкретизувати сутність поняття „перформативне висловлення”; визначити структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості, різновиди й модифікації перформативних висловлень;

3) висвітлити характерні ознаки перформативних дієслів; виявити і класифікувати потенційно вживані перформативні дієслова німецької мови;

4) описати структуру перформативного мовленнєвого акту та інвентар мовних засобів, що їх вживають комуніканти для його реалізації;

5) встановити інтенційну спрямованість та іллокутивну силу перформативних висловлень у різних класах мовленнєвих актів;

6) виявити екстралінгвальні чинники, які обумовлюють вибір семантико-синтаксичної структури перформативного висловлення у процесі комунікації;

7) визначити основні когнітивно-прагматичні характеристики перформативних висловлень та національно-культурні особливості їхнього вживання у сучасному німецькомовному дискурсі.

Об'єктом дослідження є перформативні висловлення сучасної німецької мови.

Предметом вивчення виступають структурно-семантичні, когнітивно-прагматичні характеристики та національно-культурні особливості вживання перформативних висловлень.

Матеріалом дослідження слугували 2760 дискурсивних фрагментів, що містять перформативні висловлення, відібрані методом суцільної вибірки з художніх творів німецькомовних авторів другої половини ХХ - початку ХХІ ст. (I. Aichinger, F.C. Delius, E. Hardey, D. Kehlmann, R. Lцhr, H.E. Nossack, M. Spцrrle, W. Steinberg, M. Suter та ін.) загальним обсягом 12 875 сторінок.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: метод узагальнення та систематизації мовних явищ - для цілісного вивчення фактологічного матеріалу; описовий метод - для встановлення формальних, семантичних та функціональних характеристик перформативних висловлень; метод інтенціонального аналізу - для визначення інтенційної спрямованості перформативних висловлень; метод контекстуально-семантичного аналізу - для виявлення зв'язку мовних явищ із екстралінгвальними чинниками та виявлення соціальних маркерів; метод дискурсивного аналізу - для визначення іллокутивної сили перформативних висловлень та вивчення їхнього перлокутивного ефекту з урахуванням співвідношення між мовним наповненням висловлення і намірами комунікантів; метод трансформації - для з'ясування спільного значення досліджуваних одиниць та його додаткових відтінків; метод фреймового аналізу - для когнітивного моделювання перформативів; метод кількісних підрахунків - для встановлення частотності вживання різних класів перформативних висловлень.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше в німецькому мовознавстві проведено комплексне дослідження структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних та національно-культурних особливостей перформативних висловлень з урахуванням сучасних підходів до мови та мовлення у лінгвістиці, соціології та культурології. Конкретизовано сутність поняття „перформативне висловлення”; розроблено класифікацію потенційних перформативних дієслів сучасної німецької мови; виявлено множину іллокутивних потенціалів перформативних висловлень; проаналізовано засоби інтенсифікації та мітигації іллокутивної сили різних класів перформативних висловлень та причини їхнього застосування; побудовано інваріантну когнітивну модель перформативного мовленнєвого акту; проаналізовано фреймову організацію перформативних висловлень; висвітлено національно-культурну специфіку їхнього вживання в німецькому лінгвокультурному просторі.

Теоретичне значення роботи зумовлене тим, що її основні результати є внеском у розвиток прагмалінгвістики, комунікативної лінгвістики, теоретичної граматики та когнітивно-прагматичних досліджень в сучасній німецькій мові; поглиблюють теорію мовленнєвих актів, сприяють кращому розумінню мовленнєвої поведінки представників німецького лінгвокультурного простору та уточнюють статусно-рольові відносини комунікантів. Запропонований фреймовий аналіз перформативних висловлень може бути поширений на вивчення інших видів висловлень у різних мовах.

Практичне значення роботи полягає в тому, що основні теоретичні положення, результати та практичний матеріал дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсів теоретичної та практичної граматики сучасної німецької мови (розділи „Синтаксис”, „Прагматика речення”, „Дискурс-аналіз: стратегії й тактики”) та спецкурсів з прагмалінгвістики, когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології, для змістовного доповнення підручників і навчальних посібників, у науково-дослідній роботі магістрантів і аспірантів.

