Дескрипції одягу в дискурсивно-прагматичному аспекті (на матеріалі сучасної англомовної публіцистики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕСКРИПЦІЇ ОДЯГУ В ДИСКУРСИВНО-ПРАГМАТИЧНОМУ АСПЕКТІ (на матеріалі сучасної англомовної публіцистики)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КОКОЗА Ганна Анатоліївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі германської і фіно-угорської філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, професор Сєрякова Ірина Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, проректор з навчально-виховної роботи та міжнародних зв'язків, професор.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Гамзюк Микола Васильович, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, завідувач кафедри;

кандидат філологічних наук, доцент Славова Людмила Леонардівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та практики перекладу з англійської мови, доцент.

Захист відбудеться "21" жовтня 2011р. о 10:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано "20" вересня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент Н. Є. Лисенко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена виявленню дискурсивно-прагматичного аспекту дескрипцій одягу осіб, які виступають суб'єктами інформаційних повідомлень у сучасній англомовній публіцистиці. Звернення до теми дослідження зумовлено проблематикою комунікативної лінгвістики, яка охоплює типологію дискурсів (А. Д. Бєлова, В. З. Дем'янков, В. І. Карасик, М. Л. Макаров), теорію мовленнєвих актів (T. A. ван Дейк, Г. Г. Почепцов, І. С. Шевченко), вербальні й невербальні компоненти комунікації (Г. Є. Крейдлін, І. І. Сєрякова, Л. В. Солощук, Л. Л. Славова, М. Аrgyle, P. Ekman, M. Knapp, F. Poyatos), прагматику комунікативної взаємодії, тобто встановлення тих дискурсивних дій, до яких удається адресант для досягнення певного перлокутивного ефекту (О. С. Іссерс, І. П. Сусов, Н. І. Формановська) та формування емоційного впливу на адресата (М. В. Гамзюк, В. І. Шаховський, E. Kennedy-Moore). У цьому зв'язку особливо перспективним є вивчення мовленнєвих дій адресанта в мас-медійних дискурсах, які наділяються регулятивним потенціалом і впливають на формування громадської думки про певну відому особу або соціально важливу подію.

Сучасна англомовна публіцистика характеризується значною кількістю інформаційних повідомлень про знаменитих акторів, політиків, спортсменів тощо (M. Bednarek). Зважаючи на важливість візуального чинника для західної культури (M. Featherstone), адресант інформує масову аудиторію не тільки про події, пов'язані з життям цих людей, а й про їх зовнішній вигляд (D. Marshall). Інформація про зовнішній вигляд зазвичай передається через опис таких невербальних характеристик людини, як вираз обличчя, постава й одяг.

Невербальний компонент комунікації "одяг" є знаком соціальних (Г. Г. Почепцов (мол.), I. I. Cєрякова, M. Barnard, D. Crane) і особистісних (P. Calefato, M. Lapitsky, J. Molloy) характеристик людини, позначається на її привабливості як комунікативного партнера (K. Dion) та відіграє вирішальну роль у формуванні перших вражень про співрозмовника (О. Савицька, B.H. Conner). У письмових дискурсах цей невербальний компонент комунікації представлений у формі лінгвального позначення одягу у вигляді номінацій (Г. М. Коваленко), лексико-семантичних (Е. В. Горячкіна) й тематичних (Г. М. Єрмоленко) груп та дескрипцій (Р. Барт).

Дотепер зусилля мовознавців при вивченні лінгвальних позначень одягу були спрямовані на дослідження мовних одиниць для назви конкретних предметів вбрання, які вивчалися з позицій номінації та словотвору (Т. В. Винниченко, О. В. Жигалова, Г. М. Коваленко, Г. В. Хмара), діалектичної стратифікації (Г. І. Грімашевич, Н. Б. Клименко, Н. І. Пашкова), а також у зіставному (Г. М. Єрмоленко, Р. М. Саттарова, С. Г. Шафіков,), діахронічному (Т. В. Долгова, Н. В. Кулакова, Я. Н. Матосян, О. М. Пастухова) та функціонально-стилістичному (І. В. Попова) аспектах. Окремі компоненти дескрипції одягу вивчалися як засоби дискурсивної гри мовця-обманника (М.-М. О. Рибалко) й портретного опису персонажа в різних жанрах художнього дискурсу (Т. В. Насалевич, Г. В. Старікова).

Водночас поза увагою мовознавців залишається дослідження дескрипцій одягу як засобу комунікативного впливу в публіцистичному дискурсі. З метою вирішення цього питання в дисертаційній праці пропонується вивчення дискурсивно-прагматичного аспекту дескрипцій одягу на матеріалі сучасної англомовної публіцистики, що дозволить з'ясувати загальні принципи функціонування та комунікативно-прагматичне навантаження лінгвальних позначень позамовних об'єктів загалом і одягу зокрема в різних типах інституційного дискурсу.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на пошук шляхів оптимізації комунікативних процесів через аналіз різних компонентів дискурсу, стратегій і тактик комунікативної взаємодії адресанта й адресата. Вивчення дескрипцій одягу в дискурсивно-прагматичному аспекті є важливим для поглиблення уявлень про особливості комунікативного впливу на масового адресата в інституційних типах дискурсу, зокрема публіцистичному.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної колективної теми "Комунікативно-когнітивний та соціокультурний аспекти функціонування системи мовних одиниць германських і фіно-угорських мов у синхронії і діахронії" кафедри германської і фіно-угорської філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 10 від 28 лютого 2011 року). Коло питань, що розглядаються в дисертації, відповідає проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою темою № 0106U002115 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 11 від 5 травня 2008 року).

Мета дослідження полягає у виявленні дескрипцій одягу в англомовному публіцистичному дискурсі та їх описі в дискурсивно-прагматичному аспекті.

Поставлена мета передбачає необхідність розв'язання таких завдань:

- уточнити визначення поняття "одяг" у суспільно-гуманітарних науках;

- з'ясувати диференційні ознаки англомовного публіцистичного дискурсу;

- описати й класифікувати корпус номінативних одиниць на позначення одягу в публіцистичному дискурсі;

- виявити й класифікувати дискурсивні засоби дескрипції одягу;

- ідентифікувати синтаксичні конструкції дескрипції одягу;

- визначити стратегії і тактики репрезентації особи через дескрипції одягу;

- висвітлити функціональний статус дескрипцій одягу в дискурсі;

- розкрити роль дескрипцій одягу у відтворенні гендерних стереотипів.

