Синтаксична структура складнопідрядних речень з інтенсивно-допустовою семантикою

Размещено на http://www.allbest.ru/

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ З ІНТЕНСИВНО-ДОПУСТОВОЮ СЕМАНТИКОЮ

10.02.01 - українська мова

МАЧАК Оксана Юріївна

Кіровоград - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Ожоган Василь Михайлович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Калько Микола Іванович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики;

кандидат філологічних наук, доцент Куц Олена Володимирівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться «18» березня 2010 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.03 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Автореферат розіслано «16» лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.А. Огарєнко

АНОТАЦІЯ

Мачак О.Ю. Синтаксична структура складнопідрядних речень з інтенсивно-допустовою семантикою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.

У кандидатській дисертації вперше здійснено аналіз семантико-синтаксичної структури інтенсивно-допустових складнопідрядних речень.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню понад 3000 інтенсивно-допустових синтаксичних одиниць, самостійно зібраних автором методом суцільної вибірки та окремих фіксацій з творів художньої літератури, наукових, фольклорних та публіцистичних текстів, інтернет-видань та словників. З'ясовано місце допустових конструкцій у системі складнопідрядного речення, виявлено та охарактеризовано основні різновиди допустових утворень, установлено місце інтенсивно-допустових речень, проведено семантико-синтаксичний аналіз інтенсивно-допустових конструкцій: визначено різновиди таких речень та з'ясовано їхню кількісну співвіднесеність. Окрім того, виділено та проаналізовано синтаксеми кожного різновиду інтенсивно-допустових утворень, описано основні формально-граматичні засоби зв'язку предикативних частин інтенсивно-допустових складнопідрядних речень та окреслено структурні класи складних синтаксичних одиниць, у яких однією з предикативних частин є інтенсивно-допустова.

Ключові слова: складнопідрядне речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку, конструкції допустового різновиду, семантика концесивності, семантика та структура, інтенсивно-допустові синтаксичні одиниці.

АННОТАЦИЯ

Мачак О. Ю. Синтаксическая структура сложноподчиненных предложений с интенсивно-уступительной семантикой. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. - Кировоград, 2010.

В диссертационном исследовании впервые осуществлен комплексный семантико-синтаксический анализ сложноподчиненных интенсивно-уступительных предложений.

Диссертационная работа посвящена исследованию более 3000 интенсивно-уступительных синтаксических единиц, самостоятельно отобранных автором путем фиксаций из текстов художественной литературы, публицистических текстов, интернет-изданий и словарей.

Первый раздел диссертации посвящен анализу сложноподчиненного предложения украинского языка. Установлено, что сложные конструкции с семантико-синтаксическими уступительными отношениями между предикативными частями украинские лингвисты относят к сложносочиненным предложениям расчлененной структуры с детерминантным типом синтаксической связи. Кроме того, выявлены основные разновидности уступительных конструкций и определено место интенсивно-уступительных предложений в системе уступительного.

По семантико-синтаксическому критерию все сложноподчиненные предложения с уступительными отношениями между предикативными частями разделены на конструкции собственно-уступительные (к ним мы зачисляем и ограниченно-уступительные, ведь уступка по своей природе предусматривает какое-либо ограничение) и несобственно-уступительные. К последним причислены предложения уступительно-разделительные, уступительно-условные, уступительно-объединительные и уступительно-противительные. Конструкции с интенсивно-уступительной семантикой зачислены к предложениям несобственно-уступительным с несобственно-уступительно-противительными семантико-синтаксическими отношениями между предикативными частями сложных синтаксических образований.

Во втором разделе осуществлен семантико-синтаксический анализ интенсивно-уступительных синтаксических единиц: определены разновидности таких конструкций, их количественное соотношение, а также проанализированы синтаксемы каждой разновидности интенсивно-уступительных предложений.

Сложноподчиненные конструкции расчлененной структуры с детерминантным типом синтаксической связи интенсивно-уступительного соотношения представляют сложный для анализа сегмент системы сложного предложения, потому что они образованы вследствие взаимодействия разных видов синтаксической связи: подчинительной и сочинительной. Эта особенность влияет на характер союзного типа связи: предикативные части интенсивно-уступительных предложений связаны при помощи союзнословно-союзных единств, которые состоят из относительных местоимений и наречий, частиц ни, хоть - показателей подчинительной связи - и противительных союзов, который приближают интенсивно-уступительные предложения к сложносочинительным.

В третьем разделе описаны основные формально-грамматические средства связи предикативных частей интенсивно-уступительных сложноподчиненных предложений. Исследованы структурные классы интенсивно-уступительных конструкций.

Доказано, что типичной для характера организации формальной структуры интенсивно-уступительных предложений расчлененной структуры с детерминантным типом синтаксической связи является препозиция зависимой части. Именно такая позиция выступает одним из основных факторов усиления семантики интенсивности.

Ключевые слова: сложноподчиненное предложение расчлененной структуры с детерминантным типом синтаксической связи, конструкции уступительного типа, семантика уступки, семантика и структура, интенсивно-уступительные синтаксические единицы.

SUMMARY

Machak O. The syntactic structure of the complex sentences with intensively-concessive semantics. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology, major 10.02.01 - The Ukrainian language. - Kirovograd State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko. - Kirovograd, 2010.

