Формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників як засіб творення усних висловлювань

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

УДК 371.214.114-057.874:81'38

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ІНТОНАЦІЙНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК ЗАСІБ ТВОРЕННЯ УСНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

Бабенко Оксана Анатоліївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Бадер Валентина Іванівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри української мови і літератури.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Хом'як Іван Миколайович, Національний університет “Острозька академія”, професор кафедри української філології;

кандидат педагогічних наук, доцент Омельчук Сергій Аркадійович, Херсонський державний університет, доцент кафедри мовної освіти.

Захист відбудеться 27 січня 2010 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д) .

Із дисертацією можна ознайомитись у Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В.О. Сухомлинського (за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9)

Автореферат розісланий 24 грудня 2009 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

старшокласник інтонаційний мовлення

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства особливої актуальності набуває проблема вироблення нових комунікативних стратегій, орієнтованих на взаємопорозуміння людей, створення позитивної атмосфери їх спілкування. Успіх комунікації залежить від досконалого оволодіння мовцем усіма мовними засобами: як тими, що служать для передачі змісту висловлювання, так і тими, які забезпечують його смислову єдність, служать засобом оформлення думки, передають найтонші почуття й емоції.

Формування культури спілкування й мовлення школярів є важливим пріоритетом сучасної освіти, що має на меті виховання мовної особистості, яка репродукує рідну мову, виявляючи ґрунтовне її знання, мовне чуття; досконало володіє всіма мовними й позамовними засобами для досягнення комунікативної мети, має індивідуальну манеру спілкування. У державних освітніх документах - Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі „Освіта” („Україна. ХХІ ст.”), Концепції державної програми розвитку освіти в Україні на 2006-2010 роки, Концепції мовної освіти 12-річної школи, Концепції профільного навчання в старшій школі, Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти - наголошено на необхідності формування високої мовної культури та комунікативної компетентності особистості, яка володіє навичками комунікативно виправдано користуватися мовними засобами при створенні висловлювань у різних сферах, формах, видах і жанрах мовлення; оволодіння учнів навичками ораторського мистецтва.

Важливою складовою розвиненого мовлення школярів, ознакою мовленнєвої культури є інтонаційні вміння учнів. Зокрема, інтонаційно виразне мовлення допомагає повніше висловити думку, привернути увагу слухача, викликати в нього інтерес до співрозмовника; свідчить про розуміння мовцем завдань власного мовлення в конкретній ситуації спілкування.

Формування інтонаційних умінь і навичок у школярів є актуальним на всіх етапах опанування школярами мовленнєвою грамотністю, утім особливого значення проблема розвитку таких умінь набуває в середніх та старших класах загальноосвітніх навчальних закладів, оскільки програмні вимоги 8-9 класів передбачають уміння старшокласників інтонувати речення за метою висловлювання, висловлювання із сурядним та підрядним зв'язком ідей, а вимоги програми «Рідна мова» у 10-11 класах - оволодіння навичками ораторського мистецтва.

Складність проблеми формування інтонаційних умінь і навичок учнів обумовила її розгляд у різних аспектах: лінгвістичному (А. Багмут, І. Борисюк, О. Бризгунова, В. Васильєв, В. Виноградов, В. Винницький, Ф. Данеш, Т. Ніколаєва, Г. Олійник, Н. Плющ, Н. Свєтозарова, П. Сопер, І. Торсуєва, Н. Черемісіна, Л. Цеплітис); текстологічному (Д. Баранник, М. Бахтін, Ф. Бацевич, Н. Грипас, Т. ван Дейк, Т. Дрідзе, А. Коваль, Л. Лосєва, М. Плющ, Т. Радзієвська, В. Різун, М. Феллер); стилістичному (Н. Бабич, Д. Баранник, Ф. Бацевич, М. Брандес, Ю. Бєльчиков, Н. Болотнова, Т. Винокур, П. Дудик, С. Єрмоленко, М. Кожина, Л. Мацько, О. Пономарів, О. Сидоренко, Л. Цеплітис); психолінгвістичному (В. Артемов, Т. Ахутіна, Б. Баєв, Л. Виготський, Н. Вітт, П. Гальперін, Д. Ельконін, Т. Дрідзе, М. Жинкін, А. Залевська, І. Зимня, С. Кацнельсон, О. Кубрякова, О. Леонтьєв, О. Лурія, Е. Нушикян, Т. Пироженко, Г. Почепцов, С. Рубінштейн, Т. Чернігівська); лінгводидактичному (В. Бадер, О. Біляєв, А. Богуш, Л. Бондарчук, М. Вашуленко, Н. Дика, Т. Донченко, С. Караман, Н. Ковальчук, І. Кучеренко, Т. Ладиженська, В. Мельничайко, Т. Окуневич, С. Омельчук, Е. Палихата, М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Попова, О. Садовнікова, Л. Скуратівський, М. Стельмахович, Л. Федоренко, І. Хом'як, О. Хорошковська, С. Цінько, Г. Шелехова); культурно-мовленнєвому (Н. Бабич, Л. Введенська, Б. Головін, М. Ільяш, А. Капська, А. Коваль, Є. Сарапулова).

Проблема формування інтонаційних умінь мовця знайшла своє відображення в руслі дослідження виразності усного мовлення учнів (Н. Бабич, Л. Введенська, Б. Головін), проблем навчання усного мовлення дітей у методиці дошкільного навчання (А. Богуш), у методиці початкової школи (В. Бадер), методиці середньої та вищої шкіл (Е. Палихата, Н. Дика, А. Курінна, І. Кучеренко, Т. Окуневич, С. Омельчук, Л. Попова). Однак, спеціальних дисертаційних досліджень проведено не було, що робить розробку проблеми означеного дослідження необхідною і своєчасною ланкою загального лінгводидактичного процесу навчання школярів української мови на сучасному етапі.

