Семантика і структура поліпредикативних сполучникових конструкцій з пояснювальними відношеннями

На логіко-граматичному рівні пояснювальні семантико-синтаксичні відношення формуються за допомогою застосування різних прийомів: ототожнення, конкретизації та узагальнення. Саме використання тієї чи тієї мовної операції постає критерієм диференціації пояснювальних семантико-синтаксичних відношень на пояснювально-ототожнювальні, пояснювально-уточнювальні та пояснювально-узагальнювальні.

Співвіднесеність змістів предикативних складників речення як ідентичних, таких, що позначають однаковий (на семантико-синтаксичному рівні) обсяг інформації, формує пояснювально-ототожнювальні відношення, які властиві ядерним пояснювальним конструкціям на рівні поліпредикативних одиниць сполучникового типу. Характерною ознакою утворень з семантикою власне-пояснення є відсутність у синтаксичній структурі речень додаткових значеннєвих нашарувань. Натомість до групи конструкцій з власне-пояснювальними семантико-синтаксичними відношеннями входять складні речення, що різняться характером ототожнюваних компонентів: у конструкціях першого типу однаковими постають позначення (вербалізації) тієї самої ситуації, а решта утворень засвідчують ідентичність окремих ситуацій. Цей фактор спричиняє виокремлення двох різновидів семантико-синтаксичних власне-пояснювальних відношень: пояснювально-інтерпретаційних та пояснювально-ототожнювальних відповідно.

Змістова ідентичність предикативних компонентів у комунікативному аспекті такою не виступає, оскільки частини пояснювальної конструкції маркуються як нерівноцінні в плані передачі інформації - перша пропонує відомості, які з певних причин не можуть бути адекватно сприйняті адресантом спілкування, через що виникає наступна частина, мета якої - ліквідувати моменти, що ускладнюють процес комунікації, та забезпечити його успішну реалізацію.

За умови пояснення змісту першого предикативного компонента шляхом його конкретизації складники пояснювальної конструкції співвідносяться як такі, що виражають загальне значення і його частину, або відрізняються між собою за ступенем деталізації описаної ситуації.

Уточнення змісту предикативного складника може відбуватися шляхом підміни узагальненого позначення ситуації її конкретними характеристиками, як у складних реченнях з пояснювально-з'ясувальними відношеннями, через виділення одного чи кількох часткових фактів зі структури описаної ситуації, що демонструють поліпредикативні одиниці з пояснювально-виокремлювальним значенням, чи за допомогою цілеспрямованого виокремлення характеристики, найбільш показової для цієї ситуації, що притаманно утворенням з акцентовано-виокремлювальною семантикою. Потреба в конкретизації інформації, віддзеркаленої першим компонентом пояснювальної конструкції, може бути об'єктивною, детермінованою особливостями його формально-граматичної чи значеннєво-синтаксичної структури, наприклад, функціонуванням прономінативних компонентів чи лексем з абстрактною семантикою в пояснювально-з'ясувальних конструкціях, або мати виключно суб'єктивний характер, реалізуючи інтенції та рефлексії мовця.

Осібну групу конструкцій, пояснювальні семантико-синтаксичні відношення в яких творяться за допомогою прийому уточнення, становлять складні речення з пояснювально-корекційним значенням, сутність якого полягає в деталізації форми вираження ситуації через повне або часткове заперечення висловленої про неї інформації.

Передумовами формування пояснювально-уточнювальної семантики постає впевненість мовця в тому, що його думка не буде правильно сприйнята іншим учасником спілкування, оскільки висловлена інформація має надто загальний характер, є недостатньо аргументованою або не зовсім точно передає реальну дійсність.

Невласне-пояснювальні семантико-синтаксичні відношення можуть формуватися на основі узагальнення попередньо висловленої інформації та ґрунтуватися на співвіднесеності компонентів як часткове-загальне. Функція постпозиційної частини такої конструкції - підсумувати повідомлене в попередній, надати висловленню довершеності.

Часто пояснювальні семантико-синтаксичні відношення між компонентами складного речення ускладнюються за рахунок додавання до головного значення інших змістових відтінків, найчастіше - адвербіальних та атрибутивних. Таким чином виникають утворення з синкретичною семантикою.

