Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПОРІВНЯЛЬНІ ЗВОРОТИ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

ПАВЛЮК ТЕТЯНА ПАВЛІВНА

УДК 811.161.2'367

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української філології та методики викладання Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор

ЛЕУТА Олександр Іванович,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, професор

кафедри української мови.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

ЧАБАНЕНКО Віктор Антонович

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри загального і

слов'янського мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

МАЛЮГА Наталія Миколаївна

Криворізький державнийпедагогічний університет,

доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться “31” березня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у ДВНЗ «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2, ауд. 224.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ДВНЗ «Запорізький національний університет» за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, к.119.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент С. В. Сабліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

порівняльний зворот український поетичний

В останні десятиліття у лінгвістиці відбувається зміщення наукових інтересів від формально-граматичного аналізу мовних явищ до функціонально-комунікативного, що зумовлено зростанням уваги до вивчення мовленнєвого акту як сфери реалізації комунікативної взаємодії. Зосередження зусиль мовознавців на дослідженні реального комунікативного акту стало причиною формування нових напрямів у лінгвістиці, характерною рисою яких є антропоцентризм - перенесення у центр уваги мовленнєвої діяльності людини.

Конструкції з порівняльним компонентом є надзвичайно частотними в художньому тексті. Прийом порівняння як метод пізнання дійсності відіграє значну роль у житті та діяльності людини, тому що сприяє встановленню характерних ознак предмета; разом із тим порівняння широко використовують і як прийом художнього мовлення, що є одним із засобів змалювання образу.

У слов'янському мовознавстві природу порівняльних конструкцій проаналізовано в таких аспектах: граматичному (І. Кучеренко, Н. Широкова, М. Черемісіна, М. Заоборна); фразеологічному (А. Назарян, В. Огольцев, К. Мізін); ономасіологічному (В. Дьяконов, Х. Леєметс, В. Образцова); семасіологічному (Д. Ащурова, С. Александрова, І. Шенько); функціонально-стилістичному (В. Вомперський, А. Довженко, О. Некрасова, О. Федоров).

Проблема лінгвістичної природи компаративності останніми роками привертає особливу увагу у зв'язку з розвитком когнітивної, прагматичної та функціональної лінгвістики. Фундаментальними у цій галузі є праці Е. Рош, Дж. Лакоффа, А. Вежбицької, О. Кубрякової, Б. Серебреннікова, М. Болдирєва, С. Воркачова, З. Попової, Й. Стерніна, В. Колесова та ін., у яких розроблено методологію сучасної когнітивної лінгвістики, визначено характер відношень між поняттями „концепт”, „слово”, „значення”, „зміст”, сформовано принципи та прийоми лінгвокогнітивного та лінгвокультурологічного описів концептів.

Аналіз порівняльних одиниць крізь призму семантико-когнітивного напряму уможливить розуміння пізнавальної і комунікативної функції елементів їхньої структури, а також дасть змогу з'ясувати когнітивні механізми утворення мовних елементів. Здійснення такого аналізу стає можливим завдяки вмінню мовців вербалізувати за допомогою порівняльного звороту певну культурно-національну інформацію, яка представлена концептами.

Актуальність дослідження зумовлена посиленим інтересом сучасної лінгвістики до системно-функціональної організації природи мови, зокрема потребою поглибленої розробки проблеми структури і семантики порівняльних конструкцій та відсутністю спеціальних комплексних мовознавчих праць, що репрезентують ментально-мовний опис художніх концептів, які стали предметом і образом порівняння. Актуальність теми увиразнює відсутність єдиного погляду на цілий спектр теоретичних питань, що стосуються природи, структурної організації та функціональних ознак різноманітних порівняльних одиниць.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації відповідає плану науково-дослідної роботи кафедри української філології та методики викладання Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” з науковим напрямом „Парадигма соціокультурної комунікації у літературно-мовному просторі та її роль у методиці викладання української мови та літератури”. Тему дослідження затверджено вченою радою Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (протокол № 4 від 28.11.2007) і схвалено науковою координаційною радою „Українська мова” НАН України (протокол № 40 від 20.12.2007).

Мета роботи - здійснити структурний (семантико-граматичний) та концептуальний аналіз компаративних конструкцій у сучасному поетичному тексті.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) з'ясувати лінгвальну та когнітивну природу порівняльного звороту;

2) установити логіко-когнітивні засади та семантику компаративної моделі;

3) виявити специфіку реалізації порівняльного змісту в межах класу компаративем з експліцитним та імпліцитним показником порівняння;

4) здійснити логіко-семантичний аналіз концептуальних структур; з'ясувати прямі й переносні значення, що стали основою художнього концепту;

5) визначити й проаналізувати концептосферу досліджуваних порівняльних конструкцій.

Об'єктом дослідження є порівняльний компонент у поетичному тексті.

Предмет дослідження - структурно-семантична й когнітивна організація порівняльних зворотів в українському поетичному тексті.

Джерелами фактичного матеріалу слугували українські поетичні тексти другої половини ХХ ? початку ХХІ ст., зокрема твори Л. Костенко, В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського, Г. Кириченка, В. Стуса, І. Калинця, Д. Чередниченка, В. Діденка, Л. Лупія, М. Холодного, О. Шугая, В. Мельника, І. Жиленко, С. Пушика, Л. Скирди, Л. Кисельова, А. Мойсієнка, М. Лукова, І. Малковича, І. Римарука, В. Герасим'юка, Н. Гончара, П. Вольвача, Т. Майданович, Ю. Андруховича, І. Андрусяка, І. Ірванця та ін., з яких шляхом суцільного вибирання дібрано прості й складні речення з порівняльними конструкціями. Зазначені тексти стали джерелами дослідження порівняння як мовної одиниці у зв'язку з тим, що воно посідає важливе місце у відтворенні національної мовної картини світу та є оригінальним образним засобом в творах сучасних українських поетів. Джерельну базу дослідження становить картотека, яка налічує понад дві з половиною тисячі конструкцій з порівняльним елементом.

Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений специфікою об'єкта, метою й завданнями дисертації. У роботі використаний описово-аналітичний метод - для виділення порівняльних засобів, їх розмежування та опису семантичних функцій; метод концептуального аналізу - для виявлення специфіки когнітивних ознак, закодованих у порівняльному звороті українського поетичного тексту; для визначення семантичної своєрідності членів компаративної конструкції був залучений метод компонентного аналізу. Прийом статистичного аналізу застосовано при визначенні частотності та продуктивності окремих моделей порівняння.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві розглянуто семантико-когнітивне поле порівняння поетичного тексту сучасної української літературної мови. У дисертації розроблений комбінований підхід до опису порівняльного звороту; з'ясовані критерії розмежування орудного порівняння та орудного перетворення; визначена концептуальна типологія порівнянь українського поетичного тексту.

Практичне значення. Багатоаспектний аналіз порівняльного звороту дає змогу вперше систематично описати один із центрів функціонально-семантичного поля порівняння сучасної української літературної мови. Результати дослідження можуть бути використані в лекційних курсах вищих навчальних закладів із сучасної української мови, стилістики, лінгвістичного аналізу тексту, спецсемінарах і спецкурсах із поетики, комунікативної та когнітивної лінгвістики.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були обговорені на звітно-наукових конференціях викладачів Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (2008-2010 рр.), а також на 7 наукових конференціях: „Молода наука Криму - 2008” (м. Сімферополь, 2008), „Міжнародна наукова конференція „Взаємодія лексичної і граматичної семантики” (м. Київ, 2008), „Еволюційні тенденції в мові - ІІІ” (м. Миколаїв, 2009), Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція „Українська наука ХХІ століття” (м. Київ, 2009), Друга Міжнародна науково-практична конференція „Рідне слово в етнокультурному вимірі” (м. Дрогобич, 2009), Міжнародна наукова конференція „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (м. Луганськ, 2009), Міжнародна наукова конференція „Мова і культура” імені Сергія Бураго (м. Київ, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 7 статтях, 4 з яких опубліковані у збірниках наукових праць, що затверджені ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку наукової літератури (195 найменувань), списку використаних джерел (32 найменування) та одного додатка. Дисертація містить 3 таблиці, 4 схеми. Обсяг тексту дисертації становить 179 сторінок, загальний обсяг - 205 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито стан дослідження наукової проблеми в сучасному мовознавстві, обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі - „Проблема порівняння в сучасній лінгвістичній парадигмі” - порівняння розглянуто як засіб пізнання світу і як структурну одиницю мови.

Порівняння виступає одним із складників процесу відображення дійсності у свідомості людини і відтворення її в мовній діяльності. Воно є одним із засобів пізнання світу.

До основних функцій, які виконує операція порівняння, належить встановлення тотожності (повної або часткової) та відмінності між порівнюваними об'єктами. Ця функція завжди проявляє себе в рефлексії та рідко позначається людиною в номінативній ситуації.

За типом компаративної модальності розрізняють логічні та образні порівняння, традиційно розмежовуючи їх на основі зіставно-кількісних та чуттєво-образних показників. Мета зіставлення в логічному порівнянні - лаконічно пояснити сутність одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом або показати, наскільки гарним/поганим є предмет, який порівнюють, стосовно об'єкта, який більшість мовців оцінює як позитивний чи негативний. В образних порівняннях зіставляють одиниці однакових та різних класів. Як логічні, так і образні порівняння зорієнтовані на пізнання об'єктивної та уявної реальності, вказуючи на непряму характеристику предмета.

Порівняльні звороти входять до системи понять, за допомогою якої носії мови сприймають, класифікують та інтерпретують світ. Ця система є складником мовної картини світу, дослідження якої дає змогу кращого пізнання специфіки будь-якої мови, розуміння системи уявлень окремого народу, його самобутності та ментальності.

Порівняльний зворот є виразним матеріалом для дослідження найяскравіших когнітивних ознак, якими сформовано зміст провідних концептів українського поетичного мовлення. Спираючись на положення досліджень науковців, які звертаються до аналізу концептів (Ю. Степанов, С. Воркачов, З. Попова, Й. Стернін, В. Кононенко, Т. Космеда), а також на методику лінгвоконцептологічного аналізу концептів, розроблену Й. Стерніним та З. Поповою, пропонуємо таке розуміння порівняння як когнітивного компонента тексту.

По-перше, порівняльна конструкція містить прямі номінації концепту, що дає змогу побудувати його номінативне поле. По-друге, когнітивна інтерпретація результатів опису семантики мовних засобів дає змогу виявити когнітивні ознаки, що формують аналізований концепт як ментальну одиницю. По-третє, інформативна достатність порівняльної конструкції уможливлює моделювання структури концепту (опис макроструктури концепту, його категорійного змісту та польової організації).

Під порівняльним зворотом розуміємо таку мовну одиницю (компаративему), яка є частиною простого речення, містить порівняльний сполучник, повнозначне слово і виражає значення порівняння. У порівнянні розрізняють суб'єкт порівняння (те, що порівнюють), об'єкт порівняння (те, з чим порівнюють) і ознаку, за якою один предмет (суб'єкт) порівнюють з іншим (об'єктом). Ознака може бути визначена кольором, формою, розміром, запахом, відчуттям, якістю, властивістю тощо. У роботі на позначення компонентів порівняльної структури використані терміни предмет, образ та основа порівняння.

Відповідно до критеріїв розмежування порівняльних зворотів і порівняльних речень, запропонованих Н. Шаповаловою, до порівняльних зворотів зараховуємо такі утворення, до складу яких входять компоненти „показник порівняльних відношень + образ порівняння” (шаріє повечір'я, мов підпалок (В. Стус); до порівняльних речень - структури з пропущеним підметом, який легко можна відновити з головної частини (він жадібно ковтав зеленувату воду, так жадібно, мов [він] березовий сік пив (В. Кириченко), конструкції з відновлюваним присудком, який обов'язково має чіткі граматичні характеристики (світанок застиг, наче вираз страждання [застиг] на сірім як постіль шпитальна, лиці (О. Забужко), структури, до складу яких входять придієслівні поширювачі (обставини, додатки) (отут ти вибродиш, немов діжа [вибродить] на хмелі (В. Стус).

