Структурно-семантична характеристика лексики на позначення віку людини в іспанській та українській мовах

3.3. Домінантою ЛСГ "молода людина" в українській мові для номінації особи чоловічої статі є відад'єктивний іменник юнак, а для особи жіночої статі юнка або словосполучення молода дівчина. В іспанській мові ядерним іменником цієї ЛСГ є лексеми mozo `юнак', moza `юнка'. Навколо ядра ЛСГ існує локальна периферія, яка складається з конотативних лексем, утворених морфологічним способом (ісп. mozalbillo; укр. юначок). Ця ЛСГ має субдомінанту: в іспанській мові - субстантивований прикметник joven; в українській мові - іменники парубок, дівчина, в яких значення `нежонатий', `незаміжня' переплітаються зі значенням `юнак' настільки, що можуть заміщати одне одного. В українській мові, на відміну від іспанської, субдомінанта має свою локальну субпериферію (парубочок, парубійко тощо). Загальна периферія ЛСГ "молода людина" складається з нейтральних і конотативних лексем, в яких активовані додаткові номінативні, кваліфікативні семи: ісп. zagal` сильний'; garzуn `галантний'; chicarуn `високого зросту'; chicazo `дівчина, що поводиться як хлопець'; gallo `сміливий'; gualйn `дурний'; chichi `вродлива'; укр. гашко `франт'; гинтяй `ледар'; пащекуха `балакуча'; огір `гуляка'; круглявка `пухленька'; гоструха `жвава' тощо. Кількісне співвідношення нейтральних і конотативних лексем ЛСГ "молода людина" в іспанській та українській мовах представлено в таблиці 5.

3.4. ЛСГ "доросла людина" у зіставлюваних мовах загалом має однакову структуру і приблизно однаковий кількісний склад (8% від усіх аналізованих лексем в обох мовах). Домінантою в іспанській мові є лексема adulto, яка не має родової диференціації, в українській мові чоловік, жінка, які визначають вік людини у своїх вторинних значеннях, так саме як в іспанській мові hombre `дорослий чоловік', mujer `доросла жінка'. Локальна периферія в обох мовах складена з іменників, утворених морфологічним способом (ісп. - hombrote, укр. - чоловіченько, жіночка). Загальна периферія представлена традиційно нейтральними і конотативними лексемами. Відмінності в досліджуваних мовах полягають у тому, що лексеми загальної периферії приєднують або активізують різні додаткові семи, тобто номінація відбувається за різними немотивованими ознаками: ісп. macho `сильний'; guagualуn `інфантильний'; caballo `товста'; tareco `негарна'; укр. матрона `товста'; мужичище `високого зросту'. Кількісне співвідношення нейтральних і конотативних лексем, що називають дорослу людину в іспанській та українській мовах, представлено в таблиці 5.

3.5. ЛСГ "стара людина" за своєю структурою подібна ЛСГ "молода людина": має домінанту, субдомінанту (навколо якої утворена своя субпериферія), локальну і загальну периферію. В обох досліджуваних мовах домінанта цієї ЛСГ виділяється умовно, тому що лексеми viejo `старий', vieja `стара' в першу чергу є прикметниками. Локальна периферія ЛСГ "стара людина" у зіставлюваних мовах представлена лексемами (як нейтральними, так і конотативними), що утворилися морфологічним способом: ісп. - viajal, vejerano; укр. - старичок, стариган та ін. Субдомінантами цієї ЛСГ є іменники abuelo, abuela (ісп.); дід, баба (укр.), які насамперед позначають родинні відносини і набули значення "стара людина" у результаті прирощення значення. Навколо них утворена локальна субпериферія з лексем, що набули додаткових конотацій у результаті морфологічних змін: ісп. - abuelete; укр. - дідище, дідунь, бабера, бабуся та ін. Загальна периферія відображає номінацію старої людини на основі немотивованих ознак. Наприклад, ісп. - bichoco `старий ловелас', carroza `дуже старий', carraco `негарний, хворий, кволий', laucha `хтивий'; укр. - нежонач `неодружений', пуга `негарна', рудера `дуже стара', карга `сварлива'. Кількісне співвідношення нейтральних і конотативних лексем цієї ЛСГ в іспанській та українській мовах наведено в таблиці 5.

Висновки

1. Внаслідок аналізу ІВО в іспанській та українській мовах встановлено особливості їх семантики, виявлено спільні та диференційні риси словотвірної структури, завдяки якій аналізовані лексеми набувають додаткових конотацій. З'ясовано, що в іспанській та українській мовах більш продуктивним є семантичний спосіб словотвору, в українській мові значну роль грає також морфологічний.