Об'єктом дослідження обрано англомовні засоби дескрипції одягу.

Предметом є дискурсивно-прагматичний аспект дескрипцій одягу в сучасному англомовному публіцистичному дискурсі.

Матеріал дослідження становлять 377 номінацій одягу, відібраних з 9 словників сучасної англійської мови, а також 3879 дискурсивних фрагментів, виокремлених з американських і британських періодичних видань (The Times, The Sunday Times, Daily Mail, The New York Post, Newsweek, Hello, The Time, The Sun, The Evening Standard ) за 1998-2010 рр. загальним обсягом близько 15700 сторінок, які містять 4231 випадок дескрипції одягу.

Мета й завдання дисертації окреслили вибір таких методів дослідження, як: метод аналізу словникових дефініцій - для виявлення специфіки мовних засобів позначення одягу; метод дистрибутивного аналізу - для виявлення дискурсивних дескрипторів одягу; метод контекстуально-інтерпретаційного аналізу - для дослідження дескрипцій одягу з національно-культурною специфікою; метод прагмасемантичного аналізу - для встановлення функціональних модусів дескрипцій одягу; метод дискурсивного аналізу - для виявлення основних дискурсивних стратегій і тактик, що реалізуються дескрипціями одягу. Висновки про пріоритетність в описі одягу чоловіків і жінок певного семантичного типу дескриптора ґрунтуються на даних, отриманих у результаті застосування кількісного методу.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше описано й класифіковано корпус номінативних одиниць на позначення одягу в англомовному публіцистичному дискурсі у вигляді тематичної інваріанти, тематичних специфікаторів і тематичних модифікаторів; виявлено дискурсивні дескриптори одягу (дескриптори-колоративи, дескриптори-евалютиви, дескриптори-конструктиви); встановлено два типи синтаксичних конструкцій опису одягу (монооб'єктні й поліоб'єктні). Новизною відзначене встановлення ролі дескрипцій одягу у відтворенні гендерних стереотипів: атрактивна домінанта в дескрипції одягу жінок і акціональна домінанта в дескрипції одягу чоловіків. Новим є розкриття функціонального статусу дескрипцій одягу в англомовному публіцистичному дискурсі з позиції теорії модусів. Уперше досліджено прагматичну значущість дескрипцій одягу через ідентифікацію стратегій і тактик репрезентації особи: стратегія соціальної ідентифікації особи, стратегія формування позитивного іміджу публічної особи, стратегія формування негативного іміджу публічної особи.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлене тим, що його результати й висновки роблять внесок у розвиток комунікативної лінгвістики та невербальної семіотики, дискурсознавства й прагмалінгвістики. Уточнення визначення невербального компонента комунікації "одяг" та ідентифікація його функціонального статусу в публіцистичному дискурсі сприяють розбудові невербальної семіотики й теорії комунікації. З'ясування диференційних ознак публіцистичного дискурсу та їхнього впливу на жанрову специфіку дескрипцій одягу є певним внеском у теорію дискурсу. Встановлення дискурсивних стратегій і тактик репрезентації особи через дескрипцію одягу розвиває положення прагмалінгвістики про іллокутивний потенціал невербальних компонентів комунікації. Розкриття лінгвокогнітивної специфіки дискурсивних засобів дескрипції одягу є внеском у теорію прецедентних феноменів. Визначення ролі дескрипцій одягу у відтворенні гендерних стереотипів сприяє подальшому розв'язанню проблем гендерної лінгвістики.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання його основних положень, результатів і висновків у курсах з теоретичної граматики (розділи "Прагматика речення", "Аналіз дискурсу"), лексикології (розділ "Лексико-семантична система мови") та стилістики (розділ "Стилістична семасіологія") англійської мови, а також у спецкурсах з прагмалінгвістики й невербалістики. Крім того, одержані результати можуть бути застосовані для подальших наукових досліджень у галузі іноземної філології.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на шести конференціях: міжнародних: ІІІ Міжнародна наукова конференція "Пріоритети германського і романського мовознавства" (Луцьк-Світязь, 2009), VI Міжнародна науково-практична конференція "Cultural research: challenges for the 3rd Millennium" (Київ, 2010), Міжнародна науково-практична конференція "Країна і світ: діалог мов та культур" (Київ, 2011); національному науково-методичному семінарі "Актуальні проблеми філологічної та педагогічної науки" (Дніпропетровськ, 2009); міжвузівських: науково-практичних конференціях "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2009) та "Мова, освіта, культура в контексті Євроінтеграції" (Київ, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в десятьох публікаціях загальним обсягом 3,4 друкованих аркушів: у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (2,9 др. арк.), та чотирьох тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях (0,5 др. арк.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, трьох додатків, списку використаних джерел, переліку лексикографічних джерел, джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг основного тексту дисертації складає 193 сторінки, загальний обсяг роботи - 239 сторінок. Список використаної літератури нараховує 363 найменувань, із них 146 - іноземні видання.

У вступі подано обґрунтування вибору теми дослідження та її актуальності, визначено мету, основні завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, окреслено методи й методики, сформульовано положення, які виносяться на захист, представлено дані стосовно апробації результатів дисертації на наукових конференціях.

У першому розділі дисертації розглянуто диференційні ознаки публіцистичного дискурсу; проаналізовано визначення поняття "одяг" у суспільно-гуманітарних науках, встановлено основні напрями дослідження лінгвальних позначень одягу в сучасних мовознавчих студіях; розглянуто типологію об'єднання номінативних одиниць у лексико-семантичні мікросистеми; описано поетапну методику дослідження дескрипцій одягу в англомовному публіцистичному дискурсі.

У другому розділі встановлено корпус номінативних одиниць на позначення одягу та розглянуто специфіку його семантичної організації в тематичній групі; визначено основні дискурсивні дескриптори одягу та синтаксичні конструкції опису вбрання, які вони утворюють у поєднанні з номінативними одиницями на позначення одягу; з'ясовано особливості дескрипції одягу жінок і чоловіків; визначено й проаналізовано прецедентні феномени в дескрипціях одягу.