The analysis of semantic-syntactic structure of intensively-concessive is first carried out in candidate's dissertation.

The thesis is devoted to research over 3000 intensively-concessive syntactic units, independently collected by the author with the help of the method of continuous selection and separate fixings from the works of artistic literature, scientific, folk-lore and publicity texts, internet publishing and dictionaries. The place of concessive constructions is found out in the system of complex sentence, the basic varieties of concessive suggestions are found out and described, place of intensively-concessive suggestions is set in the structure of concessive sentences, the semantic-syntactic analysis of intensively concessive constructions is conducted: the varieties of such suggestions are described and their quantitative correlation is found out. Besides, syntaxems of every variety of intensively-concessive complex sentences are selected and analyzed, basic formal grammatical communication of predicative parts of intensively-concessive compound means are described, the structure classes of these complex sentences are examined.

Key words: sentence with fragmentent structure with determinant type of syntactical connection, the construction of concessive variety, the intensively-concessive semantics, the semantic and the structure, the intensively-concessive syntactic units.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У вивченні граматичного ладу української мови важливу роль відіграє дослідження реченнєвих конструкцій усіх рівнів. На сучасному етапі значну увагу в лінгвістиці приділяють розв'язанню проблеми семантичної структури складнопідрядних речень, принципів їхньої класифікації та формально-граматичної організації. Однак деякі різновиди складних конструкцій і досі ґрунтовно не вивчені, що певним чином унеможливлює створення цілісної, викінченої системи складного, зокрема складнопідрядного, речення. Аналізові складнопідрядних речень присвячені праці В.В. Бабайцевої, С.П. Бевзенка, В.А. Бєлошапкової, Л.А. Булаховського, Н.С. Валгіної, І.Р. Вихованця, А.П. Загнітка, М.У. Каранської, Є.В. Кротевича, С.Є. Крючкова, О.С. Мельничука, Н.С. Поспєлова, І.Г. Чередниченка, К.Ф. Шульжука.

Дискусійним у сучасних лінгвістичних студіях усе ще залишається питання про складнопідрядне інтенсивно-допустове речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку. Предметом дослідження постали тільки окремі аспеки реалізації категорії допусту в різних мовах. Так, інтонаційну структуру допустових конструкцій в англійській мові з'ясувала І.М. Богданова; З.А. Гетьман проаналізувала особливості складнопідрядних допустових речень іспанської мови; складні утворення з фразеологізованими засобами вираження допустових відношень у російській мові описала Р.М. Гречишникова; Н.О. Донець окреслила особливості складних речень з умовно-допустовими компонентами; реалізацію категорії концесивності в німецькому словосполученні та реченні дослідила Л.Т. Жукова; неоднозначність допустових відношень у межах складного речення російської мови увиразнили Н.Є. Кухаревич, І.Є. Намакштанська, Т.Г. Печонкіна, К.П. Стемковська та ін. Фрагментарне дослідження допустових конструкцій української мови здійснили О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, О.Т. Волох, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, С.Я. Єрмоленко, А.П. Загнітко, М.У. Каранська, М.Ф. Кобилянська, В.І. Кононенко, В.М. Русанівський, І.І. Слинько, К.Ф. Шульжук, І.Г. Чередниченка та ін. Найбільш вичерпну семантико-граматичну характеристику складнопідрядних утворень допусту запропонував А. Г. Кващук у 50-х рр. XX ст. На ґрунті сучасної наукової мови структурні, логіко-семантичні та функціональні типи допустових речень виокремила Н.О. Ковальова. Проте інтенсивно-допустові речення жодного разу не постали об'єктом аналізу українських лінгвістичних студій.

Цілком зрозуміло, що фрагментарні праці не вичерпують повністю проблеми структури й семантики інтенсивно-допустових речень, тож усі ці фактори умотивовують актуальність теми дослідження. Окрім того, й досі достеменно не з'ясовано статус складних інтенсивно-допустових конструкцій у системі складнопідрядного речення, не виявлено їхні семантико-синтаксичні різновиди, не проаналізовано предикати інтенсивно-допустових синтаксичних одиниць та не охарактеризовано засоби зв'язку між складниками таких конструкцій. Важливість аналізу інтенсивно-допустових синтаксичних одиниць зумовлена також відсутністю класифікації допустових речень української мови, яка дозволить установити чітку систему відношень у межах складного складнопідрядного речення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження та тема дисертації пов'язані з комплексною науковою темою кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Актуальні проблеми лексикології та граматики української мови” (№ 0204U000690). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (Протокол № 6 від 24 грудня 2007 р) та на засіданні наукової координаційної ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України (Протокол № 43 від 3 липня 2008 р.).

Метою дослідження є комплексний аналіз семантико-синтаксичної структури складнопідрядного речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку інтенсивно-концесивного різновиду. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) з'ясувати місце допустових конструкцій у системі складнопідрядного речення;

2) виявити та охарактеризувати основні різновиди допустових конструкцій;

3) установити місце інтенсивно-допустових речень в структурі допустового;

4) здійснити синтаксичний аналіз інтенсивно-допустових конструкцій: визначити різновиди таких речень та з'ясувати їхню кількісну співвіднесеність;

5) виокремити та проаналізувати синтаксеми кожного різновиду інтенсивно-допустових конструкцій;

6) описати основні формально-граматичні засоби зв'язку предикативних частин інтенсивно-допустових складнопідрядних речень;

7) окреслити структурні класи складних синтаксичних одиниць, у яких однією з предикативних частин є інтенсивно-допустова.

