Синтаксис українських офіційно-ділових текстів у військовій сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

УДК 811.133.1'342.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Синтаксис українських офіційно-ділових текстів у військовій сфері

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Чолан Вікторія Янівна

Київ-2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор Чумак Володимир Васильович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри української та російської мов як іноземних

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Мірченко Микола Васильович, Інститут філології Волинського національного університету імені Лесі Українки, завідувач кафедри української мови

кандидат філологічних наук Чемеркін Сергій Григорович, Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник відділу стилістики та культури мови

Захист дисертації відбудеться 23 червня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, к. 63).

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано __19_ травня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцентЛ.П. Гнатюк

військовий вербальний комунікація текстовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Тексти перших офіційних військових документів, що зафіксували становлення Збройних Сил української держави в 1917-1918 роках, починаючи з періодів Центральної Ради, Гетьманату й Директорії, свідчать про давнє закладення підвалин мовної підсистеми офіційно-ділового спілкування у фаховій військовій сфері, розвиток якої набув інтенсивності з утворенням незалежної української держави у серпні 1991 року.

Наукове обгрунтування фахових мовних підсистем у східнослов'янському мовознавстві ХХ століття подається переважно як функціонально зорієнтоване відгалуження національної мови в окремо визначеній сфері практичного застосування знань професійної спільноти. Закономірності реалізації різностильових текстових одиниць у зв'язку з видом комунікативної діяльності одним із перших досліджував М. М. Бахтін, який, зокрема, встановив тенденції використання певних структурно-семантичних типів комунікативних одиниць у жанрових різновидах тексту і звернув увагу на структурні відмінності стандартних жанрів військової команди і військового наказу.

Ця лінгвістична проблема знайшла часткове відображення у теоріях відомих дослідників слов'янського синтаксису В. В. Виноградова, В. М. Волошинова, О. С. Мельничука, Л. В. Щерби. Важливі наслідки взаємодії мовної системи і спеціалізованої діяльності були встановлені при розгляді окремих теоретичних питань синтаксичної структури і семантики одиниць офіційно-ділового стилю у наукових працях В. В. Бабайцевої, І. Р. Вихованця, А. П. Грищенка, П. С. Дудика, А. П. Загнітка, Г. О. Золотової, Л. О. Кадомцевої, С. В. Семчинського та інших мовознавців, де особливості реченнєвих структур принагідно пов'язувались із ситуативними умовами фахової діяльності.

Що стосується вивчення різнорівневих мовних одиниць військової комунікації, то в українській лінгвістиці відомими є наукові праці В. Л. Виговського, Н. Г. Денисової, Т. Д. Михайленко, Л. В. Мурашко, Я. П. Яремка, Н. О. Яценко, присвячені в основному семантиці лексичних компонентів військової терміносистеми.

Разом з тим нам не вдалося виявити комплексного дослідження синтаксичних одиниць в українських офіційно-ділових текстах як репрезентантах вербальної комунікації у фаховій військовій сфері, де враховувалася б функціональна специфіка текстових категорій.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю висвітлення важливих аспектів взаємодії конститутивних текстових категорій у синтаксичній структурі українських офіційно-ділових військових текстів. У запропонованій дисертації простежуються взаємозв'язки цих текстів, які маніфестують окрему підсистему вербальної комунікації, з комунікативними складниками фахової військової сфери. Типологічні риси, виявлені у структурних різновидах досліджуваних текстів, вважаємо закономірним результатом взаємодії синтаксичних одиниць із явищами екстралінгвістичної реальності військової сфери у межах типових комунікативних ситуацій, про що свідчать факти сучасного використання мовних засобів, характерних для військової вербальної комунікації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною планової наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 06БФ044-01 «Розвиток і взаємодія мов та літератури в умовах глобалізації». Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 20 листопада 2006 р.) і Науковою радою «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» НАН України (протокол № 5 від 9 грудня 2010 р.).

Мета дослідження - визначити специфіку взаємодії конститутивних текстових категорій у синтаксичній структурі офіційно-ділових військових текстів, встановити способи і засоби категорійної реалізації.

Мета передбачає розв'язання таких завдань:

1) з'ясувати статус українських офіційно-ділових військових текстів у вербальній комунікації професійної військової сфери;

2) встановити категорійні параметри текстових одиниць в україномовних військових текстах;

3) дослідити взаємодію конститутивних текстових категорій у синтаксичній структурі офіційно-ділових військових текстів;

4) виявити основні способи і засоби реалізації категорійних ознак у текстових різновидах професійної військової сфери;

5) визначити основні структурні типи текстових одиниць військової вербальної комунікації;

6) з'ясувати специфіку синтаксичної організації і функціонування маркованих текстових одиниць військової сфери.

Об'єкт наукового дослідження - українські офіційно-ділові військові тексти як елемент фахової комунікативної діяльності.

Предмет наукового дослідження - структурні, семантичні і функціональні характеристики синтаксичних одиниць українських офіційно-ділових текстів у військовій сфері.

Матеріал дослідження складають більше 4 тис. текстових одиниць військової вербальної комунікації, виділених на близько 5700 тис. сторінках україномовних офіційно-ділових військових текстів.

Методи дослідження. У дисертації використано описовий метод із методикою інтерв'ювання та анкетування солдатів і офіцерів Збройних Сил України, учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни; структурний метод із методиками компонентного аналізу, аналізу безпосередніх складників для визначення характеристик і функціональних властивостей текстових одиниць як результату взаємодії змістового і формального планів їх синтаксичної структури; трансформаційний метод для з'ясування правил видозміни синтаксичних одиниць у сфері військової вербальної комунікації та встановлення типів синтаксичної структури військових текстів.

