Функціонально-семантичне поле футуральності в німецькій та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

УДК 81-115 (811.112.2+811.161.2)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ФУТУРАЛЬНОСТІ

В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

10.02.17 - порівняльно-історичне

і типологічне мовознавство

ПАНЧЕНКО КАТЕРИНА ЮРІЇВНА

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Струк Тетяна Миколаївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри німецької філології факультету іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кияк Тарас Романович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови;

кандидат філологічних наук, доцент Яцюк Іван Ярославович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри німецької філології.

Захист відбудеться 6 травня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 405.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 5 квітня 2011 року.

Учений секретарспеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент О. А. Шпак.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Попри єдність позамовного часу, вираження темпоральних відношень і футуральності зокрема у кожній мові є специфічним. Це зумовлено як типологічними особливостями структури конкретної мови, так і опозитивними відношеннями у парадигмі дієслівних темпоральних форм і механізмами взаємодії граматичної та лексичної семантики. Вивченню футуральності у типологічному розрізі присвячено праці В. Абрагама, Дж. Байбі, М. Гільперта, О. Даля, Б. Комрі та ін. У них дослідники доводять відмінність футуральності від інших семантичних субкатегорій темпоральності, яка зумовлена онтологічною недійсністю майбутніх ситуацій, що має наслідком інтегрованість футуральності у категорію модальності. Кожна мова має свій ступінь та спосіб цієї інтеграції.

У німецькому мовознавстві першорядного значення набуло питання статусу форм FUTUR (далі - FUT) та FUTURPERFEKT (далі - FUTPERF) - йому присвячені розвідки Т. Фріца, Ґ. Дівальд, К. Вельке, Г. Фатера. На відміну від усіх інших темпоральних форм, які на парадигматичному рівні характеризуються однорідною темпоральною семантикою, тільки формам FUT та FUTPERF властива модальна семантика епістемічності. Г. Ґельгауз стверджує, що на функціональному рівні частотність модального FUT становить 81%, а частотність темпоральних амодальних вживань - лише близько 9%. На тлі низької частотності вживання цих форм із темпоральним значенням майбутнього часу (далі - МЧ) та конкуренції з амодальною формою PRДS (за даними Р. Бронс-Альберт, 76% - PRДS і лише 4,6% - FUT) і PRДSENSPERFEKT (далі - PRДSPERF) зроблено спробу позбавити FUT та FUTPERF статусу темпоральних форм (Р. Бронс-Альберт, У. Енгель, М. Ітаяма, Г. Фатер).

На відміну від німецької мови, в українській форми МЧ, як і форми минулого (далі - МинЧ) та теперішнього часу (далі - ТЧ), - елементи категорії аспектуальності, оскільки категорія виду реалізується у дієслівній лексемі синкретично з категорією граматичного часу. Проблеми функціонування українських темпорально-аспектуальних форм МЧ докладно розглянуті у працях О.І. Бондаря, І.Р. Вихованця, А.П. Загнітка, Л.М. Марчило, Ю.В. Мельник, І.В. Піддубської, В.М. Русанівського, І.О. Талаш, Н.П. Шумарової та ін.

Спільність категоріальної семантики форм МЧ у двох мовах на тлі різної системної репрезентації категорії МЧ є підставою порівнянності (за Ю.О. Жлуктенком) засобів вираження футуральності.

У зіставному аспекті елементи категорії футуральності розглядалися дослідниками на матеріалі української та російської (І.Г. Соколова, Н.П. Шумарова, А.Й. Паславська, А. фон Штехов), німецької та російської (К.Г. Крушельницька), німецької та польської (Д. Следзька, М. Вієжбіцька), німецької та голландської (Т. Янссен), німецької та турецької (А. Курт), української й німецької (Т.М. Струк, А.Г. Соврига), української та турецької мов (С.В. Сорокін) та ін. Зіставне вивчення категорії футуральності на матеріалі німецької та української мов передбачає аналіз перетину трьох семантичних категорій: темпоральності, модальності та аспектуальності. Однак немає жодного комплексного дослідження, присвяченого названим категоріям на матеріалі німецької та української мов. Цим і зумовлено актуальність теми дисертації.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі німецької філології в межах науково-дослідної теми факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, затвердженої 26 листопада 2008 р. (протокол № 31/11) - “Вивчення структурно-контенсивної еволюції та чинників функціонування німецької мови” (державна реєстрація №0108U006466).

Мета дисертаційної роботи - визначення особливостей мовного представлення і мовленнєвої реалізації категорії футуральності й базованого на цій категорії функціонально-семантичного поля (далі - ФСП) у німецькій та українській мовах.

Відповідно до мети, сформульовано такі завдання: 1) з'ясувати склад конституентів, структуру та статус форм МЧ у функціонально-семантичному полі футуральності в німецькій та українській мовах; 2) встановити і порівняти ядерні, приядерні та периферійні елементи у ФСП футуральності в обох мовах та проаналізувати умови реалізації ними футуральної семантики; 3) вивчити вплив контексту на реалізацію семантики футуральності в обох мовах; 4) визначити типи контекстної взаємодії лексичної та граматичної, експліцитної та імпліцитної семантики у вираженні футуральності в обох мовах; 5) виявити відносно ідентичні, аналогійні та диференційні структури у ФСП футуральності у порівнюваних мовах.

