Теоретичні і практичні аспекти діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

2) вилучити спільні для української і російської мови слова й форми книжного походження (нерушимо -- непохитно, твердо; прочь - пріч - геть);

3) замінити міжмовні омоніми або ж слова, що мають різну лексичну сполучуваність в українській та російській мовах (заставити - примусити; лишити - позбавити; лишитися (чого) - потратити, стратити (що); мілкий - дрібний (пісочок міленький - пісочок дрібненький); невільный - мимовільний (гріх невільний - гріх мимовільний); попасти - вцілити; приходитися - доводитися; товстий - грубезний);

4) дібрати інший із синонімів української мови задля збереження стилю мовлення, відповідного до жанру трагедії (напр.: безстидний - ганебний; вожбка - поводир; дуже - вельми; скаляти - збезчестити, зневажити; хазяїн - господар).

У будові синтаксичних конструкцій В. Сімович змінив форму дієслівного керування, форму присудка чи синтаксичної конструкції в цілому (напр.: коліна в мене затремтіли - коліна мені затремтіли; стидно у других учиться лиш брехням та кривді - сором у інших учитись брехень лиш та кривди; Світ Антигоні навіки зав'язаним став - Де світ Антигоні навіки зв'язано).

Редакторські виправлення Є. Тимченка стосувалися граматичних форм та чинного на той час в Україні правопису. Кожен із редакторів зробив відповідні реєстри змін у редагованих ними виданнями (у В. Сімовича таких виправлень було 236; а в Є. Тимченка - 402).

У підрозділі 4. 5. "Переклад комедії Ж. -Б. Мольєра "Скупар” факт появи такого перекладу та роль В. Сімовича як редактора й автора приміток і коментарів проаналізовано в контексті тих просвітницьких завдань, яких надавали перекладацькій справі українські письменники й мовознавці в к. ХІХ - на п. ХХ ст.

Один з найпопулярніших творів Ж. -Б. Мольєра, написаний у жанрі комедії характерів, дозволив продемонструвати функціональну адекватність мови українського перекладу завдяки традиційному для української драматургії поєднанню стилістично нейтральних та стилістично забарвлених (розмовних) засобів.

За спостереженням Т. Івасютина, характерною особливістю перекладу стало інтенсивне використання ритмо-мелодійних модуляцій українського фольклору та назв українських етнореалій для відтворення лексичного багатства першоджерела (напр.: лиш смерть одна розлучить нас; опришок; шаровари; дістати гарбуза), а сталі фольклорні звороти виступають функціональними відповідниками нейтральних французьких сполучень (напр.: вольному воля).

Переклад комедії "Скупар” Ж. -Б. Мольєра спонукав Сімовича- редактора до створення супровідного тексту, в якому українському читачеві пояснено значення запозичених слів, використаних у перекладі, а також зміст слів і зворотів, що, за здогадом редактора, могли виявитися незрозумілими для читача.

З цього погляду примітки В. Сімовича набувають ознак словникових статей з елементами енциклопедичного змісту (напр.: віґілії (Vigiles) "день перед великими церковними святками”; кватембри (Quatre-temps) "сталі свята, з яких кожде припадає на одну чверть року (на квартал)”; панурґ "по-грецьки: той, що все робить, але тут натяк на героя твору французького сатирика Франса Раблє т. з. Pantagruel, проворного чоловіка, такого, як його малює Ля Фреш. Відси у Франції кожного такого чоловіка звуть панурґом”; паштет у горшку [фр. pate en pot] "се паштет, на який складається воловина і сало”; ретори [фр. retorte] "начиння зі скла, з металю, з порцеляни або й глини, до якого збирається та теча, яку прочищають (дестилюють)”; реципієнт "прилад, в який ловиться прочищену вже течу”; сержа [фр. serge] "атласова матерія, якої уживають на черевики або на меблі. Головний виріб у містечку Омалї (Aumale). Се дешевенька матерія”.

При поясненні значення слів В. Сімович вдається до зіставлення з реаліями українського побуту (напр.: ліра "дуже улюблений струмент, із 9 струнами, на лад нашої бандури”; свитка "зверхній плащ із полотна, який носили поверх лакейської одежі, званої у нас подекуди лїбериєю”).

