Харизматична особистість політичного лідера в просторі німецького та українського апелятивних дискурсів: зіставний аспект

У своєму заклику до вирішення термінових завдань часу харизматичний лідер активно обігрує також ситуацію останнього шансу: він, харизматичний лідер, ніколи не втратить його і завжди використає заради досягнення поставленої мети. Лексема Chance/шанс використовується німецькими харизматичними лідерами в таких словосполученнях, як eine einmalige Chance (один шанс), die groЯe Chance (великий шанс), eine historische Chance (історичний шанс), wieder die Chance haben (знову мати шанс), eine neue Chance bekommen (отримати новий шанс), eine Chance ergreifen (скористатися шансом), наприклад, Г. Шредер: Wir alle wдren nicht gut beraten, wenn wir diese Chance nicht ergreifen wьrden! Для українських політиків "шанс" забарвлений есхатологічними тонами: останній шанс, свій історичний шанс, вибороти останній шанс, це єдиний шанс. Наприклад, В. Ющенко: Я використав свій історичний шанс. У нашій спільній перемозі є і моя особиста заслуга як виборця, як громадянина України!

Вимога самозречення й самопожертви від себе й від своїх прихильників в апелятивному дискурсі політичного лідера пов'язана з тим, що харизма виявляється, насамперед, в ознаці аскези, у готовності до самопожертви для досягнення великої мети. У цьому простежуються телеологічні настанови лідера, який визнає за всім, що існує, логічну доцільність, приписує природному середовищу мету, переносить на неї здатність до цілепокладання, що властива лише людській діяльності. Заклики до самопожертви в дискурсі німецьких політиків ідентифікуються через лексичні маркери Opfer (жертва), enorme Opfer (великі жертви), Opfer an Gut und Blut (людські жертви), Opfer bringen (приносити у жертву), zum Opfer fallen (пасти жертвою), Opfer auffordern (викликати жертву), opfern, sich aufopfern (віддавати себе в жертву). Наприклад, у Г. Шредера: Entscheidende MaЯnahmen hat die Bundesregierung bereits ergriffen - auch wenn alle dabei Opfer bringen mussten! У дискурсах українських політиків - віддавати себе в жертву, жертвувати собою, вимагати жертв, принести в жертву, упасти жертвою, великі жертви та ін.

Харизматичний лідер чітко визначає коло своїх прихильників і супротивників, ідеологічних ворогів. Для харизматика не існує середніх, проміжних відносин, коли він створює імпліцитну ауру опору, люті, гніву проти "світу ворогів". Як правило, такий різновид харизматичних смислів експлікується у дискурсах німецьких та українських лідерів через лексичні маркери Feind (ворог), Gegner (супротивник), Opposition (опозиція), dem Feind Widerstand leisten, widerstehen (протистояти ворогу), gegen Feinde kдmpfen (боротися проти ворогів), Bedrohung (загроза), in der Opposition sein (бути в опозиції). Наприклад, у Ю. Тимошенко: Ми з вами маємо одну місію, наше з вами покоління, - це не дати пройти ворогу України!

Визначення спільних і контрастивних виявів апелятивності у дискурсах ХПЛ Німеччини й України здійснюється за показником різниці між середніми двох вибірок до їх загального середнього (далі - ПР). Якщо ПР менше або дорівнює 20 % від загального середнього значення двох порівнюваних вибірок, то в цьому разі робиться висновок про інтегральний характер використання відповідного типу заклику в апелятивних дискурсах. Перевищення різниці між середніми двох вибірок більш ніж на 20 % свідчить, навпаки, про диференційний характер його використання. Для зіставлення отриманих відсоткових показників у кожній з виборок вербальних засобів загальної та харизматичної апелятивності введено ваговий коефіцієнт (далі - ВК), котрий градуюється в діапазоні від 1 до 5 із кроком в 0,5 і відбиває частотність використання того або іншого вербального різновиду заклику кожним окремим політичним лідером.

Таким чином, спільною для апелятивних дискурсів ХПЛ Німеччини й України є експлікована форма заклику, виражена за допомогою інфінітивних конструкцій, коротких речень, слоганів (ПР = 8,2 %). Відмінності простежуються, перш за все, у харизматичних апелятивних тактиках політичних лідерів. Так, контрастивними ознаками німецького харизматичного дискурсу, за даними середніх показників, є такі імпліцитні харизматичні смисли, як вибір спільної мети, що об'єднує лідера зі своїми підлеглими (40,4 %, ВК = 5), твердження про необхідність термінового вирішення питань часу (11, 6 %, ВК = 4), пророкування майбутнього (9 %, ВК = 3), а також звернення до історичного авторитету (7,9 %, ВК = 2,5). Контрастивними ознаками українського харизматичного дискурсу, у свою чергу, виступають такі апелятивні тактики ХПЛ, як звернення до особливої місії української нації (37,6%, ВК = 5), православної віри українців (19 %, ВК = 4,5) і Господа Бога (4,3%, ВК = 3).

У четвертому розділі "Паравербальний аспект зіставлення апелятивності дискурсу німецьких і українських харизматичних політичних лідерів" співвіднесено просодичні та кінетичні засоби апелятивності дискурсу німецьких і українських політиків, визначено контрастивні риси паравербальної організації апелятивного дискурсу у двох лінгвокультурах, схарактеризовано зв'язок та співвідношення вербальних та паравербальних засобів вираження апелятивності у вигляді дискурс_портретів ХПЛ Німеччини й України. політичний харизма апелятивний дискурс

Інструментальний аналіз і зіставлення просодичних засобів апелятивності дискурсів німецьких і українських політичних лідерів дозволили встановити збіги та розбіжності як на окремих сегментах виступу (малих апелятивних хвилях), так і у межах цілого виступу (великих апелятивних хвиль) і визначити ознаки рапсодичності та монотонності у просодичному оформленні двох видів хвиль.

