Українська перекладна лексикографія: проблема безеквівалентності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

УДК 811.161.2'374.822

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

УКРАЇНСЬКА ПЕРЕКЛАДНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ:

ПРОБЛЕМА БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОСТІ(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ. - ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

ЛІСНА МАРІАННА ІГОРІВНА

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Боярова Людмила Георгіївна,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

професор кафедри української мови.

Офіційний опонент: доктор філологічних наук, професор

Лисиченко Лідія Андріївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук,

Тищенко Оксана Миколаївна,

Інститут української мови НАН України,

ст. науковий співробітник відділу лексикології та лексикографії.

Захист відбудеться «14» червня 2011 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.20 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-37.

Із дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61022, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий « » травня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

безеквівалент мовний лінгвальний

Словники вважають квінтесенцією накопиченого людством досвіду, підґрунтям пізнавальної діяльності людини. У межах окремої культури лексикографічні праці є чинником формування національної свідомості та самобутності, збереження мови народу, духовного збагачення нації. Вони відбивають специфіку лінгвоментальності, особливу конфігурацію смислів, накладену конкретною мовою на універсум. Словники фіксують культуру певного народу, але разом із тим постають її витвором. В епоху світових інтеграційних процесів особливого значення набувають перекладні лексикографічні праці, мета яких полягає у встановленні еквівалентних відношень між лексичними одиницями різних мов.

У національному мовознавстві є лише кілька ґрунтовних праць, які узагальнюють нагромаджений практичний досвід укладачів перекладних словників. Це наукові розвідки С. Головащука, О. Нечитайло, Н. Сукаленко. Окремі питання перекладної лексикографії теоретично осмислено також у роботах українських мовознавців І. Балашової, І. Гнатюк, П. Горецького, О. Демської, В. Жалай, Д. Калинчука, В. Карабана, Г. Мартинюк, Л. Пелепейченко, Л. Полюги, Л. Пономаренко, Л. Тименко, Т. Федоренко та ін. У зарубіжній лінгвістиці різноманітні аспекти двомовного словникарства висвітлено в роботах В. Беркова, О. Іванищевої, Є. Рівеліса, A. Adamska-Salaciak, L. Zgusta та ін.

У розвідках із теорії перекладної лексикографії українські та зарубіжні науковці порушують багато важливих питань, найактуальнішим серед яких є перекладання реєстрових слів цільовою мовою, оскільки саме адекватність корелятів передовсім визначає якість словника. Особливі труднощі спіткають лексикографа під час перекладання безеквівалентних одиниць, велика кількість яких виявляється в разі зіставлення української мови, зокрема, з англійською та німецькою. Важливість англійської мови для українців не викликає сумнівів з огляду на її статус мови міжнаціонального спілкування для всього людства, мови світової науки, освіти, бізнесу, Інтернет-комунікації. Про значущість німецької мови свідчить чільне місце Німеччини в Євросоюзі, вагомий вплив цієї держави на світовий економічний, політичний, науковий, культурний простір. На сьогодні в українському мовознавстві немає наукових робіт, де теоретично осмислювалося б лексикографічне опрацювання безеквівалентів у перекладних словниках. Натомість лексичну безеквівалентність багатоаспектно проаналізовано в теорії перекладу, що слід брати до уваги під час дослідження цього мовного явища в лексикографічному аспекті.

Сучасні лексикографічні праці пропонуються користувачеві у традиційному друкованому форматі та електронному (у мережі Інтернет чи на інформаційних носіях). Якщо в світовому культурному просторі паперові словники все більше поступаються місцем електронним виданням, то в Україні процес інформатизації лексикографії тільки починається. На думку багатьох науковців, майбутнє перекладної лексикографії належить саме електронним словникам. Підґрунтям таких інформаційних ресурсів є словники традиційного формату, що підкреслює важливість розгляду перекладної безеквівалентності у друкованих лексикографічних працях. Так, англо-українська частина останньої чотирнадцятої версії найпоширенішого в Україні електронного багатомовного словника Lingvo базується на англо-українському словнику М. Балли, який вийшов друком 2007 року.

У другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. опубліковано близько 30 англо-українських та 20 німецько-українських загальномовних словників різного обсягу. Джерельним матеріалом мовного аналізу стали 8 англо-українських та 6 німецько-українських загальномовних словників, що вийшли друком в Україні та за її межами у вказаний час. На матеріалі цих джерел розглянуто проблему лексикографічної безеквівалентності, яка становить об'єкт нашого дослідження, а предметом є типологічна характеристика безеквівалентів та способи їх опрацювання в англо-українських та німецько-українських словниках названого періоду.

У сучасному інформаційному суспільстві особливого значення набуває перекладне словникарство і відповідно теоретичне осмислення способів лексикографічного опрацювання безеквівалентної лексики у вхідних мовах порівняно з українською. Актуальність теми дослідження зумовлена: 1) складністю та багатоаспектністю явища міжмовної асиметрії на семантичному рівні; 2) нерозробленістю проблеми лексикографічної безеквівалентності в українському мовознавстві; 3) необхідністю теоретичного осмислення способів перекладання безеквівалентів у словниках; 4) потребою застосування комплексного підходу до лексикографічного опрацювання чужомовних одиниць, які не мають українських еквівалентів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за програмою «Аналіз системи рівнів української мови ХVII-XXІ століть».

