Формування прізвищевої системи Розточчя

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

УДК 811.161.2'373.23

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Формування прізвищевої системи Розточчя

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Марочкіна Ольга Олександрівна

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українського та загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Панчук Галина Дмитрівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри українського та загального мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Чучка Павло Павлович, професор кафедри словацької мови ДВНЗ «Ужгородський національний університет»;

кандидат філологічних наук, Габорак Мирослав Михайлович, доцент кафедри української мови ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».

Захист відбудеться «14» червня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.02 у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, Будинок вчених).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, Будинок вчених.

Автореферат розісланий «4» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент Н.Я . Тишківська

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Антропоніми займають особливе автономне місце в ономастиці, оскільки є невід'ємним атрибутом лексичної системи кожної національної мови, джерелом матеріального, культурного, історичного розвитку народу. Прізвища - наймолодший клас української антропонімії, який зберігає чи не найбільше інформації про давній стан української лексики. Юридичний статус прізвищ, починаючи з 30-х років ХІХ ст., коли на всій українській етнічній території були запроваджені кодифіковане право і відповідні правила користування особовими назвами, сприяв збереженню властивої прізвищам найбагатшої історичної та лінгвістичної інформативності.

Фундаментальні праці Л. Гумецької, М. Демчук, Р. Керсти, Р. Осташа, Ю. Редька, М. Сенів, І. Сухомлина, М. Худаша, П.Чучки та ін. засвідчують системне наукове вивчення українського антропонімікону, що припадає на 60-70-ті роки ХХ ст.

Серед сучасних антропонімних досліджень значне місце посідає вивчення історичної регіональної антропонімії. Велика увага приділяється аналізу прізвищевих назв та прізвищ різних регіонів: Б. Близнюк (Гуцульщина), Г. Бучко (Бойківщина), Л. Кравченко (Лубенщина), О. Неділько (Лівобережна Україна), С. Панцьо (Лемківщина), Г. Панчук (Опілля), Н. Рульова (Західне Поділля), В. Садовнича (Слобожанщина), Л. Тарновецька (Буковинське Подністров'я), І. Фаріон (прикарпатська Львівщина), П. Чучка (Закарпаття), С. Шеремета (північна Тернопільщина) та ін. Проте поза увагою залишаються ще різні частини України, серед них Розточчя. Відсутність всебічного й комплексного дослідження прізвищ цього історико-географічного регіону, яке б ґрунтувалось на аналізі відповідного історичного та сучасного матеріалу, визначає актуальність обраної теми.

Аналіз прізвищевих назв та прізвищ Розточчя допоможе виявити регіональну специфіку українського антропонімікону й буде доповнювати загальну картину української антропонімійної системи. Вивчення антропонімікону регіону в діахронії дозволить виявити стан прізвищевої системи до моменту і в момент її адміністративно-юридичного нормування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках проблематики Західноукраїнського ономастичного центру, який діє при кафедрі українського та загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тему затверджено на засіданні вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 3 від 13.12.2004), погоджено в науковій координаційній раді «Українська мова» (протокол № 25 від 15.02.2005).

Мета роботи - дослідити формування та становлення українських прізвищ Розточчя як частини західноукраїнського антропонімікону. Відповідно до мети було виокремлено такі завдання:

1. Установити способи офіційної ідентифікації особи досліджуваного регіону кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст. Визначити продуктивність засобів іменування, з'ясувати їх компонентну варіативність, регулярність, паралельні засоби ідентифікації особи як свідчення живого творення прізвищевих назв кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст.

2. Проаналізувати семантику твірних основ прізвищевих назв та прізвищ Розточчя, розкрити роль різних класів онімної та апелятивної лексики в творенні антропонімів, визначивши національну та локальну складову регіональної прізвищевої системи.

3. Установити способи творення прізвищевих назв і прізвищ Розточчя, систематизувавши процеси, що відбувалися з прізвищами в період їх юридичної стабілізації. З'ясувати функціонально-семантичне навантаження та продуктивність прізвищетворчих формантів.

4. Виявити зміни, що відбулися в складі та структурі прізвищ жителів Розточчя протягом досліджуваного періоду.

5. Укласти інверсійний словник сучасних прізвищ жителів Розточчя.

6. Укласти алфавітний покажчик прізвищевих назв досліджуваної території кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст.

Об'єктом дослідження є прізвищеві назви Розточчя кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст. та сучасні прізвища цього регіону. Регіон визначаємо з опорою на історичні та географічні факти, висвітлені в «Географії України» (ГУ, Львів, 1994), в «Енциклопедії українознавства» (ЕУ, Львів, 1998) та в дисертації кандидата географічних наук Львівського національного університету імені Івана Франка Романа Гнатюка (Львів, 2002). Так, у «Географії України» та в «Енциклопедії українознавства» Розточчям вважається звужене горбисте пасмо 15-20 км завширшки, яке простягається зі Львова на південному сході до Томашова, Щебрешина і Красніка на північному заході. Північно-західне Розточчя знаходиться на польській етнічній території, середнє Розточчя до 1946 р. було на українсько-польській етнічній межі - на Холмщині, майже все південне Розточчя становить і тепер частину української етнічної території. Роман Гнатюк поділяє регіон на дві однакові за розмірами частини: північно-західну (Західне Розточчя) і південно-східну (Південне Розточчя). У примітці читаємо, що в польській науковій і науково-популярній літературі Західним Розточчям називають фізико-географічний (геоморфологічний) регіон, розташований на захід від долини Вепру; друга назва цього регіону - Горайське Розточчя. Інший фрагмент північно-західної частини височини має назву Середнього (Томашувського) Розточчя. За орографічними ознаками Південне Розточчя Р. Гнатюк поділяє на три головні геоморфологічні регіони: Равське, Янівське і Львівське Розточчя. Межі Розточчя подаємо, опираючись на дисертацію кандидата географічних наук Р. Гнатюка. У нашій роботі досліджувалися прізвищеві назви та прізвища української частини Розточчя.

