Відтворення експресивних засобів політичних промов українською мовою (на матеріалі публічних виступів політиків Великої Британії та США)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 81'255.4+811.111

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Відтворення експресивних засобів політичних промов українською мовою (на матеріалі публічних виступів політиків Великої Британії та США)

Лобода Юлія Анатоліївна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Гнатюк Наталія Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови.

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Зацний Юрій Антонович, Запорізький національний університет, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови;

- кандидат філологічних наук, доцент Максімов Сергій Євгенович, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри зіставного мовознавства і теорії та практики перекладу.

Захист дисертації відбудеться 27 травня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.00.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал №12.

Автореферат розісланий "21" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради канд. філол. наук Л.В. Клименко.

Анотація

Лобода Ю.А. Відтворення експресивних засобів політичних промов українською мовою (на матеріалі публічних виступів політиків Великої Британії та США). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено всебічному дослідженню перекладацьких прийомів і стратегій відтворення мовних засобів експресії сучасного англомовного політичного дискурсу на матеріалі політичних промов. Розглянуто інтерпретативне породження дискурсу МП - процес перетворення, що передбачає такі дії, як перекладацька інтерпретація тексту оригіналу і креативне створення на основі даної інтерпретації тексту перекладу. Мета застосування універсальних перекладацьких стратегій полягає у реконструюванні мовою перекладу всієї палітри авторського задуму, реалізованому у відповідних стильотворчих засобах ораторських промов; поряд із цим здійснюється адекватне перенесення світоглядних позицій автора повідомлення в іншу знакову систему.

Встановлено, що деякі перекладацькі рішення містять одночасно декілька стилістичних модифікацій, що можна пояснити наявністю у тексті оригіналу прийомів стилістичної конвергенції.

У процесі дослідження також спостерігаємо вживання комплексних трансформацій, що зумовлені правилами побудови речень у цільовій мові, розбіжностями мов у подачі тема-рематичних елементів речення і традиціями мовлення щодо способів варіювання конотативного значення, відмінностями у виразі емфази і т. ін. Згідно із контент-аналізом, лінгвориторичні параметри, що у сукупності забезпечують високу експресивність, дієвість дискурсу даного типу, його перлокутивний ефект, знаходять відображення в україномовному перекладі.

Ключові слова: мовні засоби експресії, стратегії перекладу, перлокутивний ефект, відтворення експресивного змісту.

Аннотация

Лобода Ю.А. Перевод экспрессивных средств политических речей на украинский язык (на материале публичных выступлений политиков Великобритании и США). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена всестороннему исследованию приемов и стратегий перевода средств языковой экспрессии современного англоязычного политического дискурса. Рассмотрено интерпретативное создание дискурса ЯП - процесс превращения, предусматривающий такие действия как переводческая интерпретация текста оригинала и креативное создание на основе данной интерпретации текста перевода. Смысл применения универсальных переводческих стратегий состоит в реконструкции на ЯП всей палитры авторского замысла, реализованного в соответствующих стилеобразующих приемах ораторских речей; одновременно осуществляется адекватное перенесение мировоззренческих позиций автора сообщения в иную знаковую систему.

Вследствие формирования антропоцентрической парадигмы научного знания и, в частности, лингвистики перевода, фокус исследований дискурса сместился с узколексического подхода на изучение мира образов, отображенных в плане содержания выразительных средств языка, и способов их (образов) вербальной репрезентации. При когнитивном подходе интерес представляют, прежде всего, способы языковой фиксации ментальных структур, а перевод рассматривается не только как посредник между двумя языковыми структурами, но и как особенный когнитивный процесс.

При переводе политических речей следует принимать во внимание и то, что ораторы (за редкими исключениями) оперируют образами-символами, выбирая из них те, которые являются наиболее созвучными и/или доступными массовому сознанию и с помощью которых можно легче проникнуть в ценностный универсум потенциальной целевой аудитории политического дискурса. Исследование подтверждает, что для актуализации необходимых эмотивных реакций и создания политических мифов используется ряд архетипных метафор (по М. Осборну), что в определенной степени упрощает работу переводчика, поскольку арсенал таких стойких метафор наработан в каждом достаточно развитом языке и задание переводчика заключается в правильном отборе семантического соответствия из уже готового материала ЯП. Способы перевода метафор, в частности, в аспекте сохранения их экспрессивного потенциала в значительной мере зависят от типа метафоры, глубины ее проникновения в ментальные структуры отдельного этноса или культуры человечества в целом.

При переводе текстов, которые содержат мифологемы, переводчик должен также иметь в виду, что исторически сложились два вида мифов. Первый (и наиболее давний) - бессознательно художественный миф как способ приспособления сознания человека к действительности - мифы древних греков, которые определяли их "внутреннюю картину мира". Абсолютно иной тип составляют пропагандистские (политические) мифы, которые сознательно создаются с целью маскировки реальной действительности для поддержания стабильности социальной структуры. Поэтому при переводе мифологем, которые связаны с мифами такого рода, как фоновую информацию переводчик должен учитывать уровень универсализации семантики, присущего для таких единиц языка и возможности ее корректной реализации в тексте перевода.

Результаты исследования свидетельствуют, что лексические изменения текста оригинала чаще всего заключаются в введении дополнительной информации к исходному сообщению (экспликация текста) или опущении некоторых лишних объясняющих или уточняющих элементов.

Установлено, что некоторые переводческие решения одновременно содержат несколько стилистических модификаций, что объясняется наличием в тексте оригинала приемов стилистической конвергенции. В процессе исследования также наблюдаем использование комплексных трансформаций, обусловленных правилами построения предложений в целевом языке, отличием языков в подаче тема-рематических элементов предложения и традициями речи относительно способов варьирования коннотативного значения, различиями в выражении эмфазы и т. д. Согласно с контент-анализом, лингвориторические параметры, которые в совокупности обеспечивают высокую экспрессивность, действенность дискурса данного типа и его перлокутивний эффект, находят отражение в украиноязычном переводе.