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні основних характеристик, різновидів та модифікацій перформативних висловлень, засобів їхнього вираження та умов функціонування у сучасному німецькомовному дискурсі; у встановленні екстралінгвальних чинників ефективності вживання перформативів; побудові інваріантної когнітивної моделі перформативного мовленнєвого акту. Усі результати отримано особисто автором, що засвідчують публікації з теми дисертації та повідомлення на наукових конференціях.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено на засіданні кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 4 від 29.10.2009 р.) та засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 10.02.2010 р.). Основні теоретичні положення та практичні результати роботи представлено на міжнародних наукових конференціях: „Язык и мир” (Ялта, 2007), „Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київ, 2007), „Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів” (Тернопіль, 2007), „Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008), „Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2008), „Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі” (Київ, 2008), „Актуальні проблеми германської філології” (Чернівці, 2009); всеукраїнських наукових конференціях: „Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2007), „Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (Київ, 2008), „Людина. Комп'ютер. Комунікація” (Львів, 2008), „Іноземні мови у вищому навчальному закладі: теоретичні засади та прикладні аспекти” (Вінниця, 2010); міжвузівських науково-практичних конференціях: „Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві” (Київ, 2007), „Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій” (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи висвітлено в одинадцяти одноосібних статтях, десять з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України, а також у чотирьох тезах конференцій.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу, наведено відомості про структуру та обсяг дисертаційної роботи, описано матеріал та методи дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні засади лінгвістичних досліджень перформативних висловлень” з'ясовано основні підходи до вивчення перформативності; конкретизовано сутність поняття „перформативне висловлення” („перформатив”); виявлено структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні характеристики, різновиди й модифікації перформативних висловлень; розроблено класифікацію перформативних дієслів сучасної німецької мови.

У підрозділі 1.1 встановлено, що поняття перформативності виникло в межах теорії мовленнєвих актів (Д. Вундерліх, Дж. Остін, Дж. Серль, Л. Ф. Стросон), передумовою появи і розвитку якої стала концепція коінциденції („збігу слова і дії” - Е. Кошмідер). Перформативність є лінгвістичною багатоаспектною семантико-прагматичною категорією, яка реалізується у мові різними засобами, основним із яких є перформативне дієслово в перформативному вживанні. В основі семантико-прагматичного явища перформативності лежить концепція, згідно з якою сказати щось означає зробити щось, а вимовити висловлення з певною інтенцією означає здійснити дію з певним ефектом. Наприклад, говорячи „Ich bitte” (Я прошу), людина одночасно називає і здійснює акт прохання, а вимовляючи „Ich schwцre” (Я клянуся), - акт клятви.

Термін „перформативність” представлений трьома значеннями, які безпосередньо пов'язані з трьома основними рівнями мовленнєвих актів - локуцією, іллокуцією та перлокуцією: 1) локутивний чи мовленнєвоактовий компонент будь-якого висловлення називають перформативним (локутивна перформативність); 2) автореферентне вживання дієслів говоріння - перформативне, тобто, якщо дієслово має форму 1-ї особи теперішнього часу, акти називання і здійснення збігаються (іллокутивна перформативність); 3) мовленнєвий акт перформативний за умови, якщо він одночасно є результативною дією в зовнішньому світі (перлокутивна перформативність). Друге значення перформативності є найбільш поширеним і загальноприйнятим, третє - найяскравіше виражене в декларативних перформативних висловленнях, а перше, яке згодом знайшло відображення в „перформативній гіпотезі” (Дж. Росс, Дж. М. Сейдок, П. Сюрен), свідчить про спроби розширення поняття перформативності, доведення, що будь-яке висловлення можна розглядати як неекспліцитний перформатив, оскільки воно має комунікативну мету та іллокутивну силу, а в його структурі розуміється присутність перформативного дієслова. Широке значення перформативності не є прийнятним, а існуюча гіпотеза визнана хибною, оскільки навіть за умови однакової іллокутивної сили перформативні висловлення не можуть ототожнюватися з неперформативними, тому що перші чітко виражають іллокутивну функцію та у такий спосіб дають мовцеві змогу знімати можливу невизначеність своєї мовленнєвої дії для адресата (С. Левінсон, О. В. Падучева, Н. К. Рябцева).

У підрозділі 1.2 зазначено, що на відміну від констативних (звичайних) висловлень, які можуть бути істинними чи хибними та лише стверджують чи описують події, перформативні висловлення рівнозначні здійснюваній мовцем дії, мають особливу структурну будову, переважно чітко й однозначно виражену іллокутивну функцію, потенційну здатність реалізовувати однойменний перформативний акт і спричиняти певні соціальні чи ментальні наслідки. Таким чином, перформативам притаманні певні диференційні ознаки: рівнозначність дії; прагматична самоверифікованість (незастосовність критерію істинний / хибний); успішність / неуспішність (ефективність / неефективність); одномиттєвість (збіг часу висловлення з моментом мовлення). Експліцитні й експліцитно-модифіковані перформативні висловлення характеризуються також автореферентністю і автономінативністю, оскільки позначають ту саму дію, яка відбувається при здійсненні висловлення і співвідноситься зі створеною реальністю як зі своїм референтом.