Мета дисертаційної роботи - багатоаспектно розглянути та систематизувати безеквівалентні одиниці в загальномовних англо-українських і німецько-українських словниках указаного періоду, розробити комплексний метод їхнього лексикографічного опрацювання.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

1) схарактеризувати екстралінгвальні та лінгвальні чинники національної специфіки мовних картин світу (МКС);

2) здійснити критичний огляд сформованих у науці поглядів на мовну безеквівалентність;

3) уточнити поняття «еквівалент», «безеквівалент», «реалія»; увести до наукового обігу українського мовознавства поняття «культурологічний безеквівалент», «власне мовний безеквівалент», «комбінований безеквівалент», «структурний (композитний) власне мовний безеквівалент», «семантичний власне мовний безеквівалент»;

4) визначити типологію безеквівалентних одиниць та схарактеризувати їх;

5) систематизувати досліджувані реалії та власне мовні безеквіваленти, розробивши їх тематичну класифікацію;

6) визначити використовувані в українському словникарстві способи перекладання безеквівалентних одиниць;

7) розробити комплексні методи лексикографічного опрацювання реалій та власне мовних безеквівалентів.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано аналітико-описовий, індуктивно-дедуктивний та типологічний методи для найповнішого узагальнення і класифікації мовних фактів. Англійські й німецькі слова, план змісту яких не закріплений за жодним звуковим комплексом української мови, виокремлено з перекладних лексикографічних праць методом суцільної вибірки. Як допоміжний уживано квантитативний метод, що дає змогу встановити кількісне співвідношення між досліджуваними мовними одиницями.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній:

1) уточнено й доповнено зміст понять «еквівалент», «безеквівалент», «реалія»; до наукового обігу в українському мовознавстві введено поняття «культурологічний безеквівалент», «власне мовний безеквівалент», «комбінований безеквівалент», «структурний (композитний) власне мовний безеквівалент», «семантичний власне мовний безеквівалент»;

2) запропоновано типологію безеквівалентної лексики відповідно до причин асиметрії мовних картин світу;

3) установлено ознаки безеквівалентності в перекладних словниках;

4) розмежовано перекладацькі й лексикографічні способи опрацювання безеквівалентних одиниць; визначено словникарський спосіб опрацювання безеквівалентів - контекстуалізацію;

5) подано тематичні класифікації реалій та власне мовних безеквівалентів;

6) вироблено рекомендації щодо усунення недоліків опрацювання безеквівалентних одиниць у перекладних словниках;

7) запропоновано комплексні методи опрацювання кожного типу лексикографічної безеквівалентності.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в розробленні питання міжмовної асиметрії на семантичному рівні, актуального для української лексикографії; уведенні до наукового обігу низки мовознавчих понять; визначенні типології чужомовних одиниць, що не мають українських еквівалентів; систематизації реалій і власне мовних безеквівалентів за спільністю референтів, які вони номінують; теоретичному осмисленні способів перекладання безеквівалентної лексики в українському словникарстві; розробленні принципів та методики опрацювання безеквівалентів у двомовній лексикографії. Основні положення дисертації можна використати для подальшого дослідження проблем лексикографії та лексикології української мови, теоретичного осмислення явища безеквівалентності, удосконалення засобів подолання міжмовних розбіжностей на семантичному рівні в перекладних словниках.

Дисертація має практичне значення, оскільки її результати можуть бути використані в лексикографічній роботі (під час укладання загальномовних перекладних словників), у навчальному процесі (для розроблення курсів із лексикографії, лексикології, зіставного мовознавства, етнолінгвістики, лінгвокультурології, спецкурсів і спецсемінарів, а також під час викладання української мови як іноземної в англомовних та німецькомовних аудиторіях). Подані в роботі узагальнення та спостереження за мовним матеріалом будуть корисними для подальшого розвитку українського перекладного словникарства. Запропонований комплексний метод лексикографічного опрацювання безеквівалентів уможливлює належне розв'язання проблеми перекладання таких одиниць у двомовних словниках. Це сприятиме більш ґрунтовному висвітленню особливостей картини світу чужої мови, а отже, користувач одержить нові можливості засвоїти вхідну мову.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі теоретичні положення та практичні результати розроблено й отримано в дисертації одноосібно.

Апробація роботи. За матеріалами дисертації прочитано доповіді на Міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» (м. Рудка, Польща, 2007 р.), «Слов'янські мови і культура» (м. Тула, Росія, 2007 р.), «Етнопростір мови та культури: актуальні проблеми етнолінгвістики й лінгвокультурології» (м. Харків, 2007 р.), «Проблеми загальномовної та ареальної семантики» (м. Луганськ, 2009 р.), «Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки ХІХ-ХХІ ст. (до 175-річчя від дня народження О. О. Потебні)» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми відбито в 5-ти публікаціях (статті), чотири з яких надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (222 найменування), списку використаних джерел (39 назв). Повний обсяг роботи становить 189 сторінок, текстова частина - 162 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету й завдання дослідження, об'єкт і предмет аналізу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ «Безеквівалентність як проблема мовознавства» присвячено загальнотеоретичним питанням, що стосуються досліджуваної в роботі проблеми. У першому підрозділі «Вияв національної специфіки картини світу в мовах» йдеться про чинники, які зумовлюють неповторність мовних картин світу, та про рівні відмінного членування реальної дійсності різними мовами.

Національна специфіка мовних картин світу зумовлена, з одного боку, відмінностями екстралінгвальної сфери, тобто наявністю етноспецифічних референтів, а з другого, - різним членуванням світу мовами. Ми розрізняємо такі рівні неоднакової категоризації світу мовами: генетичний (вплив певної усталеної тенденції осягнення світу), психологічний (неоднакове сприйняття, осмислення й оцінення елементів універсуму), соціальний (вербалізацію стимулює комунікативна потреба) та лінгвальний (особливий дериваційний потенціал). Етноунікальність конкретної мовної картини світу виявляється, зокрема, у значеннях слів, які в разі зіставлення однієї мови з іншою поділяємо на еквівалентні й безеквівалентні.

