Прагмалінгвістичні особливості мовлення суддів Верховного Суду США

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ СУДДІВ ВЕРХОВНОГО СУДУ США

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Дьомкіна Олена Вікторівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Фоменко Олена Степанівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, докторант кафедри англійської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Ільченко Ольга Михайлівна, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України, завідувач кафедри іноземних мов

кандидат філологічних наук, доцент Ущина Валентина Антонівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, проректор з міжнародних зв`язків

Захист відбудеться „ 11 ” червня 2010 року о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал №12.

Автореферат розісланий „ 11 ” травня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н. Л.В. Клименко

АНОТАЦІЯ

Дьомкіна О.В. Прагмалінгвістичні особливості мовлення суддів Верховного Суду США. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному розгляду судового дискурсу за участю висококваліфікованих юристів. Дослідження здійснено на матеріалі транскриптів слухань Верховного Суду США - єдиного суду США, в якому судочинство здійснюють судді, а не присяжні. Особливістю спілкування є те, що всі його учасники є юристами за фахом, тому засідання Верховного Суду США є професійною комунікацією. Важливим чинником спілкування у Верховному Суді США є етикет.

У роботі здійснено систематизацію стратегій і тактик мовленнєвої поведінки суддів Верховного Суду США. Виділено та схарактеризовано стратегію топікального та формального контролю, стратегію запиту інформації та стратегію корекції інформації, що мають подальшу диференціацію на тактичному рівні. Встановлено, що важливими позамовними чинниками, що детермінують вибір мовленнєвих прийомів у межах кожної із виділених стратегій і тактик, є статусно-рольові та особистісні характеристики комунікантів.

У дослідженні також розглянуто мовну особистість судді у професійному спілкуванні. На основі порівняння складених мовленнєвих портретів трьох суддів обґрунтовано авторитарний характер мовлення суддів Верховного Суду США. Авторитарна домінантність є способом реалізації суддями Верховного Суду США своїх прав та обов'язків під час засідання.

Ключові слова: судовий дискурс, судове засідання, професійна комунікація, етикет, авторитарна домінантність, комунікативні стратегії і тактики, мовленнєвий портрет.

АННОТАЦИЯ

Демкина Е.В. Прагмалингвистические особенности речи судей Верховного Суда США. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному рассмотрению дискурса Верховного Суда США, который является особым подвидом судебного дискурса. Исследование осуществлялось на материале заседаний Верховного Суда США - единственного суда США, в котором правосудие вершат судьи, а не присяжные. Среди основных характеристик, отличающих этот подвид судебного дискурса - публичность, формальность, аргументативность, институциональность, спонтанно-подготовленный и ритуальный характер. Все участники общения - высококвалифицированные юристы, поэтому коммуникация на судебных заседаниях является профессиональной. Ядром общения юристов на слушаниях Верховного Суда США выступает профессиональный язык права, который обеспечивает общность языкового кода для всех участников слушания.

Важная роль на судебном заседании отводится необходимости придерживаться этикетных правил поведения, в том числе и норм речевого этикета. Этикетный речевой ритуал составляет конвенциональный формат взаимодействия и включает организующие стереотипные высказывания, с помощью которых судья регулирует ход интеракции. Слушание в Верховном Суде США имеет четкие временные границы и развивается в соответствии с определенным сценарием, который предусматривает стадийность судебного заседания.

Достижение прагматической цели общения участниками заседаний Верховного Суда США осуществляется с помощью аргументации. Поскольку новая информация вводиться в аргументацию посредством интерогативного хода судьи, к слушаниям Верховного Суда США применима интерогативная концепция диалога, основанная на сократовском методе в форме последовательных вопросов и ответов на них, которые связаны логическими умозаключениями. Аргументация в Верховном Суде США имеет рациональный характер и основывается на логическом структурировании дискурса и обращении к закону или другому нормативно-правовому акту в качестве основного аргумента.

В исследовании дается характеристика речи судей, выделяются основные стратегии и тактики коммуникации на заседаниях Верховного Суда США. Судьям Верховного Суда США принадлежит статусно-обусловленная доминантная позиция коммуникативных лидеров, что предполагает осуществление влияния на участников коммуникации с низшим статусом. Таким образом, доминантность для судей является способом осуществления прав и обязанностей на судебном заседании посредством ряда конкретных коммуникативных стратегий. Авторитарная доминантность судей представляется нормой общения в системе иерархической вежливости, в рамках которой этикетные нормы находятся в зависимости от статусно-ролевых характеристик участников коммуникации.

Рассматриваются стратегия топикального и формального контроля, стратегия запроса информации и стратегия коррекции информации. Определено, что стратегия топикального и формального контроля представлена тактиками непосредственного речевого контроля и косвенного речевого контроля, а также тактикой перебивания, стратегия запроса информации - тактиками прямого запроса информации и моделирования гипотетической ситуации, а стратегия коррекции информации - тактиками уточнения, коррекции и оценки достоверности содержания высказываний адвокатов.

В ходе исследования доказано, что дискурсу судей Верховного Суда США свойственен авторитарный характер. Выделены наиболее распространенные маркеры авторитарности, такие как употребление некоторых прагматических типов предложений для контроля за речевым поведением собеседника (директивы, императивы-интерогативы), употребление императивных форм глаголов для моделирования гипотетических ситуаций, эгоцентричность дискурса, разнообразные способы выражения категории негативности для негативной оценки аргументов адвоката, прием «серия вопросов» с употреблением коротких вопросов-уточнений, перебивание.