Ключевые слова: средства языковой экспрессии, переводческие стратегии, перлокутивний эффект, сохранение экспресивного содержания.

Abstract

Loboda U.A. The Translation of the Expressive Linguistic Means of English political speeches into Ukrainian (based on speeches of British and US politicians). - Manuscript.

Thesis for the Academic Degree of the Candidate of Philology, Speciality. 10.02.16 - Translation studies. Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kyiv, 2011.

The thesis is dedicated to the comprehensive research of techniques and strategies of rendering the expressive linguistic means of modern English political discourse into Ukrainian. As a result of analysis conducted, it was established that the interpretive TL discourse generation is a process of transformation, which provides for such operations as translation interpretation of the original text and creative generation of the TL text on the basis of this interpretation. The idea of universal translation strategies application consists in reconstruction of the whole palette of author's ideas realized in the corresponding SL stylistic devices of oratorical speeches by means of TL expressive means to highlight communicatively important information. Concurrently, we observe an adequate transfer of the author's ideological positions, argumentative strategies and linguistic world image into another system of signs.

It was found that some translation solutions simultaneously contain several stylistic modifications, which is explained by the presence of means of stylistic convergence in the SL text. The thesis ascertained that the application of complex translation transformations is stipulated by difference in the rules of constructing sentences in the SL and TL, difference in actual division of the sentence, discrepancy as for the emphasis expression, traditions of speech concerning variations of connotative meaning as well as dissimilarity in terms of units' semantic filling, etc. According to the content analysis, linguistic pragmatics and rhetorical criteria that together provide a high expressiveness, effective linguistic manipulation of this type of discourse and its perlocutionary effect are predominantly reflected in the Ukrainian translation.

Key words: means of linguistic expression, translation strategies, perlocutionary effect, rendering of the expressive means.

1. Загальна характеристика роботи

Реферовану дисертацію присвячено всебічному дослідженню перекладацьких прийомів і стратегій відтворення мовних засобів експресії сучасного англомовного політичного дискурсу на матеріалі політичних промов.

З огляду на глобальний інтелектуальний міжкультурний, а саме міжмовний діалог, політичний дискурс викликає й закономірний інтерес фахівців у галузі перекладознавства. Одним із найбільш актуальних на сьогодні завдань політичної лінгвістики, яке виникло на перехресті лінгвістики і політології, є вивчення механізмів реалізації персуазивної функції політичного дискурсу, що передбачає дослідження здатності мовних одиниць здійснювати результативний експресивний вплив, спонукаючи цільову аудиторію до певних дій (праці О.Л. Міхальової, А.П. Чудінова, О.Й. Шейгал, Н. Феарклау та ін.). У галузі перекладознавства цей вектор сучасної політичної лінгвістики екстраполюється як дослідження механізмів відтворення потенціалу експресивних засобів мови оригіналу засобами мови перекладу, що вимагає комплексного вивчення текстів політичного дискурсу в площині взаємодії семантичного, експресивного і прагматичного рівнів його будови.

Зазначений підхід зумовлений, передусім, необхідністю формулювання як загальнотеоретичних положень, так й увиразнення практичних підходів до відтворення комунікативного і прагматико-семантичного аспектів функціонування текстів політичного дискурсу мовою перекладу. Пошук та обґрунтування критеріїв адекватності та вірності перекладацьких рішень при прагматичній адаптації текстів політичної змістової орієнтації допоможе виявити й узагальнити особливості актуалізації мовних засобів експресії цільовою мовою.

Актуальність дослідження визначається тим, що в ньому висвітлюються особливості застосування перекладацьких стратегій при відтворенні експресивного потенціалу найсучасніших зразків жанру політичної промови у їх конкретних національно-мовних варіантах і відсутністю досліджень англомовного політичного дискурсу саме у площині перекладознавства.

Зв'язок роботи з науковими темами: Дослідження виконано в межах планової тематики Кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і відповідає комплексній міжкафедральній науковій темі "Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів" (код 01 БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України. Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №9 від 21 травня 2007 року).

Метою дослідження є комплексний аналіз шляхів відтворення мовних засобів експресії політичних промов сучасних політичних діячів США та Великої Британії й зіставлення експресивного потенціалу текстів оригіналу та текстів перекладу, а також визначення найоптимальніших стратегій збереження експресивного заряду тексту оригіналу (ТО).

Завданнями роботи є узагальнення й конкретизація теоретичних засад відтворення експресивного потенціалу під час перекладу текстів політичного дискурсу; з'ясування відповідності текста перекладу (ТП) ТО щодо ступеня глибини відтворення експресії; визначення основних шляхів відтворення у перекладі експресивного потенціалу риторичних прийомів; розгляд функції експресивного синтаксису у промовах та шляхів його перекладу; моделювання з перекладознавчої точки зору процесу прагматичної адаптації етноспецифічних реалій і стилістично маркованих одиниць; окреслення основних прийомів відтворення у перекладі особливостей ідіолекту політика (на прикладі "бушизмів").

Об'єктом дослідження виступають мовні засоби експресії, що вживаються у публічних промовах політичних діячів США та Великої Британії з метою акцентованої та виразної подачі інформації, та їх відповідники мовою перекладу.

Предмет дослідження становлять стратегії, методи і прийоми відтворення експресивного заряду мовних засобів у текстах англомовного політичного дискурсу під час перекладу українською мовою.

