Размещено на http://www.allbest.ru/

чернівецький національний університет

імені юрія федьковича

УДК: 803.0-541.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Сполучуваність прикметників з іменниками в сучасній англійській мові (на матеріалі публіцистичного, наукового та художнього стилів)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Данилович Оксана Дмитрівна

Чернівці - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Кійко Світлана Василівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства.

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор Бехта Іван Антонович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри англійської філології;

кандидат філологічних наук, доцент Ткачівська Марія Романівна, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», доцент кафедри німецької філології.

Захист дисертації відбудеться „23” вересня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано „22” серпня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М. С. Скаб

сполучуваність прикметник англійський іменник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення словосполучень з погляду сполучувальних властивостей, установлення різних зв'язків між компонентами, чинників, що впливають на силу їхнього зв'язку, належать до актуальних завдань сучасної мовознавчої науки. У центрі міждисциплінарних досліджень перебувають питання про сутність мовних одиниць, їхню семантику, умови функціонування, системну організацію мови. Щораз більші потреби лексикографії, теорії і практики перекладу, методики викладання іноземних мов та інших галузей комунікативної діяльності людини набувають особливої ваги в стимулюванні досліджень лексичної сполучуваності.

Аналіз здатності слів поєднуватися та виявлення особливостей їхньої сполучуваності дає змогу розв'язати низку теоретичних і практичних проблем - розкрити закономірності вживання лексичних одиниць у мовленні, виявити й усебічно вивчити механізми функціонування мови. Крім того, вивчення та оволодіння мовою неможливе без засвоєння сполучувальних норм мови. З огляду на це неабиякий інтерес становить сполучуваність прикметників з іменниками. Прикметник - самостійна частина мови, хоч і залежна від семантики іменників. Він репрезентує ознаки, характеристики, відношення, прагматичну та стилістичну оцінку, уточнює іменник. Прикметник з іменником утворює значну кількість стабільних зв'язків, сталих словосполучень, має високу частоту вживання. Результати мовознавчих досліджень показують, що значення прикметника неможливо описати поза його синтагматикою, насамперед - сполучень з іменниками. Словосполучення прикметник + іменник побудовані відповідно до закономірностей семантичного узгодження.

Проблема семантичного узгодження слів у словосполученні й реченні привертала увагу лінгвістів упродовж кількох десятиліть, починаючи з робіт Л.В. Щерби, який висунув ідею про „правила складання смислів“. Зазначена проблема розглядається в дослідженнях Д.М. Шмельова (предметно-логічна й парадигматична зумовленість вибору слова), Є. Косеріу (лексичні солідарності), В.А. Абрамова (семантична вибірковість слів), В.Г. Гака (закономірності синтагматично зумовленої номінації), Ю.Д. Апресяна (правила неаддитивного складання значень), Н.Д. Арутюнової (обмеження сполучуваності слів), В.Н. Телії (зв'язане значення слова) тощо. Аналіз сполучуваності та встановлення чинників, що зумовлюють її, має вагомі набутки на матеріалі різних мов, про що свідчать ґрунтовні студії, скеровані на вивчення правил та механізмів поєднання слів у словосполученнях і реченнях. Так, сполучуваність в англійській мові досліджували Б.М. Головін, А.В. Кунін, Є.М. Меднікова, І.А. Зимня, Т.Ю. Князєва, В.В. Архелюк, О.В. Мусурівська, Т.А. Романова, Т. Хербст, Д. Аллертон, Д. Крузе, Р. Хадсон, Г. Сомерс, К. Вельке, А. Ройм, Дж. Родейл, К. Паффен, У. Лакруа, Дж. Хілл, А. Хорнбі, Д. Болінджер, в німецькій - В.В. Левицький, М.Д. Степанова, Л.Д. Чеснокова, І.Г. Ольшанський, Г. Хельбіг, В. Шенкель, К. Юнкер, К.-Е. Зоммерфельд, Г. Шрайбер, у французькій - В.Г. Гак, М.Л. Єрмілова, О.Г. Назарян, Н.В. Юдіна, М.Р. Ковтанюк, Ж. Тріомф, у російській - М.Д. Апресян, І.А. Мельчук, А.К. Жолковський, В.В. Морковкін, М.І. Трофімов, М.М. Копиленко, П.М. Денисов, З.С. Кузнєцова, О.М. Кочнева, В.І. Красних, в українській - М.П. Кочерган, О.І. Ващенко, О.Ф. Таукчі, в інших слов'янських мовах - О.М. Шапкіна, Н.Є. Ананьєва, І.В. Кононенко (польська мова), А. Федосов, Т.І. Єрофеєва (чеська), А. Ліповска, Ц.Д. Аврамова (болгарська) тощо. Сполучуваність та особливості функціонування прикметників досліджували В.В. Левицький, Л.В. Бистрова, В.М. Баскевич, Є.М. Вольф, О.Н. Бондина, Т.В. Венкель, М.Д. Капатрук, Н.А. Шехтман, А.Н. Шрамм, М.Р. Ткачівська, С.О. Кантемір, В.В. Архелюк та інші. Попри те, поза увагою дослідників залишилася сполучуваність прикметників з іменниками у різних функціональних стилях сучасної англійської мови.

