Засоби вираження деонтичної модальності в ранньоновоанглійській мові (на матеріалі творів В. Шекспіра)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.111'366'06 (043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ДЕОНТИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ В РАННЬОНОВОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі творів У. Шекспіра)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

САВЕЛЬЄВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Буніятова Ізабелла Рафаїлівна, Національний університет "Києво-Могилянська академія", кафедра загального та слов'янського мовознавства, професор.

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор Шевченко Ірина Семенівна, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, кафедра ділової іноземної мови та перекладу, завідувач кафедри;

кандидат філологічних наук, доцент Білинський Михайло Емільович, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра англійської філології, доцент.

Захист відбудеться 6 жовтня 2010 р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розіслано 3 вересня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О. М. Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану роботу присвячено вивченню засобів вираження деонтичної модальності в ранньоновоанглійській мові в контексті творчості Шекспіра. Звернення до цієї теми зумовлене складною розумово-мовленнєвою сутністю категорії модальності, яка виявляється у співвідношенні об'єктивної реальності, відображеної у свідомості людини, та мовних засобів, що її репрезентують.

Модальність як універсальну мовну категорію неодноразово висвітлено в працях, виконаних представниками логіко-граматичного (Н. Д. Арутюнова, Т. В. Булигіна й О. Д. Шмельов), формально орієнтованого (В. М. Бондаренко, Л. С. Єрмолаєва, В. З. Панфілов) та функціонального підходів (О. І. Бєляєва, О. В. Бондарко, Дж. Коутс, М. К. Сабанєєва, Я. Нойтс). Урахування здобутків цих наукових напрямів дозволяє сформувати надійне підґрунтя для тлумачення модальності як семантичного інваріанта, представленого відповідними реалізаціями в мовах різних типів (О. В. Бондарко, І. Р. Буніятова, В. В. Виноградов).

Модальність як лінгвістичне явище розглядають у двох аспектах. З одного боку, актуальними є проблеми визначення модальності як категорії мови (Т. Б. Алісова, О. Н. Базаліна, Л. О. Бірюлін та ін.). З іншого - звернення до аналізу окремих різновидів модальної семантики (І. А. Демідова, М. Г. Мілютіна, Ю. В. Овсейчик, Г. І. Петрова та ін.), урізноманітнення мовного матеріалу та залучення здобутків інших гуманітарних дисциплін (О. С. Бочкова, Ю. В. Гапонова, О. В. Гребнєва, З. О. Ігіна) сприяють її глибшому розумінню. У цьому разі інтерес викликає деонтична модальність, що постає предметом дослідження не тільки в мовознавстві, а й у логіці та філософії.

Відомі лінгвістичні розвідки, присвячені деонтичній модальності, зосереджені на виявленні її специфічних ознак порівняно з іншими видами модальних значень (Т. В. Булигіна й О. Д. Шмельов, В. З. Дем'янков, Р. Квірк та ін., Я. Нойтс). У протиставленні "епістемічна vs. деонтична" модальності останню тлумачать як орієнтовану на агенса (англ. agent-oriented) (Дж. Коутс) учасника ситуації. Це зумовлено існуванням зовнішніх (англ. participant-external) для виконавця сил (Р. Трнавак), обмежень, що спричиняють обов'язковість, дозволеність або забороненість реалізації певної дії.

Деонтичну модальність визначають з урахуванням впливу особистості мовця як джерела "елементу волі", його соціального статусу, деонтичних настанов або деонтичної картини світу (О. Єсперсен, Т. Б. Філічкіна, Н. Б. Шершнєва, Х. Нерроґ). Деонтичний складник виокремлюють також у семантиці фразеологічних одиниць різних видів (Т. Б. Філічкіна); досліджують діалектичну взаємодію норми й оцінки як підґрунтя для виникнення деонтичних значень (О. М. Кутяєва). Попри те, що деонтична модальність отримала докладне висвітлення на основі різних підходів до аналізу мовних явищ та на матеріалі різних мов, в англістиці залишається чимало лакун щодо її мовної інтерпретації.

Актуальність дисертації визначено інтересом сучасних граматичних студій до проблем функціонування мовних систем на окремих етапах їх розвитку. Своєчасність дисертаційної роботи випливає з важливості впровадження міждисциплінарного підходу, зокрема застосування поняттєвого та формального апарату логіки до лінгвального вираження модальної семантики. Відсутність досліджень деонтичної модальності та особливостей її експлікації в ранньоновоанглійській мові в контексті творів Шекспіра пояснює необхідність усебічного аналізу засобів маніфестації зазначеної модальної семантики із залученням досягнень функціональної граматики.

Обмеження історичної перспективи дисертації ранньоновоанглійською мовою (1500 - 1700 рр.) спричинене значущістю цього періоду для остаточного усталення багатьох рис сучасної англійської мови (Т. Невалайнен, А. Макмагон). З'ясування специфіки мови певного періоду в контексті творчих надбань найяскравіших представників національної літератури є традиційним для історичних розвідок, адже історія мови почасти віддзеркалена в "послідовності канонізованих віх" (англ. a progression of canonical landmarks), таких як Чосер, Шекспір, Джонсон (Л. Маглстоун). Ця тенденція передбачає розуміння художнього тексту як маніфестації ідіостилю, що реалізує, з одного боку, іманентні риси системи мови, з іншого - постає результатом індивідуального відбору мовних ресурсів, які відповідають естетичним або прагматичним цілям письменника (О. Базаліна). Вона також корелює з баченням культури кожної нації через ідеал цієї культури, у якому відбито національний менталітет, колективну етнічну свідомість. Таким ідеалом західноєвропейської культури є Шекспір (В. П. Комарова, В. А. Луков, В. Г. Ніконова). Оскільки більшість чинних зарубіжних та вітчизняних праць, присвячених художньому доробку Шекспіра, мають загалом літературознавчий характер (Б. Джеймс і У. Д. Рубінстайн, Ж. О. Кононова, М. Кремер та ін.), звернення до його творчості вимагає фокусування уваги на лінгвістичному аспекті творів письменника (В. А. Луков). Це відкриває перспективу визначення особливостей вербального втілення деонтичних модальних понять "обов'язково", "дозволено", "заборонено" в мові англійців у XVI - XVII ст. (ранньоновоанглійський період) крізь призму авторського мовного досвіду та світосприйняття Шекспіра.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми "Когнітивні й комунікативні дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою № 0106U002115 Міністерства освіти і науки України "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 11 від 5 травня 2008 року). Метою дисертаційної роботи є виявлення засобів вираження деонтичної модальності в ранньоновоанглійській мові в контексті творчості Шекспіра.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