2. Аналіз семантичних способів словотвору засвідчує, що в іспанській мові, як і в українській, для номінації людини за віковою ознакою найбільш вживаними є метафоричні й метонімічні переноси, що ґрунтуються на: а) зоо-біореаліях (моделі такого переносу основного значення в іспанській та українській мовах частіше збігаються, але наповнення їх при цьому залишається різним; б) соціально-побутових реаліях (відображають національно-культурну специфіку країни й мови).

3. Найпродуктивнішим морфологічним способом словотвору лексем, що називають особу за віковою ознакою в іспанській та українській мовах, є суфіксальний. При цьому використовуються суфікси емоційної оцінки - демінутиви й аугментативи, які виконують дві функції: а) номінативну - указують на зменшений або збільшений щодо загальноприйнятої норми предмет або ознаку предмета; б) стилістичну - використовуючи додатковий, конотативний потенціал, переводять лексему, в утворенні якої вони беруть участь, до розряду емоційно-експресивної лексики. Інші морфологічні способи словотвору ІВО (префіксація, усічення, складання основ) не є частотними.

4. ІВО в іспанській мові характеризуються семантичними конотаціями, в українській мові - морфологічними, які посилені в словах, територіально обмежених у вживанні або характерних тільки для певного соціального кола людей. Лексеми, що мають позитивні або негативні конотації, служать для відповідної (позитивної або негативної) оцінки людей. Слова з нульовими конотаціями виконують виключно денотативну функцію.

5. У досліджуваних мовах ІВО об'єднані в п'ять, неоднакових за наповненням, ЛСГ, назви яких співвідносяться з періодами життя людини: дитина, підліток, молода людина, доросла людина, стара людина. Розбіжність у кількісному складі ЛСГ пояснюється тим, що іспанська мова, аналітична за своєю природою, має порівняно небагато морфологічних засобів, у той час, як в українській мові, синтетичній за своєю структурою, за допомогою морфологічних засобів утворюються нові нейтральні й конотативно-оцінні слова, що фіксуються в лексикографічних джерелах.

6. Обов'язковими компонентами ЛСГ із семантикою `людина певного віку' є домінанта значення й периферія, яка може бути локальною (формується з нейтральних і конотативних лексем, утворених морфологічним способом навколо ядерного слова) і загальною. Специфічними особливостями розглянутих ЛСГ є: а) ЛСГ "дитина" в іспанській та українській мовах, що складається із двох підгруп: "немовля" (від народження до 2 років) і "дитина від 2 до 14 років", кожна з яких має свою домінанту, локальну й загальну периферію; б) ЛСГ "підліток" - в обох мовах не має локальної периферії; в) ЛСГ "молода людина", "стара людина" - мають субдомінанту.

До периферії деяких ЛСГ (насамперед ЛСГ "дитина") у зіставлюваних мовах відносяться лексеми, утворені на основі мотивованих ознак, які можуть бути як однакові, так і різні. Немотивовані ознаки, як правило, відрізняються одна від одній, що обумовлено ментальністю, особливостями культури й побуту різних народів.

7. В іспанській та українській мовах ІВО, що називають особу чоловічої статі, більше численні, ніж ті, що називають особу жіночої статі: 190 одиниць (45%) в іспанській мові, 251 одиниця (53%) в українській. Для номінації за віком осіб жіночої статі в іспанській мові існує 139 слів (33%), в українській 145 лексем (30%). Щодо іменників, які позначають вік людини обох статей, в іспанській мові вживається 92 одиниці (22%), в українській мові - 82 одиниці (17%).

8. У процесі дослідження встановлено, що в іспанській мові для номінації людини певного віку частіше використовуються іменники з негативними конотаціями: 182 одиниці (43% від загальної кількості аналізованих слів). Для української мови більш уживаними є лексеми, які мають позитивний відтінок значення (217 одиниць або 45%), що свідчить про "ліризм, сентиментальність, кордоцентричність українського етносу в порівнянні з іншими народами", оскільки "українське колективне підсвідоме - суцільно позитивне" (М.П. Кочерган).

9. Проведене дослідження може бути продовжене на матеріалі інших різноструктурних мов із залученням лексем, які належать до різних частин мови, що дозволить зрозуміти й зіставити процес формування національного образу людини, який, у свою чергу, визначає загальний характер і особливості національної мови.

Основні ідеї й положення дисертації викладено в публікаціях

1. Проценко И.Ю. Прилагательные, обозначающие человека высокого роста в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - Вип. 12. - С. 172 - 182.