Аналіз основних завдань і змісту чинних програм з української мови дає змогу зробити висновок, що сучасні програми з української (рідної) мови для 5-11, 5-12 класів передбачають набуття початкових умінь і навичок інтонування, безпосередньо пов'язаних із вивченням речення. Робота з розвитку інтонаційних умінь і навичок учнів не відзначається системністю, перспективністю та наступністю, оскільки протягом усього навчання курсу української (рідної) мови не виходить за рамки інтонування речення за метою висловлювання, окремих елементів речення, виразного читання готових стилістично диференційованих текстів. Хоча в програмах і приділено увагу формуванню інтонаційних навичок усного мовлення учнів під час продукування власних висловлювань, але цей процес передбачено переважно в 5, 11 класах - під час діалогічного мовлення (в 5класі) та під час навчання основ ораторського мистецтва (в 11 класі). Формування інтонаційних умінь і навичок школярів не виділяється окремим розділом у роботі з формування комунікативних умінь учнів, що передбачало б теоретичне ознайомлення з інтонемами, інтонаційними нормами; розробку системи формування інтонаційних умінь і навичок школярів, зокрема й інтонаційних умінь і навичок усного стилістично диференційованого мовлення.

Вибір теми дослідження "Формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників як засіб творення усних висловлювань" обумовлений потребою розвитку культури усного мовлення старших школярів, їхніх умінь орієнтуватися в умовах, завданнях, ситуації спілкування, чітко уявляти собі адресата мовлення, правильно обирати стиль висловлювання; рівнем теоретико-практичного опрацювання проблеми використання інтонаційних засобів у текстах різних стилів; відсутністю лінгводидактичної моделі, яка передбачає комплексну роботу з цієї проблеми, що дало б змогу не тільки виробити в учнів стійкі вміння й навички інтонування стилістично диференційованого усного мовлення, а й підвищити культуру мовлення та комунікативну компетентність старшокласників у цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дослідження є складовою комплексної програми кафедри української мови та літератури Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля «Упровадження інноваційних технологій у навчання української мови». Тему затверджено вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Протокол №7 від 26.03.2004р.) і скоординовано рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (Протокол №1 від 25.01.2005р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у створенні та експериментальній перевірці науково обгрунтованої методики формування інтонаційно виразного, стилістично диференційованого усного мовлення школярів 9-11 класів.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в лінгвістичній, психолінгвістичній, педагогічній, методичній літературі та практиці навчання української (рідної) мови.

2. Визначити психолінгвістичні, лінгвістичні, лінгвостилістичні, текстологічні засади формування в старшокласників інтонаційних умінь і навичок під час створення текстів різних стилів мовлення.

3. Визначити лінгводидактичні основи формування в старшокласників умінь і навичок інтонаційно виразного мовлення.

4. Проаналізувати й відібрати методи, прийоми, форми і засоби розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь старших школярів.

5. Розробити й перевірити експериментальну методику формування в старшокласників умінь і навичок інтонувати тексти різних стилів.

Об'єктом дослідження є процес розвитку усного мовлення учнів 9-11 класів на функціонально-стилістичній та комунікативно-діяльнісній основах.

Предмет дослідження - зміст, методи, прийоми, форми й засоби формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів.

Для досягнення мети і розв'язання поставлених завдань дисертаційного дослідження використано такі методи:

- теоретичні: аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної, методичної літератури, програм і підручників; теоретичне осмислення й узагальнення педагогічного досвіду вчителів для визначення теоретико-методологічних засад, дослідження і з'ясування ступеня розробленості досліджуваної проблеми;

- емпіричні: діагностичні (бесіди, педагогічні анкети); обсерваційні (психолого-педагогічні спостереження: пряме й опосередковане); прогностичні (експертні оцінки); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для здійснення аналізу практичної діяльності вчителів з метою визначення методів і прийомів удосконалення культури усного мовлення; педагогічного оцінювання рівня сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь школярів; експериментального обґрунтування актуальності та доцільності обраної проблеми; кількісного та якісного аналізу показників навчання для обробки експериментальних результатів з метою доведення ефективності пропонованої методики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано й розроблено методику формування інтонаційних умінь і навичок учнів 9-11 класів на основі інтонаційно-стильових моделей з урахуванням комунікативно-діяльнісного й функціонально-стилістичного підходів; дістали подальшого розвитку теорія і практика навчання усного мовлення школярів, визначено підходи до оцінювання рівнів сформованості інтонаційно-стилістичних умінь старшокласників; удосконалено технологію вивчення відомостей зі стилістики; окреслено подальші шляхи розвитку цього напряму роботи в курсі рідної мови у зв'язку з переходом шкіл на 12-річне навчання.