Джерельну базу дослідження складають україномовні тексти чинних загальновійськових Статутів Збройних Сил України, оригінали і фотокопії текстів несекретних документів з архівів Міністерства Оборони України та військових частин Збройних Сил України, тексти з архівів Спілки офіцерів Збройних Сил України, Спілки ветеранів Радянської Армії, Національного Музею Збройних Сил України, Національного Музею Великої Вітчизняної війни, Державного Музею авіації України та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській лінгвістиці обгрунтовано необхідність виділення комплексу комунікативних характеристик сфери фахової військової діяльності як критерію ідентифікації корпусу українських офіційно-ділових військових текстів; визначено категорійні ознаки синтаксичної структури текстових одиниць військової вербальної комунікації; запропоновано авторську стратифікацію структурно-функціональних різновидів українських офіційно-ділових текстів у фаховій військовій сфері; встановлено системний характер категорійної взаємодії у офіційно-ділових текстових різновидах військової вербальної комунікації; з'ясовано типи маркованих текстових одиниць військової сфери як способів структурної реалізації основних категорійних значень.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження українських офіційно-ділових військових текстів дозволило з'ясувати основні способи текстотворення у сфері фахової військової комунікації, доповнити спектр функціональних можливостей синтаксичних одиниць у стильових різновидах української мови, провести стратифікацію військових професійних текстів на основі категорійних характеристик синтаксичної структури, уточнити методи текстового аналізу для кваліфікації категорійних ознак офіційно-ділових текстових одиниць професійної вербальної комунікації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці лекційних курсів і спецкурсів із українського ділового мовлення для курсантів військових навчальних закладів України та комунікативного синтаксису для студентів вищих навчальних закладів України, для перекладу національно маркованих понять і назв у спеціальних військових текстах, при складанні навчально-методичних рекомендацій офіцерам-військовикам із позааудиторної роботи для поліпшення україномовного офіційно-ділового спілкування у фаховій військовій сфері.

Апробація і впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалися протягом 2006-2010 років. Основні положення і висновки дисертації було представлено й апробовано на 12 наукових конференціях та лінгвістичних конгресах, у тому числі 9 Міжнародних, а саме: У Міжнародній конференції «Актуальні проблеми менталінгвістики» (м. Черкаси, травень 2007 р.); ХІУ Міжнародній лінгвістичній конференції «Мова і світ» (м. Ялта, жовтень 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики" (м. Київ, жовтень 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Взаємодія етнічних і планованих мов у контексті європейської інтеграції» (м. Луцьк, квітень 2008 р.); ХУІІ Міжнародній науковій конференції імені професора Сергія Бураго «Мова і культура» (м. Київ, червень 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі» (м. Київ, жовтень 2008 р.); ХУ Міжнародній лінгвістичній конференції «Мова і світ» (м. Ялта, жовтень 2008 р.); І Міжнародному лінгвістичному конгресі «Мова і світ» (м. Ялта, жовтень 2009 р.); ІІ Міжнародному лінгвістичному конгресі «Мова і світ» (м. Ялта, жовтень 2010 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 моноавторських наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків у вигляді копій україномовних військових текстів, наданих Фондом Центрального Музею Збройних Сил України та архівами військових частин Збройних Сил України.

Повний обсяг дисертації складає 217 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок. Список використаних джерел включає 310 найменувань. Робота має 4 додатки, що розміщені на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі визначається актуальність дослідження синтаксичної структури українських офіційно-ділових текстових різновидів у сфері професійної військової комунікації, подаються теоретичні засади дисертаційної праці, сформульовано її мету та завдання, описано матеріал, на якому вона здійснювалось, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, теоретичне і практичне значення дисертації, сформульовано наукову новизну, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційної роботи та кількість наукових публікацій з теми дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження текстових одиниць професійної комунікації у сучасній лінгвістиці» обґрунтовано доцільність використання комбінованого підходу до вивчення специфіки синтаксичної структури текстових одиниць фахової або спеціалізованої комунікативної діяльності у світлі здобутків сучасної лінгвістичної науки. Основні напрямки лінгвістики тексту - системно-орієнтований і комунікативно-орієнтований, визначені у наукових працях М. М. Бахтіна, Ф. С. Бацевича, Е. Бенвеніста, Н. С. Валгіної, І. Р. Гальперіна, А. П. Загнітка, Г. В. Колшанського, В. А. Левицького, О. О. Леонтьєва, О. О. Селіванової, З. Я. Тураєвої, К. А. Філіппова та інших учених, увиразнюють провідну роль комунікативної функції офіційно-ділових текстів у фахових сферах. Функція співвідноситься зі способом досягнення мети вербальної комунікації в конкретній сфері практичної діяльності, де мета - це вербальний вплив на діяльність відповідного соціуму, зокрема, на професійний статус комунікантів, здійснюваний у процесі інформаційного обміну через текстові одиниці як примус до виконання тієї чи іншої дії і як контроль цих дій. Тому міркування В. К. Бєлолипецького, О. П. Горкіна, О. В. Литвиненка стосовно комунікативно-функціональної спеціалізації текстів у фахових сферах приводять до висновку, що основним функціональним призначенням офіційно-ділових військових текстів є вербальне управління самою фаховою комунікацією. Вважаємо послідовно обґрунтованою тезу І. Р. Вихованця та І. Р. Гальперіна про те, що текстова функція є величиною, здатною видозмінюватись у різних сферах комунікативної діяльності людини, надаючи динамічного характеру різнорівневим мовним одиницям. Саме у сферах фахової, зокрема, військової комунікативної діяльності ця функція актуалізується виражальними можливостями текстотвірних засобів, які набувають функціонально вмотивованих категорійних характеристик, інтегруючись у цілісний текст.

Виділення розпізнавальних, ідентифікаційних категорійних текстових ознак у дисертації проводиться згідно з теорією В. І. Карасика про комунікативну, когнітивну і структурну стратегії досліджень лінгвістичних характеристик тексту.