Розкриття особливостей французьких звичаїв чи слововживання потребує більш розгорнутих коментарів (напр.: "Воєнні турецькі походи, під час яких Турки допускали ся часто жорстоких учинків, нанесли їм такої неслави у Франції, що там кожного недоступного, нелюдяного чоловіка стали звати Турком, подібно як у нас у народних думах що Турок - то бісурмен-нелюд”; "Пані - відповідає франц. Madame. Так тодї говорило ся у Франції і до замужніх жінок і до дівчат. Такий самий звичай є в Поляків ще й до нині (перебрали від Французів), а від Поляків та мода закрала ся чомусь і до Вкраїнцїв в Галичині).

У параграфі 4. 6. "Відтворення власних назв у перекладах кінця ХІХ - початку ХХ ст. в контексті дискусійних питань сучасного українського правопису” схарактеризовано підходи до відтворення засобами української графіки іншомовних власних назв.

Так, у написанні російських прізвищ збережене їх оригінальне звучання (Сїдоров, Фанарін, Маслєнніков, Перчіхін, Шишкін, але Цвітаєва). У відтворенні французьких власних назв помічаємо такі системні риси: звукові французької мови, що передається на письмі за допомогою графеми h, відповідає українська літера г; звукові, що передається за допомогою графеми g, відповідає українська літера ґ; сполучення lи відтворюється з м'яким приголосним в українській мові (Harpagon - Гарпаґон, Clиante - Клєант, Valиre - Валєр).

ВИСНОВКИ:

Дослідження теоретичних і практичних аспектів діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ - початку ХХ ст. дозволило дійти таких висновків:

1. Розвиток українського мовознавства на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., що невіддільно пов'язаний з відкриттям Чернівецького університету і заснуванням кафедри української мови та літератури, характеризується тісним зв'язком із практичними потребами вдосконалення методики викладання української мови в освітніх закладах краю, створення галузевої термінології, перекладних словників тощо.

2. Про значні досягнення українських мовознавців, що працювали на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., свідчить їхня наукова й науково-методична спадщина, що охоплює кілька самостійних напрямків: а) граматичне унормування української мови, висвітлене у граматиках С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, а також у граматиках В. Сімовича; б) лексикографічний опис української мови у двомовних словниках О. Поповича та Ю. Кобилянського, а також у "Словарі чужих слів” З. Кузелі і М. Чайковського; в) досвід практичної стилістики у перекладацькій та редакторській діяльності.

3. Три передвоєнні видання граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера (1893, 1907, 1914 рр.) засвідчили новий підхід до системного опису української мови та методики її викладання як живої, розмовної мови на противагу до методики, характерної для викладання мертвих класичних мов. Опис системних рівнів української мови удосконалювався з кожним новим виданням граматики.

4. Граматика С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера відіграла визначну роль у мовному та культурно-історичному житті всіх українців, оскільки саме цей підручник став офіційним у шкільній практиці Галичини і Буковини, що дозволило утвердити нову граматичну термінологію й остаточно запровадити фонетичний принцип правопису української мови як основний, чинний і до нашого часу. Граматичне й правописне нормування української мови на західноукраїнських землях не було спрямоване на вузькодіалектну базу, а тому мало значний вплив на становлення загальноукраїнських норм.

5. Мовозначі праці В. Сімовича, що з'явилися друком після Першої світової війни (зокрема, й "Граматика української мови” (1918, 1921 рр.), продовжували традиції нормування української літературної мови, започатковані С. Смаль-Стоцьким.

6. Словникарська праця на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. була органічною ланкою в історії української лексикографії від другої половини ХІХ - до початку ХХ ст. й розвивалася під значним культурним впливом тогочасних досягнень у цій галузі та спиралася на авторитет "Словаря української мови” за ред. Б. Грінченка.

7. Реєстри українсько-іншомовних словників засвідчили, що їх укладачі орієнтувалися на загальноукраїнський лексичний фонд, а типово західноукраїнська лексика становить порівняно незначну частину реєстрів. При цьому українсько-латинський словник Ю. Кобилянського вирізняється як такий, що містить переважно книжну лексику, і це виводить його на науково вищий щабель порівняно з українсько-німецьким словником О. Поповича, що активно залучав розмовно-побутову лексику.

