Структурно-семантична характеристика лексики на позначення віку людини в іспанській та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'37:811.134.2=161.2"46"

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИКИ

НА ПОЗНАЧЕННЯ ВІКУ ЛЮДИНИ В ІСПАНСЬКІЙ

ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Проценко Ігор Юрійович

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі романських мов Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Сенів Михайло Григорович, завідувач кафедри світової літератури і класичної філології Донецького національного університету.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Помірко Роман Семенович, завідувач кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка;

кандидат філологічних наук, доцент Морєва Галина Георгіївна, завідувач кафедри німецької філології Маріупольського державного університету.

Захист відбудеться "23" листопада 2010 року об 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий "22" жовтня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. І.Г. Альошина

Анотації

Проценко І.Ю. Структурно-семантична характеристика лексики на позначення віку людини в іспанській та українській мовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2010.

У дисертації здійснено комплексний зіставний аналіз лексики, що називає людину за віком в іспанській та українській мовах, з метою виявлення їх спільних та відмінних рис. Результатом дослідження є визначення моделей формування слів за віковою ознакою, встановлення продуктивності способів утворення цих лексем, з'ясування кількісного складу лексико-семантичних груп (ЛСГ) іменників, що поєднують лексеми, які досліджуються, виявлення домінанти цих ЛСГ та особливостей формування їх периферії. лексика український слово віковий

Аналіз лексем, що називають людину за віковою ознакою в іспанській (421 одиниця) та українській (478 одиниць) мовах, дозволяє стверджувати, що в досліджуваних мовах найбільш продуктивним є семантичний спосіб словотвору, значну роль в українській мові грає морфологічний спосіб. Серед семантичних способів найбільш продуктивним є метафоризація, а з морфологічних - суфіксальний. В обох мовах лексеми, що називають людину за віком, поєднуються у п'ять неоднакових за своєю структурою лексико-семантичних груп: дитина, підліток, молода людина, доросла людина, стара людина. У процесі дослідження встановлено, що в іспанській мові для номінації людини за віковою ознакою частіше використовуються лексеми з негативними конотаціями, в українській мові характерним є використання позитивно забарвлених лексем.

Ключові слова: іменники на позначення віку людини, зіставний аналіз, структурно-семантична характеристика, моделі словотвору, лексико-семантична група, конотація, оцінка.

Проценко И.Ю. Структурно-семантическая характеристика лексики, называющей человека по признаку возраста в испанском и украинском языках. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2010.

Диссертация посвящена комплексному сопоставительному анализу имен существительных, называющих лицо по признаку возраста (СПВ) в испанском и украинском языках. В процессе анализа в испанском и украинском языках определены особенности семантики СПВ, выявлены общие и дифференциальные черты их словообразовательной структуры, благодаря которой анализируемые лексемы приобретают дополнительные коннотации. Установлено, что в исследуемых языках семантический способ словообразования является основным. В украинском языке важную роль играет также морфологический способ.

Анализ семантических способов словообразования свидетельствует о том, что в испанском, как и в украинском языке, для номинации человека по признаку возраста чаще используются метафорические и метонимические переносы, которые основаны на а) зоо-биореалиях (модели такого семантического переноса в рассматриваемых языках чаще одинаковые, но наполнение их разное); б) социально-бытовых реалиях, которые отражают национально-культурную специфику страны и языка.

Наиболее продуктивным морфологическим способом словообразования СПВ является суффиксальный, при котором используются суффиксы эмоциональной оценки - деминутивы и аугментативы, которые выполняющие две функции: а) номинативную - указывают на уменьшенный или увеличенный по отношению к общепринятой норме предмет или признак предмета; б) стилистическую - используя дополнительный коннотативный потенциал, переводят лексему в разряд эмоционально-экспрессивной лексики. Другие морфологические способы словообразования (префиксация, сложение основ) не являются частотными.

СПВ в испанском языке чаще характеризуются семантическими коннотациями, в украинском языке - морфологическими, которые могут усиливаться в словах, территориально или социально ограниченных в употреблении.

В исследуемых языках СПВ объединяются в пять лексико-семантических групп (ЛСГ): ребенок, подросток, молодой человек, взрослый человек, старый человек. Обязательными компонентами ЛСГ со значением "человек определенного возраста" являются доминанта и периферия значения, которая может быть локальной и общей.

Доминантой (ядром) ЛСГ является лексема, которая отвечает следующим критериям: является стилистически нейтральной; выполняет только номинативную функцию; имеет минимальный и необходимый семный набор (родовая сема `человек' и видовая сема `возрастные рамки'), иногда может быть сема, уточняющая принадлежность к мужскому или женскому полу; отражает совокупность исторически сформировавшихся у носителей языка идеализированных представлений о человеке в определенный период жизни; характеризуется стойкостью, стабильностью образности, адекватностью восприятия и интерпретации носителями языка и культуры; стереотипизированностью. К периферии рассмотренных в диссертации ЛСГ относятся: а) стилистически нейтральные, общеупотребительные слова; б) стилистически окрашенные слова: общеупотребительные и ограниченные в употреблении территориально или определенным социальным кругом людей.

Специфические особенности рассматриваемых ЛСГ: а) ЛСГ "ребенок" в испанском и украинском языках имеет две подгруппы: "грудной ребенок" (до 2 лет) и "ребенок от 2 до 14 лет", каждая из которых имеет свою доминанту, локальную и общую периферии; б) ЛСГ "подросток" в каждом из языков не имеет локальной периферии; в) ЛСГ "молодой человек" и "старый человек" имеют субдоминанту. К периферии некоторых ЛСГ (в первую очередь, ЛСГ "ребенок") в сопоставляемых языках относятся лексемы, образованные на основе разных мотивированных признаков. Немотивированные признаки, как правило, отличаются в каждом из языков, что обусловлено ментальностью, особенностями культуры и быта разных народов.