Об'єкт дослідження - темпорально-акціональні та модальні комплекси німецької й української мов.

Предмет дослідження - категорія футуральності, ФСП футуральності у досліджуваній парі мов, зокрема граматичні, лексико-граматичні, лексичні та синтаксичні засоби реалізації названої категорії.

Фактичний матеріал наукового дослідження відібрано з паралельних оригінальних та перекладних текстів художньої літератури XX ст. німецькою й українською мовами (понад 1,3 млн. слововживань). Прикладів із засобами, які реалізують семантику футуральності, налічується понад 7000 одиниць, їх відбирано методом суцільної вибірки. На них і ґрунтуються результати аналізу.

Для вирішення окреслених завдань і з огляду на фактичний матеріал у роботі використано низку методів дослідження: зіставно-типологічний, описовий, ономасіологічний, зіставний аналіз текстів оригіналу й перекладу, елементи контекстуального аналізу. Для характеристики частотності засобів вираження футуральності у художніх текстах здійснено кількісний аналіз.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає у тому, що у зіставному аспекті категорію футуральності вперше описано на прикладі німецької й української мов. На підставі розмежування категорій наступності та футуральності запропоновано аналіз експліцитних та імпліцитних форм футуральної семантики. Обґрунтовано омонімічний статус werden + Infinitiv І як граматичної темпоральної форми FUT і модальної конструкції з двоякою темпоральною віднесеністю, а також werden + Infinitiv ІІ як модальної конструкції з темпоральним значенням минулого часу та граматичної темпоральної форми FUTPERF. Доведено ядерний статус форм PRДS і майбутнього часу доконаного виду та приналежність FUT, FUTPERF і форм майбутнього часу недоконаного виду до приядерної зони у ФСП футуральності. Встановлено структурні та семантичні типи взаємодії засобів різних рівнів у вираженні футуральної семантики в німецькій та українській мовах.

Теоретичне значення дисертації полягає у вивченні лексики та граматики у їхній взаємодії для вираження категорії футуральності із застосуванням комплексного різнорівневого підходу. Результати дослідження поглиблюють та доповнюють існуючі уявлення про співвідношення граматичної аналітичної форми та конструкції, про взаємодію граматичної форми і її функцій, про експліцитні й імпліцитні форми вираження категорійних значень у різноструктурних мовах, а також про універсальні, типові та мовноспецифічні риси у вираженні футуральності.

Практична цінність праці полягає у можливості використання отриманих результатів під час перекладу з німецької мови на українську і навпаки, на заняттях із теоретичної та описової граматики, для розробки спецкурсу зіставної граматики, укладання методичних та навчальних посібників.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Футуральність - це функціонально-семантична категорія, зміст якої визначається як наступність щодо часу мовлення, визначеного комунікативною ситуацією.

2. Ономасіологічний підхід є недостатнім критерієм для побудови ФСП футуральності. На парадигматичному рівні більшість індикаторів - носії семантики не власне футуральності, а суміжних категорій. Визначення інших засобів вираження футуральності та їхнього місця у полі за критерієм частотності можливе лише на функціональному рівні.

3. Інвентар засобів вираження футуральності в німецькій та українській мовах базується на відмінних системних характеристиках. Спостерігається паралелізм у функціонуванні елементів поля та відмінності у комунікативних характеристиках окремих засобів вираження футуральності.

4. На функціональному рівні принцип взаємодії граматичної та лексичної семантики мовних форм, їх експліцитної та імпліцитної реалізації - універсальний і діє в обидвох мовах. Частотність використання цих форм - відмінна.

5. Ядро функціонально-семантичного поля футуральності в німецькій мові становить темпоральна форма PRДS, оскільки вона має найвищу регулярність реалізації функції МЧ. Форми FUT і FUTPERF хоч і зберігають статус граматичних темпоральних форм МЧ німецької мови, належать до приядерної зони з огляду на низьку частотність вживання.

6. У сучасній німецькій мові werden+Infinitiv І має двоякий статус: вона репрезентує граматичну форму FUT, що входить у темпоральну дієслівну систему, та дієслівну конструкцію з модальним значенням припущення і двоякою темпоральною віднесеністю, яка є граматичним омонімом форми FUT. Werden+Infinitiv ІІ - це модальна конструкція з темпоральною віднесеністю до минулого і темпоральна форма FUTPERF.