2. Проценко И.Ю. Сравнительно-функциональная семантика оценки (на материале существительных испанского и украинского языков, обозначающих физические недостатки человека) / И.Ю. Проценко // Культура народов Причерноморья: научный журнал. - Симферополь: Межвуз.центр "Крым", 2006. - № 82, т.2. - С. 110 - 112.

3. Проценко И.Ю. Особенности метафорического переноса при номинации лица в современных испанском и украинском языках / И.Ю. Проценко // Вісник ДонНУ. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. - № 1-2. - С. 92-101.

4. Проценко И.Ю. О возникновении аргентинских семантических неологизмов для обозначения физических недостатков человека / И.Ю. Проценко // Культура народов Причерноморья: научный журнал. - Симферополь: Межвуз.центр "Крым", 2007. - №110, т.2. - С. 116-120.

5. Проценко И.Ю. Особенности коннотативной лексики, обозначающей ребенка в современном испанском и украинском языках / И.Ю. Проценко // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Сучасні тенденції розвитку мов. Серія 9. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 249-254.

6. Проценко І. Ю. Структурно-семантична характеристика лексики на позначення людей похилого віку (на матеріалі іспанської та української мов) / І. Ю. Проценко // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк: Вид-во Волинського нац. ун-ту, 2008. - С. 380 - 386.

7. Проценко И.Ю. Способы номинации возраста человека в испанском и украинском языках (на материале лексико-семантической группы "ребенок") / И.Ю. Проценко // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип.18. - С. 18 - 31.

8. Проценко И.Ю. Использование метафорического переноса для номинации ребенка в современных вариантах испанского языка / И.Ю. Проценко // Studia linguistica : зб. наук. праць. - Київ: КНУ, 2009. - С. 303 - 307.

9. Проценко И.Ю. Некоторые особенности метафорического переноса и вторичной номинации лексем, обозначающих возраст и внешность человека в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Проблеми семантики: зб. наук. праць (до ювілею професора М.Г. Сеніва). - Донецьк: ДонНУ, 2005. - Вип. 1. - С. 89-94.

10. Проценко И.Ю. Лексика, обозначающая людей пожилого возраста, в современном испанском и украинском языках / И.Ю. Проценко // Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: досягнення і проблеми: VI Міжнар. лінгвістичний семінар: матеріали доповідей. - Донецьк, 2007. - С. 93 - 100.

11. Проценко И.Ю. Структура коннотативных значений лексем, называющих человека по признаку возраста (на материале испанского, украинского, русского языков) / И.Ю. Проценко // Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці : досягнення і проблеми: IX міжнародний лінгвістичний семінар: матеріали доповідей. - Донецьк, 2010. - С. 89 - 91.

12. Проценко И.Ю. К вопросу о дополнительных коннотациях имен, обозначающих человека высокого роста в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства: Перша всеукраїнська наукова конференція романістів: матеріали доповідей. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2006. - С.34 - 36.

13. Проценко И.Ю. К вопросу об использовании зооморфов для номинации человека с точки зрения возраста в испанском языке / И.Ю. Проценко // Структурно-семантичні і когнітивні парадигми сучасного романського мовознавства: Друга всеукраїнська наукова конференція романістів: матеріали доповідей. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2008. - С. 35 - 36.

14. Проценко И.Ю. Лексика, обозначающая недостатки человека в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: III міжвуз. конф. молодих учених: матеріали доповідей. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - С. 45 - 48.

15. Проценко И.Ю. Морфологический способ выражения коннотативных особенностей слов, обозначающих возраст человека в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: III міжвуз. конф. молодих учених: матеріали доповідей. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - С. 96 - 99.

16. Проценко И.Ю. Некоторые особенности коннотативной лексики, обозначающей человека высокого роста в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: IV міжвуз. конф. молодих учених: матеріали доповідей. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 151 - 154.

17. Проценко И.Ю. Лексика, обозначающая физические недостатки человека в современном испанском языке / И.Ю. Проценко // Наук. конф. професорсько-викладацького складу 18-22 квітня факультету іноземних мов ДонНУ, 2005 р. : матеріали доповідей. - Донецьк, 2005. - С. 109 - 111.

18. Protsenko I. Yu. Caracterнstica semбntico-estructural del lйxico que nombra a la persona atendiendo a la edad en espaсol y ucraniano / I. Yu Protsenko // I Congreso de hispanistas de Ucrania : ponencias. - Kiev : Embajada de Espaсa en Ucrania. Ministerio de los asuntos exteriores de Esapaсa, 2009. - P. 237 - 250.

Размещено на Allbest.ru