Матеріалом дослідження виступили найновіші тексти, що з'явились у просторі політичного дискурсу: передвиборчі і президентські промови чинного Президента Сполучених Штатів Барака Обами, Першої Леді Мішель Обами, держсекретарки США Гіларі Клінтон (2008-2010 рр.), Дж. Буша-молодшого, а також класичні взірці ораторського мистецтва - промови Мартіна Лютера Кінга, Рональда Рейгана, екс-прем'єр-міністрів Великої Британії Маргарет Тетчер і Тоні Блера.

В окремих випадках для забезпечення цілісного уявлення щодо відтворення експресивного потенціалу тексту оригіналу засобами цільової (української) мови до аналізу залучалися англомовні статті на суспільно-політичну тематику. Обсяг опрацьованого матеріалу становить 10000 сторінок.

Основним джерелом матеріалу слугували тексти промов названих політичних діячів, представлені у мережі Інтернет протягом 2007-2010 рр. (переважно, наступні сайти: americanrethoric.com, blackwomenforobama.wordpress.com, foxnews.com, margaretthatcher.org, obamaspeeches.com, guardian.co.uk, kiev.usembassy.gov, news.bbc.co.uk, telegraph.co.uk, uk.reuters.com, uspolitics.about.com, washingtonpost.com, mideastweb.org, nathanielturner.com, ibiblio.org, а також офіційний сайт Ґіларі Клінтон та ін.) та їх україномовні переклади. У випадку відсутності останніх пропонувався власний варіант перекладу тексту оригіналу. Переважно електронний формат досліджуваних текстів зумовив застосування таких методів: спостереження та опису засобів та прийомів відтворення експресії засобами МП, суцільної вибірки, компаративно-зіставного, а також методи прагмалінгвістичного, лінгвостилістичного та перекладознавчого аналізу.

Теоретико-методологічну базу дослідження визначили ідеї та концепції, викладені у наукових працях вчених - представників вітчизняних та закордонних перекладознавчих та лінгвістичних шкіл. До їх числа відносимо класичні джерела, авторами яких є Ш. Баллі, Т. ван Дейк, В.Г. Гак, В.Н. Комісаров, О.Д. Швейцер, Ю. Найда та ін., а також роботи останніх років, до яких належать дослідження Н.Д. Арутюнової, А.Д. Бєлової, Є.В. Бреус, В.Д. Девкіна, М.М. Кожиної, Л.В. Коломієць, К.С. Серажим.

Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що вперше в українському перекладознавстві здійснено спробу комплексного перекладознавчого аналізу шляхів відтворення мовних засобів експресії промов сучасних англомовних політичних діячів цільовою мовою з урахуванням авторської інтенції та прагматичного потенціалу вихідного тексту.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що його результати є внеском до часткової теорії перекладу. Робота дозволяє вивчити особливості англо-українського перекладу експресивних засобів політичних промов. Всебічне дослідження експресивної функції мовних одиниць слугуватиме підґрунтям для наступних розвідок, теоретичних праць і узагальнень новітніх теоретичних положень у галузі перекладознавства.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані як у перекладознавчій практиці, так і при укладанні лекційних курсів з теорії перекладу, при проведенні семінарських і практичних занять з стилістики та жанрових теорій перекладу, при підготовці монографій, спецсемінарів, для написання дипломних та магістерських робіт.

Положення, що виносяться на захист:

1. У сучасному політичному дискурсі актуалізація речення та експресія перетинаються у площині прагматики як комунікативно значимої категорії, отже, здійснення адресатом глибокого комунікативного впливу на цільову аудиторію завдяки вживанню стилістично маркованих одиниць вимагає стилістичних модифікацій у перекладі для збереження експресивного змісту ТО.

2. Лінгвориторичні параметри соціально орієнтованого дискурсу демонструють кореляцію ідеологем, міфологем та стилістично маркованої лексики, створюючи гіперекспресивність повідомлення, що під час перекладу потребує адекватного відтворення засобами цільової мови.

3. Особливу роль у соціально орієнтованій комунікації відіграють мовні засоби експресії ТО, спрямовані на досягнення персуазивного ефекту. Їх відтворення мовою перекладу вимагає синтезованого, інтегративного лінгвориторичного підходу із урахуванням прагмалінгвістичних аспектів.

4. При відтворенні комунікативної інтенції слід враховувати аргументативну стратегію автора тексту загалом, ключовий характер тих чи інших змістових експресивних компонентів.

5. Одним із найскладніших викликів для перекладача є відтворення асоціативно-образних ланцюгів із нанизуванням різноманітних стилістичних прийомів. У такому випадку виникає необхідність урахування системних відношень усіх змістових компонентів категорії експресивності, оскільки вони можуть бути представлені в текстах з певними девіаціями залежно від жанрових, стилістичних та індивідуально-авторських особливостей.

6. Основний напрямок доперекладацького аналізу передбачає виявлення засобів вираження смислової інформації, що створюють емоційно-експресивний відтінок та визначення їх стилістичної значимості з метою здійснення відповідного емоційного впливу на носіїв МП.

