Семантика і валентна структура предикатів руйнування в німецькій та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

УДК 81-115'811.112.2'161.2

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СЕМАНТИКА І ВАЛЕНТНА СТРУКТУРА ПРЕДИКАТІВ РУЙНУВАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Ожоган Андрій Васильович

Львів - 2010

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ЛУЧИК Алла Анатоліївна, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри загального і слов'янського мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ВАСИЛЬЄВА Людмила Павлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри слов'янської філології;

кандидат філологічних наук, доцент ДРОБАХА Лариса Валеріївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, доцент кафедри германської та слов'янської філології.

Захист відбудеться “17” червня 2010 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано “14” травня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук О. А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану дисертацію присвячено дослідженню семантики й валентної структури предикатів руйнування в німецькій та українській мовах.

У сучасній зіставній лінгвістиці досить відчутною є потреба ґрунтовних контрастивних студій, які на основі аналізу спільних і диференційних ознак різних мов сприяли б глибшому розкриттю як національних, так й універсальних рис кожної із лінгвосистем, а у філософському значенні - виробляли б у кожного народу “розуміння-себе-у-відношенні-до-інших” (Г._Ґ. Ґадамер). І хоча вітчизняні та зарубіжні науковці (О. Бондарко, А. Вежбицька, В. Гак, І. Жлуктенко, В. Каліущенко, Г. Колшанський, І. Корунець, М. Кочерган, Т. Кшешовський, В. Русанівський, Р. Штернеманн, Р. Якобсон та ін.) зробили вагомий внесок у розв'язання багатьох проблем компаративістики, передусім теоретичних, однак чимало питань, пов'язаних із встановленням подібного та відмінного між мовами, їхніми елементами, категоріями, залишаються маловивченими.

Як відомо, однією із значущих для розвитку новітньої європейської лінгвістичної думки є теорія вербоцентризму, що була сформована ще в німецькій класичній філософії граматики, представники якої акцентували увагу на ролі дієслова як організаційного центру речення (К. Бекер, Й. Майнер та ін.). Ця теорія набуде визнання та стане панівною й у вітчизняному мовознавстві з огляду на домінування дієслова у формально-граматичній будові речення, на його виняткове значення у вираженні предикативності, на семантичні функції та найбільший набір морфологічних категорій (І. Вихованець).

Із ідеєю вербоцентризму пов'язане виникнення в другій половині ХХ століття валентної граматики, яка посіла провідне місце в сучасних дослідженнях і репрезентована фундаментальними працями В. Адмоні, Г. Гельбіга, Ш. Енгельберга, М. Степанової, Г. Шумахера, В. Юнга та ін. - у лінгвогерманістиці й І. Вихованця, А. Загнітка, М. Мірченка та ін. - у лінгвоукраїністиці. Прикметно, що визначальним принципом розвідок вітчизняних та зарубіжних учених є ідея валентного потенціалу дієслова, оскільки саме лексична семантика вербатива і в німецькій, і в українській мовах найбільш функціональна й максимально адаптована до ролі предиката як центрального елемента структури речення. Беззаперечними є значні напрацювання науковців у вивченні дієслівних предикатів як реченнєвотвірних компонентів, їхнього валентного потенціалу, семантико-синтаксичних параметрів у межах конкретної мови. Натомість на міжмовному рівні ще й досі не розв'язано чимало проблем. Зокрема, у лінгвістиці до комплексного двобічного (Р. Штернеманн) зіставного аналізу ще не було залучено континуум вербативів-предикатів руйнування, які становлять один із найбільших та найуживаніших тематичних класів предикатів як у німецькій, так і в українській мовах. Деякі особливості їхньої формотворчої, словотвірної, морфологічної та синтаксичної організації досліджували на матеріалі конкретних мов - німецької, української, російської (Е. Даугатс, М. Калько, Т. Кільдібекова, Н. Мініна, Т. Морозова, Н. Пославська, Т. Потапенко, Р. Скорнякова та ін.). Водночас недостатньо з'ясованим залишається статус предикатів руйнування в системі семантичних предикатів. Яскравим свідченням цього постає той факт, що на сьогодні невпорядкована класифікація таких одиниць. Наприклад, вітчизняні вчені пропонують розглядати вербативи руйнування як одну із лексико-семантичних груп дієслів конкретної фізичної дії (Н. Пославська), або як предикати руйнації, що є тематичним підкласом термінативних предикатів (М. Калько), при цьому акцентують їхню спрямованість на об'єкт руйнування, а це, власне, суттєво звужує континуум деструктивів, оскільки до уваги не беруть ознакові слова інших груп, зокрема, екзистенційні дієслова, що містять диференційну сему `припинення існування' й маніфестують процес, замкнутий у суб'єкті. Також важливим і перспективним видається дослідження реченнєвотвірних можливостей дієслівних предикатів руйнування загалом та окремих їхніх різновидів. Відсутність у лінгвістиці спеціальних праць, присвячених комплексному зіставно-типологічному аналізові деструктивів у німецькій й українській мовах зумовлює потребу цілісного вивчення цих одиниць. Виявлення спільних та відмінних характеристик предикатів руйнування на семантико-синтаксичному рівні сприятиме встановленню закономірностей концептуалізації навколишнього світу у свідомості носіїв різних культур. Саме в розв'язанні цих та інших питань семантико-синтаксичної організації речення вбачаємо актуальність пропонованого дослідження. З огляду на це обрано тему дисертаційної праці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація репрезентує один із напрямів комплексного дослідження кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка № 0105U001846 “Зіставна типологія граматичних одиниць”. Тему затверджено вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 8 від 25 лютого 2008 року).

Мета дослідження - здійснити комплексний аналіз предикатів руйнування в німецькій та українській мовах.

Для досягнення цієї мети потрібно розв'язати такі основні завдання:

Окреслити континуум дієслів-предикатів деструкції в німецькій та українській мовах.

З'ясувати місце досліджуваних ознакових слів з_поміж інших тематичних класів предикатів.

Здійснити диференціацію і класифікацію дієслівних предикатів руйнування.

Виокремити й систематизувати семантичні підкласи та групи деструктивів.

Розкрити словотвірний потенціал дієслівних предикатів руйнування в обох мовах.

Виявити подібні та відмінні семантико-синтаксичні ознаки конституентів вербативного поля деструкції в кожній із зіставлюваних мов.

Визначити інтенційні характеристики дієслівних предикатів аналізованого тематичного класу.

Об'єкт дослідження - реченнєві утворення з вербативами-предикатами руйнування в сучасних німецькій та українській мовах.