Комунікативна стратегія виділення категорійних ознак тексту, обґрунтована В. Г. Гаком, Г. О. Золотовою, О. М. Стариковою, О. П. Черногрудовою, розглядається у дисертаційній праці як комплекс складників типової ситуації мовленнєвого контакту «адресант - текстова інформація - адресат - наслідки (вербальні й невербальні дії)», що дозволяє чітко виділити у реченнєвих структурах текстових одиниць синтаксично формалізовані позиції адресанта й адресата, їх зв'язки з предметом мовлення, обставинами спілкування і потенційними учасниками акту мовленнєвої комунікації. Погоджуємося з думкою тих дослідників, які зазначають, що в офіційно-ділових фахових текстах уточнення структурних позицій адресанта як комунікативного суб'єкта-мовця (S1) та адресата як комунікативного суб'єкта-виконавця відповідних вербальних і невербальних дій (S2) найчастіше здійснюється поза засобами особового дейксису; уточнення інтенційності текстової інформації - переважно, за допомогою спонукання, констатації; предмет мовлення конкретизується шляхом актуального членування інформації, а синтаксичні зв'язки між суб'єктно-об'єктними структурними позиціями - за допомогою категорійних засобів модальності.

Когнітивна стратегія виділення категорійних ознак тексту, запропонована у наукових дослідженнях Н. А. Слюсаревої, Є. В. Клобукова, Є. С. Кубрякової, Ч. Філмора, розглядається в послідовності «суб'єкт + предикат», де суб'єкт - це те, що підлягає судженню, чи-то предмет, явище, подія, про які йдеться у текстовій конструкції. Причому суб'єкт тут має ширший поняттєвий обсяг, ніж граматичний підмет, оскільки може охоплювати декілька підметів, підмет і присудок, підмет і другорядні компоненти синтаксичного речення. Предикат - це актуалізований фрагмент ділової інформації, яку несуть структурні різновиди спеціалізованих текстів, про дії чи відношення між офіційними комунікантами - організаціями та особами як суб'єктами діяльності і самим текстом. Комунікативний предикат у когнітивної стратегії суттєво відрізняється від граматичного присудка або від предикативного члена односкладної реченнєвої одиниці: якщо граматичний присудок або головний член односкладного речення позначають тільки дію чи стан, то комунікативний предикат ще й містить семантичну характеристику діючого комунікативного суб'єкта.

Структурна стратегія виділення категорійних текстових ознак, розвинута у наукових працях І. Р. Вихованця, К. Г. Городенської, Г. Г. Почепцова, О. Г. Почепцова, І. П. Сусова, І. С. Шевченко, переносить акцент на лінійні взаємозв'язки у тексті, причому зв'язки сурядності і підрядності (узгодження, керування, прилягання) кваліфікуються як статичні, а синтаксична трансформація форм і функцій структурних одиниць тексту - як динамічні структурні явища. Ефективність цієї стратегії посилюється при її комплексному застосуванні із класифікацією предикатів, характерних для текстових конструкцій у спеціалізованих сферах фахової комунікативної діяльності.

Врахування відомих у сучасному мовознавстві стратегій виділення категорійних текстових ознак дозволило визначити універсальні та диференційні категорійні ознаки офіційно-ділових фахових текстів у сфері військової комунікації як такі, що вказують на структурно-семантичні властивості й функціональні можливості аналізованих текстових структур.

У дисертаційному дослідженні використано теорії розмежування типів категорійних значень: дефінітивних - ядерних, які формалізуються спеціалізованими синтаксичними одиницями, закріпленими за певними значеннями граматичного рівня національної мови, що зумовлює пріоритетність текстового варіанту, і недефінітивних - периферійних значень, закріплених за неспеціалізованими синтаксичними одиницями, характерними для узуального вживання у певній сфері.

Універсальні категорійні текстові ознаки розглядаються в дисертації як узагальнення спільних для сукупності фахових текстів характеристик різних вимірів текстової структури, найвагоміших для розуміння синтаксичної організації тексту, що проектуються на нормативні для мовної системи принципи побудови висловлень. Обов'язковість цих характеристик змістового й формального планів текстової структури якраз і робить їх універсальними. Універсальні категорійні текстові ознаки базуються на ядерних, дефінітивних категорійних значеннях, виражених спеціалізованими синтаксичними засобами. Спеціалізована синтаксична конструкція із дефінітивним категорійним значенням, зазвичай, становить семантико-синтаксичну домінанту універсальної категорійної ознаки тексту, що, зокрема, простежується у військових текстах як представлення текстової категорії часу реченнями із особовими формами дієслівних предикатів дійсного способу.

Диференційні категорійні текстові ознаки визначаються в дисертації як латентні синтаксичні характеристики офіційно-ділових текстів фахової комунікації, що найбільш точно ідентифікують виділений корпус текстів, вказуючи на детермінованість структури текстових одиниць умовами діяльності у спеціалізованої комунікативній сфері. Ці ознаки базуються переважно на периферійних, недефінітивних категорійних значеннях, різноплановість яких аналізуємо з погляду неспіввідносності основного дефінітивного і контекстуально обумовленого значень текстових одиниць. Наприклад, носіями недефінітивних категорійних значень статусу, важливих для текстових одиниць військової комунікації, виступають еліптичні речення з предикативними прислівниками чи безособові речення з предикатами у формах пасивних дієприкметників на -но, -то, для яких це значення є факультативним з огляду на їх граматичну природу. Синтаксичні конструкції обох типів вказують, передусім, на особливості вираження категорійних значень у структурі офіційно-ділових текстів фахової військової комунікації. Той факт, що формальний план текстової структури забезпечується насамперед певними типами синтаксичних одиниць, які у сучасному мовознавстві формують периферійні способи вираження категорійних значень, увиразнює функціональну специфіку офіційно-ділових військових текстів. Неспеціалізовані синтаксичні одиниці, підпорядковуючись вимогам комунікативної ситуації, відображеної у різновидах фахових текстів, можуть стати домінантними носіями диференційних категорійних текстових ознак.