Практичне значення одержаних результатів визначається його спрямованістю на підвищення рівня розвитку усного мовлення школярів-старшокласників. Запропоновано систему вправ і завдань, що сприяє формуванню мовленнєвої і комунікативної компетентностей учнів і може використовуватися для вдосконалення чинних програм і підручників з української мови й безпосередньо в навчальному процесі середньої загальноосвітньої школи; у процесі підготовки студентів філологічних факультетів; у системі післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача полягає в послідовному впровадженні створеної системи роботи з формування інтонаційних умінь і навичок учнів 9-11 класів під час практичної діяльності на уроках української мови в загальноосвітній школі й участі в роботі постійно діючої творчої майстерні вчителів-словесників Слов'янського науково-методичного центру; участі у виданні збірників «Інноваційний досвід шкіл Донеччини», «Моделі випускника школи в контексті компетентнісного підходу» Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки й результати дослідження доповідалися, обговорювалися й одержували схвалення на засіданнях кафедри української мови та літератури Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, кафедри української мови та літератури Слов'янського державного педагогічного університету; на науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Якість вищої мовної освіти: шляхи вдосконалення організації і проведення педагогічної практики майбутніх учителів та філологів» (Горлівка, 2009), всеукраїнських наукових конференціях: «Теорія і практика мовленнєвої діяльності в середній і вищій школі: стан і перспективи» (Херсон, 2004), «Сучасний стан та тенденції розвитку початкової освіти в Україні» (Слов'янськ, 2009), ХIV Всеукраїнських педагогічних читаннях «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховання громадянина» (Слов'янськ, 2007), міжрегіональній науково-методичній конференції «Сучасні технології викладання гуманітарних дисциплін» (Донецьк, 2009); на методичних семінарах (Слов'янськ, 2005, 2006, 2008) і курсах учителів (Донецьк, 2007).

Матеріали дисертації апробовано в школах, на базі яких проводився педагогічний експеримент: м.Донецька: Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (довідка № 290/02 від 10.06.2009 р.), Донецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №144 (довідка про впровадження № 1/212 від 16.06.2009 р.), Донецька багатопрофільна гімназія №150 (довідка про впровадження № 173 від 10.06.2009 р.); м.Слов'янська Донецької області: Відділ освіти Слов'янської міської ради Донецької області (довідка про впровадження № 581 від 27.04.2009 р.); м.Святогірська Донецької області: Святогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів асоційована при ЮНЕСКО (довідка про впровадження № 141 від 12.06.2009 р.); Харківської області: Савинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 (довідка про впровадження № 120 від 24.04.2009 р.); м.Енергодара Запорізької області: Енергодарська ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 (довідка про впровадження № 242 від 10.06.2009 р.).

Публікації. Теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 13 опублікованих роботах, з них 9 - у фахових виданнях і збірниках, затверджених ВАК України. Основні публікації автора видані у формі наукових статей (11).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків Робота містить 10 таблиць, 13 рисунків, 11 додатків на 36 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 223 сторінки, з них основного тексту - 169 сторінок. Список використаних джерел становить 191 найменування (із них іноземною мовою - 4) на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її наукове значення; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; схарактеризовано методологічні засади, описано методи дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів дисертації; наведено дані про апробацію дослідження і впровадження здобутих результатів у шкільну практику навчання.

У першому розділі дисертації - "Теоретичні засади розвитку усного мовлення учнів старших класів" - окреслено лінгвістичні, текстологічні, лінгвостилістичні, психологічні і методологічні засади методики роботи з формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників, з'ясовано питання про її місце в системі роботи з розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок учнів.

Лінгвістичним підґрунтям дослідного навчання є розуміння інтонації як лінгвістичної категорії (А. Багмут, І. Борисюк, Г. Олійник, Н. Плющ, І. Торсуєва, Н. Черемісіна), що розкриває сутність інтонаційних одиниць, Це дало нам можливість розробити методику формування інтонаційних умінь і навичок школярів-старшокласників з опорою на комплексний характер інтонації, єдність її фізичних компонентів, оволодіння якими передбачає формування в учнів певного арсеналу інтонаційних моделей, що дає можливість школярам адекватно ідентифікувати й установити інтонаційні ознаки основних комунікативних типів висловлювання та доцільно використовувати інтонаційні засоби під час створення усних висловлювань різних типів і стилів.

Теоретичну основу навчання школярів-старшокласників будувати усні тексти становлять лінгвістичні відомості про текст як комунікативну одиницю найвищого рівня, конкретний вияв мовної діяльності, цілісну систему нерозривно пов'язаних і взаємодіючих елементів усіх рівнів мовної структури (Д. Баранник, М. Бахтін, Л. Лосєва, А. Мамалига, В. Різун, М. Феллер, А. Уфімцева); комунікативне утворення (А. Єрмоленко, Ф. Бацевич, Т. Радзієвська), що обумовлює його інтегральну природу, багатокомпонентність, різнобічність і поліфункціональність, визначає важливість таких понять, як інтенція, диспозиція, іллокуція мовностилістичних засобів тексту, образ автора, образ реципієнта.

Оскільки інтонація виконує функції вираження комунікативного типу висловлювання та його смислового членування, відіграє важливу роль у модальності висловлювання, реалізує його експресивну функцію та підтекст (А. Багмут, І. Торсуєва), це обумовлює формування в учнів умінь і навичок, заснованих на знаннях категорій і факторів текстотворення, які визначають відбір і організацію інтонаційних моделей щодо текстових типів (моделі «розповідь «опис», «роздум») і мети висловлювання (моделі «питання», «спонукання», «заклик» тощо).

В основу експериментально-дослідної методики формування в старших школярів інтонаційних умінь і навичок усного мовлення покладено розуміння сутності основних завдань і категорій функціональної стилістики (Н. Бабич, Д. Баранник, Н. Болотнова, П. Дудик, С. Єрмоленко, М. Кожина, Л. Мацько), їх взаємозв'язку з функціональними аспектами мови та мовлення, з'ясування закономірностей використання стилістичних ресурсів мови в різних комунікативних актах, під час побудови текстів різних стилів, що дає можливість комплексно підійти до формування в старших учнів поняття про інтонаційні стилістичні засоби усного мовлення. Формування нових понять з опорою на знання зі стилістики створює умови для вибору й використання учнями інтонаційних засобів та моделей залежно від ситуації спілкування.