Перформативні висловлення поділяються на експліцитні; експліцитно-модифіковані, до яких відносяться граматично-модифіковані, модалізовані, семантичні (номінативні), партиципні; імпліцитні, які включають сталі лексико-граматичні структури, імперативні висловлення, ідіоми-перформативи (перформативні фразеологізми).

Найсуттєвішою характеристикою експліцитного перформативу є наявність перформативного дієслова у формі 1-ї особи однини чи множини, теперішнього часу, активного стану, дійсного способу (Wir laden euch zur Einzugsfeier ein - Ми запрошуємо вас на новосілля). У граматично-модифікованих висловленнях перформативне дієслово має форму, відмінну від класичної - 2-а / 3-тя особа однини / множини, пасивний стан (Du wirst ersucht, deine Unterlagen umgehend einzureichen - Тебе просять терміново подати свої дані); умовний (Ich wьrde Ihnen dieses Mittel empfehlen - Я порекомендував би Вам цей засіб) чи наказовий спосіб (Entschuldigen Sie - Вибачте). У модалізованих висловленнях перформативне дієслово має незвичну для нього форму інфінітива, а модальне, натомість, форму 1-ї особи теперішнього часу активного стану дійсного чи умовного способу (Ich muss gestehen - Я повинен зізнатися; Ich mцchte Ihnen herzlich danken fьr den schцnen Ausflug heute - Я хотів би Вам сердечно подякувати за сьогоднішню гарну екскурсію). У семантичних (номінативних) та партиципних перформативах відсутні граматичні форми особи, часу, модальності. У партиципних висловленнях дієслово має форму дієприслівника Partizip II (Versprochen - Обіцяю), а семантичні виражені перформативним іменником (Gratulation - (мої) вітання) чи сталими одиницями мовленнєвого етикету (Hallo - Привіт; Auf Wiedersehen - До побачення).

В імпліцитних перформативах відсутнє перформативне дієслово, але вони здатні приймати форму експліцитного перформатива і виконувати таку ж комунікативну функцію. Сталі лексико-граматичні структури набувають перформативного значення переважно під впливом контексту та ситуації спілкування (An Ihrer Stelle wьrde ich es nicht machen - На Вашому місці я б цього не робив). Імперативне висловлення на кшталт SchlieЯe die Tьr bitte! - Зачини, будь ласка, двері! вже само собою служить проханням, так само як експліцитний перформатив Ich bitte dich: SchlieЯe die Tьr! - Я прошу тебе: Зачини двері! У такий спосіб поле перформативності взаємодіє з полем спонукання. Ідіомами-перформативами називаються стійкі завершені висловлення, що створюють деякий новий стан фрагменту реального світу, в який безпосередньо занурені учасники дискурсу (Hals- und Beinbruch! - Ні пуху ні пера!; Hand aufs Herz - Поклавши руку на серце).

У підрозділі 1.3 з'ясовано, що перформативні дієслова становлять окремий семантико-прагматичний клас іллокутивних дієслів, які за умови вживання в експліцитних перформативних висловленнях називають й одночасно здійснюють певну дію та виступають показниками іллокутивної сили висловлення. Такі дієслова мають неповну словозмінну парадигму; найчастіше вживаються у формі 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного способу активного стану; не сполучаються з прислівниками тривалості (lange, noch), градуальності (langsam, allmдhlich), фазовості (sofort, gleich), способу виконання дії (lustig, sorgfдltig), оцінки (gut, schlecht); при запереченні втрачають перформативну функцію (Ich verspreche nicht - Я не обіцяю > дескриптивне значення), набувають антонімічного значення (Ich erlaube nicht - Я не дозволяю > Ich verbiete - Я забороняю). До перформативних не відносяться іллокутивні дієслова (andeuten, bedrohen, beleidigen, lьgen, schmeicheln, vorwerfen тощо), які позначають негативну комунікативну мету і через експлікацію іллокутивної сили втрачають можливість впливу на адресата. Вживання таких дієслів у перформативній перспективі приведе до „іллокутивного самогубства” (З. Вендлер, Ф. Лідтке, Г. Фалькенберг).

