Лінгвопрагматичні засоби персуазивності у сучасній французькій мові (на матеріалі публікацій з міжнародних відносин)

Допоміжними засобами афективного типу, що виражають оцінку ступеня впевненості мовця у тому, що він повідомляє, є окличне речення, питальне речення, зокрема риторичне питання, а також логічний наголос, що часто виражається підсилювальними зворотами та конструкціями.

До лексичний засобів вираження впевненості можна віднести: 1) дієслова розумової діяльності (penser, considйrer, affirmer, admettre); 2) лексику коментування, основне місце серед якої займають прикметники із значенням важливості: “L'apaisement des rйbellions classiques… est le facteur le plus important de la gestion sйcuritaire de la zone” (PE, № 2, p. 348); 3) впевненість у різних її видах показують вставні слова; 4) сталі вирази латинського походження, які переважно виділяються курсивом і поділяються на вставні слова (de jure, de facto, a contrario) та юридичні нормативи (modus vivendi, modus operandi, statu quo); 5) оцінно-емоційну лексику, особливо у науково-публіцистичних текстах (trop important, la plus grande puissance gaziиre); 6) маркери метатекстових фрагментів, які позначають сам текст, або його частини: cet article, dans ce tableau.

Серед інших семантичних видів персуазивності мовець переважно висловлює припустимість, можливість, необхідність, пораду, рідше сумнів і невпевненість у повідомлювальних фактах. Модальне значення припустимості виражається за умови, якщо у науковця немає безпосередньої інформації про істинність відповідної пропозиції і він висловлює гіпотезу. Про це свідчать: 1) умовний спосіб і форма майбутнього часу; 2) модальні конструкції з sembler, paraоtre, а також вираз з подібним значенням apparaоtre comme; 3) дієслова із семою “припущення”; 4) сполучниками soit... soit, tantфt... tantфt..., soit que... soit que, soit que... ou que.

Твердження з модальним значенням логічної можливості мають характер умовності, який базується на неповному, суб'єктивному знанні про дійсність, у той час як твердження з модальним значенням логічної необхідності мають характер умовиводу, який містить висновок, зроблений на основі фактів, спостережень. Аналіз дозволяє виділити логічну, імперативну, обумовлену та пом'якшену форми необхідності.

Модальне значення сумніву, невпевненості висловлюється у науковому тексті з міжнародних відносин тоді, коли мовець відчуває або виявляє недовіру до рішень влади, сумнівається у правильності власних знань, а також виражає сумнів щодо думки опонентів. Ці значення реалізуються через: 1) дієслова, зокрема douter, ignorer; 2) вислови кtre sыr / certain / persuadй / convaincu у заперечній або питальній формі; 3) безособові вирази il est douteux, il n'est pas sыr, тощо; 4) іменники із семами “сумніву”, “невпевненості”; 5) прислівниковий зворот а tort ou а raison та в певних ситуаціях невпевненість мовця може передаватися через 6) сполучники au contraire, par contre, d'ailleurs, pourtant, toutefois.

Мовні засоби вираження персуазивності впливають на визначення жанру тексту з міжнародних відносин. Так, в академічних наукових текстах (монографії, довідники, статті збірок чи часописів) домінують диктумні засоби персуазивності, а у науково-публіцистичних (статті науково-популярних журналів та газет) - модусні у поєднанні з художніми емоційно-експресивними, образними засобами, розмовними виразами, що сприяють емоційному впливу на адресата, оскільки вони мають більш виражений пропагандистський характер і розраховані на широкий загал читачів. Окрім того, науково-публіцистичні тексти містять менше вузько спеціальних термінів, які виступають знаком адресації компетентній особі.

ВИСНОВКИ

Дослідження лінгвопрагматичних засобів вираження персуазивності сучасної французької мови, що було проведено на матеріалі наукових і науково-публіцистичних текстів з міжнародних відносин, дозволило зробити такі висновки:

Наука є точним описом реальних явищ світу, тому науковий текст призначений передавати об'єктивну інформацію про природу, суспільство та людину, пояснювати факти навколишнього середовища. Звідси основним модусом таких текстів є: “повідомити про те, що…”, чи “пояснити те, що…”. Характерними його ознаками виступають об'єктивний аналіз, аргументація та переконливість тверджень, логічна послідовність та доказовість викладу, точність та лаконічність висловлювань, причинно-наслідковий зв'язок, докладні висновки, які сприяють його персуазивності. Відповідно, основними мовними засобами виступають ті, що спрямовані на інформування, пізнання, аргументацію та вплив. Наукові тексти характеризуються великою кількістю термінології, наявністю схем, таблиць, графіків, карт; насиченістю цитатами та посиланнями на першоджерела; домінуванням різнотипних складних речень та кліше, які забезпечують переконливий виклад наукового матеріалу.