Апробація результатів дослідження проводилися на засіданні кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та міжнародних наукових конференціях, зокрема на конференції молодих учених в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (9-11 квітня 2008 р.); на XVII Міжнародній конференції "Мова і культура" ім. проф. Сергія Бураго (23-27 червня 2008 р.); на Конференції молодих учених в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка (14 квітня 2010 р.); на Міжнародній науковій конференції "Мова як світ світів. Граматика і поетика текстових структур" (18-19 листопада 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 5 одноосібно виконаних статей у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура та обсяг роботи підпорядковані досягненню поставленої мети та завдань. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаної наукової (358 позиції) та довідкової літератури (40 позицій). Загальний обсяг дисертації складає 221 сторінку, з них основний текст - 174 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі "Комунікативно-прагматичні характеристики політичного дискурсу в площині перекладознавства" окреслюються теоретичні положення, які формують базис дослідження категорії експресивності та визначають шляхи її відтворення в перекладі, уточнюються основні терміни, у площині нериторичних засад розглядаються риторичні прийоми, що забезпечують експресивність мовлення і персуазивний ефект комунікації; приділено увагу важливим для перекладу типологічним характеристикам та структурі політичних промов, розглядаються аспектуальний та універсальний типи перекладацьких стратегій. експресія промова переклад політик

Останніми роками з'явилися нові підходи до розуміння сутності перекладу. Вони були зумовлені тими загальними змінами, які відбулися в царині наукових методологій. Це стосується, зокрема, формування когнітивно-діяльнісного напрямку сучасного перекладознавства, засади якого визначені у працях І.С. Алєксєєвої (2002), Г.І. Богіна (1989), І.Е. Клюканова (1999), О.М. Крюкова (1997), В.О. Рущакова (1997), Н.К. Рябцевої (1997), Ю.О. Сорокіна (2004), П.Х. Торопа (1982), Т.О. Фесенко (1999), В.І. Хайруліна (1995) та ін., у яких вивчаються проблеми, пов'язані із з'ясуванням специфіки вихідного тексту, співвіднесенням перекладацької діяльності з типом тексту і типом комунікації, світоглядом і особистістю перекладача. Так, О.М. Крюков виходить з герменевтичної моделі перекладу і розглядає його як "циклічний рух рівнями розуміння: мовне значення - рецептивний зміст - інтенціональний зміст - мовне значення - рецептивний зміст - інтенціональний зміст і знову з початку"; Т.О. Фесенко визначає переклад як особливий вид мовномисленнєвої діяльності, в якому "реалізується інтеграція двох семіотичних систем і двох лінгвокогнітивних моделей (МО і МП)".

Вченими-теоретиками для опису процесу перекладу наразі широко вживається словосполука стратегія перекладу. Проведений нами огляд фахової літератури дозволяє стверджувати, що сьогодні вирізняють два основні типи перекладацьких стратегій: універсальні й аспектуальні. Універсальні перекладацькі стратегії можна визначити як всезагальні правила і норми, яких повинен дотримуватися перекладач, незалежно від мови і типу тексту. Поряд з універсальними стратегіями в сучасному перекладознавстві вирізняють й стратегії аспектуальні (аспектні) котрі стосуються принципових засад вирішення часткових завдань у межах загальної настанови (тобто загальної стратегії перекладу).

Як сукупність специфічних правил і принципів перекладу іншомовних текстів, аспектуальна стратегія може використовуватися для: 1) відтворення у тексті перекладу окремих аспектів тексту оригіналу; 2) перекладу текстів, які функціонують у просторі окремого дискурсу. З огляду на обрану тему дисертаційного дослідження, наш першочерговий інтерес викликають принципи перекладу, що застосовуються: а) з метою збереження експресивного заряду тексту оригіналу; б) до текстів, які функціонують у просторі політичного дискурсу.

Для реалізації експресивної функції мови у практичній діяльності людства виробилася розгалужена система засобів мовної експресії, репрезентована насамперед тропами й фігурами, за образним висловом В.М. Топорова, "мовними жестами", котрі покликані оптимізувати комунікацію й забезпечити високий ступінь впливу дискурсу на реципієнта. Чітке окреслення цих засобів є важливим водночас і для теорії, і для практики перекладу, оскільки недостатня увага до засобів та прийомів вираження експресії у тексті призводить до неадекватності перекладу і спотворення авторської інтенції. Зазначимо, що експресивно зарядженими (тобто експресивами чи експресемами) можуть бути найрізноманітніші одиниці мови, незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої мовної системи, - про це неодноразово згадувалося у спеціальній літературі.

У залежності від формально-структурної приналежності засоби вираження експресивності традиційно поділяються на фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні. Для письмового перекладу актуальними є останні три способи. Словотвірні засоби включають передусім словотвір, у т.ч. й широкий діапазон пестливих і демінутивних афіксів. Морфологічні експресивні засоби охоплюють шар слів різної частиномовної приналежності (характерні вигуки, підсилюючі частки, допоміжні дієслова, займенники), питомим для яких - окрім їх предметно-логічного значення - є ще й оцінний компонент. Лексичні експресивні засоби представлені експресивно зарядженими словами та сталими виразами, що вже за своєю природою несуть у собі позитивну чи негативну оцінність На рівні синтаксичної системи мови експресія досягається, переважно, за допомогою інверсії, тобто зміни звичного порядку слів у реченні, шляхом використання еліптичних (неповних) синтаксичних конструкцій, у яких вилучено той чи інший член речення, а також завдяки топікалізації, тобто відособленню елементу тематичного характеру. Водночас зазначимо, що близькою нам є позиція російської дослідниці Г.В. Вахітової, котра розрізняє поняття мовної й мовленнєвої експресивності. Мовну експресивність вона розуміє як сукупність узятих поза контекстом конотацій мовних одиниць; мовленнєву - як особливу організацію мовних засобів, котра створює загальну забарвленість мовлення і певну функціональну експресивність. Мовні засоби вираження експресивності становлять експресивні засоби, питомі для самої системи. Під мовленнєвими засобами вираження експресивності маються на увазі експресивні засоби, котрі стають такими лише в контексті конкретної ситуації мовленнєвого акту (Вахітова, 2007).