Основні просодичні маркери стану високого піднесення у Й. Фішера - це специфічний характер паузального членування малої апелятивної хвилі (прийоми повільного старту і "темпорального стискування" у фіналі), прискорення темпу вимовляння на кульмінаційних апелятивних ділянках мовлення, а також широкий діапазон тональних і динамічних характеристик апелятивів у початковій і фінальній частинах малих апелятивних хвиль. Просодичними корелятами піднесеного стану Г. Шредера на піках його закликів є збільшення швидкості вимовляння, що створює ефект темпорального стискування, а також широке діапазонне варіювання на рівні як тональних, так і динамічних параметрів мовлення. Використання коротких форм закликів на піках піднесення надає апелятивній просодії Г. Шредера особливої ритмічності. Харизматичне піднесення А. Меркель виявляється у швидкому темпі вимовляння на початку виступу, відсутності акцентованих ділянок мовлення, а також рівномірного паузального членування. При переході від вступу до основної частини промови з'являються акцентовані ділянки заклику, зростає кількість пауз, створюється ефект так званого "подрібнення" мовлення, що відбиває стан піднесення, котре зростає. У завершальній частині, що, як правило, в А. Меркель насичена експлікованими прямими закликами, підсилюється динаміка тонального й динамічного виділення ділянок заклику, при цьому темп вимовляння значно вповільнюється.

У свою чергу, просодія піднесеного мовлення В. Ющенка на піках його закликів характеризується відсутністю рапсодичних змін у тональних і динамічних параметрах мовлення в структурних частинах промови (початок, основна частина та завершення). У завершальній частині виступу В. Ющенко, так само, як і А. Меркель, сповільнює загальний темп вимовляння, виділяючи таким чином найважливіші місця у своєму апелюванні до аудиторії. Ефекти темпорального стискування й тонального стрибка, характерні для рапсодичної побудови промов німецьких харизматичних лідерів, у піднесеній просодії В. Ющенка є слабкими і не виступають її диференційними ознаками. Тональні й динамічні показники закликів у промовах В. Януковича відзначаються збільшенням показників ЧОТ і амплітуди в початковій частині виступу. Ефект темпорального стискування, типовий для рапсодичної просодики німецьких харизматичних лідерів, у формуванні великої апелятивної хвилі у промовах В. Януковича є досить слабким, при цьому значною мірою В. Янукович використовує тональну модуляцію, наприклад, у фіналі свого виступу, а також зберігає протягом усього виступу високий рівень інтенсивності вимовляння закликів. Інтенсивність апелювання Ю. Тимошенко можна порівняти з високими тональними й динамічними характеристиками закличності Й. Фішера та Г. Шредера. При цьому рапсодичне наростання тональної й динамічної інтенсивності від початку виступу до його завершення, що є визначальним для мовлення німецьких політичних лідерів, відсутнє в піднесеному мовленні Ю. Тимошенко. Інтенсивність апелювання Юлії Тимошенко можна порівняти з динамічними показниками закликів Й. Фішера, що відбивається в їхніх загальних показниках, які варіюють у діапазоні від 80 до 90 дБ. Піднесене мовлення Ю. Тимошенко характеризується певною монотонністю, пов'язаною з відсутністю динамічного діапазону на високому рівні інтенсивності, що свідчить про емоційну напруженість її промов.

Коефіцієнт звукового спадання (Ki), який позначає відхилення піднесеного типу вимовляння від нейтрального, виступає темпоральним диферентором (Р .К. Потапова) апелятивної просодії харизматичних політичних лідерів Німеччини й України, і при збільшенні темпу вимовляння апелятивів значення Ki. зростає. Так, повільний темп початку промови, значне прискорення в основній частині з наступним уповільненням у фіналі виступу характерні для виявів закличності промов Й. Фішера й Г. Шредера, а також В. Ющенка і Ю. Тимошенко. Найбільшим коефіцієнтом звукового спадання в основній частині виступу відзначається піднесена закличність промов Й. Фішера (Ki = 5,13) і В. Ющенка (Ki = 4,5). Піднесене мовлення Г. Шредера визначається досить спокійним темпом вимовляння в усіх частинах виступу. Незначне прискорення відзначається лише в основній частині виступу (Ki = 3,62), де піднесення максимальне. Коефіцієнт звукового спадання піднесеної закличності Ю. Тимошенко Ki = 2,9 також свідчить про ефект темпорального стискування в основній частині, при цьому його показник перебуває в одному ряду з Ki вступу й фіналу промови (2,0 і 2,4, відповідно), що свідчить про відсутність, як і в Г. Шредера, різких перепадів у темповому оформленні апелятивів у всіх структурних елементах виступу. Прискорення темпу вимовляння в початковій частині промови з наступним уповільненням в основній і завершальній частинах притаманно А. Меркель і В. Януковичу. Про високий рівень темпорального стискування в початковій частині промов свідчать коефіцієнти звукового спадання в піднесеному мовленні А. Меркель (Ki = 4,25) і В. Януковича (Ki = 3,6). Подальше вповільнення темпу вимовляння в основній частині й у фіналі виступу (Ki становить 3,17 і 2,53 для А. Меркель, 3,1 і 2,6 для В. Януковича), з одного боку, може бути інтерпретовано як ослаблення стану харизматичного піднесення, а з іншого - як індивідуальна особливість інтонаційної виразності мовлення вказаних політиків.