Такий підхід до з'ясування універсальних і диференційних текстових категорійних ознак дав змогу сформувати теоретичну базу для кваліфікації сукупності різнопланових синтаксичних одиниць текстової структури як синтаксису цілісного тексту фахового призначення.

У другому розділі «Параметризація синтаксичної структури офіційно-ділових військових текстів» встановлюється лінгвістичний статус офіційно-ділових військових текстів за послідовністю «текст - професійний текст - офіційно-діловий професійний текст - офіційно-діловий текст професійної військової сфери». Запропонована послідовність аналізу текстових одиниць дозволила поетапно виділити й дослідити змістові, формальні та функціональні категорійні ознаки офіційно-ділових військових текстів у фаховій сфері.

Сталість синтаксичної структури офіційно-ділових військових текстів забезпечують такі текстові універсальні категорії, як цілісність, зв'язність, завершеність, членованість, континуум та ін., що реалізуються реченнєвими одиницями, призначеними для синтаксичної номінації дій, подій, явищ, понять фахової військової сфери. Репрезентативним прикладом такої конструкції може слугувати український текст військової команди «ЗОРЮ» (зі Статутів внутрішньої служби Збройних Сил України), давність якої засвідчена словниками Б. Д. Грінченка й В. І. Даля. У сучасній українській військовій вербальній комунікації команда «ЗОРЮ» функціонує саме у формі однокомпонентного еліптичного речення, де носієм предикативності виступає іменникова словоформа у знахідному відмінку.

Структурно-семантичні характеристики універсальних категорійних ознак текстової одиниці «ЗОРЮ» визначаємо з урахуванням типової комунікативної ситуації військової діяльності, де адресантом виступає командир, який спрямовує до підлеглого за субординацією кількісно множинного адресата - військових сигнальників (барабанщиків, сурмачів) - категоричне спонукання, а саме: наказ сповіщати про захід або схід сонця тим, хто несе службу на караулах, відділяючи день і ніч встановленим особливим барабанним боєм і музикою. Хоч категоричний припис реалізується максимально лаконічно, текст є однаково зрозумілим як адресанту, так і адресату, що обов'язково перебувають у просторових і часових межах цієї реальної ситуації. Водночас, синтаксична структура текстової одиниці «ЗОРЮ» допускає так звану підстановку, чи субституцію, пов'язану з можливістю номінації того самого референційного об'єкта дійсності за допомогою різних формально-синтаксичних засобів, наприклад: «Бити зорю», «Грати зорю» (з Бюлетеня Військового товариства «Сприяння обороні ... »).

Необхідно підкреслити, що універсальні категорійні ознаки, характерні для текстових конструкцій із модальними значеннями спонукання, реалізуються у офіційно-ділових військових текстах завжди з орієнтацією на домінантний тип професійних ситуацій - ситуацій бойової діяльності, де уникають багатослів'я, де необхідна швидка реакція адресата, передбачена комунікативною послідовністю «прескрипція - виконання». Для відображення ситуацій цього типу однокомпонентна текстова одиниця має низку переваг щодо інших синтаксичних одиниць. Тому у будь-якому спонукальному висловленні військового адресанта, незалежно від кількості структурних компонентів, спостерігається поєднання текстових семантичних характеристик цілісності, зв'язності, завершеності, членованості та ін., що зумовлює відповідну реакцію одиничного або кількісно множинного адресата у текстовій формі, зазвичай, супроводжуваній невербальними діями.

Наші спостереження над текстовим матеріалом показують, що вплив фактору ситуаційної зумовленості офіційно-ділових військових текстів на синтаксичну реалізацію категорійних текстових ознак найвиразніше проявляється в одиницях еліптичної структури з предикативними центрами - прийменниково-іменниковими комплексами чи прислівниками. Ці структурно-функціональні одиниці текстових різновидів військової комунікації, представлені переважно у військових командах і військових гаслах на бойових знаменах, бойових машинах, у військових листівках, реалізуються як непоширеними реченнями, наприклад: «НА РЕ-МІНЬ», «ДО МАШИН», «ПО НАМЕТАХ», «ЗА ЗБРОЮ», «ПРАВО-РУЧ», «КРУ-ГОМ» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України), так і реченнями, поширеними за рахунок атрибутивних компонентів, наприклад: «ДО урочистого МАРШУ... », «Відділення, ЧЕРЕЗ правий та задній БОРТИ - ДО МАШИН» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України), або об'єктних чи обставинних компонентів, наприклад: «ЗА ВИЗВОЛЕННЯ України» (напис на Бойовому прапорі партизанського з'єднання, що діяло на території України в 1941-1944 роках); «Зброю - ЗА СПИНУ», «Карабіни НА ПЛЕ-ЧЕ», «Кулемети - ДО НОГИ», «Розмови У СТРОЮ» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України), «ВПЕРЕД на повне очищення нашої землі від німецьких окупантів» (зі звернення командування об'єднаних партизанських загонів на Вінниччині у 1944 році). Такі конструкції можуть ускладнюватись препозитивним вокативом, наприклад: «Полк, СТРУНКО», «Перший батальйон, ВІЛЬНО», «Рядовий Левченко, КРУ-ГОМ» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України).