Отже, актуальність теми дисертації визначається загальною спрямованістю сучасних міждисциплінарних досліджень, пріоритетним напрямом яких є аналіз сполучуваності слів. Вивчення закономірностей сполучуваності слів у тексті та чинників, які впливають на неї, потребує наукового розв'язання. Актуальність теми зумовлена також потребою комплексного вивчення системно-мовних зв'язків лексико-граматичного класу прикметників, а також подальшими студіями лексичної, семантичної та синтаксичної сполучуваності прикметників.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та розкриває один із напрямів кафедральної наукової теми „Семантика та прагматика одиниць лексичного, фонетичного та морфологічного рівнів мови” (номер держреєстрації: 0199U001872), зокрема, досліджено сполучуваність прикметників з іменниками в публіцистичному, науковому та художньому стилях сучасної англійської мови. Тему дисертації затвердила вчена рада Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 19.02.2009 р.).

Мета дослідження - вивчення сполучуваності прикметників з іменниками в публіцистичному (далі - ПС), науковому (НС) та художньому (ХС) стилях сучасної англійської мови на матеріалі англійських та американських текстів; виявлення синтагматичних та парадигматичних властивостей сполучуваності прикметників з іменниками у різних стилях; установлення загальних закономірностей сполучуваності та вивчення чинників впливу на неї, аналіз сильних зв'язків у різних функціональних стилях сучасної англійської мови.

Досягнення мети зумовило розв'язання таких завдань дослідження:

1) виявити лексико-семантичний склад досліджуваного матеріалу, виокремити ЛСГ прикметників та іменників як контекстуальних партнерів у текстах різних функціональних стилів сучасної англійської мови;

2) здійснити кількісно-якісний аналіз параметрів уживання прикметників з іменниками, встановити частотні характеристики й порівняти реалізацію ЛСГ прикметників у ПС, ХС і НС з урахуванням частоти вживання, широти, обсягу ЛСГ;

3) виокремити найчастотніші сполучення прикметників з іменниками в ПС, НС і ХС сучасної англійської мови та описати умови й чинники актуалізації сполучувальних можливостей прикметників у різних функціональних стилях;

4) виявити чинники частоти вживання, широти та обсягу ЛСГ прикметників і утворення сильних зв'язків з ЛСГ іменників;

5) диференціювати сильні, середні та слабкі зв'язки за допомогою статистичних методів;

6) порівняти сполучуваність прикметників з іменниками в трьох стилях та встановити їхні загальні й специфічні особливості;

7) визначити парадигматичні зв'язки між досліджуваними прикметниками в кожному функціональному стилі на основі їхніх синтагматичних відношень та порівняти їх.

Об'єкт дисертаційного дослідження - прикметники сучасної англійської мови.

Предмет дослідження - сполучуваність прикметників з іменниками на трьох рівнях сполучуваності та парадигматичні особливості прикметників у ПС, НС і ХС.

Матеріалом дослідження послужила вибірка біномів (синтагм) прикметників з іменниками, де прикметник виконує атрибутивну та предикативну функції, на основі текстів перших шпальт політичних та економічних рубрик англійських та американських газет The Times, The Independent, The Guardian, The Washington Post, The New York Times, The Los Angeles Times за період 2001-2002 років, романів сучасних англійських та американських письменників J. Archer, A. Fine, W. Holden, T. Parsons, J.K. Rowling, M. Blake, J. Grisham, J. Michener, J. Ball, J. A. Rice (з 1980 по 2005 рр.) та наукових статей із різних галузей природничих і гуманітарних дисциплін: фізики, астрономії, хімії, біології, математики, юриспруденції, соціології, лінгвістики, літературознавства з англійських та американських наукових журналів: The SPIE Magazine of Photonics Technolologies and Application, The Scientific American, The Atmospheric Chemistry and Physics, The American Spectator, The Journal of the American Mathematical Society, The Independent Review, The Federal Communications Law Journal, The Law Journal UK, The Journal of English Linguistics, The Phonetica, The Sign Systems Studies за період 2001-2007 рр. Загальний обсяг вибірки складає більше 30 тис. словосполучень прикметників з іменниками.

Для розв'язання поставлених завдань комплексно використано якісні та кількісні методи дослідження. Кількісний аналіз охоплює статистичні методи, зокрема: критерій хі-квадрат (для виявлення взаємозв'язку між частотами досліджуваних мовних явищ); коефіцієнт взаємної спряженості К О.О. Чупрова (для встановлення ступеня зв'язку між одиницями); коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (для визначення співвідношення частот тих самих явищ у різних вибірках); коефіцієнт лінійної кореляції (для встановлення характеру й інтенсивності статистичного зв'язку між мовними явищами), методи якісного аналізу - компонентний, контекстологічний, дистрибутивний (для поділу іменників і прикметників на ЛСГ та виявлення семантичної, синтаксичної і лексичної сполучуваності прикметників з іменниками), а також описовий (для тлумачення явищ) та порівняльний методи (для визначення особливостей, відмінностей або спільних рис між явищами чи функціональними стилями).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз лексичної, семантичної та синтаксичної сполучуваності прикметників з іменниками у ПС, НС і ХС сучасної англійської мови і встановлено статистичні параметри їхнього вживання, здійснено порівняльну характеристику синтагматичних і парадигматичних зв'язків у трьох функціональних стилях, визначено чинники впливу на сполучуваність прикметників з іменниками, описано реалізацію сполучувальних можливостей прикметників у певній стильовій сфері й виявлено умови, які уможливлюють, обмежують або виключають реалізацію сполучувальних можливостей прикметників у трьох функціональних стилях.

На захист виносяться такі положення:

1. Частота вживання певних ЛСГ прикметників зумовлена стильовим чинником, який відбирає, регулює лексичні одиниці, впливає на наповненість ЛСГ та визначає пріоритетні ознаки. Для ХС це пов'язано з описом людини, її внутрішнього стану, стосунків з іншими людьми та ознаками віку, часу, швидкості. У ПС домінує сфера діяльності та характеристика за значенням, якістю, національністю, географічним розташуванням, адміністративною та регіональною ознаками. А в НС об'єкт набуває характеристик за формою, тривалістю, порівнянням з іншими об'єктами, складом та інтенсивністю.