Використання з метою створення експресивного ефекту арсеналу засобів, напрацьованих у сфері риторики, вимагає врахування у нашому дослідженні й окремих аспектів цієї галузі знання. У рамках інтегративної лінгвориторичної парадигми видається доцільним потрактування тропів як специфічних продуктів мовномисленнєвого процесу мовної особистості, які водночас репрезентують і один з головних механизмів розвитку й функціонування лексичної системи, і фігур як особливих вербально-когнітивних утворень, що синтезують у собі мисленнєвий і виражальний рівні мовлення продуцента дискурсу. З точки зору семасіології при розгляді понять емоційності й експресивності як об'єктів відтворення в перекладі іншомовного (у нашому випадку англомовного) тексту, слід, передусім, розрізняти слова, що називають емоції (to hate, to love, to like etc.), залишаючись при цьому експресивно нейтральними, і слова, що викликають емоційну реакцію реципієнта. Це можуть бути: 1) вигуки (ah, oh, wow etc.); 2) стилістично знижені слова, вульгаризми, лайка (damn, bloody); 3) неологізми (Putinocracy); 4) слова-інтенсифікатори (terrible, dreadful, great, nice); 5) слова, утворені за допомогою словотвірних елементів (birdie, ringlet ) тощо.

Окрім цього, інструментом для досягнення емоційності, оцінності, виразності висловлювання (що є складовими експресивності), слугують засоби риторики як сукупності особливих структурних форм, прийомів побудови, які розраховані на переконання читача та його експресивну "обробку". Створенню експресивного ефекту сприяє насамперед використання різних видів тропів та фігур - специфічних словесних прийомів, які підсилюють зображувальність і виразність мовлення і роблять його переконливішим за рахунок самої мовної форми.

З метою цілеспрямованого впливу на адресата влада у політичному дискурсі використовує найрізноманітніші експресивні можливості мови. Найхарактерніші з них Р.М. Блакар окреслює у своїй розвідці "Мова як засіб політичної влади": 1) вибір слів і виразів, референційно однакових, але з прагматичної точки зору приналежних до різних систем світосприйняття і ціннісних орієнтацій (так, коли вбивство називати "трагедією", а не "злочином", зі злочинців знімається провина); 2) створення нових слів і виразів на кшталт luxurious bomb shelter - "розкішне бомбосховище"; 3) вибір найбільш відповідних граматичних форм, як, наприклад, використання пасивної граматичної конструкції з метою маскування агента; 4) вибір послідовності характеристики (пор.: "дорогий, хоч і ефективний засіб" і "ефективний, хоч і дорогий засіб"); 5) використання супрасегментних засобів - емфаза, інтонації тощо; 6) вибір імпліцитних обґрунтувань. Сюди ж можна віднести й стилістично забарвлену комбінаторику слів, коли мовні одиниці нейтрального стилю, вжиті в одному ряді з негативно маркованою лексикою, набувають негативних конотацій. Усі вище перелічені особливості, безумовно, потребують від перекладача адекватного відтворення авторської позиці засобами МП. Вибір перекладачем стратегій перекладу визначається впливом методологічних засад неориторики, зокрема, оптимізації мовного впливу на людину, в той час як збереження експресивного потенціалу мовних одиниць ТО засобами цільової мови становить один з видів аспектуальних стратегій.

Враховуючи думки цих та інших дослідників, критеріями політичного дискурсу можна вважати співвіднесеність із життям суспільства, публічність, а також директивність, конфліктність, тяжіння до політичної міфотворчості (як творення уявної, "гіпотетичної" реальності, протиставленої фактичній, даній людині в емпіричному досвіді дійсності), аксіологічність, емотивність. Відтак пропонуємо власне визначення політичного тексту, який розуміється нами як мовна структура/знакове ціле, призначене для публічного озвучення; у межах якого важливі аспекти політико-ідеологічного життя висвітлюються з персуазивною метою - щоб спонукати суспільство, націю, країну рухатись у бажаному для політика напрямку. Питомою для політичних текстів є також аксіологічна акцентованість та емотивність.

У сучасній перекладознавчій літературі політична промова ідентифікується як інтегральний тип тексту, в якому можливе об'єднання компонентів, питомих для текстів, що належать не лише до інших дискурсів (передусім ораторського), але й до інших типів текстів, які традиційно відносяться до власне політичного дискурсу. Так, подібно до політичної заяви, промова може містити "прагматичну спрямованість на оцінку подій", а також - як різновид документа - передбачати підвищену офіційність і соціальну відповідальність перекладача за фактографічну точність (Г.С. Соловей). Подібно до політичного звертання, політична промова зорієнтована на конкретну цільову аудиторію. При перекладі політичних промов слід брати до уваги й те, що оратори (за рідкісними винятками) оперують символами, вибираючи з них ті, які є найбільш співзвучними та / чи доступними масовій свідомості і за допомогою яких можна легше проникнути у ціннісний універсум потенційних "споживачів" політичного дискурсу. Таким чином, переклад текстів політичного дискурсу вимагає широких фонових знань лінгвокраїнознавчого характеру, розуміння очікувань автора і аудиторії, врахування прихованих мотивів, властивих для поширених у культурній свідомості середовища-донора та/чи середовища-реціпієнта сюжетних схем та улюблених логічних переходів.

У другому розділі "Відтворення експресивного потенціалу образних засобів англомовного політичного дискурсу" з перекладознавчих позицій розглядаються шляхи збереження поглибленого емоційного впливу на реципієнта ТП, досліджено комплексне використання ораторами різноманітних лексико-стилістичних засобів, головним призначенням яких є створення образів-символів та семантична організація простору повідомлення; аналізуються основні методи розкриття потенціалу стилістично маркованих одиниць засобами цільової мови. Окреслено основні аспекти збереження експресії на рівні тропеїки та проблеми збереження експресії на синтагматичному рівні образотворчості. Особливу увагу приділено проблемі досягнення перлокутивного ефекту при відтворенні метафор, які є найбільш розповсюдженим засобом створення експресивного змісту політичних промов.