Предметом дослідження є лексична база системи прізвищевих назв, прізвищ та їх словотвірна структура.

Джерелами дисертації послужили матеріали Йосифінської (1785-1788 рр.) та Францисканської (1819-1820 рр.) метрик, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві та сучасні прізвища Розточчя. Йосифінська та Францисканська метрики - перші поземельні кадастри Галичини, що мають особливу вартість для антропонімії. У метрикальних книгах кожного населеного пункту, окрім переліку земельних угідь, розташованих у межах певної громади, їх економічної оцінки, подаються особові назви всіх землевласників, що охоплює практично всі іменування дорослого чоловічого і частково жіночого населення Галичини ХVІІІ - ХІХ ст.

Внаслідок опрацювання 141 архівної справи, що містить інформацію про 62 населених пункти Розточчя, укладено картотеку, яка нараховує 2516 прізвищевих назв.

Йосифінська та Францисканська метрики написані польською мовою. Запис українських антропонімів польською фонографічною системою сприяв появі різних їх варіантів.

Так, простежується:

а) передавання українського [д] через [dz]: Diduch - Dziduch;

б) опозиція твердість-м'якість: Kurek - Kuriek, Markewicz - Markiewicz;

в) передавання українських патронімних моделей на -ич, -ович (-евич) польською графікою як -icz, -owicz (-ewicz): Hanulicz, Fedorowicz, Lukaszkiewicz;

г) субституція українського [р] польським диграфом [rz]: Dobrzansky, Kucharz, Rzeznik, українського фрикативного [г] польським [ch], оскільки щілинний [г] уже в той час втратив свої позиції у фонетичній системі польської мови: Kruchalicha, Kruchly.

Сучасні прізвища Розточчя зібрані нами експедиційним шляхом протягом 2004-2005 рр. Досліджені погосподарські книги 96 населених пунктів Жовківського та Яворівського районів Львівської області. Усе це дало можливість укласти картотеку прізвищ, що нараховує 3556 одиниць.Методологічну основу дослідження становить єдність гносеологічних, діалектичних та історичних підходів до вивчення мовних явищ, а також усвідомлення мови як духу нації, що особливо показово в антропонімній системі кожного народу. Для вирішення завдань дослідження використані такі методи наукового пізнання: порівняльно-історичний для розкриття динаміки антропооснов, формантів досліджуваного регіону; описовий метод для інвентаризації та систематизації мовних одиниць; елементи зіставної методики для лексико-семантичного та словотвірно-структурного аналізу прізвищевих назв та прізвищ Розточчя. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у науковий обіг введено і проаналізовано цілковито новий антропонімійний фактичний матеріал досліджуваної території і на цій основі з'ясовано:

– семантику твірних основ прізвищевих назв та сучасних прізвищ;

– способи та засоби ідентифікації особи кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст.;

– словотвірні моделі прізвищевих назв та сучасних прізвищ.

Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що результати дослідження доповнюватимуть відомості про загальні принципи та закономірності розвитку і становлення української антропонімійної системи. Практичне значення дисертаційної роботи полягає у використанні матеріалу для узагальнюючих робіт з української ономастики та антропоніміки, а саме для складання антропонімних атласів та словників. Результати дослідження можна використовувати при вивченні дериватології, історичної лексикології, при читанні спецкурсів з ономастики. Характерні особливості антропонімікону Розточчя можуть стати окремими темами шкільних курсів «Народознавство» та «Краєзнавство».

Апробація результатів дослідження. Дисертація окремими розділами і в повному обсязі обговорювалася на засіданнях кафедри українського та загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Найважливіші положення дисертації оприлюднено на Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання - ІV» (лютий 2007 р., Донецьк), ІІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (квітень 2007 р., Хмельницьк), на Всеукраїнській конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Івана Ковалика (травень 2007 р., Івано-Франківськ), VI Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми менталінгвістики» (травень 2009 р., Черкаси).

Основні результати дослідження викладені в 6 публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАКом України.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, літератури (172 позиції) та додатків (списків досліджуваних сіл сучасного Розточчя, списків сіл Розточчя, зафіксованих у Йосифінській та Францисканській метриках, інверсійного словника сучасних прізвищ жителів Розточчя, словника сучасних прізвищ Розточчя, алфавітного покажчика прізвищевих назв досліджуваної території кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст.). Робота містить 10 таблиць, 4 рисунки. Повний обсяг дисертаційного дослідження - 339 стор., з них 199 стор. основного тексту.

прізвище антропонімікон апелятивний лексика

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми та її актуальність, визначається мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризуються джерела та методи дисертаційного дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Стан та теоретичні основи дослідження української антропонімії» з'ясовано її теоретичні засади, історію дослідження українських прізвищ, зокрема здобутки і перспективи регіональної антропоніміки.