2. Синтагматичні зв'язки прикметників з іменниками увиразнюються за допомогою кількісних параметрів: обсягу, частоти, широти. Статистичний аналіз дає змогу встановити типові синтагматичні зв'язки прикметників з іменниками у трьох досліджуваних стилях сучасної англійської мови.

3. Кожен функціональний стиль характеризується тільки йому притаманними сполученнями прикметників з іменниками.

4. Для текстів ПС, НС і ХС характерне вживання ЛСГ прикметників, які набувають статусу стильової маркованості. Стильова маркованість ЛСГ прикметників пов'язана насамперед із ступенем вираження референтної віднесеності текстів різних сфер мови та їх тематикою. Формальним показником стильової маркованості є частота, яка має сильну стиледиференційну потенцію. Сила зв'язку в іменній групі прямо пропорційна такому відношенню між прикметником та іменником: чим загальніше значення має іменник, у якому відсутні оцінні, кваліфікативні семи, тим більша сила зв'язку в іменній групі. Обов'язковість уживання прикметника зумовлена не тільки семантикою іменної групи, специфікою анафоричних зв'язків, але й такими позамовними чинниками, як ситуація, загальний зміст, контекст, мовна картина світу, тощо.

5. У ПС встановлено 11 сильних зв'язків, у ХС ? 9 і в НС ? 8. Для трьох стилів збіглися лише два сильних зв'язки: ЛСГ прикметників ”Вік, час” із ЛСГ іменників ”Відрізки часу, доби, періоду” та ”За географічним положенням” із ”Географічні об'єкти, адміністративні одиниці”. Зауважено не тільки сумісність семантичних компонентів, логічних зв'язків, але й відсутність впливу стилістичного чинника.

6. Кожному стилю властива своєрідна сполучуваність прикметників з іменниками, що маркує специфічність стилю. ПС має вузький діапазон релевантних ознак: military, nuclear, white, new, short. У ХС спостерігаємо найбільший діапазон сполучуваності прикметників last, old, young, big, little, small, long, white з іменниками, що свідчить про відкритість стилю, який найменше підлягає обмеженню. Найбільшою силою зв'язку характеризується прикметник white з ЛСГ іменників ”Одяг”. НС не виявляє спільності ні з ХС, ні з ПС. Йому притаманні категоричність, точність, вузькість тих ознак, які представляють прикметники different, mean, scalar, normal, northern, southern, polar, big, significant, public, chemical, wide.

7. Прикметники виявляють сильну кореляцію за умови збігу синтагматичних зв'язків. Чим більше спільних синтагматичних відношень, тим тісніше корелюють прикметники, тобто спостерігаємо взаємозалежність між парадигматичними і синтагматичними відношеннями.

Теоретичне значення роботи полягає у вивченні особливостей сполучуваності прикметників з іменниками у трьох функціональних стилях сучасної англійської мови та встановленні універсальних і характерних ознак сполучуваності та взаємодії чинників, що зумовлюють сталість зв'язків. Фактичний матеріал дисертації розширює погляд на розуміння функціонування мови загалом. Результати дослідження поглиблюють знання про синтагматичні й парадигматичні зв'язки прикметників з іменниками в ПС, ХС та НС сучасної англійської мови.

Практичне значення дослідження полягає у використанні його основних положень та результатів у підготовці до лекційних і практичних занять з лексикології, теорії та практики перекладу, методики викладання іноземних мов, стилістики, у навчальних посібниках для студентів, у лексикографічній практиці для укладання словникових статей прикметників, а також частотних словників сучасної англійської мови.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні загальних та специфічних особливостей сполучуваності прикметників з іменниками у ПС, ХС і НС, в установленні сильних зв'язків та чинників впливу на силу зв'язку, виявленні характерних рис кожного стилю на основі синтагматичних та парадигматичних відношень. Усі результати дослідження отримано самостійно.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (5.04.2011 р., протокол № 4). Результати дослідження висвітлено на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2003), „Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2005), „Розвиток наукових досліджень 2005” (Полтава, 2005), „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006), „Образование и наука та на 21 век - 2009“ (Софія, 2009), „Nastoleni moderni vedy - 2010“ (Прага, 2010); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Мовна комунікація і сучасні технології у форматі різнорівневих систем” (Горлівка, 2008), „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2009), „Сучасні стратегії та методи навчання іноземних мов у контексті європеїзації освіти“ (Горлівка, 2009).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено в одинадцяти статтях у фахових виданнях та в дев'яти тезах доповідей. Праць, написаних у співавторстві, немає.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна праця складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних науково-теоретичних джерел (287 позицій, із них 26 лексикографічних найменувань), списку джерел ілюстративного матеріалу (192) та додатків (33). Дисертація містить 55 таблиць, 13 рисунків. Загальний обсяг роботи 342 сторінки (із них - 198 сторінок основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено її актуальність, мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано основні твердження, що виносяться на захист, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу, наведено відомості про структуру та обсяг дисертації, з'ясовано особистий внесок здобувача та рівень апробації результатів.

У першому розділі „Теоретичні та методологічні передумови дослідження сполучуваності прикметників з іменниками в сучасній англійській мові“ розглянуто теоретичні питання та проблеми, пов'язані зі сполучуваністю, здійснено огляд літератури, присвяченої синтагматичним та парадигматичним відношенням, охарактеризовано функціональні стилі, наведено класифікації прикметників та іменників, принципи організації вибірки фактичного матеріалу та основні методи дослідження.

