Опис пейзажу в англомовному художньому дискурсі XVIII – початку XX століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Опис пейзажу в англомовному художньому дискурсі XVIII-початку XX століть

Пасічник Галина Петрівна

Херсон - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Полюжин Михайло Михайлович, Закарпатський державний університет, завідувач кафедри ділової іноземної мови та перекладу, проректор із науково-методичної роботи

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Потапенко Сергій Іванович, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, завідувач кафедри германської філології

кандидат філологічних наук, доцент Главацька Юлія Леонідівна, Херсонський державний університет, доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент С.В. Волкова

Анотація

пейзаж лінгвоконцептуальний англомовний

Пасічник Г.П. Опис пейзажу в англомовному художньому дискурсі XVIII-початку XX століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Херсонський державний університет. - Херсон, 2011.

У дисертації вперше проведено комплексне дослідження ОП в англомовному художньому дискурсі XVIII-початку XX століть під кутом зору його ролі й місця у системі категорій АХД, лінгвістично релевантних параметрів аранжування та концептуальної репрезентації. ОП є органічним складником побутового дискурсу в сукупності його інтра- й екстралінгвальних параметрів. Алгоритм конструювання ОП в АХД передбачає певну послідовність у введенні мовної й позамовної інформації, зумовлює його складноструктурованість, вибір провідної і/або різнотипних ознак та домінувальних характеристик. На основі аналізу морфологічних засобів предикативної організації ОП, синтаксичних та лінгвостилістичних характеристик було встановлено преферентні схеми конструювання. Визначено гіперконцепт та систематизовано концептополе ОП. Установлено, що концепт-ідеєю ОП є однойменний гіперконцепт пейзаж, у якому сходяться і взаємодіють поняттєвий, образний та ціннісний складники через макроконцепти SKY/WEATHER, GROUND / land, FIRE, water, кожен із яких може формувати свою власну концептосистему на основі параметричних ознак, зафіксованих лексикографічними джерелами. Уточнено профілізацію ПЕЙЗАЖУ, внаслідок чого виявлена залежність його вербальної репрезентації в АХД від специфіки відповідних літературних напрямів та процесів, актуальності об'єкта краєвиду і/або погодно-кліматичного явища для конкретної місцевості, суб'єктивно-авторського бачення та культурних традицій.

Ключові слова: ОП - опис пейзажу, АХД - англомовний художній дискурс, описовий мовленнєвий жанр, предикація, гіпер-, макро-, (ката)концепт, індивідуально-авторська профілізація концепту.

Аннотация

Пасичник Г.П. Описание пейзажа в английском художественном дискурсе XVIII-начала XX столетий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Херсонский государственный университет. - Херсон, 2011.

В диссертации впервые проведено комплексное исследование ОП в английском художественном дискурсе XVIII-начала XX столетий с точки зрения его роли и места в системе категорий АХД, лингвистически релевантных параметров аранжировки и концептуальной репрезентации. ОП является органическим компонентом бытового дискурса в совокупности его интра- и экстралингвистических параметров. Алгоритм построения ОП в АХД предусматривает определенную последовательность во введении вербальной и внеязыковой информации, обуславливает его сложноструктурированность, выбор ведущих и/или второстепенных признаков, а также доминирующих характеристик. На основе анализа морфологических средств предикативной организации ОП, синтаксических и лингвостилистических особенностей установлены преферентные схемы конструирования ОП. Определено гиперконцепт и систематизировано концептополе ОП. Установлено, что концепт-идеей концептополя ОП является одноименный гиперконцепт пейзаж, в котором сходятся и взаимодействуют понятийная, образная и ценностная составляющие через макроконцепты SKY/WEATHER, GROUND / land, FIRE, water, каждый из которых может формировать свою собственную концептосистему на основе параметрических признаков, зафиксированных лексикографическими источниками. В результате проведенной профилизации ПЕЙЗАЖА выявлена зависимость его вербальной репрезентации в АХД от специфики соответственных литературных направлений и процессов, актуальности объекта ландшафта и/или погодно-климатических явлений для конкретной местности, субъективно-авторского видения и культурных традиций.

Ключевые слова: ОП - описание пейзажа, АХД - английский художественный дискурс, описательный речевой жанр, предикация, гипер-, макро-, (ката)концепт, индивидуально-авторская профилизация концепта.

Summary

Pasichnyk H.P. Landscape Description in the English Belles-Lettres Discourse of the 18^th-the Beginning of the 20^th Centuries. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kherson State University. - Kherson, 2011.

The thesis focuses on the complex сognitive study of the text fragment, representing the variant of compositional speech type in the English belles-lettres discourse of the 18^th - the beginning of the 20^th centuries, i.e. the landscape description. Landscape as a part of world space and a landscape description is a projection of a `space continuum' in the English belles-lettres discourse, including static and dynamic models of natural views and phenomena.

Text fragments have been analysed by using major methods of communicative, cognitive and pragmatic linguistics as well as contextual, conceptual, transformational methods and elements of quantitative analysis.

Сhapter 1 concerns both the scholarly studying and a brief description of the role and function of a landscape description in the artistic, literary and linguistic investigations. A landscape description is a static / dynamic description of the external natural space around a human being. Being an object of scholarly studying it is treated as an interdiscilplinary phenomenon, the investigation of which is based on the application of the methods, pertaining art, literature and linguistics. The latter studies a landscape description as a compositional text fragment of a belles-lettres text. Alongside with a portrait landscape portrayal belongs to the speech genre “description”. From this viewpoint the landscape description is a micro-text integrated into the macro-text of a higher hierarchy - work of art, and through it - into English belles-lettres discourse.