У дисертації пропонуємо таку типологію порівняльних зворотів, відповідно до якої вони репрезентують певний тип знання, своєрідне відображення дійсності:

1. Порівняння-уявлення, які подають узагальнений чуттєво-наочний образ предмета чи явища: я почорнів, як дерево жалобне, в чужій землі усохлий кипарис (Л. Костенко) - дефініції предметів порівняння містять перелік ознак, які сприймають органи чуття.

2. Порівняння-схеми дають узагальнену просторово-графічну чи контурну схему: сто доріг, мов змії, розпатлались (В. Стус).

3. Порівняння-поняття відображають найсуттєвіші ознаки предмета чи явища, результат їхнього раціонального осмислення: сю ніч зорі чомусь колючі, як налякані їжачки (Л. Костенко). Образні порівняння містять своєрідну, досить умовну і не абстраговану від творчого осмислення раціональність. Проте це не заважає їм сформувати зміст поняття „зоря”, який полягає у закріпленні такої гносеологічної характеристики як форма небесного тіла (зорі - дрібні, візуальне сприймані з гостроверхими кінцівками).

4. Порівняння-фрейми передають об'ємне уявлення, певну сукупність стандартних знань про предмет чи явище: країну темну, як золу (І. Андрусяк) - компоненти країни - територіальні межі, етноспецифіка, народ тощо, поезія безплідна, як толока (В. Симоненко) - компоненти поезії - рима, ритм, тропи тощо.

5. Порівняння-сценарії містять послідовність декількох епізодів у часі, стереотипні епізоди з ознакою руху, розвитку: як вечірній Петро - ти ідеш до чужого вогню (В. Виноградов).

6. Порівняння-ґештальти репрезентують комплексні мисленнєві структури, які поєднують чуттєві та раціональні елементи, а також об'єднують динамічні і статичні аспекти відображуваного об'єкта чи явища: існуючи, неначе скраю себе, ми прагнемо посередині стати - півмертві, півживі (В. Стус), а ти смичком вимахував зухвало, немов спудей, що полишивши бурсу, граматику на мандри поміняв (В. Стус).

У другому розділі дисертації - „Структурна, семантична та когнітивна організація порівняльних зворотів” - з'ясована формально-граматична організація порівняльного звороту та його семантико-когнітивна структура; детально проаналізовані порівняльні структури з експліцитним та імпліцитним показниками; визначене співвідношення семантичного й концептуального значення порівняльного звороту.

Однією з найпоширеніших класифікацій порівняння є граматична, яка, за наявності у складі компаративних конструкцій формалізованого показника порівняння ? сполучника, містить два різновиди: сполучникові та безсполучникові порівняльні конструкції.

На основі аналізованого матеріалу було визначено дев'ять найпоширеніших груп сполучникових порівняльних зворотів:

1) порівняння зі сполучником як (38 %): чорніє, як ганьба, стара Полтава (О. Лупій), і лист акації, як човен (М. Вінграновський);

2) порівняння зі сполучником мов (22 %): (мова) як інші, неповторна і єдина, задумана у Трійці, мов людина (Т. Майданович);

3) порівняння зі сполучником наче (10,4 %): ставок тьмяніє, наче ніч розлита й вигускла до ртуті (В. Стус);

4) порівняння зі сполучником немов (7,8 %): вони - десь там, в долині, зі слів, немов із вух коневих, виходять юні і вродливі (І. Малкович);

5) порівняння зі сполучником ніби (8,8 %): голос приходить, ніби хвороба, крізь непричинені кимось ворота (С. Жадан);

6) порівняння зі сполучником неначе (5%): і ці лабіринти, ці хитросплетіння, неначе невивчені гами (Л. Костенко);

7) порівняння зі сполучником немовби (3 %): читаю ніч, немовби чорну книгу (Л. Костенко);

8) порівняння зі сполучником мовби (3,22 %): вечірні ліхтарі - мовби осінні птахи (А. Мойсієнко);

9) порівняння зі сполучником ніж (1,8 %): і чистішими, ніж криниця, устами (В. Голобородько).

Як видно з проведеного нами кількісного аналізу, митці віддають перевагу сполучнику з реально-порівняльним значенням „як”, тим самим підкреслюючи достовірність описуваних ситуацій та явищ дійсності. Порівняльні звороти з іншими сполучниками перебувають у контрастній позиції до структур зі сполучником „як”, проте їхня присутність у сучасному українському поетичному тексті значно розширює палітру мовних засобів прийому порівняння.

У дослідженні поділяємо порівняння на такі структурні типи: непоширені, поширені, ускладнені та складні.

До непоширених відносимо порівняльні конструкції, компоненти яких виражені однією лексемою. Наприклад, у порівнянні схрещуючи літери як лати (І. Андрусяк) усі компоненти (предмет - літери, образ - лати, основа - схрещуючи) представлені повнозначними словами, які забезпечують їхню структурну достатність, що уможливлює вираження порівняльної семантики конструкції без участі інших слів. Такі конструкції складають 20 % від загальної кількості аналізованих одиниць.

Структурна вичерпність складників одним автосемантичним словом чи сполученням слів є основним структурним параметром інваріантної порівняльної конструкції. Однак цей параметр не може повністю реалізувати семантичну достатність компонентів порівняльного звороту, тому, крім непоширених, можна виділити поширені порівняльні звороти (35 %), що включають до свого складу кілька формально-граматичних компонентів реченнєвої структури, які лише в сукупності вичерпують семантичний потенціал відповідного складника порівняльної конструкції. Наприклад, у порівнянні жовтопалий день як глина за селом (І. Андрусяк) предмет порівняння жовтопалий день виражений іменником і залежним від нього дієприкметником, які тільки в поєднанні співвідносні з образом порівняння - глиною за ознакою кольору. Аналогічно в конструкції блукаєш [ти] як біла тінь суворої скорботи (В. Стус) образ порівняння містить чотири компоненти, три з яких (прикметники біла, суворої, іменник скорботи) семантично поширюють стрижневе слово тінь, виконуючи роль означень та додатка.