Об'єкт дослідження становить складнопідрядне речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку допустового різновиду.

Предметом наукової роботи є семантико-синтаксична структура інтенсивно-допустового складнопідрядного речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку.

Джерела фактичного матеріалу. З метою успішного й вичерпного розв'язання поставлених завдань було проаналізовано складнопідрядні речення, дібрані з творів художньої літератури кінця XVIII - початку XXI ст., наукових, фольклорних та публіцистичних текстів, інтернет-видань та словників. Фактичний матеріал, який було зібрано шляхом суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить понад 3000 одиниць, достатніх для виявлення особливостей семантико-синтаксичної структури досліджуваних конструкцій.

Методи дисертаційної роботи. Вивчення складних речень, що містять допустові відношення, проведено з використанням різних методів. Основним був описовий метод аналізу, який дав змогу ґрунтовно дослідити інтенсивно-допустові конструкції, систематизувати та з'ясувати їхню семантико-синтаксичну структуру. Підхід системного аналізу використано для кваліфікації різновидів інтенсивно-допустових складнопідрядних речень. Завдяки моделюванню представлено структурні схеми. Кількісним методом визначено чисельну співвіднесеність різновидів інтенсивно-допустових складнопідрядних речень. У поодиноких випадках застосовано метод трансформації.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше комплексно досліджено інтенсивно-допустові конструкції на матеріалі української мови, з'ясовано місце інтенсивно-допустового речення в системі складнопідрядного, розроблено класифікацію складнопідрядних синтаксичних одиниць розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку, які містять інтенсивно-допустові семантико-синтаксичні відношення, проаналізовано синтаксеми й засоби зв'язку таких конструкцій та виокремлено основні структурні моделі складних синтаксичних утворень, у яких однією з предикативних частин є інтенсивно-допустова.

Теоретичне значення праці вбачаємо в поглибленні наукових знань про систему складнопідрядного речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку та вивченні інтенсивно-допустових конструкцій з урахуванням семантико-синтаксичного та формально-граматичного критеріїв.

Практична цінність дисертації. Основні положення й одержані результати можуть бути використані для викладання теоретичного спецкурсу із синтаксису сучасної української літературної мови, а матеріали наукової розвідки можуть слугувати підґрунтям для написання підручників та навчальних посібників із граматики української мови.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційної праці було викладено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2007_2009 рр.), у доповідях на Міжнародній науково-методичній конференції “Славянские языки: системно-описательный и социокультурный аспекты исследования” (Білорусія, Брест, 2007), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми прикладної лінгвістики” (Одеса, 2008), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2009), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Граматичні читання _ V” (Донецьк, 2009), VІІІ Міжнародній науковій конференції “Міжкультурні комунікації: мова та суспільство” (Алушта, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції “Лінгвістика та лінгводидактика: надбання, актуальні проблеми, перспективи розвитку” (Бердянськ, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасна україністика: наукові парадигми мови, літератури та документознавства” (Київ, 2009). Окремі розділи дисертації й дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Публікації. З теми дисертації опубліковано 9 статей, 8 з яких _ у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (184 позиції), списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи - 209 сторінок, основного тексту - 173 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, простежено зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт і предмет аналізу, сформульовано мету й практичне значення одержаних результатів, описано структуру дисертаційної праці, а також висвітлено відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Складні концесивні утворення в структурі складнопідрядного речення” присвячено розглядові складнопідрядного речення української мови. У ньому з'ясовано статус та місце допустового речення в системі складнопідрядного, проаналізовано теоретичні аспекти дослідження допустового речення та його типологію, окреслено основні різновиди допустових конструкцій розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку, а також охарактеризовано інтенсивно-допустові синтаксичні одиниці за семантико-синтаксичним критерієм.

Складнопідрядні допустові речення виокремлюють представники структурно-семантичного напрямку. Підґрунтям класифікації таких конструкцій лінгвісти формально-семантичного підходу вважають встановлення структурних співвіднесень між залежною й головною частинами. Прихильники такої кваліфікації всі підрядні утворення диференціюють на конструкції розчленованої й нерозчленованої структури залежно від характеру зв'язку. У межах речень розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку мовознавці виокремлюють складні утворення з підрядною концесивною частиною.

Уперше складні концесивні утворення згадані в праці І.Б. Лаврова “Условные и уступительные предложения в древнерусском языке”, відтак, можемо зробити висновок, що складнопідрядні допустові речення в їхньому типовому значенні були відомі вже давньоруській мові. Дещо пізніше на синтаксичні одиниці із залежною частиною допусту звернув увагу В.О. Богородицький, який, запропонувавши на поч. XX ст. класифікацію складнопідрядних речень з урахуванням таких факторів: 1) до чого залежна частина відноситься; 2) якими формальними засобами вона пов'язується; 3) які змістові відтінки виражає, виокремив конструкції з залежною частиною концесивною. Питання утворення допусту розглядав М.С. Поспєлов, який кваліфікував такі речення, як реченнєві конструкції перехідного типу з ознаками сурядності й підрядності.