На основе моделирования и сравнения речевых портретов трех судей Верховного Суда США проанализировано влияние личностных факторов на реализацию выделенных стратегий и тактик, определены основные индивидуальные речевые актуализаторы реализации приемов каждой из упомянутых тактик. Выделено три уровня интенсивности реализации авторитарности судей: интенсивная авторитарность, авторитарность средней интенсивности и авторитарность низкой интенсивности.

Обозначены перспективы дальнейших исследований, которые могут быть посвящены углубленному анализу стратегий и тактик речевого поведения участников судебного дискурса. В материал исследования могут быль включены тексты судебных решений Верховного Суда США (majority and dissenting opinions).

Ключевые слова: судебный дискурс, судебное заседание, профессиональная коммуникация, этикет, авторитарная доминантность, коммуникативные стратегии и тактики, речевой портрет.

SUMMARY

Diomkina O.V. Pragmalinguistic Speech Peculiarities of the U.S. Supreme Court Justices. - Manuscript.

Thesis for the Candidate of Sciences Degree in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic languages. - National Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kyiv, 2009.

The research is devoted to the complex analysis of judicial discourse. The investigation is conducted on the material of transcripts of the oral arguments in the Supreme Court - the only court of the United States where justice is administered by judges, not by the jury. The most important linguistic peculiarity of the communication is that all the participants of the interaction are highly qualified lawyers, so the language intercourse during the trial is professional communication. Etiquette plays an important role during the arguments.

The classification of the strategies and tactics of the Supreme Court judges' speech behavior has been developed. Three main strategies have been identified and described: topical and formal control strategy, strategy of information inquiry and strategy of information correction. The author considers the factors which influence the choice of specific verbal means in the frames of each strategy in the context of the participants' social role, status and personality differences on the arguments.

The study also examines language personalities of the Supreme Court justices in professional communication. On the basis of the comparison of three speech portraits of the Supreme Court justices the authoritarian character of judicial discourse is proved. The rights and duties of the Supreme Court justices during the argument are fulfilled via authoritarian dominance.

Key words: courtroom discourse, arguments of the court, professional communication, etiquette, authoritarian dominance, strategies and tactics of speech behaviour, speech portrait.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

мовленнєвий суддя професійний спілкування

Питання співвідношення мови та влади, мовної взаємодії комунікантів в умовах інституціональної нерівності, а також особливості ідіолектів осіб з високим соціальним статусом упродовж останніх років знаходяться у центрі уваги теорії комунікації, теорії мовленнєвого впливу, психолінгвістики та соціолінгвістики. Розгляд прагмалінгвістичних особливостей мовлення суддів Верховного Суду США дозволяє застосувати комплексний підхід до вивчення цих питань у межах одного дослідження.

Успішність судового спілкування залежить не тільки від професійної, але й від комунікативної компетенції його учасників, яка виявляється у здатності користуватися мовними засобами для організації мовленнєвої взаємодії згідно з правилами та нормами спілкування та у здійсненні ефективного впливу на адресата для реалізації позамовних завдань. Від уміння правильно та обґрунтовано викласти власну позицію багато в чому залежить успіх судового засідання. Це вміння нерідко супроводжує прийняття таких судових рішень, які впливають на майбутнє не тільки обвинуваченого, захисника, судді, а й майбутнє країни, репутацію народів, що проживають у конкретній спільноті. Цей факт пояснює зростаючу цінність наукових рекомендацій лінгвістів для оптимізації комунікативних процесів у суді.

Як один із найдавніших видів дискурсу, судовий дискурс знаходиться в полі зору дослідників різних дисциплін - юридичної лінгвістики (М. Л. Заїченко, А. С. Александров, Ю. Ф. Прадід, Дж. Гіббонс, Л. Дональд), теорії аргументації (Ч. Перельман, А. Д. Бєлова, Н. В. Міхалкін), судового мовознавства (Є. І. Галяшина, Дж. Аткінсон, П. Дру), етики (Г. В. Гребеньков, А. С. Кобліков, Д. П. Фіолевський), психології (О. Т. Бойко, М. Ф. Будіянський, Б. Бодох, С. Берг-Селінгсон), риторики (В. М. Баранов, Н. Д. Голєв, О. Ю. Діомідова, Н. Н. Іванкіна, М. Л. Молдован, П. С. Сергєїч, Б. Дж. Гіббітс).

У лінгвістиці дослідження судового дискурсу проводилися на основі емпіричного матеріалу судових процесів, записаних на аудіоплівку, а потім, транскрибованих. При цьому матеріалом досліджень обиралися переважно судові справи, що розглядалися за участю присяжних, які не є професіоналами у правовій сфері (І. М. Васильянова, С. І. Недашківська, Т. А. Скуратовська, Б. Мартіновськи, О. В. Красовська). Лише незначна кількість досліджень здійснювалася у сфері мовної інтеракції «адвокат - клієнт», «юрист - юрист», «юрист - суддя».

Аналіз широкого кола праць, присвячених дослідженню різних аспектів судового дискурсу, свідчить про те, що на сьогодні судовий дискурс за участю професійних юристів як особливий тип інтеракції ще не отримав повного та цілісного висвітлення. Поза увагою дослідників залишилися, зокрема, такі аспекти судової комунікації, як проблема реалізації інституціоналізованих відносин соціальної нерівності, стратегічно-тактична спрямованість комунікації в інституційних умовах професійного спілкування та виділення найбільш ефективних моделей мовленнєвої поведінки під час судового засідання.

Верховний Суд є єдиним судом Сполучених Штатів Америки, в якому судочинство здійснюють судді, а не присяжні: всі учасники судового засідання Верховного Суду США є висококваліфікованими юристами, що обумовлює наявність певних відмінностей від судових засідань за участю присяжних і зумовлює особливий інтерес до лінгвістичного аналізу цього виду дискурсу.