У третьому розділі проведено аналіз функціонального навантаження дескрипцій одягу з позиції теорії модусів; виявлено прагматичну значущість дескрипцій одягу через ідентифікацію дискурсивних стратегій, які вони реалізують; розкрито дискурсивні тактики формування позитивного та негативного іміджу публічної особи.

У загальних висновках викладено основні результати дослідження, окреслено перспективи подальших розвідок у руслі обраної проблематики.

англомовний дескрипція одяг публіцистичний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження дескрипцій одягу в дискурсивно-прагматичному аспекті". З часів античності науковці починають приділяти увагу вивченню зовнішнього вигляду людини, зокрема одягу. Платон вказував на важливість гарного вбрання для створення позитивного враження на співрозмовника, у Середні віки діяли спеціальні закони про одяг (vestiary laws) (F. Davis), а в епоху Відродження з'явилися перші прескриптивні трактати про те, як правильно вдягатися (J. Entwistle). Дослідницький інтерес до феномену "одяг" як характерологічної ознаки людини був ініційований працями з філософії та культурології. У них одяг розглядається як продовження тіла людини (М. Флоренський) або предмет фетиша, який ідентифікує й трансформує людське тіло (О. Вайнштейн) і в якому може відобразитися менталітет цілої нації (S. Kaiser). Це створило підґрунтя для міждисциплінарних досліджень одягу, зокрема в соціології (K. Barnes, D. Callaro, H. Hilten), мистецтвознавстві (S. Cardwell, A. Hollander, E. Leese, J. Wharton), психології (О. Савицька, E. Hurtley, J. Flugel), семіотиці (Б. Барт, Р. Степучев), теорії комунікації (Г. Г. Почепцов (мол.), K. Dion).

У мовознавчих студіях з комунікативної лінгвістики одяг розглядається як компонент комунікації, який належить до оптичної групи невербальних засобів спілкування (Ф. С. Бацевич, Н. І. Грейдліна, M. Argyle). Внаслідок того, що одяг є матеріальним об'єктом, а не продуктом моторо-вокалістичної діяльності людини, науковці визначають його як периферійний (В. В. Богданов), надвербальний (Л. В. Солощук) артефакт комунікації (І. І. Сєрякова). Вважається, що його комунікативна значущість в інтерактивній діяльності є другорядною в порівнянні з іншими невербальними засобами, зокрема проксемікою та кінесикою, оскільки одяг не здатний повністю замінити вербальне повідомлення (Л. В. Солощук). У сучасних семіотичних студіях одяг розуміють як особливу соціально-перцептивну семіотичну систему (А. Д. Бєлова) й невербальний знак зовнішнього вигляду (Н. Owen), якому притаманні соціокультурна природа походження, правила сполучуваності й сфера вживання (P. Ekman, W. Friesen). Його значення вважається полісемантичним і контекстуально та культурно зумовленим. Незважаючи на еклектичність наукових поглядів, вчені визнають одяг інформативно-значущим компонентом комунікації, який є найбільш ефективним для передачі культурно визначених категорій, принципів та процесів (вік, стать, соціальні норми, статок, національна приналежність), що виникли як результат суспільної взаємодії (G. D. MacCraken).

За Р. Бартом, одяг існує в трьох формах: власне предмет одягу, фотографія або малюнок одягу та дескрипція одягу. Дескрипцію одягу визначаємо як фрагмент дискурсу, який містить лінгвальне позначення одягу (номінативна одиниця) і його формально-стилістичні, естетико-оцінні властивості (дескриптор). Семантичні, структурні й прагматичні характеристики дескрипцій одягу залежать від жанрової специфіки й диференційних ознак того дискурсу, в якому вони вживаються.

Публіцистичний дискурс - мисленнєво-комунікативна діяльність адресанта з метою інформування й впливу на адресата, яка вербально представлена в текстах друкованих періодичних видань (О. В. Дудоладова). До її диференційних ознак відносимо гетерогенність, інституційність, інтерактивність, інтертекстуальність і персоналізацію. Кожна з них певною мірою визначає особливості дескрипції одягу в публіцистичному дискурсі. Так, гетерогенність (М. М. Кім) детермінує жанрово-стилістичну специфіку дескрипцій одягу: наприклад, кількість і якість дескрипцій одягу в жанрі інтерв'ю відрізняються від кількості та якості дескрипцій одягу в жанрі світської хроніки. Ознаки інституційності виявляються в деперсоналізованому характері комунікації (О. І. Шейгал), а також тематичних (J. Hartley), просторово-часових (Г. Й. Винокур) та селекційних (T. A. ван Дейк, M. Bednarek) обмеженнях на вибір ситуацій спілкування, що зумовлює використання мовленнєвих кліше й заготовлених синтаксичних конструкцій у описі одягу. Ознака інтерактивності визначається колективно-масовим характером учасників комунікативної діяльності - адресанта й адресата (C. Cotter), їх темпоральною та локальною несумісністю (І. В. Алещанова). Фактор масового адресата вимагає спрощеної моделі викладення інформації через добре знайомі засоби її категоризації (Г. Г. Почепцов (мол.)), а це, в свою чергу, свідчить про наявність гендерних стереотипів у дескрипціях одягу (чоловік: dressed in a black suit; жінка: dressed in a body-hugging, sexy black suit). Прагнення адресанта встановити кооперативні комунікативні відносини з масовим адресатом (F. Ungerer) через апеляцію до єдиного колективного фонду фонових знань (О. А. Ворожцова, А. Б. Зайцева) зумовлює ознаки інтертекстуальності й вживання прецедентних феноменів та алюзій у дескрипціях одягу (Elvis dress). Персоналізація, яка виявляється в значній кількості повідомлень про публічних і непублічних осіб (A. Bell, R. Fowler), означає, що описується не одяг сам по собі, а вбрання певної людини (Michelle Obama's daring champagne green silk evening dress). Дискурсивно-прагматична спрямованість опису вбрання значною мірою визначається ознакою персоналізації.