В испанском и украинском языках СПВ чаще называют мужчину, чем женщину: 190 единиц (45%) в испанском языке, 251 единица (53%) в украинском. Для номинации по признаку возраста лиц женского пола в испанском языке зафиксировано 139 слов (39%), в украинском - 145 (30%). Имена существительные, используемые для номинации лиц обоих полов, немногочисленны: в испанском языке 92 единицы (22%), в украинском - 82 единицы (17%).

В процессе исследования установлено, что в испанском языке для номинации лица по признаку возраста чаще используются слова с негативными коннотациями - 182 единицы (43% от общего количества анализируемых слов), в украинском языке более употребительными являются лексемы с положительным оттенком значения - 217 единиц (45%).

Ключевые слова: имена существительные, называющие человека по признаку возраста; сравнительный анализ; структурно-семантическая характеристика; модели словообразования; лексико-семантическая группа; коннотация; оценка.

Protsenko I. Yu. Structural and Semantic Characteristics of the Lexis Denoting People by their Age in the Spanish and Ukrainian Languages. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology: speciality 10.02.17 - Comparative-Historical and Typological Linguistics. - Donetsk National University. - Donetsk, 2010.

The thesis focuses on the comprehensive comparative analysis of the lexical units denoting people by their age in the Spanish and Ukrainian languages aimed at pointing out their common and differential characteristics. As a result of the research models for building words denoting people by their age have been identified, productiveness of derivational means for the lexical units under analysis has been determined, the number of nouns in the lexical-semantic groups of the vocabulary under consideration has been specified, the dominants for the above lexical-semantic groups and the peculiarities of their peripheries have been distinguished.

Analysis of the lexical units, i.e. the nouns and substantivized parts of speech that denote people by their age in Spanish (421 units) and Ukrainian (478 units) has shown that the most productive way of word-formation in Spanish and Ukrainian is semantic, whereas in Ukrainian the morphological way is of paramount importance. Within the semantic means metaphorization is most productive, while the suffixal way prevails among the morphological means. The lexical units that denote people by their age in both languages fall into five structurally dissimilar lexical-semantic groups: a child, an adolescent, a young person, an adult, an elderly person. It has been found that the lexical units with negative connotations are more often used to nominate people in accordance with their age in Spanish, whereas the use of positively coloured words is characteristic of Ukrainian.

Key words: nouns namig people by age, comparative analysis, structural-semantic characteristics, word-formation models, lexical-semantic group, connotation, evaluation.

Загальна характеристика роботи

Реферована робота присвячена зіставному аналізу іменників, що називають людину за віковою ознакою (далі ІВО) в іспанській та українській мовах, наприклад: ісп. niсo `дитина', adolescente `підліток', joven `парубок', hombre `чоловік', mujer `жінка', viejo `старий', vieja `стара'; укр. дитина, підліток, юнак, чоловік, жінка, старий, стара.

Сучасні дослідження у порівняльній семантиці здійснюються з позиції лінгвокультурології, яка ґрунтується на принципах порівняльної антропології В. фон Гумбольдта й культурної антропології Е. Сепіра й Б.Л. Уорфа, наукової дисципліни, що відображає процес взаємодії пріоритетів культури й мови. Питанням цього взаємовідношення присвячені роботи Ю.Д. Апресяна, А. Вежбицької, В.Г. Гака, І.О. Голубовської, А.Й. Гудавічуса, В.М. Костомарова, М.П. Кочергана, Е. Косеріу, Р. Ладо, О.С. Мамонтова, В.М. Манакіна, В.А. Маслової, В. Скалічки, С. Ульмана, Р. Якобсона, В.М. Ярцевої та ін. Особливе місце відводиться вивченню національного образу зовнішності людини як явища, що співвідноситься з історичним минулим і сьогоденням того чи іншого народу (В.М. Богуславський). Одним із важливих аспектів у цьому контексті постає дослідження лексики на позначення людини за біологічною статтю й віком. До цієї проблеми на матеріалі романських мов зверталася Т.О. Рєпіна, англійської - І.С. Беженар, німецької - О.Е. Ластовкіна, української, російської та англійської мов - В.І. Матвєєв.

Увага до індивіда, його внутрішнього світу, психічного та інтелектуального стану, до способів вираження цього стану в процесі комунікації обумовлює важливість вивчення конотативних значень слів і висловлень, що належать до оцінної категорії лексики. Природа конотативних особливостей і оцінних характеристик була предметом розгляду Ф.С. Бацевича, О.М. Вольф, Т.А. Космеди, В.І. Нукалової, В.М. Телії, О.В. Філатової та ін. Роботи цих дослідників є теоретичною й методологічною базою аналізу кваліфікативної лексики загалом. Ця проблематика була об'єктом дослідження на матеріалі різних мов: іспанської (Л.В. Артемова), англійської (С.І. Нешко, В.Л. Темкіна), французької (Е.В. Стуліна), української (Л.В. Мельник) та ін.