A landscape description may perform various functions in the English belles-lettres discourse, but its major target is anthropocentric approach, helping to reveal the image of a hero. The constituent algorithm and the frame representation of the landscape description have been elaborated. Structural composition of a landscape description proves to be an analytical-synthetic configuration; the first sentence forms the theme, which is developing further on and the last one sums up the development of one micro theme signalling about the transference to another type of description.

Chapter 2 focuses on the peculiarity description of lexico-grammatical (i.e. temporal, modal, personal nets) and syntactic arrangement alongside with the application of linguo-stylistic means, revealing communicative peculiarity of a landscape description. The author's thoughts about a landscape are implemented into landscape description fragments, which acquire predicative characteristics viewed from temporal, modal and voice aspects.

Research, concerning different sentence type usage has established the following regularities: compound and complex polynoms, prevailed in the landscape description of the 18^th (due to the detailed descriptions), compound and complex sentences - in the 19^th, and the growth of the simple sentence application - is a syntactic characteristic of the 20^th century. However, extralinguistic, genre and above all - idiostylistic factors influence the usage and frequency of certain syntactic units.

Stylistic devices enable the author to produce a special block of aesthetic information - the landscape description, initiating the implicit super-text dialogue with the recipient. And the only mode of landscape description presentation in the English belles-lettres discourse is all the palette of linguistic and speech means. Individual author's charisma and expression correlate his/her landscape description in the English belles-lettres discourse with art.

The studying has been performed (Chapter 3) taking into account both genre-stylistic and conceptual aspects of the English belles-lettres discourse and the cosmogony myths about the Universe construction. The stereoscopic basis of a landscape description in the author's and recipient's mind is the hyperconcept LANDSCAPE with adequate macro- (SKY/WEATHER, GROUND / land, FIRE, water) and (cata)concepts (SUN, SEA, etc.).

The studying makes it possible to draw the following conclusions:

A landscape description is a text fragment containing the description of natural phenomena, a general view of some locality represented in the English belles-lettres discourse.

Compound and complex polynoms prevailed in the 18^th (due to the detailed descriptions), compound and complex sentences - in the 19^th, and the growth of the simple sentence application is a syntactic characteristic of the 20^th century landscape descriptions.

Hyperconcept LANDSCAPE forms the basis of the landscape descriptions in the English belles-lettres discourse as well as the linguistic conceptual spheres and the core dimensions of their individual universe models. Verbalization specificity in the English belles-lettres discourse of the 18^th-the beginning of the 20^th centuries and individual stylistic features proves the subjectivity of the author's individual world perception, motivations, goals and the objectivity of the cultural traditions, literary processes and trends as well as the geographical specificity of the landscape description objects and phenomena. Concept constituents are making a bridge between conscious and subconscious perceptions in a reader's mind. A landscape description represents the description of a certain natural phenomenon / view in the real English belles-lettres discourse, but virtually - it is a psychological characteristic of a personage.

The studying of the landscape description reveals its common and distinctive features, stages of evolutional development, which gives grounds for further investigation of the discourse typology and cognitive-semantic arrangement of its constituents.

Keywords: landscape descriptions, English belles-lettres discourse, descriptive speech genre, predication, hyper-, macro-, (cata)concept, individual author's concept profiling.

1. Загальна характеристика роботи

У реферованій роботі вперше з позицій когнітивно-дискурсивної парадигми знання встановлено та визначено роль і місце опису пейзажу (далі - ОП) у реалістичному англомовному художньому дискурсі (далі - АХД) XVIII - початку XX століть, закономірності реалізації смислових механізмів його гетерохронного конституювання, жанрово-мовленнєву специфіку й композицію.

Пейзажні замальовки неодноразово привертали увагу дослідників у межах як мистецтвознавчого (О.І. Бенуа, Л.Г. Богемська, С.М. Даніель, С.А. Ничкало, О.М. Ущапівська та ін.), так і літературознавчого (А. Бєлий, І.К. Дунаєвська, М.Н. Епштейн, Н.П. Іванова, Ю.М. Левін, М.В. Нікітін, В.Ф. Саводник, Т.В. Смірнова, Г. Шичан, У Хао та ін.) напрямів наукового пошуку. ОП був також і об'єктом поодиноких лінгвістичних розвідок, що здійснювалися під кутом зору з'ясування його місця та ролі у композиції художнього твору (Л.А. Абдушукурова, М.П. Брандес, В.А. Кухаренко, Д.С. Лихачов, О.І. Харитоненко, В.Ф. Ходасевич та ін.) і слугували розкриттю авторського задуму взагалі та простеженню психологізації особистих рис, притаманних літературним персонажам, зокрема. Однак до сьогодні поза увагою дослідників усе ще залишається ціла низка невисвітлених, хоча й лінгвістично релевантних параметрів ОП, до яких у першу чергу належать: жанрова природа, концептосистемна організація, специфіка вербального аранжування тощо. Предметом окремого вивчення ще не стали ті істотні особливості ОП, які розкривають його сутність як лінгвокультурного феномену в художньому дискурсі англійської та інших мовних спільнот.

Актуальність теми роботи визначається підвищеним інтересом сучасної антропоцентричної парадигми лінгвістичних досліджень до місця й ролі мовленнєвої комунікації з погляду її реалізації у дискурсивному просторі. Безпосереднє відношення до зазначеної проблеми має й модель “людина - природа”, яка у художньому дискурсі знаходить своє яскраве втілення в ОП як однієї із зовнішньо мотивованих і водночас внутрішньо цілісних категорій тексту. Ціла низка питань, пов'язаних із вивченням лінгвокогнітивного потенціалу, концептуальної репрезентації, предикативної архітектоніки та стилістичних конотацій в ОП, які значною мірою долучаються до створення художньо об'єктивованого “зображення природи” й психологічно достовірного образу людини на її тлі, все ще залишаються лакунарними у лінгвістичній епістемології й тому потребують ґрунтовного вивчення під кутом зору назрілих завдань нинішніх мовознавчих студій.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження, тема якого затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова 18.10.2007 р. (протокол № 3), уточнена й перезатверджена Вченою радою Закарпатського державного університету 03.02.2011 р. (протокол № 4), входить до кола актуальних питань, досліджуваних у межах комплексної наукової теми кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету “Функціонально-прагматичні та номінативно-когнітивні аспекти романо-германських мов і перекладу”(номер держреєстрації ІГ-127Б, ІГ-21Б).