Актуальність роботи визначається: (1) загальним інтересом до аналізу різновидів судового дискурсу і правил мовленнєвої поведінки комунікантів на судовому засіданні; (2) необхідністю вивчення комунікації в рамках судового процесу за участю професійних суддів, зокрема слухань Верховного Суду США як особливого різновиду мовної діяльності; (3) відсутністю комплексного висвітлення особливостей професійної комунікації в інституційних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), яка затверджена Міністерством освіти і науки України і розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 30 листопада 2005 року).

Об'єктом дослідження є сучасний американський судовий дискурс.

Предметом дослідження виступають одиниці лексичного рівня мови, синтаксичні конструкції, стилістичні та риторичні прийоми, а також стратегії і тактики у професійному судовому спілкуванні.

Метою роботи є виявлення та всебічне комплексне дослідження особливостей мовленнєвої поведінки та мовленнєвої взаємодії учасників судових засідань Верховного Суду США. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

1. встановити основні риси та комунікативно значущі параметри дискурсу Верховного Суду США;

2. визначити специфіку лінгвістичної репрезентації домінантності у мовленнєвих стратегіях суддів;

3. визначити та систематизувати комунікативні стратегії і тактики, що використовуються на слуханнях Верховного Суду США в контексті статусно-рольової диференціації учасників засідання;

4. виявити та проаналізувати вербальні засоби реалізації авторитарності на засіданнях Верховного Суду США;

5. скласти і порівняти мовленнєві портрети суддів Верховного Суду США.

У роботі застосовано інструментарій загальноприйнятих методів та прийомів лінгвістичного аналізу, які підпорядковуються основним завданням роботи. Зокрема, у дослідженні поєднані структурний та функціональний підходи до аналізу дискурсу, що уможливило вивчення функціонування мовних одиниць із врахуванням позамовних чинників.

Комплексний аналіз судового дискурсу як особливої сфери спілкування передбачає інтегративне застосування низки методів дослідження: контекстуального, стилістичного, семантико-синтаксичного, дескриптивного, інтерпретаційного методів, а також елементів методів кількісного аналізу, логічного моделювання та когнітивно-дискурсивного підходу.

Дескриптивний та інтерпретаційний методи дослідження використовуються для спостереження, аналізу та класифікації окремих мовних фактів з метою їх подальшого витлумачення в комунікативній ситуації здійснення судочинства та систематизації у вигляді стратегій і тактик. Дискурсивний аналіз застосовується для дослідження стратегічної спрямованості спілкування на судовому засіданні та для виділення окремих стратегій і тактик впливу на адресата. На основі дослідження контекстуальної семантики лексичних одиниць, використовуючи стилістичний та семантико-синтаксичний методи, встановлено текстові імплікації та стійкі конотації конкретних мовних одиниць, що вживаються в ході реалізації дискурсивних стратегій учасників судового засідання. Із використанням методу логічного моделювання розглядалися параметри комунікативної ситуації (прагматичного контексту) та здійснювалося моделювання мовленнєвих портретів суддів.

Матеріалом дослідження були транскрибовані тексти 238 засідань Верховного Суду США за 2003-2009 рр., загальним обсягом близько 14 тис. друкованих сторінок.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у визначенні особливостей мовленнєвої поведінки професійних комунікантів в інституційних умовах. Зокрема, вперше здійснено дослідження мовлення суддів найвищої ланки, встановлено основні стратегії та тактики домінантної мовленнєвої поведінки суддів, змодельовано мовленнєвий портрет судді як авторитарної особистості. У рамках дослідження судового дискурсу мовленнєву особистість судді вперше розглянуто як лінгвістичний і соціально-професійний феномен. Поглиблене висвітлення отримали окремі аспекти теорії аргументації, зокрема, визначено основні тактико-стратегічні особливості аргументації на судовому засіданні за участю професійних суддів. У дослідженні також розглянуто мовленнєвий етикет як важливий чинник судової комунікації.

Теоретична значущість дослідження полягає у поглибленому системному розкритті особливостей судового дискурсу і розширенні знання про дискурс в окремих сферах людської діяльності. Елементи здійсненої в ході дослідження систематизації стратегій і тактик мовленнєвої поведінки суддів доповнюють сучасну теорію комунікації і є підґрунтям для подальших розвідок спілкування в інших галузях професійної діяльності.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дослідження в курсах з теорії дискурсу, риторики, теорії комунікації та соціолінгвістики, а також в інших сферах - юридичній деонтології та психології.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел (317 позицій, із них 75 - іноземною мовою) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок (179 сторінок основного тексту).

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи були висвітлені у доповідях на шести наукових конференціях: 1) Міжнародній науковій конференції до 75-річчя доктора філолог. наук, проф. С. В. Семчинського (17-18 травня 2006 р., Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); 2) V-ій Міжвузівській конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (29-31 січня 2007 р., Донецьк, Донецький національний університет); 3) Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (11 квітня 2007 р, Київ, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка); 4) Міжнародній науково-практичній конференції «Когнітивні та дискурсивні структури германських мов у соціокультурному просторі комунікації» (14-15 березня 2008 р., Київ, Київський міжнародний університет); 5) Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (9 квітня 2008 р., Київ, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка); 6) Міжнародній науковій конференції «Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі» (22 жовтня 2008 р., Київ, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка).

Результати дисертаційної роботи використовуються для читання курсів «Риторика» та «Дискурсивний аналіз» на кафедрі англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 7 статтях, із яких 6 надруковано у фахових наукових збірниках України.