Поширеним може бути як окремий складник порівняльного звороту (при непоширених двох інших частинах), так і всі три компоненти. Відповідно до цього виділяємо такі підвиди структурних типів порівняльних конструкцій:

1) поширений предмет порівняння при непоширеному образі та основі порівняння або її відсутності (6 %): чорніє, як ганьба, стара Полтава (О. Лупій), розмова у диму, немов ікона (В. Герасим'юк) - поширювачами виступають узгоджені та неузгоджені означення;

2) поширений образ порівняння при непоширеному предметі та основі порівняння або її відсутності (8 %): а ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів (Л. Костенко), і гори, мов спинений чарами шторм (Л. Костенко) - аналогічно серед поширювачів наявні узгоджені та неузгоджені означення;

3) поширена основа порівняння при непоширеному предметі та образі порівняння (5 %): і ти розрубуєш мечем потік до смерті, мов Анатом (В. Виноградов), тонко, мов конокради, проціджують ніч волхви (В. Герасим'юк), незримою спаде, як повінь, втома (Г. Кириченко), десь від городу свіжо, мов батько, вітер гукне з кучугур пацана (В. Діденко). У наведених прикладах до поширювачів належать прямі і непрямі додатки, означення, обставини способу дії та місця.

Серед порівняльних конструкцій, характерних для українського поетичного мовлення, найуживанішими є перші два структурні типи.

Складнішою ланкою у розвитку структури порівняльного звороту є ускладнені конструкції (27 %). До них відносимо одиниці, які до основної інваріантної побудови включають однорідні, неоднорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти, звертання, вставні слова.

Розмаїття ускладнених порівняльних зворотів у простих реченнях поетичного тексту дозволяє виділити шість структурних типів цього різновиду:

1. Ускладнення однорідними членами (7 %):

а) у межах предмета порівняння - звуки темні й теплі - як рілля (В. Герасим'юк), лежить у голові, як лодва, стара, сліпа залежність від (В. Герасим'юк), як давню фреску, я лице твоє, і очі, й рот губами з небуття виводив (І. Малкович), любов і ласка, ненависть і гнів смакують в рядках, як блискавиці (В. Симоненко) тощо. Серед однорідних членів найчастіше вживають однорідні означення, підмети, прямі додатки;

б) у межах образу порівняння - увечері везли віолончель, немов джмеля, дрімотного й німого (В. Стус), її пісні - як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот (Л. Костенко), буду нести як дар і як кару я своє українське серце (В. Кикоть) тощо. Звороти аналогічно ускладнені означеннями, додатками;

в) у межах основи порівняння - проревів, пронісся, мов мотоцикл, ревом підперезавши вулицю, реактивний літак (В. Стус), грізні обличчя, різкі, ніби їм зрадника вбити ще до світанку (В. Герасим'юк). До основних одиниць ускладнення основи порівняння належать присудки та означення;

2. Ускладнення неоднорідними членами (5 %): я лечу, як той зловісний птах, що кружляє над полеглим військом (В. Герасим'юк), на землі, як голодний пес, як покинутий, виє вітер (Н. Стефурак). У першому прикладі образи порівняльної конструкції представлені додатками в орудному та знахідному відмінках, у другому - означенням і підрядною частиною речення, яке виконуює роль поширеного означення, у третьому - додатком і дієприкметником.

3. Ускладнення порівняльної конструкції дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами відбувається нечасто (3 %): жінка схожа на річку без води, на дорогу залляту дощем (Б. Матіяш), ти весь присмоктаний до туги, ніби равлик (В. Стус). У інверсійній структурі рік вигоряє, підпалений з двох кінців чистим, як спирт, невгасимим вогнем спіткання (О. Забужко) дієприкметниковий зворот підпалений з двох кінців чистим невгасимим вогнем спіткання поділений на дві частини і займає позицію не одразу за означуваним іменником, а за дієсловом. Відповідаючи потребам ритмомелодики поетичного тексту та творчого задуму автора, цей дієприкметниковий зворот додатково реалізує ще одну основу порівняння - крім того, що предмет порівняння може „вигоряти як спирт”, він може бути і „чистим, як спирт”.

4. Ускладнення звертаннями (4 %): припливайте до колиски, лебеді, як мрії (В. Симоненко), ополонка, дівчино, як рана (В. Герасим'юк), яка ж ти, земле, гарна, як прощальна (В. Стус), о мій рідний краю, ти наче смертний посаг - в головах (В. Стус), а я тебе, кохана, впізнав, хоч не пахла, як злива (В. Герасим'юк).

5. Ускладнення повторами (1 %): дощ тихий, тихий, як ікона під павутинням часу і скорбот (П. Михайленко).

6. Ускладнення вставними словами (2 %): мабуть, життя - як говіння весняне (В. Герасим'юк), життя, бач, як сон промайнуло (Л. Костенко).

Ускладнення можливі і у випадку застосування подвійного порівняння, тобто наявності двох предметів, двох образів і двох основ одночасно. У межах цього різновиду ускладнення виділяємо два типи порівнянь:

1) конструкції з наявними двома предметами, двома образами та однією основою порівняльних відношень (3 %): по всіх містах їх діти стигнуть, мов цитриновий сік у цитрі (І. Малкович). У наведеному прикладі подвійно порівнюють міста із цитрою та дітей із цитриновим соком; до того ж структурно зараховуємо цю конструкцію до складних ускладнених, що зумовлено наявністю придієслівного поширювача в образній частині;

2) конструкції з одним предметом, одним образом та двома основами порівняння (2 %): і стебла кругом неживі, пожовклі і гострі, як стріли (В. Герасим'юк).

