Синтаксична інтенція, семантична єдність і стилістичні функції періоду в творчості М. Рильського

Максим Рильський, використовуючи полісиндетон, нанизування структур зі сполучними словами та сполучниками (коли, хто, де), увиразнює той чи інший фрагмент у періоді, дбає про мелодійність поетичної строфіки, про посилення ліричної виразності та медитативності. Ці фігури доповнюються ампліфікацією і градацією. У періоді автор найчастіше створює ампліфіковані ряди іменників, а також складні ампліфікаційні фігури (“ампліфікацію ампліфікацій”), які організовані в одне ціле анафоричною ампліфікацією займенника цей (це, ця, ці) та іменниками. Особливо яскраво у періодах Максима Рильського представлена ампліфікація антропонімів, які виражають імена реально існуючих осіб - видатних постатей української, російської та світової культури, політичних і державних діячів, постатей з історичного минулого України та інших країн. Однак на їх кількісному розподілі і стилістичному вживанні виразно позначається жанрово-стильова специфіка та ідейно-тематичний зміст. У науково-популярних та публіцистичних текстемах антропонімів значно більше, ніж у поетичних, проте другі мають свої особливості. У них визначальним показником є не кількість, а експресивність та образність, яку вносять тропи (епітети, метафори, порівняння): Із пісні, з пісні виросли Бетховен, Чайковський, Лисенко та Леонтович, Шопен із пісні виріс, чародій, І Римський-Корсаков, казкар поважний, Із пісні - як троянда із шипшини! Шевченко й Леся виросли із пісні, До неї Пушкін спраглий припадав, Живився Гейне піснею народу, - // І хто ж її насмілиться зрубати, Під корінь хто безсмертну підітне? (М. Т. Рильський). При антропонімах Максим Рильський активно використовує описові перифрази, які найчастіше співвідносні зі словосполученням або реченням.

У творах Максима Рильського виділяємо такі основні стилістичні функції періодів: текстотворчу (архітектонічну) та емотивно-експресивну. Експресивність періоду як синтаксико-стилістичної одиниці тісно пов'язана з його структуруванням. До синтаксичних засобів експресії у періоді належать: синтаксичний паралелізм, однорідність частин, повтор, парцеляція, антиципація.

ВИСНОВКИ

Аналіз фактичного матеріалу та теоретичні узагальнення дають змогу зробити висновки щодо синтаксичної природи періодів, а також особливостей їх структури та семантики, стилістичних параметрів функціонування у творчості М. Т. Рильського.

Теорія періоду сформувалась на основі античної традиції з урахуванням досягнень західноєвропейських ренесансних поетики та риторики, а також гомілетики і патристики ранньоукраїнського періоду. Праці Ф. Прокоповича і М. Довгалевського відображають загальні тенденції розвитку вчення про період - його структурно-граматичні, інтонаційно-ритмічні ознаки й експресивно-зображувальні можливості. Російські ритори ХVІІІ-ХІХ ст. (М. В. Ломоносов, О. Ф. Мерзляков, М. М. Сперанський, М. Ф. Кошанський) у своїх працях також розглядали питання визначення, класифікації, функціонування періоду. Загалом автори риторик до створення періоду ставили такі вимоги: граматична єдність, логічність, “риторичність” (використання тропів та фігур), милозвучність.

Незважаючи на інтенсивний розвиток граматичної науки у другій половині ХVІІІ - першій половині ХІХ ст., період здебільшого вивчався у стилістичному аспекті. Такий напрям дослідження був зумовлений передусім загальним характером граматичних знань того часу, а також живучістю старої традиції, за якою вчення про речення вважалося складовою частиною не граматики, а, переважно, риторики.

Найхарактернішими рисами періоду є: 1) період виразно ділиться на дві частини: протазис (підвищення) та аподозис (зниження); 2) члени періоду найчастіше побудовані симетрично, за принципом паралелізму: повторенням порядку слів, видо-часових форм дієслів. У побудові періоду використовують лексичні повтори, фігури синтаксичного паралелізму, фігури однорідності частин; 3) період вирізняється інтонаційним оформленням: перша частина характерна поступовим інтонаційним підвищенням, а після паузи йде друга частина, яка відзначається значним зниженням тону (на письмі пауза передається комою або комою і тире); 4) ритмічність періоду забезпечена розміром компонентів першої частини та їх паралелізмом; 5) період - це тематично, структурно та інтонаційно замкнена побудова.

