Зміна наукової парадигми в сучасній лінгвістиці зумовила вивчення питального речення як багатоаспектної одиниці - структурної, семантичної і прагматичної, що дає змогу розглядати його як підсистему в структурі мови та в дискурсі. Усе це переводить аналіз питальних речень із площини речення в площину дискурсу.

Дослідження розділового запитання в лінгвістиці здійснювалося переважно за аспектами: в діахронії (Г.Д. Невзорова, І.С. Шевченко, S. Hoffman, M. Rissanen); за структурою (Г.Б. Ківівялі, Л.М. Рочікашвілі, І.С. Шевченко, Y. Berglund, R. Cattell, P. Kay, E. Klima, S. Nasslin, A. Wichmann); за семантикою (І.М. Кобозєва, В.В. Михайленко, І.С. Пересада, І.С. Шевченко, R. Huddlestone, T. Keisanen, R. Ladd, B. Reese); за прагматикою (Г.Б. Ківівялі, Л.М. Рочікашвілі, J. Algeo, W. Bublitz, D. Kimps, R. Ladd); у варіантології (В.В. Морозов, G. Anderson, G. Tottie); за гендерним аспектом (О.М. Малюга, P. Brown, N. Delleman, B. Dubois, J. Holmes).

Проте в межах синхронно-діахронного дослідження не висвітленим залишається розвиток структури розділового запитання, а на основі структурного аналізу, обмеженого розглядом дистрибуції заперечного оператора, не було побудовано його повну парадигму. Не визначеним є статус розділових запитань, в яких питальний конституент відокремлений від головного. Відсутність детального опису дискурсивної природи розділового запитання не дає змоги комплексно класифікувати його функції. Тип дискурсу, жанр, авторська інтенція не брались до уваги в процесі семантичного і прагматичного аналізів.

Відповідно системне дослідження - синхронно-діахронний, структурний, семантичний, лінгвопрагматичний і дискурсивний аспекти - розділового запитання в англійській мові залишається незавершеним.

Актуальність обраної теми зумовлена сучасними напрямами лінгвістичних досліджень - антропоцентричними, структурними, семантичними, прагматичними і дискурсивними, метою яких є породження та інтерпретація мовних одиниць у системі мови і мовлення й комплексне вивчення мовних конструкцій. Існує нагальна потреба опису розділового запитання як одного з граматичних засобів вираження категорії питальності, його структури, семантики і прагматики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконана в руслі наукових досліджень кафедри англійської філології факультету іноземних мов Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника відповідно до теми "Концептуальна та мовна картини світу", затвердженої вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №4 від 26 грудня 2006 року).

Метою дослідження є комплексний синхронно-діахронний опис структури, семантики, прагматики розділового запитання в системі англійської мови.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

– висвітлити місце розділового запитання в сучасній макропарадигмі питального речення;

– окреслити шляхи вербалізації категорії питальності в англійській мові;

– побудувати структурну парадигму розділового запитання;

– визначити статус парцелятів у розділовому запитанні;

– схарактеризувати структуру розділового запитання в художніх творах XVI - початку XXІ століть;

– виявити прагмасемантичні й дискурсивні функції розділового запитання.

Об'єктом дисертаційного дослідження є розділове запитання в системі англійської мови.

Предметом є структурні, семантичні й прагматичні характеристики розділового запитання в синхронно-діахронному зрізі англійської мови.

розділове запитання англійська мова

Матеріалом роботи слугував корпус із 67 669 питальних речень, з яких розділових запитань - 6 400 одиниць, що були отримані методом суцільної вибірки з англомовного художнього дискурсу, представленого 93 прозовими творами ХХ - початку ХХІ ст. таких жанрових різновидів масової літератури, як детектив, пригоди / екшн, жахи / трилер, фентезі та 22 художніми творами XVI - кінця ХІХ століть. Обсяг досліджуваного дискурсу - 10 059 995 словоформ.