Якщо в українській літературній мові прийменниково-іменникові комплекси чи прислівники традиційно вживаються в односкладних або двоскладних реченнях як другорядні члени, що поширюють граматичний центр, то військова вербальна комунікація перетворила такі еліптичні конструкції на нормативні текстові форми команд і гасел. Характерна для аналізованих текстових різновидів синтаксична компресія, що визначається лінгвістами як наслідок елімінації, усунення дієслівного предикативного компонента, викликає перерозподіл синтаксичних зв'язків у структурі всього тексту, посилюючи функціональну вагомість тих членів конструкції, які при еліпсованому дієслівному предикаті виконують його функції, наприклад: «ДО ЗБРОЇ і НЕЩАДНОЇ ПОМСТИ, славні запорожці!» (з листівки-звернення до населення Запорізької області у 1942 році). При цьому специфіка семантики можливих дієслівних предикатів у структурі еліптичних текстових одиниць встановлюється за характерним для предикативних словоформ супровідним об'єктним чи обставинним значенням, наприклад: «Взвод, НА ПРАПОР ...», «Увага НА КОМАНДНОМУ ПУНКТІ», «Рівняння ПРАВО-РУЧ», «Шаблі СТОРЧ» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України), «Шаблі! Позір, НАПРАВО З ОЧЕЙ» (з книги В. Голобуцького «Запорозьке козацтво»). Синтаксичний зв'язок у таких структурах можна кваліфікувати як перерваний у певній ланці, зовнішньо спрямований від наявних елементів конструкції до формально невиражених, проте відсутність предиката дієслівного чи віддієслівного походження повністю компенсується саме прийменниково-іменниковими чи прислівниковими структурними компонентами із передбаченням вольового імпульсу.

Еліптичні текстові одиниці у військовій комунікативній сфері можуть функціонувати і автономно, і в ролі окремого фрагмента ускладненого чи складного речення, наприклад: «ДО ЗУСТРІЧІ КОМАНДУЮЧОГО, ПОРОТНО, перша рота ПРЯМО, решта ПРАВО-РУЧ, автомати - НА ГРУДИ ... », «Полк, В похідну КОЛОНУ, дорогою, ЗА ПОРЯДКОМ ШИКУВАННЯ, НА РЕ-МІНЬ, перший батальйон - ВПЕРЕД ...» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України).

Як окремий тип текстових одиниць військової вербальної комунікації виділяємо конструкції військових команд, виражені еліптичними реченнями з предикативним вигуком, що супроводжуються обов'язковою наказово-окличною інтонацією, наприклад: «На коней, АНУ, в лаву ... », «Сотня, риссю, ГАЙДА», «Козацтво, УРА Гетьману» (з книги В. Голобуцького "Запорозьке козацтво").

У третьому розділі «Міжкатегорійна взаємодія у синтаксичній структурі військових текстів» досліджується взаємодія модальності, темпоральності, персональності як конститутивних категорій офіційно-ділових текстів військової сфери. Ці категорійні значення визначають співвідношення компонентів синтаксичних одиниць, які фіксують основний зміст висловлення у типових комунікативних ситуаціях фахової військової діяльності, вказуючи на об'єктивну позицію офіційного суб'єкта мовлення щодо позначуваної текстовою одиницею дійсності - сфери вербального управління військовими силами і зброєю, детермінованого обов'язковим режимом реального часу. Синтаксичне оформлення модальних значень дозволяє унаочнити волюнтативний характер основного текстового змісту, в основі якого лежить категорична вимога офіційного адресанта-мовця - комунікативного суб'єкта волевиявлення, умовно узгодженого з вольовим прагненням адресата - суб'єкта-виконавця примусової дії, - негайно встановити відповідність між цим змістом і дійсністю, забезпечивши реальність позначуваного текстовою одиницею актуального явища. Крім того, показники темпоральності у структурі офіційно-ділових військових текстів ідентифікують часове співвідношення явища чи факту, позначеного текстовою одиницею, з часом референції й реальним моментом мовлення у межах конкретної комунікативної ситуації, а також співвіднесеність двох статусно асиметричних комунікативних суб'єктів, пов'язаних суб'єктно-об'єктними відношеннями, із предметом спонукання (хто, кому і що наказує).

Синтаксична специфіка офіційно-ділових військових текстів зумовлюється векторними характеристиками адресації категоричного волевиявлення, зорієнтованого на низхідний або висхідний напрями. Низхідний вектор адресації у військовій комунікативній сфері - це тексти із загальною настановою завдання до бойової та мобілізаційної готовності, спрямовані від командира, на якого покладене управління (командування) підрозділом, частиною, кораблем тощо до безпосередньо підпорядкованого воїнського формування. Висхідний вектор адресації - це текстовий потік із загальною настановою звернення чи відповідної доповіді щодо виконання наказу, спрямований до командира від нижчого за військовим званням адресанта.

Наші спостереження показують, що у межах низхідного вектора адресації волевиявлення, сутністю якого є віддання наказу командиром, виокремлюються такі структурно-функціональні розряди текстових імперативів: власне імперативи - ядро, стрижневий розряд усього корпусу офіційно-ділових військових текстів; конвенційні, чи приховані імперативи - периферійний текстовий розряд цієї векторної спрямованості.