Предмет дослідження - семантика й валентна структура предикатів руйнування в німецькій та українській мовах.

Методи дослідження. Специфіка об'єкта вивчення й поставлені в дисертаційній праці завдання передбачають застосування таких методів: 1) зіставно-типологічного - для виявлення спільного й відмінного в семантиці та валентній структурі дієслівних предикатів деструкції в німецькій та українській мовах; 2) описового - для інтерпретації зв'язку досліджуваних ознакових слів із позамовними явищами, системного аналізу семантико-синтаксичної структури речення із предикатами руйнування, ідентифікації їхньої семантичної та морфологічної природи; 3) дистрибутивного - для визначення сполучуванісних та валентних характеристик конституентів вербального поля деструкції; 4) компонентного аналізу - для виокремлення тематичних підкласів, груп і підгруп у межах континууму предикатів руйнування; 5) словотвірного - для ідентифікації дериваційної структури дієслів руйнування. Принагідно в дослідженні використано метод синтаксичного моделювання. вербативний дієслівний німецький український

Джерелами фактичного матеріалу слугували художні твори німецьких та українських письменників ХІХ - початку ХХІ ст., фольклорні, наукові й публіцистичні тексти, тлумачні словники німецької та української мов: Duden. Das Bedeutungswцrterbuch : іn 12 B., Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache : іn 12 B. / [hrsg. von R.Klappenbach und W.Steinitz], Словарь української мови / [упоряд. з додатком власного матеріалу Борис Грінченко] : у 4 т., Словник української мови : в 11 т., Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В.Бусел], а також словник валентності німецьких дієслів VALBU - Valenzwцrterbuch deutscher Verben / [H. Schumacher, J. Kubczak, R. Schmidt, V. Ruiter]. Матеріал з німецької мови уточнювався за словниками: Deutsch-Russisches Wцrterbuch : іn 3 B., електронним словником “Мульти-Лекс 2.0 (Немецко-русско-немецкий)”. Фактичний матеріал, дібраний унаслідок суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить понад 3 тис. одиниць - речень або фрагментів речень, достатніх для виявлення семантико-синтаксичного потенціалу предикатів руйнування сучасних німецької та української мов.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняній зіставній лінгвістиці здійснено комплексне зіставно-типологічне дослідження дієслівних предикатів руйнування в німецькій та українській мовах, установлено особливості та закономірності їхнього функціонування, уточнено критерії диференціації цих одиниць та запропоновано власну класифікацію, виокремлено й описано семантичні підкласи, групи та підгрупи вербативів-предикатів руйнування та визначено їхні основні інтенційні характеристики.

Теоретичне значення дослідження. Зроблені висновки й узагальнення увиразнюють лінгвістичні уявлення про семантико-синтаксичні категорії речення, категорію дієслівного предиката, сприяють удокладненню семантичної диференціації предикатів руйнування в німецькій та українській мовах, дають матеріал для подальших контрастивних студій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього використання для створення зіставно-типологічного граматичного опису німецької та української мов, написання підручників та навчальних посібників із синтаксису, укладання словників валентності дієслів, для читання спецкурсів та проведення спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі аспірантів і студентів. Низка положень дослідження стануть у нагоді для написання методичних розробок із вивчення сучасних німецької й української мов.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Основні положення дослідження викладено в доповідях на ІІ і ІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008, 2009), ХІІІ Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень “Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній та антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української і російської мов)” (Харків, 2010), ІІІ Міжнародній конференції “Лінгвалізація світу” (Черкаси, 2010) і Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасна україністика: наукові парадигми мови, літератури та документознавства (Київ, 2009), а також на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького й аспірантського складу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2005-2008).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження висвітлено в 9 публікаціях, які надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАКом України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (247 найменувань), списку лексикографічних (18 позицій) та використаних джерел (112 найменувань), додатків. Повний обсяг роботи становить 212 сторінок, основний текст дослідження викладено на 166 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, окреслено його джерельну базу, з'ясовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, указано форми їхньої апробації та структуру роботи.

У першому розділі “Семантико-синтаксичні категорії в лінгвістичних дослідженнях” узагальнено основні підходи до потрактування речення як багатовимірної синтаксичної одиниці, до витлумачення категорій предикатності, субстанційності й валентності в теоретичному мовознавстві, схарактеризовано основні типи дієслівних предикатів, проаналізовано проблему виокремлення у вербативному предикатному просторі сучасних німецької та української мов тематичного класу деструктивів.

У новітній вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці утрадиційнилася концепція багатоаспектності речення, згідно з якою визначають кілька взаємопов'язаних і взаємозалежних рівнів аналізу синтаксичних одиниць: власне-семантичний, семантико-синтаксичний, формально-синтаксичний, комунікативний. Відповідно до семантико-синтаксичного підходу, що в останні десятиріччя набув поширення насамперед серед українських науковців (І. Вихованець, К. Городенська, А. Загнітко, М. Мірченко та ін.), виокремлюють категорії предикатності, субстанційності, валентності.

Складність і багатогранність природи предиката спричинила різнотлумачення цього мовного знака тими чи тими вченими, які при з'ясуванні його статусу спиралися на різнорідні критерії - граматичні, семантичні, комунікативні, логічні. Зосібна, в лінгвогерманістиці панівною є концепція предиката як формальної (граматичний предикат = присудок) і логічної (логічний предикат) категорій синтаксису (В. Фляйшер), а в лінгвоукраїністиці з цим терміном пов'язують передовсім змістовий план речення (семантичний предикат). Ураховуючи напрацювання вітчизняних і зарубіжних мовознавців, предикат потрактовуємо в нашому дослідженні як визначальний елемент будови речення, що виражає ознаку, яку приписують предмету думки, й прогнозує кількість субстанційних компонентів та їхні семантичні ролі в реченні.

У німецькій та українській граматичних системах основним носієм активної предикатної семантики є дієслово. Відтак в обох зіставлюваних мовах саме дієслівні предикати становлять найпоказовішу частину всієї сукупності ознакових слів. Вони характеризуються семантичною неоднорідністю, а їхній спектр формують предикати дії, предикати процесу, предикати стану, які вирізняються динамічністю / статичністю, часовою локалізованістю, фазовістю, активністю / пасивністю суб'єкта тощо й можуть субкатегоризуватися. Конкретизація значень відбувається на підставі виокремлення з-поміж ознакових слів певних тематичних класів, зосібна й предикатів руйнування.

