Становлення офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 811.161.2'38'06

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Становлення офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Спеціальність 10. 02. 01 - українська мова

Марко Ірина Вікторівна

Чернівці - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Ткач Людмила Олександрівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри сучасної української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Голянич Марія Іванівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Гнатюк Лідія Павлівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії та стилістики української мови.

Захист відбудеться 5 листопада 2010 року о 10. 00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (корп. V, ауд. 230, вул. М. Коцюбинського, 2, м. Чернівці, 58012).

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: вул. Лесі Українки, 23, м. Чернівці, 58000.

Автореферат розіслано 4 жовтня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. В. Кульбабська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасній українській лінгвістиці існує чимало теоретичних праць, присвячених стилістиці української літературної мови на кожному етапі її розвитку. Серед них - вагомі академічні видання, у яких відображено становлення й офіційно-ділового стилю („Курс сучасної української мови” за ред. Л. Булаховського; „Курс історії української літературної мови” за ред. І. Білодіда (автор розділу М. Жовтобрюх); „Сучасна українська літературна мова: Стилістика” (автор розділу В. Перебийніс); „Мова і час”; „Стиль і час” (автор розділів А. Марахова); „Українська мова” за ред. С. Єрмоленко (автор розділу С. Бибик). Докладну увагу проблемам практичної стилістики та нормалізації ділового мовлення приділяли І. Чередниченко, М. Пилинський, А. Коваль, Д. Баранник, М. Павлович, З. Мацюк, А. Токарська, І. Плотницька, А. Корж та ін.

Упродовж другої половини ХХ ст. й уже в наш час видано чимало історичних пам'яток, що дають змогу досліджувати історію офіційно-ділового стилю на різночасовій і різнотериторіальній джерельній базі. Це, зокрема, українські грамоти XIV - XV ст. (упорядники видання М. Пещак, В. Русанівський, В. Задорожний, А. Матвієнко); актові книги XVI - XVIІІ ст. (упорядники М. Бойчук, А. Матвієнко, В. Мойсієнко, Г. Боряк, О. Маштабей, Б. Самійленко, Б. Шарпило, І. Керницький, О. Купчинський); універсали і документи Б. Хмельницького, І. Мазепи (упорядники І. Крип'якевич, І. Бутич); ділова документація Гетьманщини XVII ст. (упорядник В. Горобець), пам'ятки ділової мови Волині і Наддніпрянщини XVII ст. (упорядники В. Німчук, В. Русанівський, К. Симонова, В. Франчук, Т. Черторизька), ділової і народно-розмовної мови XVIII ст. (упорядник В. Передрієнко).

Теоретичну й практичну основу дослідження історії офіційно-ділового стилю української мови становлять праці Л. Гумецької, В. Русанівського, Л. Ткач, М. Мозера, Н. Жовтобрюх, С. Бибик, Н. Бабич.

В умовах незалежної України, коли українська мова набула конституційно закріпленого статусу державної, вивчення офіційно-ділового стилю особливо актуальне. Так, лише за останні кілька років з цієї проблематики захищено докторську дисертацію (В. Возна) та кілька кандидатських дисертацій (Д. Горбачук, О. Сушко, Л. Тименко, Н. Поліщук, Алкаді Мансур Салех Абду, О. Пазинич, О. Мацько). Джерельна база цих досліджень охоплює період від 1900 р. до кінця ХХ ст.

Дедалі більше зацікавлення дослідники виявляють до історичних аспектів формування офіційно-ділового стилю української мови, пов'язаних з її статусом однієї з офіційних мов Галичини й Буковини за часів Австро-Угорщини. Так, Г. Бідер, М. Мозер, Л. Ткач у своїх працях переконливо аргументують необхідність включати західноукраїнські періодичні видання другої половини ХІХ - початку ХХ ст. до джерельної бази дослідження офіційно-ділового стилю української літературної мови, оскільки тексти галицько-буковинської періодики, що відображають функціонування української мови й у сфері офіційних стосунків, у місцевому самоврядуванні, у галузі освіти тощо, свідчать про тривалий період її соціальної апробації у функції офіційної мови. Проте чимало видань Галичини й Буковини згаданого періоду досі навіть не описані - ані стилістично, ані лексикографічно. Якісний бік цих джерел щодо представлених у них мовних одиниць залишається невідомим.

У радянський період нехтування такими джерелами випливало з ідеологічних настанов, хоч і тоді ґрунтовний аналіз процесів формування лексичного фонду української літературної мови, уживаної на підавстрійських теренах, подали у своїх працях М. Жовтобрюх, О. Муромцева.

Дослідження західноукраїнського варіанта української літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. належить до числа актуальних завдань сучасного українського мовознавства, оскільки західноукраїнські суспільно-політичні реалії цього періоду відіграли дуже важливу роль в історії стильового розвитку української літературної мови, зокрема, й у виробленні зразків офіційно-ділових текстів.