Структурні різновиди власне імперативів базуються на дефінітивних, прямих значеннях спонукальної модальності. Відображаючи високий ступінь категоричності спонукання, спрямованого безпосередньо від суб'єкта спонукання до суб'єкта примусової дії, експлікуються у військових директивах, розпорядженнях, наказах, призначених до беззаперечного виконання, командах, гаслах на бойових знаменах, бойових машинах, у військових листівках. Найуживанішими спеціалізованими синтаксичними одиницями, за допомогою яких відбувається формалізація власне імперативних значень військових текстів, є такі спонукальні речення імперативної парадигми:

1. Односкладні, часто однокомпонентні, означено-особові речення з імперативними предикатами акціональної семантики у формі 2-ої особи однини чи множини, недоконаного виду, що поширюються насамперед за допомогою додатків або обставин, наприклад: «СТІЙ», «ЗАВОДЬ», «ГЛУШИ двигун», «... БИЙ збір», «Справа по одному - РОЗРЯДЖАЙ», «Автомат на груди за розподілом: РОБИ - раз, РОБИ - два, РОБИ - три» (зі Статуту внутрішньої служби та Стройового Статуту Збройних Сил України); «ДОПОМАГАЙТЕ партизанам громити ворожі тили, ПЕРЕРІЗАЙТЕ телефонні дроти, щоб ворог не міг керувати своїми військами. Уважно ПРИДИВЛЯЙТЕСЬ, де вороги розставляють міни, щоб повідомити про це частини Червоної Армії» (з листівки-звернення до молоді окупованих районів України у 1942 році). Такі текстові одиниці, називаючи каузовану дію, одночасно вказують на її виконавця, хоча адресат спонукання може додатково маркуватись препозитивним вокативом, наприклад: «ВЗВОД - РОЗІЙДИСЬ», «РОТА - у дві шеренги - ШИКУЙСЬ», «БАТАЛЬЙОН, в колону по одному - СТАВАЙ» (зі Статуту внутрішньої служби, Стройового Статуту Збройних Сил України). Речення з імперативним предикатом функціонують у фаховій військовій сфері і як самостійні текстові одиниці, і як частини більш складних текстових фрагментів, наприклад: «Коли натер ноги до крови(-і) - ЗВЕРНИСЬ до лікаря» (з посібника М. Біляїва «Похід»); «Якщо маскхалат зелений - ЛЯГАЙ на жовтому, чорному й білому полі і, навпаки, якщо маскхалат білий, ЛЯГАЙ тільки на снігу» (з посібника С. Варіча «Маскування»).

2. Односкладні означено-особові речення з перформативними дієсловами наказової семантики у формі однини, які поєднуються з об'єктними інфінітивами, що функціонують у фаховій військовій сфері тільки як частини більш складних текстових фрагментів, наприклад: «На виконання вимог Начальника зв'язку Збройних Сил України щодо якісної і своєчасної розробки документів бойового застосування бригади НАКАЗУЮ ... Начальнику штабу військової частини № ... обмежити коло осіб, допущених до розробки документів бойового застосування ... » (з архіву військової бригади №. ...); «Всіх же тих, хто підбурюватиме Вас на погроми, НАКАЗУЮ викидати геть з нашого війська» (з Наказу Головної команди військ УНР від 1919 року).

3. Односкладні інфінітивні речення, де предикат позначає дію, яку належить виконати формально невираженому у синтаксичній структурі суб'єктові: однокомпонентні речення, наприклад: «ВІДСТАВИТИ», «ВСТАТИ», «ЗАПРАВИТИСЬ» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України) або речення, поширені додатками чи обставинами, наприклад: «Багнет - ВІДКИНУТИ», «Головні убори - ЗНЯТИ», « ... ОБІЙТИ зліва», «УЗЯТИ праворуч» (зі Статуту внутрішньої служби, Статутів гарнізонної та вартової служб, Стройового Статуту Збройних Сил України). Структура таких текстових одиниць може ускладнюватись вокативом, наприклад: «Відділення - ПОКЛАСТИ зброю», «Чатовий - ЗДАТИ пост», «Рядовий Левченко, ВИЙТИ зі строю» (зі Статутів гарнізонної та вартової служб, Стройового Статуту Збройних Сил України).

Найуживанішими неспеціалізованими текстовими конструкціями військової вербальної комунікації, з транспозиційними власне імперативними значеннями, є такі типи синтаксичних одиниць:

1. Двоскладні (рідше - односкладні) речення дієслівного типу, що передають спонукання лексичними засобами: за допомогою складеного присудка, де інфінітив, який несе основне інформаційне й функціональне навантаження, поєднується з модальним дієсловом, наприклад: «Кожний розвідач МУСИТЬ усе РОБИТИ так, ніби за ним завжди стежить супротивник» (з посібника А. Благосмислова «Довідник стежачеві рою і чоти») або модальним дієприкметником, наприклад: «В останньому випадку охорона ПОВИННА ЗАБЕЗПЕЧИТИ колоні можливість спокійно розгорнутися у бойовий порядок і стати до бою» (інструкція з посібника М. Біляїва «Похід»), або предикативом в односкладних реченнях, наприклад: «В разі відходу СЛІД ВЖИВАТИ заходів проти можливої ворожої контратаки» (з посібника С. Бежанова «Як ведеться наступ»).

2. Односкладні речення іменного типу синкретичної семантики, де поєднується номінація фрагментів позамовної дійсності із спонуканням адресата висловлення до конкретної дії, зумовленої актуалізованим фрагментом, у певному часі й просторі зовнішнього середовища. У військовій вербальній комунікації використовуються як непоширені номінативні речення, наприклад: «СЛАВА», «ПІДЙОМ», «ВІДБІЙ», «ГРІМ» (зі Статутів гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України), так і речення, поширені атрибутивними компонентами - означеннями, наприклад: «Довший КРОК», «Похідний МАРШ» (зі Статуту внутрішньої служби, Статутів гарнізонної та вартової служб, Стройового Статуту Збройних Сил України), у тому числі прикладками, на зразок: «Товаришу майоре. КОМАНДИР ПЕРШОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ КАПІТАН ТКАЧЕНКО. Відрекомендовуюся з нагоди присвоєння мені військового звання ...» (зі Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України), об'єктними компонентами, наприклад: «ЧЕСТЬ І СЛАВА мужнім синам і дочкам України - партизанам і партизанкам») (з листівки-звернення до молоді окупованих областей України у 1942 році); «Першому взводу - ПРИЦІЛ ШІСТЬ-ВІСІМДЕСЯТ ЧОТИРИ, другому взводу - ПРИЦІЛ ШІСТЬ-ШІСТДЕСЯТ ТРИ, батареї - ВОГОНЬ» (із «Посібника по вивченню правил стрільби батарей наземної артилерії»).