Протягом ХХ ст. ці синтаксичні одиниці були об'єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Зосібна, О.С. Мельничук, який уважав, що всі види залежних предикативних частин визначають на основі їхньої синтаксичної ролі в складнопідрядному реченні, виокремив цей підтип в утвореннях з підрядною адвербіальною.

В.А. Бєлошапкова з-поміж складних утворень розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку за семантикою сполучників виокремила конструкції зумовленості, а в межах цього різновиду - речення з концесивною підрядною частиною.

Представники структурно-семантичного напрямку стверджували, що в усіх кон'юнктивних конструкціях висловлене в головній частині відбувається всупереч тому, чого слід би було очікувати з огляду на зміст підрядної. А.Г. Кващук слушно зауважує, що в системі складного речення допустові конструкції посідають особливе місце, їхнє утворення є свідченням і наслідком взаємодії двох основних типів зв'язку - сурядності й підрядності, адже підґрунтям допустової підрядності є сурядне протиставлення.

Отже, складнопідрядні речення допусту - це особливий тип складних конструкцій розчленованої структури: такі утворення з семантико-синтаксичними відношеннями допусту одні вчені кваліфікують як конструкції зі складною підрядністю (А.Г. Кващук), а інші зараховують їх до перехідних, синкретичних речень - від підрядності до сурядності (Ф. І. Буслаєв, В. О. Богородицький), а О.М. Пєшковський пропонує називати їх сурядно-підрядними. В.В. Виноградов уважає, що в конструкціях, оформлених сполучниками на зразок хоч - але, правда - але й под., спостерігаємо контамінацію сурядного й підрядного зв'язків.

У нашому дослідженні складнопідрядні речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку допустового типу розглядаємо як складний різновид конструкцій, підрядна частина в яких вказує на дію або стан, всупереч яким і відбувається дія чи реалізується стан головної частини.

Досить детально категорію допустовості та форми її вираження на матеріалі російської мови другої половини XIX століття описала Т.Г. Печонкіна. Авторка дисертаційної праці проаналізувала та систематизувала всі концесивні утворення: складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові.

Допустові речення зазвичай кваліфікують за сполучниками, тому розгляд семантики й будови цих конструкцій відходить на другий план, хоча цей складний різновид речень не виступає в мові як однорідний масив, а розподіляється на окремі групи. Синтаксичні одиниці різняться між собою насамперед семантичними відтінками, структурними особливостями й засобами оформлення синтаксичного зв'язку. За формальною ознакою можливості / неможливості перестановки предикативних частин В.А. Бєлошапкова розмежовує складні концесивні одиниці на утворення вільної чи зв'язної структури. Автори “Русской грамматики” 1980 р., незважаючи на те, що ввели поняття про власне-допустові й невласне-допустові відношення, розрізнення допустових конструкцій здійснюють за сполучниками - недиференційованого чи диференційованого значення. Ця ідея знайшла прихильників і в українському мовознавстві. Так, І.І. Слинько пропонує класифікувати такі утворення на два підтипи - власне-допустові й невласне-допустові. До другого різновиду мовознавець зараховує речення, які можуть набувати різних семантичних відтінків - зіставлення, умовності, узагальненості, розділового.

Складнопідрядні речення з допустовою залежною частиною в сучасній російській літературній мові досліджував Н.Є. Кухаревич, який встановив, що існує дві великі групи таких конструкцій: складнопідрядні речення з залежною частиною допусту та складні синтаксичні одиниці з умовно-допустовою підрядною частиною; подальшу ж кваліфікацію складнопідрядних концесивних конструкцій здійснювали з урахуванням сполучних засобів.

Складні синтаксичні конструкції, які виражають допустові відношення, на матеріалі російської мови досить детально проаналізувала І.Є. Намакштанська. Вона виокремила різні семантичні типи складних концесивних конструкцій. Підґрунтям такої класифікації стало встановлення й опис шести мовних ситуацій, об'єднаних загальним денотатом допустовості. Саме запропонована І.Є. Намакштанською типологія складних концесивних утворень комплексно враховує різні лінгвістичні чинники формування допустового значення.

Погляди цієї вченої на природу допустовості підтримала та продовжила Н.О. Ковальова. На ґрунті української наукової мови вона досить детально дослідила структурні, логіко-семантичні та функціональні типи концесивних конструкцій. За складом семантичних компонентів усі складнопідрядні допустові речення Н.О. Ковальова розподілила на безсуб'єктні, моносуб'єктні, полісуб'єктні та конструкції змішаної структури.

У лінгвоукраїністиці найбільш детально опрацьованою, на наш погляд, є класифікація складнопідрядних синтаксичних одиниць з підрядною допустовою частиною А. Г. Кващука, який виділяє дві великі групи концесивних речень: конструкції власне-допустові й узагальнено-допустові. У свою чергу перший тип науковець розподіляє на підтипи. Так, з_поміж власне-допустових він виокремлює: 1) складнопідрядні речення протиставно-допустового співвіднесення; 2) складні конструкції обмежувально-допустової кореляції; 3) утворення розділово-допустового співвіднесення; 4) складнопідрядні одиниці приєднувально-допустового співвіднесення.