Методи дослідження, зумовлені метою, завданнями і фактологічним матеріалом, включають: методи аналізу і синтезу, застосовані для поділу розділових запитань на конституенти, їхнього детального вивчення й опису взаємозв'язків між ними; метод порівняння для зіставлення структур розділових запитань протягом XVI - початку ХХІ ст. і визначення в них спільних та відмінних рис; метод таксономії для класифікації й диференціації розділових запитань із подальшою побудовою суб - та мікропарадигм; метод гіпотез для висунення гіпотез щодо структурних ознак, закономірностей функціонування розділових запитань; структурний метод, методики опозиційного аналізу й аналізу безпосередніх складників для дослідження структури розділового запитання через виокремлення в ньому опозицій, розкладення синтаксичної структури на конституенти і розгляду глибинної та поверхневих структур його парадигм й субпарадигм; порівняльно-історичний метод, методики відносної хронології і синхронно-діахронного аналізу для встановлення хронологічної послідовності змін, яких зазнала структура розділового запитання протягом XVI - початку ХХІ століть; метод семантичного аналізу, методики концептуального й компонентного аналізів для опису засобів вербалізації категорії питальності та концепту QUESTION і методику контекстуального аналізу для виявлення семантичного значення розділового запитання; функціональний метод, методику прагматичного аналізу для вивчення його прагматичних функцій; методи дискурс-аналізу й конверсаційного аналізу для дослідження дискурсивних функцій; елементи кількісного аналізу для підтвердження результатів проведеного практичного дослідження та визначення тенденцій у розвитку розділового запитання.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі вперше схарактеризовано структуру розділового запитання в англійській мові XVI - початку ХХІ століть, побудовано його комплексну структурну парадигму, визначено статус парцелятів, що примикають до головного конституента розділового запитання, встановлено семантико-прагматичні моделі розділового запитання; виявлено його прагмасемантичні й дискурсивні функції.

Теоретичне значення дисертації зумовлене внеском у порівняльно-історичне, загальне й германське мовознавство, семіотику, зокрема в історичний синтаксис англійської мови, теоретичну граматику, семантику, лінгвопрагматику, дискурс-аналіз сучасної англійської мови. Методологія та методика аналізу, запропоновані в дослідженні, зробили можливим включення парцельованих одиниць у структуру розділового запитання. Комплексний аналіз структури, семантики, прагматики розділового запитання, формування його структурної парадигми в англійській мові XVI - початку XXI ст. та опис функцій доповнюють теорію питального речення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в навчальних курсах з теоретичної граматики англійської мови (розділ "Синтаксис питального речення"), історії англійської мови (розділ "Парадигматика питального речення новоанглійського періоду"), практичної граматики (розділ "Питальне речення"), у спецкурсах із семантики (розділ "Структурна семантика"), лінгвопрагматики (розділ "Прагматика питального речення"), дискурс-аналізу (розділ "Дискурсивні характеристики розділового запитання"), а також при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт і кандидатських дисертацій, навчальних посібників та підручників із зазначених предметів.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення та основні результати дослідження апробовано на тринадцяти конференціях, у тому числі на восьми міжнародних наукових конференціях: ІІІ Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук В.В. Левицького "Актуальні проблеми германської філології" (Чернівці, 2008 р.), XVII і ХІХ Міжнародних наукових конференціях "Мова і культура" імені професора Сергія Бураго (Київ, 2008, 2010 рр.), Міжнародній науковій конференції до 120-річчя від дня народження академіка М.Я. Калиновича (1888-1949)"Рецепція наукової спадщини академіка М.Я. Калиновича у сучасній філології" (Київ, 2009 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції "Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми германської філології" (Чернівці, 2010 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми філології та американські студії" (Київ, 2010 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2011 р.), на чотирьох всеукраїнських наукових конференціях: ІІ Всеукраїнській науковій конференції "Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Мова та лінгвокультурна комунікація" (Бердянськ, 2009 р.), ХІІІ Всеукраїнській науковій філологічній конференції "Світова література, лінгвістика та перекладознавство" (Черкаси, 2009 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Пріоритети сучасної іноземної філології: теорія та практика" (Бердянськ, 2010 р.), на міжвузівській конференції молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2008 р.), а також на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007-2010 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 9 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України (3,8 др. арк.) та в матеріалах міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій (1,9 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 5,7 др. арк.

Структура дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків (4 рисунків, 3 таблиць, 2 переліків), списків використаних джерел, довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг основного тексту дисертації становить 186 сторінок, загальний обсяг з додатками - 249 сторінок. У тексті дисертації наводиться 10 рисунків і 12 таблиць. Список використаної літератури налічує 278 бібліографічних позицій, з них - 98 іноземними мовами. Список довідкової літератури складається з 13, список джерел ілюстративного матеріалу - зі 115 позицій.

Перелік умовних скорочень містить ужиті в науковій розвідці термінологічні скорочення та маловідомі позначення.

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, висвітлено її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, сформульовано основні положення, що винесені на захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі розглянуто характеристики категорії питальності, місце питального речення в лінгвістиці; визначено теоретико-методологічні засади проведення подальшого структурного, семантичного, лінгвопрагматичного і дискурсивного аналізів у синхронно-діахронному зрізі англійської мови.