3. Еліптичні речення з предикатом, вираженим прийменниково-іменниковим словосполученням, прислівником чи вигуком, наприклад: «В АТАКУ, ВПЕРЕД - ЗА МНОЮ» (з посібника С. Бєжанова «Як ведеться наступ»); «ВІЛЬНО», «СТРУНКО», «Прапороносний взвод - ВПЕРЕД» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України); «На багнети, УРА!» (з посібника М. Біляїва «Похід»), «На молитву шапки ГЕТЬ» (з посібника С. Варіча «Маскування»).

Структурні різновиди текстового розряду конвенційних імперативів базуються на значеннях опосередкованого спонукання, спрямованого від формально імпліцитного суб'єкта волевиявлення до адресата, структурна позиція якого співвідноситься з підметом. Значення спонукання, характерні для таких текстів, реалізуються тільки за допомогою неспеціалізованих текстових одиниць військової вербальної комунікації, до яких насамперед належать двоскладні речення з акціональними дієсловами-присудками у формі 3 - ої особи дійсного способу, наприклад: «Зарядження та розрядження зброї ПРОВОДИТЬСЯ за командою начальника варти під його безпосереднім наглядом» (зі Статутів гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України); «Спочатку СТРІЛЯЄ лише артилерія, потім під час самої атаки СТАЮТЬ ДО БОЮ станкові та ручні кулемети і, нарешті до них ПРИЄДНУЄТЬСЯ вогонь з гвинтівок» (з посібника Т. Дуброви «Стрілецький рій у бою»). Такі синтаксичні конструкції вживаються у статутах, навчально-інструктивних текстах, посібниках, порадниках, вказівках з виконання алгоритмів дій у певній галузі військової діяльності.

У межах висхідного вектора адресації категоричного волевиявлення, сутністю якого є доповідь про виконання, виокремлюються такі структурно-функціональні розряди текстових імперативів: власне імперативи; зворотні імперативи; автоімперативи (суміжні імперативи).

Структурні різновиди власне імперативів цієї векторної спрямованості, експліковані у службових телеграмах, службових записках, зверненнях за субординацією до вищого за військовим званням командира, базуються на значеннях пом'якшеного волевиявлення, для реалізації яких вживаються переважно такі типи спеціалізованих спонукальних синтаксичних одиниць імперативної парадигми:

1. Односкладні речення з імперативним предикатом, наприклад: «ДОЗВОЛЬТЕ доповісти, товаришу командир. Противник чинить сильний опір» (з військового донесення 1943 року); «Товаришу полковнику, ДОЗВОЛЬТЕ звернутися до майора Іващенко», «ДОЗВОЛЬТЕ виконувати» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України).

2. Односкладні речення з перформативним предикатом із семантикою сприяння у виконанні необхідних дій, що передбачає можливість вживання об'єктного інфінітива. При цьому об'єкт може позначатись або формою знахідного відмінка, наприклад: «ПРОШУ ВАС ДОЗВОЛИТИ провести стрільби з особовим складом ... » (зі службової телеграми командира військової частини № ...); або нульовою формою, наприклад: «Для комплектування в/ч АО №... військовослужбовцями військової служби за контрактом ПРОСИМО ПРОВЕСТИ відповідну роботу серед цивільного населення чоловічої статі віком до 40 років щодо вступу на військову службу за контрактом» (зі службової телеграми командира військової частини № ...).

Структурні різновиди зворотних імперативів базуються на значеннях антитези (протилежності) категоричного спонукання, реалізуються неспеціалізованими, синтаксично трансформованими текстовими одиницями, серед яких ми виділяємо такі найуживаніші типи речень:

1. Односкладні речення з перформативним предикатом, які можуть функціонувати автономно, наприклад: «СЛУЖУ Вітчизні», «СЛУЖИМО українському народові» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України) або виступати головною частиною складної конструкції, наприклад: «ДОПОВІДАЄМО: у зв'язку з успішним проривом фронту противника ... операцію будемо проводити за таким планом» (з донесення начальникові Українського штабу партизанського руху генерал-лейтенантові Т. Строкачу у 1942 році).

2. Односкладні безособові речення, головний член яких виражений дієприкметниковою формою на -но, -то, утвореною тільки від перехідних дієслів, що за граматичними властивостями передбачають обов'язкове вживання прямого додатка, наприклад: «Зміну ПРОВЕДЕНО», «Пости ЗДАНО», «Пости ПРИЙНЯТО у справності», «Зброю РОЗРЯДЖЕНО», «Десятий механізований полк для переходу на навчання ВИШИКУВАНО» (зі Статуту гарнізонної та вартової служб, Стройового Статуту Збройних Сил України). Такі конструкції акцентують увагу саме на результативності дії, а не її процесуальності і, визначаючи результативність дії як наслідок реалізації категоричного спонукання безвідносно до діяча, експлікуються переважно у текстових документах бойового застосування - доповідях, донесеннях, звітах, рапортах тощо.