У другому підрозділі «Еквівалентність як об'єкт теорії перекладу та двомовної лексикографії» уточнено поняття «еквівалент» у перекладному словникарстві. На відміну від перекладацького еквівалента, який є контекстуальним, словниковий - універсальний. Релевантні риси словникового еквівалента - це передання адекватного обсягу значення певної семеми реєстрового слова, регулярність, універсальність, а також структурний мінімалізм, тобто формальне вираження на рівні: 1) окремої лексеми (англ. wallpaper - укр. «шпалери»; нім. Eberesche - укр. «горобина»); 2) фразеологізму (нім. Abgesang - укр. «лебедина пісня»); 3) словосполучення, яке буквально відтворює зміст етнонейтрального композита (нім. Abendkleid - укр. «вечірнє вбрання»; нім. Druckabfall - укр. «падіння тиску»).

У третьому підрозділі «Безквівалентність як об'єкт теорії перекладу та двомовної лексикографії» розглянуто погляди на безеквівалентність, які сформувалися в сучасному мовознавстві, виділено типи безеквівалентних одиниць залежно від причин їхньої появи.

У перекладній лексикографії доцільно розрізняти культурологічну і власне мовну безеквівалентність відповідно до екстралінгвального та лінгвального чинників національної специфіки мовних картин світу. Культурологічна безеквівалентність зумовлена браком аналогічного денотата в зіставлюваній культурі, наприклад: англ. prevaricator - укр. «промовець, що виступає з жартівливою промовою в день присудження університетських ступенів (у Кембриджі)»; нім. Geest - укр. «підвищена піщана місцевість (на берегах Північного моря)». Натомість власне мовна безеквівалентність пов'язана з неоднаковим членуванням мовами універсуму, наприклад: англ. sunburst - укр. «яскраве сонячне проміння, що несподівано з'явилося з-за хмар»; нім. Mauerblьmchen - укр. «дівчина, яку ніхто не запрошує на танець».

У перекладній лексикографії встановлюємо безеквівалентність, якщо в цільовій мові не можна передати еквівалентом адекватний обсяг певного значення вхідної лексеми. «Безеквівалентним словом», або «безеквівалентом» називаємо моносемант, значення якого передано в цільовій мові відповідником (чи декількома відповідниками), або полісемант, усі значення якого перекладено відповідниками. Як засвідчує аналіз лексикографічних джерел, культурологічні та власне мовні безеквівалентні значення можуть бути в семантичній структурі мовних одиниць вхідної мови в різних співвідношеннях:

1) слово (моно- або полісемічне) має лише культурологічно безеквівалентне значення (чи декілька таких значень), наприклад: англ. public-school - укр. «1) приватна середня школа закритого типу (у Великій Британії, переважно для хлопчиків; готує до вступу в університет); 2) безкоштовна середня школа (у США та Шотландії)»; нім. Eulenspiegel - укр. «Уленшпіґель (герой народних гумористичних оповідок)». Таку мовну одиницю називаємо культурологічно безеквівалентною лексемою, або культурологічним безеквівалентом;

2) лексема (моно- або полісемічна) має лише власне мовне безеквівалентне значення (чи декілька значень), наприклад: англ. housecraft - укр. «зразкове ведення домашнього господарства й уміле виховання дітей»; нім. Einstand - укр. «1) вступ на посаду; 2) святкування з нагоди вступу на посаду». Є підстави кваліфікувати одиницю такого типу як власне мовну безеквівалентну лексему, або власне мовний безеквівалент;

3) полісемічне слово має культурологічні та власне мовні безеквівалентні значення, наприклад: англ. mothering - «1) материнське піклування; материнська ласка; 2) звичай відвідувати батьків і дарувати їм подарунки в четверту неділю посту»; нім. Stammtisch - укр. «1) стіл для постійних гостей (у кафе, ресторані тощо); 2) компанія завсідників». Таку мовну одиницю слід уважати безеквівалентною лексемою комбінованого типу, або комбінованим безеквівалентом;

4) полісемічна лексема має як безеквівалентні, так і еквівалентні значення, наприклад: англ. shepherd - укр. «1) чабан, пастух; 2) пастушок, вівчарик; персонаж пасторалі; 3) пастир; 4) шукач золота, який застовпив ділянку, але не працює на ній»; нім. Nutznieвer - укр. «1) людина, яка отримує вигоду від чогось; 2) користувач». У таких випадках об'єктом аналізу є лише безеквівалентні значення лексем.

У четвертому підрозділі «Способи передання безеквівалентних значень у двомовних словниках» розглянуто лексикографічні способи міжмовної транспозиції безеквівалентів, а саме: 1) транскодування (англ. snip-snap-snorum - укр. «сніп-снеп-снорум /старовинна гра в карти/»; нім. Amtmann - укр. «амтман /середній ранг посадовця, напр., Justizamtmann/»); 2) субституцію (англ. bursar - укр. «1) скарбник /в коледжах й університетах/»; нім. Rцmer - укр. «келих /з фігурною ніжкою, переважно з кольорового скла/»); 3) калькування (англ. Senate-house - укр. «будинок ради /у Кембриджському університеті/»; нім. Bundesprдsident - укр. «Федеральний президент /ФРН, Австрія/»); 4) описовий відповідник (англ. salutatorian - укр. «випускник коледжу, що виступає з вітальною промовою на початку навчального року»; нім. Sprachkasette - укр. «магнітофонна касета для тих, хто вивчає іноземну мову»); 5) комбіновану реномінацію (англ. paddy - укр. «рис-паді /сирець/, необшугований рис»; нім. Advent - укр. «адвент, передріздвяна неділя /кожна з останніх чотирьох неділь перед Різдвом/»); 6) контекстуалізацію (нім. Unzeit: zu ~ kommen - укр. «приходити невчасно»).