Аналіз психологічних і психолінгвістичних досліджень дав можливість зробити висновки про те, що інтонація лежить в основі розвитку мовлення людини, носить первинний порівняно з ним характер; через інтонаційні засоби у свідомості дитини формуються перші моделі спілкування, за допомогою яких виникає взаємне мовленнєве розуміння дитини й дорослого; інтонація є важливим чинником аудіювання, говоріння, читання й письма, незаперечним фактором регулювання змісту усного мовлення (Л. Виготський, А. Лурія), складовою внутрішнього мовлення (Б. Баєв), засобом вияву логічного, вольового, емоційного ставлення людини до дійсності (Е. Нушикян); у єдності з лексичним і граматичним складом мови вона надає думці завершеності, розрізнює комунікативні типи речень, має стилістичне значення (В. Артемов); функціональний взаєморозвиток усного й писемного мовлення, що забезпечує мовленнєвий розвиток людини, неможливий без удосконалення інтонації спілкування.

Додержання концепції мовленнєвої діяльності та її структурних компонентів - мотивації висловлювання, задуму, програмування, реалізації, контролю - передбачає й інтонаційну організацію мовлення учнів у процесі їхнього навчання: орієнтування в умовах спілкування, його мотивація з опорою на відповідні інтонаційні структури, що зберігаються в довгочасній пам'яті; пошук окремих інтонаційних одиниць; вибір певних інтонаційних засобів із сукупності існуючих; створення нових інтонаційних одиниць у разі потреби; контроль за інтонаційними одиницями, що використовуються в мовленні.

Лінгводидактичним підґрунтям методичної системи роботи з формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників є принципи, методи, прийоми, побудовані як на основі специфічних закономірностей у реалізації змістового, процесуального та результативного компонентів навчання української мови, так і на врахуванні педагогічних, лінгвістичних та психолінгвістичних закономірностей (В. Бадер, О. Біляєв, А. Богуш, Л. Бондарчук, М. Вашуленко, Н. Дика, Т. Донченко, С. Караман, І. Кучеренко, В. Мельничайко, Т. Окуневич, С. Омельчук, Е. Палихата, М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Скуратівський, М. Стельмахович, Л. Федоренко, І. Хом'як, О. Хорошковська, Г. Шелехова).

Щоб визначити показники усного мовлення старшокласників під час виразного читання і створення власних текстів художнього стилю, за загальноприйнятою методикою проведення уроків розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок учням пропонувалося побудувати усно невеликий художній твір описового характеру, прочитати напам'ять улюблену поезію та запропоновані учителем прозовий уривок твору, вірш. Аналіз рівня сформованості інтонаційних умінь учнів під час створення усних монологічних висловлювань наукового стилю мовлення було зроблено під час проведення захисту рефератів на лінгвістичну тему; рівень сформованості інтонаційних умінь школярів будувати тексти офіційно-ділового стилю визначено під час проведення учнівських класних зборів; уміння учнів інтонувати усні висловлювання публіцистичного стилю визначалися на уроках розвитку зв'язного мовлення під час створення ними рекламної промови, висловлювання старшокласників про одну з проблем суспільства. Одержаний матеріал записувався на диктофон. Розшифровка записів дала можливість проаналізувати типові помилки й недоліки в усному монологічному мовленні школярів, з'ясувати їх причини, визначити рівні володіння учнів-старшокласників навичками інтонування усного мовлення.

Рівні інтонаційних умінь і навичок старшокласників визначалися за критеріями оцінювання інтонаційних умінь і навичок старшокласників, розробленими на основі критеріїв оцінювання мовленнєвої діяльності школярів 5-11 класів чинних програм української мови й розробленої нами класифікації інтонаційних помилок і недоліків усного мовлення старших школярів (див. рис. 1 ).

Рис.1. Рівні володіння старшокласників навичками інтонування усного мовлення

Результати дослідження проблеми формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів у сучасній педагогічній практиці дали нам підстави для проектування лінгводидактичної моделі, яка передбачає комплексну роботу з цієї проблеми. Особливу увагу приділено виробленню таких умінь і навичок учнів: модулювати голос по висоті, створювати графічний малюнок-партитуру тексту; доцільно використовувати силу голосу залежно від мети комунікації, стилю мовлення, тембр голосу - для передачі емоційних станів; дотримуватися оптимального темпу залежно від ситуації мовлення, зв'язку з іншими елементами інтонації, стилю і змісту мовлення; виробити практичні навички наголошування елементів мовленнєвого потоку залежно від мети висловлювання, його змісту та умов комунікації; користуватися наголосом як інтонаційним засобом усного мовлення; створювати інтонаційні моделі усних текстів різних типів і стилів.

У другому розділі - «Експериментально-дослідне навчання усного мовлення старшокласників» - розкриваються мета, завдання, сутність, зміст і методика дослідного навчання, хід формувального етапу педагогічного експерименту, аналізуються результати експериментально-дослідного навчання. Етап мав на меті перевірити ефективність пропонованої методики роботи з формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників: ефективність запропонованих методів, прийомів, форм роботи над формуванням інтонаційних умінь і навичок, доступність та ефективність дібраних вправ і завдань відповідно до експериментально-дослідної програми навчання.

Формувальний етап передбачав розв'язання таких завдань: а) визначити зміст роботи над виробленням умінь і навичок сприймати, розуміти й відтворювати інтонаційні засоби в текстах наукового, публіцистичного, художнього, офіційно-ділового, розмовного стилів; б) провести добір навчального матеріалу, який відповідає меті й завданням формувального експерименту; в) розробити систему й технологію застосування вправ і завдань на вироблення в учнів умінь сприймати, розуміти, аналізувати й відтворювати інтонаційні одиниці мовлення в текстах різних стилів; ґ) провести контрольні зрізи рівнів знань, умінь і навичок учнів; г) перевірити й довести ефективність запропонованої методики.