На захист виносяться такі положення:

1. Дискурс Верховного Суду США є публічним, формальним, аргументативним, інституційним, спонтанно-підготовленим та ритуальним різновидом судового дискурсу. Всі учасники дискурсу Верховного Суду США є висококваліфікованими юристами та комунікантами-професіоналами. Основними позамовними чинниками, що формують вербальну поведінку особистості на судовому засіданні, є професійний та соціальний статус особи.

2. Мовленнєва взаємодія під час судового засідання відбувається через використання комунікативних стратегій, вибір яких зумовлений статусно-рольовими позиціями комунікантів, інституційною та формальною структурою засідання: стратегії топікального та формального контролю, стратегії запиту інформації та стратегії корекції інформації, що мають подальшу диференціацію на тактичному рівні. Вплив особистісних характеристик суддів на реалізацію мовленнєвих прийомів кожної з тактик виявляє себе через наявність індивідуалізованих мовленнєвих актуалізаторів виділених стратегій.

3. Стратегія топікального та формального контролю включає тактики безпосереднього та опосередкованого мовленнєвого контролю і тактику перебивання. Тактики реалізують себе через вживання імперативних форм дієслів із значенням «казати» (answer, explain, say, tell, summarize, state) у функції стимуляції відповіді на запит інформації; вибір часової форми дієслова для вираження директивної інтенції; буквальні інтерогативи у функції запиту інформації; небуквальні інтерогативи імперативного змісту (питальні речення змішаного типу, перша частина яких містить реквестивну конструкцію з модальними дієсловами сan, could, would); імперативну конструкцію «let us / let's»; розповідні речення з модальними предикатами бажання (I want, would like, wish you to do sth); розповідні речення з когнітивними дієсловами know, say, tell, understand, get та ін., вжитими в заперечній формі; метакомунікативні сигнали слухача, спрямовані на захоплення ініціативи у розмові (absolutely, right, of course, okay, correct та ін.).

4. Стратегія запиту інформації представлена двома тактиками: тактикою прямого запиту інформації та тактикою моделювання гіпотетичної ситуації. Тактики реалізують себе через вживання ініціювальних реплік-питань, в яких об'єкт когнітивного дефіциту мовця представлений експліцитно; імперативної форми дієслів ментальної активності suppose, assume, imagine; використання різних видів умовних підрядних речень для моделювання гіпотетичних ситуацій; вживання групи теперішніх часів (Present Indefinite, Present Continuous) для опису послідовності подій у гіпотетичній ситуації.

5. Стратегія корекції інформації представлена трьома тактиками: тактикою оцінки достовірності змісту висловлювань адвокатів, тактикою уточнення і тактикою виправлення. Тактики реалізують себе через висловлювання незгоди; вживання минулого часу для вираження заперечного значення; вживання прикметників, що експлікують значення «невідповідність», таких як irrelevant, inapplicable, inconsistent, insufficient, inadequate, out of line, discordant, contradictory, incongruous, not pertinent; різні типи питальних речень; прийом «серія запитань».

6. Мовленню суддів Верховного Суду США притаманна авторитарність, яка виявляє себе на вербальному рівні. Основними маркерами авторитарності є вживання певних прагматичних типів речень для здійснення контролю за мовленнєвою поведінкою комунікантів із нижчим статусом (директиви, інтерогативи-імперативи), вживання імперативних форм дієслів для моделювання гіпотетичних ситуацій, егоцентричність дискурсу (частотне вживання займенників першої особи однини), варіативні засоби вираження категорії негативності для експлікації негативної оцінки аргументів адвоката, прийом «серія запитань» із вживанням коротких запитань уточнень, перебивання. Особливості індивідуального стилю професійної поведінки судді Верховного Суду США виявляють себе через диференціацію авторитарності на інтенсивну авторитарність, авторитарність з середньою інтенсивністю та авторитарність з низькою інтенсивністю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі аргументовано вибір теми, обґрунтовано актуальність, наукову новизну, теоретичну значущість, практичне значення дослідження, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт та предмет, окреслено методику дослідження, схарактеризовано матеріал дослідження, наведено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі „Судове засідання як професійний юридичний дискурс” викладено теоретичні засади дослідження, зокрема, обґрунтовано місце дискурсу Верховного Суду США у дискурсивній парадигмі, визначено його комунікативно значущі параметри та характерні риси. У розділі пропонуються визначення понять «судовий дискурс», «аргументація», «етикет», «фахова мова».

У межах сучасних інтерпретацій дискурсу (Т. А. ван Дейк, В. Дем'янков, К. Кусько, М. Макаров, К. Серажим, Б. Хатім, Я. Мейсон) судовий дискурс визначається як: 1) сукупність усіх мовленнєвих актів, що спрямовані на досягнення мети учасниками спілкування у залі суду; 2) соціально обумовлена комунікативна діяльність у ситуації здійснення судочинства; 3) смислове наповнення тексту в ситуації судового спілкування.

Дискурс Верховного Суду США належить до аргументативних, публічних, інституційних, ритуальних дискурсів і є особливим різновидом судового дискурсу, що вирізняється спонтанно-підготовленим характером, високим професійним рівнем всіх учасників - юристів за фахом, специфічною і жорстко фіксованою соціально-рольовою конфігурацією. Статусно-рольові позиції учасників комунікації впливають на вибір мовних одиниць та мовленнєвої поведінки.

Статусно-рольова структура учасників судового дискурсу передбачає розмежування професіоналів та непрофесіоналів. Адвокати та суддя у змагальному судовому процесі представляють певні соціальні інститути з відповідними функціями і вступають у комунікацію як професійні агенти. Присяжні мають статус непрофесіоналів, що досить часто зумовлює «перехід» професійними комунікантами меж стандартизованої нормативності професійного спілкування.