Пояснювальні речення як конструкції, що віддзеркалюють засобами мови процес людського мислення, засвідчують його етапність, поступовий характер. Якщо попередній групі конструкцій з невласне-пояснювальним значенням властиве відбиття процесу мислення як рух думки від загального до часткового або конкретного, то пояснювально-наслідкове значення - свідчення оперування людиною в мисленнєвому процесі методом індукції, який дозволяє від розрізнених часткових фактів дійти загального висновку. Це яскраво демонструють пояснювально-висновкові конструкції, перша частина яких мотивує зміст другої. Ототожнення ситуацій відбувається на ґрунті причиново-наслідкових зв'язків між ними.

Стильова диференціація складних пояснювальних побудов зі сполучниковим зв'язком детермінована властивими їм функціями (витлумачення, експресивності та комунікативної) і експлікує їхній регулярний вияв переважно в мові художньої літератури, рідше - науки та публіцистики.

Додатковий характер пояснення, зумовленого суб'єктивними чинниками, та його підвищений порівняно з основною частиною інформативний характер найбільш яскраво виявляється в наявних у мові пояснювальних контекстах. Такі одиниці мають складну ієрархійну семантичну організацію: основна семантика, яку виражає сполучник, у таких утвореннях зазвичай ускладнюється завдяки додаванню приєднувального значення, маркером якого виступає інтонація в усному мовленні й специфічне пунктуаційне виокремлення на письмі, та різноманітних змістових відтінків, що формуються завдяки взаємодії лексичного складу компонентів.

Досліджувані конструкції послідовно оформлюються у вигляді речень із фіксованим порядком розміщення складників за формулою «пояснювана - пояснювальна частина», що дозволяє вважати їх незворотними з огляду на логічну неможливість у сполучниковому вияві поставити пояснювальний компонент перед пояснюваним. Саме такий порядок слідування складників визначає структурно-семантичну специфіку цього виду утворень, яка полягає у виконанні постпозиційною частиною пояснювальної конструкції функції витлумачення, уточнення, узагальнення чи конкретизації того, про що йдеться в першому компоненті.

Визначальним моментом у встановленні специфіки будови й семантичної організації пояснювальних одиниць постає функціонування між предикативними складниками спеціалізованих для вираження пояснювальних відношень кон'юнктивів, які демонструють послідовну закріпленість певних сполучникових засобів за окремими семантичними різновидами пояснювальних одиниць. Так, кон'юнктив тобто та його стилістичні модифікації цебто й себто характеризуються широким спектром вираження семантичних відтінків пояснювальних відношень і послідовно вживаються або можуть уживатися в усіх окреслених типах аналізованих утворень. Структура конструкцій з власне-пояснювальним значенням передбачає наявність між предикативними компонентами сполучників тобто, або і чи у значенні тобто; аналітичний сполучник а саме поряд з тобто фіксується тільки на позначення невласне-пояснювальних пояснювально-з'ясувальних відношень; пояснювально-виокремлювальне значення маніфестують кон'юнктиви зокрема, як-от, наприклад (приміром); акцентовано-виокремлювальну семантику передають особливо, надто, насамперед, передусім; про корекцію сигналізують тобто, вірніше, точніше, інакше кажучи, іншими словами самостійно або в поєднанні зі сполучником тобто; про пояснення за допомогою операції узагальнення свідчать кон'юнктивні елементи власне, словом; висновковість маркує кон'юнктив отже. Група сполучникових засобів пояснення на сучасному етапі розвитку української мови залишається відкритою й поповнюється за рахунок активного процесу кон'юнктивації.

Нарівні з пояснювальними сполучниками взаємодію предикативних компонентів та єдність синтаксичної семантики, яка утворюється завдяки взаємодії їхніх часткових значень, передає пояснювальна інтонація.