Актуальність дисертації полягає в тому, що вивчення західноукраїнських видань кінця ХІХ - початку ХХ ст., у яких відображено функціонування української мови у сфері офіційно-ділових стосунків, сприятиме об'єктивному з'ясуванню ролі галицько-буковинського культурного середовища кінця ХІХ - початку ХХ ст. у стильовому розвитку української літературної мови, а також забезпечить уведення до сучасного мовознавчого обігу багатющого фактичного матеріалу з досліджуваних джерел, що становить необхідну аргументаційну основу для вироблення досконалішої періодизації української літературної мови.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 21. 02. 2008 р.). Дисертація розкриває один із напрямків комплексної наукової теми „Лінгвокогнітивні та комунікативно-функціональні параметри мовних одиниць у літературних та діалектних текстах” (УДК 811.161.2 : [1+39]) кафедри сучасної української мови ЧНУ (номер державної реєстрації 0106U003610), зокрема - на джерельній базі збірників законів, статутів громадських товариств, популярних та періодичних видань, художніх текстів та епістолярію кінця ХІХ - початку ХХ ст. встановлено формально-семантичні та функціональні особливості мовних одиниць офіційно-ділового стилю, узвичаєних у західноукраїнській мовно-літературній практиці цього періоду. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з комплексною програмою „Буковинські студії - V” на 2007 - 2010 рр., що затверджена сесією Чернівецької обласної ради і виконується в науково-дослідному Центрі буковинознавства при ЧНУ.

Мета роботи - встановити вплив історичної традиції та суспільно-політичних умов функціонування української мови в Галичині й на Буковині кінця ХІХ - початку ХХ ст. на розвиток офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови цього періоду та сучасної української літературної мови. Для досягнення названої мети передбачено виконати такі завдання:

1) подати тематичну, структурну та жанрово-стилістичну характеристику західноукраїнських видань кінця ХІХ - початку ХХ ст. в контексті суспільно-історичних обставин функціонування української мови у сфері офіційно-ділових стосунків на землях Галичини і Буковини за часів Австро-Угорщини;

2) встановити корпус лексичних та фразеологічних одиниць, що їх можна кваліфікувати як стилістично марковані засоби офіційно-ділового стилю;

3) виявити зв'язок таких засобів із культурно-писемною традицією української мови;

4) висвітлити вплив соціокультурних чинників (контактування української мови з польською та німецькою мовами у комунікативному середовищі Галичини і Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст., вплив мов культурної орієнтації - церковнослов'янської, російської) на формування корпусу стилістично маркованих засобів, уживаних у сфері офіційно-ділових стосунків;

5) проаналізувати засоби офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. з погляду норм сучасної української літературної мови.

Об'єктом дослідження є офіційно-діловий стиль західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом аналізу стали лексичні та фразеологічні засоби цього стилю, представлені у збірниках законів; у статутах українських громадсько-культурних товариств Буковини, у періодичних та популярних виданнях на теми громадського життя; у художній та епістолярній спадщині письменників.

Методи дослідження. При виконанні роботи застосовано описовий метод (для аналізу історії розвитку офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови), зіставний (для аналізу семантико-структурних та стилістичних особливостей мовних одиниць досліджуваних текстів і співвідносних одиниць сучасної української літературної мови), мовного моделювання, компонентного та контекстуального аналізу (для уточнення семантичної структури досліджуваних лексем та сталих мовних зворотів).

Джерельною базою дослідження послужили: „Вісник законів державних Австрійського цісарства” (річники за 1871, 1887, 1896, 1897, 1900, 1906, 1912, 1897-1900, 1901-1904, 1905-1910 рр.); статути буковинських громадсько-культурних товариств („Руска Бесіда”, „Руска Рада”, „Руска Школа”, „Руский Дім Народний”, „Вільна орґанизация українского учительства”); найавторитетніше тогочасне українське періодичне видання краю - газета „Буковина”; популярні видання на різноманітні теми громадського й господарського життя; художні твори та епістолярна спадщина українських письменників.

Наукова новизна результатів дослідження зумовлена тим, що завдяки залученню західноукраїнських видань кінця ХІХ - початку ХХ ст. уперше в українському мовознавстві:

1) розширено межі дослідження історії офіційно-ділового стилю української літературної мови;

2) у науковий обіг уведено значний перелік і обсяг джерел, що досі не були об'єктом спеціального мовознавчого аналізу;

3) здійснено їх комплексний аналіз у соціолінгвістичному та стилістичному аспектах;

4) виявлено традиційно-історичний ґрунт лексичних засобів офіційно-ділового стилю, ступінь їх синхронного проникнення в мову періодики та художніх творів західноукраїнських письменників, що може служити показником засвоєності цих лексичних засобів у щоденній мовній практиці якнайширших верств населення.

На захист винесено такі твердження:

1. Офіційно-діловий стиль на західноукраїнських землях у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. був уже достатньо сформований, про що свідчать численні текстові джерела офіційного характеру з різних галузей життя.

2. Текстові джерела офіційного характеру, видані на західноукраїнських землях у кінці ХІХ - на початку ХХ ст., заслуговують на всебічне дослідження й висвітлення в історії розвитку української літературної мови та в сучасних енциклопедичних виданнях.