У підрозділі 1.1 розмежовано лексичну сполучуваність і валентність. Лексична сполучуваність - це поєднання в тексті семантично сумісних слів. Валентність - це здатність слова керувати іншими словами у реченні.

Розрізняють три основні типи сполучуваності: синтаксичну (здатність слова вступати в синтагматичні зв'язки з іншими словами на рівні класу слів, тобто сукупність потенційно можливих синтаксичних зв'язків слів); семантичну (здатність ключового слова сполучатися з іншими словами на рівні ЛСГ слів) та лексичну (здатність слова сполучатися з окремими словами). Сполучуваність притаманна не слову, а його конкретним ЛСВ, тому за одиницю опису взято окреме значення слова.

Сполучуваність слів істотно відрізняється від сумісного вживання. Лексична сполучуваність передбачає не лише тісніший зв'язок між словами, але й наявність відношень між семантично сумісними словами. Сумісність зумовлена трьома чинниками: 1) сумісністю денотатів; 2) сумісністю комунікaтивних ситуацій, у яких може вживатися слово; 3) власне мовною сумісністю. У зв'язку з цим розрізняють денотативну, прагматичну та лексичну сумісність (В.В. Левицький). Закон семантичної узгодженості слів передбачає наявність у значеннях поєднаних між собою слів того самого смислового компонента - спільної семи. Вибір слова визначається трьома основними умовами: 1) наявністю спільної семи в обох членах словосполучення; 2) відсутністю у значеннях слів сем, які суперечать одна одній; 3) нейтралізацією в одному із складників словосполучення сем, які суперечать семам іншого слова (В.Г. Гак).

Семантична сумісність тісно пов'язана з таким поняттям, як мовна картина світу (МКС). Кожна мова членує позамовну дійсність, виокремлюючи в ній ті аспекти, які найтісніше пов'язані з внутрішнім баченням, цінностями, своєрідністю культури та світоглядом. МКС є ”синтетичною єдністю суб'єктивного та об'єктивного у світобаченні людини, синтезом духовно-індивідуального та культурно-історичного” (О.В. Кардащук).

Семантика слова визначається сукупністю його парадигматичних та синтагматичних зв'язків. Синтагматичні відношення - це закономірності сполучуваності, які закріплені в мові, виявляються в мовленні як окремі значення слова. Контекст увиразнює нове значення, яке переходить на рівень мови і трансформується з оказіонального в узуальне. Парадигматичні відношення ? внутрішньомовні, породжені конкретними умовами розвитку та функціонування мови. Саме вони утворюють однорідні угруповання.

У підрозділі 1.2 приділено увагу різним дефініціям стилю, описано характеристики, загальні закономірності й функції стилів та специфіку мови в ПС, НС і ХС. Стиль - це особливості використання мовних засобів, їх відбору, сполучення відповідно до завдань та функцій, взаємозумовленість та взаємовідношення мовних засобів усередині стилю.

У підрозділах 1.3 і 1.4 розглянуто прикметник та іменник як граматичні категорії, наведено їхні класифікації, запропоновано власний розподіл прикметників та іменників на ЛСГ.

Підрозділ 1.5. присвячено опису методів дослідження. У підрозділі продемонстровано методику обчислення зв'язків прикметників з іменниками у трьох функціональних стилях за допомогою критерію „хі-квадрат“, коефіцієнта спряженості К, коефіцієнта рангової кореляції r, лінійної кореляції. Використання статистичних методів зумовлене імовірнісною природою самої мови. Квантитативний підхід до аналізу сполучуваності допомагає виявити глибші закономірності структури та функціонування мови.

У підрозділі 1.6. наведено принципи організації вибірки фактичного матеріалу, які забезпечили її хронологічну, функціонально-стилістичну і тематичну однорідність, встановлено відносну похибку вибірки, яка складає в кожному з досліджуваних стилів 0,019 або 1,9 % , що значно менше за критичну величину похибки (0,33 або 33 %). Тому проаналізований масив тексту в кожному функціональному стилі можна вважати достатнім, щоб отримати вірогідні результати.

У другому розділі „Синтагматичні відношення прикметників з іменниками в різних функціональних стилях сучасної англійської мови“ досліджено синтагматичні властивості прикметників у ПС, НС та ХС. Проаналізовано семантичну, синтаксичну й лексичну сполучуваність прикметників з іменниками та здійснено зіставлення їх у різних функціональних стилях сучасної англійської мови. Розглянуто сильні зв'язки прикметників з іменниками та чинники, які їх зумовлюють.

У підрозділах 2.1, 2.2 і 2.3 досліджено частоту вживання ЛСГ прикметників у трьох стилях. Серед усіх стилів виділяється ХС за найбільшою кількістю найчастотніших ЛСГ прикметників, що свідчить про те, що ХС охоплює широкий діапазон ознак і має багатшу палітру колоритів. Найчастотнішими в ХС є ЛСГ прикметників “Порівняння об'єктів з ознаками інших предметів” (1851), “Вік, час” (1178), “Форма, об'єм, величина” (1167), “Природний та фізичний стан” (961), “Емоційний стан та почуття” (809), “Колір та яскравість” (724), “Вартість, значення, якість, функція” (554), “Поведінка та дії по відношенню до об'єкта” (540), “Зовнішність людини” (483), “Риси характеру, звички та інші властивості людини” (291). Для ПС характерне посилене вживання прикметників таких ЛСГ: “За сферою діяльності” (2879), “Вартість, значення, якість, функція” (2469), “Вік, час” (1055), “Національна приналежність” (886), “Форма, об'єм, величина” (719), “Адміністративні, регіональні, класові розмежування” (371). Для НС найвищі показники частоти зафіксовано в ЛСГ прикметників “Порівняння об'єктів з ознаками інших предметів” (2693), “Форма, об'єм, величина” (1214), “Вартість, значення, якість, функція” (1157), “Інтенсивність, міра” (462), “За складом та матеріалом об'єкта” (342), “Просторова оцінка щодо протяжності, відстані, тривалості” (285).