За стратегією передання національного колориту способи перекладання культурологічних безеквівалентів у словниках можна поділити на такі, що ґрунтуються на стратегії екзотизації, тобто привнесення до цільової мови деяких елементів «чужого» (транскодування, калькування, комбінована реномінація), та адаптації, тобто пристосування чужоземних культурних знаків до українського контексту (субституція, описовий відповідник, контекстуалізація). За інформативністю розрізняємо способи, що передають зміст безеквівалентного значення або лексеми експліцитно (описовий відповідник, комбінована реномінація) та імпліцитно (субституція, калькування, контекстуалізація), а також виділяємо спосіб, що його не передає (транскодування).

Другий розділ «Культурологічна безеквівалентність» присвячено реаліям, тобто одиницям, значення яких указують на етноунікальні денотати. У першому підрозділі «Реалія як головна одиниця культурологічної безеквівалентності» схарактеризовано лінгвальний статус реалій, які вербалізують особливості побуту, культури, історії, природного світу, суспільного й політичного устрою певного етносу. У перекладному словникарстві «реалію» слід розглядати як слово, одне чи декілька значень якого вказують на етноунікальний референт. Виділено відмітні риси реалій, а саме: національна маркованість, відносність, емоційне забарвлення, динамічність.

У німецькій мові культурологічна безеквівалентність здебільшого репрезентована однозначними мовними одиницями, наприклад: нім. Beisasse - укр. «іст. житель, який не має прав громадянства»; нім. Reichsgebiet - укр. «територія Німеччини (до 1945 р.)». Це можна пояснити тим, що розвиток семантичної структури слова є непродуктивним процесом у німецькій мові. Натомість в англійській мові культурологічно безеквівалентні семеми можуть бути в складі як однозначних, так і багатозначних слів, наприклад: англ. smalls - укр. «перший екзамен на ступінь бакалавра (в Оксфордському університеті)»; англ. mission-school - укр. «1) благодійна школа для бідних, керована місіонерами; 2) школа для новонавернених (при місії)».

У другому підрозділі «Тематична класифікація культурологічно безеквівалентних значеннєвих одиниць» систематизовано реалії за належністю до певної матеріальної чи духовної, суспільної або індивідуальної сфери життя людини; виділено сімнадцять тематичних груп таких одиниць із підтемами; з'ясовано, що більшість культурологічних безеквівалентів змістовно пов'язана з людиною, побутом, освітою, історією та релігією. Об'єднання культурологічних безеквівалентів у групи вможливлює окреслення основних сфер, до яких належать денотати цих одиниць, і дає лексикографові знання, які сегменти МКС концентрують найбільше культурологічних безеквівалентів. Особлива увага саме до таких зон мовної картини світу має сприяти докладному фіксуванню реалій у перекладних словниках, а отже, повноцінному опануванню чужої мови користувачами.

У третьому підрозділі «Лексикографічна репрезентація реалій» досліджено опрацювання реалій у перекладних словниках. У проаналізованих лексикографічних працях міжмовна транспозиція значної кількості реалій здійснюється за допомогою комбінованих способів, тобто шляхом поєднання описового перекладу і транскодування, калькування або субституції, наприклад: англ. bursar - укр. «скарбник (у коледжах й університетах)»; англ. cockney - укр. «кокні (лондонське просторіччя, властиве мешканцям Іст-Енда)»; нім. Adventskranz - укр. «різдвяний вінок (для прикрашання приміщень)». Це зумовлене прагненням знайти оптимальний відповідник за таких вимог до перекладання безеквівалентів, визначених у науковій літературі: 1) потреба зберегти національний колорит і пояснити користувачеві зміст реалії; 2) компактність відповідників і повнота перекладу. Описовий відповідник використовують у тих випадках, коли застосування інших методів недоцільне. Так, перекладання німецької реалії Aerogleiter (укр. «вагон монорейкової дороги на повітряній подушці») методом транскодування недоречне, оскільки на сьогодні немає відповідної комунікативної потреби для запровадження цього чужомовного елемента до системи української мови. Калька «повітряний планер» не дає уявлення про зміст реалії, натомість гіперонім «вагон» надто загальний, а тому не задовольняє критерію інформативності.

У четвертому підрозділі «Комплексний метод лексикографічного опрацювання реалій» запропоновано комплексний метод, який становить поєднання принципів репрезентації культурологічних безеквівалентів у двомовних словниках із певною методикою, яка має забезпечити втілення кожного з них у лексикографічну практику.

Принцип 1. Точність. Методика: а) бібліографічне підготування (вивчення семантики реалії за допомогою наявних інформаційних джерел, зокрема електронних і паперових словників та енциклопедій вхідної мови); б) передання релевантних компонентів змісту культурологічного безеквівалента в перекладній частині лексикографічної статті.

Принцип 2. Повнота, переважання докладності перекладу над міркуваннями економії місця в словнику. Методика: а) наведення наявних варіантних відповідників культурологічного безеквівалента; б) подання додаткового пояснення, якщо є потреба поглибити семантизацію культурологічного безеквівалента.

Принцип 3. Збереження національного колориту культурологічних безеквівалентів (якщо можливо). Методика: а) подання ремарок для культурологічних безеквівалентів, територіально обмежених у вживанні; б) залучення до перекладного відповідника скалькованих або транскодованих елементів.

Принцип 4. Коректність. Методика: а) дотримання нормативних та стилістичних вимог сучасної української мови під час перекладання культурологічного безеквівалента; б) транскодування реалій відповідно до вимог ISO.

Принцип 5. Зручність для користувача. Методика: наведення компактних перекладних відповідників, а не лише опису реалії.

Принцип 6. Наочність. Методика: використання графічної візуалізації для реалій на позначення етноунікальних матеріальних об'єктів (у разі потреби).