У другому розділі досліджено структуру розділового запитання в художніх творах XVI - початку XXІ століть; уточнено його місце в сучасній макропарадигмі питального речення англійської мови; виокремлено суб - та мікропарадигми, запропоновано класифікацію й опис структурних особливостей кожної з них; встановлено статус парцелятів у структурі розділового запитання.

У третьому розділі проведено поділ розділового запитання на експліцитні й імпліцитні семантико-прагматичні типи; розглянуто їхні структурні та функціональні характеристики; описано дискурсивні й прагмасемантичні функції; наведено типологію досліджуваних жанрів художнього дискурсу, яким притаманно використання розділових запитань.

У загальних висновках підведено підсумки виконаного дослідження та окреслено перспективи подальших пошуків із зазначеної проблематики.

Основний зміст роботи

У розділі 1 "Теоретичні засади дослідження розділового запитання в англійській мові" побудовано теоретико-методологічну парадигму дослідження розділового запитання в англійській мові та здійснено комплексний аналіз його функціонування в лінгвістиці. Запитання - один з основних інструментів пізнання світу, необхідний елемент мовної діяльності, завдяки якому людина отримує знання й керує процесом комунікації. Важливим при цьому є розрізнення категорії запитання та питального речення, де запитання - це різновид мовленнєвої дії, а питальне речення - форма фіксації думки (М.І. Жинкін). У роботі запитання та питальне речення віднесено до загальної категорії питальності, представленої концептом QUESTION, що вербалізується лексично і граматично.

Лексичній вербалізації сприяє проведення дефініційного аналізу лексеми question, з подальшим визначенням її лексико-семантичних груп, побудова концептосфери та розробка лексико-семантичного поля question. Результати дефініційного аналізу вказують на те, що домінантними значеннями лексеми question є: an asking, inquiry for information in reply, an interrogative sentence; a problem or matter to be discussed; doubt, uncertainty. Лексико-семантичне поле question складається з ядра, ближньої та дальньої периферій, що репрезентовані вершинами концептосфери: ініціальною - концептом QUESTION, а також первинними (субконцептами PROBLEM, INTERROGATORY, AFFAIR, DISTRUST, DOUBTFULNESS, MYSTERY, APPEAL, OBJECTION), вторинними (DIFFICULTY, ISSUE, MATTER, BUSINESS, LEERINESS, CREDIBILITY GAP, DUBIOUSNESS, ENIGMA, PERPLEXITY, PUZZLER, IMPLORATION, PROTESTATION, REMONSTRATION, PROTEST, INQUIRY, QUERY) і третинними вершинами (OPEN QUESTION, SUBJECT, POINT, TOPIC, THEME, POSER, RIDDLE). Усі первинні, вторинні та третинні вершини перебувають у взаємозв'язку між собою та ініціальною вершиною (див. рис.1):

Рис. 1. Лексична вербалізація концепту QUESTION

Концепт QUESTION також вербалізується за допомогою граматичних засобів. Одним із них є розділове запитання, комплексний аналіз якого повинен охоплювати структурний, семантичний, лінгвопрагматичний і дискурсивний аспекти, з огляду на синхронно-діахронний зріз, що зумовлює їхнє поєднання в синхронно-діахронну площину. Відповідно аналіз здійснено за моделлю:

D = S S¹ (VII - XI) + S² (XII - XV) + S³ (XVI - XXI) + Sⁿ (В.В. Михайленко), де S й S з надрядковими індексами - указані синхронічні простори, які утворюють собою діахронію D, VII - ХХІ - століття, що формують синхронічні простори, тобто діахронія є не тільки динамічною, але й стабільною, а синхронія - не тільки стабільною, але й динамічною (Б.О. Серебренніков).

У дисертації синтаксичну структуру розділового запитання розглянуто як таку, що складається з двох окремих речень, одне з яких скорочується (N. Asher, D. Kimps, R. Ladd, P. Master, B. Reese), наприклад:

(1) That's all right, isn't it? That's all right, isn't it all right?

Зв'язок між конституентами є приєднувальним, тому що приєднання виражає однобічну анафоричну спрямованість до попередньої предикативної одиниці й саме за допомогою приєднання реалізується зв'язок за межами речення (Г.Б. Ківівялі, В.Ф. Мільк). У результаті цього на рівні дискурсу утворюється парцельоване розділове запитання. У досліджені поняття "розділове запитання" і "питальний конституент розділового запитання" розмежовано, оскільки між ними існують структурні, семантичні, лінгвопрагматичні відмінності, що зумовили вивчення першого як двотактної структури, одним з елементів якої є питальний конституент.