Особлива увага з погляду на способи передачі конотативних значень приділяється вивченню засобів словотвору лексем зі значенням оцінки. Досліджуються як семантичні функції формантів (афіксів), що беруть участь у морфологічних видозмінах слова (Н.Д. Арутюнова, Ш.Р. Басиров, Т.М. Боброва, Т.П. Вільчинська, В.Д. Голобкова, К.Г. Городенська та М.В. Кравченко, І.О. Долгова, В.Д. Каліущенко, М.Ф. Ланг, А.М. Петрова, О.Г. Ширкова, І.Т. Яценко та інші автори), так і семантичні способи словотвору: метафоризація, метонімічні зсуви, адаптація запозичених слів тощо (С.Л. Акопова, Е. Кассірер, Дж. Лакофф і М. Джонсон, Н.В. Лобур, М. Мюллер, А.Г. Удінська, Р.А. Чайковська, Р. Якобсон та ін.).

Актуальність роботи зумовлена відсутністю системних досліджень лексичних одиниць на позначення віку людини в іспанській та українській мовах у зіставному аспекті, необхідністю словотвірного і семантичного аналізу ІВО, які набувають конотативних та оцінних ознак у різноструктурних мовах. Важливість проведеного дослідження полягає у встановленні універсальних та специфічних рис інтерпретації мовним соціумом однакових явищ навколишньої дійсності, що створює підґрунтя лексико-семантичної типології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету і є складовою держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Зіставні, типологічні і діахронічні дослідження мовних одиниць та категорій у різноструктурних мовах" (шифр № 10-1вв/74, номер державної реєстрації 0110U003475).

Об'єктом дослідження виступають лексичні одиниці, що називають особу за віком в іспанській та українській мовах.

Предметом дослідження є структура і семантика ІВО в сучасних іспанській та українській мовах.

Мета роботи полягає у встановленні особливостей структури та семантики іменників, що називають особу за віковою ознакою і належать до різних шарів лексики (загальновживані, стилістично марковані, обмежені у вживанні територіально або певним колом людей) в іспанській та українській мовах.

Зазначена мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:

1) скласти інвентар лексичних одиниць на позначення людини за віком в іспанській та українській мовах;

2) здійснити семантичну класифікацію ІВО у досліджуваних мовах;

3) встановити продуктивність способів словотвору, словотвірних моделей і семантичних груп нейтральних і конотативно-оцінних слів, що називають особу за віковою ознакою;

4) з'ясувати спільні риси й відмінності у структурі й семантиці розглянутих лексичних одиниць з погляду мовних традицій народів, що розмовляють іспанською та українською мовами;

5) виявити структурні особливості лексико-семантичних груп (ЛСГ) на позначення віку людини в іспанській та українській мовах;

6) визначити співвідношення нейтральних і стилістично маркованих лексем як у ЛСГ окремо взятої мови, так і на міжмовному рівні.

Матеріалом дослідження слугували 899 лексичних одиниць на позначення людини за віком (421 в іспанській мові, 478 в українській), які дібрані шляхом суцільної вибірки з 14 словників іспанської мови, серед яких тлумачні, двомовні, словники національних (американських) варіантів іспанської мови, синонімів та антонімів, арго, лунфардо, етимологічний словник; з 12 словників української мови - багатотомні тлумачні і словники діалектів, арго, етимологічні словники. До аналізу залучено 23 оригінальні тексти художньої літератури (11 з іспанської мови - загальний обсяг понад 2200 сторінок, 12 з української - приблизно 2300 сторінок), в яких зафіксовано реалізацію іменників зі значенням "людина певного віку".

Для розв'язання завдань, обумовлених метою роботи, використано низку лінгвістичних методів. Фактичний матеріал дослідження дібрано зі словників іспанської та української мов за допомогою методу аналізу словникових дефініцій. Зіставний метод слугував встановленню загальних і специфічних моделей утворення ІВО в іспанській та українській мовах, визначенню інтегральних і диференційних компонентів структури лексико-семантичних груп, що поєднують увесь корпус аналізованої лексики у досліджуваних мовах. Методика компонентного аналізу застосовувалася для визначення індивідуальних семантичних характеристик лексичного значення ІВО в іспанській та українській мовах. Семантичний аналіз слугував для встановлення домінанти і периферії основного значення ЛСГ, що позначають людину за віком у досліджуваних мовах. На основі лінгвокультурологічного аналізу з'ясовано вплив окремих культурних факторів етносу на виникнення й функціонування певних конотацій в іспанській та українській мовах. За допомогою методу кількісного аналізу визначено кількісне співвідношення лексичних одиниць у ЛСГ, продуктивність використання морфологічних і семантичних способів словотвору нейтральних і конотативних лексем на позначення віку людини у розглянутих мовах. Описовий метод уможливлює комплексну презентацію отриманих результатів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:

- здійснено зіставний аналіз ІВО в іспанській та українській мовах, встановлено спільні та відмінні риси в номінації людини за віком у цих мовах;

- комплексно досліджено словотвірну й семантичну структуру ІВО в іспанській та українській мовах;

- запропоновано методику системного опису моделей словотвору і набуття ІВО конотативних значень;

- розроблено критерії дослідження семантичних та структурних особливостей ЛСГ, в які поєднуються ІВО у зіставлюваних мовах;

- з'ясовано кількісне співвідношення нейтральних і конотативно-оцінних ІВО в іспанській та українській мовах.

Теоретичне значення роботи полягає в розробці методики опису ІВО у зіставному аспекті. Запропонована в роботі модель структурної і семантичної класифікації цих лексем є внеском у зіставне вивчення лексики різноструктурних мов. Модель опису ІВО може бути використана для розширення методологічної бази лексико-семантичних і культурологічних досліджень як загалом, так і для кожної із досліджуваних мов (в романістиці й україністиці); для розвитку суміжних наук, таких як етнолінгвістика, лінгвокультурологія тощо.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається можливістю їх використання при викладанні порівняльної лексикології іспанської та української мов (розділ "Семантика"), загального мовознавства ("Контрастивна лінгвістика"), у курсі теорії та практики перекладу, на спецсемінарах з типології ("Лексична типологія"), когнітивної лінгвістики, в перекладацькій практиці, у процесі навчання іспанської мови як іноземної.