3. Аналіз текстових джерел офіційного характеру засвідчує високий ступінь сформованості лексичних засобів тогочасного офіційно-ділового стилю, з чого випливає необхідність їх подальшого дослідження в контексті загальної історії офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що з її виконанням заповнено одну з інформаційних та наукових прогалин, що стосуються західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. та офіційно-ділового стилю цього періоду, а також у галузі історії й періодизації української літературної мови, історичної лексикології, стилістики української мови, встановлено засоби системної організації текстів офіційно-ділового стилю, виявлено загальні закономірності міжмовних і міжкультурних взаємин, які за певних суспільно-політичних обставин впливали на розвиток і формування офіційно-ділового стилю сучасної української мови.

Практична цінність дисертації зумовлена тим, що її результати можуть бути використані для змістового доповнення й підготовки підручників та посібників з історії стилів української літературної мови та з історії офіційно-ділового стилю зокрема. Картотека фактичного матеріалу є цінним джерелом ілюстративного матеріалу, що може бути використаний при написанні монографій, при викладанні курсів сучасної української мови за професійним спрямуванням, спецсемінарів з історії міжмовних зв'язків української мови, а також при укладанні спеціальних галузевих словників ділової мови з історичним коментарем.

Особистий внесок здобувача. Вибір історико-джерельної бази дослідження, розкриття історичного контексту та екстралінгвальних чинників розвитку офіційно-ділового стилю української мови кінця ХІХ - початку ХХ ст., аналіз змісту та структури текстових джерел, відбір та систематизація мовних одиниць, аналіз їх формально-семантичних особливостей, обґрунтування висновків виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження виголошено й обговорено доповіді на науково-методичних семінарах та засіданнях кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 10 від 02. 06. 2010 р.), а також на міжнародних наукових конференціях: „Василь Сімович - особистість, науковець, громадянин” (Чернівці, 2005); „Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 2006); „Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу” (Чернівці, 2008); „Постать Степана Смаль-Стоцького в національно-культурному житті Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. і сучасна рецепція його доби” (Чернівці, 2009); І Міжнародний кримський лінгвістичний конгрес „Язык и мир” (Ялта, 2009); на всеукраїнських науково-практичних конференціях, симпозіумах, семінарах: „Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв'язках ХІХ - ХХ ст.” (Чернівці, 2000); „Лукія Гумецька: незабутні імена української науки” (Львів, 2001); „Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови” (Чернівці, 2001); „Михайло Коцюбинський - митець, педагог і громадянин” (Вінниця, 2004); „Актуальні проблеми діалектології та лінгвогеографії” (Чернівці, 2008); „Пріоритетні напрями сучасних мовознавчих досліджень” (Чернівці, 2009).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено в 12 публікаціях, з яких 11 статей - у виданнях, затверджених ВАК України як фахові (в тому числі 9 - одноосібних), 1 публікація - у матеріалах наукової конференції.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (43 позиції), списку використаної літератури (406 позицій), списку умовних позначень текстових та лексикографічних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 238 с., з яких основний текст становить 190 с. Додатки до роботи оформлено як окремий том дисертації, що включає: Додаток А. Тематичний огляд джерел дослідження офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст.; Додаток Б. Алфавітно-гніздовий покажчик засобів офіційно-ділового стилю української мови (за галицькими та буковинськими джерелами кінця ХІХ - початку ХХ ст.) включає понад 2000 словникових статей; Додаток В. Зіставні таблиці лексичних засобів офіційно-ділового стилю в староукраїнських пам'ятках, у західноукраїнському варіанті літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. і в сучасній українській літературній мові. Обсяг додатків - 482 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету, завдання й основні методи дослідження, окреслено його об'єкт і предмет, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, названо джерела фактичного матеріалу, вказано на зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, де виконано роботу, зазначено особистий внесок у результати дослідження та рівень їх апробації.

У першому розділі - „Традиції формування ділового стилю української літературної мови та аспекти його дослідження в сучасному українському мовознавстві” - подано огляд праць українських та російських мовознавців з проблем стилістики офіційно-ділового стилю; окреслено текстові джерела, які засвідчують процес становлення типових лексико-фразеологічних, синтаксичних та текстових ознак цього стилю в різні періоди його історичного розвитку.

У підрозділі 1. 1. - „Офіційно-діловий стиль як функціональний різновид сучасної української літературної мови” - з'ясовано поняття мовного стилю, проаналізовано типові ознаки та жанрові різновиди офіційно-ділового стилю, вказано на необхідність уніфікувати терміни на позначення цього стилю, адже його називали й дотепер називають по-різному - діловий (А. Коваль), офіційно-канцелярський (Н. Амосова), офіційно-документальний (В. Виноградов, М. Івченко), офіційно-ділова мова, ділова мова (М. Жовтобрюх, М. Пилинський, Р. Возна, С. Єрмоленко), офіційно-діловий дискурс (С. Єрмоленко, Л. Науменко), стиль масово-політичної і ділової інформації (І. Білодід). У своєму дослідженні послуговуємося терміном „офіційно-діловий стиль” (І. Чередниченко, В. Перебийніс, М. Пилинський, А. Марахова, О. Пономарів, С. Єрмоленко, Л. Мацько, С. Бибик та ін.), під яким розуміють функціональний різновид літературної мови, що його використовують в офіційному спілкуванні між установами, окремими особами, між посадовими особами, у ділових взаєминах на виробництві.