Дослідження семантики передбачало аналіз значення розділового запитання, що утворюється як результат взаємодії його головного і питального конституентів. Так, головний конституент передає об'єктивний зміст, позамовну ситуацію - пропозицію, і може містити один чи декілька імпліцитних модусів. Питальному конституенту притаманне вираження суб'єктивної змінної, експліцитного модусу, тобто ставлення мовця до об'єктивного змісту.

Проведення лінгвопрагматичного аналізу розділового запитання сприяло визначенню його як однієї з тактик дискурсивних і прагматичних стратегій комунікації (за системою О.С. Іссерс). Досягнення мети, поставленої в процесі творення дискурсу, може відбуватися шляхами кооперації / співробітництва чи конфронтації / конфлікту. Різниця між ними полягає в тому, що під час кооперації учасники спілкування прагнуть продемонструвати один одному свої добрі наміри і зробити комунікацію легкою та приємною; при комунікативному конфлікті співрозмовники навмисне загострюють ситуацію, ображають, висміюють один одного чи оточуючих (В.І. Карасик). Дослідження лінгвопрагматики базується на використанні позитивних і негативних факторів мовлення, що є складовими теорії ввічливості. Окрім тактик ввічливості, що належать до позитивних факторів, існують тактики неввічливості, у межах яких реалізується комунікативний конфлікт, де розділове запитання виступає конфліктогеном. Виокремлення тактик позитивної та негативної ввічливості визначило можливість їхнього використання як функцій розділового запитання для досягнення мовцем комунікативної мети.

Застосування дискурс-аналізу надало змогу дослідити роль розділового запитання в процесі породження й проведення дискурсу, де воно вживається адресантом для встановлення, продовження чи розірвання контакту між комунікантами тощо. Дискурсивні функції, насамперед, залежать від спрямування розділового запитання (кооперативне / конфронтаційне) та фази дискурсу (початок, перебіг, завершення).

Отже, розділове запитання - це складна синтаксична структура, яка має двоїсту функціональну природу, що зумовлено поєднанням у ній пропозиції та декількох модусів, є кооперативно чи конфронтаційно спрямованою комунікативною тактикою в межах стратегій ввічливості / неввічливості й вживається для породження та регулювання дискурсу.

Розділ 2. "Структура розділового запитання в англійській мові: діахронний і синхронний аспекти". Розвиток питального речення припадає на давньоанглійський період VI - XI століть (В.Д. Аракін, І.П. Іванова, Б.О. Ільїш, Т.А. Расторгуєва, O. Fischer, R. Quirk). У художньому дискурсі розділове запитання починає зустрічатись тільки в XVI столітті (І.С. Шевченко, S. Hoffman, R. Hogg, M. Rissanen).

На основі здійсненого діахронного аналізу визначено, що протягом XVI - початку ХХІ ст. структура розділового запитання зазнала таких змін:

– виникла субпарадигма нерегулярного розділового запитання, де питальний конституент представлено вигуком, прислівником тощо (зміна датована першою половиною XVIІ століття), наприклад:

(2) The very conveyances of his lands will scarcely lie in this box; and must the inheritor himself have no more, ha? (W. Shakespeare - Hamlet, Prince of Denmark);

– утворилися розділові запитання із заперечною незбалансованістю (зміна датована другою половиною XVIІ століття), наприклад:

(3) Yes, Sir, but, you see, he has not appear'd, may not I put up my rapier now, and go home again with my honour, may I not? (W. Clark - Marciano);

– сформувалися редуковані форми not-оператора в питальному конституенті регулярного розділового запитання, структура якого починає збігатися з моделлю V+NOT+Pr, де V - дієслово, NOT - not-оператор, Pr - займенник (зміна датована початком XVIІІ століття, до цього періоду традиційною вважалася модель V+Pr+NOT), наприклад:

(4) There's a righteous judge above, an't there? (T. Smollett - The Adventures of Roderick Random);

– з кінця XVI ст. частота використання розділових запитань порівняно з іншими типами питальних речень постійно зростає, що дає змогу зробити висновок, про постійну динаміку розвитку досліджуваного явища в англомовному художньому дискурсі (див. табл.1):

Таблиця 1

Кількісні характеристики розділових запитань в англомовних художніх творах ХVІ - початку ХХІ століть

За результатами аналізу розділові запитання були відсутні в художніх творах XV - початку XVI століть, а поява їх у літературі зафіксована в середині - кінці ХVI - на початку XVII ст. у творах В. Шекспіра, Б. Джонсона та ін. Частота використання розділових запитань у період з XVI до початку XXI ст. зросла з 1% наприкінці XVI ст. до 10,4% на початку ХХІ століття, що, наприклад, указує на існування загальної тенденції до зниження офіційності в мові та спроб автора відтворити сучасне усне мовлення на письмі.