Слухання Верховного Суду США, навпаки, характеризуються дотриманням норм і приписів ритуально-конвенційного спілкування та формальної структури засідання (черговості та регламентованості виступів). Кожне засідання складається із чотирьох стадій, про початок або закінчення яких свідчить вживання одиниць мовного етикету (Н. Формановська), або організуючих стереотипних висловлювань (К. Кусько). Серед основних організаторів (форматорів), за допомогою яких суддя регулює розгортання комунікації, нами були виділені фрази відкриття та закінчення засідання, які поєднують у собі елементи довідкового матеріалу та перформативної дії (наприклад, CHIEF JUSTICE ROBERTS: The Court will now hear argument in Bradshaw versus Stumpf), надання адвокатові дозволу розпочати промову, що переважно реалізується у формі звертань з конвенціоналізованою прескриптивною функцією, висловлювання подяки, що використовуються суддею з метою перервати адвоката, якщо він вичерпав час виступу (CHIEF JUSTICE ROBERTS: Thank you, Mr. Andre. Ms. Olivier.).

Способом досягнення прагматичної мети спілкування учасниками судового засідання є аргументація. Комунікативна особливість ролі «суддя» на слуханнях Верховного Суду США полягає у тому, що аргументація переважно реалізується у формі «запитання-відповідь»: нова інформація вводиться в аргументацію за допомогою інтерогативного ходу судді.

Механізм аргументації адвокатів на судовому засіданні за участю висококваліфікованих юристів чітко простежується на рівні логічної організації дискурсу: логічне структурування промов адвокатів відбувається через вживання метадискурсивних елементів (мовних засобів логічності). Аргументація на засіданнях Верховного Суду США спрямована переважно на раціональну сферу адресата: основним типом аргументів є посилання на закон або інший нормативно-правовий акт. Наприклад: Under this Court's cases, Brentwood cannot escape the contractual bargain it's made under the First Amendment, because the association offered it a reasonable choice as measured by the three criteria that this Court has used to identify unconstitutional conditions. First, participation in the state tournaments is entirely voluntary. Second, the restrictions at issue here are germane to the legitimate goals of the association. And third, enforcement of the rule here imposed only a minimal burden on speech of private concerns. We would like to turn first to the issue of voluntariness, because that's a core issue in every case involving allegedly unconstitutional conditions (06-427). У наведеному уривку промови адвокат чітко формулює тезу (Brentwood cannot escape the contractual bargain it's made under the First Amendment). Основним аргументом адвоката є посилання на раніше прийняті рішення Верховного Суду США (this Court's cases). Структурування інформації, що здійснюється через мовні засоби, які передають послідовність, дозволяє адвокату системно викласти три операціональні аргументи (пояснення, яким чином судові прецеденти можуть бути застосовані для вирішення справи, що заслуховується).

У другому розділі «Прагматичні та дискурсивні особливості засідань Верховного Суду США» досліджено особливості мовлення суддів, виявлено та систематизовано стратегії і тактики мовленнєвої поведінки суддів на засіданнях Верховного Суду США.

Встановлено, що у дискурсі слухань Верховного Суду США відносини влади між статусно нерівними учасниками знаходять своє відображення у формі комунікативного домінування. На засіданні Верховного Суду статусно-зумовлена домінантна позиція комунікативного лідера належить суддям. Домінування суддів розглядається як система комунікативних засобів, за допомогою яких реалізуються статусно та позиційно обумовлені дискурсивні стратегії учасників судового засідання.

Розуміння домінантності як динамічного явища уможливило її розгляд у межах ряду конкретних комунікативних стратегій, що використовуються учасниками досліджуваної комунікативної ситуації, оскільки вибір мовних засобів (лексичних, граматичних тощо) у ході судового спілкування не є випадковим і зумовлений стратегічною метою спілкування.

При цьому стратегія розуміється нами як схема певних дій у рамках комунікативного процесу, яка виражає вибір мовленнєвих засобів та способів вираження певного змісту, що безпосередньо пов'язаний з досягненням мети спілкування (О. Іссерс, Є. Клюєв, Г. Почепцов). Тактика - це конкретна сукупність дій, що виконується комунікантами для реалізації конкретної стратегії (І. Борисова, Т. А. ван Дейк). Інструментом реалізації певної комунікативної тактики виступає мовленнєвий хід (Г. Барташева, І. Гулакова, О. Іссерс, К. Піщикова, В. Ущина), що дозволяє врахувати діалогічність елементів мовленнєвої взаємодії.

У дослідженні виділено три стратегії реалізації інтеракціональної домінантності суддів Верховного Суду США: стратегію топікального та формального контролю, стратегію запиту інформації та стратегію корекції інформації, що мають подальшу диференціацію на тактичному рівні.

Тактики, що належать до стратегії топікального та формального контролю (тактика безпосереднього мовленнєвого контролю, тактика опосередкованого мовленнєвого контролю і тактика перебивання), застосовуються суддями для здійснення управління загальною динамікою розгортання комунікації та інтеракціонального контролю представників сторін: формального управління та визначення дистрибуції мовленнєвого часу.

Тактика безпосереднього мовленнєвого контролю передбачає здійснення спонукальних директивних комунікативних дій та мовленнєвих дій, в семантичній структурі яких директивний спонукальний компонент виявляється у співвіднесеності з параметрами комунікативної ситуації.