Застосування персоналізованих повідомлень ґрунтується на логічній апріорі, що масовому адресату цікавішою і зрозумілішою є інформація про інших людей, ніж про абстрактні пояснення складних соціально-економічних питань (H. Gans). У більшості публіцистичних повідомлень про події з життя відомих політиків, кінозірок, членів королівської родини тощо адресант наводить дескрипцію їхнього одягу (D. Marshall); через неї він інформує про соціальний статус, інтелектуальні здібності або, як у наступному прикладі, про естетичні смаки й уподобання певної особи: Dressed in a suit and tie in ruby-red he often favours, Mr. Obama discloses his new strategic policy for Afghanistan and Pakistan (Newsweek, 19 Oct. 2009). Відтак, прагматика дескрипцій одягу полягає в тому, що вони можуть використовуватися адресантом для здійснення емоційного впливу на адресата, формування його ставлення до певної особи через створення її позитивного або негативного іміджу, а також у якості індикаторів міжособистісних стосунків і посередників процесу комунікації.

Це можна продемонструвати таким фрагментом публіцистичного дискурсу: Forget about missile shields, nuclear cuts and the cold war. The big question thrown up by Barack Obama's trip to Russia is: should Dmitry Medvedev have worn jeans? ...Medvedev donned a pair of blue denims and a pinstripe designer blazer. Ever since, bloggers have been debating the semiotics of Medvedev's trouser choice… Were the jeans a nod to America and a sign, perhaps, of Medvedev closet pro-westernism? (The Guardian, 5 Aug. 2009). Дескрипція одягу президента Д. Медвєдєва - сині джинси (a pair of blue denims) - під час неформальної зустрічі з американським лідером інтерпретується адресантом як знак прихованої прозахідної позиції російського глави держави (sign, perhaps, of Medvedev closet pro-westernism).

Основою інтерпретації слугує соціокультурний контекст: джинси вперше почали виробляти в США, вони позначають такі американські цінності, як фізична праця, незалежність, відстоювання власної думки (О. Андрєєва). Відтак, адресант вирішує, що джинси в контексті зустрічі з американським президентом позначають сприятливу прозахідну міжнародну позицію, прихильність до Америки з боку Росії. Аналіз наведеного прикладу свідчить, що в дескрипції одягу адресант підкреслює не тільки його різноманітні властивості - колір (blue), стиль (pinstripe), виробника (designer), а й те враження, яке він створює на довколишніх (Were the jeans a nod to America and a sign, perhaps, of Medvedev closet pro-westernism?). Тобто дескрипція одягу в сучасній англомовній публіцистиці характеризується дискурсивною та прагматичною спрямованістю, яка зумовлена жанровою специфікою і диференційними ознаками публіцистичного дискурсу.

Розділ 2. "Дискурсивні характеристики дескрипцій одягу в сучасній англомовній публіцистиці". Англомовні номінативні одиниці на позначення одягу утворюють однойменний номінативний простір, який у межах публіцистичного дискурсу реалізується у вигляді тематичної групи. Виходячи з того, що об'єднання номінативних одиниць у тематичну групу детермінується мовними й позамовними чинниками (В. В. Левицький), що перетворює її на лексико-семантичну мікросистему (В. Н. Прохорова, Т. І. Новосьолова), впорядкованою за ядерно-периферійним принципом поля (Г. М. Єрмоленко), в тематичній групі англомовних позначень одягу виокремлюємо тематичну інваріанту, тематичні специфікатори й тематичні модифікатори. Тематична інваріанта - центральна одиниця тематичної групи, в якій сконцентрована найбільш узагальнена за змістом спільна сема цього лексико-тематичного угруповання "предмети, які вдягають на тіло"; вона представлена мовною одиницею з широкою сигніфікативно-денотативною базою - clothes. Тематичні специфікатори - номінативні одиниці, які конкретизують і уточнюють семантично узагальнене значення тематичної інваріанти й виступають її ідентифікаторами в дискурсі. До тематичних специфікаторів відносимо закріплені в мовній системі й відображені лексикографією номінації одягу (apparel, attire, costume, ensemble, garment, garb, number, uniform, outfit) і ті, що набувають значення одягу в дискурсі внаслідок метафоричної асоціації вбрання з хвилюючою любовною пригодою (affair) і витвором мистецтва (creation). На відміну від тематичної інваріанти, тематичні специфікатори, окрім загальної інтегральної семи, наділені низкою диференційних ознак: наприклад, номінативні одиниці apparel і attire позначають формальне, ділове вбрання, а номінація garb - одяг, приурочений переважно до неофіційних подій: Joining the star guests for the final day of the three-day musical extravaganza was Factory Girl star Sienna Miller, who cut a funky figure in her festival garb, showing off enviably toned legs in a pair of tiny shorts (The Sun, 14 Jul. 2002). Тематичні модифікатори - номінативні одиниці на позначення конкретних предметів одягу (sweater, hat, jumper, skirt, smock тощо). Внаслідок того, що тематичні модифікатори становлять найчисленнішу групу номінацій одягу в межах однойменної тематичної групи, яка характеризується неоднозначністю й багатством семантичного наповнення, в дисертації вони набувають подальшої структурації у вигляді тематичних підгруп. Розподіл тематичних модифікаторів на тематичні підгрупи здійснюється на основі семи призначення одягу за такими ознаками, як: стать, вік, ситуація, сезон, аксесуар, національність.

У публіцистичному дискурсі тематична інваріанта, тематичні специфікатори й тематичні модифікатори одягу синтаксично поєднуються з номінативними одиницями на позначення кольору (41,8%), оцінки (33,2%), торгової марки (18,3%), тканини (4,6%), довжини (2,1%), що надає адресанту можливість всебічно описати одяг певної особи. Виходячи з того, що ці номінативні одиниці не називають, а доповнюють опис одягу через ідентифікацію його різноманітних властивостей, у роботі вони розглядаються з позицій дескрипторів. Залежно від того, яка саме властивість одягу підкреслюється дескриптором, виокремлюємо три типи з них: дескриптори-колоративи, дескриптори-евалютиви, дескриптори-конструктиви.