Третій розділ «Власне мовна безеквівалентність» присвячено лексемам, безеквівалентним через неоднакову вербалізацію сегментів реальності в зіставлюваних культурах. У першому підрозділі «Різновиди власне мовної безеквівалентності» виокремлено структурні, або композитні безеквіваленти (нім. Brotstudium - укр. «навчання задля заробітку»; нім. Dunkelziffer - укр. «дані, що не піддаються статистичному обліку /прихована злочинність тощо/») та семантичні власне мовні безеквіваленти, серед яких розрізнюємо метафоричні (англ. snowball - укр. «1) сніжка, снігова грудка; 2) грошовий збір, при якому кожен учасник зобов'язується залучити ще декілька учасників»), метонімічні (англ. mintage - укр. «1) карбування /монет/; 2) монети одного випуску; 3) відбиток /на монеті/; 4) мито на право карбування монети; 5) винахід; творіння») та конкретизувальні (англ. plate - укр. «1) тарілка; 2) тарілка для збирання пожертв»).

Композитні безеквіваленти виникають унаслідок згортання розлогих синтаксичних конструкцій у семантично скомпресовані монолексемні кореляти, яким властива прозора внутрішня форма, наприклад: нім. Angstkauf - укр. «купівля через побоювання здороження товару або його зникнення з продажу» (від нім. Angst - укр. «страх», нім. Kauf - укр. «купівля»); англ. milk-and-water - укр. «беззмістовна розмова, книга, стаття» (від англ. «молоко з водою»). Cемантичні безеквіваленти з'являються внаслідок розвитку плану змісту лексеми вхідної мови, тому брак української семеми-еквівалента дає підстави говорити про відмінні моделі полісемії в зіставлюваних мовах. Наприклад, англ. passenger (укр. «пасажир» у прямому значенні) має похідний лексико-семантичний варіант «слабкий гравець спортивної команди». Оскільки в структурі лексичного значення українського слова пасажир немає аналогічної семеми, а значення «слабкий гравець спортивної команди» не закріплене за жодним звуковим комплексом української мови, воно є безеквівалентним в англо-українському зіставленні.

У другому підрозділі «Тематична класифікація власне мовних безеквівалентних значеннєвих одиниць» виділено двадцять одну тематичну групу таких одиниць із підтемами, найоб'ємнішими з яких є: «Людина», «Побут», «Правова система», «Культура», «Транспорт, зв'язок». Належність до певної теми великої кількості безеквівалентів указує на лексичну розробленість конкретного фрагменту реальності та особливе відбиття у свідомості носіїв чужої мови. Увага укладачів перекладних словників до найбільш значущих сегментів універсуму, детально вербалізованих вхідною мовою, уможливлює послідовне та повне лексикографічне опрацювання власне мовних безеквівалентів, що сприяє повноцінному застосуванню чужої мови користувачами словника, формує адекватне уявлення про своєрідність членування світу зіставлюваними мовами.

У третьому підрозділі «Опрацювання власне мовних безеквівалентних значеннєвих одиниць у двомовних словниках» проаналізована лексикографічна репрезентація безеквівалентів такого типу. Власне мовні безеквівалентні семеми в досліджених словниках перекладають здебільшого описовими відповідниками, наприклад: англ. speed-up - укр. «підвищення норми виробітку без підвищення платні»; нім. Ausflugsziel - укр. «місце для заміських прогулянок чи екскурсій». Проведений аналіз засвідчує певні відмінності лексикографічного опрацювання власне мовних безеквівалентних значень порівняно з реаліями. Транскодування таких семем здебільшого недоцільне через брак відповідної комунікативної потреби, адже йдеться не про елемент чужої культури, а про сегмент універсуму, знайомий українцям, але який вони не вважали необхідним вербалізувати. Калькування, доречне під час перекладання деяких культурологічних безеквівалентів (воно сприяє збереженню етноунікального колориту, створенню яскравого образу реалії), також не застосовують під час лексикографічного опрацювання власне мовних безеквівалентів із декількох причин. По-перше, власне мовні безеквіваленти не мають національно-специфічного забарвлення, тому їхня міжмовна транспозиція, на відміну від реалій, не передбачає внесення до словникової статті елементів чужого, незвичного. По-друге, за допомогою калькування неможливо адекватно розкрити зміст власне мовного безеквівалента, оскільки компресія, унаслідок якої створюється композит, спричиняє певну втрату інформації. Так, німецьке слово Kurzarbeiter (від нім. kurz - укр. «короткий», нім. Arbeiter - укр. «робітник») має в українській мові описові відповідники «частково безробітний; який працює неповний робочий день», але не може бути перекладеним «короткий робітник». Оскільки комбінована реномінація передбачає залучення транскодованих або скалькованих елементів, цей спосіб для передання власне мовних безеквівалентів не застосовують.

У четвертому підрозділі «Комплексний метод лексикографічного опрацювання власне мовних безеквівалентних значень» запропоновано такий комплексний метод, що є поєднанням принципів перекладання безеквівалентів другого типу із певною методикою.

Принцип 1. Точність. Методика: а) бібліографічне підготування (вивчення семантики власне мовного безеквівалента за допомогою наявних інформаційних джерел, зокрема електронних і паперових словників та енциклопедій вхідної мови); б) передання релевантних компонентів змісту вхідного слова в перекладній частині лексикографічної статті; в) розмежування суттєвих ознак поняття, які має відбити перекладний відповідник власне мовного безеквівалента, і другорядних ознак, що слід включити до пояснення.