7. В українській мові ядро ФСП футуральності становить форма майбутнього часу доконаного виду, а форми майбутнього часу недоконаного виду і конструкції з дієсловом буд- належать до приядерної зони. Семантика форм МЧ в українській мові модально не маркована. Аналітичній формі майбутнього часу недоконаного виду властивий ширший спектр прагматичних функцій, ніж синтетичній.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні тези викладено й обговорено на Міжнародній науковій конференції «Лінгводидактика та лінгвостилістика на зламі століть: питання теорії та практики» (Львів, 22-24 квітня 2004 р.), міжнародних науково-практичних конференціях Асоціації українських германістів (2005-2009 рр.), Третій Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук В.В. Левицького (Чернівці, 10-12 квітня 2008 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження і викладання» (Кіровоград, 27-28 березня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інтеграційні процеси у викладанні іноземних мов: теоретичні засади та прикладні аспекти» (Львів, 20-22 листопада 2009 р.), Четвертій Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми германської філології» (Чернівці, 24-25 квітня 2009 р.).

Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження викладено у шести статтях, п'ять з яких опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та чотирьох тезах.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, висновків, термінологічного словника, додатків, списку використаних джерел та джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації разом із бібліографією і додатками - 248 сторінок, із них 199 сторінок - основний текст (у тому числі три таблиці). Список використаних джерел складається з 291 найменування теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних авторів, у тому числі 167 ? іноземними мовами. Джерела ілюстративного матеріалу представлені 25 позиціями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, сформульовано мету, завдання й основні положення, що винесено на захист, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, представлено матеріал дослідження, його структуру, подано інформацію про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі - «Теорія темпоральності у світлі новітніх лінгвістичних вчень» - сформульовано теоретичне положення про поліфункціональність граматичних форм і про те, що одна і та ж функція може виражатися різними формами; обґрунтовано вибір терміна «футуральність» на позначення функціонально-семантичної категорії, на противагу поняттю «майбутнє» як часовому плану позамовного часу та терміну «майбутній час» як граматичній дієслівній категорії і реалізованій у контексті темпоральній функції. Обґрунтовується також необхідність розмежування категорій футуральності та наступності, зокрема наступності у минулому, яка інколи розглядається як компонент футуральності (І.С. Бик). Аналіз основних концепцій структурування поля темпоральності дає змогу виокремити субполя екзистенційного та метричного часу, а в межах екзистенційного виділити диференційований та недиференційований час. Диференційований час структурується за опозиціями абсолютного/відносного часу та різночасності/одночасності. Поле різночасності має два субполя - попередність та наступність. Футуральність визначається як включена категорія у надрядні категорії абсолютного часу та наступності як абсолютна наступність. Це суто темпоральне відношення кваліфікується як основа порівняння (tertium comparationis) у зіставленні німецької та української мов.

Поділяючи висновок О.В. Бондарка, що граматична категорія - ядро поля у тих мовах, в яких вона представлена, зроблено припущення, що і в німецькій, і в українській мовах центром поля виступає граматична категорія МЧ, репрезентована формами МЧ. У німецькій мові очікуваною є форма FUTUR Шубик С.А. Поле футуральности в истории немецкого языка / С.А. Шубик // Проблемы функциональной грамматики: Полевые структуры / РАН ; Институт лингвистических исследований. - СПб. : Наука, 2005. - С. 244-251., а в українській домінанту поля займає форма майбутнього часу доконаного виду (далі - МЧДВ), або синтетична чи аналітична форма форма майбутнього часу недоконаного виду (далі - МЧНДВ).

Огляд типологічних досліджень підтверджує тезу про те, що диференційною ознакою граматичних форм МЧ, попри їхню поліфункціональність, є відношення наступності щодо часу мовлення. Поліфункціональність цих форм може бути зумовлена незавершеністю граматикалізаційних процесів, які беруть свій початок від аналітичних лексико-граматичних конструкцій з модальними та іншими дієсловами, напр.: НынЂ же клятвою клену ти ся, яко николи же вражды с тобою не имамъ имЂти (Галицько-Волинський літопис).

З огляду на реалізацію у ФСП взаємодії граматичної семантики дієслівних темпоральних форм та лексичної семантики одиниць інших рівнів, необхідним стає визначення темпоральної семантики дієслівних форм та лексичних показників темпоральності і їхнього місця у полі. До засобів поля наступності у німецькій мові відносимо sofort, gleich, bald, nдchstens, dann, spдter, zukьnftig, Zukunft, folgen. Семантика цих засобів не диференційована за критерієм абсолютного/відносного часу (наприклад, zukьnftig). Лексичними індикаторами абсолютної наступності виступають morgen, ьbermorgen (поєднують абсолютну і відносну наступність). Граматичними засобами вираження абсолютної наступності є FUT, FUTPERF (останній реалізує також відносну попередність), PRДS KONJUNKTIV (далі - PRДS KONJ), PRДTERITUM KONJUNKTIV (далі - PRДT KONJ), KONDITIONALIS I (далі - KOND I) (останні три форми виражають також абсолютну одночасність) та IMPERATIV, (далі - IMPERAT). Відносну наступність позначають nach-, post- (засоби морфемного рівня), demnдchst, bald darauf, danach, nachher (засоби лексичного рівня), конструкції nдchst- + Substantiv, kommend + Substantiv, folgend + Substantiv, wьrde + Infinitiv I / ІІ (виражає наступність у минулому), in + Substantiv, nach + Substantiv, підрядні речення часу зі сполучниками nachdem, als, wenn, sobald, wonach, підрядні речення мети зі сполучниками damit, dass, підрядні речення наслідку зі сполучником so dass (засоби синтаксичного рівня).