Отже, ускладнення передбачає модифікацію монопредикативного речення, яка відбувається завдяки структурному і семантичному розширенню реченнєвої моделі факультативними другорядними членами, і реалізує дві й більше пропозицій.

Необхідність поширення змістового плану порівняльного висловлення спричиняє появу складної порівняльної конструкції, яку традиційно називають складнопідрядним реченням з підрядним порівняльним і яку визначаємо як четвертий структурний тип порівняльних конструкцій. До нього відносимо порівняння, які містять предикативну основу в обох частинах порівняльної структури (7 %): любов минула - мов, повагавшись, скотилася в лунку більярдна куля (О. Забужко), ріки лискуче полотно торкає зір промінням ласки, мов догоряє за вікном зоря дослуханої казки (В. Виноградов) та неповні речення порівняльної семантики (11 %): на грудях заряхтіли діаманти, мов зорі на небесному чолі (І. Драч), крутились дні, мов камені у жорнах (Г. Кириченко).

Складні порівняльні конструкції, аналогічно до простих, можуть бути ускладненими різними членами речення. Наприклад, ускладнення однорідними присудками (10 %) використано у структурі вітер шугав у саду, двері виламував в сінях, мов сповіщав про біду (О. Лупій).

Ускладнення неоднорідними членами (7 %) найчастіше спостерігаємо в межах формування образу порівняння: косити ходиш, ніби злодій - нечутно, крадьки і вночі (В. Герасим'юк), де поширювачі образу порівняльної конструкції представлені обставинами способу дії та часу.

Для уніфікації класифікацій (за місцем предмета, образу та основи порівняння в межах компаративної конструкції), пропонуємо типологізувати порядок елементів порівняльного звороту за розташуванням предмета порівняння і відповідно до цього виділяємо три типи:

1. Препозиційний тип, або прямий порядок членів (37 %). Предмет порівняння займає препозицію стосовно до основи та образу порівняння: коли в тобі зрубали щось високе й горде, мов смерека (В. Герасим'юк).

2. Інтерпозиційний, або інверсійний, тип (34 %). Предмет порівняння займає позицію між образом та основою порівняння: як колоті рани, ми прагнемо вигоїтись (В. Стус).

3. Постпозиційний, або інверсійний, тип (29 %). Предмет порівняння перебуває у другій частині конструкції, графічно займаючи місце образу порівняння: щось ніщо не спеклося із цього снітявого тіста, крім жаркої, як пульс маяка: загориться і згасне, ? тоски (О. Забужко).

Кожен із зазначених типів є широко вживаним в українському поетичному тексті, що свідчить про гнучкість синтаксичної порівняльної структури та творчий підхід митців до вербального кодування предмета пізнання.

У зіставленні з порівняльними зворотами позиційно стійкішими є складні синтаксичні конструкції. Зазвичай те, що порівнюють, стоїть у препозиції до того, з чим порівнюють: зорі падали так, як в могилу монети і люди (І. Павлюк), видно, як в небі серпневому падає зоря - падає так, наче в душу із неба гряде (Є. Гуцало), і баби, мов коні під спекою в милі, іржали до сонця в журбі та розпуці (С. Жадан). Це зумовлено більшою логічною значущістю підрядної частини, яка виражає порівняння.

Семантична різниця між орудним перетворення і орудним порівняння полягає у такому. У прикладах орудного перетворення предмет, що діє, осмислений як єдиний, який утворився з суб'єкта дії і тварини. Так, Н. Шаповалова зазначає, що використовуючи порівняння пролетів птахом, прослизнув вужем, кряче вороном, ми співвідносимо зміст конструкції з утвореннями: пролетів, як птах, прослизнув, як вуж, кряче, як ворон, але при цьому образно показуємо, що він начебто перевтілився в об'єкт.

В орудному порівняння предмет і образ усвідомлені вже окремо. Ця семантична особливість орудного порівняння закономірно спричинила витіснення його порівняльними підрядними реченнями, де дистанцію між суб'єктом і порівнюваним з ним предметом розуміємо досить чітко: їх порівнюють один з одним (з іншими) за допомогою порівняльного сполучника і сприймають розмежовано.

Якщо у звороті з орудним відмінком простежуємо прямі дієслівні значення, характерні для предмета і образу порівняння, то визначаємо його як орудний порівняння, якщо - прямі й переносні, відносимо до орудного перетворення. У сучасному поетичному тексті нами зафіксовані обидва різновиди орудних порівнянь:

1) орудний перетворення (64 %): налипає лахміттям зимовий протяг (В. Виноградов), височіє мінаретом зболіла ніч (В. Стус);

2) орудний порівняння (36 %): тріпочуть хоругви живими рибинами (В. Виноградов), він [поет] іде дзвонарем у ніч (О. Булига), щоб краплі поту квітками конвалій на тілі затремтіли (В. Виноградов).

Отже, зворот з орудним відмінком як репрезентант порівняння з імпліцитним показником займає одне з ключових місць серед образних засобів українського поетичного тексту.

Складне речення є синтаксичною одиницею вищого порядку, ніж просте речення. На структурно-семантичному рівні, за характером пояснення підрядною частиною головної, спостерігаємо такі типи складних порівняльних речень:

1) складнопідрядні речення нерозчленованої структури:

? прикомпаративні: в наському слові нагромаджений досвід страху - значущіший, ніж любові (О. Забужко), мені вітри тут дошкуляють дужче, ніж надворі (В. Герасим'юк);

? ототожнювальні з корелятивним зв'язком: блакитний час тече із величавою журбою - так, як тече високий в небі птах (Є. Гуцало); зорі падали так, як в могилу монети і люди (І. Павлюк).

2) складнопідрядні речення розчленованої структури:

? порівняльні з детермінантним непередбачуваним зв'язком: любов минула - мов, повагавшись, скотилася в лунку більярдна куля (О. Забужко), ріки лискуче полотно торкає зір промінням ласки, мов догоряє за вікном зоря дослуханої казки (В. Виноградов).