Мета роботи - виявити особливості ОП як художньо об'єктивованого зображення природи й краєвиду, зумовлених його лінгвоконцептуальними властивостями в англомовному художньому дискурсі XVIII-початку XX століть. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) з'ясувати наукові підходи до вивчення опису пейзажу та методики аналізу;

2) визначити роль і місце ОП у системі категорій АХД та його жанрову й композиційну специфіку;

3) виявити особливості предикативної організації ОП;

4) описати особливості синтаксичної репрезентації;

5) охарактеризувати стилістичні засоби і прийоми опису пейзажу в АХД;

6) установити концептосистемну організацію ОП у дискурсивному просторі художньої комунікації;

7) інвентаризувати вербальні засоби об'єктивації та профілізації концептів, характерних для ОП різних літературно-стильових напрямів.

Об'єкт дослідження - письмово зафіксовані способи й засоби опису пейзажу в АХД XVIII-початку XX століть.

Предмет наукового пошуку - лексико-граматичні, стилістичні та лінгвоконцептуальні особливості репрезентації ОП у зазначеному дискурсі.

Матеріалом дослідження слугували текстові фрагменти з ОП, відібрані з 30 романів відомих англійських письменників XVIII-початку XX ст., якими охоплювалися всі етапи становлення реалістичного роману й, відповідно, англомовного художнього дискурсу разом із домінувальним художнім напрямом творчості автора в ньому. Загальний обсяг опрацьованого матеріалу складає понад 1080 текстових фрагментів пейзажних замальовок із 24000 сторінок.

Методологія й методи дослідження. Цільові установки й завдання визначили комплексну методику наукового пошуку, у якій поєднано процедури та прийоми лінгвостилістичного аналізу (для вивчення параметрів стилістичної маркованості одиниць-вербалізаторів концептів), лінгвоконцептуальний (для встановлення структури й змістових конституентів авторської лінгвоконцептосфери), системно-функціональний (для вивчення функціонування концептуально значущих мовних одиниць в індивідуальній авторській концептосистемі), лексикографічний (для визначення лексем логіко-поняттєвого шару концептів) і елементи квантитативного аналізу (для визначення ступеня активності вербалізованих складників концепту ПЕЙЗАЖ). Метод когнітивної інтерпретації поряд із загальними методами наукового пізнання: спостереженням, описом, узагальненням, індукцією і дедукцією уможливив виявлення й опис характерних рис, ознак і властивостей жанрової та стилістичної своєрідності ОП в АХД.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній здійснено комплексне когнітивно-дискурсивне дослідження ОП в АХД та, відповідно, вперше:

- визначено лінгвістично релевантні параметри ОП шляхом його осмислення у міждисциплінарних вимірах гуманітарної парадигми знання;

- різнобічно охарактеризовано жанрово-стилістичну специфіку ОП, установлено алгоритм його конструювання та здійснено класифікацію типів і різновидів репрезентації в англомовному художньому дискурсі;

- виділено концептуальні домінанти, з'ясовано шляхи і способи їх лексичної та фразеологічної об'єктивації;

- описано засоби й механізми гетерохронної лексико-граматичної репрезентації ОП;

- виявлено особливості використання стилістичних засобів, прийомів і фігур для ОП в англомовному художньому дискурсі XVIII-початку XX ст.

На захист виносяться такі основні положення:

1. ОП є важливим складником АХД із погляду його композиційно-мовленнєвої організації й характеризується такими основними рисами: екстралінгвальним підґрунтям, антропоцентричністю, чіткою структурно-логічною схемою побудови, системною зумовленістю внутрішньотекстових зв'язків локального та глобального планів для репрезентації цілісної комунікативної ситуації, у центрі уваги якої є зображення погоди, природи, краєвиду, ландшафту.

2. Із лінгвопоетичної точки зору ОП та його конституенти набувають хронотопних й антропоцентричних ознак у тканині художнього твору, які є носіями загальнонаціонального, особистісного (індивідуально-авторського, світоглядного й ідейно-художнього) та чуттєвого (характеризується залученням п'яти органів чуття для його сприйняття) компонентів, що активно впливають на жанрову й композиційну специфіку авторської репрезентації.

3. ОП в АХД має за мету повідомити читачеві інформацію про певні особливості погодно-кліматичних явищ і/або краєвидів і передати суб'єктивну авторську позицію зі зверненням до розуму адресата, виконуючи поряд із провідною асертивною, також і контактновстановлюючу та апелятивну функції.

4. Як один зі змістових блоків роману ОП є композиційно визначеним із характерними для нього типологічними властивостями. Залежно від ступеня деталізації у зображенні позамовної ситуації структура ОП репрезентована у вигляді таких текстових складників: штрих і панорама. Переважання тих чи інших елементів в ОП зумовлено наявністю у ньому моно- й поліцентричних його особливостей.

5. ОП когнітивно співвіднесений із узагальненим тематично інтегрованим знанням у вигляді фрейму, який містить прототипну інформацію про те “ЩО - [КОЛИ - ДЕ - ЯК - ЧОМУ] - ВІДБУВАЄТЬСЯ”. Цей фрейм є тим когнітивно-дискурсивним доменом, відносно якого здійснено класифікацію ОП.