Структурні різновиди автоімперативів чи суміжних імперативів характеризуються модифікованим вектором адресації імперативного волевиявлення, що вказує на умовне зміщення об'єкта спонукання, куди включається й сам адресант висловлення, який репрезентує індивідуальний акт текстотворення. Автоімперативні значення реалізуються тільки за допомогою неспеціалізованих текстових одиниць військової вербальної комунікації, серед яких найчастотнішими є двоскладні речення, де присудок виражається перформативним дієсловом у формі однини (рідше - множини) недоконаного виду, а підмет - особовим займенником 1-ої особи однини чи множини, наприклад: «Я (прізвище, ім'я та по-батькові) урочисто ПРИСЯГАЮ Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, ...чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів ... » (з Військової присяги сучасних Збройних Сил України); «Я ... вступаю на військову службу і урочисто ОБІЦЯЮ та ЗАПРИСЯГАЮСЬ ... бути завжди вірним Українській Державі як своїй батьківщині, охороняючи інтереси Держави ...» (з Військової присяги 1918 року); «В ім'я тих, що, не шкодуючи життя свого, нещадно б'ють фашиста на фронті, і в ім'я тих, що загинули смертю хоробрих в цій священній боротьбі, МИ КЛЯНЕМОСЬ: бити фашистів на кожному кроці і цим наблизити нашу перемогу» (з листівки-звернення до населення Харкова у 1942 році). Такі конструкції експлікуються тільки у військових присягах і клятвах.

Категорійні ознаки темпоральності й персональності увиразнюють імперативні значення текстових одиниць військової сфери, підкреслюючи категоричність легітимного волевиявлення офіційного адресанта, що передбачає безумовне й негайне виконання дій підлеглим адресатом. Специфіка категорійних ознак темпоральності, характерних для синтаксичної структури офіційно-ділових військових текстів, полягає у тому, що часова віднесеність усіх дій і станів, включаючи ті, які реально лише повинні відбутись (чи почали відбуватись), у текстових одиницях закріплюється за площиною синтаксичного актуального теперішнього часу, наприклад: «Сотні й чоти на подану команду ЗБІГАЮТЬ з дороги праворуч та ліворуч за заздалегідь встановленим порядком. Коли по боках дороги є будь-які закриття, бійці ВИКОРИСТОВУЮТЬ їх. Командири сотень та батальйонів зірко ДИВЛЯТЬСЯ вперед, ВИБИРАЮТЬ для просування ... місця підступів і ВЕДУТЬ свої сотні та батальйони зазначеними напрямками» (з посібника С. Бежанова «Як ведеться наступ»). Значення минулого часу спостерігаються в окремих випадках, зокрема, у текстах з урочистою настановою, структура яких містить у якості часових конкретизаторів синтаксичні компоненти з обставинно-часовим значенням, як-от: «Формування частини РОЗПОЧАЛОСЯ 22 листопада 1968 року в м. Гайсині Вінницької області. Батальйон СФОРМУВАВСЯ із особового складу, який ПРИБУВ із частин зв'язку Центрального підпорядкування МО СРСР і Прикарпатського військового округу» (з архіву військової частини № ...).

Ідентифікація часової віднесеності позначених текстовими одиницями дій, станів, процесів у площині синтаксичного теперішнього часу обгрунтовується в дисертаційній праці з урахуванням тих прагматичних характеристик військової сфери, згідно з якими офіційно-ділові тексти як репрезентанти фахової комунікації, відображають реальні фрагменти вербального управління постійною боєготовністю до відбиття зовнішніх загроз. Основні типи комунікативних ситуацій текстотворення у військовій сфері пов'язані з негайною реалізацією імперативного спонукання у стислих часових межах, які охоплюють час, відведений адресанту на мовленнєву актуалізацію спонукання у певних текстових формах, час, відведений на обов'язкову реакцію адресата (у вербальній або невербальній формі), мінімальний часовий проміжок між цими етапами. Тому текстові одиниці військової комунікації відтворюють часовий план короткого цілісного періоду, що починається, розгортається і триває протягом мовленнєвого акту у площині синтаксичного теперішнього часу, де нейтралізуються можливі відтінки інших часових значень.

Поряд з цим при встановленні категорійних ознак темпоральності у офіційно-ділових військових текстах морфологічні показники граматичного часу відступають на периферію, оскільки системна цілісність тексту передбачає обов'язкову часову співвіднесеність з площиною актуального теперішнього часу будь-яких текстових одиниць військової сфери, зокрема тих, що реалізуються за допомогою односкладних чи неповних речень, наприклад: «Для військового вітання на місці поза строєм без головного убору за п'ять-шість кроків до начальника, старшого за військовим званням - ПОВЕРНУТИСЯ в його бік, ПРИЙНЯТИ стройове положення й ДИВИТИСЯ йому в обличчя ...» (зі стройового Статуту Збройних Сил України); «ВПЕРЕД, ДО рішучого БОЮ» (зі звернення до населення окупованих районів Львівської області у 1944 році); «ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ, що загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини!» (зі звернення до населення Станіславської області у 1944 році). У конкретизації часової віднесеності військових текстових одиниць іменного типу відіграє вагому роль комунікативний контекст, який засвідчує пов'язаність явища чи дії з коротким часовим періодом їх негайної реалізації.

Категорійні ознаки персональності у сфері військової вербальної комунікації вказують на тісну функціональну взаємодію адресанта, адресата, обставин спілкування, маніфестовану за допомогою специфічних граматичних показників. Зокрема, структурна позиція офіційного адресанта майже завжди відповідає значенню 1-ої особи однини, наприклад: «Отсим ЗВІЛЬНЯЮ Генерал-четаря Мирона Тарнавського зі становища Начального вождя Галицької Армії. Начальним Вождом Галицької Армії НАЗНАЧУЮ теперішного Команданта І-го Галицького Корпуса полковника Микитку і рівночасно ІМЕНУЮ його Генерал-четарем ... » (з розпорядження Голови ЗУНР Є. Петрушевича від 1919 року), а структурна позиція адресата військового тексту найчастіше відповідає значенню 2-ої особи однини, наприклад: «ПРИГОТУЙСЯ до атаки!» (з посібника С. Бежанова «Як ведеться наступ»); «Полк, в лінію взводних колон - СТАВАЙ» (зі Стройового Статуту Збройних Сил України).