Контенсивна типологія сигніфікативних артефактів у різносистемних мовах

Отже, денотативність зумовлена екстралінгвальними чинниками, а сигніфікативність - мовними. Межа між сигніфікативним та денотативним значенням полягає в тому, що сигніфікативне значення вичерпується класоутворювальними ознаками, а денотативне - крім класоуотворювальних, містить ще ознаки одиничного, вживаючись у сигніфікативному значенні; ім'я в граматичному аспекті орієнтується на клас, а в денотативному - на річ.

Когнітивні структури свідомості корелюють на стадії первинного семіозису з референційним, денотативним значенням, а прагматичні - з сигніфікативним, тому обсяг будь-якого значення, з одного боку, варіативний, з іншого, - стабільний. У будь-якому значенні є постійне ядро, на відміну від концепту, який має константний зміст та перемінний план вираження. Усе це дає підстави вважати, що таксономічна класифікація іменників безпосередньо залежить від когнітивних структур свідомості, зокрема сигніфікатів.

Сигніфікати співвідносяться з картинами світу за такими параметрами:
1) зміст сигніфікату: квант інформації про світ, уявлення носіїв мови; квант інформації про світ, що зберігається в пам'яті носіїв мови; квант інформації про світоглядні знання; 2) обсяг сигніфікату: багатовимірне смислове утворення, в якому є, крім поняттєвої основи, соціо-психо-культурна частина; смислове утворення, що інкорпорує чуттєвий, якісний слот; одиниці свідомості, що охоплюють наукові знання; 3) експлікація сигніфікату: не тільки в мові, а й засобами мистецтва; одиницями мови й мовлення; лише одиницями мови; 4) історична мінливість сигніфікату: постійне збагачення змісту за рахунок метафоричних найменувань; поповнення змісту, що зумовлено специфікою людського знання, яке розвивається; фіксованість змісту (табл. 2).

Таблиця 2. Співвідношення сигніфікатів із картинами світу

Висновки

контенсивний таксономія сигніфікативний різносистемний

Загальні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. Методологічні засади дисертації сягають праць із вивчення проблем співвідношення мови й мислення, в яких представлено оновлену інтерпретацію взаємозв'язку мови, ментальності, свідомості, мислення, культури та дійсності у світлі сучасних наукових парадигм, передусім з позицій лінгвоконцептології (О. Кубрякова, Дж. Лакофф, Н. Слухай, Ю. Степанов та ін.), лінгвосеміотики (Ф. Бацевич, І. Голубовська, В. Дем'янков, С. Єрмоленко, І. Кобозева, М. Нікітін, Г. Яворська) та контенсивної типології (С. Денисова, С. Кацнельсон, Г. Климов, П. Хартман та ін.).

2. У міжмовному аспекті теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження сягають основних положень лінгвістичної компаративістики, яка характеризується двома напрямами зіставлення мовних фактів: 1) порівняльно-історичним та 2) типологічним. Вибір напряму дослідження зумовлюється генеалогією об'єкта порівняння (близькоспоріднені та далекоспоріднені мови), метою зіставлення (установлення еквівалентності й міжмовних відповідностей); аспектом порівняння (синхронія / діахронія), методом як системою прийомів зіставлення.

3. Наукова коректність застосування терміна сигніфікативний артефакт зумовлюється специфікою його функціонування в лінгвістиці, що починається з праць Р. Рорті, який уперше назвав текст культурологічним артефактом, та Р. Познера, у концепції якого текст-прототип є первинним артефакт-текстом і який розумів його як мовленнєве висловлення, що містить будь-яку первинну інформацію. У сучасній лінгвістиці термін артефакт вживається в дискурсологічних дослідженнях, позначаючи об'єкт, що безпосередньо не має лінгвальної природи, але тим не менш оточує нас у реальному світі. У теорії дискурсу артефакт, за Дж. Сінклером, - це мовна одиниця вищого порядку, що, як правило, виражає суб'єктивну модальність та результат творчої уяви людини й визначається лінгвістичною поведінкою індивіда. У дисертаційній роботі сигніфікативний артефакт - це продукт цілеспрямованої діяльності людини, закодований засобами мови або культури певного етносу в процесі семіозису, основою якого є сигніфікативні відношення.