Наголошується, що антропоніміка як окрема повноцінна галузь українського мовознавства сформувалась у середині ХХ ст., але інтерес до власних особових імен людей з'явився задовго до появи наукової ономастики. Першими працями про українські прізвища були невеликі статті А. Степовича («Заметка о происхождении и склонении малорусских фамилий» (1882)) та М. Сумцова («Малорусские фамильные прозвания» (1885)). І. Франко у своїй праці «Причинки до української ономастики» першим звернувся до історичної антропонімії.

Системне наукове вивчення української антропонімії припадає на 60-70 рр. ХХ ст. Першою науковою працею, у якій міститься матеріал, присвячений словотвірній структурі особових назв, є монографія Л. Гумецької «Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV - ХV ст.». Заслуговують на особливу увагу також статті Л. Гумецької «Ономастичний формант -ят- в українській мові» і «З приводу особової назви Гостята в новгородській берестяній грамоті № 9». Роботи присвячені генезису форманта -ят-/-ат- та його функції у власних особових і географічних назвах в період Київської Русі. До найважливіших праць української антропоніміки належать: монографія П. Чучки «Антропонімія Закарпаття», а також розробка «Розвиток імен та прізвищ» у монографії «Історія української мови. Лексика і фразеологія», монографія М. Худаша «З історії української антропонімії» та розділ «До питання класифікації прізвищевих назв ХІV - ХVІІІ ст.» у монографії «З історії української лексикології». Слов'янські автохтонні імена вперше стали предметом спеціального вивчення у монографії М. Демчук «Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV - ХVІІ ст.». Християнським іменам ХVІ ст., їх адаптації в староукраїнській мові присвячено монографію Р. Керсти «Українська антропонімія ХVІ ст. Чоловічі іменування». Суттєвим внеском в українську антропоніміку є кандидатські дисертації Л. Кракалії, О. Неділько, Р. Осташа, І. Сухомлина, В. Франчук, монографії Ю. Редька та ін.

Сьогодні маємо ґрунтовні дослідження антропонімікону окремих історико-географічних регіонів України, проте є ще чимало регіонів України, в яких не зібраний антропонімійний матеріал, який доповнив би загальне уявлення про українську антропонімійну систему.

На сучасному етапі розвитку ономастики існує низка невирішених завдань, зокрема з'ясування способів творення українських прізвищ, їх класифікація, укладання загальнонаціонального словника прізвищ, що вимагає детального вивчення антропонімів на різних історико-географічних територіях України в діахронії.

У другому розділі «Семантика твірних основ прізвищевих назв та прізвищ Розточчя», опираючись на класифікацію М. Худаша, аналізуємо антропонімні, апелятивно-антропонімні та апелятивні іменування в основах прізвищевих назв та сучасних прізвищ. Вважаємо, що терміни прізвищева назва та прізвище відрізняються не в лінгвістичному, а лише в юридичному аспектах.

Провідну роль у творенні прізвищевих назв та прізвищ Розточчя відіграли лексеми, які відображають як онімну, так і апелятивну лексику української мови. Найчисленнішу групу складають іменування, основи яких співвідносні із антропонімами, а саме з чоловічими християнськими іменами, відапелятивними іменами та пізнішими індивідуальними прізвиськами. Основи прізвищевих назв та прізвищ Розточчя, мотивовані християнськими іменами, розкривають багатство іменника українців, репрезентують найпоширеніші власні особові імена, у дужках подаємо в порядку зниження кількість прізвищевих назв та прізвищ, утворених від цих імен (Iwan (28), Mychaylo (27), Hryhory (25), Semen (19), Danylo (15); Іван (50), Григорій (42), Михайло (40), Данило (25), Семен (23)). Основи прізвищевих назв та прізвищ Розточчя, мотивовані християнськими іменами, дозволяють також відтворити іменні гнізда (наприклад, більше 20 варіантів імені Іван зафіксовано у прізвищах Розточчя).

Прізвищеві назви та прізвища Розточчя утворювалися не лише від повних офіційних імен, а й від усічених, усічено-суфіксальних та суфіксальних варіантів імен: Wasiw, Hryn, Danilik; Гаврилко, Іванець, Івась, Луць, Сень.

В основах багатьох прізвищевих назв та прізвищ Розточчя лежать імена-прізвиська, серед яких виділяємо кілька продуктивних розрядів іменувань, що утворились від назв: а) фауни: Baran, Wowk, Karas, Komar, Murawel, Sowa, Soroka; Бик, Ворона, Зозуля, Кліщ, Кріль, Муха, Окунь, Рибка; б) флори: Bereza, Buk, Hrab, Hryb, Lipa, Sliwa; Грушка, Дуб, Капуста, Молочій, Огірок, Сливка; в) різноманітних предметів побуту: Baniak, Gnot, Kadylo, Pilka, Torba, Szylo; Бак, Вила, Дах, Дзвоник, Корабель, Лопата; г) взуття, одягу чи його частини: Kapeluch, Kuczma, Surtuk, Czobot; Костюмчик, Кожушко, Чобітко; д) частини тіла людини чи тварини: Wolos, Wus, Noga; Копитко, Лапка, Палець; е) страв, продуктів харчування: Brinza, Krupa, Moloko; Борщ, Ковбаса, Пиріг; ж) родинних стосунків: Baba, Wuy; Свояк; з) явищ природи, днів тижня: Grad, Doba, Moroz; Весна, Вітер, Гроза, Завірюха, П'ятниця; и) міри ваги, довжини, грошових одиниць: Sziling; Півторак; к) музичних інструментів: Bandura, Buben, Барабан, Дуда, Сурма; л) хвороби: Prokaza, Czerwinka; Кадук, Червінька.Найпродуктивнішими серед слов'янських автохтонних імен відапелятивного походження є утворення від назв тварин, в основах яких лежить відстрашувально-захисний або міфологічно-тотемний мотив номінації (198 прізвищевих назв та 280 прізвищ Розточчя): Baran, Bilka, Borsuk, Bober, Wydra, Wowk; Бик, Заєць, Звір, Кріль, Медвідь, Тхір, Хробак, Худоба, Цап. На досліджуваній території побутують іменування, характерні лише для ХVІІІ - ХІХ ст. (Busko, Wydra, Husska, Zebra), для кінця ХХ - початку ХХІ ст. (Псюра, Самець, Соболь, Хом'як, Худоба), і такі, що вживались протягом усього досліджуваного періоду: Baran - Баран, Borsuk - Борсук, Wowk - Вовк, Lys - Лис, Szcur - Щур. Антропоніми, в основах яких лежать назви знарядь праці, предмети повсякденного вжитку, становлять другу велику групу (173 прізвищеві назви та 234 прізвища Розточчя): Baniak, Patyk; Ціп, Шило. Третьою за кількістю групою є антропоніми з лексикою на позначення рослин в основах (110 прізвищевих назв та 162 прізвища досліджуваної території): Kuszcz, Malina, Smereka; Береза, Гичка, Шишка. Імена-композити та відкомпозитні деривати майже не знайшли свого відображення ні в прізвищевих назвах, ні в прізвищах Розточчя (Kazimirzow (< Kазимиръ), Богдан, Драгомир (пор. Драгомиръ); Borys, Borysko (пор. Борис[лавъ]), Bronio, Bronko (пор. Брон[иславъ]), Wolodko (пор. Волод[имиръ]), Богуш (пор. Бог[уславъ], Бог[данъ], Бог[умилъ]), Боженко, Божик, Божук (пор. Бож[анъ]), Блажейко, Блащак (пор. Благ[ославъ]), Гуль (пор. Гул[имиръ]), Рудченко, Рудь (пор. Руд[имиръ]). На теренах Розточчя серед прізвищевих назв та прізвищ, твірною базою яких були слов'янські автохтонні імена-композити, зафіксовано лише п'ять (1 прізвищева назва та 4 прізвища Розточчя) прикладів. Трохи більше (6 прізвищевих назв та 9 прізвищ досліджуваної території) утворені від відкомпозитних імен. Така мала кількість прізвищевих назв та прізвищ свідчить про те, що в період формування прізвищ Розточчя імена-композити та відкомпозитні імена були рідковживаними. В Україні традиційно називали дитину за іменем батька, тому прізвищ, мотивованих жіночими християнськими іменами, значно менше, ніж прізвищ, мотивованих чоловічими іменами. Прізвищеві назви та прізвища досліджуваної території творились від повних, усічених, усічено-суфіксальних та суфіксальних варіантів жіночих імен: Hanna, Maryna; Katia; Haszczak, Haszczyn, Haszczuk; Marynka; Василина, Катерина. Ще одним джерелом творення спадкових назв в українській антропонімії були андроніми. Найпоширенішими загальноукраїнськими типами андронімів є назви з суфіксом -иха, що є основою для виникнення прізвищевих назв та прізвищ на -ишин: Wasyliszyn, Michayliszyn, Rudyszyn; Іванишин, Ковалишин, Шевчишин.Цікавими є прізвищеві назви та прізвища, тотожні андронімам на -их-а. У Йосифінській метриці зафіксовані іменування чоловіків: Andruch Malicha, Hryc Mysycha, Iwan Bilicha, Paulo Kruchalicha, Fedko Pikarczicha. Така модель прізвищ побутує і в сучасному антропоніміконі Розточчя (Петро Василиха, Роман Іваниха, Дмитро Семеніха), з урахуванням чого можна припустити, що лише за певних екстралінгвальних умов назва жінки за чоловіком передалась нащадкам. Такі назви могли також бути прізвиськами чоловіків. Про чоловічі прізвиська у формі жіночих імен на зразок Ждаха, Кудра згадує О. Суперанська. Зафіксовані на досліджуваній території і такі прізвища, як Василина, Ганночка, Катерина, Маринка, які, ймовірно, були чоловічими прізвиськами.Принагідно зауважимо про жіночі іменування у метриках. Зібраний нами матеріал свідчить, що такі назви можна поділити на однослівні і описові. Перша з названих груп - малочисленна: Bednarka, Lyluczka. Зате описові іменування використовуються досить часто, зокрема такий опис зводиться до двокомпонентного вираження, в якому перший компонент - переважно назва жінки за чоловіком, а другий - або її ім'я (Slobodycha Sofia, Mendycha Paraska), або присвійний прикметник від імені чоловіка (якщо чоловік живий - Kozaczycha Andriyowa), або слово Wdowa (якщо чоловік помер - Hlowycha Wdowa, Lazaricha Wdowa, Petrycha Wdowa). Такі антропоніми є не прізвищевими назвами, а тогочасними живомовними іменуваннями жінок. Базою для творення розтоцьких прізвищевих назв та прізвищ були також апелятивно-антропонімні імена-прізвиська, що давалися за: а) характерною ознакою зовнішності людини: Bokaty, Horbaty, Kruchly, Сzorny; Головатий, Карий, Сірий; б) певною рисою характеру, поведінки: Babij, Mudry, Rozumieyko, Smialy; Гордун, Модний, Свистюк; в) фізіологічними особливостями: Bass; Ікавий, Хрипяк, Шепелявець.Окрім антропонімів, для творення прізвищевих назв та прізвищ Розточчя використовувались апелятиви, які належать до традиційних засобів додаткової ідентифікації особи. У структурі таких антропонімів закріпилися основи різних лексико-семантичних груп слів: а) назви за професією, заняттям: Bodnar, Winnik, Kowalik, Koniuch, Pastuch; Гонтар, Зварич, Мисливець, Повар, Фірман; б) назви, пов'язані з військовою службою: Hayduk, Dzura, Kapitan; Козачук, Солдат; в) назви на означення служителів церкви: Diak, Mnich; Владика, Паламарчук, Чернець; г) назви адміністративних посад: Woiewoda, Wozniy; Гуменний, Ключник; д) назви осіб, що вказують на соціальне становище: Bahacz, Holak; Бідний; е) назви, пов'язані з етнічною належністю: Bojko, Mazur, Czech, Szwed; Волинець, Литвиненко, Татарин. Значну роль у іменуванні людини відігравала місцевість, з якої ця людина походила або в якій жила. Найчастіше це іменникові утворення, які загально вказують на місце, де хтось проживав: Zakaluzin, Seluch; Гірняк, Горинь, Долинюк, Загірняк. Поширеними серед цієї групи прізвищевих назв та прізвищ є також прикметникові утворення на -ий, -овий: Bolotny, Horbowy, Zabolotny, Nawodny; Горішний, Крайовий, Лісовий. В основах відойконімних прізвищевих назв та прізвищ Розточчя лежать: ойконіми Розточчя (Balicki, Yaworsky; Вербицький, Ковальський), сусідніх (Gayowski, Yaworowski; Бистрицький, Поплавський) чи віддалених районів (Sliwinski, Yasinsky; Потоцький, Яблонський).Апелятивна лексика, відображена в прізвищевих назвах та прізвищах Розточчя, має високий ступінь етнографічної та історичної інформативності, що дозволяє реконструювати великий обсяг пасивної лексики, насамперед щодо назв професій: Winnik, Dobosz (барабанщик), Zlotnik, Kabar (пастух свиней); Кнап (ткач), Сніцар (слюсар).На жаль, не завжди можна однозначно кваліфікувати допрізвищеву семантику твірних основ. Оскільки лексеми у таких антропоосновах багатозначні, то й прізвищеві назви і прізвища можуть співвідноситися з декількома лексико-семантичними групами. Прізвищеві назви та прізвища із подвійною мотивацією становлять невелику групу антропонімів Розточчя (1,28% прізвищевих назв та 0,69% прізвищ), напр. Mandziak (пор. манджак = мандзак - «ент. тарган» - ЕСУМ ІІІ, 379, «манджати - іти швидко, поспішати» - СУМ ІV, 617), Кубай (пор. кубай - «вузол» - ЕСУМ ІІІ, 118 або від імені Якуб). Подекуди прізвищеві назви та прізвища пояснюємо як полімотивовані антропоніми: Hrypiak (пор. грипа - «незграбна людина, товста жінка» - ЕСУМ І, 596-597 або від імені Агрипина, або діал. грипа - грип «вірусне захворювання»), Ковтунович (пор. ковтун - «жмут збитого волосся, вовни, шерсті; хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, при якій волосся сплутується й злипається» - СУМ ІV, 206; «обиватель, міщанин» - ЕСУМ ІІ, 487). В основах антропонімів досліджуваного регіону фіксуються запозичення з польської, єврейської, німецької, латинської та інших мов (2,37% прізвищевих назв та 1,48% прізвищ): Wendel (пор. нім. Wendel - спіраль), Wolf, Вольф (пор. нім. Wolf - вовк), П'єкний (пор. пол. piкkny - гарний), Салабай (татарського та турецького походження (від sal?betli - твердий, міцний), Szeremeta, Шеремета (від. sarameta - запальний)). Імена єврейського походження маємо в таких прізвищевих назвах та прізвищах: Szymkow, Szymczuk; Соломон, Ной, Гаман, Гошко, Шимко. Найуживанішими прізвищами відапелятивного походження на досліджуваній території є - Сало 227 (23), Баран 177 (31), Жук 124 (20), Рак 124 (15), де перша цифра вказує на кількість носіїв, а друга - на кількість населених пунктів, у яких зафіксовано прізвище. Аналіз відіменних прізвищ засвідчив високий рівень частотності антропооснов, мотивованих чоловічими християнськими іменами: Зінчук 153 (13), Павлик 122 (19), Пилипець 99 (13).Узагальнену інформацію про кількісне співвідношення семантичних груп твірних основ прізвищевих назв та прізвищ Розточчя подано в таблиці 1.

Таблиця 1. Лексична база прізвищевих назв та прізвищ Розточчя

Для розрізнення батька і сина, які мали однакове ім'я, вживалися прикметники старий та молодий: Iwan Procaylo Stary та Iwan Procaylo Mlody.

Щодо способів творення прізвищевих назв та прізвищ насамперед зазначимо, що в ономастичній літературі існують різні підходи до класифікації прізвищ. Так, наприклад, Ю. Редько виділяє шість способів утворення українських прізвищ: семантичний, або лексико-семантичний, морфологічний спосіб, морфолого-синтаксичний спосіб, синтаксично-морфологічний спосіб, синтаксичний спосіб, регресивний спосіб (безафіксний). Сьогодні більшість дослідників виділяють два способи творення прізвищ. Так, П. Чучка стверджує, що аналіз прізвищ Закарпаття дає право говорити про два основні способи утворення прізвищ: морфологічний (за допомогою певних суфіксів) та семантичний (за допомогою антропонімізації апелятивів та перетворення імен у прізвища). Два способи творення особових назв виділяють М. Бірило (лексико-семантичний та афіксальний), Г. Бучко (семантичний та морфологічний, у результаті яких утворилися прізвища двох словотвірно-структурних типів - первинні, які збігаються з іменами (особовими або прізвиськами) та апелятивними означеннями особи, і вторинні - ті, які утворені від антропонімів та апелятивних означень особи за допомогою спеціальної деривації) та ін., вслід за якими вважаємо, що прізвищеві назви та прізвища Розточчя творились лексико-семантичним та морфологічним способами. Із огляду на труднощі встановлення словотвірної похідності деяких антропонімів, частину прізвищевих назв та прізвищ розглядатимемо як утворення з подвійною мотивацією. Антропоніми подвійної мотивації могли виникнути і внаслідок лексико-семантичного перенесення, і завдяки суфіксації.

На теренах Розточчя нараховуємо 1123 прізвищеві назви (53,3%) та 1732 прізвища (54,7%), утворені лексико-семантичним способом, та 983 прізвищеві назви (46,7%) і 1434 прізвища (45,3%), утворені морфологічним способом. Таким чином, лексико-семантичний спосіб творення антропонімів на досліджуваній території превалює над морфологічним.

Прізвищеві назви та прізвища, утворені лексико-семантичним способом, у структурному плані представляють різні підгрупи: 1) прізвищеві назви та прізвища, співвідносні з особовими власними іменами; 2) прізвищеві назви та прізвища, співвідносні з топонімами; 3) прізвищеві назви та прізвища, співвідносні з апелятивами.

Прізвищеві назви та прізвища, співвідносні з особовими власними іменами, поділяємо на такі підгрупи: а) непохідні варіанти особових власних імен: Adam, Havrilo, David, Makar, Pilip, Roman; Семен, Сидір, Тарас, Яким, Ярема; б) похідні варіанти особових власних імен, утворених шляхом усічення основи: Wan, Mych, Stec?; Зінь, Кузь, Сень, Стень, Філь; в) похідні варіанти особових власних імен від усічених основ, оформлені суфіксами-флексіями -а, -о: Bodyo, Dema, Severa; Даньо, Кузьо, Михальо; г) похідні варіанти особових власних імен першого дериваційного ряду, утворені від повних та усічених іменних основ за допомогою різних квалітативних суфіксів: -к-о, -ечк-о, -ичк-о, -аш, -ус?, -ух, -ун?, -ик: Antonik, Abramko, Pawliczko (Павл-ич-ко < Павло); Антонечко, Дмитрусь, Іванус, Ілляш, Федунь; д) похідні поліморфемні варіанти особових власних імен, утворення другого дериваційного ряду, що походять від варіантів першого дериваційного ряду: Гаврисьо, Івашко, Тимцьо. Слід зазначити, що для досліджуваної території досить характерні прізвища із суфіксом-флексією -о. Це можуть бути утворення першого дериваційного ряду та другого дериваційного ряду із суфіксами -ан, -н', -с', -ис', -ус', -т', -ц', пор.: Бадьо, Іванцьо, Іватьо, Ільо, Михальо, Тимцьо.

До прізвищевих назв та прізвищ, співвідносних з топонімами, відносимо прізвища на зразок: Завадка, Могила, Соснівка, Слобода. Вважаємо, що в момент закріплення цих назв як спадкових, вони були складовими компонентами описових іменувань - «особова назва + прийменникова конструкція з топонімом чи мікротопонімом». В історичних матеріалах такі іменування трапляються досить часто, наприклад, Fedko Kowal z Szabelni, Fedko Pawliszyn z Krechow, Roman Stolarz z Fuyny. На сучасному етапі не можна однозначно тлумачити походження таких прізвищ, як Завадка, Могила, адже вони могли бути залишками описових іменувань на зразок Іван з Могили, Петро із Завадки, а могли й співвідноситись із прізвиськами Завадка, Могила.

У прізвищевих назвах та прізвищах, співвідносних з апелятивами, виділяємо такі підгрупи:

а) непохідні іменники-апелятиви з різноманітним значенням: Baran, Rak, Sowa, Torba, Szylo; Весна, Ковбаса, Лаба, Чобіт;

б) похідні іменники-апелятиви, мотивовані:

* дієсловами: Kowacz, Pastuch; Косар, Кухар, Повар, Токар, Свистун;

Сюди ж відносимо віддієслівні утворення із суфіксом -л-о: Багрило, Бокало, Бурило, Гукало, Гупало, Залицяйло, Кахикало, Ковтало, Когутайло, Колотило, Котило, Кукало, Мирило, Пукайло, Пукало, Сидайло, Скобало, Солило, Творило, Цвірінькало, Цікало, Ціпкало, Цяпало, Чекайло, Шмагайло, Шумило, Щадило.

Вважаємо, що іменування, в основах яких лежать віддієслівні утворення із суфіксом -л, становлять специфічну рису антропонімікону Розточчя, оскільки складають 4% від прізвищевих назв та 3% від прізвищ лексико-семантичного способу творення.

* іменниками: Oleynik, Papirnik; Дігтяр, Дудар, Козяр, Коминяр, Пушкар, Свинар, Смоляр; Волинець, Литвин; Горбаль, Зубань, Безпалько.

* прикметниками: Bahacz, Holak; Босак, Голяка, Лихач, Сліпець;

в) складні іменники: Lichowid, Lycholat, Paliwoda, Skoropad, Tryhuba, Chwaliboga; Білозір, Білошапка, Голобородько, Кривоніс, Криворучко, Півтораніс, Підкуймуха, Скоробрех, Чорнодід, Широнос;

г) повні непохідні і похідні якісні прикметники: Bilenki, Horbaty, Hruby, Kwoly, Kruchly, Molody; Великий, Гарячий, Гладкий, Дикий, Зелений, Карий, Кривий, Попелястий, Похилий, Рівний, Розумний, Рудий, Сірий, Худий, Швидкий;

д) повні похідні відносні прикметники: Bolotny, Horbowy, Horodniy, Zabolotny, Nagirny; Підбірний, Підгребельний, Підлипний, Підлісний, Побережний, Садовий; Balicki, Wolanski, Podhaysky, Slabinski, Ulicki, Балицький, Глинський, Лісовський, Садовський, Ясниський, Яворський.

Отже, на досліджуваній території переважають прізвищеві назви і прізвища, утворені лексико-семантичним способом, які мотивуються антропонімами (61,9% прізвищевих назв та 54,3% прізвищ). Велику кількість серед них становлять прізвищеві назви та прізвища, основи яких співвідносяться з відапелятивними іменами та прізвиськами (40% прізвищевих назв та 41,9% прізвищ). Значну кількість (17,9% прізвищевих назв та 23,1% прізвищ) складають також розглянуті антропоніми відтопонімного та відприкметникового походження.

Морфологічний спосіб творення прізвищ полягає у зміні не лише функції іменувань, а й у зміні їх структури. Формально дериваційним показником таких прізвищ є специфічні суфікси. Ці прізвища відразу ставали власними особовими назвами, бо з часу свого виникнення були антропонімами, що характеризували особу за батьком чи матір'ю, рідше - за дідом чи бабою, ідентифікуючи денотата в суспільстві. Таким чином, афікси прізвищ, утворених морфологічним способом, виконували антропонімну функцію.Класифікація прізвищ морфологічного способу творення уже усталилась в ономастиці. За нею прізвища поділяють на: 1) прізвища з патронімними формантами; 2) прізвища з посесивними формантами; 3) прізвища з поліфункціональними формантами. У творенні прізвищевих назв та прізвищ Розточчя використовувалися такі суфікси: а) патронімні: -ич, -ович, -евич; б) посесивно-патронімні: -ів (-їв), -ов (-ев, -єв), -ин (-ін, -їн); в) поліфункціональні: -ук (-?ук), -чук, -ак (-?ак), -чак, -ан, -ій, -ай, -ей, -енко, -ок, -ец?, -ик, -ко. Найбільше прізвищевих назв Розточчя утворилось за допомогою патронімного форманта -ів (15,6% від загальної кількості прізвищевих назв): Antonow, Pawliw, Hreczkow, Dachow, Diakow, Sitnikow. Найпродуктивнішим формантом для творення сучасних прізвищ є суфікс -ук (?-ук), -чук (20% від загальної кількості прізвищ афіксального способу творення): Василюк, Дацюк, Мотрюк, Усатюк; Андрійчук, Данчук, Маринчук, Опанчук, Бойчук.Антропоніми на -ів виникали на базі різних структурних типів чоловічих християнських імен (Antonow, Luciow, Seniow, Nazarkow), відапелятивних імен чи пізніших прізвиськ (Dachow, Zozulow) та апелятивних означень особи (Diakow, Turkow). Трапляються утворення на -ів від чоловічих імен на -а: Yaremow - Ярема, Кузьмів - Кузьма, Минів - Мина. Подібні найменування становлять специфічну рису антропонімів досліджуваної території, бо в сучасній українській літературній мові суфікс -ів сполучається тільки з основами іменників ІІ відміни.Прізвищеві назви із суфіксом -к-о у ХVІІІ - ХІХ ст. на Розточчі посідали за кількістю друге місце (14,9%), причому більшість з них є похідними від різноструктурних чоловічих християнських імен (Abramko, Wanko, Dacko).У ХVІІІ - ХІХ ст. на Розточчі деривати із формантом -ик, -чик знаходились на третьому місці (14,1%) і утворювались від чоловічих імен різної структури (Dmytryk, Danik Lucik, Paszik), відапелятивних імен чи пізніших прізвиськ (Dubik, Holik), апелятивних означень особи (Tkaczyk, Mazuryk). Кілька прізвищевих назв мотивовані чоловічими іменами неукраїнського походження (Jakubik, пор. пол. Jakub).Моделі із суфіксом -ович (-евич) у кінці ХVІІІ - ХІХ ст. посідали четверте місце (13,4%). За допомогою цього форманта утворювались прізвищеві назви від різноструктурних чоловічих імен (Wasilewicz, Iwankiewicz, Symowicz), неукраїнських чоловічих імен (Januszkiewicz, пор. пол. Janusz, Janko < Jan), відапелятивних імен, прізвиськ (Sobollewicz, Szpakowicz), апелятивних означень особи (Wojtkowicz, Muzykewicz). Процес «депатронімізації» спадкових найменувань є характерною рисою стабілізації прізвищ Розточчя. Він сприяв зменшенню кількості прізвищ морфологічного способу творення і збільшенню кількості прізвищ семантичного способу творення. Це суттєво позначилося на моделі з суфіксом -ів. Якщо в період формування і становлення прізвищ такі утворення займали 1 місце, то в наш час ця модель посідає 7 місце. На першому опинилися утворення з -ук (-чук), які у ХVІІІ - ХІХ ст. були на 7 місці. Різке зростання продуктивності антропонімної моделі з суфіксом -ук (-чук) зумовлене насамперед тим, що цей формант у період стабілізації власних особових назв стає одним із найчастотніших морфологічних засобів унормування прізвищ. Поява ж словотвірної моделі на -ук (-чук) на Розточчі, можливо, пов'язана з міграцією населення з Волині, де іменування з суфіксами -ук (-чук) були високопродуктивними ще у ХV -ХVІ ст. На таку ж причину зростання кількості прізвищ з формантами -ук (-чук) вказує Б. Близнюк, досліджуючи гуцульські прізвища. Прізвища з посесивними суфіксами -ів та -ин на території Розточчя, як і в західному регіоні України в цілому, субстантивувалися.Як зазначає Г. Бучко, історичний матеріал кінця ХVІІІ ст. досить переконливо виявляє нестабільний характер тогочасної офіційної системи іменувань. Проявляється це на різних рівнях, зокрема у лексичній та словотвірній варіантності прізвищевих назв. Причиною найсерйозніших кількісних змін, які сталися в антропонімії з прізвищами у період їх становлення за порівняно невеликий час, є поступове відмирання посесивних дериватів, що можна проілюструвати такими зразками іменувань з Йосифінської, Францисканської метрик та сучасного матеріалу.