При характеристиці функціонального стилю враховано основні параметри його визначення (сфера використання, головне призначення, функції, загальні ознаки, типові риси, форми вираження стилю, загальні позамовні особливості, власне мовні засоби, жанри та жанрові різновиди, засоби уніфікації (формули, текстові стандарти, штампи, кліше - у діловій мові).

Традиційно виокремлюють три жанрові різновиди офіційно-ділового стилю: дипломатичний, законодавчий та адміністративно-канцелярський. Розглянувши погляди різних учених (А. Марахової, З. Мацюк, А. Токарської, І. Плотницької та ін.; Ф. Непийводи, Г. Солганика), з'ясовуємо, що цей поділ залежить від тематично-ситуаційної сфери офіційно-ділового мовлення.

У підрозділі 1. 2. - „Теоретичні аспекти дослідження офіційно-ділового стилю в сучасному українському мовознавстві” - подано історію теоретичного осмислення специфіки офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови, в якій умовно можна виділити два періоди: 1) 20 - 80-і рр. ХХ ст.; 2) 90-і рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст. Тривалий час лексичний склад української мови виступав об'єктом дослідження не лексикології, а лексикографії. У 1920 - 30-і рр. з'явилося чимало словників, які засвідчили розвиток українського ділового мовлення з практичного боку. У 30-х роках ХХ ст. створені раніше словники піддано тотальній перевірці з метою вилучення традиційних українських термінів і заміни їх на кальки з російської мови (М. Жовтобрюх наводив такі приклади вилучених термінів: єднально-конфліктна комісія; біжучий рахунок, біжучі витрати; спис держпідприємств; вжиток (порядок вжитку амністії); кермувати (губерніяльне бюро кермує роботою повітових бюр); чужостороння валюта; шпитальний листок тощо). український мова адміністративний діловий

1950 - 60-і рр. позначені змінами, характерними для доби „хрущовської відлиги”. У теоретичних працях з української мови, що виходять у цей час, уперше описано офіційно-діловий стиль як окремий функціональний різновид української літературної мови, враховано мовний досвід і лексичні тенденції 20-х років у формуванні української термінології на питомій основі (М. Жовтобрюх). У 1960-і рр. для вдосконалення практики українського ділового мовлення створено ряд посібників та підручників (автори І. Чередниченко, М. Івченко, А. Коваль, Д. Баранник, М. Павлович). Для періоду 1970 - 80 рр. характерна посилена увага до вироблення мовних норм. У працях В. Перебийніс, М. Пилинського, А. Коваль, А. Марахової подано наукове осмислення системи категорій і понять, засобів словотворення офіційно-ділового стилю. Важливе значення для розвитку ділового стилю мало видання посібників та довідників (автори А. Коваль, Л. Паламар, Г. Кацавець, Н. Бабич, А. Нелюба, С. Глущик, Н. Ботвіна та ін.), у яких відображено сучасну офіційно-ділову практику, а також певні тенденції в розвитку правописних норм.

У підрозділі 1. 3. - „Історичні аспекти дослідження офіційно-ділового стилю української мови” - подано огляд джерел XІV - XVIІІ ст., у яких задокументовано юридичні підстави офіційно-ділових стосунків у різні історичні періоди, та схарактеризовано жанрові різновиди текстів ділового стилю (грамоти; статути Великого князівства Литовського; книги міських урядів; ратушні книги; книги підкоморського суду; універсали Б. Хмельницького; ділова документація Гетьманщини та ін.), що їх видали й дослідили українські мовознавці (М. Жовтобрюх, М. Пещак, Л. Гумецька, В. Русанівський, В. Горобець, І. Чепіга та ін.), встановивши при цьому тісний зв'язок між староукраїнською добою і періодом кінця XІX - початку XX ст., на який припадає повернення української мови в сферу офіційно-ділових стосунків. Важливі досягнення українських мовознавців у дослідженні пам'яток офіційно-ділового письменства виявилися в чіткому окресленні таких аспектів їх дослідження, як-от: стилістичний (Л. Гумецька, В. Русанівський, М. Жовтобрюх, М. Худаш, Ф. Ткач, В. Горобець, В. Передрієнко), у межах якого проаналізовано співвідношення книжних і народнорозмовних елементів, схарактеризовано штампи, кліше, спеціальну термінологію з різних галузей знань, питому та запозичену лексику; синтаксичний (М. Пещак, І. Чепіга, Л. Ажнюк, В. Передрієнко), що його застосовують для вивчення структурної організації тексту та засобів його стандартизації - усталених початків і кінцівок грамот, типових схем документа, що мають стильове забарвлення і виконують функцію формування ділового стилю на кожному етапі розвитку; нормативний (Л. Гумецька, О. Купчинський, М. Антошин), при якому виявляють ступінь засвоєння офіційно-ділової термінології та лексики давнього періоду в сучасних текстах офіційного характеру; лексикографічний, характерний для всіх видань такого типу, що практично реалізується в укладанні словників, глосаріїв застарілої, рідковживаної, малозрозумілої лексики - важливого засобу фіксації історико-культурного досвіду народу, відображеного в пам'ятках офіційно-ділового стилю.