Візуальний аналіз і зіставлення кінетичного компоненту апелятивних висловлювань харизматичних політичних лідерів дозволив виділити такі кінетичні домінанти в кожній підгрупі політиків і визначити спільні й відмінні риси в кінетичному оформленні апелятивів. Так, кивання головою найбільш активно використовують Г. Шредер (25,3 %) і А. Меркель (22,9 %), дві руки воліє використати Й. Фішер (24,9 %), активна права рука з різною конфігурацією кисті характерна для жестикуляції В. Ющенка (76 %), Ю. Тимошенко (50,7 %) і В. Януковича (34 %).

Кульмінаційні апелятивні ділянки у виступах харизматичних політичних лідерів підсилюються мовленнєвосупровідним жестом правої руки в тому разі, якщо її рух спрямований у бік публіки, а також якщо рука на піках заклику перебуває на рівні вище лінії плеча. Напрямок жесту правої руки до публіки з однаковою частотністю використовують Й. Фішер (82,6 %) і Ю. Тимошенко (81,6 %). В. Янукович, навпаки, у момент посилення своїх закликів частіше направляє праву руку до себе (40 %), що є диференційною ознакою його мовленнєвосупровідної кінетики. У свою чергу, Г. Шредер на піках заклику досить різко міняє амплітуду розмаху правої руки та направляє її то вгору (19,7 %), то додолу (24,6 %). Закличність політичного лідера оцінюється як яскравіша, активніша, якщо права рука, що супроводжує заклик, на пікових ділянках заклику перебуває вище лінії плеча. Переважне положення правої руки на піках заклику вище лінії плеча є спільним для Ю. Тимошенко (62,9 %) і В. Януковича (60 %), а також Й. Фішера (58,3 %) й Г. Шредера (57,7 %). У таких політиків, як В. Ющенко й А. Меркель, на піках заклику спільним є положення руки нижче лінії плеча (64,9% і 78,3 %, відповідно).

На основі аналізу дискурсивних стратегій і тактик апелювання, що використовуються політиками для досягнення персуазивного ефекту, створено дискурс-портрети політичних лідерів Німеччини й України, згідно з якими лідери за спільною ознакою закличності поділяються на справжніх, ситуативних і штучних харизматиків і визначаються відмінними рисами усередині кожної групи.

Й. Фішер й Ю. Тимошенко мають спільні ознаки у просодичній та кінетичній інтенсивності апелятивної домінанти у їхніх дискурсах і можуть бути визначені як справжні харизматики. Так, основна дискурсивна характеристика Йошки Фішера може бути сформульована як "харизматик-бунтар", "харизматик-воїн", оскільки його харизма має свої джерела в різних студентських, опозиційних, неформальних лівих рухах і партіях. Й. Фішер оформляє свої виступи у формі діалогу із однопартійцями, що сидять в залі, використовує пряму апеляцію до них, цитує їхні висловлювання й орієнтується на їхні принципи. Така апелятивна стратегія створює високий ефект єдності зі своїми прихильниками, при цьому складається враження рівності з ними або навіть підпорядкованості їм. Й. Фішер використовує різноманітні комунікативні тактики загального апелювання: від тактик прямої, експліцитної закличності, що формується субтактиками з метакомунікативними й додатковими комунікативними кроками, до тактик імпліцитного харизматичного апелювання. Низький гутуральний тембр, а також типовий німецький "орлиний" фенотип формують сприйняття Фішера як носія яскравої маскулінності. Теми, що породжують піднесення у Фішера, - це антифашизм, демократія, соціальна справедливість. Ключовими словами-гаслами його апелювання є надійність, довіра, єдність; при цьому заклики до Бога, долі, емоцій, нації взагалі відсутні.

Дослідження апелятивного дискурсу Юлії Тимошенко дозволяє визначити її як "харизматика-бунтаря", "харизматика-революціонера", "харизматика-бійця". Комунікативні стратегії загального та харизматичного апелювання в дискурсі Ю. Тимошенко характеризуються переважанням перформативних і імперативних тактик закличності із залученням метакомунікативних субтактик (установлення контакту за допомогою різних форм вокативів, використання великої кількості запитань). Свою риторичну стратегію Ю. Тимошенко реалізує через тактику апелювання до єдності нації, вірності ідеалам Помаранчевої революції, бойового духу українців. Психологічна стратегія реалізується завдяки тактикам формування довіри, віри, спокою, упевненості в її соратниках, формування спільності інтересів і відстоювання ідеалів. Емоційна стратегія вибудовується за рахунок піднесення соратників по революції на новий бій і великі справи в майбутньому. Головними темами промов Ю. Тимошенко у кризових ситуаціях є боротьба за владу, проти старої влади та проти ворогів ідеалів Майдану. В апелятивних тактиках Ю. Тимошенко яскраво виявляється усвідомлення того, що вона, насамперед, є українським політиком. Ю. Тимошенко ніколи не говорить про відносини України та Росії, більше уваги приділяє не стільки майбутньому, скільки тому, що потрібно зробити зараз для нього, тобто практичним діям в актуальному часі. Саме в тактичній частині своїх виступів вона виявляє скоріше схильність до суто чоловічого типу прийняття рішень, зберігаючи при цьому яскраво виражені жіночі риси в зовнішньому вигляді (бездоганний макіяж, що підкреслюють костюми, хутра на мітингах та ін.).