Дескриптори-колоративи в залежності від способу відтворення колірної ознаки поділяємо на прямі (white, black, green, beige тощо) й непрямі, основою більшості з яких є метафорична асоціація кольору з коштовним камінням чи металом (ruby, sapphire, pearl, gold тощо), квітами (rose, daffodil, lavender, lilac тощо), рослинами (olive, apricot, cherry, raspberry, banana тощо), фауною (donkey, camel, bear, shell, elephant, flamingo тощо), географічними назвами (sienna, pampas, burgundy). Дескриптори-колоративи отримують у соціумі певне символічне значення, обумовлене подібністю або суміжністю кольору з певним об'єктом або явищем навколишнього світу. Внаслідок цього в дискурсивному описі одягу на дескриптори-колоративи накладається прагматична функція маніфестації ставлення адресанта до особи, про яку йдеться в повідомленні: That would not be royal blue, would it Kate? ...In her first public outing since the scandal broke, she accompanied boyfriend Prince William and his brother Harry to a wedding of their close friend Nicholas van Custem yesterday. Her blue brocade coat and off-white dress was teamed with navy heels, a yellow topaz cocktail ring and white hat (Daily Mail, 15 Aug. 2009). Наведена ситуація експлікує дескрипцію одягу нареченої принца Вільяма під час весільної церемонії близького друга. Адресант зазначає, що це перша публічна поява пані Мідлтон після скандалу, пов'язаного з аморальною поведінкою членів її родини, і зосереджує увагу адресата на тому, що така поведінка є негідною людей, які бажають увійти до королівських кіл.

Засобом вираження позиції адресанта є опис одягу, зокрема дескриптоp-колоратив blue. Блакитний колір асоціюється з метафоричним кольором королівської крові (blue blood), і його конкретизатором у дискурсі часто є прикметник royal (royal blue). У костюмному ансамблі панни Кейт домінує блакитний колір, який стає об'єктом іронії з боку адресанта й виражає його невдоволення поведінкою дівчини - that would not be royal blue, would it Kate?, - нагадуючи тим самим цільовій аудиторії про скромне походження нареченої принца.

Дескриптори-евалютиви позначають оцінку одягу, який описується адресантом у певному фрагменті дискурсу. Зазвичай дескрипторами-евалютивами стають прикметники й лексикалізовані словосполучення. Оцінна сема у дескрипторах-евалютивах може бути лексикографічно фіксована в лексичному значенні відповідних мовних одиниць (beautiful, perfect, elegant, dazzling, hideous, dreadful, unattractive тощо) або зумовлюватися контекстуально. Наведемо приклад: In eight-page feature Mrs. Obama says she makes no apologies for her fashion choices - even the election night combination of fashion-forward dress and plain-Jane cardigan (The Evening Standard, 11 Feb. 2009). Дискурсивним контекстом у цьому випадку постають соціальні очікування цільової аудиторії щодо вбрання майбутньої першої леді, яке повинно бути виваженим і модним. Дескриптор-евалютив plain-Jane характеризує одяг простої форми, переважно без яскравих кольорів. У його композитній структурі провідна комунікативна роль належить власному імені Jane, яке в англомовному соціумі асоціюється з посередністю й сірістю. Таким чином, у вищезгаданому контексті цей дескриптор-евалютив набуває негативного оцінного значення.

Дескриптори-конструктиви представлені гетерогенними класами номінативних одиниць, що позначають технічні характеристики одягу, як-от: довжину (short, long, knee-length, ballerina-length тощо), тканину (wool, tweed, silk, cashmere, brocade, silk тощо), виробника (антропоніми Chanel, Versace, Ferragamo тощо; топоніми Savile Row, Sloane Square, Manhattan тощо).

Вищерозглянуті дескриптори синтаксично поєднуються з позначеннями одягу й утворюють в дискурсі певні синтаксичні конструкції опису вбрання. Залежно від кількості предметів одягу, що підлягають дескрипції, розподіляємо такі синтаксичні конструкції на монооб'єктні й поліоб'єктні. Монооб'єктні синтаксичні конструкції дескрипції одягу підрозділяємо на прості (дескрипції підлягає одна властивість одягу) й комплексні (опис надається декільком властивостям одягу одночасно).

У результаті вивчення дискурсивних особливостей дескрипцій одягу було виявлено, що використання певного семантичного типу дескриптора й синтаксичної конструкції залежить від статі особи, одяг якої описується. Дескрипція одягу чоловіків є лаконічною і реалізується переважно в простих монооб'єктних синтаксичних конструкціях (59,3%), в яких переважають дескриптори-конструктиви на позначення торгової назви (39,1%).

Дескрипція одягу жінок зазвичай відтворюється адресантом у поліоб'єктних синтаксичних конструкціях (47,6%), в яких перевага надається дескрипторам-евалютивам (36,4%). Наведені факти свідчать про детальний опис вбрання жінок, у якому перерахування різноманітних характеристик одягу поєднується з аксіологічним компонентом. Наведемо приклад з корпусу матеріалу дослідження: The Russian first couple is to meet the Queen today at the reception at the Palace. At last, at 3.05, the motorcade swept in, stirring the parade ground dust. Mr. Putin, in a dark suit, stepped out and gallantly waited for his wife to join him before mounting the three steps. Mrs. Putin, in a billowing cream coat and matching cream hat twice the size of the Queen's, gave similarly brief handshakes and nods (The Times, 28 Jun. 2003). Дескрипція одягу російського лідера представлена монооб'єктною простою синтаксичною конструкцією, яка містить дескриптор-колоратив (dark) та номінативну одиницю на позначення одягу (suit). Опис вбрання дружини В. В. Путіна відтворюється поліоб'єктною синтаксичною конструкцією, до складу якої входять дескриптор-колоратив (cream) та два дескриптори-евалютиви на позначення естетичної (billowing, matching) та нормативної (twice the size of the Queen's) оцінки пальта й капелюшка пані Путіної.