8. "Словар чужих слів” З. Кузелі і М. Чайковського, виконаний на високому науковому рівні, включає елементи синонімічного, словотвірногніздового та енциклопедичного словників. У підходах до формування реєстру словника іншомовних лексичних одиниць відображено самобутність цієї категорії слів в українській мові.

9. Зіставлення окремих груп лексики "Словаря чужих слів” (латинізмів, грецизмів, германізмів та румунізмів) щодо їх представленості в наступних словниках іншомовних слів дозволяє констатувати, що "Словар чужих слів” був продуктивно використаний для укладання "Словника чужомовних слів”, виданого в Харкові в 1932 р., проте в "Словнику іншомовних слів” 1951 р., перекладеному з російської мови, здобутки попередніх словників значною мірою знівельовано.

10. Лексикографічні праці, видані на Буковині на початку ХХ ст., і донині залишаються важливим джерелом для історичної лексикології, історії правопису, варіантних словоформ української мови, оскільки в них міститься значний запас слів і фразеологічних зворотів, що відійшли до пасивного фонду й не зафіксовані сучасними словниками (в т. ч. й "Етимологічним словником української мови”).

11. Дослідження перекладацької й редакторської діяльності В. Сімовича дозволяє стверджувати, що у своєму мовознавчому й нормотворчому досвіді він тяжів до центральноукраїнських норм літературної мови, використовував загальноукраїнські лексичні та фразеологічні одиниці з незначними вкрапленнями західноукраїнських регіоналізмів. Проаналізовані тексти свідчать про те, що переклад виконував не лише свої прямі функції - збагачення української національної культури культурними надбаннями інших народів і поширення нових мистецьких, філософських ідей тощо, а й збагачував засоби української літературної мови в нових тематичних діапазонах.

12. Аналіз діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. переконує в тому, що завдяки свої багатогранній творчій та науковій праці, ініціюванню фахових дискусій та активною участю в них вони активно сприяли розвиткові української літературної мови в період, коли її правописні норми були ще неусталені, а стилістичні засоби мови перебували на стадії становлення й кристалізації.

13. Спільність підходів буковинських мовознавців до змістового наповнення підручників, словників, перекладів творів світової класики яскраво виявилася в тому, що, актуалізуючи при кожній нагоді реалії української історії, географії, культури, вони спонукали своїх потенційних читачів до усвідомлення їхньої національно-культурної ідентичності. У рядах слів, що їх подано при тих чи інших правописних правилах, виступають власні особові назви українських письменників, мовознавців, назви українських міст, річок, гір тощо. У "Словарі чужих слів” З. Кузелі та М. Чайковського пояснення лексичного значення слова нерідко супроводжується спеціальними вказівками або цитатами з творів українських письменників.

14. Спадщина українських мовознавців, що працювали на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., засвідчує, що їхні праці мали визначальне значення для становлення і розвитку літературного зразка української мови і сприяли її утвердженню як самостійної серед інших слов'янських мов.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ткач Л. Василь Сімович - дослідник мови Юрія Федьковича / Людмила Ткач, Ольга Кацімон // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 274 - 275 : Слов'янська філологія. - С. 211 - 220 (зібрано фактичний матеріал, обґрунтовано висновки).

2. Ткач Л. Дискусійні питання українського правопису в контексті поглядів Василя Сімовича / Людмила Ткач, Ольга Кацімон // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 276 - 277 : Слов'янська філологія. - С. 296 - 307 (здійснено вибір фактичного матеріалу, обґрунтовано висновки).

3. Кацімон О. Специфіка синтаксису української мови (за працями проф. Василя Сімовича) / Ольга Кацімон // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 321 - 322 : Слов'янська філологія. - С. 320 - 325.

4. Кацімон О. Словотвірна проблематика у працях Василя Сімовича / Ольга Кацімон, Людмила Ткач // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника / ред. кол. : В. Г. Матвіїшин [та ін.]. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. - Вип. XV - XVIII. - Філологія. - С. 236 - 242 (зібрано фактичний матеріал, обгрунтовано висновки).