Вихідними для організації експериментальної роботи стали такі положення: система навчання інтонації як текстотворчого та стильоутворювального засобів ґрунтується на текстах наукового, публіцистичного, художнього, офіційно-ділового, розмовного стилів мовлення; вивчення інтонаційних одиниць на уроках української мови, де формуються мовленнєво-комунікативні уміння й навички, здійснюється в зіставленні зразків текстів наукового, публіцистичного, художнього, офіційно-ділового, розмовного стилів мовлення та усвідомленні їх різного інтонаційного забарвлення; дотримання принципу комплексного інтонаційного підходу до розвитку усного мовлення учнів; опора системи роботи з формування інтонаційних умінь і навичок робиться на загальнодидактичні і лінгводидактичні принципи навчання, а також на вікові особливості учнів 9-11 класів; поглиблення і систематизація знань про типи і стилі мовлення, усвідомлення учнями різниці між ними; підпорядкування системи роботи з формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників меті активного користування українською мовою як засобом спілкування, розвиткові їхнього усного й писемного мовлення.

Формування вмінь і навичок інтонувати тексти різних стилів відбувалося з урахуванням дидактичного, психолого-лінгвометодичного, власне лінгвістичного чинників. Дидактичний аспект обумовлював необхідність дотримання принципу доступності, а отже, поступовості наростання труднощів; психолого-лінгвометодичний передбачав мету навчання, орієнтацію на той чи інший вид мовленнєвої діяльності і базувався на закономірностях, що діють у процесі сприйняття й породження мовлення. Це обумовило послідовність вибору завдань на розпізнавання, розуміння і продукування інтонаційно грамотного висловлювання, що складалося з двох ступенів - свідомої імітації та самостійного інтонаційного оформлення висловлювання. Лінгвістичним аспектом передбачено рівневу диференціацію формування інтонаційних умінь учнів: від інтонування синтагм до інтонування висловлювань і текстів.

Робота з формування інтонаційних навичок школярів проводилася протягом чотирьох взаємопов'язаних етапів: організаційно-методичного, діяльнісного, комунікативно-творчого, контрольно-аналітичного.

Розроблена нами методика мала на меті формування в учнів знань про інтонацію як текстотворчий і стильоутворювальний засіб; про інтонаційні одиниці та їх функції у процесі мовлення; умінь ідентифікувати й виокремлювати в мовленнєвому потоці інтонаційні компоненти, продукувати окремі інтонеми на рівні лексеми та словосполучення, створювати інтонаційні структури різних за метою, експресивно забарвлених висловлювань, складних речень із сурядним, підрядним, безсполучниковим зв'язком; створювати інтонаційні моделі різних типів та стилів мовлення; доцільно використовувати інтонаційні засоби в текстах різних стилів, аналізувати власне й чуже мовлення; вироблення навичок комунікативно доцільного планування і свідомого продукування усного стилістично диференційованого мовлення, вільного оперування інтонаційними моделями текстів різних типів і стилів відповідно до комунікативної мети на рівні мовленнєвої поведінки.

Побудована на лінгводидактичних специфічних принципах опори на систему мовлення (використання мовленнєвих зразків з урахуванням передбачуваної сфери комунікації), ситуативності (кожен мовленнєвий вчинок здійснюється тільки в умовах відповідної мовленнєвої ситуації), комплексного інтонаційного підходу до розвитку усного мовлення учнів (що передбачає поєднання системи роботи з розвитку інтонаційних умінь і навичок з вивченням розділів лексики, синтаксису, стилістики; систематичне навчання учнів чотирьох видів мовленнєвої діяльності у взаємозв'язку; поетапне формування вмінь і навичок інтонування мовлення), домінувальної ролі вправ, методика передбачає активне використання методів мовних спостережень (на всіх етапах практичного ознайомлення учнів із компонентами інтонації); пізнавальних - пояснювально-ілюстративного, частково-проблемного - на етапі здобуття знань і вироблення вмінь школярів; практичних - імітаційного, репродуктивного, оперативного, комунікативного характеру - на етапі формування вмінь і навичок інтонування стилістично диференційованих текстів; інтонаційно-стилістичного експерименту (на етапі формування вмінь і навичок інтонування стилістично диференційованих текстів); індивідуалізації навчання, групового навчання (на всіх етапах роботи); методів проектів і презентацій (як інноваційних методів активного навчання на всіх етапах роботи).

Обрані для експериментальної методики формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників методи навчання реалізувалися через такі дидактичні, методичні та специфічні прийоми: спостереження, порівняння, зіставлення, абстрагування, узагальнення, інтонаційно-стилістичного аналізу усного тексту, групування мовних явищ, заміни мовних одиниць, конструювання та переконструювання висловлювань, виконання вправ. Це дало можливість сформувати у старшокласників увагу до мовленнєвої матерії, усвідомлене сприйняття змісту мовлення, текстотворчої і стилістичної функцій інтонації, розуміння доцільності вибору інтонаційних одиниць і використання їх у ролі, зумовленій ситуацією спілкування і стилем мовлення.

Для ефективної реалізації методів і прийомів навчання усного мовлення було використано технічні засоби, що забезпечили реалізацію новітніх технологій навчання, зробили можливим виховання інтонаційної вправності школярів на кращих зразках театрального і кіномистецтва.

Зміст експериментального навчання становила система знань з інтонації усного мовлення, засвоювана школярами-старшокласниками під час вивчення розділів програми з української мови «Синтаксис», «Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей з фонетики, лексики, фразеології, словотвору, граматики, правопису та стилістики», «Елементи практичної риторики» та під час запровадженого спецкурсу «Інтонація мовлення та основи інтонування» в 11-х профільних (філологічний профіль навчання) класах, що раніше не навчалися за експериментальною методикою.