Розділове запитання не було об'єктом дослідження в граматиках ХVI - XVIІI століть. Уперше воно проаналізовано в другій половині ХІХ століття (1874 р.) у праці Е. А.Ф. Маетзнера, де лінгвіст визначив його як одиницю тогочасного розмовного масового мовлення та виокремив можливі структурні типи розділового запитання. У першій половині ХХ століття (1922 р.) Г. Вендт запропонував опис структури та семантики розділового запитання. Надалі дослідження питального речення загалом та розділового запитання зокрема, набули поширення, про що свідчить проведений кількісний аналіз даних 118 граматичних джерел XVI - початку ХХІ століть (див. табл.2):

Таблиця 2

Кількісні характеристики розділового запитання в граматиках XVI - початку XXІ століть

Перші дослідження розділового запитання зафіксовані в граматиках другої половини ХІХ століття. У наступні періоди спостерігається зростання кількості досліджень з 4,2% у другій половині ХІХ століття до 14,6% у першій половині ХХ ст. до 93,3% у другій половині ХХ ст. та 100% на початку ХХІ століття.

Для визначення статусу розділового запитання в англійській мові ХХ - початку ХХІ століть, порівняно з іншими типами питального речення, встановлено їхнє відсоткове співвідношення: загальні - 45,6%, спеціальні - 40,1%, розділові - 9,5%, альтернативні - 1,4%, запитання до підмета - 3,4%. Таким чином, розділове запитання є третім з-поміж питальних речень за частотою використання в сучасному англомовному дискурсі.

У дослідженні розділове запитання визначено як двотактну граматичну структуру, в якій дієслівний / недієслівний питальний конституент приєднується до головного конституента, представленого розповідним, окличним, спонукальним чи питальним реченням, і структурно та (або) семантично пов'язаний із ним, що утворює парадигму, структурну ієрархію, яка містить 3 субпарадигми - регулярну, нерегулярну і парцельовану. Розбіжності між ними очевидні на рівні їхніх поверхневих структур, однак глибинна структура, що може бути зображена у вигляді структурного дерева, є спільною (див. рис.2):

TQ

MC TAG

Рис.2. Глибинна структура розділового запитання, де TQ - розділове запитання, МС - головний конституент, ТAG - питальний конституент.

На рис.2 подана типова схема розділового запитання, що визначена як інваріант, відносно якого реальні речення, сформовані відповідно до цієї схеми, є варіантами (В.М. Солнцев). Типова схема наповнюється конкретними словами, які вступають у характерні для цієї мови і в цьому значенні існуючі граматичні, проте нові лексико-семантичні відношення. У результаті наповнення типової схеми конституентами утворюються суб - і мікропарадигми розділового запитання.

Субпарадигма регулярного розділового запитання - це двотактна граматична структура, в якій дієслівний питальний конституент є приєднаним до головного конституента, представленого розповідним, окличним, спонукальним чи питальним реченням, і структурно та семантично пов'язаним із ним. Регулярна субпарадигма буває збалансованою і незбалансованою. Збалансовані розділові запитання - це запитання, де один конституент - стверджувальний, інший - заперечний (+/-; - /+). У незбалансованих - обидва конституенти є стверджувальними або заперечними (+/+; - /-), що дає змогу виокремити 4 мікропарадигми:

– заперечно-стверджувальну збалансовану, в якій головний конституент містить not-оператор і є заперечним (-), питальний - стверджувальним (+), а мікропарадигма репрезентується моделлю (-) MC + (+) TAG, наприклад:

(5) You don't want Butler to come back, do you? (E. Colfer - Artemis Fowl. The Lost Colony);

– стверджувально-заперечну збалансовану, головний конституент якої є стверджувальним (+), питальний - заперечним (-), що співвідноситься з моделлю (+) МС + (-) TAG, наприклад:

(6) You always do, don't you? (G. R. R. Martin - The Clash of Kings);

– стверджувальну незбалансовану, у головному та питальному конституентах якої відсутній not-оператор чи будь-який заперечний займенник (+/+), і яка проявляється в моделі (+) МС + (+) TAG, наприклад:

(7) Keep Hoeg for me a little while, will you? (U. LeGuin - A Wizard of Earth Sea);

– заперечну незбалансовану, де в кожному з конституентів наявний not-оператор чи заперечний займенник (-/-), і яка відповідає моделі (-) МС + (-) TAG, наприклад:

(8) And you don't think you'll be able to use it while we're on the run, don't you? (C. Lewis - The Lion, the Witch and the Wardrobe).