Кваліфікація синтаксичного типу сполучникового зв'язку між компонентами складного речення з пояснювальними семантико-синтаксичними відношеннями спирається на низку ознак, частина з яких притаманна сурядності, решта - підрядності. Про синкретичний тип зв'язку свідчить незворотність організації досліджуваних утворень до гіпотаксису чи паратаксису. Додатково унеможливлює однозначне потрактування виду граматичного зв'язку між частинами пояснювальних конструкцій той факт, що загал пояснювальних речень формують різні структурні типи аналізованих утворень. З-поміж них виразно диференціюються такі, пояснювальний складник яких пов'язаний зі змістом усього пояснюваного, та утворення, що демонструють формальну віднесеність другого складника до одного з компонентів пояснюваного. Тут не йдеться про прислівний вид зв'язку, адже в одному випадку маємо опосередковану залежність пояснювальної частини від предиката пояснюваної, а в іншому - зв'язок, подібний до того, який організовує підпорядкованість ряду однорідних членів узагальнювальному слову.

Оскільки функціонування сполучника між компонентами пояснювальної конструкції іноді не дозволяє однозначно встановити тип семантико-синтаксичних відношень, то диференціація різновидів пояснювального значення відбувається з урахуванням лексичного наповнення складників такого утворення.

З-поміж універсальних граматичних чинників, що організовують формальну структуру пояснювальних конструкцій, найголовнішими є структурний паралелізм поєднуваних складників; співвіднесеність форм предикатів, структурна неповнота пояснювального складника; специфічними для складних сполучникових конструкцій з пояснювальними семантико-синтаксичними відношеннями виступають такі лексичні засоби зв'язку: анафоричні займенники, лексичні чи синонімійні повтори. Своєрідною щодо решти утворень з пояснювальною семантикою постає будова складних речень з пояснювально-корекційними відношеннями.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

Колісник О. Синтаксична структура поліпредикативних одиниць з пояснювальним відношенням / Олена Колісник // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика» : [зб. наук. праць / гол. ред. В. Олексенко]. - Вип. VІ. - Херсон : Видавництво ХДУ, 2008. - С. 214-220.

Колісник О. Семантична структура пояснювальних поліпредикативних конструкцій зі сполучниковим зв'язком / Олена Колісник // Наукові записки. Серія : Філологія : у 2 т. : [зб. наук. праць / наук. ред. Н. Л. Іваницька]. - Вип. 10. - Т. 1. - Вінниця, 2008. - С. 200-206.

Колісник О. Особливості синтаксичного зв'язку в складних сполучникових реченнях із пояснювальними відношеннями / Олена Колісник // Лінгвістичні студії : [зб. наук. праць. / укл. А. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. - Вип. 17. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - С. 107-111.

Колісник О. Структурні різновиди складних сполучникових речень із пояснювальними відношеннями / Олена Колісник // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство) : у 4 ч. : [зб. наук. праць / відп. ред. В. Ожоган та ін.]. - Вип. 81. - Ч. 2. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - С. 54-57.

Кадочнікова О. П. До проблеми формально-граматичного аналізу складних сполучникових речень з пояснювальними відношеннями / Олена Кадочнікова // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія : Лінгвістика і літературознавство : [міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В. А. Зарва та ін.]. - Вип. ХХІІ. - Бердянськ : БДПУ, 2009. - С. 473-479.

Кадочнікова О. Реалізація пояснювального значення у складних сполучникових реченнях з пояснювально-уточнювальними семантико-синтаксичними відношеннями / Олена Кадочнікова // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство) : [зб. наук. праць / відп. ред. В. Ожоган та ін.]. - Вип. 86. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - С. 36-41.

Кадочнікова О. Функціонування сполучників між компонентами складних речень з семантико-синтаксичними відношеннями пояснення / Олена Кадочнікова // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : [зб. наук. праць / відп. ред. В. Д. Шинкарук та ін.]. - К. : Університет «Україна», 2009. - С. 78-85.

Анотація

Кадочнікова О. П. Семантика і структура поліпредикативних сполучникових конструкцій з пояснювальними відношеннями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. - Кіровоград, 2010.

У дисертаційній праці вперше здійснено комплексний аналіз складних речень сполучникового типу з пояснювальними семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами на матеріалі сучасної української літературної мови.

Роботу присвячено з'ясуванню причин виникнення поліпредикативних сполучникових пояснювальних одиниць, умов їхнього функціонування, описові наявних семантичних відтінків пояснювального значення, яке реалізується на рівні складного речення, та дослідженню засобів його формування. З урахуванням особливостей семантико-граматичної, формальної організації та деяких комунікативних характеристик аналізованих побудов установлено їхнє місце в загальній класифікації складних речень української мови.