6. Провідне місце у реалізації вербального коду, здійснюваного ОП, належить жанрово-стилістичним компонентам текстової матерії, які у сукупності сприяють успішному втіленню його специфічних прагманастанов і когнітивних схем їх реалізації. Когнітивно-семантична та жанрова специфіка АХД визначає вибір шляхів і способів предикативного й мовно-стилістичного аранжування ОП.

7. Концептосистема ОП конституюється однойменним гіперконцептом пейзаж - стереоскопічним смисловим утворенням, у якому сходяться і взаємодіють поняттєвий, образний та ціннісний складники. На нижчому рівні абстракції включеними у пейзаж ментальними одиницями є макроконцепти GROUND / land, sky / weather, water, fire, витоками яких є чотири першостихії - земля, повітря, вода й вогонь. Ці складники гіперконцепту ПЕЙЗАЖ слугують засобом створення відповідного образу природи, у якому поєднуються мовні й позамовні ознаки.

8. Когнітивно-семантичне та семіотичне відтворення ОП в АХД XVIII-початку XX століть пройшли складний і суперечливий шлях свого еволюційного розвитку. Формування канонів зображення національного пейзажу в англійській прозі відбувалося під впливом таких літературно-художніх напрямів, як романтизм, реалізм і натуралізм, які уможливили сприйняття ОП у всій його багатогранності та невичерпності крізь призму суб'єктивно-авторського світобачення. В англомовному художньому дискурсі початку ХХ ст. вони доповнені новими естетичними вимірами, центральною ланкою яких стала мовна особистість.

Теоретичне значення дисертації полягає у її внеску в напрацювання проблеми лінгвокогнітивної інтерпретації художнього дискурсу, з одного боку, а також у поглиблене вивчення специфіки англомовного різновиду художнього дискурсу - з іншого. Отримані у роботі нові знання доповнюють наявні сьогодні відомості теоретичної граматики, лексикології, стилістики англійської мови, лінгвістики тексту, теорії комунікації та лінгвоконцептології. У ній запропоновано загальні принципи й підходи до об'єкта дослідження, які уможливлюють отримання нових наукових даних про жанрово-стилістичну специфіку ОП, лінгвокогнітивний потенціал та преферентні схеми комунікативної реалізації. Теоретично релевантними є також запропоновані у дисертації методи опису, інвентаризації та систематизації семіотичних засобів пейзажної репрезентації у сучасній англійській мові.

Практична цінність проведеного дослідження визначається можливістю використання його результатів, положень і висновків в університетських курсах лекцій із теоретичної граматики англійської мови (розділи: “Предикативні категорії дієслова”, “Номінативний і комунікативний аспекти простого та складного речення”), стилістики (розділи: “Функціональні стилі”, “Стилістичні засоби і прийоми”), а також спецкурсів із тексто- й дискурсознавства, комунікативної й когнітивної лінгвістики та герменевтики. Крім того, вони можуть виявитися корисними і в розробці програм, підручників та навчально-методичних посібників із практики викладання англійської мови (інтерпретація тексту), а також у наукових розвідках студентів і здобувачів філологічних спеціальностей.

Апробація роботи. Основні результати, висновки й положення дисертаційного дослідження викладено у доповідях на таких наукових конференціях:

міжнародних - “Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть” (Львів, 2003); “ХІІ Міжнародна конференція ім. проф. С. Бураго” (Київ, 2003); “ХІІІ Міжнародна конференція ім. проф. С. Бураго” (Київ, 2004); “IX TESOL - Ukraine Convention: Building Cross-Cultural Understanding Through ELT” (Горлівка, 2004); Ювілейні четверті Каразінські читання Людина. Мова. Комунікація (Харків, 2004); “Ефективність державного управління в контексті Європейської інтеграції” (Львів, 2004); “Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004); “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006); “Міжнародний симпозіум Українського товариства дослідників англійської мови” (Київ, 2007; 2010);

всеукраїнських - “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004); “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007); Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація (Харків, 2008);

щорічних звітних конференціях кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету (2008-2010), кафедри англійської філології Національного університету імені Михайла Драгоманова (2005-2007), кафедри іноземних мов Національного університету “Львівська політехніка” (2003 - 2010).

Публікації. Основні положення роботи викладено у 19 публікаціях, 15 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а 4 - у матеріалах Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференцій. Загальний обсяг надрукованих праць - 5,3 д.а.

Структура і обсяг. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожної з них, загальних висновків, списку використаних джерел, переліку лексикографічних джерел, додатків у вигляді таблиць. Основний текст дисертації становить 188 сторінок, а загальний її обсяг із додатками - 248 сторінок. Список використаних джерел налічує 425 бібліографічних позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу містить 30 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено методологічні засади роботи, теоретичне та практичне значення, а також здійснено опис емпіричного матеріалу з обґрунтуванням принципів і методів його наукового аналізу, подано відомості про апробацію отриманих результатів і структуру роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі” висвітлено основні підходи до вивчення ОП, сформульовано визначення англомовного художнього дискурсу, що є носієм пейзажної репрезентації, змодельовано алгоритм та реконструйовано фреймову структуру ОП.

Сучасна лінгвістика визначає опис пейзажу складником змісту і композиції художнього твору, який присвячено текстовому змалюванню погоди, природи, краєвиду, знаковим елементом картини світу письменника та його персонажів, що зумовлює поліфункціональність образів, тематики і мотивів природи. ОП є предметом вивчення різних наукових дисциплін, він став своєрідною точкою перетину численних наукових парадигм: мистецтвознавства, кінематографу, літературознавства, лінгвокультурології, лінгвопоетики та ін. У роботі простежується виникнення поняття “пейзаж” в живописі ХVIII ст. і його осмислення у тогочасній художній літературі до сучасності. ОП був об'єктом поодиноких лінгвістичних розвідок, що здійснювалися під кутом зору з'ясування його місця та ролі у композиції художнього твору. Дослідники намагалися виявити універсальні риси мовлення та форми літературних творів малого й великого обсягу, що здійснювалося, зазвичай, із позицій лінгвостилістики (В.А. Кухаренко, І.В. Яковлєва), порівняльної стилістики (В.Ф. Саводник, А. Бєлий) із залученням квантитативних (Ю.М. Левін Л.А. Абдушукурова) і концептуальних методів аналізу (І.М. Дишлюк). Однак до сьогодні поза увагою науковців усе ще залишається ціла низка невисвітлених, хоча й лінгвістично релевантних параметрів ОП, до яких у першу чергу належать: жанрова природа, концептосистемна організація, специфіка вербального аранжування, стилістичний профіль тощо. В основу нашого наукового пошуку покладено проведення різнобічного комплексного аналізу ОП в АХД на рівні семантико-когнітивного підходу.