Окрім зазначеного, в дослідженні дескрипцій одягу з позиції гендерних стереотипів було встановлено особливий клас дескрипторів-евалютивів, які підкреслюють сексуальність одягу жінки й складаються з іменника на позначення частини тіла й дієслова з семантикою сексуальної дії: chest-revealing blouse, figure-hugging jeans, nipple-busting top тощо. У дескрипції вбрання жінок, на відміну від чоловіків, одяг позиціонується своєрідним екзистенціальним явищем, яке має пам'ять, відчуття, наділене здатністю "говорити" за свою власницю, і, як свідчить наступний приклад, є маркером незалежності й упевненості жінки у власних силах: One of the marks of the Princess's emerging confidence and independence was her ever-decreasing skirt. On a trip to Venice, the hems reached daring heights in the form of a sparkly red georgette dress (Daily Mail, 21 Aug. 1998). Наведені спостереження дають підстави стверджувати, що дескрипції одягу чоловіків і жінок відображають наявну в англомовному публіцистичному дискурсі загальну тенденцію, спрямовану на репрезентацію жінок у контексті їхньої зовнішності, а чоловіків - в аспекті їхньої діяльності.

Прецедентні феномени в дескрипціях одягу представлені прецедентними іменами, вираженими антропонімами на позначення відомих діячів культури (Elvis gown, Grace Kelly dress, Garbo skirt тощо) і політиків (Ronald Reagan Suit, Mao Suit тощо), онімами кінематографічної (Dynasty dress, Dallas three-piece suit, Tiffany gown тощо) і літературної (Gone with the Wind dress тощо) сфер, наприклад: So far so mildly diverting. But the toxic spill is the one showing Claudia with an afro, dark make-up and a glittery Dynasty dress. It's not the shoulder pads causing offence however - although, just look at them - but the blacking up of a famous blonde (The Times, 9 Jun. 2010). Ключем до розуміння зазначеної дескрипції одягу є алюзія до всесвітньо відомого американського серіалу "Династія", який уособлював основну суспільну тенденцію 80-х років ХХ століття - жіночу емансипацію - настільки, що це навіть знайшло свій вияв у вбранні: виразні контури плечей на жіночому костюмі робили його схожим на чоловічий і тим самим підкреслювали рівноправність жінок і чоловіків. У такий спосіб адресант описує одяг пані Клавдії, насичений яскравими кольорами, її струнку статуру на високих підборах й чітко окреслену лінію плечей.

Отже, специфіка дискурсивних характеристик дескрипцій одягу полягає в багатстві семантичної наповненості складників однойменної тематичної групи, їхньому поєднанні з різними семантичними типами дескрипторів і мовними одиницями на позначення прецедентних феноменів для досягнення певного прагматичного ефекту.

Розділ 3. "Прагматичний аспект дескрипцій одягу в англомовному публіцистичному дискурсі". Для визначення прагматичного потенціалу дескрипцій одягу доцільним видається встановлення їх функціонального статусу в публіцистичному дискурсі. Задля цього в дослідженні була застосована теорія функціональних модусів (Н. Т. Абрамова), згідно з якою наявність певного виду модусу невербального компонента реалізується у відповідному типі функції в дискурсі (Д. Ю. Кузнєцова). Функціональний потенціал дескрипцій одягу представлений інформаційним, прагматичним та емоційним модусами. Інформаційний модус розкривається в здатності одягу інтенційно або неінтенційно передавати інформацію соціокультурного (вік, суспільний статус, професія, національність) і особистісного (естетичні смаки й уподобання) характеру про людину, яка його носить. Прагматичний модус виявляється в тому, що визначення ставлення комунікантів один до одного, до ситуації та предмета спілкування часто стає можливим за невербальним контекстом, до якого належить і одяг. Виявляння емоційного модусу пов'язуємо із можливістю визначити емоційний стан людини через одяг, який може бути зовнішнім репрезентантом певного емоційного переживання (K. Niels) або каузацією певної емоційної реакції, спричиненої емоціогенною комунікативною ситуацією чи емоційним станом іншої людини (Г. Є. Крейдлін). Проілюструємо функціональні модуси дескрипцій одягу наступним прикладом: Often during state visits, the Queen will honour her host country through her wardrobe. However, yesterday, she went one step further than wearing a national colour - by donning wildlife instead. The Queen thrilled the 300 guests with a hand-beaded ball gown elaborately decorated with the national birds of both Islands (Daily Mail, 27 Nov. 2009). На вечірній сукні королеви Єлизавети ІІ, в яку вона була вдягнена на урочистому прийомі в канадському парламенті, були розшиті національні символи країни - квіти й птахи (ball gown elaborately decorated with the national birds of both Islands), - що розуміється як вияв пошани з боку Її Величності до країни, яка приймає, загалом (Queen will honour her host country through her wardrobe) і присутніх на урочистому заході зокрема (Queen thrilled the 300 guests), у чому виявляється дія прагматичного й емоційного модусів.

Функціональні модуси дескрипцій одягу набувають прагматичної спрямованості, що виявляється в стратегіях репрезентації особи. Залежно від комунікативної мети адресанта виокремлюємо: 1) стратегію соціальної ідентифікації особи, 2) стратегію формування позитивного іміджу публічної особи та 3) стратегію формування негативного іміджу публічної особи.

Стратегія соціальної ідентифікації особи використовується адресантом з метою надати соціально-референційну характеристику особі, яка стає суб'єктом інформаційного повідомлення. Ця стратегія покликана сприяти встановленню кооперативних комунікативних відносин з масовим адресатом, який теж належить до певної соціальної групи. Конкретним засобом реалізації цієї стратегії через дескрипцію одягу виступають відповідні тактики, які ідентифікують особу за віком, національністю, суспільним статусом і професією.