Порівняння широти сполучуваності ЛСГ прикметників виявило найбільшу кількість статистично значущих зв'язків тільки для ХС (29), відповідно для НС (24) і ПС (12). Таке співвідношення засвідчує, що для ХС властива тенденція ширшої сполучуваності, яка охоплює найбільшу кількість тем, характерних лише для ХС. У НС кількість зв'язків відчутно менша, що зумовлено конкретизацією та стислістю НС, виокремленням саме тих тем, які є предметом дослідження. Найменша кількість статистично значущих зв'язків зафіксована для ПС. На основі сполучуваності прикметників з іменниками ХС має більше спільних ознак із ПС, а для НС притаманна обмежена кількість спільних зв'язків як з ХС, так і ПС. НС відмежований від ХС та ПС, що спричинено виключно його специфікою.

При розгляді питань семантичної та синтаксичної сполучуваності диференціюються синтагматичні зв'язки ЛСГ прикметників та окремих прикметників на сильні, середні та слабкі, аналізуються чинники сильних зв'язків.

У ПС найчастіше вживаються прикметники last (316), new (283), у ХС - оld (376), young (252), у НС - іmportant (54). Прикметник good є частотним у трьох стилях, проте найвищу частоту вживання відмічаємо для ХС (215) порівняно з ПС (82) і НС (42).

У ХС найбільше представлені в кількісному плані big, large, small, little, що свідчить про пріоритетність ознаки розміру в цьому стилі. У ПС найуживанішим є прикметник real. Це дає підставу для висновку про тенденцію порівняння на основі істинності чи уявності, природності чи штучності. Саме порівняння ґрунтується на реальних фактах, подіях, щоб відтворений матеріал сприймався як істинний, вартий довіри. Для цього стилю характерний також прикметник similar, оскільки порівнюються події, які в тій чи інший мірі є подібними.

Прикметник good репрезентує найбільшу широту сполучуваності у ХС, поєднуючись з 15 ЛСГ іменників. Дещо вужча широта у ПС, найменша - в НС. Не можна сказати, що надання оцінки за ознакою позитивності певним чином лінгвістично обмежує сполучуваність. Тут спостерігаємо вплив стилістичного чинника, який редукує набір оцінюваних іменників. Серед прикметників ПС найбільшу кількість синтагматичних зв'язків має прикметник real (13) з відповідною широтою (0,59). У ХС вона дещо вужча (0,5), і тільки 3 зв'язки зафіксовано у НС (0,14). Це унаочнює особливість уживання прикметників у ПС, де перевірку на істинність проходить якомога більше об'єктів, що зумовлено вимогами зазначеного стилю. Що стосується прикметника new, то він представлений достатньою широтою у трьох стилях, хоча відзначаємо майже однакову широту для ПС (0,64) та ХС (0,68), яка перевершує НС (0,36). Це засвідчує обмеженість діапазону сполучуваності під впливом НС, якому притаманна вузька спеціалізація.

Лексичну сполучуваність у трьох стилях досліджено з огляду на обов'язковість та факультативність вживання прикметника. Для аналізу проблеми достатності змісту слід брати до уваги не тільки вплив прикметника та іменника на зміст, але й ураховувати загальновідомі знання ”картини світу”, як-от: Mehlman is seated in one of those huge high-ceilinged offices, a room so large that pictures hung at eye level aren't even halfway up the wall (The WP), сприйняття ситуації: She is impervious to natural beauty (A. Fine) та анафоричні зв'язки: She will soon be ready to lead this clan, for she is going to be a strong woman (J.A. Michener). За відсутності кваліфікативних сем іменник зумовлює їхнє заповнення саме через неінформативність висловлення, типових понять, відомих через мовну картину світу: Scalar fields play a crucial role in cosmology as well as in particle physics (The SA). She had a pinched face and large watery eyes (J.A. Michener).

У підрозділі 2.4 здійснено порівняльну характеристику синтагматичних відношень у трьох функціональних стилях. Утворення синтагматичних зв'язків у трьох стилях виявляє певний збіг. Найбільша кількість синтагматичних зв'язків притаманна для ЛСГ прикметників ”За сферою діяльності”, ”Оцінка об'єкта щодо його форми, об'єму та величини”, ”Вартість, значення, якість, функція”, ”Оцінка об'єкта у порівнянні його з ознаками інших предметів”. Наявність спільних синтагматичних зв'язків у трьох стилях засвідчує їхній універсальний характер.

Зазначаємо також відсутність синтагматичних зв'язків у кожному з трьох стилів ЛСГ прикметників ”За сферою діяльності” з ЛСГ іменників ”Географічні об'єкти, адміністративні одиниці”, ”Кількість, об'єм”, ”Власні назви, імена, прізвиська”; ЛСГ прикметників ”Адміністративні, регіональні, класові розмежування” з ЛСГ іменників ”Відрізки часу, доби, періоду, пори року”, ”Кількість, об'єм”, ”Одяг”; ЛСГ прикметників ”За географічним положенням” із ЛСГ іменників ”Частини тіла”; ЛСГ прикметників ”Інтенсивність, міра” з ЛСГ іменників ”Частини тіла”, ”Одяг”, ”Матеріали, речовини, зброя”; ЛСГ прикметників ”Колір та яскравість” із ЛСГ іменників ”Явища та поняття суспільно-політичного життя” та інші (загалом 65 синтагматичних зв'язків).