У підрозділі 1.4 виявлено, що в сучасній німецькій мові існує 268 потенційно вживаних перформативних дієслів, які згруповано у п'ять класів за іллокутивною функцією, яку вони виконують у дискурсі. У кожному з зазначених класів визначені семантичні групи, в яких дієслова об'єднані спільним інваріантним семантичним значенням:

1) асертиви: ствердження (behaupten vt, feststellen vt тощо), повідомлення (informieren vt, mitteilen vt тощо), нагадування (erinnern vt (an A), mahnen vt (an A) тощо), оголошення (erklдren vt, ermahnen vt тощо), згода (zugeben vt, zustimmen (D) тощо), заперечення (protestieren (gegen A), verneinen vt тощо);

2) комісиви: обіцянка, клятва, запевнення (garantieren vt, geloben vt, schwцren vt, versichern, versprechen vt тощо);

3) директиви: прохання (anflehen vt (um A), bitten vt (um A) тощо), порада (empfehlen vt, raten vt тощо), пропозиція (einladen vt, vorschlagen vt тощо), застереження, попередження (verwarnen vt, warnen vt (vor D) тощо), вимога (fordern vt, verlangen vt тощо), наказ (befehlen vt, gebieten vt тощо), дозвіл (erlauben vt, gestatten vt тощо), заборона (verbieten vt, wehren vt D тощо);

4) декларативи: називання (nennen vt, taufen vt тощо), призначення (einsetzen (zu D als A), widmen vt (D) тощо), схвалення (anloben vt, segnen vt тощо), осуд (beschuldigen vt, verurteilen vt тощо), прощення (entschuldigen vt, verzeihen vt (D) тощо), передача та відчуження (entlassen vt, entmachten vt, entpflichten vt, vermachen vt тощо);

5) етикетні: поздоровлення (beglьckwьnschen, gratulieren (D zu D) тощо), побажання (anwьnschen vt (D), wьnschen (D)), подяка (sich bedanken, danken (D fьr A) тощо), вибачення (sich entschuldigen (bei D gegen G), um Verzeihung/ Entschuldigung bitten тощо), вітання (begrьЯen vt, grьЯen vt тощо), прощання (Abschied nehmen (von D), sich verabschieden (von D) тощо), співчуття (kondolieren vi, mitleiden vi тощо).

У другому розділі „Лексико-семантична та прагматична характеристика перформативних висловлень у сучасній німецькій мові” розглянуто структуру та інвентар мовних засобів, що вживаються комунікантами для вираження перформативного мовленнєвого акту; здійснено інтерпретацію перформативних висловлень з метою встановлення їхньої інтенційної спрямованості та іллокутивної сили; виявлено засоби її підсилення та послаблення; визначено екстралінгвальні чинники, які обумовлюють вибір мовцем певної семантико-синтаксичної структури перформативного висловлення.

У підрозділі 2.1 з'ясовано, що перформативне висловлення служить засобом реалізації перформативного мовленнєвого акту - мовленнєвої взаємодії комунікантів, яка здійснюється відповідно до прийнятих у певному суспільстві принципів і правил мовленнєвої поведінки для досягнення необхідних перлокутивних цілей мовця (І.С. Шевченко). Зазначений акт є інтенціональним (у більшості випадків чітко позначає іллокутивну ціль та інтенції мовця), адресатним (свідомо спрямовується до певного адресата), міжособистісним (завжди актуалізується у взаємодії мовця й адресата), конвенціональним (впливає на події та стан світу, спирається на соціальні конвенції і має узвичаєні для певного суспільства наслідки).

У підрозділі 2.2 визначено, що класичний перформативний мовленнєвий акт складається з чотирьох компонентів: адресант, адресат, перформативне дієслово (перформативна частина); пропозиційний зміст: „Ich versichere dir, dass niemand es weiЯ” (Nossack) - Я запевняю тебе, що цього ніхто не знає. Адресант і адресат представлені займенниковими та іменниковими формами (ich, wir, deine Eltern; dir, euch, Ihnen, dich, Sie, mit dir, auf Sie, den Vortragenden). Пропозиційний зміст може бути відокремлений від перформативної частини і становити самостійне твердження чи бути залежним від неї, виражатися підрядним реченням, інфінітивною групою чи поширеним / непоширеним іменником. Перформативний акт зберігає всі ознаки перформативності, навіть якщо в мовленні відсутній будь-який із його компонентів: „Gratuliere, Anna. Jetzt werdet ihr bestimmt zum Stadtgesprдch” (Kuntze) - Вітаю, Анно. Тепер про вас неодмінно говоритимуть у місті.

У підрозділі 2.3 виявлено, що найважливішими екстралінгвальними чинниками, які зумовлюють певну тактику мовленнєвої поведінки мовця, його вибір тієї чи іншої семантико-синтаксичної структури перформативного висловлення є такі: вік співрозмовників (старший, молодший, ровесники); соціальний статус (вищий, нижчий, рівний); соціальні ролі учасників спілкування (колеги, друзі, сусіди, батько - син, продавець - покупець, дружина - чоловік, начальник - підлеглий тощо); комунікативна ситуація (симетрична, асиметрична; приватна, службова, соціальна, суспільна); стосунки між співрозмовниками (знайомі, малознайомі, незнайомі); обставини спілкування (офіційні, нейтральні, неофіційні); авторитет, компетентність та повноваження мовця.