Окремо схарактеризовано західноукраїнські друковані видання кінця ХІХ - початку ХХ ст. й умотивовано необхідність їх включення до джерельної бази дослідження офіційно-ділового стилю української мови, що випливає з особливостей функціонування української мови на землях Галичини і Буковини в статусі однієї з краєвих (офіційних) мов. Дуже значну роль у розбудові терміносистеми офіційно-ділового стилю відіграли „Вісники законів державних”, що виходили накладом цісарсько-королівської надвірної і статської друкарні у Відні й мали кілька мовних версій - німецьку та ще на дев'ятьох мовах (італійську, польську, румунську, угорську, українську, сербську, словенську, хорватську, чеську). З 1896 р. до листопада 1918 р. „Вістник законів державних для королівств і країв, заступлених в державній раді”, „Вістник законів і розпоряджень для воєводства Буковини” видавали фонетичним правописом. На думку М. Мозера, саме збірник 1896 р. остаточно запровадив новочасну українську правничу мову.

На особливу увагу заслуговують і популярні видання, у яких зміст правових актів та офіційних розпоряджень тлумачили мовою, близькою до народної (йдеться, зокрема, про такі видання: „Порадник”, „Громада” С. Смаль-Стоцького (1900); „Як господарюють хлібороби в Данії” (1910); „Спілковий рух в Фінляндиї в роках 1899 - 1909” Г. Гебгарда, в перекладі з німецької мови (1910); „Про обезпеченє худоби” С. Канюка (1909); „Про молочарські спілки” А. Куриласа (1908); „Значінє щадничо-позичкових кас системи Райфайзена” (1911); „Домашний писар” Т. Галіпа (1900); „Правотар” Ф. Евина (1909) та ін.). Створені для задоволення практичних потреб людей в офіційній і правничій сферах, такі видання подавали зразки основних ділових документів, які регулювали відносини окремих осіб з урядовими, судовими, фінансовими та іншими установами (судових подань, урядових запитів, заяв, скарг, внесень, грамот, векселів тощо).

Другий розділ - „Типологічні характеристики мовних засобів офіційно-ділового стилю у текстах західноукраїнських видань кінця ХІХ - початкуХХ ст.” - присвячено аналізові семантичних та структурних особливостей окремих мовних одиниць та текстів офіційно-ділового стилю загалом з огляду на писемну традицію української мови та норми сучасного літературного слововжитку.

У підрозділі 2. 1. - „Тематичні групи лексичних одиниць та сталих висловів, типових для офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст.” - подано характеристику лексичних одиниць та сталих висловів, що безпосередньо співвідносяться з такими сферами офіційно-ділових взаємин, до яких має дотичність переважна більшість осіб: адміністративно-судова: виєднати - домогтися, виклопотати; виповісти - відмовити; випосажений - наділений, забезпечений; заіменувати - призначити на посаду; взиваний суд - позовний суд; взнов - поновлення розгляду судової справи; вилученє судиї - відвід судді; виточити справу - піддати судовому розглядові; відбирати присягу - приймати присягу; віднаєм - зайняття приміщення завдяки діям судового виконавця, гривна - грошове стягнення, штраф; доходженє - слідство, розслідування; екзекуцийне поступованє - виконання судового розпорядження щодо примусового вилучення майна; політична: виборча ординація - положення про вибори; голосованє - голосування; дневний порядок - порядок денний, неявне засіданє - закрите засідання; обрада - нарада, обговорення; перешкодженє - поважна причина відсутності; скрутиня - підрахунок голосів; статут - організаційно-настановчий документ товариства та ін.

У підрозділі 2. 2. - „Спеціальна галузева термінологія як характерний елемент текстів офіційно-ділового стилю” - подано найбільш уживані терміни і звороти, що співвідносяться з вужчими професійними сферами життя, проте зафіксовані в таких текстах офіційно-ділового стилю, які за своїм змістом торкалися цих сфер. Найбільша кількість зафіксованих мовних одиниць входить до фінансової термінології: амортизация - відшкодування, виплата, амортизація; вадиюм - грошова застава, грошова запорука; дивіденди - відсотки від прибутку; дієти - добові гроші на відрядження; конверзия - обмін цінних паперів на гроші для сплати дежавного мита, прийняття цінних паперів для сплати мита; конто - рахунок; коштопис - кошторис; павшаль - сума коштів, призначених на відрядження; переказ (шек) - грошовий переказ; перехов - депозит; рата - одна з рівних часток, якими сплачується борг, позика тощо; субвенция - грошова допомога; акцийна істина (капітал) - статутний капітал; біржева вартість - ціна, яка встановлюється в результаті біржових торгів; відсоток проволоки - пеня; грошеві дійства - фінансові операції; касове орудуванє - касовий оборот; кредитовий фолїюм - кредитний рахунок; покладничий переховок - депозитний рахунок; стопа процентова - процентна ставка; залягати з вплатою рат - затримувати сплату часток боргу, позики тощо; уділюванє пожичок - надання кредитів; до економічно-господарської термінології, пов'язаної з правом власності на землю: відписанє парцель - виділення земельних ділянок, впад - незаконне захоплення земельної ділянки; до військової термінології: залога - команда, загін військових; представа (мельдунок) - рапорт щодо місця свого перебування; маринарка - морський флот; мельдункові приписи - приписи реєстрації осіб; підручне стріливо - табельна зброя; правильна чинна служба - строкова служба; торговельної: готівка - готівка; достава - постачання; доставець - постачальник; поторжка, сцінка - ціна, щодо якої можна домовлятися, торгуватися; потручувати - вираховувати; побирати данини - стягати податки; поштово-кур'єрської: асиґнованє - оплата за перевіз посилки, бандеролі; відборець - адресат; замкнена коверта - конверт, скріплений сургучевою печаткою; запитні письма - листи до запитання; почтовий аспірант - поштовий співробітник.