Англомовний художній дискурс є складним феноменом, оскільки мовлення досліджуваних романів загалом жанрово різноманітне, а “живе” спілкування між персонажами, описане на сторінках кожного твору, породжує своєрідні композиційно-мовленнєві форми. Для нашого наукового пошуку важливою є думка про те, що мовленнєвий жанр - це розгорнута і складна побудова, типова форма висловлювання (М.М Бахтін) або композиційна форма тексту (В.В. Виноградов, Н.В. Орлова). У межах художнього дискурсу наявні щонайменше три різновиди мовленнєвого жанру “опис”: портрет, інтер'єр і пейзаж, які є середовищем знаходження людини - відкритим чи закритим, динамічним чи статичним, активним чи пасивним. Мовленнєвий жанр “опис”, на наш погляд, найбільш релевантний для комплексного дослідження специфіки англомовного ОП.

У контексті реферованої дисертації ОП тлумачимо як художню іпостась світового простору, проекцію `просторового континууму' (В.А. Кухаренко) в художньому дискурсі. Сьогодні науковий аналіз ОП набув особливої актуальності, оскільки вважається, що він, будучи елементом форми, є відображенням ментального простору автора і як такий дає підставу для тверджень про належність того чи іншого твору до певного літературного напряму. Про важливість дослідження опису пейзажу свідчать і роботи Н.Р. Демчук, Н.П. Іванової, Д.С. Лихачова, О.І. Харитоненка, В.Ф. Ходасевича, Г. Шичан та ін.

Однак, ОП як необхідний елемент процесу комунікації під час створення або посилення враження про учасника комунікативного акту, надзвичайно важке завдання, оскільки необхідне ретельне вивчення особливостей природного середовища разом із розумінням психології людини. ОП в АХД стає засобом екстеріоризації внутрішнього стану чи настрою персонажа, напр.,

(1) The sun was resting on the hill like a drop of blood on an eyelid by the time she had got up the road opposite the amphitheatre (T. Hardy).

Порівняння сонця із краплиною крові акцентує відповідність об'єкта краєвиду і особистості, що водночас робить ОП одним із основних конституентів формування характеру героїв роману та художньої концепції людини. У такий спосіб художня рефлексія ОП виявляється тісно пов'язаною з людиною - автором і його персонажем, їхніми внутрішнім і зовнішнім світами.

Описати об'єкт краєвиду або явище природи означає встановити його якісні та кількісні характеристики. Так, у прикладі (2) наведено різноманітні ознаки, які характеризують зимову погоду.

(2) It was the last morning in February, with a low grey sky, and a light oar-frost on the green border of the road and on the black hedges (G. Eliot).

В ОП чільне місце відведено фоновій інформації (соціокультурній, країнознавчій, ідеологічній, психологічній тощо), яка повідомляється не хаотично, а впорядковано. Організаційною основою такої репрезентації виступають когнітивні схеми або фрейми (С.А. Жаботинська). Постійна динаміка процесів кодування й декодування опису пейзажу в межах перманентного мисленнєво-мовленнєвого руху від відомого до невідомого співвідноситься з узагальненим знанням, тематично інтегрованим у фреймі, який містить типологізовану інформацію у форматі: ЩО - [КОЛИ - ДЕ - ЯК - ЧОМУ] - ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Створення індивідуально-авторського ОП передбачає певну послідовність у введенні мовної й позамовної інформації, яка є багатоаспектною та різностатусною. Побудова ОП як окремого мовленнєвого жанру (мікротекст/ фрагмент тексту) та його включення в макротекст (художній твір) здійснюється за певними правилами і законами - за чітко окресленим алгоритмом. Він також зумовлює складноструктурованість тексту ОП, яка базується щонайменше на трьох методологічно релевантних факторах: мотиваційно-інтенціональному (скеровує використання підпорядкованих йому стратегій і тактик побудови ОП), пропозиційому (скеровує шляхи й способи наповнення ОП позамовною інформацією) та композиційному (логіко-смислове конструювання і мовне аранжування). Усі ці три складники збігаються з тією структурою мовленнєвої діяльності, що Ч. Морріс розглядав у триєдності прагматики, семантики й синтактики і яка вважається сьогодні класичною схемою породження мовленнєвих повідомлень.

Мотиви використання ОП в АХД письменником можуть бути найрізноманітнішими (фатичний, апелятивний, інформативний), однак основним із них є, очевидно, позиція автора художнього твору. Типи інформування відображають принципову готовність мовця довести до відома читача те, що він знає (розуміє, усвідомлює) про позамовну дійсність. Головна функція інформативних висловлень в ОП полягає не просто у констатації і переліку його конституентів, а у викладі важливої естетичної інформації відповідно до авторської прагматики із застосуванням адекватних стратегій і тактик. Під час детального ознайомлення з конкретним ОП простежуються певні стратегії, яким надається перевага у його побудові. Основою цього є перцептуальна виділеність окремих елнементів, унаслідок якої одні з них виступають значущими, а інші - другорядними, напр.,

(3а) …Meanwhile, the sea swelled mountains high; the boat pitched with such violence as if it had been going to pieces; the wind roared, the lightning flashed, the thunder bellowed, and the rain descended in a deluge…(T. Smollett); (3б) The waves are hoarse with repetition of their mystery: the dust lies piled upon the shore; the sea-birds soar and hover; the winds and clouds go forth upon their trackless flight; in white arms beckon, in the moonlight, to the invisible country far away… (Ch. Dickens). Наведені приклади представляють два прояви авторської індивідуальності у картинах шторму / storm, у яких спостерігається перцептуальна виділеність окремих елементів природної стихії, більш та менш (другорядних) значущих, Особливості зображення можна пояснити бажанням письменників акцентувати саме ці деталі, що узгоджується з їхніми преференціями.