В українській мові до поля наступності належать такі лексеми: майбутнє, прийдешнє, попереду, пізніше, потім, далі, скоро, незабаром, невдовзі, одразу/ відразу, надалі, опісля, наставати/настати та конструкція в подальшому. Ці індикатори поєднують семантику абсолютного і відносного часу. Показниками абсолютної наступності є лексеми завтра, післязавтра (поєднують абсолютну і відносну наступність). З граматичних форм абсолютну наступність сигналізують МЧДВ, аналітична і синтетична форми МЧНДВ, форми наказового, бажального та спонукального способів. Відносну наступність виражають пост-, після-, по- (засоби морфемного рівня), по тому, після того, після + іменник, через + іменник, наступн- + іменник, подальш- + іменник, підрядні речення часу зі сполучниками коли, після того як, по тому як, щойно, тільки-но, ледве, підрядні речення мети зі сполучниками щоб, аби (засоби синтаксичного рівня).

Оскільки більшість індикаторів проявляється у парадигматиці як носії семантики не власне футуральності, а суміжних категорій, визначення інших засобів вираження футуральності та їхнього місця у полі за критерієм частотності необхідно здійснювати на функціональному рівні.

У другому розділі - «Функціонально-семантичне поле футуральності в німецькій мові» - досліджується функціонування засобів вираження футуральності. Основну увагу приділено принципам взаємодії граматичних темпоральних форм FUT, PRДS, FUTPERF, PRДSPERF, форм наказового способу IMPERAT, умовного способу PRДS KONJ, PRДT KONJ, KOND I та форми INFINITIV І з лексичною семантикою дієслівних лексем, які їх реалізують, а також лексем їхнього контекстного оточення. Темпоральна інтерпретація таких лексичних показників, як spдter, dann, синтаксичних конструкцій in der nдchsten Woche та ін., залежить від темпоральної форми, з якою їх вжито, наприклад: Das, was du jetzt tust, wirst du spдter als vergilbte Zeitungsausschnitte durchblдttern… (P. Handke) - майбутня дія; Vielleicht ist mir das alles auch erst spдter aufgefallen (B. Schlink) - минула дія. Більшість лексичних та синтаксичних індикаторів, які виражають семантику футуральності на функціональному рівні, самостійно цю семантику не реалізує (за винятком еліптичних речень, які встановлюють відношення до плану майбутнього у ширшому контексті або комунікативній ситуації). Референція лексичних показників до майбутнього можлива за умови наявності у контексті граматичних форм PRДS, FUT, FUTPERF чи PRДSPERF. Темпоральна інтерпретація темпоральних форм мотивована семантикою елементів контексту. Вибір форми PRДS чи FUT на позначення МЧ залежить від акціональної семантики дієслова. Для реалізації семантики МЧ формами FUTPERF, PRДSPERF та PRДS у контексті необхідна наявність інших індикаторів футуральності чи наступності (у випадку PRДS - індикаторів граничної акціональності або хоча б гранична акціональність дієслова). Для реалізації семантики футуральності формою FUT підтримка інших елементів контексту не потрібна.

Функціонування форми FUT характеризується: 1) обов'язковими контекстами, 2) контекстами, де ця форма конкурує із формою PRДS, 3) контекстами, які блокують її вживання. До першої групи належать контексти сильного темпорального протиставлення, наприклад: Aber so ist es und so wird es sein (L. Deresch); *…und so ist es; а також контексти без лексичних показників із неграничними дієсловами, де PRДS реалізує парадигматичне значення ТЧ, наприклад: Ich werde mir erlauben, Ihr Telefon manchmal klingeln zu lassen, auch wenn es noch tiefer Winter ist (P. Handke) - майбутня дія; Ich erlaube mir… - теперішня дія. Замінність форми FUT формою PRДS виявлено у контекстах із лексичними показниками і/або граничними дієсловами, наприклад: Ich weiЯ, daЯ ich bald einschlafen werde (I. Schulze); Ich weiЯ, daЯ ich bald einschlafe. Вживання форми FUT блоковане у таких випадках: підрядних реченнях часу, мети, умови, з'ясувальних після дієслів wьnschen, mцgen (у формі mцchten), wollen, наприклад: Wage Deine Schritte vorsichtig, damit Dir kein Fehler unterlдuft (L. Deresch); * …damit Dir kein Fehler unterlaufen wird; у контекстах, в яких йдеться про дії, що відбуваються за розкладом або настають за календарем, наприклад: Im Februar wird sie achtundsechzig (I. Schulze); *Im Februar wird sie achtundsechzig werden; у питальних реченнях із функцією спонукальності, наприклад: Warum gehst du nicht morgen zu ihm…? (I. Schulze); *Warum wirst du nicht morgen zu ihm gehen…? Ці контексти є обов'язковими для вживання форми PRДS. FUT виявляє тенденцію до участі у реалізації неграничних ситуацій.