У підрозділі 2. 3. - „Засоби офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. у зв'язках з культурно-писемною традицією української мови” - на основі зіставлення мовних одиниць, типових для західноукраїнського слововжитку кінця ХІХ - початку ХХ ст., з реєстром глосаріїв, уміщених у виданнях пам'яток XIV - XVII ст., розкрито історичні витоки традиційного західноукраїнського лексикону, що формувався впродовж кількох століть перед тим, як був зафіксований у текстах української писемної мови нового періоду.

Надзвичайно цікаві синтагматичні зв'язки фіксуємо у словах, що належать до термінології феодальної доби (гривна, данина, чинш), проте в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. вони прислужилися для нових потреб номінації (напр., покарати гривною „накласти штраф, грошове стягнення”; консумцийна данина „споживний податок”; спосіб побору данини „спосіб збирання податків”; чинш за склад „орендна плата; плата за користування місцем”). Найбільшу функціональну запотребованість виявляє слово грамота як родова назва документів, що позначали ділові стосунки у різних сферах (грамоти були бодмерийні „страхові для морських перевезень”, контрактові, концесийні „дозвільні”, ладовні „супровідні до вантажу”, отвітні, правні, приватні, протоколярні, публичні; уступні грамоти (цесиї); грамоти виборчої лєґітимациї; грамоти до виміру належитости; грамоти зобов'язань купців; первописні грамоти договору (оригінали); рішучі грамоти (поліси); грамоти складові (варранти) „реєстраційно-облікові”; первопис грамоти „оригінал”, відпис грамоти „копія”).

У підрозділі 2. 4. - „Взаємодія української мови з іншими мовами у текстах офіційно-ділового стилю” - розглянуто такі лексичні одиниці, поява й функціонування яких в українській мові пов'язана з міжмовними впливами. Тривала двомовність українських освічених верств сприяла виробленню спільного шару одиниць офіційно-ділового стилю, що мали в основі - спільнослов'янські кореневі морферми, напр.: виєднати - домогтися, виклопотати (п. wyjednac); виказ - звіт про фінансову діяльність (п. wykaz); виказати ся - відзвітувати (п. wykazac sie); виточити - розпочати судовий процес (п. wytoczyc), довжний скрип - боргова розписка (п. skrypt dluzny); доходженє - слідство (п. dochodzenie); засягнути позичку - взяти позику (п. zaciagnac pozyczke); справозданє - звіт (п. sprawozdanie) та ін. Перебуваючи в безпосередніх контактах із співтериторіальними мовами (передусім польською та німецькою), українська мова зберегла спільний із цими мовами фонд латинізмів, а також засвоїла чимало нових слів через посередництво польської та німецької мов з інших європейських мов (напр., авскультант - практикант правничий; артикул - товар, предмет торгівлі; асекурация - забезпечення страхування від нещасних випадків; білянс - баланс; інтерпеляція - депутатський запит до уряду, офіційно оголошений під час парламентських засідань; леґітимация - посвідчення особи; продуцент - виробник та ін.

Виявом німецького впливу на українську мову було семантичне калькування, що системно представлене в дієслівних словосполученнях (напр.: заложити касу пожичкову (нім. den Grundstein legen - закладати, започатковувати); розписати конкурс (нім. eine Stelle ausschreiben - оголосити конкурс); відтягати ся від шарварку - ухилятися від громадського обов'язку ремонтувати дороги тощо (перен. нім. sich entziehen - ухилятися); підпирати читальню - підтримувати читальню (нім. unterstutzen - підтримати ідею, кандидатуру); уділяти німецької конверзациї - давати уроки розмовної німецької мови (нім. erteilen - давати поради, уроки, викладати) та ін.

У підрозділі 2. 5. - „Системні характеристики засобів офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст.” - розглянуто: синонімію термінів, з яких один - іншомовного походження, а інший - утворений на питомій основі; паралельне вживання назв на позначення того самого поняття (глосування), що виступає як особливий текстовий засіб семантичної співвіднесеності синонімів (напр.: перед'уклад (прелімінар) „проект бюджету”; поденне (диєти) „добові гроші на відрядження”; показчик (консиґнация) „реєстр, в якому вписуються понаднормові нічні години праці”; станопись (статистика); фотоґрафія (світлопись). Наявність синонімічних засобів відображає живий процес пошуку й відбору термінолексем (напр., браки - недостачі; голова - предсідатель - провідник - проводир (зборів); настоя - інстанція; присутність - притомність - приява; писар - письмоводець; запоряд - запорядженє; почит - почитуванє тощо).

