Словозмінна парадигматика українських прізвищ

Закінчення _у, що є спадщиною М. в. колишніх u_основ, варто вживати у формах М. в. однини прізвищ на _ів (_їв), _ов, _ев (_єв): Лемсів - на, у (в), при, по Лемсеву, а М. в. у прізвищах на _ин (_їн), _ишин (_їшин) має флексії _ові, _у: Брадимнин - на, у (в), при, по Брадимнину, Брадимнинові. Для всіх різновідмінюваних назв чоловічого роду характерна варіантна флексія М. в. однини ? _і: на, у (в), при, по Лесеві; на, у (в), при, по Брадимнині.

Не варто сплутувати прізвища прикметникового та іменникового типу із суфіксом _ин. Від іменникових на кшталт Румсин не утворюються окремі антропоніми для іменування жінок за аналогією до прикметникових.

Неоднакову інформацію стосовно форми О. в. однини прізвища Воломшин знаходимо в різних джерелах. У „Довіднику українських прізвищ” (1968) та „Словнику прізвищ (на матеріалі Чернівеччини)” (2002) зафіксовано - Воломшином. У „Словниках України” для апелятива воломшин (мешканець Волощини) указана іменникова флексія _ом, для прізвища Воломшин автори цього лексикографічного видання пропонують закінчення _им. П. Чучка наголошує, що прикметниковий тип відмінювання прізвищ із суфіксом _ин на Закарпатті фіксується спорадично.

Досліджувані антропоніми на _ин (_їн), на відміну від іменникових прізвищ із суфіксом _ин, у формі О. в. однини послідовно вживаються з прикметниковою флексією _им: Васюмтиним, Кирилимшиним, Ксемнчиним, Лемсиним, Намстиним, Олексимшиним та ін. Таке ж закінчення характерне й для власних назв із суфіксами _ів (_їв), _ов, _ев (_єв): Коли вони з Зіловим підійшли до п'ятнадцятки, під якою стояли тикви, там були дві жниці (Ю. Смолич). Зазначена флексія є однією з характерних рис словозміни прізвищ цього типу.

Різновідмінювані антропоніми у формі Кл. в. однини чоловічих прізвищ мають закінчення _е, як і назви іменникового типу: Васимлеве, Вдовимчине, відповідні жіночі прізвища - флексію _а, як і власні назви прикметникового типу: Васимлева, Вдовимчина.

У групі чоловічих прізвищ із формантом _ів відбуваються чергування ? /і/ з /о/: Степамнів - Степамнова; /і/ з /е/: Ткамчів - Ткамчева, які супроводжуються (перший приклад) чи не супроводжуються (другий приклад) додатковим чергуванням м'якої та твердої приголосних фонем. Для М. в. однини власних назв на _ин (_їн) перед флексією _і характерна альтернація твердої та м'якої приголосних фонем: Панчимшин ? на, у (в), при, по Панчимшині.

У всіх відмінкових формах жіночих прізвищ на _ів уживається або тільки /і/ (Юмрківою, Петрумсівої), або тільки /о/ чи /е/ (Юмрковою, Петрумсевої). У формах Д., М. в. однини, Н., З., Кл. в. множини перед закінченнями відбувається чергування твердої та м'якої приголосних фонем у жіночих прізвищах на _ин (_їн): Королимшина - Королимшиній, на, у (в), при, по Королимшиній, Королимшині, (* у Королимшині), Королимшині.

У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження:

Морфологічна парадигматика в українському мовознавстві має всі підстави бути окремою дисципліною з власними об'єктом, предметом та завданнями. Об'єкт дослідження - системи парадигм змінних лексико_граматичних класів. Предметом вивчення є окремі парадигми кожного члена системи. Найважливіші завдання: класифікувати та систематизувати репертуар змінних частин мови за видами, типами і зразками словозміни з урахуванням подібності флексій та ідентифікації основ.

З одного боку, парадигматиці (у вузькому значенні) властиві головні терміни морфології, як-то: форма, словоформа, лексико-граматичні категорії, зокрема категорія істот / неістот (з виокремленням у межах першої назв осіб і неосіб), граматичні категорії роду, числа, відмінка та деякі інші. З другого боку, вона характеризується специфічною термінологією: парадигма, повна парадигма, неповна парадигма, нульова парадигма, нульова відміна, елементарний парадигматичний клас, морфологічна парадигматика.

Незважаючи на велику кількість словників, довідників, підручників, де висвітлено окремі аспекти словозміни українських прізвищ, у вітчизняній лінгвістиці донині немає праці, у якій би системно, з урахуванням усіх критеріїв, з виокремленням ЕПК був вивчений цей своєрідний підклас антропонімів з багатовіковою історією функціонування, особливими закономірностями та специфічною еволюцією.