Не менш важливим аспектом ОП є його вербальне аранжування, яке, відповідно до наших спостережень, подається не хаотично, а впорядковано та передбачає усвідомлення семантичної домінанти художнього образу Воно може реалізуватися у широкій / панорамній і крапковій / штриховій репрезентації ОП. Пейзажний штрих може бути представленим як одна із згадок кліматично-погодного, сезонно-часового та ландшафтного елемента з мінімальною характеристикою у складі діалогу, опису зовнішності персонажа тощо (це проілюстровано у прикладі (1), де семантичною домінантою є sun). Широкі (великі за обсягом) ОП характеризуються наявністю і взаємодією декількох (у прикладі (2), двома польовими структурами Всесвіту (два архетипи: повітря, вода) зображено широкий ОП). У них, зазвичай, більше простору для реалізації особистісно-авторського чинника, який позначає ідіостиль письменника під кутом зору його світосприйняття та вибору мовних засобів.

Процес вибору автором об'єкта ОП підпорядковується єдиній смисловій канві. Залежно від когнітивно-дискурсивних настанов художнього тексту та способів деталізації розрізняємо два типи ОП - монотематичний і політематичний, виділяючи при цьому одну провідну або декілька різнотипних ознак. Відповідно до обраного об'єкту зображення в ОП, можна говорити про такі його різновиди: кольоро-, характеро-, предмето-, марино-, флоро-, аеро-, урбаноцентричний, пастораль.

Фрагмент (4) Hence, through the long, straight, entrance passages thus enclosed could be seen, as though tunnels, the mossy gardens at the back, glowing with nasturtiums, fuchsias, scarlet geraniums, `bloody warriors', snap-dragons, and dahlias (T. Hardy). має своєю домінантою зображення рослинного світу.

Залежно від акцентуації структурного принципу розрізняємо статичні (статичний опис із переважним використанням субстантивних груп) і динамічні ОП Характеристики ОП залежать передусім від його функціонального навантаження в АХД. Проте, незалежно від функціонального навантаження, домінувальних ознак та їхньої кількості в ОП, автор завжди має на меті сугестивний вплив на свого читача. Це веде до образотворчої наочності, яка проявляється, насамперед, в особливостях структури та композиції такого мовленнєвого жанру, як ОП.

У другому розділі “Особливості репрезентації опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі” виявлено лексико-граматичну специфіку ОП (часову, модальну й персональну мережу), з'ясовано характеристики засобів його синтаксичного аранжування в АХД, висвітлено особливості використання лінгвостилістичних і жанрових засобів та прийомів його конституювання, а також їхньої конвергенції як лінгвокогнітивного інструменту конструювання нового знання.

У нашому науковому пошуку враховується нерозривність не тільки планів змісту і вираження, а й функціональних та семантико-прагматичних аспектів, які в основному продиктовані авторською свідомістю. Належність мови до саморегульованих систем уможливлює розгляд ОП як складного утворення, у якому знакові форми застосовуються для максимально адекватного відображення екстралінгвального змісту. Індивідуально-авторський ОП, актуалізований у реченнях, віддзеркалює певні предикативні ознаки під кутом зору часу, модальності, стану, синтаксичних та стилістичних засобів.

Морфологічні і синтаксичні засоби предикативної організації ОП в АХД уможливлюють його аранжування у вигляді певної когнітивно-дискурсивної єдності Немало ОП характеризується достовірною передачею краєвиду, місцевості і погоди з різними емоційно-експресивними відтінками, що недискретно може бути виражено відмінними видо-часовими дієслівними формами.

Пор.: (5а) Another morning. The sun shone brightly: as brightly as if it looked upon no misery, no care /OT: 246/; (5б) The woods are all one dark monotonous green; …the lambs and calves have lost all traces of their innocent frisky prettiness, and have become stupid young sheep and cows /AB: 240/

Репрезентація ОП (5а) часовими формами Past Simple актуалізує не тільки провідну змістово-фактуальну інформацію, а має, на нашу думку, більш об'єктивний та безособовий характер. Читач ніби зі сторони спостерігає психологічне зображення ранку. У прикладі (5б) дієслова доконаного виду теперішнього часу сприяють кореляції минулого і майбутнього під час відтворення ОП. Хоча категорія часу в АХД формою існування сюжету, вона відмінна від реального просторово-часового континууму. Когнітивні особливості мислення авторів ОП несуть повну впевненість у реальності зображуваного, що відзеркалено преференційним використанням форм минулого і теперішнього, та поєднанням майбутнього з припущенням, передбаченням.

Оскільки питання, пов'язані з модальністю і суб'єктивністю мовця, належать до спірних проблем мовознавства, які на кожному новому етапі розвитку лінгвістичної думки не втрачають своєї актуальності, то ми вивчали її в ОП у межах єдиної цілісної модальної системи різнорівневих засобів з урахуванням складного багатовимірного об'єктивно-суб'єктивного текстового характеру, що по різному виражається. Об'єктивна модальність, яка є складовою предикативності та відображає зв'язок змісту висловлення і позамовної дійсності з точки зору автора, характеризує кожен ОП. Суб'єктивна модальність репрезентує ставлення мовця до змісту висловлення у плані відповідності його дійсності (проблематична, категорична вірогідність) і ступінь упевненості у повідомлюваних фактах., напр.,

(6) To birds of the more soaring kind of Casterbridge must have appeared on this fine evening as a mosaic-work of subdued reds, browns, greys, and crystals (T. Hardy).