Апелятивність Герхарда Шредера і Віктора Ющенка визначається середнім ступенем просодичної та кінетичної інтенсивності піднесення, що надає змогу визначити їх як ситуативних харизматиків. Герхарда Шредера характеризуємо як "харизматика-обновителя", оскільки його харизма має свої витоки в переломному моменті, зміні поколінь, пов'язаній із закінченням 16-літнього правління християнських демократів і перемогою на виборах 1998 року соціал-демократичної партії. Домінантними засобами в тактиках загального апелювання в дискурсі Г. Шредера є виражена перформативність і пряма імперативність у спонуканні до дії; в імпліцитних тактиках загального апелювання - асертивні і промісивні мовленнєві акти з акцентом на меліоративно забарвленій лексиці та значній проспективності апелювання. У дискурсивних тактиках харизматичного апелювання Г. Шредера переважає використання експліцитних закликів до німецького народу, єдності у вирішенні політичних питань і єдності нації, а також вибір об'єднувального начала у спільних діях і усвідомлення свого особливого призначення в актуальних подіях Німеччини. "Зміна", "переміна", усе, що відноситься до семантичного поля "оновлення" - один із ключових мотиваційних механізмів харизматичного піднесення Г. Шредера, котре він вбачав насамперед у можливості організації "нової Німеччини". Теми, що породжують піднесення у Г. Шредера, пов'язані із демократією, демократичним партійним будівництвом, роллю СДПН, благополуччям Німеччини.

Дискурсивна характеристика Віктора Ющенка визначається як "харизматик-месія", "харизматик-пророк", що зумовлено акцентуванням на власній значущості, переконаністю у своїй непогрішності, правом на істину в останній інстанції, безапеляційністю суджень. Домінантними засобами в реалізації загальних апелятивних тактик для В. Ющенка є перформативність, пряма імперативність і проспективність його закликів. Харизматичними апелятивними тактиками є експліцитні заклики до українського народу, його віри в Бога як об'єднувальної сили й національної єдності. Риторичну стратегію єдності В. Ющенко реалізує через тактики апелювання до кожного регіону України, його самобутності, неповторності. Психологічна стратегія реалізується через тактики формування спільності національних і територіальних інтересів єдиної України, емоційна стратегія вибудовується за рахунок тактики піднесення електорату на основі героїчного козацького минулого. Емоційна стратегія вибудовується за рахунок пояснення бачення майбутнього України й потужного надихання сподвижників до сумісних дій.

Слабкий рівень просодичної та кінетичної інтенсивності закликів характеризують Ангелу Меркель і Віктора Януковича як носіїв слабкої, або штучної харизми. Ангела Меркель визначається як "харизматик_стабілізатор". Це найменування певною мірою має оксиморонний характер і суперечить самому поняттю харизми, орієнтованому на емоційну домінанту в політичному лідерстві. Апелятивні тактики Ангели Меркель більшою мірою пов'язані із її чесною, відкритою позицією, прагненням до констатації фактів, відсутністю ілюзій і схильності до прикрашання справ, що, скоріше, визначає її як раціонального, а не харизматичного політика. За основу своїх закликів А.Меркель обирає спільну мету, яка поєднує лідерку зі своїм електоратом, а також необхідність вирішення актуальних питань часу. Такі види харизматичних апелятивних тактик, як звернення до Господа Бога, вимога самопожертви від соратників по боротьбі, а також усвідомлення особливого призначення відсутні в апелятивному дискурсі А. Меркель.

Дискурсивна характеристика Віктора Януковича може бути визначена як "харизматик-свій", "харизматик-шахтар", що пов'язано з його належністю до регіонального типу політика, який прийшов у центральні владні структури з Донбасу. В. Янукович досяг високого успіху у трударів Донбасу завдяки своєму фенотипному й культурологічному іміджу: "для багатьох він свій". Сюди включаються, насамперед, його антропологічні "шахтарські" риси (високий зріст, широке чоло, вилиці), а також його мовна й жестова специфіки. Домінанти тактик загального апелювання в дискурсі В. Януковича будуються на вираженій імперативності, проспективності та промісивності його закликів, при цьому опора робиться на таку меліоративно забарвлену лексику, як народ, нація, стабільність, єдність, майбутнє. Комунікативні тактики харизматичного апелювання В. Януковича характеризуються значною афірмативністю і реалізуються здебільшого через експліцитні заклики до українського суспільства, його єдності та спільності обраної мети. Психологічна стратегія реалізується через тактики формування спільної поваги протиборчих сторін у кризі. Емоційна стратегія вибудовується за рахунок пояснення шляхів подолання політичної кризи в Україні. Згідно зі своїми апелятивними тактиками В. Янукович ніколи не порушує тем корупції, криміналу й української нації. Головними тематичними акцентами його закликів, як і в Ангели Меркель, є стабільність та об'єднання різних політичних сил у пошуках компромісу.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми лінгвістичного висвітлення феномену політичної харизми шляхом зіставлення апелятивних дискурсів сучасних політичних фігур Німеччини й України - Йошки Фішера, Герхарда Шредера, Ангели Меркель, Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Юлії Тимошенко - як представників різних лінгвокультур. Виконане дисертаційне дослідження започатковує новий напрям мовознавчих студій, а саме зіставну дискурсологію, що включає, зокрема, встановлення спільного і відмінного у виявах дискурсивних особистостей політиків у різних лінгвокультурах. Розроблена комплексна методика зіставного дослідження дискурсів дозволила визначити контрастивні риси вербальної та паравербальної організації апелятивних дискурсів харизматичних політичних лідерів Німеччини й України. Проведене студіювання апелятивних дискурсів ХПЛ двох лінгвокультур дало змогу отримати нові прикладні дані для розшифровки феномену політичної харизми, а також зробити внесок у розвиток лінгвоконтрастивних і кросс-культурних студій у Німеччині й Україні.