Характерною рисою головного конституента є те, що він, зазвичай, репрезентується розповідним реченням - 89%. Інші типи речень співвіднесено таким чином: спонукальні - 10%, окличні - 0,8%, питальні - 0,2%.

Питальний конституент утворює другу частину двотактного розділового запитання і є структурою з чітко визначеним набором складових. У субпарадигмі регулярного розділового запитання питальний конституент завжди дієслівний та містить дієслівну і номінативну групи. Аналіз морфолого-синтаксичної структури дієслівної групи показав, що вона може бути представлена 22 дієслівними формами з 24 можливих, за винятком dare та used, а саме: is, am, are, was, were, have, has, had, do, does, did, will, would, can, could, shall, should, ought to, must, may, might, need. У номінативній групі підмет питального конституента репрезентовано 8 суб'єктними формами особових займенників: I, you (sing.), he, she, it, you (pl.), we, they, вказівним займенником there у конструкції there + be чи неозначеним займенником one.

Субпарадигма нерегулярного розділового запитання - двотактна граматична структура, в якій недієслівний питальний конституент приєднаний до головного конституента, представленого розповідним, окличним, спонукальним чи питальним реченням, і семантично пов'язаний із ним, при цьому структурний зв'язок між конституентами відсутній. Встановлено існування 3 мікропарадигм:

– екскламаторної - питальний конституент якої містить вигуки (um, er, ah, eh, heh, uh, huh, hah, hm, hey та ін.) чи звертання та відповідає моделі: NP+ (V_aux+ NOT) +VP+NP₂+Interjection, наприклад:

(9) A flaw between floors, eh? (R. F. Rankin - They Came and Ate Us);

– адвербіальної - питальний конституент якої виражений прислівниками (right, alright, well, O. K.), словами ствердження і заперечення (yes, no), нестандартними конституентами і співвідноситься з моделлю: NP+ (V_aux+NOT) + VP+NP₂+ADV / Y-NW / NsC, наприклад:

(10) But let's go where it's a little quieter, okay? (S. King - A Bag of Bones);

– змішаної - головний конституент якої є вигуком чи прислівником (oh, ah, well, heh, hey, huh, uh, eh), що поєднується з дієслівним питальним конституентом і репрезентується моделлю: Interjection+V_aux+ (NOT) +Pr, наприклад:

(11) Oh, could I? (A. MacCaffrey - Damia),

де NP / NP₂ - іменникові групи, VP - дієслівна група, V_aux - допоміжне дієслово, Interjection - вигук, ADV - прислівник, Y-NW - слова ствердження і заперечення, NsС - нестандартний конституент.

Субпарадигма парцельованого розділового запитання - це двотактна граматична структура, в якій питальний конституент (парцелят), структурно і семантично залежний від головного конституента, відокремлюється від останнього за допомогою пунктуаційних маркерів, що забезпечує функціонування 4 структурних моделей:

– модель 1 (+/-) MC. (+/-) TAG, що вказує на винесення питального конституента за рамки розділового запитання за допомогою "крапки", наприклад:

(12) I don't think we're at the target yet. Are we? (J. Heller - Catch 22);

– модель 2 (+/-) MC - (+/-) TAG, відображає можливість розмежування питального конституента від головного за допомогою маркера "тире", наприклад:

(13) He and Trillian had never even - had they? (D. Adams - Mostly Harmless);

– модель 3 (+/-) MC … (+/-) TAG, яка описує мікропарадигму парцельованого розділового запитання, що базується на відокремленні головного і питального конституентів пунктуаційним маркером "три крапки", наприклад:

(14) The trouble was, I didn't have a choice. did I? (R. Asprin - Hit or Myth);

– модель 4 (+/-) MC! (+/-) TAG, де питальний конституент відділяється від головного пунктуаційним маркером "знак оклику", наприклад:

(15) It's been called the race of the year, and what a day it is! Isn't it, Jim? (C. Barker - Book of Blood. Part 2).

Виокремлення субпарадигм розділового запитання відбувається за провідним функціонально-семантичним принципом та допоміжними - морфологічним і пунктуаційним. Так, при аналізі з правостороннього контексту семантика парцелята вказує на його когерентний зв'язок із попереднім головним конституентом. Парцелят завершує семантику розділового запитання та структурно заміщує питальний конституент.