Апробація результатів дисертації. Базові положення дисертації висвітлено та обговорено на міжнародних конференціях "Язык и мир" (Ялта, 2006, 2007), міжнародних лінгвістичних семінарах "Компаративістика і типологія в сучасній лінгвістичній науці: досягнення і проблеми" (Донецьк, 2007, 2008, 2009, 2010), на міжнародній науково-практичній конференції "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006), на першому міжнародному конгресі іспаністів України (Київ, 2009), всеукраїнській конференції "Пріоритети германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2008), всеукраїнських конференціях романістів у м. Чернівці "Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства" (Чернівці, 2006, 2008), міжвузівських конференціях молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур" (Донецьк, 2005, 2006), науковій конференції професорсько-викладацького складу ДонНУ (Донецьк, 2005), науковому лінгвістичному семінарі аспірантів факультету іноземних мов Донецького національного університету (Донецьк, 2006).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені у 18 одноосібних публікаціях: 9 статтях, 8 з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України, 9 матеріалах доповідей міжнародних та всеукраїнських конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списків теоретичних джерел (301 позиція, у т.ч. 48 - українською, російською,іспанською, англійською, німецькою мовами), лексикографічних джерел (37 позицій) та джерел ілюстративного матеріалу - художніх текстів (23 позиції), додатків, оформлених окремим томом. Загальний обсяг дисертації - 343 сторінки, основний текст викладено на 212 сторінках. Допоміжним засобом ілюстрації отриманих результатів слугують 9 таблиць і 2 схеми.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність проведеного дослідження, викладено мету й завдання дисертаційної роботи, акцентовано увагу на наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, сформульовано методи дослідження.

1. У першому розділі "Особливості формування мовної картини світу іспанської та української мов (на матеріалі назв осіб за віковою ознакою)" проаналізовано співвідношення між концептуальною і мовною картинами світу зазначених мов. Виділено періоди життя людини і відповідні ЛСГ, які поєднують ІВО в іспанській та українській мовах. Визначено структуру цих ЛСГ у досліджуваних мовах. Розглянуто проблему територіальної й стилістичної диференціації ІВО, сформульовано основні принципи функціонування конотативно-оцінної лексики в розглянутих мовах.

1.1. Теоретичним підґрунтям класифікації лексики на позначення віку людини є положення, згідно з яким словниковий склад будь-якої мови являє собою певну цілісну систему, структурні компоненти якої мають різний рівень відкритості (О.С. Бондаренко). ЛСГ мають глибинний пізнавальний смисл, тому що поєднані в них близькі за значенням лексеми, які мають однаковий граматичний статус, відкривають "картину життя" ("картину світу"), інформують про неї, змальовують її (Н.Ю. Шведова).

1.2. Ядром кожної ЛСГ є домінанта, яка визначається такими критеріями: є стилістично нейтральною лексемою, що виконує тільки номінативну функцію; має мінімальний і необхідний семний набір (родова архісема `людина' і видова сема `вікові межі'), у деяких випадках присутня сема, що визначає чоловічу або жіночу стать; відображає сукупність історично сформованих у носіїв мови ідеалізованих уявлень про людину в певний період життя; характеризується стійкістю і стабільністю образності, адекватністю сприйняття й інтерпретації носіями мови й культури, стереотипізованістю (В.М. Богуславський). Наприклад: ісп. niсo `дитина', adolescente `підліток', joven `юнак' (`молода дівчина'), viejo `старий', vieja `стара'; укр. дитина, підліток, юнак (молода дівчина), старий (стара).

1.3. До периферії розглянутих у роботі ЛСГ належать:

1.3.1. Стилістично нейтральні, загальновживані лексеми, які позначають вік людини експліцитно, в результаті приєднання (активації) номінативних (денотативних) сем. Наприклад, для ЛСГ "дитина": а) відношення до школи: ісп. pбrvulo `дитина, яка ще не ходить до школи', отже, не досягла шестирічного (семирічного) віку; укр. дошкільник; б) вид занять: укр. поварчук `хлопчик, який допомагає кухареві', тощо.

1.3.2. Стилістично марковані лексеми:

а) загальновживані ІВО, які набули додаткових конотацій в результаті семантичних або морфологічних змін, що сприяло актуалізації кваліфікативних сем. Так, іспанський іменник carraco `стара плавуча труна, руїна, посудина' у результаті метафоризації отримав додаткової конотативної семи `хвора, квола або покалічена людина' і у сучасній іспанській мові вживається для номінації дуже старої, немічної людини. В українській мові схожі процеси відбувалися з лексемою карга;

б) лексеми, обмежені у вживанні територіально. Наприклад, в іспанській мові: латиноамериканізми - pipiolo `хлоп'я, хлопчисько' (від pipiola `маленька лісова бджола'); регіоналізми - лексема carcamбn, утворена від загальноіспанського іменника cбrcamo `піддон водяного колеса млина', в Аргентині, Колумбії, Парагваї, Уругваї у розмовній мові нешанобливо позначає `старий, у якого дуже поганий характер'; варіантизми - bejuco `різновид ліан' у сучасній іспанській мові Венесуели з негативними конотаціями позначає стару людину; діалектизми - iменник carral `барило для перевезення вина' в Мурсії й Саламанці (провінції Іспанії) позначає `старезний дід, розвалище'. В українській мові до цієї категорії лексики відносяться лише діалектизми, наприклад: для номінації літньої людини на Гуцульщині вживаються лексеми вуйко (вуйна), ненашко (ненашка), тощо;

в) лексеми, обмежені у вживанні певним колом людей (арго, жаргон, сленг тощо): ісп. - muсeca `лялька' у мові арго позначає дитину; укр. - мажор, що серед молоді є поширеним для номінації підлітка, дитини заможних батьків.