У порівняльних конструкціях виражено порівняльні відношення, специфіка яких полягає в тому, що вони побудовані на ґрунті двох ситуацій, зближених за об'єктивною подібністю їхніх ознак чи за суб'єктивними асоціаціями від цих ситуацій. Порівняння одного об'єкта з іншим на основі однієї властивості отримало назву елементарного, а відношення, у якому перебувають об'єкти в процесі порівняння, - компаративного відношення.

Семантичну недостатність порівняльної конструкції створює лексичне невираження одного з компонентів - предмета, образу чи основи порівняння, що спричиняє розщеплення семантичної цілісності та викінченості порівняльного звороту й апелює до мисленнєвої спроможності реципієнта відтворювати „картинки-пазли”. Відповідно до цього є доцільним розмежовувати три структурні типи семантично неповних порівняльних зворотів:

1. Семантично неповне порівняння за відсутності предмета порівняння.

Цей тип порівняння є найскладнішим для сприйняття, адже предмет порівняння виступає об'єктом пізнання і саме він має бути конкретизованим наступним об'єктом. Предмет порівняння в таких конструкціях може бути відновлений з контексту висловлення. Так, у порівнянні ніби на цвинтарі предків укотре перечитуєш зітерті написи (В. Герасим'юк) основа порівняння - укотре перечитуєш, а предмет і образ (ти) випущені. Цей тип семантично неповного порівняння не є частотним для українського поетичного тексту.

2. Семантично неповне порівняння за відсутності образу порівняння.

У порівняннях цього типу лексично виражені предмет та основа порівняння, тоді як образ або поєднаний з основою, або його можна легко встановити з самої порівняльної конструкції, наприклад: я намагаюся іти, мов повернуся між годин у шовк невидимих мелодій (В. Виноградов), мов з розжареного горна, бризкали золоті осколки на гранітний гребінь (Г. Кириченко), душа неначе розправляє крила, і ніби прагне в небеса злетіть (Л. Скирда). Такі порівняння також нечасто трапляються в поетичних рядках, що зумовлено логічною необхідністю вводити інший об'єкт для уточнення властивості першого. У наведених прикладах образи порівняння не зазначені заради уникнення тавтології і завдяки поширеній основі порівняння, яка виражала його описово (перший приклад).

3. Семантично неповне порівняння за відсутності основи порівняння.

Основою порівняння визначають як властивість (або сукупність властивостей), завдяки якій два різнорідних предмети можуть утворювати компаративне відношення, в результаті якого їх можна порівнювати. Основою порівняння має бути спільна, притаманна обом об'єктам якість, яка зводить різні об'єкти до єдності, у результаті чого вони стають тотожними.

Незважаючи на те, що основу вважають семантичним координатором порівняння, наявність її у конструкції не завжди є обов'язковою. Це пов'язано насамперед з тим, що властивість, на основі якої зіставлено об'єкти, є очевидною і не потребує лексичного вираження. Наприклад, у порівнянні борода як вовна (В. Герасим'юк) основа є імпліцитною (неактуалізованою) і зазначена у яскравому образі, який до неї синонімічний у значенні „кошлата, хвиляста”.

Серед усіх зазначених типів семантично неповних порівняльних конструкцій - порівняння з імпліцитною основою є досить регулярними в українському поетичному тексті.

Отже, для того, щоб проаналізувати значення будь-якого слова в когнітивному аспекті, необхідно встановити когнітивний контекст або галузь знання, яка лежить в основі значення аналізованого слова, та належним чином її структурувати, показавши, які прототипні характеристики лягли в основу формування певного значення. Для аналізу концептуальної функції порівняння у художньому тексті важливо виявити, денотативні чи конотативні семи збагачують змістову структуру предмета порівняльного звороту.

У третьому розділі - „Концептуальне поле порівняльного звороту українського поетичного тексту за типом відображеного знання” проаналізовано найчастотніші ґештальти українського поетичного мовлення, репрезентовані у структурі порівняльного звороту.

Розгляд порівняльних конструкцій як одиниць, що кодують основні когнітивні ознаки пізнаних речей, ґрунтується на припущенні, що здатність людини до категоризації пов'язана з її досвідом та уявою, особливостями сприйняття, культурою, а також поняттям ментальних репрезентацій, під якими розуміють умовні функціонально визначені структури свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний світ у свідомості, втілюють знання про світ і почуття, які він викликає, відображають стани свідомості та процеси мислення. Отже, репрезентовані у порівняльних конструкціях процеси мислення і свідомості відтворюють ментальні характеристики етносу.

Під концептуальним полем порівняльного звороту розуміємо сукупність концептів, зумовлених лексико-семантичними групами компаративної конструкції і представлених в межах цієї мовної одиниці.

Утвердження в лінгвістиці поняття і терміна `концепт' позначило нову сходинку в осягненні способів, закономірностей та особливостей взаємодії мови, свідомості та культури і як наслідок - нові аспекти взаємодії лінгвістики, когнітології, культурології, філософії; розширило межі змістового аналізу мовних явищ і надало значно більшу глибину та ефективність семантичним дослідженням.

Концепти, що вступають у системні відношення, представляють концептосферу ментально-мовної дійсності. Концептосфера - це галузь розумових образів, одиниць універсального наочного коду; вона є структурованим знанням людей, їх інформаційною базою. Семантичний простір мови - частина концептосфери, що отримала вираження (вербалізацію, об'єктивацію) у системі мовних знаків - слів, фразеологічних утворень, синтаксичних структур і яке сформовано значеннями мовних одиниць.

Пошуки визначення концепту були тісно пов'язані з проблемою класифікації концептів, якій дослідники приділяли значну увагу.

А. Бабушкін розмежовує мисленнєві картинки, схеми, гіпероніми, фрейми, інсайти, сценарії, калейдоскопічні концепти. М. Болдирєв вирізняє конкретно-почуттєві образи, уявлення, схеми, поняття, прототипи, пропозиції, фрейми, сценарії або скрипти, ґештальти. С. Воркачов виділяє концепти вищого рівня (борг, щастя, кохання, сумління) та звичайні концепти. Г. Слишкін виділяє первинні та вторинні концепти, метаконцепти, які мовці утворюють в результаті осмислення продуктів попередньої концептуалізації і в яких реалізована рефлексія носія мови, а також пропорційні, сформовані, ті, які формуються, межові та рудиментарні лінгвокультурні концепти.