Для форми FUTPERF обов'язкові контексти сильного темпорального протиставлення, наприклад: Ьber diese Brьcke sind schon viele gegangen und werden noch mehr gegangen sein; *... und sind noch mehr gegangen. В інших контекстах вона конкурує з формою PRДSPERF, наприклад: Ich frage mich, wann ich die Amцben und das Krokodilsauge wohl wiedersehe und ob sich dann mein Leben schon verдndert haben wird. (I. Schulze) = Ich frage mich, … ob sich dann mein Leben schon verдndert hat.

Для відтворення форми FUTPERF українською мовою вживаються форми МЧДВ та показники вже, після того (як), до того (часу), до того (часу) як, вже через + зн.в., віддієслівні іменники у складі прийменникових конструкцій після + род.в., до + род.в., наприклад: … чи зміниться до того часу моє життя. (I. Шульце). Реалізація формою FUTPERF, як і PRДSPERF, функції попередності у майбутньому відбувається у контекстах із темпоральними лексичними показниками.

Найчастотнішим відповідником форм FUT та FUTPERF виступає форма МЧДВ. На підставі маркованості форм FUT та FUTPERF значенням абсолютної наступності (FUTPERF виражає також відносну попередність) та наявності обов'язкових для їхнього вживання контекстів зроблено припущення про існування граматичних омонімів: темпоральної форми та модальної конструкції. Розмежування граматичної темпоральної форми FUT та омонімічної їй граматичної конструкції відбувається на функціональному рівні за критерієм наявності/відсутності у контексті модальних слів зі значенням епістемічності wohl, vermutlich, hoffentlich, wahrscheinlich, kaum, наприклад: Heute wird es wohl kaum warm werden (J. Andruchowytsch) - модальна конструкція; Heute wird es warm werden - темпоральна форма. Для вживання конструкції зі значенням припущення у теперішньому типова також відсутність модального слова. Характерним є утворення цієї конструкції від дієслів стану sein, haben та модальних дієслів. Омонімічна до FUTPERF конструкція werden + Infinitiv ІІ відзначається реалізацією модального значення припущення щодо минулого у контекстах без модальних слів.

PRДS бере участь у реалізації як граничних, так і неграничних ситуацій із тенденцією до перших. Граничну майбутню ситуацію PRДS виражає не тільки у контекстах з граничними дієсловами, а й у контекстах з іншими засобами вираження граничної семантики, наприклад, додаток в однині, спряженість дій у послідовності, прислівники та іменні конструкції граничної акціональності ab+Subst., einmal, plцtzlich, eines Tages, bis+Subst, bis-Satz, префікси er-, ver-, ein-, ab-, aus-, zurьck-, nach-, означеність підмета (означеним артиклем) тощо. Для дієслів дії такими засобами можуть слугувати не тільки індикатори граничної акціональності, а й підмет в однині чи прислівники fertig, genug, klar. Дієслова руху виражають граничність у контексті з показниками початку чи мети руху. Як індикатори неграничності, крім акціональної семантики неграничних дієслів, можуть використовуватися: додаток у множині або відсутність додатка взагалі, паралелізм дій, маркери неграничної акціональності типу lange, Subst.+lang, mittwochs, immer, ewig, wдhrend+Subst., wдhrend-Satz, solange-Satz, als-Satz, langsam, allmдhlich, nach und nach, префікси weiter-, herum-, fort- тощо. У текстах німецькою мовою PRДS є найчастотнішим засобом вираження футуральності, його найчастотнішим відповідником слугує форма МЧДВ.

До засобів периферії належать форми наказового й умовного способів, наприклад: Stamm muЯ fьrchten, als Arzt, wenn er denn jemals einer wьrde, nicht ernstgenommen zu werden... (K. Lange-Mьller). Реалізація футуральності формою інфінітива можлива за умови сполучення його з іншим модально забарвленим словом, наприклад: Du hast eine Schuld einzulцsen, muЯt etwas fьr jemanden erledigen... (L. Deresch), або з інхоативним чи темпоральним значенням, наприклад: Es fehlt nur noch, daЯ ich zu saufen anfange und aus der Wohnung fliege (I. Schulze). Встановлено, що матричний предикат, оформлений формами ТЧ або МЧ, з лексемою, яка імплікує наступність, визначає футуральну інтерпретацію інфінітива І. Крім інфінітивних конструкцій, відповідні модальні, акціональні та темпоральні значення реалізують також прийменникові конструкції, наприклад: Hast du auch Lust auf einen FuЯweg wie ich? (P. Handke). Виявлено, що граматичні темпоральні форми експлікують темпоральне відношення МЧ, а засоби вираження модальної та акціональної семантики імплікують його з відношення наступності.