Наявність елемента впевненості у реченні (6) позбавляє його категоричності у вірогідності знання (О.В. Бондарко), що дає змогу читачеві відчути себе частиною зображуваної реальності, співучасником. Зауважено, що модальність в ОП виражає намір автора описати, змінити світ і дати йому оцінку, що реалізується за допомогою деонтичної (приписуючої), епістемічної (описуючої) та аксіологічної (оціночної) модальностей відповідно. Ставлення мовця до дійсності отримує в описі пейзажу додаткові оцінні конотації завдяки акцентуації можливості, бажаності, інтимізації під час передавання погодно-кліматичних умов, краєвиду, вигляду місцевості.

Синтаксична організація опису пейзажу засвідчена широким спектром засобів моно-, полі- та напівпредикативного порядку. Аналіз сентенційних конструкцій дає підставу для висловлення думки про домінування складних побудов як засобу репрезентації нової інформації в ОП (60% досліджуваного матеріалу). Складність предмета повідомлення, необхідність деталізації та потреба у додатковій інформації ведуть до появи в ОП досить громіздких і комплексних речень із поєднанням сурядних і підрядних зв'язків Якщо за допомогою простих речень у вступній частині ОП вводиться тема зачин, у фінальній - його підсумок, то координативні частини складносурядного речення дають змогу послідовно зобразити погодні умови і природу, фіксуючи ієрархію логіко-смислових відношень (5).

Пов'язане із загостренням уваги до певних деталей в ОП функціональне навантаження складнопідрядного речення уможливлює позначення різних смислів, які автор фіксує у позамовній дійсності. Гіпотактичні конструкції відповідно до слотів фрейму “що, як, який/ яка/ яке, де, коли” можна вважати типовими для побудови ОП (5а, 8).

Художнє відтворення ОП спирається на широку палітру різнорівневих жанрових засобів і прийомів - нейтральних, узуально-експресивних, оказіонально-експресивних, що базуються на стилістичних засобах лексики та граматики. Найчастотнішими є метафора, порівняння та алюзія, а також синтактико-стилістичні засоби (повтор, інверсія, паралельні конструкції). В ОП стилістичні засоби і прийоми нерідко використовуються конвергентно, напр.,

(7) The sea was near at hand, but not intrusive; it murmured, and he thought it was the pines; the pines murmured precisely the same tones, and he thought they were the sea (J. Galsworthy).

У наведеному фрагменті тексту завдяки персоніфікації елементів ОП, метафорі, паралелізму, повторам тощо образ моря постає як об'єкт філософських роздумів, сповнений глибокого розуміння єдності та краси Всесвіту. Відзначимо ще одну виявлену ознаку ОП - колорит (колоративні символи), яким автор продукує особливий різновид естетичної інформації, що до певної міри наближує ОП в АХД до образотворчого мистецтва, напр.,

(8) The grey half-tones of daybreak are not the grey half-tones of the day's close… In the twilight of the morning, light seems active, darkness passive; in the twilight of the evening, it is the darkness which is active and crescent and the light which is the drowsy reverse (T. Hardy) Кольорова візуалізація ОП сприяє створенню певного настрою. Сірий - у фрагменті (8), а також чорний у більшості випадків негативно впливають на емоційний стан реципієнта, викликаючи смуток, апатію, страх та тугу.

У процесі дослідження виявлено, що лінгвопоетична специфіка ОП передається за допомогою різноманітних мовних засобів у триєдиній системі “людина - природа - час”, яка висуває на перше місце такі його функції, як психологічна, локально-темпоральна й логоцентрична. Закони світобудови, прив'язаність до певного природного оточення, належність до художнього стилю обмежували уявлення прозаїків, змушуючи їх обирати ті мотиви й застосовувати ті засоби, які відповідали домінувальним у той час мистецьким ідеалам. Художні засоби в ОП АХД XVIII ст. носили переважно констатуючий, трафаретний характер. Синкретизм реалізму з романтизмом і натуралізмом в АХД пізнішого періоду є результатом прагнення авторів зрівняти у правах засоби виразності живопису та літератури, порушення прийнятого в естетиці класицизму постулату про неможливість реалізації статичності й одномоментності у сприйнятті зображуваного.

У третьому розділі “Лінгвоконцептуальний аспект опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі XVIII-початку XX ст.” висвітлено концептуальні домінанти, проведено інвентаризацію основних засобів їх лексико-семантичного втілення, з'ясовано шляхи і способи об'єктивації та профілізації гіперконцепту пейзаж у досліджуваному художньому дискурсі. Вивчення відібраного нами емпіричного матеріалу переконливо демонструє наявність провідної концепт-ідеї в ОП, що відображає головну сутність змістового текстового масиву.

Ми поділяємо думку про концепт як `етно-соціо-психо-лінгвокультурну' одиницю з чітко вираженим валоративним компонентом (А.М. Приходько), що узгоджується з точкою зору В.І. Карасика про нього як про багатовимірне ментальне утворення, у якому виділяються поняттєва, образно-перцептивна й ціннісна іпостасі. Поняттєвий складник - це співвіднесеність концепту з денотатом, однак не кожне поняття має свій концептуальний корелят.

Образно-перцептивний складник включає ознаки, образи та асоціації, які виникають у свідомості людини у зв'язку з тим чи іншим денотатом. За допомогою уяви можна викликати образ ПЕЙЗАЖУ в єдності й розмаїтті його фізичних та ідеальних параметрів. Ціннісні складники є тими ментальними імпульсами, які зумовлені належністю до певної етнічної групи й формуються під впливом соціо-дискурсивного чинника разом із життєвим досвідом представника певної мовної спільноти.