Важливим компонентом текстової зв'язності виступають спільнокореневі слова, сталі сполуки, звороти та кліше, напр.: виконувати свою чинність; мати до розпорядимости; не мати управненя; не улягати обмеженю; по мисли постанов та багато ін.

Аналіз синтаксичної структури зворотів офіційно-ділового мовлення виявив, що серед них переважають прості словосполучення, які складаються з іменника та означуваного слова (прикметника) й побудовані на основі одного з типів підрядного зв'язку, напр., на основі узгодження, при якому прикметник може перебувати як у постпозиції, так і в препозиції до іменника: виділ краєвий, дирекция скарбова, грошові орудки, загальні збори, книга касова, оборотовий капітал, писар громадський, рада надзорча.

Серед сталих сполук, утворених на основі керування, переважають дієслівні, що можуть мати у своїй структурі два, три і більше компонентів, напр.: виплачувати паї; заключити збори; карати грішми; вглядати в инвентар; подавати до відомости; потягати до відповіди; заложити касу пожичкову; накладати громадскі податки; переводити контролю каси; складати прелімінар приходів і видатків; интабулювати довг на господарстві; вести спис всіх членів та ін.

Ключові слова (іменники, дієслова, прикметники), що характеризують виробленість ділового стилю на поняттєвому рівні, мали на той час доволі розвинені синтагматичні гнізда, що відображали сформовані моделі офіційних стосунків і забезпечували значною мірою стандартизований „мовний портрет” текстів офіційно-ділового стилю. Найбільш розгалужені синтагматичні гнізда утворювали іменники (напр.: назва родового поняття комісія представлена у таких синтагмах: асентирункова комісия, браночна - призовна; виборча; дисциплїнарна; дотична; краєва; надзираюча, надзорча; осібна; повітова; ревізийна; цїховнича - комісія, що здіснює контроль за станом приладів для визначення мір і ваги щодо їх справності, правильних показів шкали; шацункова - оцінкова; комісия для запобіганя нещасним пригодам; комісия краєвої екзекутиви комісія краєвого органу виконавчої влади).

У підрозділі 2. 6. - „Засоби офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. з погляду норм сучасного слововжитку” - розглянуто їх стилістичне маркування; підкреслено, що основна частина офіційно-ділової термінології утворена на базі питомої лексики української мови та її активного фонду. Так, частина досліджуваних лексичних одиниць засвідчена у „Словнику української мови” (1970 - 1980) без обмежувальних позначок, проте знаходимо чимало маркованих слів (західне, застаріле, діалектне, книжне, рідковживане, розмовне), та все ж з огляду на контексти й значення, у яких ці слова вжито в текстах західноукраїнських офіційно-ділових видань кінця ХІХ - початку ХХ ст., можна стверджувати, що їх стилістичне маркування потребує перегляду й уточнення.

У третьому розділі - „Використання елементів офіційно-ділового стилю в періодичних виданнях кінця ХІХ - початку ХХ ст. та в художніх творах й епістолярії українських письменників” - проаналізовано засоби офіційно-ділового стилю, вживані в текстах іншостильового характеру.

У параграфі 3. 1. - „Тематичні групи лексики офіційно-ділового стилю на шпальтах газети „Буковина” - обґрунтовано необхідність залучити до дослідження й тексти періодичних видань кінця ХІХ - початку ХХ ст. На прикладі публікацій у „Буковині” доведено, що завдяки активності політичного представництва буковинських українців та вмілій редакторській праці газета сприяла утвердженню офіційного статусу української мови й відобразила на своїх шпальтах зразки ділового мовлення.

У параграфі 3. 2. - „Уживання елементів офіційно-ділового стилю в епістолярній спадщині українських письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст.” - закцентовано увагу на тому, що в дослідженні історії розвитку офіційно-ділового стилю не можна оминати й текстів епістолярної спадщини українських письменників цього періоду, адже листи дають змогу відтворити й тогочасне усне мовлення представників української інтелігенції. В епістолярії письменника можна спостерегти засоби офіційно-ділового мовлення в процесі їх творення, добору й усталення (напр.: дістати рецепіси - отримати повідомлення про вручення рекомендованого листа; доходити судом - домагатися через суд; приймати труд - клопотатися у якійсь справі; прийняти уділ - взяти участь; робити вкладку - робити внесок; удаватися з просъбов - звертатися з проханням).

Свідченням стилістичної спроможності української мови задовольняти комунікативні потреби у сфері офіційного спілкування можна вважати значною мірою стандартизовані засоби в листах західноукраїнських та наддніпрянських письменників, зокрема - однакові чи подібні сталі звороти, як, напр., у листах Ю. Федьковича та М. Коцюбинського (вчинити волю - вволити волю; відобрати - одібрати лист; грошова нагорода - грошовий гонорарій та ін.).

У параграфі 3. 3. - „Засоби офіційно-ділового стилю в мові творів Івана Франка” - представлено лексико-стилістичні засоби ділового стилю, що були загальновживані в західноукраїнському мовному середовищі, а тому знайшли відображення в повістях „Перехресні стежки”, „Основи суспільності”, „Boa constrictor” та поемах „Панські жарти”, „Лис Микита”, які за своєю тематикою пов'язані з правовою сферою (напр.: виділ - представництво установи, інституції; кара - штраф; офіціал - дрібний урядовець; пленіпотент - уповноважений у справах майна; рекурс - касаційна скарга).