– уточнити визначення деонтичної модальності в терміносистемі сучасної лінгвістики;

– виокремити основні компоненти деонтичної ситуації;

– встановити вплив деонтичної сили як обов'язкового екстралінгвального компонента деонтичної ситуації, що поєднує волю й норму;

– схарактеризувати засоби вираження деонтичної ситуації з компонентом волі у творчості Шекспіра;

– розглянути засоби маніфестації семантики нормативності у драматичних творах Шекспіра;

– визначити місце поняття "обов'язок" у системі засобів вербалізації деонтичної семантики в шекспірівських п'єсах;

– виявити спільні та розбіжні засоби вираження деонтичної модальності залежно від компонента деонтичної сили в творчості драматурга.

Об'єктом вивчення є маніфестація деонтичної модальної семантики в ранньоновоанглійській мові, досліджувана в контексті шекспірівських творів.

Предметом дисертаційної роботи є засоби вираження деонтичної модальності у творах Шекспіра.

Матеріалом дослідження слугують текстові фрагменти, виділені методом суцільної вибірки з корпусу творів Шекспіра. Проаналізовані контексти відібрано з п'єс драматурга, опублікованих у 1623 р. у збірці під назвою Mr. William Shakespeares Comedies, Histories, & Tragedies, що вважається канонічною в шекспірівських студіях і отримала назву "Першого фоліо" (The First Folio). Збірка містить 35 різних за жанром творів, які, на думку більшості дослідників, належать Шекспіру (за винятком Pericles, Prince of Tyre, The Two Noble Kinsmen, а також "загублених" Cаrdenio, Love's Labour's Won). Загальна кількість розглянутих контекстів реалізації деонтичної модальності становить 3575. До них ми відносимо мовні (лексичні одиниці) та мовленнєві явища (висловлення, фрагменти тексту), у семантичній структурі яких наявні семи ?обов'язково', ?дозволено', ?заборонено', ?прийнятно'. Використано матеріал перекладних, тлумачних та етимологічних словників, а також тексти наявних перекладів творів Шекспіра російською та українською мовами.

Методи дослідження зумовлені метою, поставленими завданнями та фактичним матеріалом. Матеріал проаналізовано із залученням індуктивного та дедуктивного методів. Використовується метод лінгвістичного опису, який передбачає безпосереднє вивчення мовного явища, систематизацію та узагальнення особливостей функціонування засобів вираження деонтичної модальності, відібраних з творів Шекспіра, у досліджуваний історичний період розвитку англійської мови. Метод контекстуального аналізу застосовано для розмежування семантики багатозначних одиниць у текстах Шекспіра. Установлення семантичних компонентів деонтичної ситуації та виділення деонтичного компонента значення лексичних, морфологічних, синтаксичних одиниць ґрунтується на методі компонентного аналізу. З метою визначення питомої ваги окремих засобів реалізації деонтичної модальності в шекспірівських творах використовується метод кількісного аналізу. Відтворення еволюційних процесів у семантиці засобів реалізації деонтичної модальності здійснюється за допомогою використання елементів порівняльно-історичного методу. Аналіз словникових дефініцій проведено для визначення семантики лексем на позначення деонтичної модальності.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз засобів вираження деонтичної модальності у творах Шекспіра, що дозволяє робити відповідні узагальнення щодо особливостей реалізації досліджуваної семантики в ранньоновоанглійській мові. Деонтичну модальність розглянуто як кваліфікаційну, оцінну ознаку висловлення, що характеризує його з погляду обов'язковості, дозволеності, забороненості або прийнятності. Уперше на матеріалі творів Шекспіра проаналізовано деонтичну модальність з урахуванням поняття "категоріальна ситуація", вивчено засоби маніфестації деонтичної ситуації залежно від деонтичної сили як детермінуючого чинника, який спричиняє появу досліджуваного різновиду модальної семантики і є облігаторним компонентом деонтичної ситуації. Новим у роботі є виділення двох видів деонтичної ситуації - деонтичної ситуації з компонентом волі та деонтичної ситуації з нормативним компонентом; розрізнення засобів експлікації деонтичної модальності залежно від компонента деонтичної сили. Новизну становлять висновки про особливості вербалізації поняття "обов'язок" у художньому доробку Шекспіра за допомогою лексем duty, obligation, office, charge та їх протиставлення за аксіологічною шкалою "низький :: високий".

Теоретичне значення роботи зумовлене тим, що її результати та висновки є внеском у розвиток германського, порівняльного й загального мовознавства. Уточнення тлумачення деонтичної модальності розвиває положення функціональної граматики. Уведення поняття "деонтична ситуація", виділення її компонентів удосконалює методику дослідження реалізації мовних категорій. Систематизація засобів позначення деонтичної модальності, наявних у творах Шекспіра, можливість використання зроблених висновків для окреслення специфіки вербалізації деонтичної семантики в ранньоновоанглійській мові сприяють подальшій розробці проблем становлення та еволюції мовних систем. Визначення особливостей мовного втілення поняття "обов'язок" у творчості Шекспіра робить внесок у лінгвокультурологічні студії.

Практична цінність одержаних результатів полягає в можливості використання концептуальних положень і висновків дисертації в курсах "Історія англійської мови" (розділи "Еволюція граматичної системи англійської мови", "Частини мови", "Етимологічні основи словникового складу англійської мови"), "Теоретична граматика англійської мови" (розділ "Частини мови"), на семінарах з історії лінгвістичних учень, у працях здобувачів наукових ступенів, курсових, дипломних і магістерських роботах, а також на заняттях з практики англійської мови.