Кількісний аналіз розділового запитання в досліджуваних творах визначає відсоток використання кожної з його субпарадигм та мікропарадигм у художньому дискурсі ХХ - початку ХХІ століть (див. табл.3):

Таблиця 3

Кількісні характеристики субпарадигм і мікропарадигм розділового запитання в англомовному художньому дискурсі ХХ - початку ХХІ століть

За результатами проведеного аналізу кількість одиниць регулярної субпарадигми дорівнює 4720 (73,7%), нерегулярної - 1284 (20,1%), парцельованої - 396 одиниць (6,2%) від сумарної кількості розділових запитань. У межах регулярної субпарадигми найбільш поширеною є мікропарадигма стверджувально-заперечної збалансованості - 41,8%. Інші мікропарадигми регулярного розділового запитання представлені так: заперечно-стверджувальна збалансована - 20,7%, стверджувальна незбалансована - 10,8%, заперечна незбалансована - 0,4%. З-поміж мікропарадигм нерегулярного розділового запитання екскламаторна становить 11,1%, адвербіальна та змішана мікропарадигми співвідносяться таким чином: 8,4% та 0,6%. Серед парцельованих розділових запитань найуживанішою є мікропарадигма з маркером "крапка" - 5,2%, найменш поширеною - мікропарадигма з маркером "знак оклику" - 0,2% від загальної кількості проаналізованих одиниць.

Розділ 3. "Семантика і прагматика розділового запитання". Основою для визначення прагмасемантичних функцій розділових запитань слугує їх поділ на два типи - експліцитні та імпліцитні. Розділове запитання, в якому пропозиційна форма та прагматичне значення збігаються, а метою є отримання відповіді, визначається як експліцитне. Розділове запитання, в якому пропозиційна форма й прагматичне значення не збігаються, називається імпліцитним. Так, формальний тип речення - розділове запитання - може співвідноситися з різним функціональним навантаженням (див. рис.3):

Рис. 3. Взаємозв'язок формального типу розділового запитання та функціонального навантаження

Рис. 3 ілюструє те, що формальним типом речення виступає розділове запитання, яке, окрім питального значення, що вже міститься в його синтаксичній структурі, має функціональне навантаження, характерне для інших типів речень, - розповідного (декларатива), спонукального (імператива), окличного (емотива). Відповідно кожне розділове запитання характеризується компонентом питальності, який стає периферійним у його семантичній структурі.

У дискурсі розділові запитання виконують функції, які можна поділити на дві групи - прагмасемантичні і дискурсивні. Прагмасемантичні функції використовуються для реалізації комунікативно-прагматичних намірів мовця, виражаючи при цьому семантичну складову розділових запитань. Кооперативно спрямованими прагмасемантичними функціями є:

1) запит інформації;

2) зацікавленість в інтересах, бажаннях, потребах співрозмовника;

3) сподівання, оптимізм;

4) схвалення, згода, підтримка;

5) спільність інтересів, знань і бажань мовців;

6) уникання незгоди, несхвалення;

7) розуміння, готовність до кооперації;

8) припущення;

9) здивування, емоційне захоплення;

10) сумнів, песимізм, вагання, невпевненість;

11) зниження негативної ілокутивної сили висловлювання, прохання. Серед конфронтаційних прагмасемантичних функцій виокремлюємо:

1) випитування інформації;

2) іронія, сарказм, докір, глузування.

Дискурсивні функції впливають на перебіг дискурсу. До них належать:

1) початок дискурсу;

2) залучення адресата до дискурсу;

3) продовження дискурсу;

4) зміна теми дискурсу;

5) перехоплення ініціативи в дискурсі;

6) завершення дискурсу. Перші 4 мають кооперативне, інші - конфронтаційне спрямування. Із 6 дискурсивних функцій імпліцитне розділове запитання може реалізовувати 6, експліцитне - 5, оскільки воно не використовується для завершення мовлення.

У результаті аналізу встановлено, що в розділовому запитанні завжди поєднуються дві або більше функцій: дискурсивна і декілька прагмасемантичних. Реалізація однієї дискурсивної та однієї прагмасемантичної функції притаманна експліцитному розділовому запитанню, оскільки воно завжди спрямоване на запит інформації (семантична функція), тоді як імпліцитне - виконує дискурсивну та декілька прагмасемантичних функцій.

Наявність значної кількості функцій указує на необхідність дослідження типів дискурсу, в яких вони реалізуються. Дискурс розглянуто нами як мовлення, що відповідає комунікативній ситуації (В.С. Григор'єва). Універсальність розділового запитання полягає в тому, що мовець може вживати його в усіх типах дискурсу, де воно виконує як прагмасемантичні, так і дискурсивні функції. Кількісний аналіз показав нерівномірність використання розділових запитань у таких жанрах, як: детектив, пригоди / екшн, жахи / трилер, фентезі, що входять до художнього регістру англомовного дискурсу (див. табл. 4):

Таблиця 4

Кількісні характеристики розділових запитань у жанрах англомовного художнього дискурсу ХХ - початку ХХІ століть