Зіставлення вербальних засобів апелятивності дозволило визначити контрастивні риси лінгвальної організації апелятивного дискурсу німецьких і українських харизматичних політичних лідерів. Апелятивною дискурсивною універсалією харизматичного політичного лідера у двох лінгвокультурах виступають вербальні засоби загальної апелятивності. Відношення контрасту виявляються у харизматичних апелятивних тактиках, які відбивають історичну, соціальну, національно-культурну та індивідуальну специфіку ХПЛ у кожній лінгвокультурі. Проведений контрастивний аналіз харизматичних апелятивних тактик свідчить про відносне домінування раціональних настанов у дискурсі німецьких ХПЛ, за винятком невеликого ухилу до пророчих елементів. В апелятивному дискурсі українських харизматичних політичних лідерів, навпаки, домінують духовні настанови, які визначаються зв'язком лідера з Богом, вірою і є ключовими в українському культурному середовищі.

Зіставлення паравербальних засобів апелятивності надало змогу схарактеризувати подібності і відмінності у просодичному та жестовому компонентах апелятивності дискурсів німецьких і українських політичних харизматичних лідерів. Так, у паравербальній структурі апелятивів німецьких і українських політичних лідерів спостерігаються збіги в тональному модулюванні, збільшенні інтенсивності вимовляння акцентованих місць закличності, посиленій жестикуляції правою рукою з конфігурацією кисті у вигляді долоні або кулака. Розбіжності стосуються, насамперед, темпоральної організації апелятивних хвиль, темпу вимовляння на кульмінаційних ділянках заклику. У промовах німецьких лідерів на піках апелювання відбувається прискорення вимовляння, у промовах українських лідерів, навпаки, темп вимовляння вповільнюється. Контрастивною ознакою апелятивної просодії німецьких харизматичних політичних лідерів є її рапсодичність, тимчасом як диференційною ознакою апелятивної просодії українських харизматичних лідерів є її монотонність.

Просодична специфіка комунікативного акту харизматичного заклику визначається комбінаторикою двох інтонем у його оформленні, а саме: волюнтативної інтонеми, пов'язаної із семантикою заклику, та емотивної інтонеми, яка відбиває в мелодійному контурі та динамічних показниках стан харизматичного піднесення. Поєднання двох видів інтонем в одному комунікативному акті дозволяє виокремити комбіновану інтонему харизматичного заклику в мовленні політичних лідерів на піках піднесеного апелювання.

Вивчення зв'язку вербальних та паравербальних засобів вираження апелятивності у зіставлюваних дискурсах політиків дало підстави побудувати інтегральну модель апелятивного дискурсу харизматичного політичного лідера. Побудована індуктивним способом модель має трирівневу структуру, до якої входять: 1) вербальний (лексико-синтаксичні засоби заклику), 2) просодичний (тональний та динамічний показники інтонації заклику) та 3) кінетичний (мовленнєвосупровідний рух правої руки на акцентованих ділянках заклику) засоби апелятивності.

Зіставлення даних лінгвістичного й інструментального аналізів свідчить про ізоморфізм вербальних і паравербальних засобів вираження апелятивності у німецькомовному й україномовному дискурсах, що виявляється в паралелізмі 1) синтаксичних спонукальних структур (закличні перформативи, короткі імперативні речення, еліптовані інфінітиви, слогани) і лексичних засобів заклику (слова із ціннісною семантикою / слова-гасла), 2) інтонаційних структур (частотний діапазон завершення фрази заклику) і 3) кінетичних засобів (імпульсивний мовленнєвосупровідний рух правої руки вбік публіки з розташуванням вище лінії плеча та конфігурацією кисті руки у вигляді кулака або стиснутої долоні з випрямленим вказівним пальцем).

Виконане дослідження дозволило дійти висновку, що за майже столітній період з моменту розробки теорії харизматичного лідерства німецьким соціологом Максом Вебером у 1922 році відбулася значна трансформація в оцінці цього "позаоцінного" феномену в ментально-культурному коді німців, а також його укорінення у слов'янському культурному полі, що стало можливим у 90-і роки XX століття внаслідок революційних змін на всьому пострадянському просторі. Трансформаційний ефект полягає у відмові німецького суспільства від тлумачення феномену харизми як позитивної компоненти в іміджі політичного лідера. Водночас харизматичність в іміджі слов'янського лідера залишається позитивною ознакою для його/її аудиторії, чим, безумовно, користуються українські іміджмейкери, коучери та ЗМІ, включаючи цей феномен у меліоративний інвентар українського політика.

Результати проведеного дослідження надають можливість окреслити перспективи подальшого контрастивного студіювання апелятивної домінанти харизми в різних лінгвокультурах і різних типах дискурсу (релігійному, академічному, акторському тощо). Запропонована інтегральна модель апелятивного дискурсу може слугувати підґрунтям для побудови інших лінгводискурсивних моделей, у яких різні мовні категорії корелюють з індивідуальними ознаками мовця, його/її голосом, рухами тощо. Вивчення політичної харизми крізь призму дискурсивних характеристик політика сприятиме інтеграції результатів лінгвістичних досліджень в інші гуманітарні науки (соціологію, політологію, психологію особистості) і прикладні сфери знання (синтез та розпізнавання мовлення, експертні системи для аналізу харизми політиків, лінгвістичне моделювання дискурсів тощо).

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Петлюченко Н. В. Харизматика : мовна особистість і дискурс : монографія / Н. В. Петлюченко. - Одеса : Астропринт, 2009. - 464 с. (Рецензія: Шевченко І. С. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія "Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов". - Харків, 2009. - № 866. - Вип.59. - С. 173-177.)