Період є одним із текстових компонентів, що за своєю граматичною природою корелює з реченням (ускладненим або складним багатокомпонентним), ССЦ або становить цілий невеликий твір. Період - це бінарна розгорнута синтаксична структура у синтаксисі і синтаксико-стилістична фігура у стилістиці та риториці. У ньому завершену думку подано у формі простого ускладненого речення, багаточленного складного або кількох окремих речень, що структурно й інтонаційно поділяються на дві частини - протазис і аподозис, які побудовані симетрично, за принципом паралелізму, а також на основі однорідності частин.

У структурному плані інтенція виступає у вигляді двох компонентів: перший - містить цільову спрямованість самого мовленнєвого акту (актомовленнєва, початкова інтенція), а другий - передбачає досягнення головної мети (постактомовна, кінцева інтенція), оскільки в основі лінгвістичної теорії інтенції лежить положення про те, що кожна дія звідкись виходить (або нізвідки не виходить) і кудись спрямована (або нікуди не спрямована). Інтенція відіграє важливу роль у структуруванні тексту, зумовлюючи спосіб його опису.

У періодах як бінарних синтаксичних структурах інтенція реалізується у таких різновидах:

· класичних періодах, у яких дія у протазисі передбачає і прогнозує дію в аподозисі;

· обернених, у яких дія в аподозисі передбачає дію аргуметації або переконування в протазисі;

· незавершених, у яких дія у протазисі нікуди не спрямована, що виражає нульовий аподозис, створюючи емотивно-експресивний ефект висловлення.

Одиниці синтаксису безпосередньо підпорядковані завданням комунікації, інтенціям мовця, які реалізуються у відповідних синтаксичних структурах для запрограмованого впливу на слухача (читача). Тематично комунікативна (синтаксична) інтенція отримує свою реалізацію в таких семантико-синтаксичних відношеннях між протазисом і аподозисом: період узагальнення, у якому аподозис виконує узагальнювальну функцію до протазису; період протиставний, у якому аподозис виконує функцію протиставлення до протазису; період часовий, у якому протазис вказує на час або проміжок тривання дії, вираженої аподозисом; період умовний, у протазисі якого вказано на умову, за якої відбувається дія в аподозисі; період допустовий, у якому протазис вказує на умову, всупереч якій відбувається дія в аподозисі; період порівняльний, у якому протазис пояснює аподозис шляхом порівняння; період місця, у якому протазис вказує на місце чи напрямок дії аподозису; період означальний, у протазисі якого визначаються особа, явище, про які говориться в аподозисі; період пояснювальний, у якому протазис доповнює, поглиблює або з'ясовує зміст аподозису; період предикативний, у протазисі якого наявний підмет, а в аподозисі - присудок.

Медитативність, розлогість думки, намір показати єдність у багатоманітності в творчому доробку Максима Рильського забезпечують періоди зі структурою складнопідрядних речень з однорідною супідрядністю, контамінованих складнопідрядних речень, а також періоди зі структурою простого ускладненого речення, текстові періоди зі структурою ССЦ. Періоди зі структурою складносурядного і безсполучникового речень непоширені, тому становлять периферійну модель.

У періодах-реченнях цілісне висловлювання може розчленовуватися на сегменти, винесені за межі речення (парцеляція, приєднування). Використовуючи парцеляцію у періодах, Максим Рильський відтворює природне розгортання розмови, надаючи їй живомовності, невимушеності. Свідоме сегментування Максимом Рильським цілісної інформації у періоді має прагматичне спрямування й увиразнює той смисловий відрізок, що лінеарно продовжує речення поза його формальними межами. Парцеляти в будь-якому структурно-семантичному вияві лише разом з опорною частиною формують завершений зміст, і тому йдеться не про розрив смислових відношень на семантичному рівні, а про специфіку їхнього представлення.