Порівняльний метод дав змогу виявити 17 спільних для трьох стилів статистично значущих зв'язків. Вони є інваріантними, загальними. Також виокремлено зв'язки, які не були зафіксовані в жодному зі стилів. У цьому разі посилюється вплив лінгвістичних чинників.

Встановлено найбільшу кількість статистично значущих зв'язків у ХС (29). Виявлено збіг зв'язків ХС з ПС (24) і ХС з НС (9), що переважає кількість спільних зв'язків між НС і ПС (5). Особливістю ХС є те, що він вбирає певну частину ПС і меншу частку НС. Зафіксовано 10 сильних зв'язків, характерних лише для ПС, і по три зв'язки для ХС та НС.

Найбільшу кількість зв'язків, притаманних тільки одному з досліджуваних стилів, що виявляють його особливість та вказують на пріоритетні теми, має ПС - 6 зв'язків: ”Вартість, значення, якість, функція” із ”Абстракції”; ”Національна приналежність” із ”Явища та поняття суспільно-політичного життя”; ”Оцінка об'єкта щодо його форми, об'єму та величини” із ”Збірні позначення живого”; ”Колір та яскравість” із ”Заклади, будівлі, приміщання”; ”Емоційний стан, почуття” із ”Люди взагалі, за віковою, статевою, родинною ознаками”; ”Емоційний стан, почуття” із ”Власні назви, імена, прізвиська”. По 3 зв'язки зафіксовано в ХС: ”Національна приналежність” із ”Люди за професією, посадою, родом занять”; ”Температура” із ”Явища та поняття суспільно-політичного життя”; ”За географічним положенням” із ”Природні явища” та НС: ”Колір та яскравість” із ”Частини тіла”; ”Температура” із ”Природні явища”; ”За складом, матеріалом об'єкта” із ”Неживі предмети, речі, механізми”.

Результати дослідження дають підстави для висновку, що функціональні стилі розрізняються не експресивно забарвленими рядами, а ступенем активності й пасивності тих самих лексичних засобів мови.

У третьому розділі „Парадигматичні відношення між прикметниками у різних функціональних стилях“ досліджені парадигматичні властивості прикметників, визначені прикметники ядра, ближньої і дальньої периферії в кожному функціональному стилі сучасної англійської мови та сильні парадигматичні зв'язки (3.1, 3.2, 3.3), здійснено порівняльну характеритику парадигматичних зв'язків у трьох стилях (3.4).

У трьох функціональних стилях спостережено розбіжності в кількості сильних парадигматичних зв'язків. Найбільшу кількість репрезентує ХС, далі (у спадному порядку) НС і ПС. Це дає підстави констатувати, що в ХС виявляється тенденція до більшої конкуренції ознак, їхня здатність одночасного вживання для характеристики об'єкта. Отже, ХС має в арсеналі більше ознак для всеосяжного розкриття якостей об'єкта. Проте НС, хоча і має меншу кількість парадигматичних зв'язків, також виявляє тенденцію до повнішої характеристики об'єкта, надаючи йому якомога більше ознак і тим самим, виокремлюючи його з кола інших об'єктів. Меншу потребу в одночасному використанні різних ознак чи їх конкуренції між собою має ПС. Це пояснюємо його специфікою, адже на першому плані - чітка, конкретна ознака, надання стислої, найістотнішої інформації.

Якісна характеристика сильних парадигматичних зв'язків виявила специфіку кожного стилю, де кореляція ознак суттєво відрізняється. Це, у свою чергу, відображає різні потреби та цілі кожного функціонального стилю.

Констатуємо малочисельність спільних сильних парадигматичних зв'язків між стилями. Кожен із них репрезентує сильні парадигматичні зв'язки, які притаманні тільки йому, визначаючи специфіку не лише в якісному плані, але й у кількісному. Найбільшу кількість таких специфічних ознак має ХС, що переважає два інші стилі як у кількісному відношенні парадигматичних зв'язків, так і в особливостях кореляцій.

Зіставлення кількісних характеристик парадигматичних зв'язків окремих прикметників у трьох стилях виявила неоднорідність їхнього розподілу і суттєву відмінність у кожному стилі. Найбільшу кількість сильних парадигматичних зв'язків зафіксовано в ХС (755), відповідно в ПС (104) і НС (35).

Спостережено відмінності не тільки у кількості парадигматичних зв'язків між ЛСГ прикметників у ядрі кожного стилю, але й неоднорідність цих зв'язків. Найбільшою кількістю парадигматичних зв'язків вирізняється НС, далі слідують ПС і ХС. Отже, у НС має місце більша конкуренція вживання ознак, а у ХС - більша незалежність між ними.

Найбільшу кількість парадигматичних зв'язків між прикметниками зафіксовано у ядрі ХС (47), дещо меншу - в ПС (19) і НС (8). Це свідчить про те, що досліджувані прикметники утворюють певний набір ознак, які використовуються для надання певної характеристики іменнику. У НС такий набір більш вільний, що відображає специфіку НС, де спостерігається різне вживання та кореляція прикметників для кожної галузі науки через відмінність предметів дослідження.