Шляхи перекладу метафор, зокрема, в аспекті збереження їх експресивного потенціалу, значною мірою залежать від типу метафори, глибини її проникнення у ментальні структури окремого етносу чи культури людства загалом. У цьому сенсі вагомими для нашого дослідження стали, зокрема, результати лінгвістичних студій Майкла Осборна. Дослідивши звертання політиків до електорату, американський лінгвіст, першопроходець на ниві політичної метафорики, дійшов висновку, що у політичному мовленні, незалежно від часу, культури, географічної локалізації комунікантів, неминуче присутні архетипні метафори (archetypal metaphors) і політики, котрі прагнуть досягти персуазивного ефекту, незмінно використовують образи природного циклу, світла і пітьми, спеки й холоду, хвороби і здоров'я, мореплавства і навігації. Такі метафори базуються на універсальних архетипах і слугують основою для розуміння людьми одне одного, водночас створюючи підґрунтя для результативного політичного впливу й переконання. Формулюючи головні постулати функціонування зазначеного тропу в політичній комунікації, М. Осборн наголошував, що архетипні метафори використовуються частіше, аніж "свіжі" й зустрічаються у найбільш важливих частинах найбільш важливих політичних промов. Це певною мірою спрощує роботу перекладача, оскільки арсенал таких метафор напрацьований у кожній достатньо розвинутій мові і завдання перекладача полягає у правильному доборі семантичного відповідника з уже "готового" матеріалу МП. З точки зору вибору правильної стратегії відтворення експресивного потенціалу метафори у ТП викликає інтерес і класифікація різновидів метафор, запропонована О.К. Авєлічєвим: послуговуючись такими критеріями, як частотнісь вживання метафор чи метафоричних поєднань слів і свіжість сприйняття метафори, дослідник виділив нериторичні (індивідуально-авторські), напівриторичні і риторичні (з послабленим образним компонентом) метафори.

Результати дослідження свідчать, що часто у текстах політичних промов, як і в політичному дискурсі загалом, зустрічаються випадки використання алюзій суспільно-політичного характеру. Одним з найбільш яскравих у цьому відношенні прикладів, що зустрівся нам у промовах англомовних політиків є наступний: Today's Tory party - the party of fox hunting, Pinochet and hereditary peers (Tony Blair).

Для досягнення смислової еквівалентності перекладу даного контексту перекладач повинен бути компетентним щодо тих фактів суспільно-політичного життя Англії, натяки на які містяться у промові очільника лейбористів. Це стосується, зокрема, широкої кампанії проти затвердження ініційованого 2002 р. партією лейбористів на чолі з Тоні Блером законопроекту про заборону псового полювання на лисиць, яке від ХVII ст. було традиційною розвагою англійських джентльменів; резонансної політичної епопеї з 16-місячним утримуванням під домашнім арештом колишнього чілійського диктатора Аугусто Піночета, який перебував у Лондоні на лікуванні і його екстрадиції у березні 2000-го року; факту скасування реформою 1999 року (House of Lords Act) права автоматичного наслідування перства (місця у верхній палаті англійського парламенту). Створення еквівалентного перекладу наведеного вище контексту вимагає від перекладача пошуку оптимальних шляхів уведення цієї фонової інформації до ТП. Тому при відтворенні змісту цього висловлювання засобами цільової мови вважаємо за доцільне застосувати прийом розширення й увести до тексту перекладу додаткову інформацію, що розкриває для адресата зміст алюзій. При цьому виникає необхідність трансформації синтаксичної структури ТО у складнопідрядне речення, ця трансформація дозволяє в ощадніщий формі передати сутність наявних у ТО алюзій, уникнувши необхідності їх коментування у виносках чи примітках:

Сьогодні партія торі - це партія, яка "прославилася" [кампанією проти прийняття законопроекту про заборону] - полювання на лисиць, [екстрадицією хворого генерала] Піночета, [актом про скасування] наслідування перства (переклад наш. - Ю.Л.).

У політичному дискурсі використання фразеологізмів чи їх частин дуже часто відбувається у комплексі з іншими експресивними засобами мовлення, кожен з яких вимагає окремої уваги при перекладі, як, наприклад, у наступному контексті: So while Mr. Putin basks in his sleight-of-hand attempt to sustain the unsustainable by becoming Prime minister until he is anointed Czar for life, let him be reminded that those who live by the sword die by the sword ("The Times"). Тому, зараз коли Путін радіє своїм спритним і успішним трюкам по збереженню того, що неможливо зберегти, готуючись зайняти прем'єрське крісло, щоб потім пройти обряд помазання і стати довічним царем, йому слід нагадати, що той, хто приходить з мечем, від меча і гине (пер. С. Смірнова). У даному реченні автор вживає прислів'я "Those who live by the sword die by the sword", яке при перекладі замінено близьким за значенням аналогом "той, хто приходить з мечем, від меча і гине", що відповідає вимогам прагматичної еквівалентності перекладу; при перекладі збережено семантику фрази та її емоційно-експресивну складову; паралогічний лексичний засіб "to sustain the unsustainable", який у даному контексті виконує емоційно-оцінну функцію, замінено близьким за змістом виразом "збереження того, що неможливо зберегти". Явище, яке спостерігається у наведеному прикладі, отримало назву "нанизування" (в одному реченні) кількох експресивних засобів, яке засвідчує, що образність мовлення є складною, багатогранною категорією, яка при перекладі неодмінно потребує відтворення усіх складових.

Наведений контекст демонструє, що відтворення асоціативно-образних ланцюгів із нанизуванням різноманітних стилістичних прийомів є одним із найскладніших викликів для перекладача. У такому випадку виникає необхідність системного співвідношення усіх змістових компонентів категорії експресивності, адже вони можуть бути представлені в текстах з певними девіаціями залежно від жанрових, стилістичних та індивідуально - авторських особливостей. Такий напрямок аналізу передбачає виявлення типів смислової інформації, що створюють емоційно-експресивний відтінок, визначення їх стилістичної значимості.