У третьому розділі - «Функціонально-семантичне поле футуральності в українській мові» - проаналізовано функціонування українських засобів вираження категорії футуральності. У контекстах з граматичними формами МЧ лексичні показники різних субполів темпоральності й акціональності функціонують як індикатори футуральності. Без форм МЧ їхня темпоральна інтерпретація є іншою, наприклад: Для мене ніколи не було проблемою познайомитися з жінкою… (Ю. Андрухович) - минула дія. темпоральність лінгвістичний футуральність

Форми МЧДВ позначають конкретні одиничні (граничні), рідше - повторювані дії у майбутньому. Виявлено, що видова семантика форм ДВ, на відміну від акціональної семантики німецьких дієслів, стійкіша супроти впливу контексту. Семантика граничності реалізується у контексті з лексичними показниками неграничності, наприклад: Я мало не божеволію від думки, яким шоком це буде для Даніели, вона все життя його не позбудеться (І. Шульце).

Типовим для форм МЧДВ є вираження модальних значень (не)можливості, (не)здатності у нерозчленованій перспективі теперішнього-майбутнього у формі другої особи однини у контекстах без особового займенника з заперечною часткою або питальним словом, наприклад: Поет весняного похмілля - так він сам сказав про себе і краще за нього не скажеш (Ю. Андрухович), …що ж тут заперечиш, це гарне, похапне слiвце… (О. Забужко). У німецьких текстах у відповідних вживаннях використовуються інфінітивні конструкції з модальними дієсловами і з неозначеними або особовими займенниками. Найчастотнішим відповідником форми є PRДS.

Синтетична та аналітична форми МЧНДВ позначають тривалі або повторювані майбутні дії. Значення необмеженої тривалості реалізується завдяки категорійній семантиці НДВ. Значення повторюваності забезпечується у контексті індикаторами повторюваності. Синтетична форма МЧНДВ спеціалізується на вираженні неграничності, прагматичні функції її нечисленні. Найчастотнішим відповідником форм МЧНДВ із функцією МЧ у німецькій мові є форма FUT. Аналітичній формі МЧНДВ властивий ширший спектр модальних та прагматичних функцій, ніж синтетичній формі МЧНДВ. На відміну від синтетичної форми, серед відповідників аналітичної форми більшу питому вагу мають інфінітивні конструкції з модальними дієсловами, наприклад: Що будемо робити? (С. Жадан); Was sollen wir machen? (S. Zhadan).

Дієслово бути функціонує і як повнозначне, і як дієслово-зв'язка у складеному іменному присудку, і як допоміжне дієслово у складі форм МЧ пасивного стану, де реалізує своєрідні прагматичні функції. Форма буде, як і інші форми МЧНДВ, позначає неграничні тривалі та повторювані майбутні дії. Найчастотніші відповідники форми буд- як дієслува-зв'язки у німецьких текстах - це форма PRДS дієслів werden, sein і форма FUT дієслова sein, наприклад: Aber wer, wer wird der Chef? (J. Andruchowytsch); Morgen ist das Konzert ... (L. Deresch); Meinst du, unsere Beziehung wird auch in ein paar Jahren noch so innig und zдrtlich sein wie heute? (N. Snjadanko).

В українській мові форма ТЧНДВ має вужче функціонування на позначення МЧ, аніж у німецькій. Крім дієслів руху, таке вживання типове для неграничних дієслів стану, наприклад, чекати, залишатися, тривати, мати, що мають у своєму лексичному значенні елемент «тривання», який у формі ТЧНДВ імплікує МЧ. У контексті з іншими показниками наступності імплікація МЧ переходить в експлікацію, наприклад: Ну то я, певне, м-м-м, вже піду. М-м-маю, м-м-м-м, зараз лєкції (Л. Дереш). Відповідником форми ТЧНДВ зі значенням МЧ є форма PRДSENS.

Форма минулого часу ДВ дієслів піти, пропасти вживається на позначення майбутньої дії, яка вже нібито відбулася, наприклад: А що буде, коли я стверджуватиму, що це ти мене вдарив... - Тоді всьому кінець. Я пропав (І. Шульце). Форми дієприслівника НДВ у контекстах із формами МЧДВ та МЧНДВ реалізують функцію одночасності у майбутньому, а форми дієприслівника ДВ - передування у майбутньому. Форма інфінітива зі значенням МЧ ширше функціонує в українській мові, ніж у німецькій, зокрема при позначенні відносного часу. На відміну від української мови, у німецькій інфінітив не може бути вжитий у підрядних реченнях часу чи умови, наприклад: …тема мого сьогоднiшнього виступу… «Польовi дослiдження з українського сексу», i, перш нiж перейти до неї, хочу подякувати всiм вам... (О. Забужко); ...ото б утiшились американськi психоаналiтики, аби їм таке доповiсти! (О. Забужко). Характерною для української мови є конструкція дав. в. (+ заперечення) + інфінітив із модальним значенням (не)можливості виконати майбутню дію, без заперечення такі конструкції реалізують також значення необхідної майбутньої дії, наприклад: …Нікуди мені не подітися - сценарій дня не завершений (Ю. Андрухович); Вирішувати тобі, а не мені (Л. Дереш). Конструкції інфінітива зі словами модальної семантики, які імплікують наступність, у контекстах неминулого реферують до майбутнього, наприклад: Не варто недооцінювати мої сили, шановний пане Корнеф (Ґ. Ґрасс). Таку ж функцію виконують сполучення модально забарвлених слів із прийменниковими конструкціями, наприклад: У вас ідеальні шанси для щасливого кохання (Н. Сняданко). Особливістю української мови є граматичні інфінітивні конструкції з дієсловами збиратися, стати, наприклад: Я збираюся скочити з високості у воду (Т. Прохасько). До засобів периферії належать форми наказового, бажального, спонукального й умовного способів. Виявлено, що граматичні форми приядерної зони в українській мові функціонують ширше, аніж у німецькій, а засоби периферійної зони частотніші у німецькій.