Запропонована в українському мовознавстві класифікація складнопідрядних одиниць розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку концесивно-адверзативного співвіднесення не є достатньо вмотивованою й вичерпною, оскільки А.Г. Кващук з-поміж утворень власне-допустових виділяє конструкції, які мають синкретичні відношення: одиниці протиставно-допустові, приєднувально-допустові й розділово-допустові, а це означає, що аналізовані синтаксичні конструкції не є власне-допустовими. Кваліфікація складних допустово-протиставних утворень, опрацьована мовознавцем, не позбавлена внутрішніх протиріч, адже власне-допустові речення повинні мати асинкретичні відношення. Можна погодитися з твердженням А.Г. Кващука про те, що складні синтаксичні конструкції обмежувально-допустового співвіднесення треба кваліфікувати як одиниці власне-концесивні, оскільки семантика речень допустової кореляції передбачає певне обмеження. Інші різновиди допустово-протиставних конструкцій є невласне-допустовими через те, що мають синкретичні семантико-синтаксичні відношення. Це складні утворення допустово-розділового, _приєднувального та _протиставного співвіднесення. Проте, не зовсім обґрунтованим видається твердження синтаксиста про виділення окремого різновиду узагальнено-допустових конструкцій, тож надалі будемо кваліфікувати такі утворення як невласне-концесивні складнопідрядні конструкції. Окрім того, витлумачення цих речень як узагальнено-допустових є не досить переконливим, адже вони мають кількісно-допустову семантику з деяким нашаруванням протиставлення, яке створюється за допомогою адверзативних кон'юнктивів. Отже, утворення такого типу визначатимемо як кількісно-допустові.

На нашу думку, всі складнопідрядні конструкції з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку концесивного різновиду варто розподіляти на дві групи: синтаксичні одиниці власне-допустові й утворення невласне-допустові.

Першу групу становлять граматичні конструкції розчленованої структури, які виражають лише обставини, всупереч яким відбувається дія головної частини, напр.: А ти для мене й досі молодий, Хоч і вже сивий, як стебло полинне (Г. Тарасюк).

З-поміж власне-концесивних утворень можна виокремити складні одиниці з обмежувально-допустовою семантикою, в таких синтаксичних конструкціях підрядна частина обмежує наслідок, що випливає зі змісту головної, напр.: Ні, пуща ся найменш мене лякає, хоча вона чимало силу нищить (Леся Українка). Створенню обмежувально-допустових семантико-синтаксичних відношень сприяє й те, що залежна частина розташована після головної або (дуже рідко) всередині.

Складнопідрядні конструкції розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку невласне-допустові становлять синкретичні синтаксичні одиниці, у яких поєднується кілька різновидів синтаксичних відношень, до них належать такі семантичні класи утворень: 1) допустово-розділові, напр.: Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було й неголодний був (Нар. тв.).; 2) допустово-приєднувальні, напр.: Холоднеча надворі. А тут, у котельні, тепло від печі навіває спокій. Хоч не дуже спокійно в Миколи на душі (І. Цюпа).; 3) допустово-умовні, напр.: І такі люди залишалися для нього друзями на все життя, хоча б він їх бачив раз на віку (М. Стельмах); 4) допустово-протиставні, напр.: Нехай умру, та думка не умре (Леся Українка).

З-поміж допустово-протиставних конструкцій розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку виокремлюється різновид складних реченнєвих утворень з невласне-концесивною семантикою. Підрядна предикативна частина таких складнопідрядних речень приєднується до головної за допомогою сполучнослівно-сполучникової пари, вказуючи на те, що «крайній вияв ознаки в підрядній допустовій частині не впливає на виконання дії чи прояву стану в головній частині». Сполучнослівно-сполучникові пари складних реченнєвих конструкцій структуровані за допомогою поєднання відносних займенників і займенникових прислівників хто, що, як, який, де, куди, скільки, коли, звідки, заперечної частки не та протиставних сполучників а, але, зате, проте однак, напр.: Де не був я, а думки мої раз у раз коло моєї дитини (М. Коцюбинський); Що б я не писав, проте для них я залишався на рівні хутора (Є. Станкович); ...як я не чіплявся до науковців-гуманітаріїв, однак ніхто не дав жодного визначення «розколу» України (М. Бублик) тощо.

Розглядаючи такі складнопідрядні речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку, натрапляємо на конструкції, в яких допустова предикативна частина приєднується до головної за допомогою відносних займенників і займенникових прислівників хто, що, як, який, де, куди, скільки, коли, звідки в поєднанні з частками хоч, рідше хай, які виконують функцію підсилювальної частки, напр.: Хоч скільки лишається припасу, все вкидаємо в казан (П. Загребельний).

Складнопідрядні утворення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку із семантикою допустовості та вказаними концесивними транcлятивами мають виражене нашарування значення інтенсивності. Речення такого різновиду постали предметом безпосереднього аналізу в дисертації.

Інтенсивність вираження (хоча більш правильно було б говорити про заперечення з метою ще більш сильного ствердження) будь-якого суб'єкта, об'єкта, ознаки, часу, місця, способу, міри або ступеня, кількості в допустовій предикативній частині створюються завдяки означеним сполучнослівно-сполучниковим з'єднанням у зв'язку зі значенням предиката.

У другому розділі “Семантична організація інтенсивно-допустового речення в українській мові” проаналізовано семантико-синтаксичну структуру досліджуваних конструкцій: визначено різновиди таких речень, з'ясовано їхню кількісну співвіднесеність та охарактеризовано предикати кожного різновиду інтенсивно-допустових синтаксичних одиниць.