У підрозділі 2.4 встановлено, що перформативні висловлення виступають у дискурсі показниками іллокутивного типу мовленнєвого акту. Залежно від іллокутивної цілі перформативні мовленнєві акти поділяються на асертивні, комісивні, декларативні, директивні та етикетні. За результатами нашого дослідження визначено, що частотність вживання зазначених класів перформативів у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі різна. Найчастіше комуніканти вживають етикетні та директивні перформативні висловлення (відповідно 55,5 % і 25,5 % від усіх проаналізованих висловлень), асертиви становлять 8,8 %, комісиви - 7,2 %, декларативи - 3 %.

Реалізуючи асертивний перформативний мовленнєвий акт, адресант має намір представити деякий стан речей як істинний і змусити адресата в цю істинність повірити. Перформативні акти повідомлення (Ich muss / soll mitteilen) не тільки передають інформацію співрозмовнику, а й вказують на важливість події, про яку йдеться, доводять до його відома певні рішення; перформативні акти ствердження (Ich behaupte; Ich kann behaupten; Ich muss feststellen) відображають бажання мовця відстояти свою точку зору, звернути на неї увагу оточуючих, наголосити на певній інформації; акти припущення (Ich nehme an) коментують події, які відбуваються, аргументують правильність слів чи вчинків мовця; акти зізнання (Ich gebe zu; Ich muss zugeben / gestehen) дають змогу мовцю в процесі спілкування інформувати адресата про певні події у формі констатації факту; акти заперечення (Ich verneine / protestiere) є категоричними, вживаються у конфліктному дискурсі, оскільки вони спростовують існуючий стан речей, виражають заперечення мовцем можливої реалізації певної дії; акти згоди (Ich stimme dir / Ihnen zu; Ich bin einverstanden) сприяють налагодженню відносин із співрозмовником, доводять готовність мовця співпрацювати, йти на поступки, приймати компромісні рішення.

Актуалізуючи комісивний перформативний мовленнєвий акт, мовець приймає на себе зобов'язання здійснити в майбутньому якусь дію чи наслідувати певну лінію поведінки, має уявлення про наслідки своїх дій та очікує, що адресат повірить у їх виконання. Зазначені акти спрямовані на збереження, відновлення, покращення або підтримку стосунків між комунікантами. Перформативні акти обіцянки (Ich verspreche dir; Ich kann Ihnen versprechen) здійснюються для того, щоб зобов'язатися виконати бажану і важливу для співрозмовника дію, переконати його в щирості своїх намірів, підтримати приємну тональність спілкування. Такі акти можуть отримувати іллокутивні відтінки запевнення, гарантії, подання надії, клятви, попередження, погрози. Перформативні акти клятви (Ich schwцre euch; Ich kann / kцnnte schwцren) покликані донести впевненість мовця до співрозмовника, переконати його у достовірності сказаного, здійснити вплив на його почуття. Перформативні акти запевнення (Ich versichere dir; Ich kann Ihnen versichern) відображають бажання мовця переконати адресата в істинності наданої інформації, передати йому свою впевненість чи вказати на хибність його думок, передбачень, уявлень, поглядів на ту чи іншу ситуацію.

Декларативні перформативні мовленнєві акти базуються на немовних системах знань, спрямовані на зміну стану справ, а їхня успішність залежить від соціального становища і права на здійснення. Важливу роль у реалізації цих актів відіграють такі екстралігвальні чинники, як компетентність, правомочність особи, наявність у неї необхідних повноважень, а також особливі обставини спілкування. До декларативних перформативних актів відносимо акти називання (Ich nenne dich…; Ich taufe dich auf den Namen…), призначення (Ich setze Sie zu … ein; Ich widme…), схвалення (Ich segne dich; Wir loben Sie), осуду (Ich beschuldige Sie / klage Sie an; Ich verurteile Sie), прощення (Ich entschuldige dich; Ich verzeihe dir), оголошення війни (Ich erklдre Ihnen den Krieg) / засідання відкритим чи закритим (Ich erцffne / schlieЯe die Sitzung), заповідання (Ich vermache…) тощо.