Принцип 2. Повнота, переважання докладності перекладу над міркуваннями економії місця в словнику. Методика: а) наведення наявних варіантних відповідників власне мовного безеквівалента; б) подання додаткового пояснення, якщо є потреба поглибити семантизацію власне мовного безеквівалента; в) подання етимологічного коментаря до семантично вмотивованих складних слів; г) наведення прикладів контекстуальної реалізації власне мовних безеквівалентів (у разі потреби).

Принцип 3. Коректність. Методика: дотримання нормативних та стилістичних вимог сучасної української мови під час перекладання власне мовного безеквівалента.

Принцип 4. Зручність для користувача. Методика: а) наведення компактних перекладних відповідників, а не лише опису власне мовного безеквівалента; б) послідовне використання позначки ? для монолексемних відповідників, які частково передають зміст власне мовного безеквівалента.

У висновках до дисертаційного дослідження подано теоретичне узагальнення результатів дослідження.

1. На сучасному етапі розвитку мовознавства, якому властиві антропоцентризм і тісний зв'язок із культурою, явище безеквівалентності доречно розглядати в контексті мовних картин світу. Безеквівалентні значення концентрують особливості вербалізації національною спільнотою уявлень про навколишній світ, що зумовлені унікальним культурним потенціалом кожного народу, а також специфікою категоризації мовами єдиної об'єктивної дійсності. Неоднакова лінгвальна дискретизація світу спричинена впливом превербальної свідомості мовців, неоднаковим сприйняттям, осмисленням та оціненням ними довкілля, відмінною функціональною значущістю певних елементів реальності, а також словотвірними розбіжностями.

2. Для теоретичного осмислення проблеми безеквівалентності у двомовній лексикографії важливим є уточнення понять «еквівалент», «безеквівалент», «реалія». Уведення до наукового обігу в українському мовознавстві понять «культурологічний безеквівалент», «власне мовний безеквівалент», «комбінований безеквівалент», «структурний (композитний) власне мовний безеквівалент», «семантичний власне мовний безеквівалент» та їх розрізнення є підґрунтям для вироблення стратегій перекладання різних типів безеквівалентів англійської та німецької мов.

3. Еквівалентність і безеквівалентність у перекладній лексикографії слід розглядати на рівні кожної семеми реєстрового слова. Еквівалентні значення в українських двомовних словниках перекладають синтетичними або аналітичними одиницями, які адекватно передають обсяг певного значення, є регулярними, універсальними, а також структурно мінімальними. Безеквівалентні семеми в англо-українських та німецько-українських лексикографічних працях перекладають українськими відповідниками. На безеквівалентність певного значення реєстрового слова вказують у цільовій мові вільне сполучення слів або слово, яке частково передає зміст певного значення реєстрової лексеми, а також не засвоєне українською мовою запозичення.

4. Екстралінгвальний та лінгвальний чинники асиметрії картин світу різних мов є підґрунтям для виділення культурологічних і власне мовних безеквівалентних значень. У реаліях як основних одиницях культурологічної безеквівалентності сконцентровано інформацію про етноунікальні особливості англійської та німецької культур. Власне мовні безеквівалентні одиниці, наведені в англо-українських і німецько-українських словниках, сигналізують про відмінності членування та вербалізації універсуму носіями вхідної та цільової мов.

5. Теоретичне осмислення мовного матеріалу дає підстави виокремити структурні (композитні) та семантичні власне мовні безеквіваленти, серед яких можна розрізнити метафоричні, метонімічні та конкретизувальні. Дослідження лексикографічних джерел виявило залежність між кількістю структурних і семантичних власне мовних безеквівалентів у певній мові та домінантним способом вербалізації нового досвіду (створення складних слів або розвиток полісемії). Композитні власне мовні безеквіваленти переважають у німецькій мові, що спричинено її надпродуктивним основоскладанням. Найбільшу кількість семантичних безеквівалентів виявлено в англо-українських словниках, що зумовлено збагаченням картини світу англійської мови здебільшого шляхом розвитку полісемії.

6. У проаналізованих словниках безеквіваленти перекладено транскодуванням, субституцією, калькуванням, описовими відповідниками, комбінованою реномінацією та контекстуалізацією. Опрацювання безеквівалентних семем у двомовній лексикографії має певні особливості порівняно з перекладознавством. З одного боку, у словниках не застосовують ситуативних відповідників та елімінації безеквівалентів, з другого, - транскодування, субституція та калькування є обмеженими у вживанні, тобто вони переважно доповнюють інформативніші способи перекладання безеквівалентів. Виділено суто лексикографічний спосіб перекладання культурологічних і власне мовних безеквівалентних значень - контекстуалізацію.

7. Особливістю міжмовної лексикографічної транспозиції реалій є прагнення словникарів зберегти національно-специфічний колорит, що уможливлює залучення транскрибованих чи калькованих елементів, а також максимально повно розкрити їхню семантику. Передання власне мовних безеквівалентів українською не передбачає транскодування, калькування, а також комбінованої реномінації вхідних слів. У лексикографічному опрацюванні культурологічних безеквівалентів визначальними є стратегії екзотизації та адаптації, а для власне мовних безеквівалентів - адаптації.

8. Систематизування реалій і власне мовних безеквівалентів та розроблення відповідних тематичних класифікацій засвідчує, що більшу кількість груп та підгруп за схожістю позначуваних референтів можна виділити серед власне мовних безеквівалентів, найоб'ємнішими з яких є: «Людина», «Побут», «Правова система», «Культура», «Транспорт, зв'язок». Серед груп мовних одиниць на позначення етноунікальних референтів найчисельніші «Людина», «Побут», «Освіта», «Історія», «Релігія». Для лексикографа важливим є те, що саме номінації, пов'язані з людиною і побутом, найчастіше безеквівалентні в англійській та німецькій мовах у зіставленні з українською внаслідок особливого членування цих сегментів універсуму різними народами або етноунікальності референтів, які вони позначають. Кожна з цих тематичних груп безеквівалентів обох типів має найбільшу розгалуженість за підтемами. Угрупування безеквівалентних одиниць за темами та підтемами поглиблює дослідження окремих концептів певної мови, за якими згодом можлива реконструкція цілісної системи уявлень, зафіксованих на лінгвальному рівні. Належність до певної підтеми великої кількості безеквівалентів указує на лексичну розробленість конкретного фрагменту реальності (що свідчить про його важливість) та особливе відбиття у свідомості носіїв чужої мови. Такі відомості можуть бути суттєвими для визначення базових категорій і ключових концептів відповідної культури, осмислення їхньої національної специфіки.