Таким чином, периферія ЛСГ, що розглядаються у роботі, може бути: локальною - формується навколо домінанти лексико-семантичної групи і складається з лексем (як стилістично забарвлених, так і нейтральних), утворених від ядерного слова морфологічним способом; загальною - складається, по-перше, з іменників, які набули значення `людина за віком' під час морфологічних, семантичних змін, по-друге, з ІВО, які набули додаткових конотацій в результаті приєднання або активації потенційних (номінативних, кваліфікативних) сем.

1.4. У різні періоди історії розвитку людства вироблено багато схем поділу життя людини на періоди. У дисертаційному дослідженні на основі епігенетичної теорії розвитку особистості Е. Еріксона визначається п'ять періодів життя людини: дитинство (вік немовляти - від народження до 2 років; власне дитинство - від 2 до 14 років), отроцтво (14-16 років), юність (16-25 років), зрілість (25-65 років), старість (від 65 років). На підставі цього ІВО об'єднані у п'ять ЛСГ: "дитина", "підліток", "молода людина", "доросла людина", "стара людина" (див. табл. 1).

Таблиця 1 ЛСГ, що називають особу за віковою ознакою в іспанській та українській мовах

Дані, наведені в таблиці 1, засвідчують, що в іспанській та українській мовах найбільш продуктивною є ЛСГ "дитина" (52% в іспанській мові, 42% в українській). Найменш численною в іспанській мові виявилася ЛСГ "підліток" - 5% від загальної кількості досліджуваних слів (в українській мові ця ЛСГ також нечисленна - 10%). В українській мові найменше лексем зафіксовано в ЛСГ "доросла людина" - 8% (і в іспанській мові зазначена ЛСГ налічує 8%, але знаходиться на передостанньому місці).

2. У другому розділі "Способи утворення іменників на позначення особи за віковою ознакою в іспанській та українській мовах" виявлено й описано моделі транспозиції основних значень ІВО при семантичному словотворі; з'ясовано морфологічні особливості аналізованих іменників; визначено продуктивність різних способів словотвору; показано кількісне співвідношення лексем, що називають особу за віковою ознакою в іспанській та українській мовах.

2.1. В результаті аналізу досліджуваного лексичного матеріалу зроблено висновок, що слова, які позначають людину за віком, в обох мовах є власне іменниками, відад'єктивними іменниками, віддієслівними іменниками, іменниками, що утворені від основ числівників, складними іменниками. Найбільш продуктивними є власне іменники та відад'єктивні іменники, які посідають відповідно перше і друге місце в кожній мові (див. табл.2).

Таблиця 2 Частиномовна належність твірної основи ІВО та їх продуктивність в іспанській та українській мовах

2.2. Семантичні способи і моделі словотвору ІВО в іспанській та українській мовах.

2.2.1. Найпоширенішим із розглянутих у роботі семантичних способів словотвору ІВО є метафоризація. Для номінації людини за віком використовуються моделі, в яких первинним значенням лексем (далі S1) є:

2.2.1.1. Зоо-біореалії (термін Н.В. Лобур) - представники флори та фауни тих регіонів, у яких формується нове значення слова. Лексична наповнюваність цих моделей в аналізованих мовах різна. Наприклад, в іспанській та українській мовах для номінації дитини уживаються лексеми, первинне значення яких `пташеня'. Якщо українські іменники голопуцьок, пуцьверок, вилупок визначають родо-видове поняття "пташеня", то іспанські слова називають конкретних птахів: charabбn `пташеня страуса нанду'; pichуn `пташеня голуба'; pollerudo `курча'. В іспанській мові використовуються слова, які у першому значенні позначають дитинчат тварин з певними додатковими віковими або якісними характеристиками (від 6 місяців до року - chivo; від 1 року до 2 років - maltуn; дитина, щойно відірвана від матері - chipil; така, що згубилася, - guacho; грайлива - carincho). В українській мові така диференціація відсутня.

Слова, що мають однакові первинні значення, у досліджуваних мовах можуть називати людей різного віку. Наприклад, в іспанській мові іменник guaja `індик' вживається для номінації дитини, в українській мові лексема дундук `індик' позначає стару людину.

Іспанська мова використовує назви екзотичних, не існуючих на території України тварин або рослин, наприклад: guayabo `гуаява', aсapa `плід ріжкового дерева' (обидва слова позначають молоду людину) тощо. Повністю відсутні зоо-біометафори в ЛСГ "доросла людина" в українській мові. Лексеми з первинним значенням "представник флори" не використовуються для номінації підлітка й дорослих людей в обох мовах. В іспанській мові зоо-біометафори найбільше представлені в ЛСГ "дитина" - 43 слова (10% від загальної кількості досліджуваних лексем), 26 з яких мають негативні конотації. В українській мові найпродуктивнішим цей спосіб лексичного словотвору виявляється в ЛСГ "молода людина" - 42 одиниці (9%), більшість з яких також мають негативне забарвлення. Відмінності в зоометафорах пояснюються, як правило, міфологічним контекстом (С.М. Кришталь, Т.В. Писанова, С.Г. Росінене).