Директивні перформативні мовленнєві акти реалізують загальну інтенцію спонукання адресата до виконання певної дії. Їх називають „ініціативними” (О. А. Романов), оскільки вони вводять нові умови взаємодії між мовцем і адресатом. До категоричних, інтенсивних директивів відносяться перформативні акти заборони, вимоги, наказу. Акти заборони примушують адресата відмовитись від здійснення небажаної дії (Ich verbiete / erlaube nicht) і можуть мати додаткові інтенційні відтінки наказу, розпорядження, погрози, поради; акти наказу (Ich befehle) спонукають адресата обов'язково виконати поставлене завдання; акти вимоги (Ich verlange / fordere) не допускають відмови, виражають наполягання мовця на тому, щоб адресат виконав дію.

Прохання і благання належать до некатегоричних, інтенсивних директивних актів: акти прохання (Ich bitte dich / Sie; Ich muss / mцchte bitten) спрямовані на задоволення бажань мовця, який особисто зацікавлений у реалізації пропозиційного змісту, прагне змінити існуючу ситуацію і невпевнений у кінцевому результаті; акти благання (Ich flehe; Ich flehe dich / Sie an) виражають наполегливе прохання і актуалізуються у випадку надзвичайної важливості виконання певної дії.

Порада, рекомендація, пропозиція, запрошення, застереження, попередження відносяться до некатегоричних, нейтральних директивів. Перформативні акти поради (Ich rate Ihnen; Ich wьrde / kann raten) виражають рекомендовану адресантом дію, яка є необов'язковою, але доцільною і корисною для адресата. За інтенційною спрямованістю розрізняємо пораду-рекомендацію, наполегливу пораду, пораду-попередження. Перформативні акти рекомендації (Ich empfehle; Ich wьrde / mцchte empfehlen) експлікуються мовцем, який має певні знання, професійний досвід, авторитет і готовий не лише допомагати, але й нести певну відповідальність за потенційне виконання чи невиконання дії. Акти застереження / попередження (Ich warne; Ich mahne dich / Sie zur Vorsicht) спонукають адресата не виконувати певну дію, яка може викликати негативні наслідки, відмовитися від своїх намірів. Акти пропозиції (Ich schlage vor; Ich wьrde vorschlagen; Ich mцchte anbieten) відображають ініціювання мовцем виконання певної дії, бажаної для адресата чи обох комунікантів; акти запрошення (Ich lade dich / Sie ein) виражають корисність і вигідність запропонованої дії для обох комунікантів, можуть містити додаткові інтенційні відтінки пропозиції, дозволу, прохання.

Перформативні висловлення, які служать засобами реалізації етикетних перформативних мовленнєвих актів, утворюють окрему групу одиниць мовленнєвого етикету. Зазначені акти вербалізують загальну інтенцію висловлення психологічного стану, який задається умовою щирості відносно стану речей, визначеного в межах пропозиційного змісту. Перформативні акти подяки (Ich danke/bedanke mich; Ich mцchte dir / Ihnen danken) вживають з метою висловлення почуття вдячності адресатові за певну послугу, гарний вчинок, допомогу або у відповідь на поздоровлення, побажання, комплімент, пропозицію, пораду тощо. Акти вибачення (Ich entschuldige mich / bitte um Verzeihung; Ich muss mich entschuldigen) реалізують інтенцію ввічливого звертання до незнайомої людини; вияв засмучення, визнання помилки, виправдання за умови неввічливої дії, некоректного вчинку, провини, що обумовить можливість подальшого успішного спілкування і дозволить зберегти з адресатом добрі стосунки. Акти поздоровлення (Ich gratuliere dir/Ihnen; Glьckwunsch) експлікують виявлення уваги до адресата, засвідчують приязне ставлення до нього, пошану, повагу; акти побажання (Ich wьnsche dir/Ihnen) відображають зацікавленість адресанта у здійсненні чогось для адресата.

У підрозділі 2.5 визначено, що комуніканти можуть керувати процесом діалогічного спілкування, регулювати свої взаємовідносини та ступінь вербального впливу завдяки певним засобам інтенсифікації та мітигації, які виконують у висловленні іллокутивно-модифікувальну функцію. Засобами інтенсифікації іллокутивної сили перформативних висловлень сучасної німецької мови є: 1) одиниці лексичного рівня, а саме: прикметники (gut, ehrlich, ernsthaft, herzlich, schцn), прислівники (entschieden, feierlich, instдndig, offen, sehr, tausendmal, vielmals, vollkommen), словосполучення на кшталт von ganzem Herzen, tausend Eide, zum letzten Mal, hoch und heilig; 2) одиниці граматичного рівня, зокрема модальні частки (ja, doch, ganz, schon), модальні дієслова (dьrfen, kцnnen, mцgen, mьssen, sollen, wollen); 3) постпозиція перформативної частини висловлення: „Man wird Sie innerhalb der nдchsten 24 Stunden anrufen. Ich verspreche es Ihnen” - Вам зателефонують протягом наступної доби. Я обіцяю Вам (Spцrrle). Мовець використовує інтенсифікатори у випадку, коли має намір висловити свою інтенцію більш категорично та наполегливо чи довести до відома адресата доцільність саме такої дії.