Однією з форм реалізації категорії інтенсивності в сучасній українській літературній мові є складнопідрядне речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку допустового різновиду.

Інтенсивно-допустові утворення розчленованої структури функціонують з додатковим семантичним навантаженням протиставлення, яке підсилюється вживанням сурядного кон'юнктива; у межах цього типу речень виокремлюємо конструкції зі значенням ірреальної умови - інтенсивно-допустово-кондиційні.

Особливістю семантичної структури складнопідрядних інтенсивно-допустових конструкцій розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку є їхні концесивні транслятиви, які приєднують інтенсивно-допустову предикативну частину до головної, саме тому подальшу кваліфікацію означених синтаксичних утворень здійснюємо з урахуванням семантики концесивних транслятивів у поєднанні зі значенням предиката. Отож, за семантико-синтаксичними показниками всі конструкції розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку з інтенсивно-концесивною семантикою розподіляємо на три групи: 1) конструкції субстанційні, напр.: Хто вже не ходив того дня у місто, проте нічого так і не побачив (21 канал 12.06.08); 2) утворення атрибутивні, напр.: Яка не гарна була дівка, а пропала, затужила за козаком своїм (Сільські вісті плюс 28.08.08); 3) синтаксичні одиниці адвербіальної семантики, напр.: І хоч скільки гіркоти принесла йому Оксана, та він знає одно: не буде таких вірних Оксан, то здрібніє життя людське, наблизиться до скотарського (Ю. Яновський).

Субстанційні конструкції становлять такий тип складнопідрядних конструкцій розчленованої структури, підрядна частина яких містить сполучні слова хто, що в поєднанні із заперечною часткою не, які, власне, і є носіями субстанційності, напр.: Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді (О. Гончар). До субстанційних утворень розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку інтенсивно-допустового різновиду зараховуємо й синтаксичні одиниці, в яких підрядна предикативна частина приєднується до головної за допомогою концесивного транслятива хоч хто, хоч що, напр.: Хоч що казала йому влада, та не послухав, не зупинився (21 канал 18.09.08). Такі конструкції є досить поширеними в українській мові, адже становлять понад 22 % (711 одиниць) від загальної кількості інтенсивно-допустових складнопідрядних речень.

Керуючись семантико-граматичним принципом, з-поміж утворень розчленованої структури з власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку інтенсивно-допустового різновиду субстанційного типу виокремлено дві групи синтаксичних одиниць: 1) інтенсивно-допустові складнопідрядні речення розчленованої структури субстанційної семантики з об'єктною предикативною частиною, напр.: Кого не стріне [Чіпка], з ким не забалакає, то все про земство (Панас Мирний); 2) інтенсивно-допустові складнопідрядні речення розчленованої структури субстанційної семантики з суб'єктною предикативною частиною, напр.: Хто б з панів не приїхав на повіт, кого б з чиновників не прислано - не їдь на своє добро, не приймайся за своє діло, не поклонившись красногородському владиці (Панас Мирний).

З-поміж предикатів інтенсивно-допустових субстанційних конструкцій з об'єктною семантикою натрапляємо на предикатні знаки: 1) конкретної фізичної дії, напр.: До чого не торкнуся я - у силі вся земля моя! (І. Вирган); 2) процесу, напр.: ... що б я не співав, завжди твої переді мною очі у сяйві зір і в глуші різних трав (В. Сосюра). Зафіксовано процесуальні предикати: 1) на позначення мовленнєвої діяльності, напр.: Що людям не говори, і скільки для народу не клопочеш - все ж багато з них мене за ката вважають (О. Федорів); 2) на позначення розумової діяльності, напр.: Що ти собі не думай, що не роби, боюсь, я цього не здолаю (www.dnevnik.bigmir.net); 3) на позначення психічної діяльності, напр.: Що не відчувала бідна, не пішла до нього, посоромилася... (Панас Мирний).

Предикати суб'єктних інтенсивно-допустових конструкцій репрезентовані дієсловами на позначення: 1) конкретної фізичної дії, напр.: Хто з політиків не приїде, а все про блага розказує... (21 канал 20.11.08); 2) руху, напр.: Хто б з панів не приїхав на повіт, кого б з чиновників не прислано - не їдь на своє добро, не приймайся за своє діло, не поклонившись красногородському владиці (Панас Мирний); 3) процесу, напр.: Хто з працівників не оволодівав новою технікою, однак впровадити її у виробництво так і не вдалося (Діалог 20.03.08). Предикати процесу представлені такими групами: 1) мислення, напр.: Хто не думав про майбутнє, а такого базару в країні, гадаю, ніхто не чекав (Кіровоградська правда 18.11.08); 2) мовлення, напр.: Хто вже не говорив про святкові премії, однак грошей як не було, так і нема (Сільське життя плюс 21.03.06); 3) сприйняття, напр.: Хоч хто читає їхні брошури, а регоче до коліків (21 канал 05.03.06); 4) існування, напр.: І хто б не був отой солдат - Земляк мені чи ні - Він прагнув серцем до Карпат, Співав мої пісні (М. Нагнибіда).