ВИСНОВКИ

1. У вираженні футуральності універсальним є темпоральне відношення: час ситуації після часу мовлення. Типологічно релевантною є модальна семантика форм МЧ в німецькій та українській мовах та широкий спектр модальних конструкцій, які реалізують футуральну семантику. У німецькій мові специфічним є протиставлення форм МЧ за критерієм абсолютного/відносного часу. Специфікою української мови є видове маркування форм МЧ.

2. До засобів реалізації семантичної категорії футуральності належать граматичні форми дієслова, лексико-граматичні та синтаксичні дієслівні й іменникові конструкції, а також окремі лексеми. На функціональному рівні в обох мовах граматичні темпоральні форми встановлюють тільки зв'язок із часом мовлення (крім форм МЧ, які і реферують до часу мовлення, і реалізують відношення наступності), тоді як лексична семантика лексичних та синтаксичних засобів вказує тільки на відношення наступності. В інфінітивних чи іменникових конструкціях темпоральна форма фінітного дієслова встановлює зв'язок із часом мовлення, лексична семантика цього дієслова або іменної частини предиката сигналізує наступність, яка і визначає темпоральну функцію інфінітива чи іменникової конструкції.

3. Основними структурними типами взаємодії у ФСП футуральності в німецькій та українській мовах є взаємодія граматичної семантики дієслівних форм з 1) лексичною (акціональною, темпоральною, модальною) семантикою дієслова; 2) лексичною (акціональною, темпоральною, модальною) семантикою іменника, прикметника, прислівника, іменникової конструкції; 3) лексичною семантикою лексичного індикатора; 4) лексичною семантикою сполучника; 5) ситуативним чи ширшим контекстом.

4. Основними семантичними типами взаємодії у ФСП футуральності в німецькій та українській мовах є взаємодія (у квадратних дужках названо елементи матричної предикації, через скісну риску - альтернативні):

- ТЧ/МЧ+НАСТУПНІСТЬ/ОДНОЧАСНІСТЬ;

- ТЧ/МЧ+НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНІСТЬ/ПОВТОРЮВАНІСТЬ /ТРИВАЛІСТЬ;

- НАСТУПНІСТЬ+ГІПОТЕТИЧНІСТЬ/ІРРЕАЛЬНІСТЬ;

- [ТЧ+МОЖЛИВІСТЬ/НЕОБХІДНІСТЬ/БАЖАННЯ]+ +ОДНОЧАСНІСТЬ;

- [ТЧ]+МЕТА+ОДНОЧАСНІСТЬ.

5. Ядро ФСП футуральності в німецькій мові становить форма PRДS (23,49%), яка характеризується найвищою регулярністю реалізації функції МЧ. FUT і FUTPERF хоч і зберігають за собою статус темпоральних форм МЧ, все ж через низьку частотність вживання належать до приядерної зони. В українській мові ядро - форма МЧДВ (25,60%), а форми МЧНДВ і конструкції з дієсловом буд- належать до приядерної зони.

6. У сучасній німецькій мові werden+Infinitiv І має подвійний статус: FUT як граматична дієслівна аналітична форма, що входить у темпоральну дієслівну систему, та дієслівна конструкція з модальним значенням припущення і двоякою темпоральною віднесеністю. Те ж стосується werden+Infinitiv ІІ, яка є і темпоральною формою FUTPERF, і модальною конструкцією з темпоральною віднесеністю до минулого. В українській мові реалізація епістемічності можлива тільки дієсловом-зв'язкою бути у формі МЧ буд- із іменною частиною присудка при зазначенні віку, походження, імені тощо.

Таблиця 1. Зіставний аналіз зон ФСП футуральності в німецькій та українській мовах

7. Відповідниками форми PRДS із функцією МЧ в українській мові є форми як МЧДВ, так і МЧНДВ та ТЧНДВ. Форми МЧДВ відповідають PRДS, якщо PRДS реалізує граничну майбутню дію. Вираження формою PRДS, утвореної від граничних дієслів, неграничних ситуацій відображається в українській мові формами і МЧДВ, і МЧНДВ. А PRДS, утворений від неграничних дієслів, у реалізації неграничних ситуацій в українській мові передається формою ТЧНДВ або МЧНДВ.