Мовленнєві дії домінантних комуніканів на засіданні Верховного Суду США переважно не містять інтенсивних проявів експліцитного впливу. Дослідження свідчить, що лише деякі судді за певних умов послуговуються формою імператива. Наприклад, суддя Девід Сутер: No, tell me substantively, what do you want? What substantively do you want at the end of this case? (06-340) Вживання граматичної форми імператива суддями у більшості випадків зумовлене суворими часовими рамками судових засідань. У наведеному прикладі суддя використовує мовні засоби, які, завдяки своїм комунікативно-функціональним особливостям, можуть стимулювати адресата до відповіді-реакції, спонукати його до вербальної дії. Адресант апелює до свого співрозмовника через використання у формі імператива дієслів answer, explain, say, tell та ін., об'єднаних значенням «казати».

Для вираження директивної інтенції в умовах соціальної нерівності комунікантів на засіданні Верховного Суду США слугує також вибір мовцем часової форми дієслова. Конструкція going to do збільшує ілокутивну силу висловлювання, що зумовлене значенням другорядних, прагматичних функцій англійського дієслова, і може трактуватися як спонукання: JUSTICE BREYER: And now you're going to tell me what there is, I hope (06-1717).

Одним із основних прийомів тактики безпосереднього мовленнєвого контролю є імперативи-інтерогативи або небуквальні інтерогативи імперативного змісту, у яких домінуючою інтенцією мовця є спонукання. Прескриптивний потенціал мають запитання із вживанням реквестивної конструкції з модальними дієсловами сan, could, would, наприклад: JUSTICE KENNEDY: Can, can you tell me, if the Petitioner does not prevail here….(05-85).

Іншим прийомом тактики безпосереднього контролю є імперативна конструкція «let us / let's». У мовленні суддів ми інтерпретуємо мовленнєві акти з «let's» як команди імперативного значення. Наприклад, JUSTICE SCALIA: And Steiner essentially repudiates that. So, you know, let's forget about Skidmore (03-1238). У мовленні адвокатів вживання цієї конструкції має іншу семантику й означає пропозицію або прохання про дозвіл: MR. KNEEDLER: … But let me, let me, let me explain what is in place… (06-340).

Інтеракціональний контроль суддів на засіданнях реалізує себе також через прагматичну трансформацію розповідних речень у спонукальні. Типовим при цьому є введення у розповідні речення лексичних предикатів бажання (want, would like, wish та ін.) для досягнення мети спонукання. Наприклад, JUSTICE GINSBURG: Mr. Goldstein, I just wanted to have a clear answer to the question Justice Scalia asked you (03-1238).

Мовленнєві ходи, які містять непряму вказівку, натяк на вчинення певних дій стосовно розгортання ходу інтеракції, належать до тактики опосередкованого мовленнєвого контролю. У розповідних реченнях експліцитне визнання відсутності необхідної інформації у судді сприймається адвокатом як ознака запиту інформації. Наприклад, JUSTICE SCALIA: (1) I don't know (2) why this is any more demanding of an exception to 1447(d) than is ordinary diversity jurisdiction, where Congress has said you're entitled to trial in federal court (05-85). Про відсутність у судді певної інформації свідчать предикати, представлені когнітивними дієсловами know, say, tell, understand, get та ін., вжитими в заперечній формі (1). Предмет запиту експлікується підрядним додатковим реченням (2).

Однією з основних тактик, що часто використовується суддями, є тактика перебивання, яка виявляє себе у використанні перериваючих мовленнєвих актів різного типу. На засіданнях Верховного Суду США перебивання є звичайним і частотним явищем, що зумовлено необхідністю досягнення цілей спілкування в обмежений термін. У ході дослідження було зроблено висновок, що конвенційні форми перебивання вищого за статусом комуніканта - судді - в умовах асиметричних рольових відносин сумісні з дотриманням принципу ввічливості.

Стратегія запиту інформації представлена двома основними тактиками: тактикою прямого запиту інформації та тактикою моделювання гіпотетичної ситуації. Правильне застосування цих тактик уможливлює досягнення основної мети судового спілкування - отримання суддями найбільш повної інформації у справі від кожної сторони для винесення справедливого рішення.

Тактика прямого запиту інформації виражається через вживання ініціювальних реплік-питань, в яких об'єкт когнітивного дефіциту мовця представлений експліцитно: JUSTICE BREYER: Is that true?(05-7058).

Тактика моделювання гіпотетичної ситуації застосовується суддями з метою глибшого з'ясування позицій адвокатів сторін на засіданні Верховного Суду США. Ситуації, запропоновані суддями, схожі на складні юридичні задачі, розв'язання яких вимагає від представників сторін високого рівня загальної фахової підготовки. Ця тактика полягає у використанні трьох типів моделювання: 1) вживанні імператива з дієсловами ментальної активності типу: suppose, assume, imagine; 2) використанні умовного способу (Conditional type 1, 2, 3); 3) застосуванні групи теперішніх часів (Present Indefinite, Present Continuous) для опису послідовності подій у гіпотетичній ситуації. Вживання умовних підрядних речень є особливістю дискурсу Верховного Суду США і не є типовим для інших різновидів юридичного дискурсу, в якому домінує об'єктивність викладення інформації. Наприклад, JUSTICE SOUTER: What if the State had gone back at the - at the hearing before the original two in response to the motion to vacate and had said, we did argue in the Wesley case that he was the triggerman? The jury rejected that argument. …If the State had taken that position, would you have a due process claim?(04-637).

Мовленнєві ходи суддів, пов'язані з оцінкою, уточненням, виправленням або конкретизацією попереднього мовленнєвого ходу адвоката, тобто з впливом на реалізовані мовленнєві ініціативи адвокатів, були об'єднані нами у три основні тактики стратегії корекції інформації: тактику оцінки достовірності змісту висловлювань адвокатів, тактику уточнення і тактику виправлення.