Морфологічні парадигми 123 ЕПК українських прізвищ визначають такі чинники:

- належність до лексико-граматичного класу іменника, у тому числі й субстантивованих прикметників і дієприкметників;

_ вибір іменникового чи прикметникового типу відмінювання, віднесеність власних назв до різновідмінюваних або нульової відміни, в останньому випадку в разі омонімічності всіх відмінкових форм;

- належність до І або ІІ відміни твердої, м'якої чи мішаної групи;

_ маркування чоловічим або жіночим родом, повна семичленна відмінкова парадигма, віднесеність до категорії істот-осіб;

- вплив допрізвищевої семантики, словотворчого суфікса чи фіналі основи;

_ відхилення від прогнозованих словоформ;

- однотипність флексійних ланцюгів у межах одного ЕПК, наявність дублетних словоформ, однакове графічне вираження закінчень;

_ однаковий наголос у межах парадигми;

- додаткове утворення зв'язаної форми Н. в. множини в поєднанні із числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири та складених з кінцевими компонентами два, три, чотири;

_ однакові морфонологічні чергування голосних і приголосних фонем.

Акцентуаційний чинник - один з найважливіших. Серед досліджуваних антропонімів виокремлено такі схеми наголошування:

1) нерухомий наголос в однині та множині: іменниковий тип - І відміна (8 ЕПК твердої групи (№ 1?8), 3 - м'якої (№ 16?18), 1 - мішаної (№ 19)), ІІ відміна (16 ЕПК твердої групи (№ 22?24, 28, 30?32, 35, 36, 41, 42, 46, 48, 50?52), 16 - м'якої (№ 56, 57, 60?62, 65, 66, 69, 70, 71, 75, 79, 84?86, 89), 3 - мішаної (№ 91?93)). Прикметниковий тип - 4 ЕПК твердої групи (№ 101, 102, 107, 108), 2 - м'якої (№ 111, 112), 9 ЕПК різновідмінюваних антропонімів (№ 113?119, 121, 122);

2) у формах однини та множини нерухомий наголос на закінченні: іменниковий тип - І відміна (1 ЕПК твердої групи (№ 10), 1 - мішаної (№ 20)), ІІ відміна (3 ЕПК твердої групи (№ 25?27), 1 - м'якої (№ 83)). Прикметниковий тип - 6 ЕПК твердої групи (№ 103?106, 109, 110), 1 ЕПК різновідмінюваних антропонімів (№ 123);

3) прізвища, що мають у формах однини наголос на основі, який у формах множини переходить на закінчення: іменниковий тип - І відміна (2 ЕПК твердої групи (№ 12, 15)), ІІ відміна (4 ЕПК твердої групи (№ 37, 39, 40, 47), 7 - м'якої (№ 58, 59, 74, 81, 82, 87, 90));

4) з наголошеною флексією в однині та множині, крім Н., Кл. в. однини, у яких наголос на основі: іменниковий тип - ІІ відміна (6 ЕПК твердої групи (№ 33, 38, 43, 45, 49, 53)), 7 ЕПК - м'якої (№ 67, 68, 76?78, 80, 88), 4 ЕПК - мішаної (№ 94?97)). 1 ЕПК різновідмінюваних антропонімів (№ 120);

5) антропоніми з наголосом на закінченні у формах однини та множини, крім Н. в. однини: іменниковий тип - ІІ відміна (3 ЕПК твердої групи (№ 29, 34, 44), 6 ЕПК - м'якої (№ 54, 55, 63, 64, 72, 73));

6) у формах однини та множини наголос на закінченні, а в Кл. в. однини відтягнено на основу: іменниковий тип - І відміна (2 ЕПК твердої групи (№ 9, 11));

7) з наголошеною флексією у формах однини, крім Кл. в. з наголошеною основою, та в множині: іменниковий тип - І відміна (2 ЕПК твердої групи (№ 13, 14));

8) наголошена флексія в однині, наголос падає на основу в З. та Кл. в. однини та формах множини: іменниковий тип - І відміна (1 ЕПК мішаної групи (№ 21)).

У межах морфологічних парадигм досліджуваних антропонімів недоцільно використовувати термін „подвійний наголос”, оскільки наголошування прізвищ - це традиція сім'ї чи роду, яка передбачає найчастіше тільки один акцентуаційний варіант. Тому ідентичні прізвища з різним наголосом, зокрема на основі та закінченні, належать зазвичай до різних ЕПК.