Зміст експериментального навчання обумовлений взаємозв'язком у розвитку усного і писемного мовлення; він передбачає діяльність учителя й учнів, спрямовану на вироблення вмінь висловлювати думку в усній та письмовій формах, добираючи мовні й мовленнєві засоби відповідно до мети та умов комунікації. Зміст реалізовано через модулі - навчально-пропедевтичний, текстологічний, стилістичний, компетентнісний - це дає змогу сформувати в учнів цілісне уявлення про інтонацію як мовне явище, стильоутворювальний фактор усного мовлення, виробити в старших школярів уміння й навички комунікативно доцільно використовувати інтонаційні засоби й стильові інтонаційні моделі на комунікативно-діяльнісному рівні.

Навчально-пропедевтичний модуль завдань (9 клас) мав на меті ознайомити учнів із основними поняттями інтонології - силою, мелодикою (висотою), тембром голосу, наголосом, темпом, паузацією мовлення і їх внутрішньовидовими характеристиками; сформувати первинні інтонаційні вміння: навчити старшокласників розпізнавати і відтворювати інтонаційні одиниці у власному мовленні, готуючи тим самим школярів до подальшого розуміння функцій інтонації в мовленні, роботи з вироблення інтонаційних умінь і навичок та інтонаційної культури мовлення.

Робота над формуванням інтонаційних умінь і навичок починалася з виконання репродуктивних вправ немовленнєвого та умовно-мовленнєвого характеру - опрацювання типових зразків реалізації інтонаційних одиниць і структур - і завершувалася реалізацією інтонаційних структур самими учнями в контексті тієї чи іншої інтонаційної одиниці у зв'язному тексті. Учнями виконувалися вправи на розпізнавання інтонаційних одиниць, які передбачали зіставлення звучання, що сприймалося, зі зразком-еталоном, що мав нормативне звукове оформлення; вправи на постановку голосу, коментування інтонаційних одиниць, відтворення інтонаційних одиниць та удосконалення інтонаційних характеристик голосу, фонетико-стилістичні вправи (виразне читання текстів).

Текстологічним модулем (10 клас) передбачалася робота над інтонуванням готового тексту з наступним виразним його читанням, інтонуванням висловлювань, текстів-діалогів і монологів, удосконаленням умінь інтонаційного аналізу мовлення. Виконання вправ проводилося з поступовим ускладненням завдань: від створення партитури тексту і його відтворення до часткової заміни інтонаційних конструкцій в межах висловлювання або тексту розмовного, художнього стилю мовлення без додаткової вказівки на його стильову диференціацію. Учні мали оволодіти технікою інтонаційної розмітки тексту - створенням текстової партитури - синтагматично членувати висловлювання, виділяти паузи та їх тривалість, позначати слова, на які падає фразовий акцент, рух тону; програмувати темброве забарвлення голосу, його темп і силу; систематично редагувати й саморедагувати мовлення.

Вправи ускладнено завданнями порівняльного характеру, що передбачають співвіднесення звучання текстів і формують у свідомості учнів певні зразки їх інтонаційного оформлення. Модуль представлено вправами на спостереження за інтонаційним оформленням текстів, пропонуються фонетико-стилістичні (виразне читання текстів різних стилів, правильне інтонування висловлювань), коментування інтонаційних текстових моделей, конструктивні вправи на доповнення й трансформацію мовленнєвого матеріалу.

Запровадження стилістичного модуля (10 клас) передбачало детальне ознайомлення старших школярів з основами стилістики та функціями наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового, розмовного стилів; практичне дослідження інтонаційних особливостей стилів мовлення, формування поняття про стильову інтонаційну модель, самостійне планування й добір окремих інтонаційних конструкцій і моделей у процесі створення стилістично диференційованих текстів. Для модуля характерна активна інтеграція мовного й літературного матеріалу, оскільки поняття «художній стиль тексту» передусім співвідноситься з текстом письменницьким, літературним. Модулем передбачено самостійний вибір учнями потрібної інтонаційної моделі, творче її використання під час відтворення тексту.

До складу таких вправ нами включено вправи на вибір мовленнєвих зразків відповідно до комунікативного завдання, на виразне читання й переказування стилістично диференційованих текстів побудову інтонаційних стильових моделей, інтонування стилістично диференційованого тексту, усне малювання, усну драматизацію прочитаних творів, стилістичне редагування і створення власних стилістично диференційованих усних текстів.

Компетентнісний модуль експериментально-дослідної методики (11 клас) мав на меті розвиток уявлень учнів про виразові й стильоутворювальні можливості інтонації. Завданням модуля було формування навичок самостійного планування усного мовлення відповідно до комунікативної мети, вибору учнями потрібної інтонаційної моделі, свідомого продукування стилістично диференційованих текстів. Особливістю компетентнісного модуля вправ є вироблення навичок спілкування учнів на рівні мовленнєвої поведінки, розв'язання комунікативних ситуацій під час проведення дискусій, підготовки промов і публічних виступів, самостійне створення учнями міні-презентацій, оскільки саме під час такої роботи у свідомості школяра відбувається систематизація понять.

Рівень набутих учнями інтонаційно-стилістичних навичок за результатами модульного навчання визначався за критеріями оцінювання усного мовлення старшокласників, розробленими для проведення контрольного етапу експерименту:

Високий рівень: учень, ураховуючи комунікативне завдання, самостійно будує послідовний, оригінальний текст, який відзначається багатством словника, стилістичною, інтонаційною єдністю та виразністю. Учень володіє навичками інтонування будь-якого стилістично диференційованого тексту, досконало володіє тембровою амплітудою голосу; регулює зміну висоти інтонування кожного логічно виділеного слова, дотримується психологічних пауз тексту, темпу відповідно до стилю мовлення і комунікативної мети. Можливі 1-2 інтонаційних недоліки.