У наукових текстах з міжнародних відносин обговорюються актуальні питання, пов'язані з економічною, політичною, правовою, ідеологічною, дипломатичною, воєнною і культурною сферами суспільного життя різних країн. Тому ці тексти характеризуються специфічними концептами, що формують розгалужений корпус топіків, основу яких складають три опозиції: 1) об'єднання, спільнота / розмежування, обмеження; 2) мир, роззброєння, переговори, зустрічі / війни, озброєння, втручання, конфлікти; 3) рівновага / трансформації.

Аналіз показав, що серед основних текстово-дискурсивних категорій наукового тексту і власне тексту з міжнародних відносин, важливу роль відіграють модальність і модусні категорії, провідною серед яких можна вважати модусно-кваліфікативну категорію персуазивності. Існує два підходи до її вивчення: як до дискурсивної категорії, що відбиває передусім процес переконування, направлений на реципієнта, а також як до модусної текстово-дискурсивної категорії, за допомогою якої мовець кваліфікує достовірність повідомлення через впевненість у власній правоті та знаннях.

Спеціалісти з міжнародних відносин, журналісти використовують дипломатично орієнтовані, гнучкі комунікативні стратегії і тактики. Основними є стратегії інформування, аргументування і переконування, а допоміжними - стратегії привертання уваги, пошуку загального порозуміння, полегшення декодування інформації. Аналіз показав, що вони взаємодіють між собою і забезпечують персуазивність наукового тексту з міжнародних відносин.

Тактиками стратегії інформування виступають: постановка актуальної проблеми, підкреслення об'єктивності інформації, створення загальновідомої ситуації, представлення найважливішої інформації, висловлювання власної думки та ставлення до проблеми, чітке структурування інформації та можливою є тактика введення в оману у науково-публіцистичних текстах. Особливу роль в інформуванні відіграє архітектонічна структура, яка відзначається логічністю, організованістю у плані форми, а це сприяє переконливості наукового повідомлення.

З метою досягнення поставленої мети, автор-науковець звертається до інтелектуального, раціонального обґрунтування фактів, а також до афективних засобів впливу. Основою логічної аргументації є дедукція, індукція, аналогія. Мовець апелює до авторитетних джерел, імен, фактів, подій; обґрунтовує свої положення завдяки емпіричним даним, графічним засобам; створює послідовні, логічні судження завдяки причинно-наслідковому зв'язку. Засоби емоційного впливу допомагають створити неординарний текст, який здатний не лише керувати увагою та розумінням повідомлення, але й здатний змінювати систему переконань, направляти дії та впливати на поведінку як окремої людини, так і певної групи людей в цілому. З огляду на мовленнєво-актову будову наукового дискурсу з міжнародних відносин достовірність повідомлення забезпечують констативи, асертиви та інтерогативи.

У семантичній структурі персуазивності можна виокремити достовірність, впевненість як основні для наукового тексту, припустимість, можливість, необхідність і пораду, сумнів і невпевненість як можливі. У висловленні достовірність і впевненість виступають у двокомпонентній структурі, де на дескриптивне відображення зображуваного накладається модальна рамка, що експліцитно або імпліцитно виражається у модусно-диктумній конструкції: достовірність факту передається через диктум, а впевненість мовця - через модус.

Достовірність та впевненість знаходять своє вираження у французькому науковому тексті з міжнародних відносин на синтаксичному, морфологічному, лексичному рівнях. Джерелом достовірності виступають загальновідомі істини, набутий досвід мовця, авторитетні джерела, вказування на яке є обґрунтуванням істинності. Граматично достовірність виражається: індикативом і формами теперішнього та минулого часів, безособовими формами дієслова, безсполучниковими реченнями, кількома незалежними реченнями. Достовірність передається через уживання таких лексичних груп: загальноприйнята суспільно-політична лексика, дипломатичні терміни, терміни з галузі міжнародних відносин, слова, що називають суб'єктів міжнародного життя, персоналії; військова термінологія, скорочення, назви періодичної преси.

Граматичними засобами вираження впевненості у сучасному французькому науковому тексті виступають модусні безособові, особові, неозначено-особові конструкції, модальні прислівники, які показують авторську оцінку як достовірну. Допоміжними засобами афективного типу є окличне, питальне речення, логічний наголос. Різний ступінь впевненості автора демонструють лексика коментування, вставні слова, сталі вирази латинського походження, аксіологічно-емоційна лексика, маркери метатекстових фрагментів.