5. Кацімон О. Василь Сімович учений і особистість в оцінці Юрія Шевельова / Ольга Кацімон // // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 312 - 313 : Слов'янська філологія. - С. 65 - 69.

6. Кацімон О. Внесок Б. Грінченка у розвиток української літературної мови в контексті культурних зв'язків Буковини і Наддніпрянщини в кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. / О. А. Кацімон // Лінгвістика : зб. наук. праць / Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - 2008. - № 3 (15). - С. 194 - 200.

7. Кацімон О. Опис особливостей гуцульських говірок у мовознавчих працях В. Сімовича / Ольга Кацімон // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 428 - 429 : Слов'янська філологія. - С. 78 - 82.

8. Кацімон О. Дискусійні питання українського правопису в ділянці морфології української літературної мови (З окремими увагами на погляди Василя Сімовича) / Ольга Кацімон // Дивослово. - 2009. - № 3. - С. 27 - 33.

9. Кацімон О. Дискусійні питання українського правопису в ділянці морфології української літературної мови (З окремими увагами на погляди Василя Сімовича) / Ольга Кацімон // Дивослово. - 2009. - № 6. - С. 45 - 48.

10. Кацімон О. А. Переклад українською мовою п'єси М. Горького "Міщани” як одна зі сторінок культурного життя Буковини початку ХХ ст. / Кацімон О. А. // Культура народов Причерноморья : научный журнал / Крымский научный центр национальной академии наук и министерства образования и науки Украины, Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, Межвузовский центр "Крым” / гл. ред. Катунин Ю. А. - Симферополь. - 2009. - № 168. - Т. 1. - С. 345 - 348.

11. Кацімон О. Перекладацька діяльність Василя Сімовича у культурному контексті Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. / Ольга Кацімон, Людмила Ткач // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. праць. Ч. 1. / ред. кол. : В. В. Левицький, Л. І. Бєлєхова [та ін.]. - Хмельницький : ХНУ, 2007. - Вип. 3. - С. 247 - 251 (опрацьовано історико-документальні джерела, обґрунтовано висновки).

12. Кацімон О. Специфіка синтаксису української мови (за працями проф. В. Сімовича) / Ольга Кацімон // Актуальні проблеми синтаксису : матеріали наукової конференції / (Чернівці, 19 - 21 жовт. 2006 р.) / укл. : Ніна Гуйванюк (наук. ред.) та ін. - Чернівці : Рута, 2006. - С. 241 - 246.

13. Головач Н. Лексичні румунізми в "Словарі чужих слів” З. Кузелі і М. Чайковського / Ніколетта Головач, Ольга Кацімон // Міжнародна наукова конференція за результатами фундаментальних досліджень за 2006 рік в рамках транскордонного співробітництва, 17 - 18 квітн. 2007 р. : тези доп. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2007. - С. 8 - 12 (здійснено вибірку фактичного матеріалу, проаналізовано опрацювання лексичних румунізмів в українській лексикографії, обґрунтовано висновки).

14. Кацімон О. "Руска граматика” (1893) С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера як джерело вивчення історії нормування української літературної мови / Ольга Кацімон // Постать Степана Смаль-Стоцького в національно-культурному житті Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. і сучасна рецепція його доби: міжнар. наук. конф., 19 - 21 лют. 2009 р. : тези доп. - Чернівці : Місто, 2009. - С. 67 - 69.

15. Кацімон О. Поезія в прозі В. Короленка "Вогники” в перекладі Василя Сімовича / Ольга Кацімон // Науковий вісник Чернівецького національного університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Вип. 475 - 477 : Слов'янська філологія. - С. 661 - 665.

Анотація

Кацімон О. А. Теоретичні і практичні аспекти діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10. 02. 01 - українська мова.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

У роботі здійснено комплексний аналіз культурно-наукової спадщини українських мовознавців, освітніх діячів Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. - С. Смаль-Стоцького, О. Поповича, З. Кузелі, Ю. Кобилянського, В. Сімовича, О. Маковея, В. Кміцикевича та ін.

Їхні праці становлять важливий, проте досі недостатньо висвітлений етап в історії формування і становлення норм української літературної мови.