2.2.1.2. Соціально-побутові реалії, до яких належать релігійні номінації, назви професій, предмети побуту, елементи одягу, продукти харчування, метрична або якісна характеристика предмета, певні дії й результати дії тощо. В іспанській мові найчастіше соціально-побутова метафора для номінації людини за віковою ознакою використовується в ЛСГ "дитина" (14 моделей, в яких S1 може бути: маленький мачете - guambito, бульба маніоки - rabuja, свисток - pituso тощо) і ЛСГ "стара людина" (9 моделей, наприклад: S1 - стара, непотрібна річ - cascsrete, залізна банка - tarra, барило для перевезення вина - carral). Для української мови такий вид транспозиції основного значення продуктивний у ЛСГ "дитина" (14 моделей, в яких S1: гаманець - капшук, іграшка - лялька, хліб із залишків тіста - вишкребок тощо) і в ЛСГ "молода людина" (7 моделей, в яких S1: міфологічний персонаж - валькірія, нарцис, прапор - малина тощо). Тільки в іспанській мові використовуються метафоричні переноси, в яких первинне значення лексеми є історичним персонажем (pitagotнn - від Піфагор - дуже розумна дитина), казковим персонажем (guagual `примара' - доросла людина), представником певного стану (caballerete `лицар' - стара людина), предметом корабельної справи (carraco `старе судно' - стара людина), копалина (fуcil - стара людина). Характерним для іспанської мови є вживання лексеми jamona від jamуn `традиційний піренейській окіст' для номінації дорослої жінки. Для української мови типовими є ІВО, що позначають: а)міфологічний персонаж (зі скандинавської міфології гоблін - підліток, з давньогрецької міфології вакханка - дівчина); б)персонаж літературного твору (дульцінея `Дульцінея' - молода дівчина); дитяча річ (цмайлик `соска' - дитина), в)географічне поняття (вертепила `прірва' - дитина), г)продукти національної кухні (окльоцок, сметанник - дитина).

2.2.2. Метонімія є базою, на якій за допомогою морфологічних засобів виникають слова для номінації особи: ісп. - braguillas (від bragas `маленькі штанці' і суфікс-демінутив -illa) `маленький хлопчик', culillo (від culo `попа' і суфікс-демінутив -illo), `дитина', сabezudo (від cabeza `голова' і суфікс-аугментатив -udo,-a) `дитина'; укр. мізинець, мізинчик, мізинка.

2.2.4. Ономатопея у ІВО має такі моделі словотвору, в яких S1 - первинне значення, S2 - лексема, що вживається для номінації людини певного віку: а) S1 - звуки, які видають самі діти, що не вміють розмовляти > S2 - дитина. Ця модель використовується іспанською та українською мовами: ісп. - guagua, rorro; укр. - йойлик, нюня; б) S1 - вигуки, якими підкликають невеликого зросту свійських тварин > S2 - дитина: укр. - маля, малятко, маляточко; в) S1 - характерне звучання окремих речей під час роботи або удару об них > S2 - особа певного віку: укр. - белдик, бембик, дзиґа. Дві останні моделі існують тільки в українській мові.

2.2.5. Розширення значення у ІВО спостерігаємо тільки у двох лексем іспанської мови infante, chirete, які вживаються для номінації дитини.

2.2.6. Прирощення значення у ІВО відбувається в іспанській і в українській мовах за такими моделями: S1 - родич > S2 - особа певного віку (ісп. - abuelo `дідусь', abuela `бабуся'; укр. - дід, баба), S1 - відношення людини до школи > S2 - дитина (ісп. - pбrvulo, укр. - дошкільник), S1 - ветеран > S2 - стара людина (ісп. - veterano, укр. - ветеран); тільки в українській мові S1 - найменування людини за ознакою статі > S2 - дівчина (дівка), найменування людини за соціальною ознакою > особа певного віку (кавалер). Продуктивність семантичних способів словотвору представлена у табл. 3.

Таблиця 3 Продуктивність семантичних способів словотвору ІВО в іспанській та українській мовах

Для більш емоційного забарвлення або для посилення оцінки поруч з семантичними вживаються морфологічні способи словотвору.

У результаті аналізу було встановлено, що семантичний спосіб словотвору нейтральних і конотативних ІВО є більш продуктивним в іспанській мові (224 лексеми, що становить 53% від загальної кількості аналізованих слів), у порівнянні з українською (205 одиниць - 43%). З них в іспанській мові 31 одиниця - нейтральні й 193 стилістично забарвлені лексеми. В українській мові 33 іменника не мають жодних додаткових відтінків значення й 172 використовуються як з позитивними, так і з негативними конотаціями.

2.3. Морфологічний спосіб словотвору ІВО виявляється більш продуктивним в українській мові (156 одиниць - 32,6% від загальної кількості аналізованих лексем). В іспанській мові 99 таких слів, що становить 23,5% відповідно. При складанні основ різних частин мови також може відбуватися процес метафоризації (див. табл. 4).

Таблиця 4 Продуктивність морфологічних способів словотвору ІВО в іспанській та українській мовах

2.3.1. Найпродуктивнішим виявляється суфіксальний спосіб, у якому основну роль відіграють суфікси емоційної оцінки: демінутиви й аугментативи. У процесі словотвору вони насамперед виконують свою основну семантичну функцію - вказують на ознаку зменшеності (ісп. chiquillo `маленька на зріст дитина', укр. дідок `маленька на зріст стара людина') або збільшеності

(ісп. chicarуn `великий на зріст, сильний хлопець', укр. дідище `велика на зріст, сильна стара людина'). Ці суфікси виконують також стилістичну функцію, оскільки надають словам додаткові конотації, які, залежно від контексту або певної комунікативної ситуації, переводять лексему до розряду емоційно-експресивної лексики. В іспанській мові для утворення ІВО зафіксовано 8 суфіксів-демінутивів і 9 суфіксів-аугментативів, в українській 34 суфікси-демінутиви й 16 суфіксів-аугментативів.