Деструктиви становлять досить чисельну групу конституентів у континуумі предикатів обох зіставлюваних мов (988 лексичних одиниць - у німецькій і 1741 - в українській) і репрезентовані дієсловами, які маніфестують ситуацію повного або часткового руйнування предмета на рівні мікро-, макроструктур (нім. austreten, brennen, hinrichten, schlagen, schrammen, tцten, verwunden і под.; укр.: бити, гнити, калічити, нищити, убивати, шматувати та ін.). Ознакові слова аналізованого тематичного класу поділяємо на два підкласи - предикати припинення існування і предикати пошкодження, обравши услід за Н. Пославською основним критерієм такого розмежування спільну для всіх досліджуваних одиниць сему результату деструкції.

Семантична природа дієслівного предиката в німецькій та українській мовах формує схему речення, визначає кількість та рольовий статус залежних від нього субстанційних (непредикатних) синтаксем, які мають властивість передавати сукупність функційних значень власне-предметності (суб'єкта, об'єкта, адресата, інструменталя, локатива). Оскільки вербатив є своєрідною “згорнутою” моделлю речення завдяки своїй валентності (В. Адмоні), то в новітніх лінгвогерманістиці та лінгвоукраїністиці саме валентність виокремлюють як найприкметнішу його міжрівневу семантико-синтаксичну категорію, що пов'язана з позамовними явищами і виявляється в реченнєвій властивості предикатного слова зумовлювати своєю семантикою певну кількість іменних компонентів, доповнень (Ergдnzungen).

У другому розділі “Семантична типологія і валентна характеристика предикатів припинення існування в німецькій та українській мовах” диференційовано ознакові слова підкласу припинення існування, визначено їхній валентний потенціал, проаналізовано в зіставному аспекті семантичне значення та морфологічне вираження залежних від них субстанційних синтаксем.

Дієслівні предикати припинення існування становлять у німецькій та українській мовах окремий семантичний підклас деструктивів (399 од. у нім. мові й 650 од. - в укр.), які позначають повне руйнування предмета. Усі конституенти цього континууму поділяємо на дві групи: 1) дієслівні предикати смерті, загибелі суб'єкта; 2) дієслівні предикати знищення об'єкта.

Дієслівні предикати смерті, загибелі суб'єкта, які репрезентовані вербативами (нім. auswintern, dorren, durchfaulen, ertrinken, explodieren, fallen, krepieren, sich totschieЯen, zerfallen, schmelzen, sterben, umkommen, verblьhen, verkьmmern, versinken, verwesen, zerfallen, zerflieЯen, zerschellen, welken і под. - усього 153 од.; укр. вибухати, випаровуватися, відцвітати, в'янути, гинути, гнити, застрелитися, здихати, зникати, плавитися, повішатися, розбиватися, розвалюватися розпадатися, сохнути, танути, тонути, топитися, умирати, чахнути і под. - усього 269 од.), відтворюють ситуацію знебуттєвлення, втрати життя, повного розпаду, зникнення предмета (напр.: нім. Mann im Kriege gefallen (E.M. Remarque); укр. Він загинув у поєдинку з преторіанцями (Неда Неждана). Більшість одиниць цієї групи в німецькій та українській мовах одновалентні й прогнозують лише лівобічну суб'єктну синтаксему, яка заповнюється іменником або його еквівалентом у формі номінатива. При цьому позиція суб'єкта досить часто ускладнюється кількісним компонентом на позначення точної чи приблизної кількості предметів руйнування: нім. Bis 1945 starben 110.000 Цsterreicher in den NS-Konzentrationslagern (M. Haidinger); укр. Сім штук дітей, Онищиха, й Чаплиха, І Хрущ старий там вмерли (І. Франко). Водночас в українській мові, на противагу німецькій, деякі дієслівні предикати (умирати, гинути і под.) можуть мати додаткові невалентні елементи, спричинені різносуб'єктністю, напр.: У мене брат загинув на фронті (М. Матіос). У таких структурах компоненти на кшталт у мене залежать не від наявного в реченні предиката, а від предиката згорнутого елементарного речення, пор.: укр. Я маю брата + Він загинув на фронті. Власне, виражаючи семантико-синтаксичну функцію суб'єкта, ці компоненти поширюють речення як детермінанти.

Зважаючи на лексико-семантичний спектр іменників у позиції суб'єкта, виокремлюємо дихотомію істота / неістота, яка послугувала для вичленування двох підгруп у межах групи: 1) дієслівні предикати смерті, загибелі істоти; 2) дієслівні предикати знебуттєвлення неістоти.

Дієслівні предикати смерті, загибелі істоти вказують зазвичай на процес або стан деструкції, які не залежать від свого носія, оскільки виникають поза його волею чи бажанням і зумовлені впливом зовнішньої щодо носія сили. Виняток становлять насамперед суб'єкти, що поєднуються в німецькій мові з вербативом-предикатом sterben, а в українській - з умирати, які реалізують значення “гинути, захищаючи, відстоючи кого-, що-небудь”, напр.: нім. Die Kдmpfer starben fьr das Vaterland; укр. Так колись за нас вмирали Наші прадіди й діди (О. Олесь). Наявність волюнтивного суб'єкта характерна також для семантики вербативів, які позначають самогубство й виконують функцію аглютинативних предикатів: нім.: sich erdolchen, sich erdrosseln, sich erhдngen, sich ersдufen, sich ertrдnken, sich vergiften, sich umbringen; укр.: вішатися, давитися (розм.), заколотися, отруїтися, стрілятися, топитися і под. Ці дієслова належать до класу акціональних, і визначальними їхніми ознаками є активність і цілеспрямованість дії. Предикати, що позначають самогубство, потенційно двокомпонентні й виявляють валентну спроможність приєднувати правобічну інструментальну синтаксему, основним морфологічним засобом експлікації якої є Dativ із прийменником mit - у німецькій мові та орудний безприйменниковий - в українській - S - V f Praed - Instr: нім. Der Paul hat sich aber mit dieser Bьchse erschossen (G. Prodohl); укр. В'язень заколов себе каблуком жіночого черевичка, так званою “шпилькою” (О. Жовна).