Теоретичні здобутки українського мовознавства цього періоду випливали з практичних потреб викладання української мови в початкових школах, гімназіях Галичини і Буковини, правописного та граматичного нормування літературної мови, стилістичного удосконалення мови художньої літератури, підручників, популярних видань тощо.

Важливим аспектом діяльності буковинських мовознавців було утвердження нормативного зразка усного та писемного мовлення на основі загальнонаціональних тенденцій розвитку тогочасної української літературної мови на всьому українському мовному просторі, що включав Галичину, Буковину, Наддніпрянщину та інші землі.

Завдяки праці буковинських мовознавців у кінці ХІХ - першій чверті ХХ ст. з'явилися граматики української мови, що утверджували фонетичний принцип правопису; шевченкознавчі студії; переклади українською мовою творів російської та інших літератур; словники різного типу, що засвідчували лексичне і стилістичне багатство української мови та вплинули на становлення її норм, вироблення наукової термінології тощо.

Ключові слова: історія українського мовознавства, український правопис, українська лексикографія, запозичена лексика, переклади українською мовою, Буковина, С. Смаль-Стоцький, З. Кузеля, О. Попович, В. Сімович.

Аннотация

Кацимон О. А. Теоретические и практические аспекты деятельности украинских языковедов на Буковине в конце ХІХ - начале ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 - украинский язык. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2010.

В работе осуществлён комплексный анализ деятельности и научного наследия украинских языковедов на Буковине конца ХІХ - начала ХХ ст. - С. Смаль-Стоцкого, О. Поповича, З. Кузели, Ю. Кобылянского В. Симовича, О. Маковея, В. Кмицикевича и др.

Их научные труды по исследованию украинского языка и практические пособия для его изучения в значительной степени способствовали становлению общеукраинских фонетических и грамматических норм литературного языка, правописания, функциональному обогащению языка и его лексикографической систематизации, развитию терминологической лексики, переводческой практике и т. д.

Цель работы состоит в раскрытии достижений буковинских учёных-украинистов, способствовавших совершенствованию украинского литературного языка и укреплению его статуса прежде всего в сфере национального образования, а также во всех иных сферах общественной жизни Буковины в указанный период.

Практика грамматической и лексической кодификации украинского литературного языка нашла своё воплощение в таких фундаментальных трудах, как «Руска граматика» С. Смаль-Стоцкого и Ф. Гартнера, вышедшая тремя изданиями (в 1893, 1907, 1914 гг.) до Первой мировой войны, «Руско-німецкий словар» (1904) О. Поповича, «Русько-латинський словарець для руських гімназій» Ю. Кобылянского (1907) «Словар чужих слів» (1910) З. Кузели и Н. Чайковского, «Deutsch-ukrainisches Wцrterbuch» В. Кміцикевича і Спілки (1912).

В первом разделе диссертации проанализированы и обобщёны те исторические предпосылки, которые в конце ХІХ - начале ХХ в. привели к формированию на Буковине культурной среды, благоприятной для развития украинского языкознания, внедрения украинского языка в сферу среднего и высшего образования, создания нового типа грамматик украинского языка на основе фонетического принципа правописания.

Важнейшую роль в активизации научного исследования украинского языка сыграло открытие кафедры украинского языка и литературы в Черновицком университете в первый же год его существования (1875 г.), а также деятельность заведовавших этой кафедрой профессоров К. Ганкевича, Е. Калужняцкого, И. Онышкевича, С. Смаль-Стоцкого, получивших европейское образование, чьё научное мировоззрение было сформировано под влиянием взглядов выдающегося слависта Ф. Миклошича, с которым, кроме того, они состояли в личной переписке.

В первом разделе рассмотрены такие важнейшие аспекты деятельности буковинских языковедов, как реформирование правописания украинского языка, методика преподавания, культура речи, исследование истории украинского языка, памятников славянской письменности, палеографии, создание научной терминологии.

Все эти проблемы актуальны и для современного украинского языкознания, чем и обусловлен современный интерес к научному наследию буковинских языковедов к. ХІХ - н. ХХ в.

Во втором разделе представлен анализ описания украинского языка в грамматиках С. Смаль-Стоцкого и Ф. Гартнера в соответствии с уровнями языковой системы и раскрыто влияние этих грамматик на работы В. Симовича, ученика С. Смаль-Стоцкого, продолжившего традиции своего учителя в нормативных грамматиках украинского языка, созданных самим В. Симовичем (1918, 1921 гг.) и непосредственно повлиявших на формирование норм современного украинского литературного языка.