Серед інших семантичних видів персуазивності науковець переважно висловлює припустимість, можливість, необхідність, пораду, рідше сумнів і невпевненість у повідомлювальних фактах. Модальне значення припустимості виражається за умови, якщо у науковця немає безпосередньої інформації про істинність відповідної пропозиції і він висловлює гіпотезу. Твердження з модальним значенням логічної можливості мають характер умовності, який базується на неповному, суб'єктивному знанні про дійсність, у той час як твердження з модальним значенням логічної необхідності має характер умовиводу, який містить висновок, зроблений на основі фактів. Модальне значення сумніву, невпевненості висловлюється тоді, коли науковець відчуває або виявляє недовіру до рішень влади, сумнівається у правильності власних знань, а також виражає сумнів до думки опонентів. До засобів вираження цих семантичних видів належать безособові, неозначено-особові й особові конструкції, модальні дієслова та їх еквіваленти, дієслова з відповідними семантичними значеннями, прислівники та прислівникові вирази, а також деякі сполучники.

Вбачаємо перспективу подальшого пошуку в зіставному вивченні лінгвопрагматичних засобів вираження персуазивності у писемних і усних наукових текстах з міжнародних відносин, а також у наукових текстах інших галузей знань з долученням матеріалів інших мов та етнокультурних традицій.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Данилко О. М. Засоби вираження модальних значень у науковому дискурсі (на матеріалі французької мови) // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Видавничий центр КНЛУ. - 2005. - Вип. 6. - С. 96-100.

2. Данилко О. М. Імпліцитне вираження персуазивної модальності (на матеріалі текстів з міжнародних відносин) // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Видавничий центр КНЛУ. - 2005. - Вип. 7. - С. 63-67.

3. Красненко О. М. Експресивні засоби вираження персуазивної модальності у сучасному французькому науковому дискурсі // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К.: Видавничий центр КНЛУ. - 2008. - Вип. 21. - С. 173-176.

4. Красненко О. М. Аргументативні стратегії і тактики у французькому науковому дискурсі // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / відп. ред. Н. М. Корбозерова - К.: Видавничий центр КНЛУ. - 2009. - Вип. 15. - С. 207-216.

5. Красненко О.М. Персуазивність та науковий дискурс // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / відп. ред. О.І. Чередниченко. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2009. - Вип. 26/2. - С. 120-124.

6. Красненко О.М. Лексико-семантичні особливості французького наукового тексту з міжнародних відносин // Українське мовознавство: зб. наук. пр. / відп. ред. А.К. Мойсієнко. - К.: Видавничий центр КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2009. - Вип. 39/1. - С. 218-223.

7. Красненко О.М. Архітектонічна структура французького наукового тексту з міжнародних відносин // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / відп. ред. О. І. Чередниченко. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2010. - Вип. 32. - С. 338-343.

8. Красненко О.М. Композиційний і риторико-аргументативний типи структур французького наукового тексту з міжнародних відносин // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки (Філологічні науки): зб. наук. пр. / відп. ред. Є. І. Гороть. - Луцьк: РВВ “Вежа” . - 2010. - Вип. 8. - С. 272-276.

9. Красненко О. М. Когнітивний і комунікативно-дискурсивний аспекти персуазивності у сучасній лінгвістиці // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К.: Видавничий центр КНЛУ. - 2010. - Вип. 18. - С. 204-210.

АНОТАЦІЯ

Красненко О.М. Лінгвопрагматичні засоби персуазивності у сучасній французькій мові (на матеріалі публікацій з міжнародних відносин). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню комунікативно-прагматичних і мовних засобів вираження категорії персуазивності у французьких наукових і науково-публіцистичних текстах з міжнародних відносин 1999-2010 років.

Персуазивність розглядається як текстово-дискурсивна категорія модусного типу, за допомогою якої мовець кваліфікує достовірність того, що повідомляє, через власне переконання. Визначено та систематизовано основні комунікативні стратегії інформування, аргументування і переконування, які використовує автор наукового тексту з міжнародних відносин з метою вплинути на адресата. З'ясовано роль архітектонічної структури у формуванні інформативності французького наукового тексту. Визначено семантичні види персуазивності та досліджено морфологічні, синтаксичні, лексичні засоби їх вираження у французьких наукових текстах. З'ясовано особливості вживання засобів персуазивності у наукових і науково-публіцистичних текстах з міжнародних відносин.

Ключові слова: персуазивність, французький науковий текст з міжнародних відносин, комунікативні стратегії та тактики, достовірність, впевненість, інформування, аргументування, комунікативно-прагматичні засоби.