Ключові слова: пояснювальні відношення, сполучниковий зв'язок, приєднувальні пояснювальні конструкції, синкретизм, тотожність, уточнення, узагальнення.

Аннотация

Кадочникова Е. П. Семантика и структура полипредикативных союзных конструкций с пояснительными отношениями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. - Кировоград, 2010.

В диссертации впервые осуществлен комплексный анализ сложных предложений союзного типа с пояснительными семантико-синтаксическими отношениями между компонентами на материале современного украинского литературного языка.

Во введении обоснована актуальность темы, очерчены объект и предмет исследования, его цель и задачи, а также описаны методы, используемые в работе, ее научная новизна, теоретическая и практическая ценность, представлены апробации результатов диссертации.

Первый раздел работы «Сложные союзные единицы с пояснительными отношениями как объект синтаксических исследований» посвящен раскрытию теоретических основ понятия пояснение и проблем, связанных с его интерпретацией современными учеными-лингвистами. С учетом различных позиций украинских и славянских грамматистов установлено место анализируемых конструкций среди сложных предложений украинского языка.

На особенностях смысловой организации сложных союзных предложений с пояснительными отношениями акцентировано внимание во втором разделе «Семантическая структура пояснительных полипредикативных конструкций». Описан круг возможных реализаций пояснительного значения, исследованы языковые и внеязыковые предпосылки для его возникновения на уровне сложного предложения.

Изучены семантические разновидности пояснительных отношений между компонентами сложного союзного предложения, которые группируются вокруг таких механизмов формирования пояснения, как идентификация, уточнение и обобщение вторым предикативным компонентом конструкции информации, изложенной в предыдущей части. В связи с разнообразными добавочными семантическими оттенками, которые наслаиваются на основное значение пояснения, и вариантами их союзного оформления выделены такие группы сложных пояснительных предложений: собственно-пояснительные и несобственно-пояснительные. Первую составляют пояснительно-отождествительные и пояснительно-интерпретационные единицы, вторая формируется из предложений с пояснительно-изъяснительными, пояснительно-коррекционными, пояснительно-выделительными, акцентированно-выделительными, пояснительно-обобщительными и пояснительными отношениями с оттенком вывода.

Определены причины возникновения анализируемых построений, которые имеют как субъективный, зависящий только от говорящего, так и объективный, продиктованный языковыми правилами, характер.

В третьем разделе «Формальная организация сложных пояснительных предложений» проанализированы особенности строения и средства связи составляющих частей сложных предложений со значением пояснения. Среди грамматических средств связи компонентов рассмотрены порядок расположения пояснительной и поясняющей частей предложения, их количество, использование союзов, соотношение видовременных и способовых форм предикатов, случаи структурного параллелизма и неполноты частей пояснительных конструкций, особенности интонационного оформления исследуемых синтаксических единиц. На лексическом уровне связующими элементами составных частей пояснительных предложений выступают анафорические местоимения, дословные и синонимические повторы.

Ключевые слова: пояснительное значение, союзная связь, присоединительные пояснительные конструкции, отождествление, уточнение, обобщение.

Summary

Kadochnikova O.P. Semantic and structure of the complex conjunctive sentences with explanative meaning. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree by specialization 10.02.01 - Ukrainian language. - Kirovograd State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko. - Kirovograd, 2010.

In thesis the analysis of complex sentences of conjunctive type with explanatory semantic-syntax meaning between components has been firstly carried out on material of modern literary Ukrainian.

The paper is devoted to finding out the reasons of poly-predicative conjunctive explanatory units' origin, conditions of their usage, description of semantic varieties of explanatory meaning which is realized in complex sentences and to research facilities of its forming. Their place has been set in general classification of complex sentences of Ukrainian according to the features of semantic-syntax, formal organization and some communicative descriptions of analyzed constructions.

Keywords: explanatory meaning, conjunctive connection, explicative explanatory constructions, syncretism, identity, clarification, generalization.

Размещено на Allbest.ru