Тактика оцінки достовірності змісту висловлювань адвокатів відображає оцінно-правовий характер судового дискурсу і реалізує себе через позитивну і негативну оцінку достовірності. Достовірність у цьому контексті є «істинністю з точки зору слухача», тобто суддівською оцінкою відповідності змісту висловлювання адвоката правовій дійсності.

Позитивна оцінка передбачає згоду судді із попереднім твердженням адвоката або елемент схвалення позиції адвоката. Наприклад: JUSTICE SOUTER: But it - I mean, that - that statement is true, I take it (04-637). У наведеному мовленнєвому ході суддя визнає, що певне твердження адвоката є істинним, і тому він приймає його як аргумент (I take it) до розгляду як доказ у справі.

Негативна оцінка судді експлікується через висловлювання незгоди; вживання минулого часу для вираження заперечного значення; вживання прикметників, що експлікують значення «невідповідність», таких як irrelevant, inapplicable, inconsistent, insufficient, inadequate, out of line, discordant, contradictory, incongruous, not pertinent та прикметників, семантична структура яких набуває значення невідповідності загальноприйнятому правовому тлумаченню (наприклад, odd, strange, extraordinary, unusual, puzzling).

Застосування тактики уточнення передбачає, що судді ставлять запитання до певних елементів позиції адвоката. Саме завдяки застосуванню мовленнєвих прийомів вирішення невпевненості суддями, визначається правильність ухваленого судового рішення. Коли відповідь на запитання судді виявляється комунікативно недостатньою, за нею йде ще низка питань, спрямованих на заповнення смислової лакуни: MR. FREEDMAN: …In - in the first Stumpf trial, they - they argued that there was «ample evidence to point»… CHIEF JUSTICE REHNQUIST: Who is they? (04-637).

Тактика уточнення реалізується через вживання декількох типів питальних речень:1) повноскладових спеціальних питальних речень у ролі ініціюючих реплік діалогічної єдності; 2) питальних речень змішаного типу: загальне запитання, що містить у собі спеціальне / загальне уточнююче запитання; 3) переформульованих тверджень адвокатів, що закінчуються коротким загальним запитанням з інверсованим порядком слів; 4) переформульованих висловлювань адвокатів, повторених з питальною інтонацією (питальні речення з неінверсованим порядком слів); 5) розділових запитань.

Мовленнєві ходи тактики виправлення спрямовані на виправлення юридичних або лінгвістичних помилок у мовленні адвокатів. Спираючись на владну роль «суддя» на засіданні та на високий авторитет у професійній спільноті суддя Верховного Суду США має право виправити невірне твердження адвоката. Наприклад, GENERAL CLEMENT: …if the Second Amendment said "keep and bear arms for the common defense" this would be a different case. But - JUSTICE STEVENS: - the right to keep and bear - I'm sorry. It's one right to keep and bear, not two rights, to keep and to bear (07-290).

Судді здійснюють виправлення також через прийом «серія запитань» (string of questions). Суддя ставить адвокату декілька запитань і в такий спосіб крок за кроком підводить його / її до спростування власної позиції.

Зважаючи на владні повноваження та узаконену необхідність керувати поведінкою інших комунікантів, з одного боку, та значний інтелектуальний потенціал, високий професійний рівень з іншого, мовлення суддів Верховного Суду США у цілому має авторитарний характер.

У третьому розділі «Мовленнєвий портрет судді Верховного Суду США як авторитарної особистості» були складені та порівняні мовленнєві портрети трьох суддів: судді Антоніна Скалія, Головного судді Джона Робертса та судді Рут Бадер Гінзбург.

У ході індивідуальної мовленнєвої діяльності відбувається актуалізація у мовленні представниками конкретної групи деяких типових мовних стандартів. При складанні мовленнєвого портрету особистості, з одного боку, виявляються індивідуальні узуальні мовні уподобання комуніканта, а з іншого - визначаються спільні риси у мовленнєвих виборах мовців. В основі вироблення індивідуальних стилів мовленнєвої поведінки суддів Верховного Суду, здійснення ними різних судових дій, застосування тактичних прийомів лежать властивості темпераменту.

Суддю Антоніна Скалія у пресі та аналітичних оглядах, присвячених діяльності Верховного Суду США, називають найяскравішим юристом суду (the Court's most colourful jurist today). Він загальновідомий своїм агресивним та досить жорстким стилем ведення судового засідання (his confrontational and argumentative style, rhetorically unrestrained). Юридичні аналітики підкреслюють його безкомпромісність (hard-edged).

Суддя Антонін Скалія має комплекс рис авторитарної особистості. Наявність значної кількості маркерів авторитарності дозволяє схарактеризувати його мовленнєву поведінку на засіданнях як інтенсивну авторитарність. На користь цього свідчить частотне вживання директивних мовленнєвих актів: Just say, no, it's not constitutionally compelled, and I'll be happy (08-267). Авторитарний характер дискурсу підтверджує також насиченість мовлення судді Скалія займенниками першої особи однини та варіативними засобами вираження категорії негативності для досягнення категоричного ефекту: What's wrong with that? I - I fail to see any indication here that he's telling the jury never mind the facts. Never mind … I - I just don't - I just don't see the argument. … So I just don't, don't see the analogy from the Supreme Court cases you have, I - I - I think you're, you're taking hard cases very much out of context (06-313).