2.3.1.1. Тільки позитивні конотації надають лексемам на позначення віку людини:

- в іспанській мові суфікси-демінутиви -ejo, -eja, -cо (zagalejo / zagaleja / chicoco `молода людина'); суфікс-аугментатив -orro (chicorro `юнак');

- в українській мові суфікси-демінутиви -еньк- (козаченько, старенький), -есеньк- (малесенький), -оньк- (дівчинонька), -ечк- (тітусечка, бабусечка), -очк-, -очок- (дитиночка, первісточок),-чик- (сисунчик), -унь-, -усь- (дідуньо, бабуся), -ік-, -ійк- (бадіка, бадійка), -ц-, -енц- (бабця, старушенція), -ул- (дівуля), -янк- (панянка), -ичк- (перепеличка); суфікси-аугментативи -чак- (хлопчак), -яг- (паруб'яга), -як- (хлоп'як), -ух- (дідух).

2.3.1.2. Тільки негативні конотації надають лексемам на позначення віку людини:

- в іспанській мові суфікси-демінутиви -orio (vejestorio `стара людина'); суфікси-аугментативи -azo (chicazo `юнак'), -udo (cabezudo дитина), -ajo (pequeсajo дитина), -ujo (pequeсujo дитина), -ara (pequeсara `дитина'), -astro (pollastro `молода людина');

- в українській мові суфікси-аугментативи: -уган- (дідуган), -иган- (стариган), -ор- (дідора), -ур- (дідура), -ег- (бабега), -ер- (бабера), -ах- (діваха).

2.3.1.3. Нульові (К 0), позитивні (К"+"), або негативні (К"-") конотації залежно від контексту ІВО надають:

- в іспанській мові суфікси-демінутиви -ito (jovencito `підліток' К 0, angelito `дитина' К"+", guambito `дитина' К"-"), -illo (galopillo `дитина' К 0, chiquillo `молода людина' К"+", granujilla `юнак' К"-"); -ete (vejete `стара людина' К"+", mozalbete `юнак' К"-"), -uelo (jovencuelo `підліток' К 0, pequeсuelo `дитина чоловічої статі' К"+", pilluelo `дитина чоловічої або жіночої статі' К"-"), -нn (pequeснn `дитина чоловічої статі' К"+", galopнn `дитина чоловічої статі' К"-"); суфікси-аугментативи: -on, -ona (chillуn `дитина як чоловічої, так і жіночої статі'К 0, muchachуn `юнак'К"+",mujerona `жінка'К"-"), -ote (chicote `дитина' К"+", hombrote `чоловік' К"-");

- в українській мові суфікси-демінутиви -к- (шахтарка `дівчинка, дочка шахтаря' К 0, дитинка К"+"), -ик- (паничик), -атк- (татарчатко), -ятк- (циганятко), -ок- (сьомачок) - зазначені вище лексеми набувають відповідних конотацій залежно від контексту; суфікси-аугментативи -ин- (хлопчина `підліток чоловічої статі' К"+", байстрючина К"-"), -ищ- (хлопчище К "+", бабище К "-"), -уг- (хлопчуга, козарлюга К"+", дідуга К"-").

В іспанській мові для номінації людини за віковою ознакою частіше використовуються суфікси-аугментативи: 68 слів (16,2%). В українській мові навпаки, більш продуктивними в утворенні конотативних лексем є суфікси-демінутиви: 145 одиниць (30%).

2.3.2. Префікси, як в іспанській, так і в українській мові в процесі утворення лексем на позначення осіб за віковою ознакою вживаються рідко. В іспанській мові зафіксовано три лексеми, утворені префіксальним способом: нейтральні слова - bisabuelo `прадід,' bisabuela `прабаба'; з негативною конотацією позначає дитину обох статей лексема biyaya. В українській мові іменників, що називають особу за віковою ознакою й утворені за допомогою префіксів, зафіксовано 16 одиниць, наприклад, прадід, підліток, виросток тощо. З них тільки дві лексеми мають додаткові конотації: недоросток - негативну, переросток - позитивну або негативну конотації.

2.3.3. У процесі аналізу лексики, що називає особу за віковою ознакою, було встановлено, що ІВО можуть бути утворені в результаті складання основ різних частин мови. У цьому випадку частіше відбувається процес метафоризації. Моделі такого способу словотвору в кожній із досліджуваних мов різні. В іспанській мові: іменник + іменник (media `половина чого-небудь' + lengua `мова' = medialengua `дитина, що погано говорить'), іменник + прикметник (mano `рука' + largo `довгий' = manolargo `дитина, що любить битися'), іменник + дієприкметник (nave `корабель' + nato `народжений' = naonato `дитина, що народилася на кораблі'), іменник + дієслово (culo `сідниці'+ cagar `випорожнятися' = culicago `дитина, що доки себе не контролює'), прийменник + іменник + суфікс-демінутив (ante `перед чимось' + ojo `око' + суфікс -ito = anteojito `дитина, що носить окуляри'), букви латинського алфавіту + прикметник + суфікс-демінутив (перші букви латинського алфавіту A, B + largo `довгий' + суфікс -ito = ablardito `дитина, не за віком розумна'). Для української мови характерними є такі моделі складання основ: прикметник + іменник (сивоволосий), прикметник + дієслово (старожил), прикметник + дієприкметник (новонароджений), прислівник + іменник (малолітка), прислівник + прикметник (малолітній), числівник + іменник (восьмиліток).