В третьем разделе работы проанализирована лексикографическая деятельность буковинских языковедов, их вклад в развитие общей теории и практики украинской лексикографии, дана характеристика наиболее значительных словарей, составленных преподавателями черновицких украинских гимназий, учительской семинарии с учётом достижений в практике издания словарей украинского языка на восточноукраинских землях, в частности - украинско-русского словаря под редакцией Б. Гринченко.

В разделе дана обобщённая характеристика словарей украинского языка, изданных в Черновцах в н. ХХ в., с точки зрения формирования словника, разработки структуры словарных статей и сопроводительных помет, эвристического потенциала и значимости для современных исследований заимствованной лексики украинского языка.

Четвертый раздел диссертации посвящён одной из наименее изученных в современном украинском языкознании проблем, каковой является история переводов на украинский язык произведений античной литературы и европейских литератур ХІХ - начала ХХ в. в контексте национально-культурного и языкового развития.

Особое внимание уделено лексико-стилистическим аспектам анализа переведённых на украинский язык текстов романа Л. Н. Толстого "Воскресение”, пьесы М. Горького "Мещане”, поэзии в прозе В. Короленко "Огоньки”, драмы Софокла "Антигона”, пьесы Ж. -Б. Мольера "Скупой”, появившихся на Буковине в н. ХХ в. благодаря культурной заинтересованности, которую проявляла к этим произведениям западноукраинская интеллигенция, а также благодаря соответствующей языковой и редакторской компетентности буковинских учёных-украинистов.

Анализ теоретических и практических аспектов деятельности украинских языковедов на Буковине в конце ХІХ - начале ХХ ст. убеждает в том, что в этот период они сумели сосредоточить свои усилия во всех сферах научной и общественной жизни, способствовавших развитию украинского литературного языка и украинского языкознания.

Ключевые слова: история украинского языкознания, украинское правописание, украинская лексикография, заимствованная лексика, переводы на украинский язык, Буковина, С. Смаль-Стоцкий, З. Кузеля, О. Попович, В. Симович.

Summary

Katsimon O. A. Theoretical and practical aspects of the activity of Ukrainian linguists in Bukovyna at the end of the XIX-th - beginning of the XX-th centuries - Manuscript.

Dissertation for Scholary Degree of Candidate of Philology. Speciality: 10.02.01 - Ukrainian Language.

Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2010.

The thesis deals with complex analysis of cultural and scientific legacy of Ukrainian linguists, education workers of Bukovyna: S. Smal'-Stots'ky, O. Popovych, Z. Kuzelia, Yu. Kobylians'ky, V. Simovych, O. Makovey, V. Kmitsykevych, etc at the end of the XIX-th - beginning of the XX-th centuries.

Their works constitute an important though not completely elucidated stage in the history of formation and establishment of Ukrainian language standards.

Theoretical achievements of Ukrainian Linguistics of this period were based on theoretical needs of teaching the language at elementary schools, high schools of Halychyna and Bukovyna, spelling and grammatical regulations of the literary language, stylistic improvement of fiction, textbooks and publications.

Consolidation of regulations for oral and written speech on the basis of national tendencies of Ukrainian literary language of that time on Ukrainian speaking territories within Halychyna, Bukovyna, Naddnipryanshchyna and other areas was a very significant aspect of Bukovyna linguists' activity.

The activity of Bukovyna linguists at the end of the XIX-th - the first quarter of the XX-th century resulted in appearance of the grammar of Ukrainian language that consolidated the phonetic principles of orthography; Shevchenko studies; the translations of Russian and other literary works in Ukrainian language; dictionaries of different types that witnessed the lexical and stylistic richness of Ukrainian language and attested the formation of its norms, working out the scientific terminology etc.

Key words: history of Ukrainian linguistics, Ukrainian orthography, Ukrainian lexicography, borrowings, translations into Ukrainian language, Bukovyna, S. Smal'-Stotsky, Z. Kuzelia, O. Popovych, V. Simovych.

Размещено на Allbest.ru