2. Петлюченко Н. В. Жанровая специфика текстов информационных передач радио и телевидения Германии / Н. В. Петлюченко // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2001. -Вип.8. - С. 134-149.

3. Петлюченко Н. В. Методы статистической обработки данных в инструментально-фонетических исследованиях / Н. В. Петлюченко // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2001. - Вип.9. - С. 147-159.

4. Петлюченко Н. В. Использование программных пакетов обработки звучащей речи в инструментально-фонетических исследованиях / Н. В. Петлюченко // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2002. - Вип.11. - С.196-222.

5. Волошин В. Г., Петлюченко Н. В. Проблемы предварительной обработки орфографического текста для синтеза украинской речи / В. Г. Волошин, Н. В. Петлюченко // Мова : Науково-теоретичний часопис з мовознавства. - № 7. - Одеса : Астропринт, 2002. - С. 36-42.

6. Petljutschenko N. W. Die appellative Funktion im Deutschen / N. W. Petljutschenko // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2005. - Вип.16. - С. 268-277.

7. Волошин В. Г., Петлюченко Н. В. Использование компьютерных и статистических программных пакетов в фонетических исследованиях / В. Г. Волошин, Н. В. Петлюченко // Науковий вісник ПДПУ імені К. Д. Ушинського. - Лінгвістичні науки. - 2006. - №3. - С.10-29.

8. Петлюченко Н. В., Діденко М. О. Засоби апелятивності в публічному виступі (на матеріалі промов німецьких політичних діячів) / Н. В. Петлюченко, М. О. Діденко // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія "Філологія". - Том 9. - №2. -2006. - С. 35-44.

9. Petljutschenko N. W. Appell im politischen Diskurs: Semantik, Ausdrucksformen, kommunikative Strategie (am Beispiel der politischen Auftritte von J.Fischer und J.Timoschenko) / N. W. Petljutschenko // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2007. - Вип.19. - С. 236-247.

10. Петлюченко Н. В. Призывность и харизма: библейские истоки / Н. В. Петлюченко // Науковий вісник ПДПУ імені К. Д. Ушинського. - Лінгвістичні науки. - 2007. - №6. - С. 99-113.

11. Петлюченко Н. В. Феномен харизми: аспекти дослідження / Н. В. Петлюченко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія "Філологічні науки". - 2008. - № 5. - С. 476-482.

12. Петлюченко Н.В. Принципи побудови tertium comparationis для контрастивного аналізу апелятивного дискурсу у німецький та українській мовах / Н. В. Петлюченко // Науковий вісник ПДПУ імені К. Д. Ушинського. - Лінгвістичні науки. - 2008. - №7. - С. 39-49.

13. Petljutschenko N. W. Diskursive Besonderheiten eines politischen charismatischen Fьhrers / N. W. Petljutschenko // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2008. - Вип. 21. - С. 200-214.

14. Петлюченко Н. В. Апелятивність як tertium comparationis дискурсів харизматичного політичного лідера (на матеріалі німецької та української мов) / Н. В. Петлюченко // Мова : Науково-теоретичний часопис з мовознавства. - № 13. - Одеса : Астропринт, 2008. - С. 19-26.

15. Бровченко Т. А., Волошин В. Г., Петлюченко Н. В. Соотносимость информационных единиц просодии устного и письменного текста / Т. А. Бровченко, В. Г. Волошин, Н. В. Петлюченко // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2008. - Вип. 22. - С. 13-25.

16. Петлюченко Н. В. Апелятивний дискурс харизматичного лідера в ракурсі зіставлення: принципи побудови tertium comparationis (на матеріалі німецької та української мов) / Н. В. Петлюченко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія "Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов". - 2009. - № 837. - С. 63-67.

17. Петлюченко Н. В. Мовна особистість харизматичного лідера в просторі німецького та українського апелятивного дискурсів (зіставний аспект) / Н. В. Петлюченко // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2009. - Вип. 23. - С.172-180.

18. Петлюченко Н. В. Фонационные и кинетические признаки харизмы в речи политического лидера / Н. В. Петлюченко // Мова і культура. (Науковий журнал). - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11. - Т. XI. - С. 20-28.

19. Петлюченко Н. В. Харизма и женский гендер (на материале вербальных способов апеллятивности А. Меркель и Ю. Тимошенко) / Н. В. Петлюченко // Науковий вісник ПДПУ імені К. Д. Ушинського. - Лінгвістичні науки. - 2009. - № 8.- С. 74-85.

20. Петлюченко Н. В. Вербальные способы апеллятивности харизматической языковой личности (на материале немецкого и украинского языков) / Н. В. Петлюченко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія "Філологічні науки". - 2009. -№ 5. - С. 199-205.

21. Петлюченко Н. В. Харизматичний політичний лідер в просторі німецького та українського апелятивного дискурсів (зіставний аспект) / Н. В. Петлюченко // Проблеми зіставної семантики: Збірник наукових статей / Відп. ред. Тараненко О. О. - Вип.9. - К. : Вид.центр КНЛУ, 2009. - С. 434-438.

22. Петлюченко Н. В. Принципы дискурсивного исследования языковой личности харизматического политического лидера / Н. В. Петлюченко // Культура народов Причерноморья. - № 168. - Т.2. - Симферополь, 2009. - С. 159-161.

23. Петлюченко Н. В. Вербальна організація апелятивного дискурсу німецьких і українських харизматичних політичних лідерів (зіставний аспект) / Н. В. Петлюченко // Науковий вісник ПДПУ імені К. Д. Ушинського. - Лінгвістичні науки. - 2009. - №9. - С. 93-104.