Мітигаторами (засобами послаблення) іллокутивної сили перформативних висловлень виступають: 1) модальні дієслова: „Dьrfte ich Sie um eines bitten: Wьrden Sie das, was Sie mir erzдhlt haben, noch einmal schriftlich zusammenfassen, und mir als Fax schicken?” (Spцrrle) - Я міг би Вас про дещо попросити? Викласти у письмовій формі і надіслати мені факсом все те, що Ви мені розповіли?; 2) форма кон'юнктива Konditionalis I: „Ich wьrde raten, Herr Hebsacker, diese Frage nicht zu beantworten” (Steinberg) - Пане Гебзакере, я порадив би не відповідати на це запитання. Такі перформативні висловлення називають „прихованими” (Б. Фрейзер), „ввічливими мітигаторами” (Дж. Ліч), „мітигованими” (Т.М. Пудровська), а висловлення з модальними дієсловами - „модалізованими” (М. Брандт, О.А. Романов). Модальні дієслова також здатні змінювати інтенційну спрямованість усього перформативного висловлення: „Ich muss dich sehr bitten, Vater, dich nicht noch einmal in diese meine Privatangelegenheit zu mischen” (Nossack) - Я змушений тебе просити (>я попереджаю), тату, не втручатися в мої приватні справи.

У третьому розділі „Лінгвокогнітивна та національно-культурна характеристика перформативних висловлень у сучасній німецькій мові” представлено фреймову організацію перформативних висловлень; побудовано інваріантну когнітивну модель перформативного мовленнєвого акту; визначено національно-культурну специфіку вживання перформативних висловлень у німецькому лінгвокультурному просторі.

У підрозділі 3.1 досліджено, що комунікація здійснюється на основі когнітивної діяльності співрозмовників, яка становить процес обробки ментальних репрезентацій - концептів, сценаріїв, пропозицій (М. М. Болдирєв). Компетентний мовець повинен активізувати у своєму ментальному просторі певний тип ситуації, фрейм контексту, який є релевантним у момент спілкування, що дасть йому змогу визначити соціальні позиції комунікантів, а звідси і спрогнозувати їхні подальші дії. Перформативне висловлення актуалізується в конситуації, контексті фонових знань і національно-ментальних стереотипів. Реалізація перформативного висловлення неможлива без загальних знань про те, що необхідно, допустимо чи можливо в реальному світі, організованих в його свідомості у вигляді фрейму - структури даних для представлення стереотипної ситуації (М. Мінський). За кожним перформативним мовленнєвим актом стоїть складна система знань, яка включає мовні (знання фонетики, лексики, граматики, конвенцій і норм вживання одиниць мови); інтеракціональні (знання принципів успішного спілкування, іллокутивних сил окремих мовленнєвих актів, умов їхнього вживання); контекстні знання (пов'язані з визначенням місця, ступенем формальності спілкування, статусно-рольовими стосунками його учасників).

У підрозділі 3.2 виявлено, що важливим засобом когнітивного дослідження німецькомовного дискурсу постає фреймова організація перформативних висловлень, яка дає змогу відобразити комплекс їхніх структурних і семантичних ознак у когнітивно-прагматичному і лінгвокультурному аспектах. Когнітивні моделі (фрейми) передають набуті внаслідок попереднього досвіду знання та думки про певні стереотипні ситуації і відображають алгоритм дій комунікантів у різноманітних ситуаціях спілкування. Будь-який перформативний мовленнєвий акт можна подати у вигляді акціонального фрейму (С. А. Жаботинська) чи когнітивної моделі, інформація в яких сконцентрована у пов'язаних між собою слотах.

Інваріантна когнітивна модель перформативного мовленнєвого акту представлена такими слотами: комунікативна ситуація; стосунки комунікантів; адресант; мотив дії; мета дії; дія; адресат; предмет дії; спосіб дії; місце і час дії; мовні засоби; реакція (рис. 1).