Апробація результатів дослідження здійснена на трьох міжнародних форумах: ХVІІI Міжнародна наукова конференція "Мова і культура", імені проф. С. Бураго (Київ, 2009), IV Міжнародний симпозіум Українського товариства дослідження англійської мови (Київ, 2007), V Міжнародний симпозіум Українського товариства дослідження англійської мови (Київ, 2009); на одній всеукраїнській науковій конференції: II Всеукраїнська наукова конференція "Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2008); трьох міжвузівських науково-практичних конференціях: "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 4 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України (2 др. арк.), одній статті в нефаховому виданні, у тезах двох наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3 др. арк.

Загальний обсяг тексту. Обсяг тексту дисертації складає 190 сторінок, загальний обсяг праці разом з бібліографією становить 238 сторінок. Список використаної наукової літератури складається з 279 позицій, серед яких 84 - іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 35 найменувань. Для ілюстрації положень роботи наведено 4 рисунки, 3 таблиці та 199 текстових фрагментів з корпусу дослідження.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, а також джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, окреслено мету й завдання роботи, визначено її об'єкт та предмет, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, схарактеризовано методику дослідження, сформульовано основні положення, що винесені на захист, наведено відомості про апробацію результатів.

У першому розділі проаналізовано сучасні зарубіжні та вітчизняні праці, які висвітлюють проблематику модальності на засадах формально орієнтованого, логіко-семантичного та функціонального підходів. Розглянуто питання логіко-філософських підвалин вивчення деонтичної модальності, сформульовано її визначення. Виокремлено компоненти деонтичної ситуації.

У другому розділі виділено особливості деонтичної ситуації з компонентом волі, надано тлумачення поняття "воля", здійснено аналіз специфіки маніфестації веління модальними дієсловами, предикатами модальної природи, дієсловами з семантикою волевиявлення, імперативними конструкціями у творах Шекспіра.

Третій розділ присвячено розгляду специфіки вираження деонтичної модальності в разі її детермінованості нормативним компонентом деонтичної сили. Визначено поняття "норма", виокремлено її компоненти та різновиди. Схарактеризовано особливості вираження деонтичної семантики в шекспірівських творах за допомогою предикатів модальної природи, деонтико-оцінних прикметників, понять-координаторів у деонтичних ситуаціях з нормативним компонентом. Досліджено специфіку репрезентації поняття "обов'язок" як засобу маніфестації деонтичної модальності на матеріалі творчості Шекспіра.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Теоретичні основи вивчення деонтичної модальності". У першому розділі здійснено аналіз існуючих підходів до інтерпретації природи модальності як лінгвістичної категорії, прийнятних для пояснення особливостей вираження різновидів модальних значень в історії англійської мови. Особливу увагу приділено логіко-філософським засадам дослідження деонтичної модальності.

У науковий обіг термін "деонтологія" (від грец. дЭон, род. відм. дЭпнфпт - "обов'язок", "зобов'язання" та льгпт - слово, вчення) на позначення вчення про "особисто повинне" в поведінці індивідуума ввів Бентам. Однак інтерес до проблем, пов'язаних з деонтичною модальністю, тобто до таких феноменів соціального буття, як право, норма, закон, обов'язок тощо, з'явився ще за часів античності (Арістотель, Протагор). Філософи Нового часу неодноразово зверталися до цієї проблематики. У працях Канта вона постала у вигляді розрізнення гіпотетичного та категоричного імперативів як зовнішнього тиску, впливу обставин і внутрішнього прагнення жити за принципом "поводитися так, як я хочу, щоб поводилися зі мною". У Лейбниця звернення до проблеми деонтичної модальності виявилося у визнанні можливості переосмислення деонтичних ("обов'язково", "заборонено") понять у термінах алетичних ("необхідно", "можливо"). Згодом формулювання принципів вивчення деонтичної модальності відбувалося в працях Г. фон Врігта. Він запропонував основні положення деонтичної логіки, серед яких неможливість кваліфікації деонтичних суджень з погляду істинності / хибності та їхній поділ на прескриптивні й дескриптивні.

Термін "деонтична модальність" та основні деонтичні поняття були запозичені лінгвістикою з логіки на позначення висловлень, у яких пропозиція розглядається як дозволена, заборонена, обов'язкова. У сучасних мовознавчих студіях поширене трактування деонтичної модальності як такої, що реалізує значення "облігаторність" або "пермісивність" згідно з тією чи іншою системою законів, правил, норм, принципів (Т. В. Булигіна й О. Д. Шмельов, Р. Квірк та ін.), що регулюють поведінку людини як члена окремого суспільства, носія певної культури.

Деонтичну модальність пов'язують з необхідністю або можливістю дій, реалізованих "морально відповідальними" учасниками ситуації (В. З. Дем'янков), розглядають в аспекті вибору, який безпосередньо постає перед суб'єктом і містить принаймні дві альтернативи. Вибір певної лінії поведінки залежить від чинних у суспільстві норм - правил, законів, звичаїв, ритуалів (І. Б. Шатуновський), а також посадових інструкцій, розпоряджень, наказів вищих посадових осіб тощо.

У нашому дослідженні ми розглядаємо деонтичну модальність як кваліфікаційну ознаку висловлення (англ. qualification of the state of affairs) (Я. Нойтс), характеристику "стану світу" P (пропозиції) (термін Т. В. Булигіної й О. Д. Шмельова), що інтерпретується в контексті деонтичних модальних понять "дозволено" (p - permitted), "заборонено" (f - forbidden), "обов'язково" (o - obligatory) і додаткового "прийнятно" (a - acceptable). У цьому разі, питомої ваги набуває визнання її оцінного потенціалу (англ. attitudinal character) (Я. Нойтс). Оцінність як ознака деонтичної модальності передбачає обов'язкову актуалізацію ставлення мовця (також іншої особи або групи осіб - колективна оцінка) до певної ситуації ("стану світу"). Вона виявляється в індикації міри ("обов'язково" / "необов'язково", "дозволено" / "недозволено", "заборонено" / "незаборонено"), з якою суб'єкт оцінки висловлює свою "прихильність" (англ. commitment) (Я. Нойтс) щодо ситуації, ґрунтуючись на певних принципах (моральних, юридичних, релігійних тощо).