24. Петлюченко Н. В. Кінетична специфіка апелятивного дискурсу німецьких і українських харизматичних політичних лідерів / Н. В. Петлюченко // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. - Одеса, 2009. - Вип. 24. - С. 203-212.

25. Petljutschenko N. Akustisch-artikulatorische Besonderheit bei der Realisierung von Konsonantenverbindungen an den Wortgrenzen / Natalia Petljutschenko // Sprechen, Zs.f. Sprechwissenschaft, Sprechpдdagogik, Sprechtherapie & Sprechkunst 1 (2001). - Regensburg, 2001. - S. 47-61.

26. Бровченко Т. А., Волошин В. Г., Григорян Н. Р., Петлюченко Н. В. Просодическая организация функционально-семантических типов информативных и апеллятивных текстов в украинском языке / Т. А. Бровченко, В. Г. Волошин, Н. Р. Григорян, Н. В. Петлюченко // Язык и речь: проблемы и решения: Сборник научных трудов к юбилею профессора Л. В. Златоустовой. - Москва: МАКСПресс, 2004. - С.182-204.

27. Бровченко Т. А., Волошин В. Г., Григорян Н. Р., Петлюченко Н. В. Методы текстологических исследований интонации (на материале украинского языка) / Т. А. Бровченко, В. Г. Волошин, Н. Р. Григорян, Н. В. Петлюченко // IV Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті професора В. Л. Скалкіна. 27-28 січня 2005 р. : Збірник наукових праць. - Одеса : Астропринт, 2005. - С. 77-92.

28. Волошин В. Г., Петлюченко Н. В. Взаимосвязь характеристик единиц информации и семантических единиц речевой деятельности / В. Г. Волошин, Н. В. Петлюченко // VI Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті професора В. Л. Скалкіна. 27-28 січня 2009 р. : Збірник наукових праць. - Одеса : Астропринт, 2009. - С. 236-250.

29. Лобанов Б. М., Волошин В. Г., Петлюченко Н. В. Preliminary processing of orthographic text for Ukrainian speech synthesis / Б. М. Лобанов, В. Г. Волошин, Н. В. Петлюченко // Proceedings of International Workshop "Dialog 2001". - Moscow, 2001. - P. 57-64.

30. Бровченко Т. А., Волошин В. Г., Петлюченко Н. В. Экспериментальная фонетика в Одессе / Т. А. Бровченко, В. Г. Волошин, Н. В. Петлюченко // Матеріали міжнародної конференції "100 лет экспериментальной фонетике в России". - СПбГУ, 2001. - С. 7-9.

31. Лобанов Б., Киселев В., Петлюченко Н. Автоматизация клонирования персонального голоса и дикции для систем синтеза речи по тексту / Б. Лобанов, В. Кисилев, Н. Петлюченко // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии. Труды Международной конференции Диалог - 2003 (Протвино, 11_16 июня 2003). - Москва : Наука, 2003. - С. 417-424.

32. Бровченко Т. А., Волошин В. Г., Григорян Н. Р., Петлюченко Н. В. Функционально-семантические типи информативных и апеллятивных текстов в украинском языке / Т. А. Бровченко, В. Г. Волошин, Н. Р. Григорян, Н. В. Петлюченко // Материалы международной конференции "Теория и практика речевой коммуникации". - Москва, 7-9 сентября, 2004. - С. 12-17.

33. Petljutschenko N. Appell im цffentlichen Diskurs / Natalja Petljutschenko // Bochumer Linguistik Tage 12.-14. Februar 2007. Materialien der 16. Jahrestagung der Gesellschaft fьr Sprache und Sprachen e.V. - Bochum : RUB, 2007. - S. 16.

34. Петлюченко Н. В. Апелятивний дискурс харизматичного політичного лідера Німеччини й України (принципи зіставлення) / Н. В. Петлюченко // Мова. Культура. Комунікація: Матеріали ІІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (Чернігів, 15 травня 2009 р.). - Чернігів: ВіТ-сервіс, 2009. - С. 96-98.

35. Petljutschenko N. Charismatik: sprachliche Persцnlichkeit und Diskurs // "NANO-2009" Symposium & Humboldt Kolleg "Cooperation with Germany - Experience, New Forms and Perspectives" 17-20 September 2009, Kishineu, Moldova. - P. 54.

Анотація

Петлюченко Н. В. Харизматична особистість політичного лідера в просторі німецького та українського апелятивних дискурсів: зіставний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено лінгвістичному висвітленню явища політичної харизми шляхом зіставлення апелятивних дискурсів сучасних політичних фігур Німеччини й України - Йошки Фішера, Герхарда Шредера, Ангели Меркель, Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Юлії Тимошенко. Запропоновано комплексну методику двостороннього зіставного аналізу, що дозволило визначити спільні і відмінні риси вербальної та паравербальної організації усних апелятивних дискурсів харизматичних політичних лідерів, які репрезентують різні лінгвокультури.

Обґрунтовано науковий статус феномену харизми в гуманітарних студіях крізь призму релігійно-філософських, соціально-політичних, психологічних, гендерних та культурологічних студій, визначено основні засади лінгвістичного дослідження дискурсивної особистості харизматичного політичного лідера, побудовано інтегральну модель апелятивного дискурсу харизматичних політиків у двох лінгвокультурах. Розглянуті дискурсивні простори зіставлено за параметром апелятивної хвилі. Виявлено зв'язок та встановлено співвідношення вербальних і паравербальних засобів вираження апелятивності шляхом побудови дискурс-портретів згаданих харизматичних політичних лідерів Німеччини й України.