Дієслівні предикати знебуттєвлення неістоти вказують на руйнування, зникнення речовин чи неживих предметів (нім. ausbrennen, bеrsten, explodieren, hochgehen, tauen, sich lцsen, sich verflьchtigen, schmelzen, verdampfen, verstieben, vergehen і под., укр.: вибухати, випаровуватися, згорати, здиміти, зникати, лопатися, померкнути, розбиватися, розвалюватися, розпадатися, розплавлятися, танути та ін.), напр.: нім. Hьben und drьben barsten die Granaten (U. Komm); укр. Завалилась рідна хата… (О. Олесь). У лінгвоукраїністиці вербативи, які передають різноманітні видозміни вихідного стану предмета, речовини (плавитися, випаровуватися, гаснути, замерзати, сохнути, танути), деякі науковці потрактовують як предикати із семантикою процесу, хоча дериваційною базою для них є предикати стану (І. Вихованець, М. Мірченко, К. Шульжук). У нашому дослідженні такі одиниці розглядаємо як синкретичну групу предикатів, лексеми якої поєднують ознаки предикатів процесу та предикатів стану. Власне, за семантичними характеристиками вони є динамічними предикатами, що позначають ситуацію деструктивних змін, які не передбачають активного суб'єкта: нім. Blumen auf den Dachgдrten blьhten, verblьhten (H. Bцll); укр. Всі дрова погоріли, і вогонь погас… (Д. Туптало).

Предикати знебуттєвлення неістоти здебільшого одновалентні. Деякі ознакові слова, як-от нім. zerschellen, branden та укр. розбиватися, двокомпонентні й прогнозують у правобічній позиції інструментальну синтаксему, що містить у своїй семантиці синкретичне значення місця й знаряддя / засобу деструкції, напр.: нім. Das Flugzeug zerschellte an den Felsen (LGD); укр. А десь на морі кораблі Розбилися об скелі… (П. Тичина). Морфологічним варіантом носіїв такого інструментального значення є Dativ із прийменником an - у німецькій мові та знахідний прийменниковий - в українській. Ці прийменниково-відмінкові форми підкреслюють побічну, непрямо-опосередковану роль якогось предмета в деструктивній дії.

У межах підгрупи дієслівних предикатів знебуттєвлення виокремлюємо дві мікрогрупи: 1) предикати зникнення неістоти (нім. аusgehen, austrocknen, erlцschen, eingehen, ersterben, sich abbauen, sich verwischen, verschwimmen, verlanden, versiegen і под.; укр. висихати, вичерпуватися, гаснути, завмирати, загибати, засихати, зникати, стиратися та ін.); 2) предикати біологічного руйнування (нім. аbfaulen, absterben, abwelken, einschrumpeln, ausfrieren, dorren, durchfaulen, erfrieren, faulen, hinwelken, welken тощо; укр. відмирати, в'янути, гинути, гнити, засихати, перетрухати, прогнивати, розкладатися, сохнути, тліти, чахнути й ін.).

Ядерну площину предикатів припинення існування в німецькій та українській мовах становлять дієслівні предикати знищення об'єкта (нім. 246 од. і укр. 381 од.), представлені вербативами (нім. abbrennen, ausschieЯen, erdrosseln, ersticken, erwьrgen, ertrдnken, exekutieren, henken, niederbrennen, schlachten, tцten, umbringen, verheeren, zerstцren, vernichten, zerbomben тощо; укр. вбивати, вішати, душити, забивати, знищувати, зносити, зламати, ламати, різати, розбивати, розбомбити, руйнувати, спалювати, спустошувати, страчувати і под.), що вказують на ситуацію позбавлення життя, умертвіння, ліквідацію, перетворення на руїну предмета, напр.: нім. Ein israelisches Kommando tцtet in Tunis den PLO-Militдrchef Abu Dschihad (R. Tophen); укр. Рецепти я всі познищував (Майк Йогансен).

Переважна більшість одиниць цього континууму в обох зіставлюваних мовах маркована диференційною семою об'єкта дії, що лінгвально актуалізує одного з учасників ситуації, на який спрямований руйнівний вплив. Найуживанішим морфологічним варіантом об'єктної синтаксеми є знахідний відмінок (Akkusativ). Властиво німецькі мовознавці визначають його як “Akkusativobjekt” (Г. Шумахер), а українські науковці - як “спеціалізований відмінок об'єкта” (І. Вихованець), напр.: нім. Britische Truppen schlugen den Aufstand nieder (R. Tophen); Тоненьку свічечку любови Задуло переможне зло (Є. Маланюк).

Аналізованим ознаковим словам також властива сема активності, яка пов'язана із значенням вольового зусилля, витрати енергіїї з боку суб'єкта, що деструктивно діє на предмет. Відтак базова модель дієслівних предикатів знищення в німецькій та українській мовах двомісна - S - V f Praed - Obj, напр.: нім. Der Draufgдnger tцtet [aus primitiver Macho-Eitelkeit] den Liebhaber seiner Frau (VALBU); укр. Помилуваний спортсмен застрелив хлопця… (Укр. молода).

За семантико-синтаксичними параметрами деструктиви цієї групи мають дво- - чотиривалентний потенціал, на який можуть впливати деякі формальні чинники. Наприклад, в українській мові ситуацію припинення існування часто означують предикати реципрокної семантики, репрезентовані власне-зворотними дієсловами (битися, колотися, різатися, рубатися), які маніфестують дію взаємознищення, що виконують кілька суб'єктів, кожен з яких є одночасно й об'єктом, напр.: укр. І взялися кров'ю поле і гаї, Бо рубались, бились ріднії, свої (П. Тичина).

Лівобічна суб'єктна синтаксема при предикатах знищення має значно вужчий лексичний діапазон, аніж об'єктна. Зазвичай суб'єктом дії виступає істота. Щоправда, як засвідчує аналіз сполучувальних властивостей дієслів руйнування в німецькій та українській мовах, семантичну функцію суб'єкта деструктивного впливу можуть виконувати не лише особи, але й явища природи, стихійні лиха, технічні засоби та інші різноманітні артефакти чи натурфакти, напр.: нім. Der Juni-Krieg zerstцrte die Trдume der Palдstinenser von arabischer Einheit und groЯarabischem Reich (T. Rolf); укр. Голод витоптав пшеницю… (О. Олесь). В обох зіставлюваних мовах простежуємо “явище семантико-синтаксичної конденсації” (І. Вихованець), коли внаслідок трансформації інструментальної синтаксеми з функцією знаряддя (засобу) дії в позицію суб'єктної постає компонент із синкретичним значенням інструментального суб'єкта, напр.: нім. Die Bombe der Terroristen hat drei Menschen getцtet und mehrere andere schwer verletzt (VALBU); укр. Своє ж рушниця в нас убила (П. Тичина).

Особливістю дієслівних предикатів знищення є їхня ситуативна одновалентність. У реченнях вони часто вживаються без суб'єкта (напр.: нім. Karl Bцrger erschossen (E.M. Remarque)); укр. А тим часом стародавню Січ розруйнували… (Т. Шевченко)), який легко можна встановити із контексту.