Якщо порівняти кількість сильних парадигматичних зв'язків між ЛСГ прикметників, то найбільшу кількість мають ЛСГ прикметників у НС, а найменшу - у ХС. Парадигматичні зв'язки окремих прикметників репрезентують протилежне: найбільша кількість сильних парадигматичних зв'язків зафіксована в ХС, найменша - у НС. Отже, на інваріантному рівні більшу незалежність у співвідношеннях виявляють ЛСГ прикметників ХС (цей чинник спричиняє великий обсяг ЛСГ прикметників). Дослідження кореляції окремих прикметників на варіантному рівні унаочнює їхню взаємозалежність. У НС, навпаки, сильні зв'язки переважають на інваріантному рівні, виявляючи загальні ознаки, які між собою конкурують, а на варіантному рівні через неоднорідність предметів дослідження, а отже, і наборів прикметників, парадигматичні зв'язки не є чисельними, чим зумовлений характер сильних парадигматичних зв'язків.

ВИСНОВКИ

Дослідження сполучуваності прикметників з іменниками - плідна спроба виявити й усебічно схарактеризувати механізм функціонування мови, що сприяє розкриттю реальних закономірностей уживання лексичних одиниць у мовленні. Вивчення особливостей семантичної, синтаксичної, лексичної сполучуваності у трьох функціональних стилях сучасної англійської мови, встановлення універсальних і характерних ознак сполучуваності та чинників, що зумовлюють сталість зв'язків, сприяє кращому розумінню закономірностей семантичного узгодження прикметників з іменниками.

Синтагматичні зв'язки прикметників з іменниками характеризуються за допомогою кількісних параметрів: обсяг, частота, широта. Статистичний аналіз (хі-квадрат, коефіцієнт К) дає змогу встановити типові синтагматичні зв'язки прикметників з іменниками у трьох досліджуваних стилях сучасної англійської мови.

Кожен стиль репрезентує свої особливості стосовно синтагматичних зв'язків. Це виявляємо насамперед у відборі лексичних одиниць, їхньому поєднанні для реалізації функцій кожного стилю та здійснення впливу на адресата.

Серед трьох функціональних стилів відзначаємо ХС за найбільшою кількістю ЛСГ прикметників (11), які є найчастотнішими. Дані частоти вживання виявляють особливості кожного стилю. Для ХС - це все, що пов'язано з описом людини, її внутрішнього стану, стосунків з іншими людьми та ознаками віку, часу, швидкості. Для ПС релевантна сфера діяльності та характеристика за значенням, якістю, національністю, географічним розташуванням, адміністративною та регіональною ознаками. У НС об'єкт описують за формою, ознаками тривалості, порівняння, складом та інтенсивністю.

Найчастотнішими сполученнями прикметників з іменниками в ПС є white house, military action, nuclear program, cold war, у НС - cold war, normal speaker, scalar field, big bang, у ХС - white shirt, white dress.

Найбільші показники широти сполучуваності збігаються в ЛСГ прикметників, які мають найвищі показники частоти вживання у ПС та ХС. Проте у НС жодна ЛСГ прикметників не має найбільших показників широти сполучуваності. У НС увага спрямована на предмет дослідження, уникається другорядна інформація. Звідси висока частотність певних ознак та обмеження у діапазоні сполучуваності.

ХС є більш відкритою системою мови, якому властива найбільша кількість ЛСГ прикметників із великими обсягами, тому він має багатші, насиченіші, колоритніші засоби, які репрезентують багатство мови, що зумовлено насамперед завданнями та функціями ХС. Більший діапазон відбору прикметників спостерігаємо у ПС, який відображає функціонування мовних одиниць, необхідних для відтворення цілей ПС. Для НС характерна найбільша вибірковість лексики.

Наявність спільних синтагматичних зв'язків у трьох стилях дає підстави для висновку про їхній універсальний характер. Вони не змінюються під впливом стилю, утворюються на основі змістової сумісності, тобто, виявляють пріоритетність внутрішньомовних чинників. Вплив стилістичного чинника можна виявити в наповненні цих зв'язків лексичними одиницями.

Виявлено також відсутність синтагматичних зв'язків у кожному з трьох стилів, що зумовлено як внутрішньомовними (відсутністю спільних семантичних ознак), так і позамовними чинниками: культурними особливостями, традиціями, звичаями, соціальним устроєм, побутом, менталітетом, історичним розвитком тощо. Інколи сполучуваність ЛСГ прикметників з ЛСГ іменників зафіксована тільки в одному з досліджуваних стилів. Так, у ХС та ПС виявлено по 18 синтагматичних зв'язків, а у НС лише 3.

Через порівняння встановлено найбільшу кількість статистично значущих зв'язків тільки для ХС ? 29 (відповідні зв'язки відсутні у двох інших стилях), для НС ? 24, ПС ? 12. Таке співвідношення засвідчує, що ХС властива тенденція більшої сполучуваності, що відображає найбільшу кількість тем змістового наповнення, характерних лише для ХС. Тобто, ХС є більш відкритим, найменше зазнає обмеження, що зумовлено цілями та завданнями цього стилю. Для НС характерна конкретизація та стислість, виокремлення саме тих тем, що є предметом дослідження. Перетин тем ПС та ХС зменшує кількість статистично значущих зв'язків, які б були притаманні тільки ПС. Отже, констатуємо, що ПС та ХС більш наближені за тематикою. НС відмежований від ХС та ПС, що зумовлюється суто його специфікою. Порівняльний метод дав змогу виявити 17 спільних статистично значущих зв'язків для трьох стилів. Також виокремлено зв'язки, які не зафіксовані в жодному зі стилів. У цьому разі простежуються лінгвістичні чинники.