Залежна предикативна частина атрибутивних складнопідрядних утворень приєднується до головної за допомогою концесивного транслятива який не ...а (але, зате, проте, однак, та, все ж), що вживається в різних родах та відмінках, напр.: Солі він уже дві підводи завіз у ліси, хоч якими словами обзивали його жінки (Ю. Яновський). Іноді фіксуємо такі інтенсивно-концесивні складнопідрядні речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку атрибутивної семантики, залежна частина яких приєднується до головної за допомогою сполучнослівно-сполучникового з'єднання хоч який...а (але, зате, проте, однак, та, все ж), напр.: І хоч яким я був невеликим начальством, де міг - перевищував свою владу (М. Стельмах). Конструкції атрибутивного різновиду за нашими підрахунками становлять понад 4 % (136 одиниць) від загальної кількості інтенсивно-допустових складнопідрядних речень.

Предикатні синтаксеми досліджуваних конструкцій репрезентовані предикатами якості, з_поміж яких виокремлюємо предикати 1) позитивної якості, напр.: Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа), 2) негативної якості, напр.: Уже який він там не лихий, який не недобрий, а все ж таки своя кров (Панас Мирний) та 3) нейтральної якості, напр.: Яким малим тоді я ще не був, але все пам'ятаю, усе до останньої зустрічі (Народне слово 14.05.06). Натрапляємо на поодинокі випадки реченнєвих конструкцій з предикатами конкретної фізичної дії. напр.: ...якими б муками народ не карали, не діждуться спокою не тільки наші діти, але й онуки наші (І. Карпенко-Карий), предикатами руху, напр.: У який би бік вони не їхали, все натраплять на міліцію (21 канал 23.10.08), предикатами процесу, напр.: В яку б глибину конкретного вчення вони не опускалися, на все вони дивляться з точки зору загальної теорії мови (Укр. мова в шк., №6, 1953, с. 32) та предикатами відношення, напр.: І хоч яку вона має образу на братів, та все одно чекає... (Ю. Яновський).

Конструкції адвербіальної семантики - утворення, залежна предикативна частина яких містить у своєму складі обставину - один з компонентів концесивного транслятива, що є носієм адвербіальності. Підрядна інтенсивно-допустова частина складнопідрядних концесивних речень приєднується до головної за допомогою таких сполучнослівно-сполучникових засобів: як не (хоч як), скільки не (хоч скільки), коли не (хоч коли), де не (хоч де), куди не (хоч куди)... а, але, зате, проте, однак (одначе), так, все ж, напр.: І де б не була співачка, але вона завжди залишалася українкою (В. Миркотан). Такі синтаксичні одиниці абсолютно переважають, бо об'єднують близько 74 % (2376 одиниць) від загальної кількості інтенсивно-допустових складнопідрядних речень.

Відповідно до семантико-синтаксичного критерію, інтенсивно-допустові конструкції з адвербіальним значенням розподіляємо на:

1) інтенсивно-допустові складнопідрядні речення з підрядною способу дії, напр.: І як не старався меткий Степан, але нічого не міг їй добути (М. Стельмах);

2) інтенсивно-концесивні конструкції з залежною частиною міри і ступеня напр.: Скільки не молилася, віри до нього в неї нема (О. Кобилянська);

3) інтенсивно-допустові складні утворення з підрядною частиною місця, напр.: І де б я не був, за далекою даллю, тебе, Україно, завжди пізнаю (А. Малишко);

4) інтенсивно-концесивні конструкції з залежною предикативною частиною часовою, напр.: Коли не приїду, неодмінно зустрічаю дядька Івана за селом або на силосних ямах (О. Сизоненко).

Характерною особливістю структури інтенсивно-допустових складнопідрядних речень є тісний і безпосередній зв'язок сполучних з'єднань з предикатами підрядної частини, про це свідчить також позиційне розташування: саме головний член (присудок) стоїть відразу після сполучнослівно-сполучникового з'єднання.

Досить поширеними (близько 30 % від усіх інтенсивно-допустових речень) в українській мові є перехідні інтенсивно-допустові конструкції від складних складнопідрядних до вставних з фразеологізованою підрядною частиною, адже вони щоразу взаємодіють із новим, конкретним змістом головної частини.

Не всі різновиди інтенсивно-концесивних конструкцій мають однакове поширення в українській літературній мові: найуживанішими (53,71 %) є утворення адвербіального різновиду, зокрема з семантикою способу дії (28,4 %) та квалітативності (23,48 %), тоді як речення з підрядними локативними є менш поширеними (18,31 %) і дуже рідко натрапляємо на синтаксичні одиниці темпоральності (3,52 %); другими за частотністю вживання (22,06 %) є утворення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку субстанційного різновиду; найменш поширеними (4,23 %) є складні одиниці допусту зі значенням атрибутивності.

Третій розділ “Формально-структурна організація інтенсивно-допустового речення” репрезентує опис основних формально-граматичних засобів зв'язку предикативних частин інтенсивно-допустових складнопідрядних речень; у ньому ж окреслено структурні класи цих складних синтаксичних одиниць.

З'ясовано, що саме граматичні та лексичні засоби поєднання предикативних частин в інтенсивно-допустових складнопідрядних реченнях слугують факторами створення семантики інтенсивності в складнопідрядних реченнях концесивного різновиду. До них зараховуємо: інтонацію, співвіднесеність видо-часових та способових форм предикатів, різні лексичні засоби (займенник у другій частині складного речення; повторення того самого слова; спільний для обох предикативних частин компонент або член речення) та порядок предикативних частин.