Концепти можна класифікувати за різними параметрами, кожний із яких буде відображати „когнітивну реальність”. Нам видається доцільним розрізняти концепти за тим типом знання, відображення дійсності, яке вони закріплюють, бо саме від цього залежать методи виділення та опису концептів. Услід за З. Поповою та Й. Стерніним розглядаємо таку типологію концептів: уявлення - узагальнений почуттєво-наочний образ предмета чи явища; схема - концепт, представлений певною узагальненою просторово-графічною або контурною схемою; поняття ? концепт, який відображає найбільш загальні, суттєві ознаки предмета або явища, результат їхнього раціонального відображення та осмислення; фрейм - багатокомпонентний концепт, який мислиться у цілісності його складових частин, об'ємне уявлення, певна сукупність стандартних знань про предмет чи явище; сценарій - послідовність декількох епізодів у часі; це стереотипні епізоди з ознакою руху, розвитку; ґештальт ? комплексна, цілісна функціональна мисленнєва структура, яка впорядковує різноманіття окремих явищ у свідомості. Серед концептів, які широко представлені в порівняльних конструкціях сучасного українського поетичного мовлення, домінують ґештальти, тому основну увагу було зосереджено на аналізі саме цих одиниць.

Статистичним прийомом була виявлена картина частотності вживання концептів у поетичному мовленні українських авторів. Найуживанішим ґештальтом виявився концепт `Я' - 35 % (від кількості зібраного матеріалу), решта концептів становить контрастну опозицію до попереднього за відсотком вживання: `біль' (17 %), `жінка' (15 %), `час' (12 %), `душа' (10 %), `смерть' (9 %), `побратимство' (9 %), `бажання' (9 %), `дорога' (9 %), `вітчизна' (8 %), `життя' (6 %), `світ' (7 %), `сон' (7 %), `неволя' (6 %), `доля' (3 %), `небо' (8 %), `самотність' (7 %), `спогади' (7 %), `світанок' (3 %), `спокій' (4 %), `ненависть' (2 %), `страх' (2 %), `лють' (1 %). Наступною серед найуживаніших груп концептів є концепти-уявлення, до яких віднесені `слово' (15 %), `очі' (34 %), `місяць' (6 %), `зоря' (7 %), `тополя' (3 %), `пісня' (2 %), `вітер' (1 %).

ВИСНОВКИ

Лінгвістичне порівняння є складною синтаксичною категорією, яка відображає у мові результат мисленнєвого зіставлення двох чи більше категорійно однорідних явищ. Модель образного (художнього) порівняльного звороту представлена у складі чотирьох компонентів: 1) предмета порівняння, який порівнюють, 2) образу порівняння, з яким порівнюють, 3) основи порівняння та 4) показника порівняльних відношень.

До основних логіко-когнітивних засад утворення порівняння належать розмежування предметів та явищ дійсності на підставі зіставно-кількісного й чуттєво-образного показників та спорадична фіксація елементів картини світу в парадигмі компаративного значення.

З'ясування семантики моделі порівняльного звороту дало змогу встановити, що інваріантною формою семантично повного порівняння є така, яка містить: 1) об'єкт, який піддають порівнянню; 2) об'єкт, за допомогою якого пізнають перший об'єкт; 3) основу порівняння властивостей, за якою порівнюють об'єкти; 4) висновок із порівняння, який дозволяє стверджувати, що семантика порівняльного звороту не дорівнює сумі значень його складників, а є самостійною мовною одиницею. Саме висновок із порівняння свідчить, що в ньому відбувається певний розвиток окремих його компонентів, який спричиняє утворення якісно нової семантичної структури.

Порівняльний зворот не завжди може бути відтворений в ідеальній мовній формі. У дослідженні виявлено три типи семантично неповних порівнянь, коли один із складників порівняння є випущеним, що зумовлює певні труднощі при розумінні його змісту:

1) семантично неповне порівняння за відсутності предмета порівняння (в мені - немовби світло первісне, коли крізь воду ніби дивишся);

2) семантично неповне порівняння за відсутності образу порівняння (душа неначе розправляє крила, і ніби прагне в небеса злетіть);

3) семантично неповне порівняння за відсутності основи порівняння (борода як вовна).

Останній різновид семантично неповного порівняння є типовим для сучасного українського поетичного тексту.

Реалізація порівняльного змісту відбувається в межах класу компаративем з імпліцитним та експліцитним показником і має свою специфіку вираження.

Під порівнянням з експліцитним показником розуміємо структуру з матеріально вираженим засобом оформлення порівняльних відношень (сполучником чи порівняльною часткою). У сполучникових конструкціях використовують прислівник як у функції сполучного слова та сполучники як, мов, мовби, немов, немовби, мовбито, немовто, наче, начеб, начебто, неначе, неначеб, неначебто, ніби, нібито, ніж, гей, гейби, буцім, буцімто, що, які можуть функціонувати в порівняльних конструкціях то як власне сполучники, то як підсилювально-порівняльні частки.

Аналіз порівняльних зворотів з експліцитним показником дає змогу стверджувати, що з погляду граматичної структури порівняння можуть становити собою окремі словоформи, порівняльні звороти та предикативні компоненти складних речень, підрядні порівняльні частини у складнопідрядних реченнях.

Порядок розташування складників порівняльних сполучникових конструкцій засвідчив рухомість, вільну комбінаторність цієї граматичної структури, у межах якої залежно від місця предмета порівняльного звороту можна виділити препозиційний, інтерпозиційний та постпозиційний типи.

Під порівнянням з імпліцитним показником (безсполучникові порівняння) розуміємо структуру з матеріально невираженим окремим засобом оформлення порівняльних відношень, роль якого виконують словотвірні маркери (конфікси по-…-ськи тощо), орудний відмінок іменника, слова релятивної семантики, прикладки.