ПС має 11 сильних зв'язків, ХС ? 9 та НС ? 8. Для трьох стилів збіглися тільки два сильних зв'язки: ЛСГ прикметників ”Вік, час” із ЛСГ іменників ”Відрізки часу, доби, періоду” та ”За географічним положенням” з ”Географічні об'єкти, адміністративні одиниці”. Спостережено не тільки сумісність семантичних компонентів, логічних зв'язків, але й відсутність впливу стилістичного чинника. Проте, якби для одного зі стилів ця ознака не була важливою, ці зв'язки не виявилися б універсальними. Отже, релевантність стильового чинника однакова для трьох стилів.

Аналіз зв'язків у ПС унаочнив, що всі 11 статистично значущих зв'язків є сильними, з них 6 зафіксовано тільки в ПС. Наявність лише сильних зв'язків засвідчує сталий контекст, характерний винятково для ПС. Перетин найбільшої кількості статистично значущих зв'язків у ПС та ХС відображає спільні риси та певну наближеність між ними. Виокремлення найбільшої кількості сильних зв'язків у ПС маркує високий рівень вибірковості та найбільшу кількість специфічних ознак на відміну від ХС і НС. Це індивіалізує ПС та утворює певну межу між ХС і ПС і деяку невідповідність між ПС та НС.

У НС найчастотнішими прикметниками є scientific, scalar, chemical. У ПС виявлено високочастотні прикметники political, financial, military, nuclear, зумовлені політичними та економічними рубриками, які стали предметом дослідження; у ХС - last, old, young, big, little, small. Відзначаємо вплив стильового чинника на частоту вживання.

У ПС зафіксовано 51 статистично значущий зв'язок, у НС - 55, в ХС - 116. Це свідчить про те, що ХС є більш відкритим, найменше підлягає вимогам нормативності, сполучуваність у ньому не звужується директивами, шаблонами чи кальками, як це спостерігаємо у ПС чи НС. У ХС переважають статистично значущі зв'язки прикметників good, new, small, у ПС - big. НС має найменшу кількість зв'язків порівняно з двома іншими. Спостерігається схожість на рівні вживання окремих прикметників між ПС та ХС і невідповідність між ПС і НС.

Найбільше число статистично значущих зв'язків, які трапляються тільки в одному стилі, тобто відображають його специфіку, можна виокремити у ХС - 102. У НС їх кількість удвічі менша і становить 47 статистично значущих зв'язків, найменша - у ПС (35).

Порівняльна характеристика виявила 2 сильних зв'язки в ПС та ХС: last з ЛСГ іменників ”Відрізки часу, доби, періоду, пори року” та long з ЛСГ іменників ”Відрізки часу, доби, періоду, пори року”. В обох випадках істотна категорія часу, зокрема, його тривалість та вісі минулого.

Досліджувані стилі відзначаються власними сильними зв'язками, що й зумовлює їхню специфічність. Окрему позицію посідає НС, якому притаманні категоричність, точність, конкретизація тих ознак, які репрезентують прикметники different, mean, scalar, normal, northern, southern, polar, big, significant, public, chemical, wide. На означення норми вживають normal, mean, а на відхилення від неї ? прикметники different, big, significant, wide. Термінологічність проявляється у прикметниках scalar, northern, southern, polar, chemical. Центральну позицію серед сильних зв'язків у НС посідають зв'язки scalar із ЛСГ іменників ”Документи, терміни, угоди, програми”, northern та southern із ЛСГ іменників ”За географічним положенням”. Найбільшу силу зв'язку має прикметник big із ЛСГ іменників ”Природні явища”.

ПС має вузький діапазон ознак, що їх репрезентують прикметники military, nuclear, white, new, short. Найбільший ступінь притаманний зв'язкам white з ЛСГ іменників ”Заклади, будівлі, приміщення” та military з ЛСГ іменників ”Дії, процеси, перетворення, факти, вчинки”. У ХС найбільшу силу зв'язку має прикметник white із ЛСГ іменників ”Одяг”.

Чим загальніше значення в іменника без оцінних, кваліфікативних сем, тим більша сила зв'язку в іменній групі.

Обов'язковість уживання прикметника зумовлена також знанням ситуації, загального змісту, контексту, мовної картини світу, анафоричних зв'язків тощо.

Кількість сильних парадигматичних зв'язків відрізняється у трьох стилях: у ХС - 24, у НС - 20, у ПС - 10. Кожен стиль виявляє власні сильні парадигматичні зв'язки, визначаючи специфіку не тільки якісно, але й кількісно. Найбільшу кількість таких специфічних ознак має ХС (18), НС відрізняється 13 парадигматичними зв'язками, а ПС тільки 5. Отже, ХС переважає два інші стилі не тільки за кількістю парадигматичних зв'язків, але й за особливостями кореляцій порівняно з ПС та НС.

Зіставлення кількісних характеристик парадигматичних зв'язків окремих прикметників у трьох стилях виявило неоднорідність їх розподілу і суттєву відмінність у кожному стилі. Найбільшу кількість сильних парадигматичних зв'язків зафіксовано у ХС - 755, значно менше - у ПС (104) і НС (35). Тому кореляцію пояснюємо тим, що ХС передбачає більшу потребу у маркуванні співвідносних ознак, які створюють набір відповідних характеристик для іменників. Селекція та використання окремих прикметників у ПС відрізняються точністю та лаконічністю, зокрема НС обмежує кореляції. Досліджувані прикметники мають більшу незалежність та меншу конкурентноздатність.