У межах періоду, особливо в протазисі, трапляються інтонаційні злами, зумовлені вживанням відокремлених членів речення, вставних і вставлених конструкцій, звертань. Залучення Максимом Рильським у періоди відокремлених членів речення пояснюється потребою навантажити конструкцію відповідним змістом, прагненням до стилістичного урізноманітнення мовних засобів. Вони семантично і граматично доповнюють всю структуру конкретного періоду, розгортають його, збільшують кількість можливих паралельних конструкцій, створюючи синтаксичну синонімію. Вставлені конструкції, перебуваючи у межах періоду, реалізують інтродуктивний синтаксичний зв'язок реченнєвомодифікувального характеру й спеціалізуються на введенні автономно-довідкової інформації. Розширення меж і функцій інтродуктивності у періодах сприяють потенційному розгортанню періоду в площину тексту.

Період є настільки місткою синтаксико-стилістичною фігурою у стилістиці й риториці, що у ньому відбувається конвергенція стилістичних тропів і фігур. Стилістичну конвергенцію характеризують як накопичення кількох стилістичних прийомів, що додають експресивності один одному. У періодах стилістичні конвергенції реалізують образні функції усіх інших фігур і тропів: епітетів, порівнянь, метафор, антитез, повторів (анафора, епіфора, хіазм, полісиндетон, асиндетон), градацій, ампліфікацій, а також синтаксичного паралелізму, однорідності частин, антиципації тощо. Вибір стилістичних фігур і принципів їх висування на перший план у періоді залежить від його змістової, структурно-синтаксичної та ритмомелодійної архітектоніки і зумовлені специфікою індивідуально-авторського мислення майстра слова.

Максим Рильський майстерно створював досконалі за формою і стилістично виразні періоди у текстах різних стилів (художньому, публіцистичному, науковому) і жанрах (поезія, поема, стаття, нарис та ін.). З погляду архітектоніки автор використовував періоди у різних композиційно важливих частинах тексту: на початку (поеми, вірша, статті) розповіді, синтезуючи подальший розвиток подій, у середині чи висновковій частині. Майстер української літератури також вміло писав періодом цілі поетичні твори. Створення цих довершених періодів, що, за словами поета, “сам схвалив би Карамзін”, свідчить про досконалу конденсовану форму вислову з відчутною інтелектуальною домінантою. За допомогою періодів Максим Рильський забезпечує повноту і широту інформації способом конденсованої передачі багатопланового, різноманітного, об'ємного змісту в єдиній композиційно-синтаксичній структурі.

Експресивність у періоді забезпечується лексико-стилістичними засобами, які залежать від типу конотації - адгерентної (мовленнєвої, оказіональної) чи інгерентної (загальномовної, узуальної) та структурною його організацією: нанизуванням однорідних членів речення, які організовуються в єдине ціле за принципом ампліфікації, градації, а також паралелізмами, парцеляцією, антиципацією, повторами. Ці елементи образності, виступаючи в органічній єдності, посилюють вплив на емоційну та інтелектуальну сферу читача (слухача).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Цівун Н. М. До проблеми дефініції стилістичних фігур / Наталія Миколаївна Цівун // Наука і сучасність : Зб. наукових праць. Ї К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. Ї С. 279Ї286.

2. Цівун Н. М. Стилістичні фігури в поетиках та риториках викладачів Києво-Могилянської ХVІІ-ХVІІІ століть / Наталія Миколаївна Цівун // Система і структура східнослов'янських мов (До 200-річчя з дня народження В. І. Даля) : Зб. наукових праць. Ї К. : Знання України, 2001. Ї С. 121Ї126.

3. Цівун Н. М. Проблема періоду як фігури у лінгвопоетиці / Наталія Миколаївна Цівун // Система і структура східнослов'янських : Зб. наукових праць. Ї К. : Знання України, 2003. Ї С. 231Ї236.