Рис. 1. Інваріантна когнітивна модель перформативного мовленнєвого акту

Розгляд перформативних мовленнєвих актів за цією моделлю дав змогу встановити, що вони беруть участь в об'єктивації розумових процесів людини, знань про вживання мови і можливостей її використання під час комунікації. Наприклад, когнітивна модель експліцитного перформативного мовленнєвого акту пропозиції у дискурсивному фрагменті „Da wir eineinhalb Wochen Zeit haben, schlage ich vor, dass wir zunдchst das machen, was Otto Kugler gesagt hat - wir bummeln durch die Stadt.” „Tolle Idee” (Kuntze) - „Оскільки у нас попереду півтори тижні вільного часу, я пропоную зробити спершу те, що сказав Отто Куглер - прогулятися містом.” „Блискуча ідея.” представлена такими слотами: Комунікативна ситуація (приватна, симетрична) - Стосунки комунікантів (дружні) - Адресант (Анна - ich) - Дія (пропозиція - schlage vor) - Адресат (подруги Біргіт і Конні) - Предмет дії (прогулянка містом - wir bummeln durch die Stadt) - Мотив дії (поява вільного часу - Da wir eineinhalb Wochen Zeit haben) - Мета дії (спонукання адресата погодитися на пропозицію) - Мовні засоби (експліцитне перформативне висловлення з перформативним дієсловом vorschlagen) - Реакція (схвалення - Tolle Idee).

У підрозділі 3.3 з'ясовано, що кожній нації притаманні особливі стереотипи мислення та мовленнєвої поведінки, властиві тільки даній лінгвокультурній спільноті. Такі стереотипи являють собою частину мовної свідомості та є одним із способів відображення особливостей національного менталітету. Вивчення перформативних висловлень дає важливу інформацію про культуру німецького народу, характерні форми мовленнєвої поведінки його представників. Ілюстративний матеріал доводить, що німці суворо дотримуються статусно-рольової поведінки (напр., дієслова ablehnen, erlauben, empfehlen, taufen відображають низхідний статусний вектор комунікантів; anflehen, bitten, schwцren - висхідний); сумлінно виконують свої обов'язки, підпорядковуються встановленим у суспільстві законам, правилам і нормам, закликають до цього інших громадян (auffordern, befehlen, bestehen, verbieten, verlangen); дбають про суспільну та особисту безпеку (Badeverbot; Fahrverbot; Zutritt verboten). Перформативні висловлення виступають засобами відображення категорій ввічливості та толерантності у німецькій національно-мовній картині світу (ich mцchte ablehnen / verzichten…); мають особливу, властиву для німецької мови будову, виступають показниками мовленнєвого етикету та національної комунікативної поведінки німців (Tausend Dank! - Дуже дякую!; Herzlichen Glьckwunsch zum Geburtstag! - З днем народження!; Entschuildigung / Verzeihung - Вибачте; Viel SpaЯ! - Бажаю приємно провести час; Ich wьnsch' dir was - Бажаю тобі всього хорошого тощо).

Інтенція і перебіг перформативного мовленнєвого акту передбачають присутність певної форми звертання, яка відіграє досить важливу роль у встановленні контакту та забезпечує успішність здійснюваного акту. Знання про те, які форми звертання, до кого, коли і в яких ситуаціях застосовувати, закладені в ментальності кожного народу, тому реалізація засобів звертання має національно-культурну специфіку. Парадигма номінальних форм du- звертання у німецькомовному просторі представлена такими формами: чоловічі / жіночі власні імена; звертання за ступенем спорідненості; до дітей; експресивно-забарвлені. Парадигму номінальних форм Sie- звертань утворюють такі форми: Herr / Frau + прізвище; Herr / Frau + посада / титул (+ прізвище); офіційні звертання до незнайомих осіб, у публічних виступах; зрідка - звертання на ім'я та прізвище. Окремі форми звертання вживаються також для створення певного стилістичного ефекту, наприклад, іронії (gnдdiger Herr, gnдdige Frau).

Мовленнєва поведінка німців варіативна і багатоманітна, але водночас типізована, оскільки підпорядкована виробленим у суспільстві нормам та стандартам, набуває стійких, регулярно повторюваних форм, що транслюються з покоління в покоління та є характерними для даної етнолінгвокультури.

перформативность дієслово іллокутивний комунікант

Висновки

Запропонована дисертація є теоретичним узагальненням поглядів на природу явища перформативності та перформативних висловлень у взаємодії мови, людини і культури, поєднує різноаспектне вивчення досліджуваного поняття, пропонує нові кроки до подальшого розв'язання питань з даної проблематики у синтезі когнітивно-прагматичної та антропоцентричної парадигм, висвітлює національно-культурну специфіку вживання перформативів у німецькомовному соціумі.

Перформативність є лінгвістичною багатоаспектною семантико-прагматичною категорією, яка може реалізовуватись у мові різними засобами, основним із яких є перформативне дієслово. В основі цього явища лежить концепція, згідно з якою сказати щось означає зробити щось, а вимовити висловлення з певною інтенцією означає здійснити дію з певним ефектом.