4. Сигніфікат є ментальним відображенням у свідомості людини змісту поняття. На глибинному рівні - це структури свідомості, що відбивають мислення, уявлення та інтелектуальний стан людини. На поверхневому - це той сигніфікативний знак, на основі якого реципієнтові вдається реконструювати повідомлення. На рівні мислення вони є результатами процесу концептуалізації (концептами), на мовному - результатами процесу номіналізації (словами як одиницями лексико-семантичного рівня, що характеризуються планом вираження та планом змісту).

5. У понятті сигніфікативний артефакт відбивається еволюція типів семіозису, яка обумовлена типами мислення. Первинний семіозис віддзеркалює зв'язок мовного знака з референтом під час комунікативної діяльності людини, що відповідає переважно міфологічному мисленню. Артефакти цього плану є складовими етномовної картини світу. Вторинний семіозис співвідноситься з когнітивною діяльністю людини, у результаті якої створюються сигніфікативні артефакти на основі семантичних властивостей внутрішньої форми слова. Він дає уявлення про національно-мовну картину світу.

6. У дослідженні розмежовано три типи свідомості: концептуальну свідомість, коли в результаті пізнання утворюються концепти, мовну свідомість, коли мовний знак застосовується для найменування продуктів свідомості, та координативну - інтеграцію концептуальної та мовної свідомості, що в різних етнічних спільнотах виявляється як етномовна.

7. Форми репрезентації сигніфікативних артефактів залежать від типів свідомості. Виявом концептуальної свідомості є універсальні концепти як ядро категорій ментальних об'єктів, інваріанти та прототипи як концепти-поняття і концепти-уявлення, а також національно марковані концепти. Абстрактні іменники, в яких узагальнюються ті властивості дійсності, що можуть бути об'єднані лише ім'ям, є провідною формою репрезентації сигніфікативних артерфактів мовної свідомості, мифоніми та міфологеми належать координативній свідомості.

8. Міфологеми у свідомості носіїв мови характеризуються стійкою асоціативною співвіднесеністю з тією ознаковою ситуацією (явищем, образом, об'єктом, суб'єктом), на позначення якої цей сигніфікат уживається. САМ є метафоричними найменуваннями, двічі закодованими: перший раз, коли людина уявляла певні об'єкти ірреального світу, переносячи вигадані знання про ці об'єкти на власний практичний досвід; другий, - коли суб'єкт свідомо йменував інший об'єкт реального світу вже активно функціонуючими в мовленні конкретного етносу назвами істот з ірреального світу.

САМ першого типу кодування залежно від характеру моделі метафоричного переносу дозволили об'єднати їх у три ФСГ. Перша ФСГ є антропоморфною, оскільки побудована за моделлю метафоричного переносу “людина - міфологічна істота”. Метафоричні одиниці цієї групи є варіантами такої інваріантної ситуації, коли первісна людина цілком ототожнювала представників дохристиянської міфології, різні сили природи з образом і подібністю до самої себе. Друга ФСГ є зооантропоморфною, оскільки побудована за моделлю метафоричного переносу “тварина / людина - міфологічна істота”. Тут метафори-сигніфікати є варіантами такої інваріантної ситуації, коли тварини не відокремлювалися від людського колективу, а усвідомлювалися як особлива іпостась людини. Третя група зооморфних САМ побудована за моделлю метафоричного переносу “тварина - міфологічна істота”.

Диференціація САМ у міфологічних картинах світу британців і східних слов'ян демонструє тенденцію, з одного боку, до відокремлення людського колективу від тваринного світу, а з іншого, - власну перевагу людини над силами природи, що сприяло поступовій еволюції мислення від колективного до індивідуального.