Українській мові притаманні також предикативні форми на _но, _то зі значенням результативності стану, напр.: Корсунь наш рідний спалено! (А. Кащенко). Формально-синтаксична нейтралізація суб'єкта в таких конструкціях пов'язана з акцентуванням уваги на завершенні, результаті деструктивної дії та її об'єктові. Прикметно, що і в німецькій, і в українській мовах у дієслівних предикатах руйнування показником результативності є префікси (пор. нім. hacken - zerhacken, укр. палити - спалити і под.).

Лексичний діапазон правобічної об'єктної синтаксеми предикатів знищення досить широкий - це як конкретна, так і абстрактна лексика. З огляду на те, що в ролі об'єкта можуть виступати істоти й неістоти, всі одиниці аналізованої групи поділяємо на дві підгрупи: 1) дієслівні предикати знищення об'єкта-неістоти; 2) дієслівні предикати знищення об'єкта-істоти.

Дієслівні предикати знищення неістоти репрезентовані вербативами (нім. ablцschen, anschmelzen, einreiЯen, einschlagen, niederbrechen, verdampfen, verdunsten, verflьchtigen, vernichten, wegfressen, wegwaschen, zerbrechen, zerschlagen, zerschmettern, zerstцren, zertrьmmern і под. та укр. виламувати, виморозити, громити, знищувати, зносити, зрізати, нівечити, обрушувати, плавити, плюндрувати, розбивати, розвалювати, розтрощувати, спустошувати, шматувати тощо), які містять у своїй структурі сему перехідності деструктивної дії на неживий предмет. Семантичним центром, що актуалізує концептуальну тему аналізованого континууму, в німецькій мові є zerstцren, vernichten, а в українській - руйнувати, знищувати.

Особливістю предикатних одиниць досліджуваної підгрупи є те, що вони утворюють можливу валентну рамку, яку заповнює інструментальна синтаксема, напр.: нім. Das Kind hat die chinesische Vase mit dem Ball zerbrochen; укр. Гнат порубав сокирою її весільну сукню… (Г. Пагутяк). У німецькій мові трапляються випадки, коли в одній синтаксемі поєднано семантику інструмента дії із семантикою місця руйнування, напр.: нім. Sie erstickten das Feuer unterm Schnee (S. Lenz). Показником такого дифузного (просторово-інструментального) значення є Dativ із прийменником unter.

Значно рідше дієслівні предикати знищення об'єкта-неістоти виявляють валентну спроможність приєднувати адресатну синтаксему: S - Praed - Obj - Adr: нім. Der Junge pflьckte eine Rose fьr die geliebte Katrin; укр. Хтось розбив у храмі двері Льодяної чистоти Для жагучої Венери, для живої красоти (Г. Чупринка). Морфологічний варіант адресатності - Akkusativ іменника з прийменником fьr у німецькій мові та форма родового відмінка із прийменником для - в українській.

Периферійну площину становлять тримісні предикати, які прогнозують у правобічній позиції локатив - S - Praed - Obj - Loc: нім. Der Mann zerbricht die Streichholzschachtel in der Faust (P.Handke); укр. А я на полум'ї розлуки Назавше спалюю роки (Є. Маланюк). Морфологічний варіант статичної локалізації - Dativ іменника з прийменником in у німецькій мові та місцевий відмінок іменника з прийменником на - в українській.

Ознакові слова аналізованої підгрупи - потенційно чотиривалентні. Їхня модель може мати таку форму - S - V f Praed - Obj - Instr - Adr: нім. Das Mдdchen schnitt Blumen fьr seine Schwester mit der Schere; укр. Дідусь зрубав сокирою ялинку в лісі для малих онуків (Розм.).

Центральне поняття дієслівних предикатів знищення об'єкта-істоти виражене в німецькій мові вербативом tцten, з яким корелюють morden, ermorden, umbringen, exekutieren, hinrichten, а в українській - убивати, до якого приєднуються забивати, замордувати, замучити, заморити, губити, знищувати, мертвити, страчувати й под., що характеризуються цілеспрямованістю дії, напр.: нім. Inzwischen hat er seine Einbrecherin Therese ermordet (E. Canetti); укр. Ой забили ляхи нашого гетьмана, Нашого гетьмана, пана Стефана (М. Костомаров).

Ця підгрупа представлена також різними стилістичними варіантами - abmucken, abmurksen, abservieren, beseitigen, erledigen, liquidieren, meucheln, totmachen, totschlagen тощо - у німецькій мові, гробити, валити, давити, докінчувати, зачавлювати, кінчати, косити, подушити, рішати і под. - в українській, напр.: нім. …sie schlagen drei von seinen sieben Kindern tot (L. Feuchtwanger); укр. ...Коли всіх невільників звільнили від кайданів, тоді зразу прикінчили й останніх турків (П. Панч).

За характером об'єкта виокремлюємо дієслова зі словотвірним значенням “дистрибутивність дії”: в українській мові це - вигубляти / вигубити, вирізати, вистрілювати / вистріляти, набивати / набити, нарізати, перебити, передавити, повалити, постріляти, потруїти й ін. (напр.: Перси почали забивати коней та вже непотрібних в'ючних ослів (І. Білик)), а в німецькій - aufreiben, ausschieЯen, dezimieren, erlegen, massakrieren, metzeln тощо (напр.: Allein in den Stдdten Kraljevo und Kragujevac massakrierten die Wehrmachtskommandos mehr als 4000 Menschen (M. Haidinger)).

Для більшості одиниць цієї підгрупи характерна двовалентна рамка, напр.: нім. Lawine erdrьckte vier Schifahrer (Duden); укр. Адже ми братів своїх вбиваємо! (А. Кащенко). При деяких дієслівних предикатах правобічну позицію може посідати т. зв. “розчленований об'єкт”. Зосібна, такі вербативи, як_от: нім. abbeiЯen, abtun, abschlagen, hacken, kцpfen, schlachten, укр. відбивати, відкушувати, відрубувати, відсікати, різати, рубати, вказують на ситуацію відокремлення частини від цілого, прогнозованим наслідком якого є мертва істота, напр.: …denn mit diesem Schwert habe ich ihm das Haupt abgeschlagen (Nibelungen); Тріска першому стрічному татаринові відрубав голову (А. Чайковський). Морфологічним засобом експлікації “розчленованого об'єкта” в зіставлюваних мовах є відмінкова форма Dativ іменника чи його еквівалента, яка позначає істоту, та форма Akkusativ назв частин тіла й органів істоти. Натомість в українській мові в різних реченнєвих конструкціях простежуємо своєрідне скорочення “розчленованого об'єкта”. Відтак носієм об'єктної ознаки є форма знахідного відмінка зі значенням частини тіла або органу істоти, напр.: Він махнув ножем і відрізав голову (А. Чайковський).