У третьому розділі "Прагмакультурний аспект перекладу емоційно-експресивних засобів побудови англомовного політичного дискурсу" розглядаються прагматичні аспекти інтерпретації засобів виразності, проводиться компаративний аналіз текстів МО та МП щодо відтворення культурного компоненту засобів експресії при перекладі політичних промов, досліджуються трансформаційно-адаптаційні моделі перекладу реалій, лексичних новотворів, розглядаються причинно-наслідкові зв'язки застосування трансформацій при прагматичній адаптації міфологем, алюзій та цитат.

Одним з головних аспектів прагматики тексту є відношення комунікантів до вживаних знаків. Цей аспект реалізується у модально-оцінних одиницях як експлікація і є зорієнтованим на ефект локуції. Аспект мовленнєвого впливу на адресата проявляється у модально-оцінних одиницях (ілокуція) і полягає у доборі найбільш адекватних засобів вираження. У процесі створення текстового повідомлення автор конструює у свідомості предметно-логічну модель ситуації, засоби мовленнєвого оформлення якої можуть варіюватись у залежності від наміру акцентувати увагу на певному аспекті повідомлення. Отже, індивід здійснює прагматично-орієнтовану діяльність, вдаючись до реалізації двох основних функцій мови - комунікативної (передача суттєвої інформації) та експресивної, котра полягає у передачі актуальної інформації. Позитивна або негативна авторська оцінка, як пряма, так і опосередкована, скеровує подальший напрямок думок цільової аудиторії, сигналізує реципієнту, яким має бути ставлення до того чи іншого факту. Отже, шляхом вживання маніпулятивних стратегій автор нав'язує власні позиції, змушує аудиторію сприймати повідомлення крізь призму власного світосприйняття. Достатньо складний для перекладу випадок відтворення емотивного потенціалу елементів словотвору становить наступний контекст з промови Т. Блера: Today's Tory party is the uneatable, the unspeakable and the unelectable (Tony Blair). - Сьогодні партія торі - це партія, із представниками якої неможливо ані мати справи, ані говорити про них, ані голосувати за них (переклад наш. - Ю.Л.). Труднощі при перекладі викликає, зокрема, ланцюжок епітетів uneatable, unspeakable, unelectable, що виражені прикметниками, утвореними шляхом одночасного використання заперечного префікса un- і суфікса -able, який вказує на наявність певної якості чи ознаки. Збереження емотивного потенціалу цих елементів словотвору вимагає істотних перекладацьких трансформацій лексико-семантичного і синтаксичного характеру, зокрема: 1) смислового розвитку значення лексеми uneatable; 2) трансформації простого речення у ТП у складне синтаксичне ціле; 3) введення додаткової інформації; 4) використання заперечної анафоричної конструкції ані …, ані …, ані … для відтворення експресивного потенціалу афіксів un- і -ful.

В американському політичному дискурсі широковживаними є метафори-ремінісценції - яскраві приклади спостерігаємо і у заключній, найбільш піднесеній частині Інавгураційної промови Президента США Барака Обами. З метою здійснення емоційного впливу на цільову аудиторію промовець використовує метафори погоди, котрі базуються на універсальних архетипах природного циклу, а також холоду: America, in the face of our common dangers, in this winter of our hardship, let us remember these timeless words. With hope and virtue, let us brave once more the icy currents, and endure what storms may come (Barack Obama). - Америко! Перед лицем загальної загрози в зиму наших труднощів давайте згадаємо ті безсмертні слова. З надією та достоїнством давайте ще раз упораємося із крижаними потоками та витримаємо бурі, які очікують нас (пер.grombezpeka.org.ua). Оскільки метафори зими, крижаного холоду, буревію як асоціанти несприятливих суспільних умов актуальні для багатьох культур світу, у тому числі й широко використовуються українською мовною свідомістю для концептуалізації явищ соціальної дійсності, видається цілком виправданим точне відтворення цих експресивних засобів у тексті перекладу без зміни сфери-донора.

При цьому особливу цікавість викликає вжита у наведеному контексті архетипна метафора "winter of our hardship", авторство якої належить видатному драматургові В. Шекспіру; також вона становить дещо видозмінений варіант метафоричної назви роману відомого американського письменника Джона Ернста Стейнбека (1902-1968) "Зима тривоги нашої" ("The Winter of Our Discontent", 1961), у якій в сконденсованій формі передається тривожне відчуття соціальної й морально-духовної нестабільності у тогочасній Америці і світі загалом. Завдяки своїй надзвичайній ємності ця метафора була широко розтиражована американськими і світовими ЗМІ як узагальнене вираження соціальної занепокоєності, а відтак втратила свій індивідуальний характер і перетворилася на риторичну метафору, кліше, штамп. З огляду на ці екстралінгвістичні чинники, вжита в Інавгураційній промові нового президента США метафора-ремінісценція "winter of our hardship" (будучи доповненою метафорами "brave the icy currents" і "endure what storms may come", що покликані підкреслити складність внутрішньо - і зовнішньополітичного становища США на початку ХХІ ст., та емоційно підсиленою метонімізовано-персоніфікованим звертанням "America") "працює" на створення "міфу Барака Обами" як такого лідера, котрий не боїться труднощів і готовий взяти на себе відповідальність за майбутнє країни в один з найскрутніших моментів державної і світової історії.