Достатній рівень: учень самостійно створює послідовний, повний, логічно викладений текст, для якого характерна стилістична єдність, але відсутня належна аргументація думки, не використовуються засоби стилістичної виразності тексту. Учень володіє вміннями й навичками інтонування мовлення в межах висловлювання й стилістично диференційованого тексту. В усному мовленні відсутні помилки в дотриманні мелодики мовлення, характерні темброві помилки, але можливі темпові помилки, недоліки в розстановці логічних наголосів, умінні регулювати силу голосу, варіюванні тембровою амплітудою голосу.

Середній рівень: усне мовлення за обсягом сягає норми і характеризується певною зв'язністю й завершеністю, але трапляються помилки: відхилення від теми, основна думка прослідковується слабко, відсутня стилістична єдність тексту; учень не дотримується тривалості пауз, не виділяє мікротеми тексту; регулювання зміни висоти інтонування відбувається тільки в межах тексту; сила і темброва амплітуда голосу не відповідають меті і стилю висловлювання; припускається помилок у дотриманні відповідного темпу мовлення, в інтонуванні висловлювань із сурядним і підрядним зв'язками ідей; тембрових помилок в інтонуванні стильових моделей, недоліків у розстановці логічних та фразових наголосів.

Низький рівень: учень, спираючись на значну кількість допоміжних матеріалів, будує висловлювання, яке не становить завершеного, стилістично визначеного тексту; не дотримується пауз, не виявляє вмінь володіння мелодикою тексту, не вміє інтонаційно виділяти однорідні члени речення й узагальнювальні слова при них; регулювати силу, темброву амплітуду голосу, темп мовлення, дотримуючись лише основних логічних наголосів і припускаючись численних помилок як у виразному читанні текстів, так під час інтонування власних висловлювань.

У процесі дослідного навчання на різних його етапах у контрольних та експериментальних класах проводилися серії діагностичних, контрольних робіт з метою з'ясувати, як впливає пропонована методика на формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників під час створення усних стилістично диференційованих висловлювань. Оцінювання проводилося за критеріями, розробленими для контрольного етапу педагогічного експерименту.

Проміжний моніторинг формування інтонаційно-стилістичних умінь учнів 10 експериментальних класів (створення стилістично диференційованого тексту на вибір) дав можливість констатувати подальше зростання (на 29% порівняно з результатами констатувального етапу експерименту і на 21% - з результатами контрольних класів) рівня якості інтонаційно-стилістичних умінь школярів.

Контрольний моніторинг якості інтонаційних умінь і навичок старшокласників за результатами навчання дав можливість проаналізувати рівень сформованих в учнів навичок створення й інтонування текстів наукового, публіцистичного, офіційно-ділового, художнього стилів. Учні самостійно обирали теми текстів різних стилів, вільно розвивали думку, виявляючи стилістичні та текстологічні вміння, мовний і літературний смак, високу культуру мовлення; протягом виступу застосовували навички свідомого використання інтонаційно-стильових моделей.

Загальна оцінка рівня сформованості інтонаційних умінь і навичок за результатами експериментально-дослідного навчання, використана для з'ясування результатів педагогічного експерименту в таблиці 1, становить середнє арифметичне чотирьох оцінок, одержаних учнями за усні твори художнього, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового стилів, за критеріями оцінювання інтонаційних умінь і навичок старшокласників:

Таблиця 1. Порівняльні результати констатувального і контрольного етапів експерименту

Загальна оцінка рівня сформованості інтонаційних умінь і навичок за результатами експериментально-дослідного навчання засвідчила зростання рівня якості інтонаційних умінь і навичок старшокласників експериментальних класів на 36% порівняно з результатами констатувального етапу експерименту та на 28% порівняно з результатами моніторингу, проведеного в класах, де систему роботи з формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів запроваджено не було.

Проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Проблема формування особистості старшокласника як комунікативно компетентної особистості, здатної свідомо продукувати мовлення, виявляючи індивідуальну манеру спілкування, мовне чуття, не може бути розв'язана без належної організації процесу навчання усного мовлення на текстовій основі, що передбачає формування в учнів інтонаційних умінь і навичок.

2. Формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів підпорядковане комунікативному й функціонально-стилістичному принципам, що передбачає побудову процесу спілкування як моделі процесу реальної комунікації і реалізується в процесі взаємопов'язаного навчання усного і писемного мовлення й цілеспрямованого навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів.

3. Експериментальна методика формування інтонаційних умінь і навичок учнів 9-11 класів базується на теоретичних засадах лінгвістики, лінгвостилістики, текстології; це дає змогу виробити в учнів цілісне уявлення про інтонацію як текстотворчий і стильоутворювальний чинники усного мовлення.

4. Зміст навчання інтонаційно виразного мовлення становлять відомості з інтонології, теорії тексту, функціональної стилістики та культури мовлення. Результативність експериментально-дослідного навчання обумовлена ефективністю застосування принципів: науковості, свідомості, міцності та практичної спрямованості знань, послідовності, доступності, індивідуального підходу до учнів, уваги до матерії мови, мовного чуття, випереджаючого розвитку усного мовлення, системного підходу до мовленнєвого розвитку учнів, оцінки виразності мовлення, зв'язку роботи з розвитку усного мовлення з граматикою та уроками літератури, ситуативності, домінуючої ролі вправ. У процесі експериментально-дослідного навчання було апробовано й перевірено ефективність принципу комплексного інтонаційного підходу до розвитку усного мовлення учнів, що забезпечив органічне поєднання системи роботи з розвитку інтонаційних умінь і навичок учнів з вивченням розділів мовознавства, зокрема, стилістики, лексики, морфології й синтаксису; послідовне засвоєння знань з інтонології й стилістики та відпрацювання мовленнєвих умінь і навичок інтонування стилістично диференційованих текстів; систематичне навчання учнів чотирьох видів мовленнєвої діяльності у взаємозв'язку з опорою на мовленнєву діяльність школярів; поетапне формування інтонаційних умінь учнів: засвоєння теоретичних знань з інтонології - формування частково-інтонаційних умінь (спостереження за мовленням, інтонування окремих висловлювань, створення інтонаційних структур) - формування інтонаційних умінь (інтонування готових текстів, створення власних інтонаційних моделей) - формування інтонаційних навичок (вільне оперування інтонаційними моделями текстів різних типів та стилів відповідно до комунікативної мети).