В українській мові, на відміну від німецької, поширені моделі речень, у яких дієслівні предикати знищення істоти функціонують із додатковими невалентними елементами, зумовлюваними різнооб'єктністю, пор.: У тієї Емілії нареченого замордували опирі (Г. Пагутяк) -- Емілієного нареченого замордували опирі.

Близько третини одиниць аналізованої підгрупи в німецькій та українській мовах потенційно тривалентні та прогнозують у правобічній позиції наявність не лише об'єктної, а й інструментальної синтаксеми - нім. Der Polizei-Oberwachtmeister Herbert S. hatte seine gleichaltrige Ehefrau mit seiner Dienstpistole getцtet (VALBU); укр. Свого часу тим ножем вона відрізала голову свого чоловіка (О. Жовна).

Проблематика третього розділу “Значеннєва диференціація і валентний потенціал предикатів пошкодження в німецькій та українській мовах” охоплює питання класифікації дієслівних предикатів пошкодження, простеження їхніх структурних та семантичних особливостей у зіставлюваних мовах.

Досліджуваний підклас - найчисельніший з-поміж деструктивів (489 од. - у нім. мові, 1091 од. - в укр.). Своєрідність семантики його ознакових слів дає підстави диференціювати їх на 1) дієслівні предикати травмування; 2) дієслівні предикати псування; 3) дієслівні предикати членування.

Дієслівні предикати травмування (нім. 83 од., укр. 326 од.) позначають пошкодження істоти, ураження тканин або органів її тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо, і роль ідентиифікаторів тут виконують вербативи: нім. verletzen, з яким корелюють abtrennen, anschieЯen, aufschrammen, sдbeln, sich schneiden, sich verbrennen, schlagen, schrammen, verstьmmeln і под. (напр.: Er hat bereits zwei ihrer Verehrer zu Krьppeln geschlagen (E.M. Remarque)) та укр. бити, ранити, до яких приєднуються батожити, карати, катувати, мордувати, разити, різати, сікти, травмувати, ударяти, шмагати тощо (напр.: Страшно покритки Катерини Мордували покірливу плоть (Є. Маланюк)). З огляду на спрямованість деструктивного впливу в межах цієї групи виокремлюємо дві підгрупи: 1) предикати поранення суб'єкта; 2) предикати ушкодження об'єкта.

Предикати поранення репрезентовані дієсловами (переважно зворотними), які об'єднані спільною диференційною семою `діставати травму' й містять у своїй семантиці вказівку на спосіб пошкодження (нім. sich reiЯen, sich ritzen, sich schneiden, sich brennen, sich verheben, sich verletzen, sich versengen та ін.; укр. калічитися, нівечитися, обпалюватися, опікатися, пектися, поранитися, подряпатися, уражатися і под.). Вони прогнозують наявність валентно зумовленої лівобічної позиції на позначення суб'єкта-назви істоти (людини, рідше тварини), напр.: нім. Ich habe mich am Bьgeleisen gebrannt (WDDS); укр. Де це ти подряпався? (Г. Тютюнник). В українській мові досліджувана підгрупа представлена також предикатами реципрокної семантики, в ролі яких функціонують взаємно-зворотні дієслова битися, перекусатися, різатися, товктися, штрикатися (розм.) і под., напр.: А два брати знов далі б'ються - ніяк їх не рознять (П. Тичина).

Специфіку аналізованих предикатів у зіставлюваних мовах становить їхня сполучуваність із розчленованим суб'єктом, напр.: нім. Ich habe mich am FuЯ geschnitten (VALBU); укр. Хоч до кісток ми шиї стерли… (О. Олесь).

Предикати поранення валентно зумовлюють правобічну інструментальну синтаксему. Морфологічною формою вираження інструментальності в німецькій мові є периферійний Dativ іменника з прийменником an: Berto Simeoni verbrannte sich an dem Polentakessel das Bein... (T. Valentin). Натомість в українській мові серед морфологічних варіантів носіїв інструментальних значень, окрім типової форми орудного безприйменникового відмінка, вживається місцевий відмінок із прийменником на (Лише долоні роздираю на терніях іржавих (С. Майданська)), а також знахідний з прийменником об (Зголоджений, я падав серед лісу і руки дряпав об трухляві пні (Л. Костенко)), інструментальна семантика яких виникла на ґрунті локативної.

Предикати ушкодження об'єкта утворюють вербативи, які мають диференційну сему `завдавати травм' (нім. abbeiЯen, abbrechen, abschlagen, verwunden, verstьmmeln та ін.; укр. відкушувати, відривати, катувати, підстрелювати, роздавлювати і под.). Зумовлена ними правобічна об'єктна синтаксема репрезентована назвами істот, напр.: нім. Der Tдter verletzte einen Polizisten durch drei Schьsse aus einer Pistole (VALBU); укр. Син мій мене катує (В. Підмогильний). Аналізовані ознакові слова часто поєднуються із розчленованим об'єктом, напр.: нім. Er brach meinem GroЯvater das Schlьsselbein (S. Lenz); укр. Осколками бомби йому перебило праву ногу (Гр. Тютюнник).

При предикатах ушкодження носіями суб'єктної ознаки можуть бути як істоти, так і різні артефакти, натурфакти, абстрактні поняття: нім. Die Schnaken haben ihn fьrchterlich zerstochen (DGW); укр. Терни невидимії їй все тіло поранили, змучили… (Леся Українка). Прикметною для лівобічною позиції є синтаксема із синкретичним значенням інструментального суб'єкта: нім. ...Astzeug riЯ ihm einige Schrammen... (S. Lenz); укр. З крана зірвалася стальна хрестовина й перебила Остапові праву ногу (М. Хвильовий).

Майже 40% досліджуваних одиниць потенційно тримісні й передбачають у своїй валентній рамці інструменталь, напр.: нім. Der kleine Junge hat seinen Freund mit einem Stein verletzt (VALBU); укр. Він першу свою жінку канчуком сік… (І. Франко).