У всіх аналізованих інтенсивно-допустових конструкціях інтонація, що поєднує предикативні частини складних конструкцій, є протиставною. Особливістю такої інтонації є її протилежний для окремих частин, але симетричний характер для всього інтенсивно-допустового речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку, який виявляється, зокрема, в тому, що допустова, зазвичай препозиційна, предикативна частина має висхідний рух тону, а головна - спадний; на початку підрядної частини тон мовлення найвищий, а до її кінця він поступово понижується; темп мовлення інтенсивно-допустової частини не є монотонним: на початку предикативної частини він є повільним, а до її кінця поступово пришвидшується; щодо інтенсивності мовлення, то на початку інтенсивно-допустової частини сила голосу є найбільшою, тоді як в кінці голос стає тихішим. Окрім того, для залежної частини інтенсивно-концесивних конструкцій характерною є втрата наголосу повнозначних слів та перенесення його на сполучний засіб. Зокрема, логічним наголосом у всіх інтенсивно-допустових реченням виокремлено сполучні слова, виражені відносними займенниками та прислівниками хто, що, як, де, куди, скільки, коли, напр.: І хту уб не був отой солдат - Земляк мені чи ні - Він прагнув серцем до Карпат, Співав мої пісні (М. Нагнибіда); Щу вже йому не робили, а він - як горохом об стіну (В. Кучер).

Сполучні слова в інтенсивно-допустовому реченні є поліфункційними: поєднують предикативні частини таких конструкцій, є засобом творення додаткової семантики та інтенсивності.

З огляду на структуру та формальне наповнення сполучних засобів виокремлюємо дві групи сполучнослівно-сполучникових єдностей. Першу становлять зазначені сполучні слова в поєднанні із заперечною часткою не та кон'юнктиви протиставності, напр.: Хто б не приходив до Тихонихи, але вона підозріло дивилася і нічого не говорила (М. Білкун); Коли б не розповідав учитель історії Дмитро Гнатович про великих полководців, однак важко було повірити, що він не був свідком цих історичних подій (М. Білкун). Другу групу сполучних засобів репрезентують сполучні слова в поєднанні з часткою хоч та протиставні сполучники, напр.: Хоч як склалося життя, а дітей тобі треба, сестро (М. Стельмах).

З-поміж усіх інтенсивно-допустових конструкцій розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку виділяємо такі, залежна частина яких має відтінок гіпотетичної умови. Його віддзеркаленням на формально-синтаксичному рівні є наявність часток б (би), напр.: Скільки б років не було бабусі Єлі, а вона все робила сама (М. Миценко). Оскільки у пропонованих конструкціях частка б зливається зі сполучнослівно-сполучниковою єдністю, можна стверджувати, що вона є засобом підсилення інтенсивності концесивного транслятива. Окрім того, про високий ступінь цілісності концесивного транслятива та частки цієї аналітичної одиниці свідчить регулярність уживання.

Найбільш частотно (близько 80 % конструкцій із сполучнослівно-сполучниковою єдністю, яка містить часку не) частка б (би) функціонують в інтенсивно-допустових реченнях міри і ступеня, напр.: Хоч скільки Степан читав про те, що вгорі, десь під Кічкасом, почали будувати греблю, яка має перегородити Дніпро, але він не міг ні повірити в це, ні уявити собі такої греблі (С. Голованівський).

Для підсилення значення інтенсивності складнопідрядних речень розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку допустового різновиду вживаються підсилювальні частки і, та, от, напр.: І хоч який був тяжкий сьогодні день, вона швидко, наче у воду, ввійшла у сон (Ю. Яновський); Та куди не глянеш, впали чорноземи... (П. Усенко); От хоч які тяжкі були мої останні роки, а не проклинаю їх, бо поміж людьми почав знаходити віру (Ю. Яновський).

У головній частині інтенсивно-допустового складнопідрядного речення розчленованої структури з детермінантним власне-детермінантним типом синтаксичного зв'язку фіксуємо випадки, коли для підсилення протиставного кон'юнктива використовують частки все, все ж, все-таки, все ж таки, напр.: Про що б не писав я, не думав, не мріяв, та все перед мене донецький мій край (Р. Іванчук); Скільки не катайся, а все ж роботи не цурайся (Нар. тв.).

З-поміж лексичних засобів поєднання предикативних частин інтенсивно-допустових конструкцій виокремлюємо такі: 1) займенник у другій частині складного речення, напр.: Як не просив, як не молив бабусю, а вона поскаржилася-таки мамі (Л. Письменна); І хоч невесело було Бондаренкові, та він зупинив недалекого (Ю. Яновський); 2) повторення того самого слова, напр.: Скільки не кричали батюшки з цієї філії російської церкви, а УПЦ Московського Патріархату як окремої церкви просто не існує (www.apologet.kiev.ua); 3) спільний для декількох предикативних частин компонент, напр.: Здається, скільки не йди, все будуть трави й трави, гадюк нема, і нічого тобі не страшно, бо ж тільки жайворонок над тобою дзвенить у високості та ще якісь невидимі істоти, можливо, що якраз янголята з крильцями, наскрізь прозорі, просто ефірні створіння, виповнюючи все небо, стиха над тобою співом бринять... (О. Гончар).