У підрозділі 3.5 „Граматичні особливості філософських термінів“ з'ясовано, що за своєю частиномовною належністю філософські терміни в наукових текстах І.Я. Франка - це здебільшого іменники або іменникові словосполучення, хоча трапляються й прикметники, займенники, прислівники та дієслова. Це дає підстави констатувати морфологічну багатокатегорійність досліджуваної терміносистеми.

Важливою граматичною особливістю філософської термінології автора є також її варіантність - явище цілком реальне і закономірне на етапі її становлення.

У висновках узагальнено теоретичні й практичні результати дисертації.

1. Українське філософське термінознавство - міждисциплінарна сфера наукового пізнання на перетині філософії й лінгвістики, яка перебуває на стадії свого формування і потребує фундаментальної розроблення у теоретико-методологічному та історично-мовознавчому аспекті. Саме в цьому руслі виконано комплексне дослідження філософської терміносистеми І.Я. Франка на лексико-семантичному, парадигматичному, генетичному, структурно-дериватологічному та морфологічному рівнях.

2. Філософська термінологія І.Я. Франка настільки семантично й структурно різноманітна, що функціонує в різних стилях (не лише науковому, а й художньому та публіцистичному), слугуючи засобом висловлення філософського змісту високого рівня теоретичності.

3. Франкова термінознавча концепція як явище української лінгвістичної та лінгвофілософської думки відіграла важливу роль в осмисленні процесів національного термінотворення на зламі ХІХ-ХХ століть і знайшла логічне продовження в подальших науково-практичних пошуках в царині спеціальної лексики. І.Я. Франко в мовознавчих працях дав сучасне тлумачення поняття „науковий термін“, а також, усвідомлюючи „конечність витворювати наукову термінологію“ для кожної національної мови, став основоположником наукового та публіцистичного стилів української мови.

4. Встановлено, що завдяки І.Я. Франкові українське філософське термінотворення наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. перейшло зі стихійно-спонтанної фази до системної й свідомої розбудови та збагачення лексичного фонду національного філософського дискурсу шляхом запозичення за рахунок питомих рідномовних ресурсів.

5. У наукових працях І.Я. Франка зафіксовано понад 1000 філософських термінів, що пов'язані практично з усіма розділами цієї галузі знань і відбивають стан та проблеми розвитку філософської термінології в українській літературній мові другої половини XIX - початку ХХ ст.

6. У філософській терміносистемі І.Я. Франка виокремлено такі тематичні групи: загальнофілософські, історико-філософські, онтологічні, гносеологічні, аксіологічні (зокрема етичні та естетичні), праксеологічні, соціально-філософські, логічні та психологічні терміни. З'ясовано, що найбагатшими за кількісним складом були естетична та соціально-філософська термінологія І.Я. Франка. Новаторською для свого часу була розбудова категорійного апарату психології, яка на зламі ХІХ-ХХ ст. ще тільки утверджувалася як самостійна наукова дисципліна.

7. Системність філософської терміносистеми І.Я. Франка на рівні парадигматики визначають відношення полісемії, омонімії, синонімії, антонімії, паронімії, гіперо-гіпонімії. Попри загальномовні прикмети, вони мають певні особливості у філософській термінології.

8. Внутрішня форма філософських термінів у наукових текстах І.Я. Франка має різний ступінь прозорості залежно від їхньої генези. Термінологічні одиниці, запозичені з інших мов, мають низький ступінь прозорості, тим часом утворені на підставі рідномовних лексичних ресурсів терміни здебільшого мають семантично прозору внутрішню форму.

9. Усі філософські терміни І.Я. Франка поділено на дві структурно-типологічні групи: терміни-слова і терміни-словосполучення. Перша група термінів-однословів об'єднує термінологічні одиниці різних структурно-словотвірних типів. При цьому найвищою продуктивністю відзначається морфологічний спосіб словотвору, зокрема суфіксальний та префіксальний його різновиди. Менш продуктивними є лексико-семантичний та морфолого-синтаксичний способи творення філософських термінів. Друга структурна група - терміни-словосполучення - включає дво-, три-, чотири- і багаточленні конструкції. Найпродуктивнішими у філософській термінології І.Я. Франка є словотвірні моделі в межах дво- й тричленних термінів-словосполучень.

10. Філософська термінологія наукових праць І.Я. Франка генетично неоднорідна. Найбільшою кількістю представлені в ній терміноодиниці, запозичені з латинської та грецької мов в основному за посередництвом німецької, менше - польської мов.

11. Дослідження граматичної категоризації філософської термінології І.Я. Франка засвідчило, що термінами найчастіше виступають іменники або іменникові словосполучення, рідше - інші самостійні частини мови. Граматичною особливістю вживання термінів у філософських працях І.Я. Франка є наявність незначної кількості граматичних варіантів - фонетичних, словотвірних, морфологічних та синтаксичних.

12. Таким чином, І.Я. Франко як оригінальний мислитель у своїх філософських працях зробив вагомий внесок не тільки в розвиток української філософської думки, а й у формування національної філософської терміносистеми і ширше - філософської наукової мови загалом. „Каменяр українського слова" прагнув витворити саме національну філософську мову, а не інтернаціонально-космополітичний лексикон.

Чимало з уживаних у його текстах філософських термінів увійшли до сучасної української філософської термінології; деякі, хоч і вийшли з активного вжитку, заслуговують на повернення до філософського дискурсу з огляду на перспективу їхньої реактуалізації в контексті модернізації сучасної української літературної мови і водночас її звернення до питомо національних джерел.

Роль І.Я. Франка в процесах інтелектуалізації української літературної мови все ще потребує подальшого осмислення і далеко не вичерпана в пропонованому дослідженні.

У Додатках подано список філософських термінів у наукових текстах І.Я. Франка (додаток А) та стислу характеристику історії філософської термінографії (додаток Б).

Основний зміст роботи викладено в таких публікаціях

1. Новоставська О. Філософський дискурс Івана Франка: проблеми наукового осмислення / Оксана Новоставська // Studia methodologica. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім.В. Гнатюка, 2009. - Вип.28. - С. 204-210.

2. Новоставська О. Термін у лінгвофілософській концепції Івана Франка / Оксана Новоставська // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів, 2009. - Вип.46. - Ч.1. - С.274-282.

3. Новоставська О.І. Граматичні особливості філософських термінів у науковому дискурсі Івана Франка / Новоставська О.І. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Вип.484: Романо-слов'янський дискурс. - С.30-34.

4. Новоставська О. Запозичення як спосіб номінації філософських понять у наукових текстах Івана Франка / Оксана Новоставська // Studia methodologica. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім.В. Гнатюка, 2010. - Вип.30. - С.137-140.

5. Новоставська О. Полісемія у філософській терміносистемі Івана Франка / Оксана Новоставська // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів, 2010. - Вип.50. - Ч.1. - С.454-458.

6. Новоставська О. З історії української філософської термінології (етапи розвитку та сучасний стан) / Оксана Новоставська // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. / гол. ред. В.А. Зарва. - Бердянськ: БДПУ, 2010. - Вип.23. - Ч.4. - С.348-360.

Анотація