Характеризація ситуації як дозволеної (p Р), забороненої (f Р), обов'язкової (о Р) або прийнятної (а Р) зумовлена існуванням деонтичної сили F. Деонтична сила F як облігаторний екстралінгвальний діагностичний чинник, що визначає реалізацію досліджуваної семантики, може бути представленою велінням особи (мовця, а також третьої особи, волю якої мовець проголошує) або нормою, що спрямована на регуляцію "стану світу" Р. Поєднання зазначених компонентів - "стану світу" Р, деонтичних модальних понять (p), (f), (o), (a), деонтичної сили F - та їхня взаємодія становлять деонтичну ситуацію, у якій здійснюється реалізація деонтичної модальності. Розрізнення особистісного та нормативного складників деонтичної сили надає підстави для виділення двох видів деонтичних ситуацій - деонтичної ситуації з компонентом волі та деонтичної ситуації з нормативним компонентом.

Поєднання в понятті "деонтична сила" двох чинників впливу, що спричиняють реалізацію деонтичної семантики, а саме - безособового нормативного тиску та волі людини, уможливлює його використання з метою проведення комплексного аналізу деонтичної модальності та різнорівневих засобів її вираження на матеріалі драматичних творів Шекспіра з подальшими узагальненнями стосовно особливостей експлікації деонтичної семантики в ранньоновоанглійській мові. Важливість формування такого інтегративного погляду на деонтичну модальність пояснюється спрямованістю вже існуючих розвідок на вивчення окремих компонентів деонтичної сили.

Воля та норма як компоненти деонтичної сили перебувають у постійній взаємодії. Реалізація компонента волі не передбачає нейтралізації нормативного й навпаки. Так, у прикладі (1) граматичним засобом реалізації деонтичної семантики постає імперативна конструкція з іллокутивною силою наказу: (1) Go Eros, send his Treasure after, do it, detaine no iot I charge thee (Anthony and Cleopatra, 2569 - 2574). Експлікація обов'язковості відбувається за допомогою перформативного дієслова charge "наказувати, доручати", у семантичній структурі якого закодовані такі компоненти, як ?покладання завдання', його ?обов'язкове виконання', ?авторитет' як право давати такі завдання. Отже, на перший план виходить вольовий компонент деонтичної сили - веління мовця, що реалізується за допомогою взаємодії лінгвальних (граматичних, лексичних) та екстралінгвальних (ситуативні ролі учасників комунікації, соціальний статус мовця) засобів, дозволяє експлікувати облігаторний характер деонтичного "стану світу". Вплив волевиявлення мовця на реалізацію висловленням деонтичного значення облігаторності можна представити за допомогою формули:

FW> (о Р),

де FW - вольовий компонент деонтичної сили - воля, о - маркер деонтичного значення "обов'язковість", Р - потенційна ситуація, кваліфікована за його допомогою. Адресат, на якого спрямоване волевиявлення, перебуває під тиском авторитету мовця як носія певного соціального й рольового статусу, а також отриманих у дитинстві настанов на підкорення як адекватної реакції на команди й вимоги (Г. фон Врігт). З одного боку, виконання наказів має певною мірою рефлекторний, механістичний характер. З іншого - воно спричинене прагненням отримати нагороду або уникнути покарання; розумінням того, що саме така поведінка є засобом досягнення "істинного блага", оскільки відповідає особистим цілям виконавця дії. Сам акт волевиявлення, який передбачає наявність у ньому когнітивного компонента ("Я хочу…, бо я вважаю або знаю, що адекватною - нормативною - реакцією на мій наказ або вимогу є…"), базується на усвідомленні норми "обов'язковість виконання наказу" як регулятора взаємодії соціально нерівних учасників спілкування. Адже при застосуванні понять "обов'язково", "дозволено", "заборонено" та ін. завжди мається на увазі певна нормативна система, що накладає зобов'язання, передбачає дозвіл тощо.

Розділ 2. "Особливості вираження деонтичної ситуації з компонентом волі в ранньоновоанглійській мові". У другому розділі розглянуто особливості маніфестації різновидів деонтичних значень у взаємодії з особистісним компонентом деонтичної сили - волею.

Термін "воля" використовуємо на позначення індивідуального або колективного (групового) веління особи (осіб), спрямованого на "іншого" або на себе ("Новейший философский словарь", "Психологический лексикон. Энциклопедический словарь"). У разі реалізації веління в аспекті "джерело волі" vs. "адресат" мовець та можливий виконавець дії постають як носії певних ієрархічно протиставлених соціальних статусів або ситуативних ролей, що наділяють перше (джерело) відповідними правами, а другого (виконавця) - обов'язками, наприклад:

(2) Sir, the Dukes pleasure [герцог як джерело волі], is that you keepe Costard safe, and you must let him take no delight, nor no penance [адресат волевиявлення; деонтичне поняття, виражене дієсловом must; потенційна ситуація, реалізація якої вимагається], but hee must fast three daies a weeke: for this Damsell, I must keepe her at the Parke, shee is alowd for the Day-woman [адресат волевиявлення; деонтичне поняття, мовним експлікатором якого є дієслово allow "дозволяти"; комплемент, що характеризується еліптичністю й розгортається до потенційної ситуації “having a day-woman” "мати жінку-служницю"] (Loues Labour Lost, 431 - 435).

Важливим для виокремлення засобів вираження досліджуваного різновиду модальності в деонтичній ситуації з компонентом волі, на наш погляд, є врахування таких екстралінгвальних чинників, як особа виконавця дії, мовця або того, чиє волевиявлення він реалізує. Так, прототипна деонтична ситуація, у якій виражається "обов'язковість", умотивована волевиявленням мовця, може бути представлена в такий спосіб: FW >(o Pпот), де Pпот - потенційна ситуація, до складу якої входить суб'єкт (S1) та дія / ознака, що йому приписується; о - деонтичне поняття "обов'язковість", що є характеристикою ситуації Pпот, яка надана суб'єктом модальної оцінки (S2); FW - деонтична сила, представлена імперативним, зобов'язувальним велінням суб'єкта модальної оцінки (S2) щодо перетворення Pпот у реальну суб'єктом волюнтативності (S3). Необхідним також виявляється виділення суб'єкта говоріння (S4), який реалізує, проголошує результат оцінювання Pпот суб'єктом модальної оцінки: (3) My Lord, the mind of Bullingbrooke is chang'd. You must to Pomfret, not vnto the Tower. And Madame, there is order ta'ne for you: with all swift speed, you must away to France (Henry, 6.3.2314 - 2316).