9. Аналіз англо-українських і німецько-українських словників виявляє тенденцію до навмисного оминання деякими лексикографами проблеми безеквівалентності, що зумовлює неповноцінне використання мови-джерела, унеможливлює її адекватне розуміння та ґрунтовне вивчення. Оскільки перекладний словник є важливим інструментом збереження, організації та поглиблення знань мовців про довкілля, наявність у ньому максимально повної інформації про національну специфіку картини світу вхідної мови сприяє вдосконаленню лінгвокультурологічної компетенції українців. Це суттєво насамперед під час вивчення чужої мови, перекладання художньої літератури, міжкультурної комунікації тощо.

10. Якість опрацювання безеквівалентів у перекладному словникарстві свідчить про рівень теоретичного осмислення культурологічних та лінгвоментальних розбіжностей конкретних етномовних середовищ. Основними вадами передання безеквівалентів у проаналізованих двомовних словниках є їх неповний або неточний переклад, помилковий паралелізм, невнормованість транскодованих відповідників, недотримання нормативних та стилістичних вимог сучасної української мови. Для подолання цих недоліків запропоновано комплексні методи перекладання реалій і власне мовних безеквівалентних значень. Розроблені методи поєднують принципи точності, повноти, коректності, зручності (для обох типів безеквівалентів), а також наочності та збереження національного колориту (лише для реалій) із відповідною методикою. Використання комплексних методів опрацювання двох типів безеквівалентів під час створення перекладних словників сприятиме повнішому ознайомленню українців з особливостями культури та лінгвоментальності носіїв вхідної мови.

11. Удосконалення лексикографічного опрацювання культурологічних безеквівалентів має йти в напрямку розширення функцій двомовного словника: окрім адекватних перекладних відповідників, користувач потребує відомостей, які дали б йому змогу наблизитися до розуміння чужої культури, засвоєної носієм вхідної мови з дитинства. Подальший розвиток української перекладної лексикографії пов'язаний зі створенням словників, що будуть одночасно і лінгвістичним довідником, і країнознавчою енциклопедією.

12. Важливою перспективою розвитку лексикографії є її інформатизація: нові видання двомовних словників мають виходити не тільки в паперовому, але також і в електронному форматі. Лексикографічне видання традиційного формату повинно містити найуживаніші слова та значення, натомість відповідний електронний ресурс має пропонувати переклад максимальної кількості мовних одиниць. Усі здобутки двомовного словникарства є підґрунтям для аналітико-пошукової діяльності перекладачів та створення якісних перекладів чужомовних текстів українською.

13. Глобалізація та інтеграція сучасного світу виявляється, зокрема, у посиленні міжкультурної взаємодії, що зумовлює інтенсивніший вплив чужих мов на українську. Такий процес особливим чином позначається на функціонуванні безеквівалентних одиниць, які, залежно від комунікативної потреби, можуть засвоюватися українською мовою, тобто набувати в ній еквівалентності. Якщо перекладний словник розуміти як систематизовану сукупність знань про семантику одиниць вхідної та цільової мов на певному етапі їхнього розвитку, аналіз безеквівалентів, наведених у лексикографічних працях такого типу, дає уявлення, як українська мова реагує на світові глобалізаційні тенденції. Перекладний словник як інструмент організації та збереження знань про світ фіксує відмінності між мовними картинами світу різних народів на певному етапі історичного розвитку, а отже, є важливим чинником осмислення їхньої самобутності. Це особливо актуально в контексті глобалізації сучасного світу, наслідком якої є, зокрема, ментальна стандартизація різних соціумів із подальшим нівелюванням національної ідентичності народів світу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лісна М. І. Проблема безеквівалентної лексики в лексикографії / М. І. Лісна // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. -- 2006. -- № 745. Сер. : Філологія. -- Вип. 49. -- С. 3-6.

2. Лесная М. И. Проблема лексикографической репрезентации реалий в российском и украинском языкознании / М. И. Лесная // Языковые средства и способы кодировки культурных знаний : материалы междунар. науч. конф. «Славянские языки и культура», Тула, 17-19 мая 2007 г. -- Тула, 2007. -- С. 182-185.

3. Лісна М. І. Особливості міжмовної транспозиції реалій / М. І. Лісна // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. -- 2007. -- № 787. Сер. : Філологія. -- Вип. 52.-- С. 60-63.

4. Лісна М. І. Безеквівалентна лексика як етноунікальна складова мовної картини світу / М. І. Лісна // Лінгвістика : зб. наук. праць Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. -- Луганськ, 2009. -- Вип. 2. -- С. 30-40.

5. Лісна М. І. Проблеми лексикографічної репрезентації власне мовних безеквівалентів у перекладних словниках / М. І. Лісна // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. -- 2010. -- № 910. Сер. : Філологія. -- Вип. 60. -- Ч. 1. -- С. 255-258.

АНОТАЦІЯ

Лісна М. І. Українська перекладна лексикографія: проблема безеквівалентності (друга половина ХХ ст. - початок ХХІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2011.

