Українська логопедична термінологія: структура, семантика, функціонування

Антонімічні відношення мовних одиниць на означення понять в галузі мовленнєвих умінь і навичок та корекції їх порушень спричинена їхніми ж іманентними властивостями: полярністю «правильно - неправильно», а сутність вербального комунікативного акту передбачає «породження - сприйняття» тексту, «синтез - аналіз» інформації, що й формалізоване у відповідних антонімічних парах.

8. Творення термінів української логопедії за незначними винятками відбувається відповідно до традиційних засобів українського словотвору. Так, виявлено терміни прості, складні та складені. Прості й складні терміни утворені переважно морфологічним та лексико-семантичним способами, складені терміни - синтаксичним. Специфіка педагогічної роботи з дитиною зумовлює використання зменшувально-пестливих слів на означення вправ, які в науково-методичному контексті втрачають цю конотацію. Композити утворені на основі словосполучень з різними типами синтаксичного зв'язку (значно продуктивніша модель сурядного типу порівняно з підрядним). Універбація та абревіація відіграють роль економії мовних засобів. Безафіксне словотворення непродуктивне для логопедичної термінології.

Морфолого-синтаксичне словотворення в логопедичній термінології поширене менше, ніж морфологічне. До власне лексико-семантичних логопедичних терміноутворень належать назви логопедичних вправ, що передбачають формування навички диференційованих точних артикуляційних рухів.

9. Значну групу в логопедичній термінології становлять складені терміни. Їх широко використовують, систематизуючи поняттєве поле певної галузі знань. Найактивнішу роль у творенні складених термінів відіграють одиниці, що позначають центральні поняття логопедії: мовленнєві порушення. За структурою складені терміни поділяються на двочленні та три-, чотири- й інші багаточленні конструкції. Двочленні конструкції репрезентовані насамперед атрибутивними. Багаточленні (від три- до семичленних) конструкції становлять меншу частку складних термінів і потребують коригування. Отже, термінотворчі процеси в сучасній ЛТ покликані постійно вирішувати питання «відповідність поняттю» - «лаконічність» - «етичність».

10. Лексикографічна, документальна фіксація термінів значно «відстає» від реальної мовної ситуації. Логопедичні терміни, широко вживані нефахівцями, швидко набувають негативних конотацій і потребують оперативного мовного коригування. Поширений у сучасній українській термінології процес відродження питомих українських термінів у логопедії як молодій науці не зовсім доречний: деякі питомо українські слова на означення певних мовленнєвих порушень порівняно недавно були замінені на запозичені у зв'язку із зниженою, розмовною конотацією перших та відповідно до розширення обсягу понять і уточнення особливостей того чи іншого порушення.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях

1. Іваненко І.М. Зародки логопедичної термінології у живій народній мові (на матеріалі «Словаря української мови» Бориса Грінченка) / І.М. Іваненко // Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. Вип. № 38. С. 89-93.

2. Іваненко І.М. Ідеографічна організація української логопедичної термінології / І.М. Іваненко // Зб. наук. праць: Філологічні науки. Суми, 2008. С. 53-58.

3. Іваненко І.М. Проблеми кодифікації української логопедичної термінології / І.М. Іваненко // Проблеми української термінології. Вісник національного університету «Львівська політехніка». Львів: ПЦВ Національний університет «Львівська політехніка», 2008. Вип. № 620. С. 218-223.

4. Іваненко І.М. Синоніми в українській логопедичній термінології / І.М. Іваненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. праць / Відпов. ред. д. філол. н., проф. В. Німчук. К., 2008. Вип. № 17. С. 59-65.

5. Іваненко І.М. Українська логопедична термінологія в російськомовному контексті / І.М. Іваненко // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур: Зб. наук. праць / КНУ ім.Т.Шевченка. Київ: ВЦ «Просвіта», 2008. Вип. №8. С. 50-56.

6. Іваненко І.М. Українська логопедична термінологія як об'єкт лінгвістики / І.М.Іваненко // Українська мова. К., 2009. №1. С. 53-60.

7. Іваненко І.М. Формування і розвиток української логопедичної термінології / І.М. Іваненко // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць / КНУ ім. Т. Шевченка. Київ: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2009. Вип. № 26, Ч. 1. С. 366-369.

АНОТАЦІЯ

Іваненко І. М. «Українська логопедична термінологія: структура, семантика, функціонування». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01. - українська мова. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського.- Сімферополь, 2009.

Дисертація присвячена аналізові української логопедичної термінології (ЛТ) з погляду її структурних, семантичних та функціонально-стилістичних особливостей у синхронії та діахронії. Уперше в українському мовознавстві зібрано й тезаурусно впорядковано логопедичні терміни й номени (близько 2500). Визначено особливості формування поняттєвого апарату логопедії в історично-соціальному та внутрішньонауковому аспектах, виявлено ядрову частину ЛТ та периферію. Досліджено словотвірні та лексико-семантичні процеси, виявлено тематичні групи ЛТ. Творення терміноодиниць української логопедії відбувається відповідно до традиційних засобів українського словотвору, при цьому завжди актуальна проблема «етичність» - «відповідність поняттю» - «лаконічність».