У текстовому фрагменті (3) реалізовано дві деонтичні ситуації, що містять різні суб'єкти потенційної ситуації (S1): you (my lord) - you (madam), суб'єкти волюнтативності - виконавці (S3), що в цьому прикладі збігаються з (S1), а також відмінні за змістом потенційні ситуації Pпот (нереалізоване експліцитно дієслово руху + прийменник напрямку to - нереалізоване експліцитно дієслово руху + прийменник напрямку away). Спільним для них є суб'єкт говоріння (S4), який репрезентує волю суб'єкта модальної оцінки (S2): Болінброка, чий погляд на ситуацію змінився (Bullingbrooke, whose mind has changed) і який віддав відповідний наказ (order ta'ne).

У проаналізованих творах Шекспіра засобами вираження деонтичної модальності, що визначена волею, є модальні дієслова; дієслова модальної природи (Р. Квірк та ін.) на зразок allow "дозволяти", require "вимагати"; предикати волевиявлення, як, наприклад, order "наказувати", charge "зобов'язувати", що детермінують кваліфікацію потенційної ситуації, представленої в комплементі або відокремлено в контексті в аспекті деонтичних понять; дієслівно-іменні перифрази (Ю. Д. Апресян), компонентами яких є імена на позначення актів волевиявлення на кшталт command "наказ", leave "дозвіл"; імперативні конструкції з іллокутивною силою "наказу", "дозволу", інтерпретація яких як деонтичних зумовлена контекстом.

У сучасній англійській мові модальні дієслова є континуантами (І. Р. Буніятова) претерито-презентних дієслів cunnan "знати; могти, бути спроможним", durran "бравувати, хизуватися", magan "бути спроможним, мати силу", motan "бути вимушеним, бути спроможним", neodian "бути необхідним", sculan "бути вимушеним, зобов'язаним", а також аномального дієслова willan "хотіти, бажати". Їх остаточне виділення в окремий клас відбулося в ранньоновоанглійському періоді та позначене як формальними, так і семантичними змінами. Вираження деонтичної модальності, зумовленої вольовим компонентом деонтичної сили, у драматичних творах Шекспіра відбувається за допомогою модальних дієслів must, should, shall, may, will. Важливого значення набуває експлікація суб'єкта волюнтативності займенниками в другій особі однини або множини, що спричиняє наближення зазначених контекстів до імперативних конструкцій. Приклади реалізації суб'єкта займенником у третій особі або іменником-неістотою, що метонімічно позначає людину, демонструють опосередковану референцію до особи слухача як адресата волевиявлення. Функціонування модальних дієслів як експлікаторів волі в питальних реченнях реалізує запити суб'єкта волюнтативності щодо деонтичної оцінки потенційної ситуації.

Дієслова модальної природи allow "дозволяти", authorize "доручати, санкціонувати", charge "зобов'язувати, наказувати", compel "змушувати", constrain "примушувати, зобов'язувати", entitle "давати назву, давати право", oblige "зобов'язувати", permit "дозволяти", require "вимагати" демонструють властиву основним модальним дієсловам тенденцію до вираження кількох різновидів модальних значень. Їх використання як засобів маніфестації деонтичної модальності у творах Шекспіра має спорадичний характер. Дієслова allow та permit як маркери досліджуваної семантики функціонують на позначення дозволеності або для реалізації власне акту надання дозволу. Лексеми compel, constrain у ранньоновоанглійській мові вживаються як експлікатори значення "вимушеності", зумовленої різними чинниками, зокрема й волевиявленням мовця. Їхня інтерпретація як засобів вираження деонтичної модальності передбачає звернення до контексту з метою встановлення джерела волевиявлення. Лексеми authorize та require демонструють зрушення в семантичній структурі на позначення деонтичних понять "дозволено" й "обов'язково" відповідно. Уживання дієслів oblige та entitle, які в сучасній англійській мові функціонують як маніфестанти деонтичних значень ("зобов'язувати" для першого й "дозволяти, надавати право" для другого), у нашому матеріалі є кількісно обмеженим, що не дозволяє зробити висновок про можливість вираження ними деонтичної модальності.

Дієслівні лексеми з семантикою волевиявлення, сполучені з that-clause комплементами, що містять модальні дієслова, дієслова у формі спонукального суб'юнктива або індикатива, неособові дієслівні форми з часткою to, також слугують засобами вираження деонтичної модальності в матеріалі дослідження. Зі зменшенням кількості комплементів, у яких дієслово актуалізовано в умовному способі, зростає роль альтернативних засобів його репрезентації в ранньоновоанглійській мові, а саме - інфінітива з часткою to, а також предикатів з модальними дієсловами. Деонтична семантика експлікується в контекстах, у яких пропозиційні предикати представлені такими дієсловами та дієслівно-іменними перифразами: beg "простити", beseech "просити, молити", bid "просити, наказувати", care "піклуватися", charge "наказувати, зобов'язувати", command "наказувати", conjure "закликати, застерігати", cry "вимагати, просити", decree "установлювати (юр.)", demand "вимагати", desire "бажати", determine "вирішувати, визначати", enact "наказувати, приписувати", forbid "забороняти", gіve order "наказувати, віддавати накази", have care "піклуватися, слідкувати, дбати", look "піклуватися, слідкувати", ordain "приписувати", permit "дозволяти", pray "просити, молити", request "просити, вимагати", resolve "приймати рішення, резолюцію", say "говорити", see "піклуватися, дбати", take care "піклуватися, дбати", take heed "піклуватися, дбати, стерегтися", take order "наказувати, зобов'язувати", tell "говорити, казати", will "бажати, веліти".