Дієслівні предикати псування (нім. 312 од., укр. 388 од.) вказують на часткове пошкодження предмета на рівні макро- чи мікроструктур і домінантними з-поміж них є дієслова: нім. beschдdigen, verderben, укр. пошкоджувати, псувати. У німецькій мові, на противагу українській, одиниці цієї підгрупи розмежовуються також ще й за диференційним мікрокомпонентом мети дії, оскільки одні вербативи (entzweimachen, verbocken, vermurksen, verpfuschen, versalzen, verschmoren) марковані семою ненавмисності деструктивної дії, а інші (kaputtbrechen, kaputtkriegen, kaputtschlagen, kaputtschneiden, zertreten, zertrampeln) - семою цілеспрямованості. Валентний потенціал предикатів аналізованої групи зазвичай окреслюють дві залежні позиції - суб'єкта й об'єкта: нім. Die Hasen haben die Rinde von den Bдumen genagt (DGDRW); укр. Вітри з розгону поламали скрипку (Л. Костенко). При цьому правобічна об'єктна синтаксема представлена лише назвами неістот. Лівобічну позицію аналізованих предикатів найчастіше заповнюють назви істот, хоча семантичну функцію суб'єкта можуть виконувати також різні артефакти й натурфакти. В українській мові поширеним явищем є вживання в художньому стилі предикатів псування, репрезентованих особовими дієсловами в безособовому значенні, при цьому формально невираженим виконавцем дії виступає якась стихійна сила, напр.: Геть проводи порвало… (І. Драч).

Більше третини ознакових слів цієї групи тримісні і прогнозують інструментальну синтаксему, напр.: нім. Du hast den Mantel an der Seite mit der Tasche ganz abgewetzt (DGW); укр. Розтяв у Сан-Стефано Він оттоманський шовк Шаблею нещадною Собі до підошов! (І. Драч).

У групу дієслівних предикатів членування (нім. 194 од., укр. 377 од.) об'єднані вербативи, що у своїй семантиці прогнозують зміну предмета, переведення його в інший якісний та кількісний стан. Залежно від результату руйнування поділяємо їх на предикати відокремлення частини від цілого, предикати поділу на частини, предикати подрібнення. Ідентифікаторами цієї групи є дієслова: нім. teilen та укр. ділити. Ситуація відокремлення частини від цілого, поділу чи подрібнення зумовлює поєднання досліджуваних предикатів із розчленованим об'єктом: нім. Sie haben mir den FuЯ amputiert (E.M. Remarque); Люто вдарив чоловік, і вужеві-небораці до крихітки хвіст відсік (І. Франко).

Близько 35% дієслівних предикатів членування тримісні. Вони утворюють можливу рамкову валентну площину, яку заповнює інструментальна синтаксема: нім. Mit ihren Bajonetten schlugen sie die Дste ab, hart am Stamm... (S. Lenz); укр. Зброєю, здобутою дідом Рибіцьким ще за короля Владислава-Уласло, він відсік баварцеві обидва вуха із золотими сергами, забрав їх і сховав у гаман (Ю. Логвин). А чимало ознакових слів, як нім. abbrechen, abschneiden, brцckeln, losbrechen, mahlen, wegschneiden, zerkleinern тощо та укр. відламувати, відкраювати, відрізати, відривати, молоти, терти і под., відкривають правобічну позицію для адресата: нім. Die Mutter hat ein Stьck Kuchen fьr die Tochter geschnitten; укр. Мати уривала мені шмат тіста, і я робив варенички... (В. Шевчук).

Деякі предикати аналізованої групи (нім. abschneiden, brocken, wegschneiden, zerfasern і под; укр. відкраювати, відрізувати, терти) - потенційно чотиривалентні й виявляють спроможність утворювати модель, у якій наявні лівобічна суб'єктна синтаксема і правобічні об'єктна, інструментальна й адресатна, напр.: нім. Der GroЯvater hat eine Schnitte Wassermelone mit dem Messer fьr die Enkelin geschnitten; укр. Тато відкраяв ножем шматок хліба для свого сина (Розм).

Досить різноманітними є несубстанційні характеристики предикатів руйнування в обох зіставлюваних мовах. Вони зазвичай програмують просторові, часові, причинові адвербіальні синтаксеми.

У висновках узагальнено результати виконаного дослідження.

Комплексне вивчення в зіставно-типологічному аспекті семантики й валентної структури предикатів руйнування в німецькій та українській мовах ґрунтується на низці положень щодо природи й сутності мовних одиниць та зовнішніх і внутрішньосистемних лінгвальних зв'язків.

Предикати руйнування становлять у сучасних німецькій та українській мовах окремий тематичний клас, репрезентований вербативами, спектр значень яких досить широкий: від незначного пошкодження предмета до його повного знищення. Домінантою їхнього лексико-семантичного поля є архісема руйнування, що маніфестує ситуацію деструкції та її учасників, а базовою одиницею предикатів руйнування виступають дієслова zerstцren - у німецькій мові і руйнувати - в українській, що у своєму значенні містять категорійно-граматичні, лексико-граматичні, категорійно-лексичні семи, властиві всім складовим досліджуваного континууму.

Дієслова, що репрезентують предикати деструкції в німецькій та українській мовах, функціонують у реченнях як предикати дії, процесу, стану, а також як синкретичні предикатні одиниці процесу-стану. Їхніми основними категорійно-семантичними ознаками, які реалізуються в різних синтаксичних моделях, є орієнтованість на суб'єкт / об'єкт, цілеспрямованість / нецілеспрямованість, контрольованість / неконтрольованість, волюнтивність / неволюнтивність, активність / пасивність, перехідність / неперехідність, результативність, каузативність, спосіб дії, знаряддя (засіб) дії. Водночас такі кваліфікувальні й квантитативні семи, як конкретність / абстрактність, істота / неістота, персональність / імперсональність, узагальнене / індивідуальне, сукупність / одиничність, увиразнюють якісні й кількісні (субкатегорійні) ознаки ситуації, що позначається вербативом руйнування. Зазначені семи постають одна щодо іншої як інтегральні, так і диференційні, вони можуть перебувати в центрі або на периферії складної семантичної системи предикатів деструкції.

Маркованість конституентів аналізованого континууму ознакових слів різними семами спричинила їхню різну типологізацію в сучасній лінгвістиці. У нашому дослідженні за основний класифікаційний чинник узято диференційну сему результату деструктивного впливу на предмет, оскільки комплексне вивчення в зіставно-типологічному аспекті дієслів-предикатів руйнування засвідчує, що в семантиці всіх одиниць цієї тематичної групи домінувальним є компонент значення результату, характер якого слугує підставою для поділу цих одиниць на два підкласи: 1) предикати припинення існування; 2) предикати пошкодження, які у свою чергу диференціюємо на окремі групи за суб'єктною / об'єктною спрямованістю деструктивного впливу, а ті розмежовуємо на значеннєві підгрупи за кваліфікувальною семою істота / неістота. При цьому, деякі підгрупи можуть бути дотичними чи перетинатися одна з одною.