8. Відповідниками форми FUT є форми МЧДВ та МЧНДВ. Вираження формою FUT, утвореної від неграничних дієслів, граничних ситуацій в українській мові відображається формами як МЧНДВ, так і МЧДВ. Вираження формою FUT, утвореної від граничних дієслів, неграничних ситуацій в українській мові передається формами МЧНДВ.

9. Як відповідник форми МЧДВ використовується форма PRДS, рідше - FUT. FUT слугує відповідником МЧДВ, якщо в українському варіанті виражено запевнення, якщо намір чи констатація майбутньої дії як факту - то PRДS. Вторинною є тенденція до оформлення неграничних ситуацій, що сприяє у цих контекстах вибору FUT відповідником МЧНДВ.

10. Найчастотнішим відповідником форм МЧНДВ є форма FUT. Форма PRДS вживається, якщо форма МЧНДВ вжита у підрядному реченні; утворена від граничного дієслова; не виражає запевнення. На відміну від синтетичної форми, більшу питому вагу серед відповідників аналітичної форми мають інфінітивні конструкції з модальними дієсловами.

11. Форми МЧ частотніші в українській мові, оскільки у німецькій мові вживання форм МЧ блоковане у підрядних реченнях часу, мети, умови та ін., у спонукальних реченнях у питальній формі, а також коли йдеться про дії, які настають за календарем чи розкладом. З цієї ж причини форми ТЧ з функцією МЧ в українській мові менш частотні, ніж у німецькій. Конструкції німецьких модальних дієслів з інфінітивом, який позначає можливу, необхідну та бажану майбутню дію, за частотністю значно переважають відповідні українські конструкції, що компенсується формами МЧДВ, самостійного інфінітива та інфінітива з прислівниками треба, можна, бажано тощо, які також реалізують модальні значення. В українських текстах виявлено більше конструкцій інфінітива з модально забарвленими лексемами, а також конструкцій модально забарвлених лексем з іменниками та прийменниковими конструкціями. У німецьких текстах частіше використовуються інфінітивні конструкції з віднесеністю до майбутнього з модальними дієсловами в умовному способі, які в українських текстах компенсовані формами спонукального та бажального способів.

12. Відсутню в українській мові форму зі значенням попередності у майбутньому передає форма МЧДВ у взаємодії з лексичними індикаторами (наприклад, вже). На відміну від німецької мови, в українській мові форми умовного способу темпорально недиференційовані. Семантику відсутніх у німецькій мові форм спонукального, бажального способів та третьої особи наказового способу передають інфінітивні конструкції з модальним словом sollen у дійсному та умовному способах.

13. У полі ФСП футуральності німецької й української мови не виявлено відносно ідентичних структур, які б відповідали критерію і формальної, і змістової конгруентності. До аналогійних структур належать форми ТЧНДВ/МЧДВ та PRДS, форми IMPERAT та наказового способу, інфінітивні, іменні та інші конструкції з модально забарвленими лексемами. До диференційних структур ФСП футуральності в німецькій та українській мовах належать FUT і МЧНДВ, МинЧДВ і PRДT, конструкції з дієсловами-зв'язками буд- і wеrden, форми умовного способу та KOND I, конструкції модальних дієслів та інших модально забарвлених лексем із формами PRДS у німецькій мові і формами МЧ або умовного способу в українській. Структурами, які не мають відповідників у системі іншої мови і передаються взаємодією засобів різних рівнів, є форми FUTPERF, PRДSPERF, PRДS KONJ, PRДT KONJ у німецькій мові та форми спонукального і бажального способів - в українській.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Панченко К.Ю. Функціонування форм майбутнього часу доконаного виду дієслова в українській мові та їхніх відповідників у німецькій мові (на матеріалі романів Ю. Андруховича, О. Забужко та Л. Дереша) / К. Ю. Панчен- ко // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах : зб. наук. праць. - Донецьк : ДонНУ, 2007. - Вип. 15. - С. 57-66.

2. Панченко К. Зв'язок імперфективних дієслів та значення майбутньо- го часу / К. Панченко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство) : у 5 ч. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Вип. 75. - Ч. 2. - С.96-101.

3. Панченко К. Становлення граматичних форм майбутнього часу в німецькій та українській мовах / Катерина Панченко // Вісник Львівського університету. Серія : Іноземні мови. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - Вип. 15. - С.24-34.

4. Панченко К. Конструкція werden+Infinitiv І у значенні теперішнього часу та її відповідники в українській мові / К. Панченко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство) : у 4 ч. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - Вип. 81. - Ч. 2. - С.61- 66.

5. Панченко К. Семантична типологія ситуацій майбутньої дії у німецькій та українській мовах / К. Панченко // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наукових праць. Серія : Германська філологія. - Чернівці : ЧНУ, 2009. - Вип. 441-443. - С.150-155.

6. Панченко К. Засоби вираження майбутнього часу в ранньонововерхньонімецькій мові. / К. Панченко // Актуальні проблеми германської філології : матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук Левицького В.В., (Чернівці, 10-12 квітня 2008 року). - Чернівці : Книги - XXI, 2008. - С. 221-225.