Імперативні конструкції є вагомим засобом реалізації деонтичної модальності в деонтичних ситуаціях з компонентом волі, виокремлених з творів Шекспіра. Вираження ними деонтичної семантики відбувається за умови наявності експліцитного або імпліцитного посилання на норму, що є передумовою реалізації волевиявлення; спрямованості вектора залежності суб'єкта волюнтативності від суб'єкта модальної оцінки зверху донизу вздовж ієрархічної дробини.

До додаткових чинників, що сигналізують про маніфестацію деонтичної семантики в шекспірівських текстах, належать звертання, використання певних конструкцій як маркерів увічливості, різноманітні засоби експлікації екстралінгвальних компонентів ситуації. Саме статусною характеристикою суб'єкта зумовлена актуалізація семи ?пермісивність' як одного з компонентів у семантичній структурі лексеми consent "погоджуватися, давати згоду, дозволяти" в прикладі (4): your father hath consented that you shall be my wife; your dowry greed on, and will you, nill you. Thou must be married to no man but me (The Taming of the Shrew, 1146 - 1154). Ці комплементарні засоби не виражають досліджувану нами семантику самі по собі, проте дозволяють уникнути затемненості змісту деонтичних контекстів.

Розділ 3. "Засоби маніфестації норми як компонента деонтичної семантики в ранньоновоанглійській мові". Висвітлення безособового компонента деонтичної сили зумовлене питомою вагою нормативного тиску, що реалізується в регулятивній функції різноманітних законів, правил, звичаїв та інших видів норм.

Норму розглядаємо як узагальнювальний термін на позначення всіх видів та форм порядку (Н. Д. Арутюнова). Деонтичними нормами є такі, що регулюють життя та поведінку індивіда в суспільстві. Отже, норма постає як породження соціуму. Соціальні норми як джерело деонтичної сили, що зумовлюють появу деонтичної модальності, імплікують природну норму так само, як деонтична модальність передбачає алетичну (Т. В. Булигіна та О. Д. Шмельов). Це спричиняє певну вторинність деонтичних норм відносно природних.

Соціальний характер норми зумовлює її очікуваність, стереотипність, традиційність (В. І. Карасик). Норма, з одного боку, формує передбачувану поведінку й звужує кількість альтернатив. З іншого - частотна реалізація саме очікуваної альтернативи підкріплює та затверджує існування норми. Таким чином, лексичні та морфологічні засоби на позначення семантики звичності, регулярності дії в певних контекстах будуть допоміжними засобами реалізації нормативності, а отже, і деонтичної модальності.

Прототипну деонтичну ситуацію, у якій виражається, наприклад, "обов'язковість", мотивована нормативним тиском, можна представити в такий спосіб: FN >(o Pпот), де Pпот - потенційна ситуація, до складу якої входить суб'єкт (S1) та дія / ознака, що йому приписується; о - деонтичне поняття "обов'язковість", яка є характеристикою ситуації Pпот, наданою суб'єктом модальної оцінки (S2); FN - деонтична сила, представлена нормою, згідно з якою суб'єкт волюнтативності (S3) зобов'язаний перетворити Pпот у реальну. Таким чином, норма є джерелом обов'язковості в деонтичній ситуації. Порівняно з деонтичними ситуаціями з вольовим компонентом як актами індивідуального волевиявлення, що почасти позначені додатковою семантикою "тут і зараз", норми та їх вираження характеризуються панхронічністю (О. О. Смикова).

На основі специфіки репрезентації норм у шекспірвіських творах виокремлюємо два їхні різновиди: норми-прескрипції та норми-дескрипції (Ґ. фон Врігт, Г. М. Яворська), наприклад: (5) in the Booke of Numbers is it writ, when the man dyes, let the Inheritance descend vnto the Daughter (Henry V, 244 - 247) або (6) Heauens in the quarrel I may neuer lift an angry arme against his Minister (Richard II, 254 - 259). У текстовому фрагменті (5) реалізовано норму-прескрипцію. Вона позначена експлікацією обов'язкових компонентів норми: суб'єкта норми - the man "чоловік (батько)" та the Daughter "донька", її змісту (let the Inheritance descend vnto the Daughter "наслідування прав донькою"). Норма-дескрипція, що представлена прикладом (6), демонструє закодованість деонтичної семантики в різнорівневих мовних засобах: лексичних (Heauens "небеса"), морфологічних (модальне дієслово may "мати дозвіл") тощо.

Вираження норми-дескрипції як указування на існування певного правила в п'єсах Шекспіра, звичайно, позначене вербалізацією додаткових компонентів норми, таких, як, наприклад, вираження мовними засобами санкцій, емоційного стану мовця, різновиду норми. У текстовому фрагменті (7) мовець називає можливе покарання (on thy Soules perill, and thy Bodyes torture "небезпекою для твоєї душі, катуванням для твого тіла") за порушення норми: I doe in Iustice charge thee, on thy Soules perill, and thy Bodyes torture, that thou commend it strangely to some place, where Chance may nurse, or end it (A Winter's Tale, 1102 - 1115).

У прикладі (8) відбувається вербалізація емоційного стану мовця (I am asham'd "я соромлюся"), що виникає в результаті нереалізації певного правила: (8) I am asham'd that women are so simple, to offer warre, where they should kneele for peace: or seeke for rule, supremacie, and sway, when they are bound to serue, loue, and obay (The Taming of the Shrew, 2719 - 2722).

Появу семантики нормативності та маніфестацію деонтичної модальності зумовлює номінація норми, а саме - юридичної (according to our Law "відповідно до закону") у прикладі (9): [father of his daughter]: I may dispose of her; which shall be either to this Gentleman, or to her death, according to our Law, immediately prouided in that case (A Midsummer Night's Dream, 50 - 53).

Вплив на реалізацію деонтичної семантики та оцінку певної ситуації як невідповідної нормі має позначення різновиду порушення, що може бути закодованим у семантиці таких інтерпретаційних слів (Ю. Д. Аперсян), як, наприклад, traitorous "зрадницький, той, хто зраджує": (10) the reuenges wee are bound to take vppon your Traitorous Father, are not fit for your beholding (King Lear, 2066 - 2073).