Як жорсткий авторитарний комунікант, суддя Антонін Скалія часто виражає негативну оцінку висловлювання адвоката через іронію. Наприклад:

MR. FISHER: - I think well understood that it is a practical problem. It is one that gives this Court caution before ruling a law unconstitutional. Here, I don't think -

(2)JUSTICE SCALIA: That's nice.

(3)MR. FISHER: - you're going to need to gravel….

(4)JUSTICE SCALIA: I say that's nice. We're in effect - in effect prohibiting the people from changing their mind (07-343).

Антоніна Скалія називають провокаційним і дратівливим суддею (most provocative, and sometimes petulant, justice). Ці якості виявляються в його мовленні на засіданнях, особливо у випадках, коли адвокат намагається дотримуватися власної позиції всупереч думці судді. У таких випадках у мовленні судді Скалія відбувався перехід від логічної аргументації до емоційних лексичних повторів: Where? Where? Where? Where? Where does it say that? Where does it say never mind the facts? Let's, let's give this guy the death penalty as a Napoleon said, "Por encourage les autres." You know, he said it didn't matter which, whether the general was guilty of, of cowardice or not; it would help to encourage the others to execute him. Where is there anything like that argument here? I don't see it (06-313). Окрім кількаразового повтору до мовленнєвого ходу включено цитацію Наполеона французькою мовою. Суддя Антонін Скалія часто вживає лексику іноземного походження (foreign words), наприклад латинізми quid pro quo, pari passu, volenti non fit injuria, per curiam, per se, що вказує на енциклопедичне домінування мовця.

Головний суддя Джон Робертс відомий своєю спрямованістю на досягнення обґрунтованих консенсусів (consensus-builder). Судові оглядачі називають його манеру поведінки на засіданнях «юридичною скромністю» (jurisprudentially modest), що поєднується з обґрунтованістю рішень, почуттям міри (personal thoughtfulness and sense of proportion), виваженою вдачею (articulate nature) та спокійною манерою поведінки (calm demeanor). У аргументації судді Джона Робертса домінує логічний компонент.

Зважаючи на відмінності у темпераментах та різні принципи спілкування у судді Антоніна Скалія та Головного судді Джона Робертса, при реалізації кожної із тактик судді обирають різні прийоми. Так, наприклад, у випадках коли суддя Скалія вживає високу лексику для підкреслення власної значущості, вищого професійного рівня та соціального статусу і дистанціювання від інших комунікантів, суддя Робертс звертається до розмовних виразів, що зменшують дистанцію зі співрозмовником: Well, that can't tie our hands in properly interpreting the statute (07-77). В аналогічному мовленнєвому ході судді Антоніна Скалія для вираження негативної оцінки вживається стилістична фігура перифрази: JUSTICE SCALIA: I mean, that doesn't inspire me with confidence in what you're telling us (06-969). Судді виражають негативну оцінку достовірності висловлювань адвокатів через вживання лексики різного стилістичного заба

inspire me with confidence tie our hands

Спрямованість мовленнєвих ходів обох суддів є однаковою, проте застосовувані ними тактики і стратегії суттєво відрізняються. Наприклад:

(1) CHIEF JUSTICE ROBERTS: I'm sorry, we got off the track here.

MR. ENGLERT: We did.

(2) JUSTICE SCALIA: Don't dance around. Is it rendered an unreasonable search by the fact that I'm not a law enforcement officer at all? (06-1082).

Для здійснення топікального контролю суддя Джон Робертс вживає фразеологізм і застосовує тактику опосередкованого мовленнєвого контролю (1). Суддя Антонін Скалія, навпаки, обирає найбільш авторитарну та категоричну форму реалізації тактики безпосереднього мовленнєвого контролю, зокрема, імператив-заборону, щоб адвокат не ухилявся від відповіді, та експлікує предмет запиту у запитанні (2). Авторитарність Головного судді Джона Робертса виявляється із середньою інтенсивністю.

Дослідження мовленнєвої поведінки судді Рут Бадер Гінзбург (з 2006 р. по 2009 р. єдиної жінки у складі Верховного Суду США) під час засідань Верховного Суду США уможливило врахування гендерного чинника в інституційному спілкуванні відносно ієрархічних соціальних позицій комунікантів.

Суддю Рут Гінзбург називають радикальною феміністкою, яка бореться за права жінок, є впертим супротивником (stubborn adversary), має «відважний інтелект» (courageous intellect). На засіданнях її поведінка, навпаки, позначена скромною та непримітною манерою (modest in demeanor, low-key manner) і прагматичним неупередженим підходом (has a pragmatic, non-ideological approach). Аналітики закидають їй відсутність динамізму та називають «простуватою» ("plain vanilla" and even "remote", lacks the dynamism of a Brennan or a Scalia).

Рут Бадер Гінзбург, як і інші судді, є домінантним комунікантом. Одним із маркерів авторитарності, притаманних мовленню судді Гінзбург, є загальні питальні речення, у яких ініціальний елемент - дієслово - стоїть у заперечній формі. Наприклад: (1) Isn't there something on the other side? You seem to present this as a case, but counsel did a careful job, and then he lost faith. He lost hope, and so he acted irrationally. (2) But wasn't there on the other side consideration of the sentence that he was going to get, and might not a - a lawyer perfectly rationally think… (07-1315). Такі синтаксичні одиниці позначені категоричністю і вказують на те, що мовець очікує на ствердну відповідь. У наведеному прикладі суддя спочатку ставить загальне запитання із неозначеним займенником, а потім сама розкриває, що вона має на увазі під something, що імплікує позитивну відповідь на запитання (there is something). Друге заперечне запитання містить конкретні факти, на підтвердження яких очікує суддя.

...