Стратегія формування позитивного іміджу публічної особи полягає в тому, щоб подати особистісні, естетичні, кваліфікаційні характеристики публічної особи в позитивному світлі, викликати в масового адресата відчуття солідаризації та емпатії до неї. У дескрипціях одягу відомих людей такі комунікативні завдання реалізуються адресантом через звернення до функціонально-семантичних категорій оцінки (тактика позитивної соціальної оцінки, тактика "ікона стилю"), модальності (тактика фасцинації), дейксису (тактика інклюзивності). Розглянемо вищеназвану стратегію на прикладі тактики інклюзивності. Ця тактика заснована на філософському знанні про те, що людям подобаються люди, схожі на них. Відтак, її комунікативним завданням є створення образу публічної особи як "людини з народу", що сприяє її ідентифікації й солідаризації з масовим адресатом: I can remember every one of the outfits Michelle Obama has been photographed in since Barack hit the campaign trail. …The floral shirtwaister dress and silver pumps. The black-and-white leaf-print shift. Everybody remembers the clothes for two reasons: she looks good and she looks like Michelle Obama …as opposed to the identikit politician's wife or a power-dressing fashion plate. …Obama wears clothes that you could wear to a school parents' day or a smart party; a day on the hustings or a family barbecue (The Sunday Times, 21 Sep. 2008). У наведеному прикладі адресант акцентує увагу масової аудиторії на буденності одягу М. Обами, його схожості на вбрання мільйонів інших жінок шляхом використання емотивного персоналізованого звороту, який містить пряму ідентифікацію з адресатом у якості дескриптора-евалютива (clothes that you could wear to a school parents' day). Перша леді США, незважаючи на свій високий соціальний статус, одягається просто й невимушено, так, як одягаються багато пересічних американок на батьківські збори, на родинні свята. Така дескрипція одягу відволікає увагу адресата від елітарного, ексклюзивного суспільного статусу М. Обами й створює ілюзію "схожості", що сприяє виникненню почуття спорідненості, солідаризації з адресатом. Це враження підсилюється адресантом шляхом протиставлення вбрання пані Мішель одягу світських дам (opposed to the identikit politician's wife or a power-dressing fashion plate), які здебільшого вдягаються розкішно й дорого, що не є доступним для пересічних громадян.

Стратегія формування негативного іміджу публічної особи реалізується адресантом у тактиках негативної соціальної оцінки, руйнації образу "ікона стилю", тривіалізації й дистанціювання публічної особи. Вищенаведені тактики спрямовані на те, щоб презентувати особистісні, естетичні, кваліфікаційні характеристики відомої людини в аспекті їх невідповідності очікуванням масової аудиторії, викликати в неї почуття відчуження від публічної особи. Розглянемо використання цієї стратегії на прикладі тактики тривіалізації публічної особи: Hillary Clinton held her “pink press conference.” She sat in the State Dining Room dressed in a pink-and-black St. John knit suit to answer questions about Whitewater, her family's finances and the $100,000 in profit she'd made trading cattle futures.…A tough woman had wrapped herself in sugary innocence. She was trying to seduce an audience into believing that nothing untoward could have been done by the little lady in baby-blanket pink (The Washington Post, 17 Feb. 2006). У наведеному фрагменті дискурсу адресант повідомляє про прес-конференцію держсекретаря США Г. Клінтон, однак зосереджує увагу масового адресата не на тому, що говорила пані Клінтон, а на її одязі. Дескрипція вбрання представлена комплексною монооб'єктною синтаксичною конструкцією, з перерахуванням дескрипторів кольору, торгової марки й матеріалу. Особливою значущістю адресант наділяє колір вбрання - рожевий, який покликаний активізувати в уяві адресата відповідні стереотипні асоціації про наївну (sugary innocence), неосвічену маленьку дівчинку (little lady in baby-blanket pink). Цілеспрямований повтор дескриптора-колоратива (pink) створює тематичну сітку повідомлення, яка задається в інтродуктивному реченні (pink press conference). У такий спосіб адресант представляє держсекретаря нетямущою та унеможливлює сприйняття її масовим адресатом як серйозного, дієздатного політика.

Таким чином, прагматичний аспект дескрипцій одягу в дискурсі сучасної англомовної публіцистики полягає в їх комплексному використанні адресантом в персоналізованих повідомленнях з метою формування ставлення масового адресата до певної відомої людини (стратегії формування позитивного чи негативного іміджу публічної особи) й встановлення кооперативних комунікативних відносин між колективним адресантом і масовим адресатом (стратегія соціальної ідентифікації особи).

ВИСНОВКИ

Одяг як компонент комунікації є невербальним знаком зовнішнього вигляду із притаманними йому соціокультурною природою походження, парадигмою форми й сферою вживання. Значення цього знаку є контекстно й культурно зумовленим, а його функціонування визначається комплексною реалізацією в публіцистичному дискурсі інформаційного, прагматичного й емоційного модусів.

Дескрипція одягу є фрагментом дискурсу, який містить лінгвальне позначення одягу і його формально-стилістичних, естетико-оцінних властивостей. Семантичні, структурні й прагматичні характеристики дескрипцій одягу визначаються жанровою специфікою і диференційними ознаками публіцистичного дискурсу, до яких відносимо гетерогенність, інтерактивність, інституційність, інтертекстуальність і персоналізацію.

Англомовні позначення одягу в публіцистичному дискурсі утворюють однойменну тематичну групу, яка складається з тематичної інваріанти, тематичних специфікаторів і тематичних модифікаторів. До дискурсивних засобів опису одягу відносимо дескриптори-колоративи, дескриптори-евалютиви й дескриптори-конструктиви. Залежно від способу відтворення колірної ознаки дескриптори-колоративи поділяємо на прямі й непрямі. Основою непрямих дескрипторів-колоративів є метафорична асоціація кольору з коштовним камінням, рослинами, фауною, географічними назвами. Дескриптори-евалютиви позначають оцінку одягу, який описується адресантом у певному фрагменті дискурсу. Зазвичай вони представлені прикметниками й лексикалізованими словосполученнями. У дескрипторів-евалютивів оцінна сема може бути лексикографічно фіксованою в лексичному значенні відповідних мовних одиниць або зумовлюватися контекстуально. Дескриптори-конструктиви утворюють гетерогенний клас номінативних одиниць, які позначають технічні характеристики одягу: тканину, торгову марку, розмір.

Вищенаведені дескриптори в поєднанні з номінативними одиницями на позначення одягу утворюють монооб'єктні й поліо'бєктні синтаксичні конструкції опису вбрання. Монооб'єктні синтаксичні конструкції дескрипції одягу поділяємо на прості й комплексні. Використання певного семантичного типу дескриптора й синтаксичної конструкції залежить від статі особи, одяг якої описується в публіцистичному дискурсі.