Реалізація норм-дескрипцій також здійснюється за допомогою речень буття, ідентифікації та номінації, порівняльних конструкцій, оцінних висловлень за умови взаємодії різнорівневих мовних засобів: лексичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних.

У творах Шекспіра серед засобів вираження деонтичної модальності в деонтичній ситуації з нормативним компонентом особливе місце посідають поняття-координатори, що можуть бути маніфестовані лексемами на зразок law "закон", duty "обов'язок", honesty "чесність", dignity "гідність", equality "рівність", obedience "слухняність" та ін. Поняття-координатори, поєднавши в собі деонтичне судження з вольовим імпульсом або почуттям, регулюють життя індивіда в суспільстві (Н. Д. Арутюнова).

Поняття-координатори, які вербалізують норму, можуть набувати ознак агентивності. Так, обов'язок, чесність, закон тощо як поняття, що скеровують поведінку людей, постають у вигляді сил, які мають авторитет та владу над своїми суб'єктами (the law allows, commission compels). Норма як сила може бути реалізована у двох контекстах: позитивному й негативному. Те, якою буде норма-сила у своєму ставленні до індивіда, залежить від нього самого. У разі виконання нормативних приписів, норма зі знаком "+" захищає, схвалює його (the law protects). Невиконання правил викликає негативні наслідки: норма зі знаком "-" карає, переслідує, виражає своє незадоволення (God is displeased, the law yields for sth, Justice ceizes). Влада норми як сили є скінченою, обмеженою (Н. Д. Арутюнова), що виражається, по-перше, у можливості невиконання її приписів (to neglect one's duty, overthrow the law, do against the law, to distain one's duty), а також у її невсеохоплюваності (to lie open to Law and to become open to Justice). Для юридичних законів обмеженість всевладності норми виражається в її стадіальності (to establish the law, the law can sleep and then awake), яка певною мірою контролюється самими суб'єктами норми. Проте моральний обов'язок не позначений стадіальністю, адже він є вродженим (Т. В. Булигіна й О. Д. Шмельов, О. Д. Кошелєв).

Лексеми duty "обов'язок", obligation "зобов'язання", office "функція, обов'язки", charge "відповідальність, обов'язки" на позначення різновидів обов'язку посідають центральне місце серед понять-координаторів як засобів вираження деонтичної модальності у творах драматурга. Лексеми duty, obligation протиставлені лексемам charge, office за аксіологічною шкалою "високий :: низький". Перші використовуються на позначення морального обов'язку, що приписується особам благородного походження, другі - службових обов'язків, виконання яких покладено на представників середнього класу, а також слуг, військових.

Уживання прикметників деонтико-оцінної семантики important "важливий", essential "суттєвий", crucial "вагомий", appropriate "прийнятний", proper "належний", fitting "відповідний" як маркерів деонтичної модальності у творах Шекспіра позначене спорадичністю, що дозволяє дійти висновку про те, що їх усталення як засобів вираження деонтичної модальності починається саме в ранньоновоанглійському періоді. Вираження комплемента, який приєднують деонтико-оцінні прикметники, характеризується варіативністю.

деонтичний модальність шекспір семантика

ВИСНОВКИ

У результаті нашого дослідження було виявлено та проаналізовано засоби вираження деонтичної модальності, виділені з корпусу творів Шекспіра. Зважаючи на отримані результати, було зроблено відповідні узагальнення щодо специфіки маніфестації деонтичної семантики в ранньоновоанглійській мові (1500 - 1700 рр.).

Деонтична модальність є кваліфікаційною ознакою висловлення, що характеризує його в термінах деонтичних понять, а саме - "обов'язково", "дозволено", "заборонено", "прийнятно"; постає різновидом колективної або індивідуальної оцінки. Сукупність мовних засобів реалізації деонтичної модальності розкривається за допомогою поняття "категоріальна ситуація", а саме - деонтичної ситуації.

Деонтична ситуація як типова семантична структура висловлення, у якому відбувається вираження деонтичної модальності, містить у своєму складі два компоненти: певну потенційну ситуацію, яка оцінюється за допомогою деонтичних понять "обов'язково", "дозволено", "заборонено", "прийнятно", а також деонтичну силу, що зумовлює оцінку потенційної ситуації в аспекті одного з деонтичних понять.

Деонтична сила є екстралінгвальним чинником, облігаторним компонентом деонтичної ситуації й може бути репрезентована волевиявленням мовця або нормою. Деонтична сила становить континуумну взаємодію двох компонентів - волі (особистісного) та норми (безособового). Залежно від компонента деонтичної сили виділено два види деонтичних ситуацій: деонтична ситуація з компонентом волі та деонтична ситуація з нормативним компонентом.

Детермінованість деонтичної семантики особистісним компонентом деонтичної сили спричиняє маніфестацію в деонтичній ситуації волі людини. У ранньоновоанглійській мові вираження деонтичної модальності в деонтичній ситуації волевиявлення відбувається за допомогою модальних дієслів, дієслів модальної природи, дієслів зі значенням волевиявлення, дієслівно-іменних перифраз, імперативних конструкцій з іллокутивною силою наказу. Важливим для виокремлення деонтичних контекстів є врахування учасників ситуації спілкування, а саме - суб'єкта модальної оцінки, суб'єкта говоріння, суб'єкта волюнтативності. Спільною ознакою для виділених засобів експлікації деонтичної модальності в деонтичних ситуаціях з компонентом волі є обов'язкове вираження суб'єкта волюнтативності як потенційного актуалізатора дії, що кваліфікується в термінах деонтичних понять.

Деонтична ситуація з нормативним компонентом передбачає експліцитне або імпліцитне представлення в ній деонтичної норми. Норми-прескрипції, вивчені на матеріалі нашого дослідження, позначені експліцитністю. Для норм-дескрипцій типовою є імпліцитність, вербалізація додаткових складників норми, а саме - різновидів покарань, порушень, емоційного стану учасників ситуації тощо. У ранньоновоанглійській мові серед засобів маніфестації семантики нормативності виокремлюємо предикати модальної природи, поняття-координатори, прикметники деонтико-оцінної семантики. Для предикатів модальної природи характерними є пасивізація, вираження суб'єкта за допомогою безособового it або іменником-неістотою. Поняття-координатори в ранньоновоанглійській мові, досліджені на матеріалі творів Шекспіра, функціонують як певні сили (ознака агентивності) або соціальні інструменти (ознака інструментальності), що регулюють життя людини в суспільстві. Щодо прикметників деонтико-оцінної семантики, то в ранньовоанглійській мові відбувається їх формування як окремої групи засобів вираження деонтичної модальності.