Художній концепт відрізняється від інших тим, що переломлюється через свідомість письменника. Посередником між читачем і автором виступає художній текст, у якому індивідуально-авторський концепт трансформується у художній (Ю. С. Степанов) Поняття ПЕЙЗАЖ, проходячи крізь призму валоризації англійських прозаїків, набуває ознак концепту, характерного для британського менталітету.

Космогонічні міфи розповідають про походження світу з чітким наголошенням на пафосі, викликаним перетворенням хаосу в космос. Зазвичай, космогонія вважає основою Всесвіту чотири стихії - землю, воду, вогонь і повітря.

Основу ОП складає гіперконцепт ПЕЙЗАЖ /landscape, який поєднує у собі основні параметричні ознаки макроконцептів GROUND / land, sky/WEATHER, water, fire і профілюється в ОП як "пора року", час доби, явища погоди, тип місцевості, вигляд неба, різновид вогню, викликані емоції, що позначають емоційний стан персонажа, співзвучний, контрастний, спроектований, згармонізований із природним середовищем і його окремими конституентами. Більшість із цих характеристик утворюють антонімічні пари, які об'єктивують опозитивні варіації ПЕЙЗАЖУ (day - night, highland - lowland, dark - sunny). Вербальні ознаки макроконцептів зафіксовані лексикографічними джерелами. Згідно з принципом гіперо-гіпонімії кожен із цих макроконцептів формує свою власну, ієрархічно впорядковану конфігурацію мезо- й ката концептів (терміни О.М. Кагановської). В АХД на тлі цієї когнітивно-семантичної бази всіх конституентів гіперконцепту пейзаж простежується вербальне аранжування кожного конкретного ОП відповідно до характерних для англійської мови закономірностей номінації, які забезпечують об'єктивацію / екстеріоризацію чи профілізацію концептів.

Таблиця 1. Концептосистемна організація ОП

Наведена вище таблиця в упорядкованому вигляді містить результати наших спостережень над концептосистемною організацією ПЕЙЗАЖУ, що знаходиться у центрі уваги опису в АХД XVIII-початку XX століть. Мезо- й катаконцепти, що структурують різні макроконцепти ПЕЙЗАЖУ, містять у собі найрізноманітнішу інформацію поняттєвого, образного та ціннісного характеру, у якій віддзеркалюється історична, лінгвокультурна й соціодискурсивна специфіка бачення природи представниками англомовної спільноти. Відповідно до авторських інтенцій деякі когнітивні ознаки гасяться, а інші - навпаки актуалізуються.

Так, концепт SUN є надзвичайно частотним і широко представленим в АХД. Проведений нами аналіз широкого кола його “пейзажних” репрезентацій дає підставу для твердження про наявність тенденції до експлікації оригінальних смислів типу “вища сила”, напр.,

(9) The sun, on account of the mist, had a curious sentient, personal look, demanding the masculine pronoun for its adequate expression…. The luminary was a golden-haired, beaming, mild-eyed, god-like creature, gazing down in the vigour and intentness of youth upon an earth (T. Наrdy).

У текстовому фрагменті (9) катаконцепт sun символізує активні засади життя, стає провідником поглядів на природу, людину і Всесвіт. Передусім sun є архетипним символом світла, що асоціюється з небом і добром. Попри курйозний вигляд (curious, personal), він градуально об'єктивується через перифрази, синоніми, порівняння з божественною істотою.

Об'єкти краєвиду та явища природи мають специфіку свого відтворення в АХД різної доби, що пов'язано з особливостями світобачення кожного автора. Художній простір романів XVIII ст. конкретний і реальний, де опис погодно-кліматичних умов та місцевості відображає як індивідуально-творчу манеру автора, так і виконання функції тла та своєрідної характеристики персонажа. ХІХ ст. ознаменовано подальшою розбудовою ОП: стає помітною символіка як окремих конституентів, так і його самого, що зумовлює використання в АХД як провідного засобу створення психологічно багатозначних образів (М.П. Брандес, В.В. Виноградов). В АХД початку ХХ ст. ОП доповнився новими естетичними чинниками, причому події життя персонажів прирівнювалися до явищ природи та об'єктів місцевості, а різноманітні почуття трансформувалися у елементи ОП, спонукаючи автора відшуковувати добірні поетичні слова й вирази, створювати особливу атмосферу мальовничо-зримих образів природи, напр.,

(10) In front of a long high southerly wall on which were trained peach-trees, the two walked up and down in silence. Old Jolyon had planted some cupressus-trees, at intervals, between this grassy terrace and dipping meadow full of buttercups and ox-eyed daisies; for twelve years they had flourished, till their dark spiral shapes had quite a look of Italy. Birds fluttered softly in the wet shrubbery; the swallows swooped past, with a steel-blue sheen on their swift little bodies; the grass felt springy beneath the feet, its green refreshed; and butterflies chased each other… (G. Galsworthy).

Одинадцять лексичних одиниць у фрагменті (10) репрезентують макроконцепт GROUND / LAND, який є другим за продуктивністю своєї реалізації. Константною характеристикою ОП цього періоду є вживання композитів (cupressus-tree, garden-bed), які відрізняються лінгвокраїнознавчою спрямованістю, урізноманітнюють виразні можливості опису пейзажу та підтримують реальність зображуваного. Аналіз характеру кореляції ознак природи та людини в ОП дає змогу виявити схему психологічного паралелізму (дії, характеристики людини співвідносять із явищами погоди / об'єктами краєвиду) і тим самим визначити пріоритетні та ціннісні орієнтири письменника у його осмисленні буття, що свідчить про споконвічне прагнення людини до гармонії з природою.