Частота використання розділових запитань залежить від жанру дискурсу та авторської інтенції. Дані проведеного аналізу свідчать про те, що в жанрі пригоди / екшн автори найчастіше вживають розділові запитання - 69 одиниць на 100 000 словоформ. Частотною є реалізація розділових запитань у жанрі фентезі - 65 одиниць на 100 000 словоформ. Найменша кількість спостерігається в жанрі жахи / трилер - 56 одиниць на 100 000 словоформ. Таке співвідношення можна пояснити тим, що внутрішня будова книг жанру пригоди / екшн містить дію, частою є зміна героїв та їхніх діалогів, що спричинює варіативність мовлення й функціонування розділових запитань з метою припущення, невпевненості, зниження негативної сили висловлювань, продовження спілкування.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в проведенні комплексного синхронно-діахронного опису структури, семантики і прагматики розділового запитання в англійській мові.

Розділове запитання - це двотактна граматична структура, в якій питальний конституент приєднаний до головного конституента, представленого розповідним, спонукальним, окличним чи питальним реченням, і структурно та (або) семантично пов'язаний із ним. У макропарадигмі питального речення ХХ - початку ХХІ століть, воно посідає третє місце за частотою використання (9,5% від загальної кількості досліджуваних питальних речень).

У лінгвістиці категорія питальності представлена концептом QUESTION, вербалізація якої відбувається лексичними і граматичними шляхами. До лексичних належать: проведення дефініційного аналізу лексеми question та визначення її лексико-семантичних груп, побудова концептосфери і лексико-семантичного поля question.

Граматичними засобами вербалізації є питальні речення, зокрема розділові запитання. Встановлено, що в сучасній англійській мові розділове запитання формує структурну парадигму, у межах якої, за функціонально-семантичним, морфологічним і пунктуаційним принципами, виділено 3 субпарадигми: регулярну, нерегулярну, парцельовану та 11 мікропарадигм: стверджувально-заперечну й заперечно-стверджувальну збалансовані, стверджувальну і заперечну незбалансовані, екскламаторну, адвербіальну, змішану, парцельовані з маркерами: крапка, три крапки, тире, знак оклику.

Визначено, що поява розділового запитання датується серединою - кінцем XVI століття, а за час його існування зафіксовано 1 кількісну та 3 якісні зміни: виникли розділові запитання із заперечною незбалансованістю та розділові запитання нерегулярної субпарадигми, сформувалися редуковані форми not-оператора в питальному конституенті, частота використання досліджуваних одиниць у художніх творах зросла з 1% наприкінці XVI століття до 10,4% на початку ХХІ століття.

Виокремлено експліцитні й імпліцитні типи розділового запитання, відповідно до яких встановлено прагмасемантичні функції. Експліцитні розділові запитання реалізують 2 функції: запит (кооперативна) і випитування інформації (конфронтаційна). Імпліцитні розділові запитання виконують 11 функцій: зацікавленість в інтересах, потребах співрозмовника; сподівання, оптимізм; схвалення, згода, підтримка; спільність інтересів, знань, бажань мовців; уникання незгоди, несхвалення; розуміння, готовність до кооперації; припущення; здивування, емоційне захоплення; сумнів, песимізм, вагання, невпевненість; зниження негативної ілокутивної сили висловлювання, прохання; іронія, сарказм, докір, глузування. Остання функція - конфронтаційна, інші - кооперативні.

Класифіковано дискурсивні функції, з-поміж яких експліцитне розділове запитання виконує 5 функцій: початок дискурсу, залучення адресата до дискурсу, продовження дискурсу, зміна теми дискурсу, перехоплення ініціативи в дискурсі. Перші 4 є функціями кооперативного спрямування, остання - конфронтаційного. Імпліцитне розділове запитання реалізує 6 функцій: початок дискурсу, залучення адресата до дискурсу, продовження дискурсу, зміна теми дискурсу, перехоплення ініціативи в дискурсі, завершення дискурсу. Дві останні мають конфронтаційне, інші - кооперативне спрямування. Розділовому запитанню притаманна реалізація щонайменше 2 функцій: дискурсивної й прагмасемантичної, де характерним є поєднання однієї дискурсивної та двох чи більше прагмасемантичних функцій.

У подальшій роботі вважаємо за необхідне провести зіставний аналіз розділових запитань у британському, американському, канадському, австралійському національних варіантах, що сприятиме встановленню його варіантології; розглянути функціонування розділових запитань у різних регістрах англомовного дискурсу. Перспективним для теорії та практики перекладу видається дослідження розділового запитання в первинному (англійському) і вторинному (перекладі українською мовою) дискурсах.

Список опублікованих праць за темою дисертації