4. Цівун Н. М. Стилістичні фігури як засіб творення експресії у поезії М. Т. Рильського “Не грай! Не грай!” / Наталія Миколаївна Цівун // Мовознавчі студії : Зб. наукових праць. Ї К. : Київський університет, 2006. Ї С. 80Ї84.

5. Цівун Н. М. Синтаксичні і стилістичні параметри періоду: теоретичний аспект / Наталія Миколаївна Цівун // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наукових праць. Ї К. : ІВЦ Держкомстату України. - 2006. Ї Вип. 12. ЇС. 193 Ї201.

6. Цівун Н. М. Повтор як невід'ємний елемент створення періоду (на матеріалі творчості Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка : Зб. наукових праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С. Я. Єрмоленко. Ї К., 2007. Ї С. 164Ї170.

7. Цівун Н. М. Конвергенція стилістичних фігур у періоді (на матеріалі творчості Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика”: Зб. наукових праць. Ї Вип. V. Ї Херсон : Видавництво ХДУ, 2007. Ї С. 170Ї174.

8. Цівун Н. М. Співвідношення періоду і складного синтаксичного цілого у сучасному мовознавстві (на матеріалі творчості Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наукових праць. Ї Вип. 382Ї384. Слов'янська філологія. Ї Чернівці : Рута, 2008. Ї С. 79Ї85.

9. Цівун Н. М. Роль додаткових синтаксичних елементів у періоді (на матеріалі творчості Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Наукові записки. Серія: Філологія. Ї Вип. 10. Ї У 2-х т. Ї Вінниця, 2008. Ї Т. 1. Ї С. 266Ї271.

10. Цівун Н. М. Період як одиниця тексту (на матеріалі творчості Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Система і структура східнослов'янських мов (До 85-річчя доктора філологічних наук професора М. Я. Брицина) : Зб. наукових праць. Ї К. : Знання України, 2008. Ї С. 219Ї224.

11. Цівун Н. М. Періоди зі структурою простого ускладненого речення (на матеріалі творчості Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство) : Зб. наукових праць / За ред. академіка Л.І. Мацько. Ї Вип. 2. Ї К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. Ї С. 152Ї157.

12. Цівун Н. М. “Синтакса - душа мови” (Особливості синтаксису поетичної мови Максима Рильського) / Наталія Миколаївна Цівун // Культура слова. Ї 2009. Ї № 71. Ї С. 86Ї90.

АНОТАЦІЯ

Цівун Н.М. Синтаксична інтенція, семантична єдність і стилістичні функції періоду в творчості М.Т. Рильського. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - К. : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню періоду з погляду синтаксичної інтенції, семантичної єдності та стилістичних функцій на матеріалі творів Максима Рильського.

У роботі проаналізовано історію вивчення періоду в риторичній традиції, вітчизняній та російській лінгвістиці, виявилено його диференційні ознаки; з'ясувано співвідношення періоду і складного синтаксичного цілого, визначено поняття ситаксичної інтенції. Виявлено і описано структурно-семантичні особливості класичного періоду та його модифікованих форм (оберненого, незавершеного) з погляду синтаксичної інтенції у творчому доробку Максима Рильського. Проаналізувано додаткові синтаксичні елементи, що утворюють інтонаційні злами - відокремлені члени речення, вставні і вставлені конструкції, звертання. Простежено взаємозв'язок періоду з іншими стилістичними фігурами (анафора, анепіфора, полісиндетон, хіазм, ампліфікація, градація, антиципація та ін.); схарактеризовано стилістичні функції періодів в ідіостилі Максима Рильського.

Ключові слова: період, класичний період, обернений період, незавершений період, обрамлений період, протазис, аподозис, інтенція, конвергенція стилістичних фігур, анафора, анепіфора, полісиндетон, парцеляція, ампліфікація, паралелізм.

АННОТАЦИЯ

Цивун Н.Н. Синтаксическая интенция, семантическое единство и стилистические функции периода в творчестве М.Т. Рыльского. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - К. : Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова, 2010.

Диссертационное исследование посвящено одной из актуальных проблем лингвостилистики - изучению синтаксической интенции, семантичного единства и стилистических функций периода в творчестве Максима Рыльского.