Розглянуто безеквівалентність на семантичному рівні, яка виявляється під час зіставлення мовних картин світу, зокрема, у перекладних словниках; виділено чинники формування безеквівалентних значень; проаналізовано рівні відмінного членування світу мовами - генетичний, психологічний, соціальний та лінгвальний.

Здійснено огляд сформованих у мовознавстві поглядів на безеквівалентність, виділено типи безеквівалентних значень, подано їхню характеристику. Систематизовано реалії та власне мовні безеквіваленти за належністю до матеріальної чи духовної, суспільної або індивідуальної сфери життя людини. Визначено застосовувані в українській перекладній лексикографії способи передання безеквівалентних одиниць.

На матеріалі 8 англо-українських і 6 німецько-українських словників, опублікованих у другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст., розглянуто вади лексикографічної репрезентації безеквівалентів: невнормованість транскодованих відповідників, неповне або спрощене передання безеквівалентів, помилковий паралелізм, порушення нормативних та стилістичних вимог сучасної української мови тощо. Для подолання цих недоліків запропоновано комплексні методи опрацювання реалій і власне мовних безеквівалентів у перекладних словниках.

Ключові слова: двомовна лексикографія, мовна картина світу, реалія, власне мовний безеквівалент, словниковий відповідник, міжкультурна комунікація.

АННОТАЦИЯ

Лесная М. И. Украинская переводная лексикография: проблема безэквивалентности (вторая пол. ХХ ст. - начало ХХІ ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2011.

Рассматривается безэквивалентность как явление, которое выявляется при сопоставлении языковых картин мира, в частности в переводных словарях; выявлены факторы формирования безэквивалентных значений; проанализированы уровни различного членения мира языками - генетический, психологический, социальный и лингвистический.

Осуществлен обзор сформировавшихся в языкознании взглядов на безэквивалентность, выделены типы безэквивалентных значений, представлена их характеристика. Систематизированы реалии и собственно языковые безэквиваленты за принадлежностью к материальной или духовной, общественной или индивидуальной сфере жизни человека. Определены используемые в украинской переводной лексикографии способы передачи безэквивалентных единиц.

На материале 8 англо-украинских и 6 немецко-украинских словарей, опубликованных во второй половине ХХ ст. - в начале ХХІ ст., рассмотрены недостатки лексикографической репрезентации безэквивалентов: ненормированность транскодированных соответствий, неполная или упрощенная передача безэквивалентов, ошибочный параллелизм, нарушение нормативных и стилистических требований современного украинского языка.

Ключевые слова: двуязычная лексикография, языковая картина мира, реалия, собственно языковой безэквивалент, словарное соответствие, межкультурная коммуникация.

SUMMARY

Lisna M. I. Ukrainian Translational Lexicography: Problem of Non-equivalence (second half of the XXth - beginning of the XXIst century). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology. - Specialty 10.02.01. - The Ukrainian Language. - V. N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv. 2011.

The paper deals with the non-equivalent lexis as a phenomenon, that distinguishes itself at confrontation of the lingual world models, especially in translational dictionaries. The genetic, psychological, social and lingual levels of different segmentation of the world by the languages are analysed. The available concepts of non-equivalency are reviewed, the types of non-equivalent meanings are elicited, their characteristics is supplied. Based on the 8 English-Ukrainian and 6 German-Ukrainian dictionaries published in the second half of the XXth cen. - in the beginning of the XXIst cen. the faults at lexicographic representation of non-equivalents are analyzed. The complex methods of processing of realia and actually lingual non-equivalents are worked out for elimination of the elicited drawbacks.

The identity of lingual world models is stipulated, on the one hand, by the peculiarities of the extra-lingual sphere, i.e. ethno-specific referents, on the other hand, by the different segmentation of the real world by the languages. Extra-lingual and lingual factors of world models asymmetry give grounds for extrapolation of culturological and actually lingual non-equivalent meanings. Realia as basic units of culturological non-equivalency concentrate information about the ethno-specific peculiarities of English and German cultures. Actually lingual units, supplied in the English-Ukrainian and German-Ukrainian dictionaries of the investigated period, indicate discrepancies of segmentation and verbalization of the universe by the speakers of the source and target languages.

The non-equivalent units in the analyzed dictionaries are translated by means of transcoding, substitution, calquing, description, combined renomination and contextualizing. Handling of non-equivalent sememes in the bilingual lexicography has some peculiarities in comparison to the translational theory. On the one hand, situational correspondences and elimination of a non-equivalent language unit are not applied in the dictionaries, on the other hand, transcoding, substitution and calquing are used with restrictions, namely they supplement more informative means of translation of the non-eqiuvalents. Solely lexicographic means of translation of culturological and actually lingual non-equivalent meanings is elicited, i. e. contextualization.

The distinguishing feature of interlingual lexicographic representation of realia is aspiration of the lexicographers to render nationally-specific colouring of these units, which enables attraction of the transcribed or calqued elements, as well as intention to reveal their semantics profoundly. Rendering of the actually lingual non-equivalents into Ukrainian does not suppose their transcoding, calquing and combined renomination. Exotization and adaptation constitute lexicographic representation of the culturological non-equivalents, whereas translation of the actually lingual non-equivalents is based on their adaptation.

Systematization of realia and actually linguistic non-equivalents and elaboration of the corresponding thematic classifications indicated, that more groups and sub-groups elicited by the similarity of the designated referents can be extrapolated among actually lingual non-equivalents. The most numerous groups of these units are as follows: «Human Being», «Way of Life», «Legal System», «Culture», «Transport, Connection». Among the language units designating ethno-unique referents the most numerous groups are «Human Being», «Way of Life», «Education», «History», «Religion». A great number of non-equivalents at a certain group indicates the profound lexical development of a definite segment of the reality and its particular reflection in the conscience of foreign language speakers.

...