Одними із засобів вербалізації поняття "обов'язок" та його різновидів (морального, службового, обов'язку перед сувереном, батьками тощо) у ранньоновоанглійській мові постають лексеми duty, obligation, charge, office. Так само, як інші поняття-координатори, поняття "обов'язок" може характеризуватися агентивністю, бути інструментом, що керує поведінкою людини в суспільстві. Маніфестація деонтичної модальності для виокремлених типів деонтичних ситуацій має спільні (модальні дієслова, дієслова модальної природи) і відмінні засоби вираження. Для деонтичних ситуацій волі специфічними засобами є дієслова волевиявлення, дієслівно-іменні перифрази, імперативні конструкції; для деонтичних ситуацій з нормативним компонентом деонтичної сили - прикметники деонтико-оцінної семантики та різноманітні поняття-координатори.

Таким чином, здійснений у дисертаційній праці аналіз засобів вираження деонтичної модальності відкриває можливості для подальших наукових розвідок з питань вираження інших видів модальності або різновидів модальних значень. Отримані результаті не вичерпуються проблематикою, висвітленою в роботі. Перспективним убачається вивчення засобів вираження деонтичної модальності на матеріалі пам'яток різних періодів в історії англійської мови з метою відображення цілісної картини їх розвитку та становлення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Види деонтичних модальних значень / Н. О. Бабічева // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту імені Лесі Українки. Сер." Філологія". - 2008. - № 4. - С. 98 - 101.

2. Деонтична модальність як експлікатор імперативної волі (на матеріалі творів У. Шекспіра) / Н. О. Бабічева // Мова та культура : наук. журн. - К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. ІІ (127). - С. 76 - 83.

3. Деонтична модальність як реалізатор прескриптивної семантики / Н. О. Бабічева // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. "Філологічні науки". - 2009. - № 16 (179). - С. 3 - 11.

4. Деонтична сила як джерело деонтичної модальності (на матеріалі творів У. Шекспіра) / Н. О. Бабічева // Наук. зап. Сер. "Філологія" : зб. наук. пр. - Вінниця, 2009. - Вип. 11. - С. 186 - 190.

5. Лексеми duty, obligation як засоби експлікацій деонтичної модальної семантики (на матеріалі творів У. Шекспіра) / Н. О. Бабічева // Ukrainian Society for the Study of English 5^th Symposium (Kyiv National Linguistic University, 30 September - 2 October) : abstracts. - Kyiv : Vydavnyсhyi Tsentr KNLU, 2009. - C. 16 - 20.

6. Функціонування імператива як засобу реалізації деонтичної семантики / Н. О. Бабічева // Вісн. Київ. нац. лінгв. ун-ту. Сер." Філологія" : [До 60-річчя Київ. нац. лінгв. ун-ту]. - К. : Видав. центр КНЛУ, 2008. - Т. 11. - № 1. - С. 55 - 60.

7. Функціонування модального оператора must у творах У. Шекспіра / Н. О. Бабічева // Ukrainian Society for the Study of English 4^th Symposium (Kyiv National Linguistic University, 10 - 12 October) : abstracts. - Kyiv : Vydavnychyi Tsentr KNLU, 2007. - C. 18 - 20.

АНОТАЦІЇ

Савельєва Н. О. Засоби вираження деонтичної модальності в ранньоновоанглійській мові (на матеріалі творів У. Шекспіра). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2010.

У дисертації запропоновано комплексний підхід до вивчення засобів вираження деонтичної модальності в ранньоновоанглійській мові на матеріалі творів Шекспіра.

Деонтична модальність розглядається як кваліфікаційна ознака висловлення в аспекті деонтичних модальних понять "дозволено", "заборонено", "обов'язково" і "прийнятно". Характеризація ситуації як дозволеної, забороненої, обов'язкової або прийнятної зумовлена існуванням деонтичної сили.

У роботі виокремлено корпус засобів на позначення деонтичної семантики, які проаналізовані з урахуванням розрізнення двох компонентів деонтичної сили - волі та норми. Виявлено спільні та відмінні засоби вираження деонтичної модальності залежно від домінуючого компонента деонтичної сили. Визначено місце поняття "обов'язок" серед засобів маніфестації деонтичної семантики.

Ключові слова: деонтична модальність, деонтичне модальне поняття, деонтична сила, воля, норма, обов'язок, ранньоновоанглійська мова, Шекспір.

Савельева Н. А. Средства выражения деонтической модальности в ранненовоанглийском языке (на материале произведений У. Шекспира). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2010.

Диссертация посвящена изучению средств выражения деонтической модальности в ранненовоанглийском языке в контексте произведений Шекспира. Обращение к этой теме объясняется актуальностью исследования особенностей языкового воплощения универсальных мыслительно-языковых категорий.

В ходе изыскания была рассмотрена специфика выражения деонтической модальности в ранненовоанглийском языке. Материалом исследования послужили тексты драм Шекспира, опубликованные в "Первом фолио (1623)". В работе описано и определено понятие "деонтическая ситуация" как типичная семантическая структура высказывания, в котором реализуется деонтическая модальность. Основными компонентами деонтической ситуации являются потенциальная ситуация, которая квалифицируется как обязательная, разрешенная, запрещенная или приемлемая, а также деонтическая сила. Предложено разграничение деонтических ситуаций на основе превалирующего компонента деонтической силы как экстралингвистического фактора, обуславливающего манифестацию деонтической семантики. Выделены средства выражения исследуемой семантики в деонтических ситуациях с компонентами "воля" и "норма". Проанализированы особенности реализации деонтической модальности с помощью понятия "долг" и лексем duty, obligation, charge, office, отвечающие за его вербализацию в изученных произведениях Шекспира.