9. Артефактами мовної свідомості є абстрактні найменування, лінгвістична класифікація яких залежить від ступеня концентрації абстрактності в понятті. На цій основі абстрактні іменники в досліджуваних мовах скласифіковано у дві групи: 1) ядерні сигніфікати (вищий ступінь абстракції) і 2) периферійні сигніфікати. Оскільки кожен абстрактний іменник має різний ступінь абстрактності, то, за повної відсутністю ознак абстрактності, іменник стає конкретним, і навпаки.

10. Сигніфікативні артефакти корелюють з картинами світу (міфологічною, наївною, науковою): 1) зміст сигніфікату: квант інформації про світоглядні знання; 2) обсяг сигніфікату: багатовимірне смислове утворення, в якому є, крім поняттєвої основи, соціо-психо-культурна частина; смислове утворення, що інкорпорує чуттєвий, якісний слот; одиниці свідомості, що охоплюють наукові знання; 3) експлікація сигніфікату: не тільки в мові, а й засобами мистецтва; одиницями мови й мовлення; лише одиницями мови; 4) історична мінливість сигніфікату: постійне збагачення змісту за рахунок метафоричних найменувань; поповнення змісту, що зумовлено специфікою людського знання, яке розвивається; фіксованість змісту.

11. У міжмовному аспекті вивчення сигніфікативних артефактів у контенсивно-типологічному плані дозволило підтвердити гіпотезу, що параметри класифікації абстрактних іменників мають універсальний характер, а їх розподіл відповідно до класів - рецесивний та унікальний. Розмежування “імен предметів” та “імен процесів” у досліджуваних мовах відбувається за денотативно-сигніфікативним принципом, який полягає в тому, що денотативна лексика, яка належить екстенсіональній сфері семантики, тяжіє до позначення предметів зовнішнього світу, а сигніфікативна, що пов'язана з інтенсіональним аспектом семантичних досліджень, називає передусім поняття.

Перспективним напрямом дослідження є подальше вивчення сигніфікативних артефактів із їхньою класифікацією відповідно до картин світу, зокрема наукової, як у внутрішньомовному аспекті, так і в контенсивно-типологічному із залученням більш широкого мовного матеріалу. Важливим залишається з'ясування причин унікального розподілу іменників за субстанціональними ознаками в мовах.

Література

1. Толчеєва Т.С. Сигніфікативні артефакти як структури знакової репрезентації етномовної свідомості: монографія / Тетяна Станіславівна Толчеєва. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2009. - 286 с.

2. Корольова А.В. Рецензія на монографію Толчеєвої Т.С. Сигніфікативні артефакти як структури знакової репрезентації етномовної свідомості / А.В. Корольова // Studia linguistica. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2009. - Вип. 3. - С. 368-369.

3. Толчеєва Т.С. Механізми породження сигніфікативних артефактів у різних етномовних спільнотах / Т.С. Толчеєва // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 15. - С. 207-215.

4. Толчеєва Т.С. Процеси категоризації і концептуалізації світу як результат когнітивної діяльності людини / Т.С. Толчеєва // Наука і сучасність. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. - Т. 50. - С. 217-227.

5. Толчеєва Т.С. Лексичне значення в аспекті когнітивної лінгвістики / Т.С. Толчеєва // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2006. - Вип. 9. - С. 323-331.

6. Толчеєва Т.С. Компонентний аналіз як метод опису лексичного значення / Т.С. Толчеєва // Дослідження різнорівневих одиниць романських, германських та слов'янських мов. - Донецьк : ДонНУ, 2005. - Вип. 3. - С. 118-129.

7. Толчеєва Т.С. Джерела формування абстрактних концептів у мовній картині світу / Т.С. Толчеєва // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО. Серія “Філологія. Педагогіка. Психологія”. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 12. - С. 31-36.

8. Толчеєва Т.С. Принципи систематизації семантичних універсалій / Толчеєва Т.С. // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. - Вип. 19. - С. 315-318.

Размещено на Allbest.ru