Ключові слова: політична харизма, харизматичний політичний лідер, дискурсивна особистість, апелятивний дискурс, лінгвокультура, апелятивна хвиля, зіставлення дискурсів, вербальний, паравербальний, дискурс-портрет.

Аннотация

Петлюченко Н. В. Харизматическая личность политического лидера в пространстве немецкого и украинского апеллятивных дискурсов: сопоставительный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Киевский национальний лингвистический университет, Киев, 2010.

Диссертация посвящена лингвистическому исследованию феномена политической харизмы путем сопоставления апеллятивных дискурсов современных политических фигур Германии и Украины - Йошки Фишера, Герхарда Шредера, Ангелы Меркель, Виктора Ющенко, Виктора Януковича, Юлии Тимошенко. Разработанная комплексная методика сопоставительного исследования позволила определить общие и отличительные черты вербальной и паравербальной организации устных апеллятивних дискурсов харизматических политических лидеров Германии и Украины.

В работе определен научный статус феномена харизмы в гуманитарных исследованиях путем его рассмотрения в религиозно-философском, социально-политическом, психологическом, гендерном и культурологическом аспектах. Разработаны основы лингвистического исследования языковой личности харизматического политического лидера в свете ее апеллятивных дискурсивных характеристик, разработана классификация вербальных средств общей и харизматической апелляции политического лидера в двух лингвокультурах. Построена интегральная модель апеллятивного дискурса харизматического политического лидера, определен изоморфизм вербального и паравербального уровней апеллятивных дискурсов харизматических политических лидеров Германии и Украины.

Сопоставление вербальных средств общей и харизматической апеллятивности позволило установить общие и отличительные черты в вербальной организации апеллятивных дискурсов немецких и украинских харизматических политических лидеров. Апеллятивной дискурсивной универсалией харизматического лидера в двух лингвокультурах выступают вербальные средства общей апеллятивности. Отношения контраста устанавливаются в корпусе вербальных средств собственно харизматической апеллятивности, которые отражают ментальную и национально-культурную специфику немецкого и украинского народов.

В результате сопоставления паравербальных (просодических и кинетических) средств апеллятивности в дискурсах немецких и украинских харизматических политических лидеров были выявлены общие черты в тональном модулировании призывов, динамических характеристиках проминентных участков апелляции, импульсивном характере речесопровождающих жестов правой руки с конфигурацией кисти в виде кулака или сжатой ладони с выставленным указательным пальцем. Отношения контраста связаны с темпоральной организацией дискурса, прежде всего, с характером паузации и темпом произнесения на кульминационных участках апеллятивной волны. В речи немецких лидеров на пиках апелляции происходит сокращение объема паузации и ускорение темпа произнесения, в речи украинских лидеров на пиках апелляции отмечается увеличение объема паузации и замедление темпа произнесения.

Основным дифференциальным признаком просодии харизматических немецких лидеров является ее рапсодичность (экстатичность), отличительным признаком просодии украинских лидеров является её монотонность. Показатели коэффициентов паузации и звукового убывания характеризуют темпоральную организацию апеллятивного дискурса и являются темпоральными дифференторами апеллятивной просодии харизматических политических лидеров Германии и Украины. Показатели тонального диапазона и интервала завершения апеллятивной фразы характеризуют тональную организацию апеллятивного дискурса и служат тональными дифференторами апеллятивной просодии харизматических политических лидеров Германии и Украины.

В работе установлены взаимосвязь и соотношение вербальных и паравербальных средств выражения апеллятивности, что отражается в дискурс-портретах харизматических политических лидеров Германии и Украины. Проведенное исследование апеллятивных дискурсов харизматических политических лидеров двух лингвокультур дало возможность получить новые данные для расшифровки феномена политической харизмы и сделать вклад в развитие дальнейших лингвоконтрастивных и кросс-культурных исследований в Германии и Украине.

Ключевые слова: политическая харизма, харизматический политический лидер, дискурсивная личность, апеллятивний дискурс, лингвокультура, апеллятивная волна, сопоставление дискурсов, вербальный, паравербальный, дискурс-портрет.

Resume

Petlyuchenko N.V. Charismatic Personality of Political Leader in German and Ukrainian Appellative Discourses: A Сomparative Perspective. - Manuscript.

Thesis for a Doctoral Degree in Philology, speciality 10.02.17. - Comparative, Historical and Typological Linguistics. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2010.

This dissertation focuses on linguistic aspects of political charisma by comparing appellative discourses of contemporary German and Ukrainian political figures - Joschka Fischer, Gerhard Schroeder, Angela Merkel, Viktor Yushchenko, Viktor Yanukovich, and Yulia Timoshenko. The thesis suggests a methodology of comprehensive comparative analysis that has been instrumental in identifying common and distinctive features in verbal and paraverbal organization of oral appellative discourses produced by charismatic political leaders representing different linguistic cultures.

The paper establishes the research status of charisma in humanities with respect to its religious, philosophical, social, political, psychological, gender, and cultural studies; it substantiates the main principles of linguistic analysis applied to the charismatic political leader's discourse personality. An integral model of charismatic politicians' appellative discourse in two linguistic cultures has been built. Discourse spaces under study have been compared in terms of the appellative wave parameter. The research determines the relationship and elucidates the correlation between verbal and paraverbal means of expressing appellativity via constructing discourse portraits of German and Ukrainian charismatic political leaders under analysis.

Key words: political charisma, charismatic political leader, discourse personality, appellative discourse, linguistic culture, appellative wave, comparison of discourses, verbal, paraverbal, discourse portrait.

Размещено на Allbest.ru