2.3.4. Невелика група слів, що називають особу за віковою ознакою, утворена шляхом усічення. Вихідними є лексеми, що зазнали метафоричного переносу. В українській мові зафіксоване тільки одне таке слово - ланець, яке є першою частиною складного іменника ландміліція `частина війська під час царювання Єлизавети'. В іспанській мові шляхом усічення утворилися такі лексеми: crнo `дитина' (від criatura `дитина'), peque `дитина' (від pequeсo `маленький'), guaja `дитина' (від мексиканського іменника guajalote `індик'), mitб `дитина' (від mitad `половина'), chama `дитина' (від слова chamaco, що вживається у Болівії), matusa `стара людина' (від Matusalйn), chacho `юнак' (від muchacho).

3. У третьому розділі "Структурно-семантична характеристика лексико-семантичних груп "особа за віковою ознакою" у сучасних іспанській та українській мовах" визначено домінанти, принципи формування і лексичну наповнюваність ЛСГ, проведено статистичний аналіз нейтральних і конотативно-оцінних ІВО в досліджуваних мовах.

3.1. ЛСГ "дитина" складається з двох підгруп: "немовля" і "дитина".

3.1.1. Підгрупа "немовля" в досліджуваних мовах має однакову структуру: домінанту (ісп. niсo, укр. немовля); локальну периферію (ісп. - сформована нейтральними загальновживаними словосполученнями з ядерним словом, наприклад, niсo de pecho `грудна дитина'; укр. - сформована конотативними лексемами, утвореними морфологічним способом від ядерного слова, наприклад, немовляточко); загальну периферію (ісп. - нейтральні і конотативні лексеми, утворені лексичним або лексико-морфологічним способом, наприклад crнo, rorro; укр. - нейтральні, загальновживані словосполучення - грудна дитина, нейтральні лексеми, що утворені морфологічним способом, - младенець, конотативні лексеми, що утворені семантичним способом, - цмайлик).

3.1.2. Підгрупа "дитина від 2 до 14 років" в іспанській та українській мовах мають домінанту (ісп. - chico / muchacho `хлопчик', chica / muchacha `дівчинка'; укр. дитина) і локальну периферію (ісп. - конотативні лексеми, утворені морфологічним способом, наприклад, chiquillo; укр. - нейтральні і конотативні лексеми, утворені морфологічним способом, - дитинка, конотативні лексеми, утворені семантичним способом, - безштанько).

3.1.3. Загальна периферія цієї ЛСГ в мовах, що досліджуються, утворена: а) лексемами, які позначають дитину з урахуванням мотивованих ознак: маленький зріст, рефлекторна поведінка - харчується молоком матері, плаче, не контролює випорожнення, не вміє ходити, повзає або вчиться ходити (ісп. pequeсo, mamуn, chillуn, cagуn; укр. малий, сисунець, пукішка, повзунок, ходунок, та ін.); б) іменниками, що називають дитину на основі немотивованих ознак: фізична будова з відхиленням від норми; особливості поведінки - неслухняний, погано говорить, ледачий тощо; родинні стосунки; соціальний статус, професія, національність батьків; місто, час народження; у когось на службі або на вихованні; відношення до школи; немає постійного житла; нащадок кого-небудь; помер нехрещеним (ісп. - imbunche `товста дитина', chivo `неслухняний', colincho `дуже сором'язливий', chipili `передостання дитина в сім'ї', aborto `народжений раніше певного строку', bastardo `позашлюбна дитина', pбrvulo `школяр', chango `дитина-слуга в будинку', rifo `дитина-жебрак' та ін; укр. - опецьок, пустун, первісточок, накоренок, чабаня, паненя, циганя, сьомачок, навірняк, школяр, приймак, потерча тощо); в) лексемами без урахування мотивованих і немотивованих ознак, до яких належать слова, територіально обмежені у використанні (калу - churumbel, Куба - chama, Аргентина - pendejo, Буковина - єндрик, Полісся - цурка, тощо), запозичені слова (укр. - кіндер, тощо) та ін. У таблиці 5 показано кількісне співвідношення нейтральних і конотативних лексем для номінації дитини в іспанській та українській мовах.

Таблиця 5 Нейтральні і конотативні ІВО в іспанській та українській мовах

3.2. Структура ЛСГ "підліток" в мовах, що досліджуються, однакова. Вона має домінанту (ісп. - adolescente, adolescentula; укр. підліток) і загальну периферію (локальна периферія у цій ЛСГ відсутня). В іспанській мові загальна периферія сформована: а)конотативними лексемами, що не зазнали жодних змін (chulamo); б)нейтральними лексемами, що утворилися морфологічним способом (jovencito); в)конотативними лексемами, що набули значення "підліток" у результаті метафоризації (guaina) або лексико-морфологічним способом (rapagуn). Загальна периферія ЛСГ "підліток" в українській мові сформована: а)нейтральними і конотативними лексемами, що не зазнали ніяких змін (отрок, шкет); б)нейтральними і конотативними лексемами, що утворилися морфологічним способом і позначають особу, яка ще не досягла віку молодої людини (підпарубок, півдівчина, недоросток, недоліток); в)нейтральними і конотативними лексемами, що утворилися семантичним способом (шпінгалет, пентюх, мажор). Кількісне співвідношення нейтральних і конотативних лексем у зазначеній ЛСГ представлено в таблиці 5.