Период в работе рассматривается как бинарная синтаксико-стилистическая категория, для которой характерно: деление на две части - протазис и аподозис; структурно-семантический параллелизм членов частей периода; контрастная интонационная оформленость частей: повышение тона в протазисе и понижение в аподозисе; тематичная, структурная, интонационная замкнутость.

В системе единиц текста период рассматривается как текстема, которая характеризируется тематическим смыслом, композиционной структурой, отбором лексико-фразеологических, грамматических, стилистических средств, а также интенционно-прагматическими особенностями.

Установлено, что для творчества Максима Рыльского характерны классические периоды, образованные простыми осложненными, многокомпонентными сложными предложениями, а также сложным синтаксическим целым. Для достижения необходимых стилистических эффектов автор использовал модифицированные формы периода - незавершенный, который имеет протазис и нулевой аподозис, и обратный, который начинается с аподозиса (вывода или следствия), а после паузы продолжается протазисом.

За семантико-синтаксическими отношениями между протазисом и аподозисом выделяются такие типы периодов в творчестве Максима Рыльского: предикативный, временной, сравнительный, условный, места, цели, определительный, причинно-следственный, обобщающий, противительный, изъяснительный.

В диссертации провнализированы дополнительные синтаксические элементы, которые создают интонационные изменения в периоде - обособленные члены предложения, вводные и вставленные конструкции, обращения.

Отмечено, что период - это текстовая фигура в стилистике и риторике, в которой происходит конвергенция стилистических фигур. Использование синтагматических (структурный параллелизм и однородность частей) парадигматических (анафора, анепифора, полисиндетон, хиазм, парцелляция, амплификация) фигур в их взаимодействии - один из способов сделать период экспрессивным, ритмичным.

Периоды в творчестве Максима Рыльского активно представлены как в поэтических произведениях, так и в публицистических и научно-популярных текстах. При этом в поэзии основное значение приобретает эмоционально-образная функция периода, тогда как в публицистических и научно-популярных период выступает в целях логико-эмоционального убеждения.

В ходе исследования установлено, что писатель широко использовал стилистический потенциал периода. Основными функциями являются текстообразующая и эмотивно-экспрессивная. Текстообразующая функция проявляется в автосемантии, при которой автор использовал период в различных композиционно важных частях текста, а также писал периодом целые поэтические произведения. Эмотивно-экспрессивная функция выражается лексико-фразеологическим наполнением и структурой.

Ключевые слова: период, классический период, обратный период, незавершенный период, обрамленный период, протазис, аподозис, интенция, конвергенция стилистических фигур, анафора, анепифора, полисиндетон, парцелляция, амплификация, параллелизм.

SUMMARY

Tsivun N.М. Syntactic intention, semantic unity and stylistic functions in M.T. Rylsky's. - Manuscript. Dissertation for obtaining scientific degree of the Candidate of linguistics by spesialty 10.02.01 - Ukrainian landuage. - National Pedagogical University named after M. P. Dragomanov. - Kyiv, 2010.

The Dissertation is dedicated to investigation of the period according to its syntactic intention, semantic unity and stylistic functions based on Maksym Rylsky's works.

This research analyses the history of period learning in rhetorical Ukrainian and Russian linguistics, determines its differential signs; explores the correspondence between the period and complex syntax unit, explores the notion of syntactic intention used in works of Maksym Rylsky. It discovers and describes structurally semantic features of classical period and its modified forms (converse and incomplete) in terms of syntactic intention. It analyses additional syntax elements that form the bifurcation of intonation -separated parts of cenrences,parentnetic and as certained costructions, addressing. It traces the relationship with other stylistic figures (anaphora, anepifora, polysyndeton, chiasm, amplification, gradation) characterizes stylistic functions of periods in Maksym Rylsky's idiomatic style.

Key words: period, classical period, conversive period, imperfective period, limited period, prothesis, appodethesis, intention, convergentia stylistic figures, anaphora, anepiphora, polysyndeton, parcelation, amplification, parallelism.

Размещено на Allbest.ru