Ключові слова: термін, логопедична термінологія, поняттєво-термінологічний апарат, лексико-семантичні особливості, структура, тематична група лексики, термінотворення.

АННОТАЦИЯ

Иваненко И. Н. «Украинская логопедическая терминология: структура, семантика, функционирование». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

Диссертация посвящена анализу украинской логопедической терминологии (ЛТ) с точки зрения ее структурных, семантических, функционально-стилистических особенностей в синхронии и диахронии. Актуальность работы обусловлена как интралингвистическим фактором - отсутствием нормированной терминологической базы украинской логопедии, так и экстралингвистическим - потребностью логопедов в овладении современной украинской научной терминологией. Впервые в украинском языкознании собраны и систематизированы логопедические термины, профессионализмы (всего проанализировано около 2500 единиц).

Логопедия - наука о речевых нарушениях, их виявлении, коррекции, предупреждении с помощью специальных психолого-педагогических приемов. Ядро собственно логопедической терминологии - названия речевых нарушений, симптомов и др. - зарождалось на основе достижений европейской медицины. В Украине логопедия сформировалась на базе российской (советской) логопедии, как наука появилась в 60-х годах XX в., а фундаментальные украинскоязычные исследования были осуществлены только в конце XX в. В диссертации определены особенности формирования понятийного аппарата логопедии в социально-историческом и внутринаучном аспектах. Выявлены особенности украинской ЛТ как синкретической системы в ее соотношении с терминосистемами смежных наук: определена ядерная часть лексического ареала (собственно логопедическая терминология) и его периферия (единицы, принадлежащие другим областям научных знаний - медицине, педагогике, психологии, патопсихологии и др.). В диссертации определена специфика системных связей в терминологическом пространстве логопедии, связи научной ЛТ с общеупотребительной лексикой. Исследованы лексико-семантические процессы в терминосистеме. Выявлены тематические группы лексики (ТГЛ): названия понятий, касающихся основ речи; названия типов и форм речи; названия понятий речевой нормы и ее нарушений; названия понятий, касающихся патологии состояния речи; названия объекта и предмета логопедии; названия наук, разделов наук; названия лиц - участников логопедического процесса; названия логопедических и смежных с ними учреждений; названия документов; названия форм работы логопеда. Установлено, что для ЛТ характерны синонимические, антонимические, паронимические, полисемические отношения. Формирование украинских логопедических терминов соответствует традиционным в украинском языке словообразовательным моделям. Выявлены простые, сложные и составные термины (от дву- до семикомпонентных). Терминообразовательные процессы в современной ЛТ постоянно решают вопросы «этичность» - «соответствие понятию» - «лаконичность» (последнее иногда удается сложнее).

Как показывает исследование, лексикографическая фиксация терминов значительно отстает от реальной языковой ситуации, напр., единицы аномальна дитина, логопат, спеціальна школа в новых изданиях словарей фиксируются как нормативные. Логопедические термины, широко используемые за пределами научной сферы, быстро становятся эмоционально окрашенными, потому требуют оперативной лингвистической коррекции. С этим, в частности, связано то, что распространенный в современной терминологии процесс возрождения терминов украинского происхождения в логопедии не совсем уместен: именно исконно украинские лексемы были заменены заимствованными в связи с негативной эмоциональной окрашенностью (напр., гугнявість, недорікуватість). Сегодня украинская ЛТ, обслуживая все направления теоретической, практической, методической сторон логопедии, активно развивается, использует возможности украинского языка, обогащается новыми единицами, формами, избегает стилистически окрашенных терминов.

Ключевые слова: термин, логопедическая терминология, понятийно-терминологический аппарат, лексико-семантические особенности, структура, тематическая группа лексики, терминообразование.

SUMMARY

Ivanenko I. N. Ivanenko I. N. “Ukrainian terminology used in speech therapy: structure, semantics, functioning”.- Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candidate of sciences in Philology / Speciality 10.02.01 - Ukrainian language. -V.I. Vernadsky Tavrichesky National University. - Simferopol, 2009.

The dissertation is devoted to the analysis of Ukrainian terminology used in speech therapy, its structural, semantic, functional and stylistic peculiarities in synchronism and diachronism. First in Ukrainian linguistics terms used in speech therapy were collected and systematized. Peculiarities of speech therapy concepts formation in social, historical and scientific aspects in the context of diffusive character of analyzed terminology were determined. The thesis considers specific character of terminological field of speech therapy, connection of scientific speech therapy with common language. Lexical, semantic and word formation processes in speech therapy are investigated. Basic thematic groups of language are denoted.

Key words: term, terminology used in speech therapy, terminological concepts, lexical and semantic peculiarities, structure, thematic groups of language, term formation.

Размещено на Allbest.ru