Тематичний клас предикатів руйнування є ієрархічно організованою системою, яка складається з ядра, напівпериферії, периферії. Найбільший за обсягом тип, як у кількісному, так і значеннєвому планах, формують у німецькій та українській мовах предикати дії, які в реченні виявляють здатність функціонувати як дво- - чотиривалентні. Вони позначають деструктивну дію різного ступеня інтенсивності, результатом якої є знищення, пошкодження об'єкта. В обох зіставлюваних мовах спостерігаємо непоодинокі випадки ситуативної одновалентності потенційно багатомісних предикатів дії, що спричинено певними контекстуальними умовами, мовленнєвою ситуацією. Нереалізація лівої позиції суб'єкта чи правої - об'єкта в реченні пов'язана з концентрацією уваги на самій деструктивній дії.

Напівпериферійний пласт становлять предикати процесу руйнування та синкретичні предикати процесу-стану руйнування, які переважно виявляють себе як одновалентні, рідше - двовалентні. Ці ознакові слова відтворюють динамічні зовнішні та внутрішні зміни фізіологічного, фізичного характеру, які зумовлюють припинення існування або пошкодження предмета, неактивного учасника ситуації деструкції.

До периферії в німецькій та українській мовах належать предикати стану, що позначають стан знебуттєвлення, розпаду, зникнення, пошкодження істоти / неістоти. Вони здебільшого одновалентні й зазвичай прогнозують лише лівобічну суб'єктну синтаксему, яка вказує на предмети, що є пасивними носіями стану. Водночас українській мові притаманні предикативні форми на _но, -то зі значенням результативності стану руйнування як наслідку виконаної дії. Нейтралізація суб'єкта в утворюваних ними моделях речень зумовлена актуалізацією деструктивної дії та об'єкта її спрямування.

Визначальними іменниковими компонентами ситуації, означеної дієслівними предикатами руйнування, в обох мовах є суб'єкт та об'єкт. У процесі здійснюваного комплексного зіставного аналізу окреслено складну семантику цих непредикатних одиниць, з'ясовано їхні семантико-синтаксичні функції. Спільною міжмовною тенденцією є домінування в системі суб'єктних компонентів суб'єктів-істот, а в системі об'єктних компонентів - об'єктів-неістот. Натомість зіставне вивчення сполучувальних властивостей предикатів руйнування засвідчило, що семантичну функцію суб'єкта можуть виконувати не лише особи, але й явища природи, стихійні лиха, технічні засоби та інші різноманітні артефакти чи натурфакти, а в ролі об'єкта досить часто виступають істоти. Показово, що в реченнєвих конструкціях, сформованих предикатами, деструктивна дія яких спрямована на об'єкт, фіксуємо і в німецькій, і в українській мовах чимало випадків переміщення інструментальної синтаксеми зі значенням знаряддя / засобу руйнування в позицію суб'єкта дії, який зазнає редукції. Внаслідок цього виникає компонент із синкретичним значенням інструментального суб'єкта.

Досліджуваний матеріал засвідчує, що на специфіку семантичного зв'язку між основними учасниками ситуації деструкції можуть впливати деякі формальні чинники. Так, типові для німецької та української мов аглютинативні предикати та предикати реципрокної семантики, що характерні лише для української мови, поєднуються із суб'єктом, який одночасно є й об'єктом деструктивної дії. Визначальною ознакою української мови, на противагу німецькій, є явища різносуб'єктності та різнооб'єктності, оскільки тут у структурі багатьох синтаксичних одиниць уживаються компоненти, які хоча й мають суб'єктне чи об'єктне значення, проте не зумовлені валентністю наявного в реченні предиката руйнування. Власне, вони, виражаючи семантико-синтаксичну функцію суб'єкта або об'єкта, поширюють речення загалом як детермінанти. Складність семантики основних іменникових компонентів предикатів руйнування виявляється і в типовій для цих предикатів в обох зіставлюваних мовах сполучуваності із розчленованим суб'єктом та розчленованим об'єктом. Показовим для німецької та української мов є вживання дієслів, які репрезентують деструктиви, у переносному, зазвичай метафоричному, значенні. У випадках взаємодії предиката із суб'єктами / об'єктами-абстрактними назвами фіксуємо, з одного боку, дематеріалізацію вербатива, а з іншого - опредмечення, конкретизацію абстрактного іменника.

Досить різноманітними є несубстанційні характеристики ознакових слів досліджуваної тематичної групи. Найчастіше в ролі поширювачів виступають компоненти зі значенням способу дії, міри і ступеня інтенсивності. Аналізовані предикати руйнування також відкривають позицію локатива, темпоратива, каузатива. Менш характерні для них поширювачі мети. Функціонально-семантичне поле предикатів руйнування в німецькій та українській мовах - це структура, яка формується не лише граматичними й лексичними елементами, але й словотвірними. У досліджуваних ознакових словах сему результату деструкції зазвичай реалізують префікси та перші компоненти в німецькій мові - ab-, er-, ver-, um-, heim-, hinьber-, tot-, в українській - це префікси від-, ви-, з- / с-, за-, на-, пере-, по-, про-, роз-, у- / в-. Найчастотнішими префіксами в дієслівних предикатів руйнування в німецькій мові є ver- і zer-. Останній є також одним із найпродуктивніших компонентів ознакових слів досліджуваної групи. З-поміж напівпрефіксів найпродуктивніші ab-, auf-, aus-, durch-, які мають відносно широкий обсяг змістової структури і поєднуються з твірними різної семантики. Менш продуктивні в дієслів-предикатів руйнування напівпрефікси an-, ein-, ьber-, um_, unter-. Визначальною ознакою деструктивів у німецькій мові, на відміну від української, є те, що значна їхня кількість представлена складними дієсловами, перші компоненти яких переважно адвербіальні й включають у свою семантику вказівку на напрям руху (нім. auseinander-, dahin-, hinьber-, heraus-, herunter-, nieder-, weg-) чи спосіб дії (нім. entzwei_, nach-, zusammen-). Невелика група складних дієслів містить у своїй словотвірній структурі іменні частотні компоненти, що позначають результат загибелі чи руйнування (kaputt-, los-, tot_). До найпродуктивніших з-поміж напівпрефіксів належать dahin-, heim-, nach-. В українській мові найчастотнішими префіксами в деструктивів є на-, пере-, високою продуктивністю відзначаються префікси ви-, об- по-, у- / в-. Комплексне зіставно-типологічне дослідження предикатів руйнування у німецькій та українській мовах відкриває перспективи для багатопланового аналізу семантико-синтаксичних категорій, визначення їхнього функціонального діапазону, уможливлює ґрунтовне вивчення семантичних та валентних характеристик дієслівної лексики на матеріалі як близькоспоріднених, так і неблизькоспоріднених мов.