Дескрипція одягу чоловіків є лаконічною і реалізується переважно в простих монооб'єктних синтаксичних конструкціях (59,3%), в яких переважають дескриптори-конструктиви на позначення торгової назви (39,1%). Дескрипція одягу жінок зазвичай відтворюється адресантом у поліоб'єктних синтаксичних конструкціях (47,6%), в яких перевага надається дескрипторам-евалютивам (36,4%), які позначають сексуальну привабливість одягу жінки. Загалом дескрипції одягу чоловіків і жінок відображають загальну тенденцію в англомовному публіцистичному дискурсі, яка спрямована на дискурсивну репрезентацію жінок у контексті їхньої зовнішності, а чоловіків - в аспекті їхнього соціального статусу та сфери діяльності.

Прагматичний аспект дескрипцій одягу визначається їхнім використанням у дискурсивних стратегіях репрезентації особи. Залежно від комунікативної мети ці стратегії поділяємо на: 1) стратегію соціальної ідентифікації особи, 2) стратегію формування позитивного іміджу публічної особи й 3) стратегію формування негативного іміджу публічної особи. Стратегія соціальної ідентифікації особи використовується адресантом з метою надати соціально-референційну характеристику особі, яка набуває висвітлення в публіцистичному повідомленні, і тим самим сприяти встановленню кооперативних комунікативних відносин з масовим адресатом, який теж належить до певної соціальної групи. Стратегії формування іміджу публічної людини реалізуються дескрипціями одягу через апеляцію до функціонально-семантичних категорій оцінки (тактика "ікона стилю", тактика позитивної/негативної соціальної оцінки, тактика руйнації образу "ікона стилю"), модальності (тактика фасцинації, тактика тривіалізації) та дейксису (тактика інклюзивності, тактика дистанціювання публічної особи).

Перспектива подальших досліджень вбачається у вивченні дескрипцій одягу в художньому дискурсі при застосуванні теорії можливих світів та емоційного резонансу. Художній дискурс відтворює різноманітність типових ситуацій комунікації, і вивчення дескрипцій одягу значно збагатить наукове знання не тільки про цей невербальний знак зовнішнього вигляду, а й про функціонування лінгвальних одиниць на позначення інших невербальних компонентів у конкретних типах дискурсу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мовні одиниці на позначення одягу як засіб реалізації соціального статусу суб'єкта в англомовному публіцистичному дискурсі / Г. А. Кокоза // Studia Germanica et Romanica : Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання : науковий журнал / гол. ред. В. Д. Каліущенко. - Донецьк : Донецьк. нац. ун-т, 2009. - Т. 6, № 2(17). - С. 5-16.

2. Прецедентні лексичні одиниці на позначення одягу в англомовному публіцистичному дискурсі / Г. А. Кокоза // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. - Луцьк, 2009. - № 5. - С. 132-137.

3. Комунікативні стратегії і тактики персоналізації англомовного публіцистичного дискурсу мовними одиницями на позначення одягу / Г. А. Кокоза // Філологічні трактати : науковий журнал. - Суми : Сум. держ. ун-т, 2010. - Т. 2, № 1. - С. 40-45.

4. Структура тематичної групи "одяг" у сучасному англомовному публіцистичному дискурсі / Г. А. Кокоза // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Лінгвістика" : зб. наук. праць / гол. ред. В. Олексенко. - Херсон : Херсон. держ. ун-т, 2010. - Вип. ХІ. - С. 149-152.

5. Семіотика одягу в сучасному англомовному публіцистичному дискурсі / Г. А. Кокоза // Нова філологія : зб. наук. праць / гол. ред. В. М. Манакін. - Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2011. - № 44. - С. 68-71.

6. Lexemes of clothes' nominations as the means of stereotypical representation of women politicians / G. Kokoza // Англістика та американістика : зб. наук. праць / гол. ред. А. І. Анісімова. - Дніпропетровськ : Дніпропетр. нац. ун-т, 2010. - Вип. 7. - С. 58-64.

7. Номінація одягу : лінгвокультурологічний аспект / Г. А. Кокоза // Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій - ІІ : матеріали наук.-практ. конф., 1-3 квітня 2009 р. - К. : Київ. нац. лінгв. ун-т, 2009. - С. 56-58.

8. Вербалізація ситуативних характеристик комунікантів мовними одиницями на позначення одягу / Г. А. Кокоза // Мова, освіта, культура в контексті євроінтеграції - ІІ : матеріали наук.-практ. конф., 21-23 квітня 2010 р.- К. : Київ. нац. лінгв. ун-т, 2010. - С. 69-70.

9. Pragmatic potential of the lexemes of clothes' nomination in the construction of gender stereotypes / G. A. Kokoza // Актуальні проблеми філологічної науки та педагогічної практики : матеріали всеукраїн. наук.-метод. семін., 5 листопада 2009 р. - Дніпропетровськ : ТОВ "Інновація", 2009. - С. 72-73.

10. Listen when my dress is talking : clothes as the non-verbal means of communication - gender stereotype aspect / G. A. Kokoza // The Sixth International Conference "Cultural Research: Сhallenges for the 3rd Millennium", April 12-15, 2010 : Abstracts. - Kyiv, 2010. - P. 9-10.

АНОТАЦІЯ

Кокоза Г. А. Дескрипції одягу в дискурсивно-прагматичному аспекті (на матеріалі сучасної англомовної публіцистики). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2011.

У дисертації запропоновано інтегративний підхід до вивчення дискурсивно-прагматичного аспекту дескрипцій одягу осіб, які виступають суб'єктами інформаційних повідомлень у сучасній англомовній публіцистиці.

Невербальний компонент комунікації "одяг" розглядається як невербальний знак зовнішнього вигляду, що функціонує в публіцистичному дискурсі як єдність інформаційного, прагматичного та емоційного модусів. У роботі виокремлено корпус номінативних одиниць на позначення одягу, виявлено принцип їхньої лексико-семантичної організації, проаналізовано дискурсивні дескриптори одягу, встановлено синтаксичні конструкції опису вбрання та механізм їх поповнення за допомогою прецедентних феноменів. На підставі вивчення стратегій і тактик репрезентації особи через дескрипції одягу зроблено висновок про прагматичну значущість останніх. З огляду на роль досліджуваних дескрипцій у відтворенні гендерних стереотипів розкрито їхню дискурсивну специфіку.