У системі словозміни українських прізвищ наявні специфічні риси, зокрема закінчення _а в Р. в. однини антропонімів ІІ відміни, наявність дублетних флексій _ові, _у в Д. та М. в. однини з пріоритетністю першої, уживання закінчення _им в О. в. однини, _и в Н., З., Кл. в. множини різновідмінюваних чоловічих власних назвах на _ов, _ев (_єв), _ів (_їв), _ин (_їн); _е в Кл. в. однини власних чоловічих або жіночих назв І відміни мішаної групи (навіть у лексемах, омонімічних власним іменам осіб, які в Кл. в. мають _о: чоловіче ім'я Памшо, а прізвище - Памше), виключне використання флексії _ів в Р. в. множини чоловічих прізвищ ІІ відміни та пріоритетність нульової флексії, порівняно з _ів, у Р. в. множини чоловічих або жіночих антропонімів І відміни твердої, м'якої та мішаної груп. Нульову флексію мають 1330 антропонімів І відміни (93,7%), 90 прізвищ (6,3%) приймають закінчення _ів.

Крім того, у З. в. множини українських прізвищ іменникового, прикметникового типу та різновідмінюваних поряд з нормативною, традиційно тотожною Р. в. множини, доцільно вживати унікальну словоформу акузатива в поєднанні з прийменником у (в), яка подібна до форми Н. в. множини.

З метою максимального збереження початкової форми прізвища в морфологічній парадигмі в М. в. однини вживається закінчення _ові (_еві), _у в чоловічих назвах ІІ відміни твердої групи з основою на /ґ, к, х, г/, щоб уникнути чергування приголосних фонем, зумовленого ІІ перехідним пом'якшенням; у Кл. в. однини власних назв на _ець вибір за флексією _у (орфографічно _ю), а не _е (причина цього явища - оминути альтернацію приголосних /ц'/-/ч/).

Частина українських прізвищ, омонімічних апелятивам, повторює в основних рисах їхню відмінкову парадигму, а частина - ні. У багатьох аспектах збігаються відмінкові словоформи досліджуваних антропонімів та загальних назв на позначення істот-осіб. Ідентичними є ряди відмінкових флексій прізвищ та власних чоловічих імен, імен по батькові, від яких вони утворені. В останньому випадку різниця полягає в акцентуації.

У системі словозміни українських прізвищ виокремлено 123 ЕПК. Антропоніми іменникового типу поділено на 21 ЕПК І відміни (15 - твердої групи, 3 - м'якої та 3 мішаної), 76 ЕПК ІІ відміни (32 - твердої групи, 37 - м'якої та 7 - мішаної). Нульова парадигма має 3 ЕПК. Серед 12 прикметникових ЕПК - 10 твердої групи, 2 м'якої. Виділено 11 ЕПК для різновідмінюваних власних назв.

У структурі українських прізвищ зафіксовані омонімічні суфікси _ин субстантивного та ад'єктивного походження, деривати з якими належать до різних ЕПК. В антропонімах, що вказують на національну належність, варто використовувати виключно іменникові закінчення, зокрема в О. в. однини, у Р., Д., З., О. та М. в. множини. Ад'єктивні прізвища на _ин в однині відмінюються за зразком ІІ відміни твердої групи, за винятком О. в. однини, для якого характерне закінчення _им, у формах множини вони мають прикметникові флексії.

Таким чином, здійснене дослідження системи словозміни українських прізвищ дало підстави виокремити як загальнограматичні ознаки, так і специфічні риси парадигматики аналізованих антропонімів з урахуванням системи релевантних чинників.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кашталян О. М. Теоретичні проблеми дослідження словозміни прізвищ у сучасній українській літературній мові / О. М. Кашталян // Наукові записки. - Вип. 73. - Серія: Філол. науки (мовознавство): У 2 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. - Ч. 1. - С. 49-58.

2. Кашталян О. М. Форми вокатива прізвищ на _р в українській мові / О. М. Кашталян // Теоретична і дидактична філологія: зб. наук. праць. - К.: Міленіум, 2007. - С. 137-144.

3. Кашталян О. М. Морфологічна парадигматика прізвищ прикметникового типу в українській мові / О. М. Кашталян // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. - Вип. 17. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - С. 266-272.

4. Кашталян О. М. Елементарні парадигматичні класи прізвищ першої відміни мішаної групи в українській мові / О. М. Кашталян // Наукові записки. - Вип. 75 (1). - Серія: Філол. науки (мовознавство): У 5 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - С. 300-303.

5. Кашталян О. М. Словозміна прізвищ з основою на _ґ у сучасній українській мові / О. М. Кашталян // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Том 22 (61). - № 2. - Серия: Филология. Социальные коммуникации. - Симфирополь. - 2009. - С. 122-126.

6. Кашталян О. М. Прізвища нульової відміни в сучасній українській мові / О. М. Кашталян // Studia Slovakistica. Ономастика. Антропоніміка: зб. наук. ст. - Вип. 9. - Ужгород: Вид-во Олександри Гаркуші, 2009. - С. 135-143.

7. Кашталян О. М. Елементарні парадигматичні класи прізвищ першої відміни м'якої групи в українській мові / О. М. Кашталян // Наукові записки. - Вип. 81 (2). - Серія: Філол. науки (мовознавство): у 4 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - С. 49-54.