5. Оптимальну реалізацію процесу формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів забезпечила ефективна система методів і прийомів - мовних спостережень, пізнавальних (пояснювально-ілюстративного, частково-проблемного) практичних (імітаційного, репродуктивного, оперативного, комунікативного, інтонаційно-стилістичного експерименту), індивідуалізації, групового навчання, проектів, в основу яких покладено цілі навчання, зміст виучуваного матеріалу й способи навчальної діяльності учнів. Для свідомого засвоєння основних інтонаційних понять створено й застосовано систему фонетико-стилістичних, інтонаційно-стилістичних, комунікативних вправ, завдань на спостереження, інтонаційну імітацію мовлення, на конструювання, переконструювання і редагування усних текстів. Доцільне використання технічних засобів навчання уможливило засвоєння навчального матеріалу на якісно високому рівні.

6. Розроблена й перевірена в ході експериментального дослідження методика навчання інтонаційних засобів усного мовлення на основі інтонаційно-стильових моделей виявилася ефективною. Результати експерименту підтвердили припущення про те, що формування в школярів інтонаційних умінь й навичок сприяє систематизації й поглибленню знань основних стилістичних і текстологічних понять шляхом використання на уроках інтонаційно-стилістичних вправ, активізацію творчої діяльності учнів; впливає на рівень мовленнєвої, фонетичної, діамонологічної, комунікативної компетентностей учнів, їхню мовленнєву культуру, уміння створювати позитивну атмосферу спілкування в цілому.

Проблема формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів не обмежується питаннями проведеного дослідження. У перспективі вона потребує перегляду у зв'язку з переходом шкіл на 12-річний термін навчання. Подальшу роботу вбачаємо в опрацюванні комплексного вивчення інтонології та формуванні інтонаційних умінь і навичок школярів з 5 по 12 клас загальноосвітніх навчальних закладів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Бабенко О. Розвиток творчих здібностей учнів / О.Бабенко // Дивослово. - 2001. - №11. - С. 28, 45-46.

2. Бабенко О. Формування навичок творчої самостійності учнів під час вивчення фразеологізмів / О.Бабенко // Рідна школа. - 2003. - №5. - С. 43-45.

3. Бабенко О. Плекаймо мовну особистість / О.Бабенко // Дивослово. - 2004. - №4. - С. 56-59.

4. Бабенко О.А. Типи інтонаційних помилок в усному мовленні старшокласників і причини їх виникнення / О.А. Бабенко // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Херсон, 2005. - С. 50-55.

5. Бабенко О.А. Проблема формування інтонаційних умінь і навичок старших школярів у сучасній педагогічній практиці / О.А. Бабенко // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск ХХХІ. / За загальною редакцією В.І. Сипченка - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. - С. 174-179.

6. Бабенко О. Ліцейська педагогіка - педагогіка свободи й відповідальності / О. Бабенко // Рідна школа. - 2006. - №12. - С. 41-42.

7. Бабенко О.А. Молодіжні проекти та ініціативи в парадигмі громадянського виховання / О.А.Бабенко, Л.В.Матюшина // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск ХХХVII./ За загальною редакцією В.І.Сипченка - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2007. - С. 148-152.

8. Бабенко О.А. Формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників на уроках української мови / О.А.Бабенко // Вісник Черкаського університету. Серія: «Педагогічні науки»: Зб. наук. пр. / Вид. від. Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького - Вип.157, Черкаси, 2009. - С. 13-19.

9. Бабенко О.А. Розвиток усного мовлення старшокласників у контексті проблеми перспективності й наступності навчання початкової та основної ланок школи / О.А. Бабенко // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск ХLV / За заг. ред. проф. В.І.Сипченка - Слов'янськ: СДПУ, 2009. - С. 299-303.

Статті в інших виданнях:

10. Бабенко О. В усному мовленні - сленг / О.А.Бабенко, О.А.Кравченко // Урок української. - 2004. - №11-12. - С. 21-25.

11. Бабенко О. Слов'янський педагогічний ліцей / Інноваційний досвід шкіл Донеччини / [упорядкув. Н.О.Аніскіна]. - Донецьк: Каштан, 2007. - 368 с.

12. Бабенко О. Модель випускника педагогічного ліцею / Моделі випускника школи в контексті компетентнісного підходу / [упорядкув. Н.О.Аніскіна, О.А.Михайленко]. - Донецьк: «Витоки», 2007. - 146 с.

Матеріали і тези конференцій

13. Бабенко О. Деякі аспекти вдосконалення усного мовлення школярів-старшокласників / О.А.Бабенко // Якість вищої мовної освіти: шляхи вдосконалення організації і проведення педагогічної практики студентів-філологів: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. О.В.Рафієнко. - Горлівка: Видавництво ГДГПІІМ, 2009. - С. 177-180.

АНОТАЦІЯ

Бабенко О.А. Формування інтонаційних умінь і навичок старшокласників як засіб творення усних висловлювань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2010.