Серед порівнянь, які належать до периферійних засобів вираження компаративних відношень особливе місце посідає у зв'язку з великою частотністю вживання орудний відмінок порівняння. Визначальною рисою порівняльних зворотів з орудним відмінком є контамінація образу й показника порівняльних відношень в одній лексемі: образ виражений лексичним значенням слова, а показник - граматичним (формою орудного відмінка). У ході дослідження з'ясовано, що орудний порівняння є вторинним відносно орудного перетворення. У роботі орудний відмінок перетворення і орудний порівняння диференційовані за такими ознаками: 1) орудний перетворення залежить від дієслів руху (вилетить, повзли, котилась) або відтворення криків тварин (блеяв, ржав) та 2) здатності дієслова-основи порівняння реалізовувати прямі й переносні значення в контексті конструкції: якщо у звороті з орудним відмінком простежуємо прямі дієслівні значення, характерні для предмета і образу порівняння, то визначаємо його як орудний порівняння (щоб краплі поту квітками конвалій на тілі затремтіли), якщо - прямі і переносні, відносимо до орудного перетворення (налипає лахміттям зимовий протяг).

Дослідження лексико-семантичних груп предметно-образного комплексу порівнянь з орудним відмінком дав змогу з'ясувати, що відтоді як сформувався орудний порівняння, об'єкти зіставлення значно розширилися - від позначення людини до абстрактних назв та явищ природи.

У дисертації визначене ядро концептосфери порівняльного звороту українського поетичного тексту та досліджені концепти в лінгвокогнітологічному аспекті. Усі аналізовані концепти засвідчили велику кількість варіативних ознак - соціальних, групових, індивідуальних тощо, які у поєднанні з компаративним мовним вираженням репрезентували яскраві та багатошарові ментальні утворення свідомості мовців другої половини ХХ століття.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1. Павлюк Т. П. Концепт `чоловік' у порівняннях на матеріалі творів Лесі Українки / Павлюк Т. П. // Молодая наука Крыма. - 2008 : материалы ІV Всекрымской научной конференции / [Отв. ред. А. В. Горбань]. - Симферополь, 2008. - С. 107-109.

2. Павлюк Т. П. Концептуалізація семантичної структури порівнянь з суб'єктом душа в поетичному тексті / Т. П. Павлюк // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць / [Відп. редактор М. Я. Плющ]. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова. - 2008. - Вип.4. - С. 421-425.

3. Павлюк Т. П. Порівняння як когнітивний компонент поетичного тексту / Павлюк Т. П. // Наукові праці : науково-методичний журнал. Серія „Філологія. Мовознавство”. - Чорноморський державний університет ім. Петра Могили комплексу „Києво-Могилянська академія”. - 2009. - Вип. 85. - С. 64-68.

4. Павлюк Т. П. Семантична структура порівняльного звороту у поетичному тексті / Т. П. Павлюк // Лінгвістика : зб. наук. праць / [ред. В. Д. Ужченко]. - Луганськ : ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2009. - № 1 (16). - С.146-152.

5. Павлюк Т. П. Логічні та образні порівняння у сучасному поетичному тексті / Павлюк Т. П. // Українська наука ХХІ століття : матеріали п'ятої всеукраїнської науково-практичної конференції 17-19 червня 2009 року. - К. : ТОВ „ТК Меганом”, 2009. - Частина 4. - С. 50-53.

6. Павлюк Т. П. Концепт `побратимство' в порівняльних конструкціях українського поетичного тексту / Тетяна Павлюк // Матеріали другої Міжнародної науково-практичної конференції / [упор. М. Федурко, В. Котович, Г. Філь]. - Дрогобич : Посвіт, 2009. - С.164-169.

7. Павлюк Т. П. Концепт `жінка' у порівняльних конструкціях творів Лесі Українки / Т. П. Павлюк // Система і структура східнослов'янських мов : До 175-річчя Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. праць / [редкол. В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін.]. - „Освіта України”, 2010. - С. 75-81.

АНОТАЦІЯ

Павлюк Т.П. Порівняльні звороти в сучасному українському поетичному тексті. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертацію присвячено структурному (семантико-граматичний) та концептуальному аналізу компаративних конструкцій у поетичному тексті. У роботі проаналізована лінгвальна та когнітивна природа порівняльного звороту. З'ясовано структуру семантично повного та семантично неповного порівняльного звороту. Визначено типи реалізації порівняльного змісту в межах класу порівнянь з експліцитним та імпліцитним показниками порівнянь; звернено особливу увагу на критерії розмежування орудного відмінка перетворення та орудного порівняння. Досліджено синтаксичні властивості порівняльного звороту в сучасній українській мові.

Визначено й проаналізовано концептосферу порівняльних конструкцій на матеріалі сучасного українського поетичного тексту.

Ключові слова: порівняльний зворот, складник порівняння, структура порівняльного звороту, концепт, концептуалізація значення, когнітивна ознака.

АННОТАЦИЯ

Павлюк Т. П. Сравнительные обороты в современном украинском поэтическом тексте. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертационное исследование посвящено структурному (семантико-грамматическому) и концептуальному анализу компаративных конструкций в поэтическом тексте. В работе было описано лингвальную и когнитивную природу сравнительного оборота. Сравнение исследовано как средство познания мира и структурная единица языка.

В работе проанализировано множество актуальных проблем, связанных со сравнительными оборотами, установлены и описаны основные функции сравнений в структуре предложения: функция разъяснения и функция действия.

Анализ структуры сравнительных оборотов произведен в русле современных антропоцентрических тенденций в лингвистических исследованиях и комплексного подхода к изучению синтаксических явлений, в частности с учетом того, что анализируемый тип конструкций отражает единство формальной, смысловой и когнитивной сторон. Главным элементом выделения и описания сравнительных оборотов избрана модель сравнения, состоящая из предмета сравнения, образа сравнения, основания сравнения и показателя сравнительных отношений.

...