Красненко О.Н. Лингвопрагматические средства персуазивности в современном французском языке (на материале публикаций по международным отношениям). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию коммуникативно-прагматических и языковых средств выражения категории персуазивности во французских научных и научно-публицистических текстах в сфере международных отношений 1999-2010 годов.

Персуазивность рассматривается как текстово-дискурсивная категория модусного типа, с помощью которой говорящий квалифицирует достоверность сообщаемого благодаря своей убежденности в собственных епистемических знаниях. При исследовании этой категории учитываются когнитивный и коммуникативно-дискурсивный аспекты ее выражения. С когнитивной точки зрения персуазивность рассматривается как знания говорящего о событии, ситуации, факте.

На коммуникативно-дискурсивном уровне персуазивность исследуется с помощью стратегий и тактик, которые автор научного текста использует с целью убеждения адресата. Основными коммуникативными стратегиями являются информирование, аргументирование и убеждение; взаимодействуя со вспомогательными стратегиями привлечения внимания, облегчения декодирования информации, поиска общего понимания, они способствуют оптимальному достижению цели. Стратегия информирования реализуется через тактики: постановки актуальной проблемы, объективного представления событий, создания общеизвестной ситуации, сообщения важной информации, высказывания собственной мысли и отношения к проблеме, четкого структурирование информации. Важную роль в формировании информативности современного научного текста играет архитектоническая структура, которая отличается логичностью, последовательностью, ясностью, организованностью в плане формы. Используя стратегию аргументирования и убеждения, ученый логически доказывает теоретические положения, факты актуальной проблемы в сфере международных отношений с помощью дедукции, индукции, аналогии. Он апеллирует к авторитетным источникам, именам, фактам, событиям, а также аргументирует, ссылаясь на эмпирические данные (эксперименты, наблюдения, результаты опросов). Особое значение имеют причинно-следственные связи, поскольку они аргументируют причину. Говорящий также использует аффективные средства аргументации, особенно риторический вопрос, повтор, инверсию, метафору, сравнение, иронию, аллюзию, персонификацию, чтобы быть более убедительным и максимально воздействовать на эмоциональном уровне. Учитывая актово-речевую структуру научного дискурса, достоверность сообщения обеспечивают констативы, ассертивы, интеррогативы.

В семантической структуре персуазивности выделено достоверность, убежденность, предположительность, возможность, необходимость, совет, сомнение, неуверенность. Исследуются морфологические, синтаксические, лексические средства выражения персуазивности в современном французском научном тексте в сфере международных отношений. Нужно отметить, что основными для научного текста являются достоверность и убежденность, неотделимые друг от друга и выступающие в высказывании в модусно-диктумной конструкции: на диктум (достоверность факта) накладывается модальная рамка убежденности автора.

Выяснено особенности употребления языковых средств персуазивности в научном и научно-публицистическом текстах в сфере международных отношений. Учитывая тот факт, что научные материалы рассчитаны преимущественно на узкий круг ученых для обмена информацией, а научно-публицистические предназначены для более широкого круга читателей-неспециалистов, в первых преобладают диктумные средства выражения персуазивности, а в последних - модусные в сочетании с емоционально-експресивными, образными средствами, которые способствуют емоциональному влиянию на адресата. Более того, научно-публицистические тексты имеют меньше терминов, которые выступают знаком адресации компетентному читателю.

Ключевые слова: персуазивность, французский научный текст в сфере международных отношений, коммуникативные стратегии и тактики, достоверность, убежденность, информирование, аргументирование, коммуникативно-прагматические средства.

Krasnenko O.M. Linguistic and Pragmatic Means of Persuasion in Modern French Language (Based on Publications on International Relations). - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.05 - Romance Languages. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2011.

The thesis focuses on the study of communicative, pragmatic and linguistic aspects of the persuasion category. In the investigation the French scientific and mass media texts on international relations are used.

Persuasion is regarded as a modus text-discourse category, thanks to which the author assesses the trustworthiness of the message via his confidence. The principal communicative strategies of informing, arguing and persuading which author of the scientific discourse use to influence on the recipient have been singled out. The role of architectonic structure in forming informative content is ascertained in French scientific text. The semantic types of the category of persuasion are determined and the morphological, syntactic and lexical aspects of their means in French scientific texts are analysed. The peculiarities of using means of persuasion are compared in scientific and mass media texts on international relations.

Key words: persuasion, French scientific text on international relations, communicative strategies and tactics, trustworthiness, confidence, informing, arguing, communicative and pragmatic means.

Размещено на Allbest.ru