Дослідження офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ століття дозволило дійти таких висновків:

1. Зіставний аналіз лексичних та фразеологічних засобів української мови, уживаних у сфері офіційно-ділових стосунків упродовж тривалого історичного часу, засвідчує, що період кінця XIX - початку XX ст. є однією з ланок безперервного історичного розвитку офіційно-ділового стилю української мови. У своєму теперішньому вияві цей стиль почав формуватися в другій половині XIX ст., проте з-поміж інших стилів сучасної української літературної мови має чи не найглибшу історичну традицію.

2. Корпус опублікованих джерел для вивчення офіційно-ділового стилю відбиває староукраїнський період розвитку української літературної мови, проте принципове значення для його становлення мали суспільно-політичні обставини другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а також ті громадські сфери функціонування української мови, які склалися на західноукраїнських землях у згаданий період. Тому особливої ваги для українського мовознавства мають ті друковані джерела, у яких відбито західноукраїнську мовно-літературну практику другої половини ХІХ - початку ХХ ст. й, зокрема, функціонування української мови у сфері офіційно-ділових стосунків.

3. Дослідивши тематичну структуру текстів законів, статутів громадських товариств, популярних видань та представлені в них зразки офіційно-ділової документації, можна з певністю констатувати, що в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. на західноукраїнських землях офіційні стосунки мали системний характер, чітку й розвинуту організацію діловодства у різних сферах громадської діяльності та відповідний рівень мовного забезпечення.

4. Проаналізовано корпус лексичних та фразеологічних одиниць, що їх можна кваліфікувати як стилістично марковані засоби офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. Ці лексичні одиниці та сталі мовні звороти становили один з найдавніших шарів писемно зафіксованих одиниць офіційно-ділового стилю. Значна їх кількість упродовж тривалого часу побутувала на західноукраїнських землях, передавалася від попереднього до наступного поколінь і збереглася у живому мовленні.

5. Свідченням проникнення української мови у сферу ділових стосунків і достатньої виробленості відповідних стилістичних засобів є їх використання у текстах публіцистичного, епістолярного та художнього стилів.

6. Дослідивши та визначивши стильові особливості збірників законів, статутів буковинських громадських товариств, популярних видань можна визначити такі характерні ознаки тогочасного офіційно-ділового стилю: 1) наявність ключових слів, що мали вже доволі розвинені синтагматичні гнізда, з яких згодом могли утворюватися так звані мовні кліше, штампи - типові засоби офіційно-ділового стилю; 2) зв'язок з писемно-літературною традицією, яка характеризувалася кількасотлітніми контактами з польською мовою у сферах адміністрування, правових і майнових стосунків, і вироблення внаслідок цього спільного шару одиниць офіційно-ділового стилю; наявність кальок з польської та німецької мов; 3) наявність слів і словосполучень, типових для офіційного мовлення кінця XIX - початку XX ст., до яких в сучасному офіційно-діловому стилі є синонімічні відповідники; 4) чимало одиниць офіційно-ділового стилю засвоїлося без змін.

7. Уживані в кінці XIX - на початку XX ст. мовні одиниці офіційно-ділового стилю входять до складу відповідних лексичних засобів сучасної української мови з певними стильовими застереженнями (вони стосуються як лексеми загалом, так і окремих її лексико-семантичних варіантів).

8. Застарілі лексичнi одиниці представлені тільки іменниками, що свідчить про закономірну історичну зміну предметно-поняттєвої бази офіційних стосунків. Позначки розмовне чи діалектне виступають переважно при дієсловах, які належать до спільного лексичного фонду української та польської мов. Наявність таких дієслів в офіційно-ділових текстах кінця XIX - початку XX ст. засвідчує демократичну тенденцію формування лексичних та фразеологічних засобів офіційного стилю української мови у тісному зв'язку з народнорозмовною основою.

9. Сучасна стильова норма закріпила за такими одиницями нижчий статус, аніж той, якого вони набули в кінці XIX - на початку XX ст., і вони поступово відійшли до пасивного фонду лексики і фразеології української мови. Цей факт пов'язуємо з такими причинами: 1) ідеологічно зумовленими настановами нівелювати досягнення західноукраїнського мовного середовища у стильовій розбудові української літературної мови радянського зразка; 2) вилученням зі сфери активного вжитку лексики і фразеології української мови, яка засвідчувала її зв'язки з польською мовою; 3) згасанням природної тенденції стильового розвитку української мови під дією тоталітарної політики наближення української мови до російської.

10. Істотним чинником цілковитого вилучення багатьох мовних одиниць із сфери офіційно-ділового вжитку була зміна стосунків між західноукраїнським та східноукраїнським мовним середовищем, оскільки після Першої світової війни Галичина й Буковина опинилися за межами держави, що політично була оформлена як Українська Радянська Соціалістична Республіка. Унаслідок цього українсько-польська двомовність як один із традиційних чинників формування лексичних і фразеологічних засобів офіційного-ділового стилю втратила свій вплив.