АНОТАЦІЯ

Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. - Кіровоград, 2010.

У дисертації вперше здійснене комплексне лінгвістичне дослідження системи словозміни українських прізвищ з погляду морфологічної парадигматики.

Роботу присвячено виокремленню та аналізу елементарних парадигматичних класів прізвищ іменникового (І та ІІ відмін твердої, м'якої, мішаної груп), прикметникового типів, нульової відміни й так званих різновідмінюваних. Дослідження здійснене з урахуванням морфологічного, лексико-семантичного, акцентуаційного, словотвірного, синтагматичного, морфонологічного та інших чинників.

Укладено репертуарні словники системи елементарних парадигматичних класів українських прізвищ.

Ключові слова: антропонімія, прізвище, словозміна, морфологічна парадигматика, елементарний парадигматичний клас, парадигма, відміна, відмінок, флексія.

Кашталян Е. Н. Словоизменительная парадигматика украинских фамилий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. - Кировоград, 2010.

В диссертации впервые осуществлено комплексное лингвистическое исследование системы словоизменения украинских фамилий с точки зрения морфологической парадигматики с учетом грамматического, лексико-семантического, акцентуационного, словообразовательного, синтагматического, морфонологического и других критериев.

Во Введении обосновано выбор темы и ее актуальность, сформулировано цель и задачи работы, определено объект и предмет изучения, названо источники фактического материала, методы исследования, раскрыто научную новизну, теоретическую и практическую ценность полученных результатов, представлены результаты апробации диссертации.

В первом разделе „Основные подходы к изучению системы словоизменения фамилий в современном украинском литературном языке” изложено главные теоретические основы работы, определено место фамилий в украинской антропонимии, проанализировано историю изучения их словоизменения в отечественной лингвистике, взгляды ученых на предмет, задания, терминологическую систему морфологической парадигматики как нового направления исследования падежных граммем, определены критерии, влияющие на репертуар ЭПК украинских фамилий.

Во втором разделе „Система слоизменения фамилий именного склонения” проанализированы ЭПК украинских фамилий І склонения, которые включают омонимичные формы мужского и женского рода, а также ІІ склонения, характеризующегося парадигмами исключительно мужского рода. Соответствующие женские фамилии принадлежат к нулевому склонению. Падежные граммемы исследуемых антропонимов проанализированы с учетом твердой, мягкой и смешанной групп словоизменения. Отдельно рассмотрено нулевое склонение.

Третий раздел „Падежная система фамилий адъективного типа и разносклоняемых” посвящен изучению ЭПК антропонимов адъективного типа твердой и мягкой групп, а также актуальной проблеме украинского языкознания - исследованию словоизменительных парадигм так называемых разносклоняемых фамилий на _ів (_їв), _ов, -ев (_єв), _ин (_їн), возникших в результате субстантивации.

Вследствие проведенного исследования системы словоизменения украинских фамилий выделены как общие грамматические признаки, так и специфические особенности парадигматики анализируемых антропонимов с учетом следующих критериев: принадлежность к существительным, выбор типа словоизменения, склонения и группы, отнесенность к лексико-грамматической категории одушевленных названий особ, маркирование определенными граммемами морфологических категорий рода, числа и падежа, наличие тождественных окончаний, дублетных форм, одинаковое ударение и графическое выражение флексий в пределах падежной парадигмы, влияние семантики, словообразовательного суффикса или финали основы, отклонение от прогнозируемых словоформ, появление связанной формы И. п. множественного числа, отнесенность к нулевой парадигме, одинаковые чередования гласных и согласных фонем.

Ключевые слова: антропонимия, фамилия, словоизменение, морфологическая парадигматика, элементарный парадигматический класс, парадигма, склонение, падеж, флексия.

Kashtalian O.M. Inflexion Paradigmatics of Ukrainian Surnames. - Script.

Thesis to acquire the grade of Candidate of Science in Philology in specialty 10.02.01 - Ukrainian language. - Kirovohrad state pedagogical university named after Volodymyr Vynnychenko. - Kirovohrad, 2010.

The thesis is the result of the first complex linguistic research of the inflexion system of Ukrainian surnames in the aspect of morphological paradigmatics.

The thesis covers specification and analysis of elementary paradigmatic classes of the surnames of substantive type (I and II declensions of hard, soft, mixed groups), of adjectival type, of zero declension and of the surnames of different ways of declination. The research considers morphological, lexical semantic, word-forming, syntagmatic and other factors.

There have been made repertory glossaries of the system of elementary paradigmatic classes of Ukrainian surnames.

Key words: anthroponomy, surname, inflexion, morphological paradigmatics, elementary paradigmatic class, paradigm, declension, case, inflection.

Размещено на Allbest.ru