Таблиця 2. Зміни в структурі прізвищевих назв із суфіксом -ів

У метрикальних книгах досліджуваної території нараховуємо 153 прізвищеві назви на -ів (15,6% від загальної кількості прізвищевих назв морфологічного способу творення), у сучасному матеріалі кількість антропонімів зменшилась до 103 прізвищ (7,2% від загальної кількості прізвищ морфологічного способу творення).

Найбільше прізвищ із суфіксами -ук (?-ук), -чук утворено від чоловічих християнських імен різної структури (Василюк, Данчук, Сенцюк, Сидорук). Друге та третє місце за продуктивністю посідають моделі прізвищ з поліфункціональним суфіксом -ак (?-ак), -чак (Іваняк, Гринак, Семчак) та посесивним -ин (Головин, Луцин, Николин). Досить продуктивними є також моделі з формантами -енк-о (Андрієнко, Голубченко, Гончаренко) та -ович (-евич) (Вовкович, Гриневич). За допомогою вказаних афіксів утворювались прізвища від усіх видів чоловічих іменувань - християнських і давніх слов'янських імен різних структурних типів, слов'янських відапелятивних імен і прізвиськ, апелятивних означень особи.

Серед прізвищевих назв та прізвищ з патронімними формантами переважають утворення на -ич, -ович, -евич з християнським іменем в основі: Abramowicz, Данилевич, з посесивними - на -ів, -їв з християнським іменем в основі: Antonow, Hawrylow, Кузьмів, з поліфункціональними - на -ак, -чак з відапелятивними іменами та пізнішими прізвиськами в основі на рубежі ХVІІІ - поч. ХІХ ст.: Baraniak, Kozulczak, Syczak та на -ук, -чук з християнським чоловічим іменем в основі у наші дні: Романчук, Тарасюк.

Таблиця 3. Продуктивність прізвищетворчих формантів на рубежі ХVІІІ - ХІХ ст. та в наші дні

Своєрідними є моделі з суфіксами -к-о, -ик, -ець, які вважаємо назвами з подвійною словотвірною мотивацією, оскільки, з одного боку, ці суфікси можуть бути демінутивними формантами, а з іншого, мати патронімне значення.

Антропоніми, де суфікс -ець приєднаний до іменників І відміни (Kalin-iec < Калина, Верб-ець < Верба), відносимо до похідних патронімних утворень. Інші деривати ми схильні кваліфікувати як утворення подвійної словотвірної мотивації: Danilec, Bielec, Romanec, Uscianiec, Токарець, Якимець.

Прізвищеві назви та прізвища Розточчя на -ик (-ік), -чик, мотивовані чоловічими іменами та апелятивами чоловічого роду, вважаємо дериватами з подвійною словотвірною мотивацією через неможливість розмежування їх патронімного і демінутивного значень: Dmytryk, Petryk, Гриник, Івасик, Dubik; Chlebуk; Burik. Прізвищеві назви та прізвища Розточчя, що походять від іменників жіночого чи середнього роду в основах, відносимо до патронімних утворень: Калиник, Крилик, Ребрик. До патронімних зараховуємо також прізвищеві назви та прізвища на -ик (-ік), -чик, утворені від прізвиськ, що вказували на рід занять (Ковалик), і від етнонімів (Мазурик).