Англомовна політична риторика характеризується поширеним вживанням прецедентних текстів, що надають промовам додаткової експресивної вагомості. За кожним прецедентним текстом стоїть національно-детерміноване уявлення про нього, що є джерелом додаткових конотацій та асоціацій, які вимагають врахування у процесі перекладу. Особливі труднощі для перекладача прецедентний текст становить у випадку своєї семіотичної вербалізації у дискурсі - вживання як вкраплень фрагмента першоджерела (інтертекст) або лише натяк на нього (алюзія). Так, у промові Тоні Блера на конференції лейбористської партії зустрічаємо приклад літературної алюзії, що містить назву роману Ч. Дікенса "Великі сподівання" ("Great expectations", 1860-1861): Some things I knew I would be dealing with, some I thought I might be, some never occurred to me or to you on that morning of May 2, 1997 when I came into Downing Street for the first time. Great expectations (Tony Blair). Оскільки цей роман Діккенса відомий переважно спеціалістам-філологам, вважаємо за доречне у перекладі зняти його як алюзію. При цьому - з огляду на основну колізію твору - великі, але несправджені сподівання героя - натяк, що семіотично реалізується у назві роману, повинен сигналізувати отримувачу повідомлення про даремність сподівань адресанта процитованого повідомлення при його вступі на посаду прем'єр-міністра. Цей зміст у перекладі доцільно передати шляхом використання антонімічної трансформації даремні сподівання. Пор.: Того ранку 2 травня 1997 року, коли я вперше увійшов до резиденції на Даунінг-стріт, я знав, що з деякими речами я буду мати справу, деякі, як я думав, можуть трапитися, деякі ніколи не стосуватимуться мене чи вас. Даремні сподівання (переклад наш. - Ю.Л.).

Аналізуючи особливості використання експресивних одиниць у політичному дискурсу, ми встановили, що експресивність властива всім дискурсним повідомленням. Комунікативно-прагматична настанова впливає на характер мовного оформлення вислову і безпосередньо пов'язана із використанням експресивних властивостей слова і моделюванням його експресивного змісту. Одним з ефективних засобів у цьому сенсі є використання так званих "чорних" міфів - тих, що виникли історично і згадуються політтехнологами з огляду "на потребу дня", використовуючись для (ідеологічних) маніпуляцій. Один з найбільш яскравих прикладів у цьому відношенні становить актуалізація "чорного міфу" про Івана Грозного, який активно проектується західними політиками на образ Володимира Путіна, пор.: Putin the Terrible, we love you (Putinocracy). Однак при перекладі цього контексту перекладач розширює його зміст, накладаючи на образ історичного персонажа Івана Грозного образ добре відомого персонажа з казкової повісті О.М. Волкова "Чарівник Смарагдового міста" (1939): Ми любимо тебе, Путін, Великий і Жахливий (пер. С. Смірнова). Ця лексична трансформація, яка на загал засвідчує функціонування образу "чарівника Смарагдового міста" як самостійного уламка цілісної подієво-образної структури (міфологеми), надає усьому повідомленню іронічного звучання. Автор тексту іронізує над любов'ю російського народу до президента Путіна і його "авторитарного режиму", використовуючи епітет "The Terrible" і проводячи паралель - цар Іван Грозний (Ivan the Terrible) і Путін Грозний (Putin the Terrible). Однак ця пафосність знімається в перекладі завдяки застосуванню в процесі трансформації додаткового лексичного компонента "Putin the Terrible" -> Путін, Великий і Жахливий" ще більше підсилює іронічну експресивність вислову.

Таким чином, інтерпретуючи політичний дискурс у його цілісності, не слід обмежуватися суто мовними компонентами, оскільки сутність та прагматизм зазначеного виду дискурсу не будуть розкриті повною мірою. Розуміння даного феномену вимагає знань фонової інформації, очікувань та переконань автора і аудиторії, прихованих мотивів, мотивації та аргументації і, особливо, суспільно-політичних умов конкретної історичної епохи.

Висновки

У процесі дослідження з'ясовано, що переклад являє собою транслювання культурних смислів, закладених у повідомленні однією мовою, засобами іншої мови. Розрізняються універсальні й аспектуальні стратегії перекладу, які активно використовуються у політичному дискурсі, що становить сукупність текстів, пов'язаних з проблемами боротьби за владу. Призначення мовних засобів, використовуваних у межах політичних текстів, - відповідним чином впливати на формування суспільної свідомості. Це призначення, а також оцінність викладу як його конструктивний принцип, є найсуттєвішою типологічною ознакою політичного дискурсу. Політичний дискурс становить польове утворення (має ядерну й периферійну сфери). Один з основних жанрів, що функціонують у просторі політичного дискурсу - політична промова, характерною рисою якої є експресивність як сукупність семантико-стилістичних ознак мовних одиниць, котрі забезпечують їх здатність виступати засобом вираження відношення мовця до змісту повідомлення.

Поняття експресивності пов'язане з поняттям емоційності, однак є ширшим за нього і включає у себе ще й оцінність, а також інтенсивність. Експресивно зарядженими (експресиви/експресеми) можуть бути найрізноманітніші одиниці мови, незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої мовної системи (фонетичної, словотвірної, морфологічної, лексичної, синтаксичної). На риторичному рівні дискурсивної реалізації мовна експресія розробляється як проблема неориторики і пов'язана з оптимізацією мовного впливу на людину. Створенню експресивного ефекту сприяє використання різних видів тропів та фігур (метафора, метонімія, порівняння, гіпербола тощо).

Переважна більшість застосованих перекладацьких трансформацій створюють мінімальні розходження між цільовим текстом і першоджерелом, майже повністю зберігають оригінальний експресивний заряд завдяки точному відтворенню мовних конотацій. Вживаний перекладачем метод для відтворення семантики експресивного компонента значною мірою залежить від функціонального навантаження останнього. Не менш вагомими є методи опису експресивного потенціалу і